Розвиток фондового ринку в Україні 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати



Зміст

Введення

1. Визначення фондового ринку, його структура

1.1 Поняття фондового ринку, його функції

1.2 Структура фондового ринку, його учасники

1.3 Основні моделі регулювання фондового ринку

2. Проблеми розвитку фондового ринку в Україні та можливі шляхи їх вирішення.

2.1 Історія розвитку фондового ринку в Україні

2.2 Основні проблеми ринку цінних паперів

2.3 Перспективи розвитку фондового ринку України

Висновки

Список використаних джерел



Введення

Фондовий ринок є важливою складовою частиною економіки будь-якої держави, в тому числі і Україна. Фондовий ринок - це сукупність механізмів і правил, які дозволяють здійснювати операції з купівлі - продажу цінних паперів. Фондовий ринок має свою інфраструктуру - сукупність систем, організацій і технологій, що дозволяють учаснику фондового ринку підвищити ефективність своєї діяльності та знизити ризики, пов'язані з операціями на ринку. Цінні папери, що є предметом торгів на фондовому ринку, - це документи, які засвідчують, з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів, майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при їх пред'явленні. Організатором торгівлі цінними паперами є фондові біржі, предметом діяльності яких є забезпечення необхідних умов нормального обігу цінних паперів, визначення ринкових цін і поширення інформації про них. Складовим показником, що характеризує динаміку зміни вартості цінних паперів з певного набору - індексного кошика, є фондові індекси.

Проблемам фондового ринку присвячені роботи багатьох українських і зарубіжних вчених. Так, проблема капіталізації фондового ринку України було розглянуто Є.Л. Звягільським, а С. Москвін приділив увагу сучасному стану вітчизняного фондового ринку. І. Шкодіна розглянула тенденції розвитку українського ринку цінних паперів, тоді як роботи Е. Наймана були присвячені фундаментальному і технічного аналізу, а різні аспекти та методи технічного аналізу розглянув Д. Мерфі. Сучасний стан світового ринку цінних паперів і місце України в ньому вивчила у своїй роботі А.В, Бардакова, а О. М. Шарнопольская вивчила механізм інтеграції України у світовий фондовий ринок. Розвиток фондового ринку, з одного боку, відбувається під впливом економічних процесів, що відбуваються в країні, з іншого боку, підпорядковуючись певним завданням і цілям, може мати суттєвий вплив на стан економіки. Основною метою даної роботи є розгляд найважливіших аспектів функціонування фондового ринку України та оцінка його Сучасне стану з використанням традиційних методів, що застосовуються для вивчення фондових ринків, а також визначення перспектив його розвитку на найближчі роки. Для досягнення мети цієї роботи, були поставлені основні питання, які необхідно розглянути в процесі вивчення фондового ринку України.

Вивчення основних етапів розвитку та становлення фондового ринку необхідно для правильного розуміння процесів, які сприяли його формуванню і функціонуванню саме в тому вигляді, в якому він знаходиться сьогодні. Аналіз сучасного стану фондового ринку, а саме - його інфраструктури, видів цінних паперів, що обертаються на ринку, використання методів фундаментального і технічного аналізу, вивчення біржових індексів, дозволяє отримати об'єктивну картину реального функціонування українського фондового ринку, виявити його основні особливості та проблеми, які потребують вирішення . Інформація, отримана в результаті проведеного аналізу, у поєднанні з розумінням загальних тенденцій розвитку економіки держави, повинна послужити основою для визначення шляхів розвитку фондового ринку України на найближчу перспективу.

При написанні цієї роботи було проведено аналіз сучасного стану ринку цінних паперів в Україні та у світі, вивчено основні тенденції, що визначають ситуацію на внутрішньому фондовому ринку України, і фактори, що визначають попит і пропозицію на ринку цінних паперів, а також інвестиційну привабливість українського фінансового ринку для зарубіжних підприємців. Об'єктом дослідження в даній роботі є фондовий ринок, предметом дослідження - основні проблеми його розвитку в Україні, а також причини та можливі шляхи вирішення існуючих проблем, розгляд яких і є головною метою роботи. При написанні роботи були використані різні види літературних джерел: закони та інші нормативно-правові акти України, що визначають принципи функціонування фондового ринку, книги і підручники вітчизняних та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях, що висвітлюють дану тему і статистичні дані Держкомстату та інших організацій.

У першому розділі даної роботи роботи розглядається поняття фондового ринку в цілому, його учасники, об'єкти, структура та принципи функціонування. При написанні другого розділу охарактеризовано історичний розвиток ринку цінних паперів в Україні в роки незалежності, проведено аналіз сучасного стану, проблем розвитку і тенденцій фондового ринку і перспектив розвитку та інтеграції у світовий фінансовий ринок.



1. Визначення фондового ринку, його структура

1.1 Поняття фондового ринку, його функції

Фондовий ринок (або ринок цінних паперів) - це сукупність відносин фінансового ринку, що пов'язані з випуском і обігом цінних паперів, а також форми і методи такого звернення. Також це поняття включає в себе систему інститутів та економічних механізмів, які обслуговують кругообіг цінних паперів. Фондовий ринок, або ринок цінних паперів у структурі ринкової економіки виділяється особливо. Перш за все через те, що об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - цінні папери. Головною відмінністю ринку цінних паперів від ринку будь-якого іншого товару є те, що він служить формуванню грошового капіталу, який в подальшому може бути використання для інвестування у виробництво будь-якого реального товару або ж збільшення початкового капіталу. [13. C. 10-33]

Фондові ринки розрізняють за географічною ознакою і суспільного визнання:

  • Міжнародні та національні;

  • Місцеві та регіональні (територіальні) ринки цінних паперів.

Також існують ринки, що відзначаються фінансовими інструментами: ринки конкретних видів цінних паперів (акцій, облігацій) або ринки опціонів (опціон - купується за певну плату право купувати або продавати цінності протягом певного періоду за ціною, встановленою при укладенні договору), ф'ючерсів (ф'ючерси - угоди купівлі-продажу на певний термін з поставкою у майбутньому), валюти.

Фондовий ринок має величезне значення для економіки держави. Він виконує наступні функції:

- Мобілізація та більш раціональне використання тимчасово вільних фінансових ресурсів для створення нових або розширення і технічного переозброєння вже діючих виробництв.

- Гнучке перерозподіл коштів між галузями, можливість концентрувати їх на більш перспективних напрямках науково-технічного прогресу.

- Залучення коштів для покриття дефіциту державного та місцевого бюджетів.

- Фондовий ринок дає можливість одержання коштів та залучення їх в інвестиційну сферу без інфляційної емісії грошових знаків і кредиту Національного банку.

- Фондовий ринок дозволяє оцінити кон'юнктуру економіки, зміни ділової активності, як в цілому, так і по окремих підприємствах.

1.2 Структура фондового ринку, його учасники

Фондові ринки відрізняються з організації торгівлі цінними паперами:

  • Біржові і позабіржові;

  • Стихійні і організовані;

  • Прості і подвійні аукціонні ринки;

  • Онкольні і безперервні аукціонні ринки;

  • Касові та строкові ринки. (На касовому ринку угоди відбуваються протягом 12 днів, в той час як на терміновому ринку - різноманітні за виглядом угоди, термін виконання яких перевищує два робочих дні, частіше всього 3 місяці);

  • Первинні та вторинні.

Первинний ринок-ринок, на якому здійснюється розміщення вперше випущених цінних паперів. Основними його учасниками є емітенти цінних паперів і інвестори. Емітенти, які потребують фінансових ресурсах для інвестицій в оборотний капітал, визначають пропозицію цінних паперів на фондовому ринку. Інвестори, які шукають вигідну сферу для застосування свого капіталу, формують попит на цінні папери. Саме на первинному ринку здійснюється мобілізація тимчасово вільних грошових коштів та інвестування їх в економіку. Але первинний ринок не тільки забезпечує розширення накопичення в масштабі національної економіки. Отже, можна зробити висновок, що на первинному ринку відбувається розподіл вільних грошових коштів по галузях і сферах національної економіки. Одним з основних критеріїв цього розміщення в умовах ринкової економіки є дохід, принесений цінними паперами. Це означає, що вільні грошові кошти спрямовуються у підприємства, галузі та сфери господарства, які можуть забезпечити максимізацію доходу. Первинний ринок виступає засобом створення ефективної з точки зору ринкових критеріїв структури національної економіки, підтримує пропорційність господарства при які у даний момент рівні прибутку по окремих підприємствах і галузям.

Це означає, що первинний фондовий ринок є фактичним регулятором ринкової економіки. Він у значній мірі визначає розміри накопичення та інвестицій у країні, служить засобом підтримки пропорційності у господарстві, і таким чином визначає темпи, масштаби зростання і ефективність національної економіки. Первинний ринок припускає розміщення нових випусків цінних паперів емітентами. При цьому в якості емітентів можуть виступати корпорації, федеральний уряд, муніципалітети. [11. C. 25-48]

Покупцями цінних паперів є індивідуальні та інституціональні інвестори. При цьому співвідношення між ними залежать як від рівня розвитку економіки, рівня заощаджень, так і від стану кредитної системи. У розвинених країнах на ринку цінних паперів переважають інституційні інвестори. Це комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, взаємні фонди та інші організації. Проаналізувавши стан фондових ринків у розвинених країнах, можна помітити, що хоча основою фондового ринку служить первинний ринок, і саме він визначає його сукупні масштаби й темпи розвитку, його обсяг у розвинених капіталістичних країнах в даний час відносно невеликий.

У деяких країнах співвідношення між власним і позиковим капіталом встановлюється законом. Однак, незалежно від наявності закону, в кожній країні є чітке уявлення про граничні розміри позикових коштів. Перехід за цю межу пов'язаний зі значним ризиком для компанії в цілому і її акціонерів. У цій ситуації корпорація регулює структуру свого капіталу шляхом емісії нових акцій, заміщаючи ними свої боргові зобов'язання.

Таким чином, емісія нових акцій на сучасному етапі розвитку фондового ринку в розвинених країнах дуже незначна і не завжди пов'язана з мобілізацією вільних грошових ресурсів для фінансування економіки. Це означає, що в розвинених країнах відбувається не тільки зменшення масштабів первинного фондового ринку, але паралельно йде зниження його ролі регулятора інвестицій і економіки в цілому.

Розміщення цінних паперів на первинному ринку здійснюється у двох формах:

  1. шляхом прямого звернення до інвесторів;

  2. через посередників.

Незалежно від форми розміщення цінних паперів - шляхом прямого звернення до інвесторів чи через посередника - підготовка нового випуску включає ряд етапів:

  1. Реєстрація випуску спеціально уповноваженим урядовим органом.

  2. Період охолодження. Протягом цього періоду проводиться перевірка заяви. Емітент же використовує його для публікації попередніх проспектів емісії, дають необхідну інформацію, для оцінки привабливості передбачуваного випуску для інвесторів.

  3. Етап предеміссіонного наради, на якому вивіряється заяву про реєстрацію та визначається остаточний проспект емісії.

  4. Період безпосередньої реалізації нових випусків. [22.]

Первинний ринок припускає обов'язкове існування вторинного ринку. Більш того, на думку експертів, існування первинного ринку в умовах відсутності вторинного ринку практично не можливо. [20.]

Вторинний ринок - ринок, на якому здійснюється обіг цінних паперів у формі перепродажу раніше випущених і в інших формах. Основними учасниками даного ринку є не емітенти й інвестори, а спекулянти, які мають на меті отримання прибутку у вигляді курсової різниці. Зміст їх діяльності зводиться до постійної купівлі цінних паперів за низькою ціною і продажу їх за високою і отриманні прибутку за рахунок різниці в цінах.

Вторинний ринок обов'язково несе в собі елемент спекуляції. У результаті на вторинному ринку відбувається постійний перерозподіл власності, яке має завжди має один напрямок - від дрібних власників до великих. Міграція капіталу здійснюється у вигляді переливу його до місця необхідного додатку і відтоку капіталу з тих галузей, підприємств, де є його надлишок.

Таким чином, вторинний ринок, на відміну від первинного, не впливає на розміри інвестицій і нагромаджень у країні. Він забезпечує лише постійний перерозподіл вже акумульованих через первинний ринок грошових коштів між різними суб'єктами господарського життя. У підсумку функціонування вторинного ринку забезпечує постійну структурну перебудову економіки з метою підвищення її ринкової ефективності і виступає так само необхідним інструментом для існування фондового ринку, як і первинний ринок.

Однак роль вторинного ринку цим не обмежується. Вторинний ринок забезпечує ліквідність цінних паперів, можливість їх реалізації за прийнятним курсом і тим самим створює сприятливі умови для їх первинного розміщення. Можливість у будь-який момент перетворити цінні папери у форму готівки є обов'язкова умова інвестування коштів у цінні папери, бо джерело інвестованого позикового капіталу - тимчасово вільні грошові капітали і кошти, які можуть бути використані тільки у відповідності з основними принципами кредиту.

Можливість перепродажу - важливий чинник, який обов'язково повинен враховуватися інвесторами при купівлі цінних паперів на первинному ринку. Функцією вторинного ринку в цьому випадку стає підтримку збалансованості фондового ринку в цілому і забезпечення ліквідності цінних паперів. Ліквідний ринок характеризується незначним розривом між ціною продавця і ціною покупця, невеликими коливаннями цін від угоди до угоди. Більш того, ліквідність ринку тим більше, чим більше число учасників продажу і можливість оперативного перепродажу цінних паперів, а також чим вище відсоток новизни запропонованих для продажу цінних паперів.

Існують дві організаційні різновиди вторинних ринків: організований - біржовий і неорганізований - позабіржовий. У свою чергу і той і інший приймають різноманітні форми організації.

Найбільш простою формою організації фондової торгівлі виступає стихійний ринок. Тут продавці та покупці, спілкуючись між собою, визначають рівень попиту та пропозиції на ті чи інші цінні папери і укладають угоди безпосередньо один з одним. Укладення угоди на стихійному ринку залежить від того, наскільки вдало випадок зводить продавців і покупців, а умови скоєння різних торгових операцій можуть істотно відрізнятися навіть тоді, коли вони відбуваються в один і той же момент.

Позабіржовий оборот виникає як альтернатива біржі. Багато компаній не могли виходити на біржу, так як їх показники не відповідали вимогам, які пред'являються для реєстрації на біржі. В даний час в позабіржовому обороті звертається переважна частина всіх цінних паперів. Це акції невеликих фірм, які у традиційних галузях, акції великих компаній, заснованих у новітніх галузях економіки, потенційно здатних перетворитися в найбільші корпорації, цінні папери кредитних інститутів, традиційно обмежують сферу звернення своїх цінних паперів, державні та муніципальні цінні папери, нові випуски акцій.

Торгівлю на позабіржовому обороті ведуть фахівці: брокерські і дилерські компанії, часто поєднують свої функції. Під позабіржовому обороті відсутній єдиний фізичний центр для виконання операцій, і операції купівлі-продажу здійснюються через телефонні та комп'ютерні мережі. Ціни встановлюються шляхом переговорів, за правилами, що регулюють позабіржовий оборот, які завжди менш жорсткі в порівнянні з правилами торгівлі, що діє на біржі.

Традиційною формою вторинного ринку виступає фондова біржа - організований, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів та інших фінансових інструментів, один із регуляторів фінансового ринку, що обслуговує рух грошових капіталів.

Роль фондової біржі в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, точніше - часткою акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку фондового ринку в цілому.

Щоб цінні папери зверталися на фондовій біржі, вони повинні подолати ряд бар'єрів: комісія з лістингу (процедура включення цінних паперів емітента в котирувальний список біржі); котирувальна комісія (визначає курс цінного паперу при її першої реалізації).

У результаті, проаналізувавши вищевикладену інформацію, можна зробити висновок, що фондова біржа дозволяє забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованість шляхом біржового ціноутворення, реально відображає рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.

Основними суб'єктами фондового ринку є:

  • емітенти - особи або організації, що відчувають нестачу в грошових ресурсах і залучають їх на основі випуску цінних паперів;

  • дилери та брокери (їх ще називають фінансовими посередниками), через яких здійснюється перерозподіл вільних грошових коштів від інвесторів до емітентів цінних паперів. Брокерська діяльність полягає в здійсненні операцій з цінними паперами в інтересах клієнта за договором доручення або договором комісії. За надання своїх послуг брокер отримує винагороду у вигляді комісійних. За договором доручення брокер укладає угоду від імені клієнта і за його рахунок. Головне завдання брокера - знайти для клієнта на ринку цінні папери, які його б влаштовували за ціною. Здійснюючи угоду за договором комісії, брокер діє як комісіонер і укладає угоду від свого імені, але за рахунок клієнта. Дилерська діяльність полягає в купівлі-продажу цінних паперів юридичною особою від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі та (або) продажу із зобов'язанням виконання угод за цими цінними паперами за оголошеними цінами. Дохід дилера - різниця між курсами купівлі та продажу.

  • інвестори (особи, що володіють надлишком грошових коштів, і вкладають їх у цінні папери) - приватні (населення), корпоративні інвестори (підприємства, що володіють вільними надлишками грошових средсво), інституційні інвестори (підприємства, у яких надлишки грошових коштів виникають в силу характеру їх діяльності ). Інституційних інвесторів часто називають ще інститутами контрактних заощаджень. Це - інвестиційні фонди, страхові компанії і т.п.

  • біржовий, позабіржовий, околобіржевой і позабіржовий ринки цінних паперів;

  • органи державного регулювання та нагляду (це може бути самостійна Комісія з цінних паперів, Мінфін, Центральний банк, змішані моделі государсвенного регулювання та інші державні органи);

  • саморегулюючі організації - об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яким передана частина регулюючих функцій держави. [8. c.123-127]

Функціонування фондового ринку відображає наступна схема

Рис1 - Функціонування фондового ринку

1.3 Основні моделі регулювання фондового ринку

Регулювання фондового ринку - це процес упорядкування діяльності на ньому всіх його учасників і операцій між ними з боку організацій, уповноважених суспільством на ці дії. Регулювання фондового ринку охоплює всіх його учасників: емітентів, інвесторів, професійних фондових посередників, організації інфраструктури ринку.

Регулювання учасників ринку може бути зовнішнім і внутрішнім. Внутрішнє регулювання - це підпорядкованість діяльності даної організації її власним нормативним документам: статуту, правил і іншим внутрішнім нормативним документам, які визначають діяльність цієї організації в цілому, її підрозділів та її працівників. Зовнішнє регулювання - це підпорядкованість діяльності даної організації нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам. Регулювання фондового ринку здійснюється органами чи організаціями, уповноваженими на виконання функцій регулювання. З цих позицій розрізняють:

  • державне регулювання ринку, здійснюване державними органами, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій регулювання;

  • регулювання з боку професійних учасників фондового ринку, або саморегулювання ринку;

  • громадське регулювання, або регулювання через громадську думку; в кінцевому рахунку саме реакція широких верств суспільства в цілому на якісь дії на фондовому ринку є першопричиною, за якою починаються ті чи інші регулятивні дії держави або професіоналів ринку.

Процес регулювання на фондовому ринку включає:

  • створення нормативної бази функціонування ринку, тобто розробка законів, постанов, інструкцій, правил, методичних положень та інших нормативних актів, які ставлять функціонування ринку на загальновизнану і всіма дотримуються основи;

  • відбір професійних учасників ринку; сучасний фондовий ринок, як, мабуть, і будь-який інший ринок, неможливий без професійних посередників;

  • контроль за дотриманням виконання всіма учасниками ринку норм і правил функціонування ринку; цей контроль виконується відповідними контрольними органами;

  • систему санкцій за відхилення від норм і правил, встановлених на ринку; такими санкціями можуть бути: усні та письмові попередження, штрафи, кримінальні покарання, виключення з лав учасників ринку. Держава на фондовому ринку виступає в якості:

  • емітента при випуску державних цінних паперів;

  • інвестором при управлінні великими портфелями акцій промислових підприємств;

  • професійного учасника при торгівлі акціями в ході приватизаційних аукціонів;

  • регулятора при написанні законодавства і підзаконних актів;

  • верховного арбітра в суперечках між учасниками ринку через систему судових органів.

Державне регулювання фондового ринку - це регулювання з боку громадських органів державної влади.

Система державного регулювання включає:

- Державні та інші нормативні акти;

  • державні органи регулювання та контролю.

Форми державного управління ринку можна розділити на:

  • пряме, або адміністративне, управління;

  • непряме, або економічне, управління.

Пряме, або адміністративне, управління фондовим ринком з боку держави здійснюється шляхом:

  • встановлення обов'язкових вимог до всіх учасників фондового ринку;

  • реєстрація учасників і цінних паперів, емітованих ними;

  • ліцензування професійної діяльності;

  • забезпечення гласності та рівної інформованості всіх учасників ринку;

  • підтримка правопорядку на ринку.

Непряме, або економічне, управління фондовим ринком здійснюється державою через перебувають у його розпорядженні економічні важелі і капітали:

Існують дві концепції регулювання державою фондового ринку: Перша концепція - регулювання ринку переважно зосереджується в державних органах, лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, встановлення правил передається державою, так званим саморегулівним організаціям. Одним із прикладів такого типу регулювання ринку є Франція. Друга концепція - максимально можливий обсяг повноважень передається саморегулівним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі приписи, а переговорний процес, а індивідуальні узгодження з учасниками ринку при тому, що держава зберігає за собою основні контрольні позиції, можливості в будь-який момент втрутитися в процес саморегулювання . Прикладом такої моделі регулювання є Великобританія.

У практиці функціонування розвинених зарубіжних ринків ступінь централізації та жорсткість регулювання коливаються між цими двома крайніми концепціями. Важливими учасниками процесів регулювання ринку цінних паперів при обох моделях виступають саморегульовані організації. Саморегулівні організації-це некомерційні, недержавні організації, створювані професійними учасниками фондового ринку на добровільній основі, з метою регулювання певних аспектів фондового ринку на основі державних гарантій підтримки, що виражаються у привласненні їм державного статусу саморегулівної організації. [11.]



2. Проблеми розвитку фондового ринку в Україні та можливі шляхи їх вирішення

2.1 Історія розвитку фондового ринку в Україні

Для формування власного ринку цінних паперів України використовувала світову практику і почала створювати свою історію розвитку цивілізованого ринку. Вона починається з моменту прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". [8. C. 123-127]

1992-1993 рр.. - Період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ) (1991р.). До травня 1995 УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, проте розвиток інфраструктури фондового ринку тривало за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центру). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та компаніями, а також комерційними банками. Станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів.

Слід зауважити, що перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що прибутковість окремих ощадних сертифікатів досягала 400% річних у той час, як річна норма доходу представляла всього 60%. На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були незначні. У 1992 р. обсяг продажів акцій склав усього 33,6 млн. крб., У 1993р. - 3,4 млрд. крб. і в 1994 р. - 43 млрд. крб. Більш ніж тисячократним зростання вартості угод пояснюється не стільки збільшення масштабів, скільки пятісоткратним зростанням цін за 1993-1994 рр.. Можна вважати, що до 1995 р. фондовий ринок України перебував на початковому етапі свого формування.

Виконавчою владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного розширення структури і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них відносяться розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування дефіциту державного бюджету.

Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної і законодавчої діяльності фондового ринку України.

Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова приватизація 1994-1996 рр.. Виходить Декрет Кабінету Міністрів "Про довірчі товариства" та Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії''. Відповідно, для акумулювання приватизаційних сертифікатів створюється цілий ряд інвестиційних фондів і довірчих товариств. На кінець 1995 р. в Україні діяло 680 інвестиційних компаній і фондів, з яких 252 отримали дозволу Фонду державного майна України (ФДМУ) на комерційну діяльність; 900 довірчих товариств (з них 366 мали дозволу у ФДМУ на представницьку діяльність з приватизаційними паперами) і 203 комерційних банків. З'являються фондові біржі: Київська міжнародна фондова біржа, Донецька фондова біржа. Однак внаслідок організаційного становлення нових бірж операції проводилися практично тільки на УФБ.

Також з'являються асоціації, які об'єднують учасників ринку: Перша фондова торговельна система (ПФТС), яка представляла собою електронну біржу цінних паперів України та охоплювала всі найбільші регіони України та підтримувала роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами в режимі «online», Українська асоціація інвестиційного бізнесу , Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку був створений Міжрегіональний фондовий союз.

Важливим кроком на шляху розвитку ринку цінних паперів в Україні стало створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка виконує функції координуючого органу, почала здійснення єдиної державної політики щодо регулювання складових національного ринку цінних паперів. І поява у 1996 р. Закону''Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'', покликаний забезпечити проведення єдиної державної політики щодо розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів влади у сфері державного регулювання ринку цінних паперів . Державне регулювання дозволило певною мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.

У структурі національного фінансового ринку найбільш динамічно розвивався фондовий ринок. В основному це було пов'язано з приватизацією державних підприємств, більш активним проведенням корпоратизації з наступною емісією цінних паперів новоствореними товариствами

Характерною рисою розвитку ринку цінних паперів в Україні в 1995 р. був стрімке зростання обсягів емісії державних цінних паперів. Цей процес відбувався навіть динамічніше, ніж рух цінних паперів на фондовому ринку. Зокрема, в 1995 р. отримала початок практика випуску державних цінних для покриття дефіциту державного бюджету України.

Етап фактичного становлення ринку цінних паперів розпочався з 1997 року. Надходження іноземних інвестицій забезпечило розвиток вторинного ринку пінних паперів, що призвело до високих темпів зростання акцій українських емітентів та їх ліквідності. Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках склав 15,81% до рівня 1996р. Загальний обсяг емісії акцій зареєстрованих у 1997р., Склав 9970 млн. грн., Тобто близько 74% всіх випущених цінних паперів.

Практично новим явищем для фондового ринку України стало розширення емісій облігацій підприємств. Обсяг зареєстрованих емісій цих облігацій 1997р. склав 116,4 млн. грн., або в 151,2 рази більше, ніж за попередній рік. Але при настільки значному збільшенні розмірів емісії облігацій їх частка в загальній масі цінних паперів на ринку надзвичайно мала. У 1997р. емісії облігацій склала менше 0,9% від всієї емісії цінних паперів навіть без урахування ОВДП.

Фінансова криза 1997 року привела до різкого зменшення іноземних інвестицій в українські цінні папери, внаслідок чого відбулося падіння курсу акцій. Продовжує розвиватися інфраструктура ринку цінних паперів. Через інтенсивність приватизаційних процесів і поява великої кількості акціонерних товариств збільшилась кількість договорів купівлі-продажу акцій. Це призвело до активізації реєстраторської діяльності. У 1997 році ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. Починають з'являтися інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28 зберігачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових біржах, однак на них проходять торги акціями тільки за участю Фонду державного майна і не здійснюються угоди вторинного ринку.

Тривала робота з нормативно-правового забезпечення функціонування фондового ринку. Основна частина цієї роботи проводилася в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Розроблені та затверджені Комісією в межах її компетенції нормативно-правові та директивні документи стали підставою для регулювання наступних областей діяльності ринку цінних паперів:

- Регулювання і контроль роботи емітентів;

- Організація і контроль діяльності торговців;

- Регулювання і контроль торгівлі;

- Реєстраторська, депозитарна і розрахунково-клірингова діяльність;

- Надійний захист прав інвесторів;

- Контроль і нагляд за дотриманням законодавства на ринку;

- Підготовка фахівців для роботи на ринку цінних паперів.

У 1997 році з'являються перші українські фондові індекси, їх розраховують, як правило, компанії-торговці цінними паперами. Ринок цінних паперів України за своїми параметрами в 1997 році, можна віднести до тих, що розвиваються. По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних паперів, які обертаються на ринку. По-друге, капіталізація українського фондового ринку перебуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їх великою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних капіталах більшості акціонерних товариств.

Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояснюється як нестабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю інфраструктури ринку. У 1998р. обсяги випуску цінних паперів в Україні зростали з прискоренням. За рік зареєстрований обсяг емісій цінних паперів досяг 12257 млн. грн., Тобто було випущено майже стільки ж, скільки за всі попередні роки. Загальний обсяг зареєстрованих емісій на початок 1999р. склав 24508 млн. грн. (Без ОВДП).

Характерним для 1998р. була зміна співвідношення між обсягами емісії, здійснених відкритими та закритими АТ. Якщо 1997р. Більше 75% акцій емітувалися закритими АТ, то в 1998р. більше 53% загального обсягу емісій припадало на відкриті АТ.

Характеризуючи діяльність фондового ринку 1997-1998рр., Потрібно відзначити, що за ці роки проводився найбільший обсяг торгів. Це пов'язано багато в чому з зростанням числа відкритих акціонерних товариств, випуском облігацій і векселів. Фінансова криза 1996р. позначився на торгівлі ОВДП, що в свою чергу відбилося на діяльності УМВБ. Позабіржовий ринок обсяг торгів практично не знизив, а угоди з цінними паперами підприємств значно збільшилися.

У 1999 році випуск акцій зменшився порівняно з попередніми роками. Це пояснюється завершальними етапами приватизації та корпоратизації. Переломом в динаміці характеристик ринку цінних паперів можна вважати другу половину І999 року. Це зумовлено такими факторами, як: пожвавлення промисловості під впливом передвиборчого наповнення економіки грошима; поліпшення зовнішньоторговельної кон'юнктури; активізація протекціоністських заходів. Крім того, на українську економіку позитивно вплинуло пожвавлення в російській економіці після девальвації.

Наступний етап розвитку фондового ринку України починається з моменту прийняття Президентом України Леонідом Кучмою Указу «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26.03.2001, яким було схвалено "Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки". Зокрема, основними напрямками розвитку фондового ринку в 2001-2005рр. були:

- Посилення конкурентоспроможності фондового ринку України;

- Удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні;

- Розвиток корпоративного управління;

- Розвиток інститутів спільного інвестування;

- Розвиток інфраструктури фондового ринку;

- Розвиток Національної депозитарної системи;

- Підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління.

Саме ці тенденції визначали розвиток ринку цінних паперів в Україні в роки незалежності і залишаються актуальними і на сучасному етапі.

2.2 Основні проблеми ринку цінних паперів

Розвиток фондового ринку в Україні пов'язане з великою кількістю проблем. Найголовнішими з них визнаються низька ліквідність, залежність від зовнішніх майданчиків, «зарегульованість» ринку, погана технічна оснащеність і слабка поінформованість громадян про фондовий ринок. Найбільший денний оборот на «Українській біржі" склав 60 мільйонів гривень. На ПФТС (Перша фондова торгова система) денний обсяг складає в середньому 30-40 мільйонів гривень. У той час як на ММВБ (Московська міжбанківська валютна біржа) денний оборот торгівлі акціями становить 1 - 2 мільярди доларів, а на провідних світових майданчиках значно більше. Такий низький обсяг угод спричинений серйозним недоліком ліквідності. За найпопулярнішим українським акціям в день проходить у кращому разі 10-20 угод, у другому ешелоні цілком може бути і одна угода на тиждень. Серйозні інвестори не зацікавлені в такому малоліквідне ринку, тому основними гравцями вітчизняного ринку є спекулятивні зарубіжні фонди, націлені на швидке отримання прибутку, і українські фінансові компанії, що давно працюють на цьому ринку. Звичайні громадяни практично не мають доступу на фондовий ринок. Вони, звичайно, можуть віднести гроші в інститути спільного інвестування: компанії з управління активами та пайові інвестиційні фонди, але мало хто знає про цю можливість, а після кризи колишні інвестори серйозно побоюються вкладати свої гроші в інвестування, так як немає гарантій одержання прибутку. За статистикою на 2009 рік тільки 8% населення України знають, що таке фондовий ринок і що в нього можна вкладати гроші. Кількість громадян, що вклали гроші в акції просто дуже мало, за станом на 2009 рік в ІСІ (інститути спільного інвестування) фізичними та юридичними особами було вкладено 2 мільярди гривень, в той час як на банківські депозити - 160 мільярдів. Така ситуація викликана, в першу чергу, відсутністю реклами такого інструменту вкладення капіталу, і відсутністю державної програми розвитку фондового ринку. Українська держава тільки вводить різні заборони і податки, у той час як у розвинених країнах воно стимулює і сприяє розвитку фондового ринку.

Доступ на вітчизняний фондовий ринок обмежує також його слабка технічна оснащеність. Тільки в цьому році українські компанії почали надавати послугу Інтернет-трейдингу своїм клієнтам. Ця послуга дуже поширена в усьому світі, вона дозволяє фізичній особі власноруч, через комп'ютерну програму, торгувати на фондових ринках, сплачуючи комісійні брокерові за скоєні угоди. Це економить час і кошти і дає клієнтові можливість бачити свої операції в реальному часі. В Україні кількість користувачів цієї послуги поки вимірюється сотнями, в світі ж таких користувачів вже мільйони.

Через низьку ліквідність українського фондового ринку головну роль у ньому грають нерезиденти (іноземні учасники), які шляхом швидкого введення і виведення капіталу можуть піднімати і опускати український ринок. У вітчизняних гравців немає достатніх коштів для ефективних маніпуляцій на ринку та протистояння іноземному капіталу. Вони можуть тільки рухатися в руслі тенденцій, які задають іноземні біржові гравці. Основним драйвером для українського ринку є Американський, Європейський і Російський ринки, вітчизняний ж ринок часто повторює їх руху і тенденції.

Таким чином, проблеми фондового ринку в Україні полягають, в основному, у відсутності стабільних політичних умов його розвитку, надмірної залежності від тенденцій на світових фінансових ринках, відсутності достатньої законодавчої бази, що тягне за собою організаційні проблеми, без подолання яких неможливо стабільний розвиток і функціонування ринку цінних паперів. Отже фондовий ринок стає обмеженим, тобто змушений розвиватиметься у визначених рамках, встановлених державними податковими, фінансовими та організаційними обмеженнями.

2.3 Перспективи розвитку фондового ринку України

«Фондовий ринок України замкнутий і спекулятивний. Наше завдання-розкрити його і зробити інвестиційно спрямованим »- так формулює перспективу розвитку вітчизняного фондового ринку голова ДКЦПФР Д. Тевелєв в інтерв'ю порталу« Інтерфакс - Україна ». Грунтуючись на точці зору керівника державної організації, що має безпосереднє відношення до розвитку фондового ринку і думках багатьох експертів можна сказати, що залучення інвестицій в економіку України є найважливішою метою фондового ринку, на яку повинне бути спрямоване його перспективний розвиток.

Раніше дослідниками відзначалося, що в умовах обмеженості пропозиції інвестиційних ресурсів на внутрішньому ринку, для провідних українських компаній актуальним є вихід на міжнародні ринки капіталу та інтеграції України в світовий фондовий ринок. Світова фінансова криза в поєднанні з політичною нестабільністю останніх років значною мірою позначився на економіці Україні і загострив такі основні проблеми в промисловості:

- Найбільші вітчизняні компанії - в металургії, хімії, виробництві будівельної сировини і матеріалів - втратили значні обсяги валютної виручки, так як змінилася кон'юнктура зовнішніх ринків, на які в основному були зорієнтовані ці підприємства - експортери, не забезпечує докризової затребуваності і прибутковості їх продукції;

- Моральна і фізична зношеність основного обладнання більшості українських підприємств у поєднанні з його високою енергоємністю серйозно обмежує здатність вітчизняних підприємств з випуску конкурентоспроможної продукції;

- Відсутність в українських підприємств власних вільних ресурсів, необхідних для модернізації виробництва, створюють загрозу їх поглинання більш фінансово стійкими міжнародними конкурентами, причому за заниженими цінами. [12. ]

Перелічені фактори в поєднанні з практичною відсутністю нормального кредитування всередині країни через кризу банківської системи і браку грошових ресурсів держави, що намагається за допомогою зовнішніх запозичень фінансувати основні державні програми, гостро ставлять питання про необхідність залучення зовнішніх інвестицій. У сформованих умовах інтереси приватного капіталу та держави об'єктивно збігаються і повинні бути спрямовані на розширення присутності акцій українських підприємств на світових фондових ринках, а також на створення прозорого та привабливого іноземному інвестору фондового ринку України.

Вересневий візит президента України В.Ф. Януковича в Китай підтвердив серйозність намірів держави рухатись у вказаному напрямку. У ході відвідання українською делегацією, в складі якої, крім глави держави перебувала група вітчизняних бізнесменів, Гонконгської біржі, йшлося не лише про вивчення досвіду її роботи, але і про виведення на неї українських підприємств з метою залучення інвестицій Китаю в економіку Україну.

В даний час українські підприємства мало представлені на великих світових біржах, обов'язковою умовою для розміщення акцій на яких необхідний вихід на IPO (Initial Public Offering - Первинне публічне пропозицію). Серед тих, хто все-таки пройшов цей складний шлях і зумів розмістити свої акції в Європі слід відзначити компанію «Ferrexpo», що розмістилася на Лондонській біржі в 2007 році на суму $ 449 млн., компанію «ТММ» - на Франкфуртській біржі у тому ж році на суму $ 105 млн, «Миронівський хлібопродукт» - 371 млн. у 2008 році і «Авангард» - 187,5 млн. в 2010 році - на Лондонській біржі. [25.]

В умовах значної боргового навантаження більшості вітчизняних компаній, післякризової недооціненість їх активів, проведення всіх процедур, пов'язаних з первинним розміщенням акцій, є складним, дорогим і не завжди своєчасним.

Однак, на думку експертів, середні компанії з хорошими показниками (сільськогосподарський сектор, виробництво продуктів харчування, споживчий сектор) зможуть розмістити свої акції на міжнародних біржах. Що ж стосується великих компаній, таких як «Метінвест» і «ДПЕК», експерти вважають, що нинішня оцінка бізнесу навряд чи влаштує акціонерів і відкладають їх дебют на 2011-2012 роки, підкреслюючи при цьому, що за структурою управління і корпоративним стандартам ці компанії готові до IPO і для них такий крок, - швидше за новий щабель розвитку, ніж гостра необхідність у додатковому фінансуванні. [21.]

Держава, зі свого боку, прагне активізувати український фондовий ринок, готуючи інвесторам пропозиції щодо продажу акцій державних підприємств. Відомий фінансовий експерт Ерік Найман вважає, що якщо держава запропонує IPO таких великих компаній, як «Укртелеком» або «Одеський припортовий завод» це може скласти конкуренцію за інвесторів більш дрібним компаніям.

Урядом України та ДКЦПФР робляться кроки з надання прозорості фондового ринку України. Так у липні 2010 року почалося впровадження комплексної системи розкриття інформації (ЕСКРІН), розробленої спільно з фахівцями США в рамках проекту Комісії та Проекту USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) «Розвиток ринків капіталу». Ця система повинна сформувати в Україну оновлений підхід щодо підготовки, подання та розкриття інформації емітентами цінних паперів з урахуванням міжнародних стандартів. Зокрема, в системі ЕСКРІН інформація буде розкриватися емітентами виключно в електронному вигляді в розширеному форматі річних, квартальних звітів, а також особливої ​​інформації для широкої громадськості в режимі реального часу. Запевнення даних будуть відбуватися за допомогою електронного цифрового підпису в електронному вигляді, згідно з законодавством України.

Для законодавчого закріплення зазначених нововведень урядом України в парламенті зареєстрований законопроект про вдосконалення правил розкриття інформації учасниками фондового ринку. Зміни пропонується ввести до законів «Про господарські товариства» та «Про цінні папери та фондовий ринок». На думку віце - прем'єр міністра України С. Тігіпка, прийняття нових правил розкриття інформації дозволить дати можливість інвесторам прозоро інвестувати і прискорить проведення низки реформ в країні. [21.]

Також перспективним напрямком розвитку фондового ринку України є інтернет-трейдинг - досить новий напрямок, поки недостатньо освоєний в Україні порівняно з іншими країнами. Розширення цього виду торгівлі дозволить починаючим трейдерам вести діяльність на фондовому ринку самостійно в рамках їхніх умінь і фінансових можливостей. Інтернет - трейдинг передбачає три обов'язкових складових: програмне забезпечення, електронний документообіг та систему оперативних автоматизованих взаєморозрахунків. Судячи з досвіду Росії, стрімке зростання інтернет - трейдингу дозволить залучити на ринок велику кількість приватних інвесторів і зробить його більш привабливим для закордонних інвесторів.



Висновки

Фондовий ринок України виник на етапі становлення незалежної української держави і отримав свій розвиток у міру зростання економіки країни та зміцнення її правової бази. Будучи невід'ємною частиною світового фінансового ринку, фондовий ринок України має свої специфічні риси (недостатня капіталізація, недосконалість правової, технологічної та організаційної бази, залежність від спекулятивного та іноземного капіталу, непрозорість), які склалися під впливом як економічних, так і політичних процесів, що відбуваються в країні. Незважаючи на великий відносне зростання, показаний українським фондовим ринком за останні роки, він як і раніше залишається відсталим і нерозвиненим в порівнянні з фондовими ринками європейських країн.

У даній роботі розглянуто і визначено сучасний стан інфраструктури фондового ринку України. Використовуючи основні принципи фундаментального і технічного аналізу, проведено порівняння торгів на провідних фондових біржах України та визначено найбільш ліквідні акції українських підприємств. Аналіз зміни фондових індексів дозволив зробити висновок про те, що вони об'єктивно відображають динаміку фондового ринку і є основним індикатором його стану. Загальний аналіз ситуації на фондовому ринку України дозволяє зробити наступні висновки:

- Не дивлячись на недосконалість своєї структури, відставання правової бази та обмеженість фінансових інструментів, фондовий ринок України є невід'ємним інструментом перерозподілу внутрішніх фінансових потоків і, поряд з іншими складовими фінансового ринку, базою для реформування економіки.

- Нинішня ситуація на фондовому ринку характеризується тим, що зусилля державних структур та основних учасників ринку стратегічно збігаються, і спрямовані на створення таких можливостей, які повинні дозволити фондового ринку стати інструментом для залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій, тобто зроблять реальним отримання доступу українськими підприємствами різних секторів економіки до міжнародних фондових ринків і фінансових ресурсів. Це, в кінцевому підсумку, повинно послужити каталізатором економічного зростання та підвищення рівня всіх сфер життя країни.

Для розвитку і зміцнення позицій українського фондового ринку необхідне вдосконалення правової та організаційної бази функціонування фондового ринку України, підвищення його технологічності та прозорості, що дозволить зробити ринок інвестиційно привабливим як для великих іноземних компаній, так і для широкого спектру приватних інвесторів, що є найважливішою перспективним завданням його розвитку, яке може бути направлено на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональне використання і перерозподіл на основі конкуренції між підприємствами для більш швидкого економічного розвитку, оскільки обіг цінних паперів є необхідним і обов'язковим елементом ринкової економіки в розвинених країнах.



Список використаних джерел

  1. Закон України «Про Цінні папери та фондовий ринок» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, ст.268)

  2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» / / Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 51. - Ст. 292.

  3. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» / / Голос України. - 2004. - № 2. - С. 3.

  4. Закон України «Про власність» / / Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 20. - Ст. 249.

  5. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480 - IV від 23.02.2006 / Верховна Рада / / Офіційний вісник України. - 2006. - № 13 (12.04.2006). - С. 857

  6. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96 від 30.10.1996/Верховна Рада / / Голос України. - № 221 (26.11.196)

  7. Положення «Про затвердження положення про функціонування фондових бірж» № 1542 від 19.12.2006 / ДКЦПФР / / Офіційний вісник України. - 2007. - № 5 (02.02.2007). - С. 186

  8. Б i Лоус / / Ф i нансових ринок. - 2005. - № 2. - С. 123-127.

  9. Блага Н. В. I Інформацію i йна Прозор i сть фондового ринку Украї ни i / Н. В. Блага / / Ф i нансових ринок. - 2005. - № 3. - С. 90-95.

  10. Волошина / / Актуальні проблеми економіки. - 2006 .- № 9.

  11. Волохова Л. Основні індикатори фондового ринку та їх економіко-статичне моделювання / Л. Волохова, О. Євсеєнко / / «Ринок ц i нніх папер i в Укра i ні». - 2005. - № 5-6.

  12. Гончар М. С. Фондовий ринок i економ i чній р i ст / М. С. Гончар. - К.: Обереги, 2001 - 826 с.

  13. Жуков Е. Ф. Ринок цінних паперів: підручник для студентів вузів, що навчаються за економічними спеціальностями / Під. ред. Є. Ф. Жукова. - 2-е видання, перероб. і доп. - М.: ЮНІТІ_ДАНА, 2006. - 463с.

  14. Колевова І. В. Мартемьянов А. І., Нечесін В. Г. Фондовий ринок та депозитарна система України: Навч. Посібник. - Севастополь. Вид-во СевНТУ, 2000. - 100 с.

  15. Кравченко Л. С. Фондовий ринок / Л. С. Кравченко. - Київ. - 2001 р. - 356 с.

  16. Кузнєцова Н. М. Фінансові ринки / Н. М. Кузнєцова. - Київ. - 2002 р. - 523 с.

  17. Малашенко Р. А. Позабіржова торгівля цінними паперами на Україну / Р. А. Малашенко / / Юридична практика. - № 18. - С. 16 - 30.

  18. М i ньков В. I. Деяк i особливо i розвитку фондового ринку Украї i ні / / Ф i Нансі Украї i ні. - 2005. - № 12. - С. 104 - 115.

  19. Назарчук М. І. Порівняльний аналіз динаміки показників фондового ринку та економіки України / М. І. Назарчук, Г. В. Курбацький / / Фондовий ринок. Щотижневий інформаційно-аналітичний журнал. - 2006. - № 34. - С. 8-19: рис., Табл.

  20. Охр i Менк О. А. Ринок державних ц i нніх папер i в та монетарно i показники ф i сового Ринку / О. А. охр i Менк / / Ф i нансових ринок. - 2005. - № 7. - С. 114 - 121.

  21. http: / / priority - finance. com. ua / rus / investor _ info / biblio _ investor / 2008/05/20 / razvitie _ fondovogo _ r _657. html

  22. http: / / www. ssmsc. gov. ua

  23. http: / / www. bank. gov. ua

  24. http: / / www. ukrstat. gov. ua

  25. http: / / www.pfts. com. ua

  26. http: / / www. ufs. com. ua

  27. http://charts.finance.ua

  28. http: / / www. uaib. com. ua

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Курсова
152.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Розвиток фондового ринку в Україні
Державне регулювання фондового ринку в Україні
Особливості та перспективи розвитку фондового ринку України Характеристика фондового
Розвиток саморегулювання фінансового ринку в Україні
Учасники фондового ринку
Сутність фондового ринку
Оператори фондового ринку
Технічний аналіз фондового ринку
Технічний аналіз фондового ринку
© Усі права захищені
написати до нас