Принципи організації реабілітації хворих з наслідками ушкоджень кисті

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Горлівська філія
Кафедра фізичної реабілітації
Контрольна робота
з дисципліни: Фізична реабілітація в травматології
ТЕМА:
«Принципи організації реабілітації хворих з наслідками ушкоджень кисті»
Виконав:
студент 4-го курсу групи ФР-03
денного відділення
факультету "Фізична реабілітація"
Побіжний Іван Андрійович
2009

Введення
Близько третини хворих з наслідками травм, які потребують відновлювальному лікуванні у закладі реабілітації, становлять пацієнти з наслідками травм кисті. Частота цього виду ушкодження, складність лікування та вимоги до відновлення функції кисті як органу праці визначають необхідність доповнення та конкретизації загальноприйнятих принципів організації реабілітації.
Основні питання, вирішення яких дозволило сформулювати принципи реабілітації цієї групи хворих, включали:
- Визначення показань до напрямку хворих в установи реабілітації та оптимальних термінів початку відновного лікування;
- Вибір адекватних програм поетапних відновлювальних заходів;
- Організація спрямованої функціонального обстеження з метою контролю та корекції реабілітації;
- Визначення критеріїв оцінки ефективності проведеного відновлювального лікування.
На підставі наявності стійких функціональних порушень при різних нозологічних формах травм кисті, можна уточнити показання для направлення цієї групи хворих в установу реабілітації. Вони включають хворих:
- З переломами середніх, основних фаланг пальців, п'ясткових кісток зі зміщенням відламків (ізольованих, множинних, поєднаних з ушкодженнями сухожиль, нервів);
- З переломами кісток зап'ястя;
- З пошкодженнями сухожиль згиначів, розгиначів кисті і пальців;
- З ампутаційними куксами пальців кисті, що супроводжуються контрактурами в суглобах пальців;
- З іншими ушкодженнями кисті, які супроводжуються контрактурами в п'ястково-фалангових і міжфалангових суглобах.
У відновлювальному лікуванні хворих з наслідками травм кисті доцільно розрізняти 3 етапи: період іммобілізації, знімною гіпсовою пов'язки або «вікна», і заключний період - відновлення сили, витривалості м'язів та координації рухів. Заходи в першому і другому періодах реабілітації спрямовані на стимуляцію процесів, що формують кісткоутворення, попередження функціональних змін, пов'язаних з іммобілізацією, ліквідацію або зменшення болю, нормалізацію трофіки тканин, поліпшення місцевого кровообігу, поліпшення загального стану хворого. Для реалізації цих завдань комплексне відновлювальне лікування I періоду включає медикаментозну терапію, фізіо-та кінезотерапії, що мають на увазі сегментарне вплив і вплив на вільну симетричну кінцівку. У другому періоді основна увага приділяється фізіотерапії.
Після зняття іммобілізації першорядним завданням є відновлення координація рухів, м'язової сили, обсягу рухів в ушкодженій кисті, ліквідація трофічних порушень. Велике значення в цьому періоді відводиться фізичному тренуванню. Вона включає індивідуальну та групову гімнастику, працетерапію. Індивідуальна лікувальна гімнастика призначається 3-4 рази на день. Проводяться активні, пасивно-активні та пасивні вправи. Необхідно при цьому мати на увазі, що пасивні рухи в суглобах кисті краще проводити лише до кордону болю (редрессирующих руху кисті протипоказані). Для тренування силових, амплітудних і координаційних рухів кисті використовується великий набір різних пристосувань. За допомогою останніх можлива тренування різних видів захоплень кисті: кульового, циліндричного, щипкового, Крючкової, рухів в лучезапястном суглобі, а також пронаціонно-супінаціонних рухів передпліччя. Пристосування для тренування мають різну поверхню (гладку, шорстку, м'яку, тверду), а також різну вагу.
Крім індивідуальних вправ, в цей період доцільно проведення групових занять, для чого в групу підбирають хворих з однаковою або однотипної дисфункцією кисті. Заняття проводить інструктор з лікувальної фізкультури за загальним столом, для кожної групи використовується апробований комплекс вправ з різними предметами і без них. У комплексі вправ передбачена не тільки тренування кистей, але і м'язів передпліччя, плеча і плечового пояса, від стану яких великою мірою залежить функція кисті.
Особливе місце в комплексі реабілітаційних заходів цієї групи хворих належить трудотерапії, відновлювальна цінність якої для хворих з ушкодженнями кисті виключно велика. Використовувані в цеху «промислової реабілітації» спеціально сконструйовані ручки, насадки і важелі управління різних форм, діаметра і. конфігурації до настільних свердлувальним верстатів, механічним та пневматичним пристосуванням дозволяють тренувати різні види рухів в суглобах пальців і лучезапястном суглобі в заданому темпі, з дозованим опором у статичному і динамічному режимах.
Програма комплексного відновного лікування будується за індивідуальними графіками. Характер, послідовність і поєднання різних фізіо-та кінезопроцедур значною мірою повинні визначатися на підставі докладного аналізу функціонального стану кисті хворого: даних біомеханічних, психофізіологічних досліджень, а також показників периферичної гемодинаміки та стану нервово-м'язового апарату. Наш багаторічний досвід показав, що інформативними методами функціонального обстеження, що відображають стан пошкодженої кисті і динаміку відновлення для хворих з переломами кісток без зміщення відламків, є: в період іммобілізації - теплобачення, реовазографія; в постіммобілізаціонном періоді - біомеханічні методи, електроміографія та шкір-термометрія. Для хворих з множинними переломами, пошкодженнями кісток кисті зі зміщенням уламків, ушкодженнями сухожиль комплекс функціональних методів дослідження повинен включати теплобачення, артеріальну осцилографа, реовазографію, шкірну термометрію, електроміографію і біомеханічні методи.
Досить принциповим є питання оцінки ефективності реабілітації різних груп хворих з наслідками травм кисті. Є доцільним поділ з цієї точки зору хворих на 2 групи. У першу повинні ввійти хворі з травмами кисті, що мають функціональні порушення, при яких комплексний і цілеспрямоване відновне лікування може зробити істотний вплив на тривалість тимчасової непрацездатності. Економічна ефективність відновного лікування цієї групи хворих повинна розраховуватися за показниками скорочення термінів непрацездатності. У другу групу повинні бути виділені хворі з характером і ступенем вираженості функціональних порушень і фізичних дефектів, які обумовлюють їх віднесення до «потенційним інвалідам». Реабілітація цих хворих повинна бути спрямована на профілактику інвалідності. У цьому випадку більш тривалі терміни тимчасової непрацездатності виправдані: економічний ефект реабілітації визначається за показниками «попередження інвалідності». Природно при цьому, що в другу групу не входять хворі з анатомічними дефектами, характер яких визначає інвалідизацію.
Такі, основні принципи організації та оцінки ефективності реабілітації хворих з наслідками травм кисті

Організація психотерапевтичної допомоги в системі відновного лікування хворих з травмами кисті
Сучасна точка зору на відновлювальне лікування передбачає досягнення хворим не тільки фізичної, професійної, соціальної, але й психічної повноцінності.
Для групи хворих з неускладненими переломами характерна афективна ригідність, схильність до побудови на цій основі надцінних утворень, що стосуються взаємовідносин з оточуючими, тенденцією до постійного невдоволення розпорядком відділення і правилами поведінки в ньому, конфліктністю.
Виявлені особливості, а також середні терміни тривалості відновного періоду та перебування хворих у реабілітаційному центрі обумовлювали характер психотерапевтичної роботи з хворими.
Метою першого етапу роботи є зниження підвищеного рівня тривоги та емоційної напруженості, що грунтується на введенні в лікувальний процес психотропних препаратів і занять аутогенним тренуванням. Психотропна терапія базується на індивідуальному підборі дози препарату, диференційованому введення препарату в залежності від глибини афективних розладів, їх структури, корекції психічного стану в динаміці лікування. Заняття аутогенним тренуванням - 15 занять протягом 2-3 тижнів включають крім базисних - вправи з ідеомоторні зоровими образами (Алексєєв В. В., 1985). Останні сприяють відновленню нервової провідності, зменшення вираженості атрофічних явищ і реакції переродження м'язів.
На другому етапі психотерапевтичного впливу (після зниження ступеня тривоги та емоційної напруженості) до перерахованих методиками підключаються раціональна психотерапія та елементи колективної психотерапії. Вони спрямовані на формування у хворих правильного уявлення про свій стан і функціональних можливостях, вироблення адекватного погляду на майбутнє і активної протидії хвороби, на формування уявлень про відсутність винятковості стану і про лікувальної перспективі.
Відносна короткочасність перебування в реабілітаційному центрі хворих з неускладненими переломами, а також переважання в структурі стану психопатичних рис обумовлюють необхідність застосування на перших етапах перебування хворих у реабілітаційному центрі раціональної психотерапії для корекції їх поведінки та ставлення до свого стану, розпорядку дня у відділенні, необхідність проведення того або іншого виду лікування.
Дослідження психічного стану хворих обох груп у динаміці відновного лікування виявляє тенденцію до нормалізації психічного статусу, більш помітну у хворих з косметичними і ампутаційними дефектами. Це проявляється у зниженні рівня тривоги та емоційної напруженості, ступеня емоційної лабільності і залежності поведінки. Аналіз тривалості реабілітаційного періоду у хворих з травмами кисті показує істотне її скорочення у хворих, які отримували психотропну терапію і психотерапію.
Таким чином, побудова реабілітаційних заходів у хворих з травмами кисті має включати:
- Раннє скринінгове обстеження всього контингенту з метою виявлення потребують корекції психічного стану;
- Клінічне та психодіагностичне обстеження хворих у динаміці з виявленими психопатологічними явищами;
-Индивидуализированную психотропну терапію і заняття аутогенним тренуванням;
- Раціональну психотерапію, спрямовану на корекцію уявлень хворого про свій стан лікуванні і прогнозі;
- Елементи колективної психотерапії з формуванням прийомів активної протидії хвороби та лікувальної перспективи.
Введення методів психотерапевтичного впливу в відновне лікування хворих з травмами кисті покращує їх психічний стан і підвищує ефективність реабілітаційних заходів.
Фізіотерапія на різних етапах амбулаторного відновлювального лікування хворих з переломами кісток кисті.
Фізіотерапія є важливою складовою відновного лікування хворих з наслідками ушкоджень кисті, від диференційованого підбору доданків якої істотно залежать результати реабілітації.
Різноманіття шляхів оптимізації фізіотерапевтичних впливів на різних етапах відновного лікування цієї групи хворих визначається: багаторівневим характером регулювання процесів життєдіяльності організму, складністю механізмів впливу фізичних факторів, можливістю зміни їх параметрів, варіабельністю поєднань і комбінацій різних методів физиолечения.
Призначення конкретних фізичних факторів залежить як від складності пошкодження, так і від клінічних проявів наслідків травми на різних етапах відновного лікування кисті.
Специфіка призначається фізіотерапії в першу чергу визначається стадією формування кісткової мозолі. У перший період (7-10 днів після травми), коли в клінічній картині переважають спазм м'язів, біль і набряк, фізіотерапевтичні фактори повинні бути спрямовані на створення оптимальних умов для остеорепаративних процесів.
Для ліквідації набряку тканин, знеболювання, розсмоктування крововиливів застосовуються різні фізичні фактори: УВЧ-терапія, індуктотермія, магнітотерапія.
УВЧ-терашія проводиться по поперечній методиці в олі-готерміческіх дозуваннях 10 хвилин (№ 8-12, щодня), а при металоостеосинтезу - по поздовжній методиці; ЗМП з індукцією від 10 до 25 мТ і експозицією від 10 до 20-30 хвилин (8 -12, щодня). Індуктотермня призначається індуктором-диском в оліготерміческіх дозуваннях 10-15 хвилин (№ 10-12 процедур, щоденно). З метою стимуляції утворення кісткової мозолі послідовно призначається електрофорез кальцію (з 5% розчину хлористого кальцію) по поздовжній методиці або на симетричну кінцівку (кисть).
Поряд з місцевим впливом застосовується одна із сегментарних методик стимуляції остеогенезу: ультрафіолетові ерйтемние опромінення 2-х полів по 300 см 2 у дозуванні 1-4 біодози (всього 8-12 процедур); масаж-комірцевої зони та симетричної кінцівки (№ 12, щоденно) .
Паралельно з фізіотерапією вже на третій день після травми призначається лікувальна гімнастика у вигляді вправ для симетричної кінцівки і вільних сегментів хворої руки, а також ізометричні вправи, які сприяють запобіганню контрактур. Другий період призначення спрямованої фізіотерапії охоплює час з 7-11 дня (в залежності від місця перелому) після травми до освіти сполучнотканинної та первинної кісткової мозолі.
Фізіотерапія цього етапу спрямована на попередження можливих функціональних порушень (атрофії, тугоподвижности суглобів). Вплив частіше здійснюється в період знімною лонгет. Найбільш оптимальним у цей час є використання ультразвукової терапії з дозуванням 0,2-0,4 вт / см 2 по 4-5 хвилин на місце перелому в безперервному режимі (діаметр головки випромінювача 1 см) з подальшим електрофорезом кальцію (шкіру необхідно перед проведенням електрофорезу ретельно очистити від контактного середовища).
При такому комбінованому впливі максимально збільшується введення лікарської речовини і тривалість його перебування в шкірному депо.
У третій період - постіммобілізаціонний, коли дроісходіт остаточне формування кісткової мозолі, фізіотерапія спрямована на поліпшення трофіки тканин, попередження та усунення ускладнень (м'язової атрофії, тугоподвижности суглобів, контрактур).
У цьому періоді для зняття набряку доцільно використання мікрохвильової терапії в оліготерміческіх дозуваннях, електрофорезу кальцію і саліцилової-кислого натрію. При переважанні тугоподвижности у суглобах або контрактурах більш сприятливий ефект дає використання аплікацій парафіну, озокериту, бруду з наступним впливом ультразвуком (підводний методика краще, температура води не вище 36 °) з параметрами 0,4-0,6-0,8 вт / см 2 4-5-6 хвилин в безперервному режимі, і електрофорезом трипсину, террілітіна, лідази, ронидаза, йодистого калію.
Для зняття болю крім електрофорезу із знеболюючими речовинами можливе застосування сінусомодулірованних і діадннаміческіх струмів в звичайних режимах і з лікарськими речовинами. На цьому етапі хороший ефект дають масаж, вихрові ванни, електростимуляція м'язів.
Основна увага в цей період реабілітації приділяється лікувальної гімнастики. Мета її - відновлення нормального обсягу рухів у суглобах кисті, сили м'язів. Заняття проводяться по 35-40 хвилин 2-3 рази на день за принципом активних вправ з предметами і без них (можливі вправи у вихровий ванні), пасивно-активних вправ при поступово наростаючою дозуванні.
При відкритих переломах кісток кисті фізіотерапія проводиться тими ж методами, але починають її на наступний день після травми. Застосовуються електричне поле УВЧ і ультрафіолетове опромінення рани.
У випадку уповільненої утворення кісткової мозолі хороші результати дає електрофорез 1-2% розчину глютамінової кислоти або хлористого кальцію, магнітотерапія.
З метою розсмоктування надмірно розвилася кісткової мозолі використовуються диадинамические струми, електрофорез йодиду калію, аплікації грязі при температурі 44 ° С, ультразвук в дозуваннях 0,8-1,0 вт / см 2.
При виникненні плямистої кісткової атрофії (синдром Зудека), що з'являється як ускладнення травми (множинні переломи кісток кисті, неправильне зіставлення відламків, тривала іммобілізація, енергійне теплолікування, відсутність відповідної фізіопрофілактики в період іммобілізації, стягуюча гіпсова пов'язка), використовується спеціальний комплекс фізіотерапевтичних факторів, спрямований на усунення остеопорозу, зняття набряку, больового синдрому та нормалізацію кровотоку в пошкодженій кінцівки.
Оптимальним при синдромі Зудека є застосування діадинамічних струмів з подальшою ультразвуковою терапією. При цьому доцільно вплив на сегментарну зону і на уражену кисть двотактним безперервним струмом і струмом короткий період по 3 хвилини (щодня, до 10-15 процедур).
Сприятлива дія діадинамічних струмів обумовлено судинорозширювальну та болезаспокійливу ефектом. Можливо замість ДДТ використання електрофорезу глутамінової кислоти або хлористого кальцію, однак ефект настає повільніше, ніж при послідовному застосуванні ДДТ і УЗТ.
При розвиненій дистрофії Зудека категорично протипоказані місцевий ручний масаж та підводний масаж, теплові процедури. Можуть бути призначені вихрові ванни для симетричної кінцівки зі зростаючою температурою 37 ° -40 ° тривалістю; 10-15-20 хвилин щодня, всього 10-20 ванн.
При проведенні лікувальної гімнастики пасивні рухи протипоказані. У початковій стадії захворювання необхідно щадити хвору кисть, проводити активні рухи в проксимальних суглобах і вправи для здорової симетричної кінцівки.
Пропонована нами схема застосування фізіотерапії в комплексі відновного лікування апробовано більш ніж на 3000 хворих. Хороші і відмінні клінічні, функціональні та трудові результати, отримані у 90% хворих, дозволяють визначити цю схему як оптимальну.

Список використаної літератури
1. Бабич Б.К. Травмотіческіе вивихи і переломи .- Київ: Здоров'я 1986-458с.
2. Вайс М.А. Питання відновлення працездатності хворих з ушкодженнями ОДА Керівництво по ортопедії та травматології .- М., "Медицина" 1973-744с.
3. Волков М.В., Мобошну І.А. Пошкодження та захворювання ОДА .- М. «Медицина» 1979-280с.
4. Вайнштен В.Г. Керівництво по травматології .- Л., «Медицина», 1979-352с.
5. Дубров Я.Г. Амбулаторна травматології-2-е ізданіе.-М.: Медицина, 1986-288с.
6. Каптелін А.Ф. Відновного лікування при травмах і деформаціях ОДА-М «Медицина», 1969-401с.
7. Довідник з травматології Г.С. Ютішев, Н.М. Курбанов-Т.; Медицина, 1989-381с.
8. Трубників В.Ф. Заболіваніе і пошкодження ОДА-К.; «Здоров'я» 1984-328с.
9. Юмашев Г.С. Єпіфанов Оперативна травматології та реабілітація хворих з ушкодженнями ОДА / керів-ть для лікарів \ .- М, Медицина, 1983,384 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Медицина | Реферат
37.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Особливості особистості хворих з наслідками травм опорно рухового апарату і корекційна
Пошкодження нервів судин і шкіри кисті і інфекція кисті
Адаптивне фізичне виховання в системі реабілітації хворих на наркоманію
Використання низькочастотного ультразвуку та магніолазерної терапії в реабілітації хворих на остеоартроз
Гіпноз і різні види терапії застосовувані для реабілітації хворих
Оздоровча і лікувальна фізкультура в системі реабілітації хворих при гіподинамії
Лікувальна фізична культура в системі реабілітації хворих з сердечно судинними захворюваннями
Застосування засобів адаптивної фізичної культури в комплексній реабілітації хворих з інфарктом
Лікувальна фізична культура в системі реабілітації хворих з сердечно судинними захворюваннями
© Усі права захищені
написати до нас