Підвищення прибутковості підприємства на прикладі салону штор Бароко

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: «Підвищення прибутковості підприємства (на прикладі салону штор« Бароко »)»

Зміст
"1-2" Вступ 3
1. характеристика діяльності магазину «Бароко» 6
1.1. Організаційно-правова форма і структура управління 6
1.2. Види надаваних послуг 11
1.3. Характеристика персоналу і оплати праці 19
1.4. Основні виробничо-економічні показники 30
2. Прибуток і його роль у розвитку підприємства 36
2.1. Сутність та види прибутку 36
2.2. Методичне забезпечення аналізу прибутку 40
2.3. Проблеми та напрямки максимізації прибутку 46
3. Шляхи підвищення прибутковості магазину «Бароко» 51
3.1. Аналіз фінансового стану підприємства 51
3.2. Аналіз прибутку підприємства 64
3.3. Основні шляхи підвищення прибутку 74
3.4. Зведені показники підвищення прибутковості за рахунок розширення діяльності підприємства 88
Висновок 91
Список літератури 94


Введення
Основою ринкового механізму є економічні показники, необхідні для планування і об'єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, освіти і використання спеціальних фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу. В умовах переходу до ринкової економіки головну роль в системі економічних показників відіграє прибуток.
Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснюючи розширене відтворення. За рахунок неї виконується частина зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими підприємствами. Таким чином, прибуток стає найважливішою для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вона характеризує кошторису його ділової активності і фінансове благополуччя.
Так як основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції, що випускається, сума прибутку знаходиться під взаємодією численних чинників: зміни обсягу, асортименту, якості, структури виробленої та реалізованої продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів.
Крім того, на неї впливають дотримання договірних зобов'язань, стан розрахунків між постачальниками і покупцями та ін З прибутку проводяться відрахування до бюджету, сплачуються відсотки по кредитах банку.
У сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу, створеного у сфері матеріального виробництва чистого доходу між підприємствами і державою, різними галузями народного господарства і підприємствами однієї галузі, між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою, між підприємствами і його працівниками.
Робота підприємства в умовах переходу до ринкової економіки пов'язана з підвищенням стимулюючої ролі прибутку. Використання прибутку в якості основного оціночного показника сприяє зростанню обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення його якості, поліпшенню використання наявних виробничих ресурсів. Посилення ролі прибутку обумовлене також діючою системою її розподілу, відповідно до якої підвищується зацікавленість підприємств у збільшенні не тільки загальної суми прибутку, а й особливо тієї її частини, яка залишається в розпорядженні підприємства і використовується в якості головного джерела коштів, що спрямовуються на виробничий і соціальний розвиток, а також на матеріальне заохочення працівників відповідно до якості витраченої праці.
Таким чином, прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства, що визначає важливість і актуальність обраної теми.
Метою даної дипломної роботи є аналіз прибутку підприємства, її розподілу, використання та шляхи зростання на прикладі магазину «Бароко» (ІП Леванюк І.А.), виконане на основі фінансово-економічного аналізу діяльності протягом 2005-2007 рр..
Відповідно до поставленої мети основними завданнями роботи є:
- Узагальнення теоретичних поглядів на роль і значення прибутку в сучасних умовах господарювання, а також аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;
- Виклад методичних основ аналізу прибутку та резервів її підвищення.
- Факторний аналіз витрат магазину «Бароко» та розподілу прибутку на підприємстві;
Методологічною і теоретичною основою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних економістів, нормативно-правові документи та аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.
Це дослідження базується на теоретичних положеннях, наукових засадах у галузі аналізу фінансових процесів. Для вирішення завдань, що розглядаються в роботі, використані класифікації, статистичні угруповання, логічний, порівняльний аналіз та інші методи.
Основними завданнями аналізу прибутку є:
- Оцінка досягнутого обсягу прибутку; вивчення ступеня виконання плану і динаміки; виявлення тенденцій зміни прибутку;
- Вивчення структури прибутку;
- Визначення та зміни факторів формування прибутку;
- Виявлення резервів збільшення прибутку;
- Розробка прогнозних показників прибутку.

1. характеристика діяльності магазину «Бароко»

1.1. Організаційно-правова форма і структура управління

Згідно частини першої Податкового кодексу Російської Федерації індивідуальні підприємці - фізичні особи, зареєстровані в установленому порядку і здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також приватні нотаріуси, адвокати, котрі заснували адвокатські кабінети. Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, але не зареєструвалися в якості індивідуальних підприємців у порушення вимог цивільного законодавства Російської Федерації, при виконанні обов'язків, покладених на них цим Кодексом, не має права посилатися на те, що вони не є індивідуальними підприємцями; фізичні особи - податкові резиденти Російської Федерації - фізичні особи, що фактично перебувають на території Російської Федерації не менше 183 днів у календарному році.
Підприємницька діяльність відбивається так: громадянин, займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Такий громадянин іменується індивідуальним підприємцем. Він виступає в цивільному обороті від свого власного імені і відповідає за борги від підприємницької діяльності усім своїм майном. Починати підприємницьку діяльність громадянин може при настанні повної дієздатності, або раніше - у разі емансипації.
Підприємницька діяльність громадянина підлягає державній реєстрації. Право займатися підприємницькою діяльністю виникає з моменту державної реєстрації громадянина як індивідуального підприємця. Державна реєстрація індивідуального підприємця здійснюється відповідним реєструючим органом за місцем його проживання.
Підприємець, так само як і юридична особа, має право здійснювати будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені законом. Індивідуальний підприємець має право укладати трудові угоди, тобто використовувати найману працю при здійсненні підприємницької діяльності.
Засновником підприємства є громадянин Росії ІП Леванюк І.А. Місце знаходження товариства: Удмуртська Республіка, м. Іжевськ, вул. Пушкінська, 186.
Організація має право набувати майно за рахунок свого доходу, кредитів банку, амортизаційних відрахувань та інших джерел, згідно з чинним законодавством. Підприємство здійснює володіння і використання майна відповідно до цілей і завдань своєї діяльності.
Джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток, амортизаційні відрахування, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству. Прибуток підприємства обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою матеріальних та інших витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Прибуток надходить в розпорядження підприємства і використовується ним самостійно.
Підприємство має право відкривати розрахункові рахунки в будь-якому банку для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій.
Підприємство несе повну відповідальність за дотримання кредитних відносин, договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство веде оперативний бухгалтерський і статистичний облік відповідно до чинного законодавства та своєчасно звітує про свої результати роботи за встановленими формами звітності у статистичні органи, податкову інспекцію. Підприємство несе відповідальність за достовірність наданої інформації.
Підприємство відноситься до малих, тому що кількість зайнятих на цьому підприємстві людина не перевищує 50 (постійний штат працівників).
ІП Леванюк І.А. у своїй діяльності керується правовими і нормативними актами, що визначають порядок і правила проведення торгових операцій, рішенням зборів засновників.
Організаційна структура підприємства - це сукупність стійких зв'язків об'єктів і суб'єктів управління підприємством, реалізованих в конкретних організаційних формах і забезпечують цілісність і ефективність управління.
Структура ІП Леванюк І.А. є елементом її внутрішнього середовища. Рішення про вибір організаційної структури приймається вищим керівництвом організації. Така структура припускає розподіл організації на окремі функціональні елементи, кожен з яких має чітку конкретну задачу і обов'язки. Така структура типова для середніх фірм або організацій, які випускають відносно обмежену номенклатуру товарів, діють в стабільних зовнішніх умовах, і де найчастіше досить стандартних управлінських рішень.
Управління підприємством являє собою цілеспрямоване, впорядкує вплив на процес суспільної праці. Воно покликане організовувати, узгоджувати, регулювати і контролювати господарську діяльність окремих працівників і виробничих одиниць з метою досягнення заздалегідь намічених планів. Структура - це сукупність стійких зв'язків між елементами якої-небудь системи. Представлена ​​структура управління підприємством нескладна. У відповідно до масштабів діяльності фірми і нетривалістю функціонування на ринку штат співробітників невеликий, але цілком достатній для досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства: отримання прибутку, вихід на певні ринки, виживання в конкурентній боротьбі, забезпечення розвитку та вдосконалення організації.
Функціональними основними напрямками діяльності підприємства, якими керують заступники директора, є:
Збут, просування продукції - заст. директора з комерції
Фінанси і економіка - заступник директора з економіки та фінансів
Виробництво і постачання - заст. директора з виробництва
Сертифікація, технологія нові вироби - головний інженер

Рис.1. Організаційна структура підприємства
У рамках існуючої структури вважаємо можливим домогтися реалізації, поставлених підприємством задач. Однак по кожному функціональному напрямку існують завдання, вирішення яких дозволить влаштувати процес реалізації планів.
На чолі підприємства стоїть директор. Директор, будучи власником: діє від свого імені, а саме представляє інтереси і робить угоди, видає довіреності на право представництва, видає накази і призначення на посаду працівників товариства, про їх переведення і звільнення, застосовувати заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення, організовує фінансово-господарську діяльність товариства. Здійснює інші повноваження відповідно до цілей і завдань підприємства.
У підпорядкуванні директора знаходяться:
- Головний бухгалтер;
- Менеджер;
- Начальник відділу доставки;
- Директори магазинів.
Головним бухгалтером є посадова особа, яка очолює бухгалтерську службу організації при її заснування в якості структурного підрозділу організації.
Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади керівником організації. Підпорядковується безпосередньо керівнику організації і несе відповідальність за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської звітності. Забезпечує відповідність здійснюваних господарських операцій законодавству Російської Федерації, контроль за рухом майна і виконанням зобов'язань.
Вимоги головного бухгалтера щодо документального оформлення господарських операцій і представлення в бухгалтерію необхідних документів і відомостей обов'язкові для всіх працівників організації. Без підпису головного бухгалтера грошові та розрахункові документи, фінансові і кредитні зобов'язання вважаються недійсними і не повинні прийматися до виконання (за винятком документів, що підписуються керівником федерального органу виконавчої влади, особливості оформлення яких визначаються окремими вказівками Міністерства фінансів Російської Федерації). (Під фінансовими та кредитними зобов'язаннями розуміються документи, які оформляють фінансові вкладення організації, договори позики, кредитні договори і договори, укладені за товарним і комерційному кредиту.)
У разі розбіжностей між керівником організації та головним бухгалтером у здійсненні окремих господарських операцій документи з ним може бути прийнятий до виконання з письмового розпорядження керівника організації, який несе всю повноту відповідальності за наслідки здійснення таких операцій.
За кожному відділу є положення, де описані мета створення відділу, що стоять перед ним завдання, його місце в структурі управління, ієрархічні взаємини.
Товариство з метою реалізації технічної, соціальної, економічної та податкової політики несе відповідальність за збереження документів (управлінських, фінансово-господарських), зберігає і використовує в установленому порядку документи по особовому складу. Усі взаємовідносини між суспільством і засновниками будуються на договірній основі.
Таблиця 30
Порівняння систем оподаткування, тис. руб.
Показник
1-е квартал 2008 р. при традиційній системі оподаткування
Спрощена система оподаткування
З доходів, тис. р.. (6%)
Доходи - витрати, тис. р.. (15%)
1. Валова виручка від реалізації з ПДВ 18%
5664 (стор. 010 ф.2)
5664
5664
2. У т.ч. ПДВ (18%)
864,0 (п.1: 118 х 18)
864,0
864,0
3. Валова виручка без ПДВ
4800 (п.1 - п.2)
4800
4800
4. Собівартість товарів, робіт, послуг,
в тому числі
3954,3 (стр.020 ф.2)
3954,3 - ЄСП - податок на власників а / т засобів + страхові відрахування в пенсійний фонд = 3796,7
3770,3
4.1. ФОП (фонд оплати праці)
183,6
183,6
183,6
4.2. Податок на власників автотранспорту
118,0 (2,5% х п.3)
-
-
4.3. Єдиний соціальний податок (26% х ФОП)
65,3 (26% х п.4.1)
-
-
4.4. Страхові виплати до Пенсійного фонду (14% х ФОП)
-
25,7 (14% х п.4.1)
-
5. Балансова прибуток
765,6 (п.3 - п.4)
923,4 (п.3 - п.4)
923,4 (п.3 - п.4)
6. Податки на фінансові результати, в. т.ч.:
433,5
6.1. Податок на майно (2%)
431,2 (2% х ст-сть майна)
-
-
7. Оподатковуваний прибуток
332,2 (п.5 - п.6)
-
-
8. Податок на прибуток 24%
79,8 (24% х п.7)
-
-
9. Єдиний податок при спрощеній системі оподаткування
-
283,2 (п.3 х 6%)
138,5 (п.5 х 15%)
10. Єдиний податок при спрощеній системі оподаткування з урахуванням пільг
-
250,9 (п.9 - п.4.4)
Відрахування не проводиться
11. Разом податків і зборів
1640,6 (п.2 + п.4.2 + п.4.3 + п.6 + п.8)
259,8 (п.10 + п.6.2)
140,9 (п.9 + п.6.2)
12. Податкове навантаження,%
28,96% (п.11: п.1)
5,5% (п.11: п.3)
2,98% (п.11: п.3)
Як бачимо з наведених даних, найбільш ефективною є спрощена система оподаткування (доходи - витрати) за ставкою 15%.
Далі розглянемо можливе розширення діяльності підприємства. За даними Російського союзу підприємців, а також Російського бавовняного суспільства, ємність російського текстильного ринку, розрахована на основі розроблених балансів попиту і пропозиції з одночасним урахуванням продукції всіх її підгалузей та тіньової економіки, становить порядку близько $ 10 млрд. Ринок тканини в Росії оцінюється приблизно в $ 1 , 2 - $ 1,5 млрд. Щорічний приріст ємності ринку домашнього текстилю в Росії складає не менше 25%. На підставі вищенаведених даних можна зробити висновок про збільшення, в тому числі, і ємності ринку штор.
За оцінками експертів, щорічне зростання ринку тканини становить 15%. Щорічний приріст ємності ринку домашнього текстилю в Росії складає не менше 25%. З урахуванням постійного стійкого попиту населення на товари легкої промисловості, зростання продажів у найближчі 3 роки складе у фізичному обсязі 10-12%. Перспективними сегментами будуть товари домашнього текстилю, інтер'єру житла.
За даними Торгово-промислової палати, частка вітчизняної продукції на російському текстильному ринку складає менше 20%, а обсяг тіньового імпорту за оцінками ЦБ Росії становить $ 12,5 млрд. на рік. Обсяг імпорту готових штор в 2007 році склав 2.5 тис. тонн у натуральному виразі або $ 12,3 млн. Лідером по імпорту є Китай. На другому місці - Туреччина. Частки інших країн не перевищують 3% від загального обсягу імпорту в натуральному вираженні і 7% в грошовому вираженні. Лідерами по імпорту є ТОВ "Партнер" і ТОВ "ІКЕА Торг". Частки інших країн не перевищують 2% від загального обсягу імпорту в натуральному вираженні і 4% у грошовому вираженні.
За останні два-три роки в Росії з'явилися кілька великих виробників тканин. Проте всі вони, головним чином, орієнтовані на виробництво бавовняних виробів. Небагато вітчизняні підприємства, такі як "Російський текстиль", змогли налагодити в сучасних умовах ефективне виробництво готових штор.
З іноземних виробників найбільш відомими в Росії є Zorlu (Туреччина), TubanTekstil (Туреччина), Birgen Tekstil (Туреччина), Anwo (Польща), Wisan (Польща), Firanka (Польща).
Як показав проведений вище аналіз, найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції (110,7%). Через те, що від позареалізаційних операцій отримано збиток (-10,7%), балансовий прибуток менше прибутку від реалізації.
Що в 2006р., Що 2007 р., у зв'язку зі збитками від позареалізаційних операцій, рівень показників рентабельності продажів обчислений за балансового прибутку, нижче, ніж рівень рентабельності обчислений з прибутку від реалізації товарів. Відповідно, із зростанням прибутку від реалізації в 2007р. зросли і показники рівнів рентабельності по прибутку від реалізації товарів і за балансового прибутку.
Через збитковість позареалізаційних операцій, рентабельність витрат обігу, вище рентабельності поточних витрат, що в 2007р., Що у 2006р.
Рентабельність власного капіталу у 2007 році (19,97%) нижче, ніж у 2006р. (49,54%). Цьому сприяло зменшення прибутку більш ніж в 2 рази, тоді як середня величина власного капіталу змінилася незначно (у 1,2 рази) в порівнянні з 2006р.
У 2007р. в порівнянні з 2006р. сума прибутку на одного працівника збільшилася в 2,3 рази; балансовий прибуток збільшився також в 2,3 рази. При цьому витрати на оплату праці збільшилися незначно (3,7%), а скорочення працівників також було незначним - 2 людини, тобто скорочення персоналу становить 0,5%. Рентабельність витрат на оплату праці збільшилася в 2,2 рази.
З метою розширення присутності магазину «Бароко» на ринку пропонується відкриття нового торгового відділу підприємства, розташованого в торговому центрі, що спеціалізується на продажу оздоблювальних і будівельних матеріалів.
Основними цілями є:
- Отримання прибутку - збільшення прибутку на певну заплановану величину;
- Зростання - збільшення обороту, частки на ринку, торговельної площі, числа співробітників;
- Створення гарантій - створення фінансових резервів.
Стратегія конкурентної боротьби буде виглядати наступним чином: низький рівень цін, висока якість обслуговування, зручні години роботи.
Режим роботи торговельного відділу встановимо з 9.00 годин до 21.00 годин без перерви на обід і без вихідних. У директора і бухгалтера-економіста п'ятиденний робочий тиждень з восьмигодинним робочим днем ​​з 9.30 годин до 18.30 годин з перервою на обід з 13.00 до 14.00 годин. Продавці будуть працювати за змінним графіком - два дні з 9.00 до 21.00 годин і два дні вихідні. Вантажник буде працювати з 9.00 до 18.00 години з перервою на обід 1 годину з двома вихідними і за сумісництвом виконувати роботу двірника. Прибиральниця буде виходити два рази на день на 2 години з 12.00 до 14.00 та з 20.00 до 19.00 до 21.00 годин без вихідних.
У ході роботи торгового підприємства виникають численні витрати, на покритті яких підприємство має виділяти фінансові кошти для придбання матеріального, нематеріального і фінансового майна. По можливості, завдання забезпечення ліквідними коштами в достатньому для поточного виробничого процесу обсязі, а також капіталом для інвестицій повинна вирішуватися самим підприємством,
Щоб отримати уявлення про те, скільки коштів необхідно підприємству, керівництвом повинен складатися як можна більш точний план потреб в торговому оборотному капіталі. Після того, як встановлений точний обсяг необхідного торгового оборотного капіталу, починається пошук можливих джерел фінансування.
Облік витрат має вирішальне значення для кожного підприємства, яке працює в умовах ринкової економіки і хоче отримати прибуток. За допомогою обліку витрат керівництво підприємства завжди може одержати уявлення про поточні витратах по всіх товарних носіїв.
Загальні витрати окремого торгового підприємства складаються з покупної ціни і торгових витрат.
Купівельна ціна товару - це вартість самого товару, а також витрати, пов'язані з його придбанням.
Прейскурантна ціна товару
-
Знижка
+
Витрати з доставки
=
Купівельна ціна.
Прейскурантна ціна товару коригується залежно від наданих постачальниками знижок. Витрати з доставки - це всі витрати, пов'язані із закупівлею, тобто витрати на транспортні, поштові послуги і так далі. Прейскурантна ціна товару плюс витрати з доставки мінус знижка, отримуємо результат: покупну ціну товару.
Торгові витрати включають в себе всі інші витрати торговельного підприємства, тобто витрати всієї виробничої діяльності, які виникають у відділах закупівлі, складування, збуту та управління. Їх можна згрупувати наступним чином:
заробітна плата
+
орендна плата
+
витрати на утримання приміщень підприємства
+
витрати на рекламу
+
витрати на транспорт
+
% На залучений капітал
+
% На власний капітал
+
амортизаційні відрахування
+
витрати на охорону
+
пакувальний матеріал
+
всі інші витрати
=
торгові витрати
Розрахуємо ефективність пропонованих заходів. Найважливішими факторами зростання прибутку є зростання обсягу товарообігу, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості товарів.
Основне джерело грошових накопичень підприємств - виручка від реалізації. Прогноз обсягу виручки є результатом вивчення таких факторів, як:
- Минулий обсяг продажів;
- Ринкова кон'юнктура і її зміна;
- Загальна економічна ситуація;
- Прибутковість продукції;
- Цінова політика;
- Наявні виробничі потужності;
- Витрати.
Для визначення напряму зміни асортиментної політики необхідно провести порівняльний аналіз рентабельності різних груп товарів, а також клієнтів, районів збуту.
У ринковій економіці економічна ефективність від реалізації заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства оцінюється величиною додаткового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства:
, (4)
де DП - величина прибутку, що отримується від реалізації пропозиції за рік.
Додатковий прибуток може бути забезпечена за рахунок збільшення обсягів продажів, збільшення ціни чи зниження витрат. Можливі комбінації цих факторів.
У випадку, якщо підприємство отримує прибуток за рахунок економії витрат:
DП = З 1 - З 2, (5)
де З 1 - річні витрати до реалізації заходів;
З 2 - річні витрати після реалізації заходів.
Якщо захід дає додатковий обсяг випуску та рівень витрат на один рубль реалізації при цьому залишається незмінним, то
DП = П 1 х q, (6)
де П 1 - прибуток попереднього року;
q - індекс збільшення обсягу реалізації.
Наприклад, з метою вдосконалення діяльності магазину «Бароко» пропонується відкриття нового торгового відділу в торговому центрі «Мебельвіль», що спеціалізується на продажі будівельних і оздоблювальних матеріалів.
Тарифи на послуги наведено в таблиці 31
Таблиця 31
Тарифи на послуги за місяць, руб.
1.Електроенергія
Споживач
Квт / год
Тариф, руб.
Сума, руб.
ПДВ 18%
Сума з ПДВ
Магазин
1128
1,5
383,52
76,7
460,0

2.Водоснабженіе
Послуга
Од.
Обсяг
Тарифи, руб.
Сума, руб.
Ставка ПДВ
Сума ПДВ
Сума з ПДВ
Вода
стоки
куб.м
куб.м
2
2
2,40
2,52
4,80
5,04
18%
18%
0,96
1,01
5,76
6,0
Розрахунок рентабельності торгового відділу наведено в таблиці 32
Таблиця 32
Розрахунок рентабельності
Показник
Від - до в%
Товарообіг
100
- Загальна вартість товарів
70,0-75,0
= Торгова націнка
18,0-25,0
-ПДВ
3,4-4,2
= Торгова націнка
15,0-20,8
витрати на зарплату
4,0-6,0
оренда і витрати на оснащення приміщень
1,5-2,5
витрати на утримання приміщень
0,3-0,5
транспортні витрати:
1,0-1,2
витрати на інкасацію
0,2-0,3
витрати на охорону
0,1-0,2
Амортизацію
0,5-0,8
Реклама
0,7-1,0
інші витрати
2,5-3,0
Загальна сума витрат
10,8-15,5
= Прибуток до вирахування податків
4,2-5,3
Розшифровка складу витрат в такій формі дає можливість краще здійснювати планування, управління і контроль виробництва.

3.4. Зведені показники підвищення прибутковості за рахунок розширення діяльності підприємства

Поточні витрати за статтями собівартості на місяць, рік представлено в таблиці 33.
Таблиця 33
Поточні витрати за статтями собівартості на місяць, рік, тис. руб.
Стаття
на місяць
на рік
1. Матеріальні витрати
1080,0
12960,0
2 Заробітна плата
120,0
1440,0
Разом змінні витрати
1200,0
14400,0
3. Комунальні послуги (паливо, енергія)
10,0
120,0
4. Послуги зв'язку
5,0
60,0
5. Оренда, витрати на утримання приміщення
8,0
96,0
6. Знос основних засобів
10,0
120,0
7. Знос НМА
5,0
60,0
8. Реклама
20,0
240,0
9. Витрати на відрядження
10,0
120,0
10. Витрати на охорону
15,0
180,0
11. Витрати на канцтовари
10,0
120,0
12. Інші витрати
35,0
420,0
Разом постійні витрати
128,0
1536
13 ПДВ
13,0
156
14.Местние податки і збори
7,0
84
15. Відрахування від ФОП
17,0
204
Разом собівартість
1365
16380,0
з них податки і відрахування
24
288
Плановий розрахунок прибутку і рентабельності здійснюється виходячи з прогнозованого товарообігу (на місяць, рік), що склалася прейскурантної ціни на товар і внутрішніх витрат фірми.
Запланований бюджет з прибутку представлений в таблиці 34.
Таблиця 34
Плановий бюджет з прибутку, тис. руб.
Найменування показника
Вартість
на місяць
на рік
1. Виручка від реалізації товарів
1550,0
18600,0
2. Матеріальні витрати
1080,0
12960,0
3 ПДВ
13,0
156,0
4. Валовий дохід
457,0
5484,0
5. Внутрішньовиробничі витрати
248,0
2976,0
6. Податки і відрахування
24,0
288,0
7. Валовий прибуток
185,0
2220,0
8. Податок на прибуток (ставка 24%)
65,0
780,0
9. Чистий прибуток
120,0
1440,0
Змінні витрати при реалізації проекту щомісячно складуть 120,00 тис. рублів, щомісячні постійні витрати складуть 12,8 тис. рублів. Планована щомісячний прибуток 120 тис. рублів, чистий прибуток за рік 1440 тис. рублів.
Таким чином, проведені розрахунки показав, що в результаті впровадження тільки одного із запропонованих заходів - розширення присутності підприємства на ринку за рахунок відкриття нового відділу в торговому центрі - дозволить збільшити прибуток підприємства на 1440 тис. руб. за рік і в результаті зробить підприємство прибутковим.

Висновок

Підводячи тоги проведеному дослідженню, зазначимо таке. Магазин «Бароко» спеціалізується по реалізації готових штор різних виробників і штор власного пошиття.
Біля магазина «Бароко» досить широкий асортимент надійних постачальників різноманітних товарів, що реалізовуються в магазині. Серед них є як місцеві постачальники, так і іногородні.
Протягом останніх років на підприємстві спостерігається тенденція до збільшення прийому працівників і зниження їх звільнень, що позитивно характеризує перспективи розвитку підприємства.
За підсумками за 2007 рік загальне зниження товарообігу склало в 2007р. у порівнянні з 2005р. на 4546,67 тис. руб. Середньорічний темп зростання склав 73,9%, а темп приросту -26,1%. Магазин «Бароко» має типову структуру витрат для підприємств переважно роздрібної торгівлі з високою питомою ваг витрат на оплату праці, комунальних послуг, транспортних витрат. У загальній сумі витрат обігу даного підприємства частка витрат на оплату праці у 2007р. становила 33,3%, що менше показника 2005р. на 8,1%, а показника 2006р. - 0,9%. Темп зростання заробітної плати перевищує темп зростання продуктивності праці на 120,7%.
Як показав проведений аналіз фінансового стану магазину «Бароко», за минулий рік майно підприємства збільшилося на суму 471856 рублів, що на 17% більше в порівнянні з початком року. Більша частина приросту 97,9% була спрямована на товарні запаси, що збільшило частку важкореалізованих активів. Грошові кошти, як найбільш ліквідні знизили своє значення на 16,46%.
Частка активної частини основних засобів зросла на 3,14% в порівнянні з початком року, що, безумовно, є незначним приростом. Структура основних засобів практично не змінилася в кращу сторону. За звітний період нове обладнання практично не купувалося, коефіцієнт придатності знизився з 0,67% до 0,64% на кінець року, коефіцієнт зносу збільшився. Можна зробити висновок, що на даний момент підприємство має слабку матеріально-технічну базу, тому однією з найважливіших завдань є нарощування торговельного потенціалу підприємства.
Показники по балансового прибутку в 2007 р. покращилися. Найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції. Через те, що від позареалізаційних операцій отримано збиток, балансовий прибуток менше прибутку від реалізації.
У процесі управління прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі:
1) підвищення загальної суми прибутку в процесі її формування;
2) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками її використання.
Серед цих завдань пріоритетною є перша, тому що від її вирішення багато в чому залежать форми, і пропорції розподілу прибутку на підприємстві.
У рамках даної роботи ми розглянемо тільки одне можливе напрям збільшення прибутку магазину «Бароко», пов'язане зі збільшенням обсягу реалізації товарів.
Тому очевидно, що попит на ринку на штори, якими торгує магазин «Бароко», буде зростати, і відкриття нових торговельних площ дасть змогу краще задовольнити потенційний попит на товари фірми.
Як показав проведений вище аналіз, найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції (110,7%). Через те, що від позареалізаційних операцій отримано збиток (-10,7%), балансовий прибуток менше прибутку від реалізації.
Що в 2006р., Що 2007 р., у зв'язку зі збитками від позареалізаційних операцій, рівень показників рентабельності продажів обчислений за балансового прибутку, нижче, ніж рівень рентабельності обчислений з прибутку від реалізації товарів. Відповідно, із зростанням прибутку від реалізації в 2007р. зросли і показники рівнів рентабельності по прибутку від реалізації товарів і за балансового прибутку.
Через збитковість позареалізаційних операцій, рентабельність витрат обігу, вище рентабельності поточних витрат, що в 2007р., Що у 2006р.
Рентабельність власного капіталу в 2007 році (19,97%) нижче, ніж у 2006р. (49,54%). Цьому сприяло зменшення прибутку більш ніж в 2 рази, тоді як середня величина власного капіталу змінилася незначно (у 1,2 рази) в порівнянні з 2006р.
З метою розширення присутності магазину «Бароко» на ринку пропонується відкриття нового торгового відділу підприємства, розташованого в торговому центрі, що спеціалізується на продажу оздоблювальних і будівельних матеріалів.
Основними цілями є:
- Отримання прибутку - збільшення прибутку на певну заплановану величину;
- Зростання - збільшення обороту, частки на ринку, торговельної площі, числа співробітників;
- Створення гарантій - створення фінансових резервів.
Стратегія конкурентної боротьби буде виглядати наступним чином: низький рівень цін, висока якість обслуговування, зручні години роботи.
Змінні витрати при реалізації проекту щомісячно складуть 120,00 тис. рублів, щомісячні постійні витрати складуть 12,8 тис. рублів. Планована щомісячний прибуток 120 тис. рублів, чистий прибуток за рік 1440 тис. рублів. Таким чином, проведені розрахунок показали, що в результаті впровадження тільки одного із запропонованих заходів - розширення присутності підприємства на ринку за рахунок відкриття нового відділу в торговому центрі - дозволить збільшити прибуток підприємства на 1440 тис. руб. за рік і в результаті зробить підприємство прибутковим.

Список літератури

1. Бадаш Х.З. Економіка підприємства. - Іжевськ, изд-во УДГУ, 2005.
2. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика, 2006.
3. Белобтецкій І.А. Прибуток підприємства. / / Фінанси. - 2007. - № 3.
4. Богатин Ю.В. Економічна оцінка якості та ефективності роботи підприємства. - М.: Инфра-М, 2007.
5. Валаева Т.Ф., Коростельова Є.М., Хруцький Є.А. Економіка, організація і планування виробництва. - М: Економіка, 2006.
6. Ворст Й., Ревентлоу П. Економіка фірми. М.: Вища школа, 2006.
7. Горбачова Л.О. Аналіз прибутку та рентабельності. - М.: Економіка, 2007.
8. Едронова В.М., Мизиковский Є.А. Облік і аналіз фінансових активів - М.: Фінанси і статистика, 2007.
9. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз - М.:, Фінанси і статистика, 2006.
10. Кузнєцова О.В. Фінансове управління компанією - М.: Правова Культура, 2007.
11. Мухін С.А. Прибуток в нових умовах господарювання. - М.: Фінанси і статистика, 2007.
12. Новодворський В.Д., Пономарьова Л.В., Єфімова О.В. Бухгалтерська звітність: складання та аналіз - М.: Бухгалтерський облік, 2006.
13. Панкратов. Комерційна діяльність. - М.: ІОЦ «Маркетинг», 2006.
14. Первозванский А.А., Первозванский Т.М. Фінансовий ринок: розрахунок та аналіз - М.: Инфра-М, 2007.
15. Ревенко П., Вольфман Б., Кисельова Т. Фінансова бухгалтерія - М.: Инфра-М, 2007.
16. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ, ІП «Екоперспектіва», 2006.
17. Стоянова Е.С. Фінансове мистецтво підприємця - М.: Перспектива, 2007.
18. Фінансовий аналіз діяльності фірм - М.: Ист-Сервіс, 2007.
19. Фінансовий менеджмент: теорія і практика / За ред. Стоянової. - М.: Перспектива, 2006.
20. Хруцкого. Сучасний маркетинг. - М.: Фінанси і статистика, 2007.
21. Шеремет А.Д. Аналіз економіки промислових підприємств - М.: Вища школа, 2007.
22. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу - М.: Економіка, 2007.
23. Шеремет А.Д. Економічний аналіз в управлінні виробництвом - М.: Економіка, 2007.
24. Шишкін О.К., Вартанян С.С., Мікрюков В.А. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз на комерційних підприємствах - М.: Инфра-М, 2006.
Після того, як була створена структура управління та набраний штат працівників, кожному працівникові визначили його посаду, його функцію, відповідальність і повноваження. Була встановлена ​​взаємозв'язок між працівниками. Відповідальність - це зобов'язання виконувати справжню завдання і відповідати за результати своєї роботи. Людина відповідає перед тим, хто передав йому повноваження.
Повноваження - обмежене право використовувати ресурси підприємства (організації, фірми). Вони передаються посадам, а не людині. Відповідальність, повноваження, права та обов'язки відображаються в посадових інструкціях. Посадові інструкції покликані сприяти правильному вирішенню питань розподілу праці між зазначеними категоріями працівників, забезпечити єдність при визначенні їх посадових обов'язків і ставляться до них кваліфікаційних вимог.

1.2. Види послуг, що надаються

У процесі товароруху від виготовлювачів до споживачів кінцевою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв'язків, є роздрібна торгівля. При роздрібній торгівлі матеріальні ресурси переходять із сфери обігу в сферу колективного, індивідуального, особистого споживання, тобто стають власністю споживачів. Це відбувається шляхом купівлі-продажу, оскільки споживачі набувають потрібні їй товари в обмін на свої грошові доходи. Тут створюються стартові можливості для нового циклу виробництва і обігу, оскільки товар перетворюється в гроші.
ІП Леванюк І.А. створено для здійснення наступних видів діяльності:
- Здійснення підприємницької діяльності;
- Торгово-закупівельна діяльність;
- Організація роздрібної, оптової торгівлі;
- Встановлення та обслуговування штор і жалюзі;
- Надання посередницьких послуг в пошуку партнерів, у тому числі зарубіжних;
Магазин «Бароко» займається пошиттям та реалізацією штор. З метою утримання купівельної прихильності основного контингенту споживача і завоювання нових переваг на ринку непродовольчих товарів у магазині необхідно підтримувати широкий, досить різноманітний асортимент товарів. У цьому напрямку йде постійна робота колективу магазину.
Питома вага кожного товару в загальному обороті наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Питома вага товарів у загальному обсязі товарообігу

Найменування товару
2005
2006
2007
Сума, тис. руб.
%
Сума, тис. руб.
%
Сума, тис. руб.
%
Тканини портьєрні
4181,676
24
3419,040
25
3348,015
26
Пошиття штор
2962,020
17
2188,185
16
2060,317
16
Жалюзі вертикальні
2265,074
13
1641,139
12
1545,237
12
Жалюзі горизонтальні
1916,601
11
1504,377
11
1416,468
11
Рулонні штори
1393,892
8
957,331
7
901,389
7
Супутні товари
1219,655
7
957,331
7
901,389
7
Разом
17423,648
100,0
13676,158
100,0
12876,979
100,0
Для якісного оформлення інтер'єру, потрібно приділити увагу багатьох деталей, і однією з найважливіших деталей, що є складовою частиною інтер'єру житлового приміщення, можна вважати штори. Якщо штори були правильно підібрані, то вони будуть не просто доповненням інтер'єру, вони будуть виступати на передній план загального оформлення приміщення, завершувати його. Але, все ж, підібрати штори, які будуть виконувати свою практичну функцію і, разом з цим, мати суто декоративне призначення, не так-то легко, не дивлячись на те, що сьогодні асортимент штор дуже широкий. У цьому випадку ідеальному рішенням буде пошиття штор на замовлення. А саме цю послугу готовий надати магазин «Бароко».
Пошиття штор на замовлення - це розвивається область ринку послуг нашої країни, яка з кожним роком виходить на все більш високий рівень. Сьогодні існує безліч моделей штор. Всі вони дуже привабливі і здатні надати певний акцент інтер'єру, але лише професіонал може сказати, які штори будуть виграшніше всіх інших виглядати в певному інтер'єрі.
Співробітники магазину «Бароко» допоможуть підібрати підходящий матеріал для штор, а також порадять найкращий варіант дизайну і кольору, які будуть відмінно виглядати в інтер'єрі вашого будинку. При розробці дизайну штор, враховуються всі побажання замовника, і рекомендується, який з видів штор буде краще виглядати і створювати комфорт саме у вашому випадку. Пошиття штор здійснюють професіонали, які мають за своїми плечима чималий досвід роботи в даній сфері, тому вся робота виконується в максимально короткі терміни. Принцип роботи - найвища якість за прийнятними для клієнта цінами. Завдяки цьому, число людей, які замовляли пошиття штор в магазині «Бароко», постійно збільшується.
При облаштуванні квартирах шторам відводиться остання і одночасно почесна роль. Вішаючи штори ми робимо, як би, заключний штрих у загальній картині інтер'єру. Відповідно, цей штрих може як увінчати, так і зруйнувати ту гармонію, до якої ми так довго прагнули.
Тому правильний вибір завіс для віконних і дверних прорізів повинен варіювати між естетичністю і функціональністю. Функціональна необхідність штор безперечна - вони захищають меблі, шпалери і наші очі від яскравого світла, а важкі щільні пологи з оксамиту і гобелена - від протягів взимку.
До тонких шторам і гардин відносять напівпрозорі штори без підкладки, з декоративними деталями, які так само виконують певну функцію. Це може бути створення інтимної обстановки, захист від надлишкових сонячних променів.
Тонкі штори або гардини вішають на відкриті вікна, використовують як грязеуловители у великих містах (як наш) або як другі штори, які можуть залишатися на вікні влітку, в той час як основні, зимові, штори знімають. Тонкі штори шиють з різноманітних тканин: мусліну, дуже тонкого міткалю, органзи, шовку, тонкого льону, мереживного полотнища з натуральних і штучних волокон.
Штори для дверей, або портьєри - природний елемент оздоблення багатьох будинків у зимовий час. Вони захищають від холоду, що йде від замерзлих шибок, і не дають вітру проникати через дверні косяки.
Штори для внутрішніх дверей дому також бувають дуже корисні для утримання протягу взимку і для оформлення отворів без дверей.
Зазвичай такі штори бувають дуже довгими і робляться з щільної тканини, а підшивка внизу шиється так, щоб її можна було міняти після кількох років служби, тобто в міру зношування.
Ламбрекени надають оформлення вікна останній штрих завершеності. Ви можете повісити звичайні ламбрекени, а можете використовувати горизонтальні драпірування у формі гірлянд, використовувані для оформлення вікна в елегантному стилі.
Задрапіровані, або оббиті тканиною ламбрекени протиставляються воланами і чінцу, популярному стилю останніх років.
За традицією плоскі ламбрекени повинні бути зроблені із строгих тканин - дамаста, парчі, оксамиту - і декоровані шнуром або тасьмою. Якщо вдома Ви використовуєте штори-жалюзі, то можна використовувати вишуканий ламбрекен з багатобарвної тканини з прикрасами. Втім, він може використовуватися і з віконницями.
Сьогодні все частіше й частіше дизайнери пропонують використовувати синтетичні тканини на основі полістиролу і акрилу. Штори з них мають підвищену світлонепроникність, пилевідштовхуючими властивостями і просочуються спеціальним складом, що оберігає від вигорання. Однак такі штори не можна прати - вони переносять тільки сухе чищення. До новинок сучасного текстилю, початківцем завойовувати ринок відноситься стиснута тюль, тканини з малюнком витравленим кислотою та інтер'єрні тканини на металевій основі.
Товари надходять до магазину на підставі заявок і замовлень. Закупівлею товарів займається завідувач магазином і товарознавець. Договір з постачальниками про закупівлю товару полягає безпосередньо в магазині «Бароко» з юристом і представником і юристом постачальника. Оплата за товар здійснюється за безготівковим розрахунком перерахуванням в міру реалізації продукції, а іноді і протягом 10-15 днів.
У покупця завжди є досить великий вибір і за найменуваннями товару, і з точки зору ціни покупки. Однак незважаючи на постійне зростання цін, відбувається зниження товарообігу. У таких умовах фірмі потрібна чітка система просування товарів.
Попередні обговорення покупок ведуться за допомогою телефонних переговорів. Транспортування товару здійснюється силами підприємств-постачальників.
Торгова операція супроводжується оформленням таких документів:
- Комерційна пропозиція;
- Заявка, замовлення;
- Накладна товарно-транспортна;
- Рахунок-фактура;
- Сертифікат;
- Якісне посвідчення;
Після кожної угоди визначаються фінансові результати, відзначаються недоліки і способи їх усунення в подальших операціях. Одночасно магазин може проводити декілька торгових угод. Розвантаження товару здійснюється вантажником магазину. Приймання за кількістю та якістю веде товарознавець. Потім йде звірка документів, їх оформлення. Товар частково переміщується в торговий зал, частково в складські приміщення.

Рис. 2. Структура і послідовність операцій торгово-технологічного процесу в магазині «Бароко»
Структура і послідовність операцій торгово-технологічного процесу в магазині «Бароко» наведена на малюнку 2. Мета торгово-технологічного процесу - доведення товару належної якості до покупців з найменшими витратами при високій культурі торговельного обслуговування. Виконання технологічних операцій у магазині «Бароко» здійснюється в поєднанні з вивченням попиту, формуванням асортименту, обліком товарно-матеріальних цінностей, організацією реклами та інформації та інших операцій, тому торгово-технологічний процес у магазині виступає як єдине ціле.
Торгово-технологічні процеси, здійснювані в магазині, умовно поділяються на основні та допоміжні. До основних відносяться продаж товарів та обслуговування покупців. До допоміжних відносяться: приймання товарів від постачальників, доставка їх на місця зберігання, забезпечення необхідних умов зберігань товарів, підготовка товарів до продажу, їх транспортування в торговий зал, організація зберігання та здачі тари.
Склад приміщень магазину і їх розміри визначаються її типом і істотно диференціюються залежно від асортименту реалізованих товарів, методів їх продажу і видів додаткових торговельних послуг, що надаються покупцям. Основу допоміжних торгово-технологічних процесів в магазині становлять процеси приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу.
Приймання товарів є найважливішою складовою частиною технологічного процесу магазині «Бароко». Вона здійснюється матеріально відповідальними особами у відповідності до «Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю і якістю», а також з договорами, що укладаються з постачальниками товарів, в яких обумовлені як кількість і якість товарів, що поставляються, так і порядок пред'явлення претензій у випадках невиконання договірних зобов'язань однієї зі сторін.
Правила, встановлені цими інструкціями, застосовуються у всіх випадках, коли інший порядок не передбачений стандартами, особливими умовами поставки, іншими обов'язковими нормативними документами.
Товари в магазині «Бароко» приймають за кількістю і якістю.
У залежності від способу доставки та упаковки товару визначається технологія приймання.
Приймання товарів за кількістю при доставці затарених товару, товару у відкритій тарі, а також за вагою брутто і кількістю місць проводять відразу ж у момент доставки їх на склад.
Якщо товар доставлений у справній тарі, крім перевірки ваги брутто і кількості тарних місць, склад має право вимагати розкриття тари і перевірки ваги нетто і кількості одиниць в кожному місці.
Якщо товар в пошкодженій тарі, то перевірку ваги нетто і кількості товарних одиниць в кожному місці склад проводить одночасно з прийманням за масою брутто і кількості місць у момент отримання товару від постачальника.
Товари, що надійшли у справній тарі, за масою брутто і кількістю товарних одиниць у кожному місці приймають одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів з моменту їх надходження.
Приймання товарів за кількістю виробляють шляхом зіставлення даних супровідних фактів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, специфікацій, пакувальних ярликів, описів та ін) з фактичною наявністю товарів. Якщо супровідні документи відсутні то товари приймають по фактичній наявності на основі складеного акта, в якому вказують які документи відсутні.
При надходженні товарів, вага яких не можна перевірити необхідно в момент отримання прийняти їх за вагою брутто, а після продажу товарів перевірити вагу тари. Результати перевірки оформляють актами. Акт про масу тари повинен бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення, а з під вологих товарів негайно після її звільнення. При виявленні в процесі приймання недостачі склад повинен подальшу прийомку призупинити, що надійшла партію товару зберігати окремо від наявних в складі матеріальних цінностей, забезпечити їх повне збереження. Про виявлення недостачі складають акт за підписами осіб, які брали товар. Склад зобов'язаний швидкопсувних товарах негайно після виявлення недостачі, по решті не пізніше 24 год направити постачальнику по телеграфу або телефону виклик-повідомлення. У ньому вказується назва продукції, номер рахунку-фактури, характер недостачі, стан пломб, а також кількість бракує продукції.
Зберігання товарів в магазині пов'язано зі здійсненням таких технологічних процесів: переміщенням товарів у приміщення комор і укладанням їх на зберігання, поточним наглядом за станом товарів,, підтримкою необхідних санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях, призначених для зберігання.
Підготовка товарів до продажу складається з наступних технологічних операцій: перевірка цілісності упаковки, розпакування товарів із зовнішньої тари, перевірки наявності маркувальних даних і якості після зберігання, якщо необхідно, то фасування товару.

1.3. Характеристика персоналу та оплати праці

Організація заробітної плати на підприємстві здійснюється за допомогою нормативів, тарифної системи, форм і систем заробітної плати, районних коефіцієнтів і т.д. На підприємстві оплатою праці займається відділ ОТиЗ (відділ організації праці та заробітної плати). Основними завданнями відділу є:
- Постійне вдосконалення організації та нормування праці, форм і систем заробітної плати, матеріального і морального стимулювання праці з метою забезпечення виконання завдань з меншими матеріальними і трудовими витратами;
- Керівництво формуванням фондів оплати праці в залежності від умов роботи і структури заробітної плати, запланованого зростання обсягів виробництва, завдань по зниженню трудомісткості;
- Контроль за витрачанням фондів оплати праці та матеріального стимулювання, правильністю застосування форм і систем заробітної плати.
Штатний розклад магазину наведено в табл.2.

Таблиця 2

Штатний розклад магазину «Бароко» в 2007 р.

Посада
Кількість одиниць
Посадовий оклад, крб.
Оклад загального кол-ва одиниць, руб.
Місячний ФОП з урахуванням районного коефіцієнта
Премія 100%
Місячний ФОП з урахуванням премії, руб.
Завідувач магазином
1
16996
16996
19545,4
19545,4
39090,8
Товарознавець
1
12264
12264
14103,6
14103,6
28207,2
Бухгалтер
1
12264
12264
14103,6
14103,6
28207,2
Старший продавець
1
7504
7504
8629,6
8629,6
17259,2
Швачки
2
7504
7504
8629,6
8629,6
17259,2
Продавці
3
6664
19992
22990,8
22990,8
45981,6
Водій
1
4340
4340
4991
4991
9982
Вантажники
1
4340
8680
9982
9982
19964
Прибиральниця
1
2800
2800
3220
3220
6440
Двірник
1
2800
2800
3220
3220
6440
Разом
13
77476
95144
109415,6
109415,6
218831,2
Як бачимо з наведених даних, оплата праці на підприємстві складається з посадового окладу, районного коефіцієнта і премії, що залежить від результатів роботи підрозділу.
Для характеристики руху робочої сили розрахуємо і проаналізуємо динаміку наступних показників:
Коефіцієнт обороту з прийому робочих (Кпр) = Кількість прийнятого на роботу персоналу: Середньооблікова чисельність персоналу;
Коефіцієнт обороту з вибуття (Кв) = Кількість звільнених працівників: середньооблікова чисельність персоналу;
Коефіцієнт плинності кадрів (Кт) = Кількість звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни: Середньооблікова чисельність персоналу;
Коефіцієнт сталості складу персоналу підприємства (Кпс) = Кількість працівників, які працювали весь рік: Середньооблікова чисельність персоналу.
Отримані в результаті розрахунку дані зведемо в табл.3.
Таблиця 3
Динаміка показників руху робочої сили
Показник
2005
2006
2007
Коефіцієнт обороту з прийому робочих (Кпр)
2,45
3,48
5,24
Коефіцієнт обороту з вибуття (Кв)
7,6
5,2
5,0
Коефіцієнт плинності кадрів (Кт)
1,38
1,21
0,98
Коефіцієнт сталості складу персоналу підприємства (Кпс)
93,8
94,2
94,1
Як видно з наведених даних, протягом останніх років на підприємстві спостерігається тенденція до збільшення прийому працівників і зниження їх звільнень, що позитивно характеризує перспективи розвитку підприємства.
Освіта працівників магазину наведено в таблиці 4.
Таблиця 4
Освіта працівників магазину
Освіта
Кількість осіб
Неповна середня
-
Середня загальна
3
Середня спеціальна
7
Неповна вища
-
Вища
3
Як видно з наведених даних, більшість працівників - 7 чоловік - мають середню спеціальну освіту, по 3 людини мають середню загальну і вищу освіту.
Вікова характеристика працівників наведена в табл.5.

Таблиця 5
Вік працівників магазину
Вік
Кількість осіб
До 20 років
-
Від 20 до 30 років
4
Від 30 до 40 років
5
Від 40 до 50 років
3
Понад 50 років
1
Наведені в табл.5 дані свідчать, що більша частина працівників перебуває у віковому інтервалі від 30 до 40 років, трохи менше - 4 людини - у віці від 20 до 30 років, старше 40 років - 3 особи, і старше 50 років - 1 особа .
Стаж працівників магазину представлений у табл.6.
Таблиця 6
Стаж роботи працівників магазину
Стаж роботи
Кількість осіб
До 3 років
3
Від 3 до 5 років
2
Від 5 до 10 років
8
Від 10 до 20 років
-
Понад 20 років
-
Більшість працівників має стаж від 5 до 10 років, 2 людини працюють від 3 до 5 років і 3 людини менше 3 років.
В даний час трудові відносини працівників і роботодавців регулюються Трудовим кодексом РФ і жорстко не регламентуються. Підприємствам надані великі права у виборі форм та умов оплати праці, встановлення режиму роботи і т.д. Однак державою встановлений механізм соціального захисту працівників. Законодавчо регламентуються мінімальний розмір оплати праці, мінімальна тривалість відпустки, максимальну тривалість робочого дня. Дані положення поширюються на підприємства всіх організаційно-правових форм власності.
Службовці працюють за стандартним графіком - 8 годин на тиждень з двома вихідними, продавці та допоміжний персонал магазинів працюють по змінному графіку бригадами через тиждень по 11 - 12 годин на день. Передбачено перерву на відпочинок в середині робочого дня. У магазині не практикується виплачувати доплати службовцям за переробку згідно чинного законодавства. Ненормований робочий день для них компенсується значними розмірами преміальних.
На підприємстві діє почасово-преміальна система оплати праці. Для всіх працівників встановлено вилки окладів. У рамках вилки оплата праці працівника може змінюватися щомісяця. Зміна розміру оплати праці в рамках вилки прерогатива - керівника підрозділу, служби, відділу, зміна самої вилки - вищого керівництва. Тим самим керівники підрозділів отримують дієвий важіль регулювати оплату праці своїх підлеглих в залежності від ставлення його до роботи і внеску в діяльність окремого підрозділу без проходження тривалої процедури зміни штатного розкладу. Співвідношення максимальної межі до мінімального - 1,2 - 1,5, тобто оплата праці може бути знижена (збільшена) від 20 до 50% до базового розміру. У залежності від результатів діяльності підприємства, конкретного підрозділу - з виконання планових показників, норм, нормативів, дотримання кошторисів витрат - виплачується премія. Преміальні виплати складають до 150% до окладу у працівників адміністрації і до 60% в інших категорій працівників.
За останні два роки в структурі виплат помітно змінилася співвідношення премії та оплати згідно штатного розкладу на користь першої. Все це стало наслідком цілеспрямованих дій з розвитку системи матеріального стимулювання на фірмі.
Для працівників підприємств роздрібної торгівлі діє тимчасове положення про преміювання, згідно з яким колективу магазину при виконанні планових показників (основними з яких є прибуток та товарообіг) щомісячно виплачується преміальний фонд у розмірі від 0 до 50% до наявного фонду оплати праці за штатним розкладом. Конкретний розмір залежить від ступеня виконання планових показників, відсутності нарікань у роботі, виконання вимог адміністрації та внутрішніх нормативних документів.
Всередині колективу преміальний фонд розподіляється завідувачем магазину та погоджується з керівництвом ВП Леванюк І.А. У даної системи оплати праці є ряд недоліків, стимулююча функція виконується не повністю, так як немає чіткого взаємозв'язку між отриманими результатами і розміром винагороди. Настає такий межа, коли незалежно від отриманого обсягу продажів додаткову винагороду не виплачується. Крім того, сама шкала нарахування премії вузька і відмінності в оплаті успішно спрацювали колективів і не дуже добре виконали планові показники мала.
Визначення розміру виплат у сильному ступені залежало від рішень вищого керівництва. Відбувалися ситуації, коли при не вдалу роботу всього підприємства колективи магазинів зрівнювалися у виплатах премії.
Для усунення перерахованих упущень необхідне створення відрядних систем оплати праці. Окремі підрозділи вже близько року працюють на відрядній системі оплати праці, де розмір оплати прив'язаний до обсягу продажів і отриманого доходу з урахуванням терміну оборотності оборотних коштів і понесених витрат. Дана система не дивлячись на ряд недоробок, що стосуються насамперед тарифу оплати, довела свою ефективність.
На даний момент ведеться робота по впровадженню відрядних форм оплати праці для працівників підприємств роздрібної торгівлі. Оплата праці буде прямо пов'язана з виручкою від реалізації (товарообігом) і буде становити певний відсоток від неї або прогресивну шкалу розцінок за кожен отриманий мільйон товарообігу. Працівники будуть зацікавлені в максимально можливому обсязі виручки. Разом з тим у них будуть певні обмеження в ресурсному забезпеченні: лімітування витрат, централізована цінова політика, коригування ФОП з урахуванням одержуваної прибутку. У рамках колективу винагорода буде розподілятися по акордних принципом залежно від внеску працівника (коефіцієнта трудової участі) та відпрацьованого часу. Акордна система обмежує роздування штатів магазинів, вона дозволяє уникнути зрівнялівки при розподілі коштів між відділами (секціями) магазинів і окремими працівниками. Для догляду від можливого суб'єктивізму при визначенні премії конкретним працівникам закладаються чіткі норми, які регламентують порядок заохочення і покарання людини.
Результати діяльності багатьох підприємств і накопичений досвід їхньої роботи з кадрами показують, що формування виробничих колективів, забезпечення високої якості кадрового потенціалу є вирішальними факторами ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції. Проблеми в галузі управління персоналом і повсякденна робота з кадрами, за оцінкою фахівців, в найближчій перспективі будуть постійно перебувати в центрі уваги керівництва. У майбутньому з розвитком науково-технічного прогресу зміст і умови праці придбають більше значення, ніж матеріальна зацікавленість.
Впровадження досягнень науково-технічного прогресу в більшості випадків визначається якістю робочої сили і призводить до глибоких змін у трудовій діяльності людини. Скасовуються старі і створюються нові робочі місця, що викликає структурні зрушення на ринку праці. З одного боку, створюються передумови збереження певного числа безробітних, з іншого боку, перманентно відчувається нестача у кваліфікованих кадрах, що відповідають вимогам використання нових технологій.
Зовнішність сучасного керівника визначають уявлення про працю і які з них системи мотивації і ставлення співробітників до праці. Мінливі уявлення про зміст і характер праці, вільний час та якості життя висувають нові вимоги керівництву кадрами. Все більш важливими стають підготовка та безперервне навчання персоналу. Особливо зростає актуальність підготовки управлінських кадрів усіх рівнів.
Підприємства зуміють вижити у жорсткій конкурентній боротьбі, якщо їх керівний персонал зможе правильно і своєчасно оцінити навколишній Бароко і тенденції суспільного розвитку. Успішне управління кадрами, перш за все, грунтується на систематичному обліку й аналізі впливу навколишнього світу, адаптації виробництва до зовнішніх впливів.
Головним чинником конкурентоспроможності, економічного зростання та ефективності виробництва є наявність на підприємстві людських ресурсів, здатних професійно вирішувати поставлені перед ними виробничі завдання. Для їх ефективного управління в сучасних умовах потрібна система роботи з кадрами, що дозволяє вести прогнозування потреби і розвитку персоналу, керувати кадрами від прийому на роботу до завершення кар'єри і забезпечувати фірмові соціальні гарантії по старості. Вона спрямована на досягнення високої ефективності праці кожного працівника, створення таких економічних стимулів і соціальних гарантій, які дозволили б зближувати інтереси працівника з інтересами підприємства, підняття ролі особистості і стимулювання праці на більш високу ступінь.
Магазин "Бароко" проводить цілеспрямовану і послідовну роботу щодо вдосконалення кадрової політики виходячи з стратегії свого розвитку, яка виходить, в даний час, не тільки з розширення масштабів виробництва, подальшої диверсифікації своєї діяльності, але перш за все з поліпшення якісних показників роботи кожного працівника, підрозділи , підприємства, підвищення професійної майстерності керівних працівників, спеціалістів та робітників. У галузі створюється гнучка система управління персоналом, орієнтована на ринок і включає в себе вирішення комплексу трудових, фінансово-економічних, соціально-психологічних, освітніх, інформаційних та інших проблем, що забезпечують ефективну діяльність людини на виробництві.
Основні положення кадрової політики включають в себе:
- Створення єдиних принципів стратегічного управління і розвитку персоналу в галузі;
- Інтеграцію кадрової політики при стратегічному плануванні підприємств з урахуванням кадрової роботи на всіх рівнях управління;
- Впровадження нових методів і систем підготовки і перепідготовки персоналу;
- Проведення скоординованої єдиної тарифної політики оплати праці;
- Розробку економічних стимулів і гарантій, спрямованих на підвищення продуктивності та якості праці, ефективності роботи підприємств;
- Захист прав і гарантій кожного працівника Товариства, роботу з представниками трудових колективів та профспілок;
- Дослідження проблем в галузі розвитку людських ресурсів;
- Підготовку нормативних та методичних матеріалів з метою забезпечення високого рівня управління кадрами.
Сучасна кадрова політика орієнтує роботу кадрових служб на якісне оновлення своєї діяльності, зміна місця та ролі кадрових служб і на суттєве розширення сфери їх діяльності.
Пріоритети діяльності магазину "Бароко" в області кадрової політики на наступні роки будуть позначені в документах підприємства (колективний договір і т.п.). Для визначення найбільш бажаних напрямків зусиль підприємства в цій області, необхідно організувати дослідження в колективах, зібрати думки працівників, але вже сьогодні проглядаються такі орієнтири, як:
- Турбота про професійну підготовку та перепідготовку персоналу;
- Підготовка молодих фахівців та забезпечення їм оптимальних умов для адаптації, розвитку та просування кращих;
- Створення дієвого кадрового резерву для висування на керівні посади;
- Створення системи норм і оцінок діяльності працівників для визначення адекватної оплати праці, систем мотивації для підвищення ефективності роботи;
- Створення системи гарантій для пенсіонерів.
Далі розглянемо основні напрямки роботи з управління персоналом, які мають місце в магазині "Бароко".
За 2007 рік була проведена робота з фахівцями, які перебувають у резерві кадрів на висунення на керівні посади номенклатури Товариства: зі списків резерву кадрів філії був виключений 1 особа (за віковим критерієм і за незадовільні виробничі показники) і включено 1 людина.
Курси підвищення кваліфікації пройшли: зі списків резерву кадрів на посади номенклатури Товариства - 1 особа. Пройшли стажування: зі списків номенклатури Товариства - 1 особа. Решті резервістам не була проведена стажування у зв'язку з накладками чергових відпусток.
Число працівників, що підлягають атестації в 2007 році було 8 людей. Число працівників пройшли атестацію - 7 осіб.
Рішення атестаційної комісії:
а) відповідають займаній посаді - 7 осіб.
З урахуванням оцінок та рекомендацій атестаційної комісії рішенням керівництва: підвищені на посаді (присвоєна кваліфікаційна категорія) - 2 чол.; Підвищені посадові оклади - 2 чол. Атестаційною комісією рекомендовано здобути профільну освіту - 3 чол.
Атестація проводилася за доповідь-оцінці з обговоренням оцінок та коментарів даних керівниками атестується. Питома вага пройшли атестацію від загального числа керівників та фахівців за останні 3 роки склав 95,9%.
Таблиця 7
Підвищення кваліфікації керівних працівників
і фахівців в 2007 р.
Показник
Всього
План
Факт
1
2
3
Пройшли підвищення кваліфікації (осіб)
4
3
з них:
- З основ ринкових відносин
3
2
- З фахових дисциплін
1
1
- З іноземних мов
0
0
Невиконання плану навчання пов'язаний з відсутністю грошових коштів в II і III кварталах 2007 року. Кількість керівників та спеціалістів, які не проходили підвищення кваліфікації протягом останніх 3-х років -1 чоловік.
За 2007 рік проходили підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівники підприємства.
Таблиця 8
Число працівників, що пройшли підготовку, перепідготовку,
підвищення кваліфікації у 2007 році
Показник
План
Факт
1
2
3
Пройшли професійну підготовку
4
4
в тому числі:
- Навчено вперше
0
0
- Навчено другим (суміжним) професіям
1
1
-Перепідготовлено
2
2
Підвищили кваліфікацію
1
1
Прийнято випускників
0
0
Періодичність підвищення кваліфікації робітничих кадрів один раз на п'ять років, а за основними професіями один раз на 3 роки.
2 людини навчаються за заочною формою у вищих навчальних закладах, з них 1 навчається за спеціальностями, займаній посаді.
1 людина навчається в середніх спеціальних навчальних закладах за заочною формою, за спеціальностями, займаній посаді.
Витрати на підготовку і підвищення кваліфікації працівників склали в 2007 року 11,9 тисяч рублів.
Для 7 працівників була проведена технічне навчання.

1.4. Основні виробничо-економічні показники

Одним з основних економічних показників господарської діяльності торговельного підприємства є товарообіг. Товарообіг характеризує процес руху товарів. У торговельному підприємстві товарообіг виражається в обсязі грошової виручки за продані товари. Проаналізуємо товарообіг магазину «Бароко» за загальним обсягом. Дані представимо у таблиці 9.

Таблиця 9
Аналіз товарообігу за загальним обсягом у діючих цінах
2005
2006
2007
Динаміка
Квартал
сума т / об
питома вага у V про
Сума т / об
питома вага у V про
сума т / об
питома вага у V про
темп росту 2007 до 2005 в%
Темп приросту
%
I
2927,17
16,8%
2530,1
18,5%
2330,7
18,1%
79,6
-20,4
II
4286,2
24,6%
3077,1
22,5%
3206,4
24,9%
74,8
-25,2
II
4077,1
23,4%
3419,0
25,0%
3219,2
27,1%
79,0
-21,0
IV
6115,7
35,1%
4649,9
34,0%
3850,2
29,9%
63,0
-37,0
Разом
17423,65
100,0
13676,16
100,0
12876,98
100,0
73,9
-26,1
в ср.за кв.
4355,9
3419,0
3219,2
73,9
-26,1
З даної таблиці видно, що за підсумками за рік загальне зниження товарообігу склало в 2007 р. в порівнянні з 2005 р. на 4546,67 тис. руб. Середньорічний темп зростання склав 73,9%, а темп приросту -26,1%.
Не менш важливим в аналізі економічних показників є аналіз товарних запасів підприємства.
Аналізуючи товарні запаси магазину «Бароко» можна зробити висновок, що за сумою 2007 р. в порівнянні з 2005 р. вони збільшилися на 872,8 тис. руб., В днях зменшилися на 31,2 дня (див. таблиці 10 і 11) .
Таблиця 10
Товарні запаси магазину «Бароко», тис. руб.
Квартали
2005
2006
2007
Відхилення
2006 - 2005
2007 - 2006
1
2
3
4
5
6
I кв.
641,9
1953,1
1253,8
+612,9
-701,3
II кв.
570,4
1746,1
983,5
+413,1
-763,6
III кв.
838,7
1126,9
1179,6
+340,9
+52,7
IV кв.
1702,3
947,9
1209,2
-493,1
+261,3
Всього
3752,3
5776,0
4625,1
+872,8
-1150,9

Таблиця 11
Оборотність товарних запасів в магазині «Бароко», дн.
Квартали
2005
2006
2007
Відхилення
2006 - 2005
2007 - 2006
1
2
3
4
5
6
I кв.
71,5
69,0
35,8
-35,7
-33,2
II кв.
72,4
99,2
32,7
-39,7
-66,5
III кв.
52,2
64,2
29,3
-22,9
-34,9
IV кв.
51,2
32,2
24,2
-27,0
-8
Всього
61,9
71,3
30,1
-31,2
-40,6
На підставі таблиць 10 і 11 можна зробити наступні висновки:
- В 2007 р. товарні запаси збільшилися на 872,8 тис. руб. в порівнянні з 2005 р. і зменшилися на 1150,9 тис. руб. в порівнянні з 2006 р. Збільшення відбулося за рахунок інфляційних процесів. Проаналізувавши дані таблиці, можна помітити, що товарні запаси в 2007 р. скоротилися в порівнянні з 2005 р. в 2 рази, а з 2006 р. - в 2,3 рази, тобто в 2 рази зросла ефективність використання товарних запасів;
- Оборотність товарних запасів в 2007 р. в порівнянні з 2005 р. скоротився на 31,2 дня, а в порівнянні з 2005 р. - на 40,6 днів, і склала 30,1 днів. За 3 роки товарообіг зростав швидше, ніж товарні запаси, результатом чого стало скорочення оборотності;
- Слід зазначити, що, незважаючи на прискорення оборотності товарних запасів, даний показник у магазина «Бароко» як і раніше ще високий. На оборотність товарних запасів впливає структура товарних запасів.

Рис.3. Динаміка основних показників діяльності, тис. руб.
Динаміка основних показників діяльності підприємства наведена на рис.3, а темпи їх зміни - у таблиці 12.
Таблиця 12
Основні показники діяльності, тис. руб.
Показники
2005
2006
2007
Тис. руб.
Зростання,%
Тис. руб.
Зростання,%
1
2
3
4
5
6
Товарообіг
17423,65
13676,16
78,5
12876,98
94,1
Валовий дохід
4374,829
4397,106
100,5
4622,242
105,1
Витрати обігу
3627,758
3816,440
105,2
4165,655
109,2
Прибуток від реалізації
747,071
580,666
77,7
456,587
78,6
Прибуток на розподіл
-509,613
-54,137
-
-11,478
-
На величину прибутку впливають такі фактори, як: розмір торговельної націнки, рівень витрат обігу.
Зниження товарообігу в 2007 р. було викликано посиленням конкуренції на ринку діяльності підприємства. Зростання товарообігу за рахунок придбання торгових об'єктів веде до збільшення витрат по цих об'єктах, чим обумовлений значне зростання витрат обігу в 2007 р.
Таблиця 13
Розмір націнки магазину і її рівень до товарообігу,%
Показники
2005 поквартально
2006 поквартально
2007 поквартально
I
II
III
IV
I
II
III
I
I
II
III
IV
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
Валова націнка
16,8
27,3
23,2
27,4
29,8
30,2
23,1
26,6
27,6
28,4
29
27,4
Рівень валової націнки до товарообігу
13,9
21,5
18,8
21,5
23,0
23,2
18,8
21,0
21,6
22,2
22,5
21,5
Чистий націнка
13,5
22,9
19,2
22,6
17,6
22,7
17,6
17,7
21,6
23,2
23,4
22,4
Рівень чистої націнки до товарообігу
11,6
18,0
15,6
17,8
13,5
17,4
14,3
14,0
17,0
18,0
18,2
17,6
Зростання націнки (валового доходу) був викликаний збільшенням обсягу продажу товарів, реалізованих через роздрібну мережу, де націнка вище, а так само проведенням взаємозалікових операцій, де як правило націнка штучно завищується. Підвищення питомої ваги обсягу продажів продовольчих товарів також вплинуло на збільшення валового доходу в 2006 р.
Для всебічної оцінки витрат розглянемо магазину «Бароко» в цілому і по структурі (див. таблицю 14).

Таблиця 14
Витрати обігу в порівнянних цінах, (тис. крб.)
Статті витрат обігу
2005
2006
2007
Відхилення за питомою вагою
сума
уд.вес%
сума
уд.вес%
Сума
уд.вес%
2007/2005
2007/2006
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Транспортні витрати
765
11,0
1491
10,7
1340
9,4
-1,6
-1,3
Витрати на оплату праці
2893
41,4
2948
34,2
3889
33,3
-8,1
-0,9
Відрахування на соц. потреби
693
9,9
2725
11,7
1890
8,1
-1,8
-3,6
Амортизація ОС
80
1,2
521
2,2
800
2,3
+1,1
+0,1
Витрати по оплаті% позики
-
-
45
0,2
140
0,4
+0,4
+0,2
Витрати на оренду
109
1,5
965
4,2
1515
4,2
+2,7
0
Витрати на енергію
230
3,2
1438
6,2
1253
6,3
+3,1
+0,1
Втрати товарів
7,5
0,1
150
0,7
321
0,9
+0,8
+0,2
Внутрішньогосподарські відрахування
68
1,0
741
3,2
1430
4,0
+3,0
+0,8
Витрати на рекламу
300
4,3
468
2,1
210
0,8
-3,5
-1,3
Інші витрати в. Ч.
· Ремонт будівель
1820
930
26,4
1724
293
24,7
1402
214
15,2
-11,2
-13,5
· Оплата послуг
210
729
168
· Знос НМА
21
97
101
Витрати обігу ВСЬОГО
3627,76
100
3816,44
100
4165,7
100
Рівень ІВ у% до ТО
20,8
27,9
32,3
+7,1
+4,4
З даних таблиці 14 видно, що магазин «Бароко» має типову структуру витрат для підприємств переважно роздрібної торгівлі з високою питомою ваг витрат на оплату праці, комунальних послуг, транспортних витрат. У загальній сумі витрат обігу даного підприємства частка витрат на оплату праці в 2007 р. склала 33,3%, що менше показника 2005 р. на 8,1%, а показник 2006 р. - 0,9%. Темп зростання заробітної плати перевищує темп зростання продуктивності праці на 120,7%.
Транспортні витрати підприємства за питомою вагою у загальних витратах звернення в 2007 р. знизилися з 11,0% у 2005 р. до 9,4%. Це пов'язано з встановленням магазином «Бароко» прямих господарських зв'язків з постачальниками товарів. Витрати на рекламу з кожним роком зменшується.
Можна помітити, що магазин «Бароко» велику увагу приділяє технічному стану підприємств торгівлі, це обумовлює великі суми пішли на ремонт будівель та споруд.
Витрати на оренду збільшилися на 140,3 тис. руб., Це відбулося за рахунок збільшення числа роздрібних торговельних підприємств.
Отже, магазин «Бароко» у 2007 р. по ряду показників отримав гарні результати:
- Відбулося збільшення товарообігу на 45,2% в порівнянні з 2005 р.;
- Оборотність товарних запасів скоротилася на 31,2 дня;
- Скоротилися транспортні витрати підприємства;
- Значно збільшився валовий дохід за рахунок збільшення торговельної націнки.
Тим не менш у господарській діяльності підприємства були наступні погіршення:
- Значно зросла загальна сума витрат обігу, рівень витрат обігу в 2007 р. склав 18,2%, що на 11,4% перевищує даний показник 2005 р.

2. Прибуток і його роль у розвитку підприємства

2.1. Сутність та види прибутку

Економічна сутність прибутку є однією з складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. У Короткої економічної енциклопедії представлено наступне визначення прибутку: "... Прибуток економічна категорія, що виражає кінцеві результати господарської діяльності окремого підприємства, галузі, народного господарства в цілому; одна з основних форм вартості додаткового продукту; одна з форм чистого доходу [15, с.282] .
У зарубіжній літературі наводяться різні визначення прибутку:
1) дохід тих, хто забезпечує економіку підприємницькими здібностями або нормальним прибутком;
2) винагороду підприємця за ризик, нові ідеї і зусилля, які він вкладає в бізнес;
3) "безумовний" дохід від факторів виробництва;
4) основний об'єкт реалізації розподільчої функції фінансів підприємств;
5) "монопольний" дохід і пр.
З марксистської позиції прибуток є перетвореною формою додаткової вартості і визначається як різниця між виручкою від реалізації товару і витратами капіталу. Ключовим питанням, яке лежить в основі розбіжностей між різними економічними школами, є питання про джерело прибутку. Меркантилісти вважали, що прибуток створюється в обігу, і її джерелом виступає зовнішня торгівля. А. Сміт і Д. Рікардо стверджували, що прибуток це відрахування із продукту праці робітника. К. Маркс довів, що прибуток створюється додатковий працею найманого робітника. Ж. Б. Сей трактував прибуток як винагороду за працю підприємця. А. Маршалл говорив, що прибуток це винагорода за працю з управління виробництвом. Й. Шумпетер розумів під прибутком результат використання здібностей підприємця до творчості. У даній роботі досліджується прибуток від продажів (операційний прибуток), джерело якої можна визначити наступним чином їм є виручка від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг за вирахуванням витрат, витрачених на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).
У російському законодавстві визначення прибутку можна знайти лише в Податковому Кодексі (гл. 25), хоча її вживання зустрічається в нормативних актах бухгалтерського обліку. Наприклад, у Положенні з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації" (6) представлено зміст звіту про прибутки та збитки, в якому можна побачити наступні види прибутку: валовий прибуток, прибуток від продажів, прибуток до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток. Ці визначення нормативно не закріплені і можуть вживатися в самих різних контекстах. Крім цього використовуються також такі терміни бухгалтерський прибуток, балансовий прибуток, прибуток нормальна, прибуток економічна, операційний прибуток і ін
У Великому Економічному Словнику розглянуті шістьдесят-чотири виду прибутку, такі як "прибуток випадкова" (збільшення власного капіталу в результаті випадкових операцій, які не є характерними для звичайної господарської діяльності), "прибуток нормальна" (у зарубіжній економіці під нею розуміється винагорода за виконання підприємницьких функцій ; є елементом внутрішніх витрат поряд із внутрішньою рентою і внутрішньою заробітною платою), "прибуток упущена" (потенційний прибуток, що не була отримана), "прибуток" пік ап "(прибуток, отримана в результаті свопу облігацій, а також валютного або процентного свопу ), "прибуток" брейк-Івен "(рівень операцій, коли протягом зазначеного періоду отримують такий же прибуток (не менше й не більше) як і за попередній) та інші [13, с. 508].
Прибутком називають те, що фактично є доходом від праці, або заробітною платою, або доходом від ренти або доходом, отриманим у вигляді відсотків за власний капітал. Тут мова йде не про прибуток, а про доходи, що отримуються від використання відповідних, факторів виробництва (праці). Та обставина, що ці фактори використовуються самими виробниками, лише кілька затемнює справу. З економічної точки зору такі фактори вчені відрізняють від прибутку і називають їх безумовною заробітною платою, підкреслюючи, тим самим, що ототожнення їх з прибутком заплутує економічний аналіз, оскільки одні й ті ж поняття називаються різними словами, а це є неприпустимими в науці. Більший інтерес представляє друга точка зору, згідно з якою прибуток найтіснішим чином пов'язана з невизначеністю майбутніх економічних явищ, які не можна передбачити з достовірністю, а можна говорити про ту чи іншою мірою ймовірності їх виникнення. Цей погляд пропагувався професором Чиказького університету Ф. Найтом, який стверджував, що вся справжня прибуток пов'язаний з невизначеністю, а невизначеність у процесі прийняття того чи іншого рішення завжди таїть у собі ризик. Оскільки майбутній дохід не був цілком певним, завжди є ризик помилитися в оцінці. Таким чином, прибуток можна розглядати як своєрідну плату за ризик, оскільки невизначеність завжди породжує невідповідність між тим, що очікується, і тим, що насправді відбувається.
З вище зазначеної точкою зору узгоджується погляд на прибуток як винагороду за технічне удосконалення та успішну підприємницьку діяльність.
Американський вчений Джозеф Шумтешер стверджував: «Доходи, одержані за допомогою нових технічних удосконалень, і складають прибуток». [14, с. 135]. Звичайно, він усвідомлював, що цей прибуток не може залишатися постійною, оскільки такі удосконалення з часом починають використовуватися іншими підприємцями, а крім тог, з'являються інші винаходи і вдосконалення, але, тим не менше, прибуток подібного роду продовжує існувати. Однак такий прибуток носить тимчасовий характер, вона змінюється в зв'язку з появою нових відкриттів і винаходів.
У деяких джерелах прибуток розглядається як «монопольний прибуток». Велика фірма може отримати його шляхом встановлення більш високих цін на ринку, а, отже, за допомогою завоювання цього ринку і перетворення досконалої конкуренції в недосконалу.
Перераховані вище точки зору на сутність походження прибутку не виключають один одного, а часто збігаються.
На питання про те, яка з перерахованих точок зору краще всього пояснює походження прибутку однозначної відповіді дати не можна, бо кожна з них розкриває якусь одну сторону цього складного економічного явища та процесу. Але при цьому необхідно розуміти, яким чином сучасні підприємства і фірми можуть отримувати свої прибутки, використовуючи різні прийоми і способи. Дискусійним досі є питання, пов'язане з походженням прибутку, і її відносини до доходів, одержуваних від використання факторів виробництва. З цієї точки зору стає зрозумілим і погляд К. Маркса, який бачить джерело прибутку та збагачення капіталістів в буржуазному суспільстві в наявності додаткової вартості, створюваної найманими робітниками за рахунок неоплаченої праці. Іншими словами, прибуток створюється лише в процесі праці і представляє лише вторинну, похідну і трансформовану форму додаткової вартості, буржуазну форму, в якій стерлися сліди її походження »[10].
У теорії існує кілька підходів до визначення прибутку і чітке розмежування понять бухгалтерської та економічного прибутку. Ідея двох трактувань прибутку (бухгалтерської та економічної) отримала розвиток завдяки Девіду Соломона. Він виходив з передумови, що концепція прибутку потрібна для трьох цілей:
1) обчислення податків;
2) захисту кредиторів;
3) для вибору розумної інвестиційної політики. Бухгалтерська трактування прийнятна тільки для досягнення першої мети й абсолютно неприйнятна для досягнення третьої.
На думку професора Я.В. Соколова економічний прибуток - «фінансовий результат (прибуток) є збільшення протягом звітного періоду оцінки активу за рахунок зміни його прибутковості». [144, с. 443].
Економічна прибуток зазвичай визначається як ступінь поліпшення добробуту господарюючого суб'єкта за дані період часу. З точки зору Дж. Хікса «Мета обчислення прибутку на практиці полягає в тому, щоб дати людям уявлення про суму, яку вони можуть використовувати на споживання, не стаючи біднішими. Відповідно до цієї ідеї можна сказати, що дохід (прибуток) тієї чи іншої людини слід визначати як максимальну суму, яку він може витратити протягом тижня з умовою, що стан його до кінця цього тижня не зменшиться в порівнянні з початком ».

2.2. Методичне забезпечення аналізу прибутку

Загальний фінансовий результат господарської діяльності в бухгалтерському обліку визначається на рахунку прибутків і збитків шляхом підрахунку і балансування всіх прибутків і збитків за звітний період. Господарські операції на рахунку прибутків і збитків відображаються за накопичувальним принципом, тобто наростаючим підсумком з початку звітного періоду.
Іншим принципом визначення фінансових результатів є використання методу нарахування. З цієї причини прибуток (збиток), показані у звіті про фінансові результати, не відображають реального припливу грошових коштів підприємства в результаті його господарської діяльності. Для відновлення реальної картини про величину фінансового результату діяльності підприємства як приріст (або зменшення) вартості його капіталу, що утворився в процесі його господарської діяльності за звітний період, необхідні додаткові коригувальні розрахунки.
Основними показниками прибутку є:
- Загальний прибуток (збиток) звітного періоду - балансовий прибуток (збиток);
- Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг);
- Прибуток від фінансової діяльності;
- Прибуток (збиток) від інших позареалізаційних операцій;
- Оподатковуваний прибуток;
- Чистий прибуток.
Всі показники містяться у формі № 2 квартальної та річної бухгалтерської звітності підприємства - «Звіт про фінансові результати».
Спочатку розрізняють бухгалтерську і економічний прибуток. Бухгалтерська (балансова) прибуток визначається як різниця між валовим доходом і бухгалтерськими витратами. Бухгалтерські витрати - це витрати, що приймають форму прямих платежів. Інакше їх називають явними витратами.
Для оцінки доцільності здійснення тієї чи іншої підприємницької діяльності, слід враховувати не лише явні, але і неявні (імпліцитні) витрати підприємства. Іноді їх визначають як приховані або нижчі витрати. Неявні витрати являють собою витрати, що не носять грошовий характер, тобто альтернативні витрати використання будь-яких ресурсів (матеріальних, трудових, грошових), що належать власникам підприємства або підприємству як юридичній особі. Неявні витрати виникають внаслідок втрачених можливостей здійснити інше альтернативне рішення.
Сума явних і імпліцитних витрат становить зміст сукупних (або економічних) витрат, і, відповідно, економічна прибуток визначається як валовий дохід за мінусом сукупних витрат. Отже, економічний прибуток характеризує підприємницький дохід, який свідчить про окупність витрат підприємства (підприємця) і здатності його до самофінансування (саморозвитку). Таким чином, бухгалтерський прибуток відрізняється від економічної на величину імпліцитних витрат.
Залежно від умов формування прибутку розрізняють і інші її види (рис. 4).

Рис. 4. Основні види прибутку в залежності від умов її формування
Показники прибутку відображають прибуток як економічну категорію і мають взаємозалежні кількісну та якісну сторони. Відповідно різноманітності видів прибутку в аналізі використовується велика кількість показників. Найбільш поширена система показників, це система показників, що визначається бухгалтерською звітністю (рис. 5).
Валовий прибуток





Прибуток від продажів
(-) Комерційні та управлінські витрати





(±) операційні і позареалізаційні
Прибуток до оподаткування
доходи і витрати

(-) Податок на прибуток і обов'язкові
платежі
Прибуток від звичайної діяльності



Чистий прибуток
(±) надзвичайні доходи і витрати
Рис. 5. Система показників, що визначається бухгалтерською звітністю
(Звіт про прибутки і збитки)
Таким чином, прибуток є фінансовим результатом діяльності торгового підприємства, отриманими в результаті взаємодії показників: валового доходу, витрат обігу, позареалізаційних доходів і витрат.
Балансовий прибуток (збиток) являє собою суму прибутку (збитку) від реалізації продукції, фінансової діяльності та доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах без ПДВ, спецналога і акцизів і витратами на її виробництво і реалізацію.
Прибуток (збиток) від фінансової діяльності і від інших позареалізаційних операцій визначається як результат по операціях, що відображаються на рахунках «Реалізація та інше вибуття основних засобів» та «Реалізація інших активів", а також як різниця між загальною сумою отриманих та сплачених:
- Штрафів, пені і неустойок та інших економічних санкцій;
- Відсотків, отриманих за сумами коштів, що значаться на рахунках підприємства;
- Курсових різниць за валютними рахунками та за операціями в іноземній валюті;
- Прибутків і збитків минулих років, виявлених у звітному році;
- Збитків від стихійних лих;
- Втрат від списання боргів і дебіторської заборгованості;
- Надходжень боргів, раніше списаних як безнадійні;
- Інших доходів, втрат і витрат, що відносяться відповідно до чинного законодавства на рахунок прибутків і збитків. При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства Російської Федерації, до складу витрат від позареалізаційних операцій не включаються, а відносяться на зменшення чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.
Оподатковуваний прибуток визначається спеціальним розрахунком. Вона дорівнює балансового прибутку, зменшеної на суму:
- Відрахувань до резервного та інші аналогічні фонди, створення яких передбачено законодавством (до досягнення розмірів цих фондів не більше 25% статутного фонду, але не більше 50% прибутку, що підлягає оподаткуванню);
- Рентних платежів до бюджету;
- Доходів по цінних паперах і від пайової участі в діяльності інших підприємств;
- Доходів від казино, відеосалонів тощо;
- Прибутку від страхової діяльності;
- Прибутку від окремих банківських операцій та угод;
- Курсової різниці, що утворилася в результаті зміни курсу рубля по відношенню до котируваних Центральним банком Російської Федерації іноземних валют;
- Прибутку від виробництва і реалізації виробничої сільськогосподарської та охотохозяйственной продукції.
Чистий прибуток підприємства, тобто прибуток, що залишається в його розпорядженні, визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт.
Чистий прибуток спрямовується на виробничий розвиток, соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного фонду, сплати до бюджету економічних санкцій, пов'язаних з порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші цілі.
Невід'ємною ознакою ринкової економіки є поява консолідованого прибутку. Консолідований прибуток - це прибуток, зведена по бухгалтерській звітності про діяльність та фінансові результати материнських і дочірніх підприємств. Консолідована бухгалтерська звітність являє собою об'єднання звітності двох і більше господарюючих суб'єктів, що перебувають у певних юридичних та фінансово-господарських взаємовідносинах. Необхідність консолідації визначається економічною доцільністю. Підприємцям вигідно замість однієї великої фірми створювати декілька більш дрібних підприємств, юридично самостійних, але економічно взаємопов'язаних, тому в цьому випадку може бути отримана економія на податкових платежах. Крім того, у зв'язку з подрібненням і обмеженням юридичної відповідальності за зобов'язаннями знижується ступінь ризику у веденні бізнесу, досягається більша мобільність в освоєнні нових форм вкладення капіталу та ринків збуту.
Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт. Послуг) являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції без ПДВ, спецналога, акцизів, експортних тарифів, і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції [19, с. 76].
Виручка від реалізації продукції визначається або по мірі її оплати або по мірі відвантаження товарів (продукції, робіт, послуг) і пред'явлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції встановлюється підприємством на тривалий термін виходячи з умов господарювання і укладення договорів. У галузях сфери товарного обігу (торгівля, громадське харчування) замість категорії «виторг від реалізації продукції» використовується категорія «товарообіг». Сутність товарообігу складають економічні відносини, пов'язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. У зарубіжній практиці замість терміна «виторг» часто використовують термін «валовий доход». Проте це дуже широке трактування цього терміну. Валовий дохід як економічна категорія виражає собою новостворену вартість, або чисту продукцію господарюючого суб'єкта. У практиці планування та обліку в торгівлі під валовим доходом розуміється сума торговельних надбавок (знижок); в громадському харчуванні - сума торгових набавок (знижок) і націнок.

2.3. Проблеми та напрямки максимізації прибутку

Орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, фірма, як правило, розглядає це завдання не як самоціль, а як засіб вирішення більш загальної задачі - максимізація прибутку. Ця мета є головною для будь-якої фірми, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву її діяльності [22, с.108].
У ряді випадків фірми можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а будь-які інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і для їх вирішення пожертвувати якоюсь частиною прибутку, задовольнившись її більш скромним рівнем. Така мотивація поведінки фірм носить назву задовільного поведінки. Однак і в цьому випадку не обійтися без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, оскільки лише прагнення до прибутку дозволить раціонально розподілити ресурси, забезпечити високу ефективність, а, отже, отримати можливість успішно реалізувати обрані цілі.
Максимізація прибутку для фірми означає - пошуки шляхів отримання найбільшої економічної прибутку, тобто різниці між загальним доходом і загальними витратами.
Pm = TR - TC (1)
Pm - загальна або чиста економічний прибуток;
TR - загальний дохід, який визначається як добуток кількості проданої продукції на її ціну;
TC - загальні витрати, які включають і прямі, і непрямі.
Якщо реалізація буде збільшуватися, то при незмінній ціні і загальний дохід, загальні витрати будуть зростати: дохід - з огляду на зростання продаваного кількості, витрати - в силу дії закону спадної віддачі. Прибуток буде мати місце до тих пір, поки зростання доходу буде перевищувати зростання витрат, а її розміри будуть залежати від співвідношення цих величин. Тому для вирішення проблеми максимізації прибутку важливо враховувати не загальні, а граничні значення аналізованих показників [20, с. 50].
Можна сформулювати загальне правило збільшення прибутку: Фірма збільшуватиме реалізацію до того моменту, поки додаткові витрати на продаж додаткової одиниці товару не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це називається правилом MC = MR.
Крім кінцевого споживача на ринку присутня, в залежності від конкретної ситуації, цілий ланцюжок корпоративних (неконечная) споживачів - більш-менш великих оптових фірм - посередників. Пряме призначення цих фірм - служити каналами доставки товару. Це відбувається шляхом купівлі-перепродажу товару. Тому до товару ці фірми ставляться не як до споживчої вартості, а як до інструменту отримання прибутку. Тобто споживча вартість товару для цих фірм постає у здатності приносити прибуток, і чим більше - тим краще. Тому оптові фірми зацікавлені, перш за все, у зменшенні своїх витрат (на транспортування, упаковку, зберігання, обслуговування, ризик псування, і так далі - всі споживчі характеристики конкретного товару) і збільшення своїх оборотів (за рахунок вартості та кількості проданого товару).
Спочатку ідеї маркетингу виникли як ідеї розвитку принципів ефективного продажу. Відмітна властивість роздрібної торгівлі в тому, що вона повинна розглядати маркетинг, по-перше, з точки зору ефективних покупок, які може зробити кінцевий споживач і тільки, по-друге, з точки зору максимізації прибутку. Девіз в ідеалі повинен виглядати наступним чином: "Жодної вигідною торгової угоди на шкоду інтересів споживача!" Тобто роздрібна торгівля повинна стати на бік покупця і відстоювати його інтереси, тому що якщо вона не задовольнить їх, то покупець, врешті-решт, буде втрачено. Дрібні роздрібні торговці особливо чутливі до цього. Місія роздрібного продавця в цьому випадку - довести запити і побажання споживача до оптового продавця або виробника, а не слідувати сліпо у фарватері чужої політики [24, с. 164].
У цьому моменті криються величезні потенційні можливості для розвитку роздрібної торгівлі. Коли роздрібний торговець усвідомлює свою роль і починає виступати від імені споживача і в ім'я виконання його інтересів, то система приходить в рівновагу - інтереси оптових торговців (торгові плани) і кінцевих споживачів (споживчі плани) погоджуються. На практиці це означає, що роздрібний торговець повинен виявляти істинні інтереси свого споживача і формулювати на їх основі завдання перед оптовим торговцем. Якщо ж оптовик не схильний забезпечити їх реалізацію, то слід шукати інші можливості задоволення запитів. Здається, що це складно, вимагає великих витрат, якщо не фінансових, то в усякому разі, трудових, і не завжди приводить до значного збільшення прибутку. Але слід розуміти, що в цьому випадку роздрібний торговець стає певною мірою незамінним, він переходить з розряду продавця в розряд консультанта-постачальника.
Для того щоб на практиці реалізувати таку політику, необхідно розділити аналіз ринку, спрямований на виявлення можливості максимізації прибутку (торговий маркетинг) і аналіз споживчих запитів та переваг (споживчий маркетинг), а потім взаимоувязать ці два напрямки. Для забезпечення такої, щодо незалежної лінії ведення бізнесу, слід вивчати ринок і свого споживача.
Основні напрями використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, визначаються його установчими документами або рішенням засновників, в яких має бути зазначено, які фонди і в яких розмірах створюються на підприємстві за рахунок чистого прибутку і на які цілі вони направляються [18, с. 170].
Принципова схема розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, представлена ​​на рис. 6 [18, с. 199].
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, залежить від суми податку на прибуток, а чистий прибуток - від суми витрат, що відносяться на прибуток.
Основними взаємовпливають чинниками є:
- Обсяг продажу товарів (робіт, послуг);
- Роздрібні ціни на реалізовані товари (роботи, послуги);
- Витрати обігу;
- Оборотність і склад оборотних коштів (оборотного капіталу);
- Фондоозброєність працівників;
- Податкова підприємств;
- Чисельність працівників.
Для виявлення ступеня впливу тієї чи іншої взаємовпливають фактора на величину прибутку можна застосовувати метод комплексного аналізу економічної ефективності господарської діяльності. При цьому в сукупність взаимовлияющих факторів включаються показники, що характеризують ресурси, витрати і кінцеві результати.

3. Шляхи підвищення прибутковості магазину «Бароко»

3.1. Аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз результатів економічної діяльності магазину «Бароко» проводиться за даними бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати та їх використання (форма 2) додаток до балансу.
Основою аналізу є система показників та аналітичних таблиць.
Економічний потенціал може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємопов'язані - нераціональна структура майна, її неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища.
Необхідною ланкою в системі ринкової економіки є інститут неспроможності (банкрутства) господарських суб'єктів. Тому особливої ​​актуальності набуває питання оцінки структури балансу, тому що за незадовільної структури балансу приймається рішення про неспроможність підприємства.
Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношенні позикових і власних коштів, що покривають їх у пасивах. Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. За даними наведеного в додатку балансу, динаміка майнового стану підприємства може бути охарактеризована наступним чином.

Таблиця 15
Зміна майнового стану підприємства
Показник
2006
2007
Зміна за рік
приріст (+)
зниження (-)
Руб.
Уд.вес,%
Руб.
Уд.вес,%
Руб.
Уд.вес,%
1
2
3
4
5
6
7
Всього майна
2691783
100
3163639
100
+471856
+17
У тому числі:
іммобілізовані активи
1946262
72,3
1911930
60,4
-34332
-1,77
Мобільні активи
У тому числі:
745521
27,7
1251709
39,6
+506188
+67,89
Запаси і витрати
198861
7,39
660977
20,89
+462116
+232,8
Розрахунки з дебіторами
473099
17,56
530459
16,78
+57359
+12,12
Грошові кошти
73561
2,75
61450
1,93
-1211
- 16,46
Інші активи
-
-
-
-
-
-
З наведених даних видно, що за минулий рік у підприємства відбулася зміна структури балансу. Майно підприємства збільшилося на суму 471856 рублів, що на 17% більше в порівнянні з початком року. Більша частина приросту 97,9% була спрямована на виробничі запаси, що збільшило частку важкореалізованих активів. У силу обставин, що склалися - втрата обсягів реалізації своїх послуг, можна сказати, що таке вливання засобів запису призведе до умертвіння коштів. Грошові кошти, як найбільш ліквідні знизили своє значення на 16,46%. На підставі цього можна судити про значне зниження платоспроможності підприємства в цілому на кінець 2007 р. формалізованими критеріями мали місце якісних змін майнового стану підприємства та ступеня їх прогресивності. Виступають і такі показники, як частка активної частини основних засобів, коефіцієнти придатності, оновлення вибуття та зносу. У зв'язку з цим розглянемо характеристику основних засобів підприємства - є найважливішим елементам виробничого потенціалу.
Таблиця 16
Характеристики основних засобів підприємства
Показник
2006
2007
Відхилення,%
руб.
Уд.вес,%
руб.
Уд.вес,%
1
2
3
4
5
6
Первісна вартість основних засобів
2884554
100,0
2908559
100,0
100,83
У тому числі:
Активна частина
741320
25,69
764653
26,28
103,14
Основні засоби (залишкова вартість)
1944161
1884350
96,9
Коефіцієнт придатності
0,67
0,64
Коефіцієнт оновлення
0,03
0,01
Коефіцієнт вибуття
-
0,002
Коефіцієнт зносу
0,33
0,36
Наведені дані показують, що частка активної частини основних засобів зросла на 3,14% в порівнянні з початком року, що безумовно є незначним приростом. Як видно, структура основних засобів практично не змінилася в кращу сторону. За звітний період нове обладнання практично не купувалося, коефіцієнт придатності знизився з 0,67% до 0,64% на кінець року, коефіцієнт зносу збільшився. Можна зробити висновок, що на даний момент підприємство має слабку матеріально-технічну базу, тому однією з найважливіших завдань є нарощування торговельного потенціалу підприємства, так як у випадку отримання великого замовлення від нових контрагентів, підприємству просто може не вистачити потужності на його здійснення, що тягне за собою негативні наслідки.
Деталізований аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства може проводитися з використанням абсолютних і відносних показників. Величина власних оборотних коштів - характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Маневреність функціонуючого капіталу - характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів. Для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1.
Коефіцієнт покриття (загальний) - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки рублів поточних активів підприємства припадає на один карбованець поточних зобов'язань, це розглядається як успішно функціонуюче. Коефіцієнт швидкої ліквідності за змістом аналогічний коефіцієнту покриття, проте з розрахунку виключені виробничі запаси. У західній літературі він орієнтовно приймається нижче 1, але це умовно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно. У практиці вважається, що значення його повинно бути більше або рівним 0,2 - 0,25. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів - характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами, рекомендується нижня межа 50%. Коефіцієнт покриття запасів - розраховується співвідношенням величин нормальних джерел покриття запасів, і суми запасів. Якщо значення показника <1, то поточний фінансовий стан нестійкий. Важливе значення для розрахунків ряду аналітичних коефіцієнтів має показник величини власних оборотних коштів, який характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями, тому будь-які зміни у складі його компонентів прямо або побічно впливають на розмір і якість даної величини. Як правило, розумний зростання власного оборотного капіталу розглядається як позитивна тенденція, проте можуть бути виключення. Наприклад, зростання даного показника за рахунок збільшення безнадійних дебіторів навряд чи покращує якісний склад власних оборотних коштів.
За основу розрахунків візьмемо таблицю 17.
Таблиця 17
Ущільнений баланс нетто, руб.
Показник
2006
2007
1
2
3
Актив
1.Текущіе активи, в тому числі
1.1. Грошові кошти.
1.2. Розрахунки з дебіторами.
1.3. Запаси і витрати.
2. Основні засоби та інші поза оборотні активи, в тому числі
2.1. Основні засоби та капітальні вкладення.
745521
73561
473099
198861
1946262
1946262
1251709
61450
530458
660977
1911930
1910402
2.2. Довгострокові фінансові вкладення.
2.3. Інші необоротні активи.
-
-
-
1528
Пасив
1. Залучений капітал у т. ч.
Кредиторська заборгованість за товарними операціями.
2. Власний капітал
539861
-
2151922
618883
110902
2794317
Баланс.
2691783
3163639
На підставі наведеної таблиці розрахуємо ряд абсолютних показників.
Таблиця 18
Питома вага власних оборотних коштів у поточних активах, руб.
Показник
2006
2007
Відхилення
1
2
3
4
1. Власні оборотні кошти.
2. Частка власних оборотних коштів в активах (%).
3. Частка виробничих запасів у поточних активах.
4. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів.
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
205660
27,58
26,67
103,41
0,28
882387
70,49
52,80
133,49
0,51
676727
42,91
26,13
30,08
0,23
Узагальнюючи результати проведених розрахунків, можна сказати, що за 2007 р. власні оборотні кошти підприємства помітно виросли, і склали 882387 рублів на кінець року, що на 676727 рублів більше в порівнянні з початком року. Частка власних оборотних коштів в активах підприємства також збільшилася, що є позитивним моментом, незважаючи на те, що частка виробничих запасів в поточних активах значно зросла на 26,13%, всі запаси повністю покриваються власними оборотними засобами, тобто підприємство в достатній мірі забезпечено даними джерелами коштів для розвитку господарської діяльності і незалежно від зовнішніх кредиторів. Але дана ситуація навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки наштовхує на думку про те, що адміністрація не вміє, не бажає або просто не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для розвитку виробничої діяльності.
На підтвердження сказаного проведемо аналіз платоспроможності підприємства за допомогою узагальнюючого абсолютного показника - достатність (надлишок або нестача) власних оборотних коштів і нормальних джерел формування запасів в їх покритті. Аналіз можна проводити або за виробничим запасам, або по всіх запасів і витрат. З метою аналізу наведу багаторівневу схему покриття запасів і витрат. У залежності від того, яке джерело коштів використовується для покриття запасів і витрат на виробництво, можна з певною часткою умовності судити про рівень платоспроможності господарюючого суб'єкта.
Таблиця 19
Покриття запасів і витрат, руб.
Показник
2006
2007
Ідентифікатор
1
2
3
4
1. Власні оборотні кошти.
2. Нормальні джерела формування та покриття запасів.
3. Запаси і витрати.
4. Коефіцієнт покриття запасів.
205660
205660
198861
1,03
882387
994817
660977
1,50
СОС
ІФ та ПЗ
ЗЗ
До п. з
Типи поточної фінансової стійкості і ліквідності
- Абсолютна фінансова стійкість ЗЗ <ВОК
- Нормальна фінансова стійкість СОС <ЗЗ <ІФ. ПЗ
- Нестійке фінансове становище ЗЗ> ІФ та ПЗ
З таблиці видно, що аналізованих підприємство належить до типу, що обумовлює абсолютну фінансову стійкість. Це підтверджує те, що підприємство веде нерозумну фінансову політику, або дійсно відчуває труднощі, пов'язані з основною діяльністю підприємства, що аналізується.
У рамках поглибленого аналізу на додаток до абсолютними показниками розрахуємо ряд аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності.
Таблиця 20
Динаміка коефіцієнтів ліквідності
Показники
2006
2007
Зміна
1
2
3
4
1. До загальної ліквідності (покриття).
2. До поточної ліквідності.
3. До уточненої ліквідності (швидкої).
4. До абсолютної ліквідності (строкової).
5. Маневреність власних оборотних коштів.
1,43
1,01
1,38
0,14
0,09
2,02
1,11
3,38
0,09
0,04
0,59
0,1
2,0
-0,05
-0,05
Коефіцієнт покриття відображає, чи достатньо у підприємства оборотних коштів для погашення своїх короткострокових зобов'язань протягом року. Загальноприйнятий стандарт значення даного показника знаходиться в межах від 1 до 2. Тобто можна сказати, що даному підприємству достатньо обігових коштів для погашення короткострокових зобов'язань, це ще раз підтверджує Ко. л. поточної ліквідності. Приватним показником коефіцієнта поточної ліквідності є коефіцієнт уточненої ліквідності, що розкриває відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (без врахування матеріально-виробничих запасів) до короткострокових зобов'язань. Необхідність розрахунку цього показника викликана тим, що ліквідність окремих категорій оборотних коштів далеко неоднакова, і якщо наприклад грошові кошти можуть служити безпосереднім джерелом погашення поточних зобов'язань, то запаси можуть бути використані для цієї мети безпосередньо після їх реалізації, і часто за зниженою ціною. А ця процедура в свою чергу передбачає не тільки наявність покупця, але й наявність у нього коштів. Узагальнивши дані розрахунку коефіцієнта швидкої ліквідності можна сказати, що за допомогою дебіторської заборгованості підприємства в змозі розплатиться за своїми боргами, але за умови, що розрахунки з дебіторами будуть проведені в передбачені терміни.
Бачимо, що коефіцієнт абсолютної ліквідності до кінця періоду знизився до 0.09. Це означає, що підприємство не зможе в терміновому порядку погасити всі свої боргові зобов'язання. Значна тривалість виробничого циклу звернення та на підприємстві, умови інфляції, знецінюються зворотні засоби, виражені належної масою, погіршують і без того низьку платоспроможність досліджуваного господарюючого суб'єкта.
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його виробничо-господарської діяльності у світлі довгострокової перспективи. Стабільність діяльності підприємства пов'язана із загальною структурою капіталу, ступінь його залежності від кредиторів і інвесторів. Справа в тому, що багато фірм вважають за краще вкладати в справу мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, узятих у борг. А маючи стабільну фінансову структуру власних коштів, підприємство має можливість притягувати до себе інвесторів. Поточна фінансова стійкість, як і в довгостроковому плані, характеризується співвідношенням власних і позикових коштів. Потрібно зауважити, що даний показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому проведемо аналіз за нижченаведеною розширеної системі показників:
а) Коефіцієнт концентрації власного капіталу - характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше стійко і стабільно підприємство. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.
б) Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення дорівнює одиниці (100%) це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
в) Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує нам яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення даного показника може відчутно варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.
г) Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, як і вищенаведені показники, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію - скільки позикових коштів припадає на кожний карбованець власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
Необхідно сказати, що не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, структури джерел коштів, оборотності оборотних коштів, репутації підприємства та ін Можна сказати, що власники підприємства вважають за краще розумний ріст у динаміці частки позикових коштів і навпаки, кредитори віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу.
Таблиця 21

Динаміка показників фінансової стійкості

Показник
2006
2007
на початок
на кінець
на початок
на кінець
1
2
3
4
5
1.Коеффіціент концентрації власного капіталу.
2. Коефіцієнт фінансової залежності.
3. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу.
4. Коефіцієнт залежності співвідношення залучених і власних коштів
0,96
1,04
0,04
0,03
0,66
1,44
0,34
0,49
0,78
1,22
0,29
0,25
0,88
1,12
0,12
0,13
На підставі результатів, наведених у таблиці 3.6, зробимо наступні висновки. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (вказано нижня межа 60%) підвищився за звітний рік з 0,78 до 0,88 але якщо розглядати цей показник в динаміці за 2 роки, простежується, що частка власного капіталу в джерелах засобів знизилася на 8%, хоча і залишається на досить високому рівні. Коефіцієнт фінансової залежності вказує нам на те, що частка позикових коштів у фінансуванні підприємства зросла в розглянутій динаміці. Якщо на початок 2006р. в кожній тисячі рублів майно підприємства - 38,5 рублів були позиковими, то на кінець 2007р. в кожній тисячі рублів всіх господарських засобів сума позикових зросла до 107 рублів. Це говорить про те, що фінансова залежність підприємства збільшилася. Якщо врахувати те, що оборотність активів за звітний період знизилася, а також якщо взяти до уваги те, що значення показника коефіцієнта абсолютної ліквідності має низьке значення на кінець звітного періоду (0,09 на кінець 2007 р.), можна сказати, що дана тенденція може привести підприємство на грань банкрутства, якщо кілька великих кредитів одночасно зажадають в терміновому порядку погасити борги. Коефіцієнт маневреності власного капіталу за 2007 р. значно знизився, а з урахуванням переоцінки частка основних фондів у власному капіталі на початок 2007 р. склала 9%. До кінця 2006 р. значення даного коефіцієнта підвищилася майже до 1 / 3. Але за результатом раніше проведеного аналізу велика частина власних оборотних коштів була капіталізована у виробничі запаси, які, як відомо, мають низьку ліквідність. За цим зростання даного показника не можна розцінювати як поліпшення фінансової стійкості в цілому. Як показує коефіцієнт залученого капіталу, частка позикових коштів у порівнянні з початком 2006 р. значно зросла. Зростання показника коефіцієнта співвідношення залучених і власних коштів в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто говорить про деяке зниження фінансової стійкості даного підприємства. Провівши вищевикладений аналіз фінансової стійкості, можна сказати, що в цілому по підприємству складаються негативні тенденції в загальному фінансовому стані. При падінні ліквідності і достатньо низьку платоспроможність надалі при необхідності даного господарюючому суб'єкту все важче буде мати можливість користуватися коштами на позиковій основі.
Як показав проведений аналіз фінансового стану магазину «Бароко», за минулий рік майно підприємства збільшилося на суму 471856 рублів, що на 17% більше в порівнянні з початком року. Більша частина приросту 97,9% була спрямована на товарні запаси, що збільшило частку важкореалізованих активів. Грошові кошти, як найбільш ліквідні знизили своє значення на 16,46%.
Частка активної частини основних засобів зросла на 3,14% в порівнянні з початком року, що, безумовно, є незначним приростом. Структура основних засобів практично не змінилася в кращу сторону. За звітний період нове обладнання практично не купувалося, коефіцієнт придатності знизився з 0,67% до 0,64% на кінець року, коефіцієнт зносу збільшився. Можна зробити висновок, що на даний момент підприємство має слабку матеріально-технічну базу, тому однією з найважливіших завдань є нарощування торговельного потенціалу підприємства.
За 2007р. власні оборотні кошти підприємства помітно виросли, і склали 882387 рублів на кінець року, що на 676727 рублів більше в порівнянні з початком року. Частка власних оборотних коштів в активах підприємства також збільшилася, що є позитивним моментом, незважаючи на те, що частка товарних запасів у поточних активах значно зросла на 26,13%, всі запаси повністю покриваються власними оборотними засобами, тобто підприємство в достатній мірі забезпечено даними джерелами коштів для розвитку господарської діяльності і незалежно від зовнішніх кредиторів.
Розглянуте підприємство належить до типу, що обумовлює абсолютну фінансову стійкість. Це підтверджує те, що підприємство веде нерозумну фінансову політику, або дійсно відчуває труднощі, пов'язані з основною діяльністю підприємства, що аналізується.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності до кінця періоду знизився до 0.09. Це означає, що підприємство не зможе в терміновому порядку погасити всі свої боргові зобов'язання. Коефіцієнт концентрації власного капіталу підвищився за звітний рік з 0,78 до 0,88 але якщо розглядати цей показник в динаміці за 2 роки, простежується, що частка власного капіталу в джерелах засобів знизилася на 8%, хоча і залишається на досить високому рівні. Коефіцієнт фінансової залежності вказує нам на те, що частка позикових коштів у фінансуванні підприємства зросла в розглянутій динаміці. Якщо на початок 2006 р. в кожній тисячі рублів майно підприємства - 38,5 рублів були позиковими, то на кінець 2007 р. в кожній тисячі рублів всіх господарських засобів сума позикових зросла до 107 рублів. Це говорить про те, що фінансова залежність підприємства збільшилася. Якщо врахувати те, що оборотність активів за звітний період знизилася, а також якщо взяти до уваги те, що значення показника коефіцієнта абсолютної ліквідності має низьке значення на кінець звітного періоду (0,09 на кінець 2007р.), Можна сказати, що дана тенденція може привести підприємство на грань банкрутства, якщо кілька великих кредитів одночасно зажадають в терміновому порядку погасити борги.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу за 2007р. значно знизився, а з урахуванням переоцінки частка основних фондів у власному капіталі на початок 2007р. склала 9%. До кінця 2006р. значення даного коефіцієнта підвищилася майже до 1 / 3. Але за результатом раніше проведеного аналізу велика частина власних оборотних коштів була капіталізована в товарні запаси, які, як відомо, мають низьку ліквідність. За цим зростання даного показника не можна розцінювати як поліпшення фінансової стійкості в цілому.

3.2. Аналіз прибутку підприємства

Основними завданнями аналізу прибутку є [17, с. 206]:
- Оцінка досягнутого обсягу прибутку; вивчення ступеня виконання плану і динаміки; виявлення тенденцій зміни прибутку;
- Вивчення структури прибутку;
- Визначення та зміни факторів формування прибутку;
- Виявлення резервів збільшення прибутку.
Аналіз прибутку проводиться за окремим її джерелам, тобто аналіз реалізації товарів, аналіз позареалізаційних доходів і втрат. При аналізі прибутку від реалізації визначається вплив обсягу та структури товарообігу, валового доходу від реалізації, витрати обігу.
У процесі аналізу прибутку торговельного підприємства за звітний період необхідно визначити наступні показники:
- Відхилення фактичного прибутку від планової, тобто суму надпланового прибутку або суму недоотриманого прибутку;
- Визначити ступінь виконання плану прибутку, як відношення фактичної суми прибутку до планової;
- Визначити фактичний рівень рентабельності по відношенню до товарообігу і встановити його відхилення від планового рівня;
- Вивчити показники рентабельності і динаміки прибутку.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки.
Зміна рівня средньореалізаціоних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.
Потім оцінюють причини зміни показників. Особливо ретельно досліджується склад позареалізаційних доходів і витрат.
До складу позареалізаційних доходів (збитків) входить сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойки та інших видів санкцій (крім санкцій, що сплачуються до бюджету і ряд позабюджетних фондів відповідно до законодавства), які пов'язані з економічною відповідальністю підприємства при порушенні договірних зобов'язань. Так само детально оцінюються позареалізаційні витрати і втрати, а саме:
- Збитки по операціях минулих років, виявлені у звітному році, від уцінки товарів, від списання безнадійної дебіторської заборгованості;
- Недостачі матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;
- Витрати з утримання законсервованих об'єктів;
- Негативні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
- Некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню або ліквідації стихійних лих (за вирахуванням вартості отриманого металобрухту, інших матеріалів);
- Судові витрати та арбітражні збори та інше.
На закінчення аналізу прибутку в підприємствах розробляються конкретні заходи щодо забезпечення економії коштів і втрат при забезпеченні якості обслуговування населення.
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
- Показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва та інвестиційних проектів;
- Показники, що характеризують рентабельність продажів;
- Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.
У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану з використання джерел прибутку, для чого фактичні дані за джерелами утворення прибутку порівнюються з даними плану і з'ясовуються причини відхилення від плану по кожному джерелу прибутку.
У магазині «Бароко» основним джерелом прибутку є прибуток від реалізації.
Таблиця 22
Аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку
магазину «Бароко»
Показники
2005
Зміни в порівнянні
Сума
Уд. вагу в бал. приб.
2006
2007
З 2005 р.
З 2006 р.
Сума
структура,%
сума
структура,%
У сумі
За рівнем,%
У сумі
За рівнем,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Балансова прибуток
-485,4
100
-33,8
100
30,6
100
+516,0
-
+64,4
-
Прибуток від реалізації
747,1
-
580,7
-
456,6
-
-290,5
-
-124,1
+2,1
Прибуток від позареалізаційних операцій
-1232,5
-
-614,5
-
-426,0
-
+806,5
-
+188,5
2,07
Як показують дані таблиці 22, показники 2006 р. по балансового прибутку в 2007р. покращилися. Найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції. Через те, що від позареалізаційних операцій отримано збиток, балансовий прибуток менше прибутку від реалізації.
З таблиці 22 видно, що прибуток від реалізації в 2007р. менше показників 2005 і 2006рр., тому, незважаючи на фактичний збиток від позареалізаційних операцій, балансовий прибуток також виявилася нижчою.
Якщо порівнювати 2007р. з 2006р., то можна також виділити, прибуток від реалізації знизилася на 124,1 т.р., і хоча від позареалізаційних операцій у 2007р. збиток в порівнянні з 2006р., балансовий прибуток збільшився на 64,4 тис. руб.
У магазині «Бароко» основним джерелом прибутку є прибуток від реалізації товарів.
Аналіз прибутку виробляється фірмою кожен рік. Аналіз здійснюється в ув'язці з факторами, що впливають на прибуток - це валовий дохід і витрати обігу.
Матеріалами для аналізу прибутку є річний бухгалтерський баланс, звіт за формою № 2 «Звіт про прибутки та збитки.
Таблиця 23
Аналіз прибутку від реалізації магазину «Бароко», тис. руб.
Показники
План
факт
% Виконання
Відхилення (+;-)
на 2007 р.
за 2007 р.
1
2
3
4
5
1. Товарообіг
12800
12877
100,6
+77
2. Валовий дохід
2.1. в сумі
3100
3193,5
103,5
+93,5
2.2. у% до обороту
24,1
24,8
103,0
+0,7
3. Витрати обігу
3.1. в сумі
4100
4165,7
101,3
+65,7
3.2. у% до обороту
17,4
17,6
101,1
+0,2
4. Прибуток від реалізації
450,0
456,6
109,3
6,6
5. Рентабельність по прибутку від реалізації,%
6,7
7,2
107,4
+0,5
Для аналізу прибутку необхідно провести розрахунок впливу факторів на прибуток фірми. Для цього необхідно визначити, за рахунок чого відбулося відхилення від плану.
Аналіз прибутку здійснюється в такій послідовності:
а) визначають виконання плану по прибутку. Визначається як різниця між фактичною сумою прибутку за 2007 р. і планової сумою прибутку.
456,6 - 450,0 = 6,6 тис.руб.
Визначають відсотки виконання плану по прибутку фірми, як відношення фактичної суми прибутку за 2007 р. до планової.
(456,6: 450) х 100% = 109,3%
Приріст прибутку в сумі в 2007 р. в порівнянні з 2006 р., як їх різниця.
456,6 - 360,8 = 185,7 тис. руб.
Динаміка прибутку, тобто темп зростання, визначають відношенням фактичної суми прибутку 2007 р. до фактичної суми прибутку 2006
(456,6: 360,8) х 100% = 151,5%
Фактичний рівень рентабельності за 2007 р., як відношення фактичного прибутку від суми товарообігу.
(456,6: 12877) х 100% = 7,2%
Плановий рівень рентабельності на 2007 рік, як відношення планового прибутку до товарообігу.
(450: 12800) х 100% = 6,7%
У порівнянні з планом відбулося підвищення фактичного рівня рентабельності:
Визначити зміну рівня рентабельності у звітному періоді у порівнянні з минулим. Визначають як різниця між рівнем рентабельності звітного періоду та рівнем рентабельності минулого періоду.
7,2 - 5,8 = 1,4%
Рівень у 2007 р. підвищився в порівнянні з попереднім роком на 1,4%.
Комерційна діяльність будь-якій торговельній організації повинна співвідноситися з економічним принципом, який в загальному вигляді визначається досягненням максимального результату при мінімальних витратах, або, іншими словами, ефективність фінансово-господарської діяльності повинна оцінюватися з точки зору ефективності перетворення ресурсів у результати. Виміряти й оцінити міру реалізації економічного потенціалу (принципу ефективності) на підприємстві дозволяє аналіз, який проводять з використанням низки економічних показників. При цьому прибуток не може служити визначальним критерієм для оцінки ефективності діяльності організації торгівлі. Інтерес викликає порівняння прибутку з іншими показниками, тобто система показників рентабельності, розрахованих різними способами.
Розглянемо деякі з них стосовно господарської діяльності магазину «Бароко»
Рентабельність продажів.
Найбільш поширеним показником рентабельності торгових підприємств є відношення прибутку до товарообігу (виражене у відсотках), що характеризує питому вагу прибутку в товарообігу.
Використання різних показників прибутку при визначенні рівня рентабельності продажів дозволяє значно розширити аналітичні можливості останнього показника. Інтерес представляє числення рівня рентабельності по всій (балансовою) прибутку, а не тільки з прибутку від реалізації товарів, незважаючи на те, що позареалізаційні доходи, витрати і втрати не перебувають у прямій залежності від зміни товарообороту. Показник рентабельності, розрахований як, відношення балансового прибутку до товарообігу, тісно пов'язаний з результатами поточної діяльності, може швидко змінюватися і тому представляє інтерес для власників підприємства. Зіставлення цих двох показників дозволяє виявити зміну пропорцій у розвитку підприємства, що видно з таблиці 24.
Таблиця 24
Розрахунок показників рентабельності продажів магазину «Бароко»
Показник
2006 р
2007
1
2
3
Рентабельність продажів (%)
- За прибутком від реалізації товарів
7,2
5,8
- За балансовою прибутку
6,9
5,7
Як видно, що у 2006р., Що 2007 р., у зв'язку зі збитками від позареалізаційних операцій, рівень показників рентабельності продажів обчислений за балансового прибутку, нижче, ніж рівень рентабельності, обчислений з прибутку від реалізації товарів. Відповідно, із зростанням прибутку від реалізації в 2007р. зросли і показники рівнів рентабельності по прибутку від реалізації товарів і за балансового прибутку.
Таким чином, найпоширеніший показник рентабельності виражає залежність прибутку і товарообігу. Метою його обчислення є визначення розміру тієї віддачі, якої домоглася торгова організація від кожної грошової одиниці товарообороту. Однак аналітичні можливості даного показника досить обмежені в силу його досить широкого розкиду в залежності від сфери діяльності організації. Пояснюється це різницею в масштабах діяльності, в розмірах інвестованого капіталу, у швидкості обороту коштів, в умовах кредитування, в розмірах складських запасів та ін Тому даний показник рентабельності бажано використовувати у взаємозв'язку з іншими, в силу чого його можна назвати недостатнім, але необхідним ( вихідним) критерієм в оцінці прибутковості організації торгівлі.
Якщо відштовхуватися від думки, що мінімальний рівень рентабельності роздрібного торговельного підприємства бажано, щоб становив 3 - 5% до обороту, то рентабельність продажів магазину «Бароко», можна назвати задовільною.
Рентабельність діяльності.
Прибуток утворюється як різниця між доходами і витратами, що обумовлює правомірність використання в аналізі показника рентабельності, що обчислюється як відношення отриманого прибутку до витрат підприємства. Рівень рентабельності торговельної діяльності може виражатися, таким чином, у відсотках не тільки до товарообігу, а й до витрат обігу. Ці показники суттєво доповнюють один одного, тому що для визначення ефективності діяльності витрати підприємства повинні певним чином співвідноситися з прибутком від реалізації товарів.
З аналітичної точки зору являє інтерес зіставлення таких пар, як прибуток від реалізації товарів / витрати обігу і балансовий прибуток / витрати підприємства, яке дозволяє виявити пріоритетність видів діяльності підприємства (табл. 25).
Таблиця 25

Розрахунок рентабельності торгової та фінансово-господарської діяльності

Показник
2006р.
2007р.
1
2
3
Рентабельність витрат обігу,%
34,99
51,52
Рентабельність поточних витрат,%
29,50
43,50
Зіставивши таблиці 24 і 25, побачимо, що через збитковість позареалізаційних операцій, рентабельність витрат обігу, вище рентабельності поточних витрат, що в 2007р., Що у 2006р.
Крім того, можна оцінювати рентабельність капіталу (рентабельність активів, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність власного капіталу, рентабельність позикового капіталу), рентабельність використовуваних ресурсів (рентабельність господарських засобів, рентабельність економічного потенціалу тощо) та інші показники рентабельності.
Оцінка рівнів показників рентабельності пов'язана з серйозними обмеженнями, з якими необхідно рахуватися. Певні труднощі представляє відсутність загальноприйнятих стандартів чи норм різних показників рентабельності для торгових організацій. Такі труднощі можуть бути частково подолані за допомогою:
- Зіставленням показників підприємства з показниками інших підприємств галузі;
- Визначення показників за ряд років;
- Зіставлення фактичних і планових показників;
- Внутрішньофірмового зіставлення показників (наприклад, по структурних підрозділах або за товарними групами);
- Зіставлення альтернатив з метою вибору найбільш оптимального варіанту при ухваленні управлінського рішення.
Рентабельність капіталу.
Ефективність використання ресурсів торговельного підприємства характеризується системою показників рентабельності, в якій кожен показник має певними можливостями і обмеженнями.
З точки зору власників підприємства основним показником є ​​відношення чистого прибутку до власного капіталу. Як відомо, власний капітал не є постійним протягом року, тому перевага в розрахунках слід віддати методу розрахунку за середньою за рік величиною.
Показник рентабельності власного капіталу розраховується щорічно на основі даних Балансу та Звіту про прибутки і збитки (табл.26).
Таблиця 26
Показник рентабельності власного капіталу
Показник
2006р.
2007р.
1
2
3
Рентабельність власного капіталу,%
49,54
19,97
Як видно, рентабельність власного капіталу в 2007 році (19,97%) нижче, ніж у 2006р. (49,54%). Цьому сприяло зменшення прибутку більш ніж в 2 рази, тоді як середня величина власного капіталу змінилася незначно (у 1,2 рази) в порівнянні з 2006р.
Рентабельність використовуваних ресурсів.
Самостійне значення має показник рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку до витрат на оплату праці. У розрахунках цього показника може використовуватися або вся сума витрат на оплату праці, або тільки витрати, які включаються у витрати обігу. Інтерес представляє також такий показник, як відношення прибутку до чисельності працівників. У порівнянні з попереднім показником вартісної знаменник у розрахунковій формулі замінюється натуральним, що забезпечує універсальність такого показника рентабельності для порівняльного аналізу підприємств торгівлі (табл. 27).
Таблиця 27
Розрахунок рентабельності трудових ресурсів фірми
Показник
2006р.
2007р.
1
2
3
Рентабельність витрат на оплату праці,%
109,4
242,3
Прибуток на одного працівника
8,8
20,4
Дані таблиці 27 показують, що в 2007р. в порівнянні з 2006р. сума прибутку на одного працівника збільшилася в 2,3 рази; балансовий прибуток збільшився також в 2,3 рази. При цьому витрати на оплату праці збільшилися незначно (3,7%), а скорочення працівників також було незначним - 2 людини, тобто скорочення персоналу становить 0,5%. Рентабельність витрат на оплату праці збільшилася в 2,2 рази.

3.3. Основні шляхи підвищення прибутку

Розглянемо на рис.7. основні пропозиції щодо максимізації прибутку магазину «Бароко».

Рис.7. Пропозиції щодо збільшення прибутку магазину «Бароко»
Використання в діяльності магазину «Бароко» всіх запропонованих вище можливих способів оптимізації своєї діяльності в різних аспектах здатні збільшити прибуток підприємства.
У процесі управління прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі:
1) підвищення загальної суми прибутку в процесі її формування;
2) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками її використання. Серед цих завдань пріоритетною є перша, тому що від її вирішення багато в чому залежать форми та пропорції розподілу прибутку на підприємстві.
Механізм управління формуванням суми прибутку торговельного підприємства з використанням системи "взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" побудований на її залежності від наступних основних показників:
а) обсягу реалізації товарів;
б) суми і рівня чистого доходу (валового доходу за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього);
в) суми і рівня змінних витрат обігу;
г) суми постійних витрат звертання;
д) співвідношення постійних і змінних витрат обігу.
Ці показники можуть розглядатися як основні фактори формування суми прибутку від реалізації товарів, впливаючи на які можна одержати необхідні результати.
Зовнішнє середовище підприємства оцінюється перевагами і недоліками перед конкурентами. Ринок - це сукупність існуючих і потенційних покупців товару.
Магазин «Бароко» працює на всіх цих ринках. Кожному типу ринку притаманні свої специфічні риси, які продавцю необхідно уважно вивчати, але вибираючи ринок збуту своєї продукції, магазин «Бароко» в першу чергу орієнтується на споживчий ринок.
Також дуже важливе значення у роботі організації займає діяльність конкурентів. Тому необхідно проводити постійний аналіз конкурентів, їхньої частки ринку, методи охоплення, що дозволить швидко реагувати на зміну їх тактики. Прогресивні методи можна залучати у своїй діяльності, а слабкі місця використовувати в конкурентній боротьбі.
Вивчивши сильні і слабкі сторони конкурентів, можна сказати, що успішної діяльності на настільки насиченому конкурентному ринку магазину «Бароко» перешкоджають:
- Низька організація збуту і дуже низький рівень рекламного забезпечення (джерелом реклами є Газета «Шанс», «Лідер».);
- Відсутня планування обсягів товарообігу і з цим пов'язані накладки при поставках товару;
- Не розроблена сітка розрахунків із замовниками, тобто, немає певної дати сплати остаточного платежу, що в свою чергу викликає накладки, але вже при розрахунку із заводом - виробником.
Більшість уразливих місць в організації пов'язано, на мій погляд, з відсутністю чітко сформульованих цілей, навіть приблизного плану та напрями подальшого розвитку бізнесу.
Аналіз зовнішнього середовища показав, що є загрози:
- Поява на ринку конкурентів;
- Можливість бути скупленими іншими більш успішними підприємствами і т.д.
Але є й можливості, які відкриваються перед організацією:
- Вихід на нові споживчі та географічні ринки (г.Сарапул, Глазов, Воткінськ);
- Розширення асортименту реалізованих товарів.
Всі ці проблеми може вирішити розробка бізнес-плану розвитку підприємства. Тому, щоб магазин «Бароко» розвивався і знайшов стійкість на ринку міста Іжевська, я пропоную розробити стратегію максимізації прибутку, як основу процвітання і досягнення цілей.
Рішення вищеназваних проблем допоможе фірмі вести успішну і гідну боротьбу на конкурентному ринку, що склалося в Удмуртії.
У рамках даної роботи ми розглянемо лише кілька можливих напрямів збільшення прибутку магазину «Бароко».
Так, біля магазину «Бароко» досить багато контрагентів, яким він надає послуги. Однак не всі покупці дисципліновані. Деякі з них почали затримувати оплату послуг. Зазвичай на незначний термін - від двох днів до тижня. Ці незаплановані відстрочки непомітно перетворилися для організації в проблему. Компанія не завжди стала одержувати в термін гроші, на які розраховувала. Може бути, це і порівняно невеликі суми, але все ж продавцю непогано було б мати їх у власному розпорядженні, а не «кредитувати безкоштовно» інші компанії.
Для збільшення притоку грошових коштів від покупців підприємству необхідно використовувати різні види договорів із гнучкими умовами термінів і форми оплати. Важливим інструментом, що сприяє прискоренню оборотності засобів у розрахунках, є розумне використання знижок покупцям за скорочення строків розрахунків. При цьому необхідно порівняння додаткового прибутку з виникаючими втратами, для чого враховують терміни оплати, інфляцію, прибуток від альтернативних вкладень і ставки за банківськими кредитами.
Так, якщо розглянуте підприємство змушене буде компенсувати збільшення дебіторської заборгованості за рахунок короткострокового кредиту, то доцільність надання знижки своєму покупцеві можна оцінити за методикою, представленою в табл.28. Орієнтовну величину знижок, які підприємству вигідно надавати своїм клієнтам, можна розрахувати на основі визначення середньої величини економії від скорочення втрат при наданні цих знижок. Для розрахунку доцільно проведення перспективного аналізу, коли варіюють прогнозними величинами темпу інфляції, банківської процентною ставкою і числом днів скорочення періоду погашення заборгованості, яка буде забезпечено наданням даної знижки. Оптимістичним, найбільш ймовірного і песимістичним значенням цих показників при розрахунках надаються різні ймовірності.

Таблиця 28
Порівняння доходів і втрат підприємства при різних
умови оплати реалізованих послуг
Умови договору
Надання знижки 5% при передоплаті
Відстрочка платежу один місяць без надання знижки
Індекс цін при інфляції 0,9% на місяць
1,009
Коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей
0,991
Втрати від інфляції з кожної 1000 крб.
1000 (1 - 0,991) = 9
Оплата банківського кредиту (15% річних)
1000 х 0,15: 12 = 12,5
Дохід від альтернативних вкладень при їх рентабельності 2% на місяць з урахуванням інфляції, руб.
950 х 0,03 х 0,991 = 18,8
Результат, руб.
18,8
21,5
Таким чином, втрати підприємства при наданні знижки менше, ніж при оплаті його послуг через місяць.
Один з можливих підходів до прогнозними розрахунками представлений в табл.29, яка описує різні сценарії розвитку економічної ситуації.
Таблиця 29
Розрахунок середньої величини економії при наданні знижки
Показники
Сценарій
Песимістичний
Найбільш ймовірний
Оптимістичний
1
2
3
4
1. Місячний темп інфляції,%
1,5
1,0
0,75
2. Темп інфляції в день,%
0,050
0,033
0,0167
3. Передбачене скорочення періоду погашення заборгованості в результаті надання знижки, дн.
20
30
40
3. Рівень банківської процентної ставки,%
20
15
10
5. Вірогідність сценарію
0,25
0,5
0,25
6. Економія на 1000 руб., Всього
46
69
92
У т.ч.
- Від скорочення періоду погашення заборгованості
18
27
36
- Від не використання позички
28
42
56
Доходи від альтернативного вкладення коштів у даній методиці не розглядалися, оскільки вони навряд чи можуть виникнути, якщо у підприємства є проблеми з фінансуванням поточних витрат.
Одним із шляхів збільшення прибутковості магазину «Бароко» є оптимізація оподаткування. У світовій практиці відомі три можливих варіанти податкової політики підприємства:
- Нелегальна, передбачає ухилення від сплати податків на основі свідомого використання кримінально караних методів обліку доходів і майна та навмисного викривлення бухгалтерської та податкової звітності;
- Легальна, заснована на корегуванні господарської діяльності та методів ведення обліку і використання можливостей, наданих законодавством;
- Напівлегальна, що використовує колізії, недоробки і протиріччя чинних законів і підзаконних актів.
Найбільш цивілізованим способом оптимізації податкового менеджменту слід визнати другий варіант. При цьому в рамках даного варіанту оптимізації можна виділити зовнішні та внутрішні фактори (див. рис. 8).
Із сукупності наведених зовнішніх факторів, на думку автора, найбільший інтерес у практичному плані являє система оподаткування.
Фактори оптимізації оподаткування

Рис. 8. Фактори оптимізації податкового менеджменту
Огляд застосовуваних систем оподаткування, особливості сплати податків і їх сукупний рівень у кожній системі, їх динамічна оцінка, зіставлення між собою і розрахунок стартової ефективності дозволяють розробити досить універсальні практичні рекомендації для широкого кола користувачів. Решта зовнішні фактори оптимізації податкового менеджменту (вибір юрисдикції, організаційно-правової форми, складу засновників, виду діяльності та стратегії) не піддаються узагальненню, індивідуальні в кожному конкретному випадку і можуть розглядатися головним чином в консалтинговій практиці. До того ж в економічній літературі, як правило, системи оподаткування розглядаються кожна окремо.
Розглянемо в табл.30 вибір магазином «Бароко» однією з трьох систем оподаткування, доступних в даний час малим підприємствам.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Диплом
690.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Підвищення фінансової стійкості та прибутковості комерційного підприємства ТОВ МАП
Фінансові методи підвищення прибутковості
Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку
Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку
Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП Урсуленко
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на прикладі СЗАТ Протрейд
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на прикладі СЗАТ Протрейд 2
Підвищення рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ГО УІ енергоремонтного
Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на прикладі РУП МАЗ
© Усі права захищені
написати до нас