Життя Джерома Горсея, його поїздки до Росії і враження про неї, його пригоди там могли б послужити сюжетом для авантюрного роману або фільму. Наскільки мені відомо, цього до цих пір не зроблено. Його праці служать, головним чином, джерелами для вчених-істориків і суперечок між ними, але ж могли б ... Втім, судіть самі. Ось лише один з його пригод.
У 1580 році цар Іван Грозний відрядив Джерома Горсея до Англії з листами, в яких він просив англійців надіслати йому кораблі з порохом кулями та іншим озброєнням. Листи були заховані в потаємному дні дерев'яної фляги, наповненою горілкою. Горсею видали на дорогу коня і чотири сотні угорських золотих дукатів [Не зовсім ясно, про які саме монетах йде мова, тому що з XV століття в Європі будь-які золоті монети, рівні по вазі золотому угорському дукату, так і стали називати - золотими угорськими дукатами, незалежно від місця їх карбування. - Прим. Ст. Буркотун.], Які зашили в різних частинах його одягу та взуття.
Перед розставанням цар сказав йому:
"Я не стану розповідати тобі секретні відомості, тому що ти повинен проходити країни, що воюють з нами. Якщо ти потрапиш до рук наших ворогів, вони можуть змусити тебе видати таємницю. Те, що потрібно передати королеві, моєї люб'язною сестрі, міститься у флязі, і, коли ти прибудеш у безпечне місце, її можна буде відкрити. Тепер і назавжди залишайся вірним і чесним, а моєю нагородою будуть добро тобі і шана ".
Горсей упав ниць, вклонився в ноги і відправився в далеку дорогу.
У поїздці його спочатку супроводжував якийсь дворянин і двадцять слуг. Віз Горсея і його супроводжуючі прибули спочатку у Твер, де їх чекали свіжі коні і провізія. Таким же чином вони минули Новгород, Псков і прибутку до Нейгауза на кордоні з Лівонією, виконавши, за словами Горсея, шлях в шістсот миль за три дні. Якщо наш герой не бреше, то це була дуже пристойна швидкість, але якось не віриться.
Тут супроводжують покинули Горсея, побоюючись ворогів, але попросили у нього який-небудь знак про те, що вони доставили його на потрібне місце. Далі шлях Горсея лежав через землі, ворожі Росії, але ж він був англійцем і сподівався подолати всі труднощі.
Горсей за допомогою годинникового потрапив до Петропавлівської фортеці, де його відвели до коменданта. Там нашого мандрівника обшукали, адже він прибув з ворожої території, і строго допитали, але Горсей заявив, що він радий вирватися з долини нещасть (тобто Московії) і додав до цієї заяви деяку суму грошей. Порадившись з іншими офіцерами, комендант вирішив відпустити Горсея зі світом далі, давши йому конвойного. Конвойний і охорона теж зажадали для себе грошей, але Горсей поклявся, що у нього більше нічого немає.
Через три дні він добрався до острова Езель, що належав королю Данії. Там його схопили солдати-обшарпанці і доставили спочатку в Сонненбург, а потім і в головну фортецю краю Аренсбург. Комендант фортеці, старий, хворий і немічний чоловік, наказав заарештувати Горсея як шпигуна і замкнути його в брудному приміщенні, де було повно всяких комах та інших гадів, які повзали по столу і ліжка ув'язненого. Всюди була жахливий бруд, за статтю бродили півні і кури і викльовував щось смачне для себе, але Горсей звертав на все це мало уваги через страх за свою долю.
Через деякий час Горсея доставили до місцевого губернатора, який був у великій милості у датського короля. Губернатор, сидячи в оточенні варти з алебардами й мечами, допитав Горсея. Хоч Горсей і був підданим королеви Єлизавети, що складалася в дуже дружніх стосунках з Данією, це йому мало допомогло, оскільки він прибув з ворожій території. Горсея знову замкнули в тому ж приміщенні, але тут йому посміхнулася удача. Комендант фортеці Йоганн Укскюль з листів своєї дочки, яка перебувала в полоні в Москві, пізнав у Горсею того англійського джентльмена, який добре до неї там ставився. Він послав за Горсеем свого сина, який і привів його до коменданта.
Комендант ще раз уточнив ім'я свого бранця, а потім між ними відбувся наступний діалог.
Комендант:
"Я отримував різні листи від моїх друзів і одне з них - від моєї улюбленої дочки, взятої в полон царем Московії. Вона пише про ту християнської дружбу і розташуванні, яку знайшла в одному з англійських джентльменів, називає Ваше ім'я і каже, що він є посланником королеви Англії при дворі царя ".
Горсей:
"Не кличуть Вашу дочка Маделін ван Укселл (так на англійський лад переробив прізвище коменданта Горсей)?"
Комендант:
"Так, так, пане".
Горсей:
"Я той, про кого вона пише. Я добре її знаю і залишив у доброму здоров'ї при від'їзді десять днів тому".
Комендант:
"О, сер! Це моя дорога і улюблена дочка, яку я ніяк не можу викупити, хоча його величність, король Данії, писав спеціально про неї".
Комендант з сином обійняли Горсея і розплакалися від такої несподіваної зустрічі. Комендант продовжував:
"Ангел Божий послав мені Вас, і, хоча Ви з'явилися тут, не зустрівши належного управління, я зумію довести Вам мою вдячність і дружбу за Ваше добро до мене і моїм близьким. Цей острів дізнається про Ваше гідному імені і добрій справі, Ви можете наказувати мені все, що хочете ".
Положення Горсея у фортеці відразу ж різко змінилося. Його перевели в хороше приміщення, а дещо пізніше губернатор дав в його честь святковий обід. Потім губернатор забезпечив Горсея супровідними листами від свого імені і видав різні пропуску, а комендант подарував йому німецькі годинник і доручив своєму синові і кільком слугам супроводжувати його. При прощанні він попросив Горсея проявляти і надалі турботу про його дочку, але у своїх записках, наш герой більше не згадує про цю жінку, мимоволі яка врятувала йому життя.
Не могло таке подорож обійтися і без казусів. У Лівонії Горсея упізнав знайомий канонік, який здивувався його скромної почту. Він розповів супроводжували Горсея про його сучасне становище в Москві, що сильно налякало Горсея, так як це могло б сильно зашкодити йому, але все обійшлося.
Свою секретну флягу Горсей вдень носив на поясі під корсетом, а вночі вона служила йому подушкою. Та і гроші у нього ще були. Уявляєте, людини мінімум два рази обшукували військові й охоронці, але не тільки не чіпали, або не знайшли, флягу з горілкою, але і не виявили більшу частину його грошей!
З подальших неприємностей Горсея слід відзначити грубе поводження з ним короля Магнуса, який вів себе так через те, що англієць не міг пити так, як король. [Магнус, датський герцог і брат короля Фредеріка II, в 1569 році уклав союз з Іваном Грозним про створення Лівонського королівства, королем якого він і став. Іван Грозний видав за нього дочку князя Старицького Марію, свою племінницю, і дав пристойне утримання. - Прим. Ст. Буркотун.]
Горсей продовжив свій шлях через Курляндію, Кенігсберг, Данциг, Померанію і Мекленбург прибув в імперський місто Любек, де його знали за колишніми торгових справах і добре зустріли. Тут бургомістр міста та місцеве купецтво щедро обдарували Горсея за його послуги в справі звільнення багатьох співгромадян з московського полону. Бургомістр щодня надсилав Горсею м'ясо, рибу і вино всіх сортів, а представники купецтва піднесли йому прекрасний срібний посудину з позолотою і кришкою, наповнений рейхсталерамі і золотими угорськими дукатами. Горсей повернув гроші купцям, а собі залишив тільки судину. Тоді в міську книгу Любека занесли ім'я та місце народження нашого славного героя, щоб нащадки могли прочитати про це і пам'ятати про заслуги Горсея перед містом і його жителями.
Трохи пізніше, вже з Гамбурга, де його теж дуже тепло і щедро прийняв Свою, Горсей прибув, нарешті, в Англію. На батьківщині він вже зміг отримати свої цінні листи з фляги, просушити і посипала їх, щоб позбавити від запаху горілки. Корольова, коли Горсей вручав їй листи від російського царя, проте вловила неприємний запах, так що Горсею довелося розповісти про спосіб доставки цих послань, що доставило королеві кілька приємних хвилин і потішило її.
За протекцією лорда-скарбника і сера Френсіса Уолсінгема Герсей був удостоєний прийому у королеви і мав з нею кілька розмов. Королева наказала зарахувати Горсея до числа своїх охоронців, подарувала свій портрет і удостоїла поцілувати її руку.
Московська торгівельна компанія теж влаштувала Горсею хороший прийом і дарувала йому подарунки.
Королева Єлизавета вирішила задовольнити прохання російського царя про надсилання необхідних припасів, але веліла Горсею тримати все в секреті. Незабаром тринадцять кораблів з вантажем відбули до Росії. Близько мису Нордкап англійцям довелося відбити напад датського флоту, але всі кораблі без втрат прибутку в бухту Святого Миколая.
Горсей негайно відправився в Олександрівську слободу і особисто вручив Івану Грозному листа від королеви Єлизавети та її секретні доручення. Цар був задоволений успішним результатом місії Горсея, його швидкістю і діловитістю, і призначив йому зміст, пообіцявши велику милість в Москві. Всі привезені вантажі: мідь, свинець, порох, сірку, селітру та інше, - були взяті царем в скарбницю, а з англійцями цар розплатився дзвінкою монетою.
Так закінчилося це подорож Горсея.