Пенсії в Російській Федерації

План

1. Сукупність юридичних фактів, необхідних для призначення пенсії військовослужбовцям. Документи, що підтверджують ці факти .. 2
1.1. Юридичні факти у правовідносинах з соціального забезпечення 2
1.2. Пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей. Умови призначення пенсій військовослужбовцям та членам їх сімей. 4
1.2.1. Пенсія за вислугу років. 6
1.2.2. Пенсія по інвалідності. 6
1.2.3. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника. 9
2. Страховий стаж, необхідний для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності. 13
2.1. Страховий стаж .. 13
2.2. Поняття і загальні правила призначення допомоги з тимчасової непрацездатності. 16
2.3. Тимчасова непрацездатність: поняття і причини .. 18
2.4. Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності. 19
Список використаної літератури .. 23

1. Сукупність юридичних фактів, необхідних для призначення пенсії військовослужбовцям. Документи, що підтверджують ці факти

1.1. Юридичні факти у правовідносинах по соціальному забезпеченню

Відповідно до теорії права, правові відносини - це різновид суспільних відносин. Ці відносини представляють собою соціальні зв'язки між людьми. Багато з них виникають з волі конкретних осіб. Більшість наявних суспільних зв'язків не можуть існувати самі по собі. Наприклад, особа досягла певного віку. Має документально підтверджений відповідний стаж і заробіток. Іншими словами, у нього є всі юридичні факти, передбачені пенсійним законом. У таких випадках кажуть: у нього виникло право на трудову пенсію.
Правовідносини з соціального забезпечення - це юридичний зв'язок між його суб'єктами - громадянином і органом соціального забезпечення - з приводу матеріального блага (конкретизованого виду соціального забезпечення), основним змістом її є суб'єктивні права і юридичні обов'язки, і яка виникає на основі норм права соціального забезпечення в разі настання передбачених правовими нормами соціальних юридичних фактів.
Правовідносини з соціального забезпечення, як і будь-які інші, складаються з трьох елементів: суб'єкта, об'єкта, змісту. [1]
Обов'язковою передумовою виникнення правовідносин є юридичні факти. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини (життєві факти), закріплені в нормах законодавства, з якими право пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Юридичні факти поділяються на події і дії. Правовідносини з приводу багатьох видів соціального забезпечення, як правило, виникають у зв'язку з певними подіями. У нашому вищенаведеному прикладі такою подією є настання пенсійного віку.
Причиною події може бути і дія, наприклад одержання каліцтва в результаті дій самого потерпілого або інших осіб, що призвели до смерті або тимчасової непрацездатності. Для соціально-забезпечувальних правовідносин зазвичай має значення не причина, а сам факт (саме настало подія). Хоча в окремих випадках може мати значення і причина початку події.
Таким чином, настали події служать підставою виникнення матеріальних соціально-забезпечувальних правових відносин (або матеріально-правових відносин).
Юридичні факти у формі дій характерні для виникнення процедурних правовідносин. Для того щоб вони виникли, необхідні дії особи, яка бажає реалізувати своє наявне (або з'явилося) право на будь-який вид соціального забезпечення. Дія особи - це є його волевиявлення. У нашому прикладі воно (волевиявлення) підтверджується заявою про призначення пенсії. Такі дії називаються правообразующим юридичними фактами.
Зміна вже функціонуючих правовідносин може бути зумовлене одним або низкою юридичних фактів. (Останні носять назву складний юридичний фактичний склад) Наприклад, особа отримує трудову пенсію по старості. Після призначення пенсії продовжує свою роботу. Зі збільшенням страхового стажу зростає обсяг її пенсійних прав, тобто з'являється право на перерахунок пенсії в більшому розмірі. У наявності - подія. З моменту подачі заяви (його дії) змінюється зміст правовідносини. Ілюстрація даного прикладу показує, що складний фактичний склад (подія + дію) є правовстановлюючим юридичним фактом.
Правоприпиняючі юридичними фактами є, як правило, окремі факти: смерть пенсіонера, досягнення повноліття та ін [2]

1.2. Пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей. Умови призначення пенсій військовослужбовцям та членам їх сімей

Одним з найважливіших видів соціального забезпечення громадян Російської Федерації є пенсійне забезпечення, яке встановлюється законами і гарантується Конституцією РФ. (Конституція РФ, ст.39).
Військовослужбовці - це громадяни, які проходили військову службу в якості офіцерів, прапорщиків, мічманів або військову службу за контрактом або призову в якості солдатів, матросів, сержантів і старшин у Збройних Силах РФ та Об'єднаних Збройних Силах СНД, Федеральної прикордонної службі РФ і органах і організаціях прикордонної служби РФ, у внутрішніх військах МВС РФ і в залізничних військах РФ, федеральних органах урядового зв'язку та інформації, військах цивільної оборони, органах федеральної служби безпеки і прикордонних військах, федеральних органах державної охорони, органах зовнішньої розвідки РФ, інших військових формуваннях РФ, створених у відповідно до законодавства РФ, особи рядового і начальницького складу, які проходили службу в органах внутрішніх справ РФ, Державної протипожежної службі, прокурорські працівники, співробітники митних органів РФ, співробітники податкової поліції, органів з контролю за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, співробітники установ і органів кримінально-виконавчої системи. [3]
Пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу за контрактом, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону РФ «Про пенсійне забезпечення осіб, які проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Державної протипожежної службі, органах з контролю за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин , установах і органах кримінально-виконавчої системи, та їх сімей »від 12.02. 1993 р. N 4468-1. Пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу за призовом, і їх сімей регулюється Федеральним законом «Про державне пенсійне забезпечення в Російській Федерації» від 15.12. 2001 р. N 166-ФЗ.
У федеральних органах виконавчої влади, в яких передбачена військова служба, призначаються і виплачуються пенсії:
а) громадянам, звільненим з військової служби, - за вислугу років та по інвалідності;
б) членам сімей померлих (загиблих) громадян, які проходили військову службу, та пенсіонерів з числа громадян, звільнених з військової служби, - з нагоди втрати годувальника. (Закон РФ «Про пенсійне забезпечення осіб ...»).
Підставами (юридичними фактами), що визначають право на той чи інший вид пенсії, є:
а) за вислугу років - звільнення громадянина з військової служби в запас або у відставку, наявність певної вислуги або вислуги з урахуванням трудового стажу;
б) по інвалідності - інвалідність громадянина, звільненого з військової служби в запас або у відставку;
в) у зв'язку з втратою годувальника - смерть (помер, загинув, пропав безвісти, визнаний безвісно відсутнім) громадянина (годувальника) у період проходження військової служби або після того, як громадянин, звільнений з військової служби, вже отримував пенсію відповідно до Закону РФ «Про пенсійне забезпечення осіб ...».

1.2.1. Пенсія за вислугу років

Законом для осіб, які проходили військову службу за контрактом, встановлені два різновиди пенсій за вислугу років:
а) пенсія за вислугу 20 років і більше;
б) пенсія за вислугу років з урахуванням трудового стажу. (Закон «Про пенсійне забезпечення осіб ...»)
Право на той чи інший різновид пенсії за вислугу років мають:
а) громадяни, звільнені з військової служби, які мають на день звільнення вислугу на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і на службі в установах кримінально-виконавчої системи 20 років і більше, незалежно від віку на день звільнення, часу та причини звільнення;
б) громадяни, звільнені з військової служби після досягнення граничного віку перебування на військовій службі, стану здоров'я або у зв'язку з організаційно-штатними заходами (незалежно від часу звільнення) і які досягли на день звільнення 45-річного віку, які мають на цей день загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років шести місяців становить військова служба та служба в органах внутрішніх справ, служба в установах і органах кримінально-виконавчої системи. (Закон «Про пенсійне забезпечення осіб ...», ст.13)

1.2.2. Пенсія по інвалідності

Інвалідність - це соціальна недостатність внаслідок порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до обмеження життєдіяльності та необхідності соціального захисту.
Право на пенсію по інвалідності мають звільнені з військової служби громадяни, визнані установою медико-соціальної експертизи інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними військової служби (включаючи військові збори, що проводяться після 1.03. 1993 р) або не пізніше трьох місяців з дня звільнення з військової служби або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження військової служби (включаючи військові збори, що проводяться після 1.03. 1993 р) або під час перебування в полоні, якщо полонення не було добровільним і військовослужбовець, перебуваючи в полоні, не вчинив злочину проти Батьківщини. (Ст. ст. 19 і 20 Закону РФ «Про пенсійне забезпечення осіб ...», подп. «Л», «до» п.1 ст.37, п.5 ст.20 Федерального закону «Про військовий обов'язок і військову службу» , п.8 ст.2 Федерального закону «Про статус військовослужбовців», абз.10 і 15 п.1 Постанови Уряду РФ від 22.09. 1993 р. N 941, п.36 Положення про порядок проведення військових зборів, затвердженого Постановою Уряду РФ від 26.06. 1993 р. N 605).
Звільнені з військової служби громадяни право на пенсію по інвалідності набувають незалежно від тривалості військової служби та часу, що пройшов з дня звільнення з військової служби до звернення за пенсією, а також незалежно від мали місце перерв в інвалідності (ст. ст.6, 25, 27 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб ...).
Для визначення права громадянина, звільненого з військової служби, на пенсію по інвалідності та її розміру велике значення має група і причина інвалідності, а також час настання інвалідності, які встановлюються установами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі положень, що затверджуються органами виконавчої влади суб'єктів РФ .
Залежно від ступеня обмеження життєдіяльності та необхідності соціального захисту інваліди поділяються на три групи (ст.20 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб ...).
У Міністерстві оборони РФ для призначення пенсії по інвалідності громадянам, звільненим з військової служби, у військових комісаріатах ​​районів оформляються і видаються у військовий комісаріат області наступні документи: заява; розрахункова книжка військовослужбовця (з 1.01. 2000 р. - грошовий атестат) або її замінює документ ; виписка з знаходиться в особовій справі громадянина, звільненого з військової служби, наказу про звільнення з військової служби, копія послужного списку, а на громадянина, звільненого через хворобу або обмеженому станом здоров'я, - і копія виданого ВЛК свідоцтва про хворобу; виписка з акту огляду в бюро медико-соціальної експертизи про встановлення групи і причини інвалідності; виписка з акту огляду в бюро медико-соціальної експертизи про встановлення пенсіонеру I, II або III групи інвалідності та копія сторінки 2 паспорти для підтвердження досягнення інвалідом 80-річного віку або довідка лікувального закладу для інвалідів, які не досягли 80-річного віку, але за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду (допомоги, нагляді), при призначенні пенсії з надбавкою на догляд за інвалідом; довідка з житлово-експлуатаційної організації або адміністрації району або міста про непрацездатних членів сім'ї , що відносяться до кола осіб, забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника, які перебувають на утриманні непрацюючого інваліда I або II групи, які не одержують трудову або соціальну пенсію, із зазначенням їх віку або встановленої їм групи інвалідності і про те, що глава сім'ї не працює, при призначенні пенсії з надбавкою на кожного із зазначених непрацездатних членів сім'ї; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків радіаційних аварій, випробувань ядерної зброї і навчань за його застосуванням, робіт з ядерними установками та радіоактивними речовинами при призначенні пенсії з надбавкою, копія посвідчення учасника Великої Вітчизняної війни ( та інших посвідчень пільгових категорій громадян); - укладання відповідного медичного закладу про потребу громадянина, що проходив військову службу, що має будь-яку групу інвалідності, у постійному сторонньому догляді.
У випадках оформлення документів для призначення пенсії по інвалідності I і II груп з передбаченими ст.24 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб ...» надбавками на непрацездатних членів сім'ї, які мають право на соціальну пенсію, поряд з вищезазначеною довідкою про непрацездатних членів сім'ї, які перебувають на утриманні звільненого з військової служби громадянина, представляється також довідка районного відділу (управління) соціального забезпечення про неотримання пенсії цими членами сім'ї або припинення її виплати.

1.2.3. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, якщо годувальник помер (загинув) під час проходження служби або не пізніше 3 місяців з дня звільнення зі служби, або пізніше цього терміну, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих осіб, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати йому пенсії.
При цьому сім'ї колишніх військовослужбовців, які померли під час перебування в полоні, якщо полонення не було добровільним і військовослужбовець, перебуваючи в полоні, не вчинив злочину проти Батьківщини, і сім'ї військовослужбовців, зниклих без вести в період військових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї, які перебували на утриманні загиблого (померлого). При цьому непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, а проходять навчання в освітніх установах з відривом від виробництва (крім навчальних закладів, що навчаються в яких вважаються перебувають на військовій службі або на службі в ОВС) - до закінчення навчання, але не далі ніж до досягнення ними 23-річного віку. Брати, сестри та онуки мають право на пенсію, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батько, мати та чоловік, якщо вони досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, або є інвалідами;
в) чоловік або один з батьків, або дід, бабуся, брат чи сестра незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 14-річного віку, і не працює ;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
У Міністерстві оборони РФ для призначення членам сімей померлих громадян, які проходили військову службу, пенсії в разі втрати годувальника військовий комісаріат району оформляє та подає в військовий комісаріат області: заява; розрахункову книжку військовослужбовця (з 1.01. 2000 р. - грошовий атестат) або її замінює документ; виписку з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Збройних Сил, що надійшла з управління (відділу) кадрів або військової частини, або копію повідомлення військової частини про долю військовослужбовця, а стосовно звільненого з військової служби громадянина або пенсіонера з числа громадян, звільнених з військової служби, - копію свідоцтва про смерть, виданого відділом (бюро) загсу, адміністрацією району або іншими органами, на які в установленому порядку покладено реєстрація актів громадянського стану, або копію рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; копії виданих органами загсу свідоцтв про народженні дітей, братів, сестер і онуків, на яких призначається пенсія; довідки навчальних закладів про навчання дітей, братів, сестер і онуків, які досягли 18-річного віку і не є інвалідами, із зазначенням у необхідних випадках, чи полягає учень на повному державному забезпеченні ; копію виданого органом загсу свідоцтва про шлюб або копію рішення суду про встановлення фактичних шлюбних відносин, що виникли до 8.07. 1944 г., - при назначении пенсии супругу, отчиму или мачехе, пасынкам и падчерицам; копию выданного органом загса свидетельства об усыновлении гражданина, проходившего военную службу, - при назначении пенсии усыновителям; копии выданных органами загса свидетельств о рождении или другие документы, подтверждающие возраст супруга и родителей (усыновителей), - при назначении пенсии супругу и родителям (усыновителям), достигшим пенсионного возраста; выписки из актов освидетельствования в бюро медико-социальной экспертизы с указанием группы и времени наступления инвалидности - при назначении пенсии детям, братьям, сестрам и внукам старше 18 лет, признанным инвалидами с детства, а также не достигшим пенсионного возраста супругу и родителям (усыновителям), признанным инвалидами; справку жилищно-эксплуатационной организации либо администрации района или города о составе семьи умершего кормильца с указанием фамилии, имени и отчества, года и месяца рождения, родственного отношения к кормильцу членов его семьи и о нахождении их на его иждивении, а при необходимости - заключение о семейно-имущественном положении членов семьи либо копию решения суда об установлении факта нахождения на иждивении. При этом, если пенсия назначается не достигшему пенсионного возраста и не являющемуся инвалидом супругу или другому члену семьи в связи с уходом за детьми, братьями, сестрами или внуками умершего гражданина, проходившего военную службу, не достигшими 14-летнего возраста, в справке жилищно-эксплуатационной организации либо администрации района или города о составе семьи должно быть указано, что этот супруг или другой член семьи не работает и занят уходом за ребенком (не требуется такого указания в справке о составе семьи супругов граждан, проходивших военную службу, умерших вследствие военной травмы, которые заняты уходом за детьми умерших, не достигшими 8-летнего возраста, а также супругов граждан, проходивших военную службу, и пенсионеров из числа граждан, уволенных с военной службы, умерших вследствие военной травмы. Пенсия указанным супругам назначается независимо от того, работают они или нет); заключение о семейно-имущественном положении членов семьи - при назначении пенсии родителям и супругу, не состоявшим на иждивении гражданина, проходившего военную службу, которые утратили источник средств к существованию; справку управления социальной защиты населения района или города по месту жительства членов семьи умершего гражданина, проходившего военную службу, о неполучении ими пенсии, а если кто из членов семьи пенсию получал - с указанием вида, размера, времени назначения и прекращения выплаты пенсии (снятия с учета пенсионеров); выписку из акта бюро медико-социальной экспертизы об установлении членам семьи I группы инвалидности либо копию страницы 2 паспорта для подтверждения достижения членами семьи 80-летнего возраста либо справку лечебного учреждения для членов семьи, не имеющих I группы инвалидности и не достигших 80-летнего возраста, но по состоянию здоровья нуждающихся в постоянном постороннем уходе (помощи, надзоре), - при назначении пенсии с надбавкой на уход за пенсионером; копию льготного удостоверения члена семьи при назначении пенсии с надбавкой (участника Великой Отечественной войны, участника ликвидации последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС и др.); копию справки экспертной комиссии при поликлинике по месту постоянного жительства, копию свидетельства о рождении для детей-инвалидов в возрасте до 18 лет (до 1.01. 2000 г. право на указанные льготы имели дети-инвалиды в возрасте до 16 лет) и инвалидов с детства I и II групп, потерявших обоих родителей (круглых сирот) либо являющихся детьми умершей одинокой матери, при назначении пенсии с надбавкой; копию опекунского удостоверения - при наличии членов семьи, над которыми установлена опека.

2. Страховой стаж, необходимый для назначения пособий по временной нетрудоспособности

2.1. Страховой стаж

Страховой стаж - это учитываемая при определении права на трудовую пенсию суммарная продолжительность периодов работы и (или) иной деятельности, в течение которых уплачивались страховые взносы в Пенсионный фонд Российской Федерации, а также иных периодов, засчитываемых в страховой стаж. (Закон о трудовых пенсиях)
Это относительно новый вид трудового стажа, введенный в связи с осуществлением пенсионной реформы в нашей стране. С 1.01. 1997 г. вступил в действие Закон РФ «Об индивидуальном (персонифицированным) учете в системе обязательного пенсионного страхования», в ст.1 которого впервые было дано определение страхового стажа застрахованного лица как суммарной продолжительности периодов трудовой деятельности застрахованного лица в течение его жизни, за которые уплачивались страховые взносы.
Трудовая пенсия по старости назначается при наличии не менее 5 лет страхового стажа, а для назначения трудовой пенсии по старости на общих основаниях необходимо иметь 25 лет страхового стажа для мужчин и 20 лет - для женщин. (ст.7 Закона «О трудовых пенсиях в РФ»). Страховой стаж необходим также и для трудовых пенсий по инвалидности и по случаю потери кормильца.
Периоды работы и (или) иной деятельности, включаемые в страховой стаж
В страховой стаж включаются:
Периоды работы и (или) иной деятельности, которые выполнялись на территории РФ лицами, застрахованными в соответствии с законодательством РФ об обязательном пенсионном страховании (далее - застрахованные лица);
Периоды работы и (или) иной деятельности, указанные в п.1, выполнявшиеся застрахованными лицами за пределами РФ, в случаях, предусмотренных законодательством РФ или международными договорами РФ, либо в случае уплаты страховых взносов в Пенсионный фонд РФ при добровольном вступлении в правоотношения по обязательному пенсионному страхованию. Граждане РФ, работающие за пределами территории РФ, вправе добровольно вступить в правоотношения по обязательному пенсионному страхованию и осуществлять уплату страховых взносов в бюджет Пенсионного фонда. (ст.29 Закона «Об обязательном пенсионном страховании в РФ»). Физические лица вправе добровольно вступить в правоотношения по обязательному пенсионному страхованию и осуществлять уплату страховых взносов в бюджет Пенсионного фонда РФ за другое физическое лицо, за которое не осуществляется уплата страховых взносов страхователем. (ст.10 Закона «О трудовых пенсиях в РФ»).
Физические лица, уплачивающие страховые взносы в виде фиксированного платежа на финансирование страховой и накопительной частей трудовой пенсии, вправе добровольно вступить в правоотношения по обязательному пенсионному страхованию и осуществлять уплату страховых взносов в бюджет Пенсионного фонда РФ в части, превышающей суммы установленного фиксированного платежа.
Если международным договором РФ установлены иные правила подсчета и подтверждения страхового стажа для установления трудовых пенсий, применяются правила международного договора РФ.
В страховой стаж наравне с периодами работы и (или) иной деятельности, засчитываются следующие иные периоды:
период прохождения военной службы, а также другой приравненной к ней службы, предусмотренной Законом РФ «О пенсионном обеспечении лиц, проходивших военную службу, службу в органах внутренних дел, Государственной противопожарной службе, органах по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ, учреждениях и органах уголовно-исполнительной системы, и их семей».
период получения пособия по государственному социально му страхованию в период временной нетрудоспособности;
период ухода одного из родителей за каждым ребенком до достижения им возраста полутора лет, но не более 3 лет в общей сложности;
период получения пособия по безработице, период участия в оплачиваемых общественных работах и период переезда по направлению государственной службы занятости в другую местность для трудоустройства;
период содержания под стражей лиц, необоснованно привлеченных к уголовной ответственности, необоснованно репрессированных и впоследствии реабилитированных, и период отбывания наказания этими лицами в местах лишения свободы и ссылке;
период ухода, осуществляемого трудоспособным лицом за инвалидом I группы, ребенком-инвалидом или за лицом, достигшим возраста 80 лет. (ст.11 Закона «О трудовых пенсиях в РФ»).
Указанные периоды засчитываются в страховой стаж в том случае, если им предшествовали и (или) за ними следовали периоды работы и (или) иной деятельности (независимо от их продолжительности), засчитываемые в страховой стаж.
Исчисление страхового стажа, требуемого для приобретения права на трудовую пенсию, производится в календарном порядке из расчета полного года (12 месяцев). При этом каждые 30 дней указанных периодов переводятся в месяцы, а каждые 12 месяцев этих периодов переводятся в полные годы. (ст.12 Закона о трудовых пенсиях)
В случае совпадения по времени периодов работы и (или) иной деятельности, включаемых в страховой стаж, и иных периодов, засчитываемых в страховой стаж, учитывается один из таких периодов по выбору лица, обратившегося за установлением пенсии, подтвержденный заявлением, в котором указывается выбранный для включения (зачета) в страховой стаж период.
При исчислении страхового стажа периоды работы в течение полного навигационного периода на водном транспорте и в течение полного сезона в организациях сезонных отраслей промышленности, определяемых Правительством РФ, учитываются с таким расчетом, чтобы продолжительность страхового стажа в соответствующем календарном году составила полный год.

2.2. Понятие и общие правила назначения пособия по временной нетрудоспособности

Пособие по временной нетрудоспособности - это денежная сумма, которая выплачивается за счет средств, специально предназначенных на эти цели, лицам, признанным в установленном порядке временно нетрудоспособными, с целью компенсации утраченного заработка. Один из видов пособий по государственному социальному страхованию.
В 2005 г. до принятия федерального закона об обязательном социальном страховании на случай временной нетрудоспособности, в связи с материнством и на случай смерти пособие по временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы (за исключением несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний) выплачивается застрахованному за первые два дня временной нетрудоспособности за счет средств работодателя, а с третьего дня временной нетрудоспособности - за счет средств Фонда социального страхования РФ. (Ст.8 Закона «О бюджете Фонда социального страхования РФ на 2005г. »).
В соответствии с Положением о порядке обеспечения пособиями по государственному социальному страхованию пособие по временной нетрудоспособности назначается в следующих случаях:
При заболевании (травме), связанном с утратой трудоспособности.
При санаторно-курортном лечении.
При болезни члена семьи в случае необходимости ухода за ним.
При карантине.
При временном переводе на другую работу в связи с заболеванием туберкулезом или профессиональным заболеванием.
При протезировании с помещением в стационар протезно-ортопедического предприятия.
Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності. У разі втрати листка непрацездатності допомога може бути видано по дублікату.
Допомога з тимчасової непрацездатності видається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або до встановлення інвалідності, навіть якщо в цей час працівник був звільнений.
При настанні тимчасової непрацездатності в період спору про правильність звільнення допомога по тимчасовій непрацездатності видається в разі поновлення на роботі з дня винесення рішення про поновлення на роботі.
Работники могут быть лишены пособия по временной нетрудоспособности в случае:
совершения прогула без уважительных причин непосредственно перед наступлением временной нетрудоспособности;
нарушения режима, установленного для них врачом;
неявки без уважительных причин в назначенный срок на врачебный осмотр или освидетельствование в медико-социальную экспертную комиссию (МСЭК).
Допомога призначається, якщо звернення за ним пішло не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки по вагітності та пологах. При цьому допомогу з тимчасової непрацездатності за минулий час видається не більше ніж за 12 місяців до дня звернення за допомогою.
Допомога виплачується за рахунок коштів державного соціального страхування, утворених з внесків роботодавців шляхом сплати єдиного соціального податку. Несплата роботодавцем внесків не позбавляє працівників права на забезпечення посібниками по державному соціальному страхуванню.

2.3. Временная нетрудоспособность: понятие и причины

Нетрудоспособность - состояние здоровья, при котором работник вследствие заболевания или увечья не имеет возможности выполнять свою трудовую функцию или вообще не способен к труду. Различается временная и стойкая (постоянная или длительная) утрата трудоспособности.
Временная нетрудоспособность - невозможность по состоянию здоровья выполнять работу в течение относительно небольшого промежутка времени. При стойких нарушениях трудоспособности, приводящих больного к необходимости прекратить трудовую деятельность вообще или на длительный срок, либо значительно изменить условия труда, устанавливается инвалидность. Экспертиза временной нетрудоспособности осуществляется в учреждениях здравоохранения врачами или комиссиями врачей. [4]
Причинами нетрудоспособности (в том числе и временной) могут быть:
общее или профессиональное заболевание,
трудовое увечье,
бытовая травма.
Конкретная причина нетрудоспособности имеет значение для определения размера пособия по временной нетрудоспособности и продолжительности периода его выплаты.

2.4. Размеры пособий по временной нетрудоспособности

В соответствии с Положением о порядке обеспечения пособиями по государственному социальному страхованию, размер пособия по временной нетрудоспособности определяется в процентах от заработка в зависимости от продолжительности непрерывного трудового стажа, причин временной нетрудоспособности и других обстоятельств.
Пособие по временной нетрудоспособности при заболеваниях и травмах выплачивается в следующем размере:
а) в размере 100% заработка:
при временной нетрудоспособности вследствие трудового увечья или профессионального заболевания;
работникам, имеющим непрерывный трудовой стаж 8 и более лет;
работникам, имеющим на своем иждивении трех или более детей, не достигших 16 (учащихся - 18) лет;
работникам, у которых временная нетрудоспособность наступила вследствие ранения, контузии, увечья или заболевания, полученных при выполнении интернационального долга;
работникам, временная нетрудоспособность которых связана с последствиями аварии на Чернобыльской АЭС;
работающим инвалидам Отечественной войны и другим инвалидам, приравненным в отношении льгот к инвалидам Отечественной войны;
лица, работающие в районах Крайнего Севера и приравненных к ним местностях;
б) у розмірі 80% заробітку:
работникам, имеющим непрерывный стаж от 5 до 8 лет;
работникам из числа круглых сирот, не достигшим 21 года и имеющим непрерывный стаж до 5 лет;
в) в размере 60% заработка:
работникам, имеющим непрерывный трудовой стаж до 5 лет.
Пособие по уходу за ребенком, не достигшим 15 лет, за период с 8 по 15 календарный день, а одиноким матерям, вдовам (вдовцам), разведенным женщинам (мужчинам) и женам военнослужащих срочной службы - с 11-го по 15-й календарный день выдается в размере 50% заработка независимо от продолжительности непрерывного трудового стажа.
В любом случае размер пособия по временной нетрудоспособности не может быть меньше минимального размера оплаты труда установленного законодательством.
С 1.01. 2005 г. установлен максимальный размер пособия по временной нетрудоспособности за полный календарный месяц в размере 12 480 руб., которое выплачивается с учетом районных коэффициентов. (Закон «О бюджете Фонда социального страхования РФ на 2005г. »)
Пособие назначается, если обращение за ним последовало не позднее 6 месяцев со дня восстановления трудоспособности или установления инвалидности и выдается за прошлое время не более чем за 12 месяцев до дня обращения за пособием по временной нетрудоспособности.
Пособия по временной нетрудоспособности исчисляются из фактического заработка работника за предшествующие 12 месяцев.
В фактическом заработке, из которого исчисляются пособия, учитываются все виды заработной платы, на которые по действующим правилам начисляются взносы на социальное страхование, включая доплаты за совмещение профессий (должностей), в том числе за выполняемые в течение установленной законодательством продолжительности рабочего дня (рабочей смены) обязанности временно отсутствующего работника, расширение зон обслуживания или увеличения объема работы, а также доплаты за руководство бригадой, производственной практикой, обучение учеников на производстве.
В сумму заработка, из которого исчисляются пособия, не включаются следующие виды заработка:
заработная плата за работу, произведенную в сверхурочное время, включая и доплату за эту работу;
доплата за работу, не входящую в обязанности работника по основной работе;
заработная плата за дни простоя, за время очередного и дополнительных отпусков, за время военного учебного или поверочного сбора, выполнения государственных или общественных обязанностей;
выплаты единовременного характера, не обусловленные действующей системой оплаты труда (единовременные премии, компенсация за неиспользованный отпуск, выходное пособие и др.).
Все виды заработка, подлежащие учету при исчислении пособий, в том числе ежемесячные премии, выплаченные вместе с заработной платой данного месяца, включаются в заработок по времени, за которое они начислены, а не по времени фактического получения их.
При исчислении пособий по временной нетрудоспособности среднемесячный размер премии следует определять исходя из суммы премий, начисленных в текущем году с января до месяца наступления нетрудоспособности путем деления их общей суммы на соответствующее число месяцев. При этом вознаграждение за общие результаты работы предприятия по итогам за год и единовременное вознаграждение за выслугу лет учитывать в размере 1/12. В случаях, когда в каком-нибудь из кварталов учитываемого периода были начислены две квартальные премии, для подсчета берется одна их них, большая по размеру.
Из числа месяцев, на которое делится сумма премий, исключаются те месяцы, которые работник полностью не работал вследствие временной нетрудоспособности, отпуска по беременности и родам, отпуска по уходу за ребенком до исполнения ребенку трех лет, нахождения на военных учебных или поверочных сборах или направления для работы в другой организации. Если для подсчета берется период менее 3 месяцев, то в каждом месяце учитывается не более одной трети квартальной премии.
Работникам, имеющим повременную оплату труда (месячный оклад, дневную или часовую тарифную ставку), для исчисления пособия берется месячный оклад (должностной или персональный), Дневная или часовая тарифная ставка с учетом постоянных доплат и надбавок, получаемых на день наступления нетрудоспособности, и среднемесячной (среднедневной, среднечасовой) суммы премий.
Работникам, получающим сдельную оплату труда, пособие исчисляется из их среднего заработка за 2 последних календарных месяца, предшествующих первому числу месяца, в котором наступила нетрудоспособность, с прибавлением к заработку каждого месяца среднемесячной суммы премий.
По мере повышения заработной платы пособие по временной нетрудоспособности работников, которые в этот период находились на длительном (не менее одного месяца) лечении пересчитывается. При этом исчисленное до повышения зарплаты дневное пособие увеличивается пропорционально повышению минимального размера оплаты труда.
Пособие выплачивается 1 раз в месяц одновременно с заработной платой за 2-ю пол. месяца за рабочие дни периода нетрудоспособности.
Работникам, рабочее время которых не поддается учету, пособие по временной нетрудоспособности исчисляется из среднедневного заработка за последние 12 месяцев работы. Лицам, проработавшим в данной организации менее 12 месяцев, пособия исчисляются из среднедневного заработка за все время работы до наступления нетрудоспособности.

Список використаної літератури

1. Конституція Російської Федерації. - М.: Омега-Л, 2006. - 64 с.
2. Федеральный закон от 29.12. 2004 №202-ФЗ «О бюджете Фонда социального страхования Российской Федерации на 2005 год» // СЗ РФ. - 2005. - №1 (ч.1). – ст.28
3. Федеральний закон від 15.12. 2001 №166-ФЗ (ред. от 22.08. 2004)"О государственном пенсионном обеспечении в Российской Федерации» // СЗ РФ. – 2001. - №51. – ст.4831.
4. Закон РФ от 12.02. 1993. №4468-1 (ред. от 02.02. 2006)"О пенсионном обеспечении лиц, проходивших военную службу в органах внутренних дел, государственной противопожарной службе, органах по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ, учреждениях и органах уголовно-исполнительной системы, и их семей» // Ведомости СНД РФ и ВС РФ. – 1993. - №9. – ст.328.
5. Федеральний закон від 17.12. 2001. №173-ФЗ (ред.03.06. 2006)"О трудовых пенсиях в Российской Федерации» // СЗ РФ. – 2001. - №52 (ч.1). – ст.4920.
6. Федеральный закон от 01.04. 1996 №27-ФЗ (ред. от 09.05. 2005)"Об индивидуальном (персонифицированном) учете в системе обязательного пенсионного страхования» // СЗ РФ. – 1996. - №14. – ст.1401.
7. Федеральний закон від 15.12. 2001 N 167-ФЗ (ред. от 02.02. 2006)"Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации» // СЗ РФ. – 2001. - №51. – ст.4832.
8. Галаганов В.П. Право социального обеспечения: учебник. - М.: Академія, 2004. - 416 с.
9. Долженкова Г.Д. Право социального обеспечения: пособие для сдачи экзамена. - М.: Юрайт-Издат, 2006. - 201 с.
10. Романова Е.В. Право соціального забезпечення. - СПб.: Пітер, 2006. - 208 с.
11. Сулейманова Г.В. Право социального обеспечения: учебник. – М.: Дашков и К°, 2006. - 464 с.