Розбій з метою заволодіння майном

Розбій з метою заволодіння майном

Закон визначає розбій як напад з метою заволодіння майном, поєднаний з насильством, небезпечним для жит­тя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 86 і ст. 142 КК).

Розбій — це найбільш небезпечний злочин проти влас­ності. При розбої заволодіння майном вчиняється шляхом насильства над потерпілим, і тим самим порушення права власності на майно поєднується з порушенням особистого блага людини.

Об'єктом розбою є державна, колективна чи індивідуаль-на власність, а також особисті блага людини. Це — двооб'єктний злочин. Розбоєм охоплюється таке посягання на особу — власника майна або на особу, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, а також на будь-яку іншу особу, яке завдає шкоди здоров'ю такої особи або створює небезпеку для її життя чи здоров'я. Умисне позбавлення життя особи, яка зазнала нападу, виходить за межі законо­давчого визначення складу злочину розбій; така сукупність дій і спричинені ними наслідки утворюють сукупність зло­чинів — розбій і убивство з корисливих мотивів. Пленум Верховного Суду України в абз. 4 п. 8 постанови "Про су­дову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. № 1 зазначив, що "у разі вчи­нення умисного вбивства під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання приватного май­на громадян, колективного чи державного майна, дії вин­ного слід кваліфікувати за п. "а" ст. 93 КК і ч. З ст, 142 або ч. 2 ст. 86 чи ст. 86^і цього Кодексу"'.

Об'єктивна сторона розбою складається з двоєдиного способу дій — нападу і насильства з метою заволодіння майном.

Напад при вчиненні розбою може бути відкритим або таємним (несподіваним для потерпілого). Напад завжди

'Збірник... — С. 169.

320

пов'язаний із насильством над потерпілим з метою заволо-діння чужим майном. При цьому насильство — це своєрід­ний засіб, здатний примусити особу, яка відає майном, передати його винному, погодитися на вилучення майна, позбавити таку особу можливості вчинити опір злочинцю або усунути протидію з боку будь-кого під час заволодіння майном.

Насильство при розбої може бути фізичним та психіч­ним.

Фізичне насильство — це силовий вплив на потерпілого, який знаходить свій вияв у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здо­ров'я або короткочасної втрати працездатності, у нанесенні середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Таке насильство (за винятком тяжкого тілесного ушкоджен­ня, внаслідок якого сталася смерть потерпілого), охоплюєть­ся поняттям розбою і не потребує додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти особи. Поняттям "розбій" охоплюється також напад із метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, яке заподіяло потерпілому лег­ке тілесне ушкодження, що не призвело до короткочасно­го розладу здоров'я або взагалі не спричинило ніякої шко­ди його здоров'ю, однак було небезпечним для життя чи здоров'я в момент заподіяння (наприклад, здушення шиї, застосування електроструму, зброї, намагання завдати удар тяжким предметом у голову, хоча він фактично лише ков­знув по руці).

При кваліфікації дій винного, який з метою заволодіння майном привів потерпілого шляхом застосування одурма­нюючих або сильнодіючих речовин (газів) до безпорадно­го стану, необхідно виходити з того, чи були такі дії небез­печними для життя або здоров'я. При цьому важливими є такі критерії: а) чи був безпорадний стан потерпілого на­слідком насильницьких чи обманних дій винного або він був досягнутий завдяки добровільному вживанню потерпілим наркотика чи алкоголю (наприклад, споювання винним потерпілого, з огляду не лише на його пристрасть до вина, але і з його згоди на вживання алкоголю). У такому випад-

П ч-Іоо 321

ку немає нападу і немає розбою; б) наскільки використана злочинцем речовина була небезпечна для життя або здо­ров'я потерпілого. Якщо одурманюючі засоби були засто­совані (з метою заволодіння майном) проти волі потерпілого та створювали небезпеку для його життя чи здоров'я, а особа, що їх застосувала, усвідомлювала таку небезпеку, вона винна у розбої. Це положення викладено у п. 11 по­станови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приват­ної власності" від 25 грудня 1992 р. № 12, в якому говорить­ся, що "застосування до потерпілого без його згоди нарко­тичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном належить розглядати як насильство і в залежності від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфіку­вати такі дії за ч. 2 ст. 141 або відповідною частиною ст. 142 КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподі­яння легкого тілесного ушкодження, що спричинило корот­кочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату праце­здатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкод­ження, вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподі­яння таких тілесних ушкоджень"¹.

Психічне насильство при вчиненні розбою полягає у погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпеч­не для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Погро­за має бути дійсною і реальною. Інколи погроза застосуван­ня насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потер­пілого, має уявний характер. Скажімо, винний демонструє іграшковий пістолет, що має лише схожість зі справжнім, і він об'єктивно не може бути знаряддям насильства. У таких випадках основним критерієм визначення реальності погрози повинен бути характер злочинних дій і спрямо­ваність умислу. Крім того, необхідно враховувати суб'єктив­не сприйняття погрози потерпілим, на яке завідомо розра­ховував винний.

'Збірник... — С. 202.

322

При розбійному нападі насильство в будь-якій формі (фізичне або психічне) має правове значення не само по собі, а лише як складова дій особи, пов'язаних із заволо-дінням майном, і« одночасно причиною переходу майна від потерпілого до винного. Якщо насильство і заволодіння майном не знаходяться між собою в причинному зв'язку, тобто якщо насильство не пов'язане із заволодінням май­ном, то така сукупність дій не утворює розбою.

У приміщенні правління колгоспу на грунті особистих взає­мостосунків між К., Л. і Б., з одного боку, та касиром П., з іншого боку, виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час побиття касира К. побачив, що двері сейфу незамкнені і, ско­риставшись цим, забрав із сейфу значну суму колгоспних гро­шей. Слідчі органи кваліфікували дії К. за ч. 1 ст. 86 КК. Суд із урахуванням усіх обставин справи дійшов обгрунтованого висновку, що насильство над касиром було вчинене не з метою заволодіння грошима, а на грунті неприязних стосунків. К. лише скористався обставинами, які виникли під час побиття касира П., і таємно викрав гроші. Суд перекваліфікував дії К. з ч. 1 ст. 86 на ч. 1 ст. 81 КК, за якою його і було засуджено. Розбій вважається закінченим злочином з моменту напа­ду, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпіло­го, незалежно від того, заволоділа винна особа майном чи ні. Разом із тим, розбій буде і у випадку заволодіння май­ном із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою за­стосування такого насильства. Застосування такого насиль­ства до потерпілого у момент заволодіння майном, хоча б таке почалося таємно чи шляхом обману, створює розбій. Якщо ж особа, яку застали під час таємного заволодіння майном, залишить майно і кинеться тікати, застосовуючи насильство лише з метою уникнути затримання, вона не буде відповідати за розбій. Такі дії утворюють сукупність злочинів — замах на крадіжку і злочин залежно від харак­теру насильства проти особи або проти порядку управління. Із суб'єктивної сторони розбій вчиняється з прямим умислом. Винний усвідомлює, що він протиправне із засто­суванням насильства обертає майно на свою або іншої особи користь і бажає цього.

П* 323

Оскільки розбій є умисним злочином, то відповідальність за ст. 86 або ст. 142 КК має наставати лише за ті його на­слідки, до яких вина злочинця виявилась у формі умислу. Якщо ж у процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потер­пілого або його було навмисно вбито, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів відповідно за ч. 2 ст. 86 і ч. З ст. 101, ч. 2 ст. 86 і п. "а" ст. 93 КК. Розбійний напад, пов'язаний із необережним вбивством потерпілого, належить кваліфікувати за ст. 86 і ст. 98 КК. Нерідко уми­сел винного при розбійному нападі щодо можливих наслідків неконкретизований. Це буває тоді, коли злочи­нець, застосовуючи насильство, передбачає настання різних наслідків для потерпілого. Відповідальність у цьому випад­ку настає за розбій у залежності від тяжкості тілесних ушкоджень, що їх фактично завдано, а якщо розбій спри­чинив смерть потерпілого — за розбій і умисне вбивство.

Суб'єктом розбою може бути особа, якій до вчинення злочину минуло 14 років.

Розбій при обтяжуючих обставинах має місце тоді, коли напад був: а) спрямований на заволодіння майном у вели­ких розмірах; б) вчинений за попереднім зговором групою осіб, в) поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкод­жень; г) вчинений із проникненням у приміщення чи інше сховище; д) вчинений особливо небезпечним рецидивістом; е) вчинений особою, яка раніше вчинила розбій із метою заволодіння державним, колективним або індивідуальним майном громадян або бандитизм.

За наявності хоча б однієї з перелічених обставин розбій кваліфікується за ч. 2 ст. 86 КК. Зокрема, злочин, передба­чений ч. 2 ст. 86, вважається закінченим, якщо розбійний напад був спрямований на заволодіння майном у великих розмірах незалежно від того, вдалося злочинцю досягти такої мети чи ні.

Розбій, вчинений за попереднім зговором групою осіб, буде тоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення розбою, в ньому брали участь як співвиконавці дві або більше особи.

324

Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою, кваліфікується, як правило, лише як бандитизм (ст. 69 КК). Сукупність злочинів бандитизм і розкрадання буде мати місце лише у випадках викрадення майна учасниками бан­ди, яке здійснене окремо від вчинених бандою нападів, а також "у разі, коли створеною бандою вчинено злочин, за який законом встановлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм"¹.

Розбій, поєднаний із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, кваліфікується за ч.2 ст. 86. Позбав­лення життя потерпілого не охоплюється складом злочину розбій. Тому умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі, належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 86 і п. "а" ст. 93. У випадку навмисного посягання на життя потерпілого, яке не призвело до його смерті, відповідальність настає за ч. 2 ст. 86, ч. 2 ст. 17 і п. "а" ст. 93. Однак розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя потер­пілого, при якому смерть або тяжке тілесне ушкодження не настали і у винного не було прямого умислу на їх спричи­нення, охоплюється ч. 1 ст. 86.

Розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій з метою заволодіння державним, колективним або індивіду­альним майном громадян або бандитизм, кваліфікується за ч. 2 ст. 86. Розбій вважається вчиненим повторно і у випад­ках вчинення особою раніш шляхом розбою злочинів, пе­редбачених ст. 86^і, ч. 2 ст. 223, ч. З ст. 229², ч. З ст. 229¹⁹ КК. Ця ознака має юридичне значення як при наявності суди­мості особи за раніше вчинений розбій або бандитизм, так і у випадках її відсутності. Однак розбій не може кваліфі­куватись за ч. 2 ст. 86 КК як повторний злочин, якщо су­димість за раніше вчинений злочин знята у встановленому законом порядку, а також коли на момент вчинення ново­го злочину минули строки давності притягнення до відпо­відальності за раніше вчинений розбій або бандитизм.

Особа, яка раніше вчинила розбій з метою заволодіння державним чи колективним майном і не була засуджена за

'Абзац 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про бандитизм" від 7 липня 1995 р. № 9 / Збірник... — С. 127.

325

нього, при повторному вчиненні такого ж розбою підлягає відповідальності за ч. 2 ст. 86. Усі ці дії охоплюються понят­тям "повторність розбою". Якщо ж особа спочатку вчини­ла розбій з метою заволодшня Індивідуальним майном гро­мадян І не була засуджена за нього, а потім вчинила напад з метою заволодшня державним або колективним майном, вона підлягає покаранню за обидва ці злочини за їх сукуп­ністю — відповідною частиною ст 142 І ч 2 ст. 86 КК.