Порушення при проведенні аудиту

Зміст

1. Рішення практичної ситуації

2. Складання програми аудиту формування статутного капіталу

Список використаних джерел

1. Рішення практичної ситуації

Вихідні дані. Перевірка протоколів засідань Ради директорів - невід'ємна частина процесу отримання доказів.

Потрібно.

1. Пояснити, чому важлива перевірка протоколів, і які дані, припускає виявити в цьому випадку аудитор.

2. Визначити дії, які слід вжити аудитору, якщо клієнт обмежує доступ до даних документів через конфіденційність інформації.

3. Назвати кроки, які повинен вжити аудитор, якщо при читанні протоколів він виявив, що не було рішення Ради директорів з приводу продажу одного з важливих підрозділів підприємства.

1. Пояснити, чому важлива перевірка протоколів, і які дані, припускає виявити в цьому випадку аудитор

Відповідно до п. 4 ст. 68 Федерального закону від 26.12.95. N 208-ФЗ "Про акціонерні товариства" на засіданні ради директорів (наглядової ради) товариства ведеться протокол. Згідно з вимогами зазначеної статті Закону протокол засідання ради директорів товариства повинен містити:

- Місце і час проведення засідання ради директорів;

- Відомості про осіб, присутніх на засіданні;

- Порядок денний засідання;

- Питання, поставлені на голосування, і підсумки голосування по них;

- Прийняті рішення.

Що стосується прийнятих рішень і тих, питань, які були поставлені на раду директорів, то тут аудитор може, знайди інформацію, а також документальне підтвердження:

- Внесення змін і доповнень до статуту товариства або затвердження статуту в новій редакції;

- Реорганізація товариства;

- Ліквідація товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження проміжного та остаточного ліквідаційних балансів.

У разі добровільної ліквідації питання про ліквідацію і призначення ліквідаційної комісії виноситься на рішення загальних зборів радою директорів;

- Визначення кількісного складу ради директорів (наглядової ради) товариства, обрання його членів і дострокове припинення їх повноважень;

- Визначення кількості, номінальної вартості, категорії (типу) оголошених акцій і прав, що надаються цими акціями;

- Збільшення статутного капіталу товариства шляхом збільшення номінальної вартості акцій або шляхом розміщення додаткових акцій, якщо статутом товариства відповідно до Закону про АТ це віднесено до компетенції ради директорів;

- Зменшення статутного капіталу товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій шляхом придбання товариством частини власних акцій з метою зменшення їх кількості, а також шляхом погашення придбаних або викуплених товариством;

- Утворення виконавчого органу товариства, дострокове припинення його повноважень;

- Обрання членів ревізійної комісії (ревізора) товариства та дострокове припинення їх повноважень;

- Затвердження аудитора товариства;

- Затвердження річних звітів, річної бухгалтерської звітності, в тому числі звітів про прибутки та збитки (рахунків прибутків і збитків) товариства, а також розподіл прибутку, в тому числі виплата (оголошення) дивідендів, і збитків товариства за результатами фінансового року;

- Визначення порядку ведення загальних зборів акціонерів;

- Обрання членів лічильної комісії та дострокове припинення їх повноважень;

- Дроблення і консолідація акцій;

- Прийняття рішень про схвалення угод (у тому числі позика, кредит, застава, порука), у яких є зацікавленість;

- Прийняття рішень про схвалення великих угод;

- Придбання товариством розміщених акцій;

- Прийняття рішень про участь у холдингових компаніях, фінансово-промислових групах, асоціаціях та інших об'єднаннях комерційних організацій;

- Затвердження внутрішніх документів, регулюючих діяльність органів товариства [1].

Як видно, коло питань досить різноманітний і стосується багатьох розділів аудиту. Крім того, перелік питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, не є вичерпним, загальні збори можуть вирішувати інші питання, передбачені Законом про АТ.

2. Визначити дії, які слід вжити аудитору, якщо клієнт обмежує доступ до даних документів через конфіденційності інформації

На передплановому етапі аудиту між аудиторською організацією та клієнтом складається лист-зобов'язання, в якому обумовлюються умови проведення аудиторської перевірки.

Листом - зобов'язанням аудиторська фірма підтверджує свою згоду щодо цілей і масштабів аудиту, форми подання звіту, ступеня її відповідальності перед клієнтом. Лист - зобов'язання надсилається клієнту до укладення договору, щоб уникнути неправильного розуміння взятих зобов'язань.

У листі - зобов'язанні дається перелік пропозицій аудитора, одними з яких є обов'язкові вказівки відповідальність аудиторської організації за надані послуги, а також дотримання комерційної таємниці. Крім цього, в листі обговорюється відповідальність економічного суб'єкта за повноту і достовірність поданої документації бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності, а також домовленість про забезпечення вільного доступу до первинних документів та бухгалтерських регістрах, комп'ютерній базі даних та іншої інформації [7]. Таким чином, ще на передплановому етапі сторони домовляються про обсяг наданої інформації. У випадку якщо клієнт обмежує доступ до будь-якої інформації, яка може виявитися суттєвою, то аудиторська компанія має право відмовитися від проведення перевірки.

Якщо ж договір на проведення перевірки підписаний, то аудитори мають право повністю перевірити документацію, пов'язану з фінансово-господарською діяльністю, а також фактична наявність будь-якого майна, врахованого в цій документації. Крім того, аудиторські організації можуть запитувати від підприємств, що перевіряються і третіх осіб та інші належні до підтвердженню дані [2].

У разі обмеження допуску до інформації, аудитор повинен простежити за тим, щоб замовник надав йому підписана заява про відповідальність, щоб надалі не було розбіжностей. Заява підтверджує, що членам аудиторської групи були надані не всі необхідні для проведення перевірки річної бухгалтерської звітності документи, відомості та інформація, а також причини неподання [10]. З іншого боку, перевіряється економічний суб'єкт має право отримувати від аудитора підписку про дотримання конфіденційності, в разі, якщо така інформація була все ж надана [1].

Обмеження клієнтом доступу до документів через конфіденційності інформації може розглядатися аудитором як обмеження обсягу аудиту. У цьому випадку, аудиторська компанія має право відмовитися від проведення перевірки, написати негативне, або умовно-позитивний висновок [6].

3. Назвати кроки, які повинен вжити аудитор, якщо при читанні протоколів він виявив, що не було рішення Ради директорів з приводу продажу одного з важливих підрозділів підприємства

Статтею 79 ФЗ "Про акціонерні товариства" встановлено, що велика угода, укладена з порушенням вимог цієї статті, може бути визнана недійсною за позовом Товариства або акціонера.

Критерії віднесення операцій до великих встановлені статтею 78 ФЗ "Про акціонерні товариства".

Відповідно до статті 78 Федерального закону "Про акціонерні товариства" великою угодою вважається угода або кілька взаємопов'язаних угод, пов'язаних з придбанням, відчуженням або можливістю відчуження суспільством прямо або побічно майна, вартість якого складає 25 і більше відсотків балансової вартості активів товариства. Відповідно до статті 79 згаданого закону велика угода повинна бути схвалена радою директорів товариства або загальними зборами акціонерів. За змістом названих статей встановлення певного порядку укладання таких угод пов'язано з їх особливим значенням для господарської діяльності товариства, оскільки ці угоди стосуються значного розміру балансової вартості його активів. Укладення таких угод неодмінно має позначитися на господарській діяльності акціонерного товариства [1].

Якщо аудитор отримує інформацію, що не було рішення Ради директорів з приводу продажу одного з важливих підрозділів підприємства, то йому необхідно з'ясувати характер такого недотримання, обставини, за яких воно мало місце, та іншу інформацію, необхідну і достатню для оцінки можливого впливу на фінансову звітність аудиту.

При оцінці впливу факту на фінансову звітність перевіряється організації аудитор повинен:

- Розглянути можливі фінансові наслідки для організації: штрафи, пені, інші санкції, загрозу конфіскації активів, вимушене припинення діяльності, судові розгляди і т.п.;

- Розглянути необхідність розкриття можливих фінансових наслідків у звітності організації;

- Оцінити, чи є можливі фінансові наслідки настільки серйозними, що можуть вплинути на достовірність фінансової звітності.

Даний факт як впливає, так і не впливає на фінансову звітність, незалежно від суттєвості наслідків недотримання він ставить під сумнів сумлінність керівництва і працівників організації і вимагає аналізу можливих наслідків для інших аспектів аудиту. Наслідки залежать від того, чи мало місце не тільки недотримання законодавства, але і приховування цього факту, а також від рівня залучених керівників та / або персоналу об'єкта аудиту.

При виявленні даного факту аудитору слід переглянути оцінки системи внутрішнього контролю клієнта та оцінку ризиків і відповідно з переглянутими оцінками уточнити характер і масштаби аудиторських процедур.

Аудитору необхідно документально оформити виявлені обставини і обговорити їх з керівництвом об'єкта аудиту. Якщо керівництво не надає адекватну інформацію про дотримання законодавчих та нормативних актів, то аудитору слід проконсультуватися з питань застосування законодавчих і нормативних актів та можливого їх впливу на фінансову звітність з юристом організації. Якщо аудитор не вважає доречним консультуватися з юристом клієнта або ж аудитор не задоволений його думкою, аудитору необхідно проконсультуватися зі своїм юристом щодо того, чи має місце порушення законодавчих та нормативних актів, які можливі наслідки цього порушення і які дії слід зробити аудитору в даній ситуації.

Якщо аудитор передбачає, що недотримання законодавчих і нормативних актів мало місце, але не може отримати відповідну інформацію, щоб спростувати це припущення, то йому необхідно вирішити, чи впливає відсутність аудиторського докази на аудиторський висновок. Якщо аудитор вважає необхідними будь-які дії керівництва об'єкта аудиту щодо виправлення ситуації з недотриманням законодавчих та нормативних актів, навіть якщо таке недотримання не впливає істотним чином на фінансову звітність, то аудитор може прийняти рішення про відмову від проведення аудиту.

На вирішення аудитора може, зокрема, вплинути підозра в причетності керівництва перевіреній організації до вирішення з приводу продажу одного з важливих підрозділів підприємства, що може поставити під сумнів достовірність заяв керівництва і привести до відмови аудитора від співпраці з цією організацією.

Приймаючи таке рішення, аудитор повинен проконсультуватися з юристом і контролером, а якщо це необхідно, слід скликати методологічна рада.

Аудитор повинен негайно повідомити керівництво організації про виявлений факт недотримання законодавчих і нормативних актів, який, на його думку, є істотним і навмисним.

Допускається, що аудитор може не повідомляти керівництву об'єкта аудиту про виявлений факт недотримання законодавчих і нормативних актів, якщо виявлені факти малозначні або не мають наслідків для організації. Аудитор може заздалегідь обумовити з керівництвом об'єкта аудиту характер і масштаб виявленого факту недотримання законодавства, про який він буде повідомляти.

Якщо аудитор має підстави вважати, що вище керівництво об'єкта аудиту причетне до факту недотримання законодавчих і нормативних актів, то він повинен повідомити про це вищому органу аудиту, наприклад ревізійної комісії або наглядовій раді. Якщо вищий орган відсутній або аудитор має підстави вважати, що його повідомлення не буде прийнято до уваги, то аудитор повинен проконсультуватися з юристом.

Зобов'язання аудитора дотримуватися конфіденційності не дозволяє йому повідомляти третім особам про факти недотримання перевіряється організацією законодавчих і нормативних актів. Така інформація може бути розкрита аудитором третім особам в особливих випадках. Так, відповідно до ст.8 Закону N 119-ФЗ що знаходяться в розпорядженні аудиторської організації та індивідуального аудитора документи, що містять відомості про операції аудіруемих осіб та осіб, з якими укладено договір надання супутніх аудиту послуг, надаються виключно за рішенням суду уповноваженим даним рішенням особам або органам державної влади Російської Федерації у випадках, передбачених законодавчими актами Російської Федерації про їх діяльності [1].

Аудитор повинен документувати виявлений (або підозрюваний) факт недотримання перевіряється організацією законодавчих і нормативних актів.

Аудиторська документація з даних питань може включати:

- Копії записів бухгалтерського обліку;

- Копії відповідних документів;

- Протоколи бесід з керівництвом та / або персоналом;

- Перелік законодавчих та нормативних актів, порушення положень яких були виявлені аудитором;

- Письмові заяви керівництва;

- Оцінку наслідків впливу на фінансову звітність організації;

- Змінену оцінку системи внутрішнього контролю, а також вплив зміненої оцінки системи внутрішнього контролю на характер і масштаб аудиторських процедур;

- Інші документи [12].

Якщо, на думку аудитора, продаж одного з важливих підрозділів підприємства робить істотний вплив на фінансову звітність і не відображена в ній або відображена неналежним чином, то він повинен сформувати умовно-позитивний або негативний висновок про фінансову звітність перевіряється організації або відмовитися від висловлення думки про достовірність фінансової звітності.

Таким чином, якщо при читанні протоколів аудитор виявив, що не було рішення Ради директорів з приводу продажу одного з важливих підрозділів підприємства, то необхідно:

- Оцінити впливу вплив цього факту на фінансову звітність перевіряється організації;

- Проаналізувати можливі наслідки для інших аспектів аудиту;

- Переглянути оцінки системи внутрішнього контролю клієнта та оцінку ризиків і відповідно з переглянутими оцінками уточнити характер і масштаби аудиторських процедур;

- Документально оформити виявлені обставини і обговорити їх з

керівництвом об'єкта аудиту;

- Якщо цей факт робить істотний вплив на фінансову звітність і може відбитися на господарській діяльності акціонерного товариства, то необхідно сформувати умовно-позитивний або негативний висновок про фінансову звітність перевіряється організації або відмовитися від висловлення думки про достовірність фінансової звітності.

2. Складання програми аудиту формування статутного капіталу

Одним з етапів проведення аудиторської перевірки господарської діяльності економічного суб'єкта є аудит формування статутного капіталу.

Метою аудиторської перевірки статутного капіталу є формування думки про достовірність даних показників бухгалтерської звітності, що відображають стан статутного капіталу, і відповідно методології його обліку нормативним актам [16].

Роботу доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління організації, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Для виконання поставлених програмою завдань аналізуються наступні джерела:

основні законодавчі та інструктивні документи, що регулюють правовий статус організації, питання формування та обліку статутного капіталу;

установчі документи;

бухгалтерська звітність;

регістри синтетичного та аналітичного обліку статутного капіталу;

первинні документи з формування статутного капіталу.

Для перевірки на відповідність нормативним актам повинен бути сформований пакет нормативних документів, що регулюють встановлені правила обліку статутного капіталу. Такий пакет комплектується з урахуванням специфіки діяльності клієнта.

Перевірка установчих документів, облікових і звітних даних про формування статутного капіталу здійснюється за програмою, представленою нижче.