Курсова робота
по предмету
«Бухгалтерський облік»
ЗМІСТ
Введення
Подвійний запис, її сутність і будова
Типовий план рахунків бухгалтерського обліку
Поняття інвентаризація та її сутність
Принципи обліку процесу реалізації
Література
Практичне завдання № 1
Практичне завдання № 2
Введення
Якщо говорити про облік взагалі, то він виник в глибокій старовині. Його виникнення і розвиток обумовлювалися матеріальним виробництвом суспільства. Археологами встановлено, що письмовий облік існував у XIII ст до н.е. у єгиптян, у V - III ст. до н.е. у персів, у II ст. до н.е. - у Китаї. Таким чином, ще на зорі цивілізації облік виділився з математичних наук (точніше з арифметики), але остаточно оформився в самостійну науку пізніше - лише до кінця XV ст. Авторами, виклав правила ведення за подвійною системою, вперше були Бенедикт Котрульі і Лука Пачолі. Світове визнання здобув «Трактат про рахунки і записи» Л. Пачолі, виданий в 1494 році, в якому він розкрив зміст облікових записів. Його книга залишається актуальною і в наші дні.
На відміну від сучасного бухгалтерський облік того періоду забезпечував інформацією одноосібного власника, всі дані містилися в секреті; тоді не існувало межі між власністю і майном організації; не було понять звітного періоду і діючої організації, наявність безлічі одиниць ускладнювало використання подвійної бухгалтерії. Звідси записи в обліковому регістрі носили описовий характер з змістом відомостей про товар (вага, розмір, одиниця виміру, ціна).
Послідовники Луки Пачолі поширили застосування систематизованого обліку в різних галузях. У 1581 р. Було створено у Венеції перше в історії суспільство бухгалтерів.
До кінця XIX ст. система бухгалтерського обліку, основи якого заклав Лука Пачолі, зазнала змін. З розвитком суспільного виробництва з'явилися компанії, відокремлені від власника; сформувався акціонерний капітал; відбувся поділ капіталу та прибутку; почали працювати фондові біржі; подальший розвиток отримали промисловість і торгівля. У результаті робота бухгалтера виділилася в самостійну професію. У 1880 р. З схвалення королеви Вікторії був створений інститут присяжних бухгалтерів Англії і Шотландії
У 1887 р. Американські професійні бухгалтери створили Американську асоціацію громадських бухгалтерів. Пізніше такі асоціації стали з'являтися в окремих штатах.
Державні перетворення в Росії, що торкнулися всіх сфер економіки, включаючи фінанси, пов'язані з ім'ям Петра Великого. У XVII ст. уряд Петра 1 рішуче визнало відсталість Росії і стало на шлях всебічної реформи, яка торкнулася багатьох боку господарському та соціальному житті країни. Не уникла докорінної зміни і постановка обліку. Вже в 1810 р. В урядовій газеті «Відомості про військових та інших справах» з'явилося малозрозуміле слово «бухгалтер». У цей час обліку та контролю приділяється величезна увага. Інструкції з організації обліку видаються як державні акти. Перший державний акт, в якому знайшли місце питання обліку, датується 22января 1714 Положення цього документа були обов'язкові для державного апарату та державної промисловості.
Величезною подією в історії Російської обліку стало видання Регламенту управління Адміралтейства і верфі від 5 квітня 1722 Який зробив величезний вплив на всю систему вітчизняного бухгалтерського обліку, зокрема на загальнодержавну методику обліку на матеріальних складах, оформлення всіх фактів господарського життя за допомогою первинних документів. Так в Росії з'являються поняття подвійного запису і бухгалтерські рахунки.
Як наука бухгалтерський облік у Росії отримав свій розвиток в першій половині XIX ст., Його основоположниками стали: К.І. Арнольд, І.М. Ахметов, Е.А. Мудров, А.М. Вольф, О.Є. Сіверс та ін Перші підручники з бухобліку з'явилися в Росії в XIX ст. В1888 р. професійний бухгалтер А.М. Вольф почав випускати журнал «Щетоводство»; в 1892 р. бухгалтер Є.Є. Сіверс запропонував розуміти під рахівництвом практичну діяльність, а під счетоведения - науку про облік. У 1906 р. в Санкт-Петербурзі виходить книга І.М. Максимова «Рахівництво. Короткий історичний нарис розвитку рахівництва і його значення в торгово-промислової і сільськогосподарських організацій ».
Розвиток бухгалтерського обліку як науки знайшло відображення в роботах видатних вчених ХХ ст. За роки радянської влади, в Росії була створена унікальна система обліку, яка повністю відповідала висунутим до неї вимогам. В умовах планової економіки і централізованого керівництва сформувалася національна система обліку, відмінними рисами якої були:
державної регулювання обліку в країні, яке здійснювалося шляхом прийняття нормативних документів обов'язкових до застосування;
повна стандартизація та уніфікація облікових процедур та облікових документів;
єдина система бухгалтерської звітності.
Основна мета обліку полягала в забезпеченні збереження та раціонального використання державної власності. Протягом усіх років соціалістичного господарства облік в країні невпинно розвивався й удосконалювався «еволюційним» шляхом: розроблялися і впроваджувалися його нові форми, переглядалися і коригувалися плани рахунків, змінювалися форми бухгалтерської звітності, впроваджувалися механізація і автоматизація обліку. Тим не менш, незважаючи на явні переваги даної системи обліку, в нових умовах господарювання стара система обліку була приречена. Перехід економіки нашої країни на умови ринкових відносин, поява у зв'язку з цим нових фактів господарської діяльності, передача підприємств з державної власності у колективну та приватну власність, зажадали відомих додатків, а за деякими операціями - і перебудови в системі бухгалтерського обліку. Поява акцій та інших цінних паперів.
Подвійний запис, її сутність і будова
При змінах в балансі, що відбуваються під впливом господарських операцій, кожна операція викликає рівновеликі зміни у двох статтях балансу. Рівність підсумків активу і пасиву балансу не порушується. При відображенні балансу на рахунках, органічно пов'язаних з балансом і відкриваються на основі його статей, кожна господарська операція також буде викликати подвійні і рівновеликі зміни. Це дозволяє відображати господарські операції на рахунках способом подвійного запису.
Сутність цього способу полягає в тому, що кожна господарська операція відображається в однаковій сумі по дебету і кредиту різних рахунків. Текст, який вказує найменування дебетуемого та кредитованого рахунків на суму відображеної господарської операції, називається бухгалтерським статтею. Бухгалтерські статті часто називають бухгалтерськими проводками, бухгалтерськими записами і (рідше) рахунковими формулами. Скласти бухгалтерську проводку - значить, вказати, на яку сторону яких рахунків потрібно записати суму операції. Сутність подвійного запису можна розглянути на прикладі операцій по зміні балансу. Для цього на підставі кожної статті початкового балансу необхідно відкрити окремі рахунки
Баланс (початковий)
актив
сума тг
пасив
сума тг
1. Основні засоби
50000
1. Статутний капітал
60000
2. Виробничі
запаси
20000
2. Кредити банку
20000
3. Каса
1000
3. Постачальники
10000
4. Розрахунковий рахунок
29000
4. Розрахунки з оплати
праці
10000
баланс
100000
баланс
100000
Перша операція. Отримано з розрахункового рахунку в Держбанку в касу для видачі заробітної плати робітникам і службовцям 10000 тг. Операція викликає зміни на рахунках «Каса» і «Розрахунковий рахунок». Обидва вони є активними рахунками, оскільки на них відображаються господарські кошти. Грошові кошти в касі збільшилися на 10000 тг, тому суму потрібно записати в дебет рахунка «Каса» (збільшення в активних рахунках відображається за дебетом рахунка). Грошові кошти на розрахунковому рахунку зменшилися на 10000 тг, тому суму потрібно записати в кредит рахунку «Розрахунковий рахунок» (зменшення в активних рахунках відображається за кредитом рахунку). Отже, за першої операції потрібно зробити такі записи:
Дебет рахунка «Каса»,
Кредит рахунка «Розрахунковий рахунок» 10000 тг
На підставі складеної бухгалтерської проводки 10000 тг записують у дебет рахунка «Каса» і кредит рахунку «Розрахунковий рахунок» (запис позначена цифрою 1, яка відповідає номеру операції). За першої операції рахунку «Каса» і «Розрахунковий рахунок» виявилися взаємопов'язаними (кореспондуючими).
Друга операція. Оплачено заборгованість постачальникам за рахунок кредитів банку на 5000 тг. З цієї операції кореспондується два рахунки: «Короткострокові суди банку» і «Розрахунки з постачальниками». Рахунок «Розрахунки з постачальниками» є пасивним, так як його залишок відображає джерело господарських засобів. Заборгованість перед постачальниками зменшується; зменшення в пасивному рахунку відображається за дебетом рахунка, тому рахунок «Розрахунки з постачальниками» треба дебетувати на 5000 тг. Рахунок «короткострокові кредити банку» є пасивним. Залишок його збільшується на 5000 тг тому рахунок треба кредитувати на зазначену суму.
Отже, по другій операції повинна бути складена наступна бухгалтерська проводка:
дебет рахунку «Розрахунки з постачальниками»,
кредит рахунку «Короткострокові позички банку» 5000 тг
На підставі складеної проводки 5000 тг заносять в дебет рахунка «Розрахунки з постачальниками» і в кредит рахунка «Короткострокові позички банку» (запис позначена цифрою 2).
Третя операція. Надійшли від постачальників матеріали на суму 20000 тг. За операцією кореспондуються рахунки «Матеріали» і «Розрахунки з постачальниками».
Рахунок «Матеріали» активний, запаси матеріалу збільшуються, тому рахунок буде дебетувати на 20000 тг. Рахунок «Розрахунки з постачальниками» пасивний заборгованість перед постачальниками збільшується, тому рахунок буде кредитуватися на суму 20000 тг. За третій операції буде складена наступна бухгалтерська проводка:
дебет рахунку «Матеріали»,
кредит рахунку «Розрахунки з постачальниками» 20000 тг
Відповідно до проводкою записують 20000 тг в дебет рахунку «Матеріали» і в кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками».
Четверта операція. Видана з каси заробітна плата робітникам і службовцям 10000 тг.
За операцією кореспондуються два рахунки «Каса» і «Розрахунки з оплати праці». Операція викликає зменшення коштів в касі, тому активний рахунок «Каса» треба кредитувати на 10000 тг, і одночасно зменшити сальдо на пасивному рахунку «Розрахунки з оплати праці», який треба дебетувати. Бухгалтерська проводка буде мати наступний вигляд:
дебет рахунку «Розрахунки з оплати праці»,
кредит рахунку Каса »10000 тг
Отже, 10000 тг записують у дебет рахунка «Розрахунки з оплати праці» і кредит рахунка «Каса».
Після відображення всіх операцій на рахунках підраховують обороти і виводять кінцеві сальдо рахунків - вони повністю збігаються з сумами аналогічних статей балансу, складеного після відображення всіх операцій.
Наведені операції, також як і в балансі охоплюють всі можливі типи змін на рахунках бухгалтерського обліку: тільки в активних рахунках, тільки в пасивних рахунках, в активних і пасивних рахунках у бік зменшення.
Всі розглянуті господарські операції відображалися в рівній сумі за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Підсумок дебетових оборотів всіх рахунків має дорівнювати підсумку кредитових оборотів. Дійсно, у прикладі сума підсумків дебетових і кредитових оборотів вийшла однаковою і склала 45000 тг. Порушення рівності свідчить про помилку в обліку. Отже, за допомогою подвійного запису можна виявити помилки в бухгалтерських записах - в цьому полягає її контрольне значення.
Разом з тим подвійний запис має велике пізнавальне значення, оскільки показує, звідки (або за рахунок яких джерел) надійшли кошти і куди прямують. Наприклад, кореспонденція рахунків:
дебет рахунку «Каса»,
кредит рахунку «Розрахунковий рахунок» 10000 тг
Показує, що гроші надійшли в касу з розрахункового рахунку. За кореспонденції можна встановити економічний сенс і зміст кожної господарської операції.
Типовий план рахунків бухгалтерського обліку
У результаті інтенсивної роботи з уніфікації бухгалтерського обліку всі юридичні особи, крім банків та бюджетних організацій, використовують новий Генеральний план рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності суб'єктів.
Типовий план рахунків бухгалтерського обліку - систематизований перелік синтетичних рахунків бухгалтерського обліку. У ньому наведено найменування і коди синтетичних рахунків (рахунків першого порядку).
Типовий план рахунків бухгалтерського обліку суб'єкта, є нормативним правовим актом, що визначає порядок руху господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку суб'єкта, являє собою схему реєстрації та групування фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому наведено найменування розділів, найменування і коди підрозділів і синтетичних рахунків. Аналітичні рахунки (рахунки наступних порядків), визначаються самими суб'єктами, виходячи з вимог щодо розкриття у фінансовій звітності, а також для цілей аналізу і контролю. Порядок ведення аналітичного обліку встановлюється суб'єктами.
Рахунки розділів призначені для узагальнення інформації:
- I «Необоротні активи» - про наявність та рух нематеріальних активів, амортизації нематеріальних активів, основних засобів, знос основних засобів, інвестицій.
- II «Товарно-матеріальні запаси» - про наявність і рух належних суб'єкту товарно-матеріальних запасів, призначених для використання у виробництві або виконання робіт, послуг; готової продукції, товарів, призначених для продажу.
- IV «Грошові кошти» - про наявність і рух належних суб'єкту грошових коштів у національній та іноземних валютах, що знаходяться в касі, на розрахунковому, валютному та інших рахунках у банках на території країни і за кордоном, а також фінансових інвестицій.
-V «Власний капітал» - про стан і рух власного капіталу суб'єкта.
-VI «Зобов'язання» - про всі види розрахунків за зобов'язаннями суб'єкта з різними юридичними і фізичними особами, а також про стан коштів, отриманих ззовні для фінансування діяльності суб'єкта: отриманими кредитами і засобів фінансування цільових заходів.
-VII «Доходи» - про доходи, отриманих від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та інші доходи, а також про повернення проданих товарів і знижок з продажів і ціни. В кінці року рахунки даного розділу закриваються на рахунок 571 «Підсумковий дохід, збиток».
-VIII «Витрати» - для відображення собівартості реалізованої продукції (виконання робіт, наданих послуг), а також інших витрат, пов'язаних з реалізацією даної продукції (робіт, послуг), необоротних активів і цінних паперів та ін в кінці року рахунки даного розділу закриваються на рахунок 571 «Підсумковий дохід, (збиток)» підрозділу 57.
-IX «Рахунки виробничого обліку» - про витрати суб'єкта на виробництво продукції (робіт, послуг), а також витрати, пов'язані з випуском продукції, виконанням робіт, наданням послуг обслуговуючими виробництвами і господарствами. На рахунках даного розділу здійснюється угруповання витрат по місцях виникнення та іншими ознаками, а також калькулювання собівартості готової продукції.
Поняття інвентаризація та її сутність
Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна, що підлягає перевірці, встановлюються організацією самостійно, крім випадків, коли проведення інвентаризації обов'язково, а саме:
- При передачі майна організації в оренду;
- Викуп, продажу основних засобів;
- При перетворенні державного або муніципального підприємства у випадках, передбачених законодавством;
- При зміні матеріально відповідальної особи;
- При встановленні фактів розкрадань, зловживань;
- У випадках стихійних лих пожежі, аварій чи інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;
- При ліквідації (реорганізації) організації перед складанням ліквідаційного балансу;
- Перед складанням річного звіту (не раніше 1 жовтня). Інвентаризація основних засобів може проводитися один раз на три роки, з бібліотечної фонду - один раз на п'ять років.
Інвентаризацію проводить постійно діюча або робоча комісія, створена наказом по організації, за обов'язкової участі представника бухгалтерії. До початку інвентаризації рекомендується перевірити:
- Наявність і стан інвентарних карток, інвентарних книг, описів та інших регістрів аналітичного обліку;
- Наявність і стан технічних паспортів або іншої технічної документації;
- Наявність документів на основні засоби, здані чи прийняті організацією в оренду і на зберігання. За відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання чи оформлення.
При інвентаризації будівель, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, що підтверджують перебування зазначених об'єктів у власності організації. Перевіряється також наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що знаходяться у власності організації.
Оцінка виявлених інвентаризацією неврахованих об'єктів повинна бути зроблена з урахуванням ринкових цін, а знос визначено по дійсному технічному стану об'єктів з оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними актами.
На основні засоби, не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, інвентаризаційна комісія складає окремий опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що призвели ці об'єкти до непридатності (псування, повний знос і т.п.).
По закінченні перевірки, матеріально відповідальна особа розписується у тому, що всі цінності, пойменовані в цій інвентаризаційного опису, комісією перевірені і внесені в опис, претензій до інвентаризаційної комісії немає.
У результаті інвентаризації можуть бути виявлені надлишки або нестача основних засобів у порівнянні з даними бухгалтерського обліку.
Товарно-матеріальні цінності (виробничі запаси, готова продукція, товари, інші запаси) заносяться до опису по кожному окремому найменуванню із зазначенням виду, групи, кількості й інших необхідних даних (артикулу, сорту та ін.)
Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей повинна, як правило, проводитися в порядку розташування цінностей у даному приміщенні.
При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується, і комісія переходить для роботи в наступне приміщення.
Товарно-матеріальні цінності, що надходять під час проведення інвентаризації, приймають матеріально-відповідальні особи в присутності членів інвентаризаційної комісії і прибуткують їх по реєстру або товарного звіту після інвентаризації.
Ці цінності заносять до окремого опису. У ній вказують дату надходження, найменування постачальника, дату і номер прибуткового документа, найменування товару, кількість, ціну і суму. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії (або за його дорученням члена комісії) робиться відмітка «Після інвентаризації» з посиланням на дату опису, в яку записані ці цінності.
При тривалому проведенні інвентаризації у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера організації в процесі інвентаризації товарно-матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії.
Ці цінності заносять до окремого опису під найменуванням «товарно-матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації». Оформляється опис за аналогією з документами на що надійшли товарно-матеріальні цінності під час інвентаризації. У видаткових документах роблять відмітку за підписом голови інвентаризаційної комісії або (за його дорученням) члена комісії.
У описах на товарно-матеріальні цінності, передані в переробку іншої організації, вказують найменування переробної організації, найменування цінностей, кількість, фактичну вартість за даними обліку, дату передачі цінностей на переробку, номери і дати документів.
МПБ знаходяться в експлуатації, інвентаризуються за місцями їх знаходження і матеріально відповідальних осіб, на зберіганні у яких вони знаходяться.
Інвентаризацію проводять шляхом огляду кожного предмета. В описі МПБ заносять за найменуваннями у відповідності з номенклатурою, прийнятою в бухгалтерському обліку.
При інвентаризації МПБ, виданих в індивідуальне користування працівникам, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб, на яких відкриті особові картки, з розпискою в опису.
Предмети спецодягу і столової білизни, відправлені у прання та ремонт, повинні записуватися в інвентаризаційний опис на підставі відомостей-доповідних або квитанцій організацій, що здійснюють ці послуги.
МПБ прийшли в непридатність і несписані, в інвентаризаційний опис не включаються, а складається акт із зазначенням часу експлуатації, причин непридатності, можливості використання цих предметів у господарських цілях.
Тару заносять у опису за видами, цільовим призначенням і якісного стану (нова, що була у використанні, що потребує ремонту та ін.)
На тару, що прийшла в непридатність, інвентаризаційна комісія складає акт на списання з зазначенням причин псування.
Принципи обліку процесу реалізації
Для обліку доходів, пов'язаних з реалізацією товарів, робіт і послуг призначений активний, збірно-розподільчий рахунок 811 «Витрати з реалізації товарів (робіт, послуг)».
Цей рахунок застосовують торговельні та інші підприємства, що здійснюють реалізацію товарів (робіт, послуг).
На рахунку 811 «Витрати з реалізації товарів (робіт, послуг)» враховують такі види витрат.
Номер статей | Найменування статей витрат |
1 | Заробітна плата працівників відділу збуту (торгівлі) підприємства |
2 | Відрахування від заробітної плати працівників відділу збуту (торгівлі) за встановленими законодавством нормами - соціального та медичного страхування, в пенсійні фонди, Державний фонд сприяння зайнятості |
3 | Витрати зі страхування майна підприємства, що обслуговує процес збуту товарів і самих товарів |
4 | Витрати на відрядження працівників відділу збуту (торгівлі) |
5 | Амортизація основних засобів, які обслуговують процес реалізації товарів |
6 | Витрати з утримання основних засобів, що використовуються при обслуговуванні процесу реалізації |
7 | Транспортування вантажів до пункту, обумовленого договорів |
8 | Вантажно-розвантажувальні роботи |
9 | Витрати з вивчення ринків збуту та просування товару на ринок (витрати на маркетинг) |
10 | Витрати по рекламі (витрати на розробку і видання рекламних видань участь у виставках, ярмарках, вартість зразків товарів, переданих у відповідності з до контрактами, угодами та іншими документами безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям безоплатно і не підлягають поверненню, і інші аналогічні витрати). |
11 | Витрати на тару і упаковку продукції на складах підприємства (за винятком випадків, коли умовами договору передбачено відпуск продукції без затарювання і упаковки або вартість тари включають до складу собівартості продукції, оприбуткованої на склад). Якщо затарювання здійснюють відповідно до технології виробництва до передачі продукції на склад, вартість тари включають у виробничу собівартість продукції. |
12 | Комісійні збори чи відрахування, що сплачуються збутовим організаціям за реалізацію продукції за встановленими договорами |
13 | Біологічні втрати при зберіганні і транспортуванні продукції в межах норм природних втрат, які відносять до реалізованої протягом року продукції |
14 | Інші витрати, пов'язані зі збутом (готової продукції і товарів придбаних). |
У наведену номенклатуру статей витрат, пов'язаних з реалізацією товарів підприємства можуть вносити зміни і доповнення, пов'язані з особливостями галузі економіки та діяльності підприємства.
Витрати з реалізації продукції відшкодовуються покупцями, на рахунку 811 не відображають, а враховують як реалізацію послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв і господарств - якщо вони зроблені зазначеними виробництвами і господарствами.
При калькулюванні собівартості продукції витрати по реалізації оперативно беруть до уваги тільки при обчисленні повної собівартості реалізованої готової продукції і результату від реалізації продукції, робіт, послуг (прибуток або збиток).
Аналітичний облік за статтями витрат з реалізації товарів, робіт, послуг ведуть за затвердженою підприємством номенклатурі статей у відомості обліку витрат по реалізації товарів, робіт, послуг або в машинограмі.
Нижче наводиться кореспонденція рахунків по рахунку 811 «Витрати з реалізації товарів, (робіт, послуг)».
№ пп | Зміст господарських операцій | Сума, тенге | Кореспонденція рахунків | |