Міністерство аграрної політики України
Дніпропетровський державний аграрний університет
Навчально-науковий інститут економіки
Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота
з управлінського обліку на тему:
Порядок калькулювання повних і змінних витрат
Дніпропетровськ 2008
Зміст
Вступ
Розділ 1. Калькулювання повних і змінних витрат
1.1. Класифікація затрат на постійні і змінні
1.2. Калькулювання повних витрат
1.3. Калькулювання змінних витрат
Розділ 2. Перспективи розвитку управлінського обліку
Розділ 3. Розрахункова частина
Висновки і пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Радикальні ринкові перетворення в економіці України вимагають змін в усіх сферах господарювання та функціях управління виробничими процесами. При подальшому формуванні ринкового середовища, планомірному курсі на удосконалення бухгалтерського обліку і його системи в цілому, головною умовою зростання виробничого та експортного потенціалу України є перехід до нової системи управління виробництвом, інтеграція методів управління в єдину систему управлінського обліку, основою якого є формування інформації про витрати підприємства і собівартість.
Трансформація вітчизняної системи бухгалтерського обліку згідно вимог міжнародних бухгалтерських та аудиторських стандартів, прийняття національних стандартів та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій призвели до суттєвої перебудови методології бухгалтерського обліку і необхідності перегляду питань його організації, зокрема обліку витрат на виробництво.
Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, нові економічні умови значно розширюють можливості підприємств у визначенні правил ведення облікової політики. Вітчизняні підприємства, виходячи з вимог господарювання, можуть самостійно визначати конкретні методики та форми організації бухгалтерського обліку, обирати методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, способи і методи обчислення собівартості продукції.
В цих умовах зростають вимоги до бухгалтерського обліку‚ перш за все‚ в напрямку підвищення гнучкості, аналітичності та оперативності одержуваної інформації про витрати на виробництво продукції з метою прийняття ефективних управлінських рішень.
Вирішення цієї проблеми вимагає створення нової системи одержання інформації про виробничі витрати‚ застосування нетрадиційних для вітчизняної практики бухгалтерського обліку підходів до калькулювання собівартості продукції, оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів управлінського обліку.
Проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції постійно знаходяться в центрі уваги багатьох відомих вчених. Значна увага їм приділена в працях таких економістів: Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова‚ З.В. Гуцайлюка‚ В.І. Єфіменка‚ Б.М. Литвина, Ю.Я. Литвина‚ М.Р. Лучка‚ М.С. Пушкаря‚ В.В. Сопка‚ М.Г. Чумаченка та ін. Вагомий вклад у розвиток методологічних питань обліку витрат виробництва внесли зарубіжні вчені: О.П. Аксененко‚ П.С. Безруких‚ Р.Вандер Віл‚ Фандель Гюнтер‚ К. Друрі‚ В.Ф. Палій‚ Т. Скоун‚ В.І. Ткач‚ Д. Фостер‚ Ч.Т. Хорнгрен‚ А. Яругова та ін. Питання обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на плодоовочевих консервних підприємствах висвітлені в працях А.М. Герасимовича‚ З.Г. Ельпінера, В.О. Ластовецького, В.О. Озерана, В.С. Рудницького та ін. Аспекти автоматизації обліку витрат досліджені в роботах Ю.А. Вериги‚ В.П. Завгороднього‚ М.М. Осейко‚ О.В. Сівак та ін.
Одержані протягом багатьох років результати теоретичних і практичних розробок по проблемах удосконалення обліку витрат на виробництво мають велике значення для розвитку вітчизняної теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Крім того‚ потребують удосконалення діючі форми документації з обліку витрат з метою належного їх застосування в аналітичному та управлінському процесах.
Основною метою курсової роботи є розробка й обґрунтування теоретико-методологічних‚ методичних і практичних рекомендацій і пропозицій з удосконалення методики обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості в підприємствах у відповідності з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, використання яких сприятиме підвищенню ефективності розвитку виробництва‚ задоволенню суспільних потреб у продукції‚ забезпеченню отримання підприємницькими структурами достатнього рівня прибутковості і рентабельності їх діяльності.
Завдання курсової роботи:
ü узагальнити теоретико-методологічні основи організації обліку витрат у ринкових умовах господарювання;
ü дати оцінку та запропонувати сучасні концепції вибору моделі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції ;
ü дослідити сучасні методи розподілу загальновиробничих витрат;
ü проаналізувати систему калькулювання за повними витратами ;
ü проаналізувати систему калькулювання за змінними витратами;
ü розглянути перспективи розвитку управлінського обліку.
У процесі дослідження узагальнено законодавчі і нормативні акти України, інструктивні матеріали з питань методики обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, економічну літературу вітчизняних і зарубіжних вчених, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, використано традиційні методи і прийоми бухгалтерського обліку та окремі методичні прийоми управлінської бухгалтерії підприємств зарубіжних країн.
Розділ 1. Калькулювання повних і змінних витрат
1.1. Класифікація затрат на постійні і змінні
Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце економічні ситуації, пов'язані з коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє зміну обсягу виробництва і продажу, а це, в свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, і, отже, на фінансові результати. [6]
Для ефективного управління собівартістю продукції, метою якого є зниження затрат на її виготовлення і реалізацію, є необхідним аналіз поведінки затрат. За цією ознакою усі затрати можна класифікувати таким чином:
1. Змінні – змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва (затрати на сировину, основні матеріали). Під змінними затратами розуміють затрати, величина яких змінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи обсягів виробництва. До них належать, наприклад, затрати на сировину й основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників та інші. Залежно від процентного співвідношення зміни затрат і зміни обсягу виробництва змінні затрати, в свою чергу, підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресівні.
2. Напівзмінні – міняються зі зміною обсягу виробництва, але не прямо пропорційно.
3. Напівпостійні - залишаються постійними до визначених меж росту обсягу продукції.
4. Постійні – незмінні в рамках звітного періоду, до них прийнято відносити такі затрати, величина яких не змінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи зі зміною обсягу виробництва (наприклад, амортизація основного капіталу, що нараховується за період, орендна чи лізингова плата, відсоток на позиковий капітал і інші).[3]
Всі чотири групи затрат підрозділяються в бухгалтерії на умовно-змінні і постійні. Перші складають технологічну собівартість продукції і враховуються як прямі затрати.
Змінні і постійні затрати класифікуються за джерелами виникнення затрат: змінні характеризують затрати господарської активності, що пов'язана із зростанням обсягу продукції, а постійні характеризують затрати, що пов'язані зі здатністю господарювати, тобто показують ефективність управління. До цих затрат відносяться затрати на інвестиції (амортизація), оплата керівництва, затрати на здійснення економічної політики (реклама, наукові розробки і т.д.). [7]
Крім поводження затрат залежно від зміни обсягу виробництва, важливим аспектом теорії класифікації затрат на постійні і змінні є умовність такого підрозділу.
Існує велика кількість видів затрат, що визначають величину сукупних затрат при зміні обсягу виробництва (затрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, транспортні затрати й інші). Оскільки коефіцієнт реагування цих змінних затрат визначає рішення про збільшення чи зменшення обсягу виробництва, такі затрати називаються вирішальними.
Затрати інших видів (заробітна плата адміністрації підприємства, охорони, плата за орендовані основні засоби та інші) не залежать від обсягу виробництва. Вони просто є умовою функціонування підприємства. Їх прийнято називати затратами, що не визначають рішення. Однак зробити висновок про те, що всі змінні затрати впливають на рішення про обсяги виробництва, а всі постійні не впливають, не можна. Існують затрати, що у певній ситуації можуть бути постійними, а в іншій – змінними. Відповідь на питання, вважати затрати постійними чи змінними, залежить від двох факторів: тривалості періоду, що розглядається для ухвалення рішення, і подільності виробничих факторів. [2]
Даремно поділяти затрати на постійні і змінні за їх сутністю. В теорії класифікації затрат на постійні – змінні управлінського (виробничого) обліку затверджується, що характер поведінки затрат залежить від відповідної виробничої ситуації, у якій приймаються рішення. Навіть якщо підприємство не працює, воно все одно повинно сплачувати відсотки на позиковий капітал; ці відсотки є постійними затратами, тому що їх величина не залежить від завантаження чи обсягу виробництва. Ці ж відсотки стають змінними, коли змінюється ситуація для схвалення рішення, наприклад, передбачається продати підприємство. Якщо постало питання, виробляти, наприклад, 1000 шт. конкретних виробів або ліквідувати підприємство, то усі затрати стають змінними.
Інша причина виникнення постійних затрат - недостатня подільність виробничих факторів. Наслідком її є те, що багато затрат зростають не поступово зі збільшенням завантаження, а стрибкоподібно. Ці затрати постійні для визначеного інтервалу завантаження потужностей, потім вони різко підвищуються і знову залишаються незмінними на визначеному інтервалі. Такі затрати називають стрибкоподібними чи постійними для даного інтервалу. Чим менше стають інтервали завантаження, тим ближче затрати за своїм характером до змінних.
Можна виділити два напрямки практичного розвитку класифікації затрат: розподіл затрат на постійні – змінні в разі потреби й удосконалювання методів і способів такого розподілу. [4]
Бухгалтерський підхід багато в чому є прагматичним. Відповідно до цього підходу затрати спрощено поділяються, як правило, на дві групи: змінні і постійні. Але навіть при використанні даного підходу не можна ігнорувати факт існування змішаного типу багатьох видів затрат, що носять напівзмінний характер. Тому в рамках бухгалтерського підходу в теорії і практиці управлінського (виробничого) обліку застосовується ряд методів поділу затрат на постійну і змінну частини. Наприклад, таких, як метод кореляції, метод найменших квадратів та інші.
Стосовно методу найменших квадратів можна сказати, що він є чуттєвим до значних відхилень від середніх, а іноді грубіші методи можуть давати точніші результати.
Дані методи відносяться до категорії найбільш простих і доступних методів, а їх надійність можна забезпечити шляхом проведення попереднього якісного аналізу даних.
1.2. Калькулювання повних витрат
Основний принцип підприємницької діяльності – отримання прибутку. Підприємство зобов’язане дотримуватися цього принципу в довгостроковому періоді, однак у короткостроковому періоді іноді може його порушувати. [3]
Яка ж має бути ціна товару чи послуг, щоб дотримуватися цих правил введення господарської діяльності?
Інструментом для того є калькуляція.
Калькуляцією – можна визначити як класифікувався, і реєстрацію так і відповідний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.
Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат (повне калькулювання) і калькуляцію за змінними витратами (калькуляція часткових витрат). [6]
Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов'язані з процесом виробництва:
- прямі матеріали;
- пряма заробітна платня;
- інші прямі затрати;
- накладні загально виробничі затрати.
Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:
- згідно із замовленням (проектами);
- згідно з виробничими процесами;
- на основі виробничої діяльності.
Об'єктами обліку при калькулюванні затрат згідно із замовленнями є пенні окремі замовлення (проекти). Кожному замовленню надають окремий шифр (номер), який проставляють у первинних документах обліку витрат і за якими здійснюється групування первинних документів (та затрат) за замовленнями. [7]
Прямі затрати відносять на собівартості замовлень на підставі групування первинних документів.
Загальновиробничі затрати, які є непрямими, протягом періоду (наприклад, місяця) враховують окремо, на окремих рахунках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень через їх розподіл.
Фактичну собівартість замовлення визначають лише після його виконання. Якщо замовлення налічує багато виборів, то для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму затрат розділити на кількість виробів.
Калькулювання затрат згідно з процесами (попередільний метод) використовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить цілу низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. [2]
На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом) для подальшого переділу. На останньому переділі отримують готову продукцію. Цей метод використовують у металургійній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості.
Затрати за цим методом враховують по переділах і видах продукції.
Об’єктами калькуляції є напівфабрикатів кожного переділу і готова продукція останнього переділу.
- напівфабриктний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу;
- без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здійснюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають.
Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової продукції на останньому переділі.
Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу ( транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.[4]
При цій системі калькулювання виробничі накладні затрати обліковують за так званим "центрами виробничої діяльності", а потім розподіляють між видами продукції на основі баз розподілу. Тобто для кожного виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих затрат на одиницю фактора їх зміни. За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кількість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.
1.3. Калькулювання змінних витрат
Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається – тільки за змінними витратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.
Постійні загально виробничі затрати не включають у собівартість продукції, а зараховують до витрат періоду. Вони поділяють обліку окремо і їх списують на звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису). [5]
На практиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні затрати. Часто буває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні повністю змінними, й інколи потрібне детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства.
Постійні затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції. Дніпропетровський державний аграрний університет
Навчально-науковий інститут економіки
Кафедра обліку і аудиту
Курсова робота
з управлінського обліку на тему:
Порядок калькулювання повних і змінних витрат
Дніпропетровськ 2008
Зміст
Вступ
Розділ 1. Калькулювання повних і змінних витрат
1.1. Класифікація затрат на постійні і змінні
1.2. Калькулювання повних витрат
1.3. Калькулювання змінних витрат
Розділ 2. Перспективи розвитку управлінського обліку
Розділ 3. Розрахункова частина
Висновки і пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Радикальні ринкові перетворення в економіці України вимагають змін в усіх сферах господарювання та функціях управління виробничими процесами. При подальшому формуванні ринкового середовища, планомірному курсі на удосконалення бухгалтерського обліку і його системи в цілому, головною умовою зростання виробничого та експортного потенціалу України є перехід до нової системи управління виробництвом, інтеграція методів управління в єдину систему управлінського обліку, основою якого є формування інформації про витрати підприємства і собівартість.
Трансформація вітчизняної системи бухгалтерського обліку згідно вимог міжнародних бухгалтерських та аудиторських стандартів, прийняття національних стандартів та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій призвели до суттєвої перебудови методології бухгалтерського обліку і необхідності перегляду питань його організації, зокрема обліку витрат на виробництво.
Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, нові економічні умови значно розширюють можливості підприємств у визначенні правил ведення облікової політики. Вітчизняні підприємства, виходячи з вимог господарювання, можуть самостійно визначати конкретні методики та форми організації бухгалтерського обліку, обирати методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, способи і методи обчислення собівартості продукції.
В цих умовах зростають вимоги до бухгалтерського обліку‚ перш за все‚ в напрямку підвищення гнучкості, аналітичності та оперативності одержуваної інформації про витрати на виробництво продукції з метою прийняття ефективних управлінських рішень.
Вирішення цієї проблеми вимагає створення нової системи одержання інформації про виробничі витрати‚ застосування нетрадиційних для вітчизняної практики бухгалтерського обліку підходів до калькулювання собівартості продукції, оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів управлінського обліку.
Проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції постійно знаходяться в центрі уваги багатьох відомих вчених. Значна увага їм приділена в працях таких економістів: Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова‚ З.В. Гуцайлюка‚ В.І. Єфіменка‚ Б.М. Литвина, Ю.Я. Литвина‚ М.Р. Лучка‚ М.С. Пушкаря‚ В.В. Сопка‚ М.Г. Чумаченка та ін. Вагомий вклад у розвиток методологічних питань обліку витрат виробництва внесли зарубіжні вчені: О.П. Аксененко‚ П.С. Безруких‚ Р.Вандер Віл‚ Фандель Гюнтер‚ К. Друрі‚ В.Ф. Палій‚ Т. Скоун‚ В.І. Ткач‚ Д. Фостер‚ Ч.Т. Хорнгрен‚ А. Яругова та ін. Питання обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на плодоовочевих консервних підприємствах висвітлені в працях А.М. Герасимовича‚ З.Г. Ельпінера, В.О. Ластовецького, В.О. Озерана, В.С. Рудницького та ін. Аспекти автоматизації обліку витрат досліджені в роботах Ю.А. Вериги‚ В.П. Завгороднього‚ М.М. Осейко‚ О.В. Сівак та ін.
Одержані протягом багатьох років результати теоретичних і практичних розробок по проблемах удосконалення обліку витрат на виробництво мають велике значення для розвитку вітчизняної теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Крім того‚ потребують удосконалення діючі форми документації з обліку витрат з метою належного їх застосування в аналітичному та управлінському процесах.
Основною метою курсової роботи є розробка й обґрунтування теоретико-методологічних‚ методичних і практичних рекомендацій і пропозицій з удосконалення методики обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості в підприємствах у відповідності з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, використання яких сприятиме підвищенню ефективності розвитку виробництва‚ задоволенню суспільних потреб у продукції‚ забезпеченню отримання підприємницькими структурами достатнього рівня прибутковості і рентабельності їх діяльності.
Завдання курсової роботи:
ü узагальнити теоретико-методологічні основи організації обліку витрат у ринкових умовах господарювання;
ü дати оцінку та запропонувати сучасні концепції вибору моделі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції ;
ü дослідити сучасні методи розподілу загальновиробничих витрат;
ü проаналізувати систему калькулювання за повними витратами ;
ü проаналізувати систему калькулювання за змінними витратами;
ü розглянути перспективи розвитку управлінського обліку.
У процесі дослідження узагальнено законодавчі і нормативні акти України, інструктивні матеріали з питань методики обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, економічну літературу вітчизняних і зарубіжних вчених, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, використано традиційні методи і прийоми бухгалтерського обліку та окремі методичні прийоми управлінської бухгалтерії підприємств зарубіжних країн.
Розділ 1. Калькулювання повних і змінних витрат
1.1. Класифікація затрат на постійні і змінні
Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце економічні ситуації, пов'язані з коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє зміну обсягу виробництва і продажу, а це, в свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, і, отже, на фінансові результати. [6]
Для ефективного управління собівартістю продукції, метою якого є зниження затрат на її виготовлення і реалізацію, є необхідним аналіз поведінки затрат. За цією ознакою усі затрати можна класифікувати таким чином:
1. Змінні – змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва (затрати на сировину, основні матеріали). Під змінними затратами розуміють затрати, величина яких змінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи обсягів виробництва. До них належать, наприклад, затрати на сировину й основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників та інші. Залежно від процентного співвідношення зміни затрат і зміни обсягу виробництва змінні затрати, в свою чергу, підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресівні.
2. Напівзмінні – міняються зі зміною обсягу виробництва, але не прямо пропорційно.
3. Напівпостійні - залишаються постійними до визначених меж росту обсягу продукції.
4. Постійні – незмінні в рамках звітного періоду, до них прийнято відносити такі затрати, величина яких не змінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи зі зміною обсягу виробництва (наприклад, амортизація основного капіталу, що нараховується за період, орендна чи лізингова плата, відсоток на позиковий капітал і інші).[3]
Всі чотири групи затрат підрозділяються в бухгалтерії на умовно-змінні і постійні. Перші складають технологічну собівартість продукції і враховуються як прямі затрати.
Змінні і постійні затрати класифікуються за джерелами виникнення затрат: змінні характеризують затрати господарської активності, що пов'язана із зростанням обсягу продукції, а постійні характеризують затрати, що пов'язані зі здатністю господарювати, тобто показують ефективність управління. До цих затрат відносяться затрати на інвестиції (амортизація), оплата керівництва, затрати на здійснення економічної політики (реклама, наукові розробки і т.д.). [7]
Крім поводження затрат залежно від зміни обсягу виробництва, важливим аспектом теорії класифікації затрат на постійні і змінні є умовність такого підрозділу.
Існує велика кількість видів затрат, що визначають величину сукупних затрат при зміні обсягу виробництва (затрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, транспортні затрати й інші). Оскільки коефіцієнт реагування цих змінних затрат визначає рішення про збільшення чи зменшення обсягу виробництва, такі затрати називаються вирішальними.
Затрати інших видів (заробітна плата адміністрації підприємства, охорони, плата за орендовані основні засоби та інші) не залежать від обсягу виробництва. Вони просто є умовою функціонування підприємства. Їх прийнято називати затратами, що не визначають рішення. Однак зробити висновок про те, що всі змінні затрати впливають на рішення про обсяги виробництва, а всі постійні не впливають, не можна. Існують затрати, що у певній ситуації можуть бути постійними, а в іншій – змінними. Відповідь на питання, вважати затрати постійними чи змінними, залежить від двох факторів: тривалості періоду, що розглядається для ухвалення рішення, і подільності виробничих факторів. [2]
Даремно поділяти затрати на постійні і змінні за їх сутністю. В теорії класифікації затрат на постійні – змінні управлінського (виробничого) обліку затверджується, що характер поведінки затрат залежить від відповідної виробничої ситуації, у якій приймаються рішення. Навіть якщо підприємство не працює, воно все одно повинно сплачувати відсотки на позиковий капітал; ці відсотки є постійними затратами, тому що їх величина не залежить від завантаження чи обсягу виробництва. Ці ж відсотки стають змінними, коли змінюється ситуація для схвалення рішення, наприклад, передбачається продати підприємство. Якщо постало питання, виробляти, наприклад, 1000 шт. конкретних виробів або ліквідувати підприємство, то усі затрати стають змінними.
Інша причина виникнення постійних затрат - недостатня подільність виробничих факторів. Наслідком її є те, що багато затрат зростають не поступово зі збільшенням завантаження, а стрибкоподібно. Ці затрати постійні для визначеного інтервалу завантаження потужностей, потім вони різко підвищуються і знову залишаються незмінними на визначеному інтервалі. Такі затрати називають стрибкоподібними чи постійними для даного інтервалу. Чим менше стають інтервали завантаження, тим ближче затрати за своїм характером до змінних.
Можна виділити два напрямки практичного розвитку класифікації затрат: розподіл затрат на постійні – змінні в разі потреби й удосконалювання методів і способів такого розподілу. [4]
Бухгалтерський підхід багато в чому є прагматичним. Відповідно до цього підходу затрати спрощено поділяються, як правило, на дві групи: змінні і постійні. Але навіть при використанні даного підходу не можна ігнорувати факт існування змішаного типу багатьох видів затрат, що носять напівзмінний характер. Тому в рамках бухгалтерського підходу в теорії і практиці управлінського (виробничого) обліку застосовується ряд методів поділу затрат на постійну і змінну частини. Наприклад, таких, як метод кореляції, метод найменших квадратів та інші.
Стосовно методу найменших квадратів можна сказати, що він є чуттєвим до значних відхилень від середніх, а іноді грубіші методи можуть давати точніші результати.
Дані методи відносяться до категорії найбільш простих і доступних методів, а їх надійність можна забезпечити шляхом проведення попереднього якісного аналізу даних.
1.2. Калькулювання повних витрат
Основний принцип підприємницької діяльності – отримання прибутку. Підприємство зобов’язане дотримуватися цього принципу в довгостроковому періоді, однак у короткостроковому періоді іноді може його порушувати. [3]
Яка ж має бути ціна товару чи послуг, щоб дотримуватися цих правил введення господарської діяльності?
Інструментом для того є калькуляція.
Калькуляцією – можна визначити як класифікувався, і реєстрацію так і відповідний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.
Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат (повне калькулювання) і калькуляцію за змінними витратами (калькуляція часткових витрат). [6]
Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов'язані з процесом виробництва:
- прямі матеріали;
- пряма заробітна платня;
- інші прямі затрати;
- накладні загально виробничі затрати.
Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:
- згідно із замовленням (проектами);
- згідно з виробничими процесами;
- на основі виробничої діяльності.
Об'єктами обліку при калькулюванні затрат згідно із замовленнями є пенні окремі замовлення (проекти). Кожному замовленню надають окремий шифр (номер), який проставляють у первинних документах обліку витрат і за якими здійснюється групування первинних документів (та затрат) за замовленнями. [7]
Прямі затрати відносять на собівартості замовлень на підставі групування первинних документів.
Загальновиробничі затрати, які є непрямими, протягом періоду (наприклад, місяця) враховують окремо, на окремих рахунках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень через їх розподіл.
Фактичну собівартість замовлення визначають лише після його виконання. Якщо замовлення налічує багато виборів, то для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму затрат розділити на кількість виробів.
Калькулювання затрат згідно з процесами (попередільний метод) використовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить цілу низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. [2]
На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом) для подальшого переділу. На останньому переділі отримують готову продукцію. Цей метод використовують у металургійній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості.
Затрати за цим методом враховують по переділах і видах продукції.
Об’єктами калькуляції є напівфабрикатів кожного переділу і готова продукція останнього переділу.
- напівфабриктний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу;
- без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здійснюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають.
Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової продукції на останньому переділі.
Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу ( транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.[4]
При цій системі калькулювання виробничі накладні затрати обліковують за так званим "центрами виробничої діяльності", а потім розподіляють між видами продукції на основі баз розподілу. Тобто для кожного виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих затрат на одиницю фактора їх зміни. За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кількість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.
1.3. Калькулювання змінних витрат
Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається – тільки за змінними витратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.
Постійні загально виробничі затрати не включають у собівартість продукції, а зараховують до витрат періоду. Вони поділяють обліку окремо і їх списують на звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису). [5]
На практиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні затрати. Часто буває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні повністю змінними, й інколи потрібне детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства.
Калькуляція собівартості за змінними витратами є необхідним доповненням калькуляції повних витрат. Використовують її в фінансовому менеджменті для планування, контролю, прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції, ціноутворення, планування прибутку, рішень типу "виготовляти чи купувати?" та ін.
Із системою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показник маржинального доход. [6]
Маржннальний дохід – це різниця між доходом від реалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який покриття постійних витрат і отримання прибутку.
Отже, принципова відмінність системи калькулювання змінних витрат від системи калькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладних витрат (рис.1).
Рис.1. Калькулювання повних і змінних витрат
З наведеної схеми видно, що в системі калькулювання повних витрат до собівартості продукції включають усі виробничі витрати. Відповідно, всі виробничі накладні витрати (і змінні, і постійні) розподіляють між виробами і включають до собівартості незавершеного виробництва та готової продукції.
Розділ 2. Перспективи розвитку управлінського обліку
Протягом останніх десятиліть господарський облік включав три види: оперативний (здійснювався безпосередньо на місці, де відбувалися господарські операції та процеси), статистичний (вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей за кожним підприємством та загалом за регіоном), бухгалтерський. На даному етапі економічного розвитку з підвищенням вимог з боку користувачів до відображення операцій і результатів господарської діяльності переглядаються й уточнюються науково-практична база бухгалтерського обліку, яка призначена бути фундаментом теоретичних і практичних аспектів реалізації його засад. [4]
Сьогодні вітчизняними науковцями господарський облік залежно від функцій, змісту даних, методів і способів їх отримання інтегрується на такі види:
фінансовий – бухгалтерське оформлення й реєстрація господарських операцій на рахунках, ведення зведеного обліку та узагальнення даних на звітну дату;
податковий – система накопичення інформації, необхідної для розрахунку податків і контролю за своєчасністю їх сплати та надання про них своєчасної звітності контрольним органам;
динамічний – система реєстрації фактів господарського життя, головною метою якого є вимірювання ефективності господарської діяльності;
актуарний – система, яка використовує метод подвійного запису і надає інформацію про зміну і надає інформацію про зміну ринкової вартості підприємства;
соціальний – розширення меж бухгалтерського обліку за двома напрямами – збільшення складу показників бухгалтерської звітності та концентрації уваги на обліку соціальних витрат, основна частина яких пов’язана з екологією (екологічно орієнтований облік);
креативний – будь-який науковий метод, що не відповідає загальноприйнятій практиці або встановленням стандартам і принципам (є результатом облікової політики та використовується без прямого порушення законодавства);
стратегічний (прогнозний) – фінансовий аналіз проблем, що пов’язані з зобов’язаннями, контролем, готівкою та потенціалом;
управлінський – створення інформації для прийняття ефективних управлінських рішень з питань виробничої діяльності, визначення відхилень фактичних показників від прогнозних значень у поточному та оперативному режимах. [5]
Система управлінського обліку постійно поновлюється. Управлінський облік створювався на основі виробничого обліку як складової частини бухгалтерського обліку підприємства для посилення впливу облікових даних на систематичне зниження собівартості виробленої продукції, як чинника посилення конкурентоспроможності підприємства.
Для подальшого вдосконалення управлінського обліку на підприємствах необхідно вирішити такі проблеми:
у визначенні управлінського обліку доцільно більш точно вказати його призначення. Він доповнюється плануванням витрат і собівартості продукції, їхнім аналізом і розробкою проектів рішень щодо управління витратами підприємства;
калькулювання витрат за центрами відповідальності в порівнянні з плановими завданнями;
забезпечення точності даних обліку й аналізу собівартості продукції;
Сучасний управлінський облік – це не суто облік, а оптимізація господарської діяльності.
Впровадження управлінського обліку на підприємстві залежить від розмірів підприємства та чисельності його управлінського персоналу.
Бухгалтерський та управлінський обліки пов’язані об’єктами, методами, первинною документацією, тому розмежувати їх на конкретному підприємстві практично не можливо. Управлінський облік у сучасному науково-практичному трактуванні є окремим елементом менеджменту діяльності, який в основі своїй використовує інформацію внутрішньогосподарського обліку та показники фінансової звітності в цілому.
На мою думку, в теперішній час, при обмеженості ресурсів та при високих цінах на них, кожне підприємство буде намагатися скоротити свої витрати. Це буде можливе лише при правильному прийняті управлінських рішень, що призведе до розвитку управлінського обліку.
Розділ 3 . Розрахункова частина
Таблиця 1
| "Електропостачання" | Варіант 8 | Кореспонденція рахунків | ||
| № пор. | Зміст операції | Сума, грн | Дт. | Кт. |
| 1. | Нараховано зарплату працівникам електоропостачання | 940 | 2343 | 661 |
| 2. | Здійснено відрахування на соціальні заходи | 340,28 | 2343 | 65 |
| Пенсійний фонд | 312,08 | 2343 | 651 | |
| Фонд соціального страхування | 14,1 | 2343 | 652 | |
| Фонд зайнятості | 12,22 | 2343 | 653 | |
| Соціальне страхування від нещасних випадків | 1,88 | 2343 | 656 | |
| 3. | Нараховано амортизацію по основним засобам | 123,00 | 2343 | 131 |
| 4. | Послуги сторонніх організацій щодо ремонту електромереж | 165,00 | 2343 | 685 |
| 5. | Списано вартість будівельних матеріалів на ремонт електромереж | 658,00 | 2343 | 205 |
| 6. | Нараховано за спожиту електроенергію | 13235,00 | 2343 | 685 |
| Всього витрат | 15461,28 | |||
| 7. | Списано спожиту електроенергію на споживачів | |||
| тваринництво - 63000 кВт | 8855,09 | 232 | 2343 | |
| адміністративні витрати - 5000 кВт | 702,79 | 91 | 2343 | |
| гужовий транспорт - 8000 кВт | 1124,46 | 2345 | 2343 | |
| вантажний автотранспорт - 15000 кВт | 2108,36 | 2342 | 2343 | |
| ремонтна майстерня - 4000 кВт | 562,23 | 2341 | 2343 | |
| промислові виробництва -15000 кВт | 2108,36 | 233 | 2343 | |
| Всього 110000 кВт | 15461,29 | |||
Таблиця 3
| Вантажний автотранспорт | Варіант 2 | Кореспонденція рахунків | ||
| № пор. | Зміст операції | Сума, грн | Д-т | К-т |
| 1. | Нараховано зарплату водіям вантажного автотранспорту | 9042,00 | 2342 | 661 |
| 2. | Здійснено відрахування на соціальні заходи | 3273,2 | 2342 | 65 |
| Пенсійний фонд | 3001,94 | 2342 | 651 | |
| Фонд соціального страхування | 135,63 | 2342 | 652 | |
| Фонд зайнятості | 117,55 | 2342 | 653 | |
| Соціальне страхування від нещасних випадків | 18,08 | 2342 | 656 | |
| 3. | Списано бензин на роботу автотранспорту | 8549,00 | 2342 | 203 |
| 4. | Нараховано амортизацію по основним засобам | 956,00 | 2342 | 131 |
| 5. | Списано витрати з поточного ремонту автотранспорту у власній ремонтній майстерні | 758,68 | 2342 | 2341 |
| 6. | Списано вартість електроенергії | 2108,36 | 2342 | 2343 |
| Всього витрат | 24687,24 | |||
| 7. | Списано послуги вантажного автотранспорту на споживачів | |||
| рослинництво - 20000 т/км | 8440,08 | 231 | 2342 | |
| тваринництво - 30000 т/км | 12660,12 | 232 | 2342 | |
| промислове виробництво - 5000 т/км | 2110,02 | 233 | 2342 | |
| капітальне будівництво - 3500 т/км | 1477,01 | 151 | 2342 | |
| Всього - 58500 | 24687,23 | |||
Таблиця 4
"Жива тяглова сила" | Варіант 2 | Кореспонденція рахунків | ||
| № пор. | Зміст операції | Сума, грн | Д-т | К-т |
| 11. | С-до на початок звітного періоду | 20682,00 | ||
| 22 | Нараховано зарплату працівникам, зайнятим на обслуговуванні робочої худоби | 870,00 | 2345 | 661 |
| 33. | Здійснено відрахування на соціальні заходи | 314,94 | 2345 | 65 |
| Пенсійний фонд | 288,84 | 2345 | 652 | |
| Фонд соціального страхування | 13,05 | 2345 | 652 | |
| Фонд зайнятості | 11,31 | 2345 | 653 | |
| Соціальне страхування від нещасних випадків | 1,74 | 2345 | 656 | |
| 44. | Нараховано амортизацію по основним засобам | 62,50 | 2345 | 131 |
| 55. | Списано вартість витрачених кормів | 521,00 | 2345 | 208 |
| 66. | Списано вартість витрачених медикаментів | 69,00 | 2345 | 208 |
| 77. | Списано спожиту електроенергію на гужовий транспорт | 1124,46 | 2345 | 2343 |
| 8. | Всього витрат | 2961,90 | ||
| 99. | Виконано робочих днів | 3535,00 | ||
| 110. | Вартість гною | 141,00 | 27 | 2345 |
| 111. | Вартість приплоду оцінена за справедливою оцінкою | 3255,00 | 212 | 2345 |
| 112. | Собівартість 1 робочого дня | 6,69 | ||
Таблиця 5 .Облік витрат і виходу продукції рослинництва та визначення собівартості озимої пшениці
| № п/п | Зміст операції | Сума, грн. | Дт. | Кт. |
| 1. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) оплата праці працівників | 720,00 | 231 | 661 |
| 2. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) відрахування до пенсійного фонду | 239,04 | 231 | 651 |
| 3. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) відрахування до фонду соціального страхування | 10,80 | 231 | 652 |
| 4. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) відрахування до фонду зайнятості | 9,36 | 231 | 653 |
| 5. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) відрахування до фонду виробничого травматизму | 1,44 | 231 | 656 |
| 6. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) покупні насіння та посадковий матеріал | 660,00 | 231 | 208 |
| 7. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) насіння та посадковий матеріал власного виробництва | 350,00 | 231 | 27 |
| 8. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) покупні добрива та засоби захисту рослин | 540,00 | 231 | 208 |
| 9. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві органічні добрива власного виробництва | 300,00 | 231 | 232 |
| 11. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) послуги власного вантажного автотранспорту | 8440,08 | 231 | 2342 |
| 12. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) амортизація основних засобів | 60,00 | 231 | 131 |
| 13. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) загальновиробничі витрати | 140,00 | 231 | 91 |
| 14. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (посів озимої пшениці) вартість страхування посівів | 130,00 | 231 | 655 |
| 15. | Після появи сходів озимої пшениці і можливості достовірно з’ясувати їх справедливу вартість оприбутковується поточний біологічний актив рослинництва | 100,00 | 211 | 231 |
| 16. | Визнано витрати (доходи) від первісного визнання поточного біологічного активу рослинництва (дебет субрахунку 231 – ? грн., кредит субрахунку 231 - ? , різниця списується на витрати (доходи)) | 11500,72 | 940 | 231 |
| 17. | На квартальну дату поточні біологічні активи рослинництва які облічуються за справедливою вартістю (посіви озимої пшениці) дооцінені до нової справедливої вартості 600 грн. | 500,00 | 211 | 710 |
| 18. | Списується вартість поточних біологічних активів (посівів озимої пшениці) на початок збору врожаю | 600,00 | 231 | 211 |
| 19. | Віднесено на витрати по збору врожаю, його сушінню та сортуванню паливо | 500,00 | 231 | 203 |
| 20. | Віднесено на витрати по збору врожаю, його сушінню та сортуванню нарахована оплата праці працівникам зайнятим в рослинництві | 100,00 | 231 | 661 |
| 21. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (збирання, сортування і сушіння озимої пшениці) відрахування до пенсійного фонду | 33,2 | 231 | 651 |
| 22. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (збирання, сортування і сушіння озимої пшениці) відрахування до фонду соціального страхування | 1,5 | 231 | 652 |
| 23. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (збирання, сортування і сушіння озимої пшениці) відрахування до фонду зайнятості | 1,3 | 231 | 653 |
| 24. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (збирання, сортування і сушіння озимої пшениці) відрахування до фонду виробничого травматизму | 0,2 | 231 | 656 |
| 25. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (збирання, сортування і сушіння озимої пшениці) амортизація основних засобів | 50,00 | 231 | 131 |
| 26. | Надані послуги сторонньою організацією по збиранню врожаю | 100,00 | 231 | 685 |
| 27. | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в рослинництві (збирання, сортування і сушіння озимої пшениці) роботи та послуги власних допоміжних виробництв | 150,00 | 231 | 234 |
| 28. | Оприбутковано готову продукцію (зерно з під комбайна) від рослинництва за справедливою вартістю зменшеною на суму витрат на місці продажу (1250т.*1000 грн.) | 1250000,00 | 27 | 231 |
| 30. | Оприбутковано готову продукцію (солому) від рослинництва за справедливою вартістю зменшеною на суму витрат на місці продажу | 500,00 | 27 | 231 |
| 31. | Внаслідок сортування і сушіння сторнуються мертві відходи і усушка по вартості зерна (10т.*100 грн.) | 1000,00 | 27 | 231 |
| 32. | Внаслідок сортування і сушіння сторгуються зерно відходи по вартості зерна (30т.*100грн.) | 3000,00 | 27 | 231 |
| 33. | Оприбутковуються зерно відходи по справедливій вартості (30т.*50грн.) | 1500,00 | 27 | 231 |
| 34. | Визнано витрати (дохід) від первісного визнання сільськогосподарської продукції рослинництва (дебет субрахунку 231 - ?, кредит субрахунку 231 -?, різниця списується на витрати (доходи) | 1255563,8 | 231 | 710 |
Витрати прямі: Продукція:
Посів 11301,44 грн. Чисте зерно 1210 ц (1250 – 10- 30)
Збирання 836,2 грн. Солома вартістю 500 грн.
Зерно відходи 30 т. (вміст зерна 60%)
Разом витрат на вирощування 12137,64 грн.
Валовий збір зерна 1228 т.(1210т + (30т. * 60%))
Витрати які припадають на зерно _11637,64_ грн.(12137,64 - 500)
Собівартість 1т пшениці ____9.48___грн. (11637,64/ 1228т).
Витрати що припадають на зерно відходи _170,64__ грн. (9.48 * 18т)
Собівартість 1т. зерно відходів __5.69 грн. (170,64/ 30т
Таблиця 6 .Облік витрат і виходу продукції тваринництва та визначення собівартості продукції молочного скотарства
| № | Зміст операції | Сума, грн. | Дт. | Кт. |
| 1 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві оплата праці працівників | 670 | 232 | 661 |
| 2 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві відрахування до Пенсійного фонду | 222,44 | 232 | 651 |
| 3 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві відрахування до фонду соціального страхування | 10,05 | 232 | 652 |
| 4 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві відрахування до фонду зайнятості | 8,71 | 232 | 653 |
| 5 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві відрахування до фонду виробничого травматизму | 1,34 | 232 | 656 |
| 6 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві покупні корми | 350 | 232 | 208 |
| 7 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві корми власного виробництва | 285 | 232 | 231 |
| 8 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві солома озимої пшениці на підстилку – 5т | 2500,00 | 232 | 27 |
| 9 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві медикаменти | 950 | 232 | 208 |
| 10 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві костюми брезентові | 170 | 232 | 22 |
| 12 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві послуги власного вантажного автотранспорту | 12660,12 | 232 | 2342 |
| 13 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві електроенергії | 8855,09 | 232 | 2343 |
| 14 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві амортизація основних засобів | 50 | 232 | 131 |
| 15 | Відпущені зі складу відра термостійкі, прозорі для доїльних апаратів на молочнотоварну ферму | 671 | 232 | 22 |
| 16 | Відпущені зі складу будівельні матеріали на поточний ремонт корівника і використано: - шифер - цвяхи - цемент | 600 120 275 | 232 | 205 |
| 17 | Віднесено витрати на біологічні перетворення біологічних активів в тваринництві загальновиробничі витрати | 180 | 232 | 91 |
| 18 | Одержано від основного молочного стада великої рогатої худоби | 72624,00 | 27 | 232 |
| 19 | Одержано 25 голів приплоду телят (справедлива вартість 1 гол. приплоду – 100 грн.) | 2500,00 | 213 | 232 |
| 20 | Одержано гною 350 т | 350,00 | 27 | 232 |
| 21 | Визнано витрати (дохід) від первісного визнання сільськогосподарської продукції рослинництва (дебет субрахунку 232 - ?, кредит субрахунку 232 -?, різниця списується на витрати (доходи) | 46174,84 | 232 | 710 |
Тема: Промислове виробництво
Реєстр господарських операцій з обліку витрат і виходу продукції підсобних (промислових) виробництв у ТОВ «Авангард» за звітний місяць 2007 р., грн.
Таблиця 7
| Зміст операції та підстава для її проведення | Види підсобних виробництв | Кореспондучі рахунки | ||
| Млин | Молокозавод | Д-т | К-т | |
| Нараховано відрядно оплату праці працівникам, зайнятим на: переробці зерна на борошно переробці молока | 1245,00 | 4596,60 | 233 | 661 |
| Разом | 1245,00 | 4596,60 | 233 | 661 |
| Нараховано відрядну оплату праці працівникам, зайнятим на ремонті приміщення млина | 163,20 | |||
| Разом (операції 1 + 2) | 1408,2 | 4596,60 | 233 | 661 |
| Здійснено відрахування на соціальні заходи: - на випадок тимчасової втрати працездатності - на випадок безробіття - до Пенсійного фонду - на страхування від нещасного випадку | 21,12 18,3 467,52 2,82 | 68,95 59,76 1526,07 9,19 | 233 | 652 653 651 656 |
| Разом | 509,76 | 1663,97 | ||
| Списано на переробку : - молоко : - власне 18 тон. - давальницьке 10 тон. | 36000,00 - | 233 | 27 | |
| Разом | 36000,00 | |||
| Списано на переробку: - пшеницю : - власна 40 тон. - давальницька 18 тон. - жито : - власне 42 тони | 40000,00 - 50400,00 | 233 | 27 | |
| Разом по операції | 90400,00 | 36000,00 | ||
| Нараховано амортизацію на ОЗ промислових виробництв за прямолінійним методом: Млин: - первісна вартість 38600 грн. - ліквідаційна вартість 2600 грн. - строк корисного використання 30 років | 100 | 233 | 131 | |
| Молокозавод: - первісна вартість 91900 грн. - ліквідаційна вартість 5500 грн. - строк корисного використання 24 років | 300 | 131 | ||
| Накопичувальна відомість роботи вантажного автотранспорту. Списуються послуги вантажного автотранспорту на млин за фактичною собівартістю 550 т/км (собівартість 10 т/км 13 грн.) | 715,00 | 233 | 2342 | |
| Накопичувальна відомість роботи вантажного автотранспорту. Списуються послуги вантажного автотранспорту на молокозавод за фактичною собівартістю 112 т/км (собівартість 10 т/км 13 грн.) | 145,60 | 233 | 2342 | |
| Звіт про використання електроенергії. Списано послуги електропостачання на млин 9200 кВт*год (собівартість 10 Квт*год 1,5 грн) | 1380,00 | 233 | 2343 | |
| Списано послуги електропостачання на молокозавод 11400 кВт*год (собівартість 10 Квт*год 1,5 грн) | 710,00 | 233 | 2343 | |
| Разом | ||||
| Відпущено мішки | 140,00 | 233 | 22 | |
| Відпущено халати бавовняні | 76,00 | 233 | 22 | |
| Відпущено дизельне паливо на роботу млина | 698,00 | 233 | 203 | |
| Відпущено дизельне паливо на роботу молокозаводу | 844,00 | 233 | 203 | |
| Оприбутковано продукцію від молокозаводу: Сир —4967 кг - власний - давальницький сироватка - власна - давальницька масло - власне - давальницьке Ціна реалізації: - сир 24,00 грн. - масло 20,00 грн. - сироватка 0,40 грн. | 76656,00 4218,80 43940,00 | 27 | 233 | |
| Разом | 124814,80 | |||
| Оприбутковано продукцію від млина: - борошно пшеничне, - власне - давальницьке - висівки пшеничні, - власні - давальницькі - борошно житнє, - висівки житні, Ціна реалізації: - борошно пшеничне 2,30 грн./кг. - борошно житнє 2,20 грн./кг. - висівки пшеничні 0,80 грн./кг. - висівки житні 0,90 грн./кг. | 84842,40 - 2506,40 - 86046,40 2599,20 | 27 | 233 | |
| Разом | 175994,40 | |||
Облік витрат на продукцію молокозаводу
| 4596,60 | + | 1663,97 | + | 300,00 | + | 145,60 | + | 1710,00 | + | 76,00 | + | 844,00 | |||
| 9335,57 | / | 124814,80 | = | 0,075 | |||||||||||
| 0,075 | * | 76656,00 | = | 5749,2 | |||||||||||
| 0,075 | * | 43940,00 | = | 3295,5 | |||||||||||
| 36000,00 | - | 4218,80 | = | 31781,20 | / | 8383,00 | = | 3,79 | |||||||
| 3,79 | * | 4967,00 | = | 18830,64 | |||||||||||
| 3,79 | * | 3416,00 | = | 12950,56 | |||||||||||
| 18830,64 | + | 5749,2 | = | 24579,84 | |||||||||||
| 12950,56 | + | 3295,5 | = | 16246,06 | |||||||||||
| 24579,84 | / | 4967 | = | 4,95 | |||||||||||
| 16246,06 | / | 3416 | = | 4,76 | |||||||||||
| 4,95 | * | 3194 | = | 15810,3 | |||||||||||
| 4,76 | * | 2197 | = | 10457,72 | |||||||||||
№ поля S поля, га. Витрати на обробіток, грн.
| 1 | 202 | 14840 |
| 2 | 118 | 17213 |
| 3 | 164 | 13045 |
| 4 | 291 | 16085 |
| 5 | 216 | 14208 |
| 6 | 188 | 16412 |
| 7 | 195 | 19540 |
| 8 | 144 | 14104 |
| 9 | 172 | 14840 |
| 10 | 216 | 17213 |
| 11 | 208 | 13045 |
| 12 | 241 | 16085 |
| 13 | 156 | 14840 |
| 14 | 167 | 17213 |
| 15 | 215 | 13045 |
| 16 | 148 | 16085 |
| 17 | 200 | 14208 |
| 18 | 169 | 16412 |
| 19 | 204 | 19540 |
| 20 | 106 | 14104 |
- методу вищої-нижчої точки;
- методу візуального пристосування;
- регресійного аналізу;
- спрощеного статистичного методу.
Надати інформацію щодо найдоцільнішого методу визначення функції витрат на обробіток землі.
Метод вищої – нижчої точки – це метод визначення функції витрат на підсставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності.
У спеціально побудованій наступній таблиці і розрахуємо різницю між витратами у вищій та нижчій точках площах полів.
Таблиця 9.
Розрахунки для визначення функції витрат методом вищої – нижчої точки
| Результат спостережень | Фактор витрат, площа поля, га | Витрати на обслуговування устаткування, грн. |
| Найвище значення фактора витрат | 291 | 19540 |
| Найменше значення фактора витрат | 106 | 13045 |
| Різниця | 185 | 6495 |
6495:185 = 35,108108
Тоді постійні витрати дорівнюють:
19540 – (291 * 35,108108) = 9323,54 грн.
Або:
13045 – (106 * 35,108108) = 9323,54 грн.
Функція витрат має вигляд:
Y = 9323,54 + 35,1х.
Графічно це зображуємо в додатку А.
Метод візуального пристосування – графічний підхід до визначення функції витрат, за якого аналітик візуального проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. Графічно це зображуємо в додатку Б.
Функція витрат: Y = 14904 + 3,7648x
Регресійний аналіз – статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних величин.
Необхідно розв’ язати наступну систему рівнянь:
QUOTE
QUOTE
Де х – незалежна змінна величина (рівень спостережуваної діяльності);
Y – залежна змінна величина (загальні або змінні витрати);
а –загальні постійні витрати;
b – ставка змінних витрат на одиницю діяльності;
п – кількість спостережень.
Таблиця 10.
| площа поля, га (Х) | Витрати на обробіток, грн. (Y) | Х2 | XY |
| 202 | 14840 | 40804 | 2997680 |
| 118 | 17213 | 13924 | 2031134 |
| 164 | 13045 | 26896 | 2139380 |
| 291 | 16085 | 84681 | 4680735 |
| 216 | 14208 | 46656 | 3068928 |
| 188 | 16412 | 35344 | 3085456 |
| 195 | 19540 | 38025 | 3810300 |
| 144 | 14104 | 20736 | 2030976 |
| 172 | 14840 | 29584 | 2552480 |
| 216 | 17213 | 46656 | 3718008 |
| 208 | 13045 | 43264 | 2713360 |
| 241 | 16085 | 58081 | 3876485 |
| 156 | 14840 | 24336 | 2315040 |
| 167 | 17213 | 27889 | 2874571 |
| 215 | 13045 | 46225 | 2804675 |
| 148 | 16085 | 21904 | 2380580 |
| 200 | 14208 | 40000 | 2841600 |
| 169 | 16412 | 28561 | 2773628 |
| 204 | 19540 | 41616 | 3986160 |
| 106 | 14104 | 11236 | 1495024 |
| ∑=3720 | ∑=312077 | ∑=726418 | ∑=58176200 |
312077 = 20а + 3720b
58176200 = 3720а + 726418b.
Отже, маємо:
58046322 = 3720а + 691920b
129878 = 34498b
Таким чином, b = 3,7648 Підставивши значення b у рівняння і розв’яжемо його для а: 312077 = 20а + (3720* 3,7648 ) = 14904 Функція витрат:
Y = 14904 + 3,7648x
Спрощений статистичний метод – це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у. Отже:
| Абсолютні значення | середні значення | |||
| площа поля, га (Х) | Витрати на обробіток, грн. (Y) | площа поля, га (Х) | Витрати на обробіток, грн. (Y) | |
| група 1 | ||||
| 106 | 14104 | |||
| 118 | 17213 | |||
| 144 | 14104 | |||
| 148 | 16085 | |||
| 156 | 14840 | 1532 / 10 = 153,2 | ||
| 164 | 13045 | 154268 /10 =15426,8 | ||
| 167 | 17213 | |||
| 169 | 16412 | |||
| 172 | 14840 | |||
| 188 | 16412 | |||
| 1532 | 154268 | |||
| група 2 | ||||
| 195 | 15601 | |||
| 200 | 16085 | |||
| 202 | 16240 | |||
| 204 | 16412 | |||
| 208 | 17062 | 2188 / 10 = 218.8 | ||
| 215 | 17213 | 157809 / 10 = 15780,9 | ||
| 216 | 18544 | |||
| 216 | 17563 | |||
| 241 | 19540 | |||
| 291 | 24632 | |||
| 2188 | 157809 | |||
| Разом 3720 | 312077 | |||
a = (Y0X1 – Y1X0) / (X1 – X0),
де Y0 і Y1 – середні значення витрат;
X0 і X1 – середні значення площі полів.
Підставивши розраховані середні значення Y і X , одержимо:
а = ((154268*218.8) – (157809*153.2)) / (218.8–153.2) = 9577499,6 / 65.6 = 145998,5 грн.
Можемо обчислити змінні витрати на одиницю (b):
b = (154268– 145998,5) / 153.2 =53,98;
або:
b = (157809– 145998,5 ) / 218.8 =53,98.
виходячи з цього, функція витрат є: Y = 145998,5 + 53,98х.
На мою думку найбільш точні розрахунки ми отримуємо за допомогою методу найменших квадратів, тому що він враховує всі витрати для кожного поля.
Таблиця 11
Аналіз взаємозв'язку витрати, обсяг прибуток
| Показники | Продукція | |||
| Простий олівець | Лінійка | Ручка | Зошит | |
| Ціна реалізації, грн. | 3 | 3,5 | 4,5 | 6 |
| Змінні витрати, грн. | 2 | 1,3 | 2,5 | 3 |
| Обсяг продажу, од. | 60000 | 50000 | 50000 | 60000 |
1) Маржинальний дохід для кожної продукції;
2) запланований операційний прибуток;
3) чистий прибуток;
4) точку беззбитковості для кожної продукції в грошових і натуральних
одиницях;
5) накреслити графіки беззбитковості;
6) запас міцності, коефіцієнт запас міцності компанії;
7) коефіцієнт маржинального доходу.
Для розрахунку маржинального доходу використовуємо наступну формулу:
Ціна реалізації – змінні витрати = маржинальний дохід на одиницю.
Простий олівець МД = 3-2 = 1 грн.
Лінійка МД = 3,5-1,3 = 2,2 грн.
Ручка МД = 4,5-2,5 = 2 грн.
Зошит МД = 6-3 = 3 грн.
Запланований операційний прибуток розраховуємо наступним чином :
Операційний прибуток =МД заг. - Постійні витрати.
МД заг. = (1*60000)+ (2,2*50000)+ (2*50000)+ (3*60000) = 450000 грн.
ОП = 450000 – 170000 = 280000 грн.
Чистий прибуток розраховуємо так:
ЧП = ОП * (1 – 0.25) = 280000 * (1 – 0.25)= 210000 грн.
Розраховую точки беззбитковості для кожної продукції в грошових і натуральних одиницях. Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції я розраховую величину маржинального доходу на одну умовну одиницю за наступною формулою:
WCM = ∑ CM i * SM i
де WCM – середньозважений маржинальний дохід;
CM i – маржинальний дохід на одиницю і-го виробу;
SM i – комбінація продажу.
WCM = (1 *0,27)+ (2,2 * 0,22)+ (2 * 0,22)+ (3 * 0,27) = 2,00 грн.
Обчислюю точку беззбитковості: 170000/ 2,00 = 85000 од.
Для відшкодування всіх витрат компанія має реалізувати 85000 одиниць продукції. Визначаю в якій кількості кожного виду продукції:
Для простого олівця = 85000* 0,27= 22950 од.;
Для лінійки = 85000* 0,22= 18700 од.;
Для ручки = 85000 * 0,22= 18700 од.;
Для зошита = 85000* 0,27= 22950 од.
Для того щоб визначити точку беззбитковості в грошових одиницях:
Кількість*ціна
Для простого олівця = 22950* 3= 68850 грн
Для лінійки = 18700 * 3,5= 65450 грн.;
Для ручки = 18700 * 4,5= 84150 грн
Для зошита = 22950* 6= 137700 грн
Постійні витрати:
Для простого олівця = 68850-(2*22950)=22950
Для лінійки = 65450-(1,3*18700)=41140
Для ручки = 84150-(2,5*18700)=37400
Для зошита = 137700-(2*22950)=68850
Графіки беззбитковості наведені в додатках В,Г ,Д,Ж
Запас міцності=Продаж – Точка беззбитков.у грош..од.
Продаж=ціна*кількість
З.М. олівця= 180000-68850=111150
З.М. лінійки=175000-65450=109550
З.М. ручки=225000-84150=140850
З.М. зошита=360000-137700=222300
К.З.М. олівця= 111150:180000=0,62
К.З.М. лінійки= 109550:175000=0,62
К.З.М. ручки= 140850:225000=0,63
К.З.М. зошита= 222300:360000=0,62
Середній К.З.М=583850:940000=0,6211
К.М.Д. олівця=(1*60000):180000=0,33
К.М.Д. лінійки=(2,2*50000):175000=0,63
К.М.Д. ручки=(2*50000):225000=0,44
К.М.Д. зошита=(3*60000):360000=0,5
Задача 1
Підприємство розглядає доцільність укладання контракту терміном на 3 роки, який передбачає виготовлення складських деталей. Для виконання контракту буде задіяне існуюче устаткування, яке можна використати лише для виготовлення деталей, передбачених контрактом. Це устаткування було придбане п’ять років тому за 30 300 грн., річна амортизація дорівнює 4 200 грн. Сьогодні його можна придбати за 9 600 грн., а ще через рік за 2 400 грн.
Для виконання контракту потрібно чотири види матеріалів, про які є така інформація (таб. 1)
Таблиця 12
Дані про матеріали для виконання замовлення
| № | Показники | Матеріали | |||
| А | Б | В | Г | ||
| 1 | Загальна кількість, необхідна для виконання контракту | 2200 | 2200 | 2200 | 520 |
| 2 | Наявність на складі , од. | 0 | 850 | 730 | 470 |
| 3 | Первісна вартість, грн.. | - | 4,3 | 5,1 | 6,7 |
| 4 | Чиста вартість реалізації, грн.. | - | 4,8 | 4,2 | 8,6 |
| 5 | Поточна відновлювальна вартість, грн.. | 10 | 6,5 | 5,9 | 12 |
Первісна вартість і накопичена амортизація устаткування не є релевантними, оскільки первісна вартість – це минулі витрати, а амортизація є наслідком застосування принципу відповідності у фінансовому обліку.
Тому релевантними витратами щодо устаткування є лише втрата виручки від його продажу, яка дорівнює 7200 грн.:
(9600-2400) = 7200 грн.
Тепер розглянемо релевантні матеріальні витрати на виконання контракту. зважаючи на те, що матеріал А відсутній на складі, його релевантною оцінкою буде поточна відновлювальна вартість, тобто:
2200 * 10 = 22000 грн.
Щодо матеріалу Б, то 850одиниць, що є на складі, можна придбати за чистою вартістю 4.8 грн. за одиницю, якщо вони будуть використані для використання контракту. Решту 1350 одиниць у разі укладання контракту слід придбати за ціною 6.5 грн. за одиницю. Виходячи з цього, релевантною оцінкою матеріалу Б буде:
(850*4.8) + (1350*6.5 ) = 12855 грн.
Релевантною оцінкою матеріалу В буде поточна відновлювальна вартість а також чиста вартість, а саме:
(730*4.2) + (1470*5.9) = 11739 грн.
Релевантна оцінка матеріалу Г:
(470*8.6)+(50*12) = 4642 грн.
Релевантні витрати на виконання контракту дорівнюють:
22000+12855+11739+4642+7200 = 58436 грн.
Задача 2
Керівництво фірми ²Колос² отримала низький прибуток й розглядає питання щодо закриття однієї турбаз із трьох. Бухгалтер фірми підготував такий аналіз для прийняття рішення, грн..
Таблиця 13
| Показники | Турбаза №1 | Турбаза №2 | Турбаза №3 |
| Дохід від продажу | 84003 | 116008 | 200006 |
| Змінні витрати | 48008 | 56005 | 104008 |
| Маржинальний дохід | 35995 | 60003 | 95998 |
| Постійні витрати | |||
| - на утримання бази | 30004 | 28006 | 58002 |
| - загальні | 14004 | 22004 | 36007 |
| Прибуток (збиток) | -8013 | 9993 | 1989 |
Припустімо, що при закритті Турбази №1 площа турбази не буде використана для інших цілей. У цьому разі аналіз наслідків ліквідації Турбази № 1 матиме вигляд (таблиця 16):
Таблиця 14
Вплив ліквідації Турбази №1 на результати діяльності фірми загалом, грн.
| Стаття | До зміни | Закриття турбази №1 | Після зміни |
| Продаж | 400017 | -84003 | 316014 |
| Змінні витрати | 208021 | -48008 | 160013 |
| Маржинальний дохід | 191996 | -35995 | 156001 |
| Постійні витрати на утримання бази | 116012 | -30004 | 86008 |
| Внесок у покриття загальних витрат і прибуток | 75984 | -5991 | 69993 |
| Загальногосподарські витрати | 72015 | -14004 | 58011 |
| Прибуток (збиток) | 3969 | -5991 | -2022 |
Бюджетний продаж становить 70 тис. одиниць, а бюджетні змінні витрати на одиницю 23 грн. Витрати на збут були заплановані у розмірі 7% продажу.
Таблиця 16
Дані про фактичні обсяги діяльності
| Показники | 2 |
| Обсяг реалізації тис. | 65 |
| Ціна товарів грн. | 22,7 |
| Витрати на збут тис. | 177 |
Для розрахунку будуємо таблицю і в неї записуємо розраховані дані.
Таблиця 17
| Показник | Фактично | Відхилення від гнучкого бюджету | Гнучкий бюджет | Відхилення за рахунок обсягу продажу | Бюджет |
| Обсяг продажу | 65000 | 65000 | -5000 | 70000 | |
| Продаж, грн | 2552460 | -203540 | 2756000 | -212000 | 2968000 |
| Змінні витрати : | |||||
| На придбання товарів | 1475500 | -19500 | 1495000 | -115000 | 1610000 |
| Витрати на збут | 177000 | -15920 | 192920 | -14840 | 207760 |
| Разом змінні витрати | 1652500 | -35420 | 1687920 | -129840 | 1817760 |
| Маржинальний дохід | 899960 | -168120 | 1068080 | -82160 | 1150240 |
| Постійні витрати : | |||||
| На придбання товарів | 241540 | -129860 | 371400 | - | 371400 |
| Витрати на збут | 458210 | 38210 | 420000 | - | 420000 |
| Разом постійних витрат | 699750 | -91650 | 791400 | - | 791400 |
| Операційний прибуток | 200210 | -76470 | 276680 | -82160 | 358840 |
Висновки та пропозиції
Управлінський облік – складова бухгалтерського обліку, яка охоплює діяльність з підготовки інформації, висновків та оцінок, необхідних керівництву для прийняття управлінських рішень. Здійснюється для потреб внутрішнього користування з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. В першу чергу передбачає облік та аналіз витрат ресурсів, собівартості продукції.
Для формування реалізаційної ціни на 1 продукції, необхідно провести калькуляцію собівартості. Калькулювання собівартості – це спосіб визначення витрат на одиницю виробленої продукції. У вітчизняній практиці, яка традиційно налаштована на облік повних витрат, застосовуються позамовний, попередільний і попроцесний (простий) методи. Сутність позамовного методу полягає в тому, що всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених статей за окремими виробничими замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кількість даного виду продукції. Решту витрат обліковують за місцями їх виникнення і включають до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази їх розподілу. Попередільний метод застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною і характером технології масовою продукцією, яка виготовляється в результаті послідовних процесів, кожний з яких (або група яких) складає окремий самостійний переділ (фазу, стадію) виробництва. Сутність простого методу полягає в тому, що фактичні витрати обліковують за встановленими статтями витрат на весь випуск продукції Для складання калькуляцій за змінними витратами використовується метод директ-кост (директ-костинг). Директ-костинг — це система управлінського обліку, яка базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень. Зробивши калькуляцію собівартості підприємство може визначатися із методикою формування цін.
На мою думку, для вдосконалення калькулювання собівартості продукції на підприємстві, потрібно:
- удосконалити на підприємстві обліку матеріальних витрат, зокрема вибір методу оцінки сировини і матеріалів;
- розробити і послідовно впровадити оптимальну для даного виду діяльності облікову модель виробничих витрат;
- матеріальні ресурси класифікувати і відображати у поточному обліку в залежності від їх функціональної ролі, призначення і ступеня готовності до виробничого споживання;
- використаовувати систему оцінки матеріалів за нормативною (стандартною) вартістю;
- удосконалити організацію обліку витрат на оплату праці, а саме, проводити відокремлений облік оплати праці за поточними нормами і відхиленнями від норм;
- облік витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання організовувати за групами обладнання: загального та спеціального (цільового) призначення, а розподіл цих витрат проводити пропорційно кошторисних (нормативних) ставок.
Список використаної літератури
1. П(С)БО 16 «Витрати», затверджено наказом МФУ від 19.01.2000 №27/4248, із змінами і доповненнями // Нова бухгалтерія. – 17.04.2006. – С. 136-140.
2. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.
3. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. // Баланс.– 2001.– №7 (спецвипуск).– С. 50-61
4. Белоусова И. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах / Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. - №5. с. 12-16
5. Бланк И.А. Управление активами. – Киев: “Ника-Центр”, 2000. – 720 с.
6. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлі-нський облік. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.
7. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.
8. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 196 с.
9. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К: Лібра, 2003. – 243 с.
10. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер.с англ.:Учебник. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 409 с.
11. Котляров С.А. Управление затратами: Учебное пособие. – СПб.: ПИТЕР, 2001. – 160 с.
12. Лабзунов П. Оргнизация управления затратами в условиях рыночной экономики России / Экономист. – 2002. - №9. - с. 82-85
13. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006. - 580 с.
14. Мишин Ю.А. Управленческий учет: управление затратами и результатами производственной деятельности . - М.: Дело и сервис, 2002. – 362 с.
15. Молвинский А., Кобенко А. Как разработать систему управления затратами / Финансовый директор. – 2003. - №11. – с.5-8
16. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. — 4-те вид., стер. — К.: Вікар, 2006. — 219 с.
17. Растяпін А.В., Губенко С.П. Максимізація прибутку підприємства // Фінанси України. - 2002. - №2. - с.19-29.
18. Семернікова I.О., Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 312 с.
19. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства. – К., 2002. - 656 с.
20. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р.Вандер Вила. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 480 с.
Додатки
Додаток А
Лінія функції витрат, визначена методом вищої – нижчої точки.
Додаток Б
Лінія функції витрат, визначена шляхом візуального пристосування.
Додаток В
Точка беззбитковості простого олівця
Додаток Г
Точка беззбитковості лінійки
Додаток Д
Точка беззбитковості ручки
Додаток Ж
Точка беззбитковості зошита