Установа освіти
«БІЛОРУСЬКИЙ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ »
Дипломна робота
на тему:
«Ревізія і аналіз витрат в промисловій організації, їх роль у підвищенні ефективності виробництва»
Гомель 2009
Зміст
Введення
1. Теоретичні аспекти ревізії та аналізу виробничих витрат промислових організацій, їх роль у підвищенні ефективності виробництва
1.1 Економічна сутність витрат на виробництво, їх класифікація та роль в організації бухгалтерського обліку
1.2 Собівартість як основний показник виробничої діяльності організації
1.3 Роль, завдання ревізії та аналізу у підвищенні ефективності виробництва в умовах ринкових відносин
2. Критичний аналіз літературних джерел з питань ревізії та аналізу витрат
3. Коротка економічна характеристика приватного виробничого унітарного підприємства «Мозирський молочні продукти»
4. Ревізія витрат на виробництво: сучасна методика напрямки вдосконалення
4.1 Бухгалтерський облік як основне джерело інформації для ревізії витрат на виробництво
4.2 Ревізія стану обліку витрат, якість первинних і зведених документів і регістрів організації
4.2.1 Методика ревізії прямих витрат
4.2.2 Методика ревізії непрямих витрат
4.2.3 Ревізія правильності обчислення собівартості продукції
4.3 Оформлення та розгляд результатів ревізії витрат вдосконалення прийомом і методів
5. Методика аналізу витрат на виробництво продукції
5.1 Інформаційне забезпечення та об'єкти аналізу витрат на виробництво
5.2 Аналіз складу і структури витрат на виробництво
5.3 Аналіз собівартості продукції по калькуляційних статтях
5.4 Аналіз собівартості окремих видів продукції
5.5 Резерви зниження собівартості продукції
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Актуальність теми. Ускладнення господарських зв'язків і механізм ринкових відносин, поява нових інструментів ринку, методів і засобів управління виробничо-господарською діяльністю викликали необхідність додаткової інформації, яка забезпечує успішне функціонування підприємства в цих умовах. Як показує практика, підприємства, що мають складну виробничу структуру, гостро мають потребу в оперативній економічної та фінансової інформації, що допомагає оптимізувати витрати і фінансові результати, приймати обгрунтовані управлінські рішення. Використовувана на підприємствах традиційна система ревізії та аналізу виробничих витрат орієнтована, насамперед, на представлення інформації про діяльність зовнішнім користувачам. Разом з тим, перед урахуванням стоїть завдання забезпечення необхідною інформацією не тільки зовнішніх споживачів, але і задоволення потреби апарату управління підприємства. З цією метою необхідно посилити інформаційні функції обліку, його оперативні та аналітичні властивості, організувати аналітичний облік виходячи з потреб управління.
Рішення теоретичних, методологічних і практичних питань організації та функціонування управлінського обліку є актуальним і для промислових організацій. Перехід до ринкових відносин суперечливо позначився на фінансових результатах їх діяльності. Організація обліку витрат і калькуляції собівартості промислової продукції є однією з основних передумов ефективного функціонування промисловим підприємством, підвищення конкурентоспроможності їх продукції, уповільнення темпів інфляції в економіці.
Підвищення ефективності виробництва можливе на основі подальшої інтенсифікації використання матеріальних, паливних і енергетичних ресурсів. Зменшення матеріальних витрат на виробництво продукції веде до зниження її собівартості, зростанню прибутку і рентабельності виробництва.
Ефективне управління виробничими витратами і собівартістю продукції вимагає підвищення оперативності отримання облікової інформації, так як від своєчасного прийняття управлінських рішень залежать кінцеві результати роботи підприємства. Існуючі методики ревізії та аналізу у виробничих організаціях вироби практично не сприяють прийняттю ефективних управлінських рішень щодо усунення впливу факторів (причин), негативно впливають на економічні показники. Діюча система обліку і калькулювання собівартості харчової продукції не дозволяє ефективно управляти процесом формування собівартості. Недостатньо використовуються засоби автоматизованої обробки облікової інформації.
Оцінка сучасного стану розв'язуваної проблеми. Теоретичною передумовою для дослідження проблеми прийняття управлінських рішень з ревізії та аналізу витрат та калькулірованіяю собівартості продукції з виробництва харчових продуктів послужили наукові розробки з економіки, бухгалтерського обліку та фінансового аналізу, видані в країнах з розвиненою ринковою економікою. Вони дозволили вітчизняним економістам провести адаптацію зарубіжних методик управлінського обліку в умовах зародження ринкової економіки. Найбільш значущий внесок у розвиток теорії, методології та методик управлінського обліку внесли Акуліч Ю.І., Андрєєв В.Д., Бєлов А.А., Карпова Т.П., Керімов В.Е., Кондраков Н.П., Куттер М.І., Ладутько Н.І., Ламикін І.А., Лисович Г.М., Нідлз Б., Палій В.Ф., Папковская П.Я., Савицька Г.В., Соколов О.Ю. , Стражев В.І., Ткач, В.І. та інші автори.
Разом з тим, багато наукові розробки з проблем впровадження та функціонування управлінського обліку, ревізії і аналізу опубліковані в останні роки у вітчизняній та російській літературі, носять переважно теоретичний характер, оскільки на сучасному етапі ще не сформувалася нормативна база, що дозволяє провести розрахунок багатьох аналітичних показників. Це пов'язано, в першу чергу, з перехідним етапом становлення економіки, коли атрибути ринкової системи тільки починають формуватися. Як наслідок цього в стадії розвитку, стосовно до ринкових умов господарювання, знаходяться методологія, методика і організація бухгалтерського обліку. На підприємствах відсутня аналітична інформація динамічного характеру, необхідна для оцінки організації виробництва і збуту продуктів праці за критеріями отримання максимального маржинального доходу, періодичності оновлення продукції та технології та іншим аспектам діяльності підприємства.
Мета і завдання роботи. Метою даної дипломної роботи - є вивчення проведення ревізії і аналізу витрат в промисловій організації, їх роль у підвищенні ефективності виробництва.
Для досягнення наміченої мети поставлені такі завдання:
розглянути теоретичні аспекти ревізії та аналізу виробничих витрат промислових організацій, їх роль у підвищенні ефективності виробництва;
вивчити методику проведення ревізії витрат на виробництво: сучасна методика напрями вдосконалення;
провести аналіз витрат на виробництво продукції і намітити резерви їх зниження.
Перелік методів дослідження. Методологія дослідження грунтується на науковому методі пізнання, діалектичному підході до розуміння методики проведення ревізії витрат і калькулювання собівартості продукції, відбитому через систему показників і критеріїв ефективності їх взаємозв'язку і взаємозалежності.
У процесі дослідження застосовувалися загальнонаукові методи дослідження такі, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, системний підхід, а також спеціальні методи і прийоми.
Вихідні дані для розробки теми. Для написання дипломної роботи використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, методології, методики та організації обліку, економічного аналізу, фінансового менеджменту, управління; нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку та аналізу в галузі формування фінансових результатів; рекомендації і положення (стандарти) за бухгалтерського обліку та звітності. Інформаційною базою дослідження стали опубліковані статистичні дані, інформація статистичної та бухгалтерської звітності, а також матеріали, отримані в результаті одноразового обстеження на приватному виробничому торгової унітарному підприємстві «Мозирський молочні продукти».
Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
1. Теоретичні аспекти ревізії та аналізу виробничих витрат промислових організацій, їх роль у підвищенні ефективності виробництва
1.1 Економічна сутність витрат на виробництво, їх класифікація та роль в організації бухгалтерського обліку
У процесі кругообігу засобів організації виробнича стадія є головною. Процес виробництва - це процес з'єднання живої праці із засобами виробництва. Він протікає безперервно, а тому вимагає безперервних витрат праці і засобів виробництва - предметів праці і засобів праці.
Згідно бюджету Республіки Білорусь на 2008/2009гг. встановлені наступні витрати республіканського бюджету в сумі: 40342173851 тис. рублів у 2008р. і 57699262425 тис. рублів у 2009р. за функціональною класифікацією видатків Республіки Білорусь по розділам, підрозділам і видам витрат згідно з.
Напрями видатків бюджету Республіки Білорусь в 2008/2009гг. представлені в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 - Структура витрат республіканського бюджету за відомчою класифікації видатків Республіки Білорусь в 2008/2009гг.
Витрати |
Роки | |||
2007 | 2008 | 2009 | |
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ДІЯЛЬНІСТЬ | 7 389 259 417 | 8 877 916 304 | 11 872 742 564 |
Державні органи загального призначення | 574 153 929 | 647 180 821 | 904 538 918 |
Міжнародна діяльність | 241 126 656 | 28 248 474 | 396 849 300 |
Забезпечення проведення виборів і референдумів | 405 379 | 25 081 232 | 619 223 |
Обслуговування державного боргу Республіки Білорусь | 381 802 863 | 754 239 004 | 953 355 011 |
Державний матеріальний резерв | 68 916 247 | 70 281 942 | 119 306 816 |
Фундаментальні наукові дослідження | 108 025 857 | 120 198 000 | 161 040 818 |
Прикладні наукові дослідження, науково-технічні програми і проекти в галузі загальнодержавної діяльності | 82 075 473 | 117 584 265 | 145 737 752 |
Резервні фонди | 489 546 634 | 418 790 000 | 466 440 000 |
Інша загальнодержавна діяльність | 983 972 702 | 1 064 440 589 | 1 695 956 221 |
НАЦІОНАЛЬНА ОБОРОНА | 1 130 646 989 | 1 240 431 439 | 1 732 969 415 |
СУДОВА ВЛАДА, правоохоронну діяльність та забезпечення БЕЗПЕКИ | 1 729 195 084 | 1 949 039 998 | 2 642 165 691 |
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА | 7 118 508 442 | 11 026 431 719 | 17 349 787 758 |
ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА | 480 736 250 | 550 096 439 | 620 677 096 |
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ І ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО | 8 967 697 | 24 087 540 | 60 754 883 |
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я | 919 458 930 | 102 600 453 | 1 539 675 988 |
ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА, СПОРТ, КУЛЬТУРА І ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ | 407 015 564 | 488 238 952 | 672 312 622 |
ОСВІТА | 1 157 326 639 | 1 278 200 531 | 1 774 759 409 |
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА | 11 669 968 267 | 13 881 726 876 | 19 433 416 999 |
ВСЬОГО | 32 011 083 279 | 40 342 173 851 | 57 699 262 425 |
Більш наочно представимо зміна у бік збільшення на рис. 1.1
Рис. 1.1 Темп зміні витрат РБ за 2007/2009гг.
У дипломній роботі будуть використовуватися поняття - витрати на виробництво продукції та її реалізацію (виконання робіт, надання послуг), які представляють собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (виконання робіт і надання послуг) сировини, матеріалів, палива, енергії, природних ресурсів, та іншого майна, трудових ресурсів, а також інших витрат на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), на управління безпосередньо виробництвом та організацією в цілому, продаж продукції. Витрати на виробництво продукції утворюють її собівартість.
Разом з тим суб'єкти господарювання несуть ряд витрат, що відшкодовуються за рахунок інших джерел (прибутку, цільового фінансування та цільових надходжень з державного бюджету і т.д.). Проте основна частка витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), це витрати на виробництво продукції, що випускається суб'єктом господарювання. Вони повинні відшкодовуватися з вартості виробленої та реалізованої готової продукції (робіт, послуг) і приносити дохід (прибуток).
Одні витрати на виробництво є простими, однорідними, інші - комплексними. Одна частина витрат включається до собівартості готової продукції безпосередньо прямим шляхом, інша - розподіляється, одні витрати залежать від обсягу виробництва, інші - не залежать і так далі.
Тому все це різноманіття витрат, що утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), необхідно класифікувати за певними ознаками. Це сприяє поліпшенню їх планування, прогнозування і аналізу.
У вітчизняній практиці виділяють наступні ознаки класифікації витрат на виробництво (рис.1.1).
За видами витрат з економічної однорідності і місцем виникнення вони поділяються на економічні елементи і статті калькуляції.
Економічні елементи показують, що витрачено і на яку суму в цілому по підприємству, незалежно від того, відносяться ці витрати до виробленої продукції або до робіт та послуг непромислового характеру.
Малюнок 1.1-Ознаки класифікації витрат на виробництво
Угрупування витрат за елементами використовується, головним чином, у загальноекономічних розрахунках. Це угрупування знаходить відображення у кошторисі витрат на виробництво, що накопичується на рік з розбивкою по кварталах.
Економічні елементи використовуються при складанні кошторису витрат на виробництво в грошовому вираженні і перевірці її виконання при нормуванні та аналізі оборотних коштів організації. У народно-господарському масштабі по них обчислюється національний дохід.
До економічних елементів відносяться:
Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);
Витрати на оплату праці;
Відрахування на соціальні потреби;
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
Інші витрати.
Це угрупування є єдиною для всіх суб'єктів господарювання.
У елемент «Матеріальні затрати» включається вартість придбаних з боку сировини і матеріалів; покупних матеріалів; покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів; робіт і послуг виробничого характеру і т.д.
У залежності від питомої ваги окремих груп витрат і порядкам включення до собівартості конкретних виробів при розробці галузевих методичних вказівок наведена номенклатура статей може скорочуватися або розширюватися.
Так, наприклад, в деяких галузях можуть виділятися в окрему статтю транспортно-заготівельні витрати (відхилення у вартості сировини), допоміжну сировину, амортизація основних засобів та ін При цьому важливою умовою обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є єдність цих показників як в плані, так і в бухгалтерському обліку і калькулювання.
За призначенням усі витрати поділяються на технологічні (основні) та господарсько-управлінські (накладні).
За способом включення до собівартості продукції всі витрати можна підрозділити на прямі, що розподіляються і непрямі.
По відношенню до обсягу виробництва витрати поділяються на змінні і умовно-постійні.
За ступенем однорідності розрізняють витрати одноелементні (прості) і комплексні.
За доцільності виробничі витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні.
Залежно від характеру зв'язку з виробництвом витрати поділяються на виробничі та комерційні
Залежно від місця виникнення витрати враховуються по виробництвам, цехам, ділянкам, бригадам і т.п.
У залежності від часу виникнення і включення у витрати виробництва витрати можна підрозділити на поточні, майбутні і майбутніх періодів.
По відношенню до бізнес-плану вони можуть бути планованими і не планованими, а по відношенню до формування собівартості продукції - включаються і не включаються до собівартості.
Підприємства, що випускають продукти харчування, виробничу, торговельну й інші види діяльності, повинні вести роздільне планування та облік витрат з тим, щоб забезпечувалося точне обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) та формування достовірних фінансових результатів за кожним видом діяльності, що здійснюється суб'єктом господарювання.
Планування та облік витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), повинні бути організовані таким чином, щоб була можливість здійснювати необхідну їх угрупування для забезпечення ефективного управління транспортним підприємством.
Угруповання витрат, що включаються до собівартості в досліджуваній організації (робіт, послуг), представлена на рісунке.1.2.
Основний класифікаційної угрупованням витрат, використовуваної в плануванні, обліку і калькулювання собівартості, є угрупування за елементами та статтями витрат.
Малюнок 1.2. Угруповання витрат, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг)
Безпосередньо виробнича діяльність висловлює головну мету підприємства - випуск продукту, який буде реалізований, і отримано прибуток. Виробничі процеси - друга стадія виробництва. Характерною особливістю цієї стадії як центральної у виробничій системі є формування витрат на виробництво продуктів. Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. Обмеження ресурсів і досягнення запланованої ефективності вимагають постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, які залежать у великій мірі від впливу зовнішнього середовища. Крім того, адміністрація з метою управління витратами і доходами спостерігає за ефективністю роботи кожного підрозділу, за отриманими результатами від виробництва кожного виду продукту.
В цілому механізм господарювання підприємства визначається ступенем керованості витратами.
На рис. 1.5 наведені основні елементи системи управління витратами на виробництво.
Малюнок 1.5.Еліменти системи управління собівартості та їх взаємозв'язок
Вимоги управління визначають окреме вивчення методики обліку витрат виробничої діяльності та необхідність розробки для підприємств системи контролю за собівартістю минулого періодана основі розширення аналітичності застосовуваних в обліку угруповань витрат.
До витрат виробничої сфери діяльності належать витрати, зумовлені 'технологією виробництва, що залежать від обсягу випуску продукції і складові речову основу випущеного продукту. Облік витрат виробництва є визначальним в загальній системі бухгалтерського обліку. Управлінський облік не обмежується тільки обліком витрат на виробництво у вартісних показниках, регламентованих в нормативних документах. Його зміст набагато ширше і складається з:
- Відображення виробничих процесів у кількісному вимірі з метою управління ними та визначення прибутку;
- Вибору в якості об'єктів обліку господарських процесів і пов'язаних з ними витрат;
- Обмеження суб'єкта обліку рамками підприємства;
- Системного використання елементів методу (планування, нормування, вимірювання, реєстрація, оцінка, групування, аналіз, контроль) у відображенні ходу виробничого процесу в нерозривному зв'язку з процесом наростання витрат;
- Класифікації витрат відповідно до цілей їх управління для визначення собівартості продукції і отриманого прибутку, прийняття рішень та планування, здійснення процесу контролю і регулювання;
- Формування внутрішньої звітності за рівнями управління виробничими процесами з використанням при цьому принципів управління, прийнятих на підприємстві »з урахуванням перетворення Показників внутрішньої від парності в показники зовнішньої звітності.
У висновку хотілося б відзначити, перехід промислових підприємств до ринкової економіки вимагає нових методичних підходів до управління витратами виробництва, що враховують вплив податкової системи, інвестиційної політики, інфляційних процесів та інших особливостей ринку. У зв'язку з мінливими умовами господарювання та орієнтацією на міжнародні стандарти і світову практику обліку виникає необхідність перегляду чинних положень з планування та обліку витрат.
Особливості організації і методології планування та обліку витрат можуть виявлятися у виборі об'єктів обліку і калькулювання, номенклатурі калькуляційних статей витрат, способів ведення обліку і т.д.
Прийняті підприємством методичні рішення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) обов'язкові для застосування протягом усього звітного року. При зміні облікової (планової) політики повинні забезпечуватися спадкоємність методичного підходу і порівнянність даних в порівнянні з попереднім роком.
1.2 Собівартість як основний показник виробничої діяльності організації
Собівартість є одним з найважливіших узагальнюючих показників діяльності промислових підприємств: чим даний показник нижче за умови виконання плану по кількості і якості продукції, тим вище ефективність виробництва. У собівартості відображаються рівень управління виробництвом, ступінь використання трудових ресурсів, техніки та багатьох інших факторів. Види собівартості представлені на малюнку 1.4.
Малюнок 1.4 - Види собівартості
Керімов В.Е пише, що собівартість як економічна категорія знаходить своє конкретне вираження у показнику індивідуальної собівартості продукції кожного підприємства, а узагальнене вираження - в показнику собівартості продукції галузі.
Обчислення собівартості здійснюється в процесі калькулювання. Калькулювання - це процес віднесення тих чи інших видів витрат безпосередньо на носії цих витрат. До основних методологічних питань, які вирішуються в процесі калькулювання відносяться: склад витрат, що формують собівартість; визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; вибір методів калькулювання; встановлення періодичності та послідовності калькуляційних розрахунків.
Склад витрат, що формують собівартість продукції повинен регламентуватися, оскільки тільки в цьому випадку може бути забезпечена достовірність отриманих значень собівартості. Визначення складу витрат, що формують собівартість, здійснюється відповідно до Основних положень по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та розробленими на їх основі галузевими рекомендаціями з калькулювання собівартості продукції.
Особливе місце в процесі калькулювання собівартості займає визначення об'єкта обліку витрат та об'єкта калькулювання. Під об'єктом обліку витрат розуміють цеху, окремі стадії виробництва (переділи), агрегати та ін, за якими враховують витрати з метою обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), найбільш ефективного управління процесом формування собівартості.
Під об'єктом калькулювання розуміють конкретний вид або групу однорідної продукції, за якими обчислюється собівартість. Для кожного об'єкта калькуляції необхідно правильно вибрати калькуляційну одиницю, яка повинна відповідати характеру продукції, її фізичним властивостям. Для цього застосовують в основному натуральні (літри, кіловат-години і т.д.) і умовно-натуральні одиниці, обчислені за допомогою коефіцієнтів (бали, туби і т. д.).
Вибір методу калькулювання вимагає ретельного вивчення вітчизняного та зарубіжного практичного досвіду. Умови використання окремих методів вимагають чіткої галузевої регламентації за допомогою науково-практичних розробок, оскільки в противному випадку економічні втрати підприємства через недосконалість калькуляційного процесу будуть різко зростати. У той час, як науково-обгрунтоване використання методів калькулювання дає можливість більш точно визначити економічну базу для формування цін. Обраний метод повинен бути закріплений внутрішнім положенням підприємства.
Під методом калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг розуміється сукупність прийомів організації документування та відображення витрат на виробництво, що забезпечують контроль за процесом формування та визначення собівартості. Загальноприйнятої класифікації з безлічі існуючих методів у вітчизняній практиці до цих пір не вироблено, і вона залишається предметом дискусій. Оскільки функціонують в умовах сучасної економіки Республіки Білорусь організації мають різний характер діяльності, то й методи калькулювання, що рекомендуються для них, будуть різними.
Вибір методу калькулювання обумовлений двома групами факторів (рис 1.5).
Малюнок 1.5 - Види факторів, що впливають на вибір методу калькулювання
В даний час при визначенні собівартості дотримуються принципів:
Науково обгрунтована класифікація витрат на виробництво. Даний принцип на практиці реалізується відповідно до Основних положень по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг): Затв. Міністерством економіки 26 січня. 1998 р., № 19-12/397; Міністерством статистики та аналіз 30 січня 1998 р., № 01-21/8. (З ізм. І доп.). Для окремих галузей з урахуванням їх галузевих особливостей затверджені галузеві рекомендації з планування та обліку собівартості.
Встановлення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць. Об'єкти обліку витрат і об'єкти калькуляції можуть не збігатися, вибір калькуляційних одиниць залежить від особливостей виробництва і випуску продукції.
Вибір методу розподілу непрямих витрат. Від вибору методу залежить проведення розрахунків собівартості одиниць продукції. Обраний метод закріплюється організацією в обліковій політиці і є незмінним протягом звітного періоду.
Розмежування витрат за періодами. Слід керуватися прийомом нарахування в бухгалтерському обліку відповідно до якого операції відображаються в момент їх відповідно і не ув'язуються з грошовими потоками.
Розмежування обліку витрат на виробництво та капітальних вкладень у бухгалтерському обліку. Окремо враховуються поточні витрати пов'язані з капітальними вкладеннями і фінансовими вкладеннями (с. 8. Закону «Про бухгалтерський облік та звітності).
Вибір методу обліку витрат і калькулювання. Під методом обліку витрат розуміється сукупність прийомів документації і відображення виробничих витрат забезпечують визначення фактичної собівартості продукції а також віднесення витрат на виробництво продукції.
Калькулювання собівартості продукції, що випускається в переробних підприємствах здійснюється у відповідності з:
- Методичними рекомендації з калькулювання собівартості молока і молочних продуктів; утв. Міністерством сільського господарства і продовольства Республіки Білорусь 15 грудня 1997 Мінськ, 1997. (З ізм. Доп.);
- Методичними рекомендаціями з калькулювання собівартості м'яса і м'ясопродуктів; утв. Міністерством сільського господарства і продовольства Республіки Білорусь 30 січня 1997 Мінськ, 1997.;
- «Основними положеннями по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг); утв. Міністерством економіки 26 січня 1998 р. № 19-12/397, Міністерством фінансів 30 січня 1998 № 3, Міністерством статистики та аналіз 30 січня 1998 р. № 01-21/8, Міністерством праці Республіки Білорусь 30 січня 1998 р. № 03-02-07/300 з подальшими змінами і доповненнями, а також про внесення змін і доповнень до Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Постанова Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Міністерства статистики та аналізу, Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь від 30 грудня 2003 р. № 258/186/256/166 (per. № 8 / 10470 від 26 січня 2004 р.).
Об'єкт обліку витрат - це те виробництво або його структурний підрозділ, за яким враховуються витрати в розрізі калькуляційних статей з метою обчислення собівартості продукції, контролю за доцільне витрачанням коштів, визначення економічної ефективності виробництва.
В організаціях переробляють сільськогосподарську продукцію, об'єктами калькуляції є окремі види, які виробляються. Якщо робиться різноманітний і складний асортимент продукції, складають калькуляції собівартості найважливіших видів продукції, які займають найбільшу питому вагу в загальному випуску продукції. З усіх інших видів продукції становлять калькуляції по укрупнених групах виробів.
Об'єкти калькуляції пов'язані з об'єктами обліку витрат: враховані витрати можуть бути віднесені тільки лише на відповідні об'єкти калькуляції. Якщо не представляється можливим віднести витрати прямо на певний вид продукції (у многоассортіментних виробництвах), то вони розподіляються пропорційно встановлених базах.
У залежності від виду продукції, робіт і послуг калькуляційними одиницями є: кілограм, центнер, тонна, штука (1000 штук), кубічний метр, тонно-кілометр, робочий день, кіловат-годину, 1000 умовних банок консервів та інші.
Номенклатура об'єктів обліку витрат, об'єктів калькуляції і калькуляційних одиниць єдина для всіх суб'єктів господарювання галузі і зазвичай застосовуватися у плануванні, обліку, калькулюванні та звітності. Це необхідна умова для забезпечення порівнянності показників різних організацій та отримання зведеної інформації про собівартість [].
Метод калькуляції - це сукупність способів і прийомів, використовуваних для обчислення собівартості конкретного виду продукції (всієї і одиниці). Одним із прийомів, використовуваних при калькулюванні собівартості продукції, є розмежування витрат між суміжними періодами, тобто обчислення суми витрат, які відносяться на готову продукцію звітного періоду і на незавершене виробництво, що переходить на наступний звітний період. Собівартість виробленої продукції обчислюється як алгебраїчна сума виробничих витрат і зміни вартості незавершеного виробництва за звітний період. Це можна виразити наступною формулою:
Зфоп = 3 оп + (НПН - НПК), (1)
де Зф0п - фактичні витрати, що припадають на продукцію звітного періоду, тобто витрати по окремому об'єкту іхучета, що підлягають включенню до собівартості виробленої продукції; 30П-сума проведених витрат за звітний період; НПН - вартість незавершеного виробництва на початок звітного періоду; НПК - вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.
Як видно з наведеної формули, дуже важливо правильно визначити вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду: завищення її призводить до зменшення витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), необгрунтоване зниження - до збільшення витрат.
В організаціях агропромислового комплексу, які переробляють сільськогосподарську продукцію, у якості незавершеного виробництва розглядається продукція, що не пройшла всіх стадій технологічного процесу і не прийнята технічним контролем.
Наявність і величина залишків незавершеного виробництва встановлюється щомісяця шляхом проведення їх інвентаризації. Оцінюють їх за сумою прямих витрат, нормативної або планово-розрахункової вартості (відповідно до галузевих рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції).
Калькуляція собівартості продукції проводиться в два прийоми. Спочатку обчислюється собівартість усього обсягу окремих видів продукції (об'єкта калькуляції), а потім собівартість калькуляційної одиниці. Тому не менш важливим етапом калькулювання собівартості продукції є розмежування витрат по об'єктах калькуляції. Воно може здійснюватися такими способами: прямим розрахунком, крім витрат, коефіцієнтним, розподілу витрат пропорційно обгрунтованої базі, підсумовування витрат і комбінованим.
Спосіб прямого розрахунку застосовується якщо збігається об'єкт обліку витрат з об'єктом калькуляції. У цьому випадку собівартість конкретного виду продукції визначається сумою витрат, врахованої за відповідного об'єкту (він же об'єкт калькуляції), а собівартість калькуляційної одиниці продукції обчислюється діленням суми витрат по об'єкту їх обліку на кількість одиниць виробленої продукції або виконаних робіт, наданих послуг.
Сутність способу виключення витрат полягає в тому, що із загальної суми витрат на виробництво, врахованих по відповідному об'єкту, віднімається вартість побічної продукції. Отримана різниця являє собою собівартість основної (спряженої) продукції.
У переробних організаціях організаціях агропромислового комплексу з витрат на сировину і матеріали виключається вартість поворотних відходів. Під зворотніми відходами розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, які утворюються в процесі виробництва, які повністю або частково втратили властивості вихідного ресурсу і не можуть бути застосовані за прямим призначенням. Вони оцінюються за ціною можливого використання, яка, як правило, нижче ціни вихідного матеріального ресурсу. При реалізації їх іншим організаціям допустима повна ціна відповідної сировини і матеріалів.
Спосіб коефіцієнтів застосовується в тих випадках, коли витрати, враховані по одному об'єкту, потрібно розподілити між кількома видами продукції. Отримана з виробництва продукція переводиться за встановленими відповідними відомствами коефіцієнтам в умовну. Визначається і питома вага кожного її виду в загальній кількості умовної продукції. Надалі процес розподілу витрат зводиться до множення загальної суми витрат по відповідному об'єкту на питому вагу кожного конкретного виду продукції.
Різновидом коефіцієнтного способу можна розглядати розподіл витрат за встановленими співвідношенням (у відсотках) між складовими частинами сполученої продукції (молочне скотарство). Однак слід підкреслити, що в даному випадку витрати відносяться на кожен вид продукції за встановленим відсотку незалежно від кількості отриманої продукції.
Спосіб розподілу витрат пропорційно економічної обгрунтованої базі застосовується при необхідності розподілу витрат між декількома видами продукції, на які не встановлені коефіцієнти. В якості такої бази використовується вартість продукції, обчислена за цінами реалізації, кормові одиниці, що містяться в виробленої продукції, змінні витрати на виготовлення кожного виду продукції та інші показники.
Спосіб підсумовування витрат грунтується на інформації, отриманої в результаті застосування в організаціях попередел'ного методу обліку витрат. Собівартість конкретного виду продукції обчислюється шляхом підсумовування витрат врахованих по всіх переділах, пов'язаних з її виготовленням.
Для обчислення собівартості окремих видів продукції застосовується комбінований спосіб розмежування витрат, при якому задіяні в розрахунку кілька прийомів.
Фактична собівартість продукції, робіт, послуг обчислюється після завершення виробничого циклу, коли будуть враховані всі витрати на виробництво продукції та виконання робіт і повністю оприбуткована продукція, враховані роботи, з виконанням яких пов'язані зазначені послуги. Це є загальним правилом при калькуляції собівартості продукції, робіт і послуг.
У галузях агропромислового комплексу (плодо-овочеконсервний, молокопереробні, м'ясопереробні та інші організації) фактична собівартість виробленої продукції калькулюється щомісяця.
Однією з основних передумов науково обгрунтованої калькуляції собівартості продукції, робіт і послуг є проведення низки підготовчих робіт до складання звітних калькуляцій, які мають забезпечити формування реальних витрат по всіх об'єктах обліку.
Перший етап: розмежування витрат між суміжними звітними періодами. Для цього слід уточнити реальність створених резервів майбутніх витрат, повноту включення до складу витрат звітного періоду витрат майбутніх періодів, перевірити правильність розмежування витрат, що включаються до собівартості продукції звітного періоду, і переходять на наступні звітні періоди в якості незавершеного виробництва. Таке уточнення здійснюється шляхом інвентаризації та перевірки обгрунтованості створених резервів, витрат майбутніх періодів і вартості незавершеного виробництва.
Другий етап: калькуляція собівартості робіт і послуг допоміжних виробництв за рік або за грудень. При віднесенні послуг допоміжних виробництв протягом року з нормативно-прогнозної собівартості - калькуляція фактичної собівартості проводиться в кінці року. При щомісячному обчисленні собівартості робіт і послуг допоміжних виробництв калькуляційна робота зводиться до розподілу і списання їх на відповідні об'єкти за останній місяць.
Третій етап: розподіляються по об'єктах обліку витрат витрати по утриманню та експлуатації транспортних засобів.
Четвертий етап: загальновиробничих (загальногалузевих) і загальногосподарських витрат.
П'ятий етап: калькуляція собівартості продукції промислових виробництв, що переробляють продукцію рослинництва і тваринництва (млинів, засолювальні пунктів, виготовлення соків і т.д.).
Таким чином, фактична собівартість продукції підсобних промислових виробництв калькулюється після завершення робіт, пов'язаних з калькуляцією собівартості продукції рослинництва і тваринництва. Пояснюється це тим, що промислові виробництва зайняті, як правило, переробкою сільськогосподарської продукції власного виробництва. У собівартість продукції промислового виробництва сільськогосподарську сировину включається за фактичною собівартістю. Це останній етап калькуляційної роботи, після якого підлягає закрити рахунок 90 «Реалізація», скласти баланс на 1 січня наступного за звітним року та заповнити таблиці річного звіту за звітний рік, у тому числі і таблиці звітних калькуляцій собівартості продукції.
1.3 Роль, завдання ревізії та аналізу у підвищенні ефективності виробництва в умовах ринкових відносин
У сучасних умовах господарювання я організація прагне бути рентабельною це вимагає систематичного контролю витрат виробництва. Для контролю витрат потрібна інформація про витрати за місцями їх виникнення, за видами продукції, з організації в цілому. Такі дані можна отримати лише за наявності технічно обгрунтованих норм витрат на виробництво, організації контролю за якістю продукції, розробці номенклатури статей витрат для обліку витрат на виробництво, визначенні методів розподілу непрямих витрат за видами продукції, що випускається, а також між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.
Тільки попереднє рішення названих питань дозволяє організувати обгрунтований облік витрат на виробництво і виявляти реальний фінансовий результат роботи підприємства.
Величина прибутку в організації багато в чому залежить від рівня витрат на виробництво. Для забезпечення єдиних принципів формування обліково-економічної інформації про виробничі витрати державою встановлено загальний порядок контролю визначення витрат, що включаються до собівартості продукції, групування, відображення в обліку витрат на виробництво на підприємствах, об'єднаннях, організаціях та установах Республіки Білорусь незалежно від виду їхньої діяльності, форм власності та відомчої підпорядкованості.
Ревізія витрат основного виробництва це метод контролю (ревізії) фінансово-господарської діяльності організації.
Завдання ревізії витрат на виробництво - встановити законність, достовірність, економічну доцільність здійснених операцій по складу витрат, що включаються до собівартості продукції, та їх розподілу.
Основними завданнями ревізії собівартості товарної продукції є:
- Перевірка правильності включення до собівартості продукції окремих видів витрат;
- Перевірка достовірності звітних даних щодо фактичної собівартості всієї товарної продукції і про обсяг товарної продукції у відпускних цінах підприємств;
- Оцінка виконання планового завдання по собівартості товар ної продукції (робіт, послуг)
- Встановлення причин відхилень від плану (при перевищенні планових витрат і винних у цьому посадових осіб);
- Виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів щодо усунення причин, що викликали подорожчання продукції, і мобілізації розкритих резервів зниження собівартості товарної продукції.
При правильній організації обліку калькулювання собівартості дозволяє визначити вплив усіх чинників як економічного, так і технічного характеру на формування собівартості продукції і служить засобом здійснення порівняльного аналізу рівня і структури собівартості однакової продукції на різних підприємствах.
За допомогою калькулювання витрати підприємства зіставляються з доходами і визначається рівень рентабельності виробництва в цілому по підприємству, а також за його структурним підрозділам, видам продукції, що випускається і по окремих галузях.
Калькулювання сприяє пошуку резервів підвищення ефективності виробництва продукції, посилення контролю за дотриманням норм витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявлення непродуктивних і економічно недоцільних витрат, посилення відповідальності керівників усіх рівнів за діяльність їх структурного підрозділу і підприємства в цілому.
При цьому важливо вибрати такий метод калькулювання собівартості продукції, який би найбільше відповідав кожному конкретному підприємству, тобто з одного боку, дозволяв би врахувати всі витрати у повному обсязі, а з іншого - забезпечити мінімальну трудомісткість процесу.
Дані бухгалтерського обліку та результати калькулювання собівартості є вихідною інформацією для проведення аналізу. Основні завдання аналізу витрат на виробництво продукції представлені на малюнку 1.6.
Аналіз собівартості продукції дозволяє зрозуміти цілі планування, служить основою для прийняття короткострокових і довгострокових управлінських рішень.
Малюнок 1.6 - Завдання аналізу витрат на виробництво продукції
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що прийняті управлінські рішення повинні грунтуватися на достовірній, повній та поточної інформації, одержуваної в процесі обліку, її аналізі і виявленні всіх факторів, що впливають на показники діяльності підприємства, з урахуванням передбачення їх можливих наслідків.
2. Критичний аналіз літературних джерел з питань ревізії та аналізу витрат
В даний час питанням методики проведення ревізії і аналізу витрат на виробництво продукції приділяється багато уваги. В умовах ринкових відносин успішний розвиток цієї галузі потребує докорінного поліпшення управління виробництвом на основі використання економічних методів господарювання. Управління виробничою організацією здійснюється на основі отриманої інформації, основну частину якої представляє бухгалтерський облік. Достовірна економічна інформація допомагає приймати відповідальні та ефективні управлінські рішення, здатні впливати на майбутнє становище організації, на матеріальний добробут його власників, керівників і працівників, а також величину надходження коштів до державного бюджету. Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості будівельно-монтажних робіт у частині раціонального використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів.
Немчінов В.С. в своїй статті [] вказував, що «саме структура собівартості за елементами витрат дає змогу провести необхідний економічний аналіз витрат виробництва як по окремих продуктах праці, так і по галузях виробництва і виявити, наприклад, матеріаломісткі, енергоємні, паливомістких і трудомісткі виробництва». Ця проблема є актуальною і для промишленноті коли воно розвивається по шляху інтенсифікації та індустріалізації. Виходячи із зазначених положень, критичного розгляду економічної літератури, а також принципів формування витрат в господарствах республіки в умовах максимальної економії витрат Є.В. Васильєва зробив висновок [], що витрати виробництва слід класифікувати за п'ятьма ознаками: за економічними елементами, калькуляційних статтях, характером участі в процесі виробництва, способу розподілу і включення до собівартості продукції, характером залежності від обсягу виробництва. Крім того, Є.В. Васильєва обгрунтовує необхідність уточнення угруповання по калькуляційних статтях витрат.
Науково обгрунтований вибір об'єктів обліку є найважливіший передумовою організації дієвого обліку витрат на виробництво і повинен відповідати вимогам внутрішньогосподарського розрахунку. Виходячи з цього, вважає І.В. Ткач [], об'єктами обліку є технологічні процеси стадії кругообігу засобів організація та структурні підрозділи, що здійснюють ці технологічні процеси.
Велика увага в економічній літературі останніх років приділяється угрупованню витрат у системі бухгалтерського обліку на постійні та змінні. Без такого поділу, на думку Савицької Г.В. [], Неможливо ефективно керувати процесом формування витрат і фінансових результатів, визначати беззбитковий обсяг продажів, критичний рівень постійних витрат, критичний рівень ціни, граничний дохід і граничні витрати і багато інших показників, необхідні в управлінській діяльності.
Кур'ян Є.В. відзначає для забезпечення виживання будь-якої організації в сучасних умовах господарювання управлінському персоналу необхідно вміти реально оцінювати фінансовий стан як своєї організації, так і її конкурентів. У ринковій економіці цільової функцією будь-якого суб'єкта господарювання є максимізація прибутку, тому особливого значення набуває ефективне управління витратами як основний чинник її збільшення. Однією з найважливіших функцій оперативного управління є аналіз.
В умовах ринкових відносин прибуток, збиток є найважливішим критерієм фінансово-господарської діяльності організації, показником ефективності управління та якості роботи. Тому особливу значимість набуває як зовнішній, так і внутрішній контроль за збереженням власності організації.
Вивчення міжнародних стандартів з аудиту та вітчизняного досвіду господарських взаємовідносин дозволяє зробити висновок про те, що різних користувачів бухгалтерської звітності більшою мірою цікавлять показники фінансових результатів і фінансового стану організації.
В.А. Хмельницький відзначає що по суті контроль - один з головних механізмів регулювання відносин між суспільством і особистістю, суспільством і державою, державою і спеціальними інститутами. Він займає важливе місце в стабільності суспільства, відтворенні панівного типу спеціальних відносин і соціальних структур [].
Л.М. Овсянніков, [] зазначає що фінансовий контроль повинен здійснюватися постійно і цілеспрямовано усіма гілками влади. При цьому неприпустимо перебільшувати роль одних органів на шкоду іншим. Повинні бути мобілізовані і використані можливості всіх існуючих контрольних органів.
Нераціонально витрачати час і сили на дискусії про переваги одного виду контролю над іншим (наприклад, зовнішнього над внутрішнім). Без використання можливостей внутрішнього контролю важко створити реальні перешкоди витрачанню державних коштів не за призначенням.
Останнім часом все більше уваги приділяється вирішенню проблеми зниження рівня «тіньової» економіки. Тому кошти зі зниження її масштабів повинні носити комплексний характер. Одним з таких засобів є державний фінансовий контроль. Першочерговими його об'єктами повинні бути нецільове використання бюджетних коштів, неринковий сектор економіки, корумпованість бюрократичного апарату.
Одна з основних причин існуючих негативних явищ полягає в тому, що правова база державного фінансового контролю залишається неадекватною економічної реальності і державного устрою країни.
Наявність неврегульованих правових проблем заважає обгрунтовано вирішувати, практичні завдання органів контролю. Державний фінансовий контроль стане реальним засобом захисту економічної безпеки в кредитно-фінансовій сфері тільки тоді, коли буде впорядковано та систематизовано.
Таким чином, слід зазначити, що організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими засобами, так як таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством.
Пупко Г.М. відзначає контроль не самоціль, а невід'ємна частина системи регулювання, метою якої є розтин відхилень від прийнятих стандартів та порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на можливо більш ранній стадії з тим, щоб мати можливість прийняти коригуючі заходи, в окремих випадках притягнути винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення таких порушень у майбутньому [].
Підбиваючи разом вищесказаного, можна зазначити, що поняття витрати, витрати, витрати і собівартість відображають ресурси, які витрачає підприємство на виробництво продукції, але витрати являють собою витрати для певної мети, витрати використовуються в якості синоніма витрат, витрати - витрачена на що-небудь сума , витрати, а собівартість - це сукупність витрат підприємства на виробництво продукції. Необхідно чітко знати, які витрати включаються до собівартості продукції, тому що від правильно скалькулірованной собівартості залежить в кінцевому результаті фінансовий результат від господарської діяльності підприємства, а саме прибуток або збиток. Неправильне віднесення витрат на собівартість продукції (робіт, послуг) призводить до того, що на підприємство покладаються штрафні санкції і це не тільки завдає матеріальної шкоди, але й підриває авторитет організації.
Таким чином, короткий огляд літературних джерел показує, що в обліку витрат, у методиці обліку витрат на виробництво продукції існує багато проблемних питань, які потребують більш глибокого дослідження.
3. Коротка економічна характеристика приватного виробничого унітарного підприємства «Мозирський молочні продукти»
Приватне виробниче торговельне унітарне підприємство «Мозирський молочні продукти» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців за № 490419919 на підставі рішення № 647 від вересня червня 2005 Гомельського виконавчого комітету.
Засновниками унітарного підприємства є фізичні особи Республіки Білорусь. Майно унітарного підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, закріплені за ним, вартість яких відображається в його балансі.
Основною метою унітарного підприємства є здійснення господарської діяльності для отримання прибутку. Відповідно до Статуту унітарного підприємства здійснює види діяльності передбачені загальнодержавний класифікатор видів економічної діяльності - 15511 переробка молока (крім консервування) і виробництво сирів; 15520 - виробництво морозива, 15880 - виробництво дитячого харчування і дієтичних харчових продуктів; 51330 - оптова торгівля молоком і молочними продуктами , яйцем, харчовими маслами та жирами; 52270 - роздрібна торгівля молоком і молочними продуктами, яйцем. харчовими маслами та жирами; 60240 - діяльність автомобільного вантажного транспорту; 52110 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно напоями та тютюновими виробами.
Керівництво та управління поточною діяльністю унітарного підприємства здійснюється директором, який призначається загальними зборами засновників Товариства. Ключовими особами організації є: директор (вища освіта); головний бухгалтер (вища освіта).
На підставі даних бухгалтерської звітності проаналізуємо показники діяльності унітарного підприємства «Мозирський молочні продукти» (Додаток 1,2,3) за звітний період (таблиця 3.1).
Таблиця 3.1 - Показники господарської діяльності унітарного підприємство «Мозирський молочні продукти» за 2006-2008 рр..
Показники | Роки | Відхилення (+.-) 2008р від | Темпи зростання (Зниження), % 2008р. від | ||||
2006 | 2007 | 2008 |