Інфраструктура термінового ринку представлена ​​не тільки біржами і позабіржовими електронними системами, а й широким спектром організацій, що виконують як брокерські, так і дилерські функції. Діяльність професійних учасників строкового ринку підлягає ліцензуванню.
Учасниками термінового ринку є не тільки професійні організації, що формують його інфраструктуру, але і будь-які юридичні та фізичні особи, які вирішують завдання узгодження господарських планів і страхування цінових ризиків.
На терміновому ринку користуються такою термінологією. Якщо особа за строковим контрактом зобов'язується купити базисний актив, то говорять, що вона купує контракт або відкриває довгу позицію. Якщо особа зобов'язується за контрактом продати базисний актив, то говорять, що воно продає контракт або відкриває коротку позицію. Відповідно зустрічаються такі поняття як «довгий контракт» і «короткий контракт». У першому випадку це означає, що інвестор купив контракт, у другому - продав.
Термінові контракти іменують похідними активами. У деяких публікаціях їх також називають похідними цінними паперами. Якщо подивитися на сутнісну характеристику цінних паперів та строкових контрактів, а також функції, які виконують фондовий і терміновий ринки, то з таким визначенням важко погодитися. По-перше, цінний папір - це титул власності на певне майно або відданий в борг капітал. Терміновий контракт - це тільки право або зобов'язання поставити або купити в майбутньому базисний актив. Він виступає як організаційний інструмент поставки. По-друге, основна функція ринку цінних паперів зводиться до мобілізації грошових коштів. Функція термінового ринку полягає в хеджуванні цінових ризиків та погодження майбутніх господарських планів. По-третє, цінні папери приносять, як правило, дохід у вигляді дивідендів або відсотків; за строковими контрактами не існує такого виду доходу.
1.2 Сутність фінансових інструментів похідних цінних паперів
Похідні цінні папери (деривативи), тобто цінні папери, створювані самим ринком для спрощення здійснення угод, включають в себе ф'ючерси, форварди, опціони, депозитарні розписки, конвертовані облігації, варанти, депозитарні розписки, різні види прав та ін. [29]
Похідні цінні папери відносять до вторинних цінних паперів, тобто цінних паперів на самі цінні папери. Вартість похідних цінних паперів залежить від вартості базисних фінансових інструментів. Розрізняють фінансові деривативи першого рівня і наступних рівнів. До фінансових деривативом першого рівня належать самі похідні цінні папери, тобто опціони, ф'ючерси та ін. Фінансові деривативи другого рівня представляють собою похідну цінний папір на похідну цінний папір: опціон на ф'ючерс та ін
Похідні цінні папери представляють собою бездокументарну форму вираження майнових прав або зобов'язань, що виникають при зміні ціни базового активу.
Похідні цінні папери призначені для страхування ризику, а також для отримання прибутку шляхом купівлі-продажу.
А) Ф'ючерси
Ф'ючерс - це зобов'язання поставити який-небудь актив до встановленого терміну в майбутньому за обумовленою ціною, при цьому власник контракту щодня оплачує або отримує різницю (маржу) між майбутніми цінами, встановленими на біржі вчора і сьогодні. Розрізняють товарні та фінансові ф'ючерси. Вихідним активом товарного ф'ючерса є матеріальні товари, такі як зерно, метали, деревина та ін Основою фінансового ф'ючерсу служить певна кількість фінансових активів, таких як боргові цінні папери, іноземна валюта або акції компаній. На розвинених ринках існують також ф'ючерси на індекси - контракти, прив'язані до змін на фондовому ринку, які вимірюються такими індексами, як Standard & Poor's 500. Те, що ф'ючерси являють собою стандартизовані контракти, дозволяє організувати торгівлю ними на біржі.
Ф'ючерс - це терміновий контракт, що дозволяє купити або продати цінний папір за встановленою ціною у визначений термін. Контракт стає цінним папером, причому дуже ліквідної, їм завжди можна торгувати. Відповідальність за виконання ф'ючерсного контракту несе розрахункова палата біржі. Причому, протягом певного терміну можна замінити свою позицію з покупця на продавця і навпаки.
Виконання ф'ючерсу можливо у вигляді:
· Виконання, тобто фізичної поставки цінних паперів;
· Проведення зворотної операції.
Укладення ф'ючерсних контрактів в основному полягає не для поставки активів (вважається, що поставкою активу завершується тільки 10% всіх ф'ючерсних контрактів), а для страхування учасників угоди.
Виділяють ф'ючерсні контракти на:
· Короткострокові процентні інструменти;
· Довгострокові цінні папери;
· Біржові індекси.
Прибутковість короткострокового процентного ф'ючерсу залежить від прибутковості цінного паперу. При цьому, чим вища доходність цінного паперу, тим нижче ціна ф'ючерсу. Ф'ючерсними контрактами властивий симетричний ризик, тобто в даному випадку одночасно ризикують і покупець і продавець.
Б) Форвардні контракти
На відміну від ф'ючерсів, форвардні контракти нестандартизованих. Вони укладаються безпосередньо між двома сторонами, і їх умови можуть передбачати угоду з будь-якою кількістю базового активу і будь-який термін виконання контракту. Ціна також встановлюється за допомогою переговорів між сторонами. Для деяких учасників ринку використання форвардних контрактів є кращим, в першу чергу, тому, що при цьому не потрібне внесення варіаційної маржі. Для форвардних контрактів, на відміну від ф'ючерсів, не існує вторинного ринку, тобто їх не можна перепродати. Так як форварди зазвичай укладаються без посередників, що гарантують виконання сторонами своїх зобов'язань, для них характерний істотний кредитний ризик.
В) Опціони
Опціон - цінний папір, що дає її власникові право на придбання протягом певного терміну будь-якого фінансового активу за фіксованою ціною. Розрізняють опціон на купівлю (колл опціон), опціон на продаж (пут опціон) і подвійний опціон (стелаж).
При колл опціон власник опціону має право (але не зобов'язаний) купити цінний папір за встановленим курсом.
При пут опціон - відповідно продати її. Купівля або продаж опціону здійснюється за грошову премію. Від опціону можна відмовитися, сплативши премію.
Подвійний опціон надає власнику право або купити, або продати акції за встановленою ціною (але не купити й продати одночасно).
Залежно від терміну виконання розрізняють американський і європейський варіанти опціонів. При американському варіанті опціону він може бути реалізований в будь-який день протягом терміну опціону, європейському - у фіксований день протягом терміну опціону.
Найбільш поширені в даний час опціони на акції. Угода купівлі-продажу опціону називається контрактом. Одиничний контракт укладається на повний лот - партію однакових цінних паперів, запропонованих до купівлі або продажу.
При здійсненні операцій з опціоном ризикує або покупець, або продавець опціону, величина ризику обмежена ціною опціону.
Ф'ючерси, форварди та опціони, часто також звані строковими контрактами, використовуються учасниками ринку як для спекулятивних операцій, так і для побудови складних стратегій, спрямованих на зниження ризику. В Україні ринок термінових контрактів є одним з найбільш нерозвинених сегментів фінансового ринку. Найбільш розвиненим і ліквідним в даний час є міжбанківський ринок валютних свопів. Досить поширені форвардні репо - угоди з державними цінними паперами і найбільш ліквідними акціями. Опціони поки не набули значного поширення на українському ринку.
Г) Варранти і конвертовані облігації
Варрант - довгостроковий опціон, що дає право її власнику придбати акції даного емітента протягом певного часу за заздалегідь встановленим курсом. Як правило, варанти розміщуються спільно з облігаціями. Розрізняють іменні варранти і варранти на пред'явника.
Конвертовані облігації можуть бути за бажанням власника звернені (конвертовані) в певне число акцій того ж емітента. Фактично, конвертована облігація містить в собі опціон, використовувати який, тобто конвертувати облігацію в акції компанії, стає вигідно при перевищенні ринкової ціни акцій ціни конвертації. Дана властивість конвертованих облігацій є причиною того, що їхня ціна в значній мірі залежить від ціни відповідних акцій та змінюється разом з нею. Гарантована прибутковість до погашення конвертованих облігацій нижче, ніж у близьких до них за основними параметрами звичайних облігацій. У той же час, прибутковість конвертованих облігацій може значно зрости при істотному зростанні ціни акцій компанії. Конвертовані облігації являють собою надійний об'єкт інвестування: їм не властиві різкі коливання цін, властиві акціях.
Конвертовані облігації можуть бути забезпечені як пакетом вже випущених акцій, так і акціями нової емісії. У другому випадку, разом з перевагами, наданими можливою появою нових великих покупців, власники акцій зазнають і незручності, пов'язані з розмиванням їх частки в капіталі компанії.
Д) Американські депозитарні розписки (АДР)
Депозитарні розписки - цінні папери, що представляють певну кількість акцій, та зареєстровані на фондових біржах за межами країни-емітента. Депозитарні розписки вперше були випущені в США в 1928 р.
Виділяють депозитарні розписки трьох рівнів. Депозитарні розписки першого рівня ("торгова" форма) звертаються на позабіржовому ринку, і при цьому емітент не зобов'язаний надавати фінансову звітність. Депозитарні розписки другого рівня ("лістингові" форма) використовується емітентом для реєстрації на закордонних біржах. Депозитарні розписки третього рівня (форма "пропозиції") застосовується для акумуляції капіталу за кордоном, що особливо важливо у випадках, коли на ринку цінних паперів існують обмеження для нерезидентів. При цьому ризик депозитарних розписок мінімальний, оскільки їх емісія здійснюється у вільно конвертованих валютах.
Термінові контракти на акції випускаються без участі емітентів самих акцій професійними учасниками ринку цінних паперів і служать їхнім інтересам. У той же час, випуск таких похідних цінних паперів, як депозитарні розписки й конвертовані облігації, дозволяє компаніям розширити коло покупців своїх акцій за рахунок американських взаємних фондів та інших інвесторів, для яких купівля акцій безпосередньо на українському ринку пов'язана з певними незручностями. Американські депозитарні розписки (American Depository Receipts, ADR) представляють собою переуступаємо розписки, що підтверджують володіння акціями іноземній компанії. АДР звертаються на ринках США та країн Західної Європи. Зазвичай акції зберігаються в банку-депозитарії, який і випускає розписки, що представляють акції на ринку.
Програми депозитарних розписок досить дорогі і складні, вимагають великої організаторської роботи і залучення висококваліфікованих фінансових і юридичних консультантів. Враховується не тільки розмір статутного капіталу, а й факт реєстрації (лістингу), рівень котирувань акцій цих компаній на національних біржах, а також наявність ділових зв'язків компаній з відомими фінансовими та юридичними фірмами. Потім компанія проходить через процедуру розгляду та реєстрації в американської Комісії з цінних паперів та фондовим біржам (Securities and Exchange Commission, SEC). Програми депозитарних розписок можуть бути ініційовані як американської, так і українською стороною. При здійсненні програм депозитарних розписок українських емітентів, банком-депозитарієм стає The Bank of New York, який реєструється як номінального утримувача. Крім того, залучається банк-кастодіан, який виступає посередником між The Bank of New York і фондовим ринком, а також реєстроутримувач.
е) РЕПО-контракти
Існує кілька різновидів короткострокового форвардного контракту, серед них - операції репо та зворотного репо. Репо - це угода між контрагентами, відповідно до якого одна сторона продає іншій цінні папери із зобов'язанням викупити їх у неї через деякий час за вищою ціною. У результаті операції перша сторона фактично отримує кредит під забезпечення цінних паперів. Відсотком за кредит є різниця в цінах, по якій вона продає і викуповує папери. Дохід другої сторони формується за рахунок різниці між цінами, за якими вона спочатку купує, а потім продає паперу. Репо є короткострокові операції, від одноденних (overnight) до декількох тижнів. За допомогою репо дилер може фінансувати свою позицію для придбання цінних паперів. Зворотне репо - це угода про купівлю паперів із зобов'язанням продажу їх в подальшому за більш низькою ціною. У даній угоді особа, яка купує папери за більш високою ціною, фактично отримує їх у позику під забезпечення грошей. Друга особа, що надає кредит у формі цінних паперів, отримує дохід (відсоток за кредит) у сумі різниці цін продажу і викупу паперів.
ж) Свопи
Своп - це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умовами. Існує кілька видів свопів [28].
Процентний своп - полягає в обміні боргового зобов'язання з фіксованою процентною ставкою на зобов'язання з плаваючою ставкою. Беруть участь у своп особи обмінюються тільки процентними платежами, але не номіналами. Платежі здійснюються в єдиній валюті, причому сторони, за умовами свопу, зобов'язуються обмінюватися платежами протягом декількох років (від двох до п'ятнадцяти). Одна сторона сплачує суми, які розраховуються на базі твердої відсоткової ставки від номіналу, зафіксованого в контракті, а інша сторона - суми згідно плаваючого відсотку від цього номіналу. Як плаваючої ставки у свопи часто використовують ставку LIBOR (London Interbank Offer Rate). Особа, яка здійснює фіксовані виплати по свопу, зазвичай називають покупцем свопу. Особа, що здійснює плаваючі платежі, - продавцем свопу. За допомогою свопу беруть участь сторони отримують можливість обміняти свої твердо процентні зобов'язання на зобов'язання з плаваючою процентною ставкою і навпаки. Необхідність такого обміну може виникнути, наприклад, якщо сторона, що випустила твердовідсоткових зобов'язання, очікує падіння в майбутньому процентних ставок. Тоді за допомогою обміну фіксованого відсотка на плаваючий вона може зняти з себе частину фінансового тягаря з обслуговування боргу. Компанія ж, що випустила зобов'язання під плаваючий відсоток і чекає в майбутньому зростання процентних ставок, зможе уникнути збільшення своїх виплат з обслуговування боргу за рахунок обміну плаваючого відсотка на фіксований.
Валютний своп - представляє собою обмін номіналу і фіксованих відсотків в одній валюті на номінал і фіксований відсоток в іншій валюті.
Своп активів - полягає в обмін активами з метою створення синтетичного активу, який би приніс більш високу прибутковість.

1.3 Загальні відомості про об'єкт дослідження - акціонерному комерційному банку АКБ "Приватбанк"
Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" (ЗАТ КБ "Приват Банк"), зареєстровано в Національному банку України 19 березня 1992 року, реєстраційний номер - 92 [47].
Форма власності - колективна.
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ-14360570.
Місцезнаходження підприємства відповідно до установчих документів _49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, № тел. 39-06-04.
Станом на 31.12.2002 року в банку працювало 15 826 співробітників в порівнянні з 10 342 співробітниками станом на 31.12.2001 року.
Статутний фонд на момент створення підприємства відповідно до установчих документів склав - 21 000,00 грн.
На 1.01.2004 статутний фонд Банку сформований і склав - 700, 0 млн.грн.

У табл.2.4, 2.5 представлені результати аналізу прибутковості діяльності АКБ «Приватбанк» на ринку цінних паперів у 2000 - 2001 роках [47]. Аналізувалася прибутковість операцій по класах цінних паперів:

- Цінні папери з нефіксованим доходом - акції;
- Дисконтні цінні папери з високим ризиком неотримання доходу - векселі;
- Цінні папери до заздалегідь обговореної прибутковістю - облігації;
Таблиця 2.4 - Фінансові результати за операціями купівлі-продажу цінних паперів у 2000 році

4 квартал 2000 року
Вид цінних паперів	Дохід від продажу цінних паперів	Витрати з придбання цінних паперів	Фінансовий результат
АКЦІЯ	24815932, 90	25369548, 62	- 553 615, 72
ВЕКСЕЛІ	192 210 650, 57	266 579 846, 18	- 74369195, 61
ОБЛІГАЦІЇ	-	-	-
Усього:	217 026 583, 47	291 949 394, 80	- 74922 811,33

Фінансовий результат операцій з цінними паперами за 4 квартал 2000 року склав - 74922811, 33 грн. Загальний фінансовий результат по операціях з цінними паперами (збитки) за 2000 рік склав - 122 849 497,24 грн. [47]
Загальний фінансовий результат (збитки) за операціями з цінними паперами за 2000 рік з урахуванням збитків 1999 року (наростаючим підсумком) склав - 172 808 501,70 грн.
Як показують результати табл.2.4 - найбільш збитковими виявилися операції з високоризикованими цінними паперами - векселями, оскільки низька платоспроможність емітентів векселів призвела до масового їх опротестуванню і реалізації за дисконтними цінами.
У табл.2.5 представлено результати прибутковості операцій АКБ «Приватбанк» на ринку цінних паперів в 2001 році.
Як показують результати аналізу в табл.2.5 - операційна діяльність на ринку цінних паперів в 2001 році - також збиткова. Таким чином, у 1999 - 2001 р.р. операції на ринку цінних паперів не принесли прибутку банку, що визначило його стратегічну переорієнтацію на цьому ринку.

Таблиця 2.5 - Фінансові результати за операціями купівлі-продажу цінних бу маг в 2001 році

1 квартал 2001 року
Вид цінних паперів	Дохід від продажу цінних паперів	Витрати з придбання цінних паперів	Фінансовий результат
АКЦІЇ	42 443 878,34	9 933 756,74	32 510 121,60
ВЕКСЕЛІ	472 544 965,71	484 953 204,74	-12 408 239,03
ОБЛІГАЦІЇ	-	-	-
Усього:	514 988 844,05	494 886 961,48	20 101 882,57
2 квартал 2001 року
Вид цінних паперів	Дохід від продажу цінних паперів	Витрати з придбання цінних паперів	Фінансовий результат
АКЦІЇ	43 874 758,19	33 009 340,83	10 865 417,36
ВЕКСЕЛІ	984 787 692,24	1 028 473 884,17	-43 686 191,93
ОБЛІГАЦІЇ	-	-	-
Усього:	1028662450, 43	1 061 483 225,00	- 32820 774,57
3 квартал 2001 року
Вид цінних паперів	Дохід від продажу цінних паперів	Витрати з придбання цінних паперів	Фінансовий результат
АКЦІЇ	44 996 219,73	33 156 330,19	11 839 889,54
ВЕКСЕЛІ	1 255 181 731,98	1 242 105 254,71	13 076 477,27
ОБЛІГАЦІЇ	627 480 121,75	776 154 121,10	- 148 673 999,35
Усього:	1 927 658 073,46	2 051 415 706,00	-123 757 632,54
4 квартал 2001 року
Вид цінних паперів	Дохід від продажу цінних паперів	Витрати з придбання цінних паперів	Фінансовий результат
АКЦІЇ	140 230 382,39	39 049 145,03	101 181 237,36
ВЕКСЕЛІ	1 387 178 402,22	1 427 494 729,37	- 40316 327,15
ОБЛІГАЦІЇ	1 348 055 442,68	1 343 204 930,07	4 850 512,61
Усього:	2 875 464 227,29	2 809 748 804,47	65 715 422,82
Сума 1-4 кварталі 2001 року
Усього:	6 346 773 595,23	6 417 534 696,95	- 70761 101,72

У табл.2.6 -2.7 представлені результати статистичної обробки динаміки агрегатів балансів і статей доходів і витрат АКБ «Приватбанк» за 2001 і 2002 року.
При розрахунку показників використовувалися такі формули розрахунку показників індексного аналізу рядів динаміки [37]:
1) Абсолютний приріст (базисний) , Де - Будь-який рівень, - Перший рівень ряду (за базу взято перший рівень ряду, то є дані за 1996 р.).
1) Абсолютний приріст (ланцюговий) , Де - Будь-який рівень, - Попередній рівень ряду.
2) Середній абсолютний приріст , Де - Перший рівень ряду, - Останній рівень ряду, n - кількість рівнів.
3) Індекс зростання (базисний) , Де - Будь-який рівень, - Перший рівень ряду (за базу взято перший рівень ряду, то є дані за
2001 р.).
4) Індекс зростання (ланцюговий) , Де - Будь-який рівень, - Попередній рівень ряду.
5) Темп зростання % (За цією формулою розраховуються ланцюгові, базисні і середній показник).
6) Темп приросту % (За цією формулою розраховуються ланцюгові, базисні і середній показник).
Як показали "горизонтальний" та "вертикальний" аналіз [33] динаміки статей балансу і звіту про фінансові результати АКБ "Приватбанк" за 2001 і 2002 року (табл.2.6-2.7):
- У 2002 році банк отримав прибуток + 12,35 млн.грн. від перепроджі інвестиційних цінних паперів порівняно зі збитками - 4,1 млн.грн. у 2001 році, при цьому частка прибутку оп ЦБ в 2002 році складає 2,13% від загальної суми отриманого операційного доходу;
- У 2002 році банк на 31% знизив вкладення в інвестиційні цінні папери на перепродаж з 282, 61 млн.грн. до 194,33 млн.грн., що відповідає зниженню частки вкладення в цінні папери в активах банку з 5,95% до 3,2%;
- Загальний результат операцій з цінними паперами в попередніх 2000 та 2001 роках - збиток у значних розмірах (від - 41 млн.грн до - 107 млн.грн.), Що відповідно призвело до переміщення активів банку в інші сфери;
На рис.2.1 - 2.2 представлені структури активів і пасивів АКБ «Приватбанк» та окремих груп банків банківської системи України [44]. Структурна частка кожної групи агрегатів активів і пасивів представлена ​​у вигляді процентної частки агрегату балансу до спільної валюти балансу банку.
Порівняльний аналіз структур активів і пасивів АКБ "Приватбанк" та загальної банківської системи України (157 банків) на рис.2.1 - 2.2 показав, що в 2002 році операції з цінними паперами в АКБ "Приватбанк" займали в діяльності банку більш низьку структурну частку, ніж в інших банках:
- Власні цінні папери у зобов'язаннях займають у 2002 році частку в 0,3% (депозитні сертифікати і власні облігації) у порівнянні з часткою 1,38% в середньому по банківській системі України;
- Вкладення в цінні папери в активах банку займають у 2002 році частку в 2,28% (при цьому практично банк вийшов з ринку державних цінних паперів) в порівнянні з 6,49% часткою в середньому по банківській системі України;
19 грудня 2003 ПриватБанк успішно розмістив на європейському ринку трирічні облігації участі в кредиті Приватбанку (єврооблігацій) на суму 100 млн. дол США. Як видно з даних останнього річного балансу банку (табл.1.1) станом на 01.01.2004 частка емітованих власних цінних паперів склала 5,3% у валюті балансу банку, що характеризує нову стратегію роботи банку на ринку цінних паперів. Покупцями єврооблігацій ПриватБанку на первинному ринку стали найбільші банки і приватні інвестори з Великобританії, Данії, Греції та інших країн світу. Залучені банком кошти призначені для збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки, юридичних і фізичних осіб. За допомогою випуску "євробондів" ПриватБанк отримав значний обсяг довгих доларових ресурсів, створив кредитну історію на відкритих ринках капіталів, підвищив свій імідж як надійної і прозорої структури, став першою фінансовою структурою і другою компанією України, що випустила "євробонди" на відкритих ринках капіталів
Розміщення облігацій участі в кредиті Приватбанку (Loan Participation Notes) пройшло на стандартних міжнародних умовах для такого типу випуску. Лід-менеджер випуску - найбільший інвестиційний банк CSFB після проведення презентацій ПриватБанку в Москві, Гонконгу, Сінгапурі, Лондоні, Женеві, Цюріху й Афінах установив даному випуску процентну ставку в 10,875%.
Банк одержав високі рейтинги і показав, як необхідно працювати на ринках, щоб забезпечити собі і країні довіру інвесторів. При цьому, ПриватБанк став першим банком в Україні, що одержав рейтинг Standard & Poor `s та має рейтинги декількох найбільших міжнародних агентств. Зокрема, міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor `s присвоїло облігаціям участі в кредиті Приватбанку рейтинг" В-


Таблиця 2.6 - Динамічні характеристики балансу АКБ "Приватбанк" за 2002 і 2001 року (абсолютні характеристики, "горизонтальний" та "вертикальний" розрізи)


Рис.2.1 Структура активів і пасивів АКБ «Приватбанк» у 2002 році


Рис.2.2 Структура активів і пасивів груп банків банківської системи України станом на 01.01.2003
Активи 1 групи (10 перших банків) Пасиви 1 групи (10 перших банків)

Аналіз економічних нормативів діяльності АКБ «Приватбанк»
Відповідно «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28.08.2001 N 368 [3] (далі - Інструкція), встановлені економічні нормативи регулювання діяльності банків, порядок їх розрахунку і нормативні значення, які є обов'язковими для виконання всіма банками.
1). Норматив регулятивного капіталу банку (Н1)
Регулятивний капітал банку обчислюється за наступною формулою:
РК = ОК + ДК - В, (2.1)
де РК - регулятивний капітал банку;
ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня);
ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня);
В - відволікання капіталу
Обсяг регулятивного капіталу банку (РК) не повинен бути менше встановленого Національним банком значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1) відповідно до глави 1 розділу II Інструкції.
2). Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2)
Норматив адекватності регулятивного капіталу розраховується як:
де Ар - активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив.
Значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше, ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 - повинно бути не менше, ніж 10 відсотків. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:
а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:
- Готівкові кошти;
- Банківські метали;
- Кошти в Національному банку;
- Боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;
- Нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;
- Боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;
б) II група активів зі ступенем ризику 10 відсотків:
- Короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади;
- Нараховані доходи за кредитами, які надані центральним органам виконавчої влади;
в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:
- Боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;
- Боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;
- Кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
- Нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
- Депозити овернайт, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
- Інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
- Нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
- Кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
- Нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижче, ніж інвестиційний клас;
г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:
- Кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;
- Нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;
- Депозити овернайт, які розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;
- Короткострокові та довгострокові кредити, які надані місцевим органам виконавчої влади;
- Нараховані доходи за кредитами, які надані місцевим органам виконавчої влади;
- Гарантійні депозити в інших банках (покриті);
- Зобов'язання з кредитування, які надані банкам;
- Валюта та банківські метали, які куплені, але не отримані;
- Активи до одержання;
г) V група активів із ступенем ризику 100 відсотків:
- Прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;
- Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані центральним і місцевим органам виконавчої влади;
- Короткострокові депозити, які розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;
- Нараховані доходи за строковими депозитами, які розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;
- Довгострокові депозити, які розміщені в інших банках;
гарантійні депозити в інших банках (непокриті);
- Прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, які розміщені в інших банках;
- Кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, які не належать до інвестиційного класу;
- Довгострокові кредити, що надані іншим банкам;
- Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам, які не належать до інвестиційного класу;
- Фінансовий лізинг (оренда), який наданий іншим банкам;
- Пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам;
- Прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам;
- Кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;
- Нараховані доходи за кредитами, які надані суб'єктам господарської діяльності;
- Прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані суб'єктам господарської діяльності;
- Пролонгована заборгованість за кредитами, які надані суб'єктам господарської діяльності;
- Сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, які надані суб'єктам господарської діяльності;
- Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;
- Дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;
- Сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;
- Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;
- Пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, які надані центральним і місцевим органам виконавчої влади;
- Кредити, що надані фізичним особам;
- Пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;
- Нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;
- Прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;
- Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;
- Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;
- Акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції;
- Боргові цінні папери, випущені банками, фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та на інвестиції;
- Нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;
- Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;
- Товарно-матеріальні цінності;
- Основні засоби;
- Інші активи банку;
- Зобов'язання за всіма видами гарантій (акцепту, авалю);
- Непокриті акредитиви;
- Сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;
- Цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;
- Сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну;
- Інші зобов'язання, які надані клієнтам.
3). Норматив адекватності основного капіталу (Н3)
Норматив адекватності основного капіталу розраховується за формулою:

Н3 =

ОК -------- ЗА

х 100%, (2.3)

де ЗА - сумарні невиважені активи:
Значення нормативу Н3 може бути не менше, ніж 4 відсотки.
4). Норматив миттєвої ліквідності (Н4)
Норматив миттєвої ліквідності розраховується за такою формулою:

Н4 =

ККР + Ка -------------- Рп

х 100%, (2.4)

де ККР - кошти на кореспондентському рахунку:
Ка - кошти в касі:
Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності:
Значення нормативу Н4 може бути не менше, ніж 20 відсотків.
5). Норматив поточної ліквідності (Н5)
(З кінцевим строком погашення до 31 дня)
Норматив поточної ліквідності розраховується за такою формулою:

Н5 =

АПВ ---------- Рп + З

х 100%, (2.5)

де АПВ - активи первинної та вторинної ліквідності:
Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності:
З - зобов'язання банку:
Значення нормативу Н5 може бути не менше, ніж 40 відсотків.
 
6). Норматив короткострокової ліквідності (Н6)
(З початковим терміном погашення до 1 року)
Норматив короткострокової ліквідності розраховується за такою формулою:

Н6 =

Ал ---------- Рп + Зк

х 100%, (2.6)

де Ал - ліквідні активи:
Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності:
Зк - короткострокові зобов'язання:
Значення нормативу Н6 може бути не менше, ніж 20 відсотків.

7) Норматив загальної суми інвестування (Н12)

1. З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк встановлює нормативи інвестування.
Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.
2. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.
Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв / частин) будь-якої юридичної особи.
3. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв / частин) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.
4. У кошти, які інвестуються, включаються:
- Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками та фінансовими установами та іншими емітентами;
- Вкладення в асоційовані і дочірні компанії.
5. Нормативне значення нормативу Н12 не може перевищувати 60 відсотків. Норматив загальної суми інвестування розраховується за такою формулою:

Н12 =

Кон ---------------------- РК + ЦП + Вак

х 100%, (2.7)

де Кон - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток / паїв) будь-яких юридичних осіб:
ЦП - цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції:
Вак - вкладення в капітал (що не консолідуються) інших банків та установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи:
У табл.2. 9 наведено результати розрахунків нормативних показників Н2 - Н6, Н12, розраховані по балансах АКБ «Приватбанк» за станом на 2001 рік, 2002 рік.
Як показує порівняльний аналіз нормативних і фактичних значень економічних нормативів по АКБ «Приватбанк»:
- Норматив Н1 за фактичним розміром регулятивного капіталу перевищує нормативне значення у 8 - 10 разів, що свідчить про високий страховому рівні запасу власного капіталу банку на покриття ризиків у банківській діяльності;
- Фактичне значення нормативу адекватності регулятивного капіталу Н2 перевищує нормативне значення на 8-10% від його величини, що свідчить про високий ступінь ризику активної роботи банку з об'ємом позикових ресурсів і необхідності чіткої організації своєчасності повернення активів з операцій;
- Фактичне значення нормативу адекватності власного капіталу
Н3 на 40 -50% перевищує нормативне занчение, що свідчить
про достатність власного капіталу банку;
- Фактичне значення нормативу миттєвої ліквідності Н4 на 4-5%
перевищує його нормативне значення, що свідчить про політику
мінімізації банком недоходні активів з урахуванням необхідності
створення нормативного запасу «платіжного вікна» по коррахунках і за
пасу готівкових коштів у касі для обслуговування клієнтів;
- Фактичне значення нормативів термінової ліквідності Н5 понад
ет нормативне значення, що свідчить про розрахункову платіж
здатності банку і гарантії повернення позикових коштів;
- Фактичне значення нормативу інвестування Н12 банком коштів у цінні папери з прибутковістю негарантованої показує, що його значення в 6 разів менше нормативної вимоги, що свідчить про розумне регулювання банком суми відволікання коштів на високо операції з інвестиціями в цінні папери, що підтверджується вишеоговоренной політикою банку по випуску власних цінних паперів, що є більш дохідним бізнесом в порівнянні з очікуванням дивідендів або спекулятивної маржі від операцій перепродажу цінних паперів інших емітентів.
Таблиця 2.9 - Розрахунок оцінок виконання економічних нормативів

АКБ «Приватбанк»	2001	2002
Норматив Н1
Основний капітал - ОК, грн	334 721 265,00	410 577 002,11
Додатковий капітал - ДК, грн	29 524 689,00	53 144 440,20
Додатковий капітал, (% від ОК)	8,82	12,94
Відволікання капіталу, грн.	107 770 246,00	140 101 319,80
Розрахунковий регулятивний капітал - РК, грн.	256 475 708,00	323 620 122,51
Курс євро, грн / 1 євро	5,056802	5,34
Розрахунковий регулятивний капітал - РК, євро.	50 718 954,00	60 573 526,47
Норматив РК (Н1), євро	5 000 000,00	8 000 000,00
Норматив Н2
Розрахунковий фактичний регулятивний капітал - РК, грн.	256 475 708,00	323 620 122,51
Активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику - Ар, грн	2 851 948 343,52	3 760 695 668,62
Фактичне значення нормативу Н2,%	8,99	8,61
Норматив Н2,%	> 8,0%	> 8,0%
Норматив Н3
Основний капітал - ОК, грн	334 721 265,00	410 577 002,11
Загальні активи ЗА, грн.	4 753 247 239,20	6 065 638 175,20
Фактичне значення нормативу Н3,%	7,04	6,77
Норматив Н3,%	> 4,0%	> 4,0%
Норматив Н4
Кошти на кореспондентському рахунку - Кр, грн	602 567 000,12	542 310 300,11
Кошти в касі - Кк, грн	202 400 112,54	182 160 101,29
Поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності - Рп, грн.	3 759 102 113,20	3 270 265 899,20
Фактичне значення нормативу Н4,%	21,41381342	22,15325676
Норматив Н4,%	> 20,0%	> 20,0%
Норматив Н5
АПВ - активи первинної та вторинної ліквідності, грн	3 327 273 067,44	4 245 946 722,64
З - зобов'язання банку, грн:	4 240 126 300,00	4 240 126 300,00
Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності, грн	3 195 236 796,22	2 779 726 014,32
Фактичне значення нормативу Н5,%	44,74930174	60,48484402
Норматив Н5,%	> 40,0%	> 40,0%
Норматив Н12
Розрахунковий регулятивний капітал - РК, грн.	256 475 708,00	323 620 122,51
Кон - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток / паїв) будь-яких юридичних осіб, грн	44 542 715,80	51 224 123,17
ЦП, грн	950 379,54	1 520 607,26
Вак, грн.	186 820 334,90	224 184 401,88
Фактичне значення нормативу Н12,%	10,03	9,32
Норматив Н12,%	<60,0%	<60,0%

3 СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ СТАНУ І ОБМЕЖЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
3.1 Основи функціонування ринку цінних паперів в Україну
Ринок цінних паперів України характеризується наступною термінологією сутності діяльності учасників і операцій цього ринку [8]:
1. Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.
2. Комісійна діяльність по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.
3. Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені і за свій рахунок.
4. Професійна діяльність на ринку цінних паперів - підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів, яка є, як правило, виключним або переважним видом деятельності.На ринку цінних паперів можуть здійснюватися такі види професійної діяльності:
- Торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством [7];
- Депозитарна діяльність - діяльність з надання послуг щодо збереження цінних паперів та / або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами [8];
- Розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними;
діяльність з управління цінними паперами - діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;
- Діяльність з управління активами - діяльність, яка здійснюється за винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на правах власності;
- Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, збереження і надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників;
- Діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, які безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.
5. Біржова торгівля на ринку цінних паперів - організоване укладення цивільно-правових угод, які ведуть до зміни права власності на цінні папери з обов'язковою наявністю в організатора торгівлі єдиного торговельного залу і правил торгівлі для осіб, які мають виключне право на укладення цих угод за свій рахунок для іншої особи;
6. Позабіржова торгівля на ринку цінних паперів - всі операції з купівлі-продажу цінних паперів, здійснені через торговців цінними паперами не на фондовій біржі [8];
7. Фондова біржа - Біржа, яка створена і функціонує відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" [3].
Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону [3], іншим актам законодавства України, статуту і правил фондової біржі.
Фондову біржу може бути створена не менш ніж 20 організаторами - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менше ніж 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Правила фондової біржі повинні передбачати:
а) види угод, які укладаються на фондовій біржі;
б) порядок торгівлі на фондовій біржі;
в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
г) умови і порядок передплати на цінні папери, які котируються на фондовій біржі;
д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;
е) перелік цінних паперів, які котируються на фондовій біржі;
є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;
ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;
з) види послуг, які надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;
і) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;
і) інші положення, які стосуються діяльності фондової біржі.
8.Торгово-інформаційна система (далі - ТІС) ринку цінних паперів - юридична особа [6], яке здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє етим чи іншою системою засобів, яка надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів . ТІС може використовувати етим, не зареєстровану як суб'єкт підприємницької діяльності;
Діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку цінних паперів можуть здійснювати юридичні особи, які відповідають вимогам пункту 2 «Положення про організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи» [10].
Сплачена частина статутного фонду ТІС, створеної у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, на момент подання заяви на отримання Свідоцтва повинна становити гривневий еквівалент суми, не меншої 75000 ЄВРО. Активи ТІС на момент подання заяви повинні становити гривневий еквівалент суми, не меншої 75000 ЄВРО.
9. Національна депозитарна система складається з двох рівнів [16], [4]:
Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.
Верхній рівень - це Національний депозитарій України і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави в статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами в Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.
Випуск цінних паперів в документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, який відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.
Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.
3.2 Законодавче поле функціонування похідних цінних
паперів в Україні

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [9] похідні цінні папери визначені як деривативи - стандартні документи, які засвідчують право і / або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Відповідно до «Правил випуску та обігу фондових деривативів в Україну» [20]:

базовий актив - предмет деривативу: цінні папери, товари або кошти;
варіаційна маржа - грошова сума, яка повинна бути нарахована на кліринговий рахунок учасника торгівлі ф'ючерсними контрактами або списана з цього рахунку за підсумками клірингу щодо кожного торговельного дня;
випуск опціонів - сукупність опціонів одного класу з однаковим терміном дії та датою виконання;
випуск ф'ючерсів - сукупність усіх ф'ючерсів на певний базовий актив з однаковим терміном дії та датою виконання;
клас опціонів - сукупність усіх опціонів на купівлю одного базового активу або сукупність усіх опціонів на продаж одного базового активу;
курсової індекс - загальний показник змін в часі певної сукупності курсів цінних паперів;
серія опціонів - сукупність опціонів одного випуску з однаковою ціною виконання;
стандартизований контракт - контракт, в якому кількість, якість, базовий актив поставки та строки виконання є стандартними;
фондовий дериватив - дериватив, щодо якого Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зробила висновок про віднесення його до похідної цінному папері як опціону або ф'ючерсу відповідно до частини 5 статті 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [8] ;
Опціони та ф'ючерси на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових ТІС за правилами, встановленими біржами (ТІС) і затвердженими в Державній комісії з цінних паперів та фондовомуо ринку.
Випуск опціонів та ф'ючерсів здійснюється як в паперовій (документарній), так і безпаперовій (бездокументарній) формах.
Вимоги до реєстрації випуску опціонів
1. Емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи - торговці цінними паперами, які є членами фондової біржі або учасниками ТІС, і відповідають обов'язковим нормативам достатності власних коштів та інших показників і вимог, які обмежують ризики по операціях з цінними паперами, встановлені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Емітент опціону на купівлю цінних паперів повинен бути власником базового активу у кількості не менше ніж 80% від загальної кількості, передбаченої умовами випуску опціонів, або мати договір (договори) комісії з власником (власниками) не менше 80% загальної кількості базового активу, передбаченого умовами випуску. Термін дії договору (договорів) комісії повинен бути не менше терміну дії опціону.
2. У разі випуску опціонів на купівлю базовий актив в кількості, передбаченої умовами випуску, що становить не менш ніж 80% від обсягу випуску, повинен бути розміщений у зберігача цінних паперів на весь термін дії опціонів. Якщо емітентом опціонів є зберігач цінних паперів, базовий актив повинен бути розміщений у іншого зберігача.
Дозволяється одночасна подача документів для реєстрації декількох випусків опціонів різних класів, які будуть розміщуватися одночасно або неодночасно. При цьому термін дії будь-якого з поданих на реєстрацію випусків опціонів не повинен перевищувати один рік з моменту реєстрації випуску, якщо інше не зазначено в інформації про випуск.
Забороняється випуск опціонів, базовим активом яких є акції або облігації підприємств та об'єднань, якщо емітентом базового активу не опубліковано жодної регулярної інформації відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" [3].
3. Сертифікат опціону (глобальний сертифікат випуску опціонів), який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, повинен містити такі реквізити:
а) повна назва емітента опціону та його юридичну адресу;
б) різновид опціону ("Опціон на купівлю" або "Опціон на продаж");
в) тип опціону (з виконанням протягом терміну дії чи з виконанням в обумовлену дату);
г) зазначення виду, кількості та інших характеристик цінних паперів, які є базовим активом опціону;
д) загальна кількість опціонів даного випуску;
е) термін розміщення;
є) термін дії опціону;
ж) підпис уповноваженої особи та печатку емітента.
4. У разі реєстрації випуску опціонів на продаж емітент повинен забезпечити певні гарантії шляхом внесення на рахунок зберігача цінних паперів, коштів та / або державних цінних паперів.
Розмір гарантії підлягає регулярному перерахунку. Цей розмір не може бути менше, ніж сумарна вартість премій, отриманих від продажу опціонів даного випуску, та суми, яка становить 30 відсотків вартості базового активу опціонів даного випуску за ціною виконання.
Якщо поточна ринкова вартість базового активу виш, ніж ціна виконання розмір гарантії може зменшуватися до сумарної вартості премій, отриманих від продажу опціонів даного випуску, та суми, яка становить 10 відсотків вартості базового активу опціонів даного випуску за ціною виконання.
Особливості випуску та порядку реєстрації випуску варантів
1. Варранти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами (надалі - емітент) і тільки в документарній формі.
Термін дії варанта не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано.
Не дозволяється випуск варантів для покриття збитків від господарської діяльності емітента з зарахуванням надходжень від продажу варантів як результату поточної господарської діяльності.
Забезпеченість виконання варантів може гарантуватися:
а) новим випуском (емісією) акцій, які є базовим активом щодо даних варантів;
б) укладанням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченої умовами випуску варантів з розміщенням цього базового активу у зберігача;
в) викупом у акціонерів належних їм акцій відповідно до частини 4 статті 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та утриманням їх до закінчення терміну дії варантів.
Емітент варантів зобов'язаний розкривати регулярну та особливу інформацію, передбачену статтями 24 і 25 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та відповідними нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також надавати її фондової біржі, яка здійснює організацію торгівлі випущеними ним варантами.
2. Сертифікат варанта, зразок якого подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, повинен містити такі реквізити:
а) повна назва емітента варантів та його юридичну адресу;
б) зазначення кількості цінних паперів, які є базовим активом варанта;
в) загальна кількість варантів даного випуску;
г) строк розміщення;
д) термін дії варанта;
е) підпис уповноваженої особи та печатку емітента.
Вимоги щодо випуску ф'ючерсів та порядку здійснення
його реєстрації
1. Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарної) біржею або ТІС клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк, зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з яким ця біржа (ТІС) уклала відповідний договір.
Фондові (товарні) біржі або ТІС повинні зареєструвати правила організації торгівлі стандартизованими ф'ючерсними контрактами, якими може бути передбачена можливість відмови будь-якої зі сторін ф'ючерсного контракту від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
2. Для випуску ф'ючерсів в обіг їх емітент подає до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі документи:
а) заява;
б) зразок сертифіката ф'ючерсу на певну кількість базового активу;
в) інформаційне повідомлення, яке буде розповсюджуватися серед потенційних покупців товарних ф'ючерсів, з описом ризиків, пов'язаних з інвестуванням у дані товарні ф'ючерси;
г) для ф'ючерсів, базовим активом яких є товарні ресурси - дозвіл (погодження) Міністерства економіки України на використання цих ресурсів як базового активу, для ф'ючерсів, базовим активом яких є гроші (валютні цінності) - дозвіл (погодження) Національного банку України.
Емітент повинен надати також вимоги щодо обчислення варіаційної маржі. Ці вимоги повинні надавати можливість покриття 100% середнього зміни в ціні протягом торговельного дня. Середня зміна в ціні повинна обчислюватися за результатами торгових днів протягом останніх шести місяців.
Ф'ючерс повинен містити обов'язкові реквізити, які відповідають стандартним (типовим) формам, визначеним законодавством.
3. Реєстрація ф'ючерсу на певну кількість певного виду базових активів здійснюється центральним апаратом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не пізніше двох тижнів після отримання всіх необхідних документів.
На зареєстрованому примірнику ф'ючерсу зазначається дата реєстрації та державний реєстраційний номер, штамп "ЗАРЕЄСТРОВАНО", що засвідчується підписом уповноваженої особи та печаткою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Зареєстрований ф'ючерс може знаходитися в обігу в строки, які не перевищують два роки з моменту його реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до «Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів» [21] похідні цінні папери повинні бути оформлені з вказівкою наступних атрибутів:

Форвардний контракт

Умови форвардного контракту визначаються за згодою сторін. Форвардний контракт повинен мати такі реквізити:
- Назва контракту;
- Сторони контракту:
- Базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, її номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти - для грошей; асортимент - для інших товарів);
- Кількість базового активу;
- Вартість контракту;
- Ціна виконання;
- Термін виконання;
- Порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;
- Відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;
- Порядок розгляду спорів, які виникають під час укладення та виконання контракту;
- Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Ф'ючерсний контракт

Ф'ючерсний контракт повинен мати такі реквізити:
- Назва контракту;
- Вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);
- Сторони контракту;
- Базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для грошей, кількість, асортимент - для інших товарів);
- Обсяг контракту;
- Розмір початкової маржі;
- Механізм визначення ціни на момент виконання;
- Ціна виконання;
- Одиниця виміру ціни;
- Термін виконання;
- Відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;
- Порядок розгляду спорів, які виникають під час укладення та виконання контракту;
- Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Опціон

Опціон повинен мати такі реквізити:
- Назва контракту;
- Вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);
- Сторони опціону;
- Різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);
- Базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для грошей, кількість, асортимент - для товарів);
- Ціна виконання;
- Термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);
- Порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;
- Розмір премії опціону;
- Відповідальність продавця опціону в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених опціоном;
- Порядок розгляду спорів, які виникають під час укладення та виконання опціонів;
- Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.
Відповідно до «Правил випуску та обігу валютних деривативів» Національного банку України [22]:
Форвардний валютний контракт - це угода між двома банками, яке має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют і процентних ставок по депозитах в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з певної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць з дати укладення угоди).
Мета форвардних валютних контрактів - здійснити хеджування (страхування) зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард / форвард), або мінімізувати ризики за змінами курсів валют.
Рівень ризику за форвардними валютними контрактами є різницею між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR), або її аналогом, на дату розрахунків за цим контрактом; або різницею між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом.
Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, яка відповідає чинному законодавству України. Покупцями і продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, які визначаються чинним законодавством України.

Правила випуску форвардних валютних контрактів в Україні:

1. Первинною продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дата поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.
2. За умови первинного продажу форвардного валютного контракту підлягають заповненню такі реквізити:
- Номер контракту;
- Місце і дата укладення;
- Офіційні назви та реквізити сторін;
- Вид і сума валюти, яка є предметом укладення контракту;
- Процентні ставки і курс валюти контракту;
- Дати платежу і поставки валюти;
- Інші реквізити, які визначають права і відповідальність сторін.
3. Зміни та доповнення до форвардного валютного контракту оформляються у письмовій формі і з моменту підписання є невід'ємною частиною цього форвардного контракту.

Правила обігу форвардних валютних контрактів в Україні

1. Продаж (передача) зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам здійснюється продавцем лише за умови згоди покупця форвардного валютного контракту, в будь-який час до закінчення терміну дії (ліквідації) форвардного контракту.
2. Продаж (передача) зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам може бути здійснена покупцем без погодження з іншими сторонами форвардного контракту в будь-який час до закінчення терміну дії (ліквідації) форвардного контракту.
3. Зміни в форвардний валютний контракт вносяться покупцем чи продавцем контракту в разі погодження обох сторін контракту.
4. Розрив угоди за форвардним валютним контрактом здійснюється при відмові від позначеного угоди однією зі сторін і згоди іншої сторони, або у випадку, передбаченому чинним законодавством України.
5. Претензії щодо виконання форвардного валютного контракту можуть бути пред'явлені лише емітентові цього форвардного валютного контракту.
3.3 Операцій комерційних банків України з інструментами похідних цінних паперів
3.3.1 Операцій комерційних банків України з валютними інструментами похідних цінних паперів

Відповідно до «Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» [19]:

1. Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати лише: на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні),
- "Том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди).
2. Валютні операції з іноземними валютами I групи Класифікатора на умовах "форвард" дозволяється здійснювати лише для хеджування ризиків зміни курсів іноземних валют щодо інших іноземних валют, які виникають під час виконання клієнтами-резидентами, які є суб'єктами господарської діяльності, зовнішньоекономічних договорів у разі дотримання таких обов'язкових умов:
- Угоди на умовах "форвард" уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) укладають за дорученням та за рахунок коштів вищезазначених клієнтів і лише з банківськими установами;
- Валюти угоди є іноземними валютами I групи Класифікатора.
- Проведення операцій з іншими деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта I групи Класифікатора (ф'ючерс, опціон тощо), не дозволяється.
3. Поряд з цим, на біржовому сегменті міжбанківського валютного ринку України відсутня заборона на проведення операцій з ф'ючерсними контрактами, базовим активом яких є курс або крос-курс іноземної валюти. Розрахунки за такими контрактами здійснюються в гривнях [23].
4. Операції з ф'ючерсними контрактами в бухгалтерському обліку відображаються за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 N 388 (зі змінами) [17], [18].
а). Вартість ф'ючерсного контракту на дату операції (відкриття позиції на біржі) у бухгалтерському обліку відображається залежно від мети та умов його укладення за відповідними позабалансовими рахунками:
9351 А "Активи до отримання за форвардними контрактами з метою хеджування";
9352 А "Активи до отримання за форвардними контрактами за іншими операціями";
9361 Г "Активи до відсилання за форвардними контрактами з метою хеджування";
9362 Г "Активи до відсилання за форвардними контрактами за іншими операціями";
990 "Контррахунки для рахунків розділів 90-95".
б). Перерахування початкової маржі відображається в обліку такої бухгалтерським проведенням:
Дебет рахунків
3541 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінні папери для банку" - у разі купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів за рішенням банку;
2801 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінні папери для клієнтів" - у разі купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів за дорученням клієнтів.
Кредит рахунків
1200 А "Кореспондентський рахунок у Національному банку України";
1500 А "Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках".
в). Варіаційна маржа відображається за балансовим рахунком 3810 АП "Балансуючий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів" в кореспонденції з такими балансовими рахунками:
- 6209 АП "Результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами" - у разі спекулятивної операції;
- 3500 А "Витрати майбутніх періодів" або 3600 П "Доходи майбутніх періодів" - у разі операції хеджування.
У разі прибутки від переоцінки ф'ючерсного контракту здійснюється така бухгалтерська проводка:
Дебет рахунку
3810 АП "Балансуючий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів";
Кредит рахунків
6209 АП "Результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами" - у разі спекулятивної операції;
3600 П "Доходи майбутніх періодів" - у разі операції хеджування.
У разі збитку від переоцінки ф'ючерсного контракту здійснюється така бухгалтерська проводка:
Дебет рахунків
6209 АП "Результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами" - у разі спекулятивної операції;
3500 А "Витрати майбутніх періодів" - у разі операції хеджування;
Кредит рахунку
3810 АП "Балансуючий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів".
г). Комісійні, що сплачуються банком на користь біржі, відображаються в обліку за відповідними балансовими рахунками групи 710 "Комісійні витрати":
7103 А "Комісійні витрати на операціями з цінними паперами";
7109 А "Інші комісійні витрати".
д). У разі закриття відкритої на біржі позиції внаслідок дострокової купівлі-продажу ф'ючерсного контракту або його виконання залишків за балансовими рахунками з обліку початкової (2801, 3541) та варіаційної маржі (3810) такого ф'ючерсного контракту, а також за позабалансовими рахунками не повинно бути.
е). Банки для відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з біржею за операціями купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів можуть використовувати як транзитні такі балансові рахунки:
- 3541 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінні папери для банку";
- 2801 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінні папери для клієнтів";
- 3641 А "Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінні папери для банку";
- 2901 А "Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінні папери для клієнтів".
3.3.2 РЕПО - операції комерційних банків України з інструментами похідних цінних паперів
Операція репо - це операція з цінними паперами, яка відноситься до випуску похідної цінного паперу (договору) і складається з двох частин між учасниками ринку (Національним банком та банками) про продаж / купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного їх продажу / купівлі у визначений термін за обумовленою договором ціною.
«ПОЛОЖЕННЯ про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо» розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", визначає правила проведення Національним банком України (далі - Національний банк) з банками операцій з купівлі / продажу державних цінних паперів на умовах їх зворотного продажу / купівлі (операції репо). В операціях заставного міжбанківського кредитування терміни вживаються в такому значенні:
дата купівлі - дата здійснення операції репо, зазначеної в договорі, за яким державні цінні папери, які є предметом цієї операції, передаються покупцю (зараховуються на відповідні депо-рахунки покупця в депозитарії) під час їх купівлі;
дата зворотної купівлі - дата закінчення терміну операції репо, на яку цінні папери, які є предметом цієї операції, підлягають зворотному продажу за ціною зворотної купівлі, встановленої на час початку операції репо;
депозитарій Національного банку (далі - депозитарій) - це структурні підрозділи Національного банку, які проводять депозитарну діяльність і можуть здійснювати кліринг і розрахунки за договорами щодо операцій з цінними паперами;
депозитарний облік (далі - депо-облік) - облік цінних паперів за рахунками власників (власників) державних цінних паперів у зберігачів або облік за рахунками в цінних паперах, які здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів;
державні цінні папери - це визначені законодавством боргові зобов'язання, які емітуються державою в особі її уповноважених органів і в порядку, визначеному чинним законодавством України;
"Зворотне" репо - це договір про продаж Національним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною на обумовлену дату;
повідомлення-підтвердження - електронний документ програмного забезпечення "АРМ депо-тендер", що засвідчує виконання домовленості сторін щодо умов, терміну та суми здійснення операції репо;
портфель державних цінних паперів - усі види державних цінних паперів, які на правах власності належать Національному банку або банкам і обліковуються на їх депо-рахунках в депозитарії;
процентний дохід за операціями репо - це дохід, який отримує покупець державних цінних паперів (той, хто надає кошти) у разі здійснення операції репо і що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних цінних паперів та ціною їх купівлі;
процентні витрати - це витрати продавця державних цінних паперів (того, хто отримує кошти) у разі здійснення операції репо, які визначаються як різниця між ціною зворотного купівлі державних цінних паперів і ціною їх продажу;
"Пряме" репо - це договір про купівлю Національним банком державних цінних паперів з портфеля банку з подальшим зобов'язанням цього банку викупити ці державні цінні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату;
рахунку депо-обліку (далі - депо-рахунки) - рахунки, які використовуються для обліку державних цінних паперів конкретних утримувачів у депозитарії;
ціна купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується покупцем на дату купівлі за отримані від продавця державні цінні папери, які є предметом операції репо;
ціна зворотної купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується продавцем у день зворотної купівлі за відповідні державні цінні папери, які повернені покупцем.

a) Загальні основи проведення операцій репо

1. Операції репо є інструментом оперативного управління ліквідністю банківської системи і регулювання обсягів грошової маси в обороті при здійсненні Національним банком грошово-кредитної політики.
2. Учасниками операцій репо можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл Національного банку на:
- Операції за дорученням клієнтів або від свого імені;
- Депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Інші обмеження на участь в операціях репо не встановлюються.
3. Національний банк у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" репо на певну суму та на відповідний термін.
4. Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися з ініціативою до Національного банку щодо здійснення операції "прямого" репо.
5. При рефінансуванні банків по операції "прямого" репо ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів з портфеля банків є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) вартість державних цінних паперів.
6. Ціна зворотного продажу Національним банком державних цінних паперів залежить від суми отриманих банком кошти, терміну дії операції репо, ставки рефінансування Національного банку, яке діяло у відповідному періоді, процентних ставок за кредитами і депозитами на міжбанківському ринку.
7. Доходи, отримані Національним банком за операціями "прямого" репо, відносяться до складу процентних доходів.
8. Ціною продажу Національним банком державних цінних паперів з свого портфеля за операцією "зворотного" репо є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) їх вартість.
9. Ціна зворотного викупу банками державних цінних паперів залежить від суми залучених Національним банком кошти, терміну дії операції репо, процентних ставок за борговими зобов'язаннями (депозитними сертифікатами) Національного банку.

б) Порядок здійснення операцій репо

1. Національний банк залежно від терміну може здійснювати такі види операцій "прямого" та "зворотного" репо:
- Нічне репо (термін дії один день). Процентний дохід (витрати) є фіксованим на весь термін проведення операції;
- Відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору).
Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і перераховується залежно від того, скільки днів триває операція репо;
- Термінове репо (строк операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час його проведення.
2. У разі досягнення згоди на проведення операції репо між її учасниками укладається договір, який може містити такі необхідні умови:
- Термін дії договору;
- Суму купівлі / продажу державних цінних паперів;
- Обумовлених ціни купівлі / продажу державних цінних паперів за операцією репо;
- Обумовлених ціни зворотного продажу / купівлі державних цінних паперів за операцією репо;
- Перелік і ознаки державних цінних паперів за операцією репо;
- Зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом може кореспондуватіся із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;
- Розмір і порядок встановлення відсоткового доходу (витрат);
- Порядок передачі державних цінних паперів до кредитора, в тому числі у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань під час проведення операції репо;
- Порядок здійснення Національним банком дострокового викупу державних цінних паперів;
- Інші умови.
3. У договорі про здійснення операції репо між Національним банком і банками може передбачатися блокування державних цінних паперів, які є предметом договору про здійснення операції репо на відповідних рахунках депо-обліку в депозитарії, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
4. Після підписання договору про здійснення операції репо банк-продавець на дату продажу подає депо-розпорядження в депозитарій про блокування державних цінних паперів (від дати продажу до дати зворотної купівлі). Банк-покупець відповідно до договору перераховує кошти банку-продавцю і одночасно направляє до депозитарію повідомлення відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
5. Після отримання від депозитарію довідки про блокування державних цінних паперів на відповідних рахунках депо-обліку Департамент монетарної політики Національного банку здійснює перерахування коштів банку-позичальнику.
6. Після повернення банком коштів на підставі депо-розпорядження та депо-повідомлення депозитарій здійснює розблокування державних цінних паперів.
3.4 Стратегія і технологія операцій хеджування з використанням похідних фінансових інструментів
3.4.1 Ф'ючерсні стратегії та хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів
Спред - це стратегія, яка полягає в одночасній купівлі і продажу ф'ючерсних контрактів. Інвестор використовує її, коли вважає, що різниця між цінами контрактів в майбутньому має змінитися. Вона покликана вловити зміну цін, викликаного приватними причинами [40].
Хеджування - це страхування від несприятливого зміни ринкової кон'юнктури. Недолік хеджування полягає в тому, що воно не дозволяє хеджеру скористатися сприятливим розвитком подій. Хеджування продажем ф'ючерсного контракту використовують для страхування від падіння ціни базисного активу, хеджування купівлею - від її підвищення. При неповному хеджуванні використовують коефіцієнт хеджування. Він розраховується на основі статистичних даних зміни цін аналізованого активу і ф'ючерсного контракту за попередні періоди часу. Часові періоди вибираються рівними терміну хеджування.
Найпростішими ф'ючерсними стратегіями є купівля або продаж ф'ючерсного контракту. Інвестор може також одночасно відкрити і коротку і довгу позиції за ф'ючерсними контрактами. Дана стратегія називається спред або стреддл. Інвестор вдається до таких дій, коли вважає, що різниця між цінами різних ф'ючерсних контрактів не відповідає ціні доставки або звичайно спостерігаються значень. Формування спреду є менш ризикованою стратегією, ніж відкриття тільки довгої або короткої позиції. За допомогою спреда інвестор виключає ризик втрат, пов'язаних із загальним рівнем коливання цін, і розраховує отримати прибуток за рахунок цінових відхилень, викликаних приватними причинами.
Розрізняють тимчасової, межтоварний спред і спред між ринками. Тимчасової спред полягає в одночасній купівлі і продажу ф'ючерсних контрактів на один і той же актив з різними датами закінчення. Мета стратегії - отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів. Розрізняють спред бика і спред ведмедя. Спред бика припускає довгу позицію по дальньому та коротку - по ближньому контрактами. Спред ведмедя включає коротку позицію по дальньому і довгу - по ближньому контракту.
Коли інвестор формує першу стратегію, то говорять, що він купує спред, коли другу - продає. Інвестор купить спред, якщо вважає, що величина спреда повинна зрости; продасть спред. коли розраховує на його зменшення.
Наступна стратегія об'єднує одночасно три контракти і називається спред метелик. Вона включає спред бика і спред ведмедя. у яких середній ф'ючерсний контракт є спільним. Інвестор використовує цю стратегію, коли між середнім і крайніми контрактами не дотримується необхідна величина спреду, однак незрозуміло, в який бік зміняться ф'ючерсні ціни.
Межтоварний спред полягає в укладанні ф'ючерсних контрактів на різні, але взаємозамінні товари з метою отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів.
При ф'ючерсних контрактах на процентні інструменти інвестор вважає, що процентні ставки в майбутньому зростуть. Тому він продає контракт на довгострокову облігацію і купує контракт на короткострокову облігацію, тобто продає спред. При зростанні процентних ставок вартість першого контракту впаде в більшій мірі ніж другого і інвестор отримає прибуток. Якщо його прогнози виявляться невірними, він понесе збиток, однак він буде менше, ніж у випадку відкриття тільки короткої позиції за контрактом на довгострокову облігацію.
Якщо на різних біржах звертаються ф'ючерсні контракти на один і той же базисний актив, то можна створити між ними спред при виникненні суттєвої різниці в цінах ф'ючерсних на даних біржах.
Страхування або хеджування полягає у нейтралізації несприятливих змін ціни того чи іншого активу для інвестора, виробника чи споживача. Хеджування здатне захистити хеджера від втрат, але в той же час позбавляє його можливості скористатися сприятливим розвитком кон'юнктури. Хеджування може бути повним або неповним (частковим). Повне хеджування цілком виключає ризик втрат, часткове хеджування здійснює страхування тільки в певних межах.
Існує хеджування продажем і покупкою ф'ючерсного контракту. Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування купівлею - від її підвищення.
На практиці повне хеджування трапляється рідко, тому що строки закінчення ф'ючерсного контракту і здійснення спотової угоди можуть не збігатися. У результаті не буде повного збігу ф'ючерсної та спотової цін, і хеджер може отримати як деякий виграш, так і зазнати збитків, хоча за величиною вони будуть менше, ніж у випадку відмови від страхування. Тому хеджер повинен прагнути звести до мінімуму час між закінченням хеджу і закінченням терміну ф'ючерсного контракту. Для хеджування слід вибирати ф'ючерсний контракт, який закінчується після здійснення спотової угоди. Хеджування за допомогою найближчого ф'ючерсного контракту називають спот-хеджуванням.
Відкривши позицію за ф'ючерсним контрактом, хеджер повинен оплачувати негативну варіаційну маржу, якщо кон'юнктура на ф'ючерсному ринку буде розвиватися для нього не в сприятливу сторону. Чим більше часу залишається до терміну закінчення контракту, тим більше можливий розкид коливання ф'ючерсної ціни і відповідно негативна маржа. Щоб зменшити витрати фінансування позиції, доцільно хеджувати ризик шляхом послідовного висновки ряду короткострокових ф'ючерсних контрактів.
Наприклад, період хеджування становить три місяці. Хеджер спочатку відкриє позицію за контрактом, який закінчується через місяць. Перед його закінченням він закриє позицію за цим контрактом і відкриє позицію з наступного місячного контрактом та за його закінчення переключиться на третій контракт. На біржі може бути відсутнім контракт на необхідний базисний актив. У такому випадку для страхування вибирається контракт на родинний актив. Дана техніка називається крос-хеджуванням.
Страхування контрактом з тим же активом іменують прямим хеджуванням. Для хеджування своєї позиції інвестор повинен визначити необхідну кількість ф'ючерсних контрактів, які потрібно купити або продати. При повному хеджуванні кількість контрактів визначається за формулою:
Кількість ф'ючерсних контрактів = Кількість одиниць хеджується активу / кількість одиниць активу в одному ф'ючерсному контракті
3.4.2 Опціонні стратегії та хеджування за допомогою опціоннихконтрактов
Опціонні контракти укладаються як на біржовому, так і позабіржовому ринках. До 1973 р. у світовій практиці існувала тільки позабіржова торгівля опціонами. У 1973 р. утворена перша опціонна біржа - Чиказька біржа опціонів.
Позабіржові контракти укладаються за допомогою брокерів або дилерів. Контракти не є стандартними.
Біржова торгівля опціонами організована на зразок ф'ючерсної. Її відмінна особливість - сторони не знаходяться в однаковому становищі з точки зору контрактних зобов'язань. Тому покупець опціону при відкритті позиції сплачує тільки премію. Продавець опціону зобов'язаний внести початкову маржу. При зміні поточного курсу базисного активу розмір маржі може змінюватися, щоб забезпечити гарантії виконання опціону з боку продавця. При виконанні опціону розрахункова палата вибирає особу з протилежною позицією і наказує йому здійснити дії відповідно до контракту.
Біржові опціони є стандартними контрактами. Крім інших умов біржа також встановлює і ціну виконання опціонів. У процесі торгівлі погоджується лише величина премії опціона.На один і той же базисний актив біржа може одночасно кілька опціонних контрактів, які відрізняються один від одного як ціною виконання, так і термінів закінчення. Всі опціони одного виду, тобто колл або пут, на один базисний актив називають опціонним класом. Опціони одного класу з однаковою ціною виконання і датою закінчення контракту утворюють опціонну серію.
Одним з важливих питань функціонування ринку опціонів є питання визначення величини премії або ціни опціонів. Розглянемо основні моменти даної проблематики на основі опціонів на акції.
1. Вартість американського і європейського опціонів колл до моменту закінчення терміну дії контрактів
Відповімо на питання, скільки буде коштувати опціон кол безпосередньо перед закінченням строку його дії. У цей момент його вартість може приймати тільки два значення. Якщо Р <X (де: Р - ціна спот акції в момент закінчення опціону, X - ціна виконання), то премія дорівнює нулю, оскільки покупка такого опціону не принесе інвестору ніякого виграшу. Якщо Р> X, то премія складе Р - X, тобто дорівнює його внутрішньої вартості. При порушенні даної умови виникає можливість зробити арбітражнуюоперацію.
Безпосередньо перед закінченням терміну дії контрактів ціна опціону пут може приймати тільки два значення. Якщо Р ≥ X, премія дорівнює нулю. Якщо Р <X, вона складе X - Р. При порушенні останньої умови можна зробити арбітражну операцію.
Верхня межа премії опціону колл в будь-який момент часу дії контракту не повинна бути більше ціни спот акції, тобто з ≤ S, де: с - премія опціону колл, S - ціна спот акції. При порушенні даної умови інвестор може здійснити арбітражну операцію: він купить акцію і випише на неї опціон.
Ціна американського опціону пут у будь-який момент часу дії контракту не повинна бути більше ціни виконання, тобто ра ≤ X, де ра - ціна американського опціону пут. В іншому випадку інвестор може отримати прибуток без ризику, продавши опціон.
До моменту закінчення терміну дії контракту європейський опціон пут повинен коштувати не більше ціни виконання. Тому в момент його придбання він повинен коштувати менше наведеної вартості ціни виконання. В іншому випадку інвестор може отримати прибуток, виписавши опціон і розмістивши суму премії під відсоток без ризику на період дії контракту.
Нижня межа премії американського і європейського опціонів колл на акції, за якими не виплачуються дивіденди, становить:
(3.1)
де: Т-період дії контракту,
rf - ставка без ризику для періоду Т.
Якщо ця умова не буде виконуватися і премія опціону колл виявиться менше зазначеної величини, то виникне можливість здійснення арбітражної операції.
Формула (3.1) показує змінні, від яких залежить розмір премії опціону колл, а саме: премія опціону колл тим більше, чим вище спотова ціна акції (S), більше період часу до закінчення контракту (T), більше ставка без ризику (rf) і менше ціна виконання (X). Премія опціону колл також залежить від величини стандартного відхилення ціни акції (σ). Чим воно більше, тим більша ймовірність того, що курс акції перевищить ціну виконання і опціон принесе прибуток. Тому, чим більше σ, тим дорожче опціон.
Нижня межа премії європейського опціону пут на акції, за якими не виплачується дивіденд, дорівнює:
(3.2)
При порушенні даної умови відкриється можливість для здійснення арбітражної операції. Нижня грaніца американського опціону пут дорівнює:
(3.3)
Формула (3.3) показує змінні, які впливають на величину премії опціону пут. Вона буде тим більше, чим більше ціна виконання (X), менше курс акції (S), менше ставка без ризику (r f). Стосовно змінної (T) можна в загальному плані сказати, що чим більше часу залишається до закінчення контракту, тим дорожче має коштувати опціон, оскільки, чим більше часу, тим більше вірогідності, що опціон принесе прибуток. Чим більше величина стандартного відхилення ціни акції, тим дорожче буде коштувати опціон.
Найголовніше завдання, яке необхідно вирішити інвесторові - це визначення ціни опціону. Дві найбільш відомі моделі визначення премії опціонів - це модель Блека-Шоулза і Біноміальна модель (BOPM) Кокса, Росса і Рубінштейна.
Модель Блека-Шоулза була разработна для оцінки вартості європейського опціону кол на акції, за якими не виплачуються дивіденди. Щоб використовувати цю формулу для оцінки вартості опціону на акції, по яких виплачуються дивіденди, у формулу були внесені деякі зміни. Формула Блека-Шоулза для оцінки дійсної вартості опціону має наступний вигляд [40]:

V _c = N (d ₁₎ P _s - E / e ^RT * N (d _2), (3.4)
де:
d ₁ = [ln (P _s / E) + (R +0,5 s ²⁾ T] / sÖT (3.5)
d ₂ = [ln (P _s / E) + (R-0, 5s ²⁾ T] / sÖT = d _1-sÖT (3.6)
де: V _{c-дійсна} вартість опціону колл;
P _s - поточна ринкова ціна базисного активу;
Е - ціна виконання опціону;
R - безперервно розраховується ставка без ризику в розрахунку на рік;
Т - час до закінчення, представлене в частках в розрахунку на рік;
s - ризик базисної звичайної акції, виміряний стандартним відхиленням дохідності акції, представленої як безперервно нараховується відсоток в розрахунку на рік.
Слід звернути увагу на те, що E / e ^RT - це дисконтована вартість ціни виконання на базі безперервно нараховується відсотка. Величина ln (P _s / E) - це натуральний логарифм P _s / E. N (d ₁₎ і N (d ₂₎ позначають ймовірності того, що при нормальному розподілі з середньою, що дорівнює 0, і стандартним відхиленням, рівним 1, результат буде відповідно менше d ₁ і d _2.
У даній формулі ставка відсотка R і стандартне відхилення активу s передбачаються постійними величинами протягом всього часу дії опціону. Для полегшення підрахунків по даній формулі були розроблені таблиці значень N (d) для різних d. Формула Блека-Шоулза часто застосовується тими, хто намагається виявити ситуації, коли ринкова ціна опціону серйозно відрізняється від його дійсної ціни. Опціон, який продається за суттєво нижчою ціною, ніж отримана за формулою, є кандидатом на покупку, і навпаки, - той, що продається за значно вищою ціною, - кандидат на продаж.
Слід зазначити, що в середині 80-х років найбільш популярним стало використання опціонів для страхування портфеля (portfolio insurance). Використовують опціон пут на індекс, який дуже схожий на портфель інвестора.
За допомогою опціонів інвестор може також страхуватися від зростання або падіння ціни конкретного цікавить його активу. Якщо вкладник хеджує свою позицію від зростання ціни активу, йому слід купити опціон кол або продати опціон пут. У другому випадку інвестор страхується лише на величину премії, отриманої від продажу опціону пут.

3.4.3 Використання фінансових інструментів похідних цінних паперів в діяльності АКБ «Приватбанк» у 2001 -2002 роках при регулюванні валютної позиції забалансовими операціями хеджування

Діяльність банків на валютних ринках, состощая в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют і банківських металів під час проведення банківських операцій.
Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових та позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань по валюті та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог по іноземній валюті та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань [11].
При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.
З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк встановлює норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).
Норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку по всіх іноземних валютах і банківських металах у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.
Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.
Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) може бути не більше ніж 35 відсотків.
При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:
- Загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) може бути не більше ніж 30 відсотків;
- Загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) може бути не більше ніж 5 відсотків.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції розраховується за формулою [12]:

Н13 =

ВП -------- РК

х 100%,

(3.7)
де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями банку по всіх іноземних валютах у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземній валюті (без урахування знака) по всіх іноземних валютах:
ВП = ВПЗ-ВПА, (3.8)
де ВПА - балансові та позабалансові активи.

У формулі (3.8) враховуються рахунку позабалансових активів - наступних фінансових інструментів, включаючи похідні цінні папери [17]:

9200 А Валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот 9201 А Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами з метою хеджування 9203 А Валюта та банківські метали до отримання, по куплених опціонним контрактами з метою хеджування

9204 А Валюта та банківські метали до отримання, за іншими опціонним контрактами

9351 А Активи до отримання за форвардними контрактами з метою хеджують вання

9353 А Активи до отримання, по куплених опціонним контрактами з метою хеджування

ВПЗ-балансові та позабалансові зобов'язання.

У формулі (3.8) враховуються рахунку позабалансових пасивів - наступних фінансових інструментів, включаючи похідні цінні папери: 9211 П Валюта та банківські метали, які продані за форвардними

контрактами з метою хеджування

9213 П Валюта та банківські метали до відсилання, за купленим

опціонним контрактами з метою хеджування

9214 П Валюта та банківські метали до відсилання, за іншими опціонним контрактами

9361 П Активи до відсилання за форвардними контрактами з метою

хеджування

9363 П Активи до відсилання по куплених опціонним контрактами з метою хеджування

РК - регулятивний капітал банку [1], [2].
У табл.3.1-3.2 представлені результати розрахунків агрегатів валютної позиції АКБ «Приватбанк» за вищенаведеними формулами з використанням вихідних даних детальних балансів форми N1.01 - Додаток А.
На рис.3.1 - 3.2 представлена ​​структура формування валютної позиції і використання операцій з похідними цінними паперами на позабалансових рахунках для хеджування і приведення до нормативів завищеною «короткій» і «довгою» валютних позицій банку.

Таблиця 3. 1 - Розрахунки агрегатів валютної позиції АКБ «Приватбанку»

Таблиця 3.2-Аналіз використання АКБ «Приватбанком» інструменту похідних цінних паперів у 2001 році для при ведення валютної позиції банку в нормативні межі

Рис.3.2 Аналіз використання АКБ «Приватбанком» інструменту похідних цінних паперів у 2002 році для приведення валютної позиції банку в нормативні межі

4 ПРОГРАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА.

4.1 Постановка завдання
Постановка завдання виконана у відповідності з ГОСТ 24. 204-80 і РД 50-34-698-90.
Найменування завдання: Розробка автоматизованої системи аналізу фінансових результатів комерційного банку.
Призначення завдання: забезпечити керівництво комерційного банку, економістів і фінансистів необхідною інформацією для аналізу фінансових результатів і прийняття правильних і раціональних управлінських рішень.
Мета вирішення задачі:
- Знизити трудомісткість обробки інформації в порівнянні з ручною обробкою;
- Підвищити оперативність та якість прийнятих рішень;
- Проведення аналізу фінансових результатів банку.
Організаційно-економічною сутністю задачі є формування вихідних даних, проведення комп'ютерного розрахунку, формування проміжних таблиць і вихідного документа для аналізу фінансових результатів банку. При вирішенні завдання передбачена реалізація наступних функцій:
- Введення вихідних даних для розрахунку показників;
- Перегляд інформації при вирішенні завдання;
- Коректування інформації при необхідності;
- Висновок проміжних і остаточних розрахунків для візуального контролю;
- Висновок результатів на друк за відповідною формою;
- Збереження результатів рішення задачі в базі даних.
Схема технологічного процесу обробки інформації представлена ​​на малюнку 4.1.

Малюнок 4.1 Схема технологічного процесу обробки інформації
4.2 Інформаційне забезпечення
Інформаційне забезпечення складається з наступних видів документів: вхідних, довідкових, діалогових і результативних. Рішення задачі передбачає формування наступних вихідних документів: «Аналіз фінансових показників банку». Ідентифікатор документа: AFP. Форма подання: файл на ЖМД, машинограм. «Динамічні характеристики балансу». Ідентифікатор документа: DIN. Форма подання: файл на ЖМД, машинограм. Для розрахунку показників вихідного документа та інших проміжних даних використовується вихідна інформація, що міститься в документі «Баланс», ідентифікатор: BALANS. Форма подання: файл на ЖМД, ручний документ.
Діалогова інформація призначена для організації зручного взаємодії користувача з програмним забезпеченням. Для цього розроблена спеціальна діалогова оболонка, яка дозволяє в режимі "меню" вибирати напрямки різних гілок алгоритму. Діалогова інформація надана у вигляді діалогового вікна "Головне меню", в якому кожній галузі алгоритму відповідає кнопка з написом. Зовнішній вигляд діалогового вікна приведений на рис. 4.2.

Малюнок 4.2 Головне меню системи
Завдання вирішується на комп'ютері економіста банку. Функції економіста-користувача полягає у забезпеченні введення, перегляду, візуального контролю проміжних та остаточних результатів, коригування даних при необхідності аналізу результатів після виконання завдання. Функції комп'ютера: запис-перезапис даних, формування файлів і баз даних, автоматичний розрахунок показників, виведення на друк вихідних і проміжних таблиць, проміжний контроль достовірності обробки даних.
Розроблена система аналізу фінансових результатів комерційного банку реалізована засобами пакета Excel 97. Реалізація програмного забезпечення засобами табличного процесора Excel дозволяє наочно проілюструвати всі інформаційне забезпечення, швидко і зручно коректувати необхідні дані, захищати їх від несанкціонованого доступу.
Вихідні дані зведені в таблиці на малюнку 4.3.

Малюнок 4.3 Вихідні дані
Вихідна інформація відображає результати роботи програмного забезпечення, містить дані результатів аналізу фінансових показників комерційного банку в табличній формі. Форма результативної інформації наведені на рис. 4.4.


Малюнок 4.4 Аналіз фінансових результатів комерційного банку
4.3 Програмне забезпечення
Загальна блок - схема алгоритму розробленої автоматизованої системи представлена ​​на рис. 4.5. Для реалізації програми пропонується використовувати MS Excel 97. Ідея електронної таблиці, з одного боку, проста і прозора, а з іншого - надзвичайно плідна для реалізації автоматизованих систем в економіці.
Таблиця в MS Excel - це велика безліч елементарних комірок, кожна з яких належить деякому колонку і рядку одночасно. Формально будь-який економічний документ також є таблицею. Але на відміну від звичайного документа у клітинці Excel може зберігатися не тільки значення того чи іншого показника, але і формула його розрахунку. Якщо при цьому врахувати, що робота в Excel досить проста, то можна зробити висновок про те, що для створення програмного забезпечення ідея електронних таблиць є досить ефективною. Для створення програми користувача можуть використовуватися макроси та модулі.

Відкохав

Вхід

Процедура Введення даних

Процедура аналізу показників

Процедура аналізу динаміки

Процедура Коригування даних

1

2

3

4

6

5

Коригування?

та

немає

7

Малюнок 4.5 Загальна блок-схема алгоритму

Важливою передумовою підвищення достовірності, оперативності, а значить і ефективності аналізу є використання обчислювальної техніки та інформаційної технології. Використання комп'ютерних технологій для аналізу фінансових результатів комерційного банку забезпечить інформаційно - аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень.
5 ПРОЕКТНА ЧАСТИНА. ПРОГНОЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗШИРЕННЯ операцій з фінансовими інструментами ПОХІДНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
5.1 Ефективність розширення РЕПО-операцій з облігаціями ПДВ 2004 - 2009 років
У грудні 2003 року Постановою Кабміну України вирішено погасити бюджетну заборгованість на суму по відшкодуванню ПДВ суб'єктам підприємницької діяльності (СПД) державними процентними облігаціями з погашенням через 5 років.
Оскільки СПД сьогодні потребують реальних засобах, в дипломному проекті проаналізовано ефективність використання облігацій ПДВ комерційними банками при 3-х етапної довгострокової фінансової комбінації з використанням похідних цінних паперів - РЕПО-контрактів (операцій зворотного викупу власних цінних паперів, закладених до моменту погашення під позикові кредитні ресурси):
1 етап - дисконтне придбання облігацій ПДВ у СПД;
2 етап - отримання в Національному банку і на міжбанківському ринку
короткострокових і довгострокових ресурсів при РЕПО-контрактах
з облігаціями ПДВ (операції з похідними цінними
паперами);
3 етап - кредитування СПД за рахунок ресурсів, отриманих при операціях
з РЕПО-контрактами з облігаціями ПДВ, та отримання прибутку
для покриття витрат на всіх етапах комбінації;
Облігації ПДВ - це державні цінні папери казначейства України, емітовані в 2004 році на суму понад 1 млрд.грн. для часткового погашення боргу держави з відшкодування підприємствам податку на додану вартість за експортовану продукцію. Облігації - відсоткові, алгоритм виплати відсотків залежить від рівня офіційної інфляції в Україну, погашення облігацій за номіналом - через 5 років. Оскільки отримали замість необхідних грошових оборотних коштів облігації підприємства мають потребу в грошах сьогодні, а не через 5 років, виникає попит на покупку банками облігацій з дисконтом. Оскільки в цій операції вже сьогодні банки витрачають грошові кошти, то розрахунок комерційно вигідного рівня дисконту здійснюється за формулою дисконтованої вартості «пренумерандо» - при приведенні всіх майбутніх грошових потоків на момент часу t = 0 (2004 рік) [27]: