Податкова політика держави 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ... ... ..... 5
1.1 Роль податкової політики в економічних моделях ... ... ... ... ... ..... ... .5
1.2 Завдання та типи податкової політики ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
1.3 Інструменти податкової політики ... ... ... .. ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ... 15
2.1 Критерії ефективності податкової політики ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... .15
2.2 Податкова політика в РФ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .... ... ... 19
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .... ... ... 22
Використаної літератури ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 24

Введення
Будь-якій державі для виконання своїх функцій необхідні фонди грошових коштів. Джерелом цих фінансових ресурсів можуть бути тільки кошти, які уряд збирає з фізичних та юридичних осіб.
Ці обов'язкові збори, здійснювані державою на основі державного законодавства, і є податки.
Саме таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних і фізичних осіб, які отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішим ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.
Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, податки займають важливе місце.
Крім того, будучи чинником перерозподілу національного доходу, податки покликані:
а) гасити виникаючі "збої" у системі розподілу;
б) зацікавлювати (або не зацікавлювати) людей у ​​розвитку тієї чи іншої форми діяльності.
В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику в якості визначеного регулятора впливу на негативні явища ринку.
Актуальність даної теми проявляється в тому, що податки, як і вся податкова політика, є потужним інструментом управління економікою в умовах ринку. Від того, наскільки правильно обрано напрям податкової політики, залежить ефективне функціонування всього народного господарства.
Метою курсової роботи є дослідження податкової політики держави. Для досягнення мети поставлені такі завдання:
1. Розглянути типи податкової політики
2. Розглянути інструменти податкового регулювання
3. Виявити критерії ефективності податкової політики
Предметом дослідження є податкова політика.
У даній роботі використовувалися такі методи пізнання, як масове спостереження, метод групування, абстрактно-логічний.
Над проблемою податкової політики та її вдосконалення працювали багато вчених. Серед них І. М. Багата, Евстіжеев В.І, Князєв В, Кучеров І.І. та інші.

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
1.1. Роль податкової політики в економічних моделях
Для процесу постійного поступального економічного розвитку та успішного подолання кризових явищ уряд кожної країни використовує арсенал методів, що є в системі державного впливу на економіку, відповідно до прийнятої теоретичної концепції регулювання економіки та обраною моделлю економічного розвитку. У післявоєнний період діяли три основні моделі економічного розвитку, кожна з яких відводила своє місце системі державного регулювання економіки та ролі податків і податкової політики в цьому процесі.
Перша з них - «ліберальна» модель. Найбільш послідовно ліберальна стратегія розвитку національної економіки реалізується урядами таких держав, як США і Великобританія. Уряди цих країн впливають на суб'єкти економіки в межах, мінімально необхідних для підтримки соціального і економічного порядку, а в іншому покладаються на закони ринку. Обсяг податкових вилучень встановлюється на тому мінімальному рівні, який здатний забезпечити держава фінансовими ресурсами, достатніми для виконання властивих йому функцій.
Друга модель - «планово-адміністративна економіка». Її найважливіша риса - високий рівень державного регулювання, коли практично всі підприємства належать державі і управляються органами влади директивним методом. У даній моделі економічного розвитку значення податкової політики мінімально, оскільки держава не вирішувало питання розподілу прибутку підприємства між собою, з одного боку, і власниками (акціонерами) підприємства, керуючими (вищими менеджерами) і працівниками підприємства - з іншого. Держава вилучало до бюджету основну частину прибутку юридичної особи, за винятком тієї її індивідуально встановленої для кожного підприємства частини, яка вважалася нормативно необхідної для фінансування розвитку суб'єкта господарювання згідно із затвердженим державним планом.
Третя модель - це умовно звана модель «стратегії прискореного розвитку». Вважається, що конструювання цієї моделі почалося в Японії після Другої світової війни. У рамках цієї моделі широко поширилися методи, котрі припускали керівну роль уряду у визначенні галузей, що мають найбільш високий потенціал зростання. Для податкової політики, яку застосовують країни, які сповідують найбільш високий потенціал зростання. Для податкової політики, яку застосовують країни, які сповідують стратегію прискореного розвитку, характерна велика кількість цільових податкових пільг, які покликані підвищити ефективність політики державного впливу на економіку. Крім того, основний тягар податкового тягаря перенесена за допомогою прогресивної шкали прибуткового податку з корпорацією на фізичних осіб. Таким чином, очевидно, що роль податкової політики в державному регулюванні економіки в країнах моделі «прискореного економічного розвитку» досить висока.
Всі ці три моделі схожі в одному - навіть у країнах, економічна політика яких сповідує лібералізм, існує державне регулювання економіки і податкова політика як його складова частина. Державне регулювання економіки пов'язане з виконанням державою комплексу властивих йому економічних функцій, найважливішими з яких є:
♦ забезпечення законодавчої бази і суспільної атмосфери, що сприяє ефективному функціонуванню економіки;
♦ забезпечення конкурентоспроможності економіки і захист національного виробництва;
♦ забезпечення процесу соціально справедливого перерозподілу доходів і національного багатства;
♦ оптимізація структури національної економіки за допомогою перерозподілу ресурсів по цілям, зазначеним у довгостроковій стратегії розвитку;
♦ згладжування впливу економічних циклів на національну економіку, стимулювання економічного зростання.
Всі перераховані вище функції держави в більшій чи меншій мірі відображаються у податковій політиці, що реалізовується владою за допомогою системи цілеспрямованих заходів, що проводяться в області податків та оподаткування. Прихід до влади різних політичних партій, які мають різні погляди на оподаткування і державне втручання в управління економікою, може вплинути на хід економічного розвитку або шляхом надання приватному бізнесу великих свобод, ніж раніше, або ж через інтенсифікації державних інтервенцій. Навіть у найбільш ліберальної економіки США уряд відіграє важливу роль у встановленні законодавчих кордонів економічного життя, надає послуги з підтримки правопорядку, контролює рівень забруднення навколишнього середовища і регулює підприємницьку діяльність.
Методи державного регулювання умовно поділяються на прямі і непрямі. Прямі грунтуються на владно-розпорядчих відносинах, а непрямі, до яких відноситься і політика у сфері оподаткування, передбачають створення економічної зацікавленості або незацікавленості у певних діях. Як правило, непрямі економічні методи державного регулювання більш вдало вписуються в існуючу реальність, і тому в рамках ринкової системи вони одержали найбільш широке поширення.
Вчені, які досліджували проблеми оподаткування та податкового регулювання в системі державного регулювання, давали податках різні визначення. Всі вони, однак, підкреслюють такі особливості:
♦ тісний зв'язок податків з державною владою, для якої є найважливішим джерелом доходів;
♦ примусовий, законодавчо встановлений характер платежів;
♦ вплив податків на економічні процеси.
Аналізуючи бюджети Росії і промислово-розвинених країн, не можна не відзначити той факт, що в даний час на частку податків, що є найважливішим засобом формування фінансових ресурсів держави, припадає від 70 до 90% всіх бюджетних надходжень. Таким чином, світова практика довела, що головним джерелом мобілізації коштів до скарбниці є саме податки. Звичайно, держава може використовувати для покриття витрат державні позики, але їх необхідно повертати та сплачувати відсотки, що також вимагає додаткових податкових надходжень. Крім того, держава може вдатися до випуску грошей в обіг, однак це може призвести до «розкручування маховика» інфляції і загрожує важкими економічними наслідками. У результаті залишається головне джерело державних доходів - податки.
Податкова політика є однією з найбільш гострих проблем сучасної держави, а її розробка вимагає вирішення все більш складних завдань. Одна з основних причин цього - інтеграція національних економік і всесвітня конкуренція за інвестиції. У таких умовах при інших рівних факторах деяке збільшення податкового тягаря порівняно з державами-конкурентами породжує втечу інвестицій, відповідне зменшення оподатковуваної бази і кінцеве зниження обсягу коштів, що мобілізуються до бюджетів різних рівнів. Отже, одним з факторів конкурентної боротьби за перерозподіл інвестиційних потоків є державне регулювання економіки і продумана податкова політика як його головний елемент.
Ця проблема стосується не тільки інвестицій, але і конкурентоспроможності національних виробників, оскільки податки (як непрямі, так і прямі) є ціноутворюючим фактором. Це означає, що за інших рівних умовах знаходить конкурентні переваги національне виробництво країни, податковий тягар в якій нижче, ніж у конкуруючих держав. Наприклад, зниження податків у Німеччині в результаті реформи 2000-20001 рр.. змушує в умовах інтеграції країн ЄС вживати адекватні заходи для підтримки конкурентоспроможності національного виробництва уряду Франції та Іспанії. Таким чином, можна говорити про те, що в умовах глобалізації світової економіки виникає ефект «податкового доміно». Звідси можна зробити важливий для формування національної податкової політики висновок: податкова політика будь-якої держави повинна будуватися у взаємозв'язку і під певним впливом податкових реформ, проведених країнами - великими економічними партнерами даної держави. Цей висновок має особливе значення, оскільки міжнародні організації (наприклад ОЕСР) іноді практикують застосування різних санкцій до товарів з країн, податкова система яких суперечить стандартам, прийнятим цими організаціями. Звідси очевидно, що орієнтація на нестандартну податкову систему приречена на невдачу навіть у тих випадках, коли вона представляється вельми привабливою для досягнення поточних економічних і політичних цілей.
Слід враховувати і той факт, що сутність податкової політики кожної країни визначається різними факторами, такими як загальнонаціональні цілі держави, співвідношення між різними формами власності, політичний устрій. Концепцію побудови національної економіки та національну податкову політику розробляють державні органи влади та управління, тобто стоять в даний час при владі політичні сили.
Податкова політика держави відображає тип, ступінь і мету державного втручання в економіку і змінюється в залежності від ситуації в ній. Як вже зазначалося, вона являє собою систему заходів держави у сфері податків і є складовою частиною фінансової політики. Зміст і цілі податкової політики обумовлені соціально-економічним устроєм обще6ства, соціальними групами, що стоять при владі, стратегічними цілями, що визначають розвиток національної економіки, і міжнародними зобов'язаннями у сфері державних фінансів.
1.2. Завдання та типи податкової політики
Податкова політика-сукупність здійснюваних державою заходів, спрямованих на забезпечення своєчасної та повної сплати податків і зборів, в обсягах, що дозволяють доставити йому необхідне фінансування
Завдання податкової політики зводяться до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування виникає в процесі ринкових відносин нерівності в рівнях доходів населення. Всю сукупність завдань податкової політики можна умовно розділити на три основні групи:
фіскальна - мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави необхідними для виконання його функцій фінансовими ресурсами;
економічна, чи регулююча, - спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової та підприємницької активності в країні та міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем;
контролює - контроль за діяльністю суб'єктів економіки.
Одна з основних завдань державної податкової політики на сучасному етапі - створення сприятливих умов для активної фінансово-господарської діяльності суб'єктів економіки і стимулювання економічного зростання за допомогою досягнення оптимального співвідношення між засобами, що залишаються у розпорядженні платника податків, і засобами, які перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми.
Умовно виділяють три можливих типи податкової політики:
Перший тип - високий рівень оподаткування, тобто політика, що характеризується максимальним збільшенням податкового тягаря. При виборі цього шляху неминуче виникнення ситуації, коли підвищення рівня оподаткування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.
Другий тип податкової політики - найнижчий податковий тягар, коли держава максимально враховує не лише власні фіскальні інтереси, але й інтереси платника податків. Така політика сприяє якнайшвидшому розвитку економіки, особливо її реального сектора, оскільки забезпечує найбільш сприятливий податковий та інвестиційний клімат (рівень оподаткування нижчий, ніж в інших країнах, йде широкий приплив іноземних інвестицій, в тому числі експортно-орієнтованих, і відповідно зростає рівень конкурентоспроможності національної економіки). Податковий тягар на суб'єкти підприємництва істотно пом'якшено, але державні соціальні програми значно урізані, так як бюджетні доходи скорочуються.
Третій тип - податкова політика з досить істотним рівнем оподаткування як для корпорацій, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту, існуванням безлічі державних соціальних гарантій і програм.
Для податкової політики країн, які мають довгострокову концепцію побудови національної економіки, характерні такі риси:
♦ чітке визначення проблем, що стоять перед економікою країни;
♦ ранжування цілей за ступенем їх важливості і концентрація зусиль на досягненні найбільш важливих з них
♦ проведення аналітичної роботи і вивчення зарубіжного досвіду податкових реформ, чітке уявлення про економічні результати, вигоди і втрати при здійсненні кожної з програм реформування;
оцінка ефективності реалізації подібних програм у минулому;
♦ аналіз наявних у розпорядженні інструментів;
♦ аналіз вихідних умов;
♦ коригування політики з урахуванням національної специфіки та специфіки моменту часу.
На практиці податкова політика здійснюється через податковий механізм, який являє собою сукупність організаційно-правових форм і методів управління оподаткуванням. Держава надає цьому механізму юридичну форму за допомогою податкового законодавства. Для підтримки високої ефективності державної податкової політики необхідно підтримувати певні пропорції між прямими і непрямими податками з урахуванням специфіки конкретної країни. До проблеми орієнтування податкової системи країни на прямі або непрямі податки існують два підходи. В основі першого підходу лежить положення про те, що ті фізичні та юридичні особи, які мають більш високі доходи, повинні платити й вищі податки в порівнянні з тими, хто не має в своєму розпорядженні ні високими доходами, ні за дорогу власністю (принцип платоспроможності).
Другий підхід заснований на тому, що більш високі податки повинен платити той, хто отримує більшу вигоду від експонованих суспільством послуг, що розглядається як реалізація принципу справедливості, оскільки саме ці категорії населення і повинні оплатити послуги, що представляються суспільством за рахунок бюджетних коштів. Основний недолік обох концепцій полягає в тому, що, по-перше, визначити суму тих благ, які окремі платники податків отримують від існування армії та органів охорони правопорядку, не представляється можливим, а по-друге, методики з вимірювання можливості сплати податків для кожного платника податків відсутні .
1.3. Інструменти податкової політики
Для досягнення цілей, що стоять перед податковою політикою, усунення виникаючих диспропорцій функціонування податкового механізму держава використовує різні інструменти і, зокрема, такі як конкретні види податків та їх елементи, об'єкти, суб'єкти, пільги, терміни сплати, ставки, санкції.
Специфіка інституту податкових пільг визначається видами податків, методиками розрахунку, цілями їх використання та країнами їхнього застосування. Світова практика виробила оптимальний комплекс принципів [1] організації податкового регулювання. До них, зокрема, належать такі:
♦ застосування податкових пільг не носить виборчого характеру;
інвестиційні пільги надаються виключно платникам, які забезпечують виконання державних інвестиційних програм і задані обсяги виробництва;
♦ застосування пільг не повинно завдавати істотної шкоди державним економічним інтересам;
♦ порядок дії податкових пільг визначається законом і не підлягає суттєвим коректуваннями на місцевому рівні.
Іншим важливим інструментом державного податкового регулювання економіки є податкові санкції. Їх роль двоїста, тому що, по-перше, вони забезпечують виконання податкового законодавства (санкції застосовуються за неналежне виконання зобов'язань перед бюджетом або позабюджетними фондами), а по-друге, вони орієнтують господарюючі суб'єкти на використання у своїй діяльності більш ефективних форм господарювання. Разом з тим не можна не відзначити, що дієвість санкцій залежить від ефективної роботи контролюючих органів.
Таким чином, розглядаючи основні інструменти податкового регулювання можна сказати, що за своїм характером податкове регулювання економіки може бути стимулюючим або стримуючим. При розробці податкової політики необхідно враховувати думку всіх сторін податкових відносин. З одного боку, це прагнення суб'єктів економіки до мінімізації податків, а з іншого - інтереси держави, яке виходить з необхідності повної реалізації своїх функцій. Для продуманої податкової політики одним з найважливіших моментів є правильне визначення оптимального розміру податкового тягаря. Для цього необхідно провести серйозну аналітичну роботу з досягнення компромісу між державою та платниками податків.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
2.1. Критерії ефективності податкової політики
Економічна політика уряду реалізується шляхом взаємодії державного бюджету і ринкових регуляторів. Держава робить регулюючий вплив на економічних агентів за допомогою системи оподаткування та податкових пільг, субсидій і субвенцій, державних інвестицій і процентних ставок.
Податкова політика є однією з основних макроекономічних політик будь-якої держави. Зазвичай вона виконується урядом, але перебуває під контролем Парламенту.
Податкова політика здатна впливати на сукупний попит. Рішення уряду підвищити процентні ставки веде до скорочення витрат приватного сектора на інвестиції. Падіння рівня інвестиційних витрат призводить до того, що податкова політика може скоротити норму накопичення. Відбувається ефект зміщення, який має місце в тому випадку, коли виникає бюджетний дефіцит і уряд змушений збільшувати борги для покриття своїх витрат. Зростання державних витрат підвищує сукупний попит, приводячи до того, що виробництво набирає тенденцію до збільшення. Але зростання виробництва підвищує процентну ставку на ринках активів і тим самим пом'якшує вплив податкової політики на виробництво.
Податкова політика найбільш ефективна при стабільному обмінному курсі та сталий рух капіталів.
Розширення податкової політики веде до підвищення процентної ставки, тому призводить до того, що центральний банк змушений збільшувати кількість грошей для підтримки стабільного обмінного курсу, зміцнюючи тим самим ефект розширення податкової політики.
При здійсненні аналізу податкової політики держави велику увагу приділяється структурі оподаткування. У країнах з низькими доходами, зазвичай, структура оподаткування має такі риси:
а) Більшу частину надходжень складають податки на вітчизняні товари та зовнішньоторговельні операції, які в сукупності становлять близько 70% всіх податкових надходжень, причому на частку одних лише імпортних мит припадає понад 40%.
б) Внутрішні прибуткові податки не настільки значні (вони складають близько 25% податкових надходжень), причому компанії були охоплені цими податками більшою мірою, ніж приватні особи. Це пов'язано зі зручністю використання великих (часто зарубіжних) компаній в якості джерел доходів, а також з адміністративними труднощами організації обкладення ефективним прибутковим податком приватних осіб.
На відміну від країн з низькими доходами, податки на зовнішньоторговельні операції в промислово розвинених країнах відіграють незначну роль, а головними джерелами надходжень служать податки з приватних осіб і податки, що стягуються відповідно до програм соціального страхування.
Критерії макроекономічної ефективності податкової політики [2]:
а) Можливість податкової політики концентрувати джерела доходів.
Податкові надходження класифікуються за категоріями в залежності від бази з якої справляється податок, або від виду діяльності, яка породжує податкові зобов'язання. Збільшення суми надходжень є результатом автоматичних або дискреційних змін.
До автоматичним відносять підвищення суми надходжень, викликаних розширенням податкової бази.
Дискреційний зростання надходжень є результатом змін у податковій системі, таких як перегляд податкових ставок, введення нового податку, поліпшення системи збору податків, тобто змін у самій податковій політиці.
Система, що забезпечує податкові надходження при обмеженій кількості податків і ставок, може значно знизити адміністративні витрати і витрати на забезпечення дотримання законодавства. Обмеження числа податків може полегшити оцінку впливу змін у податковій політиці та уникнути враження про надмірності оподаткування.
б) Здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу.
Широка податкова база дає можливість забезпечити податкові надходження при відносно низьких податкових ставках. При значному звуженні податкової бази необхідні набагато більш високі ставки для того, щоб забезпечити задані податкові надходження. У результаті цього зростає ймовірність ухилення від сплати податків.
Велика частина країн-членів ОЕСР розширила податкову базу, хоча де-не-де відбувалися і зворотні процеси (введення нових відрахувань і підвищення неоподатковуваного мінімуму). Розширення податкової бази здійснюється шляхом включення нових форм доходу до оподатковуваного доходу (зазвичай, доходів по акціях і облігаціях і доходів від приросту капіталу). В даний час у більшості країн пенсії та допомоги по тимчасовій непрацездатності обкладаються прибутковим податком, допомоги по безробіттю включають у оподатковуваний дохід.
В останні роки намітилася тенденція в ряді країн-членів ОЕСР (Австралія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія) до виведення внесків працівників на соціальне страхування з податкової бази. Це пояснюється тим, що платежі із соціального страхування прирівнюються до податку і, тим самим, виявляється прагнення уникнути подвійного оподаткування.
Ще одним способом розширення податкової бази стало введення альтернативного податку (як частки валового доходу в Канаді і США) та додаткового податку (на валовий дохід або близьку до нього величину в Данії та Норвегії). Ці податки застосовуються тільки по відношенню до найбільш прибутковим групам населення з тим, щоб уникнути укриття ними частини доходів.
в) Спрямованість податкової політики на мінімізацію затримок у сплаті податків.
При сильній інфляції реальна цінність податкових надходжень може значно знизитися у випадку тривалих затримок у сплаті податків. Для того, щоб не мали місця затримки, викликані заборгованістю по платежах, необхідно застосовувати великі штрафи. Затримки у сплаті податків на капітал є більш ймовірними, ніж затримки у сплаті податків на доходи у вигляді заробітної плати, внаслідок чого можуть виникнути проблеми, пов'язані зі справедливістю оподаткування.
г) Нейтральність податкової політики щодо стимулів.
Податкова система повинна забезпечувати фінансування державної діяльності при мінімальних витратах і при мінімальних порушеннях характеру виробництва, а також характеру отримання та використання доходів. Економічна діяльність, яка є найбільш прибутковою до сплати податків, повинна залишатися найбільш привабливою після їх сплати.
2.2. Податкова політика в РФ
Російська економіка розвивається в складних, суперечливих умовах, випробовуючи на собі дію низки позитивних і негативних факторів. Це знаходить відображення в економічній політиці в цілому та її найважливіших складових - валютної і податкової політики.
Податкову політику в Російській Федерації здійснюють Президент РФ, Федеральне Збори РФ, Уряд РФ та органи виконавчої влади, наділені відповідною компетенцією. Органом безпосередньо відповідальним за проведення єдиної податкової політики на території Російської Федерації є Міністерство фінансів РФ, а за її вироблення і здійснення - Міністерство РФ з податків і зборів.
Податкова політика проводиться (здійснюється) ними за допомогою методів:
- Управління;
- Інформування (пропаганди);
- Виховання;
- Консультування;
- Пільгування;
- Контролювання;
- Примусу.
Управління полягає в організуючою і розпорядчої діяльності фінансових і податкових органів, яка націлена на створення досконалої системи оподаткування і грунтується на пізнанні та використанні об'єктивних закономірностей її розвитку.
Інформування (пропаганда) - діяльність фінансових і податкових органів щодо доведення до платників податків інформації необхідної їм для правильного виконання податкових обов'язків. У даному випадку мається на увазі інформація про діючі податки і збори, порядок їх обчислення і терміни сплати і т.п.
Виховання має своєю метою прищеплення платникам податків усвідомленої необхідності сумлінного виконання ними своїх податкових обов'язків, і передбачає здійснення просвітницької роботи з роз'яснення необхідності оподаткування для держави і суспільства.
Консультування зводиться до роз'яснення фінансовими і податковими органами особам, відповідальним за виконання податкових обов'язків положень законодавства про податки і збори, застосування яких на практиці викликає у них труднощі.
Пільгування - діяльність фінансових органів по наданні: окремим категоріям платників податків (платників зборів) можливості не сплачувати податки чи збори.
Контролювання представляє собою діяльність податкових органів з використанням спеціальних форм і методів по виявленню порушень законодавства про податки і збори, в кінцевому рахунку, націлену на досягнення високого рівня податкової дисципліни серед платників податків і податкових агентів.
Примус є діяльність податкових органів щодо примусового виконання податкових обов'язків за допомогою застосування щодо несумлінних платників податків заходів стягнення та інших санкцій. До недавнього часу при проведенні податкової політики податковими органами переважно використовувалися методи управління, контролювання та примусу тепер же достатньо активно здійснюється інформування, консультування та виховання населення. Це означає, що податкова політика більшою мірою стала враховувати інтереси платників податків.
У 1996 році було передбачено цілу низку удосконалень і коригувань всіх основних видів податків, розширені права регіонів і самоврядувань у сфері податків, введено безліч нових пільг. Разом з тим не всі з представлених нововведень можна вважати достатньою мірою обгрунтованими: багато з них можуть мати наслідки неоднозначні, а деякі - просто однозначно небажані.
Підвищення ставок податку на прибуток, майна, введення спеціального та транспортного податків при збільшенні податкових пільг не дали очікуваного результату. У світлі неминучого зростання числа як переобремененних, так і привілейованих платників. Якщо оцінювати існуючий податковий тягар як граничне (для справних платників), то його подальше зростання ставить підприємства на межу виживання, що, у свою чергу, виливається в реальне скорочення податкової основи або в шалений ухилення від податків. У будь-якому випадку фіскальний підсумок є мінімальним при величезних моральні витрати.
Коли говорять про несприятливий інвестиційний клімат в Росії, то найчастіше згадують надмірність податкового тягаря. Насправді воно суттєве, але трохи важче, ніж у більшості європейських країн.
Застосування російського режиму оподаткування, відомого іноземним інвесторам своєї неврегульованістю і постійною мінливістю, є одним з факторів, який стримує іноземні фірми від прямих інвестицій у Росію, пов'язаних з реальним здійсненням діяльності в Росії або змушує використовувати схеми, що дозволяють оптимізувати витрати, пов'язані з податками в Росії.

Висновок
Податкова політика-сукупність здійснюваних державою заходів, спрямованих на забезпечення своєчасної та повної сплати податків і зборів, в обсягах, що дозволяють доставити йому необхідне фінансування
Завдання податкової політики зводяться до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни, згладжування виникає в процесі ринкових відносин нерівності в рівнях доходів населення. Всю сукупність завдань податкової політики можна умовно розділити на три основні групи:
1. Фіскальна
2. Економічна
3. Контролююча
Існують наступні типи податкової політики:
Перший тип - політики, що характеризується максимальним збільшенням податкового тягаря.
Другий тип - найнижчий податковий тягар, коли держава максимально враховує не лише власні фіскальні інтереси, але й інтереси платника податків.
Третій тип - податкова політика з досить істотним рівнем оподаткування як для корпорацій, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту
Для досягнення цілей, що стоять перед податковою політикою, усунення виникаючих диспропорцій функціонування податкового механізму держава використовує різні інструменти і, зокрема, такі як конкретні види податків та їх елементи, об'єкти, суб'єкти, пільги, терміни сплати, ставки, санкції.
Світова практика виробила оптимальний комплекс принципів організації податкового регулювання. До них, зокрема, належать такі:
♦ застосування податкових пільг не носить виборчого характеру;
♦ інвестиційні пільги надаються виключно платникам, які забезпечують виконання державних інвестиційних програм і задані обсяги виробництва;
♦ застосування пільг не повинно завдавати істотної шкоди державним економічним інтересам;
♦ порядок дії податкових пільг визначається законом і не підлягає суттєвим коректуваннями на місцевому рівні.
Критерії макроекономічної ефективності податкової політики:
а) Можливість податкової політики концентрувати джерела доходів.
б) Здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу.
в) Спрямованість податкової політики на мінімізацію затримок у сплаті податків.
г) Нейтральність податкової політики щодо стимулів.

Використана література
1.Конституція РФ, СПб., ТОВ «Вікторія Плюс», 2003
2. «Податковий кодекс Російської федерації». Частини перша і друга: офіційний текст, діюча редакція. - М.: Видавництво «Іспит», 2004
3. Бобоєв М.Р. Податки і оподаткування в СНД. Навчальний посібник-М.: Фінанси і статистика, 2004
4. І. М. Багата, І. Ю. Корольова, Л. М. Кузнєцова, Т. П. Середа. «Податки і оподаткування в Російській Федерації». Серія «Підручники, навчальні посібники». Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2001
5. Булатова О. С. «Економіка», М.: Бек, 2000.
6. Дубов В. В. «Діюча податкова система та шляхи її вдосконалення». Фінанси-2001.
7. Евстіжеев Є. І., Вікторова М. Г., Ткачова О. Г. «Основи оподаткування та податкового права: Питання і відповіді. Практичні завдання і рішення »: Навчальний посібник - М.: ИНФРА-М, 2001.
8. Карасьова М.В. Бюджетне і податкове право Росії (політичний аспект). - М.: Юрист, 2003
9. Князєв В. «Удосконалення податкової системи і підготовка кадрів для податкових служб» - Податки - 2000.
10. Кучеров І. І. «Податкове право Росії: Курс лекцій». - М., Навчально-консультаційний центр «Юр Інфор», 2001.
11. Міляков Н.В. Податки та оподаткування. Підручник. 4-е вид .- М.: ИНФРА-М, 2004
12. «Податкове право: навчальний посібник». Під редакцією С. Г. Тепеляева. - М.: ІДФБК-ПРЕС, 2000.
13. «Податки, оподаткування та податкове законодавство», 2-е видання. Під редакцією Евстіжеева Є.М. - Санкт-Петербург: Питер, - 2001
14. Пансков В.Г. Податки та оподаткування в РФ. Підручник для вузів. 6-е вид., Доп. і перераб.-М.: МЦФЕР, 2004
15. Пансков В.Г., Князєв В.Г. Податки та оподаткування. Підручник для вузів-М.: МЦФЕР, 2003
16. Перов А.В. Податки та оподаткування. Навчальний посібник. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Юрайт-Издат, 2003
17. Пономарьов А. І. «Податки та оподаткування в РФ», Ростов-на-Дону: Фенікс, 2001.
18. Фішер С., Дорнбун Р., Шмалензі Р., «Економіка», М.: Справа, 1999.
19. «Економіка податкової політики». Переклад з англійської за редакцією Майкла П. Девере, М.: Інформаційно-видавничий дім «Філін», 2001
20. Юткіна Т. Ф. «Податки та оподаткування»: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2000


[1] Пансков В.Г. Податки та оподаткування в РФ. Підручник для вузів. - М.: МЦФЕР, 2003
[2] Дубов В. В. «Діюча податкова система та шляхи її вдосконалення». Фінанси -2001
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
74.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Податкова політика держави 3
Податкова політика держави 6
Податкова політика держави 5
Податкова політика держави
Податкова політика держави 4
Податкова політика держави 2 Сутність і
Податки і податкова політика держави 2
Податки і податкова політика держави
© Усі права захищені
написати до нас