ЗМІСТ
ВСТУП
1. Психологічні основи професійної підготовки фахівців та забезпечення їх майбутньої діяльності
2. Конструювання процесу психологічної освіти
3. Лекція як метод викладання психології
4. Кваліфікаційні вимоги до фахівців-психологам в Росії і за кордоном.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У вітчизняній і зарубіжній літературі, присвяченій розгляду професійного розвитку та професійної підготовки людини, підкреслюється, що даний процес тісно пов'язаний з соціалізацією людини, що передбачає освоєння людиною нових соціальних ролей і формування якостей і здібностей, необхідних для виконання суспільних функцій. Їх взаємозв'язок полягає в тому, що в ході професіоналізації людина освоює найважливішу, з точки зору інтересів суспільства, соціальну роль - професію, що володіє певним статусом і престижністю. Її освоєння відбувається, в основному, в рамках тих самих інститутів, в яких набуваються і вдосконалюються найважливіші якості людини (школа, ВНЗ, професійне співтовариство). Крім того, етапи соціалізації за часом та змістом, найчастіше, збігаються з етапами професіоналізму.
Професійний розвиток - невід'ємною частиною життєдіяльності людини, що реалізується в системі умов та факторів, що обумовлюють наявність або відсутність можливостей для задоволення потреб людини та формування якостей, потрібних не тільки для конкретної професійної діяльності, але і що обумовлюють можливість самостійного планування свого життя та саморегуляції власних дій, спрямованих на його здійснення.
Для кожної конкретної людини його професія виступає в якості певної соціально зафіксованої сфери докладання своїх трудових дій, яка, з одного боку, сприяє його самореалізації, а з іншого боку - забезпечує засобами до існування. Професія - це історично виникла форма діяльності, необхідна для суспільства, для виконання якої людина повинна володіти сумою знань і навичок, мати відповідні здібності і професійно важливі якості.
1. Психологічні основи професійної підготовки фахівців та забезпечення їх майбутньої діяльності
Професійна підготовка фахівців передбачає професійне навчання, в результаті якого навчається оволодіває системою наукових знань і пізнавальних умінь, навичок. У результаті професійної освіти розвивається світогляд. Навчання відбувається у взаємодії педагога та студента, також важлива самостійна робота студента, його активна позиція в навчанні. Головна мета: професійне самовизначення, найтіснішим чином пов'язане з смисложиттєвих самовизначенням. Для професійного заняття психологією важливі особистісні якості, так як інструментом роботи для психолога, багато в чому, є його особистість. З метою формування особистості професіонала використовуються різноманітні психолого-педагогічні стратегії, такі як, стратегія розвитку і доразвітія потрібних психологічних якостей; стратегія жорсткого формування, навчання чіткому складу трудових дій; стратегія м'якого формування як навчання широкого спектру трудових дій; стратегія корекції; стратегія розвитку особистості професіонала .
Одним з важливих аспектів професійної підготовки є формування узагальненої орієнтування в цілях, предметі, засобах, складі професійної діяльності. Це є проблемою, так як складні види професійної діяльності не піддаються строгому аналізу, завжди залишають людині простір для творчого пошуку.
Особливу проблему становить побудова смислової картини світу професіонала. На думку гуманістичних психологів, основне завдання освіти - не передача знань, а з формування здатності знаходити унікальні смисли. Професія - це один із способів відповісти на питання: навіщо я в цьому світі? Де моє місце в ньому? Відповіді на ці питання пов'язані з розвитком професійної самосвідомості, власне і забезпечує професійний розвиток, ріст і нормальне щоденне функціонування професіонала. Професійне самосвідомість - це уявлення про себе як про професіонала, сукупність самооцінок і описів, емоційних відносин до себе як до професіонала. Саме ця структура дозволяє невдоволення собою перетворити на професійне зростання.
В останні роки постало серйозне питання про підготовку морального професіонала. Головне в такій підготовці - це формування правильного ставлення до праці. Щоб праця ставала потребою, звичним життям і улюбленою частиною життя.
Важливе місце в підготовці займає активність самого студента. Багатьом студентам тільки належить стати суб'єктами навчальної діяльності, оволодіти тими навичками самостійно вчитися, якими вони не встигли опанувати в середній школі. Студентам рекомендується виробляти свій стиль навчально-професійної діяльності, опановувати самостійною роботою з підручниками, розвивати схильності до дослідницької та практичної роботи. Це призводить до значної перебудови мислення студента в бік формування професійного.
І, нарешті, психологія досить нова, молода галузь практики для нашої країни. Тому в її викладанні є деяка неструктурованість. Студентові необхідно самому докласти зусиль для структурування матеріалу, для вироблення в себе системи науки і практики. Він несе відповідальність за той світогляд, що в нього складеться до кінця навчання.
· Враховує стан соціокультурного середовища, потреб і можливостей зацікавлених сторін;
· Орієнтується на оптимальний кінцевий результат освіти;
· Дотримується спадкоємність стандартів по щаблях освіти;
· Враховує національно-регіональні особливості в розвитку освіти і особистостей учнів;
· Відповідає інтересам держави, окремо взятого регіону та типу навчального закладу, вимогам виховання і розвитку особистості учня;
· Нормалізує навчальне навантаження учнів, приводить її у відповідність до вимог різнорівневої підготовки у різних типах навчальних закладів з урахуванням наступності у навчанні.
Встановлені стандарти приймаються за еталон при оцінці якості освіти та підготовки фахівця. Цілі професійного навчання визначаються виходячи з уявлень про майбутню професійної і громадської діяльності фахівця. Така діяльнісна модель повинна бути прогностичної, враховувати перспективи, тенденції розвитку науково-технічного прогресу у професійній сфері діяльності. У сучасних економічних умовах в якості значущого критерію ефективності функціонування освітньої системи пропонується розглядати «конкурентоспроможність» фахівця як його готовність до успішної діяльності на ринку праці.
Таким чином, для реалізації цілей освіти і включення його змісту в контекст освітнього закладу необхідно мати на увазі три складові, які повинні визначати специфіку підготовки майбутнього психолога:
· «Знаннєвої» складова, тобто наукові психологічні знання про об'єкти і процеси навколишнього світу, здатні послужити основою для їх залучення у професійній діяльності та життєдіяльності майбутнього фахівця;
· Професійна складова, тобто нормативні уявлення про основні види діяльності випускника;
· Освітня складова, тобто сукупність методичних засобів та організаційних форм взаємодії учня і викладачів.
«Діяльнісна модель" фахівця відображена в спеціальному нормативному документі - кваліфікаційних вимогах, тобто вимогах до рівня професійної підготовки випускника вузу. При цьому кваліфікаційні вимоги (кваліфікаційні характеристики) розробляються на спеціальність (спеціалізацію) комісіями у складі представників установ, підприємств та організацій, для яких ведеться підготовка фахівців цього профілю, і представників відповідного ВНЗ.
Навчальні плани та навчальні програми розробляються на основі державних освітніх стандартів, професійних освітніх програм і кваліфікаційних вимог до випускників вузу за відповідними спеціальностями.
У навчально-виховному процесі вузу лекція виконує декілька функцій. Найважливішими з них є:
· Інформаційно-пізнавальна - виклад навчального матеріалу за програмою, заповнення розриву між підручником і життям, орієнтування на нове в психологічній літературі;
· Світоглядна - формування наукового світогляду, точніше - визначення його загального ідейно-теоретичного напрямку;
· Логіко-методологічна - формування творчого мислення студентів, озброєння їх методологією наукового дослідження;
· Виховна - вироблення ставлення до життя людини і суспільства, об'єктивна оцінка подій і явищ в житті країни і за її межами;
· Методична - виклад конкретних рекомендацій щодо самостійного творчого накопиченню, поглибленню і закріпленню психологічних знань, орієнтування на науковий пошук по актуальних проблемах.
Незважаючи на те, що кожна лекція повинна певною мірою виконувати перелічені функції, вона покликана вирішувати також і специфічні завдання. Тому в процесі викладання психології навчальним планом може бути передбачено читання різних видів лекцій: настановної (вступної), навчально-програмної, зі спецкурсу, оглядово-підсумкової.
Установчі лекції покликані відновити раніше набуті студентами знання, а також допомогти їм організувати свою самостійну роботу з вивчення психології, підготувати їх до сприйняття більш складних проблем.
Навчально-програмна лекція є основним видом занять. Вона забезпечує логіку і цілісність курсу, виклад головних, вузлових питань психології. Спецкурси читаються за новими або малоразработанним проблем психології, часто остродіскуссіонним. Оглядово-підсумкові лекції читаються на заключному етапі вивчення психології, частіше перед екзаменаційною сесією. У них дається лише короткий огляд вивченого матеріалу.
При підготовці лекції викладач керується навчальною програмою курсу психології, рекомендаціями, виробленими предметно-методичними комісіями. Підготовка до лекції - складний процес, що включає кілька етапів:
1) збір необхідного матеріалу відповідно до програми;
2) розробку детального плану (основні питання лекції затверджуються на предметно-методичної комісії);
3) відбір матеріалу для безпосереднього використання в лекції;
4) визначення головних проблем і пошук того, чим можна пробудити інтерес аудиторії, на що швидше відгукнуться студенти (живий зв'язок з життям, з тим, що їх чекає в роботі, і т. п.);
5) складання тексту лекції, її конспекту чи інших робочих записів;
6) визначення логічної послідовності основних положень навчальних питань лекції;
7) продумування виховних можливостей та форм активізації уваги студентів;
8) вибір необхідних ТСО, часу їх застосування, визначення інших форм наочності;
9) формулювання висновків і рекомендацій для самостійної роботи.
Найважливішим робочим документом, у якому розгортається логічна структура лекції, кристалізується її задум, є план. Виклад матеріалу має бути ясним, послідовним і доказовим. Важливу роль у доказі істинності змісту лекції відіграє вміле використання фактичного матеріалу.
Будь-яка лекція повинна мати логічне завершення, роль якого виконує ув'язнення. Висновки по лекції підсумовують роздуми викладача з навчальних питань.
Мотиваційна сфера характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх елементів, що спонукають, регулюють та направляють діяльність, забезпечують орієнтування в цілі та норми професійної діяльності. Мотиваційна сфера професіонала включає професійне покликання, професійні наміри, ціннісні орієнтації, мотиви професійної діяльності, професійні претензії, професійні очікування. Професійні мотиви повинні бути стійкими, інтенсивними, з яскравим емоційним забарвленням.
Операциональная сфера психіки професіонала забезпечує виконавську частина професійної діяльності. Операциональная сфера - це сукупність засобів (знання, вміння, навички) і психологічних ресурсів особистості, які психолог використовує для виконання професійних обов'язків. Розвиток операціональної сфери забезпечує відповідність процесуальної сторони професійної діяльності нормативним вимогам. Серед найважливіших операціональних показників розвитку професіонала - професійні здібності, що дозволяють особистості як можна більш повно відповідати вимогам професії. Деякі дослідники (А. А. Борисова) виділяють як важливе структурний якість професійну проникливість, соціальний інтелект (Н. А. Амінов), здатність психолога вирішувати завдання на спілкування (Н. В. Бачманова).
Крім цих вимог існує вимога досвіду практичної роботи. У відповідних нормативних документах багатьох країн містяться вказівки на те, що повноцінним психологом-консультантом або психологом-психотерапевтом можна стати після проходження практики (500-600 годин) під керівництвом професіонала, а також після досягнення певного віку (27-29 років).
Зарубіжний досвід показує, що оцінка рівня кваліфікації - це найважливіших елемент регулювання їх діяльності. Так у США та багатьох Європейських країнах ліцензування та сертифікація психолога є необхідною умовою початку його професійної діяльності. Правом наділяти повноваженнями і регулювати практичну діяльність психолога користуються спеціальні комісії, які складаються не тільки з чиновників, але здебільшого з представників університетських кафедр, клінік, центрів реабілітації та ін Здійснюється комплексна перевірка кандидатів на отримання ліцензії, що складається з професійного іспиту та аналізу досвіду їх самостійної практики.
У нашій країні цілісної комплексної системи перевірки відповідності кваліфікаційним вимогам психологів на різних етапах їх професійної діяльності поки немає. Виняток становлять численні курси підвищення кваліфікації для працівників освіти, медичних працівників та інших, які дозволяють підтвердити або підвищити свою професійну категорію. Якість навчання на таких курсах, як правило, залишає бажати кращого.
Передбачається, що в майбутньому в нашій країні сертифікація психологів буде здійснюватися на основі експертного оцінювання діяльності професіонала, його знань теорії. За окремим вузьким спеціалізаціями практикуючих психологів передбачається ввести різні кваліфікаційні вимоги.
ВИСНОВОК
Професіоналізм - це сукупність, набір особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання професійної діяльності. У цьому сенсі професіоналізм розглядається як психологічна складова тог, що повинно бути сформоване і розвинуте в ході професіоналізації.
Індивідуальна характеристика ступеня відповідності фахівця професійним вимогам називається професійною компетентністю. Основними показниками компетентності виступає характер результатів праці. Дослідники розрізняють такі види компетентності: спеціальна компетентність як володіння засобами і способами професійної діяльності і здатність до їх подальшому вдосконаленню; соціальна компетентність як готовність і здатність до співпраці з іншими особами, залученими до трудового процесу на основі загальноприйнятих норм професійного спілкування; індивідуальна компетентність як здатність до самореалізації та розвитку своєї професійної індивідуальності.
Розвитку професійної компетентності і служить професійну освіту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Маркова А.К. Психологія професіоналізму. - М., 1996;
2. Бархан Б.П. Введення в професію психолога. - М., 1999;
3. Макаров С.П. Професійна підготовка фахівців / / Матеріали міжрегіональної конференції. - Еліста, 2003.
ВСТУП
1. Психологічні основи професійної підготовки фахівців та забезпечення їх майбутньої діяльності
2. Конструювання процесу психологічної освіти
3. Лекція як метод викладання психології
4. Кваліфікаційні вимоги до фахівців-психологам в Росії і за кордоном.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У вітчизняній і зарубіжній літературі, присвяченій розгляду професійного розвитку та професійної підготовки людини, підкреслюється, що даний процес тісно пов'язаний з соціалізацією людини, що передбачає освоєння людиною нових соціальних ролей і формування якостей і здібностей, необхідних для виконання суспільних функцій. Їх взаємозв'язок полягає в тому, що в ході професіоналізації людина освоює найважливішу, з точки зору інтересів суспільства, соціальну роль - професію, що володіє певним статусом і престижністю. Її освоєння відбувається, в основному, в рамках тих самих інститутів, в яких набуваються і вдосконалюються найважливіші якості людини (школа, ВНЗ, професійне співтовариство). Крім того, етапи соціалізації за часом та змістом, найчастіше, збігаються з етапами професіоналізму.
Професійний розвиток - невід'ємною частиною життєдіяльності людини, що реалізується в системі умов та факторів, що обумовлюють наявність або відсутність можливостей для задоволення потреб людини та формування якостей, потрібних не тільки для конкретної професійної діяльності, але і що обумовлюють можливість самостійного планування свого життя та саморегуляції власних дій, спрямованих на його здійснення.
Для кожної конкретної людини його професія виступає в якості певної соціально зафіксованої сфери докладання своїх трудових дій, яка, з одного боку, сприяє його самореалізації, а з іншого боку - забезпечує засобами до існування. Професія - це історично виникла форма діяльності, необхідна для суспільства, для виконання якої людина повинна володіти сумою знань і навичок, мати відповідні здібності і професійно важливі якості.
1. Психологічні основи професійної підготовки фахівців та забезпечення їх майбутньої діяльності
Професійна підготовка фахівців передбачає професійне навчання, в результаті якого навчається оволодіває системою наукових знань і пізнавальних умінь, навичок. У результаті професійної освіти розвивається світогляд. Навчання відбувається у взаємодії педагога та студента, також важлива самостійна робота студента, його активна позиція в навчанні. Головна мета: професійне самовизначення, найтіснішим чином пов'язане з смисложиттєвих самовизначенням. Для професійного заняття психологією важливі особистісні якості, так як інструментом роботи для психолога, багато в чому, є його особистість. З метою формування особистості професіонала використовуються різноманітні психолого-педагогічні стратегії, такі як, стратегія розвитку і доразвітія потрібних психологічних якостей; стратегія жорсткого формування, навчання чіткому складу трудових дій; стратегія м'якого формування як навчання широкого спектру трудових дій; стратегія корекції; стратегія розвитку особистості професіонала .
Одним з важливих аспектів професійної підготовки є формування узагальненої орієнтування в цілях, предметі, засобах, складі професійної діяльності. Це є проблемою, так як складні види професійної діяльності не піддаються строгому аналізу, завжди залишають людині простір для творчого пошуку.
Особливу проблему становить побудова смислової картини світу професіонала. На думку гуманістичних психологів, основне завдання освіти - не передача знань, а з формування здатності знаходити унікальні смисли. Професія - це один із способів відповісти на питання: навіщо я в цьому світі? Де моє місце в ньому? Відповіді на ці питання пов'язані з розвитком професійної самосвідомості, власне і забезпечує професійний розвиток, ріст і нормальне щоденне функціонування професіонала. Професійне самосвідомість - це уявлення про себе як про професіонала, сукупність самооцінок і описів, емоційних відносин до себе як до професіонала. Саме ця структура дозволяє невдоволення собою перетворити на професійне зростання.
В останні роки постало серйозне питання про підготовку морального професіонала. Головне в такій підготовці - це формування правильного ставлення до праці. Щоб праця ставала потребою, звичним життям і улюбленою частиною життя.
Важливе місце в підготовці займає активність самого студента. Багатьом студентам тільки належить стати суб'єктами навчальної діяльності, оволодіти тими навичками самостійно вчитися, якими вони не встигли опанувати в середній школі. Студентам рекомендується виробляти свій стиль навчально-професійної діяльності, опановувати самостійною роботою з підручниками, розвивати схильності до дослідницької та практичної роботи. Це призводить до значної перебудови мислення студента в бік формування професійного.
І, нарешті, психологія досить нова, молода галузь практики для нашої країни. Тому в її викладанні є деяка неструктурованість. Студентові необхідно самому докласти зусиль для структурування матеріалу, для вироблення в себе системи науки і практики. Він несе відповідальність за той світогляд, що в нього складеться до кінця навчання.
2. Конструювання процесу психологічної освіти
Основним нормативним документом, що визначає цільові орієнтири підготовки фахівців, є вимоги Державного освітнього стандарту. Стандарт-це інтегрована міждисциплінарна категорія, покликана закріпити уявлення про цільової моделі такого складного багатопрофільного, багаторівневого об'єкта, як освітня система. Державний освітній стандарт - нормативний документ, який:· Враховує стан соціокультурного середовища, потреб і можливостей зацікавлених сторін;
· Орієнтується на оптимальний кінцевий результат освіти;
· Дотримується спадкоємність стандартів по щаблях освіти;
· Враховує національно-регіональні особливості в розвитку освіти і особистостей учнів;
· Відповідає інтересам держави, окремо взятого регіону та типу навчального закладу, вимогам виховання і розвитку особистості учня;
· Нормалізує навчальне навантаження учнів, приводить її у відповідність до вимог різнорівневої підготовки у різних типах навчальних закладів з урахуванням наступності у навчанні.
Встановлені стандарти приймаються за еталон при оцінці якості освіти та підготовки фахівця. Цілі професійного навчання визначаються виходячи з уявлень про майбутню професійної і громадської діяльності фахівця. Така діяльнісна модель повинна бути прогностичної, враховувати перспективи, тенденції розвитку науково-технічного прогресу у професійній сфері діяльності. У сучасних економічних умовах в якості значущого критерію ефективності функціонування освітньої системи пропонується розглядати «конкурентоспроможність» фахівця як його готовність до успішної діяльності на ринку праці.
Таким чином, для реалізації цілей освіти і включення його змісту в контекст освітнього закладу необхідно мати на увазі три складові, які повинні визначати специфіку підготовки майбутнього психолога:
· «Знаннєвої» складова, тобто наукові психологічні знання про об'єкти і процеси навколишнього світу, здатні послужити основою для їх залучення у професійній діяльності та життєдіяльності майбутнього фахівця;
· Професійна складова, тобто нормативні уявлення про основні види діяльності випускника;
· Освітня складова, тобто сукупність методичних засобів та організаційних форм взаємодії учня і викладачів.
«Діяльнісна модель" фахівця відображена в спеціальному нормативному документі - кваліфікаційних вимогах, тобто вимогах до рівня професійної підготовки випускника вузу. При цьому кваліфікаційні вимоги (кваліфікаційні характеристики) розробляються на спеціальність (спеціалізацію) комісіями у складі представників установ, підприємств та організацій, для яких ведеться підготовка фахівців цього профілю, і представників відповідного ВНЗ.
Навчальні плани та навчальні програми розробляються на основі державних освітніх стандартів, професійних освітніх програм і кваліфікаційних вимог до випускників вузу за відповідними спеціальностями.
3.Лекція як метод викладання психології
Читання лекційного курсу є одним з вирішальних факторів навчання та виховання у вузах. Лекція - систематичне, послідовне, монологічне виклад викладачем навчального матеріалу, як правило, теоретичного характеру. Лекція є не тільки формою викладу основного змісту тієї чи іншої теми, а й ведучим видом навчальної роботи. Лекція, на відміну від підручника, може і повинна бути актуальною, містити масу відомостей, почерпнутих з різних джерел. Лекції дозволяють швидко реагувати на зміни у житті та наукові відкриття, мають необмежену можливість безперервного оновлення і збагачення.У навчально-виховному процесі вузу лекція виконує декілька функцій. Найважливішими з них є:
· Інформаційно-пізнавальна - виклад навчального матеріалу за програмою, заповнення розриву між підручником і життям, орієнтування на нове в психологічній літературі;
· Світоглядна - формування наукового світогляду, точніше - визначення його загального ідейно-теоретичного напрямку;
· Логіко-методологічна - формування творчого мислення студентів, озброєння їх методологією наукового дослідження;
· Виховна - вироблення ставлення до життя людини і суспільства, об'єктивна оцінка подій і явищ в житті країни і за її межами;
· Методична - виклад конкретних рекомендацій щодо самостійного творчого накопиченню, поглибленню і закріпленню психологічних знань, орієнтування на науковий пошук по актуальних проблемах.
Незважаючи на те, що кожна лекція повинна певною мірою виконувати перелічені функції, вона покликана вирішувати також і специфічні завдання. Тому в процесі викладання психології навчальним планом може бути передбачено читання різних видів лекцій: настановної (вступної), навчально-програмної, зі спецкурсу, оглядово-підсумкової.
Установчі лекції покликані відновити раніше набуті студентами знання, а також допомогти їм організувати свою самостійну роботу з вивчення психології, підготувати їх до сприйняття більш складних проблем.
Навчально-програмна лекція є основним видом занять. Вона забезпечує логіку і цілісність курсу, виклад головних, вузлових питань психології. Спецкурси читаються за новими або малоразработанним проблем психології, часто остродіскуссіонним. Оглядово-підсумкові лекції читаються на заключному етапі вивчення психології, частіше перед екзаменаційною сесією. У них дається лише короткий огляд вивченого матеріалу.
При підготовці лекції викладач керується навчальною програмою курсу психології, рекомендаціями, виробленими предметно-методичними комісіями. Підготовка до лекції - складний процес, що включає кілька етапів:
1) збір необхідного матеріалу відповідно до програми;
2) розробку детального плану (основні питання лекції затверджуються на предметно-методичної комісії);
3) відбір матеріалу для безпосереднього використання в лекції;
4) визначення головних проблем і пошук того, чим можна пробудити інтерес аудиторії, на що швидше відгукнуться студенти (живий зв'язок з життям, з тим, що їх чекає в роботі, і т. п.);
5) складання тексту лекції, її конспекту чи інших робочих записів;
6) визначення логічної послідовності основних положень навчальних питань лекції;
7) продумування виховних можливостей та форм активізації уваги студентів;
8) вибір необхідних ТСО, часу їх застосування, визначення інших форм наочності;
9) формулювання висновків і рекомендацій для самостійної роботи.
Найважливішим робочим документом, у якому розгортається логічна структура лекції, кристалізується її задум, є план. Виклад матеріалу має бути ясним, послідовним і доказовим. Важливу роль у доказі істинності змісту лекції відіграє вміле використання фактичного матеріалу.
Будь-яка лекція повинна мати логічне завершення, роль якого виконує ув'язнення. Висновки по лекції підсумовують роздуми викладача з навчальних питань.
4. Кваліфікаційні вимоги до фахівців-психологам в Росії і за кордоном
Професійна кваліфікація, відображаючи ступінь відповідності фахівця вимогам професії на певному етапі професіоналізації, є складовою частиною його професіоналізму. Своє безпосереднє вираження професіоналізм практичного психолога знаходить у мотиваційній і операциональной сферах.Мотиваційна сфера характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх елементів, що спонукають, регулюють та направляють діяльність, забезпечують орієнтування в цілі та норми професійної діяльності. Мотиваційна сфера професіонала включає професійне покликання, професійні наміри, ціннісні орієнтації, мотиви професійної діяльності, професійні претензії, професійні очікування. Професійні мотиви повинні бути стійкими, інтенсивними, з яскравим емоційним забарвленням.
Операциональная сфера психіки професіонала забезпечує виконавську частина професійної діяльності. Операциональная сфера - це сукупність засобів (знання, вміння, навички) і психологічних ресурсів особистості, які психолог використовує для виконання професійних обов'язків. Розвиток операціональної сфери забезпечує відповідність процесуальної сторони професійної діяльності нормативним вимогам. Серед найважливіших операціональних показників розвитку професіонала - професійні здібності, що дозволяють особистості як можна більш повно відповідати вимогам професії. Деякі дослідники (А. А. Борисова) виділяють як важливе структурний якість професійну проникливість, соціальний інтелект (Н. А. Амінов), здатність психолога вирішувати завдання на спілкування (Н. В. Бачманова).
Крім цих вимог існує вимога досвіду практичної роботи. У відповідних нормативних документах багатьох країн містяться вказівки на те, що повноцінним психологом-консультантом або психологом-психотерапевтом можна стати після проходження практики (500-600 годин) під керівництвом професіонала, а також після досягнення певного віку (27-29 років).
Зарубіжний досвід показує, що оцінка рівня кваліфікації - це найважливіших елемент регулювання їх діяльності. Так у США та багатьох Європейських країнах ліцензування та сертифікація психолога є необхідною умовою початку його професійної діяльності. Правом наділяти повноваженнями і регулювати практичну діяльність психолога користуються спеціальні комісії, які складаються не тільки з чиновників, але здебільшого з представників університетських кафедр, клінік, центрів реабілітації та ін Здійснюється комплексна перевірка кандидатів на отримання ліцензії, що складається з професійного іспиту та аналізу досвіду їх самостійної практики.
У нашій країні цілісної комплексної системи перевірки відповідності кваліфікаційним вимогам психологів на різних етапах їх професійної діяльності поки немає. Виняток становлять численні курси підвищення кваліфікації для працівників освіти, медичних працівників та інших, які дозволяють підтвердити або підвищити свою професійну категорію. Якість навчання на таких курсах, як правило, залишає бажати кращого.
Передбачається, що в майбутньому в нашій країні сертифікація психологів буде здійснюватися на основі експертного оцінювання діяльності професіонала, його знань теорії. За окремим вузьким спеціалізаціями практикуючих психологів передбачається ввести різні кваліфікаційні вимоги.
ВИСНОВОК
Професіоналізм - це сукупність, набір особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання професійної діяльності. У цьому сенсі професіоналізм розглядається як психологічна складова тог, що повинно бути сформоване і розвинуте в ході професіоналізації.
Індивідуальна характеристика ступеня відповідності фахівця професійним вимогам називається професійною компетентністю. Основними показниками компетентності виступає характер результатів праці. Дослідники розрізняють такі види компетентності: спеціальна компетентність як володіння засобами і способами професійної діяльності і здатність до їх подальшому вдосконаленню; соціальна компетентність як готовність і здатність до співпраці з іншими особами, залученими до трудового процесу на основі загальноприйнятих норм професійного спілкування; індивідуальна компетентність як здатність до самореалізації та розвитку своєї професійної індивідуальності.
Розвитку професійної компетентності і служить професійну освіту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Маркова А.К. Психологія професіоналізму. - М., 1996;
2. Бархан Б.П. Введення в професію психолога. - М., 1999;
3. Макаров С.П. Професійна підготовка фахівців / / Матеріали міжрегіональної конференції. - Еліста, 2003.