Ринок цінних паперів і фондова біржа

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки України
Миколаївський навчально-науковий центр ОНУ
Ім. І.І. Мечникова
Курсова робота
по Політекономії на тему:
"Ринок цінних паперів і фондова біржа"
Виконала:
студентка групи Б-211

Перевірила:
ст. Викладач
Жарук І.А.

Миколаїв - 2002


Зміст.

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4
1. Сутність, види та особливості функціонування ринку цінних паперів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.1. Сутність та види ринку цінних паперів ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.2. Особливості функціонування фондової біржі ... ... .. 10
2. Аналіз ринку цінних паперів на сучасному етапі ... ... ... ... 22
2.1. Ринок цінних паперів в Україні ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 22
2.2. Ринок цінних паперів у Великобританії ... ... ... ... ... ... ... .38
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 41
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .46
Вв у п.
Вже більше 10 років існує ринок цінних паперів на Україну, але ж ще зовсім недавно ринок цінних паперів ми бачили тільки з телеекрана життя Заходу і він здавався абсолютно немислимим в умовах нашої країни. Але все поступово міняється і ось вже і громадяни України стикаються з цим, що має великий вплив на найважливіші аспекти життєвого укладу в країнах з розвиненою ринковою економікою.
Акції, облігації, сертифікати, чеки, векселі та інші цінні папери, які ще зовсім недавно були невідомі, тепер міцно увійшли в наше життя з такими звичними словами як "біржа" і "депозитарій". Цінні папери стали способом вираження особистого або колективного підприємницького ризику, давно переставши бути об'єктами ритуального поклоніння, що на жаль, вельми часто зустрічалося і зустрічається у нас.
Ця курсова робота складається з двох основних розділів:
У першому розділі описується сутність цінних паперів та його види, а також одна з форм ринку цінних паперів - фондова біржа.
У другому розділі проводиться аналіз питання в сучасних умовах в Україні, а також у Великобританії.
Курсова робота включає в себе зміст, вступ, два розділи, висновок і список використаної літератури. При написанні курсової роботи було використано 16 літературних джерел. Курсова робота виконана на 44 аркушах друкованого тексту і містить в собі 1 малюнок і 2 таблиці.
Розділ 1. Сутність, види та особливості функціонування ринку цінних паперів.
1.1. Сутність та види ринку цінних паперів.
Приватизація та акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.
Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.
Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок банківських позик і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папери дають можливість отримати гроші на довгий період (на десятиріччя - облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання РЦП полягає в тому, щоб забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і діючі на РЦП посередники.
Біржа - це організований РЦП, який функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженим числом біржових посередників. Емітентами (організаціями або підприємствами, які випускають в оборот гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.
Всі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності приливу прибутку, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселя. Потім йдуть приватні облігації і акції великих компаній, які регулярно платять дивіденди.
Розглядаючи сучасну інститутну структуру РЦП, потрібно виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою "Інституціональні інвестори" (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди ".
У залежності від значення, яке має РЦП в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний. Первинний - це ринок, на якому розміщуються уперше випущені папери. Тут здійснюється мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами і позика їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні та комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів. Вторинний ринок - це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власників цих паперів. Цей ринок, в свою чергу, ділиться на централізований і децентралізований. Формою централізованого РЦП є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а тільки ті, які допущені до обороту біржовими комітетами. Децентралізований - це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обороту на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значного числа брокерсько-дилерських фірм, які здійснюють між собою зв'язки за допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними операціями з цінними паперами.
Для сучасних РЦП характерним є досить велика кількість угод, які укладаються поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний РЦП складається з біржового обороту із зареєстрованими і незареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржового обороту.
Позабіржовий і біржовий ринки в деякій мірі протистоять один одному, до того ж взаємно доповнюючи один одного. Це протиріччя виникає тому, що виконуючи загальну функцію торгівлі і обороту цінних паперів, вони керуються специфічними методами їх відбору і реалізації. Позабіржовий оборот, як правило, охоплює тільки нові випуски цінних паперів і головним чином розміщує облігації торгово-промислових корпорацій. Навпаки, на біржі котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий оборот здійснюється в основному фінансування промислового процесу, то на біржі за допомогою скупки акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, йде формування контролю і його перерозподілу між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також значну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.
Існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим доходом; акції - свідчення про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового відсотка. Біржовий курс цінних паперів піддається коливанню і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками.
Цінні папери з фіксованим доходом - це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.
Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:
- Державна позика (позика уряду на створення спеціальних фондів);
- Комунальна позика (для збалансування державних фінансів місцевого органів керування);
- Комунальні облігації і заставні листи (іпотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання товариств);
- Промислова облігація (боргові зобов'язання з фіксованим прибутком промислової компанії).
Дещо подібні до промислових облігацій боргові зобов'язання і опціонні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим доходом (їх купівля пов'язана з можливістю придбати в майбутньому акції). Опціонні позики і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котируються на біржі, їх курс публікується щодня. Вексель - це цінний папір, який засвідчить безумовне зобов'язання векселедавця. Існують простий і перевідний векселі. Кожен з них має відповідні реквізити. Порядок купівлі і продаж векселів визначається Кабінетом міністрів.
Акції - це номерні цінні папери, документи, які затверджують членство в акціонерному товаристві і дають право на отримання дивідендів. Емісія акцій на пред'явника у всіх країнах обмежена. Як правило, акції зберігаються у брокерів або в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій. Відрізняють звичайні і привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власнику право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього, власник звичайної акції має право на отримання частини чистого прибутку, яка розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він отримує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків з привілейованими акціонерами.
Привілейовані акції дають власнику право переважного володіння прибутком і власністю акціонерного товариства, іноді гарантують фіксований дохід (в тому випадку, якщо товариство отримало чистий прибуток), а також особливі права при голосуванні (декілька голосів, право на участь у прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів) . Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим доходом, але без права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для акціонерного товариства. Їх затримка або невиплата не веде до банкрутства. Емісія привілейованих акцій обмежується законом.
Інвестиційний сертифікат - це частина в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами: може включати тільки акції великих компаній або тільки облігації. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних прибутків.
У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони. Ф'ючерси - це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу по зазделегідь зафіксованій ціні. Опціони відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не зобов'язання проведення тієї або іншої операції, якою керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринкових показників сумою, сплаченою за контракт.
Однією з різновидів опціонів є варранти, які дають їх власнику право на придбання відповідних фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.
В останні роки варранти все частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні більш привабливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, який повинен принести прибуток, достатню для сплати відсотків і дивідендів.
Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варрантами тим, що їх власник не може продати право отримання акції по фіксованій ціні на ринку окремо від облігації.
1.2. Особливості функціонування фондової біржі.
 
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, виступаючих як посередники, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.
Коло паперів, з якими проводяться угоди, обмежений. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, контролюючий їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до котирування. Разом з порядком проведення угод вони утворять серцевину біржі як механізму, обслуговуючого обіг цінних паперів.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
В якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Постає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа і аукціон?
Загальне в біржі з ринком - встановлення цін товарів в залежності від попиту і пропозиції на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з іншого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніше, ніж на ринку, щоправда, більш регламентовані
Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У століття електроніки така система може здатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на пропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки ростуть по відношенню до стартових, але і падають.
Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні у часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося становище, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, оскільки акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.
Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.
Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.
Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, у якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок освіти і функції біржових органів.
Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових індексах, опціонах.
Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет з арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають заявки на включення акцій в біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.
Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.
Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити всіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони пов'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.
На розвинених фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило, невелика за об'ємом. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції: норми, що встановлюються державою для інвестиційних операцій інституціональних інвесторів, забороняють багатьом з них купувати облігації, які не котируються на якій-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на покупку його облігацій інституціональними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.
Здавалося б, раз уже облігації котируються на біржі, то і операції з ними доцільно провести в торговому залі. Адже в свій час біржова торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій. Підписання угод на біржі здається тим більше виправданим, що в торгівлі облігаціями беруть участь найбільш активні фірми, що входять до числа найбільш великих і впливових членів біржі.
І все ж операції з облігаціями здійснюються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тому, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш схильна сильним і раптовим коливанням, чим у випадку акцій. Чим нестійкіший курс біржового товару, тим сильніше виявляється у біржовиків "стадний інстинкт", тим більш охоче збиваються вони в біржовий натовп, що втілює концентрацію попиту і пропозиції. Якщо і далі використати образ біржового натовпу, то з його допомогою можна проілюструвати другу властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю-продаж цінних паперів. Дійсно, в біржовому натовпі замовлення на проведення операцій швидко розчиняються - взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку операцій, і тому біржовий натовп здатний пропустити через себе безліч операцій.
Торговий зал біржі - місце збору біржового натовпу. Для торгівлі облігаціями обидві властивості таких зборів - концентрувати попит і пропозицію і переробляти великий потік операцій - не потрібні. По-перше, внаслідок характеру облігацій як біржового товару завдання встановлення їх ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре уявляють собі співвідношення попиту і пропозиції. Занурюватися в біржовий натовп необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше за акції переходять з рук в руки.
Біржа будує свою діяльність на наступних принципах:
- Особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно і оформляються юридично заднім числом);
- Гласність (публікуються відомості про всі операції і дані, надані емітентом по угоді з біржею про внесення акцій в біржовий список, незалежно від активності емітента);
- Жорстке регулювання адміністрацією біржі і аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом встановлення правил торгівлі і обліку.
Кожен крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до здійснення позабіржових угод обставлений масою писаних і неписаних норм, вироблюваних адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.
У результаті забезпечення перерахованих принципів формується середовище, яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як, по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для покупки цінних паперів (банк більш охоче його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, відмінний огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих чи інших акцій і т.д.
Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно попередньо: по-перше, прикласти зусилля для створення мережі майбутньої клієнтури - і, насамперед, акціонерів, тобто вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі обсяг цінних паперів. Для цієї мети біржі, особливу увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відпрацьовування власної концепції акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні враховуватися особливості:
- Реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;
- Виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб "сховати" гроші від інфляції і отримати процент), а перепродати їх і купити нові акції, теж вимагає часу. Поки акціонери не "помацають" дивіденди, вони не почнуть позбуватися куплених акцій.
По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу) можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників в проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступеневу структуру посередництва, але її створення - результат розвитку самої біржі, в ході якого і розставляються ті або інші акценти на статусі її учасників.
По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму (експертної комісії і системи допуску ЦП на біржу, котирувальної комісії, системи реєстрації цінних паперів і т.д.).
Суб'єктами ринку цінних паперів є:
1) емітенти - держава в особі уповноважених ним органів (державні органи, органи місцевої адміністрації), юридичні особи і громадяни, які залучають на основі випуску цінних паперів необхідні їм кошти і виконуючі від свого імені передбачені в цінних паперах зобов'язання (підприємства та інші юридичні особи , включаючи спільні підприємства, інвестиційні фонди, комерційні банки);
2) інвестори (або їх представники, які є професійними учасниками ринку цінних паперів) - це громадяни або юридичні особи, які набувають цінні папери від свого імені і за свій рахунок у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою здійснення посвідчених цими цінними паперами майнових прав. До них відносяться: населення, промислові підприємства, інституціональні інвестори - інвестиційні фонди, страхові компанії та ін;
3) професійні учасники ринку цінних паперів - юридичні особи та громадяни, які здійснюють види діяльності, визнаної професійної на ринку цінних паперів (дилерська, брокерська та інші види діяльності). Наприклад, інвестиційні інститути - в якості посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта та інвестиційного фонду.
Таблиця 1
Відкритий фонд
Чековий фонд
Фінансовий брокер
Інвестиційний консультант
Закритий фонд
Підпис: Відкритий фондПідпис: Закритий фондПідпис: Чековий фонд


Інвестиційна компанія

Господарський суб'єкт
Громадянин
Фінансова група
Фінансова компанія
Холдингова компанія
Громадянин
Підпис: Господарський суб'єктПідпис: ГромадянинПідпис: ГромадянинПідпис: Холдингова компаніяПідпис: Фінансова групаПідпис: Фінансова компанія


Вони мають право здійснювати наступні види діяльності:
- Брокерську діяльність - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами на підставі договорів комісії та / або доручення;
- Дилерську діяльність - укладання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення ціни їх купівлі та продажу із зобов'язанням покупки і продажу цих цінних паперів за оголошеними цінами;
- Депозитарну діяльність - діяльність по зберіганню цінних паперів та / або обліку прав на цінні папери;
- Діяльність зі зберігання та ведення реєстру акціонерів у порядку, встановленому законодавством РФ;
- Розрахунково-клірингову діяльність з цінних паперів - діяльність з визначення взаємних зобов'язань на поставку (перекладу) цінних паперів учасникам операцій з цими паперами;
- Розрахунково-клірингову діяльність із коштами - діяльність з визначення взаємних зобов'язань та / або на поставку (перекладу) грошових коштів у зв'язку з операціями з цінних паперів;
- Діяльність з організації торгівлі цінними паперами між професійними учасниками фондового ринку, включаючи діяльність фондових бірж.

Операції фондової біржі :

Велика частина скоєних на фондовій біржі операцій має непродуктивний характер: за своїм змістом вони представляють лише переміщення вартості (або титулу вартості) з одних рук в інші. Існує лише одна операція фондової біржі, що можна розглядати як продуктивну - це розміщення нових цінних паперів.
За день на найбільших фондових біржах світу здійснюються операції з десятками мільйонів акцій. Основними видами біржових операцій є безпосередня купівля і продаж акцій, а також укладання термінових угод. Як і будь-який інший ринок, біржа не тільки опосередковує обіг капіталів, інвестованих у цінні папери, але є одночасно й ареною спекулятивних махінацій. Значна частина біржових операцій орієнтована на одержання спекулятивного прибутку в зв'язку з використанням постійних коливань ринкових цін (курсів) цінних паперів. Біржова спекулятивна гра може здійснюватися як в розрахунку на підвищення курсу акцій (гравців, які дотримуються такої стратегії, називають биками), так і в надії на падіння курсу (їх називають ведмедями).
При здійсненні спекулятивних угод приймається до уваги не тільки прибуток, але і ступінь ризику. Всі здійснюються на фондовій біржі угоди можна розділити на три групи: угоди з повною гарантією; нормально-спекулятивні угоди; суперспекулятивні угоди, ризик по яких неможливо врахувати.
До першої групи належать операції з цінними паперами держави; до другої - з акціями й облігаціями промислових фірм, банків тощо; до третьої - з новими емісіями цінних паперів маловивчених компаній, що вперше потрапили в біржовий оборот. Природно, що ризик може бути чреватий різними наслідками.
На фондовій біржі широко поширені термінові угоди. Під цим видом біржових операцій мається на увазі укладення угоди, що дає право придбати протягом обумовленого терміну визначену кількість акцій за курсом, що установився в момент укладання угоди, або зобов'язує зробити цю покупку. Зрозуміло, що покупець цінних паперів виграє в тому випадку, якщо протягом терміну до покупки акцій відбувається зростання їхнього курсу.
Крім уніфікованих послуг по операціях з цінними паперами, фондові біржі грають сьогодні важливу інформаційну роль, забезпечуючи тримачів і потенційних покупців акцій, як оперативною інформацією, так і докладними аналітичними звітами, що містять також і прогноз кон'юнктури ринку цінних паперів. Однак, незважаючи на доступність інформації і широкий спектр наданих консультаційних послуг, передбачити динаміку поточних ринкових цін (курсів) конкретних корпорацій виявляється надзвичайно важко: занадто велике число чинників, у тому числі і позаекономічного порядку, що роблять на них свій вплив.
Сутність всіх проведених на фондовій біржі операцій була підсумована Ф. Енгельсом: "Біржа - це установа, в якому буржуа експлуатують не робітників, а один одного", тобто в ході біржових операцій додаткова вартість, створена в сфері матеріального виробництва, лише перерозподіляється між власниками цінних паперів.
Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значущість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їх питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини ¾ взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на Варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів припадає на операції іноземних інвесторів.
Природно, нам ще далеко до Нью-йоркської та Токійської фондових бірж по об'єму біржового обороту. Але слід зазначити, що і на Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає $ 50 млн.
З метою вдосконалення механізму приватизації державного майна, розширення можливостей фінансових посередників по участі в приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого розвитку ринку цінних паперів відповідно до Указу Президента України від 27 лютого 1995 року "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщувати частину акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В і Г.
Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в Україні свідчить про багатоаспектність цієї, однієї з найважливіших сфер ринкової економіки, наявність маси недоліків і невирішених питань, зумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.
Розділ 2. Аналіз ринку цінних паперів на сучасному етапі.
2.1. Ринок цінних паперів в Україні.
За рівнем свого розвитку український ринок цінних паперів перебуває на початковій стадії розвитку. Це пов'язано з багатьма причинами, включаючи млявий темп приватизації і недоліки в роботі українських фінансових установ. Тим не менш, багато які чинники зумовлюють можливість значного підвищення активності дилерів і інвесторів. Так, наприклад, у першому півріччі 1995 року доходи населення України перевищили витрати на 100 трлн. крб., а за червень ця сума склала 28 трлн. До того ж значне зниження інфляції і депозитних ставок комерційних банків примусить потенційних інвесторів звернутися до альтернативних джерел фінансових вкладень. У зв'язку зі значним зниженням з 15 липня облікової ставки НБУ і активізацією фондового ринку вже спостерігається поступове переміщення на нього коштів з валютного ринку і ринку банківських депозитів.
Це серйозно збільшує можливості активізації діяльності на території України багатьох професійних учасників ринку цінних паперів, включаючи російських.
У даний час ліцензії на право роботи з цінними паперами отримали більше за 500 господарських товариств, однак реально на фондовому ринку працюють біля 60. Найбільш активними є:
- Акціонерне товариство "КОМЕКС - брок" ¾ термін діяльності три роки, має брокерську контору на українській фондовій біржі, працює з акціями приватизованих промислових підприємств, які з червня 1995 року щотижня виставляються з державними казначейськими облігаціями Міністерства фінансів України, має 10 регіональних агентів;
- Фондовий дім "ВОІНТЕР" ¾ біля 3 років роботи на фондовому ринку, має брокерську контору на Українській фондовій біржі, працює як з акціями приватизованих підприємств, так і на позабіржовому ринку. На думку експертів, є лідером по роботі з населенням;
- Акціонерне товариство <<Інвестиційна компанія "РЕЙДЕР">> ¾ більше 1,5 року роботи на фондовому ринку, є брокерська контора на Українській фондовій біржі, має право здійснення операцій на біржі опціонів і ф'ючерсів, активно працює на позабіржовому ринку;
- Акціонерне товариство "Мастер - брок" ¾ біля року роботи на позабіржовому ринку України, має власний фондовий магазин, є уповноваженим дилером по розміщенню облігацій внутрішньої місцевої позики Київської міської ради. Активно працює з державними облігаціями внутрішньої позики Міністерства фінансів України;
- Акціонерне товариство "Українська інвестиційна компанія" ¾ біля 2 років роботи на фондовому ринку, основну кількість операцій проводить на українській фондовій біржі, де має брокерську контору, проводить на фондовому ринку дуже зважену і розумну політику;
- Командитне товариство "РІКА - брокер. У числі його засновників ¾ акціонерне товариство "Укррічфлот", акції якого сьогодні на Україні є одними з самих ліквідних і популярних як у торговців, так і в населення. Активно працює на Українській фондовій біржі (за 1 рік проведено операцій з більш ніж 800 тис. цінних паперів), і на позабіржовому ринку. Серед емітентів, з акціями яких проводяться операції, ¾ Херсонський, Дніпропетровський і Миколаївський річкові порти, Укррічфлот;
- Командитне товариство "КРОНОС і До" є на Україні одним з найбільш досвідчених торговців цінними паперами. Має брокерську контору на фондовій біржі і досить широке коло емітентів.
Тепер розглянемо ринок цінних паперів в Україні не з точки зору наявності на ньому активних розповсюджувачів цінних паперів, а з точки зору розвитку його кон'юнктури. Тут варто відзначити, що найбільш значною подією другого кварталу 1995 року сталося відкриття фондового майданчика у Києві з режимом роботи тричі за тиждень (вівторок, четвер, субота), що стала центром позабіржової торгівлі, і проведення торгів акціями приватизованих промислових підприємств на українській фондовій біржі.
За короткий термін фондовий майданчик став індикатором позабіржового ринку. На ньому встановлені правила, що дозволяють брати участь у торгах будь-кому, хто має гроші або цінні папери. На майданчику знаходяться в обігу в основному прості акції на пред'явника, чиї операції не треба реєструвати у емітента.
Досить великий процент операцій на фондовому майданчику відводиться на акції інвестиційного фонду "Нові ініціативи", акціонерного товариства "Холдингова компанія" АІСТ ">> та <<ОЛБІ - Україна>>. Курс інвестиційного сертифіката "Нових ініціатив" залежить від скупівлі приватизаційних сертифікатів у населення. Папір ¾ на пред'явника і основним джерелом довір'я служить те, що інвестиційним керівником є ​​один з найбільших в Україні національних банків "Україна". Папери АТ "Холдингова компанія" АІСТ ">> приваблюють високими щоквартальними дивідендами і представницькою формою. Стійкий курс і великі об'єми дозволяють торговцям працювати з цими паперами, отримуючи невисокий прибуток, але уникаючи великого ризику. Акції ОЛБІ - Україна>> є традиційно спекулятивними, робота з ними дозволяє отримати хороші прибутки, але різкі стрибки курсу застерігають торговців від великих об'ємів. Успішно завойовують ринок цінні папери акціонерного товариства "Київська нерухомість" і промислово-фінансової групи "Корал", які є також представницькими, і операції з ними вже в солідних об'ємах укладаються як на позабіржовому ринку, так і на Українській фондовій біржі.
Але найбільш надійними, стабільними і популярними є цінні папери АКБ "Україна" і АСК "Укррічфлот". Акції цих емітентів забезпечені і основними фондами, і напрямом діяльності, і перспективами розвитку.
Крім того, як торговців, так і населення приваблюють надійністю державні облігації внутрішньої позики номінальною вартістю 100 млн. крб. і з термінами від 2 до 8 місяців. Ціна пропозиції різних траншей коливається в межах 106-138 млн. крб. А 14 серпня 1995 року на Українській фондовій біржі проведений перший аукціон по первинному розміщенню облігацій місцевої внутрішньої позики Київської міської ради об'ємом емісії 100 000 млн. крб і номіналом 50 млн. крб. Кількість облігацій ¾ 7000 шт., Мінімальна стартова ціна за одну облігацію ¾ 41,75 млн. крб, термін погашення ¾ 14 листопада 1995. Незважаючи на досить незручні умови подачі заявок (погашення і резервування коштів на розрахунковому рахунку біржі на чотири банківських дні), вже отримано 9 заявок і багато торговців мають замовлення для позабіржового ринку.
Ще однією особливістю ринку цінних паперів на Україну є його участь в приватизації. Так, у березні 1995 року був прийнятий закон "Про приватизаційні папери", порядок використання та обігу на території України приватизаційних цінних паперів. Приватизаційні сертифікати є іменними цінними паперами, які підтверджують право власності на придбані об'єкти приватизації. Закон забороняє вільне звертання, продаж або інше відчуження приватизаційних паперів. Це обмежує участь в приватизації професійних учасників ринку цінних паперів. Однак недосконалість законодавства дозволяє в окремих випадках обійти обмеження.
До 1995 року основним засобом розрахунку за об'єкти приватизації служили кошти зі спеціального приватизаційного рахунку, використання якого було незручним як для фінансових посередників, так і громадян. З 1995 року приватизаційні цінні папери випускаються в матеріалізованій формі, і порядок їх використання дещо спростився. У той же час використання матеріалізованого приватизаційного сертифіката, який є неподільним, став незручним для громадян України, які беруть участь в приватизації без використання послуг фінансових посередників. Справа в тому, що, якщо на сертифікатному аукціоні вартість акції буде встановлена ​​на рівні вартості відмінної або не кратної вартості приватизаційного сертифіката, фізичній особі буде непросто здійснити оплату придбаних нею акцій. Для фінансових посередників це питання стоїть не так гостро.
Відповідно до програм приватизації за приватизаційні сертифікати мається намір реалізувати біля 70% майна, що перебуває у власності держави. Близько 30% буде реалізовано з використанням ощадних сертифікатів. Ці сертифікати є іменними цінними паперами, які видаються громадянам України, що мали рахунки в установах ощадного банку України, і призначені для компенсації втрат від інфляції власникам цих коштів. На відміну від приватизаційних паперів ощадні сертифікати будуть вільно звертатися і використовуватися для розрахунку за об'єкти приватизації.
Крім того, з розвитком процесу приватизації пов'язане збільшення об'єму роботи Української фондової біржі. Саме на ній брокерська контора Фонду державного майна України виставляє цінні папери приватизованих підприємств. Будуть виставлені акції 130 промислових підприємств. Всі акції ¾ прості іменні, виставляється частка держави, тобто близько 30% статутного фонду. Для багатьох підприємств цей пакет є контрольним.
Аналізуючи особливості ринку цінних паперів в Україні, про які було сказано вище, можна сказати, що в цей час невисока активність на фондовому ринку пов'язана не тільки з невеликою кількістю, але і відсутністю надійних і високоліквідних цінних паперів. Аналізуючи ситуацію, що склалася, стає очевидним, з одного боку, невиконання такими емітентами своїх зобов'язань, наприклад виплати обіцяних дивідендів або термінів їх виплати, а з іншого ¾ періодична гра на пониження курсової вартості, скупівля емітентом своїх паперів, іноді виплата дивідендів, знов падіння курсу і далі по старому сценарію. Торговці при роботі з паперами таких емітентів стараються максимально скоротити час обороту і віддають перевагу роботі з невеликими пакетами з метою мінімізації ризику.
У результаті створюється враження найбільш активного обігу і популярності на ринку України саме подібних паперів, що є далеко не позитивною характеристикою, і за результатами аналізу найбільш ліквідними є цінні папери цих емітентів з їх представницькою формою і штучним напруженням курсу. Однак, якщо прослідкувати зміну ліквідності (як приклад взяти АТ "ОЛБІ-Україна", АТ "Разноекспорт-інвест" і ІФ "Нові ініціативи") навіть за невеликий період часу (див. Таблицю 1), можна помітити, що падіння ліквідності цінних паперів АТ "ОЛБІ-Україна" зупинилося після чергової обіцянки виплати дивіденди в серпні, а ліквідність цінних паперів АТ "Разноекспорт-інвест" знизилася після чергової виплати, що спостерігалося вже не раз. Стрибки ліквідності цінних паперів ІФ "Нові ініціативи" пояснюються періодично зростаючим інтересом населення завдяки добре організованій рекламній компанії в засобах масової інформації і активній скупівлі сертифікатів цього емітента, що має непогану репутацію.
Як вже згадувалося, серед найбільш популярних на ринку найбільш надійними є цінні папери АКБ "Україна" і АСК "Укррічфлот". У цих структурах добре налагоджена робота по переоформленню своїх акцій, що мають іменну форму, що істотно впливає на частоту операцій з ними.
Отже, загалом становлення і розвиток ринку цінних паперів в Україні має однозначну спекулятивну тенденцію, однак з виходом на нього акцій промислових підприємств він почне набирати іншого вигляду і інші пріоритети. Багато дилерів припинили роботу зі спекулятивними цінними паперами, а інвестиції в цінні папери приватизованих підприємств використовуються для участі в діяльності підприємств з подальшим можливим отриманням довгострокового прибутку від зростання курсової вартості.

Таблиця 2

Зміна ліквідності

Емітент
Вид цінного паперу
Період 20.06-10.07 1995
Період 11.07-24.07 1995
Період 25.07-07.08 1995
АТ "ОЛБІ-Україна"
АПП
0,93
0,81
0,81
АТ "Разноекспорт-інвест"
АПП
1,09
0,6
0,6
ІФ "Нові ініціативи"
ІС
1,32
0,82
1,21
АСК "Укррічфлот"
АПИ
0,9
1,28
1
АКБ "Україна"
АПИ
1,03
0,94
0,97
Умовні позначення: АПП - акція проста на пред'явника; ІС - іменний сертифікат; АПИ - акція проста іменна.
Якщо подивитися на досвід США і розвинених країн Західної Європи, то видно, що національні банки цих країн (в США - Федеральна Резервна Система) відіграють одну з провідних ролей на місцевих ринках цінних паперів. В Україні ж НБУ приділяє недостатньо уваги ролі ринку цінних паперів в поліпшенні економічної ситуації.
Так, наприклад, залишається не до кінця відрегульованим питання необхідності отримання ліцензії Національного банку України на придбання цінних паперів українських підприємств іноземними інвесторами. Оскільки цінні папери українських підприємств є валютними цінностями, то їх придбання тим чи іншим чином може бути віднесене до валютних операцій. Як правило, проведення таких операцій вимагає генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком деяких операцій, визначених декретом Кабінету міністрів України "Про режим валютного регулювання і валютного контролю". У той же час Національний банк України ніяк не обмежував можливість придбання акцій українських підприємств іноземними інвесторами як на вторинному ринку, так і при створенні підприємств з іноземними інвестиціями.
Крім того, що НБУ, як було сказано вище, приділяє недостатньо уваги ринку цінних паперів, він використовує цей ринок в своїх суто особистих інтересах, а ніяк не в інтересах народу. Так, наприклад, перший аукціон по державних цінних паперів (облігацій) готувався в поспіху ¾ про його проведення повідомили менш ніж за тиждень. Термін цей був дуже короткий навіть для Нацбанку. Довелося відсунути аукціон ще на три дні. Ніяких паперів не надрукували, інструкцію по оподаткуванню не написали. До кінця не було ясно, які ж кошти можуть направляти на аукціон комерційні банки ¾ вільні чи з нерозподіленого прибутку. Крім комерційних банків інші юридичні особи на аукціон не допускалися. НБУ вирішив не ризикувати, обмеживши коло учасників лише своїми підопічними. Досить ясно пояснив вагомість аукціону Віктор Ющенко, сказавши, що він стане, швидше, політичною акцією, свідченням функціонування фінансового ринку в Україні.
Зрозуміло, було зроблено все, щоб аукціон вдався. Оскільки банків участ високої ¾ 92 млн. крб, і відхилення її від середньозваженої ціни було достатньо великим (особливо в порівнянні з наступними аукціонами).
І тут ми підійшли, мабуть, до самого інтригуючому подією, пов'язаною з першим випуском держоблігацій 1995 року, ¾ третього аукціону з дорозміщення 5 млн облігацій, що відбувся 18 квітня. Його короткі підсумки ¾ розміщені всі 5000 облігацій по середній ціні 125,29 млн. крб.
Виходить, за тиждень, що пройшов після другого аукціону, номінальна ставка по облігаціях впала відразу на 35,5%, тоді як за місяць між першими і старими торгами її падіння становило всього 32%. Чи не правда, дивно? До того ж ніяких додаткових заходів для підвищення попиту на держпапери ніхто не робив.
Незважаючи на запевнення Нацбанку в тому, що правила гри неухильно дотримувалися, в душі банкірів все ж закрався сумнів в чесності головного гравця. Судіть самі: кількість учасників не збільшилася, а навпаки скоротилася з 35 до 32 банків. Менше було подано і заявок. Так що попит істотно не змінився. Відштовхуючись від ціни минулого аукціону, можна було прогнозувати ціну відсікання в районі 101 млн. крб, що, ймовірно, і зробили багато учасників. Однак Віталій Мігашко стверджує, що 90% заявок було подано з ціною від 122 до 126 млн. крб, хоча максимальна ціна, вказана в заявках, ¾ 126 млн. крб. Насторожує інший факт: чому об'єм продажу по неконкурентних заявках (тобто по середньозважений ціні) раптом виріс до 65% від загального об'єму (при 20-30% на попередніх аукціонах)? Адже частка неконкурентних заявок серед загального числа поданих істотно не змінилася, становивши всього 18,8%. Для "розбору польотів" цікаво було знати об'єм попиту по неконкурентних заявках, однак в довідці НБУ його чомусь немає.
Звернемо увагу на фондовий ринок. Як вплинув на нього випуск держоблігацій? Головна причина ¾ по-старому не відрегульований механізм обігу облігацій на вторинному ринку. Хоча ще в кінці березня Віктор Ющенко з японських островів обіцяв, що через місяць цей механізм буде розроблений і впроваджений. Правда, НБУ не бачить проблем з перереєстрацією ¾ коли хоча б один з учасників операції добирається до тимчасового депозитарія Нацбанку. Але клієнтів ця єдина умова мало влаштовує. Якщо комерційні банки готові діяти під чесне слово НБУ, то іншим юридичним особам цього явно мало. По-перше, слід чітко визначити умови оподаткування операцій з облігаціями. По-друге, папери повинні стати по-справжньому представницькими. Поки ж всі рахунки депо, на яких зберігаються облігації, доступні Нацбанку, доти електронний вигляд облігацій не дуже узгоджуватиметься з принципами представницького ЦП. По-третє, не заважало б зменшити термін обігу паперів, ввести уніфікований договір купівлі-продажу і так далі.
У результаті, поки що безболісно проходять операції купівлі-продажу облігацій лише між банками, трохи гірше ¾ між банком та його клієнтами, і зовсім важко ¾ між клієнтами різних банків. Для залучення інтересу до облігацій Приватбанк, наприклад, гарантує умови викупу облігацій в обов'язковому порядку з нарахуванням 350 тис. крб за кожен день. Простому торговцеві практично нічого не залишається. До речі, за достовірним даними, НБУ відмовився від допомоги торговців ЦП в розробці механізму обігу облігацій на позабіржовому ринку, залишаючи це право лише за УФБ, яка, як завжди, "тягне ковдру на себе".
І все ж, незважаючи на всі нестачі вітчизняної практики в області держпаперів (що є в принципі основною діяльністю НБУ в ім'я держави), перспективи цього ринку величезні. Інтерес до них з боку інвесторів (не тільки банків) величезний. Важливість покриття дефіциту бюджету не емісійним шляхом також незаперечна. Мабуть, найбільшим прихильником держпаперів з боку держави буде НБУ. Адже одна справа займатися їх розміщенням, отримуючи від цього проценти, і зовсім інша ¾ надавати уряду безповоротні кредити. Вже сьогодні валова виручка від випуску держоблігацій в 1995 році прогнозується в районі 25 трлн крб, а чистий ¾ 17 трлн крб (валова виручка склала 1 трлн 113 млрд. крб, які необхідно було погасити 29 грудня 1995 року). НБУ, розуміючи, що розмістити таку суму навіть для нього ¾ неабияка задача, доводиться викладати чергові козирі.
По-перше, повним ходом велася робота по створенню спеціального депозитарія НБУ для роботи з держпаперами. Велася не ким-небудь, а фахівцями з Федеральної Резервної Системи США. Надалі аналогічні депозитарії були створені і в комерційних банках. Кошти для цього виділили US ¾ AID. По-друге, після її створення в обіг вишли, нарешті, більш "короткі" облігації з терміном погашення 3 і 6 місяців. Імовірно, з 25 трлн крб на частку дев'ятимісячних доведеться близько 8 трлн крб, шестимісячних - 9 трлн крб, залишок складуть тримісячні облігації. Розміщення буде проводиться по схемі: "три тижні ¾ торги, четверта ¾ погашення". Частина коштів від останнього аукціону буде резервуватися Нацбанком для погашення попередніх траншей у разі відсутності грошей у Мінфіну. По-третє, після створення депозитарія, нарешті, запрацював повторний ринок, можливо, навіть в автоматизованому вигляді. Почалась ця робота намічений у вересні-жовтні 1995 р. Сьогодні ведеться робота по наданню податкових пільг при роботі з облігаціями на вторинному ринку.
Будуть вирішені неясності в питаннях сплати держмита ¾ повинен сплачувати його учасник аукціону по первинному розміщенню держпаперів. Схоже, близькі до здійснення надії банкірів на те, що держоблігації можуть враховуватися як обов'язкові резерви в Нацбанку. Принаймні, сьогодні коефіцієнт ризику по них знижений з 0,5 до 0,2.

Таблиця 3

Основні показники аукціонів з розміщення облігацій державної позики 1995 року (за даними Мінфіну Україна).
Кількість поданих заявок
22
88
85
з них неконкурентних
5
13
16
Обсяг попиту за конкурентними заявками (млн. крб.)
438259
1505547,5
1473848
Ціна відсікання
92
108
125
Середньозважена ціна (млн. крб.)
95,9
108,22
125,29
Обсяг продажу (млн. крб.)
267825,3
238954,3
626442,5
з них за неконкурентними заявками)
55334,3
71966,3
407192,5
Кількість виставлених облігацій
5000
2208
5000
Кількість розміщених облігацій за підсумками аукціону
2792
2208
5000
Якщо всі перераховані вище заходи НБУ вдасться впровадити в життя, то це істотно полегшить йому роботу на ринку цінних паперів. Однак, цим далеко не вдасться вичерпати проблеми, які виникають практично кожний раз, коли НБУ намагається впливати на поліпшення економіки України за допомогою ринку цінних паперів. Все це виникає, з одного боку, через некомпетентність в цих питаннях фахівців з НБУ, а з іншого боку, і це - головне: через їх небажання використати ринок цінних паперів в Україні в повній мірі на благо народу.
На початок 1996 року ринок цінних паперів в Україні мав вже чотирирічну історію. Звичайно, в історичному аспекті термін досить короткий, але за основними характеристиками ¾ як кількісним, так і якісним ¾ український фондовий ринок в основному сформувався.
Серцем, ядром національного ринку цінних паперів з самого початку його формування була і сьогодні залишається Українська фондова біржа, заснована і зареєстрована Кабінетом Міністрів України восени 1991 року. За ці роки біржа сформувала поширену мережу регіональних центрів, філіалів і брокерських контор, які функціонують у всіх областях України. При біржі створений Центральний депозитарій цінних паперів і введена в дію система їх електронного обігу. Все більший розмах набирають біржові торги акціями, облігаціями, векселями, похідними від цінних паперів ¾ опціонами і ф'ючерсами.
2 серпня 1995 Українську фондову біржу відвідав Президент України Л.Д. Кучма, який дав високу оцінку діяльності біржі, її технічній оснащеності і кадровому потенціалу, можливостям УФБ в реформуванні економіки, проведенні приватизації в нашій країні. Президент України висловив думку, що Українській фондовій біржі потрібно надати статус національної.
Розширюється позабіржовий ринок цінних паперів. Зараз в Україні працює більше 1000 фінансових посередників, які займаються фондовими операціями. Це банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, торговці цінними паперами.
Безперервно росте кількість емітентів цінних паперів і об'єми їх емісії. Якщо в 1992-94 роках цінні папери в основному випускали фінансово-кредитні інститути, то характерною ознакою 1995 року було вже те, що збільшувалася питома вага емітентів промислових підприємств. Це результат поглиблення приватизаційних процесів. Таку тенденцію українського фондового ринку, яка буде мати місце і розширятися в цьому році, потрібно сприймати як позитивну. У минулому році були випущені перші державні облігації, з'явилися муніципальні цінні папери.
Так дуже коротко можна визначити основні межі нинішнього положення фондового ринку України.
У той же час подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Найголовніша з них це:
- Криза української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;
- Відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, яка склалася з трастами і іншими фінансовими посередниками);
- Недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
- Слаборозвиненість первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;
- Відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
- Убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, яка заважає появі масового приватного інвестора;
- Відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, в тому числі і в цінних паперах.
Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів. А для цього потрібно виконати ряд невідкладних справ.
Передусім потрібно прискорити процеси приватизації, шляхом корпоратизації і акціонування приватної власності. У лютому 1995 року Президент України видав Указ "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах", відповідно до якого державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств, які створені в процесі приватизації можуть продаватися за грошові кошти на УФБ і її філіалах. Аукціонний продаж таких акцій, який почався тільки в червні, засвідчив його високу ефективність. Ціна продажу окремих акцій перевищувала номінал в 38 - 40 разів, хоча далеко не всі акції, які виставлялися на аукціонах, мали достатню інвестиційну привабливість. У цілому за 1995 рік на УФБ і її філіалах продано біля 8 млн. цінних паперів. Для порівняння скажемо, що їх кількість в 1992 році становила 68 штук, в 1993 році ¾ 1,4 млн., в 1994 році ¾ 2,7 млн.
Національні фондові ринки світу все більше інтернаціоналізуються. Це цілком природно, адже капітал взагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщається в ті країни і регіони, де його обіг дає найбільший приріст. Це стосується і обігу капіталу у вигляді цінних паперів. Проблема обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній не вирішена передусім на законодавчому рівні. Тут повинні бути прийняті державні нормативно-правові акти для розв'язання цих принципових питань котирування і обігу в нашій країні: хто дає на це дозвіл, по яких критеріях і ін Одночасно необхідно визначитися і з суворо технічними питаннями: перевезення (або переклад) цінних паперів через кордон, механізм виплати дивідендів, валюта, за яку продаються цінні папери і в якій виплачуються дивіденди та ін
Що стосується виходу на світові ринки цінних паперів українських компаній, то тут знову ж таки постають питання законодавчого характеру. Але є й інші. Серед них один з найголовніших ¾ конкурентоздатність наших цінних паперів. Природно, що на Заході будуть цікавитися тільки акціями високоприбуткових і перспективних компаній. У нас же таких поки ще дуже мало,. Наприклад, в кінці минулого року в Україну з допомогою УФБ зареєстроване представництво однієї з найбільших в Німеччині маклерських фірм "Балль-Майєр і Шульц". Воно відразу включилося в торги на Українській фондовій біржі, але інтерес виявляє тільки до акцій АСК "Укррічфлот" ¾ акції інших приватизованих підприємств його не цікавлять.
Українська фондова біржа багато що робить для закладення основ інтеграції національного ринку цінних паперів в Європейські та світові ринки. Досить пригадати співпрацю з Організацією французьких бірж і Національним депозитарієм Франції, яка дала можливість в короткі терміни створити при УФБ Центральний депозитарій і ввести в дію систему електронного обігу цінних паперів. Плідною є спільна робота з Організацією сприяння розвитку фондових і фінансових ринків Східної та Центральної Європи (Німеччина), Об'єднанням німецьких фондових бірж (німецька фірма АГ) і Франкфуртською фондовою біржею. За допомогою німецьких фахівців у Києві на базі УФБ проведена серія з 5 семінарів з питань фондового ринку, декілька груп українських фахівців пройшли стажування у Франкфурті - на - Майні.
Ділові відносини встановилися між УФБ і керівництвом Федерації Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чикагської, Торонтонської, Афінської, Будапештської, Празької, Варшавської, Братиславської, Литовської, Російськими фондовими біржами, встановлені контакти з Токійської і Корейською біржами. Це співробітництво сьогодні більше носить характер інформаційного обміну, що, звичайно, важливо, адже це, в першу чергу, обмін досвідом. Але найважливішим є і те, що створена основа для багатоаспектної спільної роботи і ділової інтеграції. І цей обмін досвідом, мабуть, можна виділити як головне, на що варто спиратися (враховуючи особливості нашої економіки) при подальшому розвитку ринку цінних паперів на Україну.
2.2. Ринок цінних паперів у Великобританії.
За кількістю капіталізації та обігу цінних паперів фондовий ринок Великобританії міцно посідає третє місце в світі після США та Японії, а за кількістю міжнародних операцій з цінними паперами не знає собі рівних.
Вперше англійський ринок цінних паперів згадується у старовинне хроніках ще з часу короля Едуарда I (1296 р.).
Цінні папери публічних компаній в Англії продаються включно на фондовій біржі. Причому, якщо в США на фондовій біржі здійснюється вторинний обіг цінних паперів, то у Великобританії фондова біржа є найважливішим елементом первинного ринку. Істотна частина нових емісій проводиться через фондову біржу. Цінні папери, які не мають котирування на біржі, не будуть пропонуватися публіці, тому емісія цінних паперів завжди супроводжується їх допуском на фондову біржу.
На сьогоднішній день Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange, LSE) міцно займає третє місце в світі по капіталізації, тоість за розмірами курсової вартості акцій, які котируються на ній, і за кількістю обороту. Порівняно з біржами інших країн на Лондонській фондовій біржі (ЛФБ) здійснюється найбільша кількість операцій з акціями іноземних емітентів, більше 40% її обороту випадає на такі акції. На ній мають лістинг близько 500 іноземних емітентів. Значна частина угод ЛФБ виконується в рамках Автоматичної системи котирування фондової біржі (Stock Exchange Automated Quotation System, SEAQ). Всього в SEAQ обертається близько 3000 цінних паперів; система дозволяє вводити до 70 тис. замовлень на годину. Для цінних паперів, які не потрапили до SEAQ, існує Альтернативна система торгівлі на біржі (The Stock Exchange Alternative Trading Service, SEATS).
Одночасно Лондон займає друге місце після США у сфері торгівлі похідними цінними паперами - опціонами і ф'ючерсами. Торгівля опціонами на цінні папери, фондові індекси і на валюту відбувається на двох англійських біржах:
- Лондонській міжнародній біржі ф'ючерсів та опціонів (London International Financial Futures Exchange, LIFFE).
- Лондонська біржа цінних паперів та їх похідних (The London Securities and Derivatives Exchange, OMLX).
Торгівля опціонами і ф'ючерсами на товари ведеться на трьох товарних біржах: Лондонській біржі металу (London Metal Exchange Ltd, LME), Міжнародної фондової біржі (International Petroleum Exchange of London Ltd, IPE) і Лондонській товарній біржі (London Commodity Exchange, LCE).
Сьогодні у Великої Британії діє три саморегуліруещіх органу (СРО):
1. Комісія з цінних паперів і ф'ючерсів (SFA), яка регулює діяльність близько 1,3 тис. ліцензованих фірм, що здійснюють інвестиційну діяльність з цінними паперами, єврооблігаціями, фінансовими і товарними ф'ючерсами. Крім того, до сфери регулювання SFA входять питання корпоративних фінансів, а також позабіржова торгівля цінними паперами. Приблизно половина фірм, що регулюється SFA, належить іноземним власникам.
SFA має досить широкі уполномочеванія на фондовому ринку і виконує більшість функцій, які в інших країнах закріплені за державними органами.
До цих функцій належать і ліцензування компаній з цінних паперів. Фірма, яка стала членом SFA, зобов'язана дотримуватися всіх її вимог і правил та надавати різноманітну інформацію про свою діяльність. SFA періодично проводить інспектування компаній з цінних паперів, перевіривши директорів і службовців і вимагаючи дотримуватися будь-яких документів обліку.
Як правило, при виявленні порушень законодавства про цінні папери SFA видає розпорядження про їх усунення. Найбільш серйозним покаранням, яке вживає SFA, є штрафи і виключення фірми з членів цієї організації, що автоматично закриває її доступ на ринок, оскільки діяльність без ліцензії є предступленіем. SFA також командує компенсаційним фондом, зроблених відповідності закону про фінансові послуги, який компенсує втрати інвесторів у разі банкрутства інвестиційного інституту.
2. Організація інвестиційних командувань (IMRO), яка регулює діяльність інститутів колективного інвестування, які командують різними фондами, у тому числі роботу командувачів інвестиційними фондами, пенсійними фондами, менеджерів не регульованих спільних інвестиційних схем.
3. Комісія приватного інвестування (PIA), яка регулює діяльність більше 4 тис. фірм, у тому числі незалежних фінансових радників, що консультують дрібних інвесторів або діють від їх імені. PIA є головним органом спостереження за діяльністю компаній, що діють на ринку страхування та інвестицій, в тому числі підприємства взаємного страхування, загальних юніт-трастів інвестиційних компаній.
Висновок.
Цінний папір - це форма існування капіталу, відмінна від його товарної, продуктивної та грошової форми, яка може передаватися замість нього самого, звертатися на ринку і приносити дохід.
На ринку цінних паперів або фондовому ринку продаються і купуються за гроші цінні папери у вигляді акцій, облігацій, векселів, і т.д. Розрізняють первинний ринок продажу нових випущених паперів після їх емісії та вторинний ринок продажу вже звертаються паперів.
Акція - емісійна ЦБ, що закріплює права її акціонера на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, на участь в управлінні та на частину майна, що залишається після його ліквідації.
Облігація - боргове зобов'язання емітента перед інвестором. Це цінні папери з фіксованим доходом, тому що відсоток не залежить від результатів роботи емітента, і обговорюються заздалегідь.
Вексель - боргове зобов'язання, складене по визначеній законом формі і дає його власнику безумовне право вимагати обумовлену суму після закінчення зазначеного терміну.
Фондова біржа - основний елемент і інструмент ринку цінних паперів, представлений самостійними приватними акціонерними або державними установами, регулюючими та контролюючими їх купівлю-продаж. Фондова біржа функціонують на аукціонній основі, що дозволяє їм оперативно регулювати попит і пропозицію на цінні папери і формувати їх ринковий курс. На відміну від продажу ЦП їх емітентами на первинному ринку, фондові біржі утворюють і обслуговують вторинний ринок ЦП, на якому обертаються раніше випущені ЦБ. Таким чином, фондові біржі займаються, по суті, перепродажем ЦБ. Фондові біржі покликані бути засобом мобілізації вільних грошових коштів за допомогою продажу власникам цих коштів ЦБ, встановлення ціни і біржового курсу ЦП, сприяння руху, переливу грошового капіталу між державою, підприємствами, домашніми господарствами.
Фондова біржа - це, перш за все місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами.
Сьогодні ринок цінних паперів України перебуває на початковій стадії розвитку. При цьому є значний потенціал, як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.
За кількістю капіталізації та обігу цінних паперів фондовий ринок Великобританії міцно посідає третє місце в світі після США та Японії, а за кількістю міжнародних операцій з цінними паперами не знає собі рівних.
Цінні папери публічних компаній в Англії продаються включно на фондовій біржі. У Великобританії фондова біржа є найважливішим елементом первинного ринку. Істотна частина нових емісій проводиться через фондову біржу. На сьогоднішній день Лондонська фондова біржа міцно займає третє місце в світі по капіталізації. На ній здійснюється найбільша кількість операцій з акціями іноземних емітентів. Всього обертається близько 3000 цінних паперів.
Одночасно Лондон займає друге місце в сфері торгівлі похідними цінними паперами - опціонами і ф'ючерсами.
Список використаної літератури
1. Алексєєв М.Ю. Ринок цінних паперів. М.: Фінанси і статистика, 1992
2. Башнянік Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Політична економія. - К.: Ніка - центр Ельга, 2000 - 527 с.
3. Бердніков В.М. Ринок цінних паперів. Приватизація. - Ужгород: Інпроф, 1998. - 101 с.
4. Історія світової економіки / Будника В.С., Філіпенко А.С. - М.: Справа та сервіс, 2001 - 496 с.
5. Калина А.В., Корнєєв В.В., Кощеєв А.А. Ринок цінних паперів (теорія і практика): Навч. посібник,-2-е вид., перероб і доп. - К: Мауро, 1999. - 256 с.
6. Камаєв В.Д., Семенов В.Ф., Сорокін Д.Є., Стерник Ф.Ф. Підручник з основ економічної теорії (економіка) - М.: Владос, 1995 - 384 с.
7. Кілячков А.А. Чалдаева Л.А. Ринок цінних паперів і біржова справа: Навчальний посібник. - М.: МАУП, 2002. - 704 с.
8. Кочетов Е.Г. Геоекономіка (освоєння світового економічного простору), Підручник. - М.: Изд-во БЕК, 1999 - 480 с.
9. Ляшенко В.І. Фондові індекси та рейтинги.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Курсова
163.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Ринок цінних паперів Фондова біржа
Вторинний ринок цінних паперів (фондова біржа)
Товарна біржа Ринок цінних паперів
Товарна біржа як постійно діючий pинок цінних паперів
Фінанси гроші бюджетна кредитна і банківська системи РФ валютний ринок і ринок цінних паперів
Ринок цінних паперів Фондовий ринок України
Ринок цінних паперів і ринок капіталу
Ринок капіталу і ринок цінних паперів
Ринок цінних паперів
© Усі права захищені
написати до нас