Випускна кваліфікаційна робота
Тема: «Розвиток творчих здібностей учнів середньої ланки школи через роботу в гуртку« Клаптева мозаїка »»
Зміст
Введення
Глава 1. Психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи.
1.1 Психолого-педагогічні особливості проведення позакласної роботи
1.2 Особливості підліткового віку
Глава 2. Методика організації та проведення гурткової роботи
2.1 Організація гурткової роботи
2.2 Розробка програми гуртка «Клаптева мозаїка»
Глава 3. Експериментальна частина
3.1 Діагностичні дослідження рівня творчого потенціалу і вміння застосовувати нестандартні рішення школярів
Висновок
Список літератури
Введення
В основу педагогічної діяльності вітчизняної загальноосвітньої школи закладено концепцію формування всебічно і гармонійно розвиненої творчої особистості.
Прийшовши на роботу в школу, вчитель технології стикається не тільки з проблемами ефективної організації навчального процесу, а й постановки позакласної роботи зі свого предмета.
Учитель повинен розуміти: саме він відповідає за те, як реалізується творчий потенціал, яким володіє, в принципі, кожен його учень, і як буде сформована психологічна і практична готовність до активної самостійної творчої діяльності.
Завдання позакласної роботи полягає в залученні учнів до суспільно корисної діяльності, стимулювання їх ініціативи і самостійності, розвитку індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей.
Позакласна робота - органічна частина всієї навчально-виховної діяльності школи. Вона є продовженням і розвитком процесу, здійснюваного на уроках, і підпорядкована загальним навчально-виховним завданням.
Людство підійшло до межі, коли діяльність оцінюється, перш за все, за її соціальним, екологічним, економічним та іншим наслідкам.
Головна мета перетворення «Трудового навчання» в «Технологію» - в об'єктивних вимогах, що обумовлюють необхідність розробки нових підходів до трудової і технологічної підготовки молоді.
Окремо слід сказати про широкі можливості вчителя технології у формуванні у школярів інтересу до винахідницької, раціоналізаторської і творчої діяльності. Саме позакласна робота зі школярами здатна успішно культивувати ті якості, без яких творча особистість може не відбутися, цілеспрямовано розвивати навички раціонального мислення.
В позакласній діяльності вчителя технології можуть бути закладені величезні можливості для реалізації та виховних, і розвиваючих, і формують активну життєву позицію школярів завдань. Ось чому цей бік повсякденної роботи шкільного вчителя трудового навчання необхідно приділяти першорядну увагу як головної складової гуманістичної виховної системи.
Об'єктом дослідження є організація позакласної роботи учнів.
Предметом дослідження є організація гурткової роботи в освітній галузі «Технологія».
Гіпотеза нашого дослідження - застосування гурткової роботи дозволить розвинути творчі здібності в учнів.
Мета дослідження оцінити рівень творчого потенціалу і вміння застосовувати нестандартні рішення.
Завдання дослідження:
1. Вивчити та проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми.
2. Виявити взаємозв'язок роботи гуртка з розвитком творчих здібностей.
3. Розробити і провести гурток.
4. Провести діагностику рівня творчого потенціалу.
Практична значимість розробника програми гуртка, організація та проведення.
Методи дослідження:
-Теоретичний метод - порівняльно-історичний аналіз;
-Метод опитування - тестування;
-Емпіричний метод - спостереження;
-Кількісний і якісний методи обробки даних.
Глава 1. Психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи
1.1 Психолого-педагогічні особливості проведення позакласної роботи
Прийшовши на роботу в школу, вчитель технології стикається не тільки з проблемами ефективної організації навчального процесу, а й постановки позакласної роботи зі свого предмета.
За педагогічному енциклопедичним словником позакласна робота-це складова частина навчально-виховного процесу школи, одна з форм організації вільного часу учнів.
А З.А. Нефедова вважала, що позакласна робота - це організація педагогом різних видів діяльності школярів у позанавчальний час, забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини. [20]
З вище наведених визначень найбільш повне визначення З.А. Нефедова. Тому, що воно включає в себе організацію педагогом діяльність школярів у позанавчальний час, забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини.
У своїй роботі ми будемо спиратися саме на цю ухвалу.
Позакласна виховна робота представляє собою сукупність різних видів діяльності і володіє широкими можливостями виховного впливу на дитину.
Розглянемо ці можливості: [20]
По-перше, різноманітна позанавчальна діяльність сприяє більш різнобічному розкриттю індивідуальних здібностей дитини, які не завжди вдається розглянути на уроці.
По-друге, включення в різні види позакласної роботи збагачує особистий досвід дитини, її знання про різноманітність людської діяльності, дитина набуває необхідні практичні вміння і навички.
По-третє, різноманітна позакласна робота сприяє розвитку у дітей інтересу до різних видів діяльності, дитина набуває вміння і навички.
Якщо у дитини сформований стійкий інтерес до праці в сукупності з певними практичними навичками, що забезпечують йому успішність у виконанні завдань, тоді він зможе самостійно організувати свою власну діяльність.
Це особливо актуально зараз, коли діти не вміють зайняти себе у вільний час, в результаті чого зростають дитяча злочинність, проституція, наркоманія та алкоголізм.
Помічено, що в школах, де добре організована різноманітна позакласна виховна робота, «важких» дітей менше, а рівень пристосування, «вростання» в суспільство вище.
По-четверте, в різних формах позакласної роботи діти не тільки виявляють свої індивідуальні особливості, але і вчаться жити в колективі, тобто співпрацювати один з одним, піклуватися про своїх товаришів, ставити себе на місце іншої людини.
Оскільки позакласна робота є складовою частиною виховної роботи в школі, вона спрямована на досягнення загальної мети виховання-засвоєння дитиною необхідного для життя в суспільстві соціального досвіду і формування прийнятої суспільством системи цінностей.
Специфіка позакласної виховної роботи виявляється на рівні таких завдань: [20]
1.Формірованіе у дитини позитивної Я-концепції, яка характеризується трьома факторами:
а) впевненістю у доброзичливому ставленні до нього інших людей;
б) переконаністю в успішному оволодінні їм тим чи іншим видом діяльності;
в) почуттям власної значимості.
2.Формування у дітей навичок співпраці, колективної взаємодії.
Для якнайшвидшої соціальної адаптації дитина повинна позитивно ставитися не тільки до себе, але і до інших людей.
Якщо у дитини при наявності позитивної Я-концепції сформовані вміння домовлятися з товаришами, розподіляти обов'язки, враховувати інтереси і бажання інших людей, виконувати спільні дії, надавати необхідну допомогу, позитивно вирішувати конфлікти, поважати думку іншого, то його доросла трудова діяльність буде успішною.
3.Формірованіе у дітей потреби в продуктивній соціально-схвалюваної діяльності через безпосереднє знайомство з різними видами діяльності, формування інтересу до них відповідно до індивідуальністю дитини, необхідних умінь і навичок.
4. Формування моральної, емоційного, вольового компонентів світогляду дітей. В позакласній роботі діти засвоюють моральні норми поведінки через оволодіння моральними поняттями.
Емоційна сфера формується через естетичні уявлення у творчій діяльності.
5. Розвиток пізнавального інтересу. У даній завдань позакласної роботи відбивається наступність у навчальній та позанавчальній діяльності, так як позакласна робота пов'язана з виховною роботою на уроці і, в кінцевому рахунку, спрямована на підвищення ефективності навчального процесу.
Розвиток пізнавального інтересу у дітей у якості напрямку позакласної роботи, з одного боку «працює» на навчальний процес, а з іншого - посилює виховний вплив на дитину.
Мета і завдання позакласної виховної роботи надають специфічний характер функцій цілісного педагогічного процесу - навчальної, що виховує та розвиваючої.
Навчальна функція позакласної роботи полягає не у формуванні системи наукових знань, навчальних умінь і навичок, а в навчанні дітей певним навичкам поведінки, колективного життя, навичок спілкування.
Величезне значення в позакласній роботі має розвиваюча функція. Вона полягає у розвитку психічних процесів школяра.
Розвиваюча функція виховної роботи полягає також у розвитку індивідуальних здібностей школярів через включення їх у відповідну діяльність.
Специфіка змісту виховної роботи характеризується: [20]
По-перше, переважанням емоційного аспекту над інформативним.
По-друге, у змісті позакласної роботи визначальне значення має практична сторона знань, тобто зміст позакласної роботи спрямовано на вдосконалення різноманітних умінь і навичок.
Пізнавальна діяльність у позакласній роботі призначена для формування у них пізнавального інтересу позитивної мотивації в навчанні, удосконаленні навчальних навичок.
Дозвільна (розважальна) діяльність необхідна для організації повноцінного відпочинку дітей, створення позитивних емоцій, теплою, дружньої атмосфери в колективі, зняття нервової напруги.
Трудова діяльність в позакласній роботі відбивається зміст різних видів праці: побутового, ручного, суспільно-корисного, обслуговуючого.
Зміст позакласної роботи не у всіх школах однакове. На нього впливають такі фактори:
1.Традіціі та особливості школи;
2.Особенности віку, класу, індивідуальності дітей;
3.Особенности самого вчителя, його інтереси, схильності, установки.
Форми позакласної роботи - це ті умови, в яких реалізуються її зміст.
Методи і засоби позакласної роботи являють собою методи, і засоби виховання, вибір яких визначається змістом, формою позакласної роботи.
Розглянувши сутність позакласної виховної роботи через її можливості, цілі, завдання, зміст, форми, методи і засоби, можна визначити її особливості: [20]
1. Позакласна робота представляє собою сукупність різних видів діяльності дітей, організація яких у сукупності з виховним впливом, здійснюваним в ході навчання, формує особисті якості дитини.
2.Отсроченность в часі.
Позакласна робота - це, перш за все сукупність великих і малих справ, результати яких відстрочені в часі, не завжди наблюдаеми педагогом.
3.Отсутствіе жорстких регламентацій. Педагог має більшу свободу вибору змісту форм, засобів, методів позакласної виховної роботи, ніж при проведенні уроку.
4. Відсутність контролю за результатами позакласної роботи. Якщо обов'язковий елемент уроку - контроль за процесом оволодіння учнями навчальним матеріалом, то в позакласній роботі такого контролю немає.
5. Позакласна виховна робота здійснюється на перервах, після уроків, у святкові, вихідні дні, на канікулах, тобто у позанавчальний час.
6. Позакласна робота має широке коло можливостей для залучення соціального досвіду батьків та інших дорослих.
Виходячи з особливостей позакласної виховної роботи, назвемо визначають вимоги до неї: [20]
1. При організації і проведення позакласної роботи обов'язкове постановка мети;
2. Перед початком необхідно визначити очікувані результати;
3. У виховній позакласній роботі необхідний оптимістичний підхід, опора на краще в кожній дитині;
4. Педагог-організатор повинен мати високі особистісними якостями;
5. При організації позакласної виховної роботи педагог повинен бути в постійному творчому пошуку, підбираючи, створюючи нові форми, що відповідають ситуації, що склалася в класі.
Таким чином, позакласна виховна робота є самостійною сферою виховної роботи вчителя, здійснюваної у взаємозв'язку з виховною роботою на уроці.
Одним з видів позакласної роботи є гурткова робота.
За педагогічному енциклопедичним словником гурткова робота - це одна з форм додаткової освіти дітей, що полягає в організації гуртків, секцій, клубів різного спрямування. [4]
Гурткова робота стала сферою освоєння учнями особистісно-значущого, ціннісно-наповненого, індивідуального досвіду добровільно обраної діяльності за інтересами, допомагає хлопцям у професійному самовизначенні, сприяє реалізації їхніх сил, знань, отриманих у базовому компоненті.
На думку О.Е. Лебедєва гурткова робота забезпечує можливість вирішення значущих для особистості проблем: [13]
-Вибір поглядів, позицій, цінностей;
-Розвиток пізнавальних сил і здібностей, оцінка своїх пізнавальних можливостей, особливостей пізнавальної діяльності, виявлення пізнавальних інтересів;
· Вибір професійної діяльності, професійної освіти;
· Вибір середовища розвитку, середовища спілкування.
Свобода вибору дітьми освітньої галузі, виду, типу та форми діяльності, освітньої програми, результатів її освоєння - основна педагогічна характеристика системи гурткової роботи, що забезпечує створення умов, сприятливих для самовизначення і самореалізації особистості.
Будь-яка діяльність вимагає від людини володіння специфічними якостями, що визначають його придатність до неї і забезпечують певний рівень успішності її виконання.
Б.М. Теплов під можливостями розумів індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого; ніхто не стане говорити про здібності там, де мова йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні. [23]
За словником педагогічних термінів здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності; не зводяться до знань, умінь і навичок; виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності. [3]
А.В. Петровський «здібності» розумів як психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, навичок та умінь не зводяться. [22]
З вище наведених визначень найбільш повне визначення, взяте зі словника педагогічних термінів. Тому, що воно включає в себе індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовами успішного здійснення певного роду діяльності, але які не зводяться до знань, умінь і навичок.
У своїй роботі ми будемо спиратися саме на цю ухвалу.
Здібності виявляються тільки в діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей.
Загальні здібності - це система індивідуально-вольових властивостей особистості, яка забезпечує продуктивність в оволодінні знаннями, вміннями та навичками при здійсненні різних видів діяльності. [2]
Спеціальні здібності - це така система властивостей особистості, яка допомагає досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності, наприклад, музичної, літературної, З і так далі. [2]
Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їх придбання, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями істотно важливими для даної діяльності.
Діяльність може носити творчий характер. Якщо людина вносить у свою діяльність елементи нового, це і є творчість. Тема: «Розвиток творчих здібностей учнів середньої ланки школи через роботу в гуртку« Клаптева мозаїка »»
Зміст
Введення
Глава 1. Психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи.
1.1 Психолого-педагогічні особливості проведення позакласної роботи
1.2 Особливості підліткового віку
Глава 2. Методика організації та проведення гурткової роботи
2.1 Організація гурткової роботи
2.2 Розробка програми гуртка «Клаптева мозаїка»
Глава 3. Експериментальна частина
3.1 Діагностичні дослідження рівня творчого потенціалу і вміння застосовувати нестандартні рішення школярів
Висновок
Список літератури
Введення
В основу педагогічної діяльності вітчизняної загальноосвітньої школи закладено концепцію формування всебічно і гармонійно розвиненої творчої особистості.
Прийшовши на роботу в школу, вчитель технології стикається не тільки з проблемами ефективної організації навчального процесу, а й постановки позакласної роботи зі свого предмета.
Учитель повинен розуміти: саме він відповідає за те, як реалізується творчий потенціал, яким володіє, в принципі, кожен його учень, і як буде сформована психологічна і практична готовність до активної самостійної творчої діяльності.
Завдання позакласної роботи полягає в залученні учнів до суспільно корисної діяльності, стимулювання їх ініціативи і самостійності, розвитку індивідуальних інтересів, нахилів та здібностей.
Позакласна робота - органічна частина всієї навчально-виховної діяльності школи. Вона є продовженням і розвитком процесу, здійснюваного на уроках, і підпорядкована загальним навчально-виховним завданням.
Людство підійшло до межі, коли діяльність оцінюється, перш за все, за її соціальним, екологічним, економічним та іншим наслідкам.
Головна мета перетворення «Трудового навчання» в «Технологію» - в об'єктивних вимогах, що обумовлюють необхідність розробки нових підходів до трудової і технологічної підготовки молоді.
Окремо слід сказати про широкі можливості вчителя технології у формуванні у школярів інтересу до винахідницької, раціоналізаторської і творчої діяльності. Саме позакласна робота зі школярами здатна успішно культивувати ті якості, без яких творча особистість може не відбутися, цілеспрямовано розвивати навички раціонального мислення.
В позакласній діяльності вчителя технології можуть бути закладені величезні можливості для реалізації та виховних, і розвиваючих, і формують активну життєву позицію школярів завдань. Ось чому цей бік повсякденної роботи шкільного вчителя трудового навчання необхідно приділяти першорядну увагу як головної складової гуманістичної виховної системи.
Об'єктом дослідження є організація позакласної роботи учнів.
Предметом дослідження є організація гурткової роботи в освітній галузі «Технологія».
Гіпотеза нашого дослідження - застосування гурткової роботи дозволить розвинути творчі здібності в учнів.
Мета дослідження оцінити рівень творчого потенціалу і вміння застосовувати нестандартні рішення.
Завдання дослідження:
1. Вивчити та проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми.
2. Виявити взаємозв'язок роботи гуртка з розвитком творчих здібностей.
3. Розробити і провести гурток.
4. Провести діагностику рівня творчого потенціалу.
Практична значимість розробника програми гуртка, організація та проведення.
Методи дослідження:
-Теоретичний метод - порівняльно-історичний аналіз;
-Метод опитування - тестування;
-Емпіричний метод - спостереження;
-Кількісний і якісний методи обробки даних.
Глава 1. Психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи
1.1 Психолого-педагогічні особливості проведення позакласної роботи
Прийшовши на роботу в школу, вчитель технології стикається не тільки з проблемами ефективної організації навчального процесу, а й постановки позакласної роботи зі свого предмета.
За педагогічному енциклопедичним словником позакласна робота-це складова частина навчально-виховного процесу школи, одна з форм організації вільного часу учнів.
А З.А. Нефедова вважала, що позакласна робота - це організація педагогом різних видів діяльності школярів у позанавчальний час, забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини. [20]
З вище наведених визначень найбільш повне визначення З.А. Нефедова. Тому, що воно включає в себе організацію педагогом діяльність школярів у позанавчальний час, забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини.
У своїй роботі ми будемо спиратися саме на цю ухвалу.
Позакласна виховна робота представляє собою сукупність різних видів діяльності і володіє широкими можливостями виховного впливу на дитину.
Розглянемо ці можливості: [20]
По-перше, різноманітна позанавчальна діяльність сприяє більш різнобічному розкриттю індивідуальних здібностей дитини, які не завжди вдається розглянути на уроці.
По-друге, включення в різні види позакласної роботи збагачує особистий досвід дитини, її знання про різноманітність людської діяльності, дитина набуває необхідні практичні вміння і навички.
По-третє, різноманітна позакласна робота сприяє розвитку у дітей інтересу до різних видів діяльності, дитина набуває вміння і навички.
Якщо у дитини сформований стійкий інтерес до праці в сукупності з певними практичними навичками, що забезпечують йому успішність у виконанні завдань, тоді він зможе самостійно організувати свою власну діяльність.
Це особливо актуально зараз, коли діти не вміють зайняти себе у вільний час, в результаті чого зростають дитяча злочинність, проституція, наркоманія та алкоголізм.
Помічено, що в школах, де добре організована різноманітна позакласна виховна робота, «важких» дітей менше, а рівень пристосування, «вростання» в суспільство вище.
По-четверте, в різних формах позакласної роботи діти не тільки виявляють свої індивідуальні особливості, але і вчаться жити в колективі, тобто співпрацювати один з одним, піклуватися про своїх товаришів, ставити себе на місце іншої людини.
Оскільки позакласна робота є складовою частиною виховної роботи в школі, вона спрямована на досягнення загальної мети виховання-засвоєння дитиною необхідного для життя в суспільстві соціального досвіду і формування прийнятої суспільством системи цінностей.
Специфіка позакласної виховної роботи виявляється на рівні таких завдань: [20]
1.Формірованіе у дитини позитивної Я-концепції, яка характеризується трьома факторами:
а) впевненістю у доброзичливому ставленні до нього інших людей;
б) переконаністю в успішному оволодінні їм тим чи іншим видом діяльності;
в) почуттям власної значимості.
2.Формування у дітей навичок співпраці, колективної взаємодії.
Для якнайшвидшої соціальної адаптації дитина повинна позитивно ставитися не тільки до себе, але і до інших людей.
Якщо у дитини при наявності позитивної Я-концепції сформовані вміння домовлятися з товаришами, розподіляти обов'язки, враховувати інтереси і бажання інших людей, виконувати спільні дії, надавати необхідну допомогу, позитивно вирішувати конфлікти, поважати думку іншого, то його доросла трудова діяльність буде успішною.
3.Формірованіе у дітей потреби в продуктивній соціально-схвалюваної діяльності через безпосереднє знайомство з різними видами діяльності, формування інтересу до них відповідно до індивідуальністю дитини, необхідних умінь і навичок.
4. Формування моральної, емоційного, вольового компонентів світогляду дітей. В позакласній роботі діти засвоюють моральні норми поведінки через оволодіння моральними поняттями.
Емоційна сфера формується через естетичні уявлення у творчій діяльності.
5. Розвиток пізнавального інтересу. У даній завдань позакласної роботи відбивається наступність у навчальній та позанавчальній діяльності, так як позакласна робота пов'язана з виховною роботою на уроці і, в кінцевому рахунку, спрямована на підвищення ефективності навчального процесу.
Розвиток пізнавального інтересу у дітей у якості напрямку позакласної роботи, з одного боку «працює» на навчальний процес, а з іншого - посилює виховний вплив на дитину.
Мета і завдання позакласної виховної роботи надають специфічний характер функцій цілісного педагогічного процесу - навчальної, що виховує та розвиваючої.
Навчальна функція позакласної роботи полягає не у формуванні системи наукових знань, навчальних умінь і навичок, а в навчанні дітей певним навичкам поведінки, колективного життя, навичок спілкування.
Величезне значення в позакласній роботі має розвиваюча функція. Вона полягає у розвитку психічних процесів школяра.
Розвиваюча функція виховної роботи полягає також у розвитку індивідуальних здібностей школярів через включення їх у відповідну діяльність.
Специфіка змісту виховної роботи характеризується: [20]
По-перше, переважанням емоційного аспекту над інформативним.
По-друге, у змісті позакласної роботи визначальне значення має практична сторона знань, тобто зміст позакласної роботи спрямовано на вдосконалення різноманітних умінь і навичок.
Пізнавальна діяльність у позакласній роботі призначена для формування у них пізнавального інтересу позитивної мотивації в навчанні, удосконаленні навчальних навичок.
Дозвільна (розважальна) діяльність необхідна для організації повноцінного відпочинку дітей, створення позитивних емоцій, теплою, дружньої атмосфери в колективі, зняття нервової напруги.
Трудова діяльність в позакласній роботі відбивається зміст різних видів праці: побутового, ручного, суспільно-корисного, обслуговуючого.
Зміст позакласної роботи не у всіх школах однакове. На нього впливають такі фактори:
1.Традіціі та особливості школи;
2.Особенности віку, класу, індивідуальності дітей;
3.Особенности самого вчителя, його інтереси, схильності, установки.
Форми позакласної роботи - це ті умови, в яких реалізуються її зміст.
Методи і засоби позакласної роботи являють собою методи, і засоби виховання, вибір яких визначається змістом, формою позакласної роботи.
Розглянувши сутність позакласної виховної роботи через її можливості, цілі, завдання, зміст, форми, методи і засоби, можна визначити її особливості: [20]
1. Позакласна робота представляє собою сукупність різних видів діяльності дітей, організація яких у сукупності з виховним впливом, здійснюваним в ході навчання, формує особисті якості дитини.
2.Отсроченность в часі.
Позакласна робота - це, перш за все сукупність великих і малих справ, результати яких відстрочені в часі, не завжди наблюдаеми педагогом.
3.Отсутствіе жорстких регламентацій. Педагог має більшу свободу вибору змісту форм, засобів, методів позакласної виховної роботи, ніж при проведенні уроку.
4. Відсутність контролю за результатами позакласної роботи. Якщо обов'язковий елемент уроку - контроль за процесом оволодіння учнями навчальним матеріалом, то в позакласній роботі такого контролю немає.
5. Позакласна виховна робота здійснюється на перервах, після уроків, у святкові, вихідні дні, на канікулах, тобто у позанавчальний час.
6. Позакласна робота має широке коло можливостей для залучення соціального досвіду батьків та інших дорослих.
Виходячи з особливостей позакласної виховної роботи, назвемо визначають вимоги до неї: [20]
1. При організації і проведення позакласної роботи обов'язкове постановка мети;
2. Перед початком необхідно визначити очікувані результати;
3. У виховній позакласній роботі необхідний оптимістичний підхід, опора на краще в кожній дитині;
4. Педагог-організатор повинен мати високі особистісними якостями;
5. При організації позакласної виховної роботи педагог повинен бути в постійному творчому пошуку, підбираючи, створюючи нові форми, що відповідають ситуації, що склалася в класі.
Таким чином, позакласна виховна робота є самостійною сферою виховної роботи вчителя, здійснюваної у взаємозв'язку з виховною роботою на уроці.
Одним з видів позакласної роботи є гурткова робота.
За педагогічному енциклопедичним словником гурткова робота - це одна з форм додаткової освіти дітей, що полягає в організації гуртків, секцій, клубів різного спрямування. [4]
Гурткова робота стала сферою освоєння учнями особистісно-значущого, ціннісно-наповненого, індивідуального досвіду добровільно обраної діяльності за інтересами, допомагає хлопцям у професійному самовизначенні, сприяє реалізації їхніх сил, знань, отриманих у базовому компоненті.
На думку О.Е. Лебедєва гурткова робота забезпечує можливість вирішення значущих для особистості проблем: [13]
-Вибір поглядів, позицій, цінностей;
-Розвиток пізнавальних сил і здібностей, оцінка своїх пізнавальних можливостей, особливостей пізнавальної діяльності, виявлення пізнавальних інтересів;
· Вибір професійної діяльності, професійної освіти;
· Вибір середовища розвитку, середовища спілкування.
Свобода вибору дітьми освітньої галузі, виду, типу та форми діяльності, освітньої програми, результатів її освоєння - основна педагогічна характеристика системи гурткової роботи, що забезпечує створення умов, сприятливих для самовизначення і самореалізації особистості.
Будь-яка діяльність вимагає від людини володіння специфічними якостями, що визначають його придатність до неї і забезпечують певний рівень успішності її виконання.
Б.М. Теплов під можливостями розумів індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого; ніхто не стане говорити про здібності там, де мова йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні. [23]
За словником педагогічних термінів здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності; не зводяться до знань, умінь і навичок; виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності. [3]
А.В. Петровський «здібності» розумів як психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, навичок та умінь не зводяться. [22]
З вище наведених визначень найбільш повне визначення, взяте зі словника педагогічних термінів. Тому, що воно включає в себе індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовами успішного здійснення певного роду діяльності, але які не зводяться до знань, умінь і навичок.
У своїй роботі ми будемо спиратися саме на цю ухвалу.
Здібності виявляються тільки в діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей.
Загальні здібності - це система індивідуально-вольових властивостей особистості, яка забезпечує продуктивність в оволодінні знаннями, вміннями та навичками при здійсненні різних видів діяльності. [2]
Спеціальні здібності - це така система властивостей особистості, яка допомагає досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності, наприклад, музичної, літературної, З і так далі. [2]
Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їх придбання, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями істотно важливими для даної діяльності.
Творчість (креативність) є вища, найбільш складна, активна форма прояву відношення людини до роботи.
Будь-яка творча діяльність пов'язана з наявністю здібностей. Людина успішно трудиться лише тоді, коли його фізіологічні і психічні якості відповідають вимогам професії.
В.С. Кукушкін вважав, що творчі здібності - це вміння асоціювати, комбінувати, давати нові визначення, нові поняття на основі старих, концентрувати думки на одних моментах при ігноруванні інших, щоб звести розумовий процес до взаємозв'язку найпростіших елементів. [11]
Метою школи було виховання борців за світле майбутнє і прищеплення їм певних знань, умінь і навичок. Ніякої творчості, ніякої співпраці вчителя і дитини в реальній школі не було.
В умовах оновлюється системи російського освіти пріоритетним стало виховання вільної, моральної, духовної, гуманної, адаптивної, творчої особистості.
Це можливо лише при співпраці педагогів і учнів, їх співтворчості, взаємовпливі та взаєморозвитку.
Особистість дитини її значимість у житті школи в наші дні зрівнюється з особистістю педагога.
Дитина - вища цінність педагогічної культури, унікальне явище світу. Його життя безцінне: його творчий потенціал безмежний, його духовне багатство нескінченно цікаво.
Таким чином, аналіз вивченої літератури [1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17] дозволяє зробити висновок, що визначення позакласної роботи, дане З. А. Нефедовой найбільш повне, так як воно включає організацію педагогом різних видів позакласної роботи. Одним з видів позакласної роботи є гурткова робота, яка сприяє розвитку творчих здібностей.
Позакласна робота має свої особливості, вимоги, цілі, завдання, має можливості виховного впливу на дитину.
1.2 Особливості підліткового віку
З тезою, про те, що особистістю людина не народжується, а стає, згодні зараз більшість психологів.
Проте їх точки зору на те, яким законом підпорядковується розвиток особистості, значно розходяться.
Ці розбіжності стосуються розуміння рушійних сил розвитку (зокрема, значення суспільства і різних соціальних груп для розвитку особистості), закономірностей і етапів розвитку, наявності, специфіки і ролі в цьому процесі криз розвитку особистості, можливостей прискорення процесу розвитку та інших питань.
Радянські психологи внесли вагомий внесок у розробку зазначених проблем.
Цією проблематикою, крім уже згаданих нами Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва і Л.І. Божович займалися А.В. Зопорожец, С.Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін, А.Р. Лурія та багато інших.
Найбільше уваги вони приділяли розробці психологічної теорії дитячого розвитку. Причому саме Д.Б. Ельконін, А. В. Запорожець, Л.І. Божович внесли найбільший внесок у її розробку. Тому ми будемо далі спиратися головним чином на їх роботи.
Д.Б. Ельконін представив концепцію психічного розвитку, в якій об'єднав дві лінії: пізнавальне і власне особистісний розвиток дітей з народження і до закінчення середньої школи. [17]
Відповідно до його теорії, розвиток пізнавальної сфери дитини та її особистості йде в руслі різних провідних діяльностей, які послідовно змінюють один одного в онтогенезі.
Першим видом діяльності, з якої починається формування особистості дитини, виступає його безпосередньо-емоційне спілкування в дитинстві з матір'ю, іншими навколишніми людьми. Потім форми спілкування розвиваються у рольовій грі, в спільної навчальної та трудової діяльності, даючи в міру свого розвитку нові точки опори для перетворення особистості.
Іншу групу провідних діяльностей складають ті, усередині яких йде розвиток переважно пізнавальної сфери та відповідних здібностей у дітей. Це маніпулятивно-предметна діяльність дитини раннього віку, ігри з предметами дітей дошкільного віку, навчання і працю в шкільному дитинстві.
Якщо всі види спілкування і діяльності дітей розташувати по порядку їх становлення ведучими, то вийде наступний віковий ряд: [18]
1. Безпосередньо-емоційне спілкування (дитячий вік);
2. Предметно-маніпулятивна діяльність (ранній вік);
3. Рольова гра (дошкільний вік);
4. Навчальна діяльність (молодший шкільний вік);
5. Інтимно-особистісне спілкування (підлітковий вік);
6. Навчально-професійна діяльність (ранній юнацький вік).
Таким чином, з народження і до ранньої юності, тобто до закінчення середньої школи, послідовно і періодично змінюють один одного провідні діяльності предметного плану, з одного боку, і форми спілкування з іншого, які по черзі забезпечують розвиток пізнавальних процесів і самої особистості.
Вікова періодизація представляє собою одну з найскладніших і неоднозначно розв'язуваних проблем психології (А. Валлон, Ж. Плаже, В. Штерн, П. П. Блонський, Л. С. Виготський).
У руслі розуміння вітчизняної психології психічного розвитку як внутрішньо суперечливого, пов'язаного з виникненням психічних і особистісних новоутворень процесу, Л.С. Виготський, слідом за П.П. Блонський, розглядає окремі епохи, стадії, фази в загальній схемі переломів, чи криз розвитку.
При цьому як критерії їх розмежування, по Л.С. Виготському, виступають, по-перше, що характеризують суть кожного віку новоутворення.
Під віковими новоутвореннями Л.С. Виготський розумів, «той новий тип будови особистості та її діяльності, ті психічні та соціальні зміни, які вперше виникають на даній віковій ступені і які в самому головному й основному визначають свідомість дитини, його ставлення до середовища, його внутрішню і зовнішню життя, весь хід його розвитку в даний період ». [17].
Л.С. Виготський виділяє наступні стабільні і критичні періоди вікового розвитку: криза новонародженості, дитячий вік (2 місяці-1год), криза 1 року, раннє дитинство (1 рік-3 роки), криза 3 років, дошкільний вік (3 роки-7 років), криза 7 років, шкільний вік (8 років-12 років, криза 13 років, пубертатний вік (14 років-18 років), криза 17 років. [11]
З 11-12 років і протягом всього юнацького періоду виробляється формальне мислення, угруповання якого характеризують зрілий рефлексивний інтелект.
Кожен вік або період характеризується наступними показниками: [11]
1. певної соціальної ситуацією розвитку або тієї конкретної формою відносин, в які вступає дитина з дорослими в даний період;
2. основним або ведучим типом діяльності (існує декілька типів діяльності, які характеризують певні періоди дитячого розвитку);
3. основними психічними новоутвореннями (у кожному періоді вони існують від окремих психічних процесів до властивостей особистості).
Весь процес дитячого розвитку від народження дитини до закінчення школи Д.Б. Ельконін розбив на три вікові етапи: раннє дитинство (дошкільний), молодший шкільний вік (з 1 по 4-5 класи), середній і старший шкільний вік (5-8, 9-10 класи) [19]
Систему поглядів Д.Б. Ельконіна на формування особистості продовжив і розвинув Д.І. Фельдштейн.
У центрі його уваги знаходиться соціальний розвиток особистості, яке розуміється як взаємопов'язаний процес соціалізації та індивідуалізації, тобто прилучення дитини до єдиних для всіх соціальних норм і разом з тим його поступового перетворення на своєрідну, неповторну, унікальну особистість.
Визнаючи висунутий Д.Б. Ельконіна теза про те, що розвиток особистості випереджає розвиток пізнавальної сфери дитини. Д. І. Фельдштейн формує закономірність, яку він називає «механізмом зворотної дії».
Суть її полягає в тому, що новоутворення одного плану, наприклад особистісного, входячи в суперечність в тій сфері активності, де вони спочатку були сформовані (скажімо, у спілкуванні), отримують можливості для реалізації (зняття виник протиріччя) в іншій сфері.
Особлива роль у вихованні особистості належить спілкуванню. Тому, знаючи історію розвитку спілкування дитини в ранні роки, ми можемо багато чого зрозуміти і в його становленні як особистості.
Специфічні особливості підліткового періоду, полягає в тому, що вступ до нього не означає входження в нову групу, а представляємо собою подальший розвиток особистості в розвивається групі, але в умовах, що змінилися і обставини при наявності істотної перебудови організму в умовах бурхливо протікає статевого дозрівання.
Процес розвитку особистості в різних групах - специфічна особливість юності, за своїми часових параметрів входить за межі старшого шкільного віку, який може бути визначений як період ранньої юності.
З віком еталони стають більш узагальненими і пов'язуються не з думкою окремих людей, а з узагальненими моральними ідеалами, цінностями і нормами.
Тут діти переходять на наступний рівень моральної регуляції - конвенціональний або навіть постконвенциональной.
Відбувається цей процес у підлітковому або в юнацькому віці. Далі зміст моральних еталонів продовжує розширюватися, заглиблюватися; вони стають більш тонкими, диференційованими, індивідуально різними.
Як ілюстрація цієї думки А.А. Бодальов подає такий досвід. [18]
Учням 7 класу пропонується описати людину, яку вони не знають, але окремі риси, якого називаються ним заздалегідь (наприклад, злий, добрий і т.п.). Ці описи розділилися на чотири групи.
Учні першої групи називали тільки зовнішні ознаки описаного ним людини.
Учні другої групи згадали як зовнішні, так і деякі внутрішні (особистісні) риси.
У третій групі додатково до того, що повідомлялося про людину в - перших двох групах, були названі його справи, вчинки і поведінку.
У четвертій групі, крім усього сказаного, були згадані думки і почуття, характерні для даної людини.
У результаті А.А. Бодальов зробив висновок про значне різноманітності в підлітковому віці еталонів виховання та оцінювання людей.
Паралельно з розвитком моральних форм поведінки в цей період життя у дітей йде формування мотиваційної сфери.
Спеціально дослідивши цей процес Л.І. Божович прийшла до наступних висновків:
1. З перших днів життя дитини джерелом його активності
є первинні фізіологічні потреби в їжі, теплі, русі і т.д., а також потреби функціонального розвитку мозку типу, наприклад, потреба в нових враженнях.
Крім них, майже з самого народження у дитини є особливі, соціальні потреби в спілкуванні, в увазі до себе і іншим.
Розвиток мотиваційної сфери дитини протягом першого року життя полягає не в розширенні кількості потреб, а в їх «опредмечивании», тобто у формуванні відповідних мотивів.
«У результаті цього самі предмети набувають спонукальну силу. Потрапляючи в поле сприйняття дитини, вони активізують його потреби і тим самим спонукають активність дитини в напрямку, відповідним даної ситуації ».
Проте в дитини раннього віку мотиваційна сфера не грає основної ролі в детермінації поведінки.
Ситуативна обумовленість поведінки - його головна риса протягом 1 - го року життя.
2. Починаючи з 2-го року життя власна активність дитини і роль його мотиваційної сфери в регуляції поведінки підвищуються.
Дитина перестає покірно підкорятися дорослому, виконувати його вказівки і вимогам.
«У зазначений період відбувається перехід дитини від істоти, що вже став суб'єктом до суті, усвідомлює себе як суб'єкта, інакше кажучи, до виникнення того системного новоутворення, яке прийнято пов'язувати з появою слова« Я ».
3. Приблизно до 3-4 років на основі усвідомлення себе як суб'єкта і
порівняння себе з іншими у дитини з'являються самооцінка, усвідомлення висуваються до нього особистісних вимог, і прагнення відповідати їм (бути «хорошим, отримувати за свою поведінку з боку значущих дорослих позитивні оцінки).
4. На порозі вступу до школи виникає новий рівень
самосвідомості (відповідно і свідомої регуляції поведінки).
Він характеризується формуванням «внутрішньої позиції» - стійкої системи відносин дитини до себе, до інших людей, до навколишнього світу. Виникнення такого новообразующимися стає переломним пунктом протягом всього розвитку дитини.
5. Наступний етап мотиваційного розвитку особистості пов'язаний з
підлітковим віком.
Це найскладніший і найвідповідальніший період становлення особистості протягом усього дитинства, оскільки тут закладаються основи моральності, певне ставлення до праці, до людей, до суспільства, риси характеру і здібності, манери і форми поведінки.
Самопізнання, самоствердження і самовираження - головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення.
6. На старші шкільні роки припадає завершальний етап дорослішання особистості дитинстві.
Тут повністю в усіх основних складових складається мотиваційна сфера людини, отримують визначеність здібності, інтереси і схильності. Потреби і мотиви виходять за межі сімейної, дворової і шкільного життя.
Одні автори (Д. Б. Ельконін) включають до числа головних особистісних проблем і навіть провідних діяльностей підліткового віку інтимно-особистісне спілкування, інші - ні (Д. І. Фельдштейн).
Це розходження пов'язане з двома обставинами. По-перше, для підлітків, які виросли в одному середовищі, провідним може бути дійсно інтимно-особистісне спілкування.
Це особливо характерно для сучасних міських дітей, на жаль, мало привчених в цьому віці до цього праці.
Для підлітків, вихованих в іншому середовищі, в якості ведучої діяльності може виступити трудова, і це властиво, наприклад, багатьом дітям, що живуть у сільській місцевості.
По-друге, для цього віку характерна психологічна активність дітей, спрямована на вирішення двох питань,: яким бути? І ким бути?
Відповідь на перше з цих питань шукається по перевазі у сфері інтимно-особистісного спілкування, а відповідь на друге - головним чином у трудовій, професійній діяльності [18].
Подростничество і юнацтво - це період активного експериментування, випробування себе молодими людьми в різних ролях з метою формування образу «Я» і життєвого самовизначення.
Е. Еріксон виділив, таким чином, вісім стадій розвитку.
На першій з них розвиток дитини визначається майже виключно спілкуванням з них дорослих людей, в першу чергу матері.
На цій стадії вже можуть виникнути передумови до прояву в майбутньому прагнення до людей або відсторонення від них.
Друга стадія визначає формування у дитини таких особистісних якостей, як самостійність і впевненість у собі. Їх становлення знову в значній мірі залежить від характеру спілкування і звернення, дорослих з дитиною.
Третя і четверта стадії розвитку за Е. Еріксоном, також у цілому збігаються з уявленнями Д.Б. Ельконіна та інших психологів.
У даній концепції, як і вже розглянутих нами, підкреслюється значення навчальної та трудової діяльності для психічного розвитку дитини в ці роки.
Наступні стадії особистісного розвитку в теоріях психологів не представлені. Але цілком можна погодитися з тим, що придбання нових життєвих і соціальних ролей змушує людину по-новому дивитися на багато речей, і в цьому, мабуть, полягає основний момент особистісного розвитку в старшому віці, наступного за юністю.
У середньому шкільному (підлітковому) віці (від 10-11 до 14-15 років) провідну роль відіграє спілкування з однолітками в контексті власної діяльності підлітка.
У цьому віці головна цінність - система відносин з однолітками, дорослими, наслідування свідомо або несвідомому належної «ідеалу», спрямованість у майбутнє. Якщо в молодшому шкільному віці авторитет вчителя був не менш значущим, ніж авторитет сім'ї, то для підлітка проблема авторитету дорослого стає не самоочевидною.
Збереженню авторитету дорослого (вчителя) сприяють наступні чинники:
1. незмінність суспільного становища підлітка, він був і залишається учнем, школярем;
2. його повна матеріальна залежність від батьків, які поряд з вчителями виступають в ролі вихователя, а також ...;
3. відсутність у підлітка уміння діяти самостійно.
Ця епоха отроцтва співвідноситься з макрофазой індивідуалізації. За А.В. Петровському «характеризується пошуком засобів і способів для позначення своєї індивідуальності. У максимальному ступені реалізуючи у зв'язку з цим здатність бути ідеально представленим у своїх приятелів, підліток мобілізує всі свої внутрішні ресурси для діяльнісної трансляції своєї індивідуальності (начитаність, спортивні успіхи, «бувають» у відносинах між статями, сміливість, що граничить з бравадою, особлива манера в танцях і т.д.) інтенсифікує пошук в референтній для нього групі осіб, які можуть забезпечити оптимальну його «персоналізацію». [22]
Як суб'єкт навчальної діяльності підліток характеризується тенденцією до утвердження своєї позиції суб'єктної винятковості «індивідуальності», прагненням (особливо виявляється у хлопчиків) чимось виділитися.
У сучасному інформаційному суспільстві прагнення підлітка до статусу дорослого - мрія малодоступна, тому в отроцтві підліток знаходить не почуття дорослості, а почуття вікової неповноцінності.
Отроцтво - період, коли підліток починає по-новому оцінювати свої відносини з сім'єю. Прагнення знайти себе як особистість породжує потребу у відчуженні від всіх тих, хто звично, з року в рік чинив на нього вплив, і в першу чергу це відноситься до батьківської сім'ї.
Відчуження по відношенню по відношенню до сім'ї зовні виражається в негативізмі - в прагненні протистояти будь-яким пропозиціям, судженням, почуттів тих, на кого спрямоване відчуження.
Прагнення усвідомити і розвинути свою унікальність, пробуджується почуття особистості вимагають від дитини й відокремлення від сімейного «Ми», досі підтримує в ньому почуття захищеності традиціями та емоційної спрямованістю на нього.
Однак реально перебувати наодинці зі своїм «Я» підліток ще не може. Він ще не здатний глибоко і об'єктивно оцінювати самого себе, він не здатний на самоті постати перед світом людей як унікальна особистість, якої він прагне стати. Його втрачене «Я» прагне до «Ми». Але на цей раз це «Ми» становлять однолітки.
Отроцтво - це період, коли підліток починає цінувати свої відносини з однолітками. Спілкування з тими, хто володіє таким же, як у нього, життєвим досвідом, дає можливість підлітку дивитися на себе по-новому. [16]
Підлітки прагнуть переосмислити те, що вони зробили предметом свого інтелектуального осягнення і, відчути, видати та затвердити це як продукт свого власного мислення.
Отроцтво завдяки потребі пізнати себе і прагненню відкрити через постійні рефлексії свою вислизає сутність позбавляє підлітка спокійній душевного життя.
Однак рефлексії на себе та інших відкривають в отроцтві глибини своєї недосконалості - і підліток йде у стан психологічної кризи.
Підліток через власні душевні муки збагачує сферу своїх почуттів і думок, він проходить важку школу ідентифікації з собою і з іншими, вперше опановуючи досвідом цілеспрямованого відокремлення. Все це допомагає йому відстоювати своє право бути особистістю.
Навчання в школі чи в училищі займає велике місце в житті підлітка.
Позитивне тут - готовність підлітка до тих видів навчальної діяльності, які роблять його більш дорослим в його власних очах.
У цьому віці виникають нові мотиви навчання, пов'язані з усвідомленням життєвої перспективи, свого місця в майбутньому, професійних намірів, ідеалу.
Ерудований підліток має авторитет у однолітків як носій особливого фетиша, що спонукає його примножувати свої знання.
При цьому саме по собі знання доставляють підлітку справжню радість і розвивають його розумові здібності.
У підлітковому віці увага, пам'ять, уява вже придбали самостійність - підліток настільки опанував цими функціями, що тепер в змозі управляти ними за своєю волею.
У підлітковому віці уява може перетворитися на самостійну внутрішню діяльність. Реальність уявного світу суб'єктивна - це тільки його реальність.
Якщо підліток позбавлений свого внутрішнього уявного світу, деякі психологи і психіатри застосовують своєрідний метод: мають проблеми отроки знайомляться з персонажами фантастичних книг або кіно і вчаться ідентифікувати себе з ними.
На підставі аналізу вивченої психолого-педагогічної літератури (8, 14, 16, 18, 19, 21, 22, 23, 24) можна зробити висновок, що для підлітка провідну роль відіграє спілкування з однолітками в контексті власної діяльності підросту.
Як суб'єкт навчальної діяльності підліток характеризується тенденцією до утвердження своєї позиції суб'єктної винятковості, «індивідуальності», прагненням чимось виділитися.
Глава 2. Методика організації та проведення гурткової роботи
2.1 Організація гурткової роботи
З чого починати організацію гуртка?
Справа це зовсім не таке просте як може здатися на перший погляд. Перш за все, слід звернути особливу увагу на три основних моменти: профіль гуртка, матеріальна база шкільних майстерень та інтереси учнів.
У вчителя обслуговуючої праці є велика перевага в порівнянні з іншими предметниками, оскільки вибір у нього дуже широкий. Профілів безліч. Наприклад, «Юна господиня», «Гурток в'язання гачком», «Гурток клаптева мозаїка», «Гурток виготовлення м'якої іграшки», «Гурток в'язання спицями», і так далі.
Отже, профілів десятки, а вибрати слід будь-то один. При цьому потрібно врахувати, що під час роботи у дітей можуть виникнути різні питання, іноді абсолютно, неординарні, непередбачені та абсолютно непередбачувані. А керівник гуртка жодного такого питання не має права залишити без кваліфікованого відповіді.
Звичайно, при виборі профілю гуртка вчителю слід рахуватися не тільки з суб'єктивними, але й з об'єктивними чинниками, одним з яких є матеріальна база майстерень.
Організовуючи гурток, слід переконатися в наявності необхідного обладнання чи можливості його дістати.
Врахування інтересів учнів - це безперечно, дуже складний, відповідальний момент в організації гуртка. Інтереси у хлопців можуть бути найрізноманітніші навіть у рамках одного якого-небудь напрямку.
Перед вчителем стоїть важке завдання - так поставити справу, щоб всі гуртківці були задоволені.
Школярі молодшого віку з великим захопленням займаються практичною роботою, тому, чим менше вік дітей, тим більше часу приділяється виконанню практичних завдань. Навантаження під час занять повинна відповідати силам і можливостям гуртківців, забезпечувати їх зайнятість протягом усього заняття.
Молодші школярі швидко втомлюються при виконанні одноманітної роботи, тому керівник повинен заздалегідь продумати, як побудувати заняття, урізноманітнити його.
Теоретичний матеріал зазвичай дається на початку заняття. Нову тему, те чи інше завдання треба пояснювати просто і дохідливо, обов'язково закріплюючи пояснення показом наочного матеріалу.
Керівник гуртка вибирає методи навчання, методичні прийоми з урахуванням знань і практичних навичок, одержуваних школярами під час занять гуртка, тому методика навчання на початку навчального року відрізняється від тієї, яка застосовується в кінці року.
Постійно розвиваючи інтерес учнів до заняття, педагог прагне вибрати таку форму їх проведення, при якій представляється можливість самостійного творчого підходу до переробки моделей або у створенні нових зразків. Надаючи дітям якомога більше самостійності, керівник разом з тим має спрямовувати творчу діяльність гуртківців, розвивати у них здатність вибирати тему, думати про способи виконання виробу в тому чи іншому матеріалі, допомагати у вирішенні поставленого завдання.
Організація гурткових занять проходить наступні етапи: [15]
1. Вивчення та постановка виховних завдань. Даний етап спрямований на вивчення особливостей школярів та колективу класу, для ефективного виховного впливу і визначення найбільш актуальних для склалися в класі ситуацій виховних завдань.
2. Моделювання майбутньої позакласної виховної роботи полягає в тому, що педагог створює в своїй уяві образ певної форми.
3. Аналіз проведеної роботи спрямований на порівняння моделі з реальним втіленням, виявлення вдалих і проблемних моментів, їх причин та наслідків.
У залежності від поставлених завдань керівники гуртків на заняттях використовують різні методи навчання (словесні, наочні, практичні), частіше за все, поєднуючи їх.
Кожне заняття з тем програми, як правило, включає теоретичну частину і практичну.
Теоретичні відомості - це пояснення нового матеріалу, інформація
пізнавального характеру про види клаптикової мозаїки.
Основне місце на заняттях приділяється практичним роботам.
Керівнику необхідно продумати зміст і хід кожного заняття, щоб практична частина була природним продовженням і закріпленням теоретичних відомостей, отриманих учнями.
Для підтримки постійного інтересу учнів до занять керівнику рекомендується урізноманітнити методи роботи.
При складанні плану занять треба враховувати вікові особливості дітей, ступінь їх готовності наявні знання і навички.
Міжнародна програма «Astor» відзначає наступні якості, необхідні для роботи з обдарованими дітьми та для розвитку творчості учнів: [10]
· Потрібно бути доброзичливим і чуйним;
· Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їх потреби і інтереси;
· Мати досвід роботи зі своїми власними дітьми або в дошкільних дитячих установах;
· Мати високий рівень інтелектуального розвитку;
· Мати широке коло інтересів і вмінь;
· Мати живий і активний характер;
· Мати почуття гумору (але без сарказму);
· Мати творче, можливо, нетрадиційне особистий світогляд;
· Прихильність до дітей, теплота спілкування з ними.
Загальновизнана наступні творчі методи в викладанні: [21]
· Повага бажання дитини працювати самостійно;
· Вміння утримуватися від втручання в процес творчої діяльності;
· Створення умов для конкретного втілення творчих ідей;
· Заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учнями; демонстрація ентузіазму;
· Здатність переконати учнів, що вчитель є їх однодумцем, а не супротивником.
Творча робота вчителя може бути будь-якого плану. Найбільш характерні варіанти: [20]
· Авторська програма регіонального, факультативного або основного курсу;
· Авторська програма виховної роботи;
· Пакет дидактичних матеріалів;
· Пакет методичних матеріалів;
· Дослідницька робота.
Будь-яка цілеспрямована діяльність передбачає певну
послідовність дій з метою досягнення конкретного результату, а тому потребує прогнозуванні та плануванні.
Однак у даній ситуації планування носить досить специфічний характер.
По-перше, до співбесіди зі своїми підопічними педагог не знає, на яку тему і якого напрямку вони бажають працювати.
По-друге, наскільки реальний задум дитини і наскільки велика його зацікавленість довести цей задум до кінця.
Тому типове планування роботи заздалегідь педагогом неможливо. Воно може здійснюватися спільно з гуртківцем тільки після з'ясування його задуму в ході співбесіди. Причому основну роль на початковому етапі повинен грати сам дитина.
Педагогу необхідно усвідомити, як, якими засобами і протягом якого часу дитина збирається здійснити задумане і яка йому потрібна допомога від педагога. Незважаючи на те, що в переважній більшості випадків краще досягнення задуму підлітка проглядаються не чітко, не визначені етапи дії та їх черговість, педагог не повинен нав'язувати своє бачення вирішення проблеми. Справа в тому, що цілі і завдання дитини і педагога в даній ситуації не збігаються.
Цілі і завдання педагога полягають не в тому, щоб спільно з дитиною довести його недосконалий задум до кінця, а спираючись на його внутрішню мотивацію до дій, стимулювати його самостійну діяльність.
Творча діяльність дитини повинна грунтуватися, перш за все, на його особистих задумах, обумовлених мотивацією, породженої дитячою фантазією та уявою. У цьому напрямку повинні працювати педагоги гуртківці творчої спрямованості. На те й існують творчі гуртки додаткової освіти, щоб на додаток до кількох теоретичним знанням сприяти польоту дитячої думки в нове, досі невідоме.
На жаль, на даний момент склалася ситуація, коли шкільна форма навчання сліпо переноситься на роботу гуртків творчої спрямованості. Стосується це і планування роботи. Якщо в школах на основі програми, складеної незалежно від бажання учнів, на початку року (згідно з цією програмою) складаємо план роботи на весь навчальний рік і неухильно виконується, то застосування такої методики до діяльності гуртків творчої спрямованості, а тим більше до консультативним формам роботи неприйнятно .
По-перше, при даній формі роботи її зміст визначається не заздалегідь складеної програмою, а задумом самої дитини, що найбільш відповідає особистісно-орієнтованого підходу до нього.
По-друге, зміст самого задуму може коригуватися по ходу роботи або навіть повністю змінюватися. Адже дитячий задум заснований, перш за все, на фантазії, уяві і бажанні дитини, а в підлітковому віці вони динамічні.
Тому планування роботи здійснюється строго індивідуально, спільно з підлітком. Сам план динамічний, тобто не виключає коректування.
На закінчення - кілька корисних і веселих порад молодим педагогам - керівникам гуртка: [26]
1. Будьте оптимістичними!
2. Не забувайте головного: діти, як і дорослі, істоти парадоксальні.
3. Вірно те ваше рішення, яке протилежно вашим повсякденним рішенням!
4. Не бійтеся: досвідчені педагоги вже давно забули те, що ви ще пам'ятаєте!
5. Спілкуючись з батьками, пам'ятайте, що дорослі - це ті ж діти, тільки дуже втомлені; виходите з принципу, що не батьки виховують дітей, а навпаки.
6. Не рвіться до кар'єри, погоджуйтеся з адміністрацією, але робіть так, як самі вважаєте за потрібне.
7. Не забувайте: вирішальне значення має перший момент входу в клас, перше знайомство з дітьми.
8. Застосовуйте правило контрастів: якщо спочатку дати дітям волю, а потім притиснути - вони вас не злюбила, якщо навпаки - будуть вам вдячні.
9. Пам'ятайте: ваше головне справа - це спілкування з дітьми; вмійте відчувати радість від зустрічі з ними.
10. Не перебувайте на очах у дітей без діла.
11. Давайте своє тепло і ласку не «улюбленцям», а тим, кому це особливо необхідно.
12. Якщо сумніваєтеся, як вчинити, краще не поспішайте.
13. Будьте завжди у формі, підтягнуті і в хорошому настрої!
14. Вчіться вітатися з дітьми - тоном, яким ви говорите «Здрастуй», теж можна виховувати.
15. Постарайтеся всіма можливими способами дізнатися у ваших підопічних всю таємницю: як вони росли, як вчаться - це допоможе вам у спілкуванні з ними.
16. Чи не дивуйтеся своїми помилками - діти, на відміну від нас, завжди прощають нам помилки.
17. Хваліть самого себе три рази на день: вранці, вдень і ввечері:
«Я - відмінний педагог, мене всі поважають, люблять і слухаються».
18. Умійте бути ледачим! Недолік багатьох педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати.
19. Не сперечайтеся і не відгороджуватися від дітей.
20. Умійте бути дітьми! Грайте, стрибайте з ними і сприймайте свою роботу з гуртком, як продовження дитинства!
21. Уникайте: [26]
· Частих моралей і нотацій, доган і претензій!
· Лайки, покарань і загроз!
· Наказів і заборон!
· Нетерпимості і дратівливості!
· Глузувань над дітьми, іронії та сарказму!
2.2 Розробка програми гуртка «Клаптева мозаїка»
Дана програма призначена для підготовки учнів 7 класів по кружку «Клаптева мозаїка».
Гурток «Клаптева мозаїка» сприяє поглибленню знань з предмета «Технологія». У процесі навчання в учнів удосконалюються вміння та навички у виготовленні швейних виробів. Розвивається художній смак і вміння, виховує терпіння, привчають до акуратності, пробуджує фантазію. Мета гуртка: сформувати в учнів знання і вміння виготовлення швейного виробу з клаптиків. Завдання гуртка:
1. Формування практичних умінь у підборі тканини за фактурою, за кольором.
2. Формування знань і умінь при виготовленні вироби з клаптиків різних конфігурацій.
3. Формування професійної самостійності учнів.
4. Розвиток здатності учнів розв'язувати творчі завдання.
Для вирішення цих завдань у змісті гуртка «Клаптева техніка»
передбачаються наступні теми: інструменти й пристосування, необхідні для роботи; характеристика і вибір тканин; закономірності колірних сполучень; техніка клаптикової мозаїки; застосування клаптикової техніки у виробах. Гурток розрахований на 30 годин. Проведення занять здійснюється у швейній майстерні. Для здійснення програми гуртка «Клаптева техніка» у швейній майстерні необхідно мати:
· Індивідуальні робочі місця учнів для виконання ручних і машинних робіт;
· Робочі місця колективного користування для виконання волого-теплових робіт;
· Робоче місце викладача;
· Дидактичні матеріали;
· Навчально-методичну літературу.
Учень повинен знати:
· Види призначення і правила експлуатації швейного обладнання;
· Техніку клаптикової мозаїки;
· Способи обробки вузлів швейних виробів
Учень повинен вміти:
· Визначати вид тканини, підбирати тканини в гармонійному поєднанні за кольором;
· Виконувати різні швейні операції на швейних машинах, застосовувати засоби малої механізації.
· Розробити композиції клаптикового вироби і реалізувати технологічні процеси швейного вироби з клаптиків.
Тематичний план гуртка «Клаптева мозаїка»
Зміст програми
Введення.
Предмет і завдання гуртка.
Історія клаптикового шиття-печворк.
Тема 1. Інструменти і пристосування, необхідні для роботи.
Раціональна організація робочого місця. Характеристика ножиць спеціального распаривателя, голок, ниток, паперу, олівців, вимірювальних інструментів, оздоблювальних матеріалів, барвників.
Тема 2. Характеристика і вибір тканин.
Характеристика тканин по волокнистому складу по виду обробки. Підготовка тканини до роботи.
Тема 3. Закономірності колірних поєднань.
Колірний спектр. Характеристика хроматичних квітів за трьома ознаками: колірному тону, светлотой, насиченістю. Колірні поєднання.
Практична робота: складання гармонують і негармонірующіх колірних поєднань.
Тема 4. Техніка клаптикової мозаїки
Технічні умови на розкрій клаптя певної конфігурації. Техніка шиття зі смуг, квадратів, прямокутних трикутників, шиття на основу.
Практична робота: виготовлення прихватки по одній з технік шиття з клаптиків.
Тема 5. Застосування клаптикової техніки у виробах.
Опрацювання композиції клаптикового вироби. Заготівля шаблонів. Розкрій деталей. Технологічна послідовність складання вироби з клаптиків.
Практична робота: виконання комплекту для гарячого наволочки панно.
Глава 3. Експериментальна частина
3.1 Діагностичні дослідження рівня творчого потенціалу і вміння застосовувати не стандартні рішення школярів
Людям завжди був і буде властивий пошук нового в будь-якій галузі життя. Людина, ледве навчившись ходити і літати, вже проявляє інтерес до навколишнього світу. Але вже щось вигадує і винаходить.
Головне завдання вихователів і педагогів полягає в тому, щоб розбудити в людині закладені природою здібності і задатки, не придушити в ньому прагнення до творчості.
Участь у гуртковій роботі допоможе підлітку почерпнути багато повчального, поглибити свої знання, заповнити дозвілля, підвищити рівень творчого потенціалу.
Діагностичні дослідження проводилися на переддипломної практики в ГОУ «Тюкалинском середньої загальноосвітньої школи» на роботі гуртка «Клаптева мозаїка». Гурток був організований на базі 8-9 класів. У групі гуртка брало участь 10 чоловік. У гуртку була організована бригадна форма роботи по 3-4 людини. Для оцінки рівня творчого потенціалу на етапі констатуючого експерименту використовувався тест-методика для оцінки рівня творчого потенціалу.
У тесті члени гуртка повинні були вибрати один із запропонованих варіантів поведінки в ситуаціях описаних в тесті (додаток № 2).
Питання 1,6,7,8 визначають межі допитливості; питання 2,3,4,5 - віру в себе; питання 9,15 - сталість; питання 10 - амбіційність; питання 12,13 - «слухову» пам'ять; питання 14 - ваше прагнення бути незалежним, питання 16,17 - здатність абстрагувати; питання 18 - ступінь зосередженості. За тестом визначаються 3 рівня творчого потенціалу - високий, середній, низький.
Дані рівня творчого потенціалу членів гуртка Тюкалинском середньої загальноосвітньої школи представлені у протоколі № 1 (додаток № 2).
З протоколу ми бачимо, що в усіх членів гуртка рівень потенціалу середній, але кількість балів на цьому рівні різне. Це показано на графіку рівня творчого потенціалу членів гуртка на констатирующем дослідженні (додаток № 3).
Проаналізувавши отримані дані тесту ми отримали, що найбільш допитливих 30%, віра в себе переважає у 10%, «слухова» пам'ять у 40%, зорова пам'ять у 40%, прагнення бути незалежним у 30%, ступінь зосередженості у 40%.
Гурток був організований на базі 8-9 класів. Роботу виконували бригадами по 3-4 людини. Одна бригада виконувала наволочку, друга бригада виконувала комплект для кухні, третя бригада виконувала панно. Гурток проходив по 2 години на тиждень. Бригадам було запропоновано декілька ескізів наволочок, комплектів для кухні, панно. З цих ескізів дівчинки вибирали ті, які будуть виконувати. Коли дівчатка вибрали ескізи для виконання цих ескізів вони розробили шаблони, і виконували роботу. Коли дівчатка закінчили роботу був проведений контрольний експеримент з того ж тесту-методикою. Дані в протоколі № 2 (додаток № 4).
Проаналізувавши, отримані дані ми бачимо, що у всіх дівчаток рівень творчого потенціалу збільшився. Дані представлені на графіку контрольного експерименту (додаток № 5). У 20% учнів збільшився до високого рівня, в інших 80% по кількості набраних очок рівень творчого потенціалу близько підходить до високого рівня.
Проаналізувавши, отримані дані тесту ми отримали, що найбільш допитливих 30%, віра в себе переважає у 10%, «слухова» пам'ять у 90%, зорова пам'ять у 50%, прагнення бути незалежним у 50%, ступінь зосередженості у 40%.
Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що при роботі в гуртку діти розвивають свої творчі здібності. Таким чином, можна сказати, що наша гіпотеза доведена.
Висновок
Таким чином, аналіз вивченої літератури [1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 21, 23, 24, 25] дозволяє зробити висновок, що позакласна робота, володіє деякими можливостями виховного впливу на дитину, наприклад, різноманітна позанавчальна діяльність сприяє більш різнобічному розкриттю індивідуальних здібностей дитини, які не завжди вдається розглянути на уроці, включення в різні види позакласної роботи, збагачує особистий досвід дитини.
З.А. Нефедова вважає, що позакласна робота - це організація педагогом різних видів діяльності школярів у позанавчальний час, забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини. [20]
Також специфіка позакласної виховної роботи виявляється на рівні таких завдань:
1. формування у дитини позитивної «Я» - концепції
2. формування у дітей навичок співпраці, колективної взаємодії.
3. розвиток пізнавального інтересу і так далі.
Так само ми визначили особливості позакласної виховної роботи.
1. відстроченого в часі.
2. відсутність жорстких регламентацій
3. відсутність контролю за результатами позакласної роботи.
Виходячи з особливостей позакласної виховної роботи, назвемо визначають вимоги до неї:
1. при організації і проведення позакласної роботи обов'язкове постановка цілей.
2. перед початком необхідно визначити очікувані результати.
3. педагог - організатор повинен володіти високими особистісними якостями.
Одним з видів позакласної роботи є гурткова робота.
За педагогічному енциклопедичним словником гурткова робота - це одна з форм додаткової освіти дітей, що полягає в організації гуртків, секцій, клубів різного спрямування. [4]
Гурткова робота стала сферою освоєння учнями особистісно-значущого, ціннісно-наповненого, індивідуального досвіду добровільно обраної діяльності за інтересами, допомагає хлопцям у професійному самовизначенні, сприяє реалізації їхніх сил, знань, отриманих у базовому компоненті.
Гурткова робота забезпечує розвиток пізнавальних сил і здібностей.
За словником педагогічних термінів здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності; не зводяться до знань, умінь і навичок; виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності. [3]
Здібності виявляються тільки в діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей.
Діяльність може носити творчий характер. Якщо людина вносить у свою діяльність елементи нового, це і є творчість.
Творчість (креативність) є вища, найбільш складна, активна форма прояву відношення людини до роботи.
Успішність розвитку творчих здібностей залежить від особливостей розвитку дітей певного віку.
Для підлітка провідну роль відіграє спілкування з однолітками, протягом всього юнацького періоду виробляється формальне мислення.
Для цього віку характерна психологічна активність дітей. Отроцтво - період, коли підліток починає по-новому оцінювати свої відносини з сім'єю.
Підліток починає цінувати свої відносини з однолітками.
Для підлітка провідну роль відіграє спілкування з однолітками в контексті власної діяльності підлітка, це самий складний і відповідальний період становлення особистості протягом усього дитинства.
Як суб'єкт навчальної діяльності підліток характеризується тенденцією до утвердження своєї позиції суб'єктної винятковості «індивідуальності»; прагненням чимось виділитися.
Самопізнання, самоствердження і самовираження-головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення.
Для організації гурткової роботи слід звернути особливу увагу на три основних моменти: профіль гуртка, матеріальна база шкільних майстерень та інтереси учнів.
Організація гурткових занять проходить наступні етапи: [15]
4. Вивчення та постановка виховних завдань. Даний етап спрямований на вивчення особливостей школярів та колективу класу, для ефективного виховного впливу і визначення найбільш актуальних для склалися в класі ситуацій виховних завдань.
5. Моделювання майбутньої позакласної виховної роботи полягає в тому, що педагог створює в своїй уяві образ певної форми.
6. Аналіз проведеної роботи спрямований на порівняння моделі з реальним втіленням, виявлення вдалих і проблемних моментів, їх причин та наслідків.
Участь у гуртковій роботі допомагає підлітку почерпнути багато повчального, поглибити свої знання, підвищити рівень творчого потенціалу.
Діагностичні дослідження проводилися на переддипломної практики в ГОУ «Тюкалинском середньої загальноосвітньої школи» на роботі гуртка «Клаптева мозаїка». Гурток був організований на базі 8-9 класів. У групі гуртка брало участь 10 чоловік. У гуртку була організована бригадна форма роботи по 3-4 людини. Для оцінки рівня творчого потенціалу, на етапі констатуючого і контрольного експерименту використовувався тест-методика для оцінки рівня творчого потенціалу.
Діагностичні дослідження показали, що при констатирующем дослідженні рівень творчого потенціалу у всіх членів гуртка був середній, але з різною кількістю балів. При контрольному дослідженні дані показують, що у всіх дівчаток рівень творчого потенціалу збільшився.
У 20% учнів збільшився до високого рівня, в інших 80% по кількості набраних очок рівень творчого потенціалу близько підходить до високого рівня.
Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що при роботі в гуртку діти розвивають свої творчі здібності. Таким чином, можна сказати, що наша гіпотеза доведена.
Література
1. Балакіна А.В. Обрізки у справу / / Школа і виробництво, № 1, 2000.
2. Батаршев А.В. Психодіагностика здатності до спілкування, або як визначити організаторські та комунікативні якості особистості .- М.: ВЛАДОС, 2001.
3. Білан О.О. Словник педагогічних термінів. - Омськ, 2003.
4. Бім-Бад Б.М. Педагогічний енциклопедичний словник .- М.: Велика російська енциклопедія, 2002.
5. Валок А. Психічний розвиток дитини. - М.: Просвещение, 1967.
6. Веллер Л.А., Мухіна В.С. Психологія. - М.: Просвещение, 1988.
7. Волчек Н.М. Лоскутное шиття: швейна майстерня будинку .- Мінськ: Сучасний літератор, 2000.
8. Вульфсон С.І. Уроки професійної творчості. - М.: Академія, 1999.
9. Голованов В.П. Методика і технологія роботи педагога додаткової освіти. - М.: ВЛАДОС, 2004.
10. Земцов І.А. Гурток потрібен і дітям і вчителю / / Школа і виробництво, № 3, 1995.
11. Зимова І.А. Педагогічна психологія .- Ростов н / Д: Фенікс, 1997.
12. Костикова І.Ю. Школа клаптикової техніки. - М.: Культура і традиції, 2001.
13. Кукушкін В.С. Введення в педагогічну діяльність. - Ростов н / Д: Березень, 2005.
14. Літова З.А. Позакласна робота з технології / / Школа і виробництво, № 6, 2000.
15. Молотобарова О.С. Гурток виготовлення іграшок і сувенірів. - М.: Просвещение, 1990.
16. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво .- М.: Академія, 1999.
17. Нагель О.І. Слова про клапті / / Школа і виробництво, № 6,1997.
18. Науково-методичний журнал «Додаткова освіта» .- М.: Витязь .- № 1.-2005.
19. Немов Ф.С. Психологія: навч посіб. для уч. педучилищ, студентів пед інстр. та працівників системи підготовки підвищення кваліфікації і перепідготовки пед. кадрів .- М.: Просвещение, 1990.
20. Нефедова З.А. Позакласна виховна робота в школі.
21. Останіна С.Б. Лоскутное шиття: подушки, ковдри, пледи та кумедні іграшки у вашому будинку .- М.: РИПОЛ класик, 2005.
22. Петровський А.В. Введення в психологію .- М.: Академія, 1997.
23. Рогов Є.І. Загальна психологія: курс лекцій для першого ступеня пед.образованія .- М.: ВЛАДОС, 1995.
24. Сидоренко В.І. Техніка клаптикового шиття і аплікація .- Ростов н / Д: Фенікс, 2000.
25. Теоретичний та науково-методичний журнал «Виховання школярів» .- М.: Шкільна преса, № 4. - 2001.
26. Труханова А.Т. Технологія жіночого і дитячого легкого одягу .- М.:, 2000.
5. Спілкуючись з батьками, пам'ятайте, що дорослі - це ті ж діти, тільки дуже втомлені; виходите з принципу, що не батьки виховують дітей, а навпаки.
6. Не рвіться до кар'єри, погоджуйтеся з адміністрацією, але робіть так, як самі вважаєте за потрібне.
7. Не забувайте: вирішальне значення має перший момент входу в клас, перше знайомство з дітьми.
8. Застосовуйте правило контрастів: якщо спочатку дати дітям волю, а потім притиснути - вони вас не злюбила, якщо навпаки - будуть вам вдячні.
9. Пам'ятайте: ваше головне справа - це спілкування з дітьми; вмійте відчувати радість від зустрічі з ними.
10. Не перебувайте на очах у дітей без діла.
11. Давайте своє тепло і ласку не «улюбленцям», а тим, кому це особливо необхідно.
12. Якщо сумніваєтеся, як вчинити, краще не поспішайте.
13. Будьте завжди у формі, підтягнуті і в хорошому настрої!
14. Вчіться вітатися з дітьми - тоном, яким ви говорите «Здрастуй», теж можна виховувати.
15. Постарайтеся всіма можливими способами дізнатися у ваших підопічних всю таємницю: як вони росли, як вчаться - це допоможе вам у спілкуванні з ними.
16. Чи не дивуйтеся своїми помилками - діти, на відміну від нас, завжди прощають нам помилки.
17. Хваліть самого себе три рази на день: вранці, вдень і ввечері:
«Я - відмінний педагог, мене всі поважають, люблять і слухаються».
18. Умійте бути ледачим! Недолік багатьох педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати.
19. Не сперечайтеся і не відгороджуватися від дітей.
20. Умійте бути дітьми! Грайте, стрибайте з ними і сприймайте свою роботу з гуртком, як продовження дитинства!
21. Уникайте: [26]
· Частих моралей і нотацій, доган і претензій!
· Лайки, покарань і загроз!
· Наказів і заборон!
· Нетерпимості і дратівливості!
· Глузувань над дітьми, іронії та сарказму!
2.2 Розробка програми гуртка «Клаптева мозаїка»
Дана програма призначена для підготовки учнів 7 класів по кружку «Клаптева мозаїка».
Гурток «Клаптева мозаїка» сприяє поглибленню знань з предмета «Технологія». У процесі навчання в учнів удосконалюються вміння та навички у виготовленні швейних виробів. Розвивається художній смак і вміння, виховує терпіння, привчають до акуратності, пробуджує фантазію. Мета гуртка: сформувати в учнів знання і вміння виготовлення швейного виробу з клаптиків. Завдання гуртка:
1. Формування практичних умінь у підборі тканини за фактурою, за кольором.
2. Формування знань і умінь при виготовленні вироби з клаптиків різних конфігурацій.
3. Формування професійної самостійності учнів.
4. Розвиток здатності учнів розв'язувати творчі завдання.
Для вирішення цих завдань у змісті гуртка «Клаптева техніка»
передбачаються наступні теми: інструменти й пристосування, необхідні для роботи; характеристика і вибір тканин; закономірності колірних сполучень; техніка клаптикової мозаїки; застосування клаптикової техніки у виробах. Гурток розрахований на 30 годин. Проведення занять здійснюється у швейній майстерні. Для здійснення програми гуртка «Клаптева техніка» у швейній майстерні необхідно мати:
· Індивідуальні робочі місця учнів для виконання ручних і машинних робіт;
· Робочі місця колективного користування для виконання волого-теплових робіт;
· Робоче місце викладача;
· Дидактичні матеріали;
· Навчально-методичну літературу.
Учень повинен знати:
· Види призначення і правила експлуатації швейного обладнання;
· Техніку клаптикової мозаїки;
· Способи обробки вузлів швейних виробів
Учень повинен вміти:
· Визначати вид тканини, підбирати тканини в гармонійному поєднанні за кольором;
· Виконувати різні швейні операції на швейних машинах, застосовувати засоби малої механізації.
· Розробити композиції клаптикового вироби і реалізувати технологічні процеси швейного вироби з клаптиків.
Тематичний план гуртка «Клаптева мозаїка»
| № п / п | Найменування розділів і тем | Кількість годин |
| 1 | 2 | 3 |
| Введення | ||
| 1 | Інструменти і пристосування, необхідні для роботи | 1 |
| 2 | Характеристика і вибір тканин | 2 |
| 3 | Закономірності колірних поєднань | 1 |
| 4 | Техніка клаптикової мозаїки | 17 |
| 5 | Застосування клаптикової техніки у виробах | 9 |
| Всього | 30 |
Введення.
Предмет і завдання гуртка.
Історія клаптикового шиття-печворк.
Тема 1. Інструменти і пристосування, необхідні для роботи.
Раціональна організація робочого місця. Характеристика ножиць спеціального распаривателя, голок, ниток, паперу, олівців, вимірювальних інструментів, оздоблювальних матеріалів, барвників.
Тема 2. Характеристика і вибір тканин.
Характеристика тканин по волокнистому складу по виду обробки. Підготовка тканини до роботи.
Тема 3. Закономірності колірних поєднань.
Колірний спектр. Характеристика хроматичних квітів за трьома ознаками: колірному тону, светлотой, насиченістю. Колірні поєднання.
Практична робота: складання гармонують і негармонірующіх колірних поєднань.
Тема 4. Техніка клаптикової мозаїки
Технічні умови на розкрій клаптя певної конфігурації. Техніка шиття зі смуг, квадратів, прямокутних трикутників, шиття на основу.
Практична робота: виготовлення прихватки по одній з технік шиття з клаптиків.
Тема 5. Застосування клаптикової техніки у виробах.
Опрацювання композиції клаптикового вироби. Заготівля шаблонів. Розкрій деталей. Технологічна послідовність складання вироби з клаптиків.
Практична робота: виконання комплекту для гарячого наволочки панно.
Глава 3. Експериментальна частина
3.1 Діагностичні дослідження рівня творчого потенціалу і вміння застосовувати не стандартні рішення школярів
Людям завжди був і буде властивий пошук нового в будь-якій галузі життя. Людина, ледве навчившись ходити і літати, вже проявляє інтерес до навколишнього світу. Але вже щось вигадує і винаходить.
Головне завдання вихователів і педагогів полягає в тому, щоб розбудити в людині закладені природою здібності і задатки, не придушити в ньому прагнення до творчості.
Участь у гуртковій роботі допоможе підлітку почерпнути багато повчального, поглибити свої знання, заповнити дозвілля, підвищити рівень творчого потенціалу.
Діагностичні дослідження проводилися на переддипломної практики в ГОУ «Тюкалинском середньої загальноосвітньої школи» на роботі гуртка «Клаптева мозаїка». Гурток був організований на базі 8-9 класів. У групі гуртка брало участь 10 чоловік. У гуртку була організована бригадна форма роботи по 3-4 людини. Для оцінки рівня творчого потенціалу на етапі констатуючого експерименту використовувався тест-методика для оцінки рівня творчого потенціалу.
У тесті члени гуртка повинні були вибрати один із запропонованих варіантів поведінки в ситуаціях описаних в тесті (додаток № 2).
Питання 1,6,7,8 визначають межі допитливості; питання 2,3,4,5 - віру в себе; питання 9,15 - сталість; питання 10 - амбіційність; питання 12,13 - «слухову» пам'ять; питання 14 - ваше прагнення бути незалежним, питання 16,17 - здатність абстрагувати; питання 18 - ступінь зосередженості. За тестом визначаються 3 рівня творчого потенціалу - високий, середній, низький.
Дані рівня творчого потенціалу членів гуртка Тюкалинском середньої загальноосвітньої школи представлені у протоколі № 1 (додаток № 2).
З протоколу ми бачимо, що в усіх членів гуртка рівень потенціалу середній, але кількість балів на цьому рівні різне. Це показано на графіку рівня творчого потенціалу членів гуртка на констатирующем дослідженні (додаток № 3).
Проаналізувавши отримані дані тесту ми отримали, що найбільш допитливих 30%, віра в себе переважає у 10%, «слухова» пам'ять у 40%, зорова пам'ять у 40%, прагнення бути незалежним у 30%, ступінь зосередженості у 40%.
Гурток був організований на базі 8-9 класів. Роботу виконували бригадами по 3-4 людини. Одна бригада виконувала наволочку, друга бригада виконувала комплект для кухні, третя бригада виконувала панно. Гурток проходив по 2 години на тиждень. Бригадам було запропоновано декілька ескізів наволочок, комплектів для кухні, панно. З цих ескізів дівчинки вибирали ті, які будуть виконувати. Коли дівчатка вибрали ескізи для виконання цих ескізів вони розробили шаблони, і виконували роботу. Коли дівчатка закінчили роботу був проведений контрольний експеримент з того ж тесту-методикою. Дані в протоколі № 2 (додаток № 4).
Проаналізувавши, отримані дані ми бачимо, що у всіх дівчаток рівень творчого потенціалу збільшився. Дані представлені на графіку контрольного експерименту (додаток № 5). У 20% учнів збільшився до високого рівня, в інших 80% по кількості набраних очок рівень творчого потенціалу близько підходить до високого рівня.
Проаналізувавши, отримані дані тесту ми отримали, що найбільш допитливих 30%, віра в себе переважає у 10%, «слухова» пам'ять у 90%, зорова пам'ять у 50%, прагнення бути незалежним у 50%, ступінь зосередженості у 40%.
Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що при роботі в гуртку діти розвивають свої творчі здібності. Таким чином, можна сказати, що наша гіпотеза доведена.
Висновок
Таким чином, аналіз вивченої літератури [1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 21, 23, 24, 25] дозволяє зробити висновок, що позакласна робота, володіє деякими можливостями виховного впливу на дитину, наприклад, різноманітна позанавчальна діяльність сприяє більш різнобічному розкриттю індивідуальних здібностей дитини, які не завжди вдається розглянути на уроці, включення в різні види позакласної роботи, збагачує особистий досвід дитини.
З.А. Нефедова вважає, що позакласна робота - це організація педагогом різних видів діяльності школярів у позанавчальний час, забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини. [20]
Також специфіка позакласної виховної роботи виявляється на рівні таких завдань:
1. формування у дитини позитивної «Я» - концепції
2. формування у дітей навичок співпраці, колективної взаємодії.
3. розвиток пізнавального інтересу і так далі.
Так само ми визначили особливості позакласної виховної роботи.
1. відстроченого в часі.
2. відсутність жорстких регламентацій
3. відсутність контролю за результатами позакласної роботи.
Виходячи з особливостей позакласної виховної роботи, назвемо визначають вимоги до неї:
1. при організації і проведення позакласної роботи обов'язкове постановка цілей.
2. перед початком необхідно визначити очікувані результати.
3. педагог - організатор повинен володіти високими особистісними якостями.
Одним з видів позакласної роботи є гурткова робота.
За педагогічному енциклопедичним словником гурткова робота - це одна з форм додаткової освіти дітей, що полягає в організації гуртків, секцій, клубів різного спрямування. [4]
Гурткова робота стала сферою освоєння учнями особистісно-значущого, ціннісно-наповненого, індивідуального досвіду добровільно обраної діяльності за інтересами, допомагає хлопцям у професійному самовизначенні, сприяє реалізації їхніх сил, знань, отриманих у базовому компоненті.
Гурткова робота забезпечує розвиток пізнавальних сил і здібностей.
За словником педагогічних термінів здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності; не зводяться до знань, умінь і навичок; виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності. [3]
Здібності виявляються тільки в діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей.
Діяльність може носити творчий характер. Якщо людина вносить у свою діяльність елементи нового, це і є творчість.
Творчість (креативність) є вища, найбільш складна, активна форма прояву відношення людини до роботи.
Успішність розвитку творчих здібностей залежить від особливостей розвитку дітей певного віку.
Для підлітка провідну роль відіграє спілкування з однолітками, протягом всього юнацького періоду виробляється формальне мислення.
Для цього віку характерна психологічна активність дітей. Отроцтво - період, коли підліток починає по-новому оцінювати свої відносини з сім'єю.
Підліток починає цінувати свої відносини з однолітками.
Для підлітка провідну роль відіграє спілкування з однолітками в контексті власної діяльності підлітка, це самий складний і відповідальний період становлення особистості протягом усього дитинства.
Як суб'єкт навчальної діяльності підліток характеризується тенденцією до утвердження своєї позиції суб'єктної винятковості «індивідуальності»; прагненням чимось виділитися.
Самопізнання, самоствердження і самовираження-головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення.
Для організації гурткової роботи слід звернути особливу увагу на три основних моменти: профіль гуртка, матеріальна база шкільних майстерень та інтереси учнів.
Організація гурткових занять проходить наступні етапи: [15]
4. Вивчення та постановка виховних завдань. Даний етап спрямований на вивчення особливостей школярів та колективу класу, для ефективного виховного впливу і визначення найбільш актуальних для склалися в класі ситуацій виховних завдань.
5. Моделювання майбутньої позакласної виховної роботи полягає в тому, що педагог створює в своїй уяві образ певної форми.
6. Аналіз проведеної роботи спрямований на порівняння моделі з реальним втіленням, виявлення вдалих і проблемних моментів, їх причин та наслідків.
Участь у гуртковій роботі допомагає підлітку почерпнути багато повчального, поглибити свої знання, підвищити рівень творчого потенціалу.
Діагностичні дослідження проводилися на переддипломної практики в ГОУ «Тюкалинском середньої загальноосвітньої школи» на роботі гуртка «Клаптева мозаїка». Гурток був організований на базі 8-9 класів. У групі гуртка брало участь 10 чоловік. У гуртку була організована бригадна форма роботи по 3-4 людини. Для оцінки рівня творчого потенціалу, на етапі констатуючого і контрольного експерименту використовувався тест-методика для оцінки рівня творчого потенціалу.
Діагностичні дослідження показали, що при констатирующем дослідженні рівень творчого потенціалу у всіх членів гуртка був середній, але з різною кількістю балів. При контрольному дослідженні дані показують, що у всіх дівчаток рівень творчого потенціалу збільшився.
У 20% учнів збільшився до високого рівня, в інших 80% по кількості набраних очок рівень творчого потенціалу близько підходить до високого рівня.
Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що при роботі в гуртку діти розвивають свої творчі здібності. Таким чином, можна сказати, що наша гіпотеза доведена.
Література
1. Балакіна А.В. Обрізки у справу / / Школа і виробництво, № 1, 2000.
2. Батаршев А.В. Психодіагностика здатності до спілкування, або як визначити організаторські та комунікативні якості особистості .- М.: ВЛАДОС, 2001.
3. Білан О.О. Словник педагогічних термінів. - Омськ, 2003.
4. Бім-Бад Б.М. Педагогічний енциклопедичний словник .- М.: Велика російська енциклопедія, 2002.
5. Валок А. Психічний розвиток дитини. - М.: Просвещение, 1967.
6. Веллер Л.А., Мухіна В.С. Психологія. - М.: Просвещение, 1988.
7. Волчек Н.М. Лоскутное шиття: швейна майстерня будинку .- Мінськ: Сучасний літератор, 2000.
8. Вульфсон С.І. Уроки професійної творчості. - М.: Академія, 1999.
9. Голованов В.П. Методика і технологія роботи педагога додаткової освіти. - М.: ВЛАДОС, 2004.
10. Земцов І.А. Гурток потрібен і дітям і вчителю / / Школа і виробництво, № 3, 1995.
11. Зимова І.А. Педагогічна психологія .- Ростов н / Д: Фенікс, 1997.
12. Костикова І.Ю. Школа клаптикової техніки. - М.: Культура і традиції, 2001.
13. Кукушкін В.С. Введення в педагогічну діяльність. - Ростов н / Д: Березень, 2005.
14. Літова З.А. Позакласна робота з технології / / Школа і виробництво, № 6, 2000.
15. Молотобарова О.С. Гурток виготовлення іграшок і сувенірів. - М.: Просвещение, 1990.
16. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво .- М.: Академія, 1999.
17. Нагель О.І. Слова про клапті / / Школа і виробництво, № 6,1997.
18. Науково-методичний журнал «Додаткова освіта» .- М.: Витязь .- № 1.-2005.
19. Немов Ф.С. Психологія: навч посіб. для уч. педучилищ, студентів пед інстр. та працівників системи підготовки підвищення кваліфікації і перепідготовки пед. кадрів .- М.: Просвещение, 1990.
20. Нефедова З.А. Позакласна виховна робота в школі.
21. Останіна С.Б. Лоскутное шиття: подушки, ковдри, пледи та кумедні іграшки у вашому будинку .- М.: РИПОЛ класик, 2005.
22. Петровський А.В. Введення в психологію .- М.: Академія, 1997.
23. Рогов Є.І. Загальна психологія: курс лекцій для першого ступеня пед.образованія .- М.: ВЛАДОС, 1995.
24. Сидоренко В.І. Техніка клаптикового шиття і аплікація .- Ростов н / Д: Фенікс, 2000.
25. Теоретичний та науково-методичний журнал «Виховання школярів» .- М.: Шкільна преса, № 4. - 2001.
26. Труханова А.Т. Технологія жіночого і дитячого легкого одягу .- М.:, 2000.