Ресурси комерційного банку

Введення

При написанні контрольної роботи була обрана тема «Ресурси комерційного банку».

Комерційні банки для здійснення своєї комерційної діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів. Специфіка діяльності банків полягає в тому, що вони, з одного боку, привертають з різних джерел тимчасово вільні кошти, а з іншого, розміщують їх, задовольняючи потреби підприємств, організацій, населення, що потребують грошових ресурсах. Склад і структура ресурсів комерційного банку робить істотний вплив на його ліквідність і фінансові результати діяльності в цілому.

Ресурси комерційних банків представляють собою їх власні капітали і фонди, а також кошти, залучені банками в результаті проведення пасивних і активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом) і використовуються для активних операцій банку.

Джерела банківських ресурсів утворюються в результаті проведення банками пасивних операцій. При здійсненні комерційним банком тих чи інших пасивних операцій у нього утворюються різні види ресурсів: власні та залучені. Саме на ці два види найчастіше поділяють ресурси банку.

Таким чином, з вищесказаного випливає, що обрана тема контрольної роботи дуже актуальна.

Метою даної контрольної роботи є вивчення ресурсів комерційного банку.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

вивчити склад і джерела банківських ресурсів;

розглянути власні кошти банку;

розглянути залучені ресурси банку.

Поставлені мета і завдання зумовили структуру контрольної роботи, яка складається з вступу, 3 розділів і висновку. У висновку наводяться висновки, які були отримані в результаті написання контрольної роботи. Завершує контрольну роботу список використаних джерел.

Для написання контрольної роботи були використані методи наукового дослідження такі як діалектичний, системний аналіз, синтез і історичний метод, метод опитування, аналізу документів, порівняльного аналізу та групування даних.

Для повного розкриття теми контрольної роботи використовувалися навчальні посібники з авторів, які вивчають дану тему (Жуков Є.Ф., Кравцова Г.І., Лаврушин О.І.).

Необхідно відзначити, що тема контрольної роботи розкрита в літературі в достатньому обсязі.

1. Склад та джерела банківських ресурсів

Власними джерелами банківських ресурсів є акціонерний капітал, утворений при створенні банку, і зароблена банком прибуток, що може перебувати в різних формах: у вигляді створених за її рахунок фондів банків, у вигляді нерозподіленого прибутку минулих років і звітного року і т.п.

Залучені ресурси можуть формуватися банками на депозитній і недепозитних засадах. До депозитів відносяться засоби, які розміщені в банку за бажанням клієнтів. Ресурси недепозитних характеру являють собою кошти, які залучаються до банку за його власною ініціативою.

Ресурсна база в діяльності комерційних банків зумовлює масштаби та напрями активних операцій і, отже, обсяг і структуру банківських доходів. Склад і структура ресурсів комерційного банку робить істотний вплив на його ліквідність і фінансові результати діяльності в цілому [11, c.83].

Залежно від умов залучення ресурсів депозитного характеру і можливості їх вилучення власником депозити поділяються на термінові і до запитання.

Ресурси недепозитних характеру утворюються в банків у результаті випуску і продажу ними власних боргових паперів (векселів, облігацій, банківських сертифікатів) або при купівлі ресурсів на міжбанківському ринку. В останньому випадку існують різні канали залучення: від комерційних банків або від центрального банку. Залежно від умов надання ресурсів Національним банком вони можуть бути цільовими і використовуватися комерційними банками для кредитування конкретних проектів та клієнтів або нецільовими, якими банки мають право розпоряджатися на власний розсуд.

Джерела коштів банку є основною ознакою класифікації його ресурсів, проте банківські ресурси можна класифікувати і за іншими ознаками, наприклад, за вартістю ресурсів, за впливом того чи іншого виду ресурсів на ліквідність і прибутковість банку.

Беручи до уваги вартість ресурсів, умовно можна виділити три їх групи: безкоштовні, дешеві і дорогі.

До першої групи ресурсів відноситься в основному частина власних коштів банку, джерелом яких є прибуток. Безкоштовними можуть бути також ресурси, що представляють собою залишки по рахунках клієнтів, за якими не передбачено нарахування відсотків. Дешевими ресурсами, як правило, є депозити до запитання. До дорогих можна зарахувати строкові депозити і ресурси, куплені на міжбанківському ринку [2, c.124].

Вартість ресурсів банку безпосередньо впливає на його прибутковість, а ліквідність банку багато в чому залежить від того, на яких умовах залучені кошти клієнтів (строкові, до запитання) і яка ймовірність їх одночасного вилучення.

Залучені ресурси можна класифікувати за типами клієнтури: банки, юридичні особи, фізичні особи.

Класифікаційним ознакою ресурсів банку може бути і вид валюти, в якій вони сформовані: національна, іноземна (в тому числі вільно конвертована і з обмеженою конвертацією).

Таким чином, при здійсненні комерційним банком операцій у нього утворюються власні та залучені ресурси. У залежності від різних умов і ознак ресурси комерційних банків поділяють на різні види.

2. Власні кошти банку

Власні кошти комерційного банку складаються із сформованих ним фондів і прибутку, отриманого банком в результаті його діяльності в поточному році і протягом минулих років. Фонди банку складають основу власних коштів. Кожен з них має певне цільове призначення. Відрізняються також порядок і джерела їх формування.

Відправною точкою в організації банківської справи є формування комерційними банками статутного фонду (капіталу). Його створення в розмірах, визначених законодавством, є обов'язковою умовою реєстрації банку як юридичної особи. Незалежно від організаційно-правової форми банку, його статутний фонд формується повністю за рахунок внесків учасників - юридичних і фізичних осіб. Кошти, внесені в статутний фонд, представляють собою стартовий капітал для початку здійснення господарської та комерційної діяльності новоствореного банку і протягом усього періоду функціонування кредитної установи є економічною основою його існування.

В обов'язковому порядку комерційні банки повинні формувати резервний фонд, який призначається для відшкодування збитків від активних операцій банку, виплати дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності отриманого прибутку і для інших аналогічних цілей. Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від чистого прибутку банку. Розміри цього фонду перебувають у безпосередній залежності від розмірів статутного фонду банку [8, c.54].

Крім обов'язкового формування резервного фонду, комерційними банками можуть створюватися й інші фонди, джерелами формування яких служить банківський прибуток. Кількість цих фондів, їх назви, цільове призначення, розміри, порядок формування і використання повинні бути обговорені в установчих документах банку або в спеціальних внутрішньобанківських положеннях про фонди, затверджених відповідними органами управління банку. Найчастіше формуються фонд розвитку банку, фонди, що акумулюють кошти для виплати дивідендів акціонерам та індексації номіналу акцій, фонд поточних витрат банку. Можуть створюватися також різні цільові фонди, наприклад, для перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу і т.д.

В особливу групу слід виділити фонди банку, утворення яких пов'язане з різними зовнішньоекономічними чинниками. Їх можна об'єднати під загальною назвою фонди переоцінки. У зв'язку з інфляцією відбувається відставання балансової вартості основних засобів банку від ринкової. При періодичному проведенні переоцінки їх вартості у банку утворюється фонд переоцінки основних засобів. При зміні курсу іноземних валют по відношенню до національної валюти у банків виникають так звані нереалізовані курсові різниці. До власних коштів банку належать нереалізовані курсові різниці від переоцінки іноземної валюти в статутному та інших фондах банку.

Окрему групу у фондах банку представляють засоби, що акумулюються в результаті нарахування зносу основних засобів.

До складу власних коштів банку може входити і ряд інших елементів [11, c.93]:

створені за рахунок прибутку банку резерви на ризики та платежі;

емісійні різниці, що утворюються в результаті реалізації первинно акцій, що розміщуються за ціною, що перевищує їх номінальну вартість;

нерозподілений прибуток звітного року та минулих років.

Можна відзначити, що відмітна особливість структури банківських пасивів полягає у відносно невеликій частці власних коштів банку (близько 10%) у порівнянні з часткою залучених коштів. Це пов'язано з рядом причин. По-перше, банки за родом своєї діяльності займаються перерозподілом тимчасово вільних коштів клієнтів, тобто працюють в основному з "чужими" коштами. По-друге, банківські активи набагато ліквідніші, ніж активи нефінансових компаній, оскільки знаходяться в основному в грошовій формі, а не "заморожені" у вигляді основних засобів та виробничих запасів. Це дозволяє швидше мобілізувати банку грошові кошти для виконання своїх зобов'язань перед кредиторами і зменшує потребу у власному капіталі.

Власні засоби у різних комерційних банків можуть складати і набагато більшу частку в загальному обсязі ресурсів. Вона залежить в основному від тривалості діяльності банку і, проведеної банком ресурсної політики. У новоствореного банку всі пасиви сформовані за рахунок власних коштів і представлені засобами, внесеними до статутного фонду. У деяких випадках банками проводиться цілеспрямована політика по "здешевлення" ресурсної бази за рахунок скорочення залучення коштів клієнтів і нарощування власних засобів.

На закінчення слід повторити, що власні кошти комерційного банку складаються із сформованих ним фондів і прибутку, отриманого банком в результаті його діяльності в поточному році і протягом минулих років. Структура власних коштів залежить в основному від тривалості діяльності банку і, проведеної банком ресурсної політики.

3. Залучені ресурси банку

Беручи до уваги вартість залучених ресурсів, умовно можна виділити три їх групи: безкоштовні, дешеві і дорогі [2, c.124].

Різновидом залучених ресурсів банків є кошти населення, розміщені у внески. Крім цього, до складу залучених коштів в даний час стали входити кошти індивідуальних підприємців.

З переходом на ринкові відносини у комерційних банків з'явилися не тільки нові канали залучення коштів, але і принципово інші, нетрадиційні для колишньої банківської системи, способи акумуляції тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб. Серед притягнутих ресурсів з'явилися такі нові види, як кошти, отримані від Національного банку Республіки Білорусь, і кошти, залучені від інших комерційних банків. Широко практикується залучення коштів на депозитній основі, причому особливе значення набуло для комерційних банків залучення ресурсів на фіксований термін. З розвитком кореспондентських відносин між банками з'явилася така різновид залучених ресурсів, як залишки коштів на кореспондентських рахунках. Принципово новим способом акумуляції коштів стало їх залучення на основі випуску банками власних цінних паперів боргового характеру: облігацій, векселів, депозитних і ощадних сертифікатів.

За усталеною в світовій банківській практиці традиції в залежності від способу акумуляції всі залучені ресурси поділяються на депозити і недепозитних кошти. Під депозитом у світовій банківській практиці розуміються грошові кошти або цінні папери, віддані на зберігання до банківської установи [12, c.118].

Депозити складають основну частину залучених ресурсів комерційних банків. Вони представляють собою грошові кошти, внесені до банку його клієнтами - юридичними та фізичними особами. Існує досить багато різновидів банківських рахунків, кошти на яких класифікують як депозити. Ці рахунки можуть відрізнятися за цілями їх відкриття, режимам функціонування та іншими ознаками. Різноманітність умов і способів залучення коштів у депозити пов'язано з прагненням банків в умовах досить жорсткої конкуренції на ринку банківських ресурсів забезпечити режим максимального сприяння різним категоріям клієнтів і одночасно отримати для себе стабільний приплив ресурсів.

За економічним змістом депозити можна розділити на кілька груп депозити до запитання, строкові депозити та ощадні вклади [4, c.245].

Основною характеристикою всіх депозитів до запитання є можливість їх власників без попереднього повідомлення користуватися цими засобами: робити за рахунок них платежі та перерахування; отримувати їх частину для використання на дозволені законодавством цілі у вигляді готівкових коштів; здійснювати їх депонування і навіть повне вилучення. Для клієнтів ці рахунки є досить зручними у зв'язку з їх високою ліквідністю, а до недоліків можна віднести те, що, як правило, за такими рахунками банки нараховують невисокі депозитні відсотки або взагалі не проводять їх нарахування. Для банку основна незручність цих депозитів пов'язано з досить високим ризиком їх одночасного вилучення і необхідністю підтримки великого запасу коштів для розрахунків за подібними зобов'язаннями.

Найбільш стійку частину депозитних ресурсів представляють строкові депозити та ощадні вклади. Під строковими депозитами розуміються грошові кошти, внесені в банк на фіксований термін. У деяких випадках комерційні банки вдаються до оформлення строкових депозитів і вкладів депозитними та ощадними сертифікатами.

Ощадні рахунки клієнтів характеризуються в основному відсутністю фіксованого терміну зберігання грошових коштів та умови їх ведення не вимагають попередження про вилучення коштів. Існує досить багато різновидів ощадних і вкладних рахунків. Їх значення для комерційних банків полягає в тому, що з їх допомогою відбувається мобілізація тимчасово вільних коштів населення [11, c.101].

Недепозитними засобами прийнято вважати ресурси, які формуються комерційними банками шляхом продажу власних боргових зобов'язань на грошовому ринку або шляхом отримання позик від інших кредитних установ, в тому числі від центрального банку. Недепозитних джерел банківських коштів, на відміну від депозитів не носять персональний характер і не асоціюються з конкретними клієнтами банку. Вони купуються на ринку часто на аукціонній основі, що передбачає конкуренцію.

Існує кілька причин залучення подібних ресурсів. Однією з них може бути необхідність збільшення залишку коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку для оперативного регулювання показників ліквідності. Купівля ресурсів на міжбанківському ринку може бути пов'язана також з можливістю їх ефективного використання на конкретні цільові програми, а іноді таким чином мобілізується відсутня частина ресурсів для задоволення потреб найбільш значущих клієнтів банку. Ресурси, куплені на міжбанківському ринку, характеризуються, як правило, високою оперативністю їх придбання і досить високою вартістю.

До залученню недепозитних ресурсів зазвичай вдаються великі банки, що займають досить міцне положення в банківській системі і мають репутацію фінансово стабільних установ.

Таким чином, частка залучених коштів у загальній сумі банківських ресурсів становить більше 70%. Залучені ресурси можна класифікувати за типами клієнтури: банки, юридичні особи, фізичні особи; класифікаційним ознакою ресурсів банку може бути і вид валюти, в якій вони сформовані: національна, іноземна. Банками залучаються кошти не тільки державних установ, але також і суб'єктів господарювання різних форм власності та фізичних осіб.

Висновок

При здійсненні комерційним банком операцій у нього утворюються власні та залучені ресурси. У залежності від різних умов і ознак ресурси комерційних банків поділяють на різні види. Залучені ресурси можна класифікувати за типами клієнтури: банки, юридичні особи, фізичні особи; по виду валюти, у якій вони сформовані: національна, іноземна і т.д.

Власні кошти комерційного банку складаються із сформованих ним фондів і прибутку, отриманого банком в результаті його діяльності в поточному році і протягом минулих років. Структура власних коштів залежить в основному від тривалості діяльності банку і, проведеної банком ресурсної політики.

Частка залучених коштів у загальній сумі банківських ресурсів становить більше 70%. Банками залучаються кошти не тільки державних установ, але також і суб'єктів господарювання різних форм власності та фізичних осіб. Депозити складають основну частину залучених ресурсів комерційних банків.

Список літератури

Антонов Н.Г., Пессель М.Л. Грошовий обіг, кредит і банки. - М.: Финстатинформ, 1995. -348с.

Банки та банківські операції: підручник для вузів / Є.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, О.М. Маркова та ін; Під ред. Є.Ф. Жукова. - М.: Банки і біржі; ЮНИТИ, 1997. - 351с.

Гроші, кредит, банки: Справ. посібник / Г.І. Кравцова, Б.С. Войтешенко, Є.І. Кравцов та ін: За заг. ред. Г.І. Кравцової. - Мн.: Меркаванне, 1994. - 270с.

Гроші, кредит, банки. / Под ред. О.І. Лаврушина. -М.: Фінанси і статистика, 1998. -287с.

Гроші. Кредит. Банки: Підручник для вузів / Є.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, А.В. Печникова та ін; Під ред. проф. Є.Ф. Жукова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1999. - 622с.

Гроші, кредит, банки: Учеб. / Г.І. Кравцова, Г.С. Кузьменко, Є.І. Кравцов та ін; Під ред. Г.І. Кравцової. - Мн.: БГЕУ, 2003. - 527с.

Каттер Р., Гілл Е., Сміт Р. Комерційні банки. - М.: СП "Космополіс", 1991. - 269с.

Організація діяльності комерційних банків: Підручник / Г.І. Кравцова, Н.К. Василенко, І.К. Козлова та ін; Під ред. Г.І. Кравцової. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ, 2002. - 504с.

Саркісянц А. Про роль банків в економіці. / / Питання економіки. - 2003. - № 3. - С.91-102.

Тарасов В.І. Гроші, кредит, банки: Навчальний посібник. - Мн.: Місанта, 2003. - 512с.

Усоскин В.М. Сучасний комерційний банк. Управління та операції. -М.: Антидор, 1998. -378с.

Ширинська Є.Б. Операції комерційних банків і закордонний досвід. - М.: Фінанси і статистика, 1993. - 411с.