Прямі податки в Російській Федерації Характеристика прямих

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

1. Прямі податки в Російській Федерації

1.1 Загальні відомості

Податки поділяються на прямі (прибутковий-майнові) і непрямі (податки на споживання). Прямі податки - податки на доходи і майно: прибутковий податок і податок на прибуток корпорацій (фірм); на соціальне страхування і на фонд заробітної плати і робочої сили (так звані соціальні податки, соціальні внески); майнові податки, у тому числі податки на власність , включаючи землю й іншу нерухомість; податок на переклад прибутку і капіталів за кордон та інші. Вони стягуються з конкретної фізичної або юридичної особи.

Прямі податки важко перенести на споживача. З них легше всього справа обстоїть з податками на землю і на іншу нерухомість: вони включаються в орендну і квартирну плату, ціну сільськогосподарської продукції. Непрямі податки переносяться на кінцевого споживача в залежності від ступеня еластичності попиту на товари і послуги, оподатковувані цими податками. Чим менш еластичний попит, тим більша частина податку перекладається на споживача. Чим менш еластична пропозиція, тим менша частина податку перекладається на споживача, а велика сплачується за рахунок прибутку. У довгостроковому плані еластичність пропозиції росте, і на споживача перекладається дедалі більша частина непрямих податків. У випадку високої еластичності попиту збільшення непрямих податків може привести до скорочення споживання, а при високій еластичності пропозиції - до скорочення чистого прибутку, що викликає скорочення капіталовкладень чи перелив капіталу в інші сфери діяльності.

До прямих податків відносяться:

  • Податок на доходи фізичних осіб;

  • Єдиний соціальний податок;

  • Податок на прибуток організації;

  • Водний податок;

  • Податок на видобуток корисних копалин;

  • Транспортний податок;

  • Податок на гральний бізнес;

  • Податок на майно організації;

  • Земельний податок.

1.2 Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)

Платниками податків податку на доходи фізичних осіб (далі - платники податків) визнаються фізичні особи, які є податковими резидентами Російської Федерації, а також фізичні особи, які отримують прибутки від джерел, у Російській Федерації, не є податковими резидентами Російської Федерації.

Податковими резидентами визнаються фізичні особи, які фактично знаходяться в Російській Федерації не менше 183 календарних днів протягом 12 наступних поспіль місяців. Період перебування фізичної особи в Російській Федерації не переривається на періоди його виїзду за межі Російської Федерації для короткострокового (менше шести місяців) лікування або навчання.

Незалежно від фактичного часу знаходження в Російській Федерації податковими резидентами Російської Федерації визнаються російські військовослужбовці, які проходять службу за кордоном, а також співробітники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, відряджені на роботу за межі Російської Федерації.

Об'єктом оподаткування визнається дохід, отриманий платниками податків:

1) від джерел в Російській Федерації та (або) від джерел за межами Російської Федерації - для фізичних осіб, які є податковими резидентами Російської Федерації;

2) від джерел в Російській Федерації - для фізичних осіб, які не є податковими резидентами Російської Федерації.

Об'єктом оподаткування визнається дохід, отриманий платниками податків:

1) від джерел в Російській Федерації та (або) від джерел за межами Російської Федерації - для фізичних осіб, які є податковими резидентами Російської Федерації;

2) від джерел в Російській Федерації - для фізичних осіб, які не є податковими резидентами Російської Федерації.

При визначенні податкової бази враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди, що визначається відповідно до статті 212 Податкового Кодексу.

Якщо з доходу платника податків за його розпорядженням, за рішенням суду чи інших органів виробляються які-небудь утримання, такі відрахування не зменшують податкову базу.

Податкова база визначається окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні податкові ставки.

Для доходів, щодо яких передбачена податкова ставка, встановлена ​​пунктом 1 статті 224 Податкового Кодексу, податкова база визначається як грошове вираження таких доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових вирахувань, передбачених статтями 218 - 221 Податкового Кодексу.

Податковим періодом визнається календарний рік.

Якщо інше не передбачено пунктом 2 статті 216 Податкового Кодексу, дата фактичного отримання доходу визначається як день:

1) виплати доходу, у тому числі перерахування доходу на рахунки платника податків у банках або за його дорученням на рахунки третіх осіб - при отриманні доходів у грошовій формі;

2) передачі доходів у натуральній формі - при отриманні доходів у натуральній формі;

3) сплати платником податків відсотків за отриманими позиковим (кредитним) засобам, придбання товарів (робіт, послуг), придбання цінних паперів - при отриманні доходів у вигляді матеріальної вигоди.

При отриманні доходу у вигляді оплати праці датою фактичного отримання платником податку такого доходу визнається останній день місяця, за який йому було нараховано дохід за виконані трудові обов'язки згідно з трудовим договором (контрактом).

У разі припинення трудових відносин до закінчення календарного місяця датою фактичного отримання платником податку доходу у вигляді оплати праці вважається останній день роботи, за який йому було нараховано дохід.

Податкова ставка встановлюється в розмірі 13 відсотків, якщо інше не передбачено статтею 216.

Податкова ставка встановлюється в розмірі 35 відсотків у відношенні наступних доходів:

  • вартості будь-яких виграшів та призів, одержуваних у проведених конкурсах, іграх та інших заходах з метою реклами товарів, робіт і послуг, у частині перевищення розмірів, зазначених у пункті 28 статті 217 Податкового Кодексу Російської Федерації;

  • процентних доходів по внесках в банках в частині перевищення розмірів, зазначених у статті 214.2 Податкового Кодексу Російської Федерації;

  • суми економії на відсотках при отриманні платниками податків позикових (кредитних) коштів в частині перевищення розмірів, зазначених у пункті 2 статті 212 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Податкова ставка встановлюється в розмірі 30 відсотків по відношенню до всіх доходів, одержуваних фізичними особами, які не є податковими резидентами Російської Федерації, за винятком доходів, одержуваних у вигляді дивідендів від пайової участі в діяльності російських організацій, щодо яких податкова ставка встановлюється у розмірі 15 відсотків.

Податкова ставка встановлюється у розмірі 9 відсотків до доходів від пайової участі в діяльності організацій, отриманих у вигляді дивідендів фізичними особами, які є податковими резидентами Російської Федерації.

Податкова ставка встановлюється у розмірі 9 відсотків до доходів у вигляді відсотків за облігаціями з іпотечним покриттям, емітованими до 1 січня 2007 року, а також за доходами засновників довірчого управління іпотечним покриттям, отриманим на підставі придбання іпотечних сертифікатів участі, виданих керуючим іпотечним покриттям до 1 січня 2007 року.

1.3 Єдиний соціальний податок

Платниками податків податку визнаються:

  1. особи, що виробляють виплати фізичним особам:

  2. організації;

  3. індивідуальні підприємці;

  4. фізичні особи, які не визнані індивідуальними підприємцями;

  5. індивідуальні підприємці, адвокати, нотаріуси, які займаються приватною практикою.

Якщо платник податку одночасно належить до кількох категорій платників податків, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 1 статті 235, він обчислює і сплачує податок в кожному підставі.

Об'єктом оподаткування для платників податків, зазначених в абзацах другому і третьому підпункту 1 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу, визнаються виплати та інші винагороди, що нараховуються платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг (за винятком винагород, виплачуваних особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу Російської Федерації), а також за авторськими договорами.

Об'єктом оподаткування для платників податків, зазначених в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу Російської Федерації, визнаються виплати та інші винагороди за трудовим і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг, що сплачуються платниками податків на користь фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування для платників податків, зазначених у підпункті 2 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу Російської Федерації, визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.

Платники податків, зазначені у підпункті 1 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу, визначають податкову базу окремо по кожній фізичній особі з початку податкового періоду після закінчення кожного місяця наростаючим підсумком.

У вартість товарів (робіт, послуг) включається відповідна сума податку на додану вартість, а для підакцизних товарів і відповідна сума акцизів.

Сума винагороди, що враховується при визначенні податкової бази в частині, що стосується авторського договору, визначається відповідно до статті 210 Податкового Кодексу з урахуванням витрат, передбачених пунктом 3 частини першої статті 221 Податкового Кодексу.

Податковим періодом визнається календарний рік.

Звітними періодами з податку визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.

Для платників податків, зазначених у підпункті 1 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу, за винятком виступають у якості роботодавців платників податків - організації та індивідуальних підприємців, що мають статус резидента, що відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2 статті 346.2 Податкового кодексу застосовуються податкові ставки, зазначені в таблиці 1 :

Таблиця 1

Податкова база на кожну фізичну особу нарастаю-щим підсумком з початку року

Федеральний бюджет

Фонд соціального Страхування

Фонд обов'язкового медичного страхування

Разом




Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування

Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування


1

2

3

4

5

6

До 280000

рублів

20%

2,9%

1,1%

2,0%

26,0%

Від 280001 рубля до 600000 рублів

56000 рублів + 7,9% з суми, що перевищує-щей 280000 рублів

8120 рублів + 1,0% з суми, що перевищує-щей 280000 рублів

3080 рублів + 0,6% з суми, що перевищує 280000 рублів

5600 рублів + 0,5% з суми, що перевищує 280000 рублів

72800 рублів + 10,0% з суми, що перевищує

щей 280000 рублів

Понад 600000 рублів

81280 + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

11320 рублів

5000 рублів

7200 рублів

104800 рублів + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

Для платників податків - сільськогосподарських товаровиробників, що відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2 статті 346.2 Податкового Кодексу Російської Федерації, організацій народних художніх промислів і пологових, сімейних громад корінних нечисленних народів Півночі, котрі займаються традиційними галузями господарювання, застосовуються податкові ставки, зазначені в таблиці 2:

Таблиця 2

Податкова база на кожну фізичну особу наростаючим підсумком з початку року

Федеральний бюджет

Фонд соціально-го Страхова-ня

Фонд обов'язкового медичного страхування

Разом




Федеральний фонд обов'язково-го медично-го страхування

Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування


1

2

3

4

5

6

До 280000

рублів

15,8%

1,9%

1,1%

1,2%

20,0%

Від 280001 рубля до 600000 рублів

44200 рублів + 7,9% з суми, що перевищує-щей 280000 рублів

5320 рублів + 0,9% з суми, що перевищує-щей 280000 рублів

3080 рублів + 0,6% з суми, що перевищує-щей 280000 рублів

3360 рублів + 0,6% з суми, що перевищує 280000 рублів

56000 рублів + 10,0% з суми, що перевищує-щей 280000 рублів

Понад 600000 рублів

69520 + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

8200 рублів

5000 рублів

5280 рублів

88000 рублів + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

Для платників податків - організацій і індивідуальних підприємців, що мають статус резидента техніко-впроваджувальної особливої ​​економічної зони і виробляють виплати фізичним особам, які працюють на території техніко-впроваджувальної особливої ​​економічної зони, застосовуються податкові ставки, зазначені у таблиці 3:

Таблиця 3

Податкова база на кожну фізичну особу наростаючим з початку року

Федеральний бюджет

Разом

До 280000 рублів

14,0%

14,0%

Від 280001 рублів до 600000 рублів

39200 рублів + 5,6% з суми, що перевищує 280000 рублів

39200 рублів + 5,6% з суми, що перевищує 280000 рублів

Таблиця 3: продовження.

Понад 600000 рублів

57120 рублів + 2,0% з суми, що перевищує 600000 рублів

57120 рублів + 2,0% з суми, що перевищує 600000 рублів

Для платників податків, зазначених у підпункті 2 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу Російської Федерації застосовуються податкові ставки, зазначені у таблиці 4:

Таблиця 4

Податкова база на кожну фізичну особу наростаючим підсумком з початку року

Федеральний бюджет

Фонди обов'язкового медичного страхування

Разом



Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування

Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування


1

2

3

4

5

До 280000

рублів

7,3%

0,8%

1,9%

10,0%

Від 280001 рубля до 600000 рублів

20440 рублів + 2,7% з суми, що перевищує 280000 рублів

2240 рублів + 0,5% з суми, що перевищує 280000 рублів

5320 рублів + 0,4% з суми, що перевищує 280000 рублів

28600 рублів + 3,6% з суми, що перевищує 280000 рублів

Понад 600000 рублів

29080 + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

3840 рублів

6600 рублів

39520 рублів + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

Адвокати та нотаріуси, які займаються приватною практикою, сплачують податок за податковим ставкам, зазначеним у таблиці 5:

Таблиця 5

Податкова база на кожну фізичну особу наростаючим підсумком з початку року

Федеральний бюджет

Фонди обов'язкового медичного страхування

Разом



Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування

Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування


1

2

3

4

5

До 280000

рублів

5,3%

0,8%

1,9%

8,0%

Таблиця 5: продовження.

Від 280001 рубля до 600000 рублів

14840 рублів + 2,7% з суми, що перевищує 280000 рублів

2240 рублів + 0,5% з суми, що перевищує 280000 рублів

5320 рублів + 0,4% з суми, що перевищує 280000 рублів

22400 рублів + 3,6% з суми, що перевищує 280000 рублів

Понад 600000 рублів

23480 + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

3840 рублів

6600 рублів

33920 рублів + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

Для платників податків-організацій, що здійснюють діяльність в галузі інформаційних технологій, за винятком платників податків, що мають статус резидента техніко-впроваджувальної особливої ​​економічної зони, застосовуються податкові ставки, зазначені в таблиці 6:

Таблиця 6

Податкова база на кожну фізичну особу наростаючим підсумком з початку року

Федеральний бюджет

Фонд соціально-го Страхова-ня

Фонд обов'язкового медичного страхування

Разом




Федеральний фонд обов'язково-го медично-го страхування

Територіальні фонди обов'язкового медичного страхування


1

2

3

4

5

6

До 75000

рублів

20,0%

2,9%

1,1%

2,0%

26,0%

Від 75001 рубля до 600000 рублів

15000 рублів + 7,9% з суми, що перевищує-щей 75000 рублів

2175 рублів + 1,0% з суми, що перевищує-щей 75000 рублів

325 рублів + 0,6% з суми, що перевищує-щей 75000 рублів

1500 рублів + 0,5% з суми, що перевищує 75000 рублів

19500 рублів + 10,0% з суми, що перевищує-щей 75000 рублів

Понад 600000 рублів

56475 + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

7425 рублів

3975 рублів

4125 рублів

72000 рублів + 2,0% з суми, що перевищує-щей 600000 рублів

У разі якщо за підсумками звітного (податкового) періоду організація не виконує хоча б одна умова, встановлене пунктом 8 статті 242 Податкового Кодексу для доходів і (або) середньооблікової чисельності працівників, а також у разі позбавлення її державної акредитації, така організація позбавляється права застосовувати встановлені пунктом 6 статті 242 податкові ставки.

Особливості обчислення і сплати податку окремими категоріями платників податків

Платники податків, зазначені в підпункті 2 пункту 1 статті 235 Податкового Кодексу Російської Федерації, не обчислюють і не сплачують податок у частині суми податку, що зараховуються до Фонду соціального страхування Російської Федерації.

Від сплати податку звільняються федеральний орган виконавчої влади, уповноважений у сфері оборони, інші федеральні органи виконавчої влади, у складі яких проходять військову службу військовослужбовці, федеральні органи виконавчої влади, уповноважені в галузі внутрішніх справ, міграції, виконання покарань, фельд'єгерського зв'язку, митної справи, контролю за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, Державна протипожежна служба Міністерства Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих, військові суди, Судовий департамент при Верховному Суді Російської Федерації, Військова колегія Верховного Суду Російської Федерації в частині сум грошового забезпечення , продовольчого та речового забезпечення та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Федерації, Державної протипожежної служби Міністерства Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих, співробітниками кримінально-виконавчої системи, митної системи Російської Федерації та органів з контролю за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, які мають спеціальні звання, у зв'язку з виконанням обов'язків військової та прирівняної до неї служби відповідно до законодавства Російської Федерації.

1.4 Податок на прибуток організації

Платниками податків податку на прибуток організацій (далі - платники податків) визнаються:

  • російські організації;

  • іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійні представництва і (або) одержують доходи від джерел в Російській Федерації.

Не визнаються платниками податків організації, які є іноземними організаторами Олімпійських ігор та Паралімпійських ігор відповідно до статті 3 Закону України "Про організацію і про проведення XXII Олімпійських зимових ігор і XI Паралімпійських зимових ігор 2014 року в місті Сочі, розвитку міста Сочі як гірськокліматичного курорту і внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації ", щодо доходів, отриманих у зв'язку з організацією та проведенням XXII Олімпійських зимових ігор і XI Паралімпійських зимових ігор 2014 року в місті Сочі.

Об'єктом оподаткування з податку на прибуток організацій (далі - податок) визнається прибуток, отриманий платником податку.

Прибутком визнається:

1) для російських організацій - отримані доходи, зменшені на величину зроблених витрат;

2) для іноземних організацій, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва, - отримані через ці постійні представництва доходи, зменшені на величину зроблених цими постійними представництвами витрат;

3) для інших іноземних організацій - доходи, отримані від джерел в Російській Федерації. Доходи зазначених платників податків визначаються відповідно до статті 309 Податкового Кодексу Російської Федерації.

До доходів належать:

1) доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) та майнових прав;

2) позареалізаційні доходи.

При визначенні доходів з них виключаються суми податків, пред'явлені відповідно до цього Кодексу платником податку покупцю (набувачеві) товарів (робіт, послуг, майнових прав).

Доходи визначаються на підставі первинних документів та інших документів, що підтверджують отримані платником податку доходи, та документів податкового обліку.

Доходи від реалізації визначаються у порядку, встановленому статтею 249 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Позареалізаційні доходи визначаються у порядку, встановленому статтею 250 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Податкова ставка встановлюється в розмірі 20 відсотків, за винятком випадків, передбачених Податковим Кодексом Російської Федерації. При цьому:

  • сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 2 відсотків, зараховується до федерального бюджету;

  • сума податку, обчислена за податковою ставкою у розмірі 18 відсотків, зараховується до бюджетів суб'єктів Російської Федерації.

Податкова ставка податку, що підлягає зарахуванню до бюджетів суб'єктів Російської Федерації, законами суб'єктів Російської Федерації може бути знижена для окремих категорій платників податків. При цьому зазначена податкова ставка не може бути нижче 13,5 відсотка.

Розмір зазначеної податкової ставки не може бути нижче 13,5 відсотка.

Для підтвердження права на застосування податкової ставки, встановленої підпунктом 1 цього пункту, платники податків зобов'язані надати до податкових органів документи, що містять відомості про дату (дати) придбання (отримання) права власності на вклад (частку) у статутному (складеному) капіталі (фонді) виплачує дивіденди організації або на депозитарні розписки, що дають право на отримання дивідендів, а також відомості про вартість придбання (отримання) відповідного права.

Сума податку, обчислена за податковими ставками, підлягає зарахуванню у федеральний бюджет.

Податковим періодом з податку визнається календарний рік.

Звітними періодами з податку визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.

1.5 Водний податок

Платниками податків водного податку визнаються організації та фізичні особи, які здійснюють спеціальне і (або) особливу водокористування відповідно до законодавства Російської Федерації.

Об'єктами оподаткування водним податком визнаються наступні види користування водними об'єктами:

1) забір води з водних об'єктів;

2) використання акваторії водних об'єктів, за винятком лісосплаву в плотах і кошелях;

3) використання водних об'єктів без забору води для цілей гідроенергетики;

4) використання водних об'єктів для цілей сплаву деревини в плотах і кошелях.

По кожному виду водокористування, визнаному об'єктом оподаткування відповідно до статті 333.9 Податкового Кодексу Російської Федерації, податкова база визначається платником податків окремо щодо кожного водного об'єкта.

У випадку якщо у відношенні водного об'єкта встановлені різні податкові ставки, податкова база визначається платником податку стосовно до кожної податкової ставки.

При заборі води податкова база визначається як обсяг води, забраної з водного об'єкта за податковий період.

Обсяг води, забраної з водного об'єкта, визначається на підставі показань водовимірювальними приладів, що відображаються в журналі первинного обліку використання води.

У разі відсутності водовимірювальними приладів обсяг забраної води визначається виходячи з часу роботи і продуктивності технічних засобів. У разі неможливості визначення обсягу забраної води виходячи з часу роботи і продуктивності технічних засобів обсяг забраної води визначається виходячи з норм водоспоживання.

Податковим періодом визнається квартал.

Податкові ставки встановлюються по басейнах річок, озер, морів і економічним районам у наступних розмірах:

при заборі води з поверхневих і підземних водних об'єктів у межах встановлених квартальних (річних) лімітів водокористування:

Таблиця 7

Економічний район

Басейн річки, озера

Податкова ставка в рублях за 1 тис. м3, забраної



З поверхневих водних об'єктів

З підземних водних об'єктів

1

2

3

4

Північний

Волга

Нева

Печора

Північна Двіна

Інші річки та озера

300

264

246

258

306

384

348

300

312

378

Північно-Західний

Волга

Західна Двіна

Нева

Інші річки та озера

294

288

258

282

390

366

342

372

Центральний

Волга

Дніпро

Дон

Західна Двіна

Нева

Інші річки та озера

288

276

294

306

252

264

360

342

384

354

306

336

Волго-Вятський

Волга

Північна Двіна

Інші річки та озера

282

252

270

336

312

330

Центрально-Чорноземний

Дніпро

Дон

Волга

Інші річки та озера

258

336

282

258

318

402

354

318

Поволзький

Волга

Дон

Інші річки та озера

294

360

264

348

420

342

Північно-Кавказький

Дон

Кубань

Самур

Сулак

Терек

Інші річки та озера

390

480

480

456

468

540

486

570

576

540

558

654

Уральський

Волга

Об

Урал

Інші річки та озера

294

282

354

306

444

456

534

390

Західно-Сибірський

Об

Інші річки та озера

270

276

330

342

Східно-Сибірський

Амур

Єнісей

Лена

Об

Озеро Байкал і його басейн

Інші річки та озера

276

246

252

264


576

282

330

306

306

348


678

342

Далекосхідний

Амур

Лена

Інші річки та озера

264

288

252

336

342

306

Калінінградська область

Німан

Інші річки та озера

276

288

324

336

територіального моря України та внутрішніх морських вод у межах встановлених квартальних (річних) лімітів водокористування:

Таблиця 8

Море

Податкова ставка в

рублях за 1 тис.

м3 морської води

Балтійське

8,28

Біле

8,40

Баренцове

6,36

Азовське

14,88

Чорне

14,88

Каспійське

11,52

Карське

4,80

Лаптєвих

4,68

Східно-Сибірське

4,44

Чукотське

4,32

Берингове

5,28

Тихий океан (у межах територіального моря України)


5,64

Охотське

7,68

Японське

8,04

поверхневих водних об'єктів, за винятком сплаву деревини в плотах і кошелях:

Таблиця 9

Економічний район

Податкова ставка (тис. рублів на рік) за 1 км2 використовуваної акваторії

Північний

32,16

Північно-Західний

33,96

Центральний

30,84

Волго-Вятський

29,04

Центрально-Чорноземний

30,12

Поволзький

30,48

Північно-Кавказький

34,44

Уральський

32,04

Західно-Сибірський

30,4

Східно-Сибірський

28,20

Далекосхідний

31,32

Калінінградська область

30,84

територіального моря України та внутрішніх морських вод:

Таблиця 10

Море

Податкова ставка (тис. рублів на рік) за 1 км2 використовуваної акваторії

Балтійське

33,84

Біле

27,72

Баренцове

30,72

Азовське

44,88

Чорне

49,80

Каспійське

42,24

Карське

15,72

Лаптєвих

15,12

Східно-Сибірське

15,00

Чукотське

14,04

Берингове

26,16

Тихий океан (у межах територіального моря України)


29,28

Охотське

35,28

Японське

38,52

при використанні водних об'єктів без забору води для цілей гідроенергетики:

Таблиця 11

Басейн річки, озера, моря

Податкова ставка в рублях за 1 тис. кВт.год електроенергії

Нева

8,76

Німан

8,76

Річки басейнів Ладозького і Онезького озер і озера Ільмень


9,00

Інші річки басейну Балтійського моря

8,88

Північна Двіна

8,76

Інші річки басейну Білого моря

9,00

Річки басейну Баренцева моря

8,76

Амур

9,24

Волга

9,84

Дон

9,72

Єнісей

13,70

Кубань

8,88

Лена

13,50

Об

12,30

Сулак

7,20

Терек

8,40

Урал

8,52

Басейн озера Байкал і річка Ангара

13,20

Річки басейну Східно-Сибірського моря

8,52

Річки басейнів Чукотського і Берингової морів

10,44

Інші річки та озера

4,80

при використанні водних об'єктів для цілей сплаву деревини в плотах і кошелях:

Таблиця 12

Басейн річки, озера, моря

Податкова ставка в рублях за 1 тис. м3 сплавляється в плотах деревини на кожні 100 км сплаву

1

2

Нева

1656,0

Річки басейнів Ладозького і Онезького озер і озера Ільмень


1705,2

Інші річки басейну Балтійського моря

1522,8

Північна Двіна

1650,0

Інші річки басейну Білого моря

1454,4

Печора

1554,0

Амур

1476,0

Волга

1636,8

Єнісей

1585,2

Лена

1646,4

Об

1576,8

Інші річки та озера, за якими здійснюється сплав деревини в плотах і кошелях



1183,2

Ставка водного податку при заборі води з водних об'єктів для водопостачання населення встановлюється у розмірі 70 рублів за одну тисячу кубічних метрів води, забраної з водного об'єкта.

Платник податків обчислює суму податку самостійно.

Сума податку за підсумками кожного податкового періоду обчислюється як добуток податкової бази та відповідної їй податкової ставки.

Загальна сума податку являє собою суму, отриману в результаті складання сум податку по відношенню до всіх видів водокористування.

1.6 Податок на видобуток корисних копалин

Платниками податків податку на видобуток корисних копалин (далі - платники податків) визнаються організації та індивідуальні підприємці, які визнаються користувачами надр відповідно до законодавства Російської Федерації.

Об'єктом оподаткування податком на видобуток корисних копалин визнаються:

1) корисні копалини, добуті з надр на території Російської Федерації на ділянці надр, наданому платнику податку у користування відповідно до законодавства Російської Федерації;

2) корисні копалини, добуті з відходів (втрат) видобувного виробництва, якщо таке вилучення підлягає окремому ліцензуванню відповідно до законодавства Російської Федерації про надра;

3) корисні копалини, добуті з надр за межами території Російської Федерації, якщо ця видобуток здійснюється на територіях, що знаходяться під юрисдикцією Російської Федерації (а також орендованих у іноземних держав або використовуються на підставі міжнародного договору) на ділянці надр, наданому платнику податків у користування.

Податкова база визначається платником податку самостійно щодо кожного видобутої корисної копалини (в тому числі корисних компонентів, що витягаються з надр попутно при видобутку основного корисних копалин).

Податкова база визначається як вартість видобутих корисних копалин, за винятком нафти збезводненої, знесоленої і стабілізованою, попутного газу і газу пального природного з усіх видів родовищ вуглеводневої сировини. Вартість видобутих корисних копалин визначається відповідно до статті 340 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Кількість видобутих корисних копалин визначається відповідно до статті 339 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Податкова база визначається окремо по кожному видобутими корисними копалинами, що визначається у відповідності зі статтею 337 Податкового Кодексу Російської Федерації.

У відношенні видобутих корисних копалин, для яких встановлено різні податкові ставки або податкова ставка розраховується з урахуванням коефіцієнта, податкова база визначається стосовно до кожної податкової ставки.

Податковим періодом визнається календарний місяць.

Оподаткування проводиться у разі податкової ставці:

  1. 3,8 відсотка при видобутку калійних солей;

  2. 4,0 відсотка при видобутку:

  • торфу;

  • вугілля кам'яного, вугілля бурого, антрациту і горючих сланців;

  • апатит-нефелінових, апатитових і фосфорітових руд;

  1. 4,8 відсотка при видобутку кондиційних руд чорних металів;

  2. 5,5 відсотка при видобутку:

  • сировини радіоактивних металів;

  • гірничо-хімічного неметалевих сировини (за винятком калійних солей, апатит-нефелінових, апатитових і фосфорітових руд);

  • неметалічного сировини, використовуваного в основному в будівельній індустрії;

  • солі природного і чистого хлористого натрію;

  • підземних промислових і термальних вод;

  • нефелінів, бокситів;

  1. 6,0 відсотка при видобутку:

  • гірничорудного неметалевих сировини;

  • бітумінозних порід;

  • концентратів та інших напівпродуктів, що містять золото;

  • інших корисних копалин, не включених до інших угруповань;

  1. 6,5 відсотка при видобутку:

  • концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали (за винятком золота);

  • дорогоцінних металів, які є корисними компонентами багатокомпонентної комплексної руди (за винятком золота);

  • кондиційного продукту п'єзооптичної сировини, особливо чистого кварцового сировини і каменесамоцвітної сировини;

  1. 7,5 відсотка при видобутку мінеральних вод;

  2. 8,0 відсотка при видобутку:

  • кондиційних руд кольорових металів (за винятком нефелінів і бокситів);

  • рідкісних металів, як утворюють власні родовища, так і є попутними компонентами в рудах інших корисних копалин;

  • багатокомпонентних комплексних руд, а також корисних компонентів багатокомпонентної комплексної руди, за винятком дорогоцінних металів;

природних алмазів та інших дорогоцінних і напівкоштовних каменів;

  1. 17,5 відсотка при видобутку газового конденсату з усіх видів родовищ вуглеводневої сировини;

  2. 147 рублів за 1 000 кубічних метрів газу при видобутку газу пального природного з усіх видів родовищ вуглеводневої сировини.

1.7 Транспортний податок

Платниками податків податку визнаються особи, на яких відповідно до законодавства Російської Федерації зареєстровані транспортні засоби, що визнаються об'єктом оподаткування відповідно до статті 358 Податкового Кодексу Російської Федерації. Об'єктом оподаткування визнаються автомобілі, мотоцикли, моторолери, автобуси та інші самохідні машини і механізми на пневматичному і гусеничному ходу, літаки, вертольоти, пароплави, яхти, парусні судна, катери, снігоходи, мотосани, моторні човни, гідроцикли, несамохідні (буксирувані суду) і інші водні і повітряні транспортні засоби (далі - транспортні засоби), зареєстровані в установленому порядку відповідно до законодавства Російської Федерації.

Податкова база визначається:

1) щодо транспортних засобів, що мають двигуни (за винятком транспортних засобів, зазначених у підпункті 1.1 цього пункту), - як потужність двигуна транспортного засобу в кінських силах;

2) щодо водних несамохідних (буксованих) транспортних засобів, для яких визначається валова місткість, - як валова місткість в реєстрових тоннах;

3) щодо водних та повітряних транспортних засобів, не зазначених у підпунктах 1, 1.1 та 2 цього пункту, - як одиниця транспортного засобу.

2. Що стосується транспортних засобів податкова база визначається окремо по кожному транспортному засобу.

Податковим періодом визнається календарний рік.

Звітними періодами для платників податків, які є організаціями, визнаються перший квартал, другий квартал, третій квартал.

При встановленні податку законодавчі (представницькі) органи суб'єктів Російської Федерації має право не встановлювати звітні періоди.

Податкові ставки встановлюються законами суб'єктів Російської Федерації відповідно в залежності від потужності двигуна, тяги реактивного двигуна або валової місткості транспортних засобів, категорії транспортних засобів у розрахунку на одну кінську силу потужності двигуна транспортного засобу, один кілограм сили тяги реактивного двигуна, одну реєстрову тонну транспортного засобу або одиницю транспортного засобу, наприклад: автомобілі легкові з потужністю двигуна (з кожної кінської сили): до 100 к.с. (До 73,55 кВт) включно - 5; понад 100 к.с. до 150 к.с. (Понад 73,55 кВт до 110,33 кВт) включно - 7; понад 150 к.с. до 200 к.с. (Понад 110,33 кВт до 147,1 кВт) включно - 10; понад 200 к.с. до 250 к.с. (Понад 147,1 кВт до 183,9 кВт) включно - 15; понад 250 к.с. (Понад 183,9 кВт) - 30.

Податкові ставки, зазначені в пункті 1 статті 361, можуть бути збільшені (зменшені) законами суб'єктів Російської Федерації, але не більше ніж у п'ять разів.

Допускається встановлення диференційованих податкових ставок щодо кожної категорії транспортних засобів, а також з урахуванням строку корисного використання транспортних засобів.

1.8 Податок на гральний бізнес

Платниками податків податку на гральний бізнес (далі - податок) визнаються організації або індивідуальні підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу.

Об'єктами оподаткування визнаються:

1) ігровий стіл;

2) гральний автомат;

3) каса тоталізатора;

4) каса букмекерської контори.

Кожен об'єкт оподаткування підлягає реєстрації в податковому органі за місцем установки цього об'єкта оподаткування не пізніше ніж за два дні до дати установки кожного об'єкта оподаткування.

Заява про реєстрацію об'єкта (об'єктів) оподаткування подається платником податків до податкового органу особисто або через його представника або надсилається у вигляді поштового відправлення з описом вкладення.

Податкові органи зобов'язані протягом п'яти днів з дати отримання заяви від платника податків про реєстрацію об'єкта (об'єктів) оподаткування (про зміну кількості об'єктів оподаткування) видати свідоцтво про реєстрацію або внести зміни, пов'язані зі зміною кількості об'єктів оподаткування, в раніше видане свідоцтво.

По кожному з об'єктів оподаткування, зазначених у статті 366 Податкового Кодексу Російської Федерації, податкова база визначається окремо як загальна кількість відповідних об'єктів оподаткування.

Податковим періодом визнається календарний місяць.

Податкові ставки встановлюються законами суб'єктів Російської Федерації у таких межах:

1) за один ігровий стіл - від 25000 до 125000 рублів;

2) за один ігровий автомат - від 1500 до 7500 рублів;

3) за одну касу тоталізатора або одну касу букмекерської контори - від 25000 до 125000 рублів.

У випадку, якщо ставки податків не встановлені законами суб'єктів Російської Федерації, ставки податків встановлюються у таких розмірах:

1) за один ігровий стіл - 25000 рублів;

2) за один ігровий автомат - 1500 рублів;

3) за одну касу тоталізатора або одну касу букмекерської контори - 25000 рублів.

1.9 Податок на майно організації

Платниками податків податку визнаються:

російські організації;

іноземні організації, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва і (або) мають у власності нерухоме майно на території Російської Федерації.

Діяльність іноземній організації визнається приводить до утворення постійного представництва в Російській Федерації відповідно до статті 306 Податкового Кодексу Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації.

Об'єктами оподаткування для російських організацій визнається рухоме і нерухоме майно (в тому числі майно, передане в тимчасове володіння, у користування, розпорядження, довірче управління, внесене у спільну діяльність або отримане за концесійному угодою), що обліковуються на балансі в якості об'єктів основних засобів у порядку , встановленому для ведення бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено статтею 378 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Об'єктами оподаткування для іноземних організацій, що здійснюють діяльність у Російській Федерації через постійні представництва, визнаються рухоме і нерухоме майно, що належить до об'єктів основних засобів, майно, отримане за концесійному угодою.

Податкова база визначається як середньорічна вартість майна, яке визнається об'єктом оподаткування.

Податковим періодом визнається календарний рік.

Звітними періодами зізнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календарного року.

Законодавчий (представницький) орган суб'єкта Російської Федерації при встановленні податку має право не встановлювати звітні періоди.

Податкові ставки встановлюються законами суб'єктів Російської Федерації і не можуть перевищувати 2,2 відсотка.

Допускається встановлення диференційованих податкових ставок залежно від категорій платників податків і (або) майна, яке визнається об'єктом оподаткування.

1.10 Земельний податок

Платниками податків податку визнаються організації та фізичні особи, які володіють земельними ділянками на праві власності, праві постійного (безстрокового) користування чи праві довічного успадкованого володіння.

Не визнаються платниками податків організації та фізичні особи стосовно земельних ділянок, що перебувають у них на праві безоплатного термінового користування або переданих їм за договором оренди.

Об'єктом оподаткування визнаються земельні ділянки, розташовані в межах муніципального утворення (міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга), на території якого введено податок.

Податкова база визначається як кадастрова вартість земельних ділянок, визнаних об'єктом оподаткування відповідно до статті 389 Податкового Кодексу Російської Федерації.

Кадастрова вартість земельної ділянки визначається відповідно до земельного законодавства Російської Федерації.

Податковим періодом визнається календарний рік.

Звітними періодами для платників податків - організацій і фізичних осіб, що є індивідуальними підприємцями, визнаються перший квартал, другий квартал і третій квартал календарного року.

При встановленні податку представницького органу муніципального утворення (законодавчі (представницькі) органи державної влади міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга) має право не встановлювати звітний період.

Податкові ставки встановлюються нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень (законами міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга) і не можуть перевищувати:

1) 0,3 відсотка відносно земельних ділянок:

  • віднесених до земель сільськогосподарського призначення чи до земель у складі зон сільськогосподарського використання в поселеннях і використовуються для сільськогосподарського виробництва;

  • зайнятих житловим фондом та об'єктами інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу (за винятком частки у праві на земельну ділянку, що припадає на об'єкт, що не належить до житлового фонду і до об'єктів інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу) або придбаних (наданих) для житлового будівництва;

  • придбаних (наданих) для особистого підсобного господарства, садівництва, городництва чи тваринництва, а також дачного господарства;

2) 1,5 відсотка у відношенні інших земельних ділянок.

Допускається встановлення диференційованих податкових ставок залежно від категорій земель та (або) дозволеного використання земельної ділянки.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
138.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Прямі податки в Російській Федерації
Прямі податки їх суть види і характеристика
Прямі податки
Прямі податки
Прямі податки в РФ і перспективи їх розвитку
Прямі податки Визначення теоретичних
Прямі податки види проблеми оподаткування в РФ
Прямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету
Прямі податки з підприємств у системі фінансового регулювання ринкових відносин
© Усі права захищені
написати до нас