Правове регулювання відносин у сфері організації і діяльності засобів масової інформації
План
1.Поняття засобів масової інформації
2.Організація діяльності засобів масової інформації
3.Распространеніе масової інформації
4.Отношенія засобів масової інформації з громадянами та організаціями
5.Профессіональний статус журналіста
1. Поняття засобів масової інформації
В даний час засоби масової інформації розглядаються як своєрідний виразник думок та інструмент отримання та поширення суспільно значимих даних.
Засіб масової інформації (далі ЗМІ) - форма періодичного поширення масової інформації з використанням печатки, телевізійного мовлення та радіомовлення, глобальної комп'ютерної мережі Інтернет.
Форми поширення інформації:
Друкований засіб масової інформації - газета, журнал, бюлетень, інше видання, що мають постійне назву, порядковий номер, наскрізну нумерацію сторінок і виходять у світ не рідше одного разу на шість місяців.
Для радіомовлення засіб масової інформації - радіопрограма, яка розповсюджується з використанням засобів електрозв'язку не рідше одного разу на шість місяців.
Телевізійний засіб масової інформації - телепрограма, яка розповсюджується з використанням засобів електрозв'язку не рідше одного разу на шість місяців.
В основу використання засобів масової інформації покладений принцип свободи масової інформації. Даний принцип дозволяє вільно:
здійснювати пошук, отримання, виробництво і розповсюдження масової інформації;
засновувати засоби масової інформації, володіти, користуватися і розпоряджатися ними;
виготовляти, придбавати, зберігати і експлуатувати технічні пристрої й устаткування, сировину і матеріали, призначені для виробництва і розповсюдження продукції засобів масової інформації.
При цьому законодавець визнав за необхідне проголосити тезу про неприпустимість зловживання свободою масової інформації. Забороняється використання засобів масової інформації з метою:
вчинення кримінально караних діянь;
розкриття відомостей, що становлять державну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю;
призову до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності республіки;
розпалювання національної, расової, релігійної нетерпимості або ворожнечі;
пропаганди війни і агресії;
розповсюдження порнографічної продукції;
і т.д.
Найважливішою гарантією свободи масової інформації виступає правило про неприпустимість цензури масової інформації. Цензура масової інформації - це вимога від редакції з боку державних органів, організацій, установ, громадських об'єднань, їх посадових осіб попередньо погоджувати повідомлення та матеріали, а також вимога зняти з друку той чи інший матеріал або повідомлення. Не допускається створення і фінансування організацій, установ, органів яких посад, у завдання або функції яких входить здійснення цензури масової інформації.
2 Організація діяльності засобів масової інформації
Діяльність засобів масової інформації здійснюється після набуття ними відповідного правового статусу.
Перш ніж розпочати діяльність з розповсюдження своєї продукції, засіб масової інформації відповідно до законодавства Республіки Білорусь має пройти стадії установи та реєстрації, а в необхідних випадках і процедуру ліцензування.
Правом на заснування засобів масової інформації мають фізичні особи, державні органи, політичні партії, громадські об'єднання та юридичні особи Республіки Білорусь.
Іноземні юридичні особи, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, що постійно не проживають на території Республіки Білорусь, можуть засновувати засоби масової інформації тільки спільно з громадянами та юридичними особами Республіки Білорусь.
Не може виступати в якості засновника:
громадянин, який не досяг 18 років, або відбуває покарання у місцях позбавлення волі за вироком суду, або визнаний судом недієздатним;
політична партія, громадське об'єднання, діяльність яких заборонена згідно із законом;
громадянин іноземної держави або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Республіці Білорусь;
фізична або юридична особа, раніше виступало в якості засновника засобу масової інформації, діяльність якого заборонена, - протягом 3 років з дня набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності засобу масової інформації.
Процедура реєстрації починається з моменту подачі заяви про реєстрацію. У заяві про реєстрацію повинні бути зазначені:
засновник;
назва і вид засоби масової інформації;
мова;
адресу редакції;
форма періодичного розповсюдження;
передбачувана територія розповсюдження;
приблизна тематика або спеціалізація;
джерела фінансування;
відомості про те, чи є заявник засновником, головним редактором, видавцем та розповсюджувачем інших засобів масової інформації;
періодичність видання.
До заяви додається статут редакції, рішення про її створення, документи про сплату реєстраційного збору та про погодження розміщення даного засобу масової інформації з відповідними місцевими виконавчими і розпорядчими органами.
Пред'явлення інших вимог при реєстрації засобу масової інформації забороняється.
Відмова в реєстрації засобу масової інформації можлива тільки з вичерпного переліку підстав, передбаченому законодавством:
заяву подано від імені громадянина, групи громадян, політичних партій чи іншого громадського об'єднання, які не володіють правом на заснування засобу масової інформації;
зазначені в заяві відомості не відповідають дійсності;
назва, приблизна тематика або спеціалізація засоби масової інформації суперечить вимогам законодавства;
державним органом раніше зареєстровано засоби масової інформації з такою ж назвою;
заяву подано до закінчення 2 років з дня набрання законної сили рішенням про припинення діяльності засобу масової інформації.
Повідомлення про відмову в реєстрації надсилається заявникові у письмовій формі із зазначенням підстав відмови.
Засіб масової інформації вважається зареєстрованим з дня видачі свідоцтва про реєстрацію. Факт видачі свідоцтва про реєстрацію спричиняє ряд юридичних наслідків:
редакція засобу масової інформації може починати свою діяльність;
з дня видачі свідоцтва про реєстрацію засновник протягом 1 року зберігає за собою право приступити до виробництва продукції засоби масової інформації;
накладається заборона на повторну реєстрацію засобу масової інформації в тому ж або іншому органі.
Свідоцтво про реєстрацію засобу масової інформації може бути визнано недійсним винятково судом у порядку цивільного судочинства за заявою реєструючого органу.
Законодавством визначено вичерпний перелік підстав для визнання свідоцтва про реєстрацію недійсним. До нього віднесені випадки, коли свідоцтво отримано обманним шляхом і мала місце повторна реєстрація даного засобу масової інформації.
Діяльність засоби масової інформації може бути припинена тільки за рішенням засновника або судом в порядку цивільного судочинства за позовом реєструючого органу або прокуратури.
3. Поширення масової інформації
Поширення масової інформації законодавець пов'язує з поширенням продукції засоби масової інформації. Поширенням продукції засоби масової інформації - це продаж, передплата, доставка, роздача періодичних друкованих видань, аудіо-або відеозаписів програм, трансляція і ретрансляція радіо-, телепрограм, демонстрація кінохронікальних програм.
Розповсюдження продукції засоби масової інформації буває комерційним, якщо за нього стягується плата, і некомерційним - тоді продукція повинна мати позначку «Безкоштовно». Роздрібна торгівля, в тому числі з рук, тиражу періодичних друкованих видань не підлягає обмеженням, за виключення випадків, передбачених законодавством.
Найбільш великий перелік вимог визначений законодавством щодо розповсюдження періодичних друкованих видань, це, перш за все вимоги, що стосуються вихідних даних, тиражу, обов'язкових примірників друкованих видань.
Під вихідними даними розуміється перелік встановлених законом обов'язкових відомостей, які повинен містити кожен випуск періодичного друкованого видання:
назва видання;
засновник;
ім'я та прізвище редактора або його заступника;
порядковий номер випуску і дата його виходу в світ, а для газет - також час підписання до друку;
ціна номера;
тираж;
індекс;
повні адреси друкарні та редакції;
реєстраційний номер.
Також визначено вимоги до обов'язкових примірників періодичних друкованих видань, а саме, обов'язкові безкоштовні примірники періодичних друкованих видань відразу після надрукування розсилаються:
засновнику,
реєструючого органу,
Національної книжкової палаті Білорусі,
Національній бібліотеці Білорусі,
бібліотеці Академії наук Білорусі ім. Я. Коласа,
Президентській бібліотеці Республіки Білорусь.
Ряд інших вимог сформульовані законодавством щодо інших, ніж періодичні друковані видання, форм поширення інформації. Так, кожна копія аудіо-, відео-або кінохронікальних програми повинна містити в якості вихідних даних такі відомості:
назва програми;
дату виходу в світ і номер випуску;
прізвище, ініціали головного редактора;
тираж;
редакцію та її місцезнаходження;
ціну, або позначку «Вільна ціна», або позначку «Безкоштовно».
4. Відносини засобів масової інформації з громадянами та організаціями
Найважливішим правом редакції є її право запитувати інформацію про діяльність державних органів і організацій, громадських об'єднань і посадових осіб.
Допускається усний і письмовий запит.
Надавати запитувану редакцією інформацію зобов'язані керівники органів та організацій, їх заступники, працівники прес-служб або уповноважені на це особи. Відмова у наданні запитуваної інформації можливий з підстав, встановлених законодавством, а саме, з підстав наявності в запитуваної інформації відомостей, що становлять державну, комерційну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю.
Відмова оформляється повідомленням в 10-денний термін з дня отримання письмового запиту.
Редакція зобов'язана:
зберігати в таємниці джерело інформації і не має права називати особа, що надала відомості з умовою нерозголошення її імені, за винятком, коли відповідні вимоги надійшли від суду в зв'язку з перебувають в його виробництві справою;
дотримуватися права на використовувані твори, включаючи авторські права, видавничі права, інші права на об'єкти інтелектуальної власності.
Прав і обов'язків редакцій кореспондують взаємні права і обов'язки громадян і організацій.
Найважливішим правом громадян є право на оперативне одержання через засоби масової інформації достовірних відомостей про діяльність державних органів і організацій, громадських об'єднань, їх посадових осіб, які надають зазначені відомості засоби масової інформації за запитами редакцій, а також шляхом проведення прес-конференцій, розсилки довідкової та статистичних матеріалів і в інших формах.
Також, громадянин або його законний представник, організація чи установа, підприємство, державний орган мають право вимагати від редакції засобу масової інформації спростування опублікованих відомостей, якщо ті не відповідають дійсності або принижують їх честь і гідність. Якщо редакція не доведе, що відомості відповідають дійсності, то вона зобов'язана опублікувати спростування, поправку або уточнення. Якщо ж редакція доведе правдивість інформації, що міститься в публікації, то навіть наклепницькими не буде підставою для публікації спростування.
Спростування повинно містити інформацію про те, які саме відомості не відповідають дійсності, коли і як вони були опубліковані даними засоби масової інформації. Періодичне друковане видання зобов'язане надрукувати спростування чи відповідь у спеціально існуючої рубриці або на тому ж місці шпальти, що і спростовувані повідомлення чи матеріал, у тому ж обсязі і тим самим шрифтом.
Громадянин, організація чи установа, підприємство, державний орган мають право на публікацію своєї відповіді в тому ж засобі засоби масової інформації. Таким чином, досягається принцип відновлення репутації в очах того ж кола осіб, які ознайомилися з брехливими і такими, що порочать вигадками. Редакція має право відмовити в публікації спростування у наступних випадках:
якщо це порушить принцип свободи засоби масової інформації або суперечить набрало законної сили рішенням суду, або є анонімним, або раніше спростованим;
якщо спірні повідомлення були присутні в обов'язкових (офіційних) повідомленнях;
були одержані від інформаційних агентств або отримані у відповідь на запит, або містилися в матеріалах прес-служб державних органів, організацій, установ, підприємств, органів громадських об'єднань; або ж якщо вони є дослівним відтворенням будь-яких виступів, повідомлень або текстів.
Законодавство про захист ділової репутації зобов'язує винного при виявленні порушення законодавства РБ про рекламу здійснити Контрреклама, тобто опублікувати своєрідне спростування інформації, яка завдала шкоди діловій репутації потерпілого. При цьому порушник несе витрати по спростуванню реклами в повному обсязі. Вимоги до порядку опублікування контрреклами подібні з звичайним спростуванням.
Якщо інформація була передана по радіо чи телебаченню, спростування передається в той же час доби і в тій же передачі, що й спростовувані повідомлення або матеріал.
Спростування повинно бути опубліковано:
в засобах масової інформації, що виходять у світ не рідше одного разу на тиждень, - не пізніше 10 днів з дня надходження вимоги про спростування або його тексту;
в інших засобах масової інформації - у черговому випуску.
Якщо відмовлено у спростуванні, то зацікавлена сторона може звернутися до суду.
Громадянин або організація, відносно яких, у засобі масової інформації поширені відомості, що не відповідають дійсності, мають право на відповідь у тому ж засобі масової інформації.
5. Професійний статус журналіста
Журналіст - це особа, що займається редагуванням, створенням, збиранням і підготовкою повідомлень і матеріалів для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, пов'язане з нею трудовими чи іншими договірними відносинами або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Професійний статус журналіста передбачає наявність у нього низки прав, наданих йому за законом, а також покладених законом обов'язків.
Журналіст має право:
збирати, запитувати, одержувати і поширювати інформацію;
звертатися в державні органи та організації, підприємства та установи, органи громадських об'єднань чи їх прес-служби;
бути присутнім в районах стихійних лих, аварій і катастроф, військових дій, місцевостях, де оголошено надзвичайний стан, на мітингах і демонстраціях, на місці ін суспільно важливих подій і передавати звідти інформацію;
отримувати доступ до документів і матеріалів, за винятком тих, які містять відомості, що становлять державну, комерційну або іншу таємницю;
копіювати, публікувати, відтворювати іншим способом документи та матеріали;
робити записи, у тому числі з використанням засобів аудіовізуальної техніки, кіно-і фотозйомок, за винятком випадків, передбачених законом;
висловлювати свої особисті думки й оцінки в повідомленнях і матеріалах, призначених для розповсюдження за його підписом;
поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під псевдонімом або без підпису, визначити у разі необхідності збереження таємниці авторства і т.д.
Журналіст зобов'язаний:
дотримуватись вимог статуту редакції;
перевіряти достовірність отриманих ним відомостей;
подавати для публікації об'єктивну інформацію;
вказувати за бажанням осіб, що представляють інформацію, їх авторство;
зберігати конфіденційність інформації та її джерела;
відмовитися від даного йому редакцією (редактором, головним редактором) завдання, якщо воно або його виконання пов'язані з порушенням законодавства.
Журналіст виконує також інші обов'язки.
Глосарій
Бібліотека - це організація або структурний підрозділ організації, яка здійснює збір і забезпечує охорону документів з метою задоволення інформаційних, культурних, наукових та інших потреб користувачів бібліотеки.
Публічна бібліотека - бібліотека, яка надає можливість користування її фондами та послугами громадянам незалежно від їхнього віку, статі, національності, мови, походження, посади, матеріального становища, віросповідання, політичних поглядів та інших умов, а також юридичним особам.
Спеціальна бібліотека - бібліотека, яка задовольняє професійні та інформаційні потреби користувачів бібліотеки.
Центральна бібліотека - бібліотека, яка очолює сітку бібліотек і може створюватися за територіальним, галузевим та іншими принципами.
Архівний фонд - це сукупність архівних документів, історично і логічно пов'язаних між собою.
Архівний документ - це документ, що зберігається або підлягає збереженню в силу його значущості для держави і суспільства незалежно від виду носія інформації, а так само має історичну, наукову, художню, культурну цінність для власника.
Національний архівний фонд України - це сукупність документів, створених в Республіці Білорусь в процесі економічної, суспільно-політичної, соціально-культурної та іншої діяльності держави на різних етапах його розвитку і відображають матеріальне і духовне життя білоруського народу.
Засіб масової інформації - форма періодичного поширення масової інформації з використанням печатки, телевізійного мовлення та радіомовлення, глобальної комп'ютерної мережі Інтернет.
Друкований засіб масової інформації - газета, журнал, бюлетень, інше видання, що мають постійне назву, порядковий номер, наскрізну нумерацію сторінок і виходять у світ не рідше одного разу на шість місяців.
Для радіомовлення засіб масової інформації - радіопрограма, яка розповсюджується з використанням засобів електрозв'язку не рідше одного разу на шість місяців.
Телевізійний засіб масової інформації - телепрограма, яка розповсюджується з використанням засобів електрозв'язку не рідше одного разу на шість місяців.
Цензура масової інформації - вимога від редакції з боку державних органів, організацій, установ, громадських об'єднань, їх посадових осіб попередньо погоджувати повідомлення та матеріали, а також вимога зняти з друку той чи інший матеріал або повідомлення.
Вихідні дані - це розуміється перелік встановлених законом обов'язкових відомостей, які повинен містити кожен випуск періодичного друкованого видання.
Журналіст - це особа, що займається редагуванням, створенням, збиранням і підготовкою повідомлень і матеріалів для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, пов'язане з нею трудовими чи іншими договірними відносинами або займається такою діяльністю за її уповноваженням.