Планування собівартості продукції 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ

1. ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ.
1.1. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та їх класифікація.
1.2. Розрахунок собівартості продукції в залежності від впливу техніко-економічних факторів.
1.3. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ НА ВАТ «ГРОДНО АЗОТ».
2.1. Коротка характеристика підприємства.
2.2. Робота різних функціональних служб підприємства з планування собівартості продукції.
2.3. Планування собівартості продукції по калькуляційних статтях.
3. РЕЗЕРВИ І ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
3.1. Резерви зниження собівартості продукції.
3.2. Зниження собівартості продукції на ВАТ «Гродно Азот» як шлях підвищення ефективності виробництва.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції

(Робіт, послуг) та їх класифікація

Виробництво незалежно від того, що конкретно проводиться, вимагає певних витрат (матеріальних, трудових, фінансових). Крім витрат, пов'язаних безпосередньо з виробництвом, підприємства несуть також витрати по реалізації (маркетингові дослідження, реклама, упаковка, транспортування і т. д.). Підприємства також платять податки, виробляють відрахування, внески, частина з яких відповідно до чинного законодавства відноситься до витрат виробництва. Залежно від джерел покриття видатки підприємств поділяються на три групи:
• включаються до собівартості продукції (робіт, послуг);
• зараховують на операційні і позареалізаційні витрати;
• інші джерела (фонди, резерви й ін).
Собівартість продукції - це витрати підприємства, виражені в грошовій формі, на виробництво та реалізацію продукції.
Планування собівартості продукції на підприємствах регламентується національними нормативними актами, оскільки вартість та її грошове вираження - ціна, собівартість і прибуток тісно взаємопов'язані між собою і з національною податковою системою. Однак у методологічному плані національних відмінностей у плануванні собівартості в країнах СНД небагато.
Ці питання за винятком складу витрат, що включаються до собівартості, регулюються різними рекомендаціями та інструкціями.
Розглянемо це питання стосовно до промислових підприємств Республіки Білорусь. Планування собівартості регламентується тут «Методичними рекомендаціями щодо прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) в промислових організаціях Міністерства промисловості Республіки Білорусь». Зазначені методичні рекомендації були розроблені відповідно до «Основними положеннями по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)», затвердженими в січні 1998 р. Міністерствами економіки, статистики та аналізу, фінансів, праці.
Відповідно до Основних положень і наступними доповненнями і змінами до них, до собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства включаються такі витрати:
1. Витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг).
2. Витрати, пов'язані з використанням природної сировини в частині витрат на рекультивацію земель, плати за деревину, плати за воду.
3. Витрати на підготовку і, освоєння виробництва.
4. Витрати, пов'язані з проведенням науково-технічних заходів.
5. Витрати, пов'язані з винахідництвом і рационализаторством.
6. Витрати по обслуговуванню виробничого процесу.
7. Витрати на забезпечення нормальних умов праці та охорони праці.
8. Витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення.
9. Витрати, пов'язані з управлінням виробництвом.
10. Витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів і набором робочої сили.
11. Витрати з транспортування працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування.
12. Додаткові витрати, пов'язані зі здійсненням робіт вахтовим методом.
13. Виплати, передбачені законодавством про працю, за опрацьованим на виробництві (неявочное) час.
14. Окремі види податків, відрахувань і платежів.
15. Витрати з утримання приміщень, що надаються підприємствам громадського харчування.
16. Витрати на відтворення і розширення виробничих фондів, нематеріальних активів.
17. Інші види витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Наприклад, втрати від браку, втрати від простоїв і т. д.
18. Витрати на реалізацію.
Не підлягають включенню до собівартості продукції:
1. Витрати, пов'язані з виконанням робіт з благоустрою міст і селищ, надання допомоги сільському господарству.
2. Витрати з будівництва, обладнання та утримання культурно-побутових та інших невиробничих об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства.
3. Інші види витрат, не пов'язані з виробництвом продукції.
Будучи найважливішою функцією управління, планування, у тому числі і витрат, повинно бути організовано так, щоб була можлива угруповання витрат з метою обліку, контролю, аналізу.
Найбільш важливим для планування витрат є їх угрупування за економічними елементами і за калькуляційними статтями витрат. При групуванні по економічним елементам проводиться об'єднання однорідних за економічним змістом витрат незалежно від їх призначення і місця виникнення. Використовується для складання приватних кошторисів, зведеного кошторису витрат на виробництво, зводу витрат на виробництво. Угруповання витрат по калькуляційних статтях витрат проводиться в залежності від їх призначення і місця виникнення.
Класифікація витрат по калькуляційних статтях дозволяє:
• здійснювати планування та облік собівартості за рівнями управління. Розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. Цехова собівартість - це сума витрат усіх цехів. Виробнича собівартість - це сума всіх витрат на виробництво продукції. Повна собівартість - це виробнича собівартість плюс витрати на реалізацію.
• здійснювати розробку різних за призначенням калькуляцій: нормативних, планових і звітних. Нормативна калькуляція одиниці продукції - це собівартість одиниці продукції, розрахована на основі діючих на початок кожного місяця норм і нормативів витрати живої і уречевленої праці, облікових цін і затверджених кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління ім. Нормативна калькуляція є відправною точкою для розрахунку планової калькуляції. Планова калькуляція одиниці продукції складається на основі прямих витрат з нормативної калькуляції даного вироби на початок планованого року з урахуванням планованого зміни цих витрат у плановому періоді, обумовлених плану розвитку підприємства. Непрямі витрати включаються в планову собівартість відповідно до кошторисів витрат по них і прийнятої методики їх розподілу. Звітна калькуляція одиниці продукції розраховується на основі фактичних витрат по всіх калькуляційних статтях.
• класифікувати витрати за способом їх включення до собівартості одиниці продукції. Виділяють прямі і непрямі витрати. Прямі витрати - це витрати, які можна віднести безпосередньо на конкретний виріб. Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний вид продукції, а включаються до собівартості у відповідності з кошторисами цих витрат та прийнятої методики їх розподілу. Це загальновиробничі, загальногосподарські та інші види витрат.
• розглядати залежність окремих груп витрат від обсягу виробництва. Всі витрати, що включаються до собівартості, можна розділити на умовно-постійні та умовно-змінні. Сума умовно-постійних витрат не змінюється (або майже не змінюється) при збільшенні або зниження випуску продукції. Умовно-змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва. У фізичному плані вони тотожні прямих витрат.
Планування витрат на виробництво здійснюється для визначення загальної величини витрат по підприємству, а також розрахунку собівартості одиниці продукції.
Плануванню собівартості продукції передує аналіз сформованого рівня витрат. Аналіз робиться для виявлення можливих відхилень в організації виробничого процесу та виявлення резервів виробництва.
Вихідними даними розробки плану з собівартості є: плановані обсяги виробництва продукції, норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, договори на постачання матеріальних ресурсів і збут продукції, що випускається, економічні нормативи, зміст заходів плану розвитку підприємства і т. д.
У залежності від цілей планування, етапів і стадій розробки планова собівартість продукції може визначатися шляхом укрупнених розрахунків або детальних кошторисно-нормативних розрахунків.
Укрупнені розрахунки проводяться при розробці перспективних планів, а також на стадії складання проекту річного плану. Основним методом планування є розрахунок впливу на собівартість найважливіших техніко-економічних факторів.
При поточному плануванні пофакторний розрахунок собівартості продукції поєднується з кошторисно-нормативним методом розрахунку собівартості, розробкою зведеного кошторису витрат на виробництво та інших кошторисів, які забезпечують ці розрахунки.
Основними плановими показниками собівартості продукції є:
• зміна собівартості порівнянної продукції;
• витрати на 1 тис. н. виробленої продукції.
У практиці зазвичай застосовується наступний порядок планування собівартості:
• розраховується планована сума економії (подорожчання) витрат за техніко-економічними факторами і на цій основі визначається величина і рівень витрат на виробництво продукції в плановому періоді, розраховується планова собівартість усього обсягу виробництва продукції;
• складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжних цехів по споживачах;
• розробляються кошторису витрат і калькулюються собівартість продукції і послуг допоміжних цехів;
• розробляються кошторису непрямих витрат;
• складається зведений кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції;
• калькулюється собівартість випущених видів продукції;
• складається звід витрат на виробництво.
При цьому повна собівартість усього обсягу виробництва продукції, розрахована виходячи із загальної суми витрат на виробництво, повинна дорівнювати планової собівартості продукції в зведеному розрахунку за техніко-економічними факторами, а також собівартості, розрахованої на основі планових калькуляцій окремих виробів і їх планованого випуску.

1.2. Розрахунок собівартості продукції в залежності від впливу

техніко-економічних факторів

Техніко-економічні фактори, що впливають на собівартість продукції, можна об'єднати в чотири групи:
• підвищення технічного рівня виробництва;
• вдосконалення управління, організації виробництва і праці;
• зміни обсягу і структури продукції і структури виробництва;
• фактори, що відображають зміну умов господарювання.
У першій групі факторів - підвищення технічного рівня виробництва - в якості основних слід виділити:
• впровадження нової та вдосконалення застосовуваної техніки і технології;
• розширення масштабів застосування нової техніки, технології, модернізація і поліпшення експлуатації діючого обладнання;
• застосування нових видів і заміна споживаної сировини, матеріалів, палива і енергії, поліпшення їх використання;
• підвищення якості продукції, що випускається, поліпшення її характеристик.
До основних в групі факторів - удосконалення управління, організації виробництва і праці - відносяться:
• раціоналізація управління виробництвом;
• поліпшення організації та обслуговування виробництва;
• поліпшення організації праці та використання робочого часу;
• ліквідація зайвих витрат і втрат (включаючи втрати від браку).
У третій групі - зміна обсягу і структури продукції і структури виробництва виділяють наступні чинники:
• відносна зміна умовно-постійних витрат як наслідок зміни обсягу виробництва продукції;
• відносна зміна амортизаційних відрахувань;
• зміна структури продукції, що випускається;
• введення нових виробництв (а в об'єднаннях також і введення нових підприємств);
• освоєння нових підприємств і підготовка виробництва на діючих підприємствах.
У четверту групу - фактори, що відображають зміну умов господарювання, - включаються:
• зміна цін на вироблену продукцію;
• зміна цін на споживані сировину, матеріали, комплектуючі вироби та напівфабрикати, паливо, енергію;
• зміна оплати праці відповідно до рішення уряду;
• зміна системи оподаткування;
переоцінка основних фондів і зміна норм амортизації.
Зміна витрат визначається стосовно до кожного окремого фактору незалежно від його впливу (позитивного чи негативного) на зниження собівартості продукції.
Відповідно до Методичних рекомендацій загальний порядок розрахунку витрат за техніко-економічними факторами наступний:
1. Визначаються планові (очікувані) витрати на тис. р. виробленої продукції у базисному році в методології планованого року. Обсяг виробництва продукції предпланового року при цьому визначається в цінах планованого року.
2. Розраховується собівартість продукції планованого року виходячи з планового (очікуваного) рівня витрат базисного року.
3. Визначається вплив перших трьох груп чинників на рівень витрат.
4. Визначається собівартість продукції планованого року, в цінах і умовах планованого року, для чого з собівартості продукції, розрахованої за рівнем планових (очікуваних) витрат базисного року, віднімається (додається) підсумкова сума економії (збільшення) за рахунок впливу перших трьох груп факторів.
5. Визначається рівень витрат на тис. р. продукції планованого року і зниження (збільшення) цих витрат у порівнянні з очікуваним рівнем витрат базисного року у співставних умовах.
6. Розраховується вплив факторів четвертої групи на собівартість продукції планованого року.
7. Визначається остаточний рівень витрат на тис. р. планованої продукції.
Розрахунок зміни собівартості продукції в планованому періоді за рахунок техніко-економічних чинників виробляється в розрізі елементів витрат.
У спеціальній літературі наводиться достатня кількість формул та описів методик розрахунку впливу тих чи інших техніко-економічних факторів на собівартість продукції.
У розрахунках впливу на собівартість продукції зміни витрат у зв'язку з розвитком техніки, вдосконаленням конструкції виробів, технології їх виготовлення враховується економія від зниження технологічної трудомісткості, матеріальних та інших змінних витрат на виробництво. Під економією розуміється пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції або на планований обсяг робіт у плановому році. Економія визначається з урахуванням часу дії відповідного заходу в плановому році. Але одночасно в розрахунках собівартості по перерахованих факторів повинна бути врахована переходить на планований рік економія від проведення заходів у передплановому році.
Економія витрат, обумовлена ​​застосуванням нових видів і заміною споживаних сировини, матеріалів, палива і енергії, а також поліпшенням їх використання визначається шляхом множення економії відповідних ресурсів в натуральному виразі на середні ціни, що склалися в базисному році.
При розрахунку зміни собівартості продукції за рахунок підвищення якості продукції, що випускається, поліпшення її характеристик враховуються прямі і додаткові витрати поточного характеру, пов'язані з удосконаленням конструкцій і поліпшенням споживчих властивостей виробів, що випускаються відповідно до затверджених стандартів та технічними умовами. Враховується також зміну витрат на гарантійне обслуговування виробів. Величина додаткових витрат визначається виходячи зі зміни прямих витрат на одиницю продукції і загального обсягу продукції поліпшеної якості в планованому році.
Порядок визначення економії, обумовлений фактором вдосконалення управління, організації виробництва і праці, аналогічний розрахунками впливу факторів, пов'язаних з підвищенням технічного рівня виробництва.
Зниження собівартості за рахунок скорочення втрат від браку (для підприємств і підрозділів, де він планується) розраховується множенням норм втрат від браку у базисному році на коефіцієнт зниження цих норм і обсяг виробництва продукції в планованому році.

1.3. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво і

реалізацію продукції

Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції відповідно до діючої в Республіці Білорусь практикою та методичними рекомендаціями включає всі витрати на виробництво і реалізацію продукції, відкориговані на зміну сум залишків по незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів, резервом майбутніх платежів. Це, по суті, всі витрати на виробництво валової продукції і витрати на реалізацію продукції. Складається за економічними елементами витрат. Основою для розробки взводний кошторису витрат служать наступні розрахунки та кошториси:
1. Розрахунок прямих витрат на виробництво продукції:
• сировина і матеріали;
• покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру;
паливо й енергія на технологічні цілі;
заробітна плата виробничих робітників.
2. Кошториси витрат по цехах допоміжного виробництва.
3. Кошториси непрямих витрат:
• кошторис податків, відрахувань до бюджету і позабюджетні фонди, збори і відрахування місцевим органам влади;
• кошторису витрат на підготовку і освоєння продукції;
• кошторису пускових витрат;
• кошторису витрат на спеціальну технологічну оснастку;
• кошторису інших спеціальних витрат;
• кошторису транспортно-заготівельних витрат;
• кошторису витрат з утримання й експлуатації обладнання;
• кошторису загальновиробничих витрат (без витрат на утримання та експлуатацію обладнання);
• кошторис загальногосподарських витрат;
• кошторису технологічних втрат і втрат від браку;
• кошторис інших виробничих витрат;
• кошторис витрат на реалізацію.
Приватні кошторису витрат, в тому числі по цехах допоміжного виробництва, за видами витрат складаються відповідно до встановленої для них номенклатурою витрат. Віднесення i-х витрат до тієї чи іншої кошторисі регулюється галузевими і заводськими інструкціями. При цьому повинно бути забезпечено відповідність планових і фактичних витрат прийнятої структурі калькуляції одиниці продукції.
При розробці приватних кошторисів витрат витрати, що виникають у даному цеху, розшифровуються за економічними елементами, а послуги інших підрозділів (цехів) відображаються комплексно за плановою вартості або прийнятим оцінками (внутризаводским цінами).
Для управління витратами приватні, первинні (по цехах) кошторису, а також зведений кошторис витрат на виробництво складається на рік з поквартальною розбивкою.
Визначення витрат на сировину і матеріали для основного виробництва, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо і енергію на технологічні цілі здійснюється виходячи з планованого обсягу виробництва відповідних виробів, норм витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції і прийняті для розрахунку цін. При цьому враховуються всі витрати на виробництво і реалізацію, а також на поповнення незавершеного виробництва, виробництво інструментів, пристроїв і оснащення власного виготовлення, підготовку та освоєння не призначеної для серійного або масового виробництва продукції, пусконалагоджувальні роботи тощо Аналогічним чином проводиться розрахунок витрат на роботи та послуги виробничого характеру.
При розрахунку витрат на сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати необхідно врахувати так звані поворотні відходи. Зворотні відходи - це вартість залишків сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися в процесі перетворення вихідних матеріалів у готову продукцію за ціною їх доцільного використання в своєму виробництві або ціною можливої ​​реалізації на сторону.
Витрати на допоміжні матеріали, крім використовуваних для здійснення техпроцесів, паливо і енергію для господарських і побутових потреб розраховуються при складанні приватних кошторисів витрат (загальновиробничих витрат, загальногосподарських витрат) по цехах або підприємству в цілому.
Витрати за елементами «Сировина і основні матеріали», «Допоміжні матеріали», «Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру», «Паливо та енергія зі сторони» при складанні зведеного кошторису витрат на виробництво плануються як елемент «Матеріальні витрати» з виділенням названих вище первинних елементів. При цьому «Поворотні відходи» не виділяються, а їх вартість вираховується з витрат на «Сировина і основні матеріали», «Допоміжні матеріали», «Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати». При складанні ж зводу витрат на виробництво, калькулюванні собівартості одиниці продукції застосовується інше угруповання матеріальних витрат. Виділяють такі статті витрат:
1. Сировина і матеріали (без вирахування вартості зворотних відходів).
2. Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру (також без вирахування зворотних відходів).
3. Зворотні відходи.
4. Паливо і енергія на технологічні цілі.
Для оцінки вартості матеріальних витрат використовуються ціни на момент розробки плану і прогнозовані індекси їх зміни.
Витрати на оплату праці основних виробничих робітників включають основну та додаткову заробітну плату.
При складанні зведеного кошторису витрат виділяють елемент «Витрати на оплату праці», куди входять всі виплати по заробітній платі всіх категорій працюючих. При складанні ж зводу витрат, калькулюванні собівартості одиниці продукції виділяють два елементи витрат:
• основна заробітна плата виробничих робітників;
додаткова заробітна плата виробничих робітників.
Заробітна плата допоміжних робітників і службовців входить у різні кошторису витрат і відображається через комплексні статті калькуляції.
Розробка цих кошторисів - вихідний момент розрахунку зведеного кошторису витрат на виробництво, так як вартість робіт і послуг допоміжних цехів включається до цехові кошторису витрат з утримання та експлуатації машин і устаткування, кошториси витрат по організації, обслуговування і управління виробництвом, кошторис загальногосподарських витрат тощо д.
Основою для розробки кошторисів витрат по допоміжних цехах є виробнича програма і прийняті для розрахунків норми і нормативи. На цій базі:
• складається баланс розподілу кожного виду продукції, робіт і послуг допоміжних цехів в натуральному вираженні за структурним підрозділам (цехам, службам і т. д.);
• розробляються кошторису витрат по кожному цеху;
• розраховуються калькуляції собівартості за видами продукції, робіт і послуг допоміжних цехів;
• складається зведений кошторис витрат по цехах допоміжного виробництва.
Кошториси витрат допоміжних цехів і зведений кошторис по цехах допоміжного виробництва складаються як у калькуляційної розрізі, так і за економічними елементами.
Для узгодження витрат допоміжних цехів з кошторисами витрат по основних цехах і підприємству в цілому складається баланс розподілу продукції, робіт і послуг допоміжних цехів не тільки в натуральному, а й вартісному вираженні (за структурними підрозділами підприємства, реалізації на сторону). Відповідно з цим розподілом структурні підрозділи включають в свої кошториси вартість робіт і послуг допоміжних цехів.
Кошторис податків, відрахувань до бюджету і позабюджетні фонди, збори і відрахування місцевим органам влади включає податки, відрахування і збори, що включаються до собівартості продукції. У неї включаються:
• обов'язкові відрахування від всіх видів оплати праці у фонд соціального захисту населення та державний фонд сприяння зайнятості;
• надзвичайний податок для ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС;
• страхові внески за видами обов'язкового страхування;
земельний податок;
екологічний податок;
• плата за розміщення відходів виробництва та споживання в навколишньому середовищі;
• відрахування в спеціальні галузеві і міжгалузеві позабюджетні фонди;
• митні збори і збори;
• і деякі інші податки, збори і платежі, вироблені підприємствами відповідно до встановленого законодавством порядку.
При групуванні витрат в поелементному розрізі (при складанні зведеного кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції) відрахування до фонду соціального захисту населення та державний фонд зайнятості відображаються за статтею "Відрахування на соціальні потреби», а всі інші податки, відрахування і збори по статті «Інші витрати ». До речі в статтю «Інші витрати» зведеного кошторису витрат, поряд з перерахованими вище податками і зборами, включаються також оплата послуг банків, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, оплата за пожежну і сторожову охорону та ін Загальна сума витрат по кошторису « Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, збори і відрахування місцевим органам влади »розподіляється на собівартість окремих виробів пропорційно до витрат на оплату праці виробничих робітників або пропорційно прямим матеріальним і трудовим затратам. У калькуляції собівартості одиниці продукції ці витрати відображаються за статтею «Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди; збори і відрахування місцевим органам влади».
Кошториси витрат на підготовку і освоєння розробляються на нові види продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва. Складаються на період від початку розробки технічного завдання до включення продукції в план виробництва. Включають статті витрат на:
• проектування і конструювання продукції;
• розробку технологічного процесу виготовлення продукції;
• проектування і конструювання інструментального оснащення, розробку технологічного процесу її виготовлення;
• розробку й оформлення нормативів витрат, складання кошторисних калькуляцій собівартості нового виробу;
• виготовлення первісного комплекту спеціального інструменту і пристосувань;
випробування намічаються до використання у виробництві матеріалів, напівфабрикатів, інструменту та пристосувань;
випробування продукції у споживачів.
По кожній з перерахованих статей розраховуються витрати на оплату праці, матеріальні витрати, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, витрати на відрядження, оплата послуг сторонніх організацій та інші.
На підставі розрахунку витрат за статтями складаються локальні кошториси витрат на підготовку і освоєння продукції. Отримана сума витрат списується на собівартість відповідного виробу або партії виробів. При калькулюванні собівартості одиниці продукції витрати відображаються у складі статті «Витрати на підготовку і освоєння продукції». На підприємствах дрібносерійного й одиничного виробництва, де терміни і витрати з підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції відносно невеликі, вони (витрати) можуть плануватися у складі загальновиробничих або загальногосподарських витрат.
До недавнього часу (аж до кінця 2003 р.) у цю статтю включалися також витрати на створення та освоєння нової продукції, Однак у зв'язку з розвитком ринкових відносин, необхідністю оцінки нематеріальних активів ці витрати, у разі підтвердження можливості промислового освоєння нової продукції, стали оприбутковуватися як об'єкти нематеріальних активів.
До пусковим витрат відносяться витрати на перевірку готовності до роботи нових підприємств, цехів, агрегатів. Основними статтями витрат даного виду кошторисів є:
• витрати на розробку кошторисної документації на пуско-налагоджувальні роботи;
• витрати, пов'язані з наладкою обладнання, пристроїв і т. д.;
• витрати, пов'язані з апробацією під навантаженням устаткування з пробним випуском продукції;
• витрати, пов'язані з проведенням передвиробничої інструктажу і т. д.
Пускові витрати можуть мати місце не тільки на нових підприємствах, але і на діючих при введенні в експлуатацію нових агрегатів, ділянок, цехів.
Пускові витрати плануються і враховуються у складі витрат майбутніх періодів. Включаються до собівартості продукції так само, як і витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції протягом періоду їх погашення, як правило, протягом двох років. У калькуляції собівартості одиниці продукції відображаються так само, як і витрати на підготовку і освоєння продукції за статтею «Витрати на підготовку і освоєння продукції».
Кошториси, витрат на спеціальну технологічну оснастку складається щорічно для визначення загальної суми витрат на виготовлення і придбання інструментів і пристосувань цільового призначення, їх ремонт і підтримання у справному стані. Витрати на технологічну оснастку, придбану з боку, включаються до кошторису тільки в сумі, що підлягає погашенню в планованому році. Кошториси складаються на підставі розрахунку потреби у спеціальній оснастці із зазначенням джерел покриття потреби (виготовлення, придбання з боку), кошторисних ставок списання витрат на спеціальне оснащення.
Вартість спеціальної технологічної оснастки списується на собівартість виробів, для виробництва яких вона призначена за статтею «Погашення вартості інструментів і пристосувань цільового призначення (інші спеціальні витрати)». Термін списання витрат не повинен перевищувати двох років.
Кошториси інших спеціальних витрат складаються з окремих видів спеціальних витрат. До них відносяться:
• витрати на утримання спеціальних конструкторських, технологічних та інших аналогічних підрозділів, які обслуговують поточне виробництво певних видів продукції;
• витрати на проведення спеціальних випробувань окремих видів продукції;
• витрати на виконання спеціальних робіт, передбачених технічними умовами при виробництві окремих виробів;
• витрати, пов'язані з поліпшенням якості окремих видів виробів при їх модернізації;
• вартість вироблених деталей і вузлів для виробів, знятих з виробництва, а також інструментів і пристосувань для їх виготовлення;
• витрати по стандартизації і сертифікації.
Спеціальні витрати списуються на собівартість відповідних виробів при значному питомій вазі в собівартості виробів за статтею «Погашення вартості інструментів і пристосувань цільового призначення (інші спеціальні витрати)», а при незначному питомій вазі за статтею «Загальногосподарські витрати». Погашення інших спеціальних витрат проводиться протягом планованого року. Сума списання на конкретні вироби визначається шляхом ділення кошторису витрат на програму випуску відповідних виробів.
Локальні (місцеві) кошторису транспортно-заготівельних витрат складаються стосовно до груп матеріальних ресурсів, передбачених планом матеріально-технічного забезпечення. Включають такі статті витрат:
• оплата націнок, надбавок, комісійних;
• провізна плата (вартість перевезень);
• витрати з доставки матеріальних ресурсів власним транспортом, включаючи навантаження і розвантаження;
• витрати на утримання заготівельних контор, складів, агентств;
• витрати на відрядження по заготівлі матеріальних ресурсів;
• витрати на оплату тари та упаковки;
• витрати на ремонт і відновлення тари перед її поверненням або реалізацією;
• вартість втрат сировини і матеріалів в дорозі в межах норм природного убутку;
• інші витрати з виготовлення та доставки матеріальних ресурсів.
Після складання локальних кошторисів транспортно-заготівельних витрат проводиться розрахунок відсотків їх віднесення на вартість окремих груп матеріальних ресурсів (для калькулювання собівартості окремих видів продукції), а так само розрахунок загальної суми (кошторису) транспортно-заготівельних витрат, що включаються до кошторису витрат на виробництво планованого року . При цьому, точно так само як і при розробці інших кошторисів, дана кошторис складається в розрізі економічних елементів витрат.
Витрати з утримання та експлуатації устаткування можуть включатися до кошторису загальновиробничих витрат. Виділення їх у вигляді самостійної кошторису здійснюється при їх значному питомій вазі в загальновиробничих витратах. У цьому випадку на підприємстві розробляється два види кошторисів:
• кошторису витрат з утримання та експлуатації обладнання,
• кошторису витрат по організації, обслуговування і управління виробництвом (загальноцехові витрати).
До витрат з утримання та експлуатації обладнання відносяться витрати i-гo цеху, не пов'язані з прямими витратами на виробництво конкретних виробів, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування. Спочатку складаються первинні (для кожного основного цеху) кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування. Типова номенклатура статей даної кошторису має наступний вигляд:
1. Амортизація обладнання, транспортні засоби та цінного інструменту.
2. Експлуатація обладнання (крім витрат на ремонт).
3. Ремонт обладнання та транспортних засобів.
4. Внутрішньозаводське переміщення вантажів.
5. Погашення вартості інструментів і пристосувань загального призначення.
6. Ремонт і відновлення інструментів і пристосувань загального призначення.
7. Витрати, не враховані у попередніх статтях.
Враховуючи, що розробка цієї кошторису є найбільш вживаною в порівнянні з іншими кошторисами, розглянемо характеристику та зміст витрат по окремих статтях.
1. Експлуатація обладнання (крім витрат на ремонт). У витрати за цією статтею включаються:
• вартість спожитих палива, електроенергії, води, пари, стиснутого повітря та інших видів енергії для приведення в дію устаткування;
• вартість мастильних матеріалів, емульсій для охолодження, обтиральних та інших допоміжних матеріалів, необхідних для експлуатації обладнання;
• витрати на оплату праці допоміжних робітників, які обслуговують обладнання (наладчики, слюсарі, електромонтери, мастильники і т. д.);
• вартість послуг допоміжних цехів по утриманню та експлуатації обладнання.
2. Ремонт обладнання та транспортних засобів. У статті відображаються вартість запчастин і матеріалів, витрати на оплату праці робітників, зайнятих на ремонті (слюсарів, електриків, сантехніків, верстатників і т. д.), вартість послуг ремонтних цехів та сторонніх організацій з ремонту.
3. Внутрішньозаводське переміщення вантажів. Стаття включає вартість пального, запчастин, мастильних, обтиральних та інших матеріалів, необхідних для експлуатації транспортних засобів; оплату праці водіїв, машиністів, кранівників, стропальників, вантажників і т. д.; вартість транспортних послуг допоміжних цехів і сторонніх організацій.
4. Погашення вартості інструментів і пристосувань загального призначення. У статтю входить вартість інструментів і пристосувань загального призначення, повністю списаних у витрати на виробництво при передачі в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, а також погашення вартості інструментів загального призначення за встановленими нормативами.
5. Ремонт і відновлення інструментів загального призначення. У вартість включаються матеріальні витрати та оплата праці робітників, зайнятих ремонтом і відновленням інструментів загального призначення; вартість послуг допоміжних цехів і сторонніх організацій з ремонту, відновлення та заточенню інструменту.
6. Інші витрати. До них відносяться витрати на переналагодження устаткування, забезпечення робочих місць додатковими пристосуваннями, пристроями і т. д., а також інші витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування, не передбачені попередніми статтями.
Для розрахунку зведеного кошторису витрат на виробництво первинні кошторису витрат з утримання та експлуатації машин і устаткування по цехах зводяться до єдиних кошторисів.
Кошторис витрат на організацію, обслуговування і управління виробництвом в цілому по підприємству, так само, як і попередня кошторис, складається на основі локальних кошторисів витрат по цехах. Включає наступні елементи витрат:
1. Утримання апарату управління цеху.
2. Зміст неуправленческого персоналу цеху.
3. Амортизація будівель, споруд.
4. Утримання будинків, споруд та інвентарю.
5. Ремонт будинків, споруд та інвентарю цеху.
6. Випробування, досліди, дослідження.
7. Витрати, пов'язані з рационализаторством.
8. Охорона праці.
9. Погашення вартості господарського інвентарю.
10. Ремонт господарського інвентарю
11. Інші витрати.
Розглянемо характеристику та зміст витрат за окремими статтями даної кошторису.
Загальногосподарські витрати - це витрати підприємства на функціонування його як єдиної соціально-економічної системи. Типова номенклатура статей загальногосподарських витрат наступна:
1. Витрати на управління. У тому числі:
1.1. Витрати праці на оплату апарату управління підприємством.
1.2. Витрати на службові відрядження і переміщення відповідно до законодавства.
1.3. Інші витрати з управління підприємством.
2. Витрати з організації та обслуговування виробничо-господарської діяльності:
2.1. Витрати на оплату праці персоналу неуправленческого характеру.
2.2. Амортизація будівель, споруд та інвентарю загальнозаводського користування.
2.3. Амортизація по нематеріальних активах.
2.4. Утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальнозаводського призначення.
2.5. Витрати на проведення випробувань, дослідів, досліджень, зміст загальнозаводських лабораторій.
2.6. Витрати на раціоналізаторські пропозиції загальнозаводського характеру.
2.7. Витрати на заходи з охорони праці загальнозаводського призначення.
2.8. Зміст протипожежної та сторожової охорони.
2.9. Витрати з підготовки та перепідготовки кадрів.
2.10. Витрати щодо організованого набору робочої сили.
2.11. Представницькі витрати, пов'язані з діяльністю підприємства, відповідно до встановлених норм.
2.12. Витрати з охорони навколишнього середовища.
2.13. Інші витрати.
Обчислення витрат за статтями кошторису загальногосподарських витрат проводиться шляхом складання окремих розрахунків або окремих локальних кошторисів з розшифровкою їх за елементами витрат (за винятком послуг допоміжних цехів, що включаються до кошторису комплексно). Методика розрахунку кожної статті залежить від складу витрат.
Планування технологічних втрат і втрат від шлюбу допускається лише в окремих виробництвах. Зокрема, технологічні втрати плануються в електронному, оптико-механічному, ливарному, ковальському, термічному, гальванічному, скляному і деяких інших виробництвах, де вони передбачені техпроцесами, а втрати від браку у порядку виключення - в ливарному, ковальському, термічному, скляному і керамічному виробництвах.
Технологічні втрати виникають в результаті недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу, звідси з'явилися такі поняття, як відсоток виходу придатних деталей, вузлів і т. д. і відсоток технологічних втрат.
Причини виникнення браку інші: неякісні вихідні матеріали і напівфабрикати, порушення технології і організації виробничих процесів.
Технологічні втрати розраховуються у натуральному та вартісному виразах на підставі відсотків виходу придатних виробів.
Шлюб в основному планується виходячи зі звітних даних з коригуванням на зниження браку в результаті проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, що випускається.
До інших виробничих витрат належать витрати, не передбачені в інших (розглянутих вище) кошторисах. Зокрема:
• витрати на передпродажну підготовку;
• витрати, пов'язані з усуненням недоліків по претензіях у споживачів;
• витрати на створення резервного ремонтного фонду деталей і вузлів і т. д.
Дана кошторис (як і попередні кошторису) розраховується за елементами витрат, включає матеріальні і трудові витрати, а також витрати на відрядження, призначені персоналу, що проводить гарантійний ремонт.
Інші виробничі витрати включаються до собівартості одиниці продукції пропорційно виробничої собівартості за мінусом цієї статті (тобто статті "Інші виробничі витрати»).
Витрати на реалізацію - це витрати підприємства, пов'язані з організацією збуту продукції. Виділяють такі статті витрат:
1. Витрати по організації збуту (маркетингові операції):
1.1. Оплата послуг сторонніх організацій з маркетингу (за відсутності власної маркетингової служби).
1.2. Оплата послуг банків по здійсненню торгово-комісійних операцій.
1.3. Комісійні збори та винагороди, що сплачуються збутовим і зовнішньоторговельним організаціям.
1.4. Витрати на рекламу.
2. Транспортно-експедиційні витрати:
2.1. Витрати на тару і упаковку виробів на складах готової продукції, а також на інші операції, що забезпечують збереження вантажів під час перевезення.
2.2. Витрати на вантаження і транспортування продукції.
2.3. Інші витрати по збуту.
Витрати на реалізацію включаються до собівартості одиниці продукції пропорційно виробничій собівартості.
Розрахунок собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) у діючій практиці називається калькулюванням, а документ, в якому оформляється цей розрахунок, - калькуляцією. Мета калькулювання собівартості:
• забезпечити визначення собівартості виробів і всієї виробленої продукції;
• створити базу для встановлення цін;
• сприяти розкриттю та використання резервів виробництва.
Розрізняють, як зазначалося вище, нормативні, планові і звітні калькуляції.
Планова калькуляція розробляється, як правило, на рік, а в окремих випадках на квартал.
Калькулювання припускає наявність добре налагодженого нормативного господарства та бухгалтерського обліку. Об'єктами калькулювання можуть бути деталі, вузли і вироби.
Нормативні планові калькуляції на деталі і вузли складаються за прямими статтями (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру, поворотні відходи, заробітна плата виробничих робітників), а на виріб у цілому - за всіма статтями калькуляції.
У нормативних і планових калькуляціях на деталь вказується номер і найменування деталі, в яких вузлах і виробах вона застосовується, в якій кількості. До неї додаються розшифровки матеріальних і трудових витрат.
Нормативні і планові калькуляції на вузол складаються на основі калькуляцій деталей шляхом підсумовування витрат на виготовлення всіх деталей, які входять подсистемами з додаванням вартості матеріалів, покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів, що витрачаються при складанні, і суми зарплати по збірці. Нормативна, планова калькуляція на виріб складається на основі нормативних калькуляцій на деталі і вузли, що входять в даний виріб з додаванням вартості матеріалів, покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів, що витрачаються при складанні, та суми заробітної плати за його збірці, а також інших статей витрат, що включаються в калькуляцію за плановими відсотками і встановлених базах їх розподілу.
У ДОДАТКУ А проведена форма планової калькуляції собівартості одиниці продукції з методикою розрахунку її статей.
Для перевірки правильності розрахунків за собівартістю проводиться контрольний розрахунок або складається так званий звід витрат, в якому витрати за статтями калькуляції ув'язуються з витратами за елементами. Звід витрат може складатися в повному або спрощеному варіантах розрахунку. У будь-якому випадку розрахунки виконуються за принципом шахової відомості. Наприклад, при спрощеному варіанті зводу витрат виділяються два розділи (дві групи розрахунків). У першому розділі порядково наводяться витрати за статтями витрат з розшифруванням у графах за елементами витрат. Одночасно в цьому розділі наводяться внутрішньозаводські послуги основних і допоміжних цехів в розрізі статей витрат.
Основою для визначення цих даних є складені раніше розрахунки прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, кошторису непрямих витрат. Загальний підсумок цього розділу дорівнює загальній сумі витрат на виробництво в планованому році.
У другому розділі проводиться розшифровка за елементами комплексних внутрішньозаводських витрат основних і допоміжних цехів.
Сума елементів витрат першого і другого розділів повинна дорівнювати загальній сумі витрат на виробництво.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ

НА ВАТ «ГРОДНО АЗОТ»

2.1. Коротка характеристика підприємства

Відповідно до напрямів розвитку народного господарства СРСР на 1959-1969 роки 10.04.1959 р. Рада Міністрів СРСР постановою № 379 затвердив в числі будівництв семирічного плану Білоруський азотно-туковий завод (АТП).
Початковий проект передбачав річне виробництво аміаку 167 тис. тонн, слабкої азотної кислоти - 240 тис. тонн, карбаміду - 70 тис. тонн, аміачної селітри - 313 тис. тонн.
У жовтні 1961 року почала працювати дирекція будується АТЗ.
30 листопада 1963 будівельники і монтажники здали пусковий комплекс Державної приймальної комісії. 3 грудня 1963 у відділенні аміачної селітри були вироблені перші тонни добрива на привізній аміаку.
На початку січня 1965 введена в експлуатацію перша нитка цеху аміаку-1, а потім і карбаміду-1 черги. Друга лінія цеху аміаку-1 введена в січні 1967 р. Потужність цеху досягла 200 тис. тонн на рік.
Другий етап розвитку підприємства припускав будівництво другої черги виробництва аміаку і карбаміду проектною потужністю відповідно 218 і 180 тис. тонн на рік і виробництво капролактаму проектною потужністю 50 тис. тонн.
У березні 1970 року введено в дію цех аміак-2, а в квітні того ж року були введені в дію цеху виробництва капролактаму-1, а в червні 1971 р. - цех карбамід-2.
У жовтні 1970 р. Гродненський азотно-туковий завод перетворено в хімічний комбінат, якому було присвоєно ім'я С.О. Прітицкого.
У травні 1975 р. Гродненський хімічний комбінат перетворений в Гродненське виробниче об'єднання «Азот».
Третій етап розвитку зв'язаний з будівництвом у 1976-1979 рр.. великотоннажних цехів аміаку-3 (потужністю 450 тис. тонн / рік), який введено в дію в травні 1979р., і карбаміду-3 (потужністю 330 тис. тонн / рік), введеного в жовтні 1979р., оснащених сучасною автоматичною технікою в більшій мірою, ніж діючі виробництва
7 квітня 1981р. доблесну працю колективу відзначено високою урядовою нагородою - орденом Дружби народів.
У листопаді 1981 р. було пущено в експлуатацію виробництво капролактаму 2-ої черги.
У 1985 р. введено в дію цех аміаку-4 черги потужністю 450 тис. тонн на рік.
У 1986 р. почав давати продукцію цех карбаміду-4 черги, потужність 330 тис. тонн на рік.
З грудня 1993р. виробництво аміачної селітри переведено на виробництво рідких азотних добрив (КАС), і з 1 липня 1992 р. виробництво карбаміду кристалічного переведено на виробництво розчину карбаміду для КАС.
У 1994 році налагоджено випуск гідроксіламінсульфата кристалічного.
У 1996р. на базі виведеного з експлуатації цеху аміак-2 організовано виробництво метанолу-сирцю. В кінці 1999 р. відповідно до державної програми імпортозаміщення було освоєно виробництво метанолу-ректифікату, потужністю 55400 тонн на рік.
У 2002 р. разом з голландською інжинірингової фірмою «Стамікарбон» здана в експлуатацію дослідно-промислова установка по грануляції карбаміду в «киплячому шарі». За результатами роботи установки відзначений високий рівень технологічного процесу та якості продукції, що випускається. Акціонерному товариству надано право безліцензійного тиражування технології на своєму майданчику.
16 серпня 2000 Рішенням виконкому № 620 Гродненське виробниче об'єднання «Азот» було перетворено в Гродненське виробниче республіканське унітарне підприємство «ГПО Азот».
13 вересня 2002 рішенням Гродненського міського виконавчого комітету № 758 Гродненське виробниче республіканське унітарне підприємство «ГПО Азот» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Гродно Азот».
ВАТ «Гродно Азот» спеціалізується на випуску азотних добрив (карбамід, КАС, сульфат амонію), метанолу та капролактаму.
Початковою сировиною для виробництва аміаку, метанолу, водню для виробництва капролактаму та технологічної пари є природний газ.
На підприємстві є 2 цехи з виробництва аміаку - аміак-3 і аміак-4.
Аміак і відхід виробництва аміаку - вуглекислий газ використовуються для виробництва карбаміду в цехах карбамід об'єднаний, карбамід-3, карбамід-4.
Для виробництва КАС використовується розчин карбаміду, що виробляється цехом карбамід об'єднаний, і плав аміачної селітри, що виробляється цехом слабкої азотної кислоти і рідких азотних добрив (КАС). Для виробництва плаву аміачної селітри і карбаміду розчину вихідною сировиною є аміак.
Початковою сировиною для виробництва капролактаму є аміак, водень, бензол, гідроксіламінсульфат (ГАС), олеум (сірчана кислота) і сода каустична.
Аміак виробляється цехами з виробництва аміаку; водень - цехом метанолу; олеум - цехом олеуму; гідроксіламінсульфат проводиться методом прямого синтезу з водню і нітрозних газів, одержуваних з аміаку, в цеху ГАС; бензол і сода каустична поставляються на підприємство залізничним транспортом.
Сульфат амонію виробляється з відходів виробництва капролактаму.
Теплоносієм, який використовують всі цехи підприємства, є пар, що виробляється котельним цехом і ТЕЦ-2.
Живильною водою для котельного цеху, а також цехів аміак-3, аміак-4, ВЕН є річкова вода, якої забезпечує цех водопостачання.
Електроенергією, що надходить з енергосистеми, забезпечує цех електропостачання.
Цех метанолу забезпечує всі підрозділи підприємства азотом безпеки і повітрям КВП.
На підприємстві є загальні системи каналізації, системи інших підземних комунікацій і загальні естакади.
На підприємстві є розвинута соціальна інфраструктура. На його балансі знаходиться 8 дитячих садків, 7 гуртожитків, санаторій-профілакторій, поліклініка, стоматологічне відділення, три здоровпункту, один з яких працює цілодобово і укомплектований машиною швидкої допомоги, турбаза «Хімік» і база відпочинку «Купалінка».
З 1999 року на підприємстві діє сертифікована система якості щодо виробництва основної продукції:
- Аміак (аміак рідкий технічний, аміак водний, аміак водний особливої ​​чистоти);
- Метанол;
- Азотні добрива (карбамід, КАС, сульфат амонію);
- Капролактам, в тому числі гідроксиламін сірчанокислий.
Сертифікати на відповідність системи якості вимогам ІСО 9002 видані Белгисс та Бюро Верітас. 22-25 жовтня 2002 Бюро Верітас був проведений ресертифікаційний аудит системи менеджменту якості підприємства на відповідність вимогам МС ІСО 9001:2000. Сертифікат відповідності № 120043 виданий Бюро Верітас 13 грудня 2002 строком до 6 грудня 2005 р. У 2003 і 2004 роках фахівцями Бюро Верітас були проведені інспекційні аудити функціонування системи менеджменту якості.
Розробка та впровадження системи екологічного менеджменту на базі міжнародних стандартів ISO серії 14000.
Відповідно до розробленої Програмою перспективного розвитку на 2005-2010 р.р. визначено найважливіші інвестиційні проекти, визначені часові рамки їх реалізації.
До найважливіших проектів, реалізацію яких планується продовжити і почати в 2005 році, відносяться:
- Реконструкція виробництва капролактаму. Будівництво установки окислення циклогексан.
- Реконструкція агрегатів ректифікації виробництва капролактаму.
- Реконструкція цеху Карбамід-3 з переходом на випуск гранульованого карбаміду.
- Реконструкція цеху Аміак-4.
- Будівництво ГТУ (1 етап) 2 х 16 Мвт.
За вищезгаданим проектам виконані наступні заходи:
1. Реконструкція виробництва капролактаму. Будівництво установки окислення циклогексану.
Контракт на допоставка обладнання та матеріалів підписано з фірмою Lurgi AG, Німеччина. У грудні ц.р. фірма представить результати тендерної опрацювання по кожній позиції з відповідними технічними і комерційними коментарями, з метою оптимального виборі обладнання по співвідношенню «ціна - якість». Постачання обладнання і матеріалів на майданчик почалися в II кварталі 2005 року.
Фінансування контракту на суму 14 млн. євро здійснює ВАТ «Пріорбанк».
2. Реконструкція агрегатів ректифікації виробництва капролактаму.
За результатами тендеру триває процедура переговорів з фірмами Koch-Glitsch і Sulzer.
3. Реконструкція цеху Карбамід-3 з переходом на випуск гранульованого карбаміду.
Проведено переговори з потенційними власниками ліцензії та технології. Остаточне рішення щодо вибору фірми-постачальника було прийнято в січні 2005 року, після проведення технічного аудиту.
4. Реконструкція цеху Аміак-4.
Закінчено технічний аудит фірмою «Халдор Топсі», Данія, з метою визначення можливості модернізації цеху з виходом на потужність 1700 т / добу.
5. Будівництво ГТУ 2x16 МВт (I етап).
У грудні 2004 року інститутом БелТЕІ було закінчено підставу інвестицій. У стадії завершення підготовка тендерної документації.
За підтримки концерну «Білнафтохім» ведуться інтенсивні переговори з концерном «Біленерго» і Міненергетики з видачі техумов.
Календарні графіки реалізації проектів з техніко-економічним обгрунтуванням викладені у Програмі перспективного розвитку на 2005-2010 р.р.
Інвестиційна програма передбачає також реалізацію локальних проектів, спрямованих на зниження видаткових коефіцієнтів по основному сировини, зменшення енергоспоживання, виконання приписів органів державного нагляду, реконструкцію об'єктів соціальної сфери.
Основні види продукції, що випускається підприємством:
- Аміак рідкий технічний
- Карбамід
- Рідкі азотні добрива (КАС)
- Сульфат амонію кристалічний
- Капролактам
- Метанол технічний
- Споживчі товари (мінеральні добрива у дрібній розфасовці, засоби по догляду за автомобілями, що чистять засоби, вироби з пластичних мас і парфюмерно-косметичні засоби).
Аміак рідкий технічний використовується в сільському господарстві як азотне добриво, для переробки на добрива, для виробництва азотної кислоти. Транспортування споживачам здійснюється залізничним і автомобільним транспортом. Молекулярна маса - 17,0304. Масова частка азоту не менше 82%. Рідкий аміак відноситься до важко речовин. Випускається у відповідності з ГОСТом 6221-90.
Карбамід пріллірованний і гранульований призначений для використання в промисловості в якості сировини при виготовленні смол, клеїв і т. п., для використання в сільському господарстві в якості мінерального азотного добрива, в тваринництві - в якості кормової добавки. Упаковка: в мішки з масою продукту не більше 50 кг, до спеціалізованих контейнера; при упаковці карбаміду для роздрібної торгівлі використовують поліетиленові пакети; відвантажується і насипом. Молекулярна маса - 60,05. Масова частка азоту в перерахуванні на суху речовину не менше 46,2%. Випускається за ГОСТом 2081-92, ТУ РБ 500036524096-2000.
Карбамід з регулятором росту рослин призначений для застосування в сільському господарстві в якості добрива, а також для роздрібної торгівлі. Зовнішній вигляд - гранули світло-коричневого кольору без сторонніх механічних домішок. Масова частка азоту в перерахуванні на суху речовину не менше 46%, гумінових речовин не менше 0,05%. Випускається за ТУ РБ 500036524.100-2003.
Добрива рідкі азотні (КАС) призначені для сільського господарства як азотне добриво, складаються з водних розчинів карбаміду та аміачної селітри з додаванням інгібітору корозії. У залежності від вмісту азоту, що впливає на температуру кристалізації і, отже, на межі застосування за кліматичними умовами, рідкі азотні добрива випускаються трьох марок: КАС-28, КАС-30, КАС-32. Зовнішній вигляд - безбарвна або злегка забарвлена ​​рідина. Транспортування залізничним і автомобільним транспортом. Проводиться відповідно до ТУ РБ 500036524.054-2004.
Сульфат амонію кристалічний призначений для сільського господарства як азотне добриво. Використовується також у шкіряній, харчової, фармацевтичної промисловості. Зовнішній вигляд - білі або прозорі кристали. Транспортування - залізничним та автомобільним транспортом. Упаковка: насипом або в паперових і поліетиленових мішках, палетах. Молекулярна маса - 132,14. Масова частка азоту в перерахуванні на суху речовину не менше 21%. Випускається за ГОСТом 9097-82 з ізм. 1-5.
Сульфат амонію із захисним покриттям призначається для сільського господарства як азотне добриво, роздрібної торгівлі. В якості захисного покриття використовуються:
- Модифікатор капрол та регулятор росту рослин або
- Модифікатор капрол і барда мелассного Упарена післяспиртової.
Зовнішній вигляд - кристали світло-коричневого кольору. Масова частка азоту в перерахуванні на суху речовину не менше 21%, гумінових речовин не менше 0,05% або барди післяспиртової в перерахунку на калій не менше 0,005%. Випускається за ТУ 113-00203832-49-92 з ізм. 1-5.
Капролактам випускається в твердому кристалічному і рідкому вигляді. Призначається для отримання хімічних волокон і ниток, виробів з поліаміду. Упаковка: рідкий - у залізничні та автомобільні цистерни, кристалічний - в поліетиленові і паперові мішки. Молекулярна маса капролактаму - 113,16. Що випускається капролактам відповідає ГОСТу 7850-86 з ізм. 1-3.
Метанол технічний виходить каталітичним синтезом з оксидів вуглецю та водню; призначається для використання в хімічній, лісохімічної, нафтової, газової, мікробіологічної та інших галузях промисловості. Зовнішній вигляд - прозора рідина без нерозчинних домішок. Змішується з водою без слідів помутніння та опалесценції. Особливо небезпечна і легкозаймиста рідина. Транспортування в спеціально виділених залізничних цистернах без нижнього зливного приладу, автоцистернах. Налив метанолу в тарі повинен проводиться під азотною подушкою. Відносна молекулярна маса - 32,04. Випускається по ДСТУ 2222-95.

2.2. Робота різних функціональних служб підприємства

з планування собівартості продукції

Роль департаменту планування та економічного аналізу. На підприємстві склалася складна, але досить чітка і розумна система управління. У плануванні собівартості беруть участь практично всі служби ВАТ «Гродно Азот». Так, ВМТП аналізуються постачальники сировини і матеріалів з вибором найбільш оптимальних цін і способів поставки. Всі служби головного інженера опрацьовують питання економії сировини і матеріалів, енерго-і теплоресурсів і т. д.
Основне навантаження з планування собівартості лягає на економічні відділи і економістів у цехах.
У вітчизняній практиці планування носить децентралізований характер і розосереджено практично в усіх функціональних відділах підприємства. Керівництво роботою з економічного планування на ВАТ «Гродно Азот», спрямованому на організацію раціональної господарської діяльності, виявлення і використання резервів виробництва, здійснюють планово-економічний відділ (ПЕО) та відділ економічного аналізу (ОЕА). Вони ж організовують проведення комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, приймають участь у розробці заходів щодо прискорення темпів зростання продуктивності праці, ефективного використання виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів, підвищенню рентабельності виробництва. Найважливішими завданнями ПЕО та ОЕА також є організація та вдосконалення внутрішньовиробничого господарського розрахунку, розробка цін на продукцію і послуги підприємства.
До складу планово-економічного відділу та відділу економічного аналізу можуть входити такі структурні підрозділи (сектори, бюро, групи): техніко-економічного планування; собівартості; цін; економічного аналізу; обліку і статистики; калькуляції; нормативів і ін
Планово-економічний відділ та відділ економічного аналізу взаємодіють з наступними підрозділами підприємства: головною бухгалтерією, відділами головного конструктора, метрології та стандартизації, технічного навчання, раціоналізації і винахідництва, головного технолога, головного механіка, головного енергетика, збуту, маркетингу, організації праці та заробітної плати , капітального будівництва, матеріально-технічного забезпечення і т. п., а також всіма основними, допоміжними і обслуговуючими цехами.
Основні функції ПЕО та ОЕА:
1. В області планування
1.1. Організація і загальне керівництво розробкою проектів перспективних і поточних планів підприємства:
• підготовка пропозицій для затвердження керівництвом підприємства про порядок, строки і учасників розробки проектів планів;
• розподіл виробничої програми між цехами і службами підприємства;
• розгляд обгрунтувань і розрахунків до проектів планів структурних підрозділів підприємства;
• забезпечення узгодженості і взаємної ув'язки планів цехів і служб підприємства;
• розробка планів підприємства в цілому.
1.2. Планування виробничо-господарської діяльності структурних підрозділів підприємства:
• доведення річних і квартальних завдань цехам і службам за встановленим переліком показників;
• участь у розробці річних, квартальних і місячних програм допоміжних і невиробничих цехів;
• розгляд цехових планів, їх перевірка, внесення необхідних коригувань.
1.3. Внесення відповідних коригувань у плани підприємства та окремих підрозділів у разі зміни виробничо-господарської ситуації.
2. У сфері організації планово-економічної роботи
2.1. Підготовка необхідних матеріалів для розгляду проектів планів, підсумків роботи підприємства і цехів у різних органах управління підприємством.
2.2. Організація госпрозрахунку на підприємстві:
• розробка системи госпрозрахункових показників цехів і служб у відповідності зі специфікою їх роботи;
контроль за впровадженням та вдосконаленням госпрозрахунку в підрозділах підприємства;
• участь у розробці положень з матеріального стимулювання.
2.3. Організація роботи з нормування і ціноутворення на підприємстві:
• систематизація нормативних витрат на виготовлення продукції;
• складання нормативних калькуляцій, контроль за внесенням до них усіх поточних змін;
• участь у розробці прогресивних планових техніко-економічних норм і нормативів та доведення їх до цехів, відділів і служб підприємства;
• розробка спільно з іншими службами підприємства відповідно до чинного законодавства проектів оптових і роздрібних цін і тарифів та подання їх на затвердження;
• розробка та подання на затвердження внутрішньозаводських цін;
• підготовка висновків щодо проектів оптових цін на продукцію, що поставляється підприємству;
• розробка цінників, що застосовуються при плануванні та обліку;
• аналіз цін, виявлення збиткових та високорентабельних виробів, розробка заходів з ліквідації збитковості, у разі потреби внесення пропозицій щодо перегляду цін на високорентабельні вироби, підготовка та подання для затвердження нових цін всіх необхідних матеріалів.
2.4. Організація розробки заходів з ефективного використання виробничих потужностей основних і оборотних фондів, матері-альних і трудових ресурсів, щодо використання всіх резервів виробництва.
2.5. Організація розробки заходів щодо виконання і перевиконання встановлених планових завдань.
3. У галузі аналізу та оперативно-статистичного обліку
3.1. Контроль за виконанням цехами та службами підприємства річних, квартальних, місячних, декадних і добових планів і завдань.
3.2. Організація і керівництво роботою з комплексного, економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.
3.3. Подання необхідних узагальнюючих матеріалів і довідок за результатами аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.
3.4. Контроль за правильністю вироблених відповідними службами та цехами підприємства розрахунків економічної ефективності впровадження нової техніки, раціоналізаторських пропозицій та інших організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва, надійності та якості продукції, розвиток спеціалізації і кооперування, механізацію інженерної та управлінської праці.
3.5. Організація статистичної звітності підприємства:
• збір необхідних матеріалів, узагальнення, підготовка та подання статистичної звітності в терміни і за формами, встановленими директивними органами;
• контроль за якістю статистичної звітності на підприємстві;
• систематизація статистичних матеріалів та складання правок по статистичній звітності.
4. В області методологічної роботи
4.1. Методичне керівництво, розробка форм і документації, порядку та строків проведення робіт з:
• техніко-економічного планування;
• оперативно-виробничому плануванню (спільно з виробничо-диспетчерськими службами підприємства);
• внутризаводскому господарському розрахунку (спільно з головною бухгалтерією);
• обліку та аналізу результатів виробничо-господарської діяльності (спільно з головною бухгалтерією);
• розрахунками економічної ефективності;
• статистичної звітності.
4.2. Вивчення та поширення передового досвіду планово-економічної роботи, оперативного обліку та аналізу господарської діяльності цехів та служб підприємства.
Об'єктом аналізу і планування для відділу економічного аналізу та планово-економічного відділу є показники, які можна схематично зобразити так:

Економічні елементи витрат
на виробництво
Статті собівартості продукції
Собівартість одиниці окремих видів продукції
Прямі трудові витрати
Матеріальні
витрати
Витрати на 1 руб.
випущеної і
реалізованої
продукції в розрізі економічних
елементів
Прямі матеріальні витрати
Прямі матеріальні витрати в собівартості одиниці продукції
Витрати на
реалізацію
Управлінські витрати (загальногосподарські та загальновиробничі витрати)
Непрямі витрати в собівартості одиниці продукції
Прямі трудові витрати в собівартості одиниці продукції
Відрахування на
соціальні потреби
Інші витрати
Амортизація основних засобів і нематеріальних
активів
Витрати на
оплату праці


Рис. 2.1 Об'єкти аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції

Завдання відділів:
♦ проаналізувати склад і структуру витрат на виробництво для визначення основних напрямів пошуку резервів їх зниження;
♦ вивчити зміну рівня витрат у порівнянні з попереднім періодом і планом як в цілому, так і по окремих статтях собівартості;
встановити і кількісно виміряти фактори, що вплинули на зміну витрат на виробництво і собівартості продукції;
♦ визначити внесок кожного підрозділу в загальні результати, досягнуті підприємством щодо зниження собівартості;
♦ виявити і кількісно виміряти резерви зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Джерела інформації для проведення аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції:
1. Форма № 2 «Звіт про прибутки і збитки».
2. Форма № 5-з «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)».
3. Журнал-ордер № 10.
4. Журнал-ордер № 10 / 1.
5. Машинограми.
6. Відомість № 12 "Облік витрат цехів основного виробництва / допоміжного виробництва».
7. Відомість № 15 «Загальнозаводські витрати. Витрати майбутніх періодів і комерційні витрати ».
8. Розроблювальні таблиці.
9. Листки розшифровки на суми, відображені в інших журналах-ордерах.
10. Відомості нарахування заробітної плати.
11. Розцінки по заробітній платі.
12. Дані синтетичного і аналітичного обліку, відображені на бухгалтерських рахунках (субрахунках)
- 20 «Основне виробництво»;
- 21 «Напівфабрикати власного виробництва»;
- 23 «Допоміжні виробництва»;
- 25 «Загальновиробничі витрати»;
- 26 «Загальногосподарські витрати»;
- 28 «Брак у виробництві»;
- 96 «Резерви майбутніх витрат»;
- 97 «Витрати майбутніх періодів» і ін
13. Звіти про відрахування в ФСЗН.
14. Калькуляції одиниці продукції.
15. Нормативні документи.
16. Положення з планування, обліку і калькулювання витрат на виробництво і собівартості продукції.
17. Кошториси витрат.
18. Бізнес-план (минулого періоду). Потрібно зазначити, що бізнес-план також є джерелом інформації, так як в ньому аналізуються показники за кілька років і можна простежити динаміку їх зміни більш досконально у зв'язку з тим, що витрати на виробництво продукції аналізується ще більш детально, а саме за видами продукції.
Витрати, вироблені підприємством в іноземній валюті і підлягають включенню до собівартості продукції (робіт, послуг), відображаються у валюті, що діє на території Республіки Білорусь, у сумах, які визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку Республіки Білорусь діє на дату здійснення операцій.
Відповідно до Методичних рекомендацій з прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції, товарів (робіт, послуг) в промислових організаціях Міністерства промисловості Республіки Білорусь, введеними в дію наказом Міністерства промисловості Республіки Білорусь від 01.04.2004 р. № 250, ОЕА групує витрати по калькуляційних статтях:
- Сировина та матеріали;
- Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру;
- Зворотні відходи (віднімаються);
- Паливо і енергія на технологічні цілі;
- Основна заробітна плата виробничих робітників;
- Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
- Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, збори відрахування місцевим органам влади, відповідно до законодавства;
- Витрати на підготовку і освоєння виробництва;
- Погашення вартості інструментів і пристосувань цільового призначення (інші спеціальні витрати);
- Загальновиробничі витрати;
- Загальногосподарські витрати;
- Технологічні втрати;
- Втрати від браку;
- Інші виробничі витрати;
- Витрати на реалізацію.
ОЕА класифікує витрати на виробництво і реалізацію продукції за наступними групувальні ознаками (рис. 2.2).
Далі на підприємстві робиться загальна оцінка показників собівартості продукції.
Керівник повинен приймати економічно обгрунтовані управлінські рішення, враховуючи залежність і співвідношення витрат на вироблену та реалізовану продукцію, обсяги реалізації і прибутку, тенденції економічного розвитку. Одним з основних чинників формування прибутку є собівартість реалізованої продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства і його фінансовий стан, тому що між розмірами величини прибутку і собівартості існує зворотна функціональна залежність. Як відомо, собівартість реалізованої продукції має практичне значення для визначення рентабельності продажів, тобто при зростанні витрат на реалізовану продукцію більш високими темпами, ніж виручка від реалізації, рентабельність продажів знизиться, і навпаки. Собівартість реалізованої продукції, природно, нерівна собівартості виробленої. Відмінності в темпах зростання собівартості виробленої та реалізованої продукції показують тенденції зміни рентабельності продажів у наступному періоді, коли будуть реалізовані залишки готової продукції звітного періоду. Так, якщо собівартість виробленої продукції збільшувалася більш повільними темпами, ніж реалізованої, можна припустити, що в наступному періоді за інших рівних умов рентабельність продажів підвищиться.
За характером (виду) витрат
елементи витрат
За призначенням (функцією)
витрат
За роллю в процесі
виробництва
По відношенню до обсягу
виробництва
статті витрат
Витрати
За способом включення до
собівартість окремих
видів або груп
однорідної продукції
За однорідності
(Єдності складу)
За доцільності
витрачання
За співвіднесеності з
собівартістю продукції
(Джерелами відшкодування)
За участі у виробничому
процесі
витрати на реалізацію
(Позавиробничі)
періодичні, не включаються у виробничу
собівартість продукції (відшкодовуються за рахунок
інших джерел)
виробничі, що включаються до собівартості продукції
основні
накладні
умовно-змінні
умовно-постійні
прямі
непрямі
поодинокі (одноелементні)
комплексні
продуктивні
непродуктивні
виробничі


Рис. 2.2 Класифікація витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) за різними групувальні ознаками

При оцінці показників собівартості на першому етапі зіставляються зміну витрат на вироблену та реалізовану продукцію зі зміною виручки від реалізації за даним зразком:
Таблиця 2.1

Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)

Показник
За звітний період
За попередній період
А
1
2
Обсяг продукції (робіт, послуг) в поточних цінах за вирахуванням податків і платежів з виручки, тис. р..
30 183
27 820
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), тис. р..
25 520
29 232
У тому числі:
матеріальні витрати
10 787
11941
У тому числі:
сировину і матеріали
3026
3485
покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати
3286
3776
паливо
1988
2213
електрична енергія
320
298
теплова енергія
672
672
інші матеріальні витрати
1495
1497
Витрати на оплату праці
8525
9740
Відрахування на соціальні потреби
3069
3994
Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
1419
1505
Інші витрати
1720
2052
Із загальної суми витрат на виробництво:
Відноситься на невиробничі рахунки
Приріст (+) або зменшення (-) залишку по рахунку «Витрати майбутніх періодів», тис. р..
Приріст (+) або зменшення (-) залишку по рахунку «Резерви майбутніх витрат», тис.-р.
Приріст (+) або зменшення (-) залишку незавершеного виробництва, напівфабрикатів і пристосувань власного виробітку, що не включаються у вартість продукції, тис.р.
619
2 865
Повна собівартість продукції, тис. р..
24 901
26 367

2.3. Планування собівартості продукції по калькуляційних

статтями

Постатейне відображення витрат у плані, обліку, звітності розкриває їхнє цільове призначення і зв'язок з технологічним процесом. Це угрупування використовується для визначення витрат за окремими видами вироблюваної продукції і місцем виникнення витрат.
При аналізі основна увага приділяється тим статтям, по яких допущені неплановані втрати і перевитрати. Однак аналіз собівартості не повинен обмежуватися тільки цими статтями. Значні резерви зниження собівартості продукції можуть бути розкриті й за іншими статтям при більш детальному аналізі витрат на матеріали, паливо, енергію, витрат на заробітну плату і комплексних статей собівартості.
При аналізі умовно-змінних витрат окремо визначаються фактори, що вплинули на зміну умовно-змінних матеріальних і трудових витрат.
До умовно-перемінних матеріальних витрат відносяться такі статті: сировина і матеріали (за вирахуванням зворотних відходів); покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати; паливо і енергія на технологічні цілі. На підприємстві використовується наступна схема (рис. 2.3).
На підприємстві робиться детальний облік матеріаломісткості і матеріаловіддачі виробленої продукції та реалізованої продукції, зміна умовно-змінних трудових витрат. Відділ праці та заробітної плати планує, веде облік і надає у планово-економічний відділ склад і структуру фонду заробітної плати, а також порядок використання фонду заробітної плати за видами виплат. Спільно з відділом кадрів надається трудовий потенціал і прогноз на планований період (Додаток Б, В).

Зміна умовно-змінних матеріальних витрат
Зміна обсягу виробленої
продукції
Інфляційні
процеси
Зміна цін
на матеріальні
ресурси
Зміна ціни придбання
Зміна рівня транспортно-заготівельних
витрат
Зміна структури виробленої продукції
Зміна рівня матеріальних витрат на одиницю окремих виробів
Зміна норм і відхилення від норм витрати
матеріальних ресурсів
Заміна
матеріальних
ресурсів
Зміна технічного рівня виробництва і поліпшення організації виробництва і праці
Зміна ціни придбання
Зміна ціни придбання
Зміна ціни придбання
Зміна ціни придбання
Зміна ціни придбання
Зміна ціни придбання


Рис. 2.3 Фактори зміни умовно-змінних матеріальних витрат

Слід мати на увазі, що за ознакою залежності від обсягу виробництва витрати діляться на умовно-постійні та умовно-змінні. Умовно-змінні витрати також поділяються на умовно-пропорційні, які зростають майже у повній відповідності із зростанням обсягу виробництва, і дігрессівние, збільшення яких в тій чи іншій мірі відстає від зростання обсягу виробництва. Витрати з утримання та експлуатації машин і устаткування при перевиконанні плану з виробництва продукції зростають, але не пропорційно, а дігрессівно, причому темп їх зростання залежить від факторів, що обумовили надпланової зростання виробництва. Це пояснюється різним ступенем залежності від обсягу виробництва окремих видів цих витрат. Наприклад, у той час як витрати за статтею «Знос інструментів і пристосувань цільового призначення» змінюються майже пропорційно виконанню плану за обсягом продукції, що випускається, витрати па статті «Амортизація обладнання, транспортних засобів, цінного інструменту» залишаються незмінними.
У зв'язку з відсутністю коефіцієнтів, що визначають залежність умовно-змінної частини комплексних витрат від обсягу виробництва, на практиці при аналізі комплексних статей собівартості умовно-змінні витрати перераховують на відсоток виконання плану по випуску продукції, а умовно-постійні порівнюють з кошторисом. Умовно-змінними є і деякі статті витрат на реалізацію. До них належать витрати на тару і упаковку, вантаження і транспортування продукції, а також інші витрати по збуту. Ці витрати залежать від обсягу відвантаженої продукції, тому коригування кошторису за ним повинна проводитися виходячи із зміни натурального обсягу відвантаження, так як витрати на упаковку і відвантаження пропорційні вазі і габаритам вироби, а не їх вартості.
При аналізі умовно-змінних витрат виділяють наступні чинники, що впливають на відхилення фактичної їх величини від передбаченої планом: 1) зміна обсягу випущеної продукції; 2) відхилення від кошторису окремих видів витрат.
При оцінці відхилень від кошторису умовно-постійних витрат виділяють економію, що є заслугою підприємства, в той же час особливу увагу необхідно приділити вивченню причин, що викликають невиправданий перевитрата по окремих статтях комплексних витрат. Особливо аналізуються непродуктивні витрати, до яких відносяться: втрати від простоїв, доплати працівникам у разі тимчасової непрацездатності, втрати від помилково засланих вантажів, від псування матеріалів і продукції в цехах і на складах, плата залізницям за вагони, затримані з вини вантажоодержувача в очікуванні вивантаження , та ін Дуже важливо також проаналізувати витрачання коштів на утримання апарату управління. При цьому зіставляють за кілька років частку працівників управлінського апарату в загальній чисельності працюючих, виявляють доцільність відряджень, їх тривалість і т. д. Зростання обсягу виробництва продукції призводить до відносного зменшення умовно-постійних витрат у розрахунку на рубль або одиницю продукції і в кінцевому підсумку до зниження собівартості. У цьому випадку відносну економію Е р визначають наступним чином:
, (2.1)
де Р 0, P 1 - величина умовно-постійних витрат за планом і фактично відповідно;
Т 0, Т 1 - обсяг продукції за планом і фактично відповідно.
При плануванні собівартості окремих видів продукції враховують витрати на виробництво і реалізацію окремих видів продукції в розрахунку на одну натуральну одиницю. Ці дані впливають вирішальним чином на ціноутворення.
На підприємстві розраховується і планується собівартість по кожному виду продукції, а також робляться угруповання по найважливіших видах продукції.

3. РЕЗЕРВИ І ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Резерви зниження собівартості продукції

Резерви зниження собівартості продукції - внутрішньовиробничі можливості зменшення собівартості продукції за рахунок зростання ефективності використання ресурсів підприємства, які піддаються кількісному вимірюванню.
Мобілізація резервів зниження собівартості продукції дозволяє підвищити якісні показники господарської діяльності підприємства (підвищити конкурентоспроможність виробленої продукції, збільшити обсяг її виробництва і реалізації, прискорити оборотність оборотних коштів та ін.)
Виділяють такі групи резервів зниження собівартості продукції:
- Поліпшення використання умовно-змінних матеріальних витрат (сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, палива і енергії на технологічні цілі);
- Підвищення ефективності використання умовно-змінних трудових витрат. Ця група включає два напрямки: 1) зростання продуктивності праці; 2) поліпшення використання робочого часу;
- Зниження рівня умовно-постійних витрат (витрат за комплексними статтями собівартості): витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загальноцехових і загальногосподарських витрат, витрат на реалізацію.
У загальній сукупності резервів зменшення собівартості продукції слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати в найближчий період часу (місяць, квартал), і перспективні, реалізація яких вимагає більш тривалого часу і, як правило, впровадження різного роду організаційно-технічних заходів.
До поточних резервів відносяться усунення невиправданих відступів від передбаченої конструкторсько-технологічною документацією технології виготовлення продукції, що тягнуть за собою:
- Додаткову витрату матеріальних ресурсів внаслідок заміни матеріалів, виправлення шлюбу, використання немірних, некратний матеріалів, відходів замість повноцінного матеріалу та ін;
- Додаткові трудові витрати, пов'язані з оплатою понаднормових годин, цілоденних і внутрізмінних простоїв, робіт з виправлення браку та ін;
- Збільшення витрат за деякими комплексним статтям: зростання витрат на ремонт і експлуатацію машин і устаткування, охорону праці, дотримання техніки безпеки на виробництві та ін
Основні резерви зниження собівартості продукції, на підприємстві представлені в Додатку Р.
Слід зазначити, що в основі формування витрат на виробництво продукції, і, зокрема, умовно-змінних матеріальних витрат, лежить їх науково обгрунтоване калькулювання за нормами, обумовленим технічними, технологічними, конструкторськими та іншими характеристиками та особливостями вироблюваної продукції.
Таким чином, основним резервом зниження умовно-змінних матеріальних витрат є зменшення норм витрати матеріалів на одиницю продукції як в результаті впровадження науково-технічних заходів (впровадження нових прогресивних технологій, механізація та автоматизація виробництва, вдосконалення конструкцій виробів та ін), так і внаслідок поліпшення системи нормування матеріалів на підприємстві.
Резерв зниження умовно-змінних матеріальних витрат у результаті впровадження заходів НТП (РМЗнтп) визначається наступним чином:
РМЗнтп = (Нфij - Hбij) · Цплij · Кj, (3.1)
де Нфij, Hбij - норми витрат i-го виду матеріальних ресурсів до впровадження і після впровадження заходів НТП відповідно для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Цплij - планова ціна i-гo виду матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Кj - кількість випущених виробів j-го виду з моменту впровадження заходів і до кінця року;
n-кількість видів матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-го виду;
m - кількість видів продукції.
Отже, по цій формулі визначається вплив впроваджених заходів науково-технічного прогресу на економію умовно-змінних матеріальних витрат (резерв їх зниження) через зміну норм. Джерелами інформації для такого аналізу служать акти впровадження науково-технічних і організаційних заходів.
Для того щоб знайти резерв зниження умовно-змінних матеріальних витрат за рахунок покращення нормування матеріалів, доцільно скористатися формулою (6.1), при цьому в даному випадку показники Нф, Нб - норми витрат матеріальних ресурсів до впровадження і після впровадження нової норми, розрахованої більш прогресивними методами і з урахуванням підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції, відповідно.
Резерв зниження умовно-змінних матеріальних витрат в майбутніх періодах за рахунок усунення неефективного і нераціонального використання матеріальних ресурсів, обумовленого відступом від технології виробництва продукції і збоями в роботі служб матеріально-технічного забезпечення підприємства, а саме в результаті ліквідації: недотримання чинних норм; невідповідності матеріалів технічним умовами; замін і втрат матеріалів; нераціонального розкрою і методів обробки; втрат від браку, дорівнює утворилися внаслідок наявності зазначених негативних факторів перевитрати за прямими матеріальними витратами у звітному періоді.
Резерв зменшення умовно-змінних матеріальних витрат за рахунок вторинного використання матеріальних ресурсів (зворотних відходів), при дотриманні умови збереження техніко-експлуатаційних характеристик і якості виробленої продукції (РМЗво) може бути визначений за допомогою такої формули:
РМЗво = (Hмij · Цмij - Нвоij · Цвоij) · Кj, (3.2)
де Hмij - норма витрати i-го виду повноцінних матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Нвоij - норма витрати i-го виду вторинних матеріальних ресурсів (зворотних відходів) для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Цмij - ціна i-го виду повноцінних матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Цвоij - ціна i-го виду вторинних матеріальних ресурсів (зворотних відходів) для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Кj - кількість випущених виробів i-го виду з моменту початку використання вторинних матеріальних ресурсів замість повноцінних і до кінця року.
Резерв зниження умовно-змінних матеріальних витрат за рахунок застосування на підприємстві більш раціональної цінової політики при придбанні матеріальних ресурсів, що припускає проведення маркетингових досліджень, пошук оптимальних ринків придбання матеріальних ресурсів і постачальників, (РМЗц) дорівнює:
РМЗц = (Цфij - Цоij) · Нфij · Кфj, (3.3)
де Цфij - діюча на підприємстві ціна придбання i-го виду матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-го виду;
Цоij - оптимальна ціна придбання i-го виду матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-го виду, використовувана новими постачальниками матеріальних ресурсів, ділові контакти з якими були встановлені після дослідження підприємством ринку постачальників матеріальних ресурсів;
Нфij - фактична норма витрати i-го виду матеріальних ресурсів на виробництво продукції j-го виду;
Кфj - фактична кількість випущеної продукції j-го виду.
Резерв зниження умовно-змінних трудових витрат в результаті зростання продуктивності праці (за рахунок впровадження науково-технічних і організаційних заходів, вдосконалення нормування праці на підприємстві) (РТЗпт) розраховується за формулою:
РТЗпт = (Тфij - Тбij) · Сп · Кj, (3.4)
де Тфij, Тбij - трудомісткість вироби j-го виду до впровадження і після впровадження науково-технічних або організаційних заходів відповідно;
Сп - середньогодинна тарифна ставка;
Кj - кількість випущених виробів j-го виду з моменту впровадження заходів і до кінця року.
Економія умовно-змінних трудових витрат в майбутніх періодах за рахунок ліквідації:
♦ цілоденних і внутрізмінних простоїв дорівнює твору часу простоїв (в годинах), що мали місце у звітному періоді, на середньогодинну тарифну ставку;
♦ понаднормових годин роботи, пов'язаних з нераціональною організацією виробництва і праці, визначається як добуток кількості мали місце понаднормових годин роботи в звітному періоді на середньогодинну тарифну ставку і на відсоток доплат за понаднормову роботу;
♦ шлюбу продукції дорівнює сумі заробітної плати, нарахованої за роботи з виправлення браку в звітному періоді.
Резерви зниження умовно-змінних трудових витрат з основної заробітної плати визначають розмір економії по додатковій заробітній платі і по податках і відрахуваннях від фонду заробітної плати. Результат твори загальної величини резервів зниження умовно-змінних трудових витрат з основної заробітної плати на відсоток:
♦ додаткової заробітної плати покаже економію умовно-змінних трудових витрат з додаткової заробітної плати;
♦ податків і відрахувань від фонду заробітної плати - економію умовно-змінних трудових витрат з даного фактору.
Резерви зниження рівня умовно-постійних витрат (витрат за комплексними статтями собівартості) виявляються і узагальнюються на основі вивчення їх динаміки, а також проведення факторного аналізу по кожній статті витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загальноцехових і загальногосподарських витрат, витрат на реалізацію в результаті раціоналізації здійснення даних витрат і впровадження різного роду організаційно-технічних заходів.
Відповідно до методичних рекомендацій з прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції, товарів (робіт, послуг) в промислових організаціях Міністерства промисловості Республіки Білорусь, введеними в дію наказом Міністерства промисловості Республіки Білорусь від 01.04.2004 р. № 250, до основних факторів зниження собівартості продукції відносяться:
1. Фактори зміни обсягу і структури продукції і структури виробництва:
1.1. відносна зміна умовно-постійних витрат (крім амортизації), обумовлене зміною обсягу виробленої продукції;
1.2. відносна зміна амортизаційних відрахувань;
1.3. зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції;
1.4. введення нових виробництв і підприємств (у виробничих об'єднаннях);
1.5. освоєння нових підприємств і підготовка виробництва на діючих підприємствах.
2. Фактори, що відображають зміну умов господарювання:
2.1. зміна цін на вироблену продукцію;
2.2. зміна цін на споживане сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, енергію;
2.3. зміна оплати праці відповідно до рішення уряду;
2.4. зміна системи оподаткування;
2.5. зміна норм амортизаційних відрахувань та переоцінка основних фондів у встановленому порядку.
Відносне зміна амортизаційних відрахувань пов'язано зі зміною використовуваних основних фондів, а також зі зміною обсягу виробництва. У розрахунок включаються чинні на початок року і знову вводяться фонди, крім тієї частини, яка враховується в розрахунках по введенню нових потужностей і в розрахунках з підвищення технічного рівня виробництва. Розрахунок поданою фактору включає, як абсолютна зміна суми амортизаційних відрахувань, так і відносне зміна їх величини на 1000 р. виробленої продукції. У розрахунках впливу даного чинника не включається вплив централізованих заходів щодо зміни норми амортизаційних відрахувань і переоцінці основних фондів (чинники, що відображають умовах господарювання).
Відносне зміна амортизаційних відрахувань визначається за формулою
Еа = ((Ао / До) - (А 1 / Д 1)) · Д 1 · К, (3.5)
де Еа - економія (збільшення) у зв'язку з відносною зміною амортизаційних відрахувань, млн. р..;
Ао і А 1 - загальна сума амортизаційних відрахувань відповідно в базисному і плановане роках, млн. р..;
До і Д 1 - обсяг виробленої продукції відповідно в базисному і плановане роках, млн. р..;
К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість виробленої продукції у базисному році.
Під зміною структури продукції розуміється зміна питомої ваги окремих її видів у загальному обсязі виробництва, пов'язане з випуском нових, зняттям з виробництва окремих виробів, а також різними плановими темпами зростання випуску різних видів продукції.
Продукція нових підприємств і нових виробництв на діючих підприємствах, що вводяться в експлуатацію в планованому році, у розрахунок впливу зміни структури не включається і відображається в розрахунках за фактором «Введення нових підприємств і виробництв».
Вплив зміни структури продукції на рівень витрат розраховується за прямими статтями витрат і визначається на підставі даних про ціни і змінних витратах на виробництво окремих виробів у базисному році та обсяги їх виробництва в базисному і плановане роках.
Розрахунок зниження (збільшення) витрат внаслідок структурних змін (зрушень) проводиться таким чином:
♦ визначаються змінні витрати на 1000 р.. виробленої продукції планового року, розраховані виходячи з цін і собівартості продукції базисного року;
♦ визначаються змінні витрати на 1000 р.. виробленої продукції базисного року;
♦ визначається різниця між змінними витратами на 1000 р. виробленої продукції планового і базисного року;
♦ розрахована різниця множиться на обсяг виробленої продукції планового року в цінах базисного року.
Розрахунок впливу зміни структури продукції здійснюється:
♦ по порівнянним видів продукції, за іншої продукції і продукції, що знімається з виробництва - виходячи з середніх цін і планових (фактичних) витрат базисного року;
♦ за новими видами продукції, освоєним в базисному році - виходячи з цін і витрат базисного року без урахування підвищених витрат (за умови фінансування за рахунок цільових джерел);
♦ за новими видами продукції, освоюваним в планованому році - виходячи з планових калькуляцій планованого року без урахування витрат на освоєння.
Величина змінних витрат по порівнянній продукції визначається на основі калькуляції базисного року, а за новими видами продукції, які не вироблялися в базисному році, величина змінних витрат визначається на підставі калькуляцій планованого року.
Вплив зміни витрат на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції і нових технологічних процесів і пускових витрат визначається за формулою
Ес = ((П 1 / K 1) - (По / Ко) · K 1, (3.6)
де Ес - зниження (збільшення) собівартості по всіх освоюваним виробам, млн. р..;
За і П 1 - суми списання витрат на підготовку і освоєння виробництва відповідно в базисному і плановане роках, млн. р..;
До і K 1 - кількість даного виду продукції відповідно в базисному і плановане роках;
m - кількість видів освоюваної продукції.
Вплив зміни цін на обсяг виробленої продукції визначається шляхом множення різниці між середньорічними цінами на одиницю продукції в базисному році і прийнятими у планових розрахунках на кількість виробів, призначених до випуску в планованому році.
Вплив зміни цін на споживане сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо і енергію визначається в кожному конкретному випадку множенням різниці між середньорічними цінами в базисному році і діючими на момент розрахунку на обсяг споживання цього виду ресурсу в планованому році. Розрахунок впливу зміни цін може проводитися також індексним методом.
Вплив зміни умов оплати праці на собівартість виробленої продукції визначається за формулою
З = (З 1 - Зо) · Ч · М · (1 + (Г + Н) / 100), (3.7)
де З - зміна собівартості виробленої продукції за рахунок змін умов оплати праці, млн. р..;
Зо і 3 1 - місячні тарифні ставки або оклади працівників відповідно до і після зміни умов оплати праці, млн. р..;
Ч - чисельність працівників, за якими змінилися умови оплати праці, чол.;
М - кількість місяців з моменту впровадження заходів;
Г - установлений відсоток відрахувань на соціальні потреби,%;
Н - ставки податків, відрахувань і платежів, що обчислюються до фонду заробітної плати,%.
Вплив зміни норм амортизаційних відрахувань на собівартість виробленої продукції визначається за формулою
Іа = (А 1 - Ао) · Ф / 100, (3.8)
де Іа - зміна собівартості виробленої продукції за рахунок зміни норм амортизаційних відрахувань у планованому році, млн. р..;
Ао і А 1 - норми амортизаційних відрахувань відповідно до і після змін,%;
Ф - середньорічна балансова вартість основних фондів у плановому році, млн. р..
Розрахунок проводиться по кожному виду основних фондів, на які введені нові норми амортизаційних відрахувань. При цьому слід враховувати, що за основними фондами, які мають повний знос, амортизація не нараховується.
Вплив зміни системи оподаткування на собівартість включає розрахунок абсолютного зміни сум податків, відрахувань і платежів, що включаються до собівартості виробленої продукції, шляхом зіставлення діяли в базовому періоді і вводяться в планованому періоді норм і нормативів.
3.3. Зниження собівартості продукції на підприємстві як шлях підвищення виробництва.
Підприємство приділяє особливу увагу підвищенню ефективності виробництва. Одним з основних шляхів є зниження собівартості продукції.
Так, у 2006 році було здійснено ряд проектів щодо зниження статей витрат. У 4-му кварталі був розроблений проект установки рекуперації тепла газів дистиляції 1 карбаміду 2, виготовлено і поставлено обладнання та матеріали, що дало зниження споживання пари на 1 тонну продукції на 0,135 Гкал (ДОДАТОК Г), проведення реконструкція вузла охолодження конвертованого газу перед абсорбером поз . 301, впроваджена схема використання отпарного конденсату для приготування аміачної води у відділенні компресії цеху капролактам-2 корпус 3011, проведена заміна повітряних конденсаторів поз. Т223 на колонах отгонки циклогексану, впроваджені регульовані приводи на електричних двігателях' повітряних конденсаторів поз. Т223/1-3 к.к.3002, 3003. Крім того було здійснено ряд заходів щодо забезпечення основних цільових показників соціально-економічного розвитку організації (ДОДАТОК Д):
1. У березні була впроваджена змінена конструкція насадки колони синтезу метанолу агрегату № 2.
2. Запроваджена схема видачі пари 100 ата в заводську мережу.
3. Реконструкція стадії очистки технологічного газу від СО2.
4. Впровадження масообмінних тарілок № № 2-8 у колоні синтезу карбаміду.
5. Впроваджена схема використання тепла джерел ВЕР для підігріву теплофікаційної води.
6. Запроваджена схема підвищення пара 6 атм з відбору турбіни до 12 атм пором 39 атм з метою збільшення електричної потужності турбогенератора і зниження теплових втрат на РОУ.
7. Впроваджено конструкція градирні з установленням бічних форнсуночних пристроїв для підвищення ефективності її роботи.
Дані заходи дозволили знизити собівартість на 1359700000 руб.
У той же час в 2007р. підприємство буде відчувати серйозні труднощі. Це багато в чому пов'язане з підвищення цін на енергоносії і, в першу чергу на газ, що поставляється з Російської Федерації. Два останніх роки газ поставлявся за ціною 67 доларів США без податку на додану вартість, що дозволяло конкурувати на світовому ринку і підтримувати рівень рентабельності в межах 8-10%. Підвищення ціни на газ більш ніж в 2 рази різко підвищить собівартість продукції. ВАТ «Гродно Азот» використовує на технологічні потреби десяту частину всього газу, одержуваного Республікою Білорусь, тобто близько 1,5 млрд кубічних метрів.
Частку газу в собівартості можна простежити на прикладі випуску метанолу (ДОДАТОК Е). У повної виробничої собівартості воно становила 29,92%. Аналогічно виглядає ситуація з виробництвом аміаку і карбаміду, карбамідо-аміачної суміші (КАС).
Ситуація посилюється тим, що перші півроку підприємство здійснює поставку продукції для потреб сільського господарства країни і тільки після 1 липня виходить на зовнішні ринки. Антидемпінгове мито в розмірі 17,4 євро, встановлена ​​Європейським Союзом на тонну карбаміду практично обмежує конкуренцію на ринках Європи, що змушує шукати ринки в США, Латинській Америці, південно-східної Азії.


Висновок
У даній дипломній роботі розглянуті організація планування собівартості продукції. На підставі використаної літератури зазначено, що складовою частиною витрат підприємства є собівартість продукції. Статті витрат, які входять в собівартість продукції встановлюються державою. Тобто можна відзначити, що собівартість продукції - це нормовані витрати підприємства. Витрати, які не увійшли до собівартості, підприємство змушене компенсувати за рахунок прибутку. Такий підхід обмежує необгрунтоване зростання цін і захищає споживача від спроб виробника перекласти на нього частину своїх витрат.
Метою планування собівартості є оптимізація поточних витрат підприємства, що забезпечує необхідні темпи зростання на основі раціонального використання грошових, трудових і матеріальних русурсов.
Об'єктом дослідження в роботі є ВАТ «Гродно Азот». Я простежила, що при існуючій лінійно-функціональної структури управління підприємством у роботі з пошуку шляхів зниження собівартості продукції беруть участь всі служби і підрозділи, економісти цехів, а узагальнення і розробка планів лягають на відділи економічного аналізу та планово-економічний. У той же час на підприємстві не повністю позбулися від дублювання роботи цих відділів.
Можна також відзначити високий потенціал наукових працівників підприємства, які вносять великий внесок в поліпшення роботи підприємства. ВАТ «Гродно Азот» практично вся сировина та матеріали купує в Російській Федерації та в Україні. Величезні транспортні потоки зажадали створення відділу логістики, а потім відділу економічного аналізу. Підприємство здійснило повну компьютарізацію, тобто Усі відділи та фахівці забезпечені ПЕОМ, які пов'язані загальнозаводського мережею. Це теж забезпечило покращення управлінської та планової роботи.
На підставі даної дипломної роботи можна зробити наступні висновки:
1. Планування собівартості продукції та пошук резервів її зниження на ВАТ «Гродно Азот» здійснюється на високому рівні.
2. Підприємству необхідно клопотати перед Радою Міністрів про скасування подвійного стандарту цін на експортну частину продукції і на реалізовану на внутрішньому ринку. Дебіторська заборгованість підприємств агро-промислового комплексу знижується з працею.
3. Більш рівномірні поставки добрив на експорт і для сільського господарства можливі, тому що карбамід і сульфат амонію не втрачають своїх властивостей протягом 6 місяців. Для постачань КАС до Республіки Білорусь є 16 складів рідкого аміаку, які на початку 90-х років були передані на баланс сільгоспхімії і при мінімальній доопрацюванні могли бути пристосовані до регіональних сховища рідких добрив.
4. Стандарти підприємства та міжнародна сертифікація чітко фіксують зміст основних компонентів у готовій продукції, тому необхідно шукати шляхи економії трудових витрат, енерговитрат, удосконалювати організацію виробництва.
5. Підприємство повністю вичерпало можливості спалювання фракції СО, що в попередні роки дало різке скорочення споживання тепла, одержуваного від ТЕЦ-2.
6. Підвищення цін на енергоносії і особливо на газ на технологічні потреби ставить перед підприємством у найближчі роки складні завдання. Невиконання Росією зобов'язань про створення рівних умов для господарюючих суб'єктів, ставить ВАТ «Гродно Азот» у невигідні умови, посилює конкуренцію на зовнішніх ринках. Підприємству необхідно буде розробляти антикризову програму, тому що рентабельність буде негативною, якщо не відбудеться зростання цін на продукцію на світових ринках.

ДОДАТОК А

Планова калькуляція собівартості одиниці продукції


п / п
Найменування
калькуляційних статей
Ум. позначення
Сума, р.
Методика
розрахунку статей
1
2
3
4
5
1.
Сировина і матеріали
З м
Прямим рахунком
2.
Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру
З до
Прямим рахунком
3.
Зворотні відходи (віднімаються)
З відхо
Прямим рахунком
4.
Паливо і енергія на технологічні цілі
З т
Прямим рахунком
5.
Основна заробітна плата виробничих робітників
З про
Прямим рахунком
6.
Додаткова заробітна плата виробничих робітників
З д

7.
Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, збори і відрахування місцевим органам влади
З н

8.
Витрати на підготовку і освоєння продукції
З осв

або
9.
Погашення вартості інструментів і пристосувань цільового призначення (інші спеціальні витрати)
З ін

або
10.
Загальновиробничі витрати,
в тому числі:
- Витрати по утриманню та експлуатації обладнання;
- Витрати по організації, обслуговування і управління виробництвом (загальноцехові витрати)
З оп

З ек

З ц

11.
Загальногосподарські витрати
З ох


12.
Технологічні втрати
З тп

13.
Втрати від браку
З б

Продовження
1
2
3
4
5
14.
Інші виробничі витрати
З пр

15.
Виробнича собівартість
З пр

16.
Витрати на реалізацію
З кім

17.
Повна собівартість
З підлогу
З підлогу = З пр + З кім
Складено автором на основі документації планово-економічного відділу.

ДОДАТОК Б

Трудовий потенціал

Станом на 01.01.2005 року спискова чисельність працюючих на підприємстві складе 7150 осіб.
З них: робітників - 5360 чоловік
жінок - 2650 чоловік.
Розподіл працюють за освітою наступне:
з вищою освітою - 1500 осіб
з середньо-спеціальною освітою - 1910 осіб
з середньою освітою - 3665 осіб
з базовою освітою - 75 осіб.
Склад керівників і фахівців, згідно Загальносоюзного класифікатора професій робітників і посад службовців ОКРБ 006-96 за освітнім рівнем розподіляється наступним чином:
Керівники Фахівці Службовці
Всього осіб: 892 834 64
в тому числі:
з вищою освітою 602 528 6
з середньо-спеціальною 266277 1933
з середньою освітою 24 29
Складено на основі даних відділу кадрів

ДОДАТОК В

Прогноз на 2006 рік
Прийом на роботу:
Всього: 250 осіб
Соціально захищених громадян 46 осіб
У т.ч. багатодітних та одиноких батьків 4 людини
Звільнених у запас у зв'язку із закінченням строкової служби 40 осіб
Звільнених з ЗС по скороченню 1 людина
Воїнів-інтернаціоналістів 1 людина
За направленням центру зайнятості 20 осіб
Молодих фахівців 75 осіб
Тимчасових 35 осіб
Самим підприємством 74 людини
Чоловіків 180 осіб
Жінок 70 осіб
Звільнення:
Всього: 300 осіб
У тому числі в армію, на пенсію, на навчання 100 осіб
За власним бажанням, угодою сторін 100 чоловік
Закінчення строку тимчасової роботи 35 осіб
За порушення трудової дисципліни 40 чоловік
З інших причин 25 осіб
На підприємстві здійснюється комплексна довгострокова программакомплектованія персоналу за рахунок випускників вищих, середньо-спеціальних навчальних закладів та ПТУ. Здійснюється вона на основі договорів з навчальними закладами, узгодженими планами потреби у фахівцях за професіями. Є узгоджені плани потреби у молодих фахівцях по роках 2000-2010ггю, а також робітників і фахівців по 2009 рік. З метою реалізації вищевказаних планів на підприємстві щорічно в період з травня по липень виробляється резервування робочих місць.
Для зменшення кількості звільнених за скороченням чисельності та збереження підготовлених фахівців здійснюється переведення їх на вивільняються місця з подальшою перепідготовкою.
Ведеться робота по переведенню працівників на контрактну форму найму.
Складено на основі матеріалів відділу кадрів.

ДОДАТОК Г

Заходи щодо забезпечення виконання основних цільових показників прогнозу соціально-економічного розвитку організації на 2006 рік.
№ п / п
Найменування заходу
Термін впровадження
Стаття витрат
Зниження собівартості, млн. руб.
1.
Впровадити змінену конструкцію насадки колони синтезу метанолу агрегату № 2
31.03.06г.
Додатковий випуск продукції (метанол)
209,7
2.
Впровадити схему видачі пари 100 ата в заводську мережу
01.02.06г.
Теплоенергія (аміак)
798,4
3.
Реконструкція стадії зчищення технологічного газу від СО2
31.07.06г.
Додатковий випуск продукції (аміак)
105,7
4.
Впровадити масообмінні тарілки № № 2-8 у колоні синтезу карбаміду
31.01.06г.
Теплоенергія (карбамід)
68,5
5.
Впровадити схему використання тепла джерел ВЕР для підігріву теплофікаційної води
31.10.06г.
Теплоенергія (капролактам)
17,1
6.
Впровадити схему підвищення тиску пари 6 атм з відбору турбіни до 12 атм пором 39 атм з метою збільшення електричної потужності турбогенератора і зниження теплових втрат на РОУ
01.05.06г.
Електроенергія
141,5
7.
Впровадити конструкцію градирні з установленням бічних форсункових пристроїв для підвищення ефективності її роботи
31.01.06г.
Електроенергія
18,8
Складено автором на основі документації планово-економічного відділу.

Класифікація резервів зниження собівартості продукції
Резерви зниження собівартості
Внутрішньовиробничі
Зовнішній вплив
Поліпшення використання засобів праці
Поліпшення використання предметів праці
Поліпшення організації виробництва, праці та управління
Механізація і автоматизація
виробничих процесів
Повне використання
виробничих можливостей
Удосконалення
технології виробництва
Удосконалення нормування
і мотивації праці
Зниження втрат робочого часу
Наукова організація праці
та управління
Економія матеріальних ресурсів
Удосконалення нормування матеріальних витрат
Попередження втрат від браку
Комп'ютеризація обліку руху оборотних коштів та списання витрат на виробництво
Економія матеріальних ресурсів
Удосконалення нормування матеріальних витрат
Попередження втрат від браку
Комп'ютеризація обліку руху оборотних коштів та списання витрат на виробництво
Підпис: Механізація та автоматизація виробничих процесівПідпис: Повне використання виробничих можливостейПідпис: Удосконалення технології виробництваПідпис: Удосконалення нормування і мотивації праціПідпис: Зниження втрат робочого часуПідпис: Наукова організація праці та управлінняПідпис: Підвищення кваліфікації персоналуПідпис: Економія матеріальних ресурсівПідпис: Удосконалення нормування матеріальних витратПідпис: Попередження втрат від бракуПідпис: Комп'ютеризація обліку руху оборотних засобів і списання за-трат на виробництвоПідпис: Економія матеріальних ресурсівПідпис: Удосконалення нормування матеріальних витратПідпис: Попередження втрат від бракуПідпис: Комп'ютеризація обліку руху оборотних засобів і списання за-трат на виробництво

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
302.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Планування собівартості продукції 2
Планування собівартості продукції 2
Планування собівартості продукції
Планування собівартості продукції 3
Планування собівартості продукції
Планування собівартості продукції будівельної організації
Планування собівартості готової реалізованої продукції
Планування собівартості готової реалізованої продукції
Планування собівартості товарної продукції і чистого прибутку
© Усі права захищені
написати до нас