Парламент Великобританії 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ПЛАН

  1. Парламент Великобританії

  2. Палата громад: формування і склад членів

    1. Порядок формування

    2. Партійний склад палати

3. Парламентська процедура і внутрішня організація палати громад

3.1 Правила парламентської процедури

1. ПАРЛАМЕНТ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Британський парламент - один із найстаріших парламентів світу (часто його називають "праматір'ю" - точніше було б говорити "прабатьком" - парламентів). Він виник наприкінці XIII століття і з тих пір продовжує функціонувати без перерв протягом усієї політичної історії країни

Тривалий еволюційний шлях обумовив характерну для вищого представницького органа країни наступність. Британський парламент - дивовижний приклад поєднання старих і нових форм, їхніх нашарувань, співіснування. Ця особливість знаходить висвітлення в багатьох сторонах його організації і діяльності

Саме поняття "парламент" вживається тут у різних сенсах. Коли говорять про парламент як верховному законодавчому органі, мають на увазі не тільки обидві палати парламенту - палату громад і палату лордів, але і монарха, тому що тільки єдність усіх названих елементів утворить у правовому змісті те, що називають парламентом. Іноді термін "парламент" вживають для позначення обох палат парламенту, але найчастіше під парламентом мають на увазі його основну частину - палату громад. Члени палати громад іменуються "членами парламенту". Уряд несе відповідальність тільки перед палатою громад, і ця відповідальність іменується "парламентської". Саме палата громад здійснює те, що називають "парламентським контролем над фінансами".

Своєрідність британського парламенту - дуже сучасного по самій своїй суті установи - проявляється і в тій ролі, яку в організації його діяльності грають різного роду церемонії. Пишно й урочисто, з дотриманням стародавніх ритуалів проходить щорічне відкриття парламентських сесій. Спеціальна посадова особа палати лордів - герольдмейстер запрошує членів палати громад у палату лордів, щоб заслухати тронну промову королеви. Посадові особи палат проводять засідання, одягнені в суддівські перуки і мантії. Обидві палати мають свої символи - чорний жезл і булаву. З глибокими історичними традиціями зв'язане і саме місце, де палати проводять свої засідання. Вестмінстерський палац, зведений ще до норманського завоювання, протягом тривалого часу служив головною резиденцією королів. У 1941 р. приміщення, де засідала палата громад, було зруйновано німецькою бомбою. Пізніше його відновили в колишніх розмірах, хоча місць на депутатських лавах не вистачало для всіх членів палати.

Особливістю британського парламенту є те, що він функціонує в унікальних умовах відсутності в країні писаної конституції. Деякі правила, пов'язані з його організації та діяльності, містяться в звичайних законах країни (їх дуже мало), інші - в неписаних нормах конституції, конституційних угодах. Положення парламенту в конституційній системі визначається двома фундаментальними принципами - парламентського верховенства і парламентарного (відповідального) правління. Реальне ж функціонування всього парламентського механізму грунтується на існуванні в країні двопартійної системи. Під її впливом знаходиться вся організація виборчого процесу - починаючи від висування кандидатів, розподілу країни на виборчі округи і кінчаючи способом підрахунку голосів виборців. Вона справляє визначальний вплив на внутрішню організацію і діяльність парламенту. Під її впливом склалися найбільш істотні конституційні угоди, що зумовлюють весь комплекс відносин між парламентом і урядом.

При двопартійній системі обидві партії поперемінно змінюються у влади. У таких умовах уряд, як правило, має підтримкою більшості в палаті громад, і це дає йому дуже сильні позиції в парламенті. Фактором посилення ролі уряду стало також надзвичайне зростання значення в державному управлінні постійного, професійного чиновництва. Обидва названих фактора сприяли витисненню класичної моделі парламентарного правління, названої "вестмінстерської" (за місцем розташування парламенту), нової - "моделлю Уайтхоллу", названої так за місцем розташування уряду.

Процес переміщення центру влади від парламенту до уряду дуже гостро поставив питання про саме призначення представницького органу, його реальному положенні в конституційній системі. В останні два десятиліття в Англії були проведені серйозні реформи, загальний зміст яких зводився до того, щоб підвищити ефективність діяльності парламенту, забезпечити парламентаріям більш широкі можливості для участі в здійсненні основних функцій представницького органу. Була реорганізована система парламентських комітетів, створена посада омбудсмена, прийняті заходи щодо підвищення професіоналізму депутатів і ін При цьому "праотець" парламентів вивчав і освоював новий досвід інших країн і часто запозичав ту практику, яку вважав для себе вигідної і корисної (американська система комітетів з розслідування діяльності міністерств, інститут уповноваженого з контролю за неналежним діями державних органів і посадових осіб та ін).

Британський парламент - надзвичайно активну представницька установа. Він має тривалі політичні традиції і нагромадив багатий досвід ведення публічних дебатів і дискусій. Його дійсна роль визначається не стільки формально приналежними йому повноваженнями, скільки реальним положенням як форум, на якому публічно і гласно обговорюються питання внутрішньої і зовнішньої політики, важливі суспільні і політичні справи, що хвилюють населення країни. Ця роль парламенту з усією очевидністю виявляється в моменти гострих політичних і соціальних криз, коли він стає центром політичних дискусій, фокусом всього політичного життя. Парламент здатний впливати на хід подій, суспільну думку, політику уряду.

2. ПАЛАТА ГРОМАД:

ФОРМУВАННЯ І СКЛАД ЧЛЕНІВ

2.1 Порядок формування

Одна з найважливіших особливостей парламенту (власне, його основної частини - палати громад) - виборність. Це єдиний виборний центральний орган державної влади в країні.

Правила, що визначають проведення виборів, мають надзвичайно велике значення для політичного життя країни. Врешті-решт, саме в процесі парламентських виборів вирішується питання про те, яка з двох головних партій, що складають двопартійну систему, буде правити країною. Звичайно основні правила, які стосуються виборчої системи, містяться в конституції. У Великобританії порядок проведення виборів визначається парламентським законодавством.

Парламентські вибори тут мають глибокі історичні корені і традиції, і норми виборчого права складалися в ході тривалої еволюції. Інша особливість виборчого права і виборчої системи полягає в їхньому тісному зв'язку з політичними партіями, що складають двопартійну систему.

Активне виборче право. Палата громад у складі 650 членів обирається терміном на п'ять років.

Право участі в голосуванні належить усім британським громадянам, що досягли 18-річного віку. Закон надає також право брати участь у парламентських виборах громадянам Ірландської республіки і всіх громадян Співдружності, що проживають у Великобританії. Однак одного цього недостатньо, щоб брати участь в голосуванні. Для цього необхідно проживати у виборчому окрузі на момент визначеної дати, встановленої для складання реєстраційного списку (10 жовтня), і бути внесеним у реєстраційний список.

Реєстрація - необхідна умова для здійснення права голосу. Список складається щорічно чиновником місцевої ради по реєстрації на підставі даних, що повідомляються домовласниками. Він заповнюється щороку до 10 жовтня. До 29 листопада тимчасовий список вивішується для загального огляду в публічній бібліотеці або на якому-небудь публічному будинку. Громадянин може заперечити проти включення або виключення його імені зі списку до 16 грудня. Реєстраційний чиновник зобов'язаний вислухати заперечення і винести рішення. Відповідно він може виправити список. На його рішення може бути принесена скарга в суд графства з подальшим оскарженням в Апеляційний суд. Список набирає чинності 16 лютого. Він є дійсним для будь-яких виборів, які проводяться протягом наступних 12 місяців.

Військовослужбовці, посадові особи держави і посадові особи Британської ради, які перебувають за кордоном, їх дружини, які проживають за кордоном разом з ними, і моряки торгового флоту розглядаються як особи, що проживають у виборчому окрузі оскільки вони були б такими, якби не їхня служба в іншому місці.

З 1985 р. право брати участь у парламентських виборах надано британським громадянам, що проживають за кордоном на дату, встановлену для складання реєстраційного списку, і подали відповідну заяву. Вони мають право голосувати у цьому виборчому окрузі, де були колись зареєстровані. Це право продовжує діяти протягом п'яти років після того, як британський громадянин перестав проживати у Великобританії.

Існує голосування поштою і за дорученням. Це право надається хворим; тим, хто проживає за кордоном або знаходиться там у відпустці; а також громадянам, місце роботи яких знаходиться далеко від їхнього будинку.

Не можуть приймати участі у виборах: 1) іноземці (aliens), 2) особи, які не досягли 18-річного віку до моменту виборів; 3) душевнохворі; 4) пери і пересси (за винятком перів Ірландії); 5) особи, засуджені за тяжкі кримінальні злочини (протягом терміну утримання під вартою); 6) особи, засуджені за вчинення правопорушень, що входять у категорію "безчесних і незаконних прийомів на виборах".

Пасивне виборче право. В англійському праві відсутній перелік основних умов, яким повинен відповідати член палати громад. Є перелік умов, які позбавляють права бути членом палати громад, а отже, і кандидатом на виборах. Відповідні норми містяться в парламентських законах і нормах загального права.

Пасивним виборчим правом наділений будь-який британський громадянин, що досяг 21 року. Членами палати громад не можуть бути іноземці (це не відноситься до громадян Ірландської республіки). Позбавлені права бути членами палати громад особи, що займають деякі державні посади. До їх числа належать професійні оплачувані судді вищих і нижчих судів (судді Високого суду, окружні судді, оплачувані магістрати). Встановлене законом правило не відноситься до неоплачуваною магістратам. Не можуть бути членами палати громад цивільні службовці, тобто професійні кадрові службовці міністерств і центральних відомств. Сюди ж включаються особи, які перебувають на дипломатичній службі. Цивільний службовець, який бажає висунути свою кандидатуру на парламентських виборах, повинен подати у відставку ще до висунення кандидатури (це правило передбачено спеціальною урядовою постановою про висунення цивільними службовцями кандидатур на парламентських виборах). Виключаються з числа членів палати громад особи, що знаходяться на службі в збройних силах. Це правило не стосується офіцерам збройних сил, що знаходяться у відставці. Військовослужбовці (так само як і цивільні службовці) повинні подати у відставку перш, ніж стати кандидатами на парламентських виборах.

Принцип несумісності поширюється на осіб, які займають посади в цілому ряді інших державних установ. Перелік посад міститься у спеціальному додатку до закону. Поправки до нього виробляються урядовими постановами, що підлягають схваленню палати громад. Передбачені правилами виключення поширюються на керівників публічних корпорацій (Бі-Бі-Сі, Незалежне телевізійне управління (НТУ), управління націоналізовано промисловості), клерків місцевих рад, членів адміністративних трибуналів та ін В обгрунтування існуючих обмежень наводиться той аргумент, що перебування на зазначених посадах вимагає політичної неупередженості, суддівської стриманості та інших якостей, несумісних з членством в палаті громад.

Деякі обмеження пасивного виборчого права передбачені законами, прийнятими в минулому столітті і діючими до цих пір. Зокрема, позбавляються права бути членами палати громад представники духівництва англійської, шотландської, ірландської та римської католицької церков. Загальне право позбавляє можливості членства в палаті громад перів і пересс (за винятком перів Ірландії, які не можуть бути членами палати лордів).

Обмеження поширюються також на осіб, що відбувають термін покарання за державну зраду; банкрутів; осіб, які страждають деякими важкими психічними захворюваннями; осіб, визнаних винними в застосуванні "безчесних і незаконних прийомів на виборах". В останньому випадку термін позбавлення права бути членом палати громад може становити 5-10 років залежно від порушень, допущених на виборах. Позбавлення права може стосуватися окремого виборчого округу або бути універсальним.

У разі обрання в палату громад особи, що не відповідає вимогам, які висуваються до членів палати, вибори оголошуються недійсними, а місце - вакантним. Призначаються нові вибори. Правда, палата громад може видати постанову про те, що дискваліфікація, що існувала в той момент, не береться до уваги, якщо перешкоди до заняття місця в палаті усунуті (наприклад, обраний депутат пішов у відставку з посади). У цьому випадку нові вибори стають непотрібними.

Правом вирішувати питання, чи відповідає особа вимогам закону про умови членства в палаті громад, наділений також Судовий комітет Таємної ради. Будь-яка особа має право звернутися до цієї інстанції за отриманням відповідного рішення, але при цьому він повинен нести судові витрати по веденню процесу. Спори про дискваліфікацію досить рідкісні.

Організація парламентських виборів. Загальні вибори в країні проводяться після дострокового розпуску парламенту або закінчення максимального терміну його повноважень. Практично, однак, термін повноважень жодного з парламентів післявоєнних скликань не досягав п'яти років. Середня тривалість повноважень парламенту одного скликання дорівнювала трьом-чотирьом рокам. Відповідно і середній проміжок між двома виборами обчислювався цим терміном. Справа в тому, що питання про розпуск парламенту вирішується прем'єр-міністром. Цілком природно, що він вибирає для цього момент, найбільш сприятливий для керованої їм партії з погляду її шансів на виборах.

Крім загальних виборів у палату громад, що проводяться одночасно на території всієї країни, можливі так звані "проміжні" (чи додаткові) вибори, які проводяться в окремих виборчих округах у зв'язку з вакансією, що відкрилася в результаті смерті або відставки депутата від даного округу.

На відміну від інших держав Західної Європи, в Англії не існує яких-небудь спеціальних центральних органів по проведенню виборів. Немає їх і у виборчих округах. Загальне керівництво організацією виборів у масштабі всієї країни здійснює міністерство внутрішніх справ, а у виборчих округах - чиновник по виборам (у цій якості виступають шерифи графств і голови місцевих рад). Після одержання припису про проведення виборів і повідомлення виборців про їхнє часу чиновник по виборам передає свої повноваження чиновнику по реєстрації. У якості останнього виступає клерк місцевої ради.

Виборча кампанія починається врученням наказу про вибори чиновникам по виборам. Виданню наказу передує складна правова процедура. Про майбутній черговому чи позачерговому розпуску парламенту і нові вибори оголошується за 10 днів до дати розпуску, про що видається королівська прокламація, у якій вказана дата скликання нового парламенту. Згідно парламентським правилам про вибори, скликання нового парламенту має бути зроблений після закінчення 20 днів після розпуску старого. Це значить, що вибори, як правило, повинні відбутися приблизно через 30 днів після оголошення прем'єр-міністром про майбутній розпуск парламенту.

Поділ країни на виборчі округи. З метою проведення виборів у палату громад країна розділена на 650 виборчих округів. З 650 членів палати громад 523 обираються від Англії, 72 - від Шотландії, 38 - від Уельсу, 17-від Північної Ірландії.

Вперше питання про встановлення принципу математичного рівності виборчих округів був поставлений в 1918 р., а перший закон про перерозподіл місць в палаті громад був прийнятий в 1949 р. З тих пір він неодноразово піддавався змінам. Нині принципи поділу країни на виборчі округи і відповідно розподілу місць у палаті громад визначаються Законом про перерозподіл місць в палаті громад 1983

Переглядом кордонів виборчих округів займаються засновані на основі названих законів постійно діючі комісії з перегляду меж виборчих округів (відповідно по одній для Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії). Не менш ніж один раз на 10 років комісії повинні представляти міністру внутрішніх справ доповіді, або рекомендують коригування, або обгрунтовують доцільність збереження існуючих виборчих округів. Міністр має представити відповідну доповідь парламенту. Правила роботи комісій встановлені законом.

Не всі виборчі округи виявляються рівними. Є округу, що налічують близько 100 тис. виборців, і округу з кількістю виборців, рівним 22 тис.

Висування кандидатів. У Великобританії не існує якого-небудь обмеження числа кандидатів, які можуть бути виставлені у виборчому окрузі. Стадія висування (номінації) кандидатів надзвичайно проста. Кандидат повинен представити чиновнику по виборам так званий "документ про номінацію". Цей документ заповнюється кандидатом і підписується десятьма громадянами. Потрібно також вручити чиновнику по виборам заява про згоду на номінацію і внести виборчу заставу. Документ вручається протягом визначеного терміну: з 10 год ранку до 15 год дня, наступного за опублікуванням повідомлення про вибори, але не пізніше, ніж через вісім днів після видання прокламації про скликання нового парламенту.

Кандидат повинен сплатити виборчу заставу, сума якого в 1985 р. була збільшена з 150 фунтів стерлінгів до 500. У випадку, якщо кандидат збере менш 5% голосів виборців, внесений ним застава пропадає.

До 1969 р. кандидати висувалися без якого б то не було вказівки на їхню партійну приналежність. Закон про народне представництві 1969 р. ввів положення про те, що в заяві про номінацію може повідомлятися, за бажанням кандидата, опис його політичної приналежності, що не перевищує шести слів.

Практично кандидати висуваються політичними партіями. Відбір кандидатів здійснюється партійними організаціями у виборчих округах, звичайно в співробітництві з центральними органами партій. Кандидат підбирається з претендентів, попередньо схвалених центральним керівництвом із внесених у відповідний список.

На парламентських виборах висувається в середньому 2300 - 2500 кандидатів. З 2325 кандидатів, висунутих на парламентських виборах 1987 р., 82% представляли чотири партії (консервативну, лейбористську, партію Альянсу, Шотландську національну партію).

Кандидат, висунутий у встановленому порядку, вправі призначити так званого агента по виборам (він сам може виступати в цій якості).

Процедура голосування і підрахунку голосів. У парламентських виборах бере участь досить високий відсоток виборців (70-80% від загального числа виборчого корпусу). Це істотно відрізняє парламентські вибори від місцевих, де зазвичай бере участь не більше 40-50% виборців, а в деяких випадках - 30%).

Вибори проводяться повсюдно у встановлений час (з 7 год ранку до 21 год). Місце для голосування визначається адміністрацією графств і міст.

Голосування проводиться шляхом подачі бюлетеня, результат визначається при підрахунку голосів, відданих кожному кандидату. До початку голосування голова виборчої дільниці зобов'язаний показати присутнім, що урни для голосування порожні, а потім опечатати урну. Після цього починається голосування.

У день виборів виборець зобов'язаний особисто з'явитися до відповідного виборчу дільницю у своєму виборчому окрузі, де йому вручається виборчий бюлетень. Виняток становлять так звані "відсутні виборці", які подали заяву про те, щоб їх вважали такими. Це відноситься до тих виборців, які в силу характеру їх роботи, або через фізичну неспроможність, або дотримання релігійного обряду не можуть з'явитися особисто для участі у виборах. Такі виборці голосують поштою або за дорученням.

Бюлетень повинен містити прізвища всіх кандидатів, перераховані за алфавітом, дані про їх місце проживання, а також - за бажанням кандидата - відомості про його партійної приналежності.

Виборець, отримавши бюлетень, входить в кабіну для голосування, робить позначку поряд з ім'ям одного з кандидатів, згортає виборчий бюлетень і кидає його в урну для голосування.

Після закінчення голосування всі урни передаються до центрального ділянку за підрахунком голосів у виборчому окрузі. Підрахунок голосів проводиться у присутності агентів за підрахунком голосів.

Зазвичай в окрузі буває три-чотири кандидатури. Визначення результатів виборів. Вибори проводяться за мажоритарною системою відносної більшості (її називають іноді системою першого, який опинився обраним). Цей метод заснований на обранні одного кандидата від округу. Обраним вважається кандидат, що зібрав більше голосів виборців у порівнянні з кожним з інших кандидатів. Важливо підкреслити, що при цій системі виборець має право голосувати тільки за одного кандидата з тих, прізвища яких внесені до виборчого бюлетеня. Кандидат може і не зібрати абсолютної більшості голосів, але він має більшість по відношенню до іншого або інших кандидатів у виборчому окрузі.

Немає вимоги про отримання кандидатом мінімального відсотка всіх голосів виборців. Якщо кандидати отримали однакову кількість голосів, то чиновник з виборів вирішує питання про перемігшому кандидата шляхом проведення жеребкування. Кандидат, на якого впав жереб, має додатковий голос.

Метод відносної більшості в умовах двопартійної системи призводить до порушення співвідношення між числом голосів, поданих за кандидатів партії по країні, і числом місць, отриманих нею в палаті громад. Він виявляється також дуже несприятливим для кандидатів третіх партій.

Законодавче регулювання ведення виборчої кампанії. Законодавство в Англії детально регулює поведінку кандидатів і їх прихильників на виборах. Закон наділяє кандидата певними правами з тим, щоб забезпечити рівні шанси для кандидатів на виборах. У ньому особливо обговорюються певні права кандидата (надсилати безкоштовно передвиборчі звернення кожному виборцю, знімати приміщення муніципальних шкіл для проведення передвиборних зборів та ін.)

Разом з тим закон передбачає різні види правопорушень, пов'язаних з веденням виборчої кампанії і що об'єднуються поняттям "безчесних і незаконних прийомів на виборах". Ганебні прийоми включають: підкуп, винагороду виборців шляхом пристрої для них обідів, розваг; вплив, який чиниться з допомогою сили, погроз, примусу; підтасовування виборців; помилкове твердження про виборчі витрати; оплату виборчих витрат без дозволу кандидата або його агента. Закон забороняє витрати кандидата на проведення публічних зборів, видання рекламних оголошень або на використання будь-яких інших можливостей з метою викладу поглядів перед виборцями, якщо це зроблено без дозволу кандидата або його агента з виборів. Незаконними прийомами вважаються дії, які самі по собі не складають караного діяння, але порушують приписи закону про вибори. До їх числа належать: умисне перевищення розмірів виборчих витрат, встановлених законами; сплата винагороди за доставку виборців до місця голосування; сплата виборцю за демонстрацію плакатів; використання передавачів за межами країни з метою здійснення впливу на вибори. Суд має право оголосити вибори недійсними, якщо кандидат визнаний винним у застосуванні безчесних або незаконних прийомів на виборах.

Витрати по складанню списків виборців і на оплату посадових осіб щодо проведення виборів оплачуються державою з коштів бюджету. Що ж стосується виборчих витрат кандидатів, то всі ці питання детально регулюються законом. Передбачається, що витрати на виборах повинні проводитися особисто самим кандидатом або через агента з виборів. Внески, зроблені на користь кандидата, повинні вноситися або безпосередньо кандидату, або його агенту. Нікому не дозволяється витрачати гроші від імені кандидата 'без письмового схвалення кандидата або агента. Крім того, закон забороняє деякі витрати кандидата на виборах (сплата особам, які ведуть підрахунок голосів; оплата духових оркестрів, прапорів, гасел та ін.)

Закон встановлює максимальну суму витрат кандидата на виборах - 3370 фунтів стерлінгів плюс 3 фунти 8 пенсів за кожного виборця у виборчому окрузі графства, і 2 фунти 9 пенсів за кожного виборця в міському окрузі. Ліміт відноситься лише до витрат кандидатів в окремих округах і лише в період офіційної виборчої кампанії.

У Великобританії не існує системи державних виплат на підтримку політичних партій, як у деяких інших західних країнах (ФРН, Швеція, Фінляндія). З 1975 р. застосовується система державних виплат для підтримки опозиційних партій у парламенті. Грошові кошти виплачуються з розрахунку 1500 фунтів стерлінгів на кожне місце, отримане на попередніх загальних виборах плюс 3 фунти на кожні 200 голосів, поданих за партію на цих виборах.

У період між виборами і в ході виборчої кампанії Британська радіомовна корпорація (Бі-бі-сі) і Незалежне телевізійне управління (НТУ) виділяють час для проведення так званих "партійних політичних передач". Розподіл часу між партіями досягається шляхом угоди між Бі-бі-сі та НТУ та керівництвом основних партій. Спеціальна час виділяється для ведення таких передач під час виборів.

У законодавчому порядку встановлено процедуру оскарження виборів. Протягом 21 дня з моменту голосування виборець, зареєстрований в окрузі, або кандидат, потерпілий там поразку, або будь-яке інше особа, висунута в якості кандидата, можуть зробити заяву про те, що вибори були проведені не належним чином. Заява може стосуватися неправильної поведінки на виборах посадових осіб; питання про відповідність кандидата, який отримав більшість на виборах, вимогам закону про членство в палаті громад; вчинення правопорушень на виборах (наприклад, виробництва виборчих витрат без дозволу кандидата або його агента з виборів).

У разі складення такої скарги призначається суд по виборах, що складається з двох суддів Вищого (Високого) суду. Суд по виборах володіє широким колом повноважень, включаючи право розпорядитися про перерахунок голосів або перевірці правильності виборів. Суд вирішує питання про те, чи було обличчя, вибори якого оскаржуються, вибрано належним чином і чи немає доказів про застосування на виборах безчесних або незаконних прийомів. Якщо суд визнає, що кандидат не відповідає вимогам закону про членство в палаті громад, то він має право (якщо визнає, що причина невідповідності була відома виборцям) оголосити голоси, подані за кандидата, недійсними, а обраним - кандидата, що посів друге місце. Суд має право визнати вибори недійсними і вимагати проведення нових виборів, якщо вибори по суті не були проведені відповідно до закону або якщо були будь-які інші порушення, що вплинули на результат виборів. На практиці передбачена законом процедура оскарження парламентських виборів не застосовується (останній такий випадок був у 1923 р.). Найчастіше оскарження результатів виборів зустрічається на місцевих виборах.

2.2 Партійний склад палати

За своїм соціальним складом більшість парламентаріїв - особи, які належать до так званого "середнього класу" (у парламенті скликання 1983 р. їх було серед консерваторів - 95%, лейбористів - 60%). В основному це представники таких професій, як юристи, викладачі вищих навчальних закладів, вчителі. Серед депутатів-консерваторів досить великий відсоток бізнесменів (37-46% у парламентах скликань 1945-1974 рр..). У 80-х рр.. їх число скоротилося. Що стосується вихідців з робочого класу, то в консервативній партії їх число не перевищує 1%, у лейбористській партії їх 12-18%. Більшість парламентаріїв (близько 80%) мають вищу освіту. По своєму віковому складі більшість парламентаріїв знаходиться у віковій групі 30-60-літніх (не більш 2% - особи 21 - 30 років, близько 14% - понад 60 років). У палаті громад 42 депутата - жінки.

Головний чинник, який впливає на склад депутатів, - те, що всі 650 членів палати (за винятком спікера) представляють політичні партії. У палаті громад, утвореної після виборів 1987 р., 375 депутатів - від консервативної партії, 229 - від лейбористської, 17 - від ліберальної, 5 - від соціал-демократичної, 24 - від інших партій (Ольстера націоналісти, Шинн Фейн, Шотландська національна партія ).

Партійна структура - основа всієї організації і діяльності палати громад. Дві головні партії утворять офіційно визнані сторони в палаті громад - урядова більшість і "офіційних опозицій Її величності". Партія, що перемогла на виборах, має більшість і в силу цього формує уряд. Лідер цієї партії стає прем'єр-міністром. Прихильники перемігшої партії утворять у палаті урядова більшість. Партія, друга по кількості місць, стає офіційною опозицією, а її лідер - лідером опозиції. Посада лідера опозиції одержала законодавче закріплення в 1937 р., коли йому була призначена платня в розмірі 2 тис. фунтів стерлінгів на рік (в даний час він одержує 48148 фунтів). Для опозиції характерний стан готовності прийняти владу від урядової більшості. Лідер опозиції формує з керівних членів фракції "тіньовий кабінет" і призначає "міністрів-тіней", яким доручається виступати в парламенті по визначених питаннях державної політики.

Навіть саме розташування депутатів у палаті громад відбиває її поділ на урядову більшість і партій офіційної опозиції. Праворуч від спікера розташовані лави урядової більшості; ліворуч - опозиції. Члени палати - міністри сидять на передніх лавах, а керівники опозиції - напроти них. Відповідно їх називають "переднескамеечниками", і "задньо-скамеечнікамі".

Відносини між партіями в палаті громад підпорядковуються деякого неписаним кодексом, або правилами "чесної гри" ("fair play"). Уряд, керівне більшістю, має діяти відповідно до принципу відповідального правління. Опозиція повинна бути відповідальною і конструктивною.

Постійним правилами і іншими правилами парламентської процедури навряд чи знайомі такі поняття, як "партії" або "фракції", але вся організація і діяльність палати будується відповідно з партійним розподілом палати.

Партійні фракції - базові одиниці в палаті громад. Вони іменуються парламентськими партіями. Термін "партія" означає, що фракції в палаті громад є незалежними, автономними утвореннями і не пов'язані у своїй діяльності рішеннями і розпорядженнями партійних організацій поза парламентом.

Лідер партія є також лідером парламентської фракції, що підтверджує значення, яке надається партіями парламентської діяльності.

Лідер консервативної партії обирається членами парламентської фракції після консультації з перами-консерваторами і партією поза парламентом. Проводяться збори рядових членів фракції, що мають форму так званого "Комітету 1922 року". На засіданнях, що скликаються щотижня, обговорюються поточні справи, які передбачається внести на обговорення палати громад. "Комітет 1922 року" - засіб зв'язку лідера і рядових членів.

Починаючи з 1980 р. у виборах лідера лейбористської партії і його заступника беруть участь не тільки члени парламентської партії, але і представники тред-юніоністів і місцевих партійних організацій. Коли партія знаходиться в опозиції, члени парламентської фракції обирають так званий "парламентський комітет" (по суті, це і є "тіньовий кабінет"). Проводяться регулярні засідання всіх членів фракції.

Кожна парламентська фракція має в палаті свої партійні комітети. Їхня організація і діяльність не регулюються якими-небудь документами, а визначаються нормами, що склалися в ході діяльності фракцій. Не існує визначеного і строго встановленого складу членів. На засіданні може бути присутнім будь-який член фракції, з яких-небудь причин зацікавлений у його роботі.

Партійні фракції мають особливих посадових осіб у палаті, роль яких надзвичайно велика в організації всього ходу парламентського виробництва. Це парламентські організатори партій, офіційно іменовані "батогами". Посада "батога" не передбачена правилами парламентської процедури. Вона з'явилася в ході еволюції партійної організації в палаті громад.

У консервативній партії "батоги" призначаються лідером партії; у лейбористської - обираються зборами парламентської фракції шляхом таємного голосування.

Урядова більшість має головного "батога" уряду, його заступників і молодших "батогів". "Батоги" уряду є міністрами й одержують платня з державної скарбниці. Опозиція має головного "батога", його заступників і помічників.

Головний обов'язок "батогів" - налагоджувати співробітництво фракцій так, щоб вона йшла без ексцесів і несподіванок, при взаємній координації діяльності. Головний "батіг" уряду повинний також стежити за тим, щоб усі намічені урядом до розгляду законопроекти пройшли через палату до кінця сесії. "Батоги" уряду і опозиції знаходяться в тісному контакті один з одним і утворять ті звичайні канали, через які досягається компромісне врегулювання спірних питань між урядом і опозицією. Консультації між "батогами" уряду й опозиції стали звичайною практикою, хоча вони ніде не регламентовані.

"Батоги" забезпечують присутність прихильників своїх партій на засіданнях палати і відповідно підтримку політики уряду чи опозиції. З цією метою їм надано низку повноважень по відношенню до депутатів. "Батоги" стежать за дотриманням партійної дисципліни. Жоден депутат не має права покинути засідання палати, не порадившись з "батогом". Якщо будь-який депутат не може з яких-небудь причин бути присутнім на засіданні палати, він зобов'язаний повідомити про це "батога" своєї партії. Останній, у свою чергу, домовляється з "батогом" іншої партії так, щоб не порушувалося рівновагу між партіями в палаті громад і кількість відсутніх в урядовій партії відповідало числу відсутніх депутатів офіційної опозиції.

Головний "батіг" уряду займає посаду парламентського секретаря міністерства фінансів, хоча він не має нічого спільного з фінансовими справами. Правляча консервативна партія має 14 "батогів" в палаті, лейбористська опозиція - 11. Інші партії опозиції - по одному (платню отримують тільки "батоги" урядової партії, три "батога" офіційної опозиції; інші "батоги" опозиційних партій не оплачуються).

Спосіб узгодження діяльності партійних прихильників служить документ, який також іменується "батогом". Цей документ надсилається членам відповідної фракції щотижня. У ньому міститься перелік справ, що стоять на порядку денному засідання палати на наступний тиждень. Кожне питання в "батіг" залежно від того значення, яке йому надає партійне керівництво, підкреслюється. Якщо питання порядку денного підкреслять однією рисою, то це означає, що він не носить спірного характеру і по ньому не очікується голосування; двома рисами - можлива постановка на голосування; трьома рисами - питання виключно важливий, по ньому виразно буде голосування і тому присутність члена фракції обов'язково. Член фракції, що отримав документ, повинен узгодити свої плани з які у ньому приписами. При наявності трьох ліній член фракції зобов'язаний бути присутнім, а в разі відсутності дати задовільне пояснення (хвороба, домовленість з "батогом" тощо).

Вручення "батога" означає, що партійне керівництво у фракції визнає одержувача членом фракції. Якщо ж партійне керівництво вважає, що діяльність члена фракції не узгоджується з приписами "батога", то документ більше не надсилається депутату. Майже в 90% випадків голосування проводиться відповідно з партійним розподілом палати. У рідкісних, заздалегідь застерігаються керівництвом фракцій випадках в палаті оголошується вільне голосування і депутати голосують за власним розсудом, незалежно від партійної приналежності (з таких питань, як скасування смертної кари, дозвіл або заборона абортів та ін.) Трапляється, що депутати голосують і проти партійних установок. У парламентській практиці це досить часте явище. Але в принципі від члена фракції чекають, що він буде підтримувати партійну фракцію в якості представника або урядової більшості, або - опозиційної партії. Депутат, що відхиляється від партійної лінії, може бути, не висунуть на наступних виборах, що фактично рівносильно втраті місця в парламенті.

3. ПАРЛАМЕНТСЬКА ПРОЦЕДУРА І ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ПАЛАТИ ГРОМАД

3.1 Правила парламентської процедури

На відміну від більшості західноєвропейських країн Англії немає єдиного писаного документа (регламенту) або закону, в якому були б зафіксовані основні принципи внутрішньої організації палати громад. Це не означає, що британський парламент не керується у своїй діяльності ніякими правилами. Навпаки, питанням процедури надається надзвичайно велике значення в парламентському виробництві. Це означає лише, що правила процедури не кодифіковані і містяться не в одному документі, а в різних джерелах ("практика" парламенту, постійні й сесійні правила, рішення спікера, закони).

Основне джерело парламентської процедури в даний час - постійні правила. Вони приймаються, змінюються і скасовуються палатою у звичайному порядку. Їх дія продовжується і після закінчення сесії, на якій вони були прийняті. Дія постійного правила може бути призупинено палатою в будь-який момент в порядку звичайного голосування простою більшістю голосів.

Крім постійних палата приймає сесійні правила, термін дії яких обмежений часом сесії, на якій вони були прийняті. Мета сесійних правил зазвичай полягає в тому, щоб надати перевагу якому-небудь справі, що підлягає обговоренню та вирішенню на даній сесії. Палата може також прийняти правило ad hoc у зв'язку з розглядом будь-якого окремого справи.

Рішення спікера утворюють сучасну прецедентну форму встановлення правил парламентської процедури. Зазвичай ці рішення виносяться в порядку тлумачення спікером вже існуючих правил. Внаслідок суперечливості норм процедури це право має величезне значення. Право спікера створювати нові правила парламентської процедури є дискреційним.

Авторитетним збіркою правил парламентської процедури є "Трактат Ерскін Мея про право, виробництві й звичаї парламенту" (скорочено його називають "Ерскін Мей"). Систематичне видання правил почалося в минулому столітті, і з тих пір робота витримала 20 видань. Редактори збірника - клерки палати громад.

Організація парламентських сесій та засідань палати громад. Скликання і розпуск парламенту є прерогативою глави держави й виробляються шляхом видання королівської прокламації. Ці повноваження здійснюються королевою за порадою прем'єр-міністра.

Термін повноважень парламенту одного скликання дорівнює п'яти рокам. Парламент може бути розпущений достроково. Парламентські сесії скликаються щорічно.

Сесія парламенту починається восени (зазвичай в кінці жовтня або початку листопада) і триває майже цілий рік. Протягом сесії до літніх канікул парламент перериває засідання у зв'язку з різдвом, паскою і трійцею. У серпні сесія переривається на літні канікули. Число днів, яке палата засідає протягом однієї сесії, неоднаково (в середньому - 160-190 днів). Засідання палати відбуваються щодня, крім суботи та неділі.

Засідання палати громад, як правило, є відкритими. Однак спікер має право віддати розпорядження про виведення сторонніх, і в цьому випадку засідання йде при закритих дверях.

Іноді засідання палати громад приймає форму так званого "засідання комітету всієї палати". Палата приймає рішення про перетворення себе в комітет для розгляду будь-якого конкретного білля. Зазвичай комітет усієї палати розглядає або найважливіші, мають конституційний характер законопроекти, або ті з них, які не мають спірного характеру і які палата не вважає за потрібне направляти в постійні комітети. Правила процедури в комітеті не такі жорсткі, як у палаті. Тут, наприклад, не діє правило, забороняє члену палати громад виступати більше одного разу. Наприкінці засідання комітет затверджує звіт, представлений палаті, і знову перетворюється в палату.

Мова парламентського виробництва - англійська, і виступи на інших мовах не допускаються.

Стенографічний звіт про засідання палати публікується з 1803 р. в офіційних збірниках "Парламентські дебати. Офіційний звіт (Ханзард) "(ім'я першого видавця). Нині звіти складаються персоналом палати, але стара назва "Ханзард" збереглося і стала офіційною. У стенограмі допускається лише редакційна правка, але не виправлення по суті. У "Ханзарде" публікуються не тільки стенограми засідань палат, а й постійних комітетів. Окремі звіти публікуються для палати громад і палати лордів.

Діяльність парламенту широко висвітлюється пресою. Існує так звана "галерея преси", в яку входять парламентські кореспонденти газет. Склалася особлива система журналістського "лобі". У нього включено близько 100 журналістів (їх список складається одним із клерків палати за дорученням спікера).

Вхідні в "лобі" журналісти мають право доступу в хол для членів палати, розташований біля зали її засідань (так зване "лобі членів палати"), куди звичайна публіка не допускається. Тут відбуваються неофіційні зустрічі з членами палати та міністрами. Члени журналістського "лобі" систематично отримують брифінги від помічників прем'єр-міністра по зв'язку з пресою. Вони присутні на брифінгах лідера палати громад, лідера опозиції, отримують копії підготовлених урядом документів до їх публікації і пр.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
96.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Парламент Великобританії
Європейський парламент
Англійський парламент
Парламент в зарубіжних країн
Парламент Французької республіки
Парламент в зарубіжних країнах
Парламент в сучасному світі
Парламент і Президент основи взаємодії за Конституцією РФ
Парламент і монархія - особливості історії Великобританія
© Усі права захищені
написати до нас