Богатюк Ольга Ростиславівна
Ефективність і якість роботи будь-якого лікувально-профілактичного закладу у великій мірі залежать від рівня діагностичних служб.
Променева діагностика за останнє століття зазнала бурхливий розвиток, трансформацію методик і апаратури, завоювала міцні позиції в діагностиці і продовжує дивувати своїми воістину невичерпними можливостями.
Історія променевої діагностики
Родоначальник променевої діагностики, рентгенівський метод з'явився після відкриття в 1895 р. рентгенівського випромінювання, що дало початок розвитку нової медичній науці - рентгенології.
Першими об'єктами дослідження були кісткова система та органи дихання.
У 1921 році була розроблена методика рентгенографії на заданій глибині - пошарово, і в практику широко увійшла томографія, значно обогатившая діагностику.
Нові можливості з'явилися завдяки контрастированию порожнистих органів (спочатку органів шлунково-кишкового тракту шляхом введення суспензії сірчанокислого барію, а потім судинної і сечової системи шляхом введення рідких контрастних речовин).
Можливість рентгенівського дослідження судин дозволила розширити й ускладнити коло оперативних втручань (від заміни частини периферичного судини різними трансплантатами з метою відновлення кровотоку до аортокоронарного шунтування, якому обов'язково передує коронарокардіографія). Крім того, рентгенівське дослідження судин дало поштовх розвитку нового напряму - рентгенохірургії, при якому під контролем рентгенівського екрану виробляється розширення звуженої ділянки судини, видалення атеросклеротичних бляшок.
На очах одного покоління протягом 20-30 років рентгенологія вийшла з темних кабінетів, зображення з екранів перейшло на телемонітори, а потім трансформувалося в цифрове на моніторі комп'ютера.
У 70-80-ті роки в променевій діагностиці відбуваються революційні перетворення. У практику впроваджуються нові методи отримання зображення.
Цей етап характеризується наступними особливостями:
Переходом від одного виду випромінювання (рентгенівського), що застосовується для отримання зображення до інших:
ультразвуковому випромінювання
довгохвильові електромагнітні випромінювання інфрачервоного діапазону (термографія)
випромінювання радіочастотного діапазону (ЯМР - ядерно-магнітний резонанс)
Використанням ЕОМ для обробки сигналів і побудови зображення.
Переходом від одномоментного зображення до сканування (послідовна реєстрація сигналів від різних точок).
Ультразвуковий метод дослідження прийшов у медицину значно пізніше рентгенівського, але розвивався ще стрімкіше і став незамінним завдяки своїй простоті, відсутності протипоказань внаслідок нешкідливості для пацієнта і великий інформативності. За короткий час був пройдений шлях від серошкального сканування до методик з кольоровим зображенням і можливістю вивчення судинного русла - допплерографії.
Ультразвукове і рентгенологічне дослідження різних органів
Слід зазначити, що всі діагностичні методи розвивалися паралельно, в чомусь змагаючись, іноді витісняючи, але частіше доповнюючи один одного.
Наприклад, довгий час точилася суперечка про діагностичні можливості рентгенівського методу дослідження шлунка й гастроскопії. За визнанням багатьох фахівців у кожного методу є свої дозволяють здібності і свої межі, але поки не йде мова про заміну одного іншим.
А ось при дослідженні жовчного міхура повністю відмовилися від рентгенівського методу, переконавшись, що ультразвукове дослідження в даному випадку більш інформативно.
Ультразвукове дослідження серця (ехокардіографія), особливо з появою допплерівських апаратів, також практично витіснило рентгенографію серця, проведену з контрастуванням стравоходу, проте кардіохірурги нерідко призначають рентгенівські знімки серця.
Діагностика захворювань сечової системи проводиться як з допомогою УЗД (особливо екстрена), так і рентгенологічно (наприклад, диференціювати кісти ниркового синуса і розширення чашково-мискової системи можна тільки за допомогою внутрішньовенної урографії).
Дослідження молочних залоз також повинно бути комплексним. Визнаним алгоритмом при цьому вважається наступний: жінки до 35 років починають дослідження з УЗД, і лише за певних показників направляються потім на мамографію, жінки старше 35 років починають дослідження з мамографії, а потім їм проводиться УЗД.
У висновку слід зазначити, що найкращий ефект дає комплексна діагностика. Об'єднання променевих методів дослідження в єдину діагностичну структуру підвищує якість діагностики. Лікар - променевої діагност може розробити оптимальний план обстеження, грамотно доповнити одне дослідження іншим. Такий підхід прискорює період обстеження, знижує витрати на них, дозволяє уникнути діагностичних помилок.