Планування прибутку та рентабельність підприємства

Планування прибутку та рентабельність підприємства.

ПЛАН

Вступ.

1. Особливості планування виробничо-комерційної діяльності підприємства на мікрорівні.

1.1 Планування діяльності фірми.

1.2 Фінансове планування.

2. Планування прибутку та рентабельності на підприємстві.

2.1 Загальна інформація про підприємство.

2.2 Процес планування прибутку від операційної діяльності підприємства

2.3 Процес планування рентабельності.

3. Проблеми організація стратегічного й оперативного планування на підприємстві.

Висновок.

Список використаної літератури.

ВСТУП

Актуальність даної теми неможливо перебільшити. Бізнес не може розраховувати на процвітання, а вірніше на виживання, не розробляючи планів і не контролюючи їхнє виконання. Планування повинне представлятися у фінансовому вираженні, тому що різні напрямки діяльності бізнесу виміряються загальним мірилом - грошима. Світ твердої конкуренції вимагає гнучкості і пристосованості як у плануванні, так і в практичній діяльності. І все-таки на практиці, на жаль, система планування таких показників як прибуток і рентабельність часто буває дуже далека від ідеалу. А правильне планування цих показників на підприємстві має ключове значення. Прибуток підприємства є його фінансовою базою. За рахунок прибутку утворяться фонди виробничого розвитку, додаткового матеріального стимулювання працівників, соціальних виплат, виплат власникам підприємства і т.п..

В даній роботі на прикладі реально діючого підприємства ЗАТ „Тканини” ілюструється процес планування його прибутку і рентабельності. Всі приклади, які наведені в даній роботі базуються на даних фінансової звітності підприємства які наведені в додатку.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно наведено процес планування прибутку від операційної діяльності та рентабельності підприємства.

1. Особливості планування виробничо-комерційної діяльності підприємства на мікрорівні.

1.1 Планування діяльності фірми.

Планування необхідне для досягнення фірмою наступних цілей:

• підвищення контрольованої частки ринку;

• передбачення вимог споживача;

• випуск продукції більш високої якості;

• забезпечення погоджених термінів постачань;

• установлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції;

• покращення репутації фірми в споживачів.

Задачі планування визначаються кожною фірмою самостійно в залежності від діяльності, якою вона займається. В цілому задачі стратегічного планування будь-якої фірми зводяться до наступного:

1. Планування зростання прибутку.

2. Планування витрат підприємства.

3. Збільшення частки ринку, збільшення частки продажів.

4. Поліпшення соціальної політики фірми.

Чому планування життєве важливо для господарюючого суб'єкта? Планувати необхідно для того:

• щоб розуміти, де, коли і для кого підприємство збираєтеся робити і продавати продукцію;

• щоб знати, які ресурси і коли знадобляться підприємству для досягнення поставлених цілей;

• щоб домогтися ефективного використання залучених ресурсів;

• нарешті, щоб передбачати несприятливі ситуації, аналізувати можливі ризики і передбачати конкретні заходи щодо їх зниження.

Планування - це система керування виробництвом, що забезпечує його динамічний і пропорційний розвиток, а також виявлення й ефективне використання резервів виробництва.

Планування знаходить своє вираження в складанні планів. Властивості планів:

• Наступність (взаємозв'язок планів різного рівня);

• Безперервність (взаємозв'язок планів різного призначення);

• Стабільність (відсутність переглядів планів у конкретному, відносно короткому проміжку часу).

Плани поділяються на:

1. довгострокові (прогнози);

2. перспективні: визначають стратегічні задачі розвитку підприємства (на тривалий період часу);

3. поточні (річні): складаються з урахуванням перспектив розвитку підприємства і конкретизують задачі функціонування підприємства в залежності від зовнішніх факторів у конкретному тимчасовому відрізку;

4. оперативні (квартальні, місячні) - це плани повсюдного керівництва виробництва.

До кожного плану пред'являються вимоги техніко-економічного обґрунтування, тобто єдинства техніки й економіки.

Плани, як правило, складаються в два етапи:

1. Попередній етап (проект плану): на основі очікуваного виконання плану за попередній період і зовнішні фактори, що визначають діяльність підприємства в конкретній тимчасовій ситуації.

2. Остаточний: після внесення всіх уточнень і доповнень у розроблений проект.

В основі виробничого плану були раніш конкретні цифри. Зараз планування - прерогатива самого підприємства.

Остаточний варіант плану доводиться до конкретних виконавців. Планове завдання є програмою того чи іншого підрозділу підприємства. Загальне керівництво планової роботи здійснює керівник підприємства, методичне ж керівництво здійснюють керівники економічних служб.

У поняття "планування" входить визначення цілей і шляхів їхнього досягнення. На Заході планування діяльності підприємств здійснюється по таких важливих напрямках, як збут, фінанси, виробництво і закупівлі. При цьому, звичайно, усі приватні плани тісно взаємозалежні між собою.

Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулого.

Наведені вище види планування дають найкращий ефект, якщо їх використовувати правильно. Будь-яка компанія повинна застосовувати як довгострокове, так і короткострокове планування. Наприклад, при планування виробництва продукту як одного з найважливіших елементів ринкової стратегії доцільно застосовувати довгострокове й оперативне планування в сукупності, тому що планування виробництва продукту має свої специфічні риси і визначається поставленою метою, термінами її досягнення, видом товару і так далі.

1.2 Фінансове планування.

Фінансове планування - це керування процесами створення, розподілу, перерозподіли і використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізується в деталізованих фінансових планах. Фінансове планування є складовою частиною загального процесу планування і, отже, управлінського процесу, здійснюваного менеджментом підприємства. Його головними етапами виділяють наступне:

• аналіз інвестиційних можливостей і можливостей фінансування для компанії;

• прогнозування наслідків поточних рішень, щоб уникнути несподіванок і зрозуміти зв'язок між поточними і майбутніми рішеннями;

• обґрунтування обраного варіанта з ряду можливих рішень (цей варіант і буде представлений в остаточній редакції плану);

• оцінки результатів, досягнутих компанією, у порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Фінансовий план складається з декількох документів, що знаходяться між собою у визначеному взаємозв'язку через показники, що у них містяться. Проробка деталей у фінансовому плані можуть бути різна (у залежності від розмірів компанії і масштабу проектів), але в будь-якому випадку в нього входять:

• Прогноз обсягів реалізації (Sales Forecast);

• План руху наявних коштів / Баланс грошових потоків (Projected Cash flow Statement);

• План прибутків і збитків / Таблиця доходів і витрат (Pro forma Profіt and Loss Statement);

• Проект балансу (Pro forma Balance Sheet);

• Розрахунок крапки досягнення беззбитковості (Break-even Analysіs).

Фінансовий план обов'язково включає описову частину, що чітко установлює фінансові цілі компанії, докладно пояснюючої, які інвестиції і чому фірма збирається здійснювати (яка частина інвестицій при цьому піде, скажемо, на придбання нового обладнання, яка - на заміну старого, яка - на установку очисних споруджень, яка - на розробку і просування на ринок нового товару і т.п.) і як, саме головне - погоджуються стратегічні цілі компанії з її фінансовими планами. У реальному житті процес фінансового планування неминуче супроводжується помилками, уникнути яких не допоможе ніяка теорія.

Основним об’єктом у фінансовому плануванні є прибуток підприємства. Безпосередньо організація керування фінансами залежить від розмірів компанії і виконуваних нею задач. При вирішенні фінансових питань необхідно точно трактувати поняття "прибуток". Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити, що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків, чистий - після їхньої сплати, тобто це ті засоби, який компанія може використовувати за своїм розсудом. У свою чергу чистий прибуток, у залежності від виконуваних ним функцій, ділиться на розподілений, тобто той що пішов на виплату дивідендів чи взагалі в особисті доходи власників фірми, і нерозподілений, тобто вкладений у виробництво. Якихось особливих рецептів відносно розподілу чистого прибутку не існує, - усе залежить від конкретних цілей фірми і її фінансового стану. Можна лише відзначити, що прибуток, який розподіляється, складає зазвичай 30-50% чистого прибутку.

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник.

Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, - це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства показано на рис. 1.1

З плануванням прибутку тісно пов'язане касове планування, тобто процес оцінки всіх джерел надходження і видатків наявних засобів протягом визначеного періоду часу.

Основна задача тут - визначити мінімальний розмір оборотного капітал, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знову в готівку.

Оборотним капіталом звичайно вважається перевищення мобільних засобів (поточних активів) над короткостроковими пасивами. Збалансованість оборотного капіталу обов'язкова в силу цілого ряду причин: вона дає можливість вчасно оплачувати рахунки за матеріали і робочу силу, робити витрати, зв'язані з виробничою і збутовою діяльністю, користуватися стійкою кредитною репутацією.

Визначивши потребу в оборотних коштах, необхідно скласти прогноз надходження і витрат наявних засобів, необхідних для планування виплати дивідендів, оплати відсотків і погашення кредитів. Функції такого прогнозу виконує касовий бюджет, що відбиває передбачувані надходження готівки і її використання, а також потреба в кредитах чи неможливе одержання надлишків готівки.

Касовий бюджет розглядати як рахунок прибутків і збитків, але лише в тому, що стосується готівки .

Фактичні надходження і платежі зазвичай відрізняються від передбачених у касовому бюджеті, що може бути викликане зміною умов збуту чи виробництва, а також недостатнім контролем за рухом наявних засобів. Щоб зберегти оборотний капітал у належному стані, можливе прийняття визначених стабілізуючих мір:

• зменшення прямих перемінних витрат;

• посилення інкасації рахунків дебіторів;

• тимчасове відмовлення від великих витрат;

• скорочення товарних запасів;

• використання спроби відстрочки погашення кредитів;

• як останній засіб - зміна виробничих планів.

Як стабілізуючий фактор повинні також виступати спеціальні резерви і фонди, що фінансуються як із прибутку, так і з витрат. Досвід показує, що підприємства повинні обов'язково накопичувати засоби, щоб мати їх на майбутні витрати - сплату податків, погашення боргів, заміну устаткування і т.д..

Резерви відрізняються від фондів тим, що у фондах наявні засоби акумулюються, а в резервах наявні засоби зазвичай складають заздалегідь фіксовану суму.

Резерви від прибутку забезпечують виконання планів по розвитку виробництва, а також служать для непередбачених подій.

Фонд є сума готівки, відкладена для спеціальних цілей. Головні характеристики фонду - цільова спрямованість і строго регламентована система формування шляхом регулярних відрахувань. Наприклад, пенсійний фонд (якщо такий формується на підприємство) призначений тільки для виплати пенсій (фірмових надбавок до пенсії, вихідних допомога при виході на пенсію) і формується за рахунок відрахувань із заробітної плати.

2. Планування прибутку та рентабельності на підприємстві.

2.1 Загальна інформація про підприємство.

1.1 Характеристика підприємства

ЗАТ "Тканини" за своєю організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю. Юридична адреса: м. Київ, вул.. Поповича 15/27

У 1993 р. колишній текстильний цех був приватизований, а у 1994р. реорганізований .

Як юридична особа підприємство може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченим у його статутних документах, і нести зв'язані з цією діяльністю обов'язку.

ЗАТ „Тканини” займається випуском тканин, а також готової продукції з даних тканин, крім того при підприємстві діє ательє.

Види тканин, що випускаються ЗАТ „Тканини”:

• шовк, шириною 140 см. (10 відтінків);

• вовна, шириною 110 см. (4 відтінки);

• льон, шириною 150 см. (5 відтінків);

• трикотаж, шириною 140 см. (7 відтінків);

• ситець, шириною 80 см. (6 відтінків);

• фланель, шириною 80 см. (6 відтінків);

• бязь, шириною 80 см. (5 відтінків);

До готової продукції, що випускається ЗАТ "Тканини", відносяться:

• комплекти постільної білизни (2 простирадла, 2 наволочки, 2 підодіяльники) - 8 різновидів;

• кухонні комплекти (фартух, 2 прихватки, рушник, скатертина) - 4 різновиду;

• кухонні подарункові комплекти ( 2 фартухи, рушник, скатертина, 4 серветки) - 4 різновиду;

• рушник, розмір 30х50 см. - 4 різновиду;

• серветки, розмір 14х20 см. - 4 різновиду;

• фартух, 2 види - 4 різновиду;

• халат домашній - 8 різновидів.

Показники	Сума тис.грн.
1.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	10 000
2. Собівартість реалізованої продукції	8500
3. Валовий прибуток від реалізації (р.1-р.2)	1500
4. Адміністративні витрати	350
5. Витрати на збут	150
6. Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут (р.2+р.4+р.5)

9000
7. Прибуток від реалізації (р.1-р.6)	1000
8. Інші операційні доходи	150
9. Прибуток від операційної діяльності (р.7+р.8)	1150
10. Прибуток від участі в капіталі	30
11. Інші фінансові доходи	20
12. Прибуток від звичайної діяльності (р.9+р.10+р.11)	1200
13. Податок на прибуток	360
14. Чистий прибуток (р.12-р.13)	840
15. Статутний капітал	3500
16. Основні засоби	2900
17. Середня чисельність працівників (чол..)	429
в т.ч. – управлінський персонал	20
- обслуговуючий персонал	50
- робочі основного вироб-ва	359

Основні фінансово – господарські показники діяльності ЗАТ „Тканини” за 1 півріччя 2002 року.

2.2 Процес планування прибутку від операційної діяльності підприємства

Процес плануванні прибутку підприємства слід розбити на дві частини: - перша, факторний аналіз прибутку; - друга, спираючись на результати факторного аналізу безпосередньо планування суми прибутку, який за прогнозом може отримати підприємство.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

• ціни на реалізовану продукцію;

• обсягів реалізації продукції;

• собівартості одиниці продукції;

• собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

1. Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію.

,

де Qil – обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio – ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.

Приклад (вихідні дані для всіх прикладів наведені у таблиці 1).

Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами виробів: ∆Р_А = 55 (20 – 19) = 55 тис. грн.;

∆Р_В = 30 (50 – 39,9) = 303 тис. грн.;

∆Р_Г = 50 (35 – 35) = 0 (ціни не змінювалися);

∆Р_Д = 55 (30 – 23,5) = 357,5 тис. грн.;

∆Р_Є = 34 (41,2 – 43) = -61,2 тис. грн..;

∆Р_ж = 52 (50 -10*) = 2080 тис. грн..

* Ціна виробу Б, що був замінений на виріб Ж.

Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію

∆Р^Р = 555 + 303 + 357,5 – 61,2 +2080 = 2734,3 тис. грн.

2. Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції.

,

де, Ро – прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,

;

Sio – собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді;

Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді;

So – фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,

,

де, Qio – обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

З’ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції. Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.

Приклад. Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді за видами виробів

S_A1,0 = 55 * 17,3 = 951,5 тис. грн.

S_B1,0 = 30 * 35,9 = 1077 тис. грн.

S_Г1,0 = 50 * 29,8 = 1490 тис. грн.

S_Д1,0 = 55 * 18,77 = 1032,3 тис. грн..

S_Є1,0 = 34 * 42,1 = 1431,4 тис. грн..

S_Ж1,0 = 52 * 11,32* = 588,6 тис. грн.

* Собівартість виробу Б за попередній період.

Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

∆Р^Q = 777

3. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

,

де, V_1,0 – обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду;

V₀ – виручка від реалізації продукції за попередній період,

.

Приклад. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду.

V_A1,0 = 55 * 19 = 1045 тис. грн.

V_B1.0 = 30 * 39,9 = 1197 тис. грн.

V_Г1,0 = 50 * 35 = 1750 тис. грн.

V_Д1,0 = 55 * 23,5 = 1292,5 тис. грн.

V_Є1,0 = 34 * 43 = 1462 тис. грн.

V_Ж1,0 = 52 * 10 = 520 тис. грн.

V_1,0 = 7266,5 тис. грн.

Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

∆Р^Q` = 777

4. Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції

,

де, Sil – собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів.

∆Р_А = 55 (18 – 17,3) = 38,5 тис. грн.;

∆Р_В = 30 (47,7 – 35,9) = 354,0 тис. грн.;

∆Р_г = 50 (30,0 – 29,8) = 10,0 тис. грн.;

∆Р_Д = 55 (22,1 – 18,77) = 183,1 тис. грн.;

∆Р_Є = 34 (39,5 – 42,1) = - 88,4 тис. грн.;

∆Р_Ж = 52 (48,5 – 11,32*) = 1933,4 тис. грн.;

* Собівартість одиниці виробу Б за попередній період.

Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення прибутку) зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:

∆Р^S = 38,5 + 354,0 + 10,0 + 183,1 – 88,4 + 1933,4 = 2430,6 тис. грн.

5. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

∆Р^SQ = 8390 - 6570.8 = 82,2 тис. грн.

6. Сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції.

∆Р^Т = ∆Р^Р + ∆Р^Q + ∆Р^Q` + ∆Р^S + ∆Р^SQ = 2734 – 169 + 7 – 2431 + 82 = 223 тис. грн.

7. Загальне збільшення операційного прибутку.

∆Р = Р₁ – Р₀ = ∆Р^Т + ∆Р^О

де Р₁ – операційний прибуток за звітний період; ∆Р⁰ – збільшення інших операційних доходів.

Приклад. Загальне збільшення операційного прибутку.

∆Р = 1150 – 897 = 223 + 30 = 253 тис. грн.

Структуру змін операційного прибутку за чинниками з числовими абсолютними показниками і у відсотках наведено на рис. 2.

Збільшення операційного прибутку до 253 тис. грн. пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції (88,1%) та збільшенням інших операційних доходів (11,9%). Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

• підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раза порівняно з фактичним рівнем);

• збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Оскільки ціни на реалізовану продукцію підвищились більше ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

Таблиця 1

Вихідні дані та розрахункові показники для аналізу операційного прибутку від реалізованої продукції за чинниками.

Вид ви-робів