Поет і поезія в ліриці А Ахматової

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Від дивної лірики, де кожен крок - секрет,

Де прірви наліво і направо,

Де під ногою, як лист зів'ялий, слава,

Мабуть, мені спасіння немає.

А. Ахматова

"Поет в Росії більше, ніж поет", - говорить відомий вислів. Можливо, саме цим обумовлено пильну увагу до теми поета і поезії в російській літературі. Поет і натовп, поет і правда, поет і зло - роздуми про ці проблеми стали традиційними у вітчизняній поезії. Пророк, ізгой, сіяч "розумного, доброго, вічного", небожитель, слуга народу - таким уявляли собі поета великі лірики. Свій внесок у розвиток цієї теми внесла і А. Ахматова.

Думка про призначення художника органічно входить у творчість автора. Мабуть, це багато в чому обумовлено біографічними чинниками: Ахматова довгий час жила і здобула освіту в Царському Селі - Де стільки лір повішено на гілки, Але й моєї начебто місце є ...

Всією своєю творчістю протягом всього свого життя Ахматової доводилося спростовувати думку про те, "що бути поетом жінці безглуздість". І справді, за три століття російської поезії в ній до смішного мало жіночих імен, і жодне з них не зрівняється за силою почуття і глибиною думки, за поетичному таланту з А. Ахматової. Право на звання поета їй довелося відстоювати в тривалій боротьбі. Вона не хоче бути просто жінкою, тільки жінкою, чиє життя обмежене лише любовними переживаннями, якими б сильними вони не були: Ні, царевич, я не та, Ким мене ти бачити хочеш, І давно мої уста Чи не цілують, а пророкують.

"Одного разу пізно влітку" героїня зустрічає свою Музу, і з тих пір вони нерозлучні, як сестри. Муза Ахматової - смаглява іноземка; цей образ сходить, ймовірно, до, "смаглявою леді" шекспірівських сонетів. При цьому Муза - не тільки подруга, але і суперниця; любов і поезія панують над душею героїні по черзі: то Муза віднімає "золоте кільце" - подарунок коханого, то любов заважає прояву поетичного дару: І я не можу злетіти, А з дитинства була крилатою .

Відносини героїні та її Музи складаються далеко не безхмарно. "Муза пішла по дорозі", - пише Ахматова: земний світ надто убогий для неї, він представляється могилою, де нічим дихати. Іноді Муза втрачає свій веселий норов, свою силу. В очікуванні небесної гості "життя, здається, висить на волосинці", і забуваються почесті, свобода, юність. Муза - це безсоння і голос совісті, чиє тягар змушена нести героїня все життя, це болісна лихоманка і тягар, але, на жаль, є не дуже часто: Як і жити мені з цією тягарем, А ще називають Музою, Кажуть: "Ти з нею на лузі ... "Кажуть:" Божественний лепет ... "Жорсткіше, ніж лихоманка, оттреплет, І знову весь рік ні гу-гу.

Поезія, безсумнівно, створюється для того, щоб обпалювати серця людей, щоб сіяти в їхніх душах добро і правду, - у своєму розумінні високого призначення поезії Ахматова підхоплює ідеї великих попередників, Пушкіна і Некрасова. Життя і кохання короткі, а мистецтво вічне - про поезію, про пісню ці рядки: Дозволь мені світу подарувати Те, що любові нетлінний.

Поезія (як і любов, втім) для Ахматової не тільки радісний дар, а й страждання, катування, від якої часто хочеться відректися; але звільнення неможливо, бо "жага співи" - невід'ємна частина самого існування героїні: Я так молилася: "Утоли Глуху спрагу песнопен'я! "Але немає земній від землі І не було освобожденья.

Дар поета - його багатство, Богом дане, але поет приречений не збирати його, а марнувати. Завдання поета - невдячна, але благородна, вона схожа на Христової. Подібно Христу, поет іде по світу - один, - щоб творити свою благу справу. І, подібно до Христа, він приречений за це дізнатися "учнів зловтішне ми з тебе і байдужість натовпу".

Слава представляється героїні неминучим супутником таланту, "Зів'яле листя" у нього під ногою або ж настирливої ​​гостею, брязкальцем, тріщали над вухом. Героїні не страшно забуття: Забудуть? - Ось чим здивували! Мене забували сто разів ...

Муза - птах Фенікс, знов і знов повстає з попелу, щоб жити і творити, і їй не загрожує забуття.

Іноді поетеса сприймає свій дар як трагічну позначку долі, що пророкують катастрофи та загибель близьким: Я загибель накликала милим ...

Таке її ремесло.

Його таємниці автор розкриває в циклі, так і названий ном - "Таємниці ремесла". Процес творчості постає героїні як якась знемога, мрія, бачення, в якому поступово проступають слова і рими, а потім - І просто продиктовані рядки Лягають в білосніжну зошит.

Всім відомі рядки: Коли б ви знали, з якого сміття Зростають вірші, не відаючи сорому ...

У поета будь-який життєвий "сміття" Повинен перетворюватися на ліричну ситуацію. Вірші ростуть з прози життя, з чорної грунту побуту, і в цьому - справжня сутність мистецтва. Поет звідусіль, "наліво і направо", "без почуття вини", запозичує теми і образи своєї поезії. Він повинен бути ясний і відкритий для світу і читача, "розкриють навстіж".

Світ повинен повністю увійти в вірші, всі безсловесне - втілитися в них: Багато чого ще, напевно, хоче Бути оспіваним голосом моїм: Те, що, безсловесне, гуркоче, Іль у темряві підземний камінь точить ...

Для того й існує "священне ремесло" поета: З ним і без світла світу світло.

Поет і правда, поет і борг - ось ще один мотив лірики Ахматової. Громадянський пафос - невід'ємна риса її творчості. Художник не сміє піддаватися голосу, який кличе відректися від своєї Батьківщини, не сміє слухати лестощів відступників, не сміє дарувати їм свої пісні. Він завжди має бути зі своїм народом. Він - не замовкають голос пам'яті, "вічний судія" справах минулого і сьогодення, пророк, що віщає правду і тільки правду, якою б вона не була.

Великі поети, сучасники і генії давно померлі, - Шекспір, Данте, Пушкін, Блок, Пастернак, - оспівані Ахматової в її творах. Через розуміння їх творчої долі, глибинної сутності і цілей їх поезії вона йшла до визначення високого призначення мистецтва. Поетичний талант - це і божественний дар, і важкий хрест, який вимагає від несучого його величезної сили і мужності. Поет творить, щоб жити, і не може інакше.

Поезія - весь світ, і сенс життя поета тить його в словах і римах: Всесвіт перед собою, як тягар неважко в простягнутою руці ". ... Несу ...

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
13.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Ахматова а. - Поет і поезія в ліриці а. Ахматової
Поет і поезія в ліриці Маяковського
Пушкін а. с. - Поет і поезія в ліриці пушкіна
Маяковський ст. в. - Поет і поезія в ліриці маяковського
Поет і поезія
Поезія Анни Ахматової
Ахматова а. - Поезія а. Ахматової
Поет і поезія в творчості Б Пастернака
Ахматова а. - Поезія Анни Ахматової
© Усі права захищені
написати до нас