Професії у світі бізнесу Професія менеджер

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Брестський філіал
ПРИВАТНОГО УСТАНОВИ ОСВІТИ
"ІНСТИТУТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ
ІМ. А.М. Широкова "
Кафедра економіки та управління
Реферат
з дисципліни: "Вступ до спеціальності"
на тему: "Професії у світі бізнесу. Професія - менеджер ".
Виконав: студент 1-го курсу гр.1
економічного факультету
Мамонов Артем Володимирович
Перевірили: Медведєва Г.Т.
Леонтьєва Л.М.
2004
 
ЗМІСТ
Введення
1 Особливості управління та керівництва 4
1.1 Знання та вміння менеджера 4
1.2 Етичні норми менеджера 5
2 Процес управління 6
2.1 Управління 7
2.2 Структура і ланки управління 8
3 Прийняття та реалізація рішень 10
4 Лідерські якості 13
4.1 Як стати лідером 13
5 Сучасний керуючий 15
6 Робота менеджера 17
Висновок 18
Список використаних джерел 19
 
ВСТУП
 
Протягом усього життя людського суспільства були ті, хто керує і ті, ким керують. Але люди до початку двадцятого століття мало надавали значення поняття управління. Керівники (прикажчики, розпорядники та інші) управляли, спираючись на інтуїцію. У той час не замислювалися над цим серйозно. З початку 20 століття управління починає виділятися в самостійну науку під назвою менеджмент і продовжує розвиватися в даний час. На протязі розвитку цієї науки основна увага приділялася тому, як менеджер, (тобто керівник) повинен керувати, щоб організація працювала ефективно. Але, на жаль, мало уваги приділяли тому, як організувати роботу самого менеджера.
Сучасний розвиток суспільства показує, що успішна діяльність організації багато в чому залежить від вмілого і грамотного керівництва. У свою чергу необхідно пам'ятати, що будь-яка організація являє собою єдине ціле і якщо роботу самого менеджера не організувати належним чином, то менеджер не зможе працювати ефективно, що, безсумнівно, вплине на роботу всієї організації.
Якщо менеджер не спланує і правильно не організує свою роботу, то це призведе до втрат робочого часу, зайвої перенапруження і, в кінцевому рахунку, позначиться на якості управління.
В даний час в світі інформаційний потік зростає в геометричній прогресії.
Метою даної роботи, є розгляд організації роботи менеджерів. Тобто: як організувати роботу менеджера, щоб його праця була найбільш ефективним. Але слід пам'ятати, що праця менеджера настільки специфічний, що правильно організувати його досить проблематично. Уміння ефективно керувати, що це, наука чи мистецтво? Однозначної відповіді на це питання, напевно, не дасть ніхто. Можна лише припустити, що це якийсь синтез науки і мистецтва управління. І тому в даній роботі будуть по можливості розглянуті всі нюанси і шляхи підвищення ефективності роботи менеджера.
Менеджер - це людина, яка професійно займається
управлінською діяльністю, який повсякденно керує функціями фірми з метою збереження її основних пропорцій; це також людина, наділена повноваженнями приймати управлінські рішення та здійснювати їх виконання. Метою менеджера є забезпечення стабільної конкурентоспроможності фірми. У компанії він займає, по суті, становище людини, найнятого на роботу, що виконує кропітку і методичну роботу, але ніяк не власника, як дехто вважає.
 
 
Особливості управління та керівництва
Основна мета управління персоналом полягає у використанні з найбільшою ефективністю кадрового потенціалу підприємства. Основоположним елементом системи управління кадрами є принципи роботи з персоналом підприємства.
Основними принципами управління персоналом є наступні:
- Підбір кадрів за особистим та діловим якостям;
- Спадкоємність персоналу на основі поєднання у робочих та управлінських колективах досвідчених і молодих працівників;
чітке визначення прав, обов'язків і відповідальності кожного працівника;
- Забезпечення умов для постійного підвищення ділової та професійної кваліфікації;
- Поєднання довіри до кадрів з перевіркою виконання;
- Демократизація роботи з кадрами:
а) розгляд особистості кожного працівника, виділення його інтересів і потреб;
б) вивчення колективної думки працівників підприємства;
в) залучення рядових співробітників через їх участь у гуртках якості;
г) інформування працівників про результати та перспективи діяльності підприємства;
- Системність роботи з кадрами означає, що управління персоналом:
а) має охоплювати не окремі категорії працюючих, а весь персонал;
б) вирішувати не поточні одномоментні задачі, що виникають у діяльності працівника, а постійно дбати про нього;
в) використовувати різні прийоми, методи, засоби роботи з персоналом;
У зв'язку з цим необхідна розробка загальної моделі сучасного менеджера.
1.1 Знання та вміння менеджера.
 
Сучасний менеджер у всьому світі сприймається як ефективний, інноваційний керівник. Менеджер повинен мати широкий кругозір і системне нестандартне мислення з питань внутрішньої взаємозв'язку, факторів корпорації і взаємодії останніх із зовнішнім середовищем. Він повинен мати високі загальнолюдські якості та психологічні здібності, володіти здібностями йти на розумний і зважений ризик, уміти здійснювати бізнес - проектування, розробляти, корегувати і здійснювати бізнес-план. Вміти здійснювати маркетингові дослідження, прогнозувати розвиток організації з урахуванням потреб і заняття в ньому нових інноваційних ніш.
1.2 Етичні норми менеджера.
Менеджер у своїй діяльності з колегами та партнерами керується загальноприйнятими моральними правилами і нормами: дотримуватися методів чесної конкуренції; не використовувати «брудні гроші» у своїй діяльності; «грати у відкриту», якщо партнер робить також, намагатися виконати дану ним обіцянку при будь-яких умовах, використовувати лише чесні методи при спробі впливати на підлеглих, бути вимогливим, але не ображати гідність, бути уважним і попереджувальним.
Приватні ресурси менеджера. Основними ресурсами менеджера є: інформація та інформаційний потенціал, час і люди, вміло використовуючи які керівник забезпечує отримання високих результатів, постійно підвищуючи конкурентоспроможність керованої ним організації.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2 ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ
Зі змістовної точки зору в прочісуванні управління можна виділити наступні етапи: прогнозування, планування, організація, координація, стимулювання (мотивація), облік і контроль, аналіз.
Прогнозування являє собою процес дослідження, спрямований на з'ясування тенденції розвитку підприємства і його зовнішнього середовища.
Планування - це процес розробки планів діяльності та розвитку підприємства. План у свою чергу представляє собою систему, що включає:
- Цілі діяльності або розвитку;
- Опис етапів і способів досягнення цілей;
- Розрахунок необхідних для досягнення цілей ресурсів;
- Показники, за значенням яких можна судити про ступінь досягнення цілей, та витрачання наявних ресурсів;
Організація - це процес розміщення в просторі і в часі ресурсів, необхідних для досягнення цілей, та визначення способів їх інтеграції та взаємодії.
Координація - це регулювання взаємодії ресурсів у процесі досягнення мети.
Стимулювання представляє собою сукупність дій суб'єкта управління, що спонукають людей робити те, що вважає за потрібне суб'єкт.
Облік і контроль являє собою фіксування на якому-небудь інформаційному носії значень показників, за якими можна судити про ступінь досягнення мети, стан суб'єкта та об'єкта управління і стан зовнішнього середовища.
Аналіз - це порівняння результатів обліку і контролю з запланованими значеннями контрольованих показників.
Технологія процесу управління являє собою порядок взаємодії працівників апарату управління, інформації та технічних засобів управління при виконанні якої-небудь управлінської діяльності. Якщо технологія процесу управління оформляється документально, то в документі вказується:
- Що має бути зроблено;
- Термін виконання;
- Виконавець;
- Необхідні ресурси;
- Методика виконання;
- Місце виконання;
- Як повинен бути оформлений результат.
Саме за допомогою технології кожний з етапів процесу управління може бути розчленований на різні операції та процедури.

 

2.1 Управління


Це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації; це діяльність з узгодження й координації спільних дій учасників організації, а також щодо пристосування внутрішнього середовища організації в постійно мінливій зовнішньому середовищі. Суть управління полягає в оптимальному використанні ресурсів (землі, праці, капіталу) для досягнення поставлених цілей.

Ієрархія управління . Управління являє собою реалізацію декількох взаємозалежних функцій: планування, організація, мотивація співробітників і контроль.

Планування. Це процес розробки мети організації та заходів, спрямованих на досягнення цієї мети. Буває оперативне і стратегічне управління. За допомогою цієї функції визначаються цілі діяльності організації, засоби і найбільш ефективні методи для досягнення цих цілей. Важливим елементом цієї функції є прогнози можливих напрямків розвитку та стратегічні плани. На цьому етапі фірма повинна визначити, яких реальних результатів вона може домогтися, оцінити свої сильні і слабкі сторони, а також стан зовнішнього середовища (економічні умови в даній країні, урядові акти, позиції профспілок, дії конкуруючих організацій, переваги споживачів, суспільні погляди, розвиток технологій). Для ефективності планування воно повинно бути безперервним, гнучким і альтернативним. Необхідно мати бізнес-план на найкращі, погані і середні зовнішні умови.
Організація. Цей поділ завдань, намічених у процесі планування, між робітниками організації, тобто побудова організаційної структури. Окрім формування структури організації ця функція ще й забезпечує її всім необхідним (персонал, грошові кошти, засоби виробництва, матеріали і т.д.). Тобто на цьому етапі формуються умови для досягнення більш ефективних результатів. Якщо розглядати функцію організації більш детально, можна відмітити наступні її риси:
- Складання загального переліку робіт, необхідні для роботи організації;
- Виділення окремих видів робіт в якості самостійних структурних одиниць;
- Розробка функцій і обов'язків кожної структурної одиниці;
- Встановлення комунікацій / каналів між кожною структурною одиницею;
- Підбір співробітників і управлінців.
Мотивація. Це процес стимулювання / пробудження людей і колективу в цілому до діяльності для досягнення цілей організації. Виконуючи цю функцію, керівник здійснює матеріальне і моральне стимулювання працівників, і створює найбільш сприятливі умови для прояву їх здібностей та професійного «зростання». При гарній мотивації персонал організації виконує свої обов'язки у відповідності з цілями цієї організації та її планами. Процес мотивації передбачає створення для працівників умови / можливості для задоволення їх потреб, за умови належного виконання ними своїх обов'язків. Перш, ніж мотивувати персонал на більш ефективну роботу, керівник повинен з'ясувати реальні потреби своїх працівників. Стимули бувають двох типів: матеріальні і моральні.
Контроль. Ця функція управління передбачає оцінку та аналіз ефективності роботи організації. За допомогою контролю проводиться оцінка ступеня досягнення організації своїх цілей, і необхідна коригування намічених дій. Процес контролю включає: встановлення стандартів. Вимірювання досягнутих результатів, порівняння цих результатів з запланованими і, якщо потрібно, перегляд первинних цілей. Контроль пов'язує воєдино всі функції управління, він дозволяє витримувати потрібний напрямок діяльності організації та своєчасно коригувати невірні рішення.

 

2.2 Структура і ланки управління


Великі організації мають потребу у виконанні дуже великих обсягів управлінської роботи. Це вимагає поділу управлінської праці на горизонтальний і вертикальний.
Горизонтальний принцип поділу праці - це розстановка керівників на чолі окремих підрозділів, відділів.
Вертикальний принцип поділу праці - це створення ієрархії рівнів управління, щоб скоординувати горизонтально розділену управлінську роботу для досягнення цілей організації.
 
Керівників ділять на три категорії:
1. Керівники нижчої ланки. Це так звані операційні керівники. Найчисленніша категорія. Під неї потрапляють начальники ділянок, виконроби, майстри, завідувачі лабораторіями і т.д. Вони здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань, за використанням ресурсів (сировини, устаткування, кадрів). Робота керівника нижчої ланки є найрізноманітнішою, характеризується частими переходами від одного виду діяльності до іншого. Ступінь відповідальності керівників нижчої ланки не дуже висока, іноді в роботі присутня значна частка фізичної праці.
2. Керівники середньої ланки. Вони контролюють роботу керівників нижчої ланки і передають оброблену інформацію керівникам вищої ланки. До даного ланці ставляться начальники-керівники відділів, декани на факультетах і т.д. На керівників середньої ланки лягає істотно велика частка відповідальності.
    3. Керівники вищої ланки. Найменша категорія. Вони відповідають за розробку і реалізації стратегії організації, за прийняття особливо важливих для неї рішень. До керівників вищої ланки відносяться: президент компанії, міністр, ректор і т.д. Робота керівника вищої ланки є дуже відповідальною, тому що фронт роботи дуже великий, а темп діяльності напружений. Їх робота, в основному, полягає в розумовій діяльності. Вони постійно повинні приймати управлінські рішення. Усереднене розподіл робочого часу для керівника вищої ланки:
Звідси випливає висновок, що, безумовно, бути керівником вищої ланки престижніше, але в той же час покладається на нього і більше відповідальності.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3 Прийняття та реалізація рішення
Процес управління багатогранний, але в ньому чітко вимальовується система дій, яку можна умовно назвати технологією прийняття рішень.
Весь процес підготовки і прийняття рішення можна представити у вигляді наступних етапів:
а) виявлення проблемної ситуації, визначення мети рішення і критеріїв оцінки його результатів;
б) інформаційний цикл, етап збору інформації для ознайомлення з питанням, по якому приймається рішення (це найважливіший етап, він потребує найбільш кваліфікованого управлінського праці, вміння аналізувати, вибирати найкращий варіант рішення);
в) організація виконання прийнятого рішення (розробка плану реалізації рішення, визначення строків виконання операцій, призначення відповідальних осіб, інструктаж та інші заходи, які можуть бути необхідними для виконання прийнятого рішення);
г) контроль виконання рішення. Тільки при поєднанні всіх ланок процесу управління та дотриманні всього технологічного циклу прийняття рішення цей процес буде здійснено об'єктивно, на науковій основі. Підготовка, прийняття і реалізація рішень як процес управлінської праці керівника мають певну технологію: сукупність послідовно застосовуваних прийомів і способів досягнення цілей діяльності.
Процес рішення з технологічної точки зору можна представити у вигляді послідовності етапів і процедур, які мають між собою прямі і зворотні зв'язки. Пропонується наступна схема процесу підготовки, прийняття та реалізації рішення.
Виявлення і аналіз проблемної ситуації. Аналізується початкова інформація про стан об'єкта дослідження і зовнішнього середовища, визначаються місце і роль аналізованих об'єктів дослідження серед суміжних об'єктів та об'єктів більш високого порядку, здійснюється виявлення, структуризація і ранжирування проблем.
Перш за все визначаються стратегічні напрямки вирішення виявлених проблем для подальшого формування цілей. Стратегічні варіанти вирішення виявлених проблем викладаються в сценарії. Під сценарієм розуміється вербально-аналітичний опис існуючого і прогнозованого станів об'єкту дослідження, принципових підходів до вирішення проблем. Сценарій містить попередній розрахунок ресурсів, необхідних для вирішення проблем в рамках різних стратегічних напрямів їх реалізації.
Кінцевим результатом робіт на першому етапі вироблення рішення є виявлення так званих базових, кардинальних проблем, за вирішення яких треба братися в першу чергу, ранжування цих проблем і вибір стратегічного напрямку їх вирішення з попередньою ресурсної оцінкою.
Формування цілей. Визначаються цілі рішення базових, кардинальних проблем. Цілі повинні мати конкретні формулювання і кількісні характеристики, за якими можна буде судити про ступінь їх досягнення. Це і є кінцевим результатом робіт на другому етапі.
Виявлення повного переліку альтернатив. На цьому етапі визначається як можна більш повна сукупність альтернатив варіантів (способів, засобів) досягнення поставлених цілей. Це і є кінцевим результатом робіт на третьому етапі. У реальних умовах звичайно розглядаються два-три варіанти рішення, не більше: менше трудомісткість аналізу, менше шансів зробити грубу помилку. Однак і немає шансу прийняти найкраще рішення. Серед них взагалі може не бути найкращого. При великому наборі варіантів рішень з'являється гарантія, що в їх числі є найкращий.
Вибір допустимих альтернатив. Альтернативи, виявлені на попередньому етапі, пропускаємо через фільтр різних обмежень (ресурсних, юридичних, соціальних). Кінцевим результатом робіт на даному етапі є безліч альтернатив, що задовольняють обмеженням.
Попередній вибір кращої альтернативи. Проводиться детальний аналіз допустимих альтернатив з точки зору досягнення поставлених цілей, витрат ресурсів, відповідності конкретним умовам реалізації альтернатив. Кінцевим результатом роботи на п'ятому етапі є винесення судження про перевагу альтернатив. Ці дані системними аналітиками представляються особі, що приймає рішення, про дану проблему.
Оцінка альтернатив. На основі даних, отриманих на попередньому етапі, а також за допомогою будь-якої іншої інформації, проводиться вибір найкращого способу досягнення цілей. Кінцевим результатом робіт на шостому етапі є винесення судження з боку особи, яка приймає рішення, про перевагу варіантів досягнення поставлених цілей.
Експериментальна перевірка альтернатив. У тих випадках, коли особа, яка приймає рішення, не може у остаточному виборі найкращої альтернативи і є відповідні можливості, здійснюється експериментальна перевірка 2-3 найбільш бажаних альтернатив.
Кінцевим результатом даного етапу є отримання додаткової експериментальної інформації, необхідної для остаточного формування в особи, що приймає рішення, судження про перевагу певного варіанту рішення.
Вибір єдиного рішення. З урахуванням даних експериментальної перевірки, будь-який іншої додаткової інформації приймається остаточне рішення. Воно є кінцевим результатом робіт на даному етапі. Якщо експериментальної перевірки немає, то шостий і восьмий етапи поєднуються.
Визначення етапів, термінів і виконавців ухваленого рішення. На даному етапі прийняте рішення ділимо на складені компоненти, що мають конкретну тимчасову і адресну прив'язку.
Кінцевим результатом робіт на даному етапі є отримання відповідей по прийнятому рішенню на наступні питання: що робити? де робити? кому робити? коли робити? як робити? з ким робити? в якій послідовності робити?
Забезпечення робіт по виконанню рішення. Здійснюються доведення завдань до виконавців, забезпечення виконавців всім необхідним, вибір раціональних методів роботи, підбір і навчання кадрів, роз'яснення виконавцям цілей рішення і їх конкретної ролі в його реалізації, визначення методів стимулювання ефективного виконання рішення.
Кінцевим результатом робіт на десятому етапі є забезпечення виконавців всім необхідним і створення відповідних умов для їх ефективної роботи.
Виконання рішення. Здійснюється оперативний контроль за реалізацією рішення, усунення відхилень від реалізації рішення, внесення у разі необхідності корективів у реалізоване рішення, аналіз результату реалізованого рішення.
Кінцевий результат робіт на даному, завершальному етапі є кінцевим для всього розглянутого процесу підготовки, прийняття та реалізації рішення - повне досягнення цілей рішення у встановлені терміни в рамках відпущених ресурсів.
Досить чітке послідовне розділення на етапи існує рідко, оскільки в тій чи іншій мірі вони здійснюються паралельно.
4 Лідерські якості менеджера
Менеджер повинен бути лідером, гідним наслідування. На цьому необхідно зупинитися і розповісти детальніше. Головне завдання менеджера - робити справу за допомогою інших людей, домагатися колективної роботи. Це означає співробітництво, а не залякування. Гарного менеджера завжди турбують і інтереси усієї фірми. Він прагне збалансувати інтерес групи, інтереси "боса" та інших менеджерів, необхідність виконання роботи з необхідністю знайти час для навчання, виробничі інтереси з людськими потребами підлеглих.
4.1 Як стати лідером
Не можна позначити лідерство якоюсь формулою. Це мистецтво, майстерність, вміння, талант. Деякі люди володіють їм від природи. Інші - навчаються цьому. А треті ніколи цього не осягають.
Зрештою, кожен знаходить свій стиль. Один динамічний, чарівний, здатний надихати інших. Інший спокійний, стриманий у мові і поведінці. Проте обидва вони можуть діяти з рівною ефективністю - викликати до себе довіру і домагатися того, щоб робота виконувалася швидко і якісно. Але деякі характерні риси, все ж таки властиві лідерам різноманітних стилів.
Лідер відданий своїй фірмі, він не принижує свою фірму в очах співробітників і не принижує своїх співробітників в очах керівництва фірми.
Лідер повинен бути оптимістом. Оптиміст завжди охоче вислуховує інших і їхні ідеї, тому що він завжди чекає гарних новин. Песиміст слухає якнайменше, тому що очікує поганих новин. Оптиміст думає, що люди переважно готові прийти на допомогу, мають творчий початок, прагнуть до творення. Песиміст вважає, що вони ледачі, перекірливі і від них мало пуття. Цікаво, що обидва підходи звичайно виявляються правильними.
Лідер любить людей. Якщо робота менеджера полягає в управлінні людьми, як він може виконувати її добре, якщо не любить людей. Кращі лідери піклуються про своїх співробітників. Їх цікавить, що роблять інші. Хороший лідер доступний і не ховається за дверима кабінету. Кращі лідери людяні, вони усвідомлюють власні слабості, що робить їх більш терпимими до слабостей інших.
Лідер повинен бути сміливим. Він завжди спробує знайти новий засіб виконати завдання тільки тому, що цей спосіб краще. Але він ніколи не робить це необгрунтованим. Якщо він дозволить комусь провести експеримент і той закінчиться невдачею, то він не складе провину на нього і не втратить у нього віру.
Лідер має широту поглядів. Він ніколи не скаже: "Це не моя справа". Якщо Ви очікуєте, що Ваша група співробітників енергійно включиться в роботу, коли виникнуть які-небудь незвичні ситуації, потрібно продемонструвати їм, що Ви самі готові узятися за нове діло, коли Вас про це попросять. Лідер виявляє великий інтерес до всіх аспектів діяльності фірми.
Керівник повинен бути рішучим. Лідер завжди готовий приймати рішення. Коли є вся необхідна інформація, то правильне рішення завжди лежить на поверхні. Важче, коли відомі не всі вихідні дані, а рішення все одно необхідно прийняти. Потрібна справжня сміливість, щоб прийняти рішення й усвідомлювати при цьому, що воно може бути помилковим.
Лідер тактовний і уважний. Основний принцип: критикувати роботу, а не людини, її виконує. Один мудрець сказав, що кожне критичне зауваження потрібно упаковувати як бутерброд - між двох скиб хвали.
Справедливість - теж важлива риса лідера. Наприклад, якщо співробітник одержує надбавку, а він нічого не зробив, щоб її заслужити, у вас, ймовірно з'явиться десяток незадоволених. Коли підлеглий робить помилку, йому потрібно вказати на неї, він повинен її визнати, а потім треба забути про це.
Лідер завжди чесний. Бути чесним стосовно керівництва - це говорити вищестоящим менеджерам те, що їм, можливо, не завжди приємно чути. Бути чесним по відношенню до підлеглих - це говорити коли вони праві, і коли вони неправі. Бути чесним - це уміння визнавати свої помилки. Не завжди легко сказати правду, не ущемивши почуття інших і не показавшись нетактовним, але чесність в інтересах спільного блага - фірми і її співробітників - завжди повинна бути понад усе.
Лідер честолюбний. Він радіє не тільки за себе, але і за досягнення співробітників і розділяє їхній успіх. Він надихає в такий спосіб інших своїм ентузіазмом і енергією, і всі процвітають по службі.
Лідер послідовний і скромний. Він не потребує лестощів оточуючих, до того ж йому не треба приховувати свої помилки.
Лідер повинний бути наставником. Він допомагає своїм підлеглим розвивати в собі впевненість, любов до людей, честолюбство, ентузіазм, чесність, врівноваженість і рішучість.
Лідер упевнений у собі. Впевненість у собі без зарозумілості, віра у свої сили без зарозумілості - ось відмінні риси сильного лідера.

 


5 Сучасний керуючий


Досліджуючи політичні, соціальні, економічні та психологічні сили, що діють в розвинених країнах, і вивчаючи вплив цих сил на тих, хто займає управлінські пости, можна прийти до корисних узагальнень про змінюється зміст роботи керівника. Ці узагальнення дозволили передбачити ті здібності та вміння, які вимагають від вмілого менеджера в даний час і в майбутньому.
У сучасних умовах все більшого значення набувають галузі, пов'язані з інтелектуальною діяльністю. У Росії. У період перехідної економіки, виникає підвищений попит на менеджерів в обслуговуючих сферах - торгівля, фінанси, інформаційні технології.
Дослідження дозволили виділити одинадцять відмінних чинників, які, очевидно, будуть впливати на управлінську діяльність.
- Стреси, тиск, невизначеність у все більшій мірі присутні в більшості форм життя організації. Тому від умілих менеджерів потрібна здатність ефективно управляти собою та своїм часом.
- Ерозія традиційних цінностей призвела до серйозного розладу особистих переконань і цінностей. Тому від сучасних менеджерів потрібна здатність прояснити свої особисті цінності.
- Є широка можливість вибору. Звідси від менеджерів потрібно чітко визначити цілі, виконуваної ними роботи, а також свої особисті цілі.
- Організовані системи не в змозі забезпечити всі можливості для навчання, потрібні сучасному керівнику, отже, кожен менеджер повинен самостійно підтримувати свій власний ріст і розвиток.
- Проблем стає все більше і вони все складніше, у той час як засоби їх вирішення часто більш обмежені. Тому здатність вирішувати проблеми швидко і ефективно стає все більш важливою частиною управлінських навичок.
-Постійна боротьба за ринок збуту, енергетичні ресурси і прибутковість роблять необхідним висування нових ідей та пристосування. Значить, керівники повинні бути винахідливими і здатними гнучко реагувати на зміни ситуації.
- Традиційне ієрархічне відношення не може. Ефективне управління закликає до використання навичок впливу на оточуючих не вдаючись до прямих наказів.
- Багато традиційних школи і методи управління вичерпали свої можливості і не відповідають викликам сьогодення і майбутнього. Тому потрібні нові, більш сучасні управлінські прийоми, і багато менеджери повинні освоїти нові прийоми та підходи у ставленні до своїх підлеглих.
- Великі витрати і труднощі пов'язані тепер з використанням найманих робітників. Звідси від керівників потрібне вміле використання людських ресурсів.
- Зростаючі масштаби змін потребують освоєння нових навичок, розвитку нових підходів і боротьби з можливістю власного «управління». Від менеджерів вимагається вміння допомогти іншим в швидкому вивченні нових методів в освоєнні практичних навичок.
- Складні проблеми дедалі більшою мірою потребують об'єднання зусиль кількох людей. Спільно здійснюють рішення. Тому менеджер повинен вміти створювати і удосконалювати групи, здатні швидко ставати винахідливими, результативними в роботі.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


6 Робота менеджера


У процесі управління менеджер здійснює ряд конкретних функцій, серед яких: організація і планування діяльності колективу і своєї власної роботи; розподіл завдань і інструктаж підлеглих; контроль за ними; підготовка і читання звітів; перевірка і оцінка результатів роботи; ознайомлення з усіма новинками у світі бізнесу , техніки і технології, висування і розгляд нових ідей і пропозицій; вирішення питань, що виходять за межі компетенції підлеглих; знайомство з поточною кореспонденцією; відповіді на і прийом відвідувачів; проведення зборів і представництво; заповнення форм звітності; ведення переговорів; підвищення кваліфікації.
Всі ці роботи характеризуються: високою розмаїтістю, розмаїтістю форми самих цих дій і місця їхнього здійснення, широкими контактами і комунікаціями усередині і поза фірмою, швидкою зміною подій, людей і дій.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВОК
У будь-якому випадку, до менеджера пред'являються великі вимоги, які хороший менеджер зможе задовольнити тільки якщо він буде постійно вдосконалюватися, адже меж майстерності немає.
Хоча визнання власних кордонів - це сама по собі рушійна сила для вдосконалення, тим не менш необхідні знання та напрацьовуваний досвід для придбання нових навичок і підходів у вирішенні виникаючих питань. Значні зміни особистості припускають впевненість у собі, розвиток вміння робити все по-новому, а також підтримку цього вміння Завдання менеджера - знайти спосіб проаналізувати свої підходи й уміння, перевірити потенціал, навчитися діяти по-іншому. Кожному доводиться вчитися на власному досвіді, мало в чому можна переконати за допомогою описів, поки людина не відчує і не пізнає це самостійно.
У минулому десятилітті люди, які займаються підготовкою та підвищенням кваліфікації менеджерів, розробили багато практичних методів, що допомагають їм розвинути і випробувати власний стиль і здібності. Майже завжди при цьому керівники опановують новими навичками, поглиблюють розуміння своєї професії, виявляють раніше приховані здібності. А безпосереднє особисту участь і навчання на власному досвіді - це найбільш плідний шлях придбання та успішного застосування нових
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Реферат
66.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Бібліотечна професія в сучасному світі
Сфера готельного бізнесу в сучасному світі на прикладі готелю Х нде 2
Сфера готельного бізнесу в сучасному світі на прикладі готелю Х нде
Сфера готельного бізнесу в сучасному світі на прикладі готелю Хенде
Рекламний менеджер
Менеджер і організація
Лідер і менеджер
Ефективний менеджер
Що повинен знати менеджер
© Усі права захищені
написати до нас