ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Зміст
1. Поняття економічного аналізу 3
2. Характеристика основних прийомів і методів економічного
аналізу 7
3. Методика факторного аналізу 11
4. Література 22
1. Поняття економічного аналізу
Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, що базуються на законах розвитку і функціонування систем і спрямованих на пізнання методології оцінки, діагностики та прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.
Кожна наука має свій предмет. Під предметом економічного аналізу розуміються господарські процеси підприємств, їх соціально-економічна ефективність і кінцеві фінансові результати діяльності, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів, що знаходять відображення через систему економічної інформації.
Предмет економічного аналізу визначає стоять перед ним завдання.
Серед основних виділимо:
· Підвищення науково-економічної обгрунтованості бізнес-планів, бізнес-процесів і нормативів у процесі їх розробки;
· Об'єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів, бізнес-процесів та дотримання нормативів;
· Визначення ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів;
· Контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку;
· Виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу;
· Перевірка оптимальності управлінських рішень.
Економічний аналіз є необхідним елементом управління економікою. Залежно від потреб управління можна виділити види аналізу (табл.1).
На практиці окремі види економічного аналізу зустрічаються рідко.
У процесі управління для обгрунтування прийнятих рішень використовується сукупність різних видів економічного аналізу. Наприклад, ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства. У цих умовах важлива роль відводиться оперативному аналізу. Його відмінними рисами є комплексність, комп'ютерна обробка оперативних інформаційних масивів, використання його результатів на рівні окремих функціональних служб підприємства у вигляді орієнтованої фрагментарної інформації.
Таблиця 1
Класифікація видів економічного аналізу
Метод економічного аналізу являє собою спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх плавному розвитку.
Характерними рисами методу економічного аналізу є:
· Визначення системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність організацій;
· Встановлення співпідпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних), на них впливають;
· Виявлення форми взаємозв'язку між факторами;
· Вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку;
· Кількісний вимір впливу чинників на сукупний показник.
Сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, складає методику економічного аналізу.
Методика економічного аналізу базується на перетині трьох областей знань: економіки, статистики та математики.
До економічних методів аналізу відносять порівняння, угрупування, балансовий і графічний методи.
Статистичні методи включають в себе використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз та ін
Математичні методи можна розділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики і оптимального програмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій та прийняття рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).
2. Характеристика основних прийомів і методів економічного аналізу
Порівняння - зіставлення досліджуваних даних і фактів господарського життя. Розрізняють горизонтальний порівняльний аналіз, який застосовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового; вертикальний порівняльний аналіз, який використовується для вивчення структури економічних явищ; трендовий аналіз, застосовуваний при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року , тобто при дослідженні рядів динаміки.
Обов'язковою умовою порівняльного аналізу є порівнянність порівнюваних показників, що припускає:
· Єдність об'ємних, вартісних, якісних, структурних показників;
· Єдність періодів часу, за які проводиться порівняння;
· Порівнянність умов виробництва;
· Порівнянність методики обчислення показників.
Середні величини - обчислюються на основі масових даних про якісно однорідних явищах. Вони допомагають визначати загальні закономірності і тенденції у розвитку економічних процесів.
Угруповання - використовуються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відбивається однорідними показниками і різними значеннями (характеристика парку устаткування за термінами введення в експлуатацію, за місцем експлуатації, за коефіцієнтом змінності тощо)
Балансовий метод полягає в порівнянні, порівняння двох комплексів показників, які прагнуть до певного рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник.
Наприклад, при аналізі забезпеченості підприємства сировиною порівнюють потреба в сировині, джерела покриття потреби і визначають балансуючий показник - дефіцит або надлишок сировини.
Як допоміжний, балансовий метод використовується для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Якщо сума впливу факторів на результативний показник дорівнює його відхилення від базового значення, то, отже, розрахунки проведені правильно. Відсутність рівності свідчить про неповну врахуєте чинників або про допущені помилки:
,
де у - результативний показник; x - фактори;
- Відхилення результативного показника за рахунок фактора х i.
Балансовий метод застосовують також для визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомо вплив інших факторів:
.
Графічний спосіб. Графіки є масштабним зображенням показників та їх залежності за допомогою геометричних фігур.
Графічний спосіб не має в аналізі самостійного значення, а використовується для ілюстрації вимірювань.
Індексний метод грунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня, взятому в якості бази порівняння. Статистика називає кілька видів індексів, які застосовуються при аналізі: агрегатні, арифметичні, гармонійні і т.д.
Використавши індексні перерахунки і побудувавши часовий ряд, що характеризує, наприклад, випуск промислової продукції у вартісному вираженні, можна кваліфіковано проаналізувати явища динаміки.
Метод кореляційного і регресійного (стохастичного) аналізу широко використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками не знаходяться у функціональній залежності, тобто зв'язок проявляється не в кожному окремому випадку, а в певній залежності.
За допомогою кореляції вирішуються два головні завдання:
· Складається модель діючих факторів (рівняння регресії);
· Дається кількісна оцінка тісноти зв'язків (коефіцієнт кореляції).
Матричні моделі являють собою схематичне відображення економічного явища чи процесу з допомогою наукової абстракції. Найбільшого поширення тут отримав метод аналізу «витрати-випуск», що будується з шахової схемою і дозволяє в найбільш компактній формі представити взаємозв'язок витрат і результатів виробництва.
Математичне програмування - це основний засіб вирішення завдань щодо оптимізації виробничо-господарської діяльності.
Метод дослідження операцій спрямований на вивчення економічних систем, в тому числі виробничо-господарської діяльності підприємств, з метою визначення такого поєднання структурних взаємопов'язаних елементів систем, що найбільшою мірою дозволить визначити найкращий економічний показник з ряду можливих.
Теорія ігор як розділ дослідження операцій - це теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси.
3. Методика факторного аналізу
Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств знаходяться у взаємозв'язку і взаємозумовленості. Одні з них безпосередньо пов'язані між собою, інші побічно. Звідси важливим методологічним питанням в економічному аналізі є вивчення та вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників.
Під економічним факторним аналізом розуміється поступовий перехід від вихідної факторної системи до кінцевої факторної системи, розкриття повного набору прямих, кількісно вимірних факторів, що впливають на зміну результативного показника.
За характером взаємозв'язку між показниками розрізняють методи детермінованого і стохастичного факторного аналізу.
Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу чинників, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер.
Основні властивості детермінованого підходу до аналізу:
· Побудова детермінованої моделі шляхом логічного аналізу;
· Наявність повної (жорсткої) зв'язку між показниками;
· Неможливість розподілу результатів впливу одночасно діючих факторів, які не піддаються об'єднанню в одній моделі;
· Вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді.
Розрізняють чотири типи детермінованих моделей:
Адитивні моделі являють собою алгебраїчну суму показників і мають вигляд
.
До таких моделей, наприклад, відносяться показники собівартості у взаємозв'язку з елементами витрат на виробництво і до статей витрат; показник обсягу виробництва продукції в його взаємозв'язку з обсягом випуску окремих виробів або обсягу випуску в окремих підрозділах.
Мультиплікативні моделі в узагальненому вигляді можуть бути представлені формулою
.
Прикладом мультиплікативної моделі є двофакторна модель обсягу реалізації
,
де Ч - середньооблікова чисельність працівників;
CB - середній виробіток на одного працівника.
Кратні моделі:
.
Прикладом кратної моделі служить показник терміну оборотності товарів (у днях). Т ОБ.Т:
,
де З Т - середній запас товарів; О Р - одноденний обсяг реалізації.
Змішані моделі являють собою комбінацію перерахованих вище моделей і можуть бути описані за допомогою спеціальних виразів:
Прикладами таких моделей служать показники витрат на 1 грн. товарної продукції, показники рентабельності і ін
Для вивчення залежності між показниками і кількісного виміру безлічі факторів, що вплинули на результативний показник, наведемо загальні правила перетворення моделей з метою включення нових факторних показників.
Для деталізації узагальнюючого факторного показника на його складові, які становлять інтерес для аналітичних розрахунків, використовують прийом подовження факторної системи.
Якщо вихідна факторна модель
, А 
, То модель набуде вигляду 
.
Для виділення деякого числа нових факторів і побудови необхідних для розрахунків факторних показників застосовують прийом розширення факторних моделей. При цьому чисельник і знаменник множаться на одне і теж число:
.
Для побудови нових факторних показників застосовують прийом скорочення факторних моделей. При використанні даного прийому чисельник і знаменник ділять на одне і те ж число.
.
Деталізація факторного аналізу багато в чому визначається числом факторів, вплив яких можна кількісні оцінити, тому велике значення в аналізі мають багатофакторні мультиплікативні моделі. В основі їхньої побудови лежать наступні принципи:
· Місце кожного фактора в моделі повинно відповідати його ролі у формуванні результативного показника;
· Модель повинна будуватися з двухфакторной повної моделі шляхом послідовного розчленування факторів, як правило якісних, на складові;
· При написанні формули багатофакторної моделі фактори повинні розташовуватися зліва направо у порядку їх заміни.
Побудова факторної моделі - перший етап детермінованого аналізу. Далі визначають спосіб оцінки впливу факторів.
Спосіб ланцюгових підстановок полягає у визначенні ряду проміжних значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів на звітні. Цей спосіб грунтується на елімінування. Елімінувати - значить усунути, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника, крім одного. При цьому виходячи з того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного, тобто спочатку змінюється один фактор, а всі інші залишаються без зміни. потім змінюються два при незмінності інших і т.д.
У загальному вигляді застосування способу ланцюгових постановок можна описати таким чином:
де a 0, b 0, c 0 - базисні значення факторів, що впливають на узагальнюючий показник у;
a 1, b 1, c 1 - фактичні значення факторів;
y a, y b, - проміжні зміни результуючого показника, пов'язаного зі зміною факторів а, b, відповідно.
Загальна зміна Dу = у 1-у 0 складається із суми змін результуючого показника за рахунок зміни кожного фактора при фіксованих значеннях інших факторів:
Розглянемо приклад:
Таблиця 2
Вихідні дані для факторного аналізу
Аналіз впливу на обсяг товарної продукції кількості працівників та їх вироблення проведемо описаним вище способом на основі даних табл.2. Залежність обсягу товарної продукції від даних факторів можна описати за допомогою мультиплікативної моделі:
Зміст
1. Поняття економічного аналізу 3
2. Характеристика основних прийомів і методів економічного
аналізу 7
3. Методика факторного аналізу 11
4. Література 22
1. Поняття економічного аналізу
Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, що базуються на законах розвитку і функціонування систем і спрямованих на пізнання методології оцінки, діагностики та прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.
Кожна наука має свій предмет. Під предметом економічного аналізу розуміються господарські процеси підприємств, їх соціально-економічна ефективність і кінцеві фінансові результати діяльності, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів, що знаходять відображення через систему економічної інформації.
Предмет економічного аналізу визначає стоять перед ним завдання.
Серед основних виділимо:
· Підвищення науково-економічної обгрунтованості бізнес-планів, бізнес-процесів і нормативів у процесі їх розробки;
· Об'єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів, бізнес-процесів та дотримання нормативів;
· Визначення ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів;
· Контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку;
· Виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу;
· Перевірка оптимальності управлінських рішень.
Економічний аналіз є необхідним елементом управління економікою. Залежно від потреб управління можна виділити види аналізу (табл.1).
На практиці окремі види економічного аналізу зустрічаються рідко.
У процесі управління для обгрунтування прийнятих рішень використовується сукупність різних видів економічного аналізу. Наприклад, ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства. У цих умовах важлива роль відводиться оперативному аналізу. Його відмінними рисами є комплексність, комп'ютерна обробка оперативних інформаційних масивів, використання його результатів на рівні окремих функціональних служб підприємства у вигляді орієнтованої фрагментарної інформації.
Таблиця 1
Класифікація видів економічного аналізу
| Ознака класифікації | Вид аналізу |
| По функціях управління | |
| Рівень інформаційного забезпечення | · Внутрішній управлінський аналіз · Зовнішній фінансовий аналіз |
| Зміст процесу управління | · Перспективний (попередній) аналіз · Ретроспективний (наступний) аналіз · Оперативний аналіз · Підсумковий (заключний) аналіз |
| Характер об'єктів управління | · Аналіз стадій розширеного відтворення · Галузевий аналіз · Аналіз відомств і підприємств · Аналіз складових елементів виробництва і виробничих відносин |
| Інші види класифікації | |
| Суб'єкти аналізу | · Аналіз за завданням керівництва та економічних служб · Аналіз за завданням власників і органів управління · Аналіз за завданням контрагентів (постачальників, покупців, кредитних і фінансових органів) |
| Періодичність | · Річний аналіз · Квартальний аналіз · Місячний аналіз · Декадний аналіз · Щоденний аналіз |
| Зміст і повнота досліджуваних питань | · Повний аналіз · Локальний аналіз · Тематичний аналіз |
| Методи вивчення об'єкта | · Комплектний аналіз · Системний аналіз · Порівняльний аналіз · Суцільний аналіз · Вибірковий аналіз |
| Ступінь автоматизації робіт | · Аналіз з використанням ПЕОМ · Аналіз без застосування ПЕОМ |
Характерними рисами методу економічного аналізу є:
· Визначення системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність організацій;
· Встановлення співпідпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних), на них впливають;
· Виявлення форми взаємозв'язку між факторами;
· Вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку;
· Кількісний вимір впливу чинників на сукупний показник.
Сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, складає методику економічного аналізу.
Методика економічного аналізу базується на перетині трьох областей знань: економіки, статистики та математики.
До економічних методів аналізу відносять порівняння, угрупування, балансовий і графічний методи.
Статистичні методи включають в себе використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз та ін
Математичні методи можна розділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики і оптимального програмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій та прийняття рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).
2. Характеристика основних прийомів і методів економічного аналізу
Порівняння - зіставлення досліджуваних даних і фактів господарського життя. Розрізняють горизонтальний порівняльний аналіз, який застосовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового; вертикальний порівняльний аналіз, який використовується для вивчення структури економічних явищ; трендовий аналіз, застосовуваний при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року , тобто при дослідженні рядів динаміки.
Обов'язковою умовою порівняльного аналізу є порівнянність порівнюваних показників, що припускає:
· Єдність об'ємних, вартісних, якісних, структурних показників;
· Єдність періодів часу, за які проводиться порівняння;
· Порівнянність умов виробництва;
· Порівнянність методики обчислення показників.
Середні величини - обчислюються на основі масових даних про якісно однорідних явищах. Вони допомагають визначати загальні закономірності і тенденції у розвитку економічних процесів.
Угруповання - використовуються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відбивається однорідними показниками і різними значеннями (характеристика парку устаткування за термінами введення в експлуатацію, за місцем експлуатації, за коефіцієнтом змінності тощо)
Балансовий метод полягає в порівнянні, порівняння двох комплексів показників, які прагнуть до певного рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник.
Наприклад, при аналізі забезпеченості підприємства сировиною порівнюють потреба в сировині, джерела покриття потреби і визначають балансуючий показник - дефіцит або надлишок сировини.
Як допоміжний, балансовий метод використовується для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Якщо сума впливу факторів на результативний показник дорівнює його відхилення від базового значення, то, отже, розрахунки проведені правильно. Відсутність рівності свідчить про неповну врахуєте чинників або про допущені помилки:
де у - результативний показник; x - фактори;
Балансовий метод застосовують також для визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомо вплив інших факторів:
Графічний спосіб. Графіки є масштабним зображенням показників та їх залежності за допомогою геометричних фігур.
Графічний спосіб не має в аналізі самостійного значення, а використовується для ілюстрації вимірювань.
Індексний метод грунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня, взятому в якості бази порівняння. Статистика називає кілька видів індексів, які застосовуються при аналізі: агрегатні, арифметичні, гармонійні і т.д.
Використавши індексні перерахунки і побудувавши часовий ряд, що характеризує, наприклад, випуск промислової продукції у вартісному вираженні, можна кваліфіковано проаналізувати явища динаміки.
Метод кореляційного і регресійного (стохастичного) аналізу широко використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками не знаходяться у функціональній залежності, тобто зв'язок проявляється не в кожному окремому випадку, а в певній залежності.
За допомогою кореляції вирішуються два головні завдання:
· Складається модель діючих факторів (рівняння регресії);
· Дається кількісна оцінка тісноти зв'язків (коефіцієнт кореляції).
Матричні моделі являють собою схематичне відображення економічного явища чи процесу з допомогою наукової абстракції. Найбільшого поширення тут отримав метод аналізу «витрати-випуск», що будується з шахової схемою і дозволяє в найбільш компактній формі представити взаємозв'язок витрат і результатів виробництва.
Математичне програмування - це основний засіб вирішення завдань щодо оптимізації виробничо-господарської діяльності.
Метод дослідження операцій спрямований на вивчення економічних систем, в тому числі виробничо-господарської діяльності підприємств, з метою визначення такого поєднання структурних взаємопов'язаних елементів систем, що найбільшою мірою дозволить визначити найкращий економічний показник з ряду можливих.
Теорія ігор як розділ дослідження операцій - це теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси.
3. Методика факторного аналізу
Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств знаходяться у взаємозв'язку і взаємозумовленості. Одні з них безпосередньо пов'язані між собою, інші побічно. Звідси важливим методологічним питанням в економічному аналізі є вивчення та вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників.
Під економічним факторним аналізом розуміється поступовий перехід від вихідної факторної системи до кінцевої факторної системи, розкриття повного набору прямих, кількісно вимірних факторів, що впливають на зміну результативного показника.
За характером взаємозв'язку між показниками розрізняють методи детермінованого і стохастичного факторного аналізу.
Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу чинників, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер.
Основні властивості детермінованого підходу до аналізу:
· Побудова детермінованої моделі шляхом логічного аналізу;
· Наявність повної (жорсткої) зв'язку між показниками;
· Неможливість розподілу результатів впливу одночасно діючих факторів, які не піддаються об'єднанню в одній моделі;
· Вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді.
Розрізняють чотири типи детермінованих моделей:
Адитивні моделі являють собою алгебраїчну суму показників і мають вигляд
До таких моделей, наприклад, відносяться показники собівартості у взаємозв'язку з елементами витрат на виробництво і до статей витрат; показник обсягу виробництва продукції в його взаємозв'язку з обсягом випуску окремих виробів або обсягу випуску в окремих підрозділах.
Мультиплікативні моделі в узагальненому вигляді можуть бути представлені формулою
Прикладом мультиплікативної моделі є двофакторна модель обсягу реалізації
де Ч - середньооблікова чисельність працівників;
CB - середній виробіток на одного працівника.
Кратні моделі:
Прикладом кратної моделі служить показник терміну оборотності товарів (у днях). Т ОБ.Т:
де З Т - середній запас товарів; О Р - одноденний обсяг реалізації.
Змішані моделі являють собою комбінацію перерахованих вище моделей і можуть бути описані за допомогою спеціальних виразів:
Прикладами таких моделей служать показники витрат на 1 грн. товарної продукції, показники рентабельності і ін
Для вивчення залежності між показниками і кількісного виміру безлічі факторів, що вплинули на результативний показник, наведемо загальні правила перетворення моделей з метою включення нових факторних показників.
Для деталізації узагальнюючого факторного показника на його складові, які становлять інтерес для аналітичних розрахунків, використовують прийом подовження факторної системи.
Якщо вихідна факторна модель
Для виділення деякого числа нових факторів і побудови необхідних для розрахунків факторних показників застосовують прийом розширення факторних моделей. При цьому чисельник і знаменник множаться на одне і теж число:
Для побудови нових факторних показників застосовують прийом скорочення факторних моделей. При використанні даного прийому чисельник і знаменник ділять на одне і те ж число.
Деталізація факторного аналізу багато в чому визначається числом факторів, вплив яких можна кількісні оцінити, тому велике значення в аналізі мають багатофакторні мультиплікативні моделі. В основі їхньої побудови лежать наступні принципи:
· Місце кожного фактора в моделі повинно відповідати його ролі у формуванні результативного показника;
· Модель повинна будуватися з двухфакторной повної моделі шляхом послідовного розчленування факторів, як правило якісних, на складові;
· При написанні формули багатофакторної моделі фактори повинні розташовуватися зліва направо у порядку їх заміни.
Побудова факторної моделі - перший етап детермінованого аналізу. Далі визначають спосіб оцінки впливу факторів.
Спосіб ланцюгових підстановок полягає у визначенні ряду проміжних значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів на звітні. Цей спосіб грунтується на елімінування. Елімінувати - значить усунути, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника, крім одного. При цьому виходячи з того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного, тобто спочатку змінюється один фактор, а всі інші залишаються без зміни. потім змінюються два при незмінності інших і т.д.
У загальному вигляді застосування способу ланцюгових постановок можна описати таким чином:
де a 0, b 0, c 0 - базисні значення факторів, що впливають на узагальнюючий показник у;
a 1, b 1, c 1 - фактичні значення факторів;
y a, y b, - проміжні зміни результуючого показника, пов'язаного зі зміною факторів а, b, відповідно.
Загальна зміна Dу = у 1-у 0 складається із суми змін результуючого показника за рахунок зміни кожного фактора при фіксованих значеннях інших факторів:
Розглянемо приклад:
Таблиця 2
Вихідні дані для факторного аналізу
| Показники | Умовні позначення | Базисні значення (0) | Фактичні значення (1) | Зміна | |
| Абсолютна (+, -) | Відносне (%) | ||||
| Обсяг товарної продукції, тис. руб. | ТП | 2920 | 3400 | +480 | 116,40 |
| Кількість працівників, чол | Ч | 20 | 25 | +5 | 125,00 |
| Виробіток на одного працюючого, тис. руб. | СВ | 146 | 136 | -10 | 93,15 |
Тоді вплив зміни величини кількості працівників на узагальнюючий показник можна розрахувати за формулою:
Далі визначимо вплив зміни виробітку працівників на узагальнюючий показник
Таким чином, на зміну обсягу товарної продукції позитивний вплив справила зміна на 5 осіб чисельності працівників, що викликало збільшення обсягу продукції на 730 тис. руб. і негативний вплив зробило зниження виробітку на 10 тис. руб., що викликало зниження обсягу на 250 тис. руб. Сумарний вплив двох факторів призвело до збільшення обсягу продукції на 480 тис. руб.
Переваги даного способу: універсальність застосування, простота розрахунків.
Недолік методу полягає в тому, що, залежно від обраного порядку заміни факторів, результати факторного розкладання мають різні значення. Це пов'язано з тим, що в результаті застосування цього методу утворюється якийсь нерозкладний залишок, який додається до величина впливу останнього фактора. На практиці точністю оцінки факторів нехтують, висуваючи на перший план відносну значимість впливу того чи іншого чинника. Однак існують певні правила, що визначають послідовність підстановки:
· За наявності в факторної моделі кількісних і якісних показників в першу чергу розглядається зміна кількісних факторів;
· Якщо модель представлена кількома кількісними та якісними показниками, послідовність підстановки визначається шляхом логічного аналізу.
Під кількісним чинниками при аналізі розуміють ті, які виражають кількісну визначеність явищ і можуть бути отримані шляхом безпосереднього обліку (кількість робочих, верстатів, сировини тощо).
Якісні чинники визначають внутрішні якості, ознаки та особливості досліджуваних явищ (продуктивність праці, якість продукції, середня тривалість робочого дня і т.д.).
Спосіб абсолютних різниць є модифікацією способу ланцюгової підстановки. Зміна результативного показника за рахунок кожного фактора способом різниць визначається як добуток відхилення досліджуваного фактора на базисне або звітне значення іншого чинника залежно від обраної послідовності підстановки:
Спосіб відносних різниць застосовується для вимірювання впливу факторів на приріст результативного показника в мультиплікативних та змішаних моделях виду у = (а - в). С. Він використовується у випадках, коли вихідні дані містять певні раніше відносні відхилення факторних показників у відсотках.
Для мультиплікативних моделей типу у = а. В. З методика аналізу наступна:
· Знаходять відносне відхилення кожного факторного показника:
· Визначають відхилення результативного показника у за рахунок кожного фактору
Приклад. Скориставшись даними табл. 2, проведемо аналіз способом відносних різниць. Відносні відхилення розглянутих факторів складуть:
Розрахуємо вплив на обсяг товарної продукції кожного фактора:
Результати розрахунків ті ж, що і при використанні попереднього способу.
Інтегральний метод дозволяє уникнути недоліків, притаманних методу ланцюгової підстановки, і не вимагає застосування прийомів з розподілу нерозкладного залишку за факторами, тому що в ньому діє логарифмічний закон перерозподілу факторних навантажень. Інтегральний метод дозволяє досягти повного розкладання результативного показника за факторами і носить універсальний характер, тобто застосуємо до мультиплікативним, кратним і змішаних моделей. Операція обчислення визначеного інтеграла вирішується за допомогою ПЕОМ і зводиться до побудови Фундаментальний вираз, які залежать від виду функції або моделі факторної системи.
Можна використовувати також вже сформовані робочі формули, наведені в спеціальній літературі [4]:
1. Модель виду
:
2. Модель виду
:
3. Модель виду
:
4. Модель виду
:
Розглянемо можливість використання основних методів детермінованого аналізу, узагальнивши вищевикладене у вигляді матриці (табл. 3).
Таблиця 3
Матриця застосування способів детермінованого факторного аналізу
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгівельної діяльності. Навчальний посібник. - М.: «Справа і Сервіс», 2000.
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості під ред. В.І. Стражева. - Мн. Обчислюємо. шк., 1999.
3. Абрютина М.С. Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчально-практичний посібник. - М.: «Справа і Сервіс», 1998.
4. Баканов М.І. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Підручник Фінанси і статистика, 1997.
5. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Видавництво «Бухгалтерський облік», 1998.
6. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит в умовах ринку. - М.: Перспектива, 1992.
7. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності в торгівлі: Підручник для вузів. - Мн. Обчислюємо. шк., 1995.
8. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності підприємств громадського харчування: Навчально-практичний посібник. - Мн.: «Фінанси, облік, аудит», 1998.
9. Ковальов В.В., Патров В.В. Як читати баланс. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
10. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1996.
11. Любушин М.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.
12. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - Ростов н / Д.: Видавництво Зростання., Ун-ту, 1994.
13. Методика економічного аналізу промислового підприємства (об'єднання). / Под ред. Бужінекого А.І., Шеремета А.Д. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
14. Негашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку. -М. Обчислюємо. шк. , 1997.
15. Палій В.Ф., Суздальцева Л.П. Техніко-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств. - М.: Машинобудування, 1989.
16. Пєшкова Є.П. Маркетинговий аналіз діяльності фірми. - М.: «Ось-89», 1998.
17. Ріполь-Сарагосі Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. -М.: Видавництво Пріор, 1999.
18. Рішар Жак. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства. -М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997.
19. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. -Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1998.
20. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК: Навчальний посібник. - Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1999.
21. Шишкін О.К., Мікрюков В.А., Дишкант І.Д. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
22. Шеремет А.Д. Комплексний економічний аналіз діяльності підприємства (питання методології). - М.: Економіка, 1974.
23. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналіз підприємства. - М.: Инфра-М, 1996.
24. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра - М, 1999.
25. Економіко-математичні методи в аналізі господарської діяльності підприємств і об'єднань. - М.: Фінанси і статистика, 1982
Далі визначимо вплив зміни виробітку працівників на узагальнюючий показник
Таким чином, на зміну обсягу товарної продукції позитивний вплив справила зміна на 5 осіб чисельності працівників, що викликало збільшення обсягу продукції на 730 тис. руб. і негативний вплив зробило зниження виробітку на 10 тис. руб., що викликало зниження обсягу на 250 тис. руб. Сумарний вплив двох факторів призвело до збільшення обсягу продукції на 480 тис. руб.
Переваги даного способу: універсальність застосування, простота розрахунків.
Недолік методу полягає в тому, що, залежно від обраного порядку заміни факторів, результати факторного розкладання мають різні значення. Це пов'язано з тим, що в результаті застосування цього методу утворюється якийсь нерозкладний залишок, який додається до величина впливу останнього фактора. На практиці точністю оцінки факторів нехтують, висуваючи на перший план відносну значимість впливу того чи іншого чинника. Однак існують певні правила, що визначають послідовність підстановки:
· За наявності в факторної моделі кількісних і якісних показників в першу чергу розглядається зміна кількісних факторів;
· Якщо модель представлена кількома кількісними та якісними показниками, послідовність підстановки визначається шляхом логічного аналізу.
Під кількісним чинниками при аналізі розуміють ті, які виражають кількісну визначеність явищ і можуть бути отримані шляхом безпосереднього обліку (кількість робочих, верстатів, сировини тощо).
Якісні чинники визначають внутрішні якості, ознаки та особливості досліджуваних явищ (продуктивність праці, якість продукції, середня тривалість робочого дня і т.д.).
Спосіб абсолютних різниць є модифікацією способу ланцюгової підстановки. Зміна результативного показника за рахунок кожного фактора способом різниць визначається як добуток відхилення досліджуваного фактора на базисне або звітне значення іншого чинника залежно від обраної послідовності підстановки:
Спосіб відносних різниць застосовується для вимірювання впливу факторів на приріст результативного показника в мультиплікативних та змішаних моделях виду у = (а - в). С. Він використовується у випадках, коли вихідні дані містять певні раніше відносні відхилення факторних показників у відсотках.
Для мультиплікативних моделей типу у = а. В. З методика аналізу наступна:
· Знаходять відносне відхилення кожного факторного показника:
· Визначають відхилення результативного показника у за рахунок кожного фактору
Приклад. Скориставшись даними табл. 2, проведемо аналіз способом відносних різниць. Відносні відхилення розглянутих факторів складуть:
Розрахуємо вплив на обсяг товарної продукції кожного фактора:
Результати розрахунків ті ж, що і при використанні попереднього способу.
Інтегральний метод дозволяє уникнути недоліків, притаманних методу ланцюгової підстановки, і не вимагає застосування прийомів з розподілу нерозкладного залишку за факторами, тому що в ньому діє логарифмічний закон перерозподілу факторних навантажень. Інтегральний метод дозволяє досягти повного розкладання результативного показника за факторами і носить універсальний характер, тобто застосуємо до мультиплікативним, кратним і змішаних моделей. Операція обчислення визначеного інтеграла вирішується за допомогою ПЕОМ і зводиться до побудови Фундаментальний вираз, які залежать від виду функції або моделі факторної системи.
Можна використовувати також вже сформовані робочі формули, наведені в спеціальній літературі [4]:
1. Модель виду
2. Модель виду
3. Модель виду
4. Модель виду
Розглянемо можливість використання основних методів детермінованого аналізу, узагальнивши вищевикладене у вигляді матриці (табл. 3).
Таблиця 3
Матриця застосування способів детермінованого факторного аналізу
| Моделі Способи | Мультиплікативні | Адитивні | Кратні | Змішані |
| Ланцюгової підстановки | + | + | + | + |
| Абсолютних різниць | + | - | + | - |
| Відносних різниць | + | - | - | |
| Інтегральний | + | - | + | |
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгівельної діяльності. Навчальний посібник. - М.: «Справа і Сервіс», 2000.
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості під ред. В.І. Стражева. - Мн. Обчислюємо. шк., 1999.
3. Абрютина М.С. Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчально-практичний посібник. - М.: «Справа і Сервіс», 1998.
4. Баканов М.І. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Підручник Фінанси і статистика, 1997.
5. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Видавництво «Бухгалтерський облік», 1998.
6. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності і аудит в умовах ринку. - М.: Перспектива, 1992.
7. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності в торгівлі: Підручник для вузів. - Мн. Обчислюємо. шк., 1995.
8. Кравченко Л.М. Аналіз господарської діяльності підприємств громадського харчування: Навчально-практичний посібник. - Мн.: «Фінанси, облік, аудит», 1998.
9. Ковальов В.В., Патров В.В. Як читати баланс. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
10. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1996.
11. Любушин М.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.
12. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - Ростов н / Д.: Видавництво Зростання., Ун-ту, 1994.
13. Методика економічного аналізу промислового підприємства (об'єднання). / Под ред. Бужінекого А.І., Шеремета А.Д. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
14. Негашев Є.В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку. -М. Обчислюємо. шк. , 1997.
15. Палій В.Ф., Суздальцева Л.П. Техніко-економічний аналіз виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств. - М.: Машинобудування, 1989.
16. Пєшкова Є.П. Маркетинговий аналіз діяльності фірми. - М.: «Ось-89», 1998.
17. Ріполь-Сарагосі Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. -М.: Видавництво Пріор, 1999.
18. Рішар Жак. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства. -М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997.
19. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. -Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1998.
20. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК: Навчальний посібник. - Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1999.
21. Шишкін О.К., Мікрюков В.А., Дишкант І.Д. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
22. Шеремет А.Д. Комплексний економічний аналіз діяльності підприємства (питання методології). - М.: Економіка, 1974.
23. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналіз підприємства. - М.: Инфра-М, 1996.
24. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра - М, 1999.
25. Економіко-математичні методи в аналізі господарської діяльності підприємств і об'єднань. - М.: Фінанси і статистика, 1982