МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЯ БІЗНЕСУ
ДЕПАРТАМЕНТ МВА
Магістерська дисертація на тему:
«Підвищення ефективності маркетингової діяльності компанії (на прикладі ТОВ« Геліос »)»
Декан Департаменту МВА
Міжнародної Академії Бізнесу
Байсеркеев О.Н., к.ф.н.
Науковий керівник:
Леонтьєва І.А.
АЛМАТИ 2009
Зміст
Список скорочень
Введення
I. Теоретико-методологічні засади ефективності маркетингової діяльності
1.1 Особливості маркетингової діяльності
1.2 Ефективність маркетингової діяльності
1.3 Методика оцінки ефективності маркетингу
II. Оцінений маркетингової діяльності АФ ТОВ «Геліос»
2.1 Аналіз ринку збуту нафтопродуктів міста Алмати і Алматинської області
2.2 Оцінка ролі маркетингу в компанії
2.3 Аналіз ефективності маркетингових рішень
2.4 Аналіз споживачів
III. Підвищення ефективності маркетингової діяльності АФ ТОВ «Геліос»
3.1 Реструктуризація служби маркетингу
3.2 Впровадження концепції стратегічного планування маркетингу
Висновок
Бібліографічний список
Програми
Список скорочень
АЗС - автозаправна станція
ПММ - пально-мастильні матеріали
ПЗМ - пункт заміни масла
Введення
Маркетинг є однією з найважливіших різновидів економічної і суспільної діяльності, однак, його дуже часто неправильно розуміють. Мета маркетингу - підвищення якості товарів і послуг, поліпшення умов їхнього придбання, що в свою чергу призведе до підвищення рівня життя в країні, підвищення якості життя.
Маркетинг являє собою щось більше, ніж просто просування товарів і послуг на ринок. Змусити покупця купити те, що може запропонувати компанія завдання збуту. За допомогою маркетингу змушують підприємство робити те, що необхідно споживачеві. Маркетинг двосторонній процес, який заснований на взаємозв'язку виробничих сил і споживача. 1
Таким чином, маркетинг - це процес планування та управління розробкою виробів та послуг, ціновою політикою, просуванням товарів до споживача і збутом, щоб досягнуте таким чином різноманітність благ призводило до задоволення потреб, як окремих особистостей, так і організацій.
Маркетингова діяльність, її стан на конкретному підприємстві є актуальною на сьогоднішній день, тому що сам процес маркетингової діяльності передбачає систему різних заходів, які після проведення аналізу дозволяють вибрати оптимальний варіант фінансово-господарського розвитку підприємства в цілому.
Уже зараз більшість керівників розуміє, що успіх підприємства багато в чому залежить від ефективного керівництва, прийняття оптимальних рішень, вивчення ринку, підбору кадрів. І все це повністю або частково входить у предметну область маркетингової стратегії розвитку підприємства. 2
Сучасна концепція маркетингової стратегії полягає в тому, щоб всі види діяльності підприємства грунтувалися на знанні споживчого попиту і його змін у перспективі. Більше того, одна з цілей маркетингу полягає у виявленні незадоволених запитів покупців, щоб орієнтувати виробництво на задоволення цих запитів. Система маркетингу ставить виробництво товарів у функціональну залежність від запитів і вимагає виробляти товари в асортименті і кількості, потрібному споживачеві. Саме тому маркетинг, як сукупність сформованих методів вивчення ринків, до всього іншого ще направляє свої зусилля на створення ефективних каналів збуту і проведення комплексних рекламних кампаній. 1
Керівникам сучасних підприємств Республіки Казахстан необхідно не тільки вивчати концепцію маркетингу, а й вміти її використовувати, саме так і можна домогтися підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємства.
Виходячи з вищесказаного, тема магістерської дисертації є актуальною.
Метою магістерської дисертації є визначення шляху, можливості підвищення ефективності маркетингової діяльності компанії, на прикладі алматинського філії ТОВ «Геліос».
Відповідно до мети даної роботи були визначені наступні завдання вирішення яких заплановано в процесі написання даної роботи:
1. розглянути теоретико-методологічні засади оцінки ефективності маркетингової діяльності, через вивчення особливостей маркетингової діяльності;
2. розглянути методику оцінки ефективності маркетингу;
3. провести оцінку ефективності маркетингової діяльності АФ ТОВ «Геліос» за допомогою проведення аналізу ринку збуту нафтопродуктів міста Алмати і Алматинської області, оцінки ролі маркетингу в компанії, аналізу ефективності маркетингових рішень, аналізу споживачів;
4. розробити рекомендації спрямовані на підвищення ефективності маркетингової діяльності АФ ТОВ «Геліос», у складі яких розглянути реструктуризацію служби маркетингу та впровадження концепції стратегічного планування маркетингу;
Предметом дослідження проведеного в роботі - ефективність маркетингової діяльності компанії.
Об'єктом дослідження проведеного в даній роботі обрано ТОВ «Геліос», один з провідних реалізаторів за роздрібними та оптовими продажами ПММ в Республіці Казахстан. За вісім років існування компанія утвердилася на ринку як стабільний постачальник якісних нафтопродуктів з високим рівнем сервісу та обслуговування, що послужило збільшення числа клієнтів компанії.
Практична значимість роботи полягає в можливості використання результатів дослідження проведеного в роботі і сформульованих рекомендацій щодо підвищення ефективності маркетингової служби на практиці в умовах реального підприємства.
У сучасній спеціальній літературі досить детально висвітлені проблеми підвищення ефективності маркетингу на підприємстві.
Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що в спеціальній літературі абсолютно не торкнулися питання підвищення ефективності маркетингової діяльності на підприємствах нафтогазової галузі.
Основними теоретичними і методологічними джерелами при написанні даної роботи були вітчизняні і зарубіжні видання, присвячені маркетингу і підвищення ефективності маркетингової діяльністю на підприємстві, серед яких В.А. Алексунін, І. Н. Герчикова, Є. П. Голубков, О. В. Єфімова, А.Б. Крутик, Ф. Котлер, І. М. Ліфиць, М. Х. Мескон Є. П. Пєшкова, Є.В. Попов, Ф.Х. Фатхутдінов, Я. Хонка, Дж.Еванса і багато інших, а також література довідкового характеру і джерела ЗМІ.
Практична частина роботи побудована на даних маркетингових досліджень і експертних опитувань співробітників і клієнтів. Також практичною основою даної роботи стала документація ТОВ «Геліос».
Автор даної роботи вважає, що практичне використання її результатів і впровадження запропонованих у ній заходів дасть позитивний ефект, підвищить рівень прибутку підприємства і буде сприяти розширенню його ринкової частки.
Завдання дослідження визначили структуру магістерської дисертації, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків і бібліографічного списку.
I. Теоретико-методологічні засади ефективності маркетингової діяльності
1.1 Особливості маркетингової діяльності
Під маркетингом (marketing) розуміється така система внутріфірмового управління, яка спрямована на вивчення та врахування попиту і вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у заздалегідь встановлених обсягах і відповідають певним техніко-економічним характеристикам. При цьому розраховується, що реалізація наміченої асортиментної структури може забезпечити фірмі одержання високих прибутків або стійке становище на ринку.
Філософія маркетингу дуже проста: виробник повинен випускати таку продукцію, якій заздалегідь забезпечений збут, і одержання фірмою (підприємством) наміченого рівня рентабельності та маси прибутку.
Суть і зміст маркетингової діяльності відображають об'єктивні умови розвитку ринку, який певною мірою втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив заздалегідь встановлених господарських зв'язків, де особлива роль відводиться споживачу. Споживач висуває свої вимоги до продукту, його техніко-економічними характеристиками, кількістю, термінами поставки (насамперед машин і обладнання) і тим самим створює передумови для розподілу ринку між виробниками. Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це змушує виробників ретельно і глибоко вивчати конкретних потенційних споживачів і запити ринку, який пред'являє високі вимоги до якості і конкурентоспроможності продукції.
Здійснення маркетингової діяльності виступає як об'єктивна необхідність орієнтації науково-технічної, виробничої і збутової діяльності фірми (підприємства) на облік ринкового попиту, потреб і вимог споживачів. Тут відображається і постійно посилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування фірми в цілому та її господарських підрозділів.
Маркетингова діяльність фірми спрямована на те, щоб достатньо обгрунтовано, спираючись на запити ринку, встановлювати конкретні поточні і головним чином довгострокові (стратегічні) цілі, шляхи їх досягнення та реальні джерела ресурсів господарської діяльності; визначати асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва і бажаний прибуток. Іншими словами, виробник покликаний випускати таку продукцію, яка знайде збут, принесе прибуток. А для цього потрібно вивчати суспільні та індивідуальні потреби, запити ринку як умову і передумову виробництва. Тому все більше поглиблюється розуміння того, що виробництво починається не з обміну, а з споживання. Ця концепція знайшла своє втілення в маркетингу.
Саме всебічне вивчення попиту, потреб та їх облік з метою більш правильної орієнтації виробництва і складають головне призначення маркетингової діяльності в системі управління процесом виробництва.
Вивчення попиту - це не просто достатньо точне виявлення попиту на конкретні товари та послуги, що задовольняють певні потреби, а й формування цього попиту, передбачення, в якому напрямку він буде змінюватися під впливом науково-технічного прогресу, зрослих купівельних здібностей, вимог до якості і надійності продукції і т.д.
Маркетинг в умовах сучасної науково-технічної революції став не тільки необхідним, об'єктивно закономірним, але й можливим 1.
Маркетинг як управлінська діяльність включає в себе:
вивчення попиту (поточного і перспективного) на конкретний товар на певному ринку або його сегменті, вимог споживачів до товару: його якості, новизні, техніко-економічним і естетичним характеристикам, рівню ціни й іншим орієнтирам, включаючи можливі канали збуту;
складання, виходячи з комплексного обліку ринкового попиту програми маркетингу по продукту (або групі продукту), в якій на основі аналізу всіх необхідних факторів розглядаються можливі витрати виробництва конкретного продукту
встановлення верхньої межі ціни товару і рентабельності його виробництва;
розробку на основі програм маркетингу інвестиційної політики фірми, розрахунок повних витрат виробництва і рівня рентабельності по фірмі в цілому;
визначення кінцевого результату господарської діяльності фірми: валових доходів і чистого прибутку після вирахування вартості матеріальних витрат, оплати праці, сплати всіх видів податків і відрахувань, включаючи відсотки за кредит.
Важлива особливість маркетингу як управлінської діяльності полягає в тому, що він передбачає прийняття рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків з використанням комп'ютерної техніки і орієнтований на створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного функціонування і розвитку фірми в цілому. Тому найважливіше значення мають вироблення і прийняття обгрунтованих рішень по конкретних видах маркетингової діяльності.
Маркетинг включає в себе реалізацію збутової політики, яка передбачає визначення каналів і методів збуту з кожного конкретного виду продукту і визначеному ринку; обчислення можливих витрат на організацію збуту, витрат на рекламу, транспортування і доставку товару. Однак сама організація збуту і проведення комерційних операцій відносяться до оперативно-господарської діяльності фірми, на підвищення ефективності якої спрямовані всі функції управління, в тому числі і маркетинг.
Така сукупність видів діяльності в рамках маркетингу по суті означає якісно новий підхід до управління виробництвом. Суть цього підходу полягає в тому, що вихідним пунктом глибокого і всебічного виявлення можливостей конкретного виробництва, шляхів його інтенсифікації і підвищення ефективності стає аналіз платоспроможного ринкового попиту на відповідні товари, потреб споживача.
Маркетингова діяльність - це діяльність, насамперед орієнтована на перспективу. У цьому зацікавлений як споживач, так і виробник. У фірмах використовуються специфічні методи в області здійснення поточної і перспективної маркетингової діяльності 1.
Весь процес управлінської діяльності можна розділити на кілька складових, або етапів, взаємопов'язаних між собою, опрацювання яких забезпечує ефективність всього процесу в цілому.
Аналіз є першим ступенем будь-якої управлінської діяльності. У його рамках проводиться збір інформації, її обробка, класифікація, систематизація, збереження та аналіз з метою управління. Проблема розбивається на безліч окремих частин, далі виявляються можливі взаємозалежності і взаємини між ними, розпізнається вся сукупність причин і наслідків, визначаються закономірності виникнення й існування системи. У рамках аналітичної діяльності будь-який керівник повинен прагнути конкретизувати стоїть перед ним, обробивши максимально велику кількість відноситься до неї інформації.
Реалізація функції аналізу поширюється на всі елементи і компоненти організації, тому в управлінської системи створюються відокремлені підрозділи з виконання цієї діяльності, наприклад, соціологічні та аналітичні служби. В їх роботі аналіз повинен бути з'єднаний із синтезом, з підготовкою матеріалів для вироблення і обгрунтування управлінських прогнозів (альтернатив майбутнього управлінського рішення), оцінки реакції безпосередніх виконавців і тих, на кого спрямовані управлінські рішення, на управлінські дії.
Здійснення функції аналізу вимагає професійної підготовки, тому її виконання особисто менеджером недоцільно. Також при аналітичної діяльності необхідно звернути особливу увагу на протиріччя та шляхи їх вирішення; тенденції розвитку; найбільш ефективні шляхи збереження і розвитку єдності організації, протистояння внутрішнім і зовнішнім впливам; пріоритети серед чинників впливу і т.д.
Найбільш широко використовуються методи аналізу - метод опитування (орієнтований на отримання інформації від безпосередніх учасників досліджуваних процесів і явищ), метод спостереження (припускає собою досить протяжний збір інформації, здійснюваний одночасно з розвитком досліджуваних явищ) і метод експерименту (заснований на перевірці життєздатності досліджуваного явища) .
Інформація, отримана в результаті обробки аналітиками, є основою для розробки управлінських прогнозів. Саме прогнозування орієнтоване на передбачення майбутнього і розробку науково-обгрунтованих прогнозів, які є, в свою чергу, альтернативами для прийняття управлінського рішення. Управлінське прогнозування в рамках менеджменту виконує три функції:
орієнтовна (вибірковий підхід збирається і визначення реальних оптимальних напрямів діяльності управлінської структури);
нормативна (запобігання управлінської структури про можливого суб'єктивізму через обмежувальні норми).
попереджувальна (виявлення можливих відхилень у діяльності організації, їх причин та пропозиція шляхів по їх можливому погашення);.
Управлінське прогнозування грунтується на ряді принципів. Тут необхідна розробка під кожну можливу завдання свого варіанту прогнозу, потрібна безперервна коригування прогнозів у міру надходження нової і обробки вже наявною інформацією, всі прогнози повинні підтверджені істинним шляхом; також необхідно простежити, щоб економічний ефект від використання прогнозів перевищував витрати на його розробку та злагоджено використовувати різні типи прогнозів у міру вироблення реальних прогностичних моделей. Виділяють п'ять основних принципів прогнозування відповідно: варіативність, безперервність, верифікація, рентабельність, узгодженість.
Розробка прогнозів включає в себе шість етапів:
розробка мети і завдань прогнозування, вибір способів і засобів здійснення, позначення шляхів;
побудова базової та альтернативних моделей прогнозованого об'єкта;
збір даних прогнозного фону;
побудова динамічних рядів показників для відстеження просування об'єкта до наміченої моделі;
оцінка достовірності і точності прогнозів;
вироблення практичних рекомендацій.
Основним об'єктом прогнозування є зовнішнє середовище організації. Саме необхідність адаптації до зовнішніх умов, вимагає своєчасного прогнозування цих умов і зумовлює необхідність функції прогнозування.
Зміст планування як функції управління полягає в обгрунтованому визначенні основних напрямів і пропорцій розвитку діяльності з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів. Сутність планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми і кожного підрозділу зокрема на встановлений період часу; визначенні завдань, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань. 1
Таким чином, призначення планування полягає в прагненні завчасно врахувати по можливості всі внутрішні і зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування та розвитку підприємства. Воно передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним підрозділом і всією фірмою в цілому. Потреба в плануванні виникає в результаті декількох факторів: наявності численних структурних підрозділів в рамках фірми, тісних міжфірмових зв'язків з іншими підприємствами, а також вимог науково-технічного прогресу (необхідно швидко враховувати і освоювати новітні досягнення науки і техніки). Його розвиток пов'язаний з посиленням тенденції до централізації в управлінні і покликане пов'язати діяльність всіх підрозділів, підпорядкувавши її єдиній стратегії розвитку. Рівень і якість планування визначаються наступними найважливішими умовами: компетентністю керівництва фірми на всіх рівнях управління; кваліфікацією фахівців, що працюють в функціональних підрозділах; наявністю інформаційної бази та забезпеченістю комп'ютерною технікою. При здійсненні цієї функції передбачається:
обгрунтований вибір цілей;
визначення політики;
розробку заходів і заходів (образу дій);
методи досягнення цілей;
забезпечення основи для ухвалення подальших довгострокових рішень.
Всі ці дії закінчуються перед реалізацією плану і є, таким чином, представляючи собою початковий етап управління; притому це не єдиний акт, а процес, що триває до завершення планованого комплексу операцій. Вони спрямовані на оптимальне використання можливостей фірми, у тому числі якнайкраще використання всіх видів ресурсів і запобігання помилкових дій, які можуть призвести до зниження ефективності діяльності фірми.
Планування включає в себе визначення:
кінцевих і проміжних цілей;
завдань, вирішення яких необхідне для вирішення цілей;
засобів і способів їх вирішення;
необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.
Залежно від спрямованості і характеру розв'язуваних задач розрізняють три види планування:
стратегічне, або перспективне;
середньострокове;
тактичне, або поточне (бюджетне).
Стратегічне планування полягає в основному у виділенні головних цілей діяльності фірми й орієнтовано на визначення намічуваних кінцевих результатів з урахуванням засобів і способів досягнення поставлених цілей і забезпечення необхідними ресурсами. При цьому розробляються також нові можливості фірми, наприклад, розширення виробничих потужностей шляхом будівництва нових підприємств або придбання обладнання, зміни профілю підприємства або радикальна зміна технології. Стратегічне планування охоплює період в 10-15 років, має віддалені наслідки, впливає на функціонування всієї системи управління і грунтується на величезних ресурсах. 1
Поточне планування полягає у визначенні проміжних цілей на шляху досягнення стратегічних цілей і завдань. При цьому детально розробляються засоби і способи вирішення завдань, використання ресурсів, впровадження нової технології. Т.ч. поточні плани доповнюють, розвивають коректують перспективні напрямки розвитку з урахуванням конкретної обстановки.
Говорячи про управлінську діяльність, неможливо обійти увагою таку важливу проблему, як прийняття управлінських рішень. Вона займає одне з центральних місць у соціології організації. Вважаючи організацію інструментом управління, багато соціологів і фахівці з теорії управління, починаючи з М. Вебера, прямо пов'язують її діяльність у першу чергу з підготовкою і реалізацією управлінських рішень. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. Увага соціологів до цієї проблеми пояснюється тим, що в рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності і управління організацією. Через них переломлюються цілі, інтереси, зв'язки і норми. Характеризуючи повний цикл управлінської діяльності, що складається з планування, організації, координації, контролю і коректування цілей, легко помітити, що він у кінцевому рахунку представлений у вигляді двох елементів управління: підготовки і здійснення управлінських рішень. Саме тому рішення - центральний елемент управління й організації. 1
Управлінські рішення завжди пов'язані зі змінами в організації, їхнім ініціатором звичайно виступає посадова особа або відповідний орган, який несе повну відповідальність за наслідки контрольованих чи реалізованих рішень. Межі компетенції, в рамках якої він приймає рішення, чітко позначені у вимогах формальної структури. Однак число осіб, які залучаються до підготовки рішення, значно більше числа осіб, наділених владою. 2
Підготовка управлінських рішень в сучасних організаціях нерідко відділена від функції їхнього прийняття і передбачає роботу цілого колективу фахівців. У «класичної» теорії управління вона, як правило, є функцією штабних служб.
Процес здійснення рішення пов'язаний з реалізацією спеціального плану, який являє собою сукупність заходів, спрямованих на досягнення цілей і термінів їх реалізації. Розробка такого плану - прерогатива відповідних служб в апараті управління. Однак сьогодні до його розробки залучаються ті, хто буде його реалізовувати, тобто безпосередні виконавці.
У літературі класифікації управлінських рішень будуються по самих різних підставах. Однією з виправданих із соціологічної точки зору представляється класифікація А. І. Пригожина: вона враховує міру внеску суб'єкта рішення в організаційні перетворення. Відповідно до автора, всі управлінські рішення в організації можуть бути розділені на:
жорстко обумовлені (детерміновані);
слабко залежать від суб'єкта рішення.
До перших зазвичай відносять або так звані стандартизовані рішення (обумовлені прийнятими вище розпорядженнями), або вдруге обумовлені розпорядженням вищестоящої організації. Цей тип рішень практично не залежить від якостей і орієнтації керівника. 1
Інший тип рішень - так звані ініціативні рішення, де якості керівника накладають серйозний відбиток на характер прийнятих рішень. До них відносяться рішення, пов'язані як з локальними змінами в організації (заохочення, покарання), так і зі зміною механізмів, структури, цілей організації. Ініціативне рішення зазвичай розглядають як вибір альтернативи поведінки з кількох можливих, кожна з яких тягне ряд позитивних і негативних наслідків. У числі факторів, що впливають на якість рішень, відзначають: компетентність персоналу, ділові та особисті якості керівника, його рольові (посадову, функціональну, групову, цивільну, сімейну) позиції, надійність інформації, організація комунікації і т.д. 2
Не менше значення придбала в теорії організацій проблема раціональності прийнятих рішень. Якщо перші теоретики соціології управління розглядали підготовку рішення як цілком раціональний процес, то починаючи з середини 50-х рр.. поширення набув підхід, згідно якого даний процес вважається обмежено раціональним, тому що обумовлений соціокультурними і людськими факторами. Все частіше при підготовці рішень відзначається роль інтуїції керівника.
Як було зазначено вище, управління маркетингом має за мету досягти бажаного рівня обміну з цільовими ринками. Однак, дуже часто в процесі реалізації цієї задачі, інтереси компанії і клієнтів вступають у протиріччя. Виниклий конфлікт розв'язується на базі наступних п'яти концепцій, керуючись якими, компанії ведуть маркетингову діяльність:
концепція вдосконалення виробництва;
концепція вдосконалення товару;
концепція інтенсифікації комерційних зусиль;
концепція маркетингового підходу;
концепція соціально-етичного маркетингу.
Концепція удосконалення виробництва заснована на твердженні про те, що споживач віддає перевагу тим товарам, які широко поширені і доступні за ціною. Отже, управління маркетингом повинне бути спрямоване на удосконалення виробництва та підвищення ефективності розподілу. Дана концепція актуальна в двох випадках. Перший - коли попит на товар перевищує пропозицію. Тут керівництво має шукати способи збільшення обсягів виробництва. Другий випадок - коли собівартість товару занадто висока і підвищення продуктивності праці дозволяє її знизити. 1
Інший важливий підхід, що часто використовують продавці, - це концепція удосконалення товару. Її суть у тому, що споживач віддасть перевагу товару, що представляє вищий рівень якості, максимальну продуктивність і нові можливості. 2
Отже, компанія повинна всю енергію направляти на безперервне вдосконалення своєї продукції. Орієнтація на товар забезпечує постійне відновлення технологій, тому що менеджери переконані, що саме технологічна перевага лежить в основі успіху.
На жаль, концепція поліпшення товару обертається з часом «маркетинговою короткозорістю», що не дозволяє вчасно помітити новий спосіб задоволення потреб покупців.
Багато компаній використовують концепцію інтенсифікації комерційних зусиль. В її основі лежить уявлення про те, споживачі не будуть купувати товар, вироблений даною компанією, якщо не вжити спеціальних заходів для просуванню товару на ринок і широкомасштабного продажу. Найчастіше ця концепція застосовується у відношенні так званих товарів пасивного попиту - тих, про покупку яких покупець навряд чи задумується. 1
Маркетинг, заснований на стратегії агресивного продажу, зв'язаний з великим ризиком. Він націлений винятково на сам акт продажу, а не на створення тривалих вигідних відносин із клієнтами. Більшість досліджень показує, що покупець не стане знову купувати товар, яким він залишився незадоволений. Задоволений покупець розповідає про товар, який йому сподобався, у середньому трьом своїм знайомим, а незадоволений ділиться розчаруванням у середньому з десятьма.
Концепція маркетингу припускає, що досягнення компанією своїх цілей залежить від визначення потреб і запитів цільових ринків, а також від більш ефективного порівняно з конкурентами задоволення споживачів.
Суть концепції соціально-етичного маркетингу можна виразити таким чином: спочатку компанія виявляє потреби й інтереси цільових ринків, а потім забезпечує клієнтам вищу споживчу цінність способами, які підтримують або навіть поліпшують благополуччя клієнтів і суспільства. Ця концепція сама передова з п'яти.
Коли визначена проблема, можна сформулювати завдання досліджень. Дослідження включає в себе вирішення однієї з чотирьох задач: розробити, описати, перевірити гіпотези і передбачити. 2
Дослідження з метою розробки проводять, коли необхідно одержати більше інформації з даної проблеми, більш чітко сформулювати гіпотези, або коли необхідні нові гіпотези. Дослідження з метою опису проблем, проводяться коли потрібно описати такі об'єкти, як ринок або його частина (сегмент), визначаючи його характеристики на основі статистичних даних. 1
Якщо завданням маркетингових досліджень є перевірка гіпотез щодо взаємозв'язку між незалежними і залежними змінними, фірми проводять дослідження з метою виявлення причин, що викликали виникнення проблеми. Дослідження, проведене з метою опису проблеми, може виявити, що фірма знизила ціни на свою продукцію і одночасно з цим на ринку зріс попит на неї, але воно не може визначити, чи було зниження ціни причиною зростання обсягів продажів. Обсяг продажів міг вирости внаслідок інших факторів - збільшення купівельної спроможності споживачів або зниження маркетингових зусиль конкурентів. Дослідження з метою виявлення причин, що викликали виникнення проблеми, покликані показати, або що зниження ціни (незалежна змінна) є причиною зростання обсягів продажів (залежна змінна), або що зниження ціни не є причиною зростання обсягів продажів.
1.2 Ефективність маркетингової діяльності
Поняття «ефективність» може розглядатися у двох аспектах:
1.еффектівность, іншими словами віддача, рентабельність (efficiency), як підсумкова характеристика будь-якої діяльності в цілому, виконання її окремих функцій. Ця характеристика включає ефект, що визначає ступінь досягнення тих чи інших цілей, віднесений до витрат на їх досягнення. Рішення тим ефективніше, чим більше ступінь досягнення цілей і менше витрати на їх реалізацію.
2.еффектівность як характеристика результативності, дієвості (effectiveness) будь-якої діяльності без співвіднесення отриманих результатів з витраченими ресурсами. В даному випадку вона характеризує насамперед вибір правильних цілей, напрямів дій, без чого з позицією першого трактування може бути забезпечена висока ефективність досягнення неправильних цілей. При цьому під результативністю дій прийнято розуміти ступінь відповідності їх результатів завданням досягнення певної мети або сукупності цілей (запланованих результатів). 1
Більшість оцінок ефективності в маркетингу, наприклад комунікативної ефективності реклами, здійснюється саме з цих позицій. Облік витрат (якщо це потрібно) здійснюється при використанні даного підходу шляхом їх віднімання (а не розподілу на них) з кінцевих результатів, представлених у грошовій формі, наприклад, шляхом використання звіту про прибутки та збитки при визначенні величини прибутку, яка може розглядатися як показник ефективності маркетингової діяльності. 2
Більшість сучасних авторів розглядають ефективність маркетингу як відношення кінцевих показників маркетингової діяльності (обсяг продажів, прибуток, частка ринку) до витрат на маркетинг. Зазначені кінцеві показники характеризують також результативність діяльності організації в цілому, виявити в якій частку маркетингу достатньо) складно. Крім того, ефективність маркетингу треба оцінювати за стратегічний період часу, а не за результатами поточної діяльності, хороші результати якої можуть бути обумовлені сприятливими обставинами, а не наслідком ефективної роботи маркетингової служби.
Тому для оцінки ефективності маркетингу використовуються більш комплексні методи, засновані істотно на якісних оцінках. Оскільки застосовувані в цих методах показники, як правило, не характеризують співвідношення ефекту і витрат, а є просто питомими показниками (наприклад, кількість угод на візит збутовика), то, строго кажучи, вони є показниками не ефективності, а результативності маркетингової діяльності. 1
Більш детально підходи до оцінки ефективності окремих складових маркетингової діяльності доцільно розглядати в розрізі окремих функцій маркетингу. У більшості випадків це зробити простіше, ніж оцінити ефективність маркетингу в цілому. Завдання такої оцінки в узагальненому вигляді представлені нижче.
1. Ефективність предпланового аналізу:
маркетингові дослідження;
сегментування, позиціонування і вибір цільових ринків.
Оцінка цих і наведених нижче функцій для кінцевої ефективності маркетингу шляхом проведення конкретних кількісних розрахунків навряд чи представляється можливим. Це зумовлюється насамперед тим, що на кінцеву ефективність крім розглянутих функцій впливає багато інших чинників. Внаслідок цього якісна оцінка ефективності виконання даних функцій маркетингу може бути здійснена при проведенні аудиту маркетингу. 2
2. Ефективність планування:
Оцінка ефективності розробки всіх видів планів маркетингу (стратегічних, поточних, в розрізі окремих ринків, продуктів) може бути якісно здійснена при поводженні аудиту маркетингу.
Визначення ефективності продуктової політики щодо випущених і нових продуктів, а також їх оточення (марки продукту, рівня сервісу, упаковки тощо). При здійсненні стратегічного контролю ефективності окремих продуктів використовуються такі показники, як прибуток, дохід, ринкова частка. Хоча, безумовно, на ці показники впливає також ефективність виконання та інших функцій маркетингу. Оцінка ефективності марки продукту здійснюється на основі визначення її впливу на збільшення вартості нематеріальних активів компанії.
Визначення ефективності цінової політики. При здійсненні стратегічного контролю використовується якісна оцінка.
Оцінка ефективності каналів руху товару, як правило, здійснюється шляхом визначення величини прибутку (доходу), що отримується в даному каналі, з урахуванням витрат на створення каналу і його функціонування. 1
Оцінити окремі методи просування, за кінцевими результатами, зростанню обсягу продажів надзвичайно складно. Тому часто використовується питома (відносна) оцінка, коли вартість реалізації того чи іншого методу просування належить до контактів (дзвінків, візитів, відповідних листів тощо) споживачів. Так, найефективнішим методом просування (у розрахунку на один контакт) є реклама через засоби масової інформації (хоча в абсолютному обчисленні - це найдорожчий метод просування), а найбільш неефективним - особистий візит збутовика. Оцінка ефективності методів просування включає оцінку ефективності:
реклами;
стимулювання продажів;
персональних (особистих) продажів;
зв'язків з громадськістю.
3.Еффектівность організації маркетингу:
ефективність оргструктури управління маркетингом;
ефективність розподілу завдань, обов'язків і прав в службі маркетингу;
ефективність взаємодії служби маркетингу з іншими підрозділами організації.
4.Еффектівность мотивації праці менеджерів і співробітників служби маркетингу, а також торгового персоналу. 1
Найбільш просто здійснити оцінку ефективності діяльності персоналу, безпосередньо займається продажами, якщо є дані за кінцевими результатами їх діяльності та з сполученим з нею витрат. Однак проблеми врахування впливу на ефективність інших факторів залишаються.
5.Еффектівность контролю за виконанням окремих вищенаведених функцій маркетингу. 2
Така оцінка може бути здійснена лише експертним шляхом при виборі конкретних типів систем контролю маркетингу та проведенні аудиту маркетингу.
Одним із завдань оцінки ефективності є оцінка ефективності функціонування служби маркетингу (СМ).
Говорячи про оцінку ефективності роботи СМ в цілому, слід зазначити, що ефективність функціонування багатьох підрозділів організації (бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділу кадрів і т.д.) дуже складно виміряти. До числа таких підрозділів відноситься також служба маркетингу. Витрати, пов'язані з функціонуванням (оплата праці, витрати на придбання та експлуатацію інформаційно-технічних засобів, зміст основних фондів і ін) визначити досить легко. Головна складність полягає в оцінці кінцевих результатів їх діяльності та значення цих результатів для організації в цілому. Ще складніше виразити ці результати кількісно. 3
Ефективність роботи СМ визначається двома аспектами:
ефективністю організації СМ, іншими словами - її потенціалом;
ефективністю її функціонування (використання потенціалу).
Ефективність функціонування СМ характеризується рівнем використання з точки зору кінцевих результатів діяльності організації можливостей (потенціалу), закладених в СМ.
Таблиця 1 Показники ефективності маркетингової діяльності
Показник | Спосіб визначення ефективності |
Ефективність предпланового аналізу | маркетингові дослідження; сегментування, позиціонування і вибір цільових ринків |
Ефективність планування | оцінка ефективності розробки всіх видів планів маркетингу (стратегічних, поточних, в розрізі окремих ринків, продуктів) |
Ефективність організації маркетингу | ефективність оргструктури управління маркетингом; ефективність розподілу завдань, обов'язків і прав в службі маркетингу; ефективність взаємодії служби маркетингу з іншими підрозділами організації. |
Ефективність мотивації праці менеджерів і співробітників служби маркетингу, а також торгового персоналу | оцінка ефективності діяльності персоналу займається продажами |
Ефективність контролю за виконанням окремих вищенаведених функцій маркетингу | аудит маркетингу |
На практиці оцінка ефективності маркетингової діяльності підприємства зводитися до того що застосовуються вже розраховані і доведені постулати.
По-перше, це відірваність розроблюваних методик від дійсності. Спроба звести в один показник все, чим повинен займатися відділ маркетингу, призводить до надмірно абстрактною методології.
По-друге, складність реалізації методичних напрацювань на практиці: потрібні людські ресурси, час і гроші. Витрати на проведення всіх необхідних досліджень для оцінки маркетингової діяльності нерідко стають порівнянними з розміром бюджету на маркетинг.
По-третє, багато методології оперують інформацією, не потрібної в повсякденної професійної діяльності. Тоді оцінка стає самоціллю, заради якої проводити дослідження не має сенсу.
Роль маркетингу та його внесок у досягнення основної мети будь-якої комерційної фірми по збільшенню прибутку обмежений. Традиційно маркетинг - це підсистема комерційної служби, і його завдання - продати товар в заданому обсязі, за заданою ціною, в певному географічному регіоні у відведений час. Три параметри оцінки, які можуть досить повно відобразити ефективність маркетингової діяльності, це:
- Ринкова частка;
- Популярність та імідж торгової марки;
- Лояльність споживачів.
Аналіз цих параметрів, порівняння їх фактичних і планових значень може показати, наскільки маркетингова служба впоралася з поставленим завданням, в якій області шукати причину невдач, де є резерв для зростання. Отримані дані є ключовими для складання стратегії подальшого розвитку. Зупинимося докладніше на кожному параметрі.
Ринкова частка компанії (її товару, послуги, бренду) - відношення обсягу реалізованої продукції даної компанією до сукупного обсягу реалізації продукції на ринку. Саме частка компанії на ринку характеризує успіх її поведінки, а зміна частки показує ефективність маркетингової діяльності. Збільшення ринкової частки - сфера відповідальності відділу маркетингу. Зростання частки ринку підприємства - більш ємний показник, ніж абсолютні значення прибутку або виручки. Зростання виручки на 20% ще не показник успішної маркетингової діяльності. Якщо за цей же час ринок виріс на 40%, справи підприємства йдуть зовсім не так добре, як це може показувати фінансовий звіт. Незмінність ринкової частки ще не говорить про бездіяльність маркетингового відділу. Можливо, утримання частки на тлі приходу в галузь нових гравців можна вважати в окремих випадках надзавданням. 1
Її динаміку за звітний період необхідно інтерпретувати з урахуванням зміни як мінімум двох параметрів: кон'юнктури ринку та етапи його розвитку. Кон'юнктура ринку показує співвідношення попиту і пропозиції. З її допомогою можна охарактеризувати багато процесів, наприклад оцінити фактори, що сприяють або перешкоджають збільшенню частки компанії. Нарощувати ринкову частку при дефіциті попиту вкрай складно. Ставити метою її значне збільшення можна тільки при відповідному ресурсному підкріпленні. У стандартній ситуації маркетинговий відділ зможе тільки зберегти досягнуту частку.
Ринкову частку можна назвати універсальним параметром оцінки маркетингової діяльності, але ставити завдання щодо її зміни необхідно з урахуванням багатьох параметрів, в т. ч. і макроекономічних. Як правильно виміряти ринкову частку? Ця інформація повинна бути на столі кожного директора з маркетингу, але уявімо, що все починається з чистого листа. Збір інформації про розподіл ринкових часток у вітчизняній економіці більшою мірою залежить від типу ринку. Ринки споживчих товарів інформаційно насичені, на них багато вторинної інформації, яку легко знайти в інтернеті та спеціалізованій пресі. Великі виробники публікують власні звіти про маркетингові дослідження, тому загальне уявлення про ринок формується на основі кабінетної роботи. Для отримання актуальної та достовірної інформації необхідно провести моніторинг роздрібної торгівлі, аудит роздрібних точок і визначити, як представлені марки на полицях магазинів. У цьому питанні не обійтися без допомоги дослідницьких агентств. Якщо мова йде про промислових ринках, методологія дослідження набагато більш трудомістка. У відкритих джерелах не знайти достовірної інформації про комерційну діяльність промислових підприємств. Для цього необхідно проводити конкурентний аналіз, під час якого досліджується виробнича і збутова діяльність основних учасників ринку.
Рівень популярності, а в результаті і імідж торгової марки відображає внесок маркетингу в комунікаційну діяльність компанії. Якщо ринкова частка - це гроші, які компанія вже має зараз, то популярність (репутація, імідж) - те, що забезпечує сьогоднішню долю і зумовлює її позитивна зміна в майбутньому. Популярність торгової марки на відміну від ринкової частки поняття абстрактне, її не можна «помацати», складно правильно оцінити і тим більше перевести в грошові знаки. Якщо її не оцінювати, то управління торговою маркою, зокрема управління рівнем її популярності, буде проігноровано, що фактично є відмовою від стратегічного бачення маркетингу. Саме тому популярність торгової марки пропонується взяти за один з ключових параметрів оцінки маркетингової діяльності.
При всій своїй «нематеріальності» популярність торгової марки тісно пов'язана з показниками комерційної діяльності компанії: виручкою, оборотом, ринковою часткою. Для фахівця не представляє особливої праці вивести залежність обсягу виручки компанії від рівня її популярності або популярності її продукту. Ця залежність може бути побудована на основі опитування споживачів про те, які торгові марки деякого товару їм відомі і товарами який торгової марки вони користуються постійно. Отримана залежність дозволить визначити, наскільки повинна бути збільшена популярність торгової марки (у відсотках від цільової аудиторії), щоб виручка зросла до заданого рівня. На малюнку наведено приклад, що ілюструє залежність знання (із згадкою) торгової марки паперу та його споживання цільовою аудиторією. Збільшення обороту торгової марки «Снігуронька» на 20% повинно супроводжуватися підвищенням популярності марки на 6%. В основі цих даних перед маркетинговим відділом може бути поставлена обгрунтована завдання по збільшенню частки ринку і популярності торгової марки, а по закінченні звітного етапу планово-фактичний аналіз даних покаже, наскільки ефективно була проведена робота.
Лояльність покупців можна трактувати як ступінь нечутливості товару до дій конкурентів, супроводжувану емоційної прихильністю до товару. Даний показник характеризує якість роботи відділу маркетингу з клієнтами і визначає рівень розвитку та організації самого відділу маркетингу. Вирішувати завдання щодо збільшення ринкової частки і популярності компанії можна екстенсивним шляхом: вкладати більше грошей в рекламу, розширювати штат маркетингових фахівців, освоювати нові продукти, сегменти споживачів, географічні ринки. Інший шлях - інтенсивний, коли на одному продукті та споживчому сегменті збільшується виручка за рахунок більш якісного побудови роботи. Лояльність покупців - це параметр оцінки не тільки ефективності маркетингової діяльності, але і якості роботи відділу маркетингу. 1
Протягом року середня компанія втрачає близько 10% своїх покупців. На практиці нерідкі випадки, коли коефіцієнт втрати покупців може досягати 60-70%. Це означає, що компанія щорічно втрачає більше половини напрацьованої клієнтської бази. Стикаючись з проблемою недостатнього попиту, компанія змушена вкладати в рекламу все великі гроші, проводити програми зі стимулювання попиту, задіяти додаткові ресурси клієнтського відділу. Причина - низька якість роботи з клієнтами. Лояльність споживачів можна визначити через коефіцієнт утримання - відношення кількості постійних клієнтів до кількості поточних. Було розраховано, що збільшення коефіцієнта утримання клієнтів на 5% може підвищити прибуток на 15-25%. На відміну від вимірювання ринкової частки та рівня популярності торгової марки, для оцінки лояльності споживачів не потрібна інформація з ринку, немає необхідності в проведенні маркетингових досліджень. Всі дані повинні міститися в інформаційній системі компанії. Немає таких даних? Немає такої системи? Вони відрізняються, якщо зібрана з різних джерел? Значить, робота відділу маркетингу організована погано.
Якщо лояльність покупців можна оцінити власними силами компанії, при реалізації проекту з її підвищенню не обійтися без сторонніх фахівців. Такий проект зазвичай передбачає постановку системи взаємовідносини з клієнтами (CRM) і побудова маркетингової інформаційної системи. Перша частина проекту включає розробку нормативної моделі діяльності з використанням клієнто-орієнтованих технологій, оптимізацію системи документообігу, коректування системи мотивації торгового персоналу, впровадження нормативної моделі. Друга частина передбачає розробку системи показників стану внутрішнього і зовнішнього маркетингового середовища компанії, регулярного збору інформації, визначення порядку прийняття управлінських рішень.
Отже, щоб оцінити роботу відділу маркетингу, можна використовувати систему трьох показників, які вже згадувалися: ринкова частка, рівень популярності торгової марки і лояльність покупців (коефіцієнт утримання). Отримані дані дозволяють охарактеризувати поточну (ринкова частка) і стратегічну роботу відділу маркетингу (популярність марки), оцінити якість організації його роботи (лояльність споживачів). Не можна знижувати трудомісткість отримання інформації для оцінки, однак сам факт її відсутності у відділі маркетингу вкрай негативно характеризує його роботу. Це означає, що жодна завдання, поставлене перед відділом, не обгрунтована. Вона може бути недосяжна, нереальна або просто не потрібна. Оцінювати будь-який вид діяльності, в т.ч. і роботу відділу маркетингу, необхідно з позиції досягнення / недосягнення поставлених цілей.
1.3 Методика оцінки ефективності маркетингу
У будь-якому дослідженні початковим етапом його проведення є постановка завдань. Певні завдання дозволяють зробити правильний вибір методик дослідження.
Так для розробки методики оцінки ефективності маркетингу необхідно провести розробку системи контролю успішності маркетингової діяльності.
Розробка систем контролю для оцінки успішності маркетингової діяльності на рівні товарно-ринкових позицій і окремих заходів передбачає отримання таких результатів:
1. необхідність інформації;
2. строки збору інформації;
3. періодичність збору інформації;
4. спосіб, формат, рівень агрегагірованія інформації.
Системи оцінки успішності маркетингової діяльності розробляються для того, щоб переконатися, що компанія досягла заданого рівня обсягу продажів, прибутку та інших цілей, сформульованих в її маркетингових та стратегічних планах. У сукупності ці плани відображають результати діяльності компанії з планування, які вказують, як повинні бути розподілені ресурси між ринками, товарами і заходами комплексу маркетингу-мікс. Ці плани включають постатейні бюджетів і, як правило, докладно перераховують дії, яких очікують від кожної організаційної одиниці - всередині або поза маркетингового відділу або підрозділу - і які розглядаються як необхідні для досягнення цілей щодо забезпечення конкурентоспроможності та фінансових цілей компанії. Перша і найголовніша мета для маркетингу - це рівень продажів, якого досягає компанія чи окрема позиція «товар / ринок». 1
Кому потрібна інформація по збуту? Вона потрібна керівництву вищого рівня. Вона потрібна функціональним керівникам у інших сферах організації - виробничої, закупівельною, фінансової і т. д. Вона потрібна менеджерам з маркетингу, які відповідають за різні види діяльності в рамках маркетингу-мікс - розробку товарів, ціноутворення, управління каналами збуту, збут та інші заходи по просуванню товару.
Аналіз збуту передбачає розбиття сукупних даних про продажі па такі категорії, як товари, кінцеві споживачі, збутові посередники, збутові території і розмір замовлення. Мета аналізу - визначити сильні та слабкі області; наприклад, товари з найбільшим і найменшим об'ємом продажів, покупці, па яких припадає більша частина доходів, а також торгові агенти і території, що демонструють найвище і найнижче якість роботи.
Очевидно, що сукупні дані з продажу та витрат часто маскують реальну ситуацію. Аналіз збуту не тільки допомагає оцінити і контролювати маркетингову діяльність, але також допомагає керівництву краще формулювати завдання і стратегії, а також керувати не маркетингових діяльністю, такий як планування виробництва, управління запасами і планування виробничих потужностей.
Важливим рішенням при розробці системи аналізу збуту фірми є вибір об'єктів аналізу. Більшість компаній об'єднує дані в наступні групи:
географічні області - регіони, округи і збутові території;
продукт, розмір упаковки та сорт;
покупці - за типом і розміром;
збутові посередники - наприклад, по типу та / або розміром фірми роздрібної торгівлі;
метод збуту - пошта, телефон, збутової канал, Інтернет, прямий продаж;
розмір замовлення - менше $ 10, $ 10-25 і т.д.
Ці варіанти розбивки не є взаємовиключними. Більшість фірм виконує аналіз збуту ієрархічним чином; наприклад, по округах в рачках збутових територій всередині певного регіону. Більш того, зазвичай вони комбінують розбиття по продуктах і споживачам з географічним розбиванням: скажімо, купівля продукту X великими клієнтами, розташованими на збутової території Y, яка є частиною регіону А. Тільки проводячи аналіз збуту на ієрархічній основі, використовуючи комбінацію критеріїв розбиття, аналітики можуть бути повністю впевнені, що вони доклали всіх зусиль, щоб визначити можливості м проблеми, з якими стикаються їх фірми.
Перший крок аналізу збуту але територіям полягає в тому, щоб вирішити, яку географічну одиницю використовувати для контролю. Зазвичай такою одиницею є округ, оскільки округу можна об'єднати в більші блоки, такі як збутові території, і, крім того, він є географічною областю, для якої доступні багато видів інформації, такі як чисельність населення, рівень зайнятості, доходів і обсяг роздрібних продажів . Аналітики можуть порівняти фактичні обсяги продажу (отримані з рахунків-фактур компанії) в окрузі з нормативами, наприклад до квоти на продаж, яка враховує такі чинники, як ринковий потенціал і обсяг збуту за минулий рік з урахуванням інфляції. Після цього вони можуть звернути особливу увагу на території, які не досягли нормативних показників.
З плином часу продуктовий асортимент компанії стає надмірно широким і менш прибутковим, якщо керівництво не здійснює активну і безперервну діяльність, спрямовану на те, щоб виключати з номенклатури товари, які більше не приносять прибуток. Виключаючи слабкі продукти і концентруючись на сильних, компанія може значно збільшити свої прибутки. Перш ніж вирішити, від яких продуктів відмовитися, керівництво повинне вивчити такі змінні, як зміна частки ринку, розмір маржинальної прибутку, рівень ефекту економії на масштабі і те, якою мірою продукт доповнює інші асортиментні позиції в товарної лінії.
Аналіз продажів товару особливо корисний, коли він застосовується одночасно з аналізом за розмірами замовлень і по збутових територіях. Використовуючи такий аналіз, менеджерам часто вдається точно визначити істотні можливості та розробити особливу тактику, щоб скористатися ними. Наприклад, аналіз, проведений однією фірмою, виявив, що продажі одного з її найбільш прибуткових продуктів знизилися на всіх азіатських збутових територіях. Подальше дослідження показало, що регіональний виробник агресивно просуває недавно модифікований продукт, використовуючи знижені ціни. Аналіз продукту конкурента виявив його сумнівну надійність у певних умовах експлуатації. Продавці використовували цю інформацію, щоб вирішити проблему збуту.
Аналіз збуту за розмірами замовлення може визначити, які замовлення (на яку суму) не є прибутковими. Наприклад, проблема тієї або іншому ступені важливості існує в тому випадку, якщо деякі покупці часто розміщують дрібні замовлення, які вимагають уваги продавців і які потрібно обробляти, комплектувати й відправляти. 1
Аналіз за розмірами замовлення визначає продукти, збутові території і типи та розміри покупців, для яких характерне переважання дрібних замовлень. Результатом такого аналізу може стати встановлення мінімального розміру замовлення, стягнення додаткової плати за дрібні замовлення, навчання торгових представників, націлене на створення більш великих замовлень, і виключення деяких клієнтів. Як приклад можна привести одного дистриб'ютора товарів для рукоділля, який виявив, що 28% всіх його замовлень складають замовлення на суму менше $ 10. Дослідження виявило, що середня вартість обслуговування таких замовлень становить $ 12,82. Крім того, аналіз показав, що компанія не виходить на рівень беззбитковості, поки розмір замовлення не досягає $ 20. Виходячи з цих даних компанія встановила обмеження на мінімальний замовлення в розмірі $ 35, стягуючи спеціальну плату за послуги в розмірі $ 7,50 за виконання всіх замовлень на суму менше $ 35, і попередила про цю проблему своїх торгових представників на місцях і продавців, що займаються продажами по телефону. У результаті компанія значно збільшила свої прибутки.
Аналітики використовують процедури, подібні тим, що описувалися раніше, щоб проаналізувати розподіл своїх продажів по покупцям. Такий аналіз звичайно показує, що відносно маленький відсоток покупців забезпечує великий відсоток обсягу продажів. Наприклад, згадуваний вище дистриб'ютор товарів для рукоділля виявив, що 13% його клієнтів забезпечують 67% сумарних продажів. Вивчення торгових візитів часто показує, що продавці витрачають непропорційно багато часу на дрібних клієнтів у порівнянні з більш великими клієнтами. Зсув деякої частки цих зусиль на спілкування з більш великими клієнтами може значно збільшити продажі.
Фактори обсягу продажів / частки ринку. Обсяг продажів і частка ринку є функціями ряду первинних визначальних чинників. Для споживчих товарів ці фактори включають ефективний розподіл, відносну ціну, збереження або зміна сприйняття однієї або кількох суттєвих для споживачів характеристик продукту в порівнянні з продуктами конкурентів і розміщення товарів на полицях магазинів. Ці детермінанти, у свою чергу, є функціями вторинних факторів, таких як кількість і частота торгових візитів, торгових угод, ефективність розміщення реклами з певним планом охоплення та частоти показів. Аналіз факторів частки ринку повинен забезпечувати розуміння передбачуваних взаємозв'язків вихідних даних і результатів діяльності фірми: наприклад, кількості та частоти торгових візитів та ефективного розподілу. Це, в свою чергу, веде до більш чіткого розуміння успішності маркетингової діяльності фірми. Здійснюють чи продавці заплановане число візитів на день до цільових клієнтам, щоб досягти певного рівня розподілу?
Щоб виявити рівні ключових факторів обсягу продажів, звичайно потрібні маркетингові дослідження. Наприклад, важливим визначальним фактором обсягу продажів є підтримка більш низької ціни на аналогічний продам за порівнянні з основними конкурентами. У разі Wal-Mart інтерв'юери повинні будуть ходити по цільових магазинах, щоб отримати потрібну інформацію про ціни.
Дані про збут - це, звичайно, не єдина потрібна інформація, що стосується успішності маркетингової діяльності. Необхідно відслідковувати значення показників валової маржі і маржинальної прибутку, а також вимірювати дієвість та ефективність всіх статей маркетингових витрат. Творці систем вимірювання маркетингової ефективності повинні розробити відповідні показники для відстеження критичних індикаторів ефективності щодо прибутків і витрат, так, щоб можна було вчасно внести проміжні коректування. Так, показник «кількість тижнів в наявності», що відображає темпи продажу gар кожної моделі светри, вказує на те, щоб закуповувати більше светрів певного фасону, якщо вони продаються добре, або знизити ціну, якщо вони не знаходять покупців. Своєчасне прийняття таких рішень може чинити неабиякий вплив на прибуток.
Оскільки бюджети складаються з прогнозів доходів і витрат за певний період часу, вони є найважливішою складовою діяльності фірми з планування та контролю. Вони забезпечують основу для постійної оцінки та порівняння планових і фактичних показників. У цьому сенсі передбачені в бюджеті доходи та прибутки служать в якості цілей, за якими слід оцінювати ефективність діяльності з точки зору обсягу продажів, прибутку і фактичних витрат.
Аналіз бюджету вимагає, щоб менеджери постійно стежили за маркетинговими витратами, щоб упевнитися, що компанія не витрачає занадто багато грошей в спробі досягти своїх цілей. Крім того, менеджери оцінюють величину і структуру їх відхилень від цільових рівнів. Менеджери різних маркетингових підрозділів мають свої власні контрольні показники. Наприклад, менеджери з реклами відстежують рекламні витрати на 1000 чоловік цільової аудиторії, кількість покупців у розрахунку на один засіб реклами, читацьку аудиторію друкованих засобів масової інформації, розмір і склад телевізійної аудиторії та зміна ставлення з боку споживачів. Менеджери але продажу, як правило, відслідковують кількість візитів в розрахунку на одного продавця, витрати в розрахунку на один візит, обсяг продажів у розрахунку на один візит і кількість нових залучених клієнтів. Основні маркетингові витрати - це витрати, пов'язані з маркетинговими дослідженнями, брендингом, оплатою праці торгового персоналу, збутовими витратами, рекламою в засобах масової інформації, заходами але стимулювання збуту, розрахованими на кінцевих споживачів і посередників, і зв'язками з громадськістю. Перш ніж зробити коригувальні дії щодо будь-яких витрат, які є надмірними, менеджерам слід деталізувати агреговані дані, щоб виявити проблему. Наприклад, якщо сумарні комісійні виплати у відсотках від продажів відхиляються від нормативного значення, аналітики повинні дослідити їх по кожній збутової території і продукту щоб точно визначити, де криється проблема.
Своєчасність є ключовим критерієм при розробці системи оцінки ефективності маркетингової діяльності. Менеджери частіше відстежують інформацію про ефективність - не важливо, чи стосується вона продажів, прибутків або витрат - з певною періодичністю, оскільки у них немає часу або потреби оцінювати ефективність по кожній позиції щохвилини. Менеджери з постачання і мерчендайзери в роздрібних фірмах зазвичай оцінюють показники реалізації товарної позиції або категорії тижні. Відносно деяких категорій модних товарів, таких як жіночий одяг, де своєчасність особливо важлива, володіння інформацією зі збуту на тару днів або навіть годин раніше конкурентів може бути важливо з точки зору придбання більшої кількості користується попитом товару. Витрати магазинів на зарплату співробітникам - ще один ключовий показник ефективності роботи роздрібних фірм, що впливає як на обслуговування покупців, так і на прибутковість.
Зазвичай він вимірюється щотижня, проте керуючі магазинами можуть заохочуватися до того, щоб відсилати співробітників додому, якщо в даний день продажу незвично мляві, або викликати додаткову допомогу, коли потрібно більше продавців. Ефективність роботи торгового персоналу промислових фірм - вимірювана показниками кількості торгових візитів, обсягу продажів, витрат та іншими показниками - звичайно оцінюється щомісяця, хоча деякі фірми можуть робити це частіше або рідше. Показники стратегічного контролю, такі як зміна частки ринку, динаміка факторів макросередовища і т. д., ймовірно, будуть наміряти і повідомлятися рідше, тому що такого роду довгострокові аспекти, досліджувані з частими інтервалами, можуть бути не так очевидні або можуть створювати помилкову тривогу.
Як надавати інформацію (спосіб, формат, рівень агрегування)?
Успіхи в розвитку інформаційних технологій зробили можливим вимір і передачу інформації про ефективність маркетингу з нечуваною перш легкістю і швидкістю навіть без роздрукування даних. Володіння потрібною і своєчасною інформацією і її подання таким чином, щоб її можна було легко і швидко використовувати, - це різні речі. Уявіть, що менеджер із закупівель Gap повинен вручну підраховувати показники ефективності продажів різних моделей светрів. Безсумнівно, звіти повинні забезпечувати певний ступінь агрегування, за необхідно визначити, якого роду агрегування є найбільш корисним для кожного споживача інформації. 1
Навіть формат або спосіб подання інформації, що стосується успішності роботи, може мати велике значення для менеджера, що використовує ці дані. Щотижневі звіти з продажу, що включають показник «кількість тижнів у наявності», які дуже важливі для співробітників із закупівель роздрібних фірм і мерчендайзеров, є найбільш зручними, коли моделі надані в порядку убування їх темпів продажів, а не в алфавітному або якомусь іншому порядку . Моделі, що знаходяться у верхній частині звіту (з невеликим наявним запасом, згідно з оцінкою темпу їх продажу за показником «кількість тижнів у наявності»), є «кандидатами» на повторне замовлення. Моделі внизу звіту (наприклад, потворний светр, який має на середину листопада показник 25 тижнів в наявності) є «кандидатами» на уцінку. Моделі, які знаходяться посередині, можуть бути залишені без уваги. Після закінчення сезону може виявитися корисним інший звіт, агрегують моделі по постачальникам і визначає ефективність роботи з постачальниками по всьому асортименту поставляються ними моделей. Пильна увага до формату, в якому представлена інформація про ефективність маркетингової діяльності, до рівня її агрегування для різних видів задач прийняття рішення і для різних користувачів може забезпечити компанії значну конкурентну перевагу.
Оскільки всі стратегії і програми дій, розроблені для їх здійснення, засновані па припущеннях про майбутнє, вони схильні до значного ризику. Занадто часто припущення вважаються фактами і мало уваги приділяється тому, щоб намітити певні дії, які слід зробити, якщо будь-які або всі припущення позначаться помилковими.
Тому менеджери часто йдуть процесу планування на випадок непередбачених обставин, який включає наступні елементи: ідентифікацію найважливіших припущень; визначення ймовірності того, що припущення виявляться вірними; ранжування важливості припущень; моніторинг та контроль плану дій; установку «тригерів», які будуть активізувати план на випадок непередбачених обставин; і докладний виклад альтернативних варіантів відповідної реакції. Далі ми коротко обговоримо ці кроки.
Визначення найважливіших припущень. Оскільки існує занадто багато припущень, то плани на випадок непередбачених обставин повинні охоплювати тільки найбільш важливі з них. Особливо важливі припущення про події, що виходять за межі контролю окремих фірм, але які сильно впливають па стратегічні завдання, що стоять перед певним товаром. Наприклад, припущення про темпи зростання ринку, що впливають на частку ринку певного товару, будуть сильно впливати па досягнення цим товаром цілей з прибутку. Вплив помилкового припущення в цьому випадку може бути як позитивним, так і негативним, і необхідно підготувати план на випадок непередбачених обставин, щоб ефективно відреагувати і на те, і на інше. Якщо ринок зростає більш високими темпами, ніж очікувалося, то і в цьому випадку необхідно розглянути питання про реакцію. Дуже часто плаци на випадок непередбачених обставин фокусуються тільки на поганому варіанті.
Ще один тип неконтрольованого події, яка може сильно впливати на обсяг продажів і розмір прибутку, - це дії конкурентів. Це особливо вірно в разі нового продукту, що виводиться на ринок (коли реакція конкурента полягає у випуску свого власного нового продукту), хоча може ставитися до продуктів на зрілих ринках (наприклад, посилюється рекламна діяльність конкурента). Необхідно ретельно вивчити припущення про рівень цін у галузі, тому що будь-яка зміна ціп може швидко привести до зниження прибутку. 1
Також необхідно ретельно розглянути припущення щодо впливу певних дій, вжитих фірмою, на досягнення її стратегічних цілей. Наприклад, це відноситься до завдань фірми в області реклами, які базуються на припущеннях про поліпшення або збереження ставлення споживачів до характеристик продукту в порівнянні з конкуруючими торговими марками, або до грошових сум, виділених на мерчендайзинг з метою підвищення доступності продукту. Більше того, коли цільові рівні різних першочергових завдань досягнуті, повинні бути зроблені припущення про те, що станеться з об'ємом продажів і часткою ринку.
Цей крок полягає у визначенні ймовірностей того, що найважливіші припущення виявляться вірними. Ці ймовірності слід розглянути з точки зору наслідків помилки. Так, необхідно ретельно розглянути припущення, які мають низьку ймовірність виявитися помилковими, за можуть зробити сильний вплив на фірму (наприклад дефіцит палива або високі ціни або попит на великогабаритні автомобілі підвищеної комфортності).
Коли припущення класифікуються виходячи зі своєї важливості, ступеня, в якій вони є контрольованими, і впевненості в них керівництва, формулюється основа для ранжирування припущень і складання плану на випадок непередбачених обставин. Звичайно ці критерії дозволяють відсіяти ті припущення, які не слід включати в план, - припущення зі слабким впливом на досягнення цілей і ті, щодо яких існує велика впевненість, що вони не відбудуться. Однак необхідно стежити за припущеннями, які пов'язані з неконтрольованими подіями, якщо вони сильно впливають на стратегічні завдання щодо певного товару, оскільки фірма може певним чином на них реагувати. Наприклад, якщо припущення про темпи ринкового росту є помилковим, то фірма може або знизити, або збільшити свої інвестиції в будівництво заводів.
Наступний крок полягає в тому, щоб докладно викласти яка інформація (або критерії) необхідна, щоб визначити, чи йде реалізація плану дій за графіком, і якщо ні, то чому. Таким чином, план на випадок непередбачених обставин є системою раннього попередження, так само як і засобом діагностики. Якщо, наприклад, фірма зробила певні припущення щодо темпів зростання ринкового попиту, то вона буде регулярно стежити за галузевим обсягом продажів. Якщо були зроблені припущення щодо реклами та її впливу на ставлення споживачів до товару, тоді, можливо, її потрібно використовувати показники обізнаності, випробування й повторних покупок. Слід ретельно вивчити значимість, точність і вартість отримання значень необхідних показників. Деяка інформація, необхідна для плану на випадок непередбачених обставин, може бути докладно викладена в контрольному плані, і в такому випадку вона вже є доступною.
Цей етап включає установку «тригерів», щоб активізувати план у випадку виникнення непередбачених обставин. Він вимагає докладного визначення як рівня, на якому потрібно «піднімати тривогу», так і комбінації подій, які повинні відбутися, перш ніж фірма почне реагувати. Якщо, наприклад, загальний галузевий обсяг продажів за один місяць складе на 10% менше, ніж очікувалося, це, ймовірно, не ініціює відповідну реакцію, у той час як спад на 25% - ініціює. Або фірма може встановити, що почне реагувати тільки тоді, коли 10%-ве відхилення буде спостерігатися протягом трьох місяців підряд. Необхідно точно визначити «тригери» і покласти відповідальність за введення в дію плану на випадок непередбачених обставин.
Насправді термін «план на випадок непередбачених обставин» почасти вводить в оману. Він має на увазі, що фірма може заздалегідь точно знати, як вона буде реагувати, якщо одна або декілька з її припущень виявляться помилковими. Ця передумова нереалістична, тому що існує величезна кількість ситуацій, і яких найважливіші припущення виявляються неправильними. Ще більше посилює проблему та обставина, що здійснення конкретних запланованих варіантів відповідної реакції фірми може окапаться складним завданням в залежності від ситуації і того, як вона розвивається. Це може призвести до серії дій, які здійснюються в поспіху. Тому більшість фірм розробляє набір альтернативних варіантів відповідної реакції, які сильно не деталізуються, з келію забезпечити гнучкість і гарантувати подальше дослідження факторів, які викликають певні побоювання. 1
Дані завдання, як було зазначено вище, дозволяють провести більш детальну оцінку ефективності маркетингу відповідно до потреб конкретного підприємства.
Існує безліч різних підходів щодо вирішення даної проблеми, що і дозволяє виділити наступну класифікацію методів оцінки ефективності маркетингу.
Якісні методи передбачають використання маркетингового аудиту, в ході якого здійснюється всебічний аналіз зовнішнього середовища організації, а також всіх загроз і можливостей. При цьому можна виділити дві області маркетингового контролю: маркетинговий контроль, орієнтований на результати, і маркетинг-аудит, тобто аналіз якісних сторін діяльності організації. 1
Кількісні методи оцінки ефективності маркетингу вимагають порівняння витрат на маркетинг з отриманою валовим прибутком і витрат на рекламу до обсягу продажів; вони характеризують кінцеві фінансові результати діяльності організації. У загальному вигляді ефективність маркетингової діяльності (індекс дохідності) визначають як відношення сукупної дисконтованого прибутку, отриманої від реалізації маркетингових заходів в кожному році розрахункового періоду, до сукупних дисконтованим витрат на здійснення цих заходів. При цьому маркетингова діяльність ефективна, якщо індекс дохідності більше ставки на капітал, і не ефективна - якщо менше. Проведення аналізу прибутковості та аналізу витрат може також стати одним з варіантів кількісного методу оцінки ефективності маркетингу. При оцінці маркетингової діяльності необхідно представляти параметри, що характеризують діяльність конкретного бізнес-підрозділу - обсяги реалізації, частку організації на ринку, маржинальну і чистий прибуток. При цьому обсяг реалізації (валовий оборот) є комплексним показником і відображає не тільки і не стільки успішність зусиль по реалізації товару, а й правильність обраної ціни, і найголовніше - наскільки товар «потрапив» в цільову групу споживачів. Динаміка обсягу продажів - це індикатор стану організації на ринку, її частки і тенденцій зміни. Слід також зазначити, що самостійне місце в аналізі структури витрат та оцінці потенціалу розвитку організації займає аналіз точки беззбитковості - беззбитковий обсяг показує, яку кількість товару повинно бути продано, щоб отримана маржинальний прибуток покривала всі постійні витрати. Даний обсяг є індикатором можливостей маневру організації на ринку. 1
Соціологічні методи оцінки ефективності маркетингу націлені на використання інструментів прикладної соціології - розробку програми соціологічного дослідження і, відповідно до неї, проведення самого дослідження. На застосування інструментів прикладної соціології також орієнтована оцінка ефективності маркетингових комунікацій (ефективності реклами, стимулювання збуту, зв'язків з громадськістю, особистих продажів, прямого маркетингу).
Бальні методи оцінки ефективності маркетингу "виокремлює" його ефективність по кожному заходу на дотримання переліку критеріїв відповідності структур і процесів концепції маркетингу з виставленням певних балів за кожним критерієм.
В даний час з'являється все більше число інформаційних методів оцінки ефективності маркетингу, які найбільш широко розглянуті в мережі Internet. Суть даних методів полягає в тому, що для оцінки ефективності маркетингу використовуються програми Sales Expert 2, Success та ін
Також надається можливість вести аналіз маркетингових акцій і заходів - розсилок, публікацій, реклами, семінарів, будь-яких інших впливів на клієнтів.
Таким чином, складання методики проведення оцінки ефективності маркетингової діяльності підприємства зводитися до постановки завдань дослідження в якому дані методики будуть використовуватись, для чого необхідно визначити завдання дослідження, що дозволять звузити коло об'єктів дослідження і як наслідок зменшити витрати на проведення дослідження.
II. Оцінений маркетингової діяльності АФ ТОВ «Геліос»
2.1 Аналіз ринку збуту нафтопродуктів міста Алмати і Алматинської області
В даний час в Республіці Казахстан асортимент ПММ нараховує більше одного десятка ніаіменованій. Всі ПММ можна розділити на 2 основні частини: бензини і дизельне паливо.
В даний час в республіці спостерігається деяке зменшення обсягу виробництва ПММ (рис.1). У той же час середньомісячна цифра споживання ПММ автолюбителями постійно збільшується, що укупі з зменшенням рівня виробництва часто призводить до збільшення попиту на паливо і відповідно збільшення його вартості.
Малюнок 1. Динаміка виробництва та середньомісячного потребеленія ПММ в Республіці Казахстан в період з 31.12.2004 по 31.12.2008гг.
Також в останні роки різко змінилася структура виробництва. Якщо до 2001 р. в Республіці Казахстан виробництвом ПММ займалися всього 4 великих гравця, то в даний час їх налічується близько 10. Приблизно 58% усього обсягу ПММ в республіці виробляється на підприємствах, що входять до складу АТ «КазМунайГаз».
Зниження виробництва відбувається практично по всіх групах асортименту ПММ, кромедізельного палива. На регіональному рівні падіння виробництва відбувається нерівномірно.
Реалізацією ПММ у місті Алмати і Алматинської області займається близько 50 реалізаторів, з них близько 10 є безпосередніми виробниками ПММ.
За даними Агентства РК зі статистики, в останні роки на казахстанському ринку посилюється конкуренція з боку ПММ виробів російського виробництва. 1 Низький вміст парафіну в ПММ, широкий асортимент та нижчі ціни роблять їх привабливими в очах споживачів, іноді незважаючи на якість продукту. Тим не менш, тенденція споживчого попиту останніх років, заснована на традиціях і високій якості ПММ виробленого в Казахстані, спрямована на зростання переваг вітчизняних ПММ.
Тому для того щоб спокійно почувати себе на ринку, необхідно щотижня аналізувати ситуацію, прогнозувати її і прагнути задовольняти нові бажання споживачів.
ТОВ «Геліос», за оцінками аналітиків Агентства РК зі статистики, є одним з найбільш динамічно розвиваються підприємств, що призводить до зміцнення позицій на ринку. За 2004-2009 рр.. частка його в общеказахстанском обсязі реалізації ПММ зросла з 21,2% до 34,5% і практично зрівнялася з часткою АТ «КазМунайГаз» - 44,12%. 2
Вибір каналів розподілу продукції є дуже складним управлінським рішенням, оскільки обрані канали впливають на всі інші аспекти маркетингу. В умовах ринку результати господарської діяльності підприємства багато в чому залежать від правильного вибору каналів розподілу товарів, форм і методів збуту, від широти асортименту, якості та різноманіття послуг, пов'язаних з реалізацією продукції.
Зараз в РК існує велика кількість підприємств, що спеціалізуються на продажу ПММ.
За останні 3-5 років на ринку ПММ різко загострилася конкуренція, що обумовлено, насамперед, розширенням експансії іноземних компаній, багато з яких зробили значні інвестиції на території Казахстану.
На 2008 рік споживання ПММ становило в середньому 110,5 літрів / місяць, за перше півріччя 2009 року показники виробництва ПММ склали 671 млн.л, а середній показник 108,2 л. / автолюбителя. Отже, є можливість збільшення обсягу збуту.
Аналіз показує, що в 2008р. порівняно з 2007р. ситуація з рівнем споживання ПММ у РК змінилася у бік збільшення попиту, але обсяги виробництва ПММ у порівнянні з 2007 роком дещо зросли, але дане збільшення не призвело до значних змін на ринку. Це обумовлено, насамперед, триваючим в даний час фінансовою кризою. В даний час, за минулий півріччя 2009 року спостерігається ситуація схожа з ситуацією на ринку ПММ в 2008 році. Таким чином, можна зробити висновок, що ринок ПММ входить у нову фазу розвитку.
В Алматі і Алматинської області у ТОВ «Геліос» 65 автозаправних станцій, 61 з них оснащена автомийки, міні-маркетами та пунктами заміни масла (ПЗМ).
Аналіз основних ринків збуту ПММ ТОВ «Геліос» показує, що основним ринком є ринок ПММ Алматинської області, хоча й існує невелика частка збуту на ринках ПММ інших областей республіки.
У табл. 2 Відображено географія реалізації продукції ТОВ «Геліос».
Таблиця 2 Відвантаження продукції ТОВ «Геліос» по областях Республіки Казахстан в 2005-2008рр. (Тн.) 1
Регіони
2005
2006
2007
2008
Акмолинская область
Актюбінська область
Закарпатська область
Атірауська область
Східно-Казахстанська область
Карагандинська область
Західно-Казахстанська область
Карагандинська область
Костанайська область
Кустанайська область
Мангістауська область
Казахстанська область
Павлодарская область
Північно-Казахстанська область
Південно-Казахстанська область
1634
685.5
1978.7
163.2
39
121.1
21.3
187.5
72
37.5
27.5
28.1
118
2.5
27.6
1524.9
527.1
1654.3
394.4
28
59.1
42.6
48.4
136.5
101.8
20.2
17.6
31.8
1.8
14
2365
651.4
1197.7
568.1
41.3
59
39.3
34.1
269.1
74.6
0.3
60.5
42.3
17.1
5.6
2500
700
1500
800
50
100
40
50
300
100
20
80
50
20
15
Таблиця 3 Місткість ринку ПММ найбільших міст РК і частка ТОВ «Геліос» на даному ринку 2
Регіон | Частка ТОВ «Геліос», тн. | Місткість ринку, тн. | Частка ТОВ «Геліос»,% |
Астана | 6010 | 193252,9 | 3,11 |
Алмати | 2500 | 5966,95 | 38,71 |
Караганда | 40 | 24366,2 | 0,16 |
Шимкент | 50 | 3644,35 | 1,37 |
Атирау | 100 | 9041,3 | 1,11 |
Павлодар | 300 | 4985,25 | 6,02 |
Сімей | 20 | 7621,05 | 0,26 |
Як видно з табл. 3, найбільш перспективний ринок збуту продукції ТОВ «Геліос» володіє достатньою ємністю, причому найбільшою ємністю має Алмати і область - 38,71%, Павлодар - 6,02% і Астана і Акмолинская область - 3,11%.
На сьогоднішній день ТОВ «Геліос» схильне значної конкуренції з боку виробників на ринку ПММ. Продукція нафтопереробних підприємств досить різноманітна, але існують певні асортиментні групи. Це газ (природний), бензин марки АІ-80, бензин марки АІ-93, бензин марки АІ-96, бензин марки АІ-98, дизельне паливо (ДТ). Доцільно проводити конкурентний аналіз по виділених вище асортиментним групам.
Визначимо всі підприємства даного сектора, які можна віднести до кола реальних чи потенційних конкурентів:
1. АТ «КазМунайГаз»;
2. ТОО «Royal Petrol»;
3. ТОО «Sinooil».
Для проведення аналізу конкурентоспроможності необхідно визначити:
а) якість продукції;
б) канали збуту;
в) ціна;
г) умови оплати. 1
Для оцінки горючих якостей конкуруючої продукції використовувався експертний метод оцінки.
Таблиця 4 Бальна оцінка горючих якостей схожих марок конкуруючих підприємств (за п'ятибальною системою) 1
Найменування продукції | ТОВ «Геліос» | АТ «КазМунайГаз» | ТОО «Royal Petrol» | ТОО «Sinooil» |
Газ | 4 | 4 | 3 | 3 |
АІ-80 | 4 | 5 | 4 | 4 |
АІ-93 | 5 | 4 | 3 | 5 |
АІ-96 | 4 | - | 5 | 3 |
АІ-98 | 5 | 3 | 4 | - |
Дт | 4 | 4 | 3 | 4 |
Далі проведемо аналіз конкурентоспроможності продукції ТОВ «Геліос» (табл. 6-10).
Таблиця 5 Порівняльний аналіз цін на ПММ серед основних продавців Алмати і Алматинської області (тг. за літр)
Найменування продукції | ТОВ «Геліос» | АТ «КазМунайГаз» | ТОО «Royal Petrol» | ТОО «Sinooil» |
Газ | 43 | 43 | 45 | 44 |
АІ-80 | 53 | 53,5 | 57 | 54 |
АІ-93 | 72 | 71 | 71 | 73 |
АІ-96 | 92 | 94 | 95 | 93 |
АІ-98 | 102 | 101 | 103 | 102 |
Дт | 66 | 70 | 68 | 69 |
Як показує табл. 5 у ТОВ «Геліос» існує цінова перевага практично за всіма видами бензину та дизельного палива.
Всі конкуруючі підприємства надають знижку при оплаті за готівковий розрахунок у межах 2-3%, а також знижку постійним клієнтам. Тому фактор - умови оплати будемо вважати для всіх рівний 4 балам.
Для оцінки конкурентів проведемо бальну інтегральну оцінку, де: I-ТОО «Геліос», II - АТ «КазМунайГаз», III - ТОО «Royal Petrol », IV - ТОО« Sinooil ».
Широко поширене уявлення бального інтегрального показника конкурентоспроможності сумою види:
, (1)
де: Кi - приватні показники конкурентоспроможності окремих сторін продукції підприємства загальним числом N, а Wi - вагомість окремих факторів в загальній сумі. 1
Таблиця 6 Бальна оцінка газу
№ | Фактори, що впливають на збут товару | Вагомість фактора в балах | Оцінка в порівнянні з товаром конкурента | Інтегральна оцінка в балах | ||||||
I | II | III | IV | I | III | IV | V | |||
1 | Якість | 35 | 4 | 5 | 3 | 5 | 140 | 175 | 105 | 175 |
2 | Способи продажу | 20 | 5 | 4 | 4 | 4 | 50 | 40 | 40 | 40 |
3 | Ціна | 40 | 4 | 5 | 3 | 4 | 100 | 125 | 75 | 100 |
4 | Умови оплати | 5 | 4 | 4 | 4 | 4 | 20 | 20 | 20 | 20 |
Інтегральна оцінка | 100 | 425 | 470 | 355 | 445 |
Таблиця 7 Бальна оцінка бензину марки АІ-80
№ | Фактори, що впливають на збут товару | Вагомість фактора в балах | Оцінка в порівнянні з товаром конкурента | Інтегральна оцінка в балах | ||||||