Народна освіта також звернуло на себе увагу царя. Особливо важливе значення мало в цьому плані видання нового і спільного статуту російських університетів 18 липня 1863 р., у проведенні якого, за ініціативою міністра народної освіти А.В. Головкіна, брала участь особлива комісія при головному правлінні училищ, складена переважно з професорів Петербурзького університету. Статут надавав університетам досить широку автономію: вводилася виборність ректора, деканів, професорів, університетський Рада отримала право самостійно вирішувати всі наукові, навчальні та адміністративно-фінансові питання. А у зв'язку з розвитком університетів, відповідно швидкими темпами почала розвиватися наука.
Відповідно до затвердженого 14 червня 1864 р. Положення про початкові народні училища, освітою народу спільно повинні були займатися держава, церква і суспільство (земства і міста).
19 листопада 1864 з'явився новий статут про гімназіях, який проголошував рівність при надходженні всіх станів. Але через високу оплати це було доступно тільки дітям заможних батьків.
Звернуто була увага і на жіночу освіту. Вже в 60-х роках замість колишніх закритих жіночих закладів стали влаштовувати відкриті, з допущенням дівчат усіх станів, причому ці нові установи знаходилися у відомстві установ імператриці Марії. Подібні гімназії стало стверджувати і Міністерство народної освіти. У 1870 р. 24 травня затверджено було нове Положення про жіночих гімназіях і прогімназії Міністерства народної освіти. Потреба до вищого жіночого освіти призвела до заснування педагогічних курсів та вищих жіночих курсів у Петербурзі, Москві, Києві, Казані та Одесі.
Реформи в області друку.
Глибоке і благотворний вплив на розвиток суспільної самосвідомості зробила також і реформа друку.
У 1857 році уряд поставив на чергу питання про перегляд цензурного статуту. Після дозволу в 1858 році обговорювати в пресі проблеми суспільного життя і діяльність уряду різко зросла кількість періодичних видань (1860 рік - 230) і найменувань книг (1860 рік -2058).
Вже в 1862 р. Головне управління цензури було закрито і частина його обов'язків покладено на Міністерство внутрішніх справ, а інша - безпосередньо на міністра народної освіти.
6 квітня 1865 були затверджені "Тимчасові правила про друк", які звільняли від попередньої цензури оригінальні твори обсягом не менше десяти, а перекладні - не менше двадцяти листів, і деякі періодичні видання на розсуд міністра внутрішніх справ. Для періодичних видань додатково вимагалося і великого грошової застави. Від цензури звільнялися офіційні та наукові видання.
"Тимчасові правила про друк" діяли практично без змін протягом 40 років.
При підготовці даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.studentu.ru