Курсова робота
Проблеми розробки і реалізації фінансової політики муніципального утворення на прикладі г.Пенза.
.
Зміст:
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
1.1. Сутність фінансової політики
1.2. Механізм та інструменти реалізації фінансової політики
1.3. Зарубіжний досвід реалізації фінансової політики.
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА МУНІЦИПАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Характеристика МО м. Пензи
2.2. Фінансова політика муніципального освіти
2.3. Бюджет муніципального утворення м. Пензи
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
МО м. Пенза
3.1. Аналіз фінансової політики МО м. Пенза
3.2 Удосконалення управління фінансово - бюджетної політики МО Пензенської області
3.3. Удосконалення фінансової політики МО.
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Введення
Представлена робота присвячена проблемі ефективного управління місцевими фінансами на прикладі місцевих бюджетів Російської федерації і зокрема бюджету м. Пензи.
Мета даного дослідження: Пошук шляхів вдосконалення фінансової політики муніципальних утворень.
Завдання:
Вивчення основних методів і механізмів фінансової політики.
Аналіз сучасних проблем реалізації фінансової політики МО.
Аналіз фінансової політики МО м. Пензи.
Виявлення шляхів удосконалення фінансової політики МО г.Пензи.
У дослідженні застосовано діалектико-матеріалістичний метод, що включає історичний спосіб пізнання, метод сходження від абстрактного до конкретного. На різних етапах дослідження залежно від поставлених цілей використовувалися методи порівняльного аналізу, структурного, функціонального та системного підходів, методи економіко-математичного моделювання, методи статистичного аналізу
Інформаційно-емпіричну базу дослідження складають офіційні статистичні дані Міністерства фінансів РФ,. Держкомстату РФ, адміністрації м. Пензи, статистичні збірники, монографії, наукові публікації та матеріали періодичної преси.
Об'єкт дослідження: фінансова політика муніципальних утворень.
Предмет дослідження: фінансова політика МО м. Пензи.
Актуальність дослідження. Проблема формування та реалізації муніципальної фінансової політики стала актуальна в Російській Федерації в умовах виділення в 1990-х роках місцевого самоврядування в самостійний суб'єкт правових і фінансових відносин. Реальне розширення повноважень місцевих органів влади відбулося на тлі розпаду адміністративної вертикалі управління. У ході послідувала еволюції міжбюджетних відносин вирішення завдань щодо забезпечення життєдіяльності населення в більшій частині було перекладено на муніципалітети. Розширення видаткових зобов'язань без реального забезпечення фінансовими ресурсами призвело до нездатності місцевої влади самостійно виконувати покладені на них функції. Тому в даний час назріла необхідність: проведення реформи місцевого самоврядування, яка дозволила б чітко розмежувати дохідні та видаткові повноваження між усіма рівнями влади. Вирішенню цього питання присвячена робота Комісії з розмежування повноважень при Президентові РФ. Проект нової редакції Закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» передбачає перетворення фінансових основ місцевого самоврядування, що означає підвищення вимог до ефективності управління фінансовими ресурсами місцевих органів влади. Основою фінансових ресурсів міста служить місцевий бюджет. У даному аспекті ефективне управління включає два взаємопов'язаних елементи: по-перше, оптимальний розподіл фінансових ресурсів за допомогою бюджетних інструментів, під якими розуміються напрями і способи здійснення муніципальних витрат, по-друге, заходи для максимального наповнення дохідної частини бюджету
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
Сутність фінансової політики.
Фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави по використанню фінансової системи або сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій.
- Забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку тобто збереження в даній державі системи суспільних відносин.
Вплив фінансової політики на економіку та соціальний розвиток суспільства вимагає, щоб фінансова політика здійснювалася на основі науково обгрунтованої теорії. Досвід економічного розвитку показав, що відрив фінансової політики від Головне завдання фінансової політики економіки стримує реалізацію тих завдань, які потрібно вирішувати для розвитку суспільства.
Науковий підхід передбачає:
1. Відповідність фінансової політики об'єктивно закономірного розвитку виробництва, тому важливе значення має наявність достовірної інформації.
Така інформація повинна нести відомості про процеси, які відбуваються в економіці, в соціальній сфері і відображати результати проведених заходів. Інформація складає базу для вироблення ефективної фінансової політики. Необхідність дотримання принципів зворотного зв'язку - основа правильності фінансової політики.
Загальний напрям фінансової політики має орієнтуватися на підвищення економічної ефективності і мати своєю метою зростання обсягу та ефективності використання фінансових ресурсів. Зростання показника фінансоотдачі свідчить про дієвість фінансової політики. При виробленні фінансової політики враховують умови та заходи, які проводилися з урахуванням специфіки кожного конкретного етапу розвитку економіки країни. Якщо не враховувати фінансові ресурси, то це призведе до бюджетного дефіциту. При розробці фінансової політики необхідно враховувати досвід і використовувати умови конкретні для даної ситуації, оскільки копіювання чужого досвіду не дає дієвих результатів в кожній конкретній ситуації.
2. Рішення повинні прийматися на основі розрахунку і чіткого передбачення наслідків проведених заходів.
3. Важливою вимогою є дотримання комплексного підходу до проведення і вироблення фінансової політики. Координація повинна бути спрямована на вирішення основних завдань. Важливо враховувати цінову, заробітну і кредитну політику. Якщо немає узгодженості, то не можна досягти і позитивних результатів. Фінансова політика, що є складовою частиною економічної політики, має специфічні для неї засоби і методи вирішення поставлених завдань. Можуть використовуватися різні шляхи досягнення результатів: прогнозування та вивчення результатів заходів. 1
Зміст фінансової політики визначається її основними ланками:
1. Вироблення науково обгрунтованих концепцій розвитку фінансів. На підставі вивчення вимог економічних законів, аналізу стану розвитку господарства, перспектив розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, потреб населення формуються фінанси, тобто створюється концепція розвитку фінансів на певний час;
2. Визначення основних напрямків використання фінансів на перспективу і поточний період: визначають шляхом досягнення поставлених цілей, враховують міжнародні чинники, припускають можливості зростання фінансових ресурсів;
3. Здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.
У залежності від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.
Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає рішення великомасштабних завдань, визначених економічної та соціальної стратегії. У цей період прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, намічаються принципи обмеження фінансових відносин (податкова політика), вирішується питання про необхідність концентрації фінансових ресурсів на тих напрямах економіки, які розроблені та прийняті економічною політикою. Отже, фінансова політика, як складова частина економічної політики, вирішує завдання вишукування, концентрації та акумуляції фінансових ресурсів та їх розподілу по напрямки розвитку, які виробляються економічною політикою.
Фінансова тактика - спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства, шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перегрупування фінансових ресурсів. При відносній стабільності фінансової стратегії фінансова тактика повинна бути більш гнучкою, оскільки вона визначається рухливістю економічних умов і соціальних факторів.
Стратегія і тактика фінансової політики взаємопов'язані. Стратегія створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.
Сама по собі фінансова політика не може бути поганою або хорошою. Вона оцінюється у відповідності з тим, наскільки вона відповідає інтересам суспільства (або певної його частини) і наскільки вона сприяє досягненню поставлених цілей і вирішення конкретних завдань.
Результативність фінансової політики тим вище, чим більше вона враховує потреби суспільного розвитку, інтереси всіх верств і груп суспільства, конкретно - історичні умови та особливості життя.
Фінансове становище України характеризується рядом показників:
- Валовий національний продукт (ВВП) або національний дохід (НД) - головні джерела фінансових ресурсів;
- Загальний обсяг інвестицій;
- Темпи оновлення основних фондів;
- Зростання продуктивності праці;
- Життєвий рівень населення;
- Дефіцит державного бюджету (повинен бути не більше 3%).
Фінансові стимули - це економічні важелі, дія яких пов'язана з матеріальними інтересами суб'єктів господарювання.
Групи фінансових стимулів:
1. Фінансові стимули, які дозволяють забезпечити вибір найбільш ефективних напрямків інвестування ресурсів у суспільне виробництво. У цьому зв'язку важливо правильно розробити цільові програми та забезпечити їх достатніми ресурсами (за допомогою бюджету).
При виборі основних напрямків інвестування коштів велика увага приділяється показникам фінансоемкость і фінансоотдача. Вони є критеріями для вироблення цільових програм.
Фінансоемкость - яку кількість фінансових ресурсів потрібно на виконання тієї чи іншої програми.
Фінансоотдача - кількість прибутку одержуваної на вкладені ресурси. Основним завданням є зниження фінансоемкості і підвищення фінансоотдачі в суспільному виробництві. При цьому необхідно пам'ятати, що важливим резервом зростання фінансових ресурсів виступає поліпшена відтворювальна структура фінансових ресурсів вартості суспільного продукту.
Так як основним джерелом фінансових ресурсів є додатковий капітал (прибуток), то чим вище частка прибутку у вартості суспільного продукту, тим вище резерви зростання фінансових ресурсів.
2. Використання спеціальних заохочувальних фондів.
3. Фінансові стимули, пов'язані з бюджетними методами інтенсифікації виробництва.
Проводячи активну фінансову політику, держава може використовувати бюджетні доходи і витрати для стимулювання виробництва.
Щоб бюджетні доходи перетворилися на бюджетні стимули, потрібно, щоб кожен вид платежу виконував не тільки фіскальну, а й стимулюючу функцію.
4. Спеціальні фінансові пільги та санкції.
Для реалізації фінансової політики та успішного впровадження її в життя використовується фінансовий механізм, який являє собою сукупність способів організації відносин, змінюваних суспільством з метою забезпечення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку.
Держава на основі об'єктивних законів визначає форми й методи розподілу вартості валового національного продукту національного доходу. Держава визначає податки, принципи до напрямки використання фінансових ресурсів, амортизаційну політику. Держава здійснює планування і прогнозування, нормативно оформляючи способи організації фінансових відносин. При цьому важливе значення має контроль.
1.2 Механізми фінансової політики.
Фінансові механізми ділиться на:
- Фінансовий механізм організацій;
- Страховий механізм;
- Механізм функціонування державних органів;
- Кредитну політику.
Держава встановлює способи організації фінансових відносин і фіксує ці способи в нормативних актах і фінансовим правом. Фінансовий механізм і фінансова політика тісно пов'язані з фінансовим правом. Наявність юридичних норм дозволяє встановити єдині вимоги у всій фінансовій системі. Фінансове право є інструментом формування і проведення фінансової політики і робить вплив на економічну політику.
Можна схематично зобразити ці зв'язки:
1. Використання фінансів через пізнання можливостей цієї категорії.
2. Правове оформлення фінансової політики.
3. Розвиток і реалізація прийомів і методів рішення завдань.
4. Фінансове право здійснює регламентацію фінансових відносин. 2
Фінансова політика на сучасному етапі. У процесі роботи держава вирішує суперечливі завдання, отже фінансова політика повинна бути балансує. Основними напрямками фінансової політики в сучасних умовах є:
1. проведення заходів щодо переведення підприємств па ринкові відносини;
2. подолання кризового стану фінансів та оздоровлення грошово-кредитної системи;
3. комплекс заходів щодо соціального захисту населення.
В умовах переходу до ринкової економіки основними напрямками фінансової політики є:
- Розумна приватизація державного сектора;
- Подальший розвиток антимонопольної політики;
- Вдосконалення чинної податкової системи;
- Фінансове забезпечення конверсії;
- Розвиток фінансового ринку;
- Ліквідація бюджетного дефіциту;
- Скорочення внутрішнього і зовнішнього боргу.
Структура фінансового механізму відображає фінансову систему з позиції угруповання фінансових відносин і складається з 5 взаємопов'язаних блоків.
Блок 1. Фінансові методи - способи впливу фінансових відносин на господарський процес. Включає в себе:
планування
прогнозування
самофінансування
інвестиційну програму
кредитування
випуск цінних паперів
оподаткування
Блок 2. Правове забезпечення:
правові акти;
закони;
укази;
постанови Уряду;
накази, розпорядження, листи Мінфіну і т.п.
Блок 3. Фінансові важелі:
прибуток
дохід
амортизаційні відрахування
фінансові санкції
Блок 4. Нормативне забезпечення:
інструкції
методичні вказівки
Блок 5. Інформаційне забезпечення:
комп'ютерні програми
бухгалтерська звітність
статистична звітність
1.3. Сучасна фінансова політика держави
Державна фінансова політика - поняття багатопланове. І якщо в цілому її сфера визначається параметрами участі держави в управлінні економікою і соціальною сферою, виходячи з панівних на окремих історичних етапах розвитку суспільства теоретичних концепцій, диференціація її за елементами вартісних відносин залежить від розвиненості фінансової системи і заходи самостійності окремих її ланок.
Як правило, в складі фінансової політики виділяють, як відносно самостійні, бюджетну і кредитно-грошову політику.
Під бюджетною політикою розуміють визначення державою
• джерел формування доходів державного бюджету;
• пріоритетних напрямів видатків бюджету;
• допустимих меж розбалансованості бюджету;
• джерел фінансування бюджетного дефіциту;
• принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.
У свою чергу, у складі бюджетної політики здобувають відносну самостійність податкова політика, інвестиційна політика, політика управління державним боргом, політика бюджетного федералізму. Податкова політика визначає вибір складу податків, розміру їх ставок, пільг і санкцій по кожному виду податків. Одночасно встановлюється міра конфіскаційної або стимулюючої спрямованості як податкової системи в цілому, так окремого податку.
Під кредитно-грошовою політикою розуміють забезпечення стійкості грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції та курсу національної грошової одиниці, забезпечення своєчасності та безперебійності розрахунків у народному господарстві і в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії та розміщення державних і корпоративних цінних паперів і регулювання їхнього обороту (курсу купівлі та продажу), через випереджаюче підвищення або зниження Центральним банком ставки рефінансування, що впливає на рівень прибутковості на ринку ГКО-ОФЗ, і регулювання рівня прибутковості при репатріації капіталів нерезидентів.
У кредитно-грошовій політиці відносну самостійність набувають емісійна політика, цінова політика, валютна політика, кредитна політика - а в ній, у свою чергу, наприклад, процентна політика та інвестиційна політика. Слід зазначити, що якщо в практиці бюджетних відносин під інвестиціями розуміють фінансування приросту і модернізації основних фондів, то в банківській практиці під інвестиціями розуміють формування портфеля цінних паперів.
Питання про включення кредитно-грошової політики до складу фінансової політики не безперечний, але їх взаємозв'язок і взаємозалежність безперечні.
Все більше набуває міжнародна фінансова політика. В її основі лежить управління валютно-фінансовими і кредитними відносинами в сфері міжнародних відносин, пов'язаних як з міжнародним поділом праці, з формуванням і погашенням державного боргу, так і з участю в діяльності міжнародних організацій, в тому числі і в міжнародних фінансових організаціях.
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА МУНІЦИПАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
2.1 Характеристика МО м. Пенза.
В даний час Пензенська область представляє собою промислово-аграрний регіон країни.
Промисловість - провідна галузь економіки області, що впливає на соціально-економічний стан Пензенського регіону. У складі промислового комплексу - понад 1500 підприємств. У промисловості виробляється до чверті обсягів валового регіонального продукту, працюють близько 100 тисяч чоловік. Частка промисловості в податкових доходах області складає близько 45% відсотків.
Промислове виробництво області представлено наступними галузями: електроенергетика, паливна, чорна металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова, будівельних матеріалів, скляна і фарфоро-фаянсова, легка, харчова, борошномельно-круп'яна і комбікормова.
Агропромисловий комплекс Пензенської області (АПК) представлений сукупністю галузей економіки, які забезпечують виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та випуск продуктів харчування, а також реалізацію їх споживачам. АПК займає одне з провідних місць серед галузей матеріального виробництва області. У ньому виробляється близько однієї п'ятої частини валової регіональної продукції. Від його стану залежить продовольча самодостатність і соціальний розвиток села.
Природно-кліматичні умови дозволяють сільському господарству області спеціалізуватися на виробництві зерна, соняшнику, фабричного цукрового буряка, м'яса великої рогатої худоби, свиней і птиці, молока, яєць.
Область є крупним виробником продуктів харчування і відноситься до тих регіонів Росії, які майже повністю забезпечують потреби населення за рахунок власного виробництва. 3
2.2 Фінансова політика муніципальних утворень.
Місцеві фінанси в економіці міста. Місцевий бюджет. Основним завданням демократичної держави є створення найбільш сприятливих умов для реалізації прав і свобод її громадян. При цьому питання раціонального державного устрою зводиться до створення такої системи влади та управління, при якій ця задача вирішувалася б найбільш ефективно. Об'єктивно існують проблеми, які можуть бути вирішені лише на загальнодержавному рівні із залученням централізованих коштів і ресурсів. До таких проблем слід віднести забезпечення територіальної цілісності, незалежності, створення єдиної правової бази, розробку і реалізацію державної політики у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній сферах, конституційне визнання і гарантії основних прав і свобод громадян, прийняття і реалізацію державних програм у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, правопорядку і безпеки тощо Але в той же час реалізація багатьох з перерахованих завдань, забезпечення певного рівня життя населення здійснюється не в державі взагалі, а в конкретних територіальних утвореннях компактного проживання громадян - муніципальних утвореннях. Питання та завдання, які вирішуються в рамках подібних утворень, зазвичай відносяться до компетенції місцевого самоврядування. Саме тут повинні бути створені умови для реалізації гарантованих державою прав і свобод, а також забезпечена можливість благоустроєного проживання. Тут необхідно забезпечувати їхню безпеку, надавати медичне обслуговування, давати можливість отримання стандартного освіти, створювати робочі місця, надавати транспортні, торговельні, побутові, комунальні послуги. 4
Принципово важливо відзначити, що забезпечення поточних потреб громадян є державним завданням і повинно здійснюватися незалежно від наявності або відсутності місцевого самоврядування. Держава приймає рішення про те, чи може здійснення конкретного повноваження бути віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. У свою чергу, право на місцеве самоврядування дозволяє звільнити органи державної влади від здійснення певної частини питань на місцевому рівні, передавши їх рішення людям, що живуть на території муніципального освіти. При цьому Федерація і суб'єкт Федерації отримують можливість зосередити свої зусилля на вирішенні завдань, що входять до їхньої компетенції, які не можуть бути вирішені інакше, ніж на федеральному і регіональному рівнях.
Місцеве самоврядування - один з найважливіших елементів державного устрою Росії, тому положення про вірогідність місцевого самоврядування викладено у розділі I "Основи конституційного ладу" Конституції Російської Федерації. Місцеве самоврядування в цій системі організації влади є рівень влади, максимально можливо наближеним до населення. Місцеве самоврядування забезпечує захист спільних інтересів громадян, що випливають з проживання на певній локальній території (у муніципальному освіту), з необхідності й неминучості сусідського взаємодії жителів цієї території. З встановлення в Конституції Росії необхідності існування місцевого самоврядування слід визнання значущості місцевих інтересів у якості офіційної державної політики. У демократичному суспільстві передача владних повноважень на місця дозволяє також уникнути перевантаження центрального уряду приватними проблемами, істотними для певних локальних спільнот. Органи місцевого самоврядування виконують роль посередника між населенням і державою. Добре знаючи стан справ на своїх територіях, органи місцевого самоврядування здатні більш ефективно і раціонально, ніж органи державної влади, вирішувати ті чи інші проблеми, реагувати на непередбачені ситуації та конфлікти
Для реалізації покладених на місцеве самоврядування завдань потрібна розвинена фінансово-економічна основа, яка створюється не тільки шляхом прийняття федеральних нормативних актів, але і в результаті практичної взаємодії органів державної влади суб'єкта Федерації і місцевого самоврядування. Державні і муніципальні фінанси функціонують в рамках фінансової системи держави та є її центральною ланкою. У сучасній економічній літературі досить багато уваги приділяється висвітленню цього розділу фінансів. У цьому напрямі ведуть свої дослідження Дробозіна Л.А., Поляк Г.В., Бабич AM, Павлова Л.М., Романовський М.В., Врублевська О.В., Сенчагов В.К., Федоткін В.М. , Леонтьєв В.Є., Радковська Н.П. та ін
Розглядаючи функції муніципальних фінансів, слід зазначити, що в російськомовній науковій літературі всі питання, пов'язані з визначенням їх переліку, в основному вирішуються шляхом переносу понять і термінів, притаманних державних фінансів, на субрегіональний рівень. Описані функції можна розділити на чотири групи. 5 (№ 1)
1. Розподільча функція - полягає у розподілі та перерозподілі новоствореної вартості для забезпечення місцевих потреб, формуванні джерел фінансування суспільного сектору економіки. Перерозподіл фінансових ресурсів здійснюється через систему централізованих фондів. Основними об'єктами реалізації розподільчої функції є обов'язкові платежі до бюджету і позабюджетні фонди, а також джерела фінансування бюджетного дефіциту.
2. Контрольна функція - полягає у реалізації контролю за реальним грошовим обігом, формуванням централізованих грошових фондів. Ця функція муніципальних фінансів реалізується через діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи та податкових служб здійснюють фінансовий контроль у процесі планування, при виконанні дохідної та видаткової частини, місцевого бюджету. Контроль реалізується за такими основними напрямками: контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у централізовані грошові фонди; - контроль за дотриманням заданих параметрів централізованих фондів з урахуванням потреб виробничого і соціального розвитку; - контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів.
3. Регулююча функція - пов'язана з втручанням органів місцевого самоврядування через витрати, податки і муніципальний кредит у процеси відтворення.
4. Стимулююча (стабілізаційна) функція - її зміст полягає в тому, щоб забезпечити для всіх господарюючих суб'єктів і громадян стабільні умови в економічних і соціальних відносинах. Ця функція проявляється у підтримці стійкого економічного зростання економіки муніципального освіти. Фінанси муніципальних утворень традиційно відносяться до категорії централізованих фінансів. Погляди дослідників на їх склад в основному сходяться Бабич AM і Павлова Л.М. включають сюди: - кошти місцевого бюджету, - муніципальні позабюджетні фонди, державні та муніципальні цінні папери, що належать органам місцевого самоврядування, інші грошові кошти, що знаходяться в муніципальній власності. Леонтьєв В.Є. і Радковська Н.П. виділяють окремими пунктами - фінанси муніципальних підприємств та управління муніципальним майном. (№ 11) Подібна класифікація місцевих фінансів знайшла відображення в законодавчих нормах, які регулюють питання місцевого самоврядування. У Федеральному законі "Про фінансові основи місцевого самоврядування в Російській Федерації" поняття "місцеві фінанси" розкривається у статті 2 як: "кошти місцевого бюджету, державні, муніципальні цінні папери, що належать органам місцевого самоврядування, і інші фінансові кошти". Право власності стосовно місцевих фінансів належить населенню муніципального освіти, яке реалізується ним самостійно відповідно до статуту муніципального освіти або делегується органам місцевого самоврядування. Формування і використання місцевих фінансів грунтується на принципах самостійності, державної фінансової підтримки та гласності. Для координації процесу формування та використання фінансових ресурсів у складі плану соціально-економічного розвитку району (міста) розробляється зведений фінансовий баланс 6. (№ 15) Управління фінансовими ресурсами району (міста) забезпечується формуванням та виконанням місцевих бюджетів, позабюджетних і валютних фондів, встановлення порядку справляння місцевих податків і зборів, доходів від використання муніципальної власності, здійсненням муніципальних запозичень та управління муніципальним боргом, регулювання фінансових відносин з господарюючими суб'єктами вищестоящого підпорядкування і міжбюджетних відносин. Як відзначає більшість дослідників з усіх наявних ресурсів, саме місцевий бюджет є фінансовою основою місцевого самоврядування. Місцевий бюджет являє собою форму освіти і витрачання грошових коштів для забезпечення місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування самостійно формують, стверджують, виконують і контролюють місцевий бюджет. Місцевий бюджет району (міста) самостійний і незалежний від регіональних і федерального бюджетів по доходах і видатках, функцій, порядку формування та використання. Єдиним розпорядником всіх фінансових ресурсів, які забезпечують виконання конкретних економічних, соціальних і екологічних функцій, є органи місцевого самоврядування. У місцевих бюджетах можуть бути передбачені в якості складової частини кошторису витрат окремих населених пунктів і територій, які не є муніципальними утвореннями. Відповідно до статті 132 Конституції Російської Федерації, статтею 35 Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації", статтею 5 Федерального закону "Про фінансові основи місцевого самоврядування в Російській Федерації", статутами муніципальних утворень органи місцевого самоврядування самостійно розробляють проект і виконання бюджету. Втручання інших органів і організацій у процес розробки, затвердження і виконання бюджету, затвердження звіту про його виконання не допускається. Представницькі органи місцевого самоврядування також самостійно розробляють положення про бюджетний процес в даному муніципальному освіту відповідно до загальних принципів бюджетного процесу, встановлених федеральними законами і законами суб'єкта РФ. Складання проектів місцевих бюджетів, затвердження і виконання місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетної класифікації РФ. Рішення про цілі, форми і суми довгострокових (на термін понад один рік) запозичень приймає представницький орган місцевого самоврядування в порядку, встановленому статутом муніципального освіти. Контроль за виконанням місцевих бюджетів здійснюються представницькими органами місцевого самоврядування .. Органи місцевого самоврядування подає звітність про виконання місцевих бюджетів у встановленому порядку. Бюджет формується на основі прогнозу основних напрямків соціально-економічного розвитку муніципального освіти, який розробляється комітетом (управлінням) з економіки Адміністрації муніципального освіти, а також відповідно до єдиної бюджетної класифікації, встановленої в Російській Федерації Формування місцевих бюджетів грунтується на поєднанні таких основних принципах.
1) Принцип самостійності місцевого бюджету Принцип самостійності місцевого бюджету означає право органів місцевого самоврядування самостійно здійснювати бюджетний процес, наявність власних джерел доходів бюджетів-Для цього необхідно законодавчо закріпити регулюючі доходи місцевого бюджету, повноваження з формування місцевого бюджету, а також право органів місцевого самоврядування самостійно визначати напрями витрачання коштів місцевого бюджетів і визначати джерела фінансування дефіциту місцевого бюджету.
2) Принцип гласності .. Принцип гласності означає обов'язкове опублікування у відкритій пресі затверджених бюджетів і звітів про їх виконання, повноту поданої інформації про хід виконання бюджетів, а також доступність відомостей за рішенням представницьких органів місцевого самоврядування.
3) Збалансованість місцевого бюджету Принцип збалансованості бюджету означає, що обсяг передбачених бюджетом видатків повинен відповідати сумарним обсягом доходів бюджету і надходжень із джерел фінансування Секвестр витрат полягає в пропорційному зниженні витрат щомісяця по всіх статтях, крім захищених статей бюджету протягом часу, що залишився
2.3. Бюджет муніципального утворення м. Пензи.
Фінансові кошти муніципального освіти м. Пензи, тобто сукупність грошових коштів, що знаходяться в його розпорядженні, включають: а) кошти місцевого бюджету; б) муніципальні позабюджетні кошти; в) фінансові ресурси підприємств, що знаходяться в муніципальній власності; г) кошти, що мобілізуються на фінансовому ринку (позики, позики тощо .) 5 Відповідно до п. 1 ст. 5 закону "Про фінансові основи місцевого самоврядування в РФ" кожне муніципальне утворення має власний бюджет і право на одержання у процесі здійснення бюджетного регулювання коштів з федерального бюджету і коштів з бюджету суб'єкта Російської Федерації. Як зазначає В.Д. Кірпічніков (Президент Союзу російських міст), в даний час у суб'єктів Федерації значно розширилися можливості для своєї власної законотворчої діяльності, збільшилися права і насамперед у бюджетно-фінансових питаннях, у той час як на рівні місцевого самоврядування зростають в основному обов'язки і покладені на них функції. Таким чином, державна влада вирішує свої фінансові проблеми за рахунок місцевих бюджетів і в основному за рахунок бюджетів міст, які є донорами бюджетної системи. Через муніципальний бюджет м. Пензи фінансується 64,9% витрат на потреби освіти, 61,6% - на ЖКГ, 57,8% - на охорону здоров'я, 50,6% - на соціальну політику. У той же час за період 1992-96 рр.. у витратах консолідованих бюджетів частка муніципальних зросла з 28, 5% до 31, 6%, в той час, як у доходах за той же період знизилася з 27,6% до 21,4% 8. У матеріальному сенсі бюджет муніципального освіти являє собою сконцентрований у рамках певного муніципального освіти централізований грошовий фонд, який знаходиться у розпорядженні органів міського самоврядування і використовується для вирішення завдань загального значення. Матеріальний зміст бюджету рухомий. З юридичної точки зору бюджет є правовим актом, тобто на рівні муніципального утворення м. Пензи - це основний фінансовий план утворення, розподілу і використання грошового фонду муніципального освіти, що затверджується відповідним представницьким органом і закріплює юридичні права і обов'язки учасників бюджетних відносин. Юридичний аспект бюджету відображає і цивільне законодавство з позицій прав власності. Так, стаття 215 Цивільного Кодексу РФ наділяє муніципальні освіти правом власності, одним з об'єктів якої є бюджет. Кошти бюджету складають частина муніципальної скарбниці. Згідно зі ст. 215 ЦК РФ скарбницю муніципального освіти становлять кошти місцевого бюджету і частина муніципального майна, не закріпленого за підприємствами та установами міста. Бюджет тісно взаємопов'язаний з усіма ланками фінансової системи міста і саме через нього здійснюється фінансова політика муніципального освіти. Формування та використання місцевих фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні муніципального освіти, здійснюється ним самостійно. 7
Питання формування і використання місцевих фінансових ресурсів вирішуються відповідними органами місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, безпосередньо населенням муніципального освіти. Законодавчу основу місцевих фінансів становлять: Конституція Російської Федерації, Федеральний закон "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації", Федеральний закон "Про фінансові основи місцевого самоврядування в РФ", Бюджетний кодекс РФ від 31 липня 1998 р. № 145-ФЗ, Податковий кодекс РФ від 31 липня 1998 р. № 146-ФЗ, інші федеральні закони, конституції, статути і закони суб'єктів Російської Федерації, Закон Пензенської області «Формування бюджету м. Пензи». В даний час місцевий бюджет м. Пензи, будучи частиною фінансової системи Російської Федерації, існують як самостійні грошові фонди, призначені для вирішення питань місцевого значення, виконання функції органів місцевого самоврядування. Разом з тим для розрахунків та аналізу при формуванні та використанні бюджетних коштів на різних територіальних рівнях управління законодавством було введено поняття "консолідований бюджет" - зведення бюджетів нижчестоящих територіальних рівнів та бюджету відповідного національно-державного або адміністративно-територіального утворення. Дані консолідовані бюджети на відміну від самостійних бюджетів затвердженню не підлягають і правовими актами не є. Кожне муніципальне освіту відповідно до закону має власний бюджет. Стаття 132 Конституції Російської Федерації закріплює право органів місцевого самоврядування самостійно формувати, затверджувати і виконувати місцевий бюджет. Самостійність місцевого бюджету забезпечується:
- Наявністю власних джерел доходів;
- Правом визначати напрями використання та витрачання бюджетних коштів;
- Правом використовувати на власний розсуд доходи місцевого бюджету, отримані додатково в ході його виконання (дані кошти не підлягають вилученню органами державної влади);
- Правом на компенсацію додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень, прийнятих органами державної влади;
- Відповідальністю органів місцевого самоврядування за виконання місцевого бюджету.
Місцевий бюджет м. Пензи має дохідну та видаткову частини.
Дохідна частина місцевих бюджетів складається з власних доходів і надходжень від регулюючих доходів, вона також може включати фінансову допомогу у різних формах (дотації, субвенції, кошти фонду фінансової підтримки муніципальних утворень), кошти за взаємними розрахунками (ст. 6 Закону "Про фінансові основи місцевого самоврядування в РФ "). До власних доходів, по-перше, відносяться місцеві податки і збори, які встановлюються органами місцевого самоврядування самостійно. Перелік таких місцевих податків і зборів міститься в Податковому кодексі.
До місцевих податків і зборів належать:
2) податок на майно фізичних осіб;
4) податок на успадкування або дарування;
5) місцеві ліцензійні збори (ст. 15 Податкового кодексу).
Податковий кодекс суттєво скоротив перелік місцевих податків у порівнянні з Законом РФ "Про основи податкової системи РФ". Як зазначає В.Г. Пансков, закріплені в ст. 15 Податкового кодексу податки реально можуть забезпечити не більше 2% доходів місцевих бюджетів.
До інших власних доходів місцевих бюджетів належать:
1) доходи від приватизації та реалізації муніципального майна;
2) не менше 10 відсотків доходів від приватизації державного майна, що знаходиться на території муніципального освіти, яка проводиться згідно з державною програмою приватизації;
3) доходи від здачі в оренду муніципального майна, включаючи оренду нежитлових приміщень, і муніципальних земель;
4) платежі за користування надрами та природними ресурсами, встановлені відповідно до законодавства РФ;
5) доходи від проведення муніципальних грошово - речових лотерей;
6) штрафи, що підлягають перерахуванню до місцевих бюджетів відповідно до федеральних законів і законами суб'єктів РФ;
7) державне мито, встановлена відповідно до законодавства РФ;
8) не менше 50 відсотків податку на майно підприємств (організацій);
9) прибутковий податок з фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
До власних доходів місцевого бюджету належать також частки федеральних податків. До зазначених доходів відносяться:
1) частину прибуткового податку з фізичних осіб
2) частина податку на прибуток організацій
3) частину податку на додану вартість за товарами вітчизняного виробництва (за винятком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що відпускаються з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Російської Федерації)
4) частину акцизів на спирт, горілку і лікеро-горілчані вироби
5) частину акцизів на інші види підакцизних товарів (за винятком акцизів на мінеральні види сировини, бензин, автомобілі, імпортні підакцизні товари.
По-друге, до доходів місцевого бюджету м. Пензи зараховуються закріплені доходи, тобто доходи, які повністю або у твердо фіксованій частці (у відсотках) на постійній чи довгостроковій основі у встановленому порядку надходять до місцевого бюджету. Відповідно до Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" в доход місцевого бюджету також зараховуються надходження від приватизації майна, від здачі муніципального майна в оренду, частину прибутку муніципальних підприємств, установ і організацій. Федеральні закони, закони суб'єктів Російської Федерації встановлюють і інші доходи місцевих бюджетів, які в повному обсязі або у твердо фіксованому розмірі (у відсотках) на постійній чи довгостроковій основі зараховуються до місцевого бюджету і відносяться до власних доходів місцевого бюджету.
По-третє, до дохідної частини місцевого бюджету входить фінансова допомога в різних формах: дотації, субвенції, які також належать до засобів бюджетного регулювання. Дотації та субвенції представляють собою грошові відрахування з вищестоящого бюджету в нижчий в якості матеріальної допомоги.
Дотація - це грошова сума, що виділяється з бюджету вищого рівня у випадках, якщо закріплених і регулюючих доходів недостатньо для формування мінімального бюджету муніципального освіти, який відповідно до закону зобов'язані забезпечити органи державної влади. Використання дотації не має цільового призначення, і вона виділяється на безоплатній та безповоротній основі.
Субвенція - це грошова сума, що виділяється на певний термін з бюджету вищого рівня на конкретні цілі і програми для вирівнювання соціально-економічного розвитку відповідної території. У разі використання субвенції не за цільовим призначенням вона підлягає поверненню надав її органу. Як відзначають багато вчених, реальний рівень фінансової самостійності бюджету муніципального освіти м. Пензи дорівнює зараз 18-30%, тобто сумі місцевих податків. Все інше фінансується за допомогою дотацій та субвенцій, що веде до сильної залежності органів місцевого самоврядування від регіональної влади.
По-п'яте, дохідна частина місцевого бюджету включає також засоби, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування окремих державних повноважень, що передаються органами державної влади Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації.
Крім власних доходів, надходжень від регулюючих податків, дотацій, субвенцій дохідна частина місцевих бюджетів, по-шосте, може включати і позикові кошти. Необхідність в позикових коштах буває обумовлена недостатністю власних ресурсів для фінансового забезпечення місцевих програм, будівництва муніципальних об'єктів, покриття бюджетних витрат в умовах дефіцитності місцевого бюджету.
Позика - це дохід тимчасового характеру, бо він повинен бути повернутий. У встановлених законом випадках передбачається і платність позикових коштів.
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ МО м. Пенза
3.1. Аналіз фінансової політики МО м. Пенза.
Впровадження нових технологій в планування і управління бюджетним процесом вимагає проведення достовірної та оперативної оцінки платоспроможності та якості управління муніципальними фінансами.
У рамках Програми реформування регіональних фінансів Пензенської області на 2005-2007 рр.., Урядом Пензенської області були прийняті:
Постанова Уряду Пензенської області від 28 грудня 2005 р. № 1075-ПП «Про затвердження положення про порядок оцінки платоспроможності бюджетів муніципальних утворень Пензенської області та якості управління муніципальними фінансами Пензенської області та методики проведення оцінки платоспроможності бюджетів муніципальних утворень Пензенської області та якості управління муніципальними фінансами Пензенської області »;
Постанова Уряду Пензенської області від 4 жовтня 2006 р. № 630-ПП «Про порядок застосування методики проведення оцінки платоспроможності бюджетів муніципальних утворень Пензенської області та якості управління муніципальними фінансами Пензенської області».
Відповідно до даних документами Міністерством фінансів Пензенської області щоквартально проводиться оцінка платоспроможності та якості управління муніципальними фінансами на основі даних, отриманих у рамках угод, укладених з муніципальними утвореннями. 8
Фінансове управління міста Пензи щоквартально протягом 2006 року і до теперішнього моменту здійснює оцінку ефективності використання бюджетних коштів та управління доходами бюджету на основі показників, встановлених Міністерством фінансів Пензенської області (Таблиця 2.5.1).
Таблиця 2.5.1
Показники ефективності використання бюджетних коштів та управління доходами бюджету міста Пензи
№ | Показники | на 01. 01. 2006 | на 01. 01. 2007 р | на 01. 07. 2007 |
1 | Прострочена кредиторська заборгованість, тис. грн. | 52696 | 49471 |