Предмет і метод бухгалтерського обліку 2 Зміст бухгалтерського

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

РЕФЕРАТ

за курсом «Бухгалтерський облік і аудит»

по темі: «Предмет і метод бухгалтерського обліку»

1. Зміст бухгалтерського обліку і його нормативна база

Зміст бухгалтерського обліку визначає система спостереження господарського життя відповідного економічного суб'єкта.

Ця система реалізується шляхом використання кількісних і вартісних показників на базі суцільної, безперервної і документально фіксованого взаємозв'язку скоєних господарських операцій.

Господарська операція з точки зору бухгалтерського обліку представляє собою чітко виділений в часі і просторі момент документального підтвердження здійсненого факту господарського життя чи економічного події.

Результати діяльності економічного суб'єкта виражаються в сумі його доходів і витрат, а фінансове становище - у вигляді розміщення активів, зобов'язань, а також власного і позикового капіталу.

Нормативною базою з бухгалтерського обліку є Закон РФ «Про бухгалтерський облік», Положення з бухгалтерського обліку окремих видів активів і зобов'язань, План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція з його застосування, а також Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації в частині, не суперечить зазначеному вище Закону. Вони визначають методологічні засади та порядок організації бухгалтерського обліку в країні. На їх базі та з урахуванням вимог відповідного стандарту будується облікова політика підприємства.

Ці нормативні документи розроблені виходячи з Державної програми переходу Російської Федерації на прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог розвитку ринкової економіки. Вони певною мірою співзвучні загальновизнаним Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, розробленими Комітетом з міжнародних стандартів при ООН, впровадження яких в російську систему обліку здійснюється шляхом реалізації основних принципів, передбачених програмою реформування бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності та Концепцією реформування бухгалтерського обліку на середньострокову перспективу.

2. Предмет бухгалтерського обліку та його об'єкти

Предметом бухгалтерського обліку є наявність і рух активів, джерела їх формування та використання у вигляді власного капіталу і кредиторської заборгованості, а також отримані результати діяльності економічного суб'єкта. Відповідно, бухгалтерський облік, будучи однією з економічних наук, загальним предметом яких є пізнання виробничих відносин, визначає межі свого застосування змістом його предмета.

Зміст предмета розкривається в економічній сутності, що враховуються.

Об'єктами бухгалтерського обліку виступають необоротні, оборотні і абстрактні активи, власний і позиковий капітал, а також господарські операції, що характеризують процес їх кругообігу.

Активом у бухгалтерському обліку вважаються господарські засоби, в якій би формі вони не були виражені, якщо вони знаходяться під контролем організації в результаті минулих подій її діяльності з метою отримання економічної вигоди в результаті передбачуваного використання в майбутньому.

Необоротні та оборотні активи в основі своїй складаються з рухомого і нерухомого майна та різних видів дебіторської заборгованості.

Поточна діяльність організації можлива, якщо вона має у своєму розпорядженні певним розміром власних і позикових коштів, співвідношення яких залежить як від виду її діяльності, так і фінансової стійкості. Кожна з груп в складі зазначених коштів має досить складну структуру. Це пояснюється не тільки зазначеними вище причинами, але і ступенем їх використання.

Необоротні активи (іммобілізовані засоби) складаються з матеріальних і нематеріальних «невловимих» основних фондів, нематеріальних активів (ділова репутація, організаційні витрати тощо), витрат у незавершеному будівництві, довгострокових фінансових вкладень і ін

Оборотні активи включають виробничі запаси, грошові кошти, дебіторську заборгованість, короткострокові фінансові вкладення і т. д.

Перелік оборотних активів у складі майна економічного суб'єкта є найбільш широким. Це найбільш ліквідні активи, оскільки постійно знаходяться в циклі перетворення їх у грошові кошти. Ту частину оборотних активів, яку легко перетворити в готівку кошти, прийнято називати легко реалізованих активів. Крім грошових коштів у касі та на рахунках у банках, до них відносяться цінні папери і різні види дебіторської заборгованості. У порівнянні з ними витрати у незавершеному виробництві та запаси товарно-матеріальних цінностей є важкореалізовані оборотні активи.

Абстрактні активи - це специфічний вид активів економічного суб'єкта, який визначається виходячи з його місця у відтворенні валового внутрішнього продукту. Вони представляють собою суму коштів, безповоротно вилучається з прибутку (платежі до бюджету у вигляді податків, зборів і т. д.) або направляється в зв'язку з цільовим характером її використання у позабюджетні фонди у вигляді єдиного соціального податку. Тому зазначені кошти відвернуто від участі в поточній діяльності організації.

Збитки - різновид абстрактних активів. Їх наявність характеризує прямі втрати, «проїдання» майна як результат неефективного управління організацією. Збитки можуть бути наслідком непередбачених форс-мажорних обставин (стихійних лих, пожеж, повеней і т. п., а також політичних потрясінь - революцій, страйків та ін.) Джерела утворення активів організації також мають досить складну структуру. Неабиякою мірою така структура пов'язана з формуванням права власності відповідних юридичних осіб (повні господарські товариства, товариства на вірі, товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства, державні та муніципальні унітарні підприємства, виробничі кооперативи та некомерційні організації).

Власний капітал утворює склад джерел формування окремих видів активів. Цей склад включає статутний (складовий) капітал, статутний фонд державних і муніципальних підприємств і організацій, додатковий і резервний капітал, прибуток, а також кошти цільового фінансування і надходжень.

Позиковий капітал з урахуванням строків залучення розглядається як довгостроковий і короткостроковий капітал. Він виступає у вигляді кредитів і позик банків, інших кредитних установ, підприємств і організацій, постачальників і підрядників, а також непогашених зобов'язань щодо відтворення та розподілу валового внутрішнього продукту перед:

персоналом організації - з оплати праці та прирівняним до неї платежах;

позабюджетними фондами - з відрахувань до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонд соціального страхування, Фонд обов'язкового медичного страхування, Державний фонд сприяння зайнятості та ін;

бюджетом - по податках та іншими платежами.

Взаємозв'язок між окремими видами активів та джерелами їх формування здійснюється за допомогою господарських операцій, оформлених документально з дотриманням певних вимог. Дана взаємозв'язок може обмежуватися тільки майном економічного суб'єкта чи джерелами його утворення, або тим і іншим одночасно.

Господарські операції являють собою факти господарського життя, економічні події, що відбуваються на підприємстві і пов'язані з рухом його майна, власного і позикового капіталу. Цей рух відбувається при здійсненні господарських процесів, що становлять основу функціонування підприємства. Господарський процес у самому загальному вигляді являє взаємодія трьох складових: засобів праці (машин, обладнання), предметів праці (сировини, матеріалів) і живої праці (робочої сили).

Самі ж господарські процеси - постачання, виробництво і продаж - складаються з окремих господарських операцій, в цілому формують кругооборот капіталу.

3. Метод бухгалтерського обліку та його складові

Пізнання сутності предмета досягається через пізнання змісту його методу.

Діалектичний метод - визначальний метод пізнання економічних явищ і основа наукового мислення у всіх областях економічної науки.

Розробка на цій основі методу бухгалтерського обліку отримує конкретне вираження у сукупності його доданків (способів, прийомів). Їх застосування дає можливість, спираючись на закони діалектики, реєструвати і узагальнювати факти господарського життя, представляючи її як результат єдності протилежностей.

У процесі пізнання суті предмету використовуються також дедуктивний та індуктивний методи дослідження. Хоча в процесі відображення господарської діяльності економічного суб'єкта має місце поєднання обох методів, тим не менш в більшій мірі застосовується індуктивний. Це пов'язано з тим, що господарські операції спочатку розкривають зміст мікропроцесів, а вже потім відбувається їх групування та узагальнення.

Поряд із зазначеними загальноприйнятими методами в економічній науці бухгалтерський облік в своєму розпорядженні своїми специфічними прийомами, зумовленими сутністю самого предмета, а також поставленими перед ними завданнями та вимогами. Все це зумовлює необхідність глибокого осмислення і розуміння системи приймань, способів, що складають основу і зміст методу бухгалтерського обліку.

Складовими методу бухгалтерського обліку є:

документація та інвентаризація;

оцінка і калькуляція;

рахунки і подвійний запис;

балансове узагальнення;

звітність.

Якщо розглядати технологію формування та узагальнення облікової інформації як послідовність чітко регламентованих етапів у вигляді первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності організації, то цілком логічно припустити, що кожному з цих етапів повинні бути притаманні свої специфічні способи.

Так, на етапі первинного спостереження на перший план виступає документація, оскільки в обліку таке спостереження може бути зафіксовано тільки у вигляді документа, заповненого з дотриманням певних вимог, які надають подібного документа юридичну силу. Навіть якщо господарська операція зафіксована засобами обчислювальної техніки на машинному носії, вона надалі повинна бути оформлена в іншій формі, зручній для сприйняття людиною, і відповідати ГОСТ 6.10.4.-84 на уніфіковані системи документації.

Вимоги до порядку виготовлення, запису та розмітці, які пред'являються до документа, підготовленому на машинному носії і машинограмме, визначені ГОСТ 12065-74. Порядок запису до машинозчитуваних первинних документах визначено загальногалузевим керівними методичними матеріалами зі створення та впровадження підсистеми «Бухгалтерський облік» у складі АСУ підприємств (об'єднань). Беручи до уваги, що бухгалтерський облік здійснює суцільну і безперервну реєстрацію всіх господарських операцій тільки за допомогою документів, складених з урахуванням певних вимог, можна вести систематичний контроль за станом і зміною майна і джерел його формування та використання.

Однак господарська діяльність економічних суб'єктів показує, що і в умовах чітко налагодженого контролю за реєстрацією господарських операцій не представляється можливим в повному обсязі вирішити цю задачу. Ряд господарських операцій не можна документально оформити в момент їх вчинення. Наприклад, деякі товарно-матеріальні цінності в силу своїх фізико-хімічних властивостей мають тенденцію до усушці, розпиляють, улетучиванию, бою. Це неминуча природний спад. На такі цінності в установленому порядку повинні бути норми втрат. В інших випадках втрати, нестачі виникають через недбалість у роботі матеріально відповідальних та інших осіб, халатності, наявності навмисних і ненавмисних помилок, обману, а іноді і прямого шахрайства. Виявити та оформити такі факти, встановити розмір відхилень щодо інформації, зафіксованої у первинних документах і відображеної в обліку, стає можливим тільки при виявленні цих фактів у процесі проведення інвентаризації шляхом перевірки засобів в натурі, а також стану розрахунків з іншими організаціями. Одночасно вирішується завдання перевірки і документального підтвердження фактичної наявності майна. Отже, інвентаризація є продовженням документації. Вона доповнює і уточнює достовірність даних поточного бухгалтерського обліку та річної бухгалтерської звітності. З її допомогою забезпечується організація більш чіткого контролю за наявністю і рухом майна і джерел його формування, роботою матеріально відповідальних осіб.

Господарські операції зачіпають об'єкти обліку, що мають різні одиниці виміру.

Одні з них мають вагові вимірники (кг, т), інші - об'ємні (м 3), треті - міри довжини та площі (см, м, м 2, погонні метри), четверті - міра лічби (штуки). Всі вони являють собою натуральні вимірники і поширюються на товарно-матеріальні цінності. Причому кожен з вимірників використовується тільки для відображення в обліку характеристики однорідних предметів.

Витрати праці мають трудові вимірники (хвилини, години, дні) і характеризують кількість витраченого робочого часу.

Трудові вимірники застосовуються як самостійно, так і, найчастіше, у поєднанні з натуральними вимірниками. Наприклад, скільки часу витрачено на виготовлення одиниці продукції. У той же час трудові вимірники застосовуються при розрахунку тих показників, зміст яких пов'язаний з використанням робочого часу (продуктивність праці, норми виробітку і т. п.).

Нерідко виникає необхідність в обчисленні ефективності проведених заходів, результатів роботи, коли поряд з натуральними і трудовими вимірниками потрібно застосувати зведені (узагальнюючі) показники. З цією метою в бухгалтерському обліку застосовується спосіб, званий оцінкою. З його допомогою здійснюється переклад натуральних і трудових вимірників у грошовий (вартісний) вимірювач.

Оцінка майна, придбаного за плату, проводиться шляхом складання фактично понесених витрат на його покупку. Майно, отримане на безоплатній основі, приймається до обліку за ринковою вартістю на дату оприбуткування. Майно, вироблене самим економічним суб'єктом, оцінюється в сумі фактичних витрат на його виготовлення. Фактичні витрати на виготовлення конкретного об'єкта включають:

витрати на його придбання (ринкова ціна або ціна, встановлена ​​експертним шляхом);

відсотки, сплачені за наданий комерційний кредит;

націнки (надбавки);

комісійні винагороди (вартість послуг), що сплачують постачальницьким, зовнішньоекономічним та іншим організаціям;

митні збори, митні збори та інші платежі;

витрати на транспортування;

витрати на зберігання і доставку, здійснювані силами сторонніх організацій.

Придбання активів в якості фінансових вкладень приймається до обліку в сумі фактичних витрат, які включають:

суми, що сплачуються продавцю виходячи з умов, передбачених у договорі;

суми, сплачувані організаціям та іншим особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням фінансових вкладень;

винагороди, що сплачуються посереднику за послуги з придбання фінансових вкладень;

інші суми, безпосередньо мають відношення до витрат з придбання зазначених активів.

У країнах з відкритою економікою прийнята практика, коли до обліку приймаються активи в оцінці за справедливою вартістю. Це означає, що якщо, наприклад, фактичні витрати на спорудження об'єкта нерухомості інвестор, здійснив у сумі, що перевищує суспільно необхідні витрати на аналогічні об'єкти, то сума перевищення не повинна включатися в його первісну вартість. Для інвестора зазначена сума перевищення означає прямі збитки.

Поточна ринкова вартість об'єкту формується на основі ціни, що діє на дату його оприбуткування, підтвердженої документально або експертним шляхом.

Причому величина ціни не знаходиться під впливом будь-яких надзвичайних обставин, що можуть вплинути на її формування. Мається на увазі, що об'єкт оцінки представлений на ринку у формі публічної оферти, між учасниками угоди не мало примусу до здійснення угоди з будь-якої сторони і т.п.

Визначення ціни експертним шляхом має здійснюватися в рамках Закону РФ «Про оціночну діяльність» від 29.07.98 р. № 135.

У випадках, передбачених чинним законодавством, оцінка об'єкта, у тому числі повторна, може проведена оцінювачем за постановою суду або за рішенням уповноваженого органу. При відпуску матеріально виробничих запасів на виробничі та інші цілі їх оцінка може здійснюватися за одним з таких методів:

- За собівартістю кожної одиниці, що склалася на момент придбання;

- По середній собівартості;

за собівартістю перших за часом придбання таких запасів;

за собівартістю останніх за часом їх придбання (метод ЛІФО).

Оцінка товарів на підприємствах роздрібної торгівлі може бути прийнята в обліку по одному з двох варіантів:

за роздрібними продажними цінами з використанням у поточному обліку відокремленого рахунку «Торговельна націнка»;

за купівельною вартістю без використання цього рахунку в поточному обліку.

Застосування інших методів оцінки, в тому числі шляхом резервування, допускається, якщо це передбачено чинним законодавством та нормативними актами органів, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку. Таким чином, основним правилом оцінки у вітчизняному обліку, до речі, прямо випливають із базового принципу бухгалтерського обліку - принципу безперервності функціонуючого підприємства, є правило оцінки купованого відповідного виду майна в сумі фактичних витрат на покупку.

Валютні рахунки організацій та операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку в рублях шляхом перерахунку цієї валюти за курсом Центрального банку Російської Федерації на дату здійснення операції.

Виходячи з цього можна зробити висновок про те, що оцінка є визначальним фактором у ринковій економіці. При всьому різноманітті оцінок всі вони можуть бути поставлені в залежність від наступних ознак:

місця формування ціни - на рівні організації (внутрішній аспект) або в умовах угоди на ринку (зовнішній аспект);

характеру формування ціни - у порядку відчуження відповідного активу шляхом продажу, безоплатної передачі або шляхом придбання;

тимчасового чинника - на основі минулих подій, сьогодення періоду або майбутнього моменту.

У рамках тимчасового чинника у вітчизняному обліку найбільше застосування отримали перші два. Метод оцінки на основі минулих подій, що розглядається як метод первісної (історичної) вартості, широке застосування мав у недалекому минулому в умови стабільних цін. Зміна їх мало місце тільки на державному рівні.

Визнання оцінки за часом цього періоду розглядається як ринкова вартість. Відображення її у поточному обліку показується виходячи з дотримання принципу обачності, нерідко званого «принципом обережності», що передбачає при наявності декількох оцінок щодо вартості одного й того самого активу вибір більш низької оцінки. Такий варіант передбачає, що більш низький поріг оцінки вартості конкретного об'єкта організація визначає сама, а більш високий встановлює ринок.

Ознака майбутнього моменту у визначенні оцінки у вітчизняному обліку, на відміну від постановки обліку в країнах з розвиненою ринковою економікою, не отримав належного застосування. Його визнання пов'язують з постановкою управлінського обліку, що представляє найбільш важливу інформацію для всієї системи управління організацією.

Незалежно від сутності розглянутих вище ознак, що обумовлюють розмаїтість застосовуваних оцінок окремих активів, в основі кожного з них повинні лежати принципи реальності та єдності.

Використання принципу реальності забезпечує об'єктивне відповідність грошового вираження певного активу величиною укладеного в ньому живої та уречевленої праці, що становить його собівартість.

Принцип єдності передбачає однаковий підхід у встановленні оцінки окремих об'єктів обліку різними організаціями і відображення ними у своїх облікових політиках при загальному дотриманні принципу обережності. Тому дотримання принципу реальності і єдності оцінки має важливе значення. В основі її лежить фактична собівартість об'єктів бухгалтерського обліку, верхня межа якої залежить від суспільно необхідних витрат, що визначаються попитом та пропозицією.

Фактична собівартість об'єктів бухгалтерського обліку обчислюється шляхом порівняння і узагальнення минулого уречевленої і живої праці.

Цей прийом отримав назву калькуляції *. Калькуляція (лат. calculatio, числення) - обчислення всіх елементів собівартості та продажної ціни продукції, товарів, робіт, послуг; область господарського обліку, що займається визначенням витрат, що відносяться до виробництва, управління та обігу на підприємстві.

Зіставлення поточних витрат і кінцевих результатів досягається через оцінку їх у вартісному вимірі, що базується на даних калькуляції фактичної собівартості.

Загальні правила калькуляції встановлюються постановами Уряду РФ, Міністерством фінансів РФ. На їх основі міністерства і відомства розробляють галузеві інструкції з калькулювання собівартості продукції, товарів, робіт і послуг.

З введенням в дію з 01.01.2002 р. глави 25 частини другої Податкового кодексу РФ питання калькулювання собівартості продукції, виконаних робіт і наданих послуг регулюються в рамках податкового законодавства. Причому в основу калькулювання не покладений постатейний, а поелементний варіант обчислення собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг).

Незалежно від цього оцінка і калькуляція виступають як визначального критерію для цілей вартісного вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку.

Процес управління тільки тоді досягає мети, коли в поточному обліку контроль за наявністю і рухом майна, формуванням та погашенням зобов'язань здійснюється за окремими їх групами, видами, найменуваннях в розрізі кожної позиції на місця перебування або виникнення. Така необхідність обумовлена ​​розходженням у складі та функціональної ролі окремих об'єктів бухгалтерського обліку в процесі розширеного суспільного відтворення. Тому в обліку об'єкти повинні бути згруповані за економічної однорідності. Вирішується це завдання за допомогою системи рахунків бухгалтерського обліку.

Рахунок - локальна інформаційна система, яка визначає угруповання економічно однорідного об'єкта обліку, його сутність і зміна. З його допомогою реалізується контрольна функція бухгалтерського обліку.

Господарські операції на рахунках відображаються методом подвійного запису. Подвійний запис є продукт кругообігу господарських засобів, що відображає двоїстість самих господарських процесів, що виявляється в тісній взаємозалежності і взаємозумовленості як результат здійснення господарської операції.

Наприклад, у господарській операції надходження грошових коштів, отриманих з банку в організацію, одночасно слід відобразити в обліку оприбуткування їх до каси і списання з розрахункового рахунку. Цим підтверджується факт звершення господарської операції і розкривається економічна сутність господарської операції.

Рахунки і подвійний запис застосовуються з метою реєстрації, поточної угруповання і узагальнення облікової інформації про об'єкти бухгалтерського обліку, уражених господарськими операціями. Серед розглянутих раніше прийомів і способів обліку рахунки і подвійний запис мають пріоритетне значення, так як саме їх застосування дозволяє готувати для потреб управління з різним ступенем деталізації і узагальнення інформацію, необхідну для досягнення кінцевої мети економічного суб'єкта - отримання прибутку.

Через рахунки і подвійний запис лежить шлях до систематичного узагальнення підсумків господарської діяльності, вибору подальшої стратегії організації. Досягається ця мета шляхом складання бухгалтерського балансу. Він не тільки розкриває склад майна конкретного суб'єкта за видами, складу, функціональної ролі та джерел формування в процесі відтворення суспільного продукту, але і містить дані, аналіз яких дозволяє оцінити рівень якості роботи керуючих, фінансовий стан організації, її платоспроможність.

Бухгалтерський баланс включає залишки рахунків, які формують майно суб'єкта, його власний і позиковий капітал.

Підсумкове узагальнення фактів господарської діяльності організації знаходить відображення у звітності. Нею користуються як внутрішній апарат управління, так і зовнішні користувачі, що мають фінансові інтереси в даній організації, або потенційні інвестори. Тому звітність повинна бути складена за певними правилами і стандартам.

У кінцевому підсумку бухгалтерський баланс і звітність виступають як спосіб підсумкового узагальнення та порівняння поточної облікової інформації про активи та джерела створення організацій, які формують її об'єкти обліку.

Розглянуті елементи (складові) методу бухгалтерського обліку підтверджують їх специфічність, притаманну тільки даному виду господарського обліку, дозволяють всебічно з'ясувати сутність його предмета. Кожен з них несе не тільки самостійну навантаження, але і є вихідною передумовою для функціонування наступної складової частини методу, що дозволяє усвідомити причинний зв'язок між фактами господарського життя. Тим самим досягається повне, безперервне і об'єктивне їх відображення в системному бухгалтерському обліку.

Отже, метод бухгалтерського обліку є взаємопов'язана сукупність способів пізнання сутності його предмета через процес управління матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами з метою обчислення прибутку. Автоматизація бухгалтерського обліку та застосування математичних методів в економіці надають можливість моделювання обліковими процесами. Воно може здійснюватися як послідовно за згадані вище елементів методу бухгалтерського обліку, так і в тісній їх взаємозв'язку виходячи з поставлених завдань.

Список літератури

1. Алборов Р. А. Основи бухгалтерського обліку: навчальний посібник. - М.: Справа та сервіс, 2007.

2. Бабаєв Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Юніті, 2008.

3. Бакаєв О. С, Шнейдман Л. 3. Облікова політика підприємства. - М.: Бухгалтерський облік, 2004.

4. Булатов М. А. Теорія бухгалтерського обліку: навчальний посібник. - М.: Іспит, 2007.

5. Вещунова М. Л., Фоміна Л. Ф. Бухгалтерський облік. - М.: Фінанси і статистика, 2006.

6. Власов А. В. Основи теорії бухгалтерського обліку: навчальний посібник. - М., 2007.

7. Головізніна А. Т., Архипова О. І. Теорія бухгалтерського обліку. - М.: КНОРУС, 2005.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Реферат
71.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Предмет і метод бухгалтерського обліку 2
Предмет і метод бухгалтерського обліку
Предмет і метод бухгалтерського обліку
Предмет метод і об`єкт бухгалтерського обліку
Предмет обєкти і метод бухгалтерського обліку
Теорія бухгалтерського обліку 2 Предмет метод
Предмет метод і завдання бухгалтерського обліку
Предмет і метод бухгалтерського обліку 2 Характеристика методу
Предмет і метод бухгалтерського обліку 2 Бухгалтерський облік:
© Усі права захищені
написати до нас