Резюме невідомого Данила

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Дарина Менделєєва

У колишні роки, навчаючи школярів основам офіційно-ділового стилю, їх, як пам'ятається, просили написати саму немудру річ - доручення. Старі підручники буквально рясніють подібними проявами довіри різних Іванових Лід і Сидорових Саш, доручають своїм однокласникам і друзям отримати то книги для театральних гуртків, то лопати для юннатів. За теперішніх часів в саму пору знайомити тих же п'ятикласників з новомодної ділової дивиною - резюме 1. Тим більше що жанр цей має, як з'ясовується, дуже глибоке коріння в російському грунті, бо найдавніше що дійшло до наших днів твір такого роду було створено, по всій видимості, ще наприкінці XII століття.

Твір, що отримало серед дослідників найменування «Моління Данила Заточника» (перший, найбільш рання редакція його називається дещо інакше - «Слово Данила Заточеника, еже написа своєму князю»), являє собою одну з численних загадок давньоруської літератури. Єдине, на чому одностайно сходяться всі зверталися до цього твору дослідники, так це на те, що створене воно, по всій видимості, ще до початку монгольського нашестя - просто тому, що немає у "молінні" ні слова про ворожі набіги, про розорення російської землі - словом, про все, що вже в XIII столітті складе основну тему російської літератури. У іншому ж, можна сказати, оточують цей твір суцільні неясності.

Незрозумілий його адресат: різні редакції дослідники відносять то до синам Володимира Мономаха - Юрію Долгорукому та Андрію Володимировичу Доброму, то до сина Всеволода Велике Гніздо - Ярославу Всеволодовичу, в окремих списках можна зустріти й інші князівські імена - вдале твір Данила, судячи з усього, ще довго служило різним ходатаям своєрідним зразком для їх прохань.

Багато незрозумілого й у долі самого автора «Моління»: ми не можемо тепер з упевненістю сказати, хто ж такий був цей загадковий Данило, за що саме потрапив він у своє ув'язнення, та й характер цього метафоричного "ув'язнення", зізнатися, залишається для нас не цілком ясний. Бажаючи, по всій видимості, підкреслити свого становища, в заголовку автор зображує себе немов би замкненим у в'язниці, а потім виявляється, що він цілком вільно пересувається по берегу Лаче-озера в пошуках місця, прихованого від вітру. Порівнюючи себе з князем - володарем Новгорода, Данило нарікає, що в його будинку завалилися кути, а хто бачив коли-небудь ув'язненого, стурбованого станом власної в'язниці? Не зовсім неймовірною здається нам інша ситуація: не порозумівшись з ким-небудь з колишніх господарів, Заточник був просто-напросто висланий у свій надзвичайно небагатого маєтку і тепер змушений шукати нової служби, щоб прогодуватися.

Вельми сумнівним виглядає і підкреслене в заголовку звернення автора до "свого" князя: що займав раніше не саме скромне місце при дворі (бо він натякає на те, що був близькою довіреною курського князя Ростислава), Заточник і тепер не проти, як здається, отримати посаду княжого радника - "думця". У той же час він не просить князя пробачити йому минулі проступки (покаранням за які могло бути "ув'язнення"), але намагається звернути на себе найвищу увагу і при цьому скаржиться і на хабарництво власної рідні, і на підступність чужих (а інакше це кидало б неприємний відсвіт і на самого князя) слуг - тіуна і рядовичей. І, нарешті, навіщо було б автору «Моління», людині начитаному, літературно обдарованій і, без сумніву, помітного при будь-якому княжому дворі XII століття, так старанно демонструвати свої таланти перед власним же князем і навіть розповідати йому подробиці своєї біографії - зокрема , про те, що він, мовляв, "ні за море ходив, ні від філософ навчився". Більш правдоподібною є, погодьтеся, інша ситуація: зазнавши невдачі на місці колишньої служби або впавши в немилість у колишнього заступника, Данило тепер всіляко намагається здобути увагу нового пана 2, якого вже заздалегідь іменує "своїм князем", причому очевидним лейтмотивом «Моління» виявляється прохання про щедру платню.

Звертаючись саме навколо цієї теми: то апелюючи до княжої щедрості, то вельми майстерно розписуючи власну убогість, - Заточник і вибудовує, немов сплітає все своє послання 3. Своєрідним натяком на матеріальну винагороду виглядає навіть фінальне міркування автора про мудрих і дурних - завершуючи їм свою багатоскладову бесіду, оповідач скромно замовкає, "бо йдеться в мирських прислів'ях: довга мова не гарна, хороша довга паволока".

Таким чином, єдиного сюжету в «Моління» немає - розвиток розповіді визначається тут виключно колом авторських асоціацій, образів і цитат, що припали, так би мовити, до слова в розвитку його основної думки. Причому в хід іде все: піклуючись, мабуть, хіба що про тонкощі каламбурів, автор змішує воєдино численні біблійні вислови, "мирські прислів'я", тобто вираження, по всій видимості, почуті ним з чиїхось вуст, і афоризми, запозичені з дуже популярних на Русі особливих збірок. Навіть не пов'язані, як здається, з основною темою «Моління» авторські міркування про "злих дружин" виявляються пов'язані з усім іншим використаним тут матеріалом, так би мовити, за методом - бо є всього лише варіаціями на тему, дуже поширену в давньоруських повчаннях.

Велика кількість книжкових за походженням образів у «Моління» ясно показує, що основною ознакою "мудрості" в XII столітті вважалася насамперед начитаність, а також, можливо, деяка вправність в ораторському мистецтві. Що до останнього, то цим якістю невідомий автор мав, судячи з усього, у вельми високому ступені. Ритміка його твори наближається часом до раешному віршу 4, а крім того, своє досить-таки утилітарне твір Данило зумів зробити не тільки легким для сприйняття, але навіть цікавим і забавним. При цьому древній автор вмів, що називається, відчувати аудиторію: всі риторичні повороти його умовного "резюме" дуже точно розраховані на відповідну реакцію читача. На початку досить розчулив майбутнього покровителя і вдосталь нарікаючи йому на перипетії власної недолугої життя, він зумів потім і розвеселити свого адресата, і без зайвої скромності продемонструвати йому свою вченість, а після, викликавши необхідний до себе інтерес і як відповідаючи на поблажливий питання: "А цей хто такий? "- навіть повідомив з готовністю деякі подробиці своєї біографії. Наприкінці автор смиренно замовкає, ніби боячись набриднути читачеві своїм базіканням.

Увінчалася успіхом чи ця найдавніша з відомих нам спроб влаштуватися на роботу за допомогою резюме? На це питання ми не можемо відповісти точно. Ясно одне: судячи з кількості дійшли до нас списків, твір невідомого Данила ще довго могло служити різним ходатаям зразком для їх прохань.

Примітки

1Говоря про жанр резюме, автор цих нотаток, зрозуміло має на увазі не більш звичне старшому поколінню "короткий, тезове виклад основних моментів статті, промови чи доповіді", а ту різновид анкети-автобіографії з переліком власних досягнень у будь-якій області, яка нерідко потрібно тепер при прийомі на роботу.

2Прі цьому автор «Моління» допускає неточність, яку можна прийняти навіть за якесь бажання пустити пил в очі: наведені ним слова князя Ростислава ("лепшие б ми смерть ...") були сказані, згідно Лаврентіївському літописі, зовсім не їм (сином Юрія Долгорукого Ростиславом Юрійовичем), а переяславським князем Андрієм Володимировичем Добрим. Дослідники, щоправда, не виключають, що племінник міг просто передати своєму придворному слова дядька, проте не виключено і те, що вся ця розмова був просто-напросто придуманий автором, знайомим з будь-якими джерелами літописі.

3Стіль автора «Моління» при цьому слід відрізняти від так званого "плетіння словес" - літературного прийому, широко використовувався набагато більш пізніми - кінця XIV - початку XV століття - давньоруськими авторами, які для опису якого-небудь предмету зазвичай використовували нескінченні ряди близьких за значенням порівнянь (наприклад, в «Житії Сергія Радонезького»: немовля, "яко скарб многоценное, і яко драгий камінь, і яко чюдно бісер"). Невідомий "заточувальник" виглядає в порівнянні з ними набагато більш скромно, просто як людина, здатна порівняно докладно і струнко, не втрачаючи думки, говорити на одну тему. Його твір свідчить, однак, і про знайомство автора з деякими основами ораторського мистецтва, і про те, що вправи в риториці взагалі мали деяку популярність в домонгольської Русі.

4Раешнік, або раешний вірш, - особлива форма віршування з довільною розстановкою наголосів і приблизно однаковою кількістю складів у рядку з парною римуванням. Відомий в російській літературі XVI-XVII століть і за матеріалами народного театру - Порайка, які, втім, до XVII століття навряд чи хто записував.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
17.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Резюме
Самопрезентація та Резюме
Метод заміни невідомого при вирішенні алгебраїчних рівнянь
Швидкодіючий адаптивний спостерігач в системі компенсації невідомого запізнювання
Моління Данила Заточника
Пророцтва книги Данила
Доля і творчість Данила Хармса
Правління Романа Мстиславича та Данила Галицького
Герой Ведроші і Смоленська Воєвода Данила Васильович Щеня
© Усі права захищені
написати до нас