Зміст
1. Короткі теоретичні відомості
2. Розробка алгоритму розв’язання задачі
3. Результати обчислень і оцінка похибки
Висновки
Література
Додаток
1. Короткі теоретичні відомості
Часто задачі техніки і природознавства математично зводяться до відшукання розв’язку певного диференціального рівняння (або системи таких рівнянь), який задовольняє певні початкові умови (задачі Коші). Про інтегрувати таке рівняння в скінченому вигляді вдається досить рідко. при цьому дістають здебільшого такий вигляд, до якого шукана функція входить неявно, а тому користуватись ним не зручно.
На практиці застосовують здебільшого наближене інтегрування диференціальних рівнянь. Воно дає змогу знайти наближений розв’язок задачі Коші або у вигляді певного аналітичного виразу (наприклад, ряду Тейлора), або у вигляді деякої таблиці значень.
Розглянемо окремі методи чисельного розв’язування задачі Коші для звичайного диференціального рівняння першого порядку, розв’язаного відносно похідної. Наближений розв’язок задачі Коші записують у вигляді певної таблиці значень.
Задача Коші полягає в тому, щоб знайти розв’язок y(x) диференціального рівняння
, (1.1)
який задовольняє початкову умову
(1.2)
Геометрично це означає, що треба знайти ту інтегральну криву y(x) рівняння (1.1), яка проходить через точку (x0,y0).
Задача Коші (1.1) – (1.2) має єдиний розв’язок, наприклад при виконанні умови такої теореми.
Теорема (Пікара). Якщо функція f(x,y) двох змінних х і у неперервна в замкнутому прямокутнику
з центром у точці (х0,у0) і задовольняє в ньому умову Лівшиця по змінній у, тобто існує число K>0, яке не залежить від х і у, таке, що
(1.3)
для будь-яких точок (х1,у1) 
і (х2,у2) , то існує єдина диференційована функція 
, яка є розв’язком диференціального рівняння (1.1). Цей розв’язок визначений і неперервно диференційований принаймні на відрізку [x0-h; x0+h], де
(1.4)
Розглянемо так звані однокрокові чисельні методи розв’язування задачі Коші (1.1)-(1.2), в яких, щоб знайти наближений розв’язок у точці хk+1=xk+h, досить знайти її розвязок в точці хk.
І оскільки розв’язок задачі в точці х0 відомий з початкових умов, то ці методи дають змогу послідовно обчислити значення розв’язку в наступних точках х1=х0+h, x2=x1+h,...
Окремим представником однокрокових чисельних методів є методи типу Ейлера. Надалі припускатимемо, що функція f(x,y) рівняння (1.1) задовольняє умови теореми Пікара [1].
Метод Ейлера
Нехай на відрізку [x0,x0+l] треба знайти чисельний розв’язок задачі Коші(1.1)-(1.2). Для цього відрізок [x0,x0+l] поділимо на n (для простоти) рівних частин точками
х0, х1, х2,..., хn=x0+l, де хk=x0+kh (k=0,1,2,...,n), 
.
Величину h називають кроком чисельного інтегрування диференціального рівняння (1.1).
Розв’язати задачу (1.1)-(1.2) чисельно – це означає для заданої послідовності х0, х1,…, хn=b=x0+l незалежної змінної х та числа у0 знайти числову послідовність у1, у2,…, уn, тобто для заданої послідовності значень незалежної змінної xk=x0+kh (k=0, 1, ..., n) побудувати таблицю наближених значень шуканого розв’язку задачі Коші.
Якщо наближений розв’язок задачі (1.1)-(1.2) в точці хk відомий, то, проінтегрувавши рівняння (1.1) в межах від хk до хk+1, знайдемо його розв’язок в точці хk+1 за формулою:
(1.5)
Саме ця формула є вихідною для побудови багатьох чисельних методів розв’язування задачі (1.1) - (1.2). Якщо інтеграл у правій частині формули (1.5) обчислити за формулою лівих прямокутників, то знайдемо
(1.6)
Відкинувши в цій рівності доданок порядку О(h2), дістанемо розрахункову формулу:
(1.7)
яку називають формулою Ейлера. уk i y(xk) – відповідно наближене і точне значення шуканого розв’язку задачі (1.1) і (1.2) у точці хk. Різницю уk-y(xk) називають похибкою наближеного значення уk у точці xk.
Оскільки дотична до графіка функція у(х) в точці (xk,yk) матиме вигляд:
або 
Звідси для ординати точки уk+1 перетину цієї дотичної з прямою х=хk+1 дістанем формулу (1.7), а це означає, що на кожному з відрізків [xk,xk+1], (k=0, 1, 2, ..., n-1 ) інтегральна крива наближено замінюється відрізком дотичної до неї в точці (xk,yk). Якщо в площині Оху позначити точки Мk(xk;yk), k=0, 1, 2,...,n і сполучити їх по порядку відрізками, то дістанемо ламану (її називають ламаною Ейлера), яка наближено зображує графік шуканого розв’язку задачі (1.1) – (1.2). У цьому і полягає геометричний зміст методу Ейлера (див. рис. 1)
Зазначимо, що похибка методу Ейлера на кожному кроці є величина порядку О(h2). Точність методу досить мала і переходом від точки xk до точки xk+1 її похибка систематично зростає.
Виправлений метод Ейлера.
Якщо інтеграл у правій частині формули (1.5) обчислити за формулою середніх прямокутників, тобто значення підінтегральної функції f(x,y(x)) обчислити в точці
, то знайдемо
(1.8)
Величину невідомого значення функції у( 
) обчислимо за формулою (1.6) з кроком 
. Матимемо:
Підставивши це значення у( ) в (1.8), дістанемо
Відкинувши тут доданок пропорційний h3, матимемо
Розрахункові формули вдосконаленого методу Ейлера можна записати у вигляді
Отже, в удосконаленому методі Ейлера спочатку за метод Ейлера обчислюють наближений розв’язок у 
задачі (1.1)-(1.2) в точці 
а потім наближений розв’язок уk+1 у точці хk+1; на кожному кроці інтегрування праву частину рівняння (1.1) обчислюють двічі (у точках (хk,уk) і ( 
)).
Геометрично це означає, що на відрізку [xk,xk+1] графік інтегральної кривої задачі (1.1)-(1.2) замінюється відрізком прямої, яка проходить через точку (xk,yk) і має кутовий коефіцієнт k= 
. Іншими словами, ця пряма утворює з додатним напрямом осі Ох кут 
.
Що ж до точки ( 
), то це точка перетину дотичної до інтегральної кривої задачі (1.1)-(1.2) в точці (хk,yk) з прямою 
Похибка на кожному кроці має порядок О(h3).
Модифікований метод Ейлера.
Якщо інтеграл в правій частині формули (1.5)обчислити за формулою трапеції, то матимемо
(1.11)
Невідоме значення у(хk+1), що входить до правої частини цієї рівності, можна обчислити за формулою (1.7). Підставивши його в праву частину рівності (1.11), дістанемо рівність:
Звідси для удосконаленого методу Ейлера-Коші матимемо такі розрахункові формули:
(1.12)
(1.13)
Отже, і в цьому методі на кожному кроці інтегрування праву частину рівняння (1.1) обчислюють двічі: спочатку за методом Ейлера (формула (1.12)) обчислюють наближене значення шуканого розв’язку 
у точці хk+1, яке потім уточнюють за формулою (1.13). Похибка методу на кожному кроці має порядок О(h3).
Така побудова наближеного розв’язку задачі (1.1)1(1.2) з геометричної точки зору означає, що на відрізку [xk,xk+1] графік інтегральної кривої наближають відрізком прямої, яка проходить через точку (xk,yk) і має кутовий коефіцієнт 
Тобто ця пряма утворює з додатним напрямком осі Ох кут
Координати точки (xk+1, 
) визначають як точку перетину дотичної у=уk+f(xk,yk)(x-xk) до графіка інтегральної кривої задачі (1.1)-(1.2) в точці (xk,yk) з прямою х=хk [2].
2. Розробка алгоритму розв’язання задачі
Стандартний спосіб розв’язання задачі Коші чисельними однокроковими методами – це зведення диференціальних рівнянь n-го порядку до систем з n рівнянь 1-го порядку і подальшого розв’язання цієї системи стандартними однокроковими методами:
Для рівняння 
введемо заміну 
тоді для даного рівняння можна записати еквівалентну систему із двох рівнянь:
Запишемо для кожного з цих рівнянь ітераційне рівняння:
для модифікованого методу :Ейлера:
для виправленого методу Ейлера:
Таким чином знаходиться масив точок функції ymn з різними кроками тобто n1=(b-a)/0,1=10+1 раз з кроком 0,1 і n2=(b-a)/0,05 раз з кроком 0,05. Це необхідно для оперативного визначення похибки за методом Рунге (екстраполяції Рідчардсона) [3].
Загальний вигляд похибки для цих двох методів 
, де с визначається саме за методом Рунге 
, звідки с на кожному кроці обчислень знаходиться за формулою:
.
Знаючи с можна знайти локальну похибку і просумувавши її по всьому діапазону інтегрування визначити загальну похибку обчислень.
Мовою програмування було обрано Turbo C++. Вона виявилась найзручнішою із тих мов, в яких мені доводилось працювати.
Програма складається з трьох допоміжних функцій float f(x,y,z), void eylermod() i eylerisp(). eylermоd() реалізовує модифікований метод Ейлера, eylerisp() – виправлений метод, а функція f(x,y,z) повертає значення другої похідної рівняння.
Лістинг програми приведено в додатку.
3. Результати обчислень і оцінка похибки
Результатом розв’язання задачі Коші являється функція. В даному випадку отримати цю функцію в аналітичному вигляді обчислювальні однокрокові методи не дозволяють. Вони представляють функцію в табличному вигляді, тобто набір точок значень х і відповідних їм значень функції у(х). Тому для більшої наглядності було вирішено по цим точкам намалювати графіки функцій у(х) для кожного з методів окремо (дивись рисунок 4). На тому ж малюнку виведені значення похибок для кожного методу окремо. На рисунку 5 виведено значення функції у(х) в дискретному вигляді з кроком h1=0.1.
Рисунок 4.
Рисунок 5.
Висновки
В даній курсовій роботі я ознайомився з однокроковими методами розв’язання звичайних диференціальних рівнянь. Завдяки їй я остаточно розібрався застосовуванням цих методів до розв’язання диференціальних рівнянь вищих порядків на прикладі рівняння другого порядку.
Література
1. Мудров А.Е. Численные методы для ПЭВМ на языках Бейсик, Фортран и Паскаль. – Томск: МП «Раско», 1991. – 272 с.
2. Бортків А.Б., Гринчишин Я.Т. Turbo Pascal: Алгоритми і програми: чисельні методи в фізиці і математиці. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1992. – 247 с.
3. Квєтний Р.Н. Методи комп’ютерних обчислень. Навчальний посібник. – Вінниця: ВДТУ, 2001 – 148 с.
Додаток
Лістинг програми
#include<stdio.h>
#include<conio.h>
#include<math.h>
#include<graphics.h>
float f(float x,float y,float z)
{return 0.7*z+x*y+0.7*x;}
float h1=0.1;
float h2=0.05;
float a=0;
float b=1;
float x2[21],ye2[21],ym1[11],zm2[21],ym2[21],ye1[11];
float ze1[11],zm1[11],ze2[21],x1[11],yi1[11],yi2[21];
float zi1[11],zi2[21];
int n1=(b-a)/h1;
int n2=(b-a)/h2;
void eylermod()
{// printf("[0] %5.2f %5.2f %5.2f",x2[0],y2[0],z2[0]);
// moveto((x2[0])*100,480-((ym2[0])*100));
for(int i=1;i<=n2+1;i++)
{x2[i]=x2[i-1]+h2;
ze2[i]=ze2[i-1]+h2*f(x2[i-1],ye2[i-1],ze2[i-1]);
ye2[i]=ye2[i-1]+h2*ze2[i-1];
zm2[i]=zm2[i-1]+(h2/2)*(f(x2[i-1],ye2[i-1],zm2[i-1])+f(x2[i],ye2[i],ze2[i]));
ym2[i]=ym2[i-1]+(h2/2)*(ze2[i]+zm2[i-1]);
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x2[i],ye2[i],ym2[i]);
// setcolor(YELLOW);
// lineto((x2[i])*100,480-((ym2[i])*100));}
moveto((x1[0])*250+20,480-((ym1[0])*100)-30);
for(i=1;i<=n1+1;i++)
{x1[i]=x1[i-1]+h1;
ze1[i]=ze1[i-1]+h1*f(x1[i-1],ye1[i-1],ze1[i-1]);
ye1[i]=ye1[i-1]+h1*ze1[i-1];
zm1[i]=zm1[i-1]+(h1/2)*(f(x1[i-1],ye1[i-1],zm1[i-1])+f(x1[i],ye1[i],ze1[i]));
ym1[i]=ym1[i-1]+(h1/2)*(ze1[i]+zm1[i-1]);
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x1[i],ye1[i],ym1[i]);
setcolor(12);
lineto((x1[i])*250+20,480-((ym1[i])*100)-30);}
float c;
float s=0;
for(i=0;i<=n1+1;i++)
{c=(ym2[i*2]-ym1[i])/(h1*h1*h1-h2*h2*h2);
s+=c*h1*h1*h1;}
char *ch;
sprintf(ch,"%f",fabs(s));
setcolor(15);
settextstyle(0,0,1);
outtextxy(5,108,"Похибка:");
settextstyle(2,0,5);
outtextxy(70,102,ch);}
void eylerisp()
{// printf("[0] %5.2f %5.2f %5.2f",x2[0],y2[0],z2[0]);
// moveto((x2[0])*100,480-((ym2[0])*100));
for(int i=1;i<=n2+1;i++)
{x2[i]=x2[i-1]+h2/2;
ze2[i]=ze2[i-1]+h2/2*f(x2[i-1],ye2[i-1],ze2[i-1]);
ye2[i]=ye2[i-1]+h2/2*ze2[i];
zi2[i]=zi2[i-1]+h2*f(x2[i],ye2[i],ze2[i]);
yi2[i]=yi2[i-1]+h2*zi2[i];
x2[i]+=h2/2;
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x2[i],ye2[i],ym2[i]);
// setcolor(YELLOW);
// lineto((x2[i])*100,480-((ym2[i])*100));}
moveto((x1[0])*250+350,480-((yi1[0])*100)-30);
for(i=1;i<=n1+1;i++)
{x1[i]=x1[i-1]+h1/2;
ze1[i]=ze1[i-1]+h1/2*f(x1[i-1],ye1[i-1],ze1[i-1]);
ye1[i]=ye1[i-1]+h1/2*ze1[i];
zi1[i]=zi1[i-1]+h1*f(x1[i],ye1[i],ze1[i]);
yi1[i]=yi1[i-1]+h1*zi1[i];
x1[i]+=h1/2;
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x1[i],ye1[i],ym1[i]);
setcolor(12);
lineto((x1[i])*250+350,480-((yi1[i])*100)-30);}
float c;
float s=0;
for(i=0;i<=n1+1;i++)
{c=(yi2[i*2]-yi1[i])/(h1*h1*h1-h2*h2*h2);
s+=c*h1*h1*h1;}
char *ch;
sprintf(ch,"%f",fabs(s));
setcolor(15);
settextstyle(0,0,1);
outtextxy(335,108,"Похибка:");
settextstyle(2,0,5);
outtextxy(405,102,ch);}
void main()
{float c=0,s=0;
int gdriver = DETECT, gmode, errorcode;
initgraph(&gdriver, &gmode, "");
cleardevice();
x2[0]=x1[0]=a;
ye2[0]=ye1[0]=1;
ym2[0]=ym1[0]=1;
ze2[0]=ze1[0]=1;
zm2[0]=zm1[0]=1;
yi2[0]=yi1[0]=1;
zi2[0]=zi1[0]=1;
char v=50;
while(v!=27)
{//setgraphmode(getgraphmode());
setbkcolor(16);
outtextxy(190,0,"Курсова робота з дисциплiни");
setcolor(10);
outtextxy(205,10,"<<Обчислювальнi методи>>");
setcolor(12);
outtextxy(95,20,"на тему: <<Дослiдження однокрокових методiв розв'язання");
outtextxy(165,30,"звичайних диференцiальних рiвнянь>>");
setcolor(14);
outtextxy(25,90,"Модифiкованний метод Ейлера");
outtextxy(355,90,"Виправлений метод Ейлера");
setcolor(15);
outtextxy(455,50,"Виконав ст. гр. 2АВ-01");
outtextxy(455,60,"Сторожук Костянтин");
settextstyle(8,0,1);
outtextxy(45,45,"y''=0.7y'+xy+0.7x");
settextstyle(0,0,1);
setcolor(7);
line(20,475,20,120); //левая ось у
line(0,450,300,450); //левая ось х
line(350,475,350,120);//правая ось у
line(330,450,630,450);//правая ось х
line(20,120,18,130);
line(20,120,22,130); //стрелки оу
line(18,130,22,130);
line(300,450,290,448);
line(300,450,290,452); //срелки ох
line(290,448,290,452);
line(350,120,348,130);
line(350,120,352,130); //стрелки оу
line(348,130,352,130);
line(630,450,620,448);
line(630,450,620,452); //срелки ох
line(620,448,620,452);
char t[5];
char m[5];
settextstyle(2,0,5);
outtextxy(285,430,"x");
outtextxy(28,122,"y(x)");
outtextxy(615,430,"x");
outtextxy(358,122,"y(x)");
for(float i=0;i<11;i++)
{line(20+i*25,447,20+i*25,453);
if(i<10)line(18,450-(i*50)/1.5,22,450-(i*50)/1.5);
sprintf(t,"%.1f",i/10);
if(int(i)%2==0) outtextxy(i*25+12,460,t);
sprintf(m,"%.0f",i+1);
if(i<3)outtextxy(8,342-i*100,m);}
for(i=0;i<11;i++)
{line(350+i*25,447,350+i*25,453);
if(i<10)line(348,450-(i*50)/1.5,352,450-(i*50)/1.5);
sprintf(t,"%.1f",i/10);
if(int(i)%2==0) outtextxy(i*25+342,460,t);
sprintf(m,"%.0f",i+1);
if(i<3)outtextxy(338,342-i*100,m);}
settextstyle(0,0,1);
eylermod();
eylerisp();
v=getch();
if(v==27)break;
restorecrtmode();
setgraphmode(getgraphmode());
printf("\t\t Модифiкований метод:\t Виправлений метод:");
for(i=0;i<n1+2;i++)
{printf("\n x[%.f]=%.1f\t\ty(x)=%f \t\t y(x)=%f",i,x1[i],ym1[i],yi1[i]);}
settextstyle(0,0,1);
v=getch();
cleardevice();}
closegraph();}
1. Короткі теоретичні відомості
2. Розробка алгоритму розв’язання задачі
3. Результати обчислень і оцінка похибки
Висновки
Література
Додаток
1. Короткі теоретичні відомості
Часто задачі техніки і природознавства математично зводяться до відшукання розв’язку певного диференціального рівняння (або системи таких рівнянь), який задовольняє певні початкові умови (задачі Коші). Про інтегрувати таке рівняння в скінченому вигляді вдається досить рідко. при цьому дістають здебільшого такий вигляд, до якого шукана функція входить неявно, а тому користуватись ним не зручно.
На практиці застосовують здебільшого наближене інтегрування диференціальних рівнянь. Воно дає змогу знайти наближений розв’язок задачі Коші або у вигляді певного аналітичного виразу (наприклад, ряду Тейлора), або у вигляді деякої таблиці значень.
Розглянемо окремі методи чисельного розв’язування задачі Коші для звичайного диференціального рівняння першого порядку, розв’язаного відносно похідної. Наближений розв’язок задачі Коші записують у вигляді певної таблиці значень.
Задача Коші полягає в тому, щоб знайти розв’язок y(x) диференціального рівняння
який задовольняє початкову умову
Геометрично це означає, що треба знайти ту інтегральну криву y(x) рівняння (1.1), яка проходить через точку (x0,y0).
Задача Коші (1.1) – (1.2) має єдиний розв’язок, наприклад при виконанні умови такої теореми.
Теорема (Пікара). Якщо функція f(x,y) двох змінних х і у неперервна в замкнутому прямокутнику
з центром у точці (х0,у0) і задовольняє в ньому умову Лівшиця по змінній у, тобто існує число K>0, яке не залежить від х і у, таке, що
для будь-яких точок (х1,у1)
Розглянемо так звані однокрокові чисельні методи розв’язування задачі Коші (1.1)-(1.2), в яких, щоб знайти наближений розв’язок у точці хk+1=xk+h, досить знайти її розвязок в точці хk.
І оскільки розв’язок задачі в точці х0 відомий з початкових умов, то ці методи дають змогу послідовно обчислити значення розв’язку в наступних точках х1=х0+h, x2=x1+h,...
Окремим представником однокрокових чисельних методів є методи типу Ейлера. Надалі припускатимемо, що функція f(x,y) рівняння (1.1) задовольняє умови теореми Пікара [1].
Метод Ейлера
Нехай на відрізку [x0,x0+l] треба знайти чисельний розв’язок задачі Коші(1.1)-(1.2). Для цього відрізок [x0,x0+l] поділимо на n (для простоти) рівних частин точками
х0, х1, х2,..., хn=x0+l, де хk=x0+kh (k=0,1,2,...,n),
Величину h називають кроком чисельного інтегрування диференціального рівняння (1.1).
Розв’язати задачу (1.1)-(1.2) чисельно – це означає для заданої послідовності х0, х1,…, хn=b=x0+l незалежної змінної х та числа у0 знайти числову послідовність у1, у2,…, уn, тобто для заданої послідовності значень незалежної змінної xk=x0+kh (k=0, 1, ..., n) побудувати таблицю наближених значень шуканого розв’язку задачі Коші.
Якщо наближений розв’язок задачі (1.1)-(1.2) в точці хk відомий, то, проінтегрувавши рівняння (1.1) в межах від хk до хk+1, знайдемо його розв’язок в точці хk+1 за формулою:
Саме ця формула є вихідною для побудови багатьох чисельних методів розв’язування задачі (1.1) - (1.2). Якщо інтеграл у правій частині формули (1.5) обчислити за формулою лівих прямокутників, то знайдемо
Відкинувши в цій рівності доданок порядку О(h2), дістанемо розрахункову формулу:
яку називають формулою Ейлера. уk i y(xk) – відповідно наближене і точне значення шуканого розв’язку задачі (1.1) і (1.2) у точці хk. Різницю уk-y(xk) називають похибкою наближеного значення уk у точці xk.
Оскільки дотична до графіка функція у(х) в точці (xk,yk) матиме вигляд:
Звідси для ординати точки уk+1 перетину цієї дотичної з прямою х=хk+1 дістанем формулу (1.7), а це означає, що на кожному з відрізків [xk,xk+1], (k=0, 1, 2, ..., n-1 ) інтегральна крива наближено замінюється відрізком дотичної до неї в точці (xk,yk). Якщо в площині Оху позначити точки Мk(xk;yk), k=0, 1, 2,...,n і сполучити їх по порядку відрізками, то дістанемо ламану (її називають ламаною Ейлера), яка наближено зображує графік шуканого розв’язку задачі (1.1) – (1.2). У цьому і полягає геометричний зміст методу Ейлера (див. рис. 1)
| Рисунок 1. |
| l3 |
| у |
| l1 |
| l2 |
| l4 |
| у4 |
| у=f(x) |
| у1 |
| у0 |
|
|
|
|
|
Зазначимо, що похибка методу Ейлера на кожному кроці є величина порядку О(h2). Точність методу досить мала і переходом від точки xk до точки xk+1 її похибка систематично зростає.
Виправлений метод Ейлера.
Якщо інтеграл у правій частині формули (1.5) обчислити за формулою середніх прямокутників, тобто значення підінтегральної функції f(x,y(x)) обчислити в точці
Величину невідомого значення функції у(
Підставивши це значення у(
Відкинувши тут доданок пропорційний h3, матимемо
Розрахункові формули вдосконаленого методу Ейлера можна записати у вигляді
Отже, в удосконаленому методі Ейлера спочатку за метод Ейлера обчислюють наближений розв’язок у
Геометрично це означає, що на відрізку [xk,xk+1] графік інтегральної кривої задачі (1.1)-(1.2) замінюється відрізком прямої, яка проходить через точку (xk,yk) і має кутовий коефіцієнт k=
|
| |||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Що ж до точки (
Модифікований метод Ейлера.
Якщо інтеграл в правій частині формули (1.5)обчислити за формулою трапеції, то матимемо
Невідоме значення у(хk+1), що входить до правої частини цієї рівності, можна обчислити за формулою (1.7). Підставивши його в праву частину рівності (1.11), дістанемо рівність:
Звідси для удосконаленого методу Ейлера-Коші матимемо такі розрахункові формули:
Отже, і в цьому методі на кожному кроці інтегрування праву частину рівняння (1.1) обчислюють двічі: спочатку за методом Ейлера (формула (1.12)) обчислюють наближене значення шуканого розв’язку
Така побудова наближеного розв’язку задачі (1.1)1(1.2) з геометричної точки зору означає, що на відрізку [xk,xk+1] графік інтегральної кривої наближають відрізком прямої, яка проходить через точку (xk,yk) і має кутовий коефіцієнт
| у |
| Рисунок 3. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Координати точки (xk+1,
2. Розробка алгоритму розв’язання задачі
Стандартний спосіб розв’язання задачі Коші чисельними однокроковими методами – це зведення диференціальних рівнянь n-го порядку до систем з n рівнянь 1-го порядку і подальшого розв’язання цієї системи стандартними однокроковими методами:
Для рівняння
Запишемо для кожного з цих рівнянь ітераційне рівняння:
для модифікованого методу :Ейлера:
для виправленого методу Ейлера:
Таким чином знаходиться масив точок функції ymn з різними кроками тобто n1=(b-a)/0,1=10+1 раз з кроком 0,1 і n2=(b-a)/0,05 раз з кроком 0,05. Це необхідно для оперативного визначення похибки за методом Рунге (екстраполяції Рідчардсона) [3].
Загальний вигляд похибки для цих двох методів
Знаючи с можна знайти локальну похибку і просумувавши її по всьому діапазону інтегрування визначити загальну похибку обчислень.
Мовою програмування було обрано Turbo C++. Вона виявилась найзручнішою із тих мов, в яких мені доводилось працювати.
Програма складається з трьох допоміжних функцій float f(x,y,z), void eylermod() i eylerisp(). eylermоd() реалізовує модифікований метод Ейлера, eylerisp() – виправлений метод, а функція f(x,y,z) повертає значення другої похідної рівняння.
Лістинг програми приведено в додатку.
3. Результати обчислень і оцінка похибки
Результатом розв’язання задачі Коші являється функція. В даному випадку отримати цю функцію в аналітичному вигляді обчислювальні однокрокові методи не дозволяють. Вони представляють функцію в табличному вигляді, тобто набір точок значень х і відповідних їм значень функції у(х). Тому для більшої наглядності було вирішено по цим точкам намалювати графіки функцій у(х) для кожного з методів окремо (дивись рисунок 4). На тому ж малюнку виведені значення похибок для кожного методу окремо. На рисунку 5 виведено значення функції у(х) в дискретному вигляді з кроком h1=0.1.
Рисунок 4.
Рисунок 5.
Висновки
В даній курсовій роботі я ознайомився з однокроковими методами розв’язання звичайних диференціальних рівнянь. Завдяки їй я остаточно розібрався застосовуванням цих методів до розв’язання диференціальних рівнянь вищих порядків на прикладі рівняння другого порядку.
Література
1. Мудров А.Е. Численные методы для ПЭВМ на языках Бейсик, Фортран и Паскаль. – Томск: МП «Раско», 1991. – 272 с.
2. Бортків А.Б., Гринчишин Я.Т. Turbo Pascal: Алгоритми і програми: чисельні методи в фізиці і математиці. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1992. – 247 с.
3. Квєтний Р.Н. Методи комп’ютерних обчислень. Навчальний посібник. – Вінниця: ВДТУ, 2001 – 148 с.
Додаток
Лістинг програми
#include<stdio.h>
#include<conio.h>
#include<math.h>
#include<graphics.h>
float f(float x,float y,float z)
{return 0.7*z+x*y+0.7*x;}
float h1=0.1;
float h2=0.05;
float a=0;
float b=1;
float x2[21],ye2[21],ym1[11],zm2[21],ym2[21],ye1[11];
float ze1[11],zm1[11],ze2[21],x1[11],yi1[11],yi2[21];
float zi1[11],zi2[21];
int n1=(b-a)/h1;
int n2=(b-a)/h2;
void eylermod()
{// printf("[0] %5.2f %5.2f %5.2f",x2[0],y2[0],z2[0]);
// moveto((x2[0])*100,480-((ym2[0])*100));
for(int i=1;i<=n2+1;i++)
{x2[i]=x2[i-1]+h2;
ze2[i]=ze2[i-1]+h2*f(x2[i-1],ye2[i-1],ze2[i-1]);
ye2[i]=ye2[i-1]+h2*ze2[i-1];
zm2[i]=zm2[i-1]+(h2/2)*(f(x2[i-1],ye2[i-1],zm2[i-1])+f(x2[i],ye2[i],ze2[i]));
ym2[i]=ym2[i-1]+(h2/2)*(ze2[i]+zm2[i-1]);
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x2[i],ye2[i],ym2[i]);
// setcolor(YELLOW);
// lineto((x2[i])*100,480-((ym2[i])*100));}
moveto((x1[0])*250+20,480-((ym1[0])*100)-30);
for(i=1;i<=n1+1;i++)
{x1[i]=x1[i-1]+h1;
ze1[i]=ze1[i-1]+h1*f(x1[i-1],ye1[i-1],ze1[i-1]);
ye1[i]=ye1[i-1]+h1*ze1[i-1];
zm1[i]=zm1[i-1]+(h1/2)*(f(x1[i-1],ye1[i-1],zm1[i-1])+f(x1[i],ye1[i],ze1[i]));
ym1[i]=ym1[i-1]+(h1/2)*(ze1[i]+zm1[i-1]);
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x1[i],ye1[i],ym1[i]);
setcolor(12);
lineto((x1[i])*250+20,480-((ym1[i])*100)-30);}
float c;
float s=0;
for(i=0;i<=n1+1;i++)
{c=(ym2[i*2]-ym1[i])/(h1*h1*h1-h2*h2*h2);
s+=c*h1*h1*h1;}
char *ch;
sprintf(ch,"%f",fabs(s));
setcolor(15);
settextstyle(0,0,1);
outtextxy(5,108,"Похибка:");
settextstyle(2,0,5);
outtextxy(70,102,ch);}
void eylerisp()
{// printf("[0] %5.2f %5.2f %5.2f",x2[0],y2[0],z2[0]);
// moveto((x2[0])*100,480-((ym2[0])*100));
for(int i=1;i<=n2+1;i++)
{x2[i]=x2[i-1]+h2/2;
ze2[i]=ze2[i-1]+h2/2*f(x2[i-1],ye2[i-1],ze2[i-1]);
ye2[i]=ye2[i-1]+h2/2*ze2[i];
zi2[i]=zi2[i-1]+h2*f(x2[i],ye2[i],ze2[i]);
yi2[i]=yi2[i-1]+h2*zi2[i];
x2[i]+=h2/2;
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x2[i],ye2[i],ym2[i]);
// setcolor(YELLOW);
// lineto((x2[i])*100,480-((ym2[i])*100));}
moveto((x1[0])*250+350,480-((yi1[0])*100)-30);
for(i=1;i<=n1+1;i++)
{x1[i]=x1[i-1]+h1/2;
ze1[i]=ze1[i-1]+h1/2*f(x1[i-1],ye1[i-1],ze1[i-1]);
ye1[i]=ye1[i-1]+h1/2*ze1[i];
zi1[i]=zi1[i-1]+h1*f(x1[i],ye1[i],ze1[i]);
yi1[i]=yi1[i-1]+h1*zi1[i];
x1[i]+=h1/2;
// printf("\n[%d] %5.2f %5.2f %5.2f",i,x1[i],ye1[i],ym1[i]);
setcolor(12);
lineto((x1[i])*250+350,480-((yi1[i])*100)-30);}
float c;
float s=0;
for(i=0;i<=n1+1;i++)
{c=(yi2[i*2]-yi1[i])/(h1*h1*h1-h2*h2*h2);
s+=c*h1*h1*h1;}
char *ch;
sprintf(ch,"%f",fabs(s));
setcolor(15);
settextstyle(0,0,1);
outtextxy(335,108,"Похибка:");
settextstyle(2,0,5);
outtextxy(405,102,ch);}
void main()
{float c=0,s=0;
int gdriver = DETECT, gmode, errorcode;
initgraph(&gdriver, &gmode, "");
cleardevice();
x2[0]=x1[0]=a;
ye2[0]=ye1[0]=1;
ym2[0]=ym1[0]=1;
ze2[0]=ze1[0]=1;
zm2[0]=zm1[0]=1;
yi2[0]=yi1[0]=1;
zi2[0]=zi1[0]=1;
char v=50;
while(v!=27)
{//setgraphmode(getgraphmode());
setbkcolor(16);
outtextxy(190,0,"Курсова робота з дисциплiни");
setcolor(10);
outtextxy(205,10,"<<Обчислювальнi методи>>");
setcolor(12);
outtextxy(95,20,"на тему: <<Дослiдження однокрокових методiв розв'язання");
outtextxy(165,30,"звичайних диференцiальних рiвнянь>>");
setcolor(14);
outtextxy(25,90,"Модифiкованний метод Ейлера");
outtextxy(355,90,"Виправлений метод Ейлера");
setcolor(15);
outtextxy(455,50,"Виконав ст. гр. 2АВ-01");
outtextxy(455,60,"Сторожук Костянтин");
settextstyle(8,0,1);
outtextxy(45,45,"y''=0.7y'+xy+0.7x");
settextstyle(0,0,1);
setcolor(7);
line(20,475,20,120); //левая ось у
line(0,450,300,450); //левая ось х
line(350,475,350,120);//правая ось у
line(330,450,630,450);//правая ось х
line(20,120,18,130);
line(20,120,22,130); //стрелки оу
line(18,130,22,130);
line(300,450,290,448);
line(300,450,290,452); //срелки ох
line(290,448,290,452);
line(350,120,348,130);
line(350,120,352,130); //стрелки оу
line(348,130,352,130);
line(630,450,620,448);
line(630,450,620,452); //срелки ох
line(620,448,620,452);
char t[5];
char m[5];
settextstyle(2,0,5);
outtextxy(285,430,"x");
outtextxy(28,122,"y(x)");
outtextxy(615,430,"x");
outtextxy(358,122,"y(x)");
for(float i=0;i<11;i++)
{line(20+i*25,447,20+i*25,453);
if(i<10)line(18,450-(i*50)/1.5,22,450-(i*50)/1.5);
sprintf(t,"%.1f",i/10);
if(int(i)%2==0) outtextxy(i*25+12,460,t);
sprintf(m,"%.0f",i+1);
if(i<3)outtextxy(8,342-i*100,m);}
for(i=0;i<11;i++)
{line(350+i*25,447,350+i*25,453);
if(i<10)line(348,450-(i*50)/1.5,352,450-(i*50)/1.5);
sprintf(t,"%.1f",i/10);
if(int(i)%2==0) outtextxy(i*25+342,460,t);
sprintf(m,"%.0f",i+1);
if(i<3)outtextxy(338,342-i*100,m);}
settextstyle(0,0,1);
eylermod();
eylerisp();
v=getch();
if(v==27)break;
restorecrtmode();
setgraphmode(getgraphmode());
printf("\t\t Модифiкований метод:\t Виправлений метод:");
for(i=0;i<n1+2;i++)
{printf("\n x[%.f]=%.1f\t\ty(x)=%f \t\t y(x)=%f",i,x1[i],ym1[i],yi1[i]);}
settextstyle(0,0,1);
v=getch();
cleardevice();}
closegraph();}