МОСКОВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
філологічний факультет
Кафедра сучасної літератури
МОСКВА
1999
порівняльна рецензія
На твори В.Г. Распутіна «Хата» та «На батьківщині» (опубліковані в журналі «Наш Сучасник» № 1,6)
Виконав: Морозов І.В.
I курс, 102-я група, філологічний факультет.
У цьому році в січневому і липневому номерах журналу «Наш Сучасник» були опубліковані одні з останніх творів Валентина Григоровича Распутіна: «Хата» та «На Батьківщині». Цей письменник знайомий читачам за такими творами, як «Гроші для Марії» (1967), «Останній строк» (1970), «Живи і пам'ятай» (1974), «Прощання з Матьорою» (1976), «Вік живи - вік люби »(1982),« Пожежа »(1985). В.Г. Распутін є одним з відомих представників такого напрямку сучасної літератури, як сільська проза, саме на цьому терені він здобув популярність і був нагороджений низкою державних нагород ще у радянські часи. В даний час він продовжує свій літературна праця, займається проблемами екології та положенням російського села, якій він присвятив майже всі свої твори.
Дія в оповіданні «Хата» відбувається в сибірському селі, що стоїть на річці Ангарі. Головна героїня померла і всі основні події, що відбуваються в оповіданні, відсилають нас у минуле. Розповідь будується на описі життя Агафії, починаючи з повоєнних років і закінчуючи нашим часом. Вже з назви випливає, що центральним образом в оповіданні є будинок Агафії, а точніше хата, яка в творах Распутіна є уособленням російського села.
Друге розглядається твір, це розповідь-бувальщина «На батьківщині». Місце дії в обох оповіданнях одне і те ж - село. Але в даному творі автор показує сучасний стан батьківщини головного героя, обрамляючи його філософськими роздумами про долю і причини змін, що призвели до тієї картини, яка є спільною для всієї російської села.
Проблеми, які поставлені в «Хаті» і «На батьківщині» є логічним продовженням центральної теми творів Распутіна, а саме теми російського села. Однак у цих двох творах зачіпаються різні аспекти даної проблеми - в «Хаті» розглядається біда, наздогнавший жителя села, і показано це на прикладі однієї людини - Агафії, а в другому творі автор виносить на перший план картини, що показують стан села загалом. В обох оповіданнях дуже чітко видно єднання людини з тим світом, який його оточує. На думку Распутіна, всі біди сільської Росії почалися тоді, коли людина вирішила, що він не один з багатьох жителів, що населяють нашу планету, а її Господар. З міста прийшли нові люди зі своїми цілями і завданнями, які вони готові виконати незважаючи ні на що. Молодь, що зацікавилася містом, покинула села, пішла в місто, обірвалася та єднальна нитка, яка пов'язувала покоління між собою. Саме ця проблема піднята в цих творах. По суті, автор продовжує розвиток тієї теми, яку він підняв у більш ранніх своїх творах, наприклад в «Прощання з Матьорою» і «Останній строк». Щоправда, у другому творі тема села не показана відкрито, вона як би завуальована, а основну свою увагу автор приділив питанню наступності поколінь. У «Прощання з Матьорою» одна з головних героїнь, стара Дарина прямо говорить про цю нитки, на якій зав'язуються вузлики нових поколінь і розв'язуються старі вузли, але нитка - одна, порвавшись, вона прирікає село на руйнування. З деякою часткою впевненості «Хату» можна назвати одним з можливих продовжень «Прощання з Матьорою», якщо уявити, що жителів острова переселили не в місто, а в інше село, тому що багато що тут нагадує цей твір. Перш за все, це причина переселення людей: можливо, це та сама ГЕС, через яку і затопили Матері. В оповіданні «Хата» повторюється думка, висловлена ще в «Прощання з Матьорою», думка про те, що міські жителі живуть для роботи, а сільські працюють для життя. І це важливо для автора, цим він ще раз підкреслює своє негативне ставлення до жителів міст. У цьому випадку можна буде і оповідання «На батьківщині» назвати продовженням «Хати».
В оповіданні «На батьківщині» в центі уваги автора опис землі, на якій відбуваються події, вони, вірніше не відбуваються, а течуть, повільно, важко, наче затяжна смерть, смерть села, яка триває ось вже не один десяток років, а ми й не помічаємо цього. Тут як раз і видно зв'язок між творами. У «Хаті» показано діяльність ліспромгоспу у шістдесятих - сімдесятих роках, коли в сибірські ліси приїжджає молодь, повним ходом кипить робота, йде рубка лісу, майже свято якесь - то! Але ліс закінчився, лісоповал пропав, а за ним і молодь, що залишила після себе порожні, наспіх збиті будинку, та понівечені землю, мертву, всю вкриту пнями та корчами. І ось саме ця картина постає перед нами в оповіданні «На батьківщині». Це своєрідний підсумок: ось, що вийшло з покоління, що втратив зв'язок з предками. Тут навіть є пряма вказівка на причини всього, що сталося, «урвався, обірвалося рокову невідповідність між масштабами самої людини, що залишився колишнім, і масштабом його діяльності».
Важке, але тим часом світле враження справляють люди, що залишилися на цій землі, тому що їм нікуди йти, та вони й не хочуть, вважаючи за краще розділити долю своєї маленької Батьківщини. Як би не було їм важко, але тут, на своїй землі, їм легше все перенести, навіть хвороби: зрушили Гафію з місця, вона відразу опинилася в лікарні з «пораниться». Чи не долікувати вийшла, почала переїзд, і всі хвороби відразу відринули. Почалася робота, повернулася «полювання до життя», знову вона «викрепілась в кремінь». Ту ж прихильність до місця Распутін показує і на іншому героя «Хати» - Савелій. Начебто і старий, і хворий, а працює, але поїхав у місто і буквально «згорів» за кілька місяців від раку.
Зауважимо, що дуже важливе місце в багатьох творах Распутіна займає образ будинку, в якому живуть його герої. Не є винятком і розглядаються розповіді. У «Хаті» більшу частину дії займає відновлення Агафією свого будинку після переїзду на нове місце. Будинок і Агафія - як би єдине ціле, про що говорить той факт, що після її смерті будинок зберігає риси характеру своєї першої господині, її завзятість, витривалість, саме повітря тут схожий на житловий, ніби й не пропадала вона нікуди. І знову тут проглядається певний зв'язок з «Матьорою», але тільки там свій будинок ховала стара Дарина, а тут, навпаки будинок залишився жити один без Агафії. Навіть пожежа, який влаштували його нові мешканці - алкоголіки, не зміг знищити будинок, і знову тут аналогія з «Матьорою», згадаємо листяні, який ніяк не могла знищити санітарна група. У «Хаті» є свій материнський Петруха, це «Катя - Ваня», які спилися, молоді ще люди, яких прозвали так за їх нерозлучно, але немає в них тієї божевільної відчайдушності Петрухи, з якою він творив свої діяння, а спивалися вони як- то «зло, нещадно, тихо». Стає очевидним, що у своїх пізніх творах Распутін ще глибше розкриває проблеми зв'язку поколінь, будинки, пам'яті предків, і надає їм більш глибокий філософський зміст.
В оповіданнях «Хата» та «На батьківщині» автор продовжує слідувати традиціям мовного стилю, розпочатим ще в ранніх творах, що виразилося у використанні ним просторіччя («пораниться», «викрепілась в кремінь»), неологізмів, у введенні письменником «говорять» прізвищ , необхідних Распутіну для передачі атмосфери сибірської села.
Оцінюючи і досліджуючи творчість Валентина Григоровича Распутіна, багато критики і літературознавці сходяться на думці, що в середині вісімдесятих в творчості письменника настав спад, що відбилося в його повісті «Пожежа». Але на мій не дуже досвідчений погляд, аналізовані твори є таким собі зосередженням більш ніж тридцятирічного літературного досвіду автора. Тут об'єднані воєдино всі проблеми, давно хвилюють В.Г. Распутіна: про світ і про місце в ньому людини. Людина, який читав і інші твори цього автора, вже впізнає його мова, притаманний лише Распутіну, м'який, добрий, наповнений тихою сумом і болем про російське село. У творчості письменника проглядається чіткий зв'язок між його творами, де нові є етапом своєрідної еволюції і творчим зростанням письменника.