ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
Принцип - основне, вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки і т.п.
Принципи господарського процесуального права - це ключові ідеї, відправні положення, керівні начала, що характеризують цю галузь права, що відображають її найважливіші якісні особливості, зміст і призначення в суспільстві.
Зазначені принципи притаманні всьому господарському судочинству або окремим його стадіях, охоплюють всі господарські процесуальні норми і інститути, забезпечують таку побудову господарського процесу, що сприяє винесенню законних і обгрунтованих судових постанов та їх виконання, ефективному захисту прав і законних інтересів учасників процесу.
У принципах господарського процесуального права в концентрованій формі виражається воля законодавця стосовно змісту сучасного судочинства по вирішенню господарськими судами економічних спорів та розгляду інших справ, віднесених до їх компетенції. Це - ставлення самої держави до системи і ефективності судового захисту прав і законних інтересів учасників процесуальних правовідносин у сфері економіки, а також перспективи її розвитку і вдосконалення.
Принципи господарського процесуального права найбільш наочно підкреслюють специфіку даної галузі права. У сукупності вони складають базис, на якому вибудовується сама галузь права, яка складається з конкретних правових норм, у свою чергу конкретизують і деталізують принципи.
Принципи господарського процесуального права знаходять своє відображення як у деяких загальних нормах, так і в окремих нормах про конкретних процесуальних діях, які виступають гарантіями реалізації на практиці загальних правових приписів. Кожен з принципів не тільки знаходить закріплення в будь-якої певної статті ГПК, але і лежить в основі багатьох норм, відбивається в ряді процесуальних правил, які розкривають і конкретизують зміст даного принципу, що забезпечують його послідовне здійснення на практиці.
Способи законодавчого закріплення принципів можуть бути різними.
Деякі автори виділяють три види норм (статей), що закріплюють принципи:
містять лише перелік найменувань принципів;
містять короткий опис суті принципів;
виражають у своєму тексті їх конкретний зміст з певним ступенем деталізації 1.
Інші автори вважають, що принципом може бути і така правова директива сутнісного характеру, яка, не будучи сформульованої і спеціально названої в законі, випливає з ряду звичайних процесуальних норм. Крім того, «про повністю сформульованому принципі судочинства можна говорити лише в тих випадках, коли поряд з позначає його загальної процесуальної нормою є певна сукупність конкретних процесуальних норм, які забезпечують реалізацію даного принципу, проведення його в життя» 2. З такою точкою зору слід погодитися і поширити її на принципи господарського процесуального права. Разом з тим доцільно, щоб процесуальні кодекси мали максимально повний перелік як загальних принципів, так і принципів, притаманних окремим стадіям, процесуальним дій і т.д.
У ГПК використані всі зазначені способи закріплення принципів. Підкреслюючи значимість основних почав для всього господарського судочинства, законодавець присвятив принципам спеціальну другу главу - «Принципи судочинства в господарському суді».
Оскільки принципи господарського процесуального права реалізуються в господарському судочинстві, остільки вони є не тільки принципами галузі права, але одночасно і принципами здійснення правосуддя господарськими судами. Вони регулюють найважливіші сторони діяльності господарських судів. Зміст кожного з принципів може бути розкрито тільки в результаті аналізу відповідних норм процесуального закону в сукупності з практикою їх застосування. У той же час точне уявлення про сутність і зміст кожного принципу і про всю їх систему в цілому допомагає зрозуміти сенс і значення багатьох правил господарського процесу, а отже, і правильно застосовувати їх на практиці.
У правозастосовчій практиці принципи господарського процесу визначають загальні підходи до здійснення правосуддя, сприяють правильному розумінню і тлумаченню норм процесуального права.
Відповідно до Конституції кожному гарантується захист його прав і свобод компетентним, незалежним і безстороннім судом (ст. 60). За змістом даної конституційної норми право на судовий захист не ставиться в залежність від ступеня розробленості правового регулювання тих чи інших правовідносин, тому при наявності прогалин у праві принципи допомагають на їх основі здійснювати правосуддя. Це, у свою чергу, свідчить про необхідність максимально докладніше закріплювати в процесуальних законах положення про принципи.
У силу особливого значення принципи господарського процесу підлягають обов'язковому точному дотриманню при вирішенні конкретних спорів та розгляді інших справ. Відступ від принципів розглядається на практиці як істотне порушення закону і тягне за собою певні правові наслідки (як правило, скасування або зміна судового рішення).
У юридичній науці прийнято виявляти склад і систему принципів кожної галузі права, в тому числі господарського процесуального права. Система принципів господарського процесуального права складається під впливом таких чинників, як специфіка завдань і функцій господарських судів, особливості їх правової природи та організації їх діяльності.
Принципи господарського процесу існують як система, тобто щось ціле, що становить собою єдність закономірно розташованих і знаходяться у взаємному зв'язку частин, що в той же час не перешкоджає вичлененню з цієї системи тієї чи іншої її частини для проведення більш детального розгляду та дослідження.
При здійсненні господарського судочинства в якійсь конкретній ситуації зовні може виявлятися дію всього лише одного принципу (наприклад, права сторони на оскарження судового акта). Однак його реалізація неможлива без взаємозв'язку з іншими принципами-гарантіями господарського процесу (принципами, обов'язками господарського суду та інших учасників процесу). У зв'язку з цим окремі принципи можуть розглядатися тільки в статиці. У динаміці вони існують лише як система, і тільки система принципів може забезпечувати ефективний судовий захист прав і законних інтересів учасників процесу та досягнення цілей господарського судочинства.
Під системою принципів господарського процесу слід розуміти не тільки їх кількісний склад, а й зв'язок принципів між собою за змістом, їх взаємозумовленість і взаємодія. Система принципів господарського процесуального права передбачає взаємозалежний з'єднання принципів в єдине ціле при збереженні самостійності та значущості кожного принципу окремо. Порушення одного принципу, наприклад змагальності, як правило, призводить до порушення інших принципів - законності, рівноправності сторін і т.д.
У ГПК безпосередньо до числа принципів господарського судочинства в цілому віднесені наступні принципи: здійснення правосуддя у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності лише господарським судом (ст. 5); одноособового і колегіального розгляду справ у господарському суді (ст. 6); незалежності суддів і підпорядкування їх лише закону (ст. 7); процесуальної економії; рівності юридичних осіб, індивідуальних підприємців і громадян перед законом і господарським судом (ст. 8); рівноправності сторін та змагальності (ст. 9); усності; державної мови судочинства ( ст. 10); гласності (ст. 11); права на юридичну допомогу (ст. 12); диспозитивності (ст. 13); безпосередності (ст. 14); законності і пріоритету норм міжнародного права (ст. 15); права оскарження судових постанов; застосування норм іноземного права; безперервності; обов'язковості судових постанов.
Історія розвитку господарського процесуального права показує, що воно сприйняло окремі інститути цивільного процесуального права, адаптувало їх до особливостей і потреб правосуддя у господарських (економічних) спорів і стало самостійним. Це правило відноситься і до принципів господарського процесуального права. Склади принципів господарського та цивільного процесів дуже схожі між собою, але не ідентичні. Розрізняються принципи господарського та цивільного процесу і за своїм змістом.
Окремі автори виділяють також специфічні принципи, притаманні лише господарського процесу: арбітрування, солідарності господарських інтересів сторін, активного впливу на поліпшення господарської діяльності, усунення недоліків у роботі господарських органів.
Як принципів, властивих тільки арбітражному судочинству, в юридичній літературі виділяють такі, як принцип оперативності, арбітрування, активного впливу судочинства на поліпшення господарської діяльності.
До числа принципів; господарського судочинства можна віднести і презумпцію істинності вступило в законну силу рішення суду. Рішення вважається дійсним до тих пір, поки протилежне не буде доведено у встановленому процесуальним законом порядку. Окремі юридичні та фізичні особи можуть не погоджуватися з рішенням, оскаржувати його, але поки рішення не скасовано, воно вважається дійсним і підлягає виконанню. У цьому полягає об'єктивний характер презумпції істинно
сти рішення, яка діє незалежно від думки і розсуду тих чи інших осіб.
Весь склад принципів господарського процесуального права умовно можна розбити на кілька груп залежно від критеріїв класифікації.
У залежності від джерел закріплення принципи поділяються на:
конституційні, тобто закріплені в Конституції або випливають з її норм [принципи: верховенство права (законності); пріоритет загальновизнаних принципів міжнародного права; рівність іноземних громадян та осіб без громадянства в правах і обов'язках із громадянами Республіки Білорусь; рівність всіх перед законом і право на рівний захист; право на юридичну допомогу; гарантія захисту прав і свобод кожного компетентним, незалежним і безстороннім судом у визначені законом терміни; незалежність суддів при здійсненні правосуддя; одноосібне і колегіальний розгляд справ; гласність; змагальність і рівність сторін у процесі; обов'язковість судових актів; право на оскарження судових актів та ін]. Цю велику групу принципів, у свою чергу, можна підрозділити на загальноправові і процесуальні;
міжнародно-правові, тобто передбачені міжнародними договорами Республіки Білорусь та іншими актами міжнародного публічного права (публічність і справедливість судового розгляду, компетентність, незалежність і неупередженість суду та ін.) Деякі з них закріплені в Конституції Республіки Білорусь та інших законодавчих актах, в тому числі до ГПК;
безпосередньо господарсько-процесуальні, тобто закріплені в ГПК (державна мова судочинства, диспозитивність, безпосередність, усність, безперервність та ін.)
У залежності від сфери дії принципи господарського процесу можна згрупувати в:
загальногалузеві, тобто поширюють свою дію на всіх стадіях і у всіх видах господарського судочинства (наприклад, законність, право на юридичну допомогу, гласність, рівність усіх перед законом і господарським судом та ін) і
постадійний, тобто властиві для певних стадій або певної стадії господарського процесу (наприклад, ст. 136 ГПК спеціально виділяє принципи стадії судового розгляду: розгляд справи незмінним складом суду; безпосередність, усність і безперервність).
За формою закріплення можна також виділити принципи, закріплені в конкретних нормах Конституції, ГПК і т.д., і збірні (логічно випливають зі змісту ряду норм ГПК, інших законодавчих актів та міжнародних договорів). Наприклад, принцип об'єктивної істини.
По об'єкту регулювання принципи господарського процесуального права прийнято ще класифікувати на:
організаційно-функціональні (судоустрій-ні), тобто встановлюють організацію, пристрій системи господарських судів і одночасно впливають на їх діяльність, а також
функціональні, тобто принципи, що визначають процесуальну діяльність господарського суду і учасників процесу. Ця класифікація також носить умовний характер, оскільки в одному випадку один принцип виступає як організаційний, в іншому - як функціональний.
Організаційно-функціональні принципи
Принцип законності випливає з вимог Конституції Республіки Білорусь.
Цей принцип у господарському процесуальному праві можна віднести до числа збірних, оскільки безпосередній норми, присвяченій принципу законності, в ГПК немає.
Принцип законності означає, що судові акти господарських судів, а також всі процесуальні дії
суду і учасників процесу повинні відповідати нормам матеріального та процесуального права.
Матеріально-правовий аспект принципу законності полягає в тому, що господарський суд повинен вирішувати правові спори в точній відповідності з діючими на території Республіки Білорусь нормами матеріального законодавства, сприяти зміцненню законності і попередження правопорушень у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності.
Встановивши при розгляді справи невідповідність акта відповідного державного чи іншого органу Конституції або іншим законодавчим актам, господарський суд повинен винести рішення у відповідності з правовими нормами, що мають більшу юридичну силу, і поставити в установленому порядку питання про визнання відповідного нормативного акта неконституційним або прийняти заходи по визнанню ненормативного акта недійсним.
У разі відсутності норм права, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд застосовує норми права, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності таких норм дозволяє суперечка виходячи з загальних засад законодавства (аналогія права).
У передбачених законодавством випадках господарський суд може застосовувати норми права інших держав.
Процесуальний аспект принципу законності полягає в тому, що господарський суд повинен строго і неухильно дотримуватися порядку вирішення правових спорів, виносити законні та обгрунтовані судові акти, виконувати їх. У нього входять також вимоги до сторін і іншим учасникам процесу суворо дотримуватися правил господарського судочинства.
Реалізація принципу законності в господарському процесі забезпечується системою процесуальних гарантій, які, у свою чергу, складають зміст інших принципів господарського процесуального права.
До таких гарантій належать:
незалежність суддів при здійсненні правосуддя та підкорення їх тільки законові;
рівність сторін перед законом і господарським судом;
змагальність і рівноправність сторін;
диспозитивність, гласність, безпосередність і т.д.
У системі гарантій принципу законності важливе місце займають право на касаційне оскарження судових актів, що не вступили в законну силу, а також можливість перегляду в порядку нагляду і за нововиявленими обставинами вступили в законну силу судових актів та ін
Пріоритет норм і принципів міжнародного права (ст. 15 ГПК). Якщо в міжнародному договорі Республіки Білорусь встановлено інші правила, ніж ті, які містяться у законодавчому акті, то застосовуються правила міжнародного договору.
У ГПК містяться норми про пріоритет міжнародних договорів, в яких бере участь Республіка Білорусь, перед національним законодавством. Однак ці норми повинні застосовуватися з урахуванням відповідних норм Конституції Республіки Білорусь (ст. 8) і норм, наявних в матеріально-правових актах. Так, згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу Республіки Білорусь норми цивільного права, що містяться в міжнародних договорах Республіки Білорусь, що вступили в силу, є частиною чинного на території Республіки Білорусь цивільного законодавства, підлягають безпосередньому застосуванню, крім випадків, коли з міжнародного договору випливає, що для застосування таких норм потрібно видання внутрішньодержавного акта. При этом нормы международного договора имеют силу того правового акта, которым выражено согласие Республики Беларусь на обязательность для нее соответствующего международного договора.
Принцип осуществления правосудия в сфере предпринимательской и иной хозяйственной (экономической) деятельности только хозяйственным судом (ст. 5 Принцип - основне, вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки і т.п.
Принципи господарського процесуального права - це ключові ідеї, відправні положення, керівні начала, що характеризують цю галузь права, що відображають її найважливіші якісні особливості, зміст і призначення в суспільстві.
Зазначені принципи притаманні всьому господарському судочинству або окремим його стадіях, охоплюють всі господарські процесуальні норми і інститути, забезпечують таку побудову господарського процесу, що сприяє винесенню законних і обгрунтованих судових постанов та їх виконання, ефективному захисту прав і законних інтересів учасників процесу.
У принципах господарського процесуального права в концентрованій формі виражається воля законодавця стосовно змісту сучасного судочинства по вирішенню господарськими судами економічних спорів та розгляду інших справ, віднесених до їх компетенції. Це - ставлення самої держави до системи і ефективності судового захисту прав і законних інтересів учасників процесуальних правовідносин у сфері економіки, а також перспективи її розвитку і вдосконалення.
Принципи господарського процесуального права найбільш наочно підкреслюють специфіку даної галузі права. У сукупності вони складають базис, на якому вибудовується сама галузь права, яка складається з конкретних правових норм, у свою чергу конкретизують і деталізують принципи.
Принципи господарського процесуального права знаходять своє відображення як у деяких загальних нормах, так і в окремих нормах про конкретних процесуальних діях, які виступають гарантіями реалізації на практиці загальних правових приписів. Кожен з принципів не тільки знаходить закріплення в будь-якої певної статті ГПК, але і лежить в основі багатьох норм, відбивається в ряді процесуальних правил, які розкривають і конкретизують зміст даного принципу, що забезпечують його послідовне здійснення на практиці.
Способи законодавчого закріплення принципів можуть бути різними.
Деякі автори виділяють три види норм (статей), що закріплюють принципи:
містять короткий опис суті принципів;
виражають у своєму тексті їх конкретний зміст з певним ступенем деталізації 1.
Інші автори вважають, що принципом може бути і така правова директива сутнісного характеру, яка, не будучи сформульованої і спеціально названої в законі, випливає з ряду звичайних процесуальних норм. Крім того, «про повністю сформульованому принципі судочинства можна говорити лише в тих випадках, коли поряд з позначає його загальної процесуальної нормою є певна сукупність конкретних процесуальних норм, які забезпечують реалізацію даного принципу, проведення його в життя» 2. З такою точкою зору слід погодитися і поширити її на принципи господарського процесуального права. Разом з тим доцільно, щоб процесуальні кодекси мали максимально повний перелік як загальних принципів, так і принципів, притаманних окремим стадіям, процесуальним дій і т.д.
У ГПК використані всі зазначені способи закріплення принципів. Підкреслюючи значимість основних почав для всього господарського судочинства, законодавець присвятив принципам спеціальну другу главу - «Принципи судочинства в господарському суді».
Оскільки принципи господарського процесуального права реалізуються в господарському судочинстві, остільки вони є не тільки принципами галузі права, але одночасно і принципами здійснення правосуддя господарськими судами. Вони регулюють найважливіші сторони діяльності господарських судів. Зміст кожного з принципів може бути розкрито тільки в результаті аналізу відповідних норм процесуального закону в сукупності з практикою їх застосування. У той же час точне уявлення про сутність і зміст кожного принципу і про всю їх систему в цілому допомагає зрозуміти сенс і значення багатьох правил господарського процесу, а отже, і правильно застосовувати їх на практиці.
У правозастосовчій практиці принципи господарського процесу визначають загальні підходи до здійснення правосуддя, сприяють правильному розумінню і тлумаченню норм процесуального права.
Відповідно до Конституції кожному гарантується захист його прав і свобод компетентним, незалежним і безстороннім судом (ст. 60). За змістом даної конституційної норми право на судовий захист не ставиться в залежність від ступеня розробленості правового регулювання тих чи інших правовідносин, тому при наявності прогалин у праві принципи допомагають на їх основі здійснювати правосуддя. Це, у свою чергу, свідчить про необхідність максимально докладніше закріплювати в процесуальних законах положення про принципи.
У силу особливого значення принципи господарського процесу підлягають обов'язковому точному дотриманню при вирішенні конкретних спорів та розгляді інших справ. Відступ від принципів розглядається на практиці як істотне порушення закону і тягне за собою певні правові наслідки (як правило, скасування або зміна судового рішення).
У юридичній науці прийнято виявляти склад і систему принципів кожної галузі права, в тому числі господарського процесуального права. Система принципів господарського процесуального права складається під впливом таких чинників, як специфіка завдань і функцій господарських судів, особливості їх правової природи та організації їх діяльності.
Принципи господарського процесу існують як система, тобто щось ціле, що становить собою єдність закономірно розташованих і знаходяться у взаємному зв'язку частин, що в той же час не перешкоджає вичлененню з цієї системи тієї чи іншої її частини для проведення більш детального розгляду та дослідження.
Під системою принципів господарського процесу слід розуміти не тільки їх кількісний склад, а й зв'язок принципів між собою за змістом, їх взаємозумовленість і взаємодія. Система принципів господарського процесуального права передбачає взаємозалежний з'єднання принципів в єдине ціле при збереженні самостійності та значущості кожного принципу окремо. Порушення одного принципу, наприклад змагальності, як правило, призводить до порушення інших принципів - законності, рівноправності сторін і т.д.
У ГПК безпосередньо до числа принципів господарського судочинства в цілому віднесені наступні принципи: здійснення правосуддя у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності лише господарським судом (ст. 5); одноособового і колегіального розгляду справ у господарському суді (ст. 6); незалежності суддів і підпорядкування їх лише закону (ст. 7); процесуальної економії; рівності юридичних осіб, індивідуальних підприємців і громадян перед законом і господарським судом (ст. 8); рівноправності сторін та змагальності (ст. 9); усності; державної мови судочинства ( ст. 10); гласності (ст. 11); права на юридичну допомогу (ст. 12); диспозитивності (ст. 13); безпосередності (ст. 14); законності і пріоритету норм міжнародного права (ст. 15); права оскарження судових постанов; застосування норм іноземного права; безперервності; обов'язковості судових постанов.
Історія розвитку господарського процесуального права показує, що воно сприйняло окремі інститути цивільного процесуального права, адаптувало їх до особливостей і потреб правосуддя у господарських (економічних) спорів і стало самостійним. Це правило відноситься і до принципів господарського процесуального права. Склади принципів господарського та цивільного процесів дуже схожі між собою, але не ідентичні. Розрізняються принципи господарського та цивільного процесу і за своїм змістом.
Окремі автори виділяють також специфічні принципи, притаманні лише господарського процесу: арбітрування, солідарності господарських інтересів сторін, активного впливу на поліпшення господарської діяльності, усунення недоліків у роботі господарських органів.
Як принципів, властивих тільки арбітражному судочинству, в юридичній літературі виділяють такі, як принцип оперативності, арбітрування, активного впливу судочинства на поліпшення господарської діяльності.
До числа принципів; господарського судочинства можна віднести і презумпцію істинності вступило в законну силу рішення суду. Рішення вважається дійсним до тих пір, поки протилежне не буде доведено у встановленому процесуальним законом порядку. Окремі юридичні та фізичні особи можуть не погоджуватися з рішенням, оскаржувати його, але поки рішення не скасовано, воно вважається дійсним і підлягає виконанню. У цьому полягає об'єктивний характер презумпції істинно
Весь склад принципів господарського процесуального права умовно можна розбити на кілька груп залежно від критеріїв класифікації.
У залежності від джерел закріплення принципи поділяються на:
конституційні, тобто закріплені в Конституції або випливають з її норм [принципи: верховенство права (законності); пріоритет загальновизнаних принципів міжнародного права; рівність іноземних громадян та осіб без громадянства в правах і обов'язках із громадянами Республіки Білорусь; рівність всіх перед законом і право на рівний захист; право на юридичну допомогу; гарантія захисту прав і свобод кожного компетентним, незалежним і безстороннім судом у визначені законом терміни; незалежність суддів при здійсненні правосуддя; одноосібне і колегіальний розгляд справ; гласність; змагальність і рівність сторін у процесі; обов'язковість судових актів; право на оскарження судових актів та ін]. Цю велику групу принципів, у свою чергу, можна підрозділити на загальноправові і процесуальні;
міжнародно-правові, тобто передбачені міжнародними договорами Республіки Білорусь та іншими актами міжнародного публічного права (публічність і справедливість судового розгляду, компетентність, незалежність і неупередженість суду та ін.) Деякі з них закріплені в Конституції Республіки Білорусь та інших законодавчих актах, в тому числі до ГПК;
безпосередньо господарсько-процесуальні, тобто закріплені в ГПК (державна мова судочинства, диспозитивність, безпосередність, усність, безперервність та ін.)
У залежності від сфери дії принципи господарського процесу можна згрупувати в:
загальногалузеві, тобто поширюють свою дію на всіх стадіях і у всіх видах господарського судочинства (наприклад, законність, право на юридичну допомогу, гласність, рівність усіх перед законом і господарським судом та ін) і
постадійний, тобто властиві для певних стадій або певної стадії господарського процесу (наприклад, ст. 136 ГПК спеціально виділяє принципи стадії судового розгляду: розгляд справи незмінним складом суду; безпосередність, усність і безперервність).
За формою закріплення можна також виділити принципи, закріплені в конкретних нормах Конституції, ГПК і т.д., і збірні (логічно випливають зі змісту ряду норм ГПК, інших законодавчих актів та міжнародних договорів). Наприклад, принцип об'єктивної істини.
По об'єкту регулювання принципи господарського процесуального права прийнято ще класифікувати на:
організаційно-функціональні (судоустрій-ні), тобто встановлюють організацію, пристрій системи господарських судів і одночасно впливають на їх діяльність, а також
функціональні, тобто принципи, що визначають процесуальну діяльність господарського суду і учасників процесу. Ця класифікація також носить умовний характер, оскільки в одному випадку один принцип виступає як організаційний, в іншому - як функціональний.
Організаційно-функціональні принципи
Принцип законності випливає з вимог Конституції Республіки Білорусь.
Цей принцип у господарському процесуальному праві можна віднести до числа збірних, оскільки безпосередній норми, присвяченій принципу законності, в ГПК немає.
Принцип законності означає, що судові акти господарських судів, а також всі процесуальні дії
Матеріально-правовий аспект принципу законності полягає в тому, що господарський суд повинен вирішувати правові спори в точній відповідності з діючими на території Республіки Білорусь нормами матеріального законодавства, сприяти зміцненню законності і попередження правопорушень у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності.
Встановивши при розгляді справи невідповідність акта відповідного державного чи іншого органу Конституції або іншим законодавчим актам, господарський суд повинен винести рішення у відповідності з правовими нормами, що мають більшу юридичну силу, і поставити в установленому порядку питання про визнання відповідного нормативного акта неконституційним або прийняти заходи по визнанню ненормативного акта недійсним.
У разі відсутності норм права, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд застосовує норми права, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності таких норм дозволяє суперечка виходячи з загальних засад законодавства (аналогія права).
У передбачених законодавством випадках господарський суд може застосовувати норми права інших держав.
Процесуальний аспект принципу законності полягає в тому, що господарський суд повинен строго і неухильно дотримуватися порядку вирішення правових спорів, виносити законні та обгрунтовані судові акти, виконувати їх. У нього входять також вимоги до сторін і іншим учасникам процесу суворо дотримуватися правил господарського судочинства.
Реалізація принципу законності в господарському процесі забезпечується системою процесуальних гарантій, які, у свою чергу, складають зміст інших принципів господарського процесуального права.
До таких гарантій належать:
незалежність суддів при здійсненні правосуддя та підкорення їх тільки законові;
рівність сторін перед законом і господарським судом;
змагальність і рівноправність сторін;
диспозитивність, гласність, безпосередність і т.д.
У системі гарантій принципу законності важливе місце займають право на касаційне оскарження судових актів, що не вступили в законну силу, а також можливість перегляду в порядку нагляду і за нововиявленими обставинами вступили в законну силу судових актів та ін
Пріоритет норм і принципів міжнародного права (ст. 15 ГПК). Якщо в міжнародному договорі Республіки Білорусь встановлено інші правила, ніж ті, які містяться у законодавчому акті, то застосовуються правила міжнародного договору.
У ГПК містяться норми про пріоритет міжнародних договорів, в яких бере участь Республіка Білорусь, перед національним законодавством. Однак ці норми повинні застосовуватися з урахуванням відповідних норм Конституції Республіки Білорусь (ст. 8) і норм, наявних в матеріально-правових актах. Так, згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу Республіки Білорусь норми цивільного права, що містяться в міжнародних договорах Республіки Білорусь, що вступили в силу, є частиною чинного на території Республіки Білорусь цивільного законодавства, підлягають безпосередньому застосуванню, крім випадків, коли з міжнародного договору випливає, що для застосування таких норм потрібно видання внутрішньодержавного акта. При этом нормы международного договора имеют силу того правового акта, которым выражено согласие Республики Беларусь на обязательность для нее соответствующего международного договора.
Принцип осуществления правосудия только судом не ограничивается судебным разбирательством в суде первой инстанции, а характеризует все судебные стадии в различных видах судопроизводства. В каждой из них правосудие осуществляется в формах, соответствующих характеру и назначению решаемых задач. Причем в хозяйственном судопроизводстве задачи нередко отличаются от задач, стоящих перед другими судами.
Этот принцип определяет такой правовой режим, при котором отмена или изменение судебного акта допускается не иначе как вышестоящим судом и в порядке осуществления правосудия. «Для обеспечения устойчивого мира в правовой сфере, утвердившегося после периода сомнений в ценности права, особенно важны решения органов правосудия, рассчитанные на стабильность. Юридическая, сила судебных решений выступает при этом как соответствующий конституции элемент правовой государственности» 1 .
В ХПК этот принцип изложен в качестве основного организационного правила: «Правосудие в хозяйственном судопроизводстве осуществляется только хозяйственным судом. Дела рассматриваются судьями хозяйственного суда, назначенными в установленном законодательством Республики Беларусь порядке» (ст. 5).
Дела рассматриваются судьями хозяйственного суда, назначенными в установленном законодательством порядке. Председателя Высшего Хозяйственного Суда из числа судей этого суда, а также судей Высшего Хозяйственного Суда, как уже указывалось, назначает Президент Республики Беларусь с согласия Совета Республики Национального собрания Республики Беларусь. Другие судьи хозяйственных судов назначаются непосредственно Президентом Республики Беларусь (п. 8, 9 и 10 ст. 84 Конституции).
Принцип единоличного и коллегиального рассмотрения дел в хозяйственном суде (ст. 6 ХПК). Этот общий принцип осуществления правосудия предусмотрен Конституцией Республики Беларусь (ст. 113).
В хозяйственных судах Республики Беларусь дела рассматриваются только профессиональными судьями. Участие народных или присяжных заседателей в осуществлении правосудия по экономическим спорам ХПК не предусматривает. Вместе с тем используется сочетание единоличного и коллегиального составов суда при рассмотрении дел.
Дела в первой инстанции, как правило, рассматриваются судьями единолично. При этом судья действует от имени хозяйственного суда, а решение выносит от имени Республики Беларусь. Учитывая ходатайство лиц, участвующих в деле, сложность споров и иные заслуживающие внимания обстоятельства, председатель хозяйственного суда или его заместитель вправе принять решение о рассмотрении дела судом первой инстанции в коллегиальном составе.
Только коллегиально рассматриваются дела в кассационных инстанциях хозяйственных судов областей и города Минска, а также в надзорных инстанциях Высшего Хозяйственного Суда (коллегии по проверке законности решений хозяйственных судов, Президиуме и Пленуме Высшего Хозяйственного Суда). При коллегиальном рассмотрении дел в состав суда должно входить трое или иное нечетное количество судей (ст. 18,183, 201 ХПК). Например, в состав Президиума Высшего Хозяйственного Суда входит 9 судей, а в состав Пленума - 27 судей.
При рассмотрении дел хозяйственным судом в коллегиальном составе все вопросы разрешаются судьями большинством голосов. От голосования никто из судей не вправе воздержаться. Судья, имеющий иную точку зрения, чем большинство, обязан подписать судебное постановление и изложить в письменном виде свое особое мнение, которое приобщается к делу. Особое мнение судьи не оглашается, и с ним не знакомят лиц, участвующих в деле. Оно может быть учтено при пересмотре судебного постановления.
Принцип независимости судей хозяйственного суда при осуществлении правосудия и подчинения их только закону. Независимость суда должна сводиться к совокупности двух основных элементов: институциональной (организационной) и функциональной независимости судебной власти.
Основной идеей концепции институциональной независимости судебной власти является идея о том, что суды не должны подчиняться ни законодательной, ни исполнительной ветвям власти и должны обладать беспристрастием и независимостью. Верховенство права требует также, чтобы законодателю не разрешалось принимать законодательные акты, аннулирующие, с эффектом обратной силы, решения судов или иным образом вторгающиеся в судебную функцию.
Функциональная независимость суда означает, что сама процедура осуществления правосудия должна обеспечивать судьям свободное от чьих-либо мнений, требований рассмотрение и разрешение спора, в том числе и выражение своих убеждений по делу при совещании судей.
При осуществлении правосудия судьи хозяйственного суда независимы и подчиняются закону. Независимость является не личной привилегией судьи как гражданина, а особенностью его должности, статуса. Такой статус предоставляется судье в интересах народа, общества, государства, от имени которого судья осуществляет правосудие.
Подлинная независимость судей при осуществлении правосудия может быть обеспечена лишь при строгом соблюдении ими требований материального и процессуального законодательства. Судья должен осуществлять разбирательство дел беспристрастно и выносить судебные акты в соответствии со своей оценкой фактических обстоятельств и своим толкованием применяемых актов законодательства. Судья не имеет права делать публичные заявления по рассматриваемому делу, предоставлять кому бы то ни было сведения о таком деле, за исключением руководителей своего суда и вышестоящих судов. Связанность судьи только законом позволяет ему быть независимым, не давая в то же время возможности перерасти этой независимости в произвол.
Данный принцип означает, что судьи хозяйственных судов при осуществлении правосудия, т.е. при исполнении своих судейских обязанностей, независимы, самостоятельны и должны подчиняться в своей деятельности только закону.
Это правило закреплено и в Основных принципах независимости судебных органов, принятых седьмым Конгрессом ООН по предупреждению преступности 26 августа - 6 сентября
Требование о независимости судей хозяйственного суда при осуществлении правосудия адресовано в первую очередь к самим судьям. Они должны быть самостоятельны при принятии решения и не поддаваться какому-либо влиянию со стороны. Судья при рассмотрении дела обязан применять закон и не вправе подчинять свое решение усмотрению, посторонним командам, указаниям, рекомендациям и целесообразности. Принцип независимости судей и подчинения их только закону обязателен для всех без исключения на всех стадиях хозяйственного процесса.
Одновременно это требование распространяется на государственные и иные органы, организации, должностных лиц и граждан, которые могут оказать влияние на судью. Какое бы то ни было постороннее воздействие на судей, вмешательство в их деятельность недопустимы и влекут за собой ответственность, установленную административным и уголовным законодательством.
Действительное подчинение только закону возможно лишь в условиях подлинной независимости судей, обеспеченной системой экономических, политических и правовых гарантий, когда правосудие осуществляется в условиях, исключающих постороннее воздействие на судей.
В соответствии с Конституцией Республики Беларусь судьи не могут быть членами политических партий и других общественных объединений, преследующих политические цели, осуществлять предпринимательскую и иную оплачиваемую работу, кроме преподавательской и научно-исследовательской.
К правовым гарантиям независимости судей хозяйственных судов относятся несменяемость судей, установленный законодательством порядок отбора и наделения судей полномочиями, право судей на отставку, запрет вышестоящему хозяйственному суду при отмене постановления хозяйственного суда давать указания о достоверности доказательств, какое решение следует вынести, и др.
Независимость судей обеспечивается также установленным законом порядком их назначения и освобождения, неприкосновенностью судей, процедурой осуществления правосудия (тайна совещательной комнаты, право на особое мнение и т.п.), ответственностью за неуважение к суду или вмешательство в разрешение конкретных дел, созданием организационно-технических условий для деятельности судов, материальным и социальным обеспечением судей и другими гарантиями. В частности, принцип независимости судей должен обеспечиваться и соответствующей организацией работы в хозяйственном суде, начиная с распределения исковых заявлений, заявлений, жалоб и протестов. Порядок их распределения должен исключать возможность влияния на судью лиц, участвующих в деле, и иных заинтересованных лиц.
Принцип равенства юридических, индивидуальных предпринимателей и физических лиц перед законом и хозяйственным судом вытекает из норм Конституции.
У ст. 8 ХПК установлено, что юридические лица при осуществлении правосудия в хозяйственном суде равны перед законом и хозяйственным судом независимо от формы собственности, места нахождения, подчиненности, характера деятельности, а граждане - независимо от происхождения, социального и имущественного положения, пола, расы, национальности, языка, отношения к религии, политических и иных убеждений, места жительства и других обстоятельств.
Различия для юридических лиц по форме собственности (государственная и частная), по месту нахождения (в Республике Беларусь или в другом государстве, в столице или в другом населенном пункте), подчиненности, характеру деятельности, а для граждан - по происхождению, социальному и имущественному положению и другим обстоятельствам не влекут никаких процессуальных и других правовых последствий. Возбуждение дела, его рассмотрение, исполнение судебных актов и другие процессуальные действия осуществляются по единым правилам, обязательным для всех: как для лиц, участвующих в деле, так и для хозяйственных судов.
Принцип равенства юридических лиц и граждан перед законом и хозяйственным судом проявляется в хозяйственном судопроизводстве также в том, что граждане и юридические лица, занимая определенное процессуальное положение в деле, пользуются равными правами и несут равные процессуальные обязанности на всех стадиях процесса.
Содержание указанного принципа раскрывается еще и в том, что в хозяйственном судопроизводстве правосудие осуществляется хозяйственными судами, которые, во-первых, образуют единую систему во главе с Высшим Хозяйственным Судом и, во-вторых, по единым правилам, изложенным в ХПК.
Равенство физических лиц, а не только индивидуальных предпринимателей, перед законом и хозяйственным судом выделен законодателем как принцип потому, что ХПК допускает участие в хозяйственном процессе физических лиц, не являющихся индивидуальными предпринимателями. Например, в хозяйственный суд вправе обратиться физическое лицо при оспаривании решения регистрирующего органа об отказе в регистрации в качестве индивидуального предпринимателя.
Государственный язык хозяйственного судопроизводства (ст. 17 Конституции, ст. 10 ХПК). Судопроизводство в хозяйственном суде ведется на одном из государственных языков Республики Беларусь (белорусском или русском). Участвующим в деле лицам, не владеющим государственными языками Республики Беларусь, обеспечивается право ознакомления с материалами дела, участие в судебных действиях через переводчика и право выступать в хозяйственном суде на родном языке.
С одной стороны, принцип государственного языка хозяйственного судопроизводства преследует цель заранее поставить в известность лиц, участвующих в деле, и других участников процесса, что производство по делу в хозяйственном суде будет вестись либо на белорусском, либо на русском языке, которые являются государственными языками. Хозяйственный суд - орган государственной власти, осуществляющий правосудие, поэтому лица, участвующие в деле, могут заранее подготовить для себя наиболее благоприятные условия для преодоления возможного языкового барьера.
С другой стороны, закон предоставляет право участвующим в деле лицам, не владеющим государственными языками Республики Беларусь, знакомиться с материалами дела, участвовать в процессуальных действиях, в том числе выступать в процессе на родном языке, используя переводчика. Таким образом, гарантируется охрана прав и законных интересов этих лиц, возможность активного участия их в процессе. В процессуальных законах некоторых государств (например, Армении) лица, участвующие в деле, имеют право выступать в процессе на любом другом языке.
При подготовке дела к судебному разбирательству, в судебном заседании хозяйственный суд обязан разъяснить
В тех случаях, когда закон предусматривает обязанность вручать копии процессуальных документов лицам, участвующим в деле (ст. 125, 164 ХПК и др.), а также иным лицам, интересы которых затрагиваются решением хозяйственного суда, перевод этих процессуальных документов обеспечивается по инициативе хозяйственного суда. Оплата труда переводчиков и выплата им понесенных расходов в связи с явкой в хозяйственный суд производятся из средств республиканского бюджета.
Лица, участвующие в деле, вправе рассчитывать, что действия, совершаемые ими в процессе на родном языке, будут точно доведены до хозяйственного суда, поэтому закон устанавливает гарантии этого права. Основания для отвода судьи распространяются и на переводчика (ст. 23 ХПК). Переводчик наделен определенными процессуальными правами и обязанностями (ст. 53 ХПК). В частности, переводчик вправе задавать вопросы участникам процесса с целью уточнения смысла переводимых слов и выражений, знакомиться с протоколом судебного заседания, в котором он участвовал, и делать замечания, подлежащие занесению в протокол. Недопустимо совмещение в одном лице по делу, рассматриваемому хозяйственным судом, функций переводчика и другого участника процесса. Переводчик несет уголовную ответственность за заведомо неправильный перевод.
Принцип гласности. Этот принцип в общей форме закреплен в ст. 114 Конституции, где указано, что разбирательство дел во всех судах открытое. Слушание дел в закрытом судебном заседании допускается в случаях, определенных законом, с соблюдением всех правил судопроизводства.
ХПК (ст. 11) конкретизирует смысл общего правила принципа гласности. В нем указано, во-первых, что лица, участвующие в деле, и граждане, присутствующие в открытом судебном заседании, имеют право фиксировать ход судебного разбирательства с занимаемых мест, т.е. без ограничений. А кино- и фотосъёмка, видеозапись, аудиозапись, прямая радио- и телевизионной трансляция заседания допускаются с разрешения хозяйственного суда с учетом мнения лиц, участвующих в деле.
Во-вторых, уточняется, что не только слушание дела в целом, но и совершение отдельных процессуальных действий в закрытом судебном заседании допускается в случаях, предусмотренных законодательными актами. Отсюда вытекает противоположное общее правило об открытости как слушания дела в целом, так и совершения отдельных процессуальных действий.
В-третьих, приводится перечень участников процесса, которые присутствуют при разбирательстве дела в закрытом судебном заседании: лица, участвующие в деле, их представители, а в необходимых случаях также свидетели, эксперты и переводчики.
Перечень оснований для закрытого судебного разбирательства является исчерпывающим - это защита государственных, коммерческих, личных и иных охраняемых законом секретов. Причем этот перечень несколько уже, чем предусмотренный в Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. У ст. 6 названной Конвенции говорится: «Судебное решение объявляется публично, однако пресса и публика могут не допускаться на все судебное разбирательство или часть его по соображениям морали, общественного порядка или государственной безопасности в демократическом обществе, если это требуется в интересах несовершеннолетних или для защиты частной жизни сторон, или - в той мере, в какой это, по мнению суда, строго необходимо - при особых обстоятельствах, когда публичность нарушала бы интересы правосудия».
Реализация принципа гласности способствует укреплению доверия к правосудию, обеспечению беспристраст
ности хозяйственного суда, точному соблюдению законности при рассмотрении дел, оказывает предупредительное и воспитательное воздействие на должностных лиц и граждан.
Закрытое судебное заседание допускается только в случаях, прямо предусмотренных законом:
для защиты предусмотренных законодательными актами государственных секретов (см. законы от 17 ноября 1997 р . «О предприятиях» и от 29 ноября 1994 р . «О государственных секретах» (в ред. Закона от 4 января 2003 р .);
при удовлетворении ходатайства участвующего в деле лица, ссылающегося на необходимость сохранения коммерческого и иного охраняемого законодательством секрета либо на иные обстоятельства, препятствующие открытому судебному разбирательству. Зокрема, ст. 28 Конституции предоставляет каждому право на защиту от незаконного вмешательства в его личную жизнь, в том числе от посягательства на тайну его корреспонденции, телефонных и иных сообщений, на его честь и достоинство. Поэтому лица, участвующие в деле, могут заявить ходатайство о разбирательстве дела в закрытом судебном заседании с целью защиты тайны корреспонденции, врачебной тайны и т.п.
Право на юридическую помощь (ст. 12 ХПК). Конституция установила, что каждый имеет право на юридическую помощь для осуществления и защиты прав и свобод, в том числе пользоваться в любой момент помощью адвокатов и других своих представителей в суде, иных государственных органах, органах местного управления, на предприятиях, в учреждениях, организациях, общественных объединениях и в отношениях с должностными лицами и гражданами. В случаях, предусмотренных законом, юридическая помощь оказывается за счет государственных средств. Противодействие оказанию правовой помощи запрещается (ст. 62).
Раскрывая этот конституционный принцип, ХПК предусматривает возможность оказания юридической помощи при ведении дел в хозяйственных судах через: адвокатов в соответствии с Законом от 15 июня 1993 р . «Об адвокатуре» (в ред. Закона от 30 апреля 2003);
своих представителей.
Юридическая помощь может оказываться на любой стадии хозяйственного судопроизводства.
Обязательность судебных постановлений и распоряжений (ст. 17 ХПК). Принцип обязательности судебных постановлений предусмотрен непосредственно Конституцией.
Хозяйственный суд при осуществлении правосудия на различных стадиях процесса выносит разные судебные акты в форме решений, определений, постановлений, определений о судебном приказе, приказов как исполнительных документов.
Принцип обязательности судебных актов вытекает из самой природы судебной власти, предусмотренной Конституцией.
Вступивший в законную силу судебный акт, не отмененный в установленном ХПК порядке, как акт, вынесенный органом государственной власти, является обязательным для всех без исключения лиц на всей территории Республики Беларусь.
Обязательность судебных актов означает, что государственные и иные органы, общественные объединения, должностные лица и граждане, а также другие лица:
должны исходить из презумпции истинности, правильности и законности вступившего в законную силу судебного акта;
не вправе принимать к своему производству и разрешать споры, по которым уже принят судебный акт хозяйственного суда;
не вправе отменять или изменять судебный акт хозяйственного суда;
обязаны исполнять судебный акт хозяйственного суда в объеме их прав и обязанностей, указанном в судебном акте.
Обязательность судебных постановлений не исключает права их обжаловать в установленном ХПК порядке (в надзорном порядке, по вновь открывшимся обстоятельствам).
Особенности этой нормы заключаются в следующем:
к судебным актам отнесены, помимо решений, определений и постановлений, еще и приказы, которые являются исполнительными документами;
обязательны и подлежат неукоснительному исполнению не только судебные акты хозяйственного суда, но и законные распоряжения, требования, поручения, вызовы и другие судебные обращения;
основанием для ответственности является неисполнение судебных актов, а равно иное проявление неуважения к хозяйственному суду.
Ответственность за неисполнение судебных актов, требований и других обращений хозяйственного суда предусмотрена ХПК и другими актами законодательства.
Обязательность судебного акта не лишает заинтересованных лиц, не участвующих в деле, возможности обратиться в хозяйственный суд за защитой своих нарушенных или оспариваемых прав и законных интересов.
Обязательность судебных актов хозяйственных судов Республики Беларусь за пределами Республики Беларусь и обязательность актов иностранных судов на территории Республики Беларусь устанавливаются ХПК, другими законодательными актами и международными договорами Республики Беларусь.
Применение норм иностранного права (ст. 16 ХПК). Этот принцип означает, что в случаях, предусмотренных законодательством, когда возникает необходимость применения норм иностранного права, хозяйственный суд должен установить существование и содержание его норм в соответствии с их толкованием и практикой применения в соответствующем иностранном государстве. В этих целях хозяйственный суд может обратиться за содействием и разъяснением в компетентные органы и организации в Республике Беларусь, за границей либо привлечь специалистов. В качестве таких организаций, как правило, выступают Министерство иностранных дел и его подразделения (посольства, консульства, торговые представительства и т.д.). Право выбора компетентного органа, организации или специалиста, которые могут оказать содействие в получении информации о существовании и содержании - норм иностранного права, принадлежит хозяйственному суду, рассматривающему конкретное дело.
Существенную помощь в установлении существования и содержания норм иностранного права оказывают и соответствующие международные договоры Республики Беларусь.
Зокрема, ст. 1 Европейской конвенции об информации о зарубежном праве ( 1968 р .) 1 предусмотрено, что договаривающиеся стороны обязуются предоставлять друг другу в соответствии с положениями Конвенции информацию о своем праве и судебном производстве в гражданских и коммерческих областях, а также о своих юридических органах. Функции принимающего и передающего агентства в Республике Беларусь возложены на Министерство юстиции.
Соглашением о порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности ( 1992 р .), предусматривается, что высшие судебные органы и министерства юстиции государств - участников Содружества Независимых Государств предоставляют друг другу по просьбе аналогичных органов другой стороны сведения о действующем или действовавшем законодательстве и практике его применения. Некоторые спорные вопросы по данной проблеме получили свое разрешение в постановлении Пленума Высшего Хозяйственного Суда от 7 июня 2001 р . № 3 «О практике рассмотрения хозяйственными судами Республики Беларусь дел с участием иностранных лиц». В судебной практике сложилось правило, что существование и содержание норм иностранного права считается установленным с момента получения от компетентного 
органа или должностного лица надлежащим образом заверенных копий запрашиваемых нормативных правовых актов, переведенных на язык судопроизводства. Этот момент является существенным, поскольку в случае невозможности установления существования и содержания норм иностранного права хозяйственный суд вправе применить соответствующие нормы права Республики Беларусь.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року. Мінськ «Білорусь». (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 05.01.1999, № 1, реєстр. № 1 / 0 від 04.01.1999) (зі змінами, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996 р . і 17 жовтня 2004р.).
2. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 15 грудня 1998 р . N 219-З Прийнято Палатою представників 11 листопада 1998 року. Схвалений Радою Республіки 26 листопада 1998 року.
3. Борік С.В. Судоустрій: Підручник. - Мн.: Амалфея, 2000.
4. Завадська Л.М. Реалізація судових рішень. М: Наука, 1982.
5. Мартинович І.І., Пастухов М.М. Судово-правова реформа в Республіці Білорусь. Мінськ, 1995.
6. Каменков В.С., Жандаров В.В. Господарський процес у Республіці Білорусь. - Мн.: Амалфея, 2007 - 221с.
7. Практикум з господарського процесу: Навчальний методичний посібник / В.С. Каменков, С.В. Луньов, В.В. Жандаров, А.А. Гаріовскій: За заг. ред. В.С. Каменкова. - Мн.: Амалфея, 2000. - 208 с.
ХПК (ст. 11) конкретизирует смысл общего правила принципа гласности. В нем указано, во-первых, что лица, участвующие в деле, и граждане, присутствующие в открытом судебном заседании, имеют право фиксировать ход судебного разбирательства с занимаемых мест, т.е. без ограничений. А кино- и фотосъёмка, видеозапись, аудиозапись, прямая радио- и телевизионной трансляция заседания допускаются с разрешения хозяйственного суда с учетом мнения лиц, участвующих в деле.
Во-вторых, уточняется, что не только слушание дела в целом, но и совершение отдельных процессуальных действий в закрытом судебном заседании допускается в случаях, предусмотренных законодательными актами. Отсюда вытекает противоположное общее правило об открытости как слушания дела в целом, так и совершения отдельных процессуальных действий.
В-третьих, приводится перечень участников процесса, которые присутствуют при разбирательстве дела в закрытом судебном заседании: лица, участвующие в деле, их представители, а в необходимых случаях также свидетели, эксперты и переводчики.
Перечень оснований для закрытого судебного разбирательства является исчерпывающим - это защита государственных, коммерческих, личных и иных охраняемых законом секретов. Причем этот перечень несколько уже, чем предусмотренный в Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. У ст. 6 названной Конвенции говорится: «Судебное решение объявляется публично, однако пресса и публика могут не допускаться на все судебное разбирательство или часть его по соображениям морали, общественного порядка или государственной безопасности в демократическом обществе, если это требуется в интересах несовершеннолетних или для защиты частной жизни сторон, или - в той мере, в какой это, по мнению суда, строго необходимо - при особых обстоятельствах, когда публичность нарушала бы интересы правосудия».
Реализация принципа гласности способствует укреплению доверия к правосудию, обеспечению беспристраст
Закрытое судебное заседание допускается только в случаях, прямо предусмотренных законом:
для защиты предусмотренных законодательными актами государственных секретов (см. законы от 17 ноября
при удовлетворении ходатайства участвующего в деле лица, ссылающегося на необходимость сохранения коммерческого и иного охраняемого законодательством секрета либо на иные обстоятельства, препятствующие открытому судебному разбирательству. Зокрема, ст. 28 Конституции предоставляет каждому право на защиту от незаконного вмешательства в его личную жизнь, в том числе от посягательства на тайну его корреспонденции, телефонных и иных сообщений, на его честь и достоинство. Поэтому лица, участвующие в деле, могут заявить ходатайство о разбирательстве дела в закрытом судебном заседании с целью защиты тайны корреспонденции, врачебной тайны и т.п.
Право на юридическую помощь (ст. 12 ХПК). Конституция установила, что каждый имеет право на юридическую помощь для осуществления и защиты прав и свобод, в том числе пользоваться в любой момент помощью адвокатов и других своих представителей в суде, иных государственных органах, органах местного управления, на предприятиях, в учреждениях, организациях, общественных объединениях и в отношениях с должностными лицами и гражданами. В случаях, предусмотренных законом, юридическая помощь оказывается за счет государственных средств. Противодействие оказанию правовой помощи запрещается (ст. 62).
Раскрывая этот конституционный принцип, ХПК предусматривает возможность оказания юридической помощи при ведении дел в хозяйственных судах через: адвокатов в соответствии с Законом от 15 июня
своих представителей.
Юридическая помощь может оказываться на любой стадии хозяйственного судопроизводства.
Обязательность судебных постановлений и распоряжений (ст. 17 ХПК). Принцип обязательности судебных постановлений предусмотрен непосредственно Конституцией.
Хозяйственный суд при осуществлении правосудия на различных стадиях процесса выносит разные судебные акты в форме решений, определений, постановлений, определений о судебном приказе, приказов как исполнительных документов.
Принцип обязательности судебных актов вытекает из самой природы судебной власти, предусмотренной Конституцией.
Вступивший в законную силу судебный акт, не отмененный в установленном ХПК порядке, как акт, вынесенный органом государственной власти, является обязательным для всех без исключения лиц на всей территории Республики Беларусь.
Обязательность судебных актов означает, что государственные и иные органы, общественные объединения, должностные лица и граждане, а также другие лица:
должны исходить из презумпции истинности, правильности и законности вступившего в законную силу судебного акта;
не вправе принимать к своему производству и разрешать споры, по которым уже принят судебный акт хозяйственного суда;
не вправе отменять или изменять судебный акт хозяйственного суда;
обязаны исполнять судебный акт хозяйственного суда в объеме их прав и обязанностей, указанном в судебном акте.
Обязательность судебных постановлений не исключает права их обжаловать в установленном ХПК порядке (в надзорном порядке, по вновь открывшимся обстоятельствам).
к судебным актам отнесены, помимо решений, определений и постановлений, еще и приказы, которые являются исполнительными документами;
обязательны и подлежат неукоснительному исполнению не только судебные акты хозяйственного суда, но и законные распоряжения, требования, поручения, вызовы и другие судебные обращения;
основанием для ответственности является неисполнение судебных актов, а равно иное проявление неуважения к хозяйственному суду.
Ответственность за неисполнение судебных актов, требований и других обращений хозяйственного суда предусмотрена ХПК и другими актами законодательства.
Обязательность судебного акта не лишает заинтересованных лиц, не участвующих в деле, возможности обратиться в хозяйственный суд за защитой своих нарушенных или оспариваемых прав и законных интересов.
Обязательность судебных актов хозяйственных судов Республики Беларусь за пределами Республики Беларусь и обязательность актов иностранных судов на территории Республики Беларусь устанавливаются ХПК, другими законодательными актами и международными договорами Республики Беларусь.
Применение норм иностранного права (ст. 16 ХПК). Этот принцип означает, что в случаях, предусмотренных законодательством, когда возникает необходимость применения норм иностранного права, хозяйственный суд должен установить существование и содержание его норм в соответствии с их толкованием и практикой применения в соответствующем иностранном государстве. В этих целях хозяйственный суд может обратиться за содействием и разъяснением в компетентные органы и организации в Республике Беларусь, за границей либо привлечь специалистов. В качестве таких организаций, как правило, выступают Министерство иностранных дел и его подразделения (посольства, консульства, торговые представительства и т.д.). Право выбора компетентного органа, организации или специалиста, которые могут оказать содействие в получении информации о существовании и содержании - норм иностранного права, принадлежит хозяйственному суду, рассматривающему конкретное дело.
Существенную помощь в установлении существования и содержания норм иностранного права оказывают и соответствующие международные договоры Республики Беларусь.
Зокрема, ст. 1 Европейской конвенции об информации о зарубежном праве (
Соглашением о порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности (
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року. Мінськ «Білорусь». (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 05.01.1999, № 1, реєстр. № 1 / 0 від 04.01.1999) (зі змінами, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада
2. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь від 15 грудня
3. Борік С.В. Судоустрій: Підручник. - Мн.: Амалфея, 2000.
4. Завадська Л.М. Реалізація судових рішень. М: Наука, 1982.
5. Мартинович І.І., Пастухов М.М. Судово-правова реформа в Республіці Білорусь. Мінськ, 1995.
6. Каменков В.С., Жандаров В.В. Господарський процес у Республіці Білорусь. - Мн.: Амалфея, 2007 - 221с.
7. Практикум з господарського процесу: Навчальний методичний посібник / В.С. Каменков, С.В. Луньов, В.В. Жандаров, А.А. Гаріовскій: За заг. ред. В.С. Каменкова. - Мн.: Амалфея, 2000. - 208 с.