ЗМІСТ
Введення
Проблемність капіталу банків в умовах світової фінансової кризи
Висновки та рекомендації
Джерела
ВСТУП
У роботі розкрито роль достатності капіталу банківських установ для функціонування банківської системи країни в цілому, особливо в умовах прогресуючої фінансової кризи, аналізується ступінь введення принципів Базеля-П щодо визначення та регулювання достатності капіталу у вітчизняну банківську практику, виділяються напрями цього процесу в України.
В даний час фінансова криза в Україні найбільш виразно проявився в банківській сфері. У всіх на очах проблеми з достатністю капіталу однієї банківської установи негативно позначилися на ліквідності всієї системи банків країни. Вже один цей факт доводить актуальність обгрунтованого визначення і оцінки рівня достатності капіталу банківських установ. Вони виявилися неготовими до системних труднощів, пов'язаних насамперед з дефіцитом ліквідних коштів на тлі ажіотажного вилучення депозитів і різкого зростання частки проблемних кредитів у структурі кредитних портфелів банків. Таке положення вимагає, крім усього іншого, прийняття негайних заходів з рекапіталізації вітчизняних банківських установ.
Зрозуміло, кожна національна економіка шукає власні шляхи, але існують і певні міжнародні стандарти, які дають можливість орієнтуватися на дії розвинених країн. Адаптуючи світовий досвід до вітчизняних реалій, можна сформувати ефективний механізм подолання труднощів взагалі і визначення достатності капіталу зокрема. Цей механізм необхідний органам банківського нагляду для того, щоб забезпечити рекапіталізацію банків України.
Питання, пов'язані з визначенням достатності капіталу банківських установ, у міжнародній практиці регулюються документом Базельського комітету з банківського нагляду "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу. Виправлена версія (далі - Базель-П). У більшості країн з ринковою економікою цей документ замінив попередню угоду про капітал, прийняте в 1988 р. (Базель-1), з доповненнями від 1996 р., які стосувалися оцінки ринкових ризиків. Українська банківська система також впроваджує основні принципи Базеля-П.
ПРОБЛЕМНОЇ КАПІТАЛУ БАНКІВ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ
Зупинимося докладніше на його найважливіших положеннях, проаналізуємо ступінь застосування їх в українській банківській практиці, з'ясуємо перспективи та напрямки затвердження тих чи інших вказівок документа на національному грунті.
Базель-Н включає наступні компоненти:
1. Мінімальні вимоги до достатності капіталу.
2. Наглядовий процес.
3. Розкриття інформації для підтримки ринкової дисципліни, за допомогою якої фінансові ринки сприяють виконанню наглядовим органом функції контролю за банківськими установами і функції забезпечення дотримання ними мінімальних вимог до достатності капіталу.
Що стосується розбіжностей і змін до Базельських документах, то відзначимо, що в Базелі-1 виділені значення і роль наглядового процесу в регулюванні достатності капіталу кожного банківської установи. Тобто формалізація наглядового процесу набуває особливої ваги, оскільки Базель-II дозволяє найбільш ефективним банкам використовувати замість стандартизованих методів і єдиної класифікації ризиків системи внутрішніх рейтингів для розрахунку мінімальних вимог (рис. 1).
SA - стандартизований підхід; 1KB - підхід, заснований на внутрішніх рейтингах; BIA - підхід, що спирається на базові індикатори; АМА - прогресивний підхід на основі вимірів
Контроль за дотриманням мінімальних вимог (1-й компонент) залишився найважливішою складовою Базеля-П. Капітал, певний наглядовими органами як джерело покриття несподіваних збитків, складається з акціонерного капіталу і нерозподіленого прибутку (капітал 1-го рівня, або основний капітал) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня). Банки можуть залучати і так званий капітал 3-го рівня, що включає короткострокові субординовані запозичення, які за певних умов використовуються для дотримання мінімальних вимог до достатності капіталу (рис. 2).
Згідно з європейським законодавством у рамках Директив Європейської Ради (96/6/ЕЕС від 15.03.1996 р., 89/299/ЕЕС від 17.04.1989 р., 86/635/ЕЕС від 08.12.1986 р.), вимоги до мінімальної величини капіталу можна формалізувати наступним виразом:
У min = К р ег: А взв.р ≥ 8%.
На практиці це вираз означає, що відношення регулятивного капіталу до активів, зважених за ступенем ризику, не може бути менше 8%. Розраховуючи активи, зважені за ступенем ризику, банк повинен враховувати і позабалансові інструменти, зважені за ступенем ризику. Аналогом даного коефіцієнта в українській практиці слугує встановлений НБУ норматив адекватності регулятивного капіталу банківської установи (Н2), який відноситься до групи нормативів капіталу. Сьогодні значення Н2 досягає 10%, але банкіри наполягають на тому, щоб через фінансову кризу його рівень був знижений до 8%, як прийнято в міжнародній практиці; це дозволить вивільнити частину банківського капіталу для здійснення операцій або надати банкам більшу свободу дій.
Рис. 2. Складові загального капіталу банківської установи
Статистика свідчить, що в 2007 р. значення Н2 знизилося з 14,19 до 13,92% і підвищилася у 2008 р. до 14,01%. Але дії НБУ з метою рекапіталізації банків країни, зроблені з початку 2008 р., демонструють подальше збільшення нормативу адекватності капіталу банку Н2 (до 14,72% на 01.02.2009 р.). На нашу думку, основними причинами поліпшення даного нормативу було різке зниження банківських активів, зважених за ризиком (у зв'язку зі скороченням обсягів кредитування в економіці Україна), а також жорсткість вимог з боку НБУ до розмірів банківських резервів, які прямо впливають на достатність капіталу банківських установ .
Як бачимо, в цілому ситуація з достатністю капіталу банківських установ Україну як нібито дає підстави для оптимізму. Однак, на жаль, статистика по окремих банках насторожує: проблеми достатності капіталу придбали такий характер, що НБУ був змушений ввести тимчасові адміністрації в цих установах на період фінансового оздоровлення.
В існуючих обставинах, коли НБУ повинен посилювати вимоги до капіталу банківських установ з метою усунути наслідки системної кризи при величезному дефіциті банківських ресурсів, слід, як нам представляється, внести зміни в порядок визначення розміру капіталу. Згідно Базелю-П, за стандартизованому підході до оцінки банківських ризиків (різновид якого фактично застосовується в Україну) до капіталу 2-го рівня можуть частково включатися загальні резерви за кредитними операціями в розмірі не більше 1,25% зважених за ризиком активів (параграф 242) . У нас прийнято загальні резерви за кредитними операціями банківських установ також включати до складу капіталу 2-го рівня, але в повному обсязі 5, через що значно завищуються реальні показники достатності банківського капіталу у порівнянні з міжнародною практикою. Тому потрібно привести порядок розрахунку розміру банківського капіталу в Україну у відповідність з міжнародними стандартами.
Національний банк України почав роботу, спрямовану на облік ризиків в ході визначення адекватності регулятивного капіталу, як того вимагає документ Базельського комітету "Поправка до Угоди про капітал для включення ринкових ризиків". Першим результатом цієї роботи стало внесення змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні у частині обліку валютного ризику при визначенні адекватності регулятивного капіталу (постанова Правління НБУ від 17.12.2007 р. № 458). Цими змінами передбачено вимогу щодо підтримки банками достатнього рівня регулятивного капіталу для покриття ризику, який виникає у зв'язку з перевищенням обсягів активних операцій з терміном погашення більше 1 року над пасивними операціями з аналогічним терміном погашення.
Повертаючись до Базелю-П, зазначимо, що Новою угодою про капітал передбачено три різних варіанти розрахунку кредитного та операційного ризиків (див. рис. 1):
- Підхід, який базується на внутрішніх рейтингах (IRB);
- Підхід з урахуванням базових індикаторів (BIA);
- Прогресивний підхід на основі вимірів (АМА).
Базельський комітет визнав недоцільність збереження єдиного стандарту оцінки ризиків для всіх банків. Названі підходи різняться ступенем точності оцінки ризиків, що дозволяє банкам і наглядовим органам вибрати найбільш прийнятний підхід, що відповідає розміру, рівню розвитку і позиції на ринку кожного окремого банківської установи. Використання вдосконалених моделей оцінки ризиків може сприяти зниженню вимог до мінімальної величини банківського капіталу. Тобто фактично нові умови Базеля-II відповідають орієнтації на ризик у банківському нагляді.
Базелем-П передбачено також подальше використання стандартизованого методу вимірювання ризиків, який багато в чому аналогічний підходу, зафіксованому в Базелі-1, і головна мета застосування якого полягає втом, щоб знайти баланс між простотою і точністю. У межах цього підходу встановлюються фіксовані коефіцієнти ризику для кожної категорії активів, однак передбачається також можливість використовувати зовнішні кредитні рейтинги, що підвищує точність оцінок. Базельський комітет вважає, що більшість банків буде використовувати стандартизований підхід як найкращим чином відповідає їх діяльності та характеру прийнятих ризиків.
Введені Новою угодою про капітал підходи, засновані на внутрішніх рейтингах (IRE), допускають можливість використовувати моделі кредитного ризику з метою розрахунку достатності капіталу, але при цьому не беруть до уваги кореляцію між різними видами кредитів. IRB-підходи передбачають створення банком систем рейтингування позичальників на основі ймовірності їх дефолту протягом певного проміжку часу.
Для банків, що використовують В1а-підхід, наглядові органи встановлюють значення ряду показників, як то:
- Збитки у випадку дефолту;
- Загальна абсолютна величина потенційних збитків по кредиту або іншого продукту;
- Коректування, пов'язані з визначенням періоду, протягом якого банк несе ризик по кредиту або іншого продукту;
- Очікувані збитки; несподівані збитки.
Банки, що використовують "прогресивний" АМА-підхід, повинні самостійно визначати названі показники. Застосування розглянутих підходів передбачає зниження вимог до достатності капіталу, тим самим стимулюючи банки до вдосконалення внутрішніх систем управління та оцінки ризиків, притаманних банківській діяльності.
Так, Національний банк України з метою проведення кількісної оцінки ризиків, з якими стикаються банки, здійснює стрес-тестування впливу на діяльність останніх зміни зовнішніх факторів. Стрес-тестування спирається на дані форм статистичної звітності, що подаються банками, і дозволяє розраховувати суми додаткових збитків (або доходів, які можуть бути отримані банками), а також визначати вплив ризиків на капіталізацію банківського сектора. Зокрема, стрес-тестування впливу коливань курсу валют на діяльність банків, що дозволяє відстежувати і прогнозувати прямі валютні ризики, проводиться з допомогою чистої відкритої позиції в іноземній валюті.
Результати стрес-тестування за станом на 1 січня 2008 р. показали, що у разі коливання курсу валют на 10% розмір регулятивного капіталу з банківського сектора може змінитися на 0,03%. Це говорить про несуттєве вплив прямого валютного ризику на банківський сектор. Вплив коливань валютного курсу на розмір регулятивного капіталу невелика (як при ревальвації, так і при девальвації гривні), що в умовах фінансової кризи і нестабільних валютних курсів набуває особливого значення.
Стрес-тестування зміни процентної ставки засноване на аналізі розривів між чутливими до змін цієї ставки активами та пасивами банку і моделюванні змін ставок. Так, за результатами стрес-тестування на зазначену дату банківський сектор України мав незначний ризик зміни процентної ставки. Значення індексу ризику для активів і пасивів зі строком погашення до 1 року становить 6,12%.
У другому компоненті Базеля-П викладені ключові початку банківського нагляду, які полягають у фіксації того факту, що капітал банку відповідає характеру і обсягу ризиків, ним прийнятих. Згідно Базельські принципи, наглядовий орган повинен своєчасно втрутитися в діяльність банку, якщо капітал останнього не покриває його потенційні ризики. Викладемо цей момент конкретніше:
1. Наглядові органи виходять із того, що банки в своїй діяльності підтримують достатність капіталу на рівні, який перевищує мінімально встановлений.
2. Банк повинен використовувати методики оцінки достатності сукупного капіталу у взаємозв'язку з характером і обсягами прийнятих ним ризиків, а також стратегією підтримки різних рівнів капіталу.
3. Наглядові органи зобов'язані перевіряти і аналізувати адекватність внутрішньобанківських оцінок достатності капіталу та стратегії його підтримки, а також дотримання банками регулятивних вимог до достатності капіталу.
4. Наглядові органи повинні вживати негайних заходів, якщо виникає загроза падіння рівня достатності капіталу нижче мінімально встановленого значення.
Якщо проаналізувати стан і динаміку дотримання банками України мінімального розміру регулятивного капіталу, то побачимо позитивні тенденції. У 2008 р. спостерігалося помітне нарощування регулятивного капіталу - на 50,77 млрд. грн. (70,2%), загальний обсяг склав 123,06 млрд. грн.Ето відбулося в основному за рахунок зростання фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, переоцінки основних коштів, прибутку, що включається в розрахунок капіталу, субординованого боргу, резервних фондів і загальних резервів.
Третій компонент Базеля-II встановлює мінімальні вимоги до обсягу та складу інформації, яка підлягає оприлюдненню. Така інформація дозволяє іншим учасникам ринку оцінити діяльність банку, достатність його капіталу і дотримання ним ринкової дисципліни. Але при цьому Базель-П не скасовує практику, коли наглядові органи утримуються від широкого оприлюднення своїх висновків щодо окремих банків. Нові мінімальні вимоги до достатності капіталу, що містяться в Базелі-П, доповнюють вимоги щодо розкриття інформації, передбачені бухгалтерським обліком і фінансовою звітністю банківських установ. Встановлюючи обов'язковість розкриття певної інформації та забезпечуючи достовірність її по всіх банках, третій компонент Базеля-П покликаний зміцнити ринкову дисципліну як інструмент, що сприяє виконанню завдань наглядового органу з підтримки надійної та стійкої банківської системи.
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
Отже, в умовах фінансової кризи питання достатності капіталу банківських установ стають особливо актуальними. Системність банківської кризи в Україні доводить необхідність впровадити нові механізми вимірювання та контролю за величиною банківського капіталу. У цьому руслі слід визнати доцільним, щоб Національний банк України зважено адаптував міжнародні стандарти регулювання достатності капіталу банківських установ до нашій практиці і знайшов власні оптимальні шляхи оцінки і рекапіталізації вітчизняних банків. Головним міжнародним документом у сфері визначення та регулювання мінімального розміру банківського капіталу вважається Базель-П. Щоб удосконалити роботу з адаптації його найважливіших принципів до українській практиці, а також виділити власні напрями рекапіталізації банківської системи України, на нашу думку, доцільно здійснити наступні заходи:
по-перше, порядок розрахунку розміру капіталу привести у відповідність з міжнародними стандартами (це стосується включення загальних резервів в розмір капіталу банку);
по-друге, органи банківського нагляду повинні вимагати від банківських установ підтримки достатності капіталу на рівні, що перевищує мінімально встановлений (можливо, слід встановити конкретні межі такого перевищення для кожної групи банків);
по-третє, Національний банк України має розробити план дій по переходу вітчизняної банківської системи до оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків.
Для цього потрібно сформувати новий методологічний інструментарій. Підхід на основі внутрішніх рейтингів (IRB-підхід) слід вважати пріоритетним, оскільки він оптимально поєднує вітчизняну систему банківського нагляду з міжнародними стандартами.
У цілому здійснення перерахованих заходів дозволить поліпшити ситуацію в банківському секторі щодо дотримання банками мінімального розміру капіталу, необхідного для покриття непередбачених ризиків, а отже, послабити негативні наслідки системної фінансової кризи в Україну.
ДЖЕРЕЛА
1. "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу" (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards, Базель-І), 1988 р.
2. "Додатки до Угоди про достатність капіталу з метою врахування ринкових ризиків" (Amendment to the Capital Accord to Incorporate Market Risk), 1996 р., http://www bis.org / bcbs / index.htm - параграф 242.
3. "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу. Виправлена версія" (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards. A Revised Framework, Базель-П), 2004 р. http://www.bis.org.
4. Електронний ресурс Європейської Ради.
5. http://www.bank.gov.ua/Bank_supeivision/Econom_norrns/2009.htm.
6. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368. http://www.zakon.rada.gov.ua - параграф 2.1.4.
7. Річний звіт про банківський нагляд в Україну за 2007 рік. http://www.bank.gov.ua.
8. За офіційними даними НБУ. http://ww.bank.gov.ua/Bank_ supervisiori / r ^ nom_norms / 2009.htm.
Введення
Проблемність капіталу банків в умовах світової фінансової кризи
Висновки та рекомендації
Джерела
ВСТУП
У роботі розкрито роль достатності капіталу банківських установ для функціонування банківської системи країни в цілому, особливо в умовах прогресуючої фінансової кризи, аналізується ступінь введення принципів Базеля-П щодо визначення та регулювання достатності капіталу у вітчизняну банківську практику, виділяються напрями цього процесу в України.
В даний час фінансова криза в Україні найбільш виразно проявився в банківській сфері. У всіх на очах проблеми з достатністю капіталу однієї банківської установи негативно позначилися на ліквідності всієї системи банків країни. Вже один цей факт доводить актуальність обгрунтованого визначення і оцінки рівня достатності капіталу банківських установ. Вони виявилися неготовими до системних труднощів, пов'язаних насамперед з дефіцитом ліквідних коштів на тлі ажіотажного вилучення депозитів і різкого зростання частки проблемних кредитів у структурі кредитних портфелів банків. Таке положення вимагає, крім усього іншого, прийняття негайних заходів з рекапіталізації вітчизняних банківських установ.
Зрозуміло, кожна національна економіка шукає власні шляхи, але існують і певні міжнародні стандарти, які дають можливість орієнтуватися на дії розвинених країн. Адаптуючи світовий досвід до вітчизняних реалій, можна сформувати ефективний механізм подолання труднощів взагалі і визначення достатності капіталу зокрема. Цей механізм необхідний органам банківського нагляду для того, щоб забезпечити рекапіталізацію банків України.
Питання, пов'язані з визначенням достатності капіталу банківських установ, у міжнародній практиці регулюються документом Базельського комітету з банківського нагляду "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу. Виправлена версія (далі - Базель-П). У більшості країн з ринковою економікою цей документ замінив попередню угоду про капітал, прийняте в 1988 р. (Базель-1), з доповненнями від 1996 р., які стосувалися оцінки ринкових ризиків. Українська банківська система також впроваджує основні принципи Базеля-П.
ПРОБЛЕМНОЇ КАПІТАЛУ БАНКІВ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ
Зупинимося докладніше на його найважливіших положеннях, проаналізуємо ступінь застосування їх в українській банківській практиці, з'ясуємо перспективи та напрямки затвердження тих чи інших вказівок документа на національному грунті.
Базель-Н включає наступні компоненти:
1. Мінімальні вимоги до достатності капіталу.
2. Наглядовий процес.
3. Розкриття інформації для підтримки ринкової дисципліни, за допомогою якої фінансові ринки сприяють виконанню наглядовим органом функції контролю за банківськими установами і функції забезпечення дотримання ними мінімальних вимог до достатності капіталу.
Що стосується розбіжностей і змін до Базельських документах, то відзначимо, що в Базелі-1 виділені значення і роль наглядового процесу в регулюванні достатності капіталу кожного банківської установи. Тобто формалізація наглядового процесу набуває особливої ваги, оскільки Базель-II дозволяє найбільш ефективним банкам використовувати замість стандартизованих методів і єдиної класифікації ризиків системи внутрішніх рейтингів для розрахунку мінімальних вимог (рис. 1).
Рис. 1. Структурні особливості Базеля-II в порівнянні з Базелем-1: |
SA - стандартизований підхід; 1KB - підхід, заснований на внутрішніх рейтингах; BIA - підхід, що спирається на базові індикатори; АМА - прогресивний підхід на основі вимірів
Контроль за дотриманням мінімальних вимог (1-й компонент) залишився найважливішою складовою Базеля-П. Капітал, певний наглядовими органами як джерело покриття несподіваних збитків, складається з акціонерного капіталу і нерозподіленого прибутку (капітал 1-го рівня, або основний капітал) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня). Банки можуть залучати і так званий капітал 3-го рівня, що включає короткострокові субординовані запозичення, які за певних умов використовуються для дотримання мінімальних вимог до достатності капіталу (рис. 2).
Згідно з європейським законодавством у рамках Директив Європейської Ради (96/6/ЕЕС від 15.03.1996 р., 89/299/ЕЕС від 17.04.1989 р., 86/635/ЕЕС від 08.12.1986 р.), вимоги до мінімальної величини капіталу можна формалізувати наступним виразом:
У min = К р ег: А взв.р ≥ 8%.
На практиці це вираз означає, що відношення регулятивного капіталу до активів, зважених за ступенем ризику, не може бути менше 8%. Розраховуючи активи, зважені за ступенем ризику, банк повинен враховувати і позабалансові інструменти, зважені за ступенем ризику. Аналогом даного коефіцієнта в українській практиці слугує встановлений НБУ норматив адекватності регулятивного капіталу банківської установи (Н2), який відноситься до групи нормативів капіталу. Сьогодні значення Н2 досягає 10%, але банкіри наполягають на тому, щоб через фінансову кризу його рівень був знижений до 8%, як прийнято в міжнародній практиці; це дозволить вивільнити частину банківського капіталу для здійснення операцій або надати банкам більшу свободу дій.
Рис. 2. Складові загального капіталу банківської установи
Статистика свідчить, що в 2007 р. значення Н2 знизилося з 14,19 до 13,92% і підвищилася у 2008 р. до 14,01%. Але дії НБУ з метою рекапіталізації банків країни, зроблені з початку 2008 р., демонструють подальше збільшення нормативу адекватності капіталу банку Н2 (до 14,72% на 01.02.2009 р.). На нашу думку, основними причинами поліпшення даного нормативу було різке зниження банківських активів, зважених за ризиком (у зв'язку зі скороченням обсягів кредитування в економіці Україна), а також жорсткість вимог з боку НБУ до розмірів банківських резервів, які прямо впливають на достатність капіталу банківських установ .
Як бачимо, в цілому ситуація з достатністю капіталу банківських установ Україну як нібито дає підстави для оптимізму. Однак, на жаль, статистика по окремих банках насторожує: проблеми достатності капіталу придбали такий характер, що НБУ був змушений ввести тимчасові адміністрації в цих установах на період фінансового оздоровлення.
В існуючих обставинах, коли НБУ повинен посилювати вимоги до капіталу банківських установ з метою усунути наслідки системної кризи при величезному дефіциті банківських ресурсів, слід, як нам представляється, внести зміни в порядок визначення розміру капіталу. Згідно Базелю-П, за стандартизованому підході до оцінки банківських ризиків (різновид якого фактично застосовується в Україну) до капіталу 2-го рівня можуть частково включатися загальні резерви за кредитними операціями в розмірі не більше 1,25% зважених за ризиком активів (параграф 242) . У нас прийнято загальні резерви за кредитними операціями банківських установ також включати до складу капіталу 2-го рівня, але в повному обсязі 5, через що значно завищуються реальні показники достатності банківського капіталу у порівнянні з міжнародною практикою. Тому потрібно привести порядок розрахунку розміру банківського капіталу в Україну у відповідність з міжнародними стандартами.
Національний банк України почав роботу, спрямовану на облік ризиків в ході визначення адекватності регулятивного капіталу, як того вимагає документ Базельського комітету "Поправка до Угоди про капітал для включення ринкових ризиків". Першим результатом цієї роботи стало внесення змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні у частині обліку валютного ризику при визначенні адекватності регулятивного капіталу (постанова Правління НБУ від 17.12.2007 р. № 458). Цими змінами передбачено вимогу щодо підтримки банками достатнього рівня регулятивного капіталу для покриття ризику, який виникає у зв'язку з перевищенням обсягів активних операцій з терміном погашення більше 1 року над пасивними операціями з аналогічним терміном погашення.
Повертаючись до Базелю-П, зазначимо, що Новою угодою про капітал передбачено три різних варіанти розрахунку кредитного та операційного ризиків (див. рис. 1):
- Підхід, який базується на внутрішніх рейтингах (IRB);
- Підхід з урахуванням базових індикаторів (BIA);
- Прогресивний підхід на основі вимірів (АМА).
Базельський комітет визнав недоцільність збереження єдиного стандарту оцінки ризиків для всіх банків. Названі підходи різняться ступенем точності оцінки ризиків, що дозволяє банкам і наглядовим органам вибрати найбільш прийнятний підхід, що відповідає розміру, рівню розвитку і позиції на ринку кожного окремого банківської установи. Використання вдосконалених моделей оцінки ризиків може сприяти зниженню вимог до мінімальної величини банківського капіталу. Тобто фактично нові умови Базеля-II відповідають орієнтації на ризик у банківському нагляді.
Базелем-П передбачено також подальше використання стандартизованого методу вимірювання ризиків, який багато в чому аналогічний підходу, зафіксованому в Базелі-1, і головна мета застосування якого полягає втом, щоб знайти баланс між простотою і точністю. У межах цього підходу встановлюються фіксовані коефіцієнти ризику для кожної категорії активів, однак передбачається також можливість використовувати зовнішні кредитні рейтинги, що підвищує точність оцінок. Базельський комітет вважає, що більшість банків буде використовувати стандартизований підхід як найкращим чином відповідає їх діяльності та характеру прийнятих ризиків.
Введені Новою угодою про капітал підходи, засновані на внутрішніх рейтингах (IRE), допускають можливість використовувати моделі кредитного ризику з метою розрахунку достатності капіталу, але при цьому не беруть до уваги кореляцію між різними видами кредитів. IRB-підходи передбачають створення банком систем рейтингування позичальників на основі ймовірності їх дефолту протягом певного проміжку часу.
Для банків, що використовують В1а-підхід, наглядові органи встановлюють значення ряду показників, як то:
- Збитки у випадку дефолту;
- Загальна абсолютна величина потенційних збитків по кредиту або іншого продукту;
- Коректування, пов'язані з визначенням періоду, протягом якого банк несе ризик по кредиту або іншого продукту;
- Очікувані збитки; несподівані збитки.
Банки, що використовують "прогресивний" АМА-підхід, повинні самостійно визначати названі показники. Застосування розглянутих підходів передбачає зниження вимог до достатності капіталу, тим самим стимулюючи банки до вдосконалення внутрішніх систем управління та оцінки ризиків, притаманних банківській діяльності.
Так, Національний банк України з метою проведення кількісної оцінки ризиків, з якими стикаються банки, здійснює стрес-тестування впливу на діяльність останніх зміни зовнішніх факторів. Стрес-тестування спирається на дані форм статистичної звітності, що подаються банками, і дозволяє розраховувати суми додаткових збитків (або доходів, які можуть бути отримані банками), а також визначати вплив ризиків на капіталізацію банківського сектора. Зокрема, стрес-тестування впливу коливань курсу валют на діяльність банків, що дозволяє відстежувати і прогнозувати прямі валютні ризики, проводиться з допомогою чистої відкритої позиції в іноземній валюті.
Результати стрес-тестування за станом на 1 січня 2008 р. показали, що у разі коливання курсу валют на 10% розмір регулятивного капіталу з банківського сектора може змінитися на 0,03%. Це говорить про несуттєве вплив прямого валютного ризику на банківський сектор. Вплив коливань валютного курсу на розмір регулятивного капіталу невелика (як при ревальвації, так і при девальвації гривні), що в умовах фінансової кризи і нестабільних валютних курсів набуває особливого значення.
Стрес-тестування зміни процентної ставки засноване на аналізі розривів між чутливими до змін цієї ставки активами та пасивами банку і моделюванні змін ставок. Так, за результатами стрес-тестування на зазначену дату банківський сектор України мав незначний ризик зміни процентної ставки. Значення індексу ризику для активів і пасивів зі строком погашення до 1 року становить 6,12%.
У другому компоненті Базеля-П викладені ключові початку банківського нагляду, які полягають у фіксації того факту, що капітал банку відповідає характеру і обсягу ризиків, ним прийнятих. Згідно Базельські принципи, наглядовий орган повинен своєчасно втрутитися в діяльність банку, якщо капітал останнього не покриває його потенційні ризики. Викладемо цей момент конкретніше:
1. Наглядові органи виходять із того, що банки в своїй діяльності підтримують достатність капіталу на рівні, який перевищує мінімально встановлений.
2. Банк повинен використовувати методики оцінки достатності сукупного капіталу у взаємозв'язку з характером і обсягами прийнятих ним ризиків, а також стратегією підтримки різних рівнів капіталу.
3. Наглядові органи зобов'язані перевіряти і аналізувати адекватність внутрішньобанківських оцінок достатності капіталу та стратегії його підтримки, а також дотримання банками регулятивних вимог до достатності капіталу.
4. Наглядові органи повинні вживати негайних заходів, якщо виникає загроза падіння рівня достатності капіталу нижче мінімально встановленого значення.
Якщо проаналізувати стан і динаміку дотримання банками України мінімального розміру регулятивного капіталу, то побачимо позитивні тенденції. У 2008 р. спостерігалося помітне нарощування регулятивного капіталу - на 50,77 млрд. грн. (70,2%), загальний обсяг склав 123,06 млрд. грн.Ето відбулося в основному за рахунок зростання фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, переоцінки основних коштів, прибутку, що включається в розрахунок капіталу, субординованого боргу, резервних фондів і загальних резервів.
Третій компонент Базеля-II встановлює мінімальні вимоги до обсягу та складу інформації, яка підлягає оприлюдненню. Така інформація дозволяє іншим учасникам ринку оцінити діяльність банку, достатність його капіталу і дотримання ним ринкової дисципліни. Але при цьому Базель-П не скасовує практику, коли наглядові органи утримуються від широкого оприлюднення своїх висновків щодо окремих банків. Нові мінімальні вимоги до достатності капіталу, що містяться в Базелі-П, доповнюють вимоги щодо розкриття інформації, передбачені бухгалтерським обліком і фінансовою звітністю банківських установ. Встановлюючи обов'язковість розкриття певної інформації та забезпечуючи достовірність її по всіх банках, третій компонент Базеля-П покликаний зміцнити ринкову дисципліну як інструмент, що сприяє виконанню завдань наглядового органу з підтримки надійної та стійкої банківської системи.
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
Отже, в умовах фінансової кризи питання достатності капіталу банківських установ стають особливо актуальними. Системність банківської кризи в Україні доводить необхідність впровадити нові механізми вимірювання та контролю за величиною банківського капіталу. У цьому руслі слід визнати доцільним, щоб Національний банк України зважено адаптував міжнародні стандарти регулювання достатності капіталу банківських установ до нашій практиці і знайшов власні оптимальні шляхи оцінки і рекапіталізації вітчизняних банків. Головним міжнародним документом у сфері визначення та регулювання мінімального розміру банківського капіталу вважається Базель-П. Щоб удосконалити роботу з адаптації його найважливіших принципів до українській практиці, а також виділити власні напрями рекапіталізації банківської системи України, на нашу думку, доцільно здійснити наступні заходи:
по-перше, порядок розрахунку розміру капіталу привести у відповідність з міжнародними стандартами (це стосується включення загальних резервів в розмір капіталу банку);
по-друге, органи банківського нагляду повинні вимагати від банківських установ підтримки достатності капіталу на рівні, що перевищує мінімально встановлений (можливо, слід встановити конкретні межі такого перевищення для кожної групи банків);
по-третє, Національний банк України має розробити план дій по переходу вітчизняної банківської системи до оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків.
Для цього потрібно сформувати новий методологічний інструментарій. Підхід на основі внутрішніх рейтингів (IRB-підхід) слід вважати пріоритетним, оскільки він оптимально поєднує вітчизняну систему банківського нагляду з міжнародними стандартами.
У цілому здійснення перерахованих заходів дозволить поліпшити ситуацію в банківському секторі щодо дотримання банками мінімального розміру капіталу, необхідного для покриття непередбачених ризиків, а отже, послабити негативні наслідки системної фінансової кризи в Україну.
ДЖЕРЕЛА
1. "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу" (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards, Базель-І), 1988 р.
2. "Додатки до Угоди про достатність капіталу з метою врахування ринкових ризиків" (Amendment to the Capital Accord to Incorporate Market Risk), 1996 р., http://www bis.org / bcbs / index.htm - параграф 242.
3. "Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу. Виправлена версія" (International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards. A Revised Framework, Базель-П), 2004 р. http://www.bis.org.
4. Електронний ресурс Європейської Ради.
5. http://www.bank.gov.ua/Bank_supeivision/Econom_norrns/2009.htm.
6. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368. http://www.zakon.rada.gov.ua - параграф 2.1.4.
7. Річний звіт про банківський нагляд в Україну за 2007 рік. http://www.bank.gov.ua.
8. За офіційними даними НБУ. http://ww.bank.gov.ua/Bank_ supervisiori / r ^ nom_norms / 2009.htm.