Принципи управління комерційними банками

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ У КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ ПЛАН 1) Вступ 2) Сутність банку 3) Структура управління банком 3.1) Однолінійна структура управління банком 3.2) многолинейная (штабна) структура управління 3.3) Лінійно-штабна структура управління 3.4) Загальні принципи управління банком 4) Принципи діяльності на початковому етапі 4.1) Реєстрація комерційних банків 5) Трохи про кадрову політику в банках 5.1) Про мотивацію до праці банківського персоналу 5.2) Про підбір банківських кадрів 6) Висновок 7) Список використаної літератури ВСТУП Питання про те, що таке банк, не є таким простим, як це здається на перший погляд. У Кажуть, що банк - це сховище грошей. Разом з тим дане або таке життєве тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а й приховує його справжнє наз-чення в народному господарстві. БАНК це особливий економі-чний інститут, що акумулює грошові кошти (вклади), що надає кредит (позики, позики), що здійснюють грошові розрахунки, випуск грошей (емісію), цінних паперів (банкноти, чеки, векселі) та ін, здійснювала- авторсь посередництво у взаємних платежах і розрахунків між державами, підприємствами (фірмами), устано-нями та окремими особами. Сучасна кредитно-фінан-совая система складається з наступних основних видів бан-ка: центральні (емісійні), комерційні (депозит-ні), спеціального призначення і т.д. Центральні (емісійні) банки здійснюють керівництво всією кре-дитна системою країни, мають монопольне право емісії банкнот, є головними провідниками гро-но-кредитної політики держави, тимчасово зберігають вільні кошти і обов'язкові резерви комерційних та інших банків, надають їм у разі необхідності кредити для підтримки їх ліквідності. Банки комерційні виконують широкий операцій з кредитування під-ний юридичних і фізичних осіб. Здійснюють различ-ні види банківського обслуговування приватної клієнтури (ведення поточних рахунків, надання комерційних, споживчих позик, облік векселів і т.д.) Можна сказати, що в нашому суспільстві ще немає завер-ного розуміння того місця, яке повинні займати банки в системі управління економікою. Суспільству потрібні грунтовні, більш глибокі уявлення про суть банку, необхідна його концепція, з'ясування його громадського призначення. В якійсь мірі відповідь на ці запитання дає структура управління банком і деякі принципи його роботи. Сутність банку настільки многолі-ка що остаточно це питання не буде вирішене ніког-так, проте просування у вирішенні цього питання необ-хідно. СУТНІСТЬ БАНКУ. Діяльність банківських установ так різноманіття-ну, що їх дійсна сутність виявляється невизначе-діленої. У сучасному суспільстві банки займаються са-мимі різноманітними видами операцій. Вони не тільки ор-ганізуют грошовий оборот і кредитні відносини, через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі операції і управління майном. Кредитні установи виступають в якості консультантів, беруть участь в обговоренні народнохозяйс-ничих програм, ведуть статистику, мають підсобні підприємства. Найбільш масовим уявленням про банк є його визначення як установи, як організації. Нако-нец, в уявленні про банк як установу наші асоціацію-ціація виявляються ближчими до банку як службової конто-ре, апарату управління. Саме так досить часто ха-теризується банк. Але більш логічною є трактування банку не як організації або установи, а як підприємства. Як і будь-яке підприємство, банк є самостійним хо-зяйству суб'єктом, володіє правами юридичної особи, виробляє і реалізує продукт, надає послуги оф-ги, діє на принципах госпрозрахунку. Мало відрізняються і завдання банку як підприємства-він вирішує питання, свя-ку з задоволенням суспільних потреб у своєму продукті і послугах, реалізацією на основі напів-ченной прибутку соціальних і економічних інтересів як його колективу, так і інтересів власника иму-вин банку. Банк може здійснювати будь-які види хо-дарської діяльності (зрозуміло, якщо вони не про-тіворечат законами країни, випливають із статуту банку) Як і будь-яке інше підприємство, банк повинен мати спе-соціальне дозвіл (ліцензію). У місці з тим банк як підприємство має свою спе-цифіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших підприємств. Перш за все, банки на відміну від промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку діють у сфері обміну, а не про-виробництва Ця обставина дала підставу ряду авто-рів вважати, що банк це торгове підприємство. Ассо-ціація банківської діяльності з торгівлею не випадок-ни. Банки дійсно як би купують ресурси, про-дають їх, функціонують у сфері перерозподілу, з-діють обміну товарами. Банки мають своїх продавши-цов, сховища, особливий "товарний запас", їх діяль-ність багато в чому залежить від оборотності. На цьому, проте схожість між банком і сферою торгівлі в ос-новних закінчується. Більше того, схожість має толь-ко зовнішній характер, тому що банки торгують не товарами, а особливим продуктом. Сучасні банки все частіше займають-ся консультуванням, управлінням майна, здачею в оренду різних об'єктів, а розповсюджена зараз послуга типу "БАНК-КЛІЄНТ" вже схожа на інформаційні послуги та послуги зв'язку. При торгівлі товарами має місце зустрічне руху-ня вартості: від продавця до покупця йде товар, від покупця до продавця - гроші. При кредиті в момент його надання відбувається односторонній рух вартості: позичає вартість переміщується від креди-тора до позичальника, сплата її еквівалента відкладається; вона повертається до своєї вихідної юридичної точці лише при настанні певного терміну. Різниця в тому, що що при торговій угоді продавець одержує ек-вівалент свого товару-гроші, при кредиті кредитору повертається не тільки надану вартості, але і до-Бавка до неї у вигляді позичкового відсотка. Функціонування банку у сфері обміну породжує й інші уявлення про його сутність. Нерідко банк ха-теризується як посередницька організація. Основа-ням для цього служить особливий перелив ресурсів, часів-но осідають у одних і вимагають застосування у інших. Особливість ситуації при цьому полягає в тому, що кре-дитора, який має певну частину ресурсів, бажає при відповідних гарантіях, на конкретний термін, під процент віддати її іншому контрагенту-позичальнику. Інте-реси кредитора, однак, повинні співпадати з інтересами позичальника, який зовсім не обов'язково може знаходитися в даному регіоні. Зрозуміло, в сучасному де-ніжному господарстві таке співпадіння інтересів є випадковим. Консолідуючий ланкою тут виступає банк посередник, що забезпечує можливість здійснення угоди із врахуванням попиту і пропозиції. На відміну від ін-індивідуальне кредитора ресурси в кишені банку втрачають своє первісне обличчя. Зібравши численні кошти позики тва, банк може задовольнити потреби самих різно-образних позичальників, надати вибір кредиту на лю-бій смак-строк, забезпечення, позичковий відсоток. Поступово банк, у свою чергу, все більш стано-вився кредитним центром, що дало можливість його оп-чати як кредитне підприємство. Однак це не дає підстави для змішання банку з кредитом. Визначення банку як кредитного підприємства хоча і характеризує найважливішу його специфічну рису, тим не менш не розкриває повної картини його сутності. Можна сказати, що це фрагмент сутності банку, і саме тому вона є незавершеною. Як зазначалося, банки займаючи-ються не тільки кредитуванням, але і цілим рядом інших видів діяльності. За своєю природою банки пов'язані з грошовими і кредитними відносинами. Саме на їх базі та зародилося таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійне справа. Головним у суті банку, його осно-вою, можна при цьому вважати організацію грошово-кре-дитна процесу та емітування грошових знаків. Тако-ва теорія питання, яка допоможе зрозуміти, чим повинен стати банк на практиці. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ. У банківській практиці країн з розвиненою ринковою економікою прийнята триступенева класифікація суб'єктів незалежно ектов управління залежно від обсягу їх розпорядників тільних повноважень: 1) Вище керівництво (дирекція), до компетенції ко-торого входить прийняття основних рішень по по-воду цільових установок та економічної політики банку, підбір і розстановка кадрів, керівництво нижчестоящими управлінськими підрозділами; 2) Середнє керівництво (керівники відділів) у компетенцію якого входить управління окремими сфе-рами банківської діяльності, регулювання процесу роботи, керівництво підлеглими службовцями, підготов-ка прийняття рішень для дирекції, 3 ) Нижче керівництво (керівники груп), в кому-ної яких входить розподіл завдань і конт-роль за роботою окремих груп. Однак, дуже часто, особливо в нашій країні такий розподіл якщо й існує то дуже умовно. Але у великих російських банках така класифікація може втілюватися в реальності, в дрібних банках, навпаки, вище керівництво може безпосередньо керувати навіть простими виконавцями. Систему управління комерційним банком можна рас-чати з двох точок зору. З одного боку вона являє собою систему передачі розпоряджень від вищих інстанцій до нижчестоящим. З іншого боку система банківського управління виступає як система розподілу повноважень між інстанціями. Вона визначаються-ет внутрішній конфліктний потенціал банку, пов'язаний з можливими перетинами сфер компетенції різних суб'єктів управління. Швидкість руху інформації і рівень конфліктного потенціалу залежать в першу оче-редь від того, яка буде обрана структура управ-ня. Тут існує три основні альтернативи: одно-лінійна, многолинейная і лінійно-штабна структури. Однолінійна СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ----------------¬ | директор банку | L ------- T -------- | -------- ---------+--------------¬ ------+-------¬ -------+-- --- ¬ | начальник | | начальник | | відділу | | відділу | LT --------- T - LT --------- T----+----- - ¬ -+---------¬ -----+----¬ ---+-------¬ | співробітник | | співробітник | | співробітник | | співробітник | L ---------- L ----------- L ---------- L ----------- Перевагою даної структури управління є чітке розмежування компетенцій і відповідальності. Недолік полягає в її малої гнучкості внаслідок тривалості проходження інформації по ланцюжку інстанцій. У зв'язку з цим однолінійна структура управління застосовна тільки в дрібних банках. Багатолінійні (ШТАБНА) СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ -----------------¬ | директор | | банку | L ------- T --------- - -----------------+---------------¬ -------+-------- ¬ | ---------+------¬ | заступник | | | заступник | | директора | | | директора | L ------- T -------- | L -------- T ------- | | | L ---------------- +----------- ----- | --------------------+--------------¬ -------+ -----¬ -------+-----¬ ----+-------¬ | начальник | | начальник | | начальник | | відділу | | відділу | | відділу | L ------------- L ------------- L ------------ Відмінною особливістю штабів в даній структу-рі управління є те, що вони мають право від-давати розпорядження безпосередньо будь-яким нижчестоящим інстанціям. У результаті кожен нижчий підрозділ отримує розпорядження не від однієї, а від багатьох вишес-тоящіх інстанцій, перед якими несе відповідальність за їх виконання. Переваги многолинейной структури полягають в у її більш високої гнучкості в порівнянні з однолінійної, у скороченні часу руху інформа-ції по інстанціях, у використанні вигод спеціалізації управлінської праці. Недоліки випливають з можливих ного перетину сфер компетенції штабів, нескоордіні-ння їх розпоряджень, внаслідок чого можуть виникнути-ника конфліктні ситуації. Як і в попередньому слу-чаї, розглянута структура управління придатна тільки для порівняно невеликих банків. ЛІНІЙНО-ШТАБНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ БАНКОМ Лінійно-штабна структура являє собою попит-ку з'єднати переваги обох розглянутих струк-тур і одночасно подолати їх недоліки. Вона повинно забезпечити створення інстанцій двох видів: лінійних інс-танций, що володіють правом віддачі розпоряджень, і спе-зованих штабів, які можуть лише приймати розпорядження від вищих лінійних інстанцій, але са-ми правом їх віддачі не володіють. Таким чином ці штаби істотно відрізняються від штабів у многолинейной структурі управління: тут вони виступають лише як консультативний орган, який надає допомогу лінійним інстанціях у підготовці прийняття рішень. Прикладами штабів такого роду можуть бути відділ кадрів, юридичними-кий відділ, відділ маркетингу та інші. ---------------------¬----------¬----------------- - ¬ | секретаріат дирекції | | дирекція | | кадри | | організаційний отд. + + банку + + юридичний відділ | | бухгалтерія | L ---- T ----- | плановий відділ | | ревізійний відділ | | | відділ маркетингу | L --------------------- | L ------------------- | --- --------- T --------- +---- T --------------- ¬ -----+--- --¬-----+-----¬--------+-----¬---------+----¬ | отд.по про - | | отд.по про-| | отд.по опера-| | міжнародний | | говуванню | | говуванню | | ціям з цінні-| | | | підприємств. | | населення | | ми паперами | | відділ | L - --------- L ----------- L -------------- L ------------- - Лінійно-штабна структура управління банком у нас-тоящее час найбільш часто знаходить застосування на практиці. Її переваги-чітке розмежування повно-мочій (як у однолінійної структурі і використання спеціалізації управлінської праці (як у многоліней-ної). Недолік же полягає в тому, що процеси підготовки рішення та його прийняття суворо розділені. А оскільки штаби не можуть безпосередньо вплинути на прийняття рішення лінійної інстанцією, це може приво-дить до зниження їх мотивації та відповідальності за вид-Віган пропозиції. У зв'язку з цим, крім рассмот-програвання варіанту лінійно штабної структури, на практи-ці використовується також модифікована лінійно-штабна структура, при якій поряд зі штабними відділами без права віддачі розпоряджень створюються штаби, мають свій обмежений правом віддачі розпоряджень (ревізійний відділ, юридичний відділ та інші). ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ Головне призначення органів управління-забезпечити ефективне керівництво комерційною діяльністю банку з метою реалізації його основних функцій. Визначення структури управління банком передбачати виділення органів управління, затвердження їх повноважень, відповідальності та взаємозв'язки при здійснювала-тичних основних банківських операцій. Загальні підходи до структури управління банком визначаються банківським законодавством. Разом з тим багато питань струк-тури управління комерційний банк (КБ) має право вирішувати самостійно. На структуру управління банком вирішальний вплив мають правова форма мобілізації власного ка-питала банку (акціонерна, пайова тощо) та організаційно-управлінських онное побудова банку (ступінь розвитку його мережі і його самостійність). Так, при акціонерній формі образо- вання власного капіталу для отримання права повно-го контролю та управління банком, необхідно мати виз-поділену суму акцій, достатню для володіння конт-рольним пакетом. Незалежно від форми організації власного капіталу банку право керування банком повинні мати його засновники. Таке право реалізується шляхом непосредс-ничих участі в органах управління банку. Основним (вищим) органом управління КБ є збори акціонерів (пайовиків) банку. Основний орган управління банку вирішує стратегічні військово-кі завдання діяльності банку, а саме:-приймає рішення про заснування банку;-затверджує акти, документи ділової політики банку;-приймає статут банку;-розглядає та затверджує звіт про роботу банку;-розглядає і затверджує результати діяльності банку і приймає рішення про використання напів-ченной прибутку або про покриття збитків;-приймає рішення в частині формування фондів бан-ка ;-вибирає членів виконавчих і контрольних орга-нів в банку і вибирає директора (голови правління) банку. Вищий орган управління КБ реалізує свої функції і завдання безпосередньо через виконавчі, а також контрольні органи, які цілком підзвітні йому. Виконавчі і контрольні органи банку повинні бути укомплектовані висококваліфікованими банковс-кими працівниками. Голова правління банку в відповідності з статутом обирається вищим органом управ-ня банку і є членом її виконавчого орга-ну. Права, обов'язки і відповідальність голови правління банку затверджуються статутом банку. Голова правління банку: - представляє банк;-виконує рішення вищого органу управління банку, піклується про їх проведення в життя;-підтримує ініціативу працівників банку і вносить пропозиції щодо вдосконалення діяльності бан-ка;-організовує і керує трудовим колективом банку;-відповідає за законність роботи банку перед органом управління банку. Контрольний орган банку повинен контролювати діяль-ність банку через виконавчі органи, директора банку, кредитні та інші спеціальні служби та предс-тавлять самостійний звіт і свої пропозиції щодо подальшого вдосконалення діяльності КБ Виконавчі органи банку при виконанні своїх функцій (реалізації всіх рішень органів управління безпосередньо в поточній діяльності банку) спирають-ся на конкретну організаційну структуру банку. Збори акціонерів (пайовиків) скликаються ежегод-но, не пізніше ніж через місяць після складання ба-лансу банку за звітний рік. Надзвичайні збори ак-рів можуть скликатися за рішенням ради банку, вимогу ревізійної комісії або акціонерів, владе-чих не менше ніж 1 / 3 -1/10 акціонерного капіталу. Збори акціонерів (пайовиків):-вносить зміни і доповнення до статуту банку;-приймає рішення про додатковий випуск акцій і збільшення статутного капіталу ;-обирає раду та ревізійну комісію банку;-розглядає та затверджує баланс банку, звіт про прибутки і збитки за минулий операційний рік, висновок і звіт ревізійної комісії;-встановлює порядок розподілу прибутку банку, порядок утворення та використання фондів банку;-приймає рішення про припинення діяльності бан-ка;-укладає договори від імені банку про трудові відносини з членами ради банку;-розглядає інші питання, винесені на збори Відділення-ня за рішенням ради, ревізійної комісії банку або акціонерів, що володіють не менш ніж 1 / 10 акці-онерних капіталу. Для загального керівництва роботою банку, а так само наб-режень і контролю за роботою правління та ревізійної комісії банку збори акціонерів обирає рада бан-ка (правління) зазвичай з терміном повноважень до 5 років. Кількість членів ради банку визначається загальним соб-раніем акціонерів. Члени ради зі свого складу більшістю голосів обирають голову ради банку і його замістити-лей. Члени ради банку не можуть бути одночасно членами правління або членами ревізійної комісії банку. Рада банку вирішує стратегічні завдання управління і розвитку діяльності банку, його засідання проводять-ся не рідше одного разу на рік. У своїй роботі рада ру проводом чинним законодавством і норма-тивними актами. Рада банку:-визначає напрямок ділової політики банку, розширення масштабу і кола операцій залежно від певних економічних умов, розміри процентних ставок і дивідендів; -встановлює відповідно до чинного правових питань і інтересами ліквідності і прібильнос-ти структуру залучених пасивів та їх розміщен-ня, межа допустимої заборгованості банку в краї-ні і за кордоном;-здійснює контроль за роботою правління та реви зійної комісії банку; -затверджує річний баланс і розподіл отримано-ного доходу; внутрішньобанківські інструкції;-вирішує питання про відкриття філій і представництв-нізацією банку;-здійснює контроль за виконанням проведеної банком кредитної та інвестиційної політики;-обирає голову банку, його заступників, призначає інших керівних осіб у банку і його от-поділках;-стверджує постійно діючі комітети і виборчі-рає їх членів. Члени ради несуть особисту відповідальність за нару-шення законодавчих актів, регулюючих діяльність банку; за збитки в результаті прийняття некомпетентних рішень; за виконання операцій не передбачених вус - тавом банку. голова правління банку здійснює європей-тво поточною діяльністю відповідно до статуту і практично реалізує рішення ради банку. Він являє-ся головою банку і відповідає за управління оперативною діяльністю. Його заступники очолюють провідні уп-ління або відділи. Кількість заступників визначаються - ється обсягом виконуваних операцій і можливостями уп-ління. Рада затверджує членів правління банку, яке визначає на основі затверджених напрямків ділової політики банку найближчі цілі і умови залучення і розміщення кредитних ресурсів, розробляє план ра-боти на поточний рік, вирішує кадрові питання. При раді (правлінні) банку звичайно створюються два комітети: кредитний і ревізійний. У функції кредит-ного комітету входять:-розробка кредитної політики банку, структури залучених засобів і їхнього розміщення;-контроль за вирішенням питань, що відносяться до ком-ної ради банку, не потребують постійної уваги;-розробка висновків по наданню найбільш великих позик, позик, що перевищують встановлені лі-міти, за рівнем процентних ставок на окремі ви-ди кредитів;-розгляд питань, пов'язаних з інвестуванням фондів, веденням трастових операцій;-проведення різних досліджень діяльності окремих підрозділів банку. Ревізійна комісія (комісія) обирається загальними зборами акціонерів (пайовиків). До складу ревізійного комітету не можуть бути избра-ни члени ради (правління) банку, а також інші ли-ца, що займають будь-які штатні посади в банку. Ревізійна комісія з свого складу обирає голову і його заступника. Члени ревізійного ко-мітета несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків у порядку, визначеному чин-нодавством. Ревізійний комітет перевіряє дотримання банком за-давчій та інших актів, що регулюють його діяль-ність ; постановку банківського контролю; кредитні, розрахункові, валютні та інші операції, проведені банком протягом операційного року (суцільний пере-кою або вибірково); стан каси і майна. Реві-гезійний комітет представляє раді банку, зборам акціонерів (пайовиків) і центробанку звіт про проведений-них ревізіях, супроводжуваний рекомендаціями щодо устра-нению недоліків. При необхідності функції комітетів можуть бути роз-шірени. Це залежить від обсягу та виду виконуваних бан-ком активних і пасивних операцій. Діяльність комітетів при раді банку дає мож-ливість проводити більш активну політику, дозволяю-щую підтримувати ліквідність і підвищувати прибутковість його операцій. Велика роль належить комітетам у ко-ординації діяльності окремих підрозділів банку, організації контролю за виконанням прийнятих рішень. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ На початковому етапі роботи. Після реєстрації статуту комерційного банку в цент-рального банк Російської Федерації банк вважається ство-даними і набуває статусу юридичної особи. Крім того банку видається ліцензія, що підтверджує його право на проведення банківських операцій. Заснувати банк можуть як юридичні так і фізичні особи, але їх не повинно бути менше трьох. Заборонено формувати статутний фонд з коштів органів влади, політичних партій і спец.фондов. Не можуть бути учасниками банку організа-ції мають неліквідний баланс або оголошені Неплях-тежеспособнимі. Статутний капітал формується виключи-тельно за рахунок власних коштів, використання кре-дітов та інших позикових джерел неприпустимо. Для забезпечення гарантії успішного формування ус-ментах капіталу особи, що беруть участь в установі банку, або підписалися на його акції, до початку засновник-ній конференції повинні внести на тимчасовий розрахунковий рахунок, відкритий засновниками банку в РКЦ ЦБ РФ по припускати місцем знаходження комерційного банку , не менше 10% номінальної вартості акцій, на які вони підписалися. Підставою для відкриття тимчасового рас-парного рахунку служить установчий договір. Установи-вальний договір підписують засновники - фізичні та юридичні особи, які виступили ініціаторами створення банку. В установчому договорі визначаються:-Характер банку (пайовий, акціонерний і т.д.)-Передбачуваний розмір статутного капіталу і частки засновників у ньому-Відповідальність сторін за виконання прийнятих-тих за цим договором зобов'язань-Сторони, які розглядають спори, що випливають з цього договору (арбітраж, третейський суд та ін .) В тому випадку, коли внески засновників покривають лише частину статутного капіталу, у статутному договорі обговорюються умови, на яких передбачається залучати акціонерів (пайовиків) банку. У цьому випадку установчий договір доповнюється під-пісні листами, на основі яких акціонери або пай-щики повідомляють про своє рішення брати участь в установі комерційного банку. Підписні листи служать підставою для перерахування акціонерами (пайовиками) банку уста-леного в установчому договорі внеску кошти на тимчасовий розрахунковий рахунок засновників. Після реєстрації банку залишок коштів з цього рахунку перераховується до статутного капіталу комерційного банку. Підставою для цього служить відкриття банку кор-респондентських рахунку в Центральному банку РФ. У разі відмови у видачі ліцензії та реєстрації банку, залишок коштів з тимчасового розрахункового рахунку повер-тається учасникам банку за їх заявою. За видачу ліцензії на здійснення банківських операцій з банків та установ, які звернулися за такою ліцензією, в дохід бюджету РФ стягується плата. За реєстрацію знову утворених комерційних банків сплачування робиться з тимчасового розрахункового рахунку уч-редітелей: за перереєстрацію діючих комерційних банків - з кореспондентського рахунку в Центральному ба-ні. Внески інших фізичних або юридичних осіб від імені ні комерційного банку не приймаються. У разі відмови у видачі ліцензії та реєстрації внесена до бюджету плата не повертається. РЕЄСТРАЦІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ Для реєстрації комерційного банку засновники подають до Головного управління Центрального банку за місцем свого знаходження, але не пізніше ніж через 3 місяці після проведення установчих зборів, сле-дмуть документи: 1) Нотаріально посвідчена клопотання про ре-єстрації статуту та видачу ліцензії. 2) Нотаріально засвідчений Статут банку, за-денний зборами акціонерів (пайовиків). 3) Установчий договір та підписні листи учас-ників, підписані учасниками банку та завірені їх печатками. (Підписи фізичних осіб, а також організа-цій, тимчасово не мають в своєму розпорядженні печатками засвідчуються нотаріально). 4) Нотаріально посвідчений протокол засновник-ного зборів, який містить рішення про створення банку, затвердження статуту, обрання Ради банку, ревізійної комісії та виконавчого органу (ради директорів, правління) банку. 5) Список пайовиків або акціонерів банку із зазначенням-ем їх: - повних найменувань та відомчої належності-ності, - поштових адрес і телефонів, - платіжних реквізитів, - розмірів внесених паїв, а також частки у припускає-яка додається статутному капіталі. (Окремо виділяються све-дення з засновникам. На частку засновників повинно при-вильних не менше 25% пайового внеску в статутному капі-Талі банку). 6) Висновок аудиторської організації про фінансовий стан учасників банку (контрольно-ревізійної служби Міністерства фінансів, Центрального банку, ви-шестоящіх організацій, або незалежних від перевіряючих організацій служб, які уповноважені здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності). 7) Декларації про доходи (для фізичних осіб - учасників банку). 8) Економічне обгрунтування створення банку, вклю-чаю розрахунковий баланс банку на кінець його першого року роботи і розрахунок плану доходів, витрат і прибутку бан-ка на перший рік його діяльності. 9) Довідка про фактичну заборгованості по позичках і залишками коштів на розрахункових, депозитних та інших рахунках юридичних і фізичних осіб, прийнятих на обслуговування банком із зазначенням банку, в якому вони обслуговувалися раніше. 10) Копія платіжного документа, що підтверджує внесення до бюджету плати за реєстрацію банку. 11) Дані про керівників банку (голову (директора), головного бухгалтера, їх заступників, за-вірний підписом голови Ради банку. Не пізніше одного місяця з моменту надходження документів Головне управління Центрального банку РФ за місцем знаходження комерційного банку направляє на його адресу висновок, яке оформляється на бланку і містить: - обгрунтування доцільності створення комерційного банку на даній території; - інформацію про фінансову стійкість і репута-ції пайовиків банку, наявності у них вільних коштів, готовність банку до проведення операцій, забезпеченості його кваліфікаційними кадрами, приміщенням, необхідним обладнанням; - підтвердження про перерахування на тимчасовий рахунок, відритий в розрахунковому центрі Центрального банку РФ 10% величини акцій (паїв) засновників; - підтвердження про внесення плати за реєстрацію банку; - підтвердження професійної придатності ру-никами (голови, директора) їх заступників і головного бухгалтера банку до виконання банківських операцій, які, зокрема, повинні відповідати таким вимогам: а) наявність вищої економічної потужності кого освіти; б) стаж роботи в банківській системі на керівних постах, як правило, не менше 3-х років, в) відсутність судимостей. У випадку, коли кандидат, запропонований на керівників-дящую посаду у виконавчому органі банку, не пів-ністю відповідає висунутим вимогам, питання про його призначення може бути розглянуто в порядку позов-чення регіональним управлінням (Головним управлени-ем), яке повинно дати свою розгорнуте висновок про професійну придатність кандидата. Не пізніше трьох місяців після розгляду доку-ментів в регіональному управлінні Центрального банку РФ Рада комерційного банку направляє замовний корес-понденції до Головного управління по роботі з комер-кими банками Центрального банку РФ всі перераховані документи. Центральний банк РФ розглядає клопотання банків про видачу їм ліцензій на проведення банківських операцій та реєстрації їх Статутів в термін, що не перевищує-щий трьох місяців з моменту отримання всіх пе-рених для цього документів. У разі необхідності Центральний банк може вимагати додаткової інформації про фінансовий стан засновників. Матеріали розглядати як правило без виклику представників банку. Повідомлення про реєстрацію публікується Центральним банком у пресі. (Зокрема, в "Російській газеті"). У разі відмови в реєстрації засновники сповіщаючи-ються про це письмово. (Вмотивована відмова учреди-телям протягом тижня після даного рішення). Центральний банк РФ може відмовити у видачі ліцензії на проведення банківських операцій і регістру-ції Статуту комерційного банку по наступним основани-ям: - невідповідність установчого договору і статуту діючого в РФ законодавства (зокрема, мова може йти про включення до складу учасників банку юри- дических або фізичних осіб, яким заборонено форми-вати статутний капітал банку; перевищенні квоти в 35% одним з учасників і т.д.); - незадовільний фінансовий стан устано-уря, загрозливе інтересам вкладників і кредиторів банку. (Про це, зокрема, може свідчити відсутність у учасників банку необхідних коштів для оплати у встановлений термін статутного капіталу; нез-ності кандидатур керівників виконавчого органу комерційного банку вимогам до їх професійній підготовленості). Відповідно до Закону РФ "Про банки і банковс-кой діяльності" Центральний банк РФ реєструє ус-тави комерційних банків і веде реєстр (общероссійс-кую Книгу реєстрації) банків, які отримали ліцензії. При цьому записи в реєстр проводяться одночасно з видачею ліцензії. Однак для забезпечення ліквідності кредитних установ, на строк до оплати засновниками 50% статутного капіталу, комерційний банк отримує тимчасову ліцензію, що дає право на відкриття корес-пондентского рахунку та акумуляцію внесків акціонерів (пайовиків) банку для формування статутного капіталу. (Тимчасова ліцензія діє протягом року з моменту її видачі). Після подання Головному управлінню по роботі з комерційними банками підтвердження про оплату 50% оголошеного статутного капіталу комерційному банку замість тимчасової видається ліцензія, що дозволяє здійсню-вати операції, передбачені його статутом. Протягом року після реєстрації повинні бути визначе-лачени всі 100% оголошеного статутного капіталу. В іншому випадку реєстрація банку визнається недейс-твітельной, а тимчасова ліцензія відкликається. Контроль за виконанням цієї вимоги покладається на Головні управління Центрального банку РФ за місцем знаходження комерційних банків. Нотаріально завірена копія зареєстрованого статуту комерційного банку в десятиденний термін після реєстрації підлягає поданням цим банком у відповід-ний фінансовий орган за місцем знаходження для організації оподаткування. У місячний термін з моменту реєстрації статуту комерційний банк зобов'язаний пройти реєстрацію в Головному обчислювальному центрі (ГОЦ) Центрального банку для включення його в класифікатор підприємств і організацій (КПО), для чого заповнюється карта реєстрації ком-комерційного банку. Всі представлені для реєстрації документи хра-гаються в Головному управлінні по роботі з комерційними банками Центрального банку РФ. Копія документів зна-диться в регіональному управлінні Центрального банку РФ за місцем знаходження комерційного банку. ДЕЩО ПРО КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В БАНКАХ Стратегія комерційного банку немислима без звертання-ня до банківського персоналу. На жаль цій темі присвячено мало робіт. В основному, коли говорять про бан-ківських кадрах, вся справа зводиться до їх підготовки або перепідготовки, опису посад і професійним вимогам, планам розвитку персоналу. Між тим пи-ріс не тільки в цьому. При всій їх важливості, особливо в умовах переходу до нової банківської технології, коли оновлення знань, освоєння нової філософії банківсько-го справи стає неодмінною умовою роботи кредит-ного установи в умовах ринку, на практиці постають інші питання, за своєю значимістю не поступаються проблем професійної навчання. Взяти, приміром, керівництво банком. Керівник банку-це не номенклатурна посаду, він не стільки адміністратор, скільки банкір в самому прямому сенсі цього слова, професіонал, що володіє комерційними та аналітичними здібностями. У всьому світі про банк су-дять насамперед по тому, хто його очолює, яка особистість голови, його професійний і мораль-ний рівень, здатність організувати бізнес, його авторитет у світі ділових людей. Коли говорять про гарний банку, то мають на увазі перш за все банк, що володіє висококваліфікованими кадрами. І це не випадково. У сучасний банк клієнти приходять не тільки для того, щоб отримати ту чи іншу фінансову послугу, але і для того, щоб восполь-тися радою банку, як правильно організувати бізнес. А для цього в банку повинна бути сформована сильна команда, здатна підтримувати його високий професійний авторитет. Як створити таку команду? Як підпорядкувати її роботу єдиним цілям і зробити найбільш продуктивною? Всі ці питання мають важливе значення для кадрів господарства. Зверну увагу на найбільш принципові сторони, зокрема на питання про набір кадрів. Про підбір банківських КАДРІВ. Треба зауважити, що сформована система заняття посади на основі загальноосвітнього цензу потреба-ється серйозних коректив. Вища освіта, в тому числі банківська, не повинно бути єдиним кри-теріем для прийому на роботу до кредитної установи і тим більше заняття керівної посади. Вища обра-тання, яке отримав той чи інший банківський слу-тить, формуючи його загальну ерудицію і професійні знання, має спрацювати на його користь саме, повинно при цьому давати лише більший шанс зайняти більш високу по-положення в банку, так і в суспільстві в цілому. Диплом про закінчення університету (інституту) не повинен бути постійною-янним перепусткою для заняття крісла менеджера, таким фахівцеві потрібно ще стати, довівши професійну придатність, уміння керувати людьми. Подібні качест-ва не приходять самі по собі разом з дипломом, необ-діми практика та досвід. У житті може виявитися, що робітник, який не має спеціальної підготовки, виявиться більш придатним, ніж фахівець з банківським дипломом. Ці міркування дають підстави зробити деякі прак-тичні висновки. Перший висновок полягає в тому, що на роботу в банк не обов'язково брати людей, які мають спеціальну підготов-ку. Досвід роботи деяких англійських комерційних бан-ків показує, що службовці, які приходять на роботу в банк з дипломом фізика, хіміка, історика, іскусствове-так і пр., після певної стажування та навчання виявляються менш "зашореними", меншими догмату-ми; володіючи широким кругозором, вони повніше сприймають ті чи інші проблеми, у результаті виявляються більш перс-тивні службовцями. Тобто мова йде про те, що потрібні справді освічених людей, інтелектуальний по-тенціал яких здатний вивести кредитна установа на більш високий виток комерції. Другий висновок полягає в тому, що на роботу в банк слід приймати не по пред'явленню диплома про освіту, а на підставі маленького "іспиту", тесту, що дозволяє визначити можливості претендує-та. Питання, що входять у тест і спрямовані на з'ясований-ня знань не тільки суто професійного банковс-кого характеру, а й загального кругозору іспитів, в кожному банку можуть бути свої. Еталон тут не потрібен. Але неодмінно повинен бути конкурсний відбір, заздалегідь оголошений банком щодо певних посад і дає можливість абітурієнту заздалегідь підготуватися до майбутнього співбесіди і тесту. Третій висновок стосується перенавчання і перепідготовки кадрів. Він полягає в тому, що банк, що набирає собі співробітників, повинен подбає про їх стажування і професійному зростанні. Набір фахівців при цьому відбувається не обов'язково під певну посаду. Важливо взяти людину, потенційні здібності кото-якого виявилися досить переконливо і він підходить для роботи в банку в принципі. Подальша стажування покаже, де найповніше він себе проявить, на чому це-лесообразно зосередити додаткове навчання. Навчання може здійснюватися в різній формі. Круп-ні банки здатні створити свої власні школи з викладачами-сумісниками з цих кредитних уч-нов. Такий шлях видається найбільш продук-нормативним. У сформованій обстановці важко від держави чекати вирішення питання про перепідготовку кадрів. Крім банків (або їх кооперації на госпрозрахунковій основі з навчальними закладами), в широких масштабах цього ніхто не зробить. Комерційні банки, які беруться за цю справу, опиняються в баришем двічі: готують кадри для себе і надають ще одну послугу для інших. Звер-тання, таким чином, дійсно стає надзвичайно комерційною справою. Для великого банку, який керується певною стратегічною лінією, було б протиприродно не скористатися цим. Про мотивації до праці банківського ПЕРСОНАЛУ. З позиції стратегії, спрямованої на формування сильного банку, центральним питанням є питання про мотивацію до праці, зацікавленості банківського персоналу в ефективній роботі. Менеджмент і марке-тинг, високопродуктивну працю можуть відбутися на ділі тільки тоді, коли вирішено саме це питання. Відомі тут два шляхи: мотивація через примушений-ня, страх і внутрішня переконаність. Страх здатний зробити свою справу, але при цьому він породжує інші ж-ланія, зовсім не збігаються з бажаннями інших. Воп-ріс, однак, полягає в тому, щоб бажання досягти ко-кінцевим результату було загальним. Як же зробити так, щоб без примусу, без страху банківський колектив був єдиним у своєму бажанні досягти більш ефективної роботи? Спроба вирішити цю проблему за допомогою мо-ральних стимулів не виправдала себе. Прожект, як з-Вестн, не відбувся, вища продуктивність праці не була досягнута. Залишається одне - мотивація до праці через надію отримати високу вигоду. Потрібно сказати, що там, де цей принцип застосовується послідовно, результати не змушують на себе чекати. Коли трудяться заради результату, від якого особисто і помітно виграючи-ет кожен і весь колектив, коли кожен відчуває се-бе причетним з цим результатом, доход приходить не-замедлітельно. Існують десятки прийомів, що реалізують цю ідею. Банки, наприклад, практикують акціонування свого ка-питала, розробляють високоефективну систему премій-вання, надають різноманітні пільги своїм сот-рудників. Головне з позиції стратегії все-таки не це, а забезпечення високої заробітної плати персоналу. З по-зиції стратегії банк, прагне до формування силь-ного кадрового потенціалу, повинен платити співробітникам високу заробітну плату. Хто піде на іншу роботу, якщо в комерційному банку створена необхідна атмосфе-ра і забезпечена висока оплата праці. Як кажуть, "від добра добра не шукають". Кожен буде триматися за таку роботу, прагнути краще працювати, тому що знає, що і він буде досить винагороджений за свою працю. Погано з позиції стратегії, однак, для тих банків, які підвищують оклади своїм співробітникам без реально-го поліпшення змісту їхньої праці. Ніщо так не развра-щает людей, як висока заробітна плата за-шійся працю. Тут починає діяти інший непісям-ний економічний закон: чим вище невиправдано виплачується ченная частину заробітної плати, тим нижче в остаточному підсумку продуктивність праці. Звичайно, ніхто не мож-ражает проти підвищення зарплати персоналу, але воно повинно супроводжуватися більш високою віддачею. Більше ви-сокую зарплату слід давати лише тому, хто дійсно-тельно підвищує ефективність роботи банку в цілому, дійсно збільшує банківський продукт і дохід-ність кредитної установи. ВИСНОВОК Правильне розуміння функціонування комер-ких банків важливо з дуже багатьох причин, так як вони складають основу фінансової системи багатьох країн ми-ра. Традиційне уявлення про банк як про кредитний та розрахунково-платіжному інституті вкрай однобічно і не відповідає сучасному етапу розвитку. Сучас-менний комерційний банк представляє універсальний, багатофункціональний кредитно-фінансовий комплекс, з-подружжя депозитно-позичкові, інвестиційно-консультації-ційні та інші банківські операції, діапазон яких досить широкий. Через лізинг, факторинг, проектне фі-фінансування, концентрацію передової технології і на-уково-технічної інформації, використання в банковс-кою практиці останніх науково-технічних досягнень банки фактично управляють науково-технічним прогрес-сом і безпосередньо беруть участь в процесі виробни-тва. Перш вплив банків на відтворення здійснюватися через кредит. Кредитні операції банків втратили колишнє значення. У Японії, Німеччини і Франції 60% підприємців хочуть бачити банк не стільки кре-дитна установою, скільки інформаційно-консультації-маційних центром, що орієнтує клієнтуру в тенденціях ринкової кон'юнктури і науково-технічного прогресу. Активізувалася біржова діяльність банків, тобто їх операції з цінними паперами. Широкий розвиток отримали операції по довірливо-му управління майном і фондовими цінностями, в США трастова форма акціонерного контролю давно преоблада-ет. Змінився вигляд самого банку: банківські відділення традиційного типу замінюються автоматами-касирами, відділеннями за принципом "безлюдній технології" (на са-мообслужіваніі), персональними банківськими комп'ютера-ми "на дому". Банк став доступним для клієнта в будь-який час доби і завдяки "насичення" кредитно-фінансовим-вої інфраструктурою практично повсеместно.Все це призвело до універсалізації діяльності комерційних банків розвинених країн. Широке кредитування бюджетного дефіциту та возрас-танучого державного боргу посилило зрощування бан-ков з державними фінансами. Перспективними напрямками розвитку банківської системи в Росії з урахуванням досвіду розвинених країн можуть бути: універсалізація банківської діяльності, спрощені-ня організаційної структури банківської системи, що включає в себе два рівня, розвиток широкої мережі комерційних банків, які взяли б на себе виконан-ня деяких нетрадиційних для колишнього СРСР банковс-ких операцій, створення інтегрованої автоматизованої-ванної системи управління банківськими операціями. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1) "Банківська справа" (Лаврушина) 2) "Економічний словник" 3) "Банківська справа" (під редакцією Бабичевій) 4) газети "Коммерсант DAILY" 5) журнали "Коммерсант WEEKLY" 6) "Банківський портфель-1 "(книга банківського менеджера) (книга банківського фінансиста) (книга банківського юриста) 7)" Банківський портфель-2 "(книга банкіра) (книга клієнта) (книга інвестора) 8)" Гроші, банки та грошово кредитна політика "(Е. Д. Долан) 9) Закони, методики, документи з інформаційно право-вої системи "Кодекс" і баз даних "Гарант" 10) "Економіка і бізнес" (під редакцією Камаєва)
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
90кб. | скачати


Схожі роботи:
Ситуація з комерційними банками в Україні
Ситуація з комерційними банками в Україні 2
Кореспондентські відносини між комерційними банками
Кредитування фізичних осіб комерційними банками
Види угод укладаються комерційними банками
Розрахунково касове обслуговування підприємств комерційними банками
Удосконалення системи нагляду НБУ за комерційними банками
Механізм безготівкових розрахунків використовуються комерційними банками
Розрахунково-касове обслуговування підприємств комерційними банками
© Усі права захищені
написати до нас