Як ми вже говорили раніше, головна мета лікарських блок-схем - допомогти вам краще орієнтуватися в постійно розростається океані препаратів і сприяти оперативному інформуванню клієнтів в умовах цейтноту, який, на жаль, неминучий у повсякденній практиці аптечних працівників. Разом з тим вдосконалення цієї інформаційної навігації неможливо без зворотного зв'язку. Тому сьогодні ми із задоволенням відповідаємо на найбільш часто зустрічаються з вашого боку питання, що стосуються змісту і фактурі наших алгоритмів.
- Якими джерелами інформації ви користуєтеся при складанні алгоритмів?
- При описі медико-фармакологічних та споживчих властивостей препаратів використовуються офіційно схвалені (затверджені при державній реєстрації) дані, зафіксовані в інструкції-вкладиші щодо його застосування. Віднесення ЛЗ в схемі до рецептурному або безрецептурному сегменту здійснюється у відповідності з даними наказу Міністерства охорони здоров'я РФ від 13.09.2005 р. № 578 «Про затвердження Переліку лікарських засобів, які відпускаються без рецепта лікаря» Інформація маркетингового плану (середні роздрібні ціни, обсяги продажів і т. п.) надається нам дослідницькою компанією RMBC.
- Чому в рамках тієї чи іншої нозології структурна матриця RX-схем у вас постійна (фармгруппа - МНН - торгові назви), у той час як у ОТС-сегменті критерії розбивки ЛП більш різноманітні і неоднорідні?
- Наші алгоритми, так чи інакше, відбивають взаємозв'язок учасників інформаційного трикутника «лікар - провізор - пацієнт». Схема рекомендації ОТС-препаратів описує взаємодію по лінії «провізор - пацієнт», яке з розвитком практики самолікування все частіше здійснюється без попереднього втручання лікаря. У даному випадку провізор і пацієнт (клієнт) самі активно беруть участь у виборі того або інших ліків. Оскільки ж для покупця, як правило, першочергове значення мають не стільки медико-фармакологічні нюанси, скільки споживчі властивості товару (лікарська форма, додаткові ефекти, умови застосування тощо), основний акцент в «безрецептурних схемах» ми намагаємося робити саме на ці різноманітні характеристики.
Що ж стосується нозологічного алгоритму підбору RX-препарату (лінія «лікар - провізор»), то тут «свобода маневру» провізора (і, природно, пацієнта жорстко обмежена приписами доктора, що вказує в рецепті дозу, лікарську форму, режим прийому і т.д . Самостійно рекомендувати рецептурное засіб аптечний працівник відповідно до діючих норм не може, йому в даному випадку достатньо володіти інформацією загального порядку, яка і відображена в структурі алгоритму (більш докладні відомості про RX-засобах, що використовуються при тому чи іншому захворюванні, можна знайти в коментарях до алгоритму). Зауважимо, втім, що, незважаючи на це, лінія «провізор - пацієнт» в RX-алгоритмах нами аж ніяк не проігнорована. Як відомо, провізор може здійснювати синонімічних заміну рецептурних препаратів (пр. МЗСР РФ № 785), тому в кінці схеми ми наводимо широкий перелік різних препаратів з одним МНН.
- Як проводиться цінова диференціація препаратів всередині алгоритму?
- Якщо препарат не унікальний за складом, його приналежність до тієї чи іншої умовної ціновій групі («дешеві», «середні», «дорогі») визначається не відносно середньої вартості всіх найменувань, представлених в алгоритмі, а лише у порівнянні із середньою вартістю його синонімів.
Приклад. На ринку присутні 5 однакових за складом ліків: препарат А в середньому по Росії коштує 6 руб., В - 9 руб., З - 20 руб., D - 27 руб., Е - 102 руб. У даному випадку препарати А і В будуть віднесені до «дешевим», С і D (інший порядок) - до «середнім», Е (ще більш високий порядок) - до «дорогих». У той же час в іншому синонімічному ряду, представленому трьома найменуваннями (Al, Bl, C1) - за 90,403 і 1700 руб. відповідно, - засіб А1 буде умовно зараховано до «дешевим», тому що 2 інших в порівнянні з ним помітно дорожче.
Зрозуміло, будь-який розподіл товарів за цінами носить умовний, відносний характер. У нашому ж випадку має місце відносність другого порядку («вертикаль в горизонталі»). Тим не менше в такій розбивці є, на наш погляд, свій резон. По-перше, в аптечній практиці набагато частіше здійснюється заміна препарату на синонім, а не на аналог (у випадку з рецептурними ЛЗ тільки на синонім). По-друге, проводити цінову порівняння препаратів з різними МНН навіть у разі їх використання при одній патології не зовсім коректно, тому що вони далеко не завжди є альтернативними (взаємозамінними). Єдиний випадок, коли цінова маркування ЛЗ здійснюється щодо середньої вартості всіх препаратів, які використовуються при тій чи іншій патології, - відсутність у ліки синонімів, зареєстрованих на російському ринку.
- За якими принципами відбираються торгові найменування для алгоритму при наявності безлічі варіантів ЛЗ з одним і тим же складом?
- Звичайно, в ідеалі ми б приводили повний перелік препаратів-синонімів. Однак через обмеженість обсягів рубрики нам доводиться дотримуватися кількісного ліміту - в рамках кожної цінової категорії згадуються 3-5 синонімів, які серед представників своєї цінової групи входять в лідери з обсягів роздрібних продажів у вартісному вираженні (за даними RMBC). У той же час з кожного правила бувають винятки, і місце препарату в загальному рейтингу всіх синонімів не завжди є для нас абсолютним критерієм відбору ТН для схеми.
Приклад 1. Зведений рейтинг роздрібних продажів всіх торгових найменувань всередині якоїсь синонімічної групи виглядає наступним чином:
1 | 2 | 3 | |
I | F | «Дорогий» | |
II | G | «Середній» | |
ш | H | «Середній» | |
IV | I | «Середній» | |
V | J | «Середній» | |
VI | До | «Дорогий» | |
VII | L | «Середній» | |
VIII | М | «Середній» | |
IX | N | «Середній» | |
X | Про | «Дешевий» | |
XI | Р | «Середній» | |
XII | R | «Дешевий» |