УкраiниАвтономна Республiка КримКерченський MIСЬКА РАДА Управлiння працi ТА соцiального ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ | УКРАЇНІАвтономна Республіка КримКерченська міська радаУПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ | |
телефон / факс :2-01-41 | телефон / факс :2-01-41 |
На № _______________ від _________
У Керчі відкриють центр реабілітації для дітей
Про відкриття "Центру соціально-психологічної реабілітації
дітей та молоді з функціональними обмеженнями "
За інформацією Кримського республіканського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (КРЦСССДМ) у вересні
Мета діяльності центру - відновлення і підтримка психічного стану дітей та молоді з функціональними обмеженнями віком від 7 до 35 років, а також їх адаптація та інтеграція в суспільство.
У зв'язку з цим просимо з питань влаштування осіб, які мають право проходити в Центрі реабілітацію, звертатись:
- До директора КРЗ Бойчевой Олені Петрівні (м.т. 8 050 532 14 23);
- До начальника відділу соціальної роботи Керченського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Іванчін Ірині Вікторівні (р.т. 8261 Лютий 1913
Начальник управління Л.А. Андрєєва
Гришина 24198
матеріал підготовлений головним спеціалістом - юрисконсультом управління праці та соціального захисту населення Ковальчук Є.Ю.
Кодексу законів про працю УКРАЇНІ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ЖІНОК
Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
1. У Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 року закріплений право жінок на охорону здоров'я та безпечні умови праці, в тому числі на збереження функції продовження роду.
Материнство і сім'я знаходяться під захистом держави. Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім'ї та жінок, схвалена Постановою Верховної Ради України 05.03.99 р., формулює основні принципи і напрями державної політики у цій галузі. Держава визнає державну політику щодо сім'ї та жінок одним із пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також забезпечує неухильне дотримання законодавства України та норм міжнародного права щодо сім'ї та жінок.
В Указі Президента України від 25.04
6 травня
З метою забезпечення прав жінок з урахуванням особливостей жіночого організму трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав. Охорона праці жінок - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичні-чеських заходів, що здійснюються з метою забезпечення необхідних для здоров'я та працездатності жінок умов праці.
2. Відповідно до ч. 1 коментарів статті забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких, зазначених у статті. Такі обмеження не є дискримінацією, оскільки вони спрямовані на охорону здоров'я жінок і наступних поколінь.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 29 грудня 1993 року № 256. Перелік складається з двох розділів. На роботах, зазначених у розділі 1 Переліку, застосування праці жінок забороняється з дня введення в дію зазначеного наказу (з 10 квітня
За жінками, звільненими від виконання важких робіт і робіт зі шкідливими умовами праці, зберігається:
а) безперервний трудовий стаж, якщо перерва між днем звільнення з цих робіт і вдень вступу на іншу роботу або навчання не перевищує шести місяців;
б) середньомісячний заробіток за місцем попередньої роботи на час перенавчання чи перекваліфікації, але не більше шести місяців;
в) право користування відомчої житловою площею, а також дитячими дошкільними установами за місцем попередньої роботи (пункт 3 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про додаткові заходи щодо поліпшення умов праці жінок, зайнятих у народному господарстві» від 25 квітня 1978 року № 320, що зберіг свою дію в Україну).
3. Заборонено також використовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких видів підземних робіт, на яких згідно з частиною першою ст. 174 КЗпП застосування праці жінок можливо, а саме на нефізичних роботах і на роботах по санітарному та побутовому обслуговуванню. Перелік посад, пов'язаних з підземними роботами, на яких дозволяється як виняток застосування праці жінок, затверджений постановою Держкомпраці СРСР від 30 серпня 1957 № 292, що зберіг свою дію, включає такі посади і роботи:
а) керівні і не пов'язані із застосуванням фізичної праці;
б) пов'язані з санітарним та побутовим обслуговуванням;
в) пов'язані з необхідністю час від часу спускатися в підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.
Крім того, допускається проходження навчання і стажування в підземних умовах, якщо потім жінка буде виконувати роботи, де допускається застосування праці жінок.
Частина друга коментарів статті забороняє залучення жінок до робіт з підіймання і переміщення важких речей, які перевищують встановлені для них граничні норми. Міністерство охорони здоров'я в наказі № 241 від 10 грудня 1993 року затвердив граничні норми підіймання і переміщення жінками важких речей.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками
| Характер роботи | Гранично допустима вага вантажу |
| Підняття і переміщення вантажу при чергуванні з іншою роботою (по 2 рази на годину) Підняття і переміщення вантажу постійно протягом робочої зміни |
кожної години робочої зміни, не повинен перевищувати
| З робочої поверхні | |
| З підлоги |
При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах прикладене жінкою зусилля не повинне перевищувати
Стаття 175. Обмеження праці жінок на роботах у нічний час
Залучення жінок і робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування тру-8а жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зазначені у частині першій цієї статті обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.
1. Праця жінок у нічний час небажаний з фізіологічної та соціальної точки зору. Робота в нічний час менш природна і сприятлива для здоров'я, ніж робота вдень, оскільки така праця вимагає великої напруги нервової системи, стимулює активну діяльність організму в той момент, коли багато його функції значно нижче денного рівня, і, отже, вимагає перебудови життєвих ритмів. Із соціальної точки зору та обставина, що матері залишають у нічний час дітей без нагляду, може негативно позначитися на їх вихованні.
Тим не менш, робота в нічний час на деяких виробництвах, в медичних установах, організаціях транспорту, зв'язку та інших є неминучою. Тому праця жінок у нічний час застосовується тільки у разі особливої необхідності і як тимчасовий захід. Нічними вважаються роботи з 10 години вечора до 6 годин ранку (стаття 54 КЗпП).
2. Частина друга ст. 175 КЗпП передбачає, що перелік галузей народного господарства, де допускається застосування праці жінок у нічний час, із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України, однак Кабінет Міністрів такий перелік поки не затвердив.
3. Обмеження на застосування праці жінок у нічний час не поширюються на селянські (фермерські) господарства та на сімейні підприємства, якщо такі збереглися. Враховуючи, що нині чинним законодавством не передбачається сімейне підприємство як вид, слід мати на увазі, що норма частини третьої ст. 175 КЗпП дозволяє використання праці жінок у нічний час без обмежень на підприємствах будь-якої організаційно-правової форми у яких працівниками є тільки члени однієї сім'ї.
Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження
Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років.
1. Коментована стаття стосується двох категорій жінок: вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років, і містить заборону залучати їх до чотирьох видів робіт: робіт у нічний час, до надурочних робіт, до робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження. Зазначені у статті види робіт негативно впливають на здоров'я жінок, зменшують час відпочинку, заважають вихованню дітей, особливо у віці до трьох років. Відмова від виконання зазначених видів pa6oт не може розглядатися як порушення трудової дисципліни незалежно від характеру виконання трудових обов'язків. Угода сторін трудового договору, що суперечить правилу, сформульованому статтею, недійсна.
2. Тлумачення норми статті дозволяє зробити висновок про те, що наявність у жінки дітей чоловіка від іншого шлюбу (пасинків і падчерок) у віці до трьох років є обставиною, яка дозволяє їй входити в категорію жінок, зазначених у статті, і користуватися встановленими пільгами.
3. Стаття 186 1 КЗпП поширює пільги, передбачені статтею 176 КЗпП, на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей у віці від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження
Жінки, що мають дітей у віці від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
1. Жінки, які мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження за відсутності їх згоди. Пільги, встановлені статтею, поширюються на всіх жінок, які мають дітей зазначеного віку або дітей-інвалідів, незалежно від їх кількості, а також від того, чи є діти рідними або усиновленими. При цьому не має значення наявність або відсутність інших членів сім'ї. Під дітьми-інвалідами слід розуміти дітей-інвалідів до 16 років, тому що відповідно до законодавства з 16 років інваліди дитинства втрачають статус дітей і права, пов'язані з цим статусом (Закони України «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи »та ін.)
2. Стаття формулює єдина умова, при якому жінку можна залучати до надурочних робіт і направляти у відрядження, - її згоду. Згода може бути виражена в усній чи письмовій формі, як на весь період роботи (до досягнення дитиною відповідно 14 років чи 16 років) так і на конкретний випадок. Відмова зазначених категорії жінок від виконання надурочних робіт і від направлення у відрядження не може розглядатися як порушення трудової дисципліни.
3. Пільги, що надаються жінкам коментарів статтею (обмеження надурочних робіт, відряджень), поширюються на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників) (стаття 186 1 КЗпП)
Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.
Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, на легшій роботі є вищим, нiж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.
1. Одним з принципів, проголошених Декларацією про загальні засади державної політики України щодо сім'ї та жінок від 5 березня 1999 року, є забезпечення і розвиток соціальних гарантій і пільг вагітним жінкам і матерям. Держава забезпечує вагітним жінкам право на роботу в умовах, що відповідають їх фізіологічним особливостям і стану здоров'я. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» обов'язком власника є розробка та реалізація комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці.
2. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про збереження середньої заробітної плати за вагітними жінками на період обстеження в спеціалізованих медичних установах» № 268 від 15 жовтня 1991 року за вагітними жінками, зайнятими на роботах, які входять до переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочену тривалість робочого часу, а також жінками, які мали ускладнення під час попередньої вагітності або пологів, на весь період обстеження в спеціалізованих медичних установах на ранніх термінах вагітності (до 12 тижнів) зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи.
- Зниження норм виробітку;
- Зниження норм обслуговування. Зазначення норми статті на відповідність медичним висновком дозволяє зробити висновок про те, що відсоток зниження норм виробітку чи обслуговування повинен бути зазначений у медичному висновку та застосовується з дня, зазначеного в ув'язненні. Перевиконання вагітною жінкою знижених норм виробітку не позбавляє її права на отримання відрядного приробітку за перевиконання знижених норм;
- Переведення на більш легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів. Для забезпечення своєчасного переведення вагітних жінок на іншу, легшу, роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів, керівникам підприємств, організацій спільно з профспілковими комітетами, органами санітарного нагляду і з участю жіночих громадських організації відповідно до медичних вимог необхідно встановлювати робочі місця і визначати види робіт, на які можуть переводитися вагітні жінки або які можуть виконуватися на дому, а також створювати спеціальні цехи (дільниці) для застосування праці жінок або створювати з цією метою виробництва і цехи на пайових засадах (частина 1 пункту 11 Постанови Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1990 року, діє в частині, що не суперечить чинному законодавству).
4. Крім пільг, передбачених статтею, вагітним жінкам та іншим вказаним категоріям жінок, у тому числі які мають дітей, відповідно до ст. 56 КЗпП на їх прохання власник зобов'язаний встановити неповний робочий час або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників (наприклад, тривалість щорічної відпустки, обчислення трудового стажу та інших прав).
5. Частина друга коментарів статті закріплює обов'язок власника звільнити вагітну жінку від роботи до вирішення питання про надання їй відповідно до медичного висновку більш легкої роботи, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів. Це означає збереження трудових відносин, за яких працівник тимчасово не виконує роботу, обумовлену трудовим договором, із збереженням середнього заробітку (за всі пропущені внаслідок цього робочі дні).
6. Частина третя передбачає можливість переведення жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу роботу, причому цей переклад законодавець не пов'язує з медичними показаннями. Неможливість виконання попередньої роботи може бути зумовлена як медичними показаннями, що стосуються матері або дитини, так і іншими об'єктивними поважними причинами, які нормою статті не конкретизовані. У разі такого переведення за жінкою зберігається середній заробіток за попередньою роботою до досягнення дитиною трирічного віку.
7. На час перекладу за вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, зберігається середня заробітна плата за попередньою роботою, за винятком випадків її підвищення, коли виплачується відповідає більш високий заробіток на підставі частини четвертої коментарів статті. Обчислення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, з урахуванням особливостей визначення періоду, за який обчислюється середня заробітна плата і виплати, які включаються до її розрахунок. Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років, користуються пільгами при перекладі, передбаченими статтею 178 КЗпП, і в тому випадку, коли вони працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня.
8. Про тимчасові перекладах робітниць на іншу роботу запис у трудові книжки не вноситься.
Стаття 179. Відпустки по вагітності, пологів та догляду за дитиною
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
У разі якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабусею, дідусем чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
1. У разі надання медичного висновку, яка засвідчує передбачуваний строк пологів, жінка має право на відпустку по вагітності та пологах. Початок допологової частини відпустки визначається лікарем, який встановлює дату пологів. Відпустка по вагітності та пологах надається жінкам тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 днів після пологів. У випадку пологів з ускладненнями, а також при народженні двох і більше дітей післяпологовий відпустка надається тривалістю 70 календарних днів. Тривалість відпустки обчислюється сумарно, і він становить відповідно 126 і 140 днів, тобто післяпологова частина відпустки коригується у разі, якщо відпустка до пологів виявився більше або менше встановленої тривалості. Оскільки тривалість відпустки обчислюється у календарних днях, сюди включаються не тільки робочі дні, але й вихідні, та святкові дні.
Жінкам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, відпустки по вагітності та пологах надаються тривалістю 90 днів до пологів і 90 днів після пологів. Тривалість зазначених відпусток обчислюється сумарно і надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів (пункт 10 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи»).
Оплата відпустки по вагітності та пологах здійснюється на підставі частини 3 статті 21 Закону України «Про відпустки», а саме: виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Підставою для призначення жінці допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства до їх працевлаштування, - довідка ліквідаційної комісії та лист непрацездатності. Інші документи підставою для призначення зазначеної допомоги служити не можуть.
Допомога по вагітності та пологах обчислюється у розмірі 100 відсотків середнього заробітку, призначається і виплачується підприємством за місцем основної роботи жінки. Жінкам, звільненим у зв'язку з ліквідацією підприємства до їх працевлаштування, - органами соціального захисту за місцем проживання в розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю. Фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, допомога по вагітності та пологах надається виконавчими дирекціями відділення Фонду соціального страхування і обчислюється відповідно до Порядку розрахунку середньої заробітної плати по загальному обов'язковому державному страхуванню, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року.
Крім допомоги по вагітності та пологах, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачена виплата одноразової допомоги при народженні дитини. У разі народження двох і більше дітей одноразова допомога призначається на кожну дитину.
Одноразова допомога при народженні дитини виплачується на умовах, передбачених Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня
У разі коли дитина народилася після 31 березня
Законом України «Про Державний бюджет на 2007р," встановлено, що в 2007 році зазначена допомога буде виплачуватися в розмірі 8500 гривень.
Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн., Решта суми - протягом 12 місяців рівними частинами у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України [4].
2. Працююча жінка має право на отримання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною віку трьох років з виплатою за цей час допомоги по державному соціальному страхуванню. Право на отримання частково оплачуваної відпустки до досягнення дитиною трирічного віку на підставі ч. 7 ст. 179 КЗпП мають також батько дитини, бабуся, дідусь чи інші родичі, які фактично здійснюють догляд за дитиною. Вказаним особам відпустка надається на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплата допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або зазначених осіб повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням власника; (стаття 20 Закону «Про відпустки»).
Підставою для призначення допомоги жінці та іншим особам, фактично здійснюють догляд за дитиною, є надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, оформленого наказом власника. Особам, зазначеним у частині 7 ст. 179 КЗпП, частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною надається за їх заявою на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну частково оплачуваної відпустки і виплата їй допомоги по догляду за дитиною припинено (ст. 24 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми").
Якщо в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у жінки народжується друга дитина, то до закінчення виплати допомоги по догляду за першою дитиною допомогу по догляду за другим не виплачується. Тобто за один і той же період догляду за дитиною (двома дітьми) до досягнення нею трирічного віку може виплачуватися лише один посібник з догляду (лист Міністерства праці та соціальної політики України № К16-324021 / 18 від 30.11.99 р.).
У разі народження (усиновлення чи опіки) двох і більше дітей допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на кожну дитину.
Жінкам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством (пункт 10 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи»).
3. У разі якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці на підставі медичного висновку про такому догляді надається відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку. Право на використання такої відпустки поширюється на батька дитини, бабусю, дідуся або інших родичів, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
4. Жінка або інша особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною має право працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за жінкою або іншими зазначеними особами зберігається право на одержання допомоги по догляду за дитиною. Положення про порядок та умови застосування праці жінок, які мають дітей і працюють неповний робочий час, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 квітня 1980 року № 111 / 8-51, передбачає загальні та спеціальні правові норми, що забезпечують жінкам більш сприятливі умови для поєднання функцій материнства з професійною діяльністю, і зберегло чинність в частині, що не суперечить законодавству України. Зокрема, стаття 56 КЗпП не обмежує права сторін трудового договору при визначенні тривалості неповного робочого часу як взагалі, так і по відношенню до жінок, які мають дітей, у той час як у зазначеному Положенні такі обмеження є.
Стаття 180. Приєднання щорічної відпустки до відпустки по вагітності та пологах
У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорiчнi основну та додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.
1. Закон України «Про відпустки» (пункт 3 частини дванадцятої статті 10) формулює право жінок на використання щорічних відпусток безпосередньо перед відпусткою по вагітності та пологах або безпосередньо після нього. Перелік видів щорічних додаткових відпусток встановлює пункт 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки». Для надання щорічної основної та додаткової відпусток жінка повинна представити власнику крім заяви довідку медичного закладу.
2. Для реалізації права на приєднання щорічних відпусток до відпустки по вагітності та пологах тривалість роботи жінки на підприємстві в перший рік роботи не має значення. Аналогічне правило формулює частина сьома статті 10 Закону України «Про відпустки».
3. У разі настання терміну відпустки по вагітності та пологах щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена на підставі пункту 3 частини другої статті 11 Закону України «Про відпустки». Це означає, що в тих випадках, коли термін відпустки по вагітності та пологах настав у період щорічної відпустки, невикористану його частина переносять на час після закінчення відпустки по вагітності та пологах.
Стаття 181. Порядок надання відпустки по догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
1. Частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, зазначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку надається жінці або батькові дитини, бабусі, дідуся або інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду. Це означає, що жінка або зазначені особи на свій розсуд можуть у будь-який момент перервати, а потім відновити таку відпустку. У разі дострокового виходу жінки або іншого передбаченого законом особи на роботу працівник, прийнятий на тимчасово вільне робоче місце, підлягає звільненню.
Надання відпустки по догляду за дитиною оформляється наказом (розпорядженням) власника в такому порядку
а) частково оплачувану відпустку:
- Жінці на підставі заяви;
- Особам, зазначеним у частині 7 статті 179 КЗпП, на підставі їх заяви та довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплата допомоги по догляду за дитиною їй припинено (ч. 4 ст. 20 Закону «Про відпустки»);
б) відпустка без збереження заробітної плати:
- На підставі заяви жінки або осіб, зазначених у частині 7 статті 179 КЗпП;
- На підставі медичного висновку про необхідність домашнього догляду за дитиною з зазначенням терміну, але не більше ніж до досягнення нею шестирічного віку.
Переривання (поновлення) відпустки по догляду за дитиною також оформляється наказом (розпорядженням) власника.
2. Надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною або відпустки без збереження заробітної плати, наданого згідно з медичним висновком до досягнення дитиною віку шести років, виключає будь-який запис у трудовій книжці, тому період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до стажу роботи за спеціальністю. До стажу роботи, який дає право на отримання щорічних відпусток, час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною та час відпустки без збереження заробітної плати, який надається згідно з медичним висновком до досягнення дитиною віку шести років, не зараховується.
Стаття 182. Відпустки жінкам, які усиновили дітей
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.
Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки по догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього кодексу.
1. Усиновленням (удочерінням) є оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Усиновлення дітей проводиться за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, у судовому порядку. Усиновлення настає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Правила уcинoвлeнія містяться в главі 18 Сімейного кодексу України, а також у Порядку усиновлення громадянами України та іноземними громадянами і здійснення контролю за умовами передачі дітей, які є громадянами України, на їх проживання в сім'ях усиновителів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня
Законом України від 10 липня
2. Жінкам, які усиновили або взяли під опіку дітей протягом 2-х місяців з їх народження, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів і 70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей. Зазначені терміни обчислюються з дня усиновлення, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення. За вказаний період жінці виплачується допомога по державному соціальному страхуванню (стаття 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми").
3. Проте існуючий порядок усиновлення робить практично неможливим усиновлення з пологового будинку. Зокрема, діти, від яких батьки відмовилися у пологовому будинку, можуть бути усиновлені за наявності письмової згоди батьків на усиновлення після досягнення ними двомісячного віку. Пункт 7 Порядку усиновлення формулює заборону усиновлення з пологових будинків (відділень) та лікувально-профілактичних установі. У разі відсутності відомостей про батька і родичів дитини, залишеної матір'ю в пологовому будинку, складається відповідний акт, який є підставою для його перекладу в державний дитячий заклад. Підкинуті (залишені) діти можуть бути передані на усиновлення у разі наявності відповідного акта, складеного органами внутрішніх справ у встановленому порядку (пункт 3 Порядку).
4. Жінка, яка усиновила дитину (дітей), має право на отримання частково оплачуваної відпустки до досягнення дитиною віку трьох років з виплатою державної допомоги по догляду за дитиною (стаття 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»), а також відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду до досягнення нею віку шести років. Час зазначених відпусток зараховується до загального і безперервного стажу роботи і до стажу роботи за фахом і не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
Стаття 182 1. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Жінці., Яка працює і має двох і більше дітей у віці до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.
Зазначений у частині першій цієї статті відпустка надається крім щорічних відпусток, передбачених статтями 75 і 76 цього кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу .
1. Норми коментарів статті аналогічні нормам статті 19 Закону України «Про відпустки» та передбачають можливість осіб, зазначених у частинах 1 та статті, реалізувати своє право на отримання щорічно додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) . До осіб, які мають таке право, належать працюючі жінки, що мають двох і більше дітей до 15 років, жінки, які мають діти-інвалідів (під дітьми-інвалідами слід розуміти дітей-інвалідів до 16 років, тому що відповідно до законодавства з 16 років інваліди дитинства втрачають статус дітей і права, пов'язані з цим статусом (Закони України «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи» та ін.) Цим же правом користується жінка, яка всиновила дитину, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особа, яка взяла під опіку дитину, в тому випадку, якщо мають місце умови, зазначені в частині 1 коментарів статті, а саме - наявність двох і більше дітей до 15 років або дитину-інваліда. Право на цю відпустку зберігається і в тому році, в якому дитині виповнюється 15 років.
Надання за бажанням зазначених осіб 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) має на увазі, що святкові та неробочі дні, передбачені у ст. 73 КЗпП, які випадають на період в 7 календарних днів, не включаються до числа днів відпустки, тобто додаються до них.
2. У разі звільнення працівника, який має дітей, повинна виплачуватися компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (частина перша ст. 83 КЗпП; частина перша ст. 24 Закону «Про відпустки»). Слід звернути увагу на те, що зазначені особи не мають права на отримання компенсації у випадку, якщо працівник не звільняється, оскільки частина четверта ст. 83 КЗпП і частина четверта ст. 24 Закону «Про відпустки» передбачають заміну грошовою компенсацією лише щорічних відпусток, до яких розглянутий відпустка не належить.
Стаття 183. Перерви для годування дитини
Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин.
При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.
Терміни та порядок надання перерв встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.
1. Право на надання перерв для годування дитини надається жінкам, які мають дітей у віці до півтора років. При цьому закон не визначає способу годування, при якому жінка має право на перерву для годування дитини. Факт наявності дитини віком до півтора років дає жінці право на перерви для годування. Коментована стаття визначає максимальну тривалість робочого часу, після якого має бути надана перерва для годування дитини, і його мінімальну тривалість. Перерви складають по 30 хвилин кожен при наявності однієї дитини, не менше години при наявності двох і більше грудних дітей і надаються не рідше, ніж через 3 години роботи. Вживання в частині 3 статті терміна «грудні діти» в контексті коментарів статті слід розуміти, як «діти у віці до півтора років».
На відміну від перерви для відпочинку та харчування, який не включається в робочий час, перерва для годування дитини включається в робочий час і оплачується за середнім заробітком.
2. Адміністрація підприємства спільно з профспілковим органом може встановити для жінок, які мають дітей віком до півтора років, більш тривалі перерви для годування дітей з урахуванням відстані від місця роботи до місця годування дитини, фактичної тривалості годування, стану здоров'я дитини. При наявності медичного висновку про необхідність годувати дитини частіше можливе надання додаткових перерв для годування.
Якщо наданого на годування дитини часу з яких-небудь причин недостатньо (наприклад, з-за віддаленості місця роботи від місця проживання або ін), то можливе приєднання перерви для годування дитини до обідньої перерви або об'єднання двох перерв для годування дитини і перенесення їх на кінець або початок робочого дня. Такий режим роботи годуючої жінки можливий з її згоди.
Якщо особливості роботи такі, що забезпечити перерви для годування у робочий час неможливо, жінка переводиться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку (частина 3 статті 178 КЗпП).
3. Жінки, які мають дітей, можуть працювати неповний робочий час (частина 1 статті 56 КЗпП, частина 8 статті 179 КЗпП), що забезпечує більш сприятливі умови для поєднання функцій материнства з професійною діяльністю та участю в громадському житті. Положення про порядок та умови застосування праці жінок, які мають дітей і працюють неповний робочий час, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 111/8-50 від 29 квітня 1980 року, діє в частині, що не суперечить законодавству України, і передбачає можливість надання жінкам, що годують матерям, які працюють неповний робочий час, додаткових перерв для годування дитини не рідше, ніж через три години роботи, не менше 30 хвилин кожен. При наявності двох і більше дітей тривалість перерв встановлюється не менше години. Перерва для годування включається в робочий час і оплачується за середнім заробітком.
За бажанням жінки, що має дітей і працює неповний робочий час, в залежності від тривалості її робочого дня допускається: приєднання перерви для годування дитини до обідньої перерви; перенесення одного або в сумарному вигляді двох перерв для годування дитини на кінець робочого дня, тобто більш раннє закінчення роботи в порівнянні з тривалістю робочого дня, встановленої трудовим договором_ (пункт 10 Положення).
4. Жінки, які мають дітей, можуть працювати відповідно до встановленого у відношенні їх ковзаючим (гнучким) графіком. Положення про порядок та умови застосування ковзаючого (гнучкого) графіка роботи для жінок, які мають дітей, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 170/10-101 від о червня 1984 року, зберегло чинність в частині, що не суперечить законодавству України. Відповідно до нього при наданні годуючим матерям додаткових перерв для годування дитини, встановлених для них в умовах ковзаючого (гнучкого) графіка роботи, «фіксоване» час (коли працівниця повинна знаходитися на своєму робочому місці) і «змінна» час (у межах якого працівниця вправі починати і закінчувати роботу на свій розсуд) може змінюватися.
Стаття 184. Гарантії при прийомі на роботу і заборона
звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
1. Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці захист від необгрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення, сприяє у збереженні роботи і забезпечує додаткові гарантії громадянам, особливо потребують соціального захисту й відчувають труднощі в пошуку роботи.
Коментована стаття встановлює ряд істотних гарантій для жінок-матерів і має на меті захистити цю категорію працівників від можливих протидій з боку власника за мотивами, зазначеним, в статті. До числа жінок, які потребують соціального захисту, відносяться вагітні жінки, жінки, які мають дітей у віці до 3 років (до 6 років - частина 3 статті 184 КЗпП), одинокі матері, які мають дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда. Поняття одинокої матері дає пункт 5 частини дванадцятої ст. 10 Закону «Про відпустки» та визначає одиноку матір як виховує дитину без батька, з чого випливає, що участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» наводить, дещо інше поняття одинокої матері. Самотньою матір'ю Верховний Суд вважає тих жінок, які самі виховують і утримують дітей. До них відносяться і вдови, і розлучені жінки, самі виховують і містять дітей.
Встановлені гарантії стосуються заборони відмови в прийомі на роботу, зниження заробітної плати, звільнення з ініціативи власника, а також обов'язкового працевлаштування у разі ліквідації підприємства чи закінчення строкового трудового договору.
2. При отриманні в письмовій формі відмови в прийомі на роботу жінки зазначених категорій можуть оскаржити його до суду у тримісячний термін (частина 1 статті 233 КЗпП). Слід звернути увагу на те, що пункт 3 частини другої ст. 232 КЗпП дає право на оскарження в суді необгрунтованої відмови в прийомі на роботу всім жінкам, які мають дитину-інваліда, а не тільки самотнім матерям, які мають таку дитину.
3. Закон України «Про зайнятість населення» містить додаткові гарантії щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Серед інших категорій громадян, які потребують таких гарантії, Закон називає жінок, які мають дітей віком до 6 років, та одиноких матерів, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів (пункт 1 статті 5 Закону).
Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних Рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності з чисельністю працюючих понад 20 осіб до 5% загальної чисельності робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.
У разі відмови в прийомі на роботу громадян зазначених категорій у межах встановленої броні з підприємств, установ, організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пункт 3 статті 5 Закону).
4. Звільнення з ініціативи власника жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, допускається тільки у випадку повної ліквідації підприємства (ліквідації з припиненням усіх прав та обов'язків юридичної особи), але з обов'язковим працевлаштуванням, що не допускає розриву в часі між звільненням і працевлаштуванням. Невиконання цього обов'язку підприємством тягне юридичну відповідальність: по-перше, жінка поновлюється на роботі, а підприємство має виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, по-друге, якщо на день винесення судом рішення по даному трудовому спору підприємство вже ліквідовано, на користь жінки стягується середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.
У разі ліквідації з правонаступництвом власник не має права звільнити працівника за своєю ініціативою. У такому разі звільнення можливе відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП в порядку переведення на підприємство, яке є правонаступником. Працевлаштування на іншому підприємстві можливо тільки в тому випадку, коли у правонаступника немає вакансій для працевлаштування зазначених осіб.
5. Звільнення жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, у зв'язку із закінченням строкового трудового договору можливе, але власник або орган служби зайнятості зобов'язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому або іншому підприємстві відповідно до її професією. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. У випадку якщо жінка відмовиться від працевлаштування за спеціальністю без поважних причин, вона може бути звільнена на підставі пункту 2 ст. 36 КЗпП.
6. Звільнення з роботи зазначених категорій жінок може бути ними оскаржено в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина 1 статті 233 КЗпП). У разі пропуску з поважних причин строків звернення до суду вони можуть бути відновлені судом (стаття 234 КЗпП).
7. У разі відмови жінці в прийомі на роботу з мотивів вагітності, наявності немовля, а так само зниження заробітної плати або звільнення жінки з роботи з тих же мотивів винні можуть притягуватися до кримінальної відповідальності за статтею 172 КК України.
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і надання їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
1. Основами законодавства України про охорону здоров'я (Закон від 19 листопада 1992 року) охорона здоров'я громадян визнається пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, є основним двигуном виживання та розвитку народу України. Забезпечувати пріоритет охорони здоров'я є обов'язком не тільки держави, але й підприємств, установ, організацій, посадових осіб та окремих громадян (стаття 5 Закону). Безпосередньо охорону здоров'я населення забезпечують різні установи охорони здоров'я, серед яких і санаторно-курортні установи. Необхідність у санаторно-курортному лікуванні визначається лікарем за станом здоров'я хворого і оформляється медичними документами встановленого зразка (стаття 67 Закону). Медичний висновок про необхідність санаторно-курортного вислову може бути отримано як щодо самої жінки, так і у відношенні її дитини.
2. На відміну від путівок в санаторії, отримання яких законодавство пов'язує зі станом здоров'я громадян, путівки в будинки відпочинку власник повинен надавати безкоштовно або на пільгових умовах вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у віці до 14 років або дітей-інвалідів, безумовно, так як необхідність їх надання саме цим категоріям жінок очевидна.
3. Стаття 185 КЗпП не містить конкретних вказівок для визначення розміру матеріальної допомоги, яку власник зобов'язаний надавати жінкам, зазначеним у цій статті. Така допомога повинна надаватися в залежності від конкретних фінансових можливостей підприємства, сформованої практики, умов колективного договору.
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях
На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.
1. Законодавство України закріплює норми щодо забезпечення життєво важливих соціальних гарантій жінкам і сім'ї. Зокрема, держава забезпечує жінці можливість поєднувати професійні та сімейні обов'язки, позначає орієнтири на створення матеріальної та соціально-економічної бази для зміцнення сім'ї та створення сприятливих умови для повноцінного розвитку та виховання дітей (Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім'ї та жінок) . Однак ці правові норми виражають лише соціальні наміри держави і вимагають подальших розробок нормативно-правових актів з цих питань.
Тим не менш, на підприємствах з широким застосуванням жіночої праці за наявності відповідної матеріальної бази, активної участі жіночих рад та профспілкових органів можлива реалізація певних заходів, у тому числі перелічених у статті 186 КЗпП, через запровадження відповідних норм з обслуговування жінок в колективний договір.
Стаття 186 1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182 1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
1. Коло осіб, які виховують малолітніх дітей, на яких поширюються гарантії даної статті, обмежується батьками, які виховують дітей без матері, опікунами, піклувальниками. На батька гарантії поширюються також у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі.
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих неповнолітніх (стаття 243 Сімейного кодексу України) органами опіки та піклування (п. 2 статті 243 Сімейного кодексу України). Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 14 років; піклування встановлюється над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років. Відносини з опіки і піклування регулюються нормами статей Цивільного кодексу України, розділу IV Кодексу про шлюб та сім'ю України, глави 19 Сімейного кодексу України.
2. Відповідно до ст. 56 КЗпП батько, опікуни та піклувальники мають право на встановлення неповного робочого часу при наявності дитини віком до 4 років або дитину-інваліда.
При наявності зазначених у статті умов батько та опікуни, які мають дітей віком до трьох років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт, до робіт у вихідні дні, а також направлятися у відрядження (ст. 176 КЗпП).
Відповідно до ст. 177 КЗпП батько, який виховує дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікуни та піклувальники за наявності дітей у віці від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт і направлятися у відрядження без їх згоди.
Стаття 179 КЗпП надає право на частково оплачувану відпустку більшої тривалості за рахунок коштів підприємства або відпустка без збереження заробітної плати (частина четверта), право на відпустку без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку шести років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду ( частина шоста), а також право працювати на умовах неповного робочого дня або вдома в період перебування у відпустці по догляду за дитиною (частина восьма).
Особи, зазначені в коментованій статті, мають право на отримання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та відпустки без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку шести років (у передбачених випадках) повністю або частинами в межах зазначеного періоду. Ці відпустки зараховуються до загального, безперервного стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до ст. 1861 КЗпП зазначені особи мають право на додаткові відпустки (ст. 182 КЗпП), користуються гарантіями при прийнятті на роботу і звільнення (ст. 184 КЗпП), їм також повинні надаватися путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, матеріальна допомога (ст. 185 КЗпП) .
Про організацію роботи «гарячих телефонних ліній» МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
На виконання доручення Прем'єр-міністра України Ю. В. Тимошенко, наказу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим від 26 січня 2009 року № 19 «Про організацію роботи« гарячих »телефонних ліній» та з метою посилення контролю за своєчасною виплатою заробітної плати в Міністерстві праці та соціальної політики України організовано роботу «гарячої» телефонної лінії
телефон (8-044) 287-12-30).
Щодня в робочі дні за тел. 2-33-14, 2-34-14 спеціалістами управління праці та соціального захисту населення приймається інформація та надаються консультації за зверненнями працюючих громадян з питання несвоєчасної виплати заробітної плати та погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах міста Керчі.
Про організацію роботи «гарячих» телефонних ліній »Міністерства праці та соціальної політики України
На виконання доручення Прем'єр-міністра України Ю. В. Тимошенко, наказу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим від 26 січня 2009 року № 19 «Про організацію роботи« гарячих »телефонних ліній» та з метою посилення контролю за своєчасною виплатою заробітної плати в Міністерстві праці та соціальної політики України організовано роботу «гарячої» телефонної лінії
телефон (8-044) 287-12-30).
Щодня в робочі дні за тел. 2-33-14, 2-34-14 спеціалістами управління праці та соціального захисту населення приймається інформація та надаються консультації за зверненнями працюючих громадян з питання несвоєчасної виплати заробітної плати та погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах міста Керчі.
ВІДДІЛ ГРОШОВИХ ВИПЛАТ І КОМПЕНСАЦІЙ, ПОСІБНИК З ВАГІТНІСТЮ ТА РОДАМ
Призначається не пізніше 6 місяців з дня закінчення лікарняного листа
1. Заяву.
2. Довідка встановленого зразка, видана лікувально-профілактичним закладом.
3. Довідка з місця проживання (реєстрації).
4. Копія та оригінал трудової книжки (1-й лист і останній запис), при відсутності трудової книжки - запис у довідці з місця проживання про те, що заявник не працює, не служить, не навчається, трудової книжки не має + довідка з центру зайнятості.
5. Довідка з центру зайнятості (якщо перебуває на обліку).
6. Учням - з місця навчання - виписка з наказу про припинення виплати стипендії на період відпустки по вагітності та пологах.
7. У разі звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства - довідка ліквідаційної комісії.
8. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ОДНОРАЗОВА ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ для незастрахованих осіб У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ
Призначається протягом 6 календарних місяців з дня народження дитини.
1. Заяву.
2. Довідка з РАГСу для призначення одноразової допомоги.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
4. Довідка про склад сім'ї батьків.
5. Копія та оригінал трудових книжок обох батьків (усиновителя, опікуна) (1-й лист і останній запис).
6. Довідка з місця служби (навчання) заявника.
7. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ПОСІБНИК ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ ДО ДОСЯГНЕННЯ ІМ 3-Х РІЧНОГО ВІКУ
для незастрахованих осіб у системі загальнообов'язкового соціального страхування призначається з дня звернення по закінченню лікарняного листа
1. Заяву.
2. Довідка з місця проживання заявника про те, що з ним проживає дитина
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
4. Копія та оригінал трудової книжки (1-й лист і останній запис), якщо трудової книжки немає запис у довідці з місця проживання про те, що заявник не працює, не служить, не навчається, трудової книжки не має (якщо допомога по вагітності та пологах в УПСЗН не оформляли)
5. Довідка з ЦЗ, що виплати не проводяться.
6. Учням - довідка з місця навчання
7. Військовослужбовцям - виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
8. Звільненим у зв'язку з ліквідацією підприємства - довідка ліквідаційної комісії.
9. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ПОСІБНИК на дітей одиноким матерям
1. Заяву.
2. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
3. Довідка з місця проживання про проживання дитини разом з матір'ю або акт обстеження.
4. Довідка з РАГСу про статус о / м.
5. Усиновлювачам - копія та оригінал рішення про усиновлення.
6. Довідка з місця навчання (для дітей старше 18 років).
7. Для призначення допомоги залежно від доходу додатково подається декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи всіх членів сім'ї). Опікун не має права на оформлення виплат самотньої матері.
ПОСІБНИК НА ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ під опіку чи піклування
1. Заяву.
2. Копія рішення виконкому про встановлення опіки чи піклування.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
4. Довідка з місця проживання дитини та опікуна.
5. Довідка про місячні розміри аліментів і пенсії, які отримують на дитину опікун чи піклувальник.
6. Довідка з місця навчання.
Призначається за місцем проживання опікуна.
ДЕРЖАВНА соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям
Дохід за 6 місяців перед зверненням
1. Заяву.
2. Декларація про доходи та майно.
3. Довідка про склад сім'ї із зазначенням загальної площі житла.
4. Довідки про доходи всіх членів сім'ї за 6 міс - зарплата, допомога ЦЗ, аліменти, стипендія і т.д.
5. Для непрацюючих - трудові книжки.
6. Довідка про наявність та розмір земельної ділянки (паю). Студенти враховуються у складі сім'ї до 23 років.
ПОСІБНИК по догляду за інвалідом 1, 2 групи внаслідок психічного розладу.
2. Довідка про склад сім'ї із зазначенням ПІБ родинних зв'язків членів сім'ї.
3. Довідки про доходи кожного члена сім'ї.
4. Для непрацюючих - копії та оригінал трудових книжок.
5.Заключеніе медкомісії про необхідність догляду за інвалідом, вказано - хто доглядає.
6. Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду. Заявник зареєстрований (проживає) спільно з інвалідом.
ПОСІБНИК по догляду за інвалідом 1 групи або престарілим СТАРШЕ 80 РОКІВ.
1. Заяву.
2. Довідка з місця проживання заявника та особи, за яким ухажівают.3. Довідка МСЕК інваліда.
служби.
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.
ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ІНВАЛІДАМ З ДИТИНСТВА I, II, III ГР., ДІТЯМ - ІНВАЛІДАМ ВІКОМ ДО 18 РОКІВ
1. Заяву.
2. Довідка-атестат про відмову від пенсії (з пенсійного фонду)
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини - інваліда.
4. Довідка з місця проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда.
5. Оригінал довідки ЛКК, довідки МСЕК.
6. Для опікунів - копія та оригінал рішення виконкому про опіку або рішення суду.
7. Довідки з місця проживання батьків дитини - інваліда.
ДЛЯ призначення надбавки на догляд за дитиною - інвалідом віком до 18 РОКІВ. ДОДАТКОВО НАДАЮТЬСЯ
Призначається одному з непрацюючих батьків (опікуну), на якого оформлена пенсія чи державна соціальна допомога дитині-інваліду і який фактично здійснює догляд.
1. Ксерокопія і оригінал трудової книжки заявника.
2. Довідка про спільне проживання дитини-інваліда із заявником, видана за місцем проживання.
3. Довідка з місця навчання дитини-інваліда.
4. Довідка з центру зайнятості.
5. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПРАВА НА ПЕНСІЮ І ІНВАЛІДАМ
Дохід за 6 попередніх місяців
1. Заяву.
2. Довідка про склад сім'ї.
3. Довідка з місця постійного проживання (реєстрації).
4. Декларація про доходи та майно.
5. Довідки про доходи всіх членів сім'ї за останні 6 календарних місяців.
6. Ксерокопія і оригінал трудової книжки (1-а сторінка та останній запис).
ТИМЧАСОВА ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА ДІТЯМ, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме
1. Заяву.
2. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
3. Довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини
4. Довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Залежно від підстав, на підставі яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються:
- Рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби про неможливість стягнення аліментів з одного з батьків дитини внаслідок ухилення від їх сплати;
- Довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним;
- Повідомлення органів внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
КОМПЕНСАЦІЯ ФІЗИЧНОМУ особи, яка надає СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
Заявник подає такі документи:
1. Заява встановленої форми.
2. Паспорт.
3. Висновок ЛКК про те, що стан здоров'я заявника дозволяє постійно надавати соціальні послуги.
4. Копія та оригінал трудової книжки.
5. Довідка державної податкової служби.
Одержувач соціальних послуг подає:
1. Заява про необхідність надання соціальних послуг.
2. Паспорт.
3. Копія та оригінал довідки МСЕК про групу інвалідності (для інваліда).
4. Висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування.
ОДНОРАЗОВА ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ
1. Заяву.
2. Довідка з РАГСу для призначення одноразової допомоги.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
ПОСІБНИК ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ ДО ДОСЯГНЕННЯ ІМ 3-Х РІЧНОГО ВІКУ
для застрахованих осіб в системі загальнообов'язкового соціального страхування призначається з дня настання відпустки по догляду за дитиною
1. Заяву.
2. Наказ (розпорядження) роботодавця про надання відпустки по догляду за дитиною.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
Суб'єкти підприємницької діяльності платники єдиного податку додатково подають:
1. Довідку про реєстрацію у Фонді.
2. Довідка про сплату єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності добровільно застраховані особи:
1. Довідку про реєстрацію у Фонді.
2. Довідка про сплату страхових внесків - щоквартально.
3. Закон України «Про зайнятість населення» містить додаткові гарантії щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Серед інших категорій громадян, які потребують таких гарантії, Закон називає жінок, які мають дітей віком до 6 років, та одиноких матерів, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів (пункт 1 статті 5 Закону).
Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних Рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності з чисельністю працюючих понад 20 осіб до 5% загальної чисельності робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.
У разі відмови в прийомі на роботу громадян зазначених категорій у межах встановленої броні з підприємств, установ, організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пункт 3 статті 5 Закону).
4. Звільнення з ініціативи власника жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, допускається тільки у випадку повної ліквідації підприємства (ліквідації з припиненням усіх прав та обов'язків юридичної особи), але з обов'язковим працевлаштуванням, що не допускає розриву в часі між звільненням і працевлаштуванням. Невиконання цього обов'язку підприємством тягне юридичну відповідальність: по-перше, жінка поновлюється на роботі, а підприємство має виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, по-друге, якщо на день винесення судом рішення по даному трудовому спору підприємство вже ліквідовано, на користь жінки стягується середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.
У разі ліквідації з правонаступництвом власник не має права звільнити працівника за своєю ініціативою. У такому разі звільнення можливе відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП в порядку переведення на підприємство, яке є правонаступником. Працевлаштування на іншому підприємстві можливо тільки в тому випадку, коли у правонаступника немає вакансій для працевлаштування зазначених осіб.
5. Звільнення жінок, зазначених у частині третій ст. 184 КЗпП, у зв'язку із закінченням строкового трудового договору можливе, але власник або орган служби зайнятості зобов'язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому або іншому підприємстві відповідно до її професією. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. У випадку якщо жінка відмовиться від працевлаштування за спеціальністю без поважних причин, вона може бути звільнена на підставі пункту 2 ст. 36 КЗпП.
6. Звільнення з роботи зазначених категорій жінок може бути ними оскаржено в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина 1 статті 233 КЗпП). У разі пропуску з поважних причин строків звернення до суду вони можуть бути відновлені судом (стаття 234 КЗпП).
7. У разі відмови жінці в прийомі на роботу з мотивів вагітності, наявності немовля, а так само зниження заробітної плати або звільнення жінки з роботи з тих же мотивів винні можуть притягуватися до кримінальної відповідальності за статтею 172 КК України.
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і надання їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
1. Основами законодавства України про охорону здоров'я (Закон від 19 листопада 1992 року) охорона здоров'я громадян визнається пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, є основним двигуном виживання та розвитку народу України. Забезпечувати пріоритет охорони здоров'я є обов'язком не тільки держави, але й підприємств, установ, організацій, посадових осіб та окремих громадян (стаття 5 Закону). Безпосередньо охорону здоров'я населення забезпечують різні установи охорони здоров'я, серед яких і санаторно-курортні установи. Необхідність у санаторно-курортному лікуванні визначається лікарем за станом здоров'я хворого і оформляється медичними документами встановленого зразка (стаття 67 Закону). Медичний висновок про необхідність санаторно-курортного вислову може бути отримано як щодо самої жінки, так і у відношенні її дитини.
2. На відміну від путівок в санаторії, отримання яких законодавство пов'язує зі станом здоров'я громадян, путівки в будинки відпочинку власник повинен надавати безкоштовно або на пільгових умовах вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у віці до 14 років або дітей-інвалідів, безумовно, так як необхідність їх надання саме цим категоріям жінок очевидна.
3. Стаття 185 КЗпП не містить конкретних вказівок для визначення розміру матеріальної допомоги, яку власник зобов'язаний надавати жінкам, зазначеним у цій статті. Така допомога повинна надаватися в залежності від конкретних фінансових можливостей підприємства, сформованої практики, умов колективного договору.
Стаття 186. Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях
На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.
1. Законодавство України закріплює норми щодо забезпечення життєво важливих соціальних гарантій жінкам і сім'ї. Зокрема, держава забезпечує жінці можливість поєднувати професійні та сімейні обов'язки, позначає орієнтири на створення матеріальної та соціально-економічної бази для зміцнення сім'ї та створення сприятливих умови для повноцінного розвитку та виховання дітей (Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім'ї та жінок) . Однак ці правові норми виражають лише соціальні наміри держави і вимагають подальших розробок нормативно-правових актів з цих питань.
Тим не менш, на підприємствах з широким застосуванням жіночої праці за наявності відповідної матеріальної бази, активної участі жіночих рад та профспілкових органів можлива реалізація певних заходів, у тому числі перелічених у статті 186 КЗпП, через запровадження відповідних норм з обслуговування жінок в колективний договір.
Стаття 186 1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182 1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
1. Коло осіб, які виховують малолітніх дітей, на яких поширюються гарантії даної статті, обмежується батьками, які виховують дітей без матері, опікунами, піклувальниками. На батька гарантії поширюються також у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі.
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих неповнолітніх (стаття 243 Сімейного кодексу України) органами опіки та піклування (п. 2 статті 243 Сімейного кодексу України). Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли 14 років; піклування встановлюється над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років. Відносини з опіки і піклування регулюються нормами статей Цивільного кодексу України, розділу IV Кодексу про шлюб та сім'ю України, глави 19 Сімейного кодексу України.
2. Відповідно до ст. 56 КЗпП батько, опікуни та піклувальники мають право на встановлення неповного робочого часу при наявності дитини віком до 4 років або дитину-інваліда.
При наявності зазначених у статті умов батько та опікуни, які мають дітей віком до трьох років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт, до робіт у вихідні дні, а також направлятися у відрядження (ст. 176 КЗпП).
Відповідно до ст. 177 КЗпП батько, який виховує дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікуни та піклувальники за наявності дітей у віці від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт і направлятися у відрядження без їх згоди.
Стаття 179 КЗпП надає право на частково оплачувану відпустку більшої тривалості за рахунок коштів підприємства або відпустка без збереження заробітної плати (частина четверта), право на відпустку без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку шести років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду ( частина шоста), а також право працювати на умовах неповного робочого дня або вдома в період перебування у відпустці по догляду за дитиною (частина восьма).
Особи, зазначені в коментованій статті, мають право на отримання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та відпустки без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку шести років (у передбачених випадках) повністю або частинами в межах зазначеного періоду. Ці відпустки зараховуються до загального, безперервного стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до ст. 1861 КЗпП зазначені особи мають право на додаткові відпустки (ст. 182 КЗпП), користуються гарантіями при прийнятті на роботу і звільнення (ст. 184 КЗпП), їм також повинні надаватися путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, матеріальна допомога (ст. 185 КЗпП) .
Про організацію роботи «гарячих телефонних ліній» МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
На виконання доручення Прем'єр-міністра України Ю. В. Тимошенко, наказу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим від 26 січня 2009 року № 19 «Про організацію роботи« гарячих »телефонних ліній» та з метою посилення контролю за своєчасною виплатою заробітної плати в Міністерстві праці та соціальної політики України організовано роботу «гарячої» телефонної лінії
телефон (8-044) 287-12-30).
Щодня в робочі дні за тел. 2-33-14, 2-34-14 спеціалістами управління праці та соціального захисту населення приймається інформація та надаються консультації за зверненнями працюючих громадян з питання несвоєчасної виплати заробітної плати та погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах міста Керчі.
Про організацію роботи «гарячих» телефонних ліній »Міністерства праці та соціальної політики України
На виконання доручення Прем'єр-міністра України Ю. В. Тимошенко, наказу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим від 26 січня 2009 року № 19 «Про організацію роботи« гарячих »телефонних ліній» та з метою посилення контролю за своєчасною виплатою заробітної плати в Міністерстві праці та соціальної політики України організовано роботу «гарячої» телефонної лінії
телефон (8-044) 287-12-30).
Щодня в робочі дні за тел. 2-33-14, 2-34-14 спеціалістами управління праці та соціального захисту населення приймається інформація та надаються консультації за зверненнями працюючих громадян з питання несвоєчасної виплати заробітної плати та погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах міста Керчі.
ВІДДІЛ ГРОШОВИХ ВИПЛАТ І КОМПЕНСАЦІЙ, ПОСІБНИК З ВАГІТНІСТЮ ТА РОДАМ
Призначається не пізніше 6 місяців з дня закінчення лікарняного листа
1. Заяву.
2. Довідка встановленого зразка, видана лікувально-профілактичним закладом.
3. Довідка з місця проживання (реєстрації).
4. Копія та оригінал трудової книжки (1-й лист і останній запис), при відсутності трудової книжки - запис у довідці з місця проживання про те, що заявник не працює, не служить, не навчається, трудової книжки не має + довідка з центру зайнятості.
5. Довідка з центру зайнятості (якщо перебуває на обліку).
6. Учням - з місця навчання - виписка з наказу про припинення виплати стипендії на період відпустки по вагітності та пологах.
7. У разі звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства - довідка ліквідаційної комісії.
8. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ОДНОРАЗОВА ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ для незастрахованих осіб У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ
Призначається протягом 6 календарних місяців з дня народження дитини.
1. Заяву.
2. Довідка з РАГСу для призначення одноразової допомоги.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
4. Довідка про склад сім'ї батьків.
5. Копія та оригінал трудових книжок обох батьків (усиновителя, опікуна) (1-й лист і останній запис).
6. Довідка з місця служби (навчання) заявника.
7. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ПОСІБНИК ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ ДО ДОСЯГНЕННЯ ІМ 3-Х РІЧНОГО ВІКУ
для незастрахованих осіб у системі загальнообов'язкового соціального страхування призначається з дня звернення по закінченню лікарняного листа
1. Заяву.
2. Довідка з місця проживання заявника про те, що з ним проживає дитина
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
4. Копія та оригінал трудової книжки (1-й лист і останній запис), якщо трудової книжки немає запис у довідці з місця проживання про те, що заявник не працює, не служить, не навчається, трудової книжки не має (якщо допомога по вагітності та пологах в УПСЗН не оформляли)
5. Довідка з ЦЗ, що виплати не проводяться.
6. Учням - довідка з місця навчання
7. Військовослужбовцям - виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
8. Звільненим у зв'язку з ліквідацією підприємства - довідка ліквідаційної комісії.
9. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ПОСІБНИК на дітей одиноким матерям
1. Заяву.
2. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
3. Довідка з місця проживання про проживання дитини разом з матір'ю або акт обстеження.
4. Довідка з РАГСу про статус о / м.
5. Усиновлювачам - копія та оригінал рішення про усиновлення.
6. Довідка з місця навчання (для дітей старше 18 років).
7. Для призначення допомоги залежно від доходу додатково подається декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи всіх членів сім'ї). Опікун не має права на оформлення виплат самотньої матері.
ПОСІБНИК НА ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ під опіку чи піклування
1. Заяву.
2. Копія рішення виконкому про встановлення опіки чи піклування.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
4. Довідка з місця проживання дитини та опікуна.
5. Довідка про місячні розміри аліментів і пенсії, які отримують на дитину опікун чи піклувальник.
6. Довідка з місця навчання.
Призначається за місцем проживання опікуна.
ДЕРЖАВНА соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям
Дохід за 6 місяців перед зверненням
1. Заяву.
2. Декларація про доходи та майно.
3. Довідка про склад сім'ї із зазначенням загальної площі житла.
4. Довідки про доходи всіх членів сім'ї за 6 міс - зарплата, допомога ЦЗ, аліменти, стипендія і т.д.
5. Для непрацюючих - трудові книжки.
6. Довідка про наявність та розмір земельної ділянки (паю). Студенти враховуються у складі сім'ї до 23 років.
ПОСІБНИК по догляду за інвалідом 1, 2 групи внаслідок психічного розладу.
Дохід за 6 місяців перед зверненням
1. Заяву.2. Довідка про склад сім'ї із зазначенням ПІБ родинних зв'язків членів сім'ї.
3. Довідки про доходи кожного члена сім'ї.
4. Для непрацюючих - копії та оригінал трудових книжок.
5.Заключеніе медкомісії про необхідність догляду за інвалідом, вказано - хто доглядає.
6. Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду. Заявник зареєстрований (проживає) спільно з інвалідом.
ПОСІБНИК по догляду за інвалідом 1 групи або престарілим СТАРШЕ 80 РОКІВ.
1. Заяву.
2. Довідка з місця проживання заявника та особи, за яким ухажівают.3. Довідка МСЕК інваліда.
4. Копія та оригінал трудової книжки
заявника (не працює, не пенсіонер).
5. Копії та оригінали паспортів заявника та особи старше 80 років.
6. Довідка державної податковоїслужби.
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.
ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ІНВАЛІДАМ З ДИТИНСТВА I, II, III ГР., ДІТЯМ - ІНВАЛІДАМ ВІКОМ ДО 18 РОКІВ
1. Заяву.
2. Довідка-атестат про відмову від пенсії (з пенсійного фонду)
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини - інваліда.
4. Довідка з місця проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда.
5. Оригінал довідки ЛКК, довідки МСЕК.
6. Для опікунів - копія та оригінал рішення виконкому про опіку або рішення суду.
7. Довідки з місця проживання батьків дитини - інваліда.
ДЛЯ призначення надбавки на догляд за дитиною - інвалідом віком до 18 РОКІВ. ДОДАТКОВО НАДАЮТЬСЯ
Призначається одному з непрацюючих батьків (опікуну), на якого оформлена пенсія чи державна соціальна допомога дитині-інваліду і який фактично здійснює догляд.
1. Ксерокопія і оригінал трудової книжки заявника.
2. Довідка про спільне проживання дитини-інваліда із заявником, видана за місцем проживання.
3. Довідка з місця навчання дитини-інваліда.
4. Довідка з центру зайнятості.
5. Довідка з відділу реєстрації підприємництва.
ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПРАВА НА ПЕНСІЮ І ІНВАЛІДАМ
Дохід за 6 попередніх місяців
1. Заяву.
2. Довідка про склад сім'ї.
3. Довідка з місця постійного проживання (реєстрації).
4. Декларація про доходи та майно.
5. Довідки про доходи всіх членів сім'ї за останні 6 календарних місяців.
6. Ксерокопія і оригінал трудової книжки (1-а сторінка та останній запис).
ТИМЧАСОВА ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА ДІТЯМ, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме
1. Заяву.
2. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
3. Довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини
4. Довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Залежно від підстав, на підставі яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються:
- Рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби про неможливість стягнення аліментів з одного з батьків дитини внаслідок ухилення від їх сплати;
- Довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним;
- Повідомлення органів внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
КОМПЕНСАЦІЯ ФІЗИЧНОМУ особи, яка надає СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
Заявник подає такі документи:
1. Заява встановленої форми.
2. Паспорт.
3. Висновок ЛКК про те, що стан здоров'я заявника дозволяє постійно надавати соціальні послуги.
4. Копія та оригінал трудової книжки.
5. Довідка державної податкової служби.
Одержувач соціальних послуг подає:
1. Заява про необхідність надання соціальних послуг.
2. Паспорт.
3. Копія та оригінал довідки МСЕК про групу інвалідності (для інваліда).
4. Висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування.
ОДНОРАЗОВА ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ
1. Заяву.
2. Довідка з РАГСу для призначення одноразової допомоги.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
ПОСІБНИК ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ ДО ДОСЯГНЕННЯ ІМ 3-Х РІЧНОГО ВІКУ
для застрахованих осіб в системі загальнообов'язкового соціального страхування призначається з дня настання відпустки по догляду за дитиною
1. Заяву.
2. Наказ (розпорядження) роботодавця про надання відпустки по догляду за дитиною.
3. Копія та оригінал свідоцтва про народження дитини.
Суб'єкти підприємницької діяльності платники єдиного податку додатково подають:
1. Довідку про реєстрацію у Фонді.
2. Довідка про сплату єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності добровільно застраховані особи:
1. Довідку про реєстрацію у Фонді.
2. Довідка про сплату страхових внесків - щоквартально.
[1] Урядовий кур'єр .- 2001 .- № 78, 4 травня.
[2] Урядовий кур'єр .- 2001 .- № 89, 23 травня.
[3] Офіццйній вісеік Україні.-2005 .- № 17.-Ст.902.
[4] Урядовий кур'єр .- 2006 .- № 243, 23 грудня.