Пушкін а. с. - Хто винен у трагічній долі Самсона виріна3

Головним героєм повісті Пушкіна "Станційний доглядач" є Самсон Вирін. Автор, описуючи трагічне життя цієї людини, зумів викликати у читачів співчуття і співпереживання до простої людини.
Ось історія, описана в повісті. У бідного станційного наглядача росте красуня донька Дуня. Вона подобалася всім, хто зупинявся на станції, була завжди весела і привітна. Одного разу один проїжджий гусар ночував на станції. На ранок він удавав хворого і залишився ще на кілька днів. Весь цей час Дуня доглядала за ним, подавала питво. Коли гусар одужав і зібрався їхати, Дуня вирішила відвідати церкву. Гусар запропонував її підвезти. Самсон сам дозволив дочці їхати з молодим чоловіком, сказавши: «Адже його високоблагородіє не вовк і тебе не з'їсть, прокотися-ка до церкви». Дуня виїхала і більше не повернулася. Самсон зрозумів, що гусар забрав її з собою, та й хвороба його була помилкова, він прикидався, аби подовше залишитися на станції. Бідний старий зліг від горя, а як тільки оговтався, поїхав до Петербурга гикати дочка. Він знайшов гусара Мінського, простежив за ним і увірвався в кімнату до Дуні. Та була в гарній сукні, в багато обставлених покоях. Старий просить Мінського відпустити з ним
Дуню, але той вигнав його, наказавши більше ніколи не з'являтися. Повернувшись на станцію, Самсон тільки й думав про те, що гусар погубить його дочка, натішиться і вижене її на вулицю, а там вона зовсім пропаде. З горя він почав пити і невдовзі помер.
Намагаючись відповісти на питання, хто ж винен у його загибелі, ми знаходимо відповідь в самій повісті. На початку розповіді оповідач, потрапивши в будинок Виріна, розглядає висять на стіні картинки. Вони розповідають про історію блудного сина. Спочатку ми думаємо, що вони символізують життєвий шлях Дуні. Але, дочитавши до кінця, розуміємо, що картинки співзвучні з життям Самсона Виріна. Зображення, де син іде з дому, говорить про те, що Самсон «йде» від дочки. Він не вірить в її щастя, підозрює, що гусар обдурить її. Він не здатний уявити, що Мінський одружується на Дуні. На другій картинці син оточений помилковими друзями. Так і Самсона обдурив доктор, який приходив лікувати нібито хворого гусара. Доктор підтвердив хвороба, побоявся розповісти Виріна правду. А сам він повірив йому, не здогадуючись, що доктор змовився з Мінським. На третій картинці зображений мандрівний син, який пасе свиней. Так і Вирін, залишившись без дочки, почав пити від туги, перетворюючись з бадьорого чоловіка в старого. Остання картинка говорить про «повернення» батька до дочки після смерті. Дуня приїхала провідати батька і знайшла його на кладовищі. Адже Мінський одружився на ній, у них народилися діти, жили вони в достатку і любові. Так Самсон Вирін виявився сам винен у свою нелегку долю. Не вірячи в щастя дочки, він переводив себе думками про її падінні. Спогади про Дуні викликали в ньому біль і гіркоту, він картав себе, що сам дозволив їй поїхати з гусаром до церкви. Запивши з горя, він прийшов до плачевного кінця. А міг би спілкуватися і з дочкою, і з чоловіком її, і з онуками.
Так автор, співчуваючи переживань старого, дає зрозуміти читачам, що засуджує обмеженість думок «маленької людини», не здатного вірити і сподіватися на краще. Але при цьому Пушкін не зневажає Виріна, а намагається зрозуміти природу цих самих думок.