Галина ТІТОВА
Злоякісні пухлини репродуктивної системи є найбільш частими в структурі онкологічної захворюваності жінок, їх сумарна частка перевищує 35%. Рак яєчників становить 4-6% серед злоякісних пухлин у жінок і займає 7-е місце по частоті. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку, щороку в світі реєструється більше 165 тис. нових випадків раку яєчників, більше 100 тис. жінок вмирають від нього.
У Росії щорічно рак яєчників виявляється більш ніж у 11 тис. жінок (10, 17 на 100 тис.), займаючи 7-е місце в структурі загальної онкологічної захворюваності (5%) і 3-е - серед гінекологічних пухлин після раку тіла і шийки матки. За останні 10 років в країні відзначено помітний приріст захворювання - на 8, 5%. Пригнічує виживаність хворих даною патологією. Тільки на першому році після встановлення діагнозу ми втрачаємо кожну третю пацієнтку. За зведеними даними популяційних ракових регістрів країн Європи, однорічна виживаність хворих на рак яєчників становить 63%, 3-річна - 41%, 5-річна - 35%.
Основні причини низької виживаності хворих на злоякісні пухлини яєчників криються в безсимптомному перебігу захворювання на ранніх стадіях, відсутності повноцінних діагностики, малоефективним лікуванні, особливо при рецидивах захворювання.
Складність проблеми раку яєчників полягає в особливостях етіології і патогенезу пухлин цього органу, в унікальності самої природи яєчника і його ролі в життєдіяльності жіночого організму. У нормі вони є «генераторами» статевих клітин і значною мірою несуть відповідальність за формування гормонально-метаболічного статусу жіночого організму.
Серед етіологічних факторів розвитку раку яєчників виділяють зовнішні, спадкові чинники та ендокринні порушення.
До теперішнього часу немає єдиної думки про роль ендокринних порушень у розвитку раку яєчників. Фізіологічне вікове підвищення і порушення балансу між вмістом гонадотропних гормонів може грати певну роль в розвитку захворювання. Перименопаузальний вік, пізня менопауза, тривалий дітородний період з низькою репродуктивної активністю (безпліддя, рідкісні вагітності, короткий період лактації) характеризуються великою кількістю ановуляторних менструальних циклів, під час яких порушується секреція гонадотропних і статевих гормонів. Всі ці особливості є факторами ризику раку яєчників.
Згідно ще одній теорії, рак яєчників розвивається внаслідок «безперервної овуляції». Кожен овуляторний менструальний цикл супроводжується пошкодженням епітеліального покриву яєчника під час овуляції. Травма епітеліальних клітин при розриві зрілого фолікула пов'язана з пошкодженням клітинного ядра і отже, генетичного апарату. Кумуляція порушень з роками може призводити до злоякісної трансформації клітин. Відповідно до цієї теорії, малігнізація відбувається на тлі підвищеної секреції гонадотропних гормонів у пери-чи постменопаузі.
Поряд з гормональною розглядається метаболічна теорія розвитку раку яєчників. Відзначено часте поєднання ожиріння, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу і злоякісних пухлин жіночих статевих органів. Незалежно від етіології ожиріння (генетичної, гормональної або аліментарної) загальною ланкою патогенезу цього захворювання є позитивний енергетичний баланс. Порушення вуглеводно-ліпідного обміну супроводжується зниженням рівня анаболічних реакцій, метаболічної імунодепресії-їй, порушенням гуморального гомеостазу, що підвищує ризик злоякісних пухлин. В епідеміологічних дослідженнях показано, що щоденне вживання 10 г насичених жирів збільшує ризик раку яєчників на 20%, а овочева дієта знижує його на 37%.
Роль генетичних та спадкових факторів у розвитку раку яєчників вивчена у численних експериментальних та клінічних дослідженнях. Висунуто припущення про те, що пухлинний процес виникає в результаті мутації одного гена, а захворювання успадковується за аутосомно-домінантним типом. Виявлено генетичний зв'язок між раком яєчників і доброякісними пухлинами матки і яєчників, хронічними запальними захворюваннями придатків матки і раком молочної залози.
Рання діагностика раку яєчників важка, оскільки до теперішнього часу не існує специфічних діагностичних тестів, що дозволяють виявити пухлину на початкових етапах її розвитку. Прогресування раку яєчників відбувається переважно за рахунок дисемінації по очеревині. Цим пояснюється малосимптомное перебіг захворювання на ранніх стадіях, тому у 80% пацієнток хвороба діагностується на пізніх стадіях, коли вже є поразка очеревини за межами малого тазу з залученням органів очеревинної порожнини, асцит, а також гематогенні метастази в печінці, легенях, кістках, пухлинний плеврит .
При виявленні об'ємного утворення в області малого тазу необхідно виключити часто зустрічаються захворювання - дівертікуліти, внегонадную вагітність, кісти яєчника, міому матки і ендометріоз. Слід пам'ятати, що деякі злоякісні новоутворення, такі як рак органів шлунково-кишкового тракту або молочної залози, можуть метастазувати в яєчники. Виключити наявність первинної пухлини в шлунку, товстій кишці або молочній залозі дозволяють гастроскопія, колоноскопія і мамографія. Рентгенографія грудної клітини є обов'язковим компонентом обстеження при підозрі на пухлину яєчників, тому що дозволяє діагностувати можливе метастазування в легені, а також плеврит.
Одне з найбільш цікавих і перспективних напрямків у діагностиці злоякісних пухлин - визначення пухлинних маркерів. Вивчення цих речовин становить великий інтерес не тільки з практичної, але і з теоретичної точки зору. Проведені у цьому напрямку дослідження дозволяють глибше зрозуміти етіологію і патогенез злоякісного росту, вивчити багато процесів, що відбуваються в організмі.
Незважаючи на удавану велика кількість пухлинних маркерів, єдиним надійним тестом при раку яєчників, причому в основному при серозної його формі, є визначення СА-12.5: його підвищення відзначено у 88, 8% первинних хворих.
Проте слід особливо підкреслити, що при дослідженні сироваток крові хворих з I стадією захворювання зміст маркера практично не відрізняються від такого в контролі. При II, III і IV стадіях захворювання рівні СА-12.5 підвищуються і можуть використовуватися для моніторингу захворювання.
У скринінгу при аналізі результатів СА - 12.5 важливо враховувати вік хворих. Підвищення рівня маркера у молодих жінок може бути пов'язане з певними фізіологічними станами (менструація, вагітність), з різними запальними захворюваннями придатків, ендометріоз. У жінок у постменопаузі запальні процеси в органах малого тазу зустрічаються рідше, тому підвищення рівня СА-125 найбільш ймовірно пов'язане з розвитком раку яєчників.
Перевагою ультразвукового методу в діагностиці пухлин яєчників є його висока інформативність (чутливість, специфічність і точність досягають 80-90%), простота, швидкість, нешкідливість, безболісність, можливість об'єктивного документування і багаторазового проведення. Ультразвукове дослідження малого тазу стало рутинним методом в обстеженні жінки при підозрі на пухлину яєчника.
Для більш поглибленої діагностики при наявності пухлин яєчників в даний час застосовуються такі високоінформативні методи, як комп'ютерна і магнітно-резонансна томографії.
Пізня діагностика раку яєчників пов'язана ще з одним важливим фактором. Рак яєчників відрізняє швидке і прихований перебіг. Основний пік захворюваності припадає на літній вік, коли в 3-5 разів частіше, в порівнянні з молодими жінками, зустрічаються хвороби серцево-судинної системи, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, ендокринно-обмінні порушення. У результаті на першому місяці хвороби спеціалізовану допомогу надають 36% хворим молодше 45 років і лише 12% хворим старше 60 років. До виявлення раку яєчників літні хворі звичайно довгостроково обстежуються у терапевта. До моменту встановлення діагнозу у 72% хворих виявляють III-IV стадію захворювання.
Список літератури
Медична газета Ж 71 (7001) 17 вересня 2010