Прояв свідомого і несвідомого у поведінці людини

Російська академія державної служби при Президенті Російської Федерації

Державна освітня установа вищої професійної освіти

Волго-вятская академія державної служби

Філія в м. Рибінську Ярославської області

Курсова робота

За курсом «Психологія і педагогіка»

Варіант № 3

ТЕМА: «Прояв свідомого і несвідомого у поведінці людини»

Виконала студентка гр. ФС - 05

№ зач. 1103

Кулічкова Марина Валентинівна

Викладач Акімова Є.Ю.

Рибінськ 2009

Зміст

Введення

1 Поняття свідомості та його функції

2 Прояв свідомого в поведінці людини

3 Поняття несвідомого

4 Прояв несвідомого в поведінці людини

4.1 Неусвідомлювані механізми свідомих дій

4.2 Неусвідомлювані побудители свідомих дій

4.3 «надсознательние» процеси

Висновок

Список використаних джерел

Введення

Людина - єдина жива істота на планеті, здатне аналізувати відбуваються і минуле, будувати плани на майбутнє і реалізовувати їх. Цим він зобов'язаний свідомості.

Свідомість - це вищий рівень психічного відображення об'єктивної реальності, вищий рівень саморегуляції, притаманний тільки людині. Воно визначає можливість пізнання об'єктивної реальності, формування цілеспрямованої поведінки і, як наслідок, перетворення навколишнього світу.

Свідомість це не єдиний рівень, на якому представлені психічні процеси, властивості і стани людини. Існує велика кількість психічних процесів і явищ, плин або прояв яких не усвідомлюється людиною. Ці процеси відносять до групи так званих неусвідомлюваних процесів, або до несвідомого.

Неусвідомлювані психічні процеси активно стали вивчатися на початку XX ст. Результати перших досліджень показали, що проблема несвідомого настільки велика, що вся усвідомлювана людиною інформація - це лише верхівка айсберга, більша частина якого не видно оку спостерігача.

Метою цієї роботи є ознайомлення з поняттями свідомості та несвідомого, проявами свідомих і неусвідомлюваних психічних процесів у людини.

1 Поняття свідомості та його функції

Свідомість людини - це сформована у процесі суспільного життя вища форма психічного відображення дійсності, що представляє собою сукупність психічних процесів, що дозволяють йому орієнтуватися в навколишньому світі, часу, власної особистості, що забезпечують спадкоємність досвіду, єдність і різноманіття поведінки.

До невід'ємним ознаками свідомості належать: мова, уявлення, мислення і здатність створювати узагальнену модель навколишнього світу у вигляді сукупності образів і понять.

У структуру свідомості входить ряд елементів, кожен з яких відповідає за певну функцію свідомості.

1. Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять). На їх основі формується сукупність знань про навколишній світ.

2. Розрізнення суб'єкта та об'єкта (протиставлення себе навколишньому світу, розрізнення «Я» і «не Я»). Сюди входять самосвідомість, самопізнання і самооцінка.

3. Відносини людини до себе і навколишнього світу (його почуття, емоції, переживання).

4. Креативна (творча) складова (свідомість формує нові образи і поняття, яких раніше не було в ньому з допомогою уяви, мислення та інтуїції).

5. Формування часової картини світу (пам'ять зберігає образи минулого, уяву формує моделі майбутнього).

6. Формування цілей діяльності (виходячи з потреб людини, свідомість формує мети діяльності та направляє людину на їх досягнення). [10,180]

Основні функції свідомості відображені в таблиці 1.1. [10, 183]

Таблиця 1.1 - Функції свідомості

2 Прояв свідомого в поведінці людини

Свідомість людини має ряд властивостей, завдяки яким відображення людиною навколишнього світу носить суб'єктивний характер. Такими властивостями є: активність, виборчий характер, узагальненість і абстрактність, цілісність, константність, динамічність, искаженность, індивідуальний характер, здатність до рефлексії, різна ступінь ясності. [10, 184]

Активність свідомості виявляється в тому, що відображення об'єктивного світу пов'язано з діяльністю, з активним впливом на навколишній світ. В основі активності свідомості лежать потреби та інтереси. У дитини дуже рано розвиваються такі потреби, як потреба в спілкуванні, потреба в тому, щоб розібратися в навколишній дійсності, потреба в діях. Маленька дитина активно тягнеться до повішеною перед ним іграшці. Якщо йому не вдасться її дістати, то він звертається до матері. Він прагне розібратися у навколишніх його дорослих, таких важких для його розуміння. Його органи чуття та пов'язані з ними відчуття розвиваються навіть дещо раніше, ніж його руху. Потреби не залишаються нерухомими, вони розвиваються і змінюватися. Виникають і нові потреби.

На основі потреб виникають інтереси людей, які також є джерелами активності свідомості. Під інтересом розуміється відома свідома спрямованість людини до того чи іншого об'єкту, що залучає його, або до тієї чи іншої діяльності. Інтерес завжди пов'язаний з позитивним емоційним ставленням. Інтерес поняття більш вузьке, ніж потреба, і менш примусове. Наприклад, можна говорити про потребу отримання нових знань та інтересі до якоїсь області цих знань. Можна говорити про інтереси тимчасових, інтересах виконання даної діяльності і інтересах тривалих, сталих, наприклад професійних інтересах.

Активність свідомості також тісно пов'язана зі значимістю тих зовнішніх впливів, які діють на людину, із значущістю вже наявних тимчасових нервових зв'язків і асоціацій, що утворилися за старих часів і зі значимістю самих вчинків людини.

Так, наприклад, для семирічної дитини, який йде до школи, значимість навчання ще далеко не усвідомлюється повністю. Він хоче вчитися, тому що всі навчаються, тому що таке положення дитини цього віку в нашій країні. І це для нього достатньо. Поступово, рік з року, він все краще і точніше починає розуміти всі значення вчення, а потім і науки взагалі. [6, 64]

Виборчий характер свідомості виявляється в тому, що свідомість спрямована не на весь світ в цілому, а тільки на певні його об'єкти (частіше за все пов'язані з якимись нереалізованими потребами).

Узагальненість і абстрактність означає, що свідомість оперує не реальними предметами і явищами навколишнього світу, а узагальненими й абстрактними поняттями, позбавленими частини атрибутів конкретних об'єктів дійсності.

Свідомість психічно здорової людини, як правило, має цілісністю. У рамках даної властивості можливі внутрішні конфлікти цінностей чи інтересів. При деяких видах психічних захворювань цілісність свідомості порушується (шизофренія). [10, 185]

Константность свідомості - це його відносна незмінність, стійкість і, головне, спадкоємність, обумовлена ​​пам'яттю. Як правило, «моє свідомість» сьогодні - це багато в чому те ж свідомість, що й учора. Константность свідомості обумовлюється психічними станами і особливо властивостями особистості. [7, 158]

Динамічність свідомості, тобто його змінність і здатність до безперервного розвитку, що обумовлюється короткочасними і швидко змінюються психічними процесами, які можуть закріплюватися у стані й у нових властивостях особистості.

Наприклад, раніше люди бачили схід сонця над горизонтом і робили висновок, що сонце обертається навколо Землі. Однак після відкриття Коперника ми вже можемо сприймати схід сонця по-іншому - як провертання нашої планети назустріч світила, тобто під дією логіки змінюються первинні пізнавальні процеси. [10, 187]

Искаженность свідомості. Це означає, чтосознаніе завжди відображає дійсність в спотвореному вигляді, тобто частина інформації втрачається, а інша частина перекручена індивідуальними особливостями сприйняття й установками особистості. [10, 185] спотворення свідомості може виявлятися в зайвій підозрілості, ревнощів, любові до знемоги, жадібності без міри і т.п. негативних рисах в характері індивіда. До перекрученості свідомості відносять, наприклад, крадіжка, бюрократизм, хабарництво, зрада, алкоголізм, наркоманію, тероризм, релігійний фанатизм. [3]

Індивідуальний характер свідомості полягає в тому, що свідомість кожної людини відрізняється від свідомості інших людей. Це пов'язано з низкою факторів: генетичними відмінностями, умовами виховання, життєвим досвідом, соціальним оточенням і пр. Люди по-різному оцінюють події, що відбуваються і свої вчинки, одні і ті ж об'єкти реального світу. Причому оцінки одних людей досить об'єктивні, тобто відповідають реальності, а оцінки інших, навпаки, вкрай суб'єктивні.

Здатність до рефлексії, тобто здатність до самоспостереження та самооцінки. Людина в стані критично оцінити себе і свій стан, помістивши отриману інформацію у певну систему координат. Такою системою координат для людини є її цінності та ідеали. А також може уявляти собі, як її оцінюють інші люди. [10, 185]

Ступінь ясності свідомості. У свідомості є поле (область) ясного свідомості - те, що усвідомлюється постійно або періодично, включається в роздуми, прагнення зрозуміти, розібратися, доводиться до виразного розуміння, оцінок, висновків, цілей, задумів, планів. Є й периферичний полі (область) свідомості - підсвідомість. Те, що знаходиться і відбувається в ньому, актуально не усвідомлюється якийсь час, але може бути усвідомлено. Між полем ясного свідомості та підсвідомістю можливі і відбуваються взаємопереходів. В область підсвідомості переходять з поля ясного свідомості добре освоєні деталі роздумів, дій - те, що автоматизується.

Наприклад, грамотна людина пише, не замислюючись, як треба виписувати літери, з'єднувати їх у слова; рука рухається ніби сама, керована невідомо чим. Коли ж чоловік був першокласником, він під керівництвом вчителя усвідомлено і старанно виводив у зошиті по клітинках і косим лініях кожну літеру. Якщо ж запропонувати розповісти людині, як він робить це зараз, він може згадати, а, може, й ні, всі рекомендації, якими він керувався в першому класі, або самостійно розповість про рухи своєї руки, кисті і пальців.

Інший приклад - інтуїція людини, яку називають швидким (миттєвим) рішенням, які вимагають тривалої підготовки (Б. М. Теплов). До того як вона сформувалася в даної людини, він довго тренувався у навчальній обстановці і в житті на вирішенні відповідного типу завдань. Отримуючи вихідні дані, він повільно, крок за кроком, ясно усвідомлюючи, логічно вів уявні міркування, поки не приходив до певного висновку або рішенню. Поступово, у міру тривалих вправ (нерідко багаторічних), проміжні ясні міркування скорочувалися і прискорювалися, переходячи в периферичну область свідомості - підсвідомість. Коли вони майже всі переходять туди, виникає можливість інтуїтивних висновків, оцінок, рішень: вони виникають відразу.

Існують і протилежні переходи. У підсвідомості скупчуються смутні враження про побачене, пережите, зробленому в досвіді життя кожної людини. Вони ще не осмислені, не приведені в порядок, не систематизовані, не узагальнені, не доведені до чітко розуміються і сформульованих подумки висновків і рішень. Цей блок підсвідомих психічних явищ, як комора, в якій великий безлад, хаос. Людина інтелектуальний, розвинений, вимогливий до себе і прагне домогтися успіхів у житті періодично осмислює свій досвід, «вичерпує» те, що є в підсвідомості, досягає ясного і виразного розуміння, користуючись рекомендаціями науки і мудрих, досвідчених, повчально пройшли по життю людей. На відміну він нього людина безтурботний, що живе сьогоднішнім днем, інтелектуально обмежений не робить цього. Розруха в свідомості породжує у нього розруху і в житті. [8, 34]

3 Поняття несвідомого

Несвідоме - це сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених впливами, у впливі яких людина не дає собі звіту. Будучи психічним (оскільки поняття психіки ширше, ніж поняття «свідомості», «свідоме»), несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, при якій втрачається повнота орієнтування у часі і місці дії, порушується мовне регулювання поведінки. У несвідомому, на відміну від свідомості, неможливий цілеспрямований контроль за здійснюваними діями, неможлива і оцінка їх результату. [1, 379]

Явища несвідомого отримують різні пояснення у представників різних наукових шкіл. Піонер вивчення несвідомого Зигмунд Фрейд під несвідомим розумів потяги людини, які йому не вдавалося реалізувати, оскільки вони суперечили соціальним нормам. Це, за Фрейдом, призводило до їх витіснення в сферу несвідомого. Існування цих потягів виявляють у обмовках, застереженнях, сновидіннях. Існують й інші пояснення несвідомих проявів людської психіки. Однак очевидно, що різноманітні феномени несвідомого в силу їх неоднорідності, очевидно, не можуть бути зведені до одних і тих же причин.

Різноманітність форм і проявів несвідомого надзвичайно великий. У деяких випадках можна говорити не тільки про несвідоме, а й надсознательние в поведінці і діяльності людини. Засвоєння соціального досвіду, культури, духовних цінностей і створення цих цінностей художником або навчання, зробив реально, не завжди стають предметом рефлексії і фактично виявляються з'єднанням свідомості і несвідомого. У духовному світі несвідоме в достатній мірі виражено у феномені менталітету. [1,380]

4 Прояв несвідомого в поведінці людини

Всі неусвідомлювані психічні процеси поділяють на три класи:

- Неусвідомлювані механізми свідомих дій,

- Неусвідомлювані побудители свідомих дій,

- «Надсознательние» процеси.

4.1 Неусвідомлювані механізми свідомих дій

До неусвідомлюваним механізмам свідомих дій відносять: неусвідомлювані автоматизми; явища неусвідомлюваної установки; неусвідомлювані супроводу свідомих дій.

Під несвідомими автоматизмами увазі зазвичай дії чи акти, які здійснюються без участі свідомості, як би «самі собою». У цих випадках часто говорять про «механічній роботі», про роботу, «при якій голова залишається вільною».

Процеси, пов'язані з неусвідомлюваним автоматизмам, мають двояку природу. Одні процеси ніколи не усвідомлювалися, а інші спочатку були усвідомлюваними, але потім перестали фіксуватися у свідомості. [4, 150]

Процеси, які ніколи не усвідомлювалися, складають групу первинних автоматизмів. Іноді їх ще називають автоматичними діями. До цієї групи входять дії, які є вродженими або були сформовані в перший рік життя дитини. До їх числа відносяться, наприклад, смоктальні рухи, миготіння і конвергенція очей, схоплювання предметів, ходьба і багато іншого.

Друга група явищ, що входять в підклас неусвідомлюваних автоматизмів, називається автоматизованими діями, або навичками. К этой группе действий относятся те, которые вначале были осознаваемыми, т. е. осуществлялись при участии сознания, но затем в результате многократного повторения и совершенствования их выполнение перестало требовать участия сознания, они стали исполняться автоматически. Процесс формирования навыков имеет фундаментальное значение для каждого индивида, поскольку он лежит в основе развития всех наших умений, знаний и способностей.

Например, обучение игре на музыкальных инструментах. Все начинается с простого — с обучения правильной посадке, правильному положению рук. Затем отрабатывается аппликатура пальцев и формируется техника исполнения. Постоянные тренировки со временем позволяют перейти на более высокий уровень исполнения музыкального произведения, которое начинает звучать выразительно и чувственно. Так, путем продвижения от простых движений к сложным, благодаря передаче на неосознаваемые уровни уже освоенных действий, человек приобретает мастерство исполнения. [4, 151]

Другой пример - бегло читая какой-либо текст, мы, не задумываясь над значением отдельных букв, сразу воспринимаем смысл прочитанного. Трансформация графических символов (в данном случае — букв) в логические понятия проходит для нас совершенно незаметно. Аналогичным образом радист, работающий с азбукой Морзе, воспринимая звучание коротких и длинных сигналов, совершенно свободно переводит их в логическое сочетание букв и слов. Однако все это становится возможным лишь в результате длительной тренировки.

Явления неосознаваемой установки. Понятие «установка» занимает в психологии очень важное место, потому что стоящие за ним явления пронизывают практически все сферы психологической жизни человека. В отечественной психологии существовало целое направление, разрабатывающее проблему установки. Данное направление было создано основателем грузинской школы психологов Д. Н. Узнадзе (1886-1950г.г.), который многие годы разрабатывал его со своими учениками.

По мнению Д. Н. Узнадзе, установка — это готовность организма или субъекта к совершению определенного действия или реагирования в определенном направлении. Если предположить, что скорость и точность реагирования человека на какой-то раздражитель зависит от навыка совершать определенные действия, то навык и установка — это одно и то же. Однако понятия «навык» и «установка» абсолютно не тождественны. Если навык проявляется во время осуществления действия, то готовность относится к периоду, предшествующему осуществлению действия.

Существуют различные виды установки: моторная установка — готовность к выполнению конкретного действия; умственная установка, заключающаяся в готовности решать интеллектуальные задачи с помощью известных и доступных вам способов; перцептивная установка — готовность воспринимать то, что вы ожидаете увидеть, и т. д. [4, 152]

Установка очень важна для человека, поскольку обеспечивает в случае внезапной необходимости выполнение заранее спланированного действия. Такая готовность даже при воздействии другого, не ожидаемого раздражителя может вызвать выполнение заранее предполагаемого действия, что, конечно, очень часто является ошибкой. Такое явление получило название «ошибки установки».

Например, широко известен проводимый среди детей дошкольного возраста опыт по определению вкуса каши. Сладкая каша с одной стороны тарелки обильно посыпается солью. Детям дают ее пробовать, причем, первым шести-семи испытуемым предлагают сладкую кашу, а последнему — соленую. Под воздействием мнения первых испытуемых о том, что каша сладкая, последний уверен, что каша будет сладкой, и даже почувствовав во рту соль, все равно говорит, что каша сладкая. Чем это объяснить? С одной стороны, боязнью выглядеть не так, как все, а с другой — тем, что в процессе проведения эксперимента, пока испытуемый ждал своей очереди попробовать кашу, в его сознании сформировалась установка, что каша сладкая (поскольку все это говорят), и когда его спросят о том, какая каша, он должен будет ответить, что каша сладкая. Поэтому, даже попробовав соленую кашу, он, следуя групповой установке, все равно говорит, что каша сладкая. В этом примере мы сталкиваемся с явлением осознаваемой установки. Испытуемый, в определенной степени осознанно, дает неверный ответ.

Но бывают явления другого рода, когда установка оказывается неосознаваемой. Например, при проведении одного эксперимента испытуемому предлагалось оценить объемы шаров. Шары разных объемов испытуемому давали одновременно — один шар в правую руку, другой — в левую. Предположим, что 15 раз подряд в левую руку испытуемому давали шар большего объема, а в правую меньшего. Затем в шестнадцатый раз ему предлагают оценить шары одинакового объема, но он не может этого заметить и по-прежнему утверждает, что объем у шаров различен. При этом разные испытуемые давали один из двух вариантов ответов: а) в левой руке шар меньше, а в правой больше; б) продолжали утверждать, что в левой руке шар больше. Здесь мы сталкиваемся с явлением иллюзии установки. В первом случае — это контрастная иллюзия установки, заключающаяся в том, что испытуемый ожидал, что рано или поздно в левую руку будет предложено взять шар меньшего объема. Поэтому, ощутив изменение объема шара, он, не задумываясь, начинал утверждать, что в левой руке оказался шар меньших размеров. Во втором случае мы сталкиваемся с ассимилятивной иллюзией установки, которая заключается в том, что испытуемый после пятнадцати одинаковых экспериментов ожидает повторения опыта.

В результате целой серии подобных экспериментов Д. Н. Узнадзе и его сотрудники пришли к выводу о том, что установка действительно неосознаваема. Подтверждением этого является один из вариантов эксперимента по оцениванию объемов шаров. Этот эксперимент проводился с использованием гипноза. Предварительно испытуемого вводили в гипнотическое состояние и в этом состоянии ему предлагали проделать первые пятнадцать установочных проб. Затем ему внушалось, что необходимо забыть все, что он делал. После выхода из гипнотического состояния испытуемый не помнил, что он делал, но когда ему предложили оценить объем шаров уже в состоянии бодрствования, он совершал ошибку, утверждая, что шары разные по объему, хотя на самом деле их объем был одинаковым. [4, 153]

Таким образом, неосознаваемые установки действительно существуют и имеют огромное значение для формирования осознаваемых действий.

Неосознаваемые сопровождения сознательных действий. Существует большое количество неосознаваемых процессов, которые просто сопровождают действие. Например, вы могли видеть, как человек, слушающий музыку, в такт покачивает ногой. Или человек, орудующий ножницами, одновременно с этим двигает челюстями. Лицо человека, который смотрит на другого, порезавшего руку, часто приобретает сочувствующее выражение, при этом сам человек этого не замечает. И таких примеров очень много. Все эти явления и есть неосознаваемое сопровождение сознательных действий. Следовательно, к неосознаваемым сопровождениям сознательных действий мы относим непроизвольные движения, тоническое напряжение, мимику и пантомимику, а также большой класс вегетативных движений, сопровождающих действия и состояния человека. [4, 154]

Приведем пример, в котором описывается выступление известного эстрадного артиста В. Мессинга, который был способен «читать мысли». Артист предлагал любому присутствующему в зале человеку спрятать куда-нибудь какой-либо предмет или задумать какое-либо действие, которое необходимо совершить артисту. После чего В. Мессинг брал человека за руку и предлагал мысленно приказывать ему двигаться в направлении спрятанного предмета или совершать задуманное действие. В большинстве случаев В. Мессинг безошибочно выполнял все задуманные зрителем действия или находил спрятанный предмет, что всегда приводило публику в восторг. В реальности его номер основывался на хорошо развитой способности улавливать различные идеомоторные акты, т. е. тончайшие мышечные напряжения и микродвижения, которые сопровождают усиленное представление какого-либо действия. Данную информацию артист получал при контакте своей руки с рукой «индуктора» — зрителя, который мысленно давал ему команды. [2, 81]

4.2 Неосознаваемые побудители сознательных действий

Исследования процессов, относящихся к неосознаваемым побудителям сознательных действий, прежде всего, связаны с именем одного из самых известных психологов XX века — Зигмундом Фрейдом, который создал свою теорию бессознательного. [4, 156]

Согласно теории Фрейда, в психике человека существует три сферы, или области: сознание, предсознание и бессознательное.

К категории сознания он относил все, что осознается и контролируется человеком.

К области предсознания Фрейд относил скрытые, или латентные, знания. Это те знания, которыми человек располагает, но которые в данный момент отсутствуют в сознании. Они инициируются при возникновении соответствующего стимула. Например, все мы знаем теорему Пифагора. Но до того момента, пока мы не упомянули ее, она не присутствовала в нашем сознании.

Область бессознательного, по Фрейду, обладает совершенно другими свойствами. Первое свойство заключается в том, что содержание этой области не сознается, но оказывает чрезвычайно существенное влияние на наше поведение. Область бессознательного действенна. Второе свойство заключается в том, что информация, находящаяся в области бессознательного, с трудом переходит в сознание. Объясняется это работой двух механизмов: вытеснения и сопротивления. По мнению Фрейда, психическая жизнь человека определяется его влечениями, главное из которых — сексуальное (либидо). Оно есть уже у младенца, но из-за существования множества социальных запретов сексуальные переживания вытесняются из сознания и живут в сфере бессознательного. Они (влечения) имеют большой энергетический заряд, однако в сознание не пропускаются, поскольку сознание оказывает им сопротивление. Тем не менее, они периодически прорываются в сознательную жизнь человека, принимая искаженную или символическую форму.[4, 157]

В своей теории Фрейд выделял три основные формы проявления бессознательного:

- сновидения,

- невротические симптомы,

- ошибочные действия.

Сновидения составляют особую категорию бессознательного. Содержание сновидений, по Фрейду, связано с бессознательными желаниями, чувствами, намерениями человека, его неудовлетворенными или не вполне удовлетворенными важными жизненными потребностями. Во время сна снижается уровень контроля сознания и происходит частичный прорыв в сферу сознания влечений человека, которые блокируются сознанием в состоянии бодрствования. [4, 158]

Невротические симптомы — это следы вытесненных травмирующих обстоятельств, которые образуют в сфере бессознательного сильно заряженный очаг и оттуда производят разрушительную работу по дестабилизации психического состояния человека. Для того чтобы избавиться от невротических симптомов, Фрейд считал необходимым вскрыть этот очаг, т. е. сделать так, чтобы больной осознал причины, обусловливающие его состояние, и тогда невроз будет излечен.

Основой возникновения невротических симптомов Фрейд считал важнейшую биологическую потребность всех живых организмов — потребность в продолжении рода, которая проявляется у человека в форме сексуального влечения. Подавленное сексуальное влечение и является причиной невротических расстройств. Однако подобные расстройства могут быть вызваны и другими причинами, не связанными с сексуальностью человека. Это разнообразные неприятные переживания, сопровождающие обыденную жизнь. В результате вытеснения в сферу бессознательного они также образуют сильные энергетические очаги, которые проявляются в так называемых «ошибочных действиях».

К ошибочным действиям Фрейд относил непроизвольное забывание определенных фактов, намерений, имен, обещаний, предметов, событий, а также описки, оговорки и т. п. Эти явления объяснялись им как следствие тяжелых или неприятных переживаний, связанных с тем или иным предметом, словом, именем и др. [4, 159]

Оговорки представляют собой бессознательно детерминированные артикуляционные речевые действия, связанные с искажением звуковой основы и смысла произносимых слов. Такие искажения, особенно их смысловой характер, неслучайны. З.Фрейд утверждал, что в них проявляются скрытые от сознания личности мотивы, мысли, переживания. Оговорки возникают из столкновения бессознательных намерений человека, других его побуждений с сознательно поставленной целью поведения, которая находится в противоречии со скрытым мотивом. Когда подсознательное побеждает сознательное, то возникает оговорка. Таков психологический механизм, лежащий в основе всех ошибочных действий: они «возникают благодаря взаимодействию, а лучше сказать, противодействию двух различных намерений». [9, 25]

Забывание имен представляет собой другой пример бессознательного. Оно связано с какими-то неприятными чувствами забывающего по отношению к человеку, который носит забытое имя, или к событиям, ассоциируемым с этим именем. Такое забывание обычно происходит против воли говорящего, и данная ситуация характерна для большинства случаев забывания имен. [5, 140]

4.3 «Надсознательные» процессы

К этой категории относятся процессы образования некоего интегрального продукта в результате большой сознательной (как правило, интеллектуальной) работы. С этим явлением мы сталкиваемся, когда, пытаемся решить какую-то сложную и значимую для нас проблему. Мы долго перебираем всевозможные варианты, анализируем имеющуюся информацию, но четкого решения проблемы еще нет. И вдруг, неожиданно, как-то само собой, а, иногда используя какой-то незначительный повод, мы приходим к решению данной проблемы. Нам становится все ясно, мы четко представляем себе суть этой проблемы и знаем, как ее решить. Это уже не просто взгляд на решение какой-то проблемы, это качественно новый взгляд, который может изменить всю нашу жизнь.

Таким образом, то, что вошло в наше сознание, является действительно интегральным продуктом, хотя у нас не осталось четкого представления, почему мы пришли к такому решению проблемы. Мы знаем только то, о чем мы думали или переживали в каждый конкретный момент или определенный промежуток времени. Сам же процесс выработки решения для нас самих остался неосознаваемым. В повседневной жизни подобные явления часто называют интуицией, т. е. способом принятия решения путем анализа на уровне, находящемся вне контроля сознания. [4, 159]

Сознательные и надсознательные процессы постоянно соседствуют друг с другом. Например, хорошо известное всем человеческое чувство — любовь. Вы знаете, что любите этого человека, но почему вы его любите? Что побуждает вас любить именно этого человека, а не другого? Тем более что весьма часто ваш избранник не является лучшим из числа ваших знакомых. Это можно объяснить лишь работой определенных механизмов, которые мы назвали надсознательными процессами.

Другой пример — выбор профессии. Априори считается, что выбор профессии есть осознанный шаг. Это так, но как четко в вашем сознании отражаются причины сделанного вами выбора? Очень часто на вопрос о причинах выбора той или иной профессии мы отвечаем, что она нам нравится, или более всего подходит, или позволяет заработать на жизнь, но при этом мы часто имеем лишь смутное представление о профессии. Мы не знаем (или не стремимся узнать) условия и особенности труда. Очень часто мы действуем под давлением мнения своих родителей, друзей, жизненных условий и т. п., но не отдаем себе в этом отчета. Таким образом, наш выбор, или, точнее, процесс, определивший наше решение, не всегда осознается нами. Поэтому надсознательные процессы играют весьма значимую роль в жизни людей. К рассматриваемому классу процессов в полной мере следует отнести процессы творческого мышления, процессы переживания значимых жизненных событий, кризисы чувств, личностные кризисы и др. [4, 160]

Висновок

Психика человека чрезвычайно сложна. Для нее характерно наличие двух больших групп психических процессов и явлений, которые различаются степенью их осознания самим субъектом.

Наиболее высоким уровнем психического отражения реальности является сознание. Оно управляет самыми сложными формами поведения, требующими постоянного внимания и сознательного контроля. Человек, наделенный сознанием, в состоянии выполнять определенную работу, добиваться поставленной цели, контролировать свое поведение. Однако сознание это лишь часть многогранной человеческой психики, контролирующая многие, но далеко не все процессы.

Психические процессы и явления, которые не отражаются в сознании человека относятся к группе так называемых неосознаваемых процессов или к бессознательному. Сфера бессознательного имеет свою сложную структуру.

Бессознательное отличается от сознания тем, что отражаемая им реальность сливается с переживаниями субъекта, его отношениями к миру, поэтому в бессознательном отсутствует произвольный контроль осуществляемых субъектом действий и оценка их результатов.

Список використаних джерел

1 Введение в психологию / Под общ. ред. проф. А. В. Петровського. — Москва: Издательский центр «Академия», 1996. - 496с

2 Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций: Учебное пособие для вузов. - М.: ЧеРо, 2002. - 181с

3 Кондрашин Игорь - От недоразвитости к искаженности (статья) http://ikondrashin.narod.ru/

4 Маклаков А.Г. Загальна психологія. — СПб.: Питер, 2001. — 592с

5 Немов Р.С. Психологія: Підручник для студ. вищ. пед. навч. закладів: У 3 кн. — 4-е изд. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1: Загальні основи психології. — 688с

6 Психология сознания / Сост. и общая редакция Л. В. Куликова. — СПб.: Питер, 2001. — 480с

7 Рубинштейн C.Л. Принципы и пути развития психологии. М., 1959. - 426с - http://www.psycheya.ru/

8 Столяренко AM Психология и педагогика: Учеб. посібник для вузів. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 423с

9 Фрейд 3. Вступ до психоаналізу. Лекции (35 лекций) — 2-е изд. - М.: «Наука», 1991. - 455с

10 Щербатых Ю. В. Общая психология. Завтра экзамен. - СПб: Питер, 2008. - 272с