Редагування текстів за видами видань газетно-журнальні інформаційні рекламні

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Редагування текстів за видами видань

(Газетно-журнальні, інформаційні, рекламні)

Введення

Редакторська професія передбачає уміння і навички кваліфіковано працювати з текстами, які мають різне цільове призначення, відносяться до різних тематичних розділів, мають різну знакову природу, різний характер інформації. Іншими словами, мова йде про редагування багатьох видів текстів, кожен з яких має свою специфіку структурного та змістовного побудови. А також відповідного використання стилістиці-мовних засобів.

Виходячи з характеру інформації, її цільового призначення і читацької аудиторії, можна умовно виділити такі види видань:

  • газетно-журнальні;

  • рекламні;

  • інформаційні;

  • наукові;

  • науково-популярні;

  • навчальні;

  • літературно-художні;

  • видання для дітей;

  • перевидання.

Коротко розглянемо особливості редагування текстів за цими видами видань.

1. Редагування газетно-журнальних видань

Перед починаючим редактором періодичних видань, перш за все, висуваються дві вимоги:

1 Глибоке розуміння типології цих видань;

2 Досконале знання теорії та практики жанрів.

Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань включає в себе такий перелік: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Кожен з цих видів має свою періодичність, призначення, формат, стиль представлення матеріалів, тираж.

Що ж стосується жанрів (а це три групи: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні), то грунтовне оволодіння ними редактором необхідно для того, щоб на практиці сповна використовувати можливості кожного з цих жанрів, осмислено редагуючи і конструюючи відповідний текст.

Перед редактором постійно постає питання: як досягти того, щоб матеріали були не просто прочитані, а ще й викликали інтерес читацької аудиторії, запам'ятовувалися?

При вирішенні цього питання можна спиратися на деякі правила:

1 Ясний і простий стиль - це найкращий стиль.

2 Слід писати так, щоб всі зрозуміли написане.

3 Думати про ясність викладу слід перед початком написання та редагування.

4 Завжди необхідно пам'ятати, що написане може читати навіть не зовсім підготовлений читач.

5 «Популярне» виклад завжди корисніше ніж «наукове».

6 Ні стилю «наукового» і «ненаукового» - є стиль ясний і неясний.

Приступаючи до редагування газетно-журнальних текстів, яке починається після обов'язкового першого наскрізного читання, редактор, перш за все, повинен оцінити ці тексти з трьох позицій:

виклад фактів;

структури;

манери викладу.

Коротко розглянемо змістовне наповнення кожної з цих позицій.

Виклад фактів

Головним елементом змісту журналістського матеріалу є факт (чи група фактів). Він і береться автором за основу для подальшого коментування, аналізу чи пояснення. Редактору важливо на початку з'ясувати актуальність цього факту, його новизну. Для цього, звичайно, слід бути обізнаним з випусками останніх новин, публікаціями конкурентів. Цілком зрозуміло, що факт, про який було повідомлено днем раніше в іншому друкованому органі, повинен викликати у редактора подвійне увагу. Тому що як інформація, такий факт вже безнадійно застарів. Інша справа - коментування його в аналітичному жанрі.

Наступним етапом редакторського аналізу є рівень коментування фактів автором. Мова йде, перш за все, про глибину і всебічності такого аналізу, про наявність різних точок зору, про авторську об'єктивності, особливо в критичних матеріалах.

Перевірка достовірності факту також входить до сфери компетентності редактора.

Редактора з самого початку слід виробити скептичне ставлення до представлених репортером фактами. У такому випадку з'явиться потреба перевіряти всі дані на достовірність: точні посади, ініціали, імена героїв, назви політичних організацій, географічні назви, адреси, дати і цифри. Щодо останнього, то редактору доцільно звіряти перед підписанням у друк наведений у статті цифровий ряд навіть з калькулятором - часто буває, що цифри не сходяться.

Застереження повинні викликати також ненадійні джерела отримання факту - політична партія, конкуруюче видання, анонімний автор, так як в цьому випадку факти можуть бути навмисно перекручені.

Досвідчений редактор, який вже навчився розрізняти недобросовісність окремих репортерів, фактологічну частину в таких матеріалах буде піддавати подвійному увазі.

Структура

Мова йде про послідовність викладу матеріалу, яка в подальшому забезпечує необхідну логічний взаємозв'язок і мотивовану сумісність всіх частин твору (вступної, основної та заключної). Незавершеність попередньої думки, раптові перескакування від одного факту до іншого без усякого зв'язку, занадто розтягнуте вступ і зовсім відсутня заключна частина - все це свідчить, що матеріал потрапив до рук редактора «сирим» саме в структурному плані.

Цей етап роботи буде ефективніше, якщо редактор на початку з'ясує, в якому стилі написаний текст, описовому або пояснювальному.

Для описових текстів характерна наявність значної кількості фактологічного матеріалу, який буде мати потребу в перевірці.

У пояснювальних текстах головним є розкриття сутності різних явищ і дій.

Це важливо враховувати перед правкою тексту тому, що не скрізь можна зробити механічну перестановку його частин. Так, наприклад, в описових текстах така перестановка може піти на користь і формою, і змістом. А от у текстах, виконаних у пояснювальному формі, найменша перестановка може змінити зміст матеріалу. Адже тут важлива сувора послідовність суджень.

Порушення такої послідовності може відбуватися не тільки внаслідок перестановки частин тексту, але ще через непродумані до кінця скорочень. Нерідко буває, що саме в скороченому абзаці залишилося якесь ключове слово, без якого стає незрозумілою суть наступного абзацу. У викинутих фрагментах можуть бути прізвища, дати, аргументи, інформаційний привід для тексту, який викладається далі. У цих випадках редактор повинен пам'ятати про шкідливість механічних скорочень.

Правда, у журналістській практиці без скорочень обійтися ніяк не можна. Цю неприємну для авторів процедуру доводиться виконувати редакторам найчастіше. Складніше буває з бездоганно «складеними» матеріалами, які не поміщаються на заздалегідь відведеному місці. Тоді доводиться скорочувати і скорочувати дуже акуратно: окремі пропозиції, фрази і слова.

Структура матеріалів в інформаційному жанрі, як правило, потребує наявності інтригуючого початку. За кордоном це називають «лід» інформації. Коли ж у першому і в другому абзацах такого «льоду» немає, а є багато загальних фраз, які відволікають увагу читача і роблять твір нудним - вони підлягають скороченню.

Манера викладу

Редагування манери викладу - це вже сфера літературного редагування, яке передбачає удосконалення мови і стилю твору, виправлення наявних граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

На цьому етапі роботи є також свої особливості. Перш за все, редактору слід розрізняти явні мовні та стилістичні помилки, які виходять за межі правописних норм, і особливості індивідуальної манери письма автора. Коли така різниця усвідомлюється, тоді можна легко уникнути непорозумінь з автором і редактором через не завжди виправданих смакових редакторських правок.

Деякі редакції газет, в яких працює літературний редактор, нерідко «грішать» зайвим причісуванням індивідуальної манери письма авторів. Це і є смакова правка, яка усереднює, уніфікує, згладжує особливості викладу матеріалу одного автора з іншим.

Разом з тим, слід лише вітати спроби редактора спрощувати складні конструкції в тексті, уникати мало поширених термінів. Якщо такий термін все ж вводиться в текст, то не зайвим буде дати його доступне тлумачення.

Редактор повинен бути своєрідним черговим, який не допускає на газетні шпальти невиправдані жаргони, модні слогани, заїжджені фрази і т.п. Цим він тільки підвищує культурний рівень видання.

На цьому етапі також слід подбати про дотримання єдиного стилю представлення свого видання: однакового підходу до написання скорочень, ініціалів, великих і малих літер, заходів величини, географічних назв тощо.

2 Редагування рекламних видань

Редактора, що працює з рекламними виданнями, необхідно знати завдання, які вирішує реклама та основні понять з цієї проблематики.

Залежно від цілей, визначених конкретної ринкової ситуації, реклама може ефективно вирішувати наступні завдання:

- Інформування (формування обізнаності і знання про новий товар, конкретну подію, фірму і т.п.);

- Напучування (поступове, послідовне формування переваги, відповідного сприйняття споживачем образу фірми і її товарів; переконання покупця зробити покупку; заохочення факту покупки і т.д.);

- Нагадування (підтримання обізнаності, утримання в пам'яті споживачів інформації про товар в проміжках між покупками; нагадування, де можна купити даний товар) і інші завдання;

- Позиціонування (перепозиціювання) товару або фірми-комунікатора;

- Утримання покупців, лояльних до рекламованої марки;

- Створення «власного обличчя» фірми, яке відрізнялося б від образів конкурентів. Позначає цю функцію сленговий вираз «відбудова від конкурентів» стало вже загальноприйнятим терміном. У кінцевому підсумку, всі функції реклами, так само, як і інших елементів комплексу маркетингу, зводяться до досягнення основних цілей СМЯ: формування попиту і стимулювання збуту.

Основні поняття

  • форми існування реклами (слухова, зорова, зорово-слухова);

  • предмет рекламних повідомлень (різноманітні товари та послуги, ідеї, політичні особистості);

  • характер інформації в рекламних повідомленнях (комерційна, політична, соціальна, прихована);

  • цільове призначення реклами (реклама товарів і послуг; реклама ідей; комерційна та некомерційна реклама; реклама благодійних фондів, політичних чи релігійних організацій; спонукальна реклама - скажімо, у вигляді купонів з обіцяними знижками, який спонукає до покупки і т.п.);

  • об'єкти авторського права в рекламних виданнях (логотип фірми, товарний знак, слоган, рекламний девіз, текстовий та ілюстративний матеріали);

  • типологічна структура видань з рекламними текстами (власні рекламні періодичні видання; рекламні Інтернет-сайти; проспекти; каталоги; видання, поширювані поштою - такі як листи, прейскуранти, бланки; періодичні видання не рекламного характеру; рекламна продукція, розміщена на зовнішніх носіях з метою привернення уваги потенційних споживачів, - рекламні щити, афіші, транспаранти, світлові вивіски, електронні табло).

Розібравшись в такій різноманітної інформації щодо сутності і видо-типологічної характеристики рекламних видань, слід з'ясувати, в яких жанрах найчастіше створюються рекламні тексти.

Особливою специфіки у підготовці та редагуванні таких текстів немає. Особлива специфіка з'являється тільки рекламних матеріалах таких жанрів:

  • рекламна замітка;

  • рекламне оголошення;

  • рекламна рядок (на газетній смузі або на екрані телевізора);

  • матеріали зовнішньої реклами.

Специфіка наступна:

1 Творцями реклами виступають одночасно декілька чоловік: замовник реклами, автор тексту (він же - і редактор), художник-дизайнер.

2 Елементу реклами (текст, ілюстрація, заголовний ряд, Слоган, логотип або марка) є рівноправними складовими єдиного цілого і, відповідно, впливають один на одного. Так, наприклад, творчий задум редактора тексту може бути відкоректований несподіваною знахідкою художника. І навпаки: художник під впливом підібраного текстового ряду змушений змінювати свою попередню концепцію і йти за задумом автора-редактора.

3 Ефективність реклами досягається не тільки вдало скомпонованими усіма її елементами, а й психологічним впливом на потенційного покупця чи споживача. Таким чином, творці реклами, крім уміння писати і оформляти написане, повинні бути також і тонкими знавцями психології покупця (споживача).

Тепер коротко про сутність самого редагування рекламних текстів.

Зусилля редактора направляються, насамперед, на вилучення зайвих фраз і слів загального характеру. Наголос робиться на своєрідні родзинки тексту - «ключові слова», які можуть легко запам'ятатися і на певний час надійно «осісти» в пам'яті того, хто прочитав такий текст.

Приклади:

Ma з 'Donalds «Я Це люблю»

Рекламні тексти, розраховані на масову аудиторію, виграють від того, якщо в них звести до мінімуму специфічні, маловідомі терміни.

Редагуванню підлягають довгі складнопідрядні речення. Це ж стосується вступних слів або цілих словесних конструкцій уточнюючих фраз типу «відповідно до», «як відомо», «за останніми даними». Фрази повинні бути максимально лаконічними, але точними і дотепними.

Особлива вимога: створення тексту добірним літературною мовою. Високий рівень культури мови рекламного твору - ознака серйозності рекламодавця, його глибокої поваги до читача. Разом з тим, грубі граматичні чи стилістичні помилки свідчать, що мовна безграмотність у цій фірмі ймовірно може доповнювати і безграмотність професійну.

Дотримання принципу уніфікації і однакового стилю подання особливо важливо в рекламних текстах.

Ця теза найкраще можна продемонструвати на прикладі тексту, представленого в одній рекламній газеті:

Курси з вивчення іноземних мов:

Німецька, англійська, французька, арабська, іврит,

У групах за прискореною програмою:

Для студентів;

Для дітей.

у групах для молодих.

Окремі групи - для пенсіонерів.

Оплата складає 350 гривень. Мова іврит - 450 грн.

Звертатися:

Неділя-середовище - 9 ~ 18.00. Пт-сб - 10-00 ~ 14.00 годин

Телефонуйте терміново за телефонами -218-11-71, Київ.

А ось як виглядав би цей текст на газетній шпальті після елементарної редакторської правки і уніфікації:

Курси з вивчення іноземних мов у Києві

(Англійська, арабська, іврит, німецька, французька)

Групи за прискореною програмою для:

  • дітей;

  • школярів;

  • студентів;

  • пенсіонерів.

Вартість навчання - 350 грн (за іврит - 450 грн)

Запис проводиться:

НД -СР: 9.00-18.00 год; пн.-сб.: 10.00 ~ 14.00 год

Тел.: (044) 218-11-71

3 Редагування інформаційних видань

Сучасну типологію інформаційних видань складають видання бібліографічні, оглядові, реферативні. Останнім часом, зі зростанням інформаційного потоку в державі, попит на них помітно збільшується.

В основі таких видань - конкретні дані про опубліковані (або неопублікованих) роботах з різних галузей суспільної діяльності. Об'єктами для збору та опису інформації, таким чином, стають статті, збірники наукових робіт, монографії, тези наукових конференцій, професійні періодичні видання, а також дисертації, автореферати дисертацій, депоновані роботи на правах рукописів, звіти про науково-дослідних і науково-конструкторських роботах .

Зміст роботи редактора буде залежати від виду конкретного видання.

Розглянемо це на прикладі підготовки бібліографічних видань.

Незважаючи на широкий різновид таких видань (бібліографічний каталог, бібліографічний огляд, бібліографічний список, бібліографічний покажчик), основною частиною тексту є набір даних, який дає можливість одержати загальну характеристику про те чи іншому творі.

Оформляються такі дані у відповідності з існуючими стандартами.

Складовими бібліографічного опису є:

- Прізвище автора,

- Назва твору,

- Дані про видавця, редактора, автора передмов, приміток,

- Назва видавництва,

- Місце і рік видання,

- Обсяг,

- Наявність покажчиків, ілюстрацій тощо.

Готуючи до друку такі видання, редактор на початку з'ясовує кілька важливих аспектів:

  • тематика видання;

  • хронологічні межі;

  • структура і система рубрикації;

  • принцип опису та його мовне редагування.

Тематичний аспект бібліографічних видань надзвичайно широкий. Це і універсальні покажчики літератури за основними тематичними рубриками, які видаються у нас і за кордоном, і покажчики літератури конкретної тематики, і покажчики наукових і творчих досягнень окремих особистостей.

Хронологічні межі також важливо визначити відразу: новинки за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць), або протягом усього життя автора.

Непростим є вирішення питання щодо структури покажчика. Адже мова йде про раціональне, зручному, перш за все для користувача, розташуванні зібраного колосального обсягу інформації. У цьому випадку неможливо обійтися без чітко продуманої системи рубрикації. В основу рубрикації можуть бути покладені різні способи: алфавітний, тематичний, предметний, хронологічний, змішаний.

Для прикладу, наведемо класичну структуру бібліографічного покажчика:

  • передмову;

  • автобіографія;

  • основні дати життя та діяльності;

  • бібліографія праць;

  • матеріали про автора;

список видань, де публікувалися роботи автора і література про нього;

покажчик осіб.

Це - рубрикація так званого першого рівня. У середині деяких розділів може бути свій поділ на підрубрики. Так, розділ «Бібліографія робіт», враховуючи обсяг діяльності автора і широту його наукових інтересів, може поділятися на такі підрозділи:

  • окремі книжкові видання;

  • передмови до книг;

  • переклади;

  • наукове редагування;

  • рецензування книжкових видань;

  • наукові та науково-методичні статті.

А розділ «Матеріали про автора" може містити такі рубрики: «У книжкових виданнях», «У мережі Інтернет», «У періодичних виданнях» тощо

Для зручності користування такою системою рубрикації доцільно всі позиції позначати суцільний нумерацією, розмістити їх по роках, а в межах кожного року подавати до алфавітним порядку.

І, врешті-решт, про принцип опису та його мовному редагуванні. Важлива вимога до підготовки такого виду літератури: склад бібліографічного опису подавати тією ж мовою і так, як вони зазначені на титулі або каталожної картці видання. Для зручності на початку подається опис видань, які були видані державною мовою. Далі, в алфавітному порядку, описують видання іноземними мовами.

Не другорядною є і повнота опису.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Журналістика, видавнича справа та ЗМІ | Реферат
55.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Редагування науково технічних видань
Редагування науково-технічних видань
Редагування окремих видів видань
Рекламні компанії
Рекламні комунікації
Рекламні сувеніри
Рекламні агентства
Інформаційні потреби та інформаційні запити
Облік витрат за видами діяльності
© Усі права захищені
написати до нас