Міністерство Освіти Республіки Білорусь
Білоруський Національний Технічний Університет
Курсова робота
На тему: «Оцінка нематеріальних активів: проблеми та основні шляхи їх вирішення»
Виконав: Студентка 3-го курсу ПСФ
групи 313813
Євлаш Олена Анатоліївна
Перевірив: Гуріна Є.В.
Мінськ 2006
Зміст.
Введення ------------------------------------------------- ------------------------------------ 3
1. Роль і місце нематеріальних активів у розвитку підприємства.
1.1. Поняття нематеріальних активів. Їх структура. Характеристика інтелектуальної промислової власності. --------------------------------- 4
1.2. Роль і місце інтелектуальної промислової власності в ефективному розвитку підприємства. ------------------------------------------------- 11
1.3. Форми економічного обороту інтелектуальної промислової власності .------------------------------------------- ---------------------------------- 15
2. Основні проблеми оцінки інтелектуальної промислової власності та шляхи їх вирішення.
2.1. Основні види і методи оцінки інтелектуальної промислової власності. -------------------------------------------------- --------------------------- 20
2.2. Проблеми оцінки інтелектуальної промислової власності. - -31
2.3. Основні напрямки удосконалення оцінки інтелектуальної промислової власності. -------------------------------------------------- ------ 36
Практичне завдання ------------------------------------------------ -------------------- 39
Список використаних джерел ----------------------------------------------- - 48
Висновок ------------------------------------------------- -------------------------------- 49
Введення.
Одним з головних показників цивілізованого суспільства в усі часи було і продовжує залишатися те, яку увагу приділяється в ньому розвитку науки, культури і техніки. Від того, наскільки вагомою інтелектуальний потенціал суспільства та рівень його культурного розвитку, залежить, в кінцевому рахунку, і успіх вирішення поставлених перед ним економічних проблем. У свою чергу наука, культура і техніка можуть динамічно розвиватися лише за наявності відповідних умов, включаючи необхідну правовий захист і оцінку інтелектуальної власності.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки ключовим фактором успіху будь-якої організації є контроль над наявними в її розпорядженні активами. Для цього керівництву компанії необхідно володіти інформацією про нинішню і прогнозної ринкової вартості активів, про середню віддачі по аналогічних активів та іншої сукупністю технологічної інформації. Тільки володіючи такою інформацією в повному обсязі, можна ефективно управляти майновим комплексом підприємства, під яким розуміється сукупність таких дій, як модернізація, реконструкція, ліквідація, купівля, продаж активів у випадку прогнозованого негативного зміни їх вартості та недостатньої їх віддачею.
Цю інформацію можна отримати, зробивши оцінку наявних активів як матеріальних, так і нематеріальних, за допомогою незалежних оцінювачів, які у своїй діяльності новітні методи вартісного аналізу активів.
1.Роль і місце нематеріальних активів у розвитку підприємства.
1.1.Поняття нематеріальних активів. Їх структура.
Характеристика інтелектуальної промислової
власності.
З розвитком ринкових відносин у складі майна суб'єкта з'явився новий вид засобів - нематеріальні активи.
В даний час порядок обліку та оцінки нематеріальних активів регламентується наступними законодавчими актами:
Методичними рекомендаціями по оцінці вартості та обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затвердженими наказом Госкомпатента від 17.04.1998 № 20, Мінфіну від 20.04.1998 № 109, Мінекономіки від 18.05.1998 № 41 та ДКНТ РБ від 22.04.1999 № 75 ( з урахуванням змін і доповнень);
Положенням про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, затвердженим постановою Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, Мінбудархітектури РБ від 23.11.2001 № 187/110/96/18;
Декретом Президента РБ від 14.07.2003 № 17 «Про ліцензування окремих видів діяльності»;
Законом РБ від 05.02.1993 № 2181-XII «Про товарні знаки і знаки обслуговування»;
Положенням з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затвердженим постановою Мінфіну РБ від 12.12.2001 № 118 (в ред. Від 31.03.2003 № 48);
Інструкцією з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затвердженої постановою Мінфіну РБ від 20.12.2001 № 128 (в ред. Від 09.07.2003 № 1472).
Нематеріальними активами можуть бути визнані активи:
- Ідентифіковані (що мають ознаки, що відрізняють даний об'єкт від інших, в т.ч. аналогічних) і не мають матеріально-речовинної (фізичної) форми;
- Використовувані в діяльності організації;
- Здатні приносити організації майбутні економічні вигоди;
- Строк корисного використання яких перевищує 12 місяців;
- Вартість яких може бути виміряна з достатньою надійністю, тобто є документальне підтвердження вартості, а також витрат, пов'язаних з їх придбанням (створенням);
- За наявності документів, що підтверджують права правовласника.
За відсутності будь-якого з перерахованих вище критеріїв вироблені витрати не визнаються нематеріальними активами і є витратами організації.
Класифікація нематеріальних активів.
Виділяють 4 види нематеріальних активів:
- Об'єкти інтелектуальної власності;
- Права користування природними ресурсами;
- Відкладені витрати;
- Ціна фірми.
Інші нематеріальні активи - ліцензії на провадження виду діяльності, на здійснення зовнішньоторговельних і квотуємих операцій, на використання досвіду фахівців, права довірчого управління майном.
Ліцензія - спеціальний дозвіл на провадження виду діяльності при обов'язковому дотриманні ліцензійних вимог і умов, видане ліцензіюючим органом здобувачеві ліцензії або ліцензіату.
Ліцензія видається на термін не менше 5 і не більше 10 років. Після закінчення терміну дії ліцензії він може бути продовжений за заявою ліцензіата.
Перелік видів діяльності, на здійснення яких потрібні спеціальні дозволи (ліцензії), та уповноважених на їх видачу державних органів і державних організацій затверджений Декретом Президента РБ від 14.07.2003 № 17 «Про ліцензування окремих видів діяльності».
Не належать до нематеріальних активів:
- Інтелектуальні та ділові якості персоналу організації, його кваліфікація і здатність до праці, так як вони невіддільні від своїх носіїв і не можуть бути використані без них;
- Незакінчені і (або) не оформлені у встановленому
законодавством порядку науково-дослідні,
дослідно-конструкторські та технологічні роботи;
- Фінансові інструменти термінового ринку, що надають право на здійснення конкретної угоди на певних умовах.
Об'єкти інтелектуальної власності розділяють на два види: регульовані патентним правом (об'єкти промислової власності) і регульовані авторським правом.
Патентне право охороняє зміст твору. Для охорони винаходу, корисних моделей, промислових зразків, фірмових найменувань, товарних знаків, знаків обслуговування необхідна їх реєстрація за встановленою процедурою у відповідних органах. Перелік об'єктів, що охороняються патентним правом, вичерпний.
Винахід підлягає правовій охороні, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним (пристрій, спосіб, речовина, штам, мікроорганізм, культури клітин рослин і тварин) чи є відомим пристроєм, способом, речовиною, штамом, але має нове застосування (п .2 ст.1000 Цивільного кодексу РБ).
Основні форми використання охоронних патентним правом об'єктів - передача прав за ліцензійним договором і внесенням об'єкта в якості внеску до статутного капіталу організації. Ліцензійний договір істотно відрізняється від договору купівлі-продажу та найму, оскільки власник прав передає за ліцензійним договором не сам винахід, а лише виключне право на його використання; патентовласник може передати право на використання винаходу широкому колу третіх осіб і сам використовувати винахід. Вартість охоронюваних патентом об'єктів складається з витрат на їх придбання, юридичних, консультаційних та інших витрат.
Патентне винахід видається строком до 20 років і засвідчує пріоритет винаходу, авторства, а також виключне право на його використання.
Промисловий зразок - художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Відмінними ознаками патентоспроможності промислового зразка є його новизна, оригінальність і промислове застосування (п.4 ст.1000 Цивільного кодексу РБ). Новизна включає сукупність суттєвих ознак промислового зразка, що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу, не відомі з відомостей, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету даного зразка. Оригінальність промислового зразка визначають його істотні ознаки, які обумовлюють творчий характер естетичних особливостей виробу. Промислово придатним зразок визнається, якщо він може бути багаторазово відтворений шляхом виготовлення конкретного виробу.
На промислові зразки, навіть якщо вони мають ознаки новизни, оригінальності і промислово застосовні, не поширюється патентоспроможність, якщо в рішеннях їх виготовлення переважає технічна функція вироби.
До таких виробів відносяться:
- Об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислових, гідротехнічних та інших стаціонарних споруд;
- Друкована продукція;
- Об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин;
- Вироби, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі.
Патент на промисловий зразок видається на термін до 10 років і може бути продовжений ще на термін до 5 років.
Корисна модель є конструктивне виконання з складових частин. Відмінні ознаки корисної моделі - новизна і промислова придатність (п.3 ст.1000 Цивільного Кодексу РБ). Правова охорона корисної моделі здійснюється за наявності свідоцтва, що видається Патентним відділом на термін до 10 років.
Товарний знак і знак обслуговування - це позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб (Закон РБ від 05.02.1993 № 2181-XII «Про товарні знаки і знаки обслуговування») . Правова охорона товарного знака в Республіці Білорусь надається на підставі його державної реєстрації в порядку, встановленому зазначеним Законом. Товарний знак може бути зареєстрований на ім'я юридичної або фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність. На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво на товарний знак, що засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, зазначених у свідоцтві. У якості товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації. Товарний знак може бути зареєстрований в будь-якому кольорі або колірному сполученні.
Географічним зазначенням визнається позначення, яке ідентифікує товар як походить з території країни або з регіону або місцевості на території, де певні якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язані з його географічним походженням. Поняття «географічне зазначення» включає поняття:
- «Найменування місця походження товару» - назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, що використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними для цього географічного об'єкта природними умовами чи іншими факторами або поєднанням природних умов і цих факторів ;
- «Зазначення походження товару» - позначення, прямо або побічно вказує на місце дійсного походження або виготовлення товару (пп.1-3 ст.1024 Цивільного Кодексу РБ).
Фірмове найменування - індивідуальне назва юридичної особи. Воно реєструється при державній реєстрації юридичної особи і діє під час його існування (п.1 ст.1013 Цивільного Кодексу РБ). Найменування некомерційних організації, унітарних підприємств, а у передбачених законом випадках і інших комерційних організацій повинні включати і характер діяльності юридичної особи. Крім того, комерційна організація, що є юридичною особою, повинна мати фірмове найменування, на яке з моменту реєстрації в установленому порядку вона набуває виключне право використання. Особи, які використовують фірмове найменування без згоди його власника, зобов'язані припинити використання на вимогу володаря права на даний найменування і відшкодувати завдані збитки.
Правовою формою використання товарного знака, знака обслуговування і фірмового найменування є ліцензійний договір.
Ноу-хау - інформація технічного, організаційного, службового характеру, що має дійсну або потенційну комерційну цінність у зв'язку з невідомістю її третьою особою. До цієї інформації немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходів до охорони її конфедіциальності (п.1.9 Методичних рекомендацій щодо оцінки вартості і обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затверджених наказом Державного патентного комітету 17.04.1998 № 20, Мінекономіки 18.05.1998 № 41, Мінфіном 20.04.1998 № 109, Держкомітетом з науки і технологій 22.04.1998 № 75).
На відміну від інших об'єктів промислової власності ноу-хау не підлягає реєстрації, а охороняється шляхом заборони на її розголошення для осіб, що мають доступ до цієї інформації.
За договором про передачу ноу-хау передається саме ноу-хау, а не право користування ним. Обов'язковими елементами договору про передачу ноу-хау є опис усіх ознак переданого об'єкта, заходи з охорони конфедіциальності і сприяння в практичній здійсненності ноу-хау.
1.2.Роль і місце інтелектуальної промислової власності
в ефективному розвитку підприємства.
Господарюючому суб'єкту будь-якої форми власності необхідно вміти грамотно аналізувати ситуацію на ринку продукції (послуг), вести облік тенденцій попиту на свої розробки або продукцію (послуги), закріплювати за собою ринкову «нішу» і бути серйозно підготовленим у сфері підприємницької діяльності, маркетингу, знати правові , юридичні основи відносин з партнерами.
Тактика ігнорування подібних дій неминуче обернеться для підприємств у майбутньому повною втратою конкурентної здатності їх продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках.
Практичне ж використання нематеріальних активів в економічному обороті підприємств, перетворення їх на конкретний механізм для комерційної оцінки результатів інтелектуальної праці, інтелектуальної власності дає можливість сучасному підприємству (фірмі):
- Змінити структуру свого виробничого капіталу за рахунок збільшення частки нематеріальних активів у вартості нової продукції і послуг, збільшивши їх наукоємність, що зіграє певне значення для підвищення конкурентної спроможності продукції та послуг;
- Економічно ефективно і раціонально використовувати незадіяні і лежать «мертвим вантажем» нематеріальні активи, якими все ще мають у своєму розпорядженні багато підприємств, фірми, НДІ, КБ, науково-дослідні лабораторії і т.д.
Процес комерціалізації інноваційної сфери умовно можна звести до наступних стадій:
Перша стадія - це грамотна класифікація об'єктів інтелектуальної власності, на базі якої повинна формуватися попередня оцінка їх ринкової вартості. Проте в даний час підприємства або її не виконують, або роблять це по-дилетантськи. Тому необхідна професійна розробка базових методологічних і методичних рекомендацій.
Друга стадія - це включення вартості об'єктів нематеріальних активів до складу майна підприємств по бухгалтерському рахунку 04 «Нематеріальні активи».
Третя стадія комерціалізації нематеріальних активів полягає: Білоруський Національний Технічний Університет
Курсова робота
На тему: «Оцінка нематеріальних активів: проблеми та основні шляхи їх вирішення»
Виконав: Студентка 3-го курсу ПСФ
групи 313813
Євлаш Олена Анатоліївна
Перевірив: Гуріна Є.В.
Мінськ 2006
Зміст.
Введення ------------------------------------------------- ------------------------------------ 3
1. Роль і місце нематеріальних активів у розвитку підприємства.
1.1. Поняття нематеріальних активів. Їх структура. Характеристика інтелектуальної промислової власності. --------------------------------- 4
1.2. Роль і місце інтелектуальної промислової власності в ефективному розвитку підприємства. ------------------------------------------------- 11
1.3. Форми економічного обороту інтелектуальної промислової власності .------------------------------------------- ---------------------------------- 15
2. Основні проблеми оцінки інтелектуальної промислової власності та шляхи їх вирішення.
2.1. Основні види і методи оцінки інтелектуальної промислової власності. -------------------------------------------------- --------------------------- 20
2.2. Проблеми оцінки інтелектуальної промислової власності. - -31
2.3. Основні напрямки удосконалення оцінки інтелектуальної промислової власності. -------------------------------------------------- ------ 36
Практичне завдання ------------------------------------------------ -------------------- 39
Список використаних джерел ----------------------------------------------- - 48
Висновок ------------------------------------------------- -------------------------------- 49
Введення.
Одним з головних показників цивілізованого суспільства в усі часи було і продовжує залишатися те, яку увагу приділяється в ньому розвитку науки, культури і техніки. Від того, наскільки вагомою інтелектуальний потенціал суспільства та рівень його культурного розвитку, залежить, в кінцевому рахунку, і успіх вирішення поставлених перед ним економічних проблем. У свою чергу наука, культура і техніка можуть динамічно розвиватися лише за наявності відповідних умов, включаючи необхідну правовий захист і оцінку інтелектуальної власності.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки ключовим фактором успіху будь-якої організації є контроль над наявними в її розпорядженні активами. Для цього керівництву компанії необхідно володіти інформацією про нинішню і прогнозної ринкової вартості активів, про середню віддачі по аналогічних активів та іншої сукупністю технологічної інформації. Тільки володіючи такою інформацією в повному обсязі, можна ефективно управляти майновим комплексом підприємства, під яким розуміється сукупність таких дій, як модернізація, реконструкція, ліквідація, купівля, продаж активів у випадку прогнозованого негативного зміни їх вартості та недостатньої їх віддачею.
Цю інформацію можна отримати, зробивши оцінку наявних активів як матеріальних, так і нематеріальних, за допомогою незалежних оцінювачів, які у своїй діяльності новітні методи вартісного аналізу активів.
1.Роль і місце нематеріальних активів у розвитку підприємства.
1.1.Поняття нематеріальних активів. Їх структура.
Характеристика інтелектуальної промислової
власності.
З розвитком ринкових відносин у складі майна суб'єкта з'явився новий вид засобів - нематеріальні активи.
В даний час порядок обліку та оцінки нематеріальних активів регламентується наступними законодавчими актами:
Методичними рекомендаціями по оцінці вартості та обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затвердженими наказом Госкомпатента від 17.04.1998 № 20, Мінфіну від 20.04.1998 № 109, Мінекономіки від 18.05.1998 № 41 та ДКНТ РБ від 22.04.1999 № 75 ( з урахуванням змін і доповнень);
Положенням про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, затвердженим постановою Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, Мінбудархітектури РБ від 23.11.2001 № 187/110/96/18;
Декретом Президента РБ від 14.07.2003 № 17 «Про ліцензування окремих видів діяльності»;
Законом РБ від 05.02.1993 № 2181-XII «Про товарні знаки і знаки обслуговування»;
Положенням з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затвердженим постановою Мінфіну РБ від 12.12.2001 № 118 (в ред. Від 31.03.2003 № 48);
Інструкцією з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затвердженої постановою Мінфіну РБ від 20.12.2001 № 128 (в ред. Від 09.07.2003 № 1472).
Нематеріальними активами можуть бути визнані активи:
- Ідентифіковані (що мають ознаки, що відрізняють даний об'єкт від інших, в т.ч. аналогічних) і не мають матеріально-речовинної (фізичної) форми;
- Використовувані в діяльності організації;
- Здатні приносити організації майбутні економічні вигоди;
- Строк корисного використання яких перевищує 12 місяців;
- Вартість яких може бути виміряна з достатньою надійністю, тобто є документальне підтвердження вартості, а також витрат, пов'язаних з їх придбанням (створенням);
- За наявності документів, що підтверджують права правовласника.
За відсутності будь-якого з перерахованих вище критеріїв вироблені витрати не визнаються нематеріальними активами і є витратами організації.
Класифікація нематеріальних активів.
Виділяють 4 види нематеріальних активів:
- Об'єкти інтелектуальної власності;
- Права користування природними ресурсами;
- Відкладені витрати;
- Ціна фірми.
Інші нематеріальні активи - ліцензії на провадження виду діяльності, на здійснення зовнішньоторговельних і квотуємих операцій, на використання досвіду фахівців, права довірчого управління майном.
Ліцензія - спеціальний дозвіл на провадження виду діяльності при обов'язковому дотриманні ліцензійних вимог і умов, видане ліцензіюючим органом здобувачеві ліцензії або ліцензіату.
Ліцензія видається на термін не менше 5 і не більше 10 років. Після закінчення терміну дії ліцензії він може бути продовжений за заявою ліцензіата.
Перелік видів діяльності, на здійснення яких потрібні спеціальні дозволи (ліцензії), та уповноважених на їх видачу державних органів і державних організацій затверджений Декретом Президента РБ від 14.07.2003 № 17 «Про ліцензування окремих видів діяльності».
Не належать до нематеріальних активів:
- Інтелектуальні та ділові якості персоналу організації, його кваліфікація і здатність до праці, так як вони невіддільні від своїх носіїв і не можуть бути використані без них;
- Незакінчені і (або) не оформлені у встановленому
законодавством порядку науково-дослідні,
дослідно-конструкторські та технологічні роботи;
- Фінансові інструменти термінового ринку, що надають право на здійснення конкретної угоди на певних умовах.
Об'єкти інтелектуальної власності розділяють на два види: регульовані патентним правом (об'єкти промислової власності) і регульовані авторським правом.
Патентне право охороняє зміст твору. Для охорони винаходу, корисних моделей, промислових зразків, фірмових найменувань, товарних знаків, знаків обслуговування необхідна їх реєстрація за встановленою процедурою у відповідних органах. Перелік об'єктів, що охороняються патентним правом, вичерпний.
Винахід підлягає правовій охороні, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним (пристрій, спосіб, речовина, штам, мікроорганізм, культури клітин рослин і тварин) чи є відомим пристроєм, способом, речовиною, штамом, але має нове застосування (п .2 ст.1000 Цивільного кодексу РБ).
Основні форми використання охоронних патентним правом об'єктів - передача прав за ліцензійним договором і внесенням об'єкта в якості внеску до статутного капіталу організації. Ліцензійний договір істотно відрізняється від договору купівлі-продажу та найму, оскільки власник прав передає за ліцензійним договором не сам винахід, а лише виключне право на його використання; патентовласник може передати право на використання винаходу широкому колу третіх осіб і сам використовувати винахід. Вартість охоронюваних патентом об'єктів складається з витрат на їх придбання, юридичних, консультаційних та інших витрат.
Патентне винахід видається строком до 20 років і засвідчує пріоритет винаходу, авторства, а також виключне право на його використання.
Промисловий зразок - художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Відмінними ознаками патентоспроможності промислового зразка є його новизна, оригінальність і промислове застосування (п.4 ст.1000 Цивільного кодексу РБ). Новизна включає сукупність суттєвих ознак промислового зразка, що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу, не відомі з відомостей, що стали загальнодоступними у світі до дати пріоритету даного зразка. Оригінальність промислового зразка визначають його істотні ознаки, які обумовлюють творчий характер естетичних особливостей виробу. Промислово придатним зразок визнається, якщо він може бути багаторазово відтворений шляхом виготовлення конкретного виробу.
На промислові зразки, навіть якщо вони мають ознаки новизни, оригінальності і промислово застосовні, не поширюється патентоспроможність, якщо в рішеннях їх виготовлення переважає технічна функція вироби.
До таких виробів відносяться:
- Об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислових, гідротехнічних та інших стаціонарних споруд;
- Друкована продукція;
- Об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин;
- Вироби, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі.
Патент на промисловий зразок видається на термін до 10 років і може бути продовжений ще на термін до 5 років.
Корисна модель є конструктивне виконання з складових частин. Відмінні ознаки корисної моделі - новизна і промислова придатність (п.3 ст.1000 Цивільного Кодексу РБ). Правова охорона корисної моделі здійснюється за наявності свідоцтва, що видається Патентним відділом на термін до 10 років.
Товарний знак і знак обслуговування - це позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних або фізичних осіб (Закон РБ від 05.02.1993 № 2181-XII «Про товарні знаки і знаки обслуговування») . Правова охорона товарного знака в Республіці Білорусь надається на підставі його державної реєстрації в порядку, встановленому зазначеним Законом. Товарний знак може бути зареєстрований на ім'я юридичної або фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність. На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво на товарний знак, що засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, зазначених у свідоцтві. У якості товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації. Товарний знак може бути зареєстрований в будь-якому кольорі або колірному сполученні.
Географічним зазначенням визнається позначення, яке ідентифікує товар як походить з території країни або з регіону або місцевості на території, де певні якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язані з його географічним походженням. Поняття «географічне зазначення» включає поняття:
- «Найменування місця походження товару» - назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, що використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними для цього географічного об'єкта природними умовами чи іншими факторами або поєднанням природних умов і цих факторів ;
- «Зазначення походження товару» - позначення, прямо або побічно вказує на місце дійсного походження або виготовлення товару (пп.1-3 ст.1024 Цивільного Кодексу РБ).
Фірмове найменування - індивідуальне назва юридичної особи. Воно реєструється при державній реєстрації юридичної особи і діє під час його існування (п.1 ст.1013 Цивільного Кодексу РБ). Найменування некомерційних організації, унітарних підприємств, а у передбачених законом випадках і інших комерційних організацій повинні включати і характер діяльності юридичної особи. Крім того, комерційна організація, що є юридичною особою, повинна мати фірмове найменування, на яке з моменту реєстрації в установленому порядку вона набуває виключне право використання. Особи, які використовують фірмове найменування без згоди його власника, зобов'язані припинити використання на вимогу володаря права на даний найменування і відшкодувати завдані збитки.
Правовою формою використання товарного знака, знака обслуговування і фірмового найменування є ліцензійний договір.
Ноу-хау - інформація технічного, організаційного, службового характеру, що має дійсну або потенційну комерційну цінність у зв'язку з невідомістю її третьою особою. До цієї інформації немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходів до охорони її конфедіциальності (п.1.9 Методичних рекомендацій щодо оцінки вартості і обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затверджених наказом Державного патентного комітету 17.04.1998 № 20, Мінекономіки 18.05.1998 № 41, Мінфіном 20.04.1998 № 109, Держкомітетом з науки і технологій 22.04.1998 № 75).
На відміну від інших об'єктів промислової власності ноу-хау не підлягає реєстрації, а охороняється шляхом заборони на її розголошення для осіб, що мають доступ до цієї інформації.
За договором про передачу ноу-хау передається саме ноу-хау, а не право користування ним. Обов'язковими елементами договору про передачу ноу-хау є опис усіх ознак переданого об'єкта, заходи з охорони конфедіциальності і сприяння в практичній здійсненності ноу-хау.
1.2.Роль і місце інтелектуальної промислової власності
в ефективному розвитку підприємства.
Господарюючому суб'єкту будь-якої форми власності необхідно вміти грамотно аналізувати ситуацію на ринку продукції (послуг), вести облік тенденцій попиту на свої розробки або продукцію (послуги), закріплювати за собою ринкову «нішу» і бути серйозно підготовленим у сфері підприємницької діяльності, маркетингу, знати правові , юридичні основи відносин з партнерами.
Тактика ігнорування подібних дій неминуче обернеться для підприємств у майбутньому повною втратою конкурентної здатності їх продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках.
Практичне ж використання нематеріальних активів в економічному обороті підприємств, перетворення їх на конкретний механізм для комерційної оцінки результатів інтелектуальної праці, інтелектуальної власності дає можливість сучасному підприємству (фірмі):
- Змінити структуру свого виробничого капіталу за рахунок збільшення частки нематеріальних активів у вартості нової продукції і послуг, збільшивши їх наукоємність, що зіграє певне значення для підвищення конкурентної спроможності продукції та послуг;
- Економічно ефективно і раціонально використовувати незадіяні і лежать «мертвим вантажем» нематеріальні активи, якими все ще мають у своєму розпорядженні багато підприємств, фірми, НДІ, КБ, науково-дослідні лабораторії і т.д.
Процес комерціалізації інноваційної сфери умовно можна звести до наступних стадій:
Перша стадія - це грамотна класифікація об'єктів інтелектуальної власності, на базі якої повинна формуватися попередня оцінка їх ринкової вартості. Проте в даний час підприємства або її не виконують, або роблять це по-дилетантськи. Тому необхідна професійна розробка базових методологічних і методичних рекомендацій.
Друга стадія - це включення вартості об'єктів нематеріальних активів до складу майна підприємств по бухгалтерському рахунку 04 «Нематеріальні активи».
- В активному виході підприємств на ринок науково-технічної продукції;
-В умінні знайти свого покупця, опановувати мистецтво підприємця, тобто самому шукати замовника (споживача) для своєї ідеї або розробки;
- В умінні рекламувати їх;
- В умінні писати в журнали, пробиватися на телебачення і т.д.
Інтелектуальна власність є об'єктом власності, яким можна не тільки володіти, користуватися і розпоряджатися, а й (при правильному документальному оформленні) використовувати у статутному фонді і в господарській діяльності підприємства як нематеріальні активи.
Використання інтелектуальної власності в статутному фонді дозволяє підприємству і авторам - творцям інтелектуальної власності отримати такі практичні переваги:
- Сформувати значний за розмірами статутний фонд без відволікання грошових коштів і забезпечити доступ до банківських кредитів та інвестицій (інтелектуальну власність можна використовувати нарівні з іншим майном підприємства як об'єкт застави при отриманні кредитів);
- Амортизувати інтелектуальну власність у статутному фонді і замістити інтелектуальну власність реальними грошовими коштами (капіталізувати інтелектуальну власність). При цьому амортизаційні відрахування на законних підставах включаються до собівартості продукції (не обкладаються податком на прибуток);
- Авторам і підприємствам - власникам інтелектуальної власності брати участь в якості засновників (власників) при організації дочірніх і самостійних фірм без відволікання грошових коштів.
Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності дозволить:
- Документально підтвердити права власності і поставити об'єкти інтелектуальної власності на баланс як майно підприємства. Це дає можливість виробляти амортизацію інтелектуальної власності та утворювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань за рахунок собівартості продукції;
- Отримати додаткові доходи за передачу прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечити обгрунтоване регулювання розцінок на продукцію інноваційної діяльності підприємства в залежності від обсягу переданих прав на використання інтелектуальної власності;
- Виплачувати авторську винагороду фізичним особам (авторам) минаючи фонд оплати праці з включенням витрат у собівартість (без традиційних відрахувань у страхові та інші фонди і без обмеження розмірів виплат з віднесенням витрат на виплату авторської винагороди на статтю собівартості продукції - "інші витрати").
Крім цього документальне підтвердження прав власності і прав на використання інтелектуальної власності, а також отримання офіційних охоронних документів дозволяє забезпечити реальний контроль за часткою ринку та можливість законного переслідування недобросовісних конкурентів і "піратів" (порушників виняткових прав на об'єкти інтелектуальної власності).
Майбутні доходи від нематеріальних активів часто виявляються досить значними. Інвестиції в дослідження та розробки, навчання і т.п. насправді суттєво збільшують в разі успіху вартість підприємства. Ігнорувати цей факт було б помилкою. Сучасна економіка чекає інновацій нового типу: звітів про результати роботи компанії, які виходять за вузькі рамки фінансової звітності. Потрібно розширити прогнози прибутку, включивши до них сфери компетенції і задоволеність споживачів, описати потенціал підприємства, використовуючи фактори, від яких залежить її успіх, показники ефективності управління, а також оцінки рівня застосовуваної технології. Підприємству вигідно систематично надавати зацікавленим сторонам подібні звіти про свої нематеріальних активах і роз'яснювати їм, який конкретний внесок цих активів у підвищення вартості їхніх виробничих процесів.
1.3.Форми економічного обороту інтелектуальної
промислової власності.
Надходження нематеріальних активів на підприємство.
Нематеріальні активи зараховуються до складу нематеріальних активів на підставі акту приймання у міру створення або надходження їх на підприємство або закінчення робіт з доведення їх до стану, придатного до використання у запланованих цілях.
При наявності охоронного документа, виданого уповноваженим державним органом і підтверджує права на нематеріальні активи, в якості облікової одиниці може бути вказаний охоронний документ як еквівалент прав, що випливають з цього охоронного документа.
Нематеріальні активи можуть надходити в організацію наступними способами:
1. придбання нематеріальних активів за плату;
2. створення нематеріальних активів самою організацією;
3. надходження нематеріальних активів від засновників у рахунок їхнього внеску до статутного капіталу організації;
4. безоплатне отримання нематеріальних активів від інших організацій і фізичних осіб;
5. надходження нематеріальних активів в обмін на інше майно.
Придбання нематеріальних активів за плату.
Коли підприємство купує той чи інший нематеріальний актив, то воно несе в цих цілях певні витрати. Наприклад, крім платежів на користь попереднього власника, може знадобитися оплатити послуги посередника, чиїми зусиллями був знайдений необхідний об'єкт, роботу консультанта, чиїми послугами скористалися при складанні тексту договору, вартість реєстрації виникли прав нового власника і здійснити інші подібні витрати, безпосередньо пов'язані з купівлею даного майна.
У результаті виявиться певна сума, окремі частини якої об'єднує спільне цільове призначення - придбання нематеріального активу. Саме цю суму наказано прийняти на баланс в якості первісної вартості нематеріального активу, придбаного за плату.
Створення нематеріальних активів самою організацією.
Якщо нематеріальні активи створюються самою організацією, то склад пов'язаних з цим процесом витрат буде досить широким і різноманітним. Вони можуть включати витрачені матеріальні ресурси, заробітну плату задіяного в цьому процесі персоналу, включаючи всю сукупність нарахувань на фонд оплати праці, оплату послуг сторонніх організацій з контрагентських і (або) соісполнітельскім договорами.
Надходження нематеріальних активів від засновників у рахунок їхнього внеску в статутний капітал організації.
Нематеріальний актив, отриманий як внесок засновника до статутного капіталу організації, не оплачується. Однак у цьому випадку ринкову ситуацію і кон'юнктуру попиту та пропозиції до уваги брати не потрібно. Внесок засновника оцінюється, і, отже, первісна вартість нематеріального активу формується за погодженням між засновниками (крім випадків, коли законодавством Республіки Білорусь передбачений інший порядок).
Безоплатне отримання нематеріальних активів від інших організацій і фізичних осіб.
При отриманні нематеріального активу безоплатно за договором дарування ситуація, незважаючи на певну зовнішню схожість, корінним чином відрізняється від процесу формування статутного капіталу.
Витрати зі сплати реєстраційних зборів, державного мита, оцінки об'єктів нематеріальних активів, отриманих безоплатно, і інші безпосередньо пов'язані з отриманням нематеріальних активів і доведенням до стану, в якому вони придатні до використання, враховуються у складі витрат на капітальні вкладення.
Облік нематеріальних активів.
Головні завдання обліку нематеріальних активів: формування інформації, що відображає рух (надходження, вибуття, отримання (передача) прав за ліцензійними або авторським, договорами) об'єктів нематеріальних активів в організації; формування на рахунках бухгалтерського обліку первісної вартості; відображення в бухгалтерському обліку амортизації нематеріальних активів; визначення результатів реалізації та іншого вибуття нематеріальних активів.
Одиницею бухгалтерського обліку нематеріальних активів є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом нематеріальних активів вважається сукупність прав, що виникають з одного патенту, свідоцтва, договору поступки тощо. Основною ознакою, за яким один інвентарний об'єкт ідентифікується від іншого, служить виконання ним самостійної функції у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, або використання для управлінських потреб організації.
Амортизація нематеріальних активів.
Важливим аспектом обліку нематеріальних активів є їх амортизація, що забезпечує рівномірний перенесення на вартість продукції, що випускається одномоментних витрат, що мали місце при одержанні у власність нематеріальних активів, що використовуються в процесі випуску цієї продукції.
Порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів визначено Положенням про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, затвердженим Мінекономіки, Мінфіном, Мінстатом і Мінбудархітектури РБ 23.11.2001 № 187/110/96/18.
Об'єкти нарахування амортизації нематеріальних активів визначено в Інструкції з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затвердженої постановою Мінфіну РБ від 20.12.2001 № 126.
Амортизація нематеріальних активів нараховується:
- По об'єктах, що використовуються у підприємницькій діяльності, - виходячи з обраного терміну корисного використання лінійним, нелінійним або продуктивним способами;
- По об'єктах, не використовуваним у підприємницькій діяльності,
- Виходячи з нормативного терміну служби лінійним способом.
Інвентаризація нематеріальних активів.
Інвентаризації підлягає все майно організації, в тому числі і нематеріальні активи.
Як і в загальному випадку, основними цілями інвентаризації нематеріальних активів є:
- Виявлення фактичної наявності нематеріальних активів;
- Зіставлення фактичної наявності нематеріальних активів з даними бухгалтерського обліку;
перевірка повноти відображення в обліку.
Інвентаризацію проводять відповідно до Закону Республіки Білорусь «Про бухгалтерський облік та звітності» та Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджених Міністерством фінансів Республіки Білорусь 5.12.95 р. N 54. Для проведення інвентаризації створюється комісія з числа фінансових, планово-економічних та патентних служб. Комісія здійснює перевірку відповідності облікових даних з наявними власними (набутими) нематеріальними активами.
При виявленні неврахованого об'єкта комісія має право вибрати метод оцінки його вартості, враховуючи техніко-економічні дані об'єкта, встановити його можливий нормативний строк корисного використання.
Вибуття нематеріальних активів.
Вибуття (зняття з обліку) інвентарних об'єктів нематеріальних активів здійснюється в разі:
- Реалізації;
- Безоплатної передачі;
- Списання по закінченні нормативного терміну служби чи терміну його корисного використання;
- Внесення в якості внеску до статутного фонду іншої організації з повною передачею (поступкою) майнових прав;
- А також в інших випадках, передбачених законодавством Республіки Білорусь.
Передача прав на нематеріальні активи.
Підприємство може передати права на використання нематеріальних активів будь-якій юридичній або фізичній особі, при цьому оформляється ліцензійний договір. Право власності залишається у ліцензіара. До того ж можна оформити виняткову або невиключну ліцензію. При невиключної - ліцензіар зберігає за собою всі права, підтверджені патентом, при винятковій - ліцензіар використовує лише ті права, що не перейшли до ліцензіата. За передачу ліцензіар може вимагати одноразова винагорода (паушальний платіж), а також отримати періодичні платежі (роялті). Порядок відображення цих платежів залежить від того, чи є така діяльність основний чи ні.
Списання нематеріальних активів.
Нематеріальні активи підлягають списанню з балансу, якщо вони більше не використовуються для цілей виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) або для управлінських потреб організації, тобто у зв'язку з припиненням терміну дії патенту, свідоцтва, інших охоронних документів, у зв'язку з уступкою (продажем) виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, або з інших підстав. Доходи і витрати від списання нематеріальних активів підлягають віднесенню на фінансові результати організації.
2.Основні проблеми оцінки інтелектуальної промислової
власності.
2.1. Основні види і методи оцінки інтелектуальної
промислової власності.
Як правило, оцінка нематеріальних активів потрібно при вирішенні деякої конкретної задачі, пов'язаної з використанням майнових прав на дані нематеріальні активи і обумовлена метою цього використання.
Нематеріальні активи - дуже містке і не завжди чітко визначене поняття і тому при їх оцінці необхідно правильно класифікувати об'єкт оцінки.
Оцінка нематеріальних активів та інтелектуальної власності проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо оцінки вартості і обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів та Порядком експертизи достовірності оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затвердженими спільним наказом Державного патентного комітету, Міністерства економіки, Міністерства фінансів , Державного комітету з науки і технологій № 20 від 17.04.98 р., N41 від N18.05.98 р., N109 від 20.04.98 р., N75 від 22.04.98 р. на підставі п.5.2. постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 19 березня 1998 року N 435 "Про порядок оцінки та обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
Документи, необхідні для оцінки:
- Опис об'єкта;
- Правовстановлюючі документи на об'єкт (патенти, свідоцтва, ліцензійні угоди, договори, авторські договори та ін);
- Термін використання об'єкта.
При більш детальному ознайомленні з об'єктами, в залежності від їх складу, специфіки і цілей оцінки формується запит оцінювача на іншу додаткову інформацію і документацію.
Нематеріальні активи підприємства оцінюються за тими ж видам вартості, що й інше майно, тобто за відновною, ринкової, інвестиційної, заставної, страхової, оподатковуваної і так званої первинної.
Первісна вартість - це вартість нематеріального активу, за якою він (актив) спочатку обліковується на балансі підприємства. Ця вартість складається з витрат на створення (чи придбання) активу та його доведення, в результаті якої він може використовуватися на підприємстві (див. Таблицю 1).
Таблиця 1. Визначення первісної вартості нематеріальних активів.
| Канал придбання (Надходження) нематеріальних активів | Під первісною вартістю розуміється: |
| 1. Придбання за плату у інших організацій та фізичних осіб | вартість самого нематеріального активу, включаючи паушальний платіж; послуги сторонніх організацій, пов'язані з придбанням та оцінкою об'єктів нематеріальних активів; митні платежі, реєстраційні збори, державне мито та інші платежі, здійснені у зв'язку з придбанням або отриманням прав на об'єкти нематеріальних активів; податки та інші платежі до бюджету відповідно до законодавства; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням об'єктів нематеріальних активів |
| 2. Придбання в обмін на інше майно | вартість переданого майна, за якою воно було відображено в обліку, якщо інше не передбачено законодавством |
| 3. Безоплатне отримання від інших організацій | ринкова вартість; у разі неможливості оцінки за ринковою вартістю вартість визначається за згодою сторін, але не нижче балансової вартості, за якою даний нематеріальний актив значився у сторони |
| 4. Створення самої організацією | сума фактичних витрат на створення нематеріальних активів, які включають в себе витрати на матеріальні цінності, оплату праці, послуги сторонніх організацій, патентні мита та інші витрати |
| 5. Внесення засновниками в рахунок їхнього внеску до статутного фонду організації | сума грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) на день підписання договору про створення організації та (або) затвердження статуту; сума експертної оцінки у випадках, встановлених законодавством |
- Проведення переоцінки нематеріальних активів за рішенням Уряду РБ;
- Внесення встановлених відповідно до законодавства платежів, пов'язаних з підтвердженням майнових прав;
- Капітальні вкладення у поліпшення об'єктів промислової власності, комп'ютерні програми і бази даних власного виробництва;
- Інші випадки відповідно до законодавства.
Відновлювальна вартість (або вартість відтворення) нематеріального активу визначається сумою витрат, які необхідно зробити, щоб відновити втрачений актив. Відновлювальна вартість визначається витратним підходом.
Ринкова вартість - це найбільш ймовірна ціна, якої повинен досягти нематеріальний актив на конкурентному і відкритому ринку з дотриманням всіх умов справедливої торгівлі, свідомих дій продавця і покупця, без впливу незаконних стимулів. При цьому повинні дотримуватися наступні умови:
- Мотивації покупця і продавця мають типовий характер;
- Обидві сторони добре проінформовані, проконсультовані і діють, на їхню думку, з урахуванням своїх інтересів;
- Нематеріальний актив був виставлений на продаж достатню кількість часу;
- Оплата зроблена у грошовій формі;
- Ціна є нормальною, не порушеної специфічними умовами фінансування та продажу.
Інвестиційна вартість - це вартість нематеріальних активів для конкретного інвестора, який збирається купити або вкласти в актив свої фінансові кошти для його доопрацювання. Розрахунок цієї вартості активу проводиться виходячи з очікуваних даними інвестором доходів від його використання та конкретної ставки капіталізації доходів, яку визначає сам інвестор.
Оцінка нематеріальних активів для застави здійснюється на базі ринкової вартості. У даному випадку необхідно розрізняти заставну вартість нематеріальних активів і розмір кредиту, ссужаемого під заставу нематеріального активу. Ці поняття розрізняються як по суті, так і за величиною. Оцінка ринкової вартості нематеріального активу здійснюється виходячи з параметрів ринку нематеріальних активів (у тому числі ставки доходу даного ринку), тоді як розмір кредиту, хоча і під заставу розглянутого нематеріального активу, визначається виходячи з параметрів фінансового ринку (в тому числі ступеня ризику на фінансовому ринку ). Тому розмір кредиту повинен визначати спеціаліст з фінансового ринку », а не експерт-оцінювач.
Страхова вартість нематеріальних активів розраховується на основі відновної вартості активу, який схильний до ризику знищення. На базі страхової вартості активу визначаються страхові суми, страхові виплати та страхові відсотки.
Вартість нематеріальних активів для оподаткування визначається на основі або ринкової, або відновної вартості. Більш точні результати оцінки для оподаткування виходять, коли визначається ринкова вартість нематеріальних активів.
На практиці часто доводиться розраховувати не вартість активів, а вартість передачі прав на їх використання, тобто визначати вартість ліцензії на аналізований актив. У даному випадку вартість передачі прав залежить від їх обсягу та умов передачі. Нижче ми розглянемо методи оцінки вартості нематеріальних активів.
Методи оцінки нематеріальних активів.
Для практичної оцінки вартості нематеріальних активів фахівці рекомендують витратний, дохідний і порівняльний підходи, які зазвичай використовуються в оцінці інших видів активів.
Дохідний метод.
Відповідно до дохідним підходом вартість об'єкта нематеріальних активів приймається на рівні поточної вартості тих переваг, які має підприємство від його використання. Як приклад можна навести метод звільнення від роялті, який використовується для оцінки вартості патентів і ліцензій. Роялті - це періодичне відрахування ліцензеру (продавцю) за користування інтелектуальною власністю. Зазвичай роялті складає 5-20% додаткового прибутку, одержуваної підприємством, що купили інтелектуальну власність. Якщо об'єкт інтелектуальної власності є основою нового продукту (технології), роялті може складати до 50%.
На прибутковий підхід спираються два найбільш поширені методи: метод дисконтованих доходів та метод прямої капіталізації. Це найбільш універсальні методи, застосовні до будь-яких видів майнових комплексів.
Метод дисконтованих доходів передбачає перетворення за певними правилами майбутніх доходів, очікуваних інвестором, в поточну вартість оцінюваних нематеріальних активів. Майбутні доходи включають:
- Періодичний грошовий потік доходів від експлуатації нематеріальних активів протягом строку володіння; це чистий дохід інвестора, що отримується їм від володіння власністю (за винятком прибуткового податку) у вигляді дивідендів, орендної плати тощо;
- Грошові надходження від продажу нематеріальних активів в кінці строку володіння, тобто майбутня виручка від перепродажу нематеріальних активів (за вирахуванням витрат по оформленню угоди).
Щоб зрозуміти сутність методу дисконтованих доходів, торкнемося таких понять, як складний відсоток, накопичення, дисконтування і аннуїтет.
Вкладений капітал як би самовозрастает за правилом складних відсотків. При цьому можна вказати деяку норму (ставку) доходу, яка вказує на приріст одиниці капіталу після закінчення певного періоду (року, кварталу, місяця). У методі дисконтованих доходів норму доходу називають ставкою дисконту.
Метод прямої капіталізації досить простий і в цьому його головне і єдине гідність. Однак він є статичною, будучи прив'язаним до даних одного найбільш характерного року, і тому потрібна особлива увага до правильного вибору показників чистого доходу і коефіцієнтів капіталізації. Розрахунок поточної вартості нематеріальних активів даним методом виконується в три послідовних етапи:
- Розрахунок щорічного чистого доходу;
- Вибір коефіцієнта капіталізації. Коефіцієнт капіталізації повинен бути пов'язаний з раніше обраним показником капіталізується доходу;
- Розрахунок поточної вартості нематеріальних активів.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ МЕТОД.
Порівняльний підхід використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з даних про недавно зроблені угоди з аналогічними нематеріальними активами.
Порівняльний підхід може застосовуватися для тих видів нематеріальних активів, операції по яких часто відбуваються на ринку. Вихідною інформацією для розрахунку вартості об'єкта служать ціни продажу аналогічних об'єктів.
Метод базується на принципі заміщення, згідно з яким раціональний інвестор не заплатить за даний об'єкт більше, ніж вартість доступного до покупки аналогічного об'єкта, що володіє такою ж корисністю, що і даний об'єкт. Тому ціни продажу аналогічних об'єктів служать вихідною інформацією для розрахунку вартості даного об'єкта.
Розрахунки методами, що використовують порівняльний підхід здійснюються за такими етапами.
Етап 1. Вивчення відповідного ринку і збір інформації про недавні угоди з аналогічними об'єктами на даному ринку. Точність розрахунків значною мірою залежить від кількості та якості зібраної інформації. Коли інформації достатньо, необхідно переконатися, що продані об'єкти дійсно можна порівняти з оцінюваними нематеріальними активами за своїми функціями і параметрами.
Етап 2. Підтвердження інформації. Необхідно переконатися, перш за все в тому, що ціни не перекручені будь-якими надзвичайними обставинами, супроводжували угодах, що відбулися. Перевіряється також достовірність інформації про дату угоди, фізичних та інших характеристиках аналогічних об'єктів.
Етап 3. Порівняння оцінюваного об'єкта з кожним з аналогічних об'єктів і виявлення відмінності по дату продажу, споживчими характеристиками, місцем розташування, виконання, наявності додаткових елементів і т.д. Усі відмінності повинні бути зафіксовані і враховані.
Етап 4. Розрахунок вартості даних нематеріальних активів шляхом коригування цін на аналогічні нематеріальні активи. У тій мірі, в якій оцінюваний об'єкт відрізняється від аналогічного, в ціну останнього вносять поправки з тим, щоб визначити, за якою ціною міг бути проданий об'єкт, якби мав ті ж характеристики, що й оцінюваний об'єкт.
Витратні методи.
На основі витратного підходу визначають вартість відтворення. При використанні витратного підходу нематеріальні активи оцінюються як сума витрат на їх створення, придбання та введення в дію.
Хоча при витратному підході оцінена вартість може значно відрізнятися від ринкової вартості, так як між витратами і корисністю немає прямого зв'язку, тим не менше зустрічається чимало випадків, коли виправданий саме витратний підхід (наприклад:
- Для обчислення податку на майно,
- Для цілей страхування окремих складових майна,
- При судовому поділ майна між власниками,
- При розпродажі майна на відкритих торгах,
- Для бухгалтерського обліку основних фондів;
- При переоцінці основних фондів.)
Головна ознака витратного підходу - це поелементна оцінка, тобто оцінювані нематеріальні активи поділяються на складові частини, робиться оцінка кожної частини, а потім вартість всіх нематеріальних активів отримують підсумовуванням вартостей його частин. При цьому виходять з того, що у інвестора в принципі є можливість не тільки придбати дані нематеріальні активи, але і створити їх з окремо купуються елементів.
Залежно від характеру оцінюваних нематеріальних активів застосовують різні методи витратного підходу. Тому тут мова йде про загальну послідовності розрахунків з даного підходу, які виконуються в кілька етапів.
Етап 1. Аналіз структури нематеріальних активів і виділення їх складових частин (компонентів), оцінка вартості яких буде проводитися диференційовано різними методами. Якщо потрібно оцінити підприємство в цілому, а не тільки його нематеріальні активи, то в ньому виділяють такі компоненти як: основні фонди (земля, будівлі, споруди, машини та обладнання), оборотні матеріальні засоби, грошові кошти.
Етап 2. Вибір найбільш походящей методу оцінки вартості для кожного компонента нематеріальних активів та виконання розрахунків. Для визначення вартості земельної ділянки застосовують спеціальні методи, відомі з теорії оцінки нерухомості, або розрахунки ведуть за цінами за 1 м 2, застосовуваним при обчисленні земельного податку.
Етап 3. Оцінка реальної ступеня зносу компонентів нематеріальних активів. Термін «знос» в теорії оцінки розуміється як втрата корисності об'єкта, а отже і його вартості з різних причин, тобто не тільки через факт часу. Цей термін в іншому сенсі вживається в бухгалтерському обліку, де під зносом або амортизацією розуміється механізм перенесення витрат на собівартість продукції протягом нормативного терміну служби об'єкта.
У практиці оцінки розрізняють два види зносу: фізичний знос і моральний знос.
Фізичний знос означає втрату фізичних можливостей об'єкта в процесі його експлуатації. Реальний фізичний знос оцінюється такими методами:
- З ефективного віком;
- За індексами зниження споживчих властивостей;
- Щодо зниження чистого доходу (прибутку) у процесі експлуатації.
Моральний знос характеризує втрату конкурентоспроможності і відповідно вартості, у зв'язку з появою на ринку нових більш досконалих аналогів. Моральний знос прийнято підрозділяти на:
- Технологічний,
- Функціональний,
- Зовнішній.
Технологічний знос є наслідком впливу на вартість досягнень науково-технічного прогресу в області конструкції, технології, матеріалів.
Функціональний знос є наслідком зменшення функціональних можливостей оцінюваного об'єкта в порівнянні з новим аналогом.
Зовнішній знос виявляється в тому, що об'єкт в якийсь момент перестає відповідати новим вимогам і обмеженням, наприклад, з екологічних причин, безпеки і т.д.
Основним методом визначення морального зносу є метод порівняння з новим, більш досконалим об'єктом.
Етап 4. Розрахунок залишкової вартості компонентів нематеріальних активів і сумарна оцінка залишкової вартості всіх нематеріальних активів. Залишкова вартість на дату оцінки виходить відніманням з вартості розміру накопиченого зносу.
Стосовно до таких об'єктів, як ноу-хау й винаходи, аннуітетом служать платежі роялті, тобто щорічно сплачувані підприємством-ліцензіатом суми власникові ноу-хау або патенту (ліцензіар), згідно з укладеним між ними договором.
Роялті, виконуючи функцію визначника не вартості нематеріальних активів, а розміру винагороди, як фіксований відсоток від прибутку поширюється на весь життєвий цикл даних нематеріальних активів.
Роялті як елемент розрахунку розміру винагороди має глибокий економічний сенс, стимулюючи власника нематеріальних активів підтримувати його реалізацію у виробництві, постійно його адаптувати до змінних умов виробництва і ринкової кон'юнктури.
Ставка роялті така, що виплати по ній зазвичай не є для виробника відчутною втратою, а власнику нематеріальних активів періодично нараховується відносно висока сума. Тому ставки роялті визначені, з точки зору автора, як стихійно сформований і прийнятий в міжнародній практиці компроміс між інтересами виробника і винахідника, власника і покупця. Причому цей компроміс історично склався за часів повного диктату виробника і відносної слабкості правових і ринкових позицій винахідників і власників нематеріальних активів. За старих часів організація впровадження нововведень представляла велику проблему. І якщо на цьому виробництві власнику патенту відмовляли у впровадженні, то шансів впровадити нематеріальні активи в іншому місці, як правило, було вкрай мало.
Зараз становище у світі суттєво змінюється на користь власників нематеріальних активів:
- Різні компанії і фірми організовують системи пошуку, генерації і фільтрації корисних ідей;
- Створюється безліч венчурних фірм;
- Нематеріальні активи закладаються в численні інвестиційні проекти;
-Інформаційні системи і видання рекламують нові високоефективні ідеї.
Методологія оцінки нематеріальних активів з використанням роялті передбачає знання всього життєвого циклу об'єкта, реально передбачити який буває майже неможливо. Тим більше не вдається звичайно достовірно розрахувати масу прибутку по всіх життєвому циклу нематеріальних активів з огляду на те, що, як правило, не вдається обгрунтувати очікуване моральне старіння нематеріальних активів. Тому використання роялті для розрахунків вартості нематеріальних активів представляється неефективним.
Більш правильним видається розрахунок вартості нематеріальних активів з використанням маси прибутку за якийсь осяжний період (лише кілька років). Але прибуток, отриманий від реалізації даних нематеріальних активів, було б розумніше ділити порівну між продавцем і покупцем нематеріальних активів протягом певного терміну, власником нематеріальних активів і виробником продукції, його містить.
2.2. Проблеми оцінки інтелектуальної промислової
власності.
Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки - виключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування тощо).
Керуючись вищенаведеним визначенням, оцінку інтелектуальної власності можна позначити як процес встановлення (у грошовому вираженні) корисності результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них коштів індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг.
Сучасний вітчизняний ринок оцінки ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності можна охарактеризувати як середній клас. Вже добре проглядається зростаючий інтерес з боку підприємців та менеджерів підприємств до використання її результатів у різних сферах та економіко-правових ситуацій з метою отримання доходу.
На сьогоднішній день вже існує методики по оцінці вартості патентів, секретів виробництва і технологій та інших об'єктів інтелектуальної власності. У той же час, в умовах сучасної економіки для ряду об'єктів інтелектуальної власності, таких як ноу-хау, товарний знак, імідж підприємства і т.п., слід обгрунтовану оцінку вартості провести досить складно. Проблеми можуть виникати у зв'язку з недоліком об'єктивної інформації про стан кон'юнктури відповідних сегментів ринку, при прогнозуванні конкурентоспроможності даного об'єкта та моделюванні його життєвого циклу. При цьому, всі розрахунки необхідно вести не стосовно до гіпотетичним програмами використання конкретного об'єкта інтелектуальної власності, а виходячи з реальних практично здійсненних програм і планів.
Складність оцінки об'єктів інтелектуальної власності зумовлена, в першу чергу, труднощами кількісного визначення результатів комерційного використання даного об'єкту, що знаходиться на тій чи іншій стадії розробки, промислового освоєння або використання, в силу впливу багатьох, часом різноспрямованих за своєю дією факторів. Як свідчить практика, з 100 охоронюваних об'єктів промислової власності (тобто з тих, на які отримані відповідні патенти або свідоцтва) лише 2-3 при їх комерційному використанні дійсно виявляються цінними і приносять високі прибутки і до 10 дозволяють компенсувати витрати на їх розробку . Решта охоронювані об'єкти промислової власності - збиткові.
У практичній діяльності проблема оцінки нематеріальних активів виникає у зв'язку з:
- Купівлею-продажем прав на об'єкти інтелектуальної власності;
-Добровільної продажем ліцензій на використання об'єктів інтелектуальної власності;
- Примусовим ліцензуванням і визначенням шкоди внаслідок порушення прав інтелектуальної власності;
- Внесенням вкладів у статутний капітал;
- Оцінкою бізнесу;
- Акціонуванням, приватизацією, злиттям та поглинанням;
- Оцінкою нематеріальних активів підприємства, яка проводиться з метою внесення змін у фінансову звітність.
До цих пір ми розглядали методи оцінки самих нематеріальних активів і говорили про вартість повних прав власності на них. Однак на практиці набагато частіше необхідно визначити вартість окремих частин майнових прав, наприклад на використання або розпорядження нематеріальними активами, тобто виникає конкретне завдання: оцінити вартість різних правомірних ліцензійних договорів. Досвід промислово розвинених західних країн довів, що для оцінки вартості ліцензійних договорів можна використовувати метод стандартних ставок ліцензійних відрахувань, наприклад, за використання нематеріального активу. Розмір цієї ставки залежить від звичайної рентабельності використання цього активу, обсягів виробництва, періоду використання активу, витрат на створення даного активу та інших факторів. Ліцензійні ставки виражаються у вигляді відсотка або від чистого доходу, або від ціни одиниці продукції, що випускається за рахунок використання нематеріального активу, або від суми продажу продукції, що випускається по ліцензії. Можливі й інші варіанти вираження ліцензійних ставок.
При оцінці нематеріальних активів та ліцензійних договорів на їх використання найбільш складне завдання - визначити економічний ефект від використання активу. Деякі фахівці рекомендують наступну формулу капіталізації доходу:
де
T - період використання нематеріального активу (кількість років);
P t - величина виручки від використання нематеріального активу в
вартісному вираженні t-й період;
r - ставка доходу від використання нематеріального активу;
З t - витрати, пов'язані з правом використання нематеріального активу.
Результатом використання активу може бути:
- Вся виручка від реалізації продукції, якщо її виробництво неможливе без даної ліцензії;
- Тільки частина виручки, що визначається за вартістю вузлів і деталей, виготовлених за новою технологією і що входять до складу виробу і реалізуються окремо;
- Частина виручки від реалізації продукції, отриманої за рахунок підвищення якості продукції та відповідної надбавки до ціни продукції;
- Приріст виручки за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції і розширення тим самим ринків збуту;
- Економія капітальних вкладень за рахунок відмови від проведення власних досліджень і розробок;
- Економія поточних витрат за рахунок скорочення тривалості виробничого циклу, зниження норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво продукції.
Ці витрати складаються, як правило, з двох частин:
- З платежів - одноразових і (або) періодичних (періодичні платежі можуть бути представлені в абсолютному вираженні або у відсотках - у фіксованому або змінюваному з роками вигляді);
- З поточних витрат на виробництво і реалізацію ліцензійної продукції.
Складний алгоритм розрахунку економічного ефекту від використання нематеріального активу обумовлює необхідність в детальному бізнес-плані, що враховує виручку, витрати, інвестиції, інші доходи та витрати, що дають змогу точніше визначити величину чистого доходу по роках періоду корисного використання цього активу.
Важливою проблемою оцінки нематеріального активу є визначення частки чистого доходу, отримуваного саме від використання оцінюваного активу.
Для визначення частки чистого доходу зазвичай застосовують факторний аналіз. Наприклад, використання ноу-хау або винаходу дозволяє отримати чистий дохід завдяки:
- Зниження собівартості продукції;
- Поліпшенню якості продукції і за рахунок цього підвищення її вартості;
- Збільшення обсягу продажів;
- Зниження податку на прибуток.
Проблема визначення платежів за використання ноу-хау, винаходу чи іншого об'єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що для їх впровадження у виробництво потрібні інвестиції. Чистий дохід від використання ноу-хау або винаходу є частиною чистого доходу від реалізації певного інвестиційного проекту. Тому спочатку розробляється інвестиційний проект, складається бізнес-план, в якому розраховують очікуваний щорічний чистий дохід. Потім виділяють ту частину чистого доходу, яку можна віднести до використовуваного об'єкта інтелектуальної власності. Застосовуваний при цьому пайовий коефіцієнт розраховується з урахуванням фактора отримання економії. Потрібно також мати на увазі, що застосування деяких ноу-хау дозволяє знизити величину податку на прибуток.
Завдання спрощується, якщо інвестиції не потрібні. Наприклад, що при оцінці вартості товарного знака, що придбавається підприємством в іншої авторитетної фірми, достатньо розрахувати приріст чистого доходу підприємства внаслідок збільшення ціни та розширення ринку збуту, але при цьому потрібно відняти додаткові витрати на задоволення вимог власника товарного знака. До речі, вартість товарного знаку може вимірюватися значною сумою.
Особливу увагу слід звернути на вибір ставки дисконту. Ставка дисконту складається з безризикової ставки і премії за ризик.
Коли оцінюються об'єкти інтелектуальної власності, премія за ризик вибирається підвищеною, так як вкладення в ці об'єкти відрізняються великою ризикованістю.
2.3 Основні напрямки вдосконалення оцінки
інтелектуальної промислової власності.
В даний час на підприємствах Республіки Білорусь питома вага нематеріальних активів у загальній масі всіх активів значно нижче, ніж на аналогічних підприємствах в країнах з розвиненою ринковою економікою. Отже, і практичного досвіду в організації обліку та оцінки нематеріальних активів у підприємств нашої країни ще не достатньо.
Інвестиції в нематеріальні активи окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваної підприємством в результаті їх використання, а також за рахунок амортизаційних відрахувань. Проте останнім часом зростає економічний інтерес до підвищення прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної діяльності.
Для оцінки нематеріальних активів розроблено систему економічних показників, які характеризують стан досліджуваного об'єкта.
Розглянемо напрями вдосконалення оцінки об'єктів інтелектуальної власності на прикладі Приватного виробничо-технічного унітарного підприємства «Геосоіл».
ТДВ «Геосоіл» володіє знаннями та досвідом у галузі технологій приготування органічних і органо-мінеральних композиційних складів різного цільового призначення. У даному випадку об'єктом інтелектуальної власності є «Ноу-хау». «Ноу-хау» - знання, досвід, секрети виробництва органо-мінеральних добрив, закріплені охоронним документом (Ліцензією).
Ліцензіар надає Ліцензіату на певний термін (згідно договору) за винагороду, яку виплачує Ліцензіат, невиключну ліцензію на «Ноу-хау» для виробництва добрив, а також право використання та продаж продукції за ліцензією. Для здійснення цих дій необхідний розрахунок оптимальної вартості об'єкта інтелектуальної власності.
Для оцінки даного об'єкта інтелектуальної власності насамперед потрібно вивчити документацію, де вказані найменування об'єкта, його опис та правовстановлюючі документи (в даному випадку Ліцензія). Після ознайомлення з основною документацією, враховуючи специфіку нашого об'єкта, з'ясуємо величину собівартості даної продукції, можливі обсяги випуску і виручку, якість і ціну аналогічних продуктів. Від того, наскільки детально будуть вивчені всі перераховані моменти, залежить точність проведеної оцінки об'єкта інтелектуальної власності.
Розрахунок ціни ліцензії на «Ноу-хау».
Розрахунок виконується у відповідності з «Методичними рекомендаціями по оцінці вартості та обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
Згідно з методичними рекомендаціями вартість ліцензії, руб, розраховується за наступною формулою:
де:
Vi - планований обсяг випуску продукції за ліцензією в натуральному вираженні в i-му році, т;
Zi - ціна одиниці реалізованої продукції в i-му році, грн;
Рi - ставка роялті в i-му році,%;
Т - термін дії ліцензійного договору, років.
Розрахуємо вартість ліцензії на прикладі конкретного договору.
V = const = 1000т, Z = 144000 руб / т.
Беручи до уваги, що Ліцензіат матиме в своєму розпорядженні технічну документацію, необхідну для виробництва продукції за ліцензією до початку 2006г і з огляду на сезонний характер попиту на даний вид продукції, в якості терміну дії ліцензійного договору при розрахунку вартості ліцензії візьмемо Т = 9 років.
Ставка роялті р = const = 3%. Підставляючи чисельні значення у формулу, отримаємо вартість субліцензії, рівну 30880000 руб.
Практичне завдання.
Розрахунок ціни приладів F і K.
Рішення:
Розрахуємо ціну виробів, що випускаються. Для цього дізнаємося розцінку на виготовлення одиниці виробу. Розцінка розраховується, як добуток годинної тарифної ставки відповідного розряду і норми часу на виготовлення одиниці виробу. Середній розряд виробничих робітників становить: по приладу F - 4 розряд, прилад K - 4 розряд. Заробіток відрядників визначається за допомогою тарифних і коригувальних коефіцієнтів, тарифної ставки першого розряду (62000 руб.), Та розрахункової середньомісячної квартальної норми часу, що дорівнює 164,3 години: ((91-26-3) * 8) -3 = 493 години; 493 / 3 = 164,3.
Виріб F, 4 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,57; коригуючий коефіцієнт - 1,35.
Годинна тарифна ставка 4-го розряду складе: (62000 * 1,57 * 1,35) / 164,3 = 800-00 руб.
Розцінка на виготовлення одиниці приладу F: 1,2 / 1,053 * 800-00 = 911-68 руб. (1,2 - норма часу на одиницю приладу; 1,053 - коефіцієнт виконання норм)
Виріб K, 4 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,57; коригуючий коефіцієнт - 1,35
Годинна тарифна ставка 4-го розряду складе: (62000 * 1,57 * 1,35) / 164,3 = 800-00 руб.
Розцінка на виготовлення одиниці приладу K: 1,95 / 1,036 * 800-00 = 1505,8 руб. (1,95 - норма часу на одиницю приладу, 1,036 - коефіцієнт виконання норм)
Для розрахунку ціни, у калькуляції необхідно додати заробітну плату, що включає в себе доплату за колективним договором та премію:
Виріб F: надбавка за договором - 911-68 * 0,25 = 227-9 руб; премія - 911-68 * 0,35 = 318,8 руб; всього плати - 227,9 + 318,8 = 546,7 руб . на одиницю виробу.
Виріб K: надбавка за договором - 1505,8 * 0,25 = 376,5 крб.; Премія - 1505,8 * 0,3 = 451,7 руб.; Всього плати - 376,5 + 451,7 = 828, 2 крб. на одиницю.
Загальна заробітна плата складе:
Виріб F: 911,68 + 546,7 = 1458,4 руб. на одиницю виробу
Виріб K: 1505,8 +828,2 = 2334руб. на одиницю виробу.
Фонд заробітної плати на випуск складе:
Виріб F: 1458,4 * 1400 = 2041760руб. без нарахувань на заробіток
Виріб K: 2334-00 * 800 = 1867200 крб. без нарахувань.
Визначимо загальновиробничі витрати підприємства (загальногосподарські витрати дані за умовою). Сума цих витрат розподіляється пропорційно заробітній платі виробничих робітників, яка включає в себе відрядну і погодинну зарплату.
Розрахуємо витрати з оплати праці робітників-погодинників.
Виріб F, 5 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,73; коригуючий коефіцієнт - 1,27.
Місячний оклад робітника 5-го розряду: (62000 * 1,73 * 1,27) = 136220 руб.
Основна заробітна плата заробітна плата: доплата за колективним договором (25%) 136220 * 0,25 = 34055 руб.; Премія (30%) 136 220 * 0,3 = 40866 руб.
Загальний заробіток робітника-повременщика: 136220 +34055 +40866 = 211141 руб.
Заробіток почасових за штатним розкладом (19 чол.) За місяць: 211141 * 19 = 4011679 крб.
Тепер розрахуємо заробітну плату робітників-почасовиків за квартал: 4011679 * 3 = 12035037 руб.
Виріб K, 5 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,73; коригуючий коефіцієнт - 1,27
Місячний оклад робітника 5-го розряду складе: (62000 * 1,73 * 1,27) = 136220 руб.;
Основна заробітна плата заробітна плата складе: доплата за колективним договором (25%) 136220 * 0,25 = 34055 руб.; Премія (30%) 136 220 * 0,3 = 40866руб.
Загальний заробіток робітника-повременщика: 136220 +34055 +40866 = 211141 руб.
Заробіток почасових за штатним розкладом (20 чол.) За місяць: 211141 * 20 = 4222820руб.
Заробітна плата робітників-почасовиків за квартал: 4222820 * 3 = 12668460 руб.
На відрядний і почасовий квартальний фонд відрахування складуть:
Виріб F:
- фонд соціального захисту населення: (2041760 +12035037) * 35% = 4926879 руб.
- Надзвичайний податок та страхування: (2041760 +12035037) * 4,4% = 619379руб.
- Загальні витрати по заробітній платі виробничих робітників: 2041760 +12035037 +4926879 +619379 = 19623055 руб.
Виріб K:
-Фонд соціального захисту населення: (1867200 +12668460) * 35% = 5087481руб.
- Надзвичайний податок та страхування: (1867200 +12668460) * 4,4% = 639569 руб.
- Загальні витрати по заробітній платі виробничих робітників: 1867200 +12668460 +5087481 +639569 = 20262710 руб.
Розрахунок загальновиробничих витрат.
Визначимо величину витрат по кожній зі статей загальновиробничих витрат.
Розрахуємо витрати з оплати праці адміністративно-управлінського персоналу. За допомогою тарифно-кваліфікаційного довідника і тарифної сітки визначимо розряди і коефіцієнти для розрахунку заробітної плати:
Заробіток конструкторів 1-ої категорії за штатним розкладом (2 чол.) За місяць: 312 325 * 2 = 624 650 руб.
Інженер-технолог 2-ої категорії - 13 розряд: тарифний коефіцієнт - 3,04; місячний оклад: 62000 * 3,04 = 188480 руб. Заробітна плата: доплата за колективним договором: 188480 * 0,25 = 47120 руб.; Премія: 188480 * 0,3 = 56544 руб.
Загальний заробіток: 188480 +47120 +56544 = 292144 руб.
Заробіток інженерів-технологів за штатним розкладом (2 чол.) За місяць: 292 144 * 2 = 584 288 руб.
Загальний заробіток: 176080 +44020 +52824 = 272924 руб. (У штатах 1 чол.)
Заробіток нормувальників за штатним розкладом (2 чол.) За місяць: 272 924 * 2 = 545 848 руб.
Загальний заробіток: 188480 +47120 +56544 = 292144 руб. (У штатах 1 чол.)
Загальний заробіток: 201500 +50375 +60450 = 312325 руб.
Заробіток заступників за штатним розкладом (2 чол.) За місяць:
312325 * 2 = 624 650 руб.
Загальний заробіток: 215760 +53940 +64728 = 334428 руб.
Визначимо фонд заробітної плати по адміністративно-управлінського персоналу за місяць (сума заробітків за посадами з урахуванням штатної кількості): 3278932 крб.
Фонд заробітної плати управлінського персоналу за квартал: 3278932 * 3 = 9836796 крб.
Відрахування на квартальний фонд заробітної плати адміністративно управлінського персоналу складуть: фонд соціального захисту населення: 9836796 * 35% = 3442879 руб.; Надзвичайний податок та страхування: 9836796 * 4,4% = 432819 руб.
Загальні витрати підприємства по заробітній платі адміністративно-управлінського персоналу за квартал: 9836796 +3442879 +432819 = 13712494 руб.
Розрахунок витрат на тепло-і електроенергію для побутових потреб.
Норми витрати енергії на кожен прилад однакові. Звідси:
Теплова енергія для побутових потреб: 0,008 * 27438 * 1,1 * (1400 +800) = 531 199 руб. на весь випуск по підприємству (1,1 - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат) електроенергія для побутових потреб складе: 15,2 * 140,2 * 1,1 * 493 = 1155663 руб (493-номінальний квартальний фонд часу, год)
Загальні витрати теплової енергії та електроенергії на побутові потреби складуть: 531 199 +1155663 = 1686862 крб.
Розрахунок витрат на амортизаційні відрахування.
Визначимо кількість одиниць обладнання:
К = (ВП * Т / К вн) + (ВП * Т / К вн) / Фр, де
ВП - випуск приладу на квартал;
Т - трудомісткість одиниці приладу;
Фр - ефективний фонд часу роботи одного верстата;
До вн - коефіцієнт виконання норм.
Кількість верстатів: [(1400 * 1,2 / 1,053) + (800 * 1,95 / 1036)] / 977,12 = 3 од.
Амортизаційні відрахування: 3 * 18360000/12 * 4 = 1147500 руб на все обладнання по підприємству.
Витрати з поточного ремонту та експлуатації обладнання, амортизації будівель і споруд, інвентарю дано в умові завдання і також включаються до загальновиробничих витрат у сумі 43285000 крб.
Загальновиробничі витрати складуть:
13712494 +1686862 +1147500 +43285000 = 59831856 руб.
Заробітна плата виробничих робітників:
Прилад F - 19623055 руб.
Прилад К - 20262710 руб.
Визначимо величину загальновиробничих витрат у відсотках:
59831856 / (19623055 +20262710) * 100 = 150%
Прилад F: 0.31 * 54680 +0,2 * 38900 +0,43 * 25600 +0,17 * 78900 = 49152 руб.
З транспортно-заготівельними витратами: 49152 * 1,1 = 54067 руб.; Покупні вироби: 3 * 2560 = 7680 руб.; Витрати на покупні вироби з транспортно-заготівельними витратами: 7680 * 1,1 = 8448 руб.
Прилад K: 0,18 * 54680 +0,25 * 38900 +0,34 * 25600 +0,24 * 78900 = 47207 руб.
З транспортно-заготівельними витратами: 47207 * 1,1 = 51928 руб.; Покупні вироби: 5 * 2560 = 12800 руб.; З транспортно-заготівельними витратами: 12800 * 1,1 = 14080 руб.
Електроенергія на технологічні цілі.
Прилад F: 18,6 * 140,2 = 2608 * 1,1 * 1,2 / 1,053 = 3268,9 руб. (1,1 коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати, 1,2 трудомісткість виготовлення одиниці продукції, 1,053 коефіцієнт виконання норм).
Прилад K: 16,6 * 140,2 = 2327 * 1,1 * 1,95 / 1,036 = 4818,6 руб.
Основна заробітна плата виробничих робітників.
Прилад F: 1458 руб. - Відрядна розцінка з доплатами; 12035037/1400 = 8596 руб. - Погодинний заробіток на одиницю виробу з доплатами; тисячі чотиреста п'ятьдесят-вісім +8596 = 10054 руб. - Розцінка до калькуляції на одиницю приладу.
Прилад K: 2334 руб. - Відрядна розцінка з доплатами без нарахувань; 12668460/800 = 15835 руб. - Погодинний заробіток на одиницю з доплатами; 2334 +15835 = 18169 руб. - Розцінка до калькуляції на одиницю приладу.
Відрахування на соціальне страхування.
Прилад F: 10054 * 35% = 3519 руб.
Прилад K: 18169 * 35% = 6359 руб.
Надзвичайний податок і медичне страхування.
Прилад F: 10054 * 4,4% = 442 руб.
Прилад K: 18169 * 4,4% = 799 руб.
Теплоенергія на технологічні цілі.
Прилад F: 0,021 * 27438 = 576 * 1,1 = 634
Прилад K: 0,017 * 27438 = 466 * 1,1 = 513
Загальновиробничі витрати.
Прилад F: 10054 * 150% = 15081 руб.
Прилад K: 18169 * 150% = 27253 руб.
Прилад K: 18169 * 385% = 69951 руб.
Прилад K: 51928 +14080 +4819 +18169 +6359 +799 +513 +27253 +69951 = 193871 руб.
Позавиробничі витрати.
Прилад F: 134222 * 3,5% = 4698 руб.
Прилад K: 193871 * 2,5% = 4847 руб.
Всього повна собівартість
Прилад F: 134222 +4698 = 138920 руб.
Прилад K: 193871 +4847 = 198718 руб.
Прибуток.
Прилад F: 138920 * 21,5% = 29868 руб.
Прилад K: 198718 * 15% = 29808руб.
Податки.
Прилад F: (138920 +29686) * 3% = 5064 руб.
Прилад K: (198718 +29808) * 3% = 6856 руб.
Оптова ціна підприємства.
Прилад F: 138920 +29868 +5064 = 173852 руб.
Прилад K: 198718 +29808 +6868 = 235394 руб.
ПДВ.
Прилад F: 173852 * 18% = 31293 руб.
Прилад K: 235394 * 18% = 42371 руб.
Оптова ціна підприємства з ПДВ.
Прилад F: 173852 +31293 = 205145 руб.
Прилад K: 235394 +42371 = 277765 руб.
ВИСНОВОК
Таким чином, на основі проведеної роботи можна зробити висновок про те, що на сьогоднішній день роль нематеріальних активів у майні організації чи підприємства зростає. Швидкі якісні технічні зміни, поширення інформаційних технологій, ускладнення та інтеграція фінансового ринку Білорусі - все це вимагає більш детального вивчення і більш ємного, повного використання об'єктів нематеріальних активів. Тому найважливішим питанням в активізації використання нематеріальних активів на підприємствах є оцінка їх вартості, облік якої необхідний не тільки у виробничому процесі, але і при інших господарських операціях організації.
В обліку та звітності нематеріальні активи відображають за первісною та залишковою вартістю. Можна виділити три підходи до оцінки вартості нематеріальних активів:
1.доходний підхід, коли вартість об'єкта нематеріальних активів приймається на рівні поточної вартості тих переваг, які має підприємство від його використання;
2. порівняльний підхід - використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з даних про недавно зроблені угоди з аналогічними нематеріальними активами;
3. витратний підхід, коли визначається вартість відтворення. При цьому нематеріальні активи оцінюються як сума витрат на їх створення, придбання та введення в дію.
Кожен з цих методів вимагає особливого підходу до оцінки активів. Вибір відповідного способу оцінки вартості нематеріальних активів залежить від конкретних умов і ситуацій, хоча важливу роль тут грає і різновид об'єктів оцінки. Якщо одні активи при оцінці є універсальними, то такі як цільові організаційні витрати, вартість результатів НДДКР тощо можуть бути оцінені тільки на основі витратного підходу.
Список використаних джерел.
1. Муравйова Т.А. «Поняття нематеріальних активів» - «Головний Бухгалтер »№ 1, 2006 р.
2. ПОСТАНОВА МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ від 9 липня 2003 р. № 1472
У практичній діяльності проблема оцінки нематеріальних активів виникає у зв'язку з:
- Купівлею-продажем прав на об'єкти інтелектуальної власності;
-Добровільної продажем ліцензій на використання об'єктів інтелектуальної власності;
- Примусовим ліцензуванням і визначенням шкоди внаслідок порушення прав інтелектуальної власності;
- Внесенням вкладів у статутний капітал;
- Оцінкою бізнесу;
- Акціонуванням, приватизацією, злиттям та поглинанням;
- Оцінкою нематеріальних активів підприємства, яка проводиться з метою внесення змін у фінансову звітність.
До цих пір ми розглядали методи оцінки самих нематеріальних активів і говорили про вартість повних прав власності на них. Однак на практиці набагато частіше необхідно визначити вартість окремих частин майнових прав, наприклад на використання або розпорядження нематеріальними активами, тобто виникає конкретне завдання: оцінити вартість різних правомірних ліцензійних договорів. Досвід промислово розвинених західних країн довів, що для оцінки вартості ліцензійних договорів можна використовувати метод стандартних ставок ліцензійних відрахувань, наприклад, за використання нематеріального активу. Розмір цієї ставки залежить від звичайної рентабельності використання цього активу, обсягів виробництва, періоду використання активу, витрат на створення даного активу та інших факторів. Ліцензійні ставки виражаються у вигляді відсотка або від чистого доходу, або від ціни одиниці продукції, що випускається за рахунок використання нематеріального активу, або від суми продажу продукції, що випускається по ліцензії. Можливі й інші варіанти вираження ліцензійних ставок.
При оцінці нематеріальних активів та ліцензійних договорів на їх використання найбільш складне завдання - визначити економічний ефект від використання активу. Деякі фахівці рекомендують наступну формулу капіталізації доходу:
де
T - період використання нематеріального активу (кількість років);
P t - величина виручки від використання нематеріального активу в
вартісному вираженні t-й період;
r - ставка доходу від використання нематеріального активу;
З t - витрати, пов'язані з правом використання нематеріального активу.
Результатом використання активу може бути:
- Вся виручка від реалізації продукції, якщо її виробництво неможливе без даної ліцензії;
- Тільки частина виручки, що визначається за вартістю вузлів і деталей, виготовлених за новою технологією і що входять до складу виробу і реалізуються окремо;
- Частина виручки від реалізації продукції, отриманої за рахунок підвищення якості продукції та відповідної надбавки до ціни продукції;
- Приріст виручки за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції і розширення тим самим ринків збуту;
- Економія капітальних вкладень за рахунок відмови від проведення власних досліджень і розробок;
- Економія поточних витрат за рахунок скорочення тривалості виробничого циклу, зниження норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво продукції.
Ці витрати складаються, як правило, з двох частин:
- З платежів - одноразових і (або) періодичних (періодичні платежі можуть бути представлені в абсолютному вираженні або у відсотках - у фіксованому або змінюваному з роками вигляді);
- З поточних витрат на виробництво і реалізацію ліцензійної продукції.
Складний алгоритм розрахунку економічного ефекту від використання нематеріального активу обумовлює необхідність в детальному бізнес-плані, що враховує виручку, витрати, інвестиції, інші доходи та витрати, що дають змогу точніше визначити величину чистого доходу по роках періоду корисного використання цього активу.
Важливою проблемою оцінки нематеріального активу є визначення частки чистого доходу, отримуваного саме від використання оцінюваного активу.
Для визначення частки чистого доходу зазвичай застосовують факторний аналіз. Наприклад, використання ноу-хау або винаходу дозволяє отримати чистий дохід завдяки:
- Зниження собівартості продукції;
- Поліпшенню якості продукції і за рахунок цього підвищення її вартості;
- Збільшення обсягу продажів;
- Зниження податку на прибуток.
Проблема визначення платежів за використання ноу-хау, винаходу чи іншого об'єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що для їх впровадження у виробництво потрібні інвестиції. Чистий дохід від використання ноу-хау або винаходу є частиною чистого доходу від реалізації певного інвестиційного проекту. Тому спочатку розробляється інвестиційний проект, складається бізнес-план, в якому розраховують очікуваний щорічний чистий дохід. Потім виділяють ту частину чистого доходу, яку можна віднести до використовуваного об'єкта інтелектуальної власності. Застосовуваний при цьому пайовий коефіцієнт розраховується з урахуванням фактора отримання економії. Потрібно також мати на увазі, що застосування деяких ноу-хау дозволяє знизити величину податку на прибуток.
Завдання спрощується, якщо інвестиції не потрібні. Наприклад, що при оцінці вартості товарного знака, що придбавається підприємством в іншої авторитетної фірми, достатньо розрахувати приріст чистого доходу підприємства внаслідок збільшення ціни та розширення ринку збуту, але при цьому потрібно відняти додаткові витрати на задоволення вимог власника товарного знака. До речі, вартість товарного знаку може вимірюватися значною сумою.
Особливу увагу слід звернути на вибір ставки дисконту. Ставка дисконту складається з безризикової ставки і премії за ризик.
Коли оцінюються об'єкти інтелектуальної власності, премія за ризик вибирається підвищеною, так як вкладення в ці об'єкти відрізняються великою ризикованістю.
2.3 Основні напрямки вдосконалення оцінки
інтелектуальної промислової власності.
В даний час на підприємствах Республіки Білорусь питома вага нематеріальних активів у загальній масі всіх активів значно нижче, ніж на аналогічних підприємствах в країнах з розвиненою ринковою економікою. Отже, і практичного досвіду в організації обліку та оцінки нематеріальних активів у підприємств нашої країни ще не достатньо.
Інвестиції в нематеріальні активи окупаються протягом певного періоду за рахунок додаткового прибутку, одержуваної підприємством в результаті їх використання, а також за рахунок амортизаційних відрахувань. Проте останнім часом зростає економічний інтерес до підвищення прибутковості підприємства за рахунок використання виключного права підприємства на результати інтелектуальної діяльності.
Для оцінки нематеріальних активів розроблено систему економічних показників, які характеризують стан досліджуваного об'єкта.
Розглянемо напрями вдосконалення оцінки об'єктів інтелектуальної власності на прикладі Приватного виробничо-технічного унітарного підприємства «Геосоіл».
ТДВ «Геосоіл» володіє знаннями та досвідом у галузі технологій приготування органічних і органо-мінеральних композиційних складів різного цільового призначення. У даному випадку об'єктом інтелектуальної власності є «Ноу-хау». «Ноу-хау» - знання, досвід, секрети виробництва органо-мінеральних добрив, закріплені охоронним документом (Ліцензією).
Ліцензіар надає Ліцензіату на певний термін (згідно договору) за винагороду, яку виплачує Ліцензіат, невиключну ліцензію на «Ноу-хау» для виробництва добрив, а також право використання та продаж продукції за ліцензією. Для здійснення цих дій необхідний розрахунок оптимальної вартості об'єкта інтелектуальної власності.
Для оцінки даного об'єкта інтелектуальної власності насамперед потрібно вивчити документацію, де вказані найменування об'єкта, його опис та правовстановлюючі документи (в даному випадку Ліцензія). Після ознайомлення з основною документацією, враховуючи специфіку нашого об'єкта, з'ясуємо величину собівартості даної продукції, можливі обсяги випуску і виручку, якість і ціну аналогічних продуктів. Від того, наскільки детально будуть вивчені всі перераховані моменти, залежить точність проведеної оцінки об'єкта інтелектуальної власності.
Розрахунок ціни ліцензії на «Ноу-хау».
Розрахунок виконується у відповідності з «Методичними рекомендаціями по оцінці вартості та обліку об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».
Згідно з методичними рекомендаціями вартість ліцензії, руб, розраховується за наступною формулою:
де:
Vi - планований обсяг випуску продукції за ліцензією в натуральному вираженні в i-му році, т;
Zi - ціна одиниці реалізованої продукції в i-му році, грн;
Рi - ставка роялті в i-му році,%;
Т - термін дії ліцензійного договору, років.
Розрахуємо вартість ліцензії на прикладі конкретного договору.
V = const = 1000т, Z = 144000 руб / т.
Беручи до уваги, що Ліцензіат матиме в своєму розпорядженні технічну документацію, необхідну для виробництва продукції за ліцензією до початку 2006г і з огляду на сезонний характер попиту на даний вид продукції, в якості терміну дії ліцензійного договору при розрахунку вартості ліцензії візьмемо Т = 9 років.
Ставка роялті р = const = 3%. Підставляючи чисельні значення у формулу, отримаємо вартість субліцензії, рівну 30880000 руб.
Практичне завдання.
Розрахунок ціни приладів F і K.
Рішення:
Розрахуємо ціну виробів, що випускаються. Для цього дізнаємося розцінку на виготовлення одиниці виробу. Розцінка розраховується, як добуток годинної тарифної ставки відповідного розряду і норми часу на виготовлення одиниці виробу. Середній розряд виробничих робітників становить: по приладу F - 4 розряд, прилад K - 4 розряд. Заробіток відрядників визначається за допомогою тарифних і коригувальних коефіцієнтів, тарифної ставки першого розряду (62000 руб.), Та розрахункової середньомісячної квартальної норми часу, що дорівнює 164,3 години: ((91-26-3) * 8) -3 = 493 години; 493 / 3 = 164,3.
Виріб F, 4 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,57; коригуючий коефіцієнт - 1,35.
Годинна тарифна ставка 4-го розряду складе: (62000 * 1,57 * 1,35) / 164,3 = 800-00 руб.
Розцінка на виготовлення одиниці приладу F: 1,2 / 1,053 * 800-00 = 911-68 руб. (1,2 - норма часу на одиницю приладу; 1,053 - коефіцієнт виконання норм)
Виріб K, 4 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,57; коригуючий коефіцієнт - 1,35
Годинна тарифна ставка 4-го розряду складе: (62000 * 1,57 * 1,35) / 164,3 = 800-00 руб.
Розцінка на виготовлення одиниці приладу K: 1,95 / 1,036 * 800-00 = 1505,8 руб. (1,95 - норма часу на одиницю приладу, 1,036 - коефіцієнт виконання норм)
Для розрахунку ціни, у калькуляції необхідно додати заробітну плату, що включає в себе доплату за колективним договором та премію:
Виріб F: надбавка за договором - 911-68 * 0,25 = 227-9 руб; премія - 911-68 * 0,35 = 318,8 руб; всього плати - 227,9 + 318,8 = 546,7 руб . на одиницю виробу.
Виріб K: надбавка за договором - 1505,8 * 0,25 = 376,5 крб.; Премія - 1505,8 * 0,3 = 451,7 руб.; Всього плати - 376,5 + 451,7 = 828, 2 крб. на одиницю.
Загальна заробітна плата складе:
Виріб F: 911,68 + 546,7 = 1458,4 руб. на одиницю виробу
Виріб K: 1505,8 +828,2 = 2334руб. на одиницю виробу.
Фонд заробітної плати на випуск складе:
Виріб F: 1458,4 * 1400 = 2041760руб. без нарахувань на заробіток
Виріб K: 2334-00 * 800 = 1867200 крб. без нарахувань.
Визначимо загальновиробничі витрати підприємства (загальногосподарські витрати дані за умовою). Сума цих витрат розподіляється пропорційно заробітній платі виробничих робітників, яка включає в себе відрядну і погодинну зарплату.
Розрахуємо витрати з оплати праці робітників-погодинників.
Виріб F, 5 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,73; коригуючий коефіцієнт - 1,27.
Місячний оклад робітника 5-го розряду: (62000 * 1,73 * 1,27) = 136220 руб.
Основна заробітна плата заробітна плата: доплата за колективним договором (25%) 136220 * 0,25 = 34055 руб.; Премія (30%) 136 220 * 0,3 = 40866 руб.
Загальний заробіток робітника-повременщика: 136220 +34055 +40866 = 211141 руб.
Заробіток почасових за штатним розкладом (19 чол.) За місяць: 211141 * 19 = 4011679 крб.
Тепер розрахуємо заробітну плату робітників-почасовиків за квартал: 4011679 * 3 = 12035037 руб.
Виріб K, 5 розряд: тарифний коефіцієнт - 1,73; коригуючий коефіцієнт - 1,27
Місячний оклад робітника 5-го розряду складе: (62000 * 1,73 * 1,27) = 136220 руб.;
Основна заробітна плата заробітна плата складе: доплата за колективним договором (25%) 136220 * 0,25 = 34055 руб.; Премія (30%) 136 220 * 0,3 = 40866руб.
Загальний заробіток робітника-повременщика: 136220 +34055 +40866 = 211141 руб.
Заробіток почасових за штатним розкладом (20 чол.) За місяць: 211141 * 20 = 4222820руб.
Заробітна плата робітників-почасовиків за квартал: 4222820 * 3 = 12668460 руб.
На відрядний і почасовий квартальний фонд відрахування складуть:
Виріб F:
- фонд соціального захисту населення: (2041760 +12035037) * 35% = 4926879 руб.
- Надзвичайний податок та страхування: (2041760 +12035037) * 4,4% = 619379руб.
- Загальні витрати по заробітній платі виробничих робітників: 2041760 +12035037 +4926879 +619379 = 19623055 руб.
Виріб K:
-Фонд соціального захисту населення: (1867200 +12668460) * 35% = 5087481руб.
- Надзвичайний податок та страхування: (1867200 +12668460) * 4,4% = 639569 руб.
- Загальні витрати по заробітній платі виробничих робітників: 1867200 +12668460 +5087481 +639569 = 20262710 руб.
Розрахунок загальновиробничих витрат.
Визначимо величину витрат по кожній зі статей загальновиробничих витрат.
Розрахуємо витрати з оплати праці адміністративно-управлінського персоналу. За допомогою тарифно-кваліфікаційного довідника і тарифної сітки визначимо розряди і коефіцієнти для розрахунку заробітної плати:
Конструктор 1-ої категорії - 14 розряд
Тарифний коефіцієнт - 3,25; коригуючий коефіцієнт - відсутня з 01.02.2006 року.; Місячний оклад складе: 62 000 * 3,25 = 201500 крб.; Заробітна плата: доплата за колективним договором (25%) 201500 * 0,25 = 50375 руб.; премія (30%) 201 500 * 0,3 = 60450 руб. Загальний заробіток: 201500 +50375 +60450 = 312325 руб.Заробіток конструкторів 1-ої категорії за штатним розкладом (2 чол.) За місяць: 312 325 * 2 = 624 650 руб.
Інженер-технолог 2-ої категорії - 13 розряд: тарифний коефіцієнт - 3,04; місячний оклад: 62000 * 3,04 = 188480 руб. Заробітна плата: доплата за колективним договором: 188480 * 0,25 = 47120 руб.; Премія: 188480 * 0,3 = 56544 руб.
Загальний заробіток: 188480 +47120 +56544 = 292144 руб.
Заробіток інженерів-технологів за штатним розкладом (2 чол.) За місяць: 292 144 * 2 = 584 288 руб.
Технолог виробництва - 12 розряд
Тарифний коефіцієнт - 2,84; оклад: 62000 * 2,84 = 176080 руб. Заробітна плата: за колективним договором: 176080 * 0,25 = 44020 руб.; Премія 176080 * 0,3 = 52824 руб.Загальний заробіток: 176080 +44020 +52824 = 272924 руб. (У штатах 1 чол.)
Нормувальник - 12 розряд
Оклад: 62000 * 2,84 = 176080; загальний заробіток: 176080 +44020 +52824 = 272924 руб.Заробіток нормувальників за штатним розкладом (2 чол.) За місяць: 272 924 * 2 = 545 848 руб.
Провідний економіст - 13 розряд
Тарифний коефіцієнт - 3,04; оклад: 62000 * 3,04 = 188480 руб. Заробітна плата: доплата за колективним договором; 188480 * 0,25 = 47120 руб.; Премія: 188480 * 0,3 = 56544 руб.Загальний заробіток: 188480 +47120 +56544 = 292144 руб. (У штатах 1 чол.)
Заступник начальника цеху - 14 розряд
Тарифний коефіцієнт - 3,25; оклад: 62000 * 3,25 = 201500 руб. Заробітна плата: доплата за колективним договором (25%): 201 500 * 0,25 = 50375 руб.; Премія (30%): 201 500 * 0,3 = 60450 руб.Загальний заробіток: 201500 +50375 +60450 = 312325 руб.
Заробіток заступників за штатним розкладом (2 чол.) За місяць:
312325 * 2 = 624 650 руб.
Начальник цеху - 15 розряд
Тарифний коефіцієнт - 3,48; оклад: 62000 * 3,48 = 215760 руб. Заробітна плата: за колективним договором: 215760 * 0,25 = 53940 руб.; Премія: 215760 * 0,3 = 64728 руб.Загальний заробіток: 215760 +53940 +64728 = 334428 руб.
Визначимо фонд заробітної плати по адміністративно-управлінського персоналу за місяць (сума заробітків за посадами з урахуванням штатної кількості): 3278932 крб.
Фонд заробітної плати управлінського персоналу за квартал: 3278932 * 3 = 9836796 крб.
Відрахування на квартальний фонд заробітної плати адміністративно управлінського персоналу складуть: фонд соціального захисту населення: 9836796 * 35% = 3442879 руб.; Надзвичайний податок та страхування: 9836796 * 4,4% = 432819 руб.
Загальні витрати підприємства по заробітній платі адміністративно-управлінського персоналу за квартал: 9836796 +3442879 +432819 = 13712494 руб.
Розрахунок витрат на тепло-і електроенергію для побутових потреб.
Норми витрати енергії на кожен прилад однакові. Звідси:
Теплова енергія для побутових потреб: 0,008 * 27438 * 1,1 * (1400 +800) = 531 199 руб. на весь випуск по підприємству (1,1 - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат) електроенергія для побутових потреб складе: 15,2 * 140,2 * 1,1 * 493 = 1155663 руб (493-номінальний квартальний фонд часу, год)
Загальні витрати теплової енергії та електроенергії на побутові потреби складуть: 531 199 +1155663 = 1686862 крб.
Розрахунок витрат на амортизаційні відрахування.
Визначимо кількість одиниць обладнання:
К = (ВП * Т / К вн) + (ВП * Т / К вн) / Фр, де
ВП - випуск приладу на квартал;
Т - трудомісткість одиниці приладу;
Фр - ефективний фонд часу роботи одного верстата;
До вн - коефіцієнт виконання норм.
Кількість верстатів: [(1400 * 1,2 / 1,053) + (800 * 1,95 / 1036)] / 977,12 = 3 од.
Амортизаційні відрахування: 3 * 18360000/12 * 4 = 1147500 руб на все обладнання по підприємству.
Витрати з поточного ремонту та експлуатації обладнання, амортизації будівель і споруд, інвентарю дано в умові завдання і також включаються до загальновиробничих витрат у сумі 43285000 крб.
Загальновиробничі витрати складуть:
13712494 +1686862 +1147500 +43285000 = 59831856 руб.
Заробітна плата виробничих робітників:
Прилад F - 19623055 руб.
Прилад К - 20262710 руб.
Визначимо величину загальновиробничих витрат у відсотках:
59831856 / (19623055 +20262710) * 100 = 150%
Калькулювання собівартості і РОЗРАХУНОК ЦІНИ ВИРОБІВ
Основні матеріали.Прилад F: 0.31 * 54680 +0,2 * 38900 +0,43 * 25600 +0,17 * 78900 = 49152 руб.
З транспортно-заготівельними витратами: 49152 * 1,1 = 54067 руб.; Покупні вироби: 3 * 2560 = 7680 руб.; Витрати на покупні вироби з транспортно-заготівельними витратами: 7680 * 1,1 = 8448 руб.
Прилад K: 0,18 * 54680 +0,25 * 38900 +0,34 * 25600 +0,24 * 78900 = 47207 руб.
З транспортно-заготівельними витратами: 47207 * 1,1 = 51928 руб.; Покупні вироби: 5 * 2560 = 12800 руб.; З транспортно-заготівельними витратами: 12800 * 1,1 = 14080 руб.
Електроенергія на технологічні цілі.
Прилад F: 18,6 * 140,2 = 2608 * 1,1 * 1,2 / 1,053 = 3268,9 руб. (1,1 коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати, 1,2 трудомісткість виготовлення одиниці продукції, 1,053 коефіцієнт виконання норм).
Прилад K: 16,6 * 140,2 = 2327 * 1,1 * 1,95 / 1,036 = 4818,6 руб.
Основна заробітна плата виробничих робітників.
Прилад F: 1458 руб. - Відрядна розцінка з доплатами; 12035037/1400 = 8596 руб. - Погодинний заробіток на одиницю виробу з доплатами; тисячі чотиреста п'ятьдесят-вісім +8596 = 10054 руб. - Розцінка до калькуляції на одиницю приладу.
Прилад K: 2334 руб. - Відрядна розцінка з доплатами без нарахувань; 12668460/800 = 15835 руб. - Погодинний заробіток на одиницю з доплатами; 2334 +15835 = 18169 руб. - Розцінка до калькуляції на одиницю приладу.
Відрахування на соціальне страхування.
Прилад F: 10054 * 35% = 3519 руб.
Прилад K: 18169 * 35% = 6359 руб.
Надзвичайний податок і медичне страхування.
Прилад F: 10054 * 4,4% = 442 руб.
Прилад K: 18169 * 4,4% = 799 руб.
Теплоенергія на технологічні цілі.
Прилад F: 0,021 * 27438 = 576 * 1,1 = 634
Прилад K: 0,017 * 27438 = 466 * 1,1 = 513
Загальновиробничі витрати.
Прилад F: 10054 * 150% = 15081 руб.
Прилад K: 18169 * 150% = 27253 руб.
Загальногосподарські витрати
Прилад F: 10054 * 385% = 38708 руб.Прилад K: 18169 * 385% = 69951 руб.
Разом виробнича собівартість
Прилад F: 54067 +8448 +2369 +10054 +3519 +442 +634 +15081 +38708 = 134222 руб.Прилад K: 51928 +14080 +4819 +18169 +6359 +799 +513 +27253 +69951 = 193871 руб.
Позавиробничі витрати.
Прилад F: 134222 * 3,5% = 4698 руб.
Прилад K: 193871 * 2,5% = 4847 руб.
Всього повна собівартість
Прилад F: 134222 +4698 = 138920 руб.
Прилад K: 193871 +4847 = 198718 руб.
Прибуток.
Прилад F: 138920 * 21,5% = 29868 руб.
Прилад K: 198718 * 15% = 29808руб.
Податки.
Прилад F: (138920 +29686) * 3% = 5064 руб.
Прилад K: (198718 +29808) * 3% = 6856 руб.
Оптова ціна підприємства.
Прилад F: 138920 +29868 +5064 = 173852 руб.
Прилад K: 198718 +29808 +6868 = 235394 руб.
ПДВ.
Прилад F: 173852 * 18% = 31293 руб.
Прилад K: 235394 * 18% = 42371 руб.
Оптова ціна підприємства з ПДВ.
Прилад F: 173852 +31293 = 205145 руб.
Прилад K: 235394 +42371 = 277765 руб.
ВИСНОВОК
Таким чином, на основі проведеної роботи можна зробити висновок про те, що на сьогоднішній день роль нематеріальних активів у майні організації чи підприємства зростає. Швидкі якісні технічні зміни, поширення інформаційних технологій, ускладнення та інтеграція фінансового ринку Білорусі - все це вимагає більш детального вивчення і більш ємного, повного використання об'єктів нематеріальних активів. Тому найважливішим питанням в активізації використання нематеріальних активів на підприємствах є оцінка їх вартості, облік якої необхідний не тільки у виробничому процесі, але і при інших господарських операціях організації.
В обліку та звітності нематеріальні активи відображають за первісною та залишковою вартістю. Можна виділити три підходи до оцінки вартості нематеріальних активів:
1.доходний підхід, коли вартість об'єкта нематеріальних активів приймається на рівні поточної вартості тих переваг, які має підприємство від його використання;
2. порівняльний підхід - використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з даних про недавно зроблені угоди з аналогічними нематеріальними активами;
3. витратний підхід, коли визначається вартість відтворення. При цьому нематеріальні активи оцінюються як сума витрат на їх створення, придбання та введення в дію.
Кожен з цих методів вимагає особливого підходу до оцінки активів. Вибір відповідного способу оцінки вартості нематеріальних активів залежить від конкретних умов і ситуацій, хоча важливу роль тут грає і різновид об'єктів оцінки. Якщо одні активи при оцінці є універсальними, то такі як цільові організаційні витрати, вартість результатів НДДКР тощо можуть бути оцінені тільки на основі витратного підходу.
Список використаних джерел.
1. Муравйова Т.А. «Поняття нематеріальних активів» - «Головний Бухгалтер »№ 1, 2006 р.
2. ПОСТАНОВА МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ від 9 липня 2003 р. № 1472