Реструктуризація

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Реферат
«Реструктуризація»

1. Поняття реструктуризації
Розвиток ринкової економіки в Росії призвело до появи нових господарюючих суб'єктів, значна частина яких так і не змогла адаптуватися до нових умов роботи. Велика кількість (понад 30%) промислових і транспортних підприємств країни - збиткові і малопривабливі для зарубіжних інвесторів.
Звідси важливість реструктуризації підприємств і фірм, яка представляє собою процес розробки та впровадження структурних змін в їх діяльність, забезпечують підвищення ефективності їх роботи.
Різниця в діяльності підприємств, що працюють за старими методами, реструктуризованих підприємств та передових організацій, діяльність яких спрямована на перспективу, можна бачити з таблиці 28.1.
Таблиця 28.1
Нереструктурізованние підприємства
Реструктуризована підприємства
Підприємства, орієнтовані на майбутнє
1. Робота за старими сформованим методам, не вносять корінних змін у стратегію і тактику діяльності.
1. Робота з сучасних методів, змінюючи стратегію і тактику діяльності.
1. Робота з новим тенденціям розвитку науки, техніки, бізнесу в перспективі.
2. Пасивне ставлення до використання сучасних методів роботи.
2. Енергійна діяльність по впровадженню сучасних методів роботи.
2. Робота на випередження, на розробку і реалізацію принципово нових методів роботи.
3. Постійна боротьба проти імпорту та його заміна всередині країни.
3. Енергійна робота з сучасним способам завоювання ринку і робота з споживачами та клієнтами усередині країни і за її межами.
3. Пошук і впровадження принципово нових методів роботи зі споживачами (клієнтами) в РФ і за кордоном, агресивна стратегія маркетингу спрямована на розширення ринку і за рахунок зарубіжних країн.
4. Фінансова політика соціалістичного типу, невдоволення урядом у плані позбавлення оборотних коштів.
4. Сучасна фінансова політика, спрямована на збільшення оборотних коштів, сучасні методи фінансового планування і бюджетування, розвиток внутрішнього госпрозрахунку.
5. Стандартні соціалістичні способи роботи з персоналом, невдоволення «совковим» менталітетом кадрів. Робота за традиційною номенклатурі продукції з невеликою коригуванням з урахуванням нових потреб номенклатури та якості продукції, використання в основному застарілого обладнання, техніки і технологій, орієнтація на серійне і великосерійне виробництво.
5. Проведення реорганізації роботи з персоналом, створення команди однодумців, опора на висококваліфіковані кадри, встановлення конструктивної роботи з акціонерами. Робота по новій номенклатурі продукції з посиленням уваги до якості, сертифікації відповідно до вимог споживачів. Розширення використання нової техніки, обладнання та авангардних технологій, орієнтація на дрібносерійних і індивідуальних споживачів.
5. Розвиток роботи з персоналом, підвищення рівня корпоративної купьтури розвитку команд однодумців, посилення мотивації персоналу на основі використання національної ідеї всередині організації.
6. Використання локальної автоматизації виробничих і управлінських процесів в організації (бухоблік, облікові операції).
6. Використання локальної автоматизації виробничих і управлінських процесів і створення корпоративних інтегрованих інформаційних систем.
6. Широке впровадження корпоративних і інтегральних інформаційних систем, що працюють в режимі реального часу.
Реструктуризація має два аспекти: зовнішній і внутрішній. Перший пов'язаний з формуванням органами державної влади та управління необхідної нормативно-правової бази перетворень і проведенням ними активної поточної політики в цій галузі.
Найважливіше значення має внутрішній аспект реструктуризації господарюючих суб'єктів, пов'язаний безпосередньо з діяльністю самих підприємств.
В даний час виділяються такі основні напрямки реструктуризації фірм, які виходять на нову стратегію розвитку:
ü раціоналізація структури і методів управління;
ü вдосконалення системи маркетингу та збуту;
ü оздоровлення фінансового стану;
ü підвищення ефективності матеріально-технічного забезпечення;
ü оптимізація організаційно-виробничої структури;
ü створення сучасної інформаційної системи фірми.
2. Зміна у виробничій структурі фірм
До середини XX століття "погоду" в економіці визначали гігантські підприємства, на яких працювали десятки тисяч людей. У нашій країні це знайомі всім ЗІЛ, ВАЗ та ін
Зміни в технології виробництва, автоматизація та комп'ютеризація більшості процесів призвели до того, що вони все менше і менше можуть забезпечити необхідний рівень виробництва. І навпаки, середні і дрібні фірми значною мірою зміцнюють свої позиції.
Так, дрібні і найдрібніші фірми, як показує досвід, забезпечують роботою від 45-50% до 75% (у Японії) працездатного населення країни. Крім того, такі фірми утворюють той фундамент економіки, на якому розвиваються середні і великі корпорації, що дають левову частку випуску продукції кожної країни світу.
Дрібні і найдрібніші фірми найбільш оперативно займають порожні ніші на ринку. Встояти в конкурентній боротьбі таким фірмам допомагає:
ü динамічність, здатність до швидкої перебудови своєї діяльності відповідно до мінливих потреб ринку;
ü можливість гарантувати високу якість роботи при
невеликої чисельності персоналу.
Середнім фірмам, на відміну від дрібних і найдрібніших, щоб встояти на ринку, доцільно дотримуватися наступних варіантів розвитку:
ü орієнтації на проектування та виготовлення нових виробів;
ü орієнтація на високотехнологічну продукцію з невеликим обсягом виробництва (не зацікавлює великі фірми), що враховує інтереси вузького кола споживачів;
ü диверсифікації, тобто опора, поряд з основною роботою, на інші, більш прибуткові в даний період види діяльності для забезпечення розвитку фірми;
ü продажу значного пакета акцій зацікавленій стороні. Тому сучасна тенденція полягає в тому, що замість окремих великих підприємств основою фірм стає сукупність дрібних і середніх підприємств оптимального розміру.
3. Раціоналізація структури та методи управління
Динамічний розвиток фірми сьогодні багато в чому визначається структурою і методами управління.
В умовах командно-адміністративної системи господарювання з її централізованим плануванням і матеріально-технічним постачанням, налагодженою системою збуту продукції центральними фігурами на підприємстві були головний інженер, головний технолог, головний конструктор і підпорядковані їм служби.
В умовах ринкової економіки, коли фірма повинна самостійно визначити потреби в її продукції, знайти свою нішу на ринку, витримати жорстоку конкурентну боротьбу при збуті, чітко прораховуючи фінансові ресурси, забезпечуючи жорстке управління грошовими потоками, провідними фігурами стають комерційний директор, фінансовий директор, керівники служб маркетингу та збуту.
Ця тенденція проявляється в різних варіантах побудови структури управління сучасних фірм, особливо виробничих, які, орієнтуючись на конкретну продукцію й конкретного споживача, використовують структуру на основі бізнес - одиниць. Останні отримують право реалізовувати один одному свою продукцію - товари та послуги на внутрішньому ринку.
У зв'язку з цим змінюється статус самих підрозділів, які з адміністративних одиниць перетворюються на структури, наділені широкою господарською самостійністю, комерційними правами, перетворюють їх на центри відповідальності.
Організація такої системи центрів дозволяє використовувати їх як інструмент планування і контролю. Система обліку за центрами відповідальності, звана також системою функціонального обліку, або системою обліку прибутковості, дає такі переваги:
ü дозволяє делегувати повноваження з прийняття рішень;
ü забезпечує управління по цілях;
ü стимулює менеджерів активізувати зусилля з реалізації компанією своїх цілей, так як менеджери оцінюються за ступенем їх досягнення;
ü дозволяє реалізовувати управління по відхиленнях.
Поряд з цим російські промислові компанії поступово починають відмовлятися від практики повного циклу виробництва і переходять на аутсорсинг (закупівля значної частини елементів кінцевого продукту на стороні). Підсумком цього процесу стане формування значного ринку промислового сервісу.
Підрозділи, що не випускають кінцевої продукції, отримують статус центрів витрат виробництва, головне завдання яких полягає в тому, щоб на основі всебічної раціоналізації роботи отримати економію поточних витрат, забезпечивши тим самим зростання умовного прибутку (різниці між собівартістю та внутрішньої розрахунковою ціною).
Нарешті, підрозділи, які освоюють випуск принципово нової продукції з метою здійснити стратегічний прорив у своїй сфері та добитися високих прибутків у майбутньому, отримують статус центрів інвестування (капітальних вкладень).
Останнім часом стає також важливим виділення в самостійну службу (організацію) сервісних підрозділів з тим, щоб вони не перебували на балансі фірми.
Підхід до реструктуризації підприємств повинен бути індивідуальним. Показовий приклад компанії ВАТ "Лисьвенський металургійний завод», де були введені такі перетворення в структуру управління:
ü створено департамент корпоративного бізнесу, до якого увійшли управління корпоративного фінансування, планово-економічний відділ, служба внутрішнього аудиту;
ü організована служба директора з реконструкції та розвитку;
ü сформовано нові блоки комерційного та технічного директорів;
ü створено офіційні торгові посередники.
Інший варіант реструктуризації управління можливий при перетворення підприємства у виробничий холдинг.
Головна ланка холдингу - базове підприємство. Інші підприємства перетворюються в дочірні фірми, в тому числі із залученим іноземним капіталом, наприклад, завод «Стінол». При цьому зберігається цілісність виробничо-технологічного ланцюжка.
Холдинг створюється при наступних умовах:
ü зосередження контрольного пакета акцій в руках базового підприємства;
ü здійснюється єдине керівництво маркетингом і збутом;
ü розширюється асортимент продукції.
Однак при цьому часто має місце передача найбільш прогресивної техніки і передової технології дочірнім підприємствам.
Поряд з холдингами при проведенні реструктуризації все більш широко використовуються об'єднання з вертикально - (наприклад, компанії «Лукойл», «Газпром», РАТ «ЄЕС» РФ) і горизонтально інтегрованими структурами.
Подібні структури забезпечують стратегічне і тактичне розвиток підприємств за рахунок:
ü наявності потужної виробничої бази, за допомогою якої можливо вивести підприємства з глухого кута і протистояти закордонним фірмам;
ü концентрації фінансових ресурсів, що дозволяє здійснювати ефективну модернізацію діючого обладнання та придбання нової передової техніки і технологій;
ü агресивної маркетингової політики.
4. Реструктуризація системи маркетингу
Другим важливим напрямком реструктуризації є збут і маркетинг. При їх реструктуризації необхідно враховувати ряд факторів:
ü використання традиційного і нетрадиційного підходу в маркетингу і збуту;
ü поєднання нових і старих виробничих процесів і обладнання;
ü використання методів цінової та нецінової конкуренції; масштабність фірми (по чисельності, обсягу виробленої продукції);
ü просунутість брендів;
ü наявність фірмових магазинів і дилерської мережі і т.п.
Щоб успішно просувати свій бізнес, можливо, використовувати різні підходи. У рамках традиційного підходу вважається, що достатньо мати ресурси, вкладати гроші в розробку і випуск нових видів товарів і послуг, оновлювати асортимент, оновлювати основні фонди, вводити нові виробничі процеси, розширювати ринок і обсяги продажів за рахунок зниження ціни. І в цьому випадку вважається, що справи підуть добре.
У той же час слід враховувати, що зазвичай конкуренти мають можливість імітації нових виробів, витрати на які в середньому утричі менше, ніж на інновацію, а зробити аналогічний продукт вдається втричі швидше.
Введення нових виробничих процесів виявляється набагато більш складною справою, ніж виготовлення та просування нових продуктів з використанням старої виробничої бази. Тому в більшості випадків вкладення грошей у поступове поліпшення старих виробничих процесів виявляється більш ефективним.
Нецінові методи і інструменти конкурентної боротьби сьогодні виявляються в ряді випадків більш ефективними, ніж зниження ціни. Але в російських умовах такими методами є найчастіше не підвищення якості або поліпшення обслуговування, а підрив довіри до конкурента через засоби масової інформації шляхом прийомів «чорного піару», втручання корумпованих чиновників різних рівнів, використання бандитської «даху» і т.п.
Конкурентоспроможна компанія - це та, яка може не тільки запропонувати ринку потрібний товар, але й забезпечити швидке, зручне та якісне технічне обслуговування, додаткові послуги, задовольняти будь-які запити замовника.
При визначенні ціни на продукцію треба виходити з ряду факторів:
ü суми, яку може заплатити споживач;
ü якості продукції;
ü обсяг продажів на ринку (і відповідно масштабу виробництва).
При аналізі цих факторів важливо, за які властивості, якість продукту і яку ціну споживач готовий придбати відповідний продукт.
При цьому необхідно розрахувати, які повинні бути витрати у виробника, щоб він міг отримати прибуток. Виходячи з цього, проектується конструкція вироби, розробляється технологічний процес його виготовлення.
При визначенні ціни товару досліджується: чи є на ринку аналог і скільки він коштує, його властивості, відмінні від свого продукту: наприклад, невеликі габарити, якість збірки і т.п. При формуванні сучасної стратегії маркетингу і збуту вже недостатньо задовольняти потреби середньостатистичного клієнта. Раніше клієнт був безликим. Тепер необхідно працювати з клієнтом, безпосередньо контактуючи з ним, і прагнути задовольняти його індивідуальні потреби.
Важливим інструментом для такого персонального маркетингу, вибудовування системи більш близьких відносин з клієнтом є Інтернет - технології (ІТ).
5. Фінансова реструктуризація
Фінансова реструктуризація передбачає, в першу чергу, вирішення таких проблем, як поліпшення фінансового положення фірми за рахунок ефективного регулювання пакету акцій (його консолідації), вибору необхідних напрямків розвитку, пошуку і використання необхідних фінансових ресурсів, регулювання цін (перш за все з урахуванням ускладнення фінансового становища в країні і можливого зростання інфляції).
Щоб отримати необхідні підприємству інвестиції і зміцнити економічне становище і керування, необхідно:
1. розробити реальні проекти розвитку, бізнес-плани з обгрунтуванням можливостей збуту продукції;
2. виділити найбільш перспективні наукові розробки, виробництва і збутові структури, наукові підрозділи, здатні працювати у вигляді самостійних окремих фірм, що приносять прибуток;
3. консолідувати пакет акцій шляхом:
ü передачі ініціативній групі довірених працівників у траст;
ü скупки акцій своєї фірми на ринку цінних паперів, що, однак, може вимагати значних коштів;
ü не допускати розпродажу акцій, що полегшує управління їх пакетом;
ü скуповувати акції виробників техніки, сировини, матеріалів, комплектуючих і т.п.
Щоб отримати необхідні фінансові кошти і при цьому не втратити контроль над ключовим пакетом акцій при випуску їх на ринок, не втратити кермо влади, деякі фірми розпорошують цей пакет на безліч дрібних.
Проте слід враховувати, що продати акції дрібними пакетами складно.
Слід мати на увазі, що інвестори не дуже охоче надають фінансові ресурси великим підприємствам без чіткої цільової орієнтації витрачання коштів.
Емісія цінних паперів є найдешевшим методом отримання інвестицій. Подібний метод використовували ряд російських підприємств, в тому числі «АВТОВАЗ». Отримані кошти були вкладені в будівництво і реконструкцію цехів і заводів.
Певний інтерес представляє також реалізація великих інвестиційних проектів та випуск під них облігацій з розрахунком за позикою не грошима, а живим товаром, що дає можливість мобілізувати великі фінансові ресурси та вивести організацію зі скрутного становища.
Можливе одержання кредитів у фірм та організацій, зацікавлених в отриманні продукції НДІ (КБ, підприємства).
Можна використовувати для одержання необхідних фінансових коштів кредити банку. Однак слід пам'ятати, що банки дають мало і неохоче, під високі відсотки, оскільки в існуючих умовах гроші повернути складно.
При отриманні кредитів у банках на певний термін слід розраховувати на песимістичний варіант. При серйозному підході із заставою майна та землі, і банк не відмовить організації в кредиті. При цьому слід враховувати, що банк буде періодично перевіряти напрямки використання його кредитів і можливість їх повернення, тобто банк повинен бачити джерела погашення кредитів.
Деякі підприємства, щоб зміцнити своє фінансове становище, використовують такий прийом, як затягування термінів повернення кредитів, отриманого від банків.
У принципі такий прийом можливий, але не слід вдаватися до нього постійно, інакше банки можуть перервати кредитну лінію підприємств боржників.
Щоб поліпшити фінансове становище фірми, рекомендується або через посередницьку фірму, або безпосередньо за допомогою свого фінансового відділу організувати продаж дебіторської заборгованості фірми підприємствам-кредиторам (шляхом взаємних розрахунків).
У процесі регулювання фінансової діяльності фірми повинні дуже чітко планувати і оцінювати результати тих чи інших фінансових дій, бо їх недооцінка може привести до небажаного банкрутства організації, так само, як штучні борги дочірніх компаній та інші фінансові махінації.
Широке поширення в плані фінансового оздоровлення отримало банкрутство та введення вищого (антикризового) управління, що здійснює реструктуризацію діяльності фірми та їх фінансове оздоровлення.
Процедура банкрутства використовується також підприємствами штучно, щоб звільнитися від боргів і будувати роботу фірм з «чистого аркуша».
Певний практичний інтерес представляє і форма банкрутства, пов'язана з подальшим розчленуванням, поділом підприємства на самостійні ланки. Потім вони реструктуруються, наводяться в стійкий фінансовий стан і частина їх продається.
За фінансової підтримки регіональних та місцевих органів влади цю форму можливо використовувати для реструктуризації містоутворюючих підприємств, що дозволить істотно знизити безробіття й підвищити добробут місцевого населення.
Ще одна форма банкрутства використовується в даний час фірмами, охочими поглинути конкурента або взагалі ліквідувати фірму.
У той же час процедура злиття і поглинань може бути використана не тільки як інструмент банкрутства, але і як база зміцнення фінансового стану організації.
Реструктуризація компаній на базі створення вертикально і горизонтально інтегрованих структур та інших утворень шляхом злиття і поглинань росте досить швидкими темпами.
Для залучення додаткових фінансових ресурсів в організацію можна використовувати такий прийом, як допуск інвесторів у статутний капітал фірми.
Важливим джерелом отримання необхідних підприємству фінансових ресурсів може стати зворотний лізинг. Сутність його полягає в тому, що фірма складає з банком одночасно 2 договори. Перший готується на придбання банком значної частини її активів у власність, що дозволяє отримати необхідні фінансові кошти для подальшої роботи. Другий договір складається на довгострокову оренду належить тепер банку цього майна адміністрацією фірми.
Важливу роль у забезпеченні фінансової реструктуризації відіграє організація безперервного фінансового планування та контролю із зазначенням термінів надходження замовлень і настання часу оплати за сировину, матеріали, виплат за кредиторською заборгованістю, терміни погашення заборгованості.
Щоб зміцнити фінансове становище підприємства, доцільно також у процесі фінансового планування, регулювання передбачити:
ü зниження витрат виробництва за рахунок переорієнтації з зарубіжних постачальників сировини, напівфабрикатів і комплектуючих на вітчизняних виробників;
ü оптимізацію внутрішніх поставок з точки зору якості, собівартості і транспортних витрат;
ü різке скорочення персоналу, урізання соціальних, представницьких та інших невиробничих витрат;
ü усунення дисбалансу доходів і витрат за видами діяльності та підрозділах; продажів і виробництва; між плановими завданнями з виробництва і фактичним виробництвом;
ü концентрацію ресурсів на пріоритетних напрямах бізнесу;
ü продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств;
ü продаж незавершеного виробництва, надлишків обладнання, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції;
ü детальне планування капітального будівництва;
ü посилення процедури стягнення дебіторської заборгованості;
ü регулярне проведення інвентаризації на підприємстві.
6. Інтегровані інформаційні системи
Виключне значення для функціонування і розвитку сучасної фірми має наявність і чітке функціонування інформаційної системи, в яку входять: інформаційні потоки, технічні засоби їх обробки, накопичення і зберігання, фахівці з налагодження та експлуатації системи, програмні продукти. Від рівня організації процесів збору, накопичення, зберігання, пошуку, передачі і методів обробки інформації багато в чому залежить ефективність управління.
З впровадженням сучасної інформаційної системи з'являється можливість реорганізації діяльності багатьох служб (бухгалтерія, конструкторський, технічний відділ і т.п.). Ці підрозділи звільняться від виконання рутинної роботи з оформлення документів, проведення розрахунків і пр.
Наявність інформаційної системи полегшує створення банку даних, який представляє собою комплекс, що включає спеціальні структури організації інформації, алгоритми, програмні та технічні засоби, в сукупності забезпечують створення та експлуатацію системи накопичення інформації в банку даних (БД), її оновлення, корегування і використання.
В БД включаються також архіви, що містять довідковий та статистичний матеріал за тривалий проміжок часу по підрозділах і фірмі в цілому.
Основні вимоги до банків даних: можливість інтеграції баз даних підрозділів при збереженні цілісності кожної з них; незалежність, мінімальна надлишковість інформації, що зберігається і здатність при необхідності до розширення.
Важливою умовою ефективного функціонування БД є забезпечення захисту даних від несанкціонованого доступу або випадкового знищення збережених даних.
Використання сучасних автоматизованих інформаційних систем дозволяє вирішити такі завдання:
ü підвищити рівень планування та аналізу ефективності, маркетингових, збутових і ін комерційних операцій, фінансово-господарської діяльності та ін;
ü підвищити рівень керованості і надійності роботи;
ü забезпечити ефективне та узгоджене взаємодія між підрозділами;
ü звільнити час для інтелектуальної праці.
В умовах XXI століття з урахуванням ступеня готовності та фінансових можливостей організацій будуть використовуватися:
1. Повномасштабні і повнофункціональні корпоративні системи, що охоплюють весь комплекс функцій (виробничих, наукових, маркетингових, управлінських і т.п.), які зажадають, крім колосальних фінансових витрат,
перебудови мислення і процедур діяльності співробітників організації.
Мета комплексних систем - забезпечити інформацію про проектовані, що протікають і завершених господарських процесах по ланцюжку: ідея господарської діяльності, далі - планування господарської діяльності, забезпечення за бізнес-планом ресурсами (матеріальними, трудовими і т.д.), контроль над реалізацією самого виробничого процесу і по завершенні - аналіз виробничо-господарської діяльності організації.
2. Багатофункціональні програмні технології на базі єдиного інформаційного простору для сформованих структур управління високоприбуткових фірм.
3. Модулі та системи, що автоматизують окремі ділянки роботи, наприклад, бухоблік, нарахування зарплати і т.п., які створюються для невеликих підприємств із простою системою і процедурами.
7. Виробнича реструктуризація
Перехід підприємств і організацій на рейки ринкової економіки виявив ряд істотних проблем, які ускладнюють цей процес:
ü моральне та фізичне старіння устаткування і технологій;
ü недостатня підготовленість системи календарного і операційно-виробничого планування до нових умов роботи;
ü зміна вимог до якості та оформлення цін на продукцію;
ü зміна вимог до організації роботи з персоналом і т.п.
Тому важливо досить оперативно провести модернізацію та оновлення виробничої і технологічної бази підприємств.
Важливу роль у виробничій реструктуризації грає реструктуризація виробничої бази фірми, яка передбачає здійснення таких заходів:
ü злиття однотипних виробництв;
ü ліквідація збиткових виробництв;
ü впровадження універсальних складальних пристосувань, які забезпечують оперативну переналагодження обладнання на випуск нових видів продукції;
ü впровадження групової технології, що забезпечує виробництво на одному обладнанні різних близьких за технологічними характеристиками виробів;
ü реалізація невикористаного устаткування, що звільняє виробничі площі підприємства для виробництв потрібної на ринку продукції;
ü списання або продаж обладнання, яке не відповідає вимогам стандартів та рівнем якості продукції;
ü здача непрофільного обладнання в оренду на площах підприємства.
Важливою ланкою організаційно-виробничої реструктуризації є управління персоналом.
Концепція реструктуризації системи управління персоналом включає: розробку методів формування поведінки індивідів, відповідного цілям та завданням перетвореної організації, цілей, функцій, організаційної структури, вертикальних і горизонтальних функціональних взаємозв'язків керівників та фахівців у процесі вироблення, прийняття та реалізації управлінських рішень, технології керівництва.
Одним із завдань, які постануть перед кадровими працівниками, є розробка принципово нових підходів до пріоритету цінностей.
Головне всередині організації - працівники, а за межами - споживачі продукції. Тому необхідно повернути свідомість працюючого до споживача, а не до начальника; до прибутку, а не до марнотратства; до ініціатора, а не до бездумного виконавця. Ієрархія відійде на другий план, поступаючись місцем культурі та ринку.
Перехід до нової системи господарювання вимагають у ряді випадків прийняття складних рішень в управлінні персоналом. До них відноситься скорочення чисельності персоналу в період кризових явищ і важкого фінансового становища фірми.
Але при цьому важливо збереження «кістяка» найбільш кваліфікованих працівників фірми, зайнятих на всіх стадіях технологічного циклу: НДДКР - виробництво - збут товару) та послуг.
В умовах реструктуризації містоутворюючих підприємств, де існування людей цілком залежить від роботи в; єдиному великому підприємстві, від скорочення загальної чисельності персоналу також не піти, інакше підприємство Може 1 стати неконкурентоспроможним.
Реструктуризація матеріально-технічного забезпечення вирішує такі завдання:
ü постачання підприємства необхідними матеріально-технічними ресурсами:
ü організацію складського господарства;
ü управління запасами;
ü повноцінне транспортне обслуговування.
У сучасних умовах ще не завжди вдається подолати колишній підхід до управління матеріально-технічними ресурсами, пов'язаний з тим, що працівники служби постачання: прагнуть купити заздалегідь їх максимальної, не завжди рахуючись з об'єктивними потребами і можливостями фірми.
Подібний підхід призводить до надлишку ресурсів, причому часто досить дорогих, що ускладнює фінансовий стан підприємства.
Тому важливо керуватися наступними положеннями:
ü придбання необхідних ресурсів (сировини, матеріалів напівфабрикатів) здійснювати з урахуванням реальних потреб підприємства на поточний період, виходячи з відповідних нормативів, розрахованих на підприємствах з урахуванням потреби виробництва, на підставі заявок відділів збуту;
ü при формуванні портфеля закупівель різко обмежить придбання дорогих імпортних матеріально-технічних ресурсів, намагаючись замінити вітчизняними, більш дешевими ціновому відношенні. Важливо, щоб інформація, яку ресурси її відповідали встановленим стандартам якості для забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції.
При визначенні потреби в ресурсах важливо розділить їх в ціновому відношенні на три групи:
1.Дорогіе ресурси, які повинні купуватися в мінімально необхідній кількості.
2.Дешевие ресурси, які не впливають кардинально на кінцеву ціну продукції та цінової обсяг наднормативних запасів, можна купувати в обсязі, відчутно більшого нормативного, оскільки вони не роблять істотного впливу на фінансовий стан підприємства.
3.Средніе за ціною ресурси, які повинні купуватися в обсязі, передбаченому нормативами.
На підприємстві необхідно встановити суворий облік надходження та витрачання матеріально-технічних ресурсів, що допоможе мінімізувати собівартість продукції та зміцнити економічне становище підприємства.
Сучасні Інтернет - технології (ІТ) будуть відігравати важливу роль у забезпеченні прискорення руху товару і матеріально-технічного забезпечення збуту продукції, і в першу чергу мобільний зв'язок.
Мобільний зв'язок, що є однією з перспективних сфер розвитку бізнесу в XXI столітті, дозволяє:
ü у кілька разів прискорити укладання договорів і контрактів щодо матеріально-технічного забезпечення;
ü скоротити час доставки вантажів і якість обслуговування, оскільки споживачі будуть мати справу тільки з фірмами, що забезпечують високу швидкість і якість доставки товарів і послуг.
Не менш важлива раціональна організація системи складського господарства. При цьому треба усунути безладне розміщення сировини, матеріалів і техніки, знаходження ресурсів на відкритому просторі, що нерідко призводить до втрати якості ресурсів: матеріали та сировина, техніка мокнуть і іржавіють під дощем, втрачають свої якості і можливість застосування, що несе значні збитки фірмі.
Тому дня зберігання ресурсів на відкритому просторі доцільно зробити з швидко збірних конструкцій недорогі навіси і ангари, оберігають ресурси від псування.
При зберіганні матеріалів на складах треба забезпечувати роздільне, компактне розміщення довгомірних і невеликих за розмірами матеріально-технічних ресурсів.
При невеликих розмірах приміщень складів можна використовувати розташування матеріалів компактно в ящиках, в осередках, на спеціальних вертикальних стелажах, які розташовані паралельними рядами в складському приміщенні.
При значній дорожнечею оренди приміщень можна використовувати підземні поверхи будівель і горищні приміщення (для розміщення невеликих за вагою вантажів) і організувати переміщення сировини і матеріалів на спеціальних вантажних ліфтах.
Щоб звести до мінімуму обслуговуючий персонал складів, можна впровадити механізоване і автоматизоване складське господарство.
При автоматизації складів оператор, сидячи за пультом управління, зможе автоматично отримати з будь-якого стелажа на конвеєр перед собою необхідні матеріали і передати їх у відповідні виробничі цехи та підрозділи управління підприємства.
У сучасних умовах на великих і середніх підприємствах функціонують нерідко 3 види складів:
ü склад підприємства;
ü міжцехові склади;
ü складські приміщення в цехах.
Всі ці склади різняться обсягами, габаритами і способами складування вантажів.
Між складами повинна бути налагоджена чітка зв'язок, визначено, які конкретно матеріали, напівфабрикати, обладнання зберігаються в кожному приміщенні, і налагоджено суворий облік з використанням комп'ютерів і автоматизованих інформаційних систем по витрачанню сировини, матеріалів та інших ресурсів, що дозволить мінімізувати витрати на виробництво одиниці продукції підприємства.
Не менш важливу роль грає транспортне забезпечення підприємств, при формуванні системи якого важливо враховувати наступні обставини: специфіку діяльності підприємства; необхідність формування оптимальних - маршрутів руху.
В даний час на підприємствах існують, як правило, наступні види транспортування вантажів:
ü зовнішні перевезення;
ü міжцехове переміщення вантажів;
ü внутрицеховая транспортування матеріально - технічних ресурсів. Зовнішні перевезення мають місце при отриманні ж підприємстві необхідних матеріально-технічних ресурсів та доставці споживачам готової продукції. Забезпечити ефективні вантажопотоки можна, використовуючи:
ü кільцеву систему доставки вантажів;
ü оптимізацію маршрутів переміщення вантажів за допомогою рішення транспортної задачі лінійного програмування;
ü оптимальне поєднання різних видів транспорту з урахуванням характеру вантажу (автотранспорт, залізничний транспорт, авіатранспорт);
ü пакетування вантажу (від міні - у вигляді бандеролі, до багатотонного контейнера);
ü надійну фірму для виконання перевезень і пр.
При зовнішній транспортуванні з урахуванням фінансового стану підприємства можна використовувати власний транспорт (при наявності достатнього обсягу фінансових ресурсів); застосувати транспорт інших фірм на умовах оренди (при меншому обсязі фінансових ресурсів); найманих приватних перевізників, виплачуючи їм зарплату і витрати на ПММ.

Список літератури
1. Абчук В.А. Лекції з менеджменту: Рішення. Передбачення. Ризик. - СПб., 1999
2. Албастова Л.М. Технологія Ефективного менеджменту. - М., 2000
3. Бойделл Т. Як покращити управління організацією. - М., 2001
4. Бреддік У. Менеджмент в організації. - М, 1999.
5. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес. - М., 2002
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Реферат
78.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Реструктуризація підприємств 2
Реструктуризація бізнесу
Реструктуризація підприємств
Планування змін та реструктуризація
Реструктуризація банківської системи
Реструктуризація вугільної промисловості в Росії
Реструктуризація бізнесу ЗАТ БІЗ
Реструктуризація бізнесу ЗАТ БІЗ 2
Реструктуризація та санація підприємств і організацій
© Усі права захищені
написати до нас