План
Введення
1. Критерії оцінки інвестиційної привабливості проектів
1.1 Оцінка інвестиційної привабливості інвестиційних проектів
1.2 Оцінка інвестиційної привабливості проектів з боку основних партнерів
2. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту
2.1 Аналіз ефективності проекту
2.2 Метод чистої поточної вартості
2.3 Метод інтегральної поточної вартості
2.4 Метод внутрішньої норми рентабельності
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Основне завдання інвестування можна визначити як вкладення матеріально-грошових ресурсів у капітальне будівництво, реконструкцію або модернізацію об'єктів, призначених для виробничої діяльності за умови виконання фінансових зобов'язань.
Критерієм ефективності інвестиційного проекту для кредитного або інституційного інвестора буде віддача на вкладені ним кошти. Причому, так як мова йде про майбутнє з його невизначеністю, то дана задача має два аспекти: перший - абсолютна величина прибутковості проекту і другий - імовірність її досягнення.
У зв'язку з цим слід враховувати різницю в інтересах банку-кредитора та інституційного інвестора при вкладенні ними коштів. Банк, як правило, кредитує підприємство за ставкою відсотка, що коливається навколо рівноважного ринкового значення, відповідно перевищення доходу від реалізації проекту над тією величиною, яка забезпечує погашення сум відсотка і основного боргу за кредитом, банк не цікавить. З іншого боку, банк не бере участі в статутному капіталі підприємства і, відповідно, не може безпосередньо впливати на прийняті по здійсненню проекту рішення. Ці два чинники обумовлюють пріоритети банку при видачі коштів: основна увага приділяється надійності проекту, тобто гарантіям повернення суми основного боргу і відсотків. Навпаки, інституціонального інвестора, що має частку прибутку від реалізації проекту і бере участь у прийнятті рішень щодо його здійснення, більше цікавить ефективність проекту У даній статті ми послідовно розглянемо:
-Критерії оцінки інвестиційної привабливості проектів;
-Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту;
-Зробити висновки по темі.
1. Критерії оцінки інвестиційної привабливості проектів
1.1 Оцінка інвестиційної привабливості інвестиційних проектів
Оцінка привабливості інвестиційної пропозиції необхідна для прийняття рішення про доцільність його реалізації і залучення інвесторів. Це також потрібно для вибору найбільш ефективного шляху розвитку, як невеликих фірм, так і великих комплексів багатоцільового призначення.
Аналіз рекомендацій, запропонованих у літературі з управління фінансами та оцінки інвестиційної привабливості проектів, дозволяє сформулювати наступні вимоги до методичного забезпечення оцінки [1]:
1. Проведення оцінки ступеня збільшення добробуту (суми всіх можливих доходів) інвесторів (власників фірм, акціонерів, засновників).
2. Визначення ймовірності несприятливого результату інвестицій або ступеня ризику (неотримання очікуваного доходу, втрати витрачених ресурсів).
3. Порівняльна оцінка альтернативних варіантів використання грошових і матеріальних ресурсів.
4. Вибору шляху розвитку об'єкта.
5. Використання мінімальної кількості критеріїв оцінки, однозначних і доступних для розуміння неспеціалістами.
Для оцінки ефективності капітальних вкладень у світовій практиці найбільшого поширення набули наступні чотири критерії: чистий дисконтований дохід (ЧДД), індекс прибутковості, термін окупності, внутрішня норма прибутковості (ВІД).
Необхідно відзначити, що для визначення величин критеріїв "індекс дохідності" і "термін окупності" використовуються і потоки грошових коштів, і їхні норми дисконту, такі ж, як і для критерію "Чиста поточна вартість". Навряд чи можна очікувати будь-яких відмінностей інвестиційної привабливості проекту від цих трьох критеріїв при одних і тих самих вихідних даних. Тому в якості основних зазвичай використовуються тільки два з перерахованих критеріїв (ЧДД і ВИД).
В даний час ще немає сталих загальноприйнятих критеріїв. Так, крім "чистого дисконтованого доходу" в літературі пропонуються такі критерії, як: чистий приведений дохід, чиста поточна вартість, чиста дисконтована вартість, загальний фінансовий результат від реалізації проекту, чиста приведена вартість і т.д.
Суть критерію "чистий дисконтований дохід" полягає в порівнянні поточної вартості майбутніх надходжень від реалізації проекту з інвестиційними витратами, необхідними для його реалізації. І для врахування інвестиційних витрат, і для визначення доходів використовуються істотно різняться розрахункові схеми. У більшості опублікованих робіт при розрахунку інвестиційних витрат рекомендується враховувати весь витрачений капітал, позиковий і акціонерний. Однак у деяких випадках пропонується додатково визначати величину ЧДД тільки для акціонерного або тільки для позикового капіталу.
Деякі зарубіжні автори рекомендують виключити із суми доходів амортизаційні відрахування. У багатьох вітчизняних робіт пропонується включати не тільки накопичуються амортизаційні відрахування, але також і ліквідну вартість основних виробничих фондів.
Необхідність обліку ліквідної вартості основних виробничих фондів при визначенні критерію "чистий дисконтований дохід" обумовлюється призначенням інвестиції. У разі заміни обладнання, термін служби якого відповідає тривалості розрахункового періоду, врахування його ліквідної вартості необхідний. Якщо ж передбачуваний термін служби об'єкта перевищує розрахунковий період, то облік ліквідному вартості не потрібен, оскільки власність інвесторів (акціонерів) відповідає сумі власного капіталу, а частина ліквідної вартості може забезпечувати покриття частини зовнішніх зобов'язань або становити тільки частина власного капіталу.
Таким чином, критерій "чистий дисконтований дохід" формально може мати безліч значень залежно від прийнятого способу розрахунку (для всіх інвестиційних витрат, тільки для акціонерного капіталізації, тільки для позикового капіталу, без урахування амортизаційних відрахувань, з урахуванням амортизаційних відрахувань, з урахуванням амортизаційних відрахувань і ліквідної вартості замінного обладнання).
Розраховувати всі можливі значення критерію для кожного проекту не доцільно. При визначенні величини критерію необхідно враховувати мета інвестування та передбачувану технічну політику фірми і період експлуатації готового об'єкта.
Якщо передбачається постійне розширення виробництва за рахунок використання амортизаційних відрахувань і частини нерозподіленого прибутку, то при розрахунках випливає з доходів за період експлуатації об'єкта виключати амортизаційні відрахування і одночасно враховувати збільшення витрат капіталу за цей період.
Позитивна величина критерію "чистий дисконтований дохід", відповідає доцільності реалізації проекту (чим більше значення критерії, тим більше і інвестиційна привабливість проекту).
До основних недоліків цього критерію при порівнянні альтернативних варіантів інвестиційних проектів відносяться:
1) залежність, величини критерію від норми дисконту (при зміні норми дисконту альтернативні варіанти можуть мінятися місцями);
2) залежність, доходів від інвестиційних витрат (найбільш привабливі, як правило, більш дорогі проекти);
3) умовність одержуваної кінцевої величини критерії (вона не відповідає доходу ні акціонерів, ні кредиторів, які беруть інвестиційне рішення);
4) неможливість коректного порівняння альтернативних варіантів інвестицій за винятком окремих випадків;
5) істотна залежність величини критерію від прийнятої розрахункової схеми його визначення (використання в розрахунках різних методів може дати різні результати);
6) необ'єктивність оцінки проекту, для якого передбачається поетапне розширення виробництва за розрахунковим період.
Наприклад, необхідно оцінити два інвестиційні проекти, що відзначаються тільки тим, що в одному з них передбачається розширення виробництва за рахунок накопичуваних амортизаційних відрахувань. Очевидно, що для такого проекту величина критерію "чистий дисконтований дохід" буде менше за рахунок зменшення амортизаційного фонду, ніж у проекту, розвиток в якому не передбачається. І ця різниця буде зростати в міру збільшення темпів розвитку об'єкта, якщо збільшення доходу відбувається з деяким відставанням від інвестування грошових ресурсів.
Критерій "індекс дохідності" володіє всіма основними недоліками, перерахованими вище для критерію "чистий дисконтований дохід". Критерій''термін окупності "доповнює ці недоліки ще й неможливістю обліку грошових потоків за межею строку окупності проекту
При визначенні величини критерію "внутрішня норма прибутковості в літературі пропонується виходити з розрахункової верстати відсотка, яка при капіталізації регулярно одержуваного доходу дає суму, рівну інвестиціям і, отже, капіталовкладення є окупними.
У більшості наведених прикладах розрахунку передбачається, що інвестиційні витрати виробляються одноразово в момент початку реалізації проекту. Тому величина норми дисконту витрат капіталу приймається рівною одиниці, а перевірочний дисконт ВИД визначається для доходів від реалізації проекту. Очевидно, що чим більше величина дисконту, тим менше сьогоднішня вартість майбутніх надходжень грошових коштів.
При оцінці інвестиційної привабливості проектів до початку розрахунку відомі умови надання кредиту, в тому числі і ставка відсотка. Якщо кредит надається частинами і різні періоди після початку реалізації проекту, то підвищення ставки відсотка призведе до зниження майбутніх надходження кредиту, дисконтируемой до моменту початку реалізації проекту. А це, у свою чергу, призведе до завищення величини повірочного дисконту.
Тому для потоків позикових засобів доцільно використовувати або ставку відсотка за кредит, або норму дисконту, прийняту для проведення розрахунком. Ставка відсотка за кредит може бути пільговою, а норма дисконту, що використовується при проведенні розрахунків, повинна відповідати середній ставці відсотка за надання кредиту.
У результаті реалізації проекту за власні кошти (кошти акціонерів і засновником, у міру їх залучення) повинні бути виплачені дивіденди, в тому числі і за час будівництва об'єкта. Тому при розрахунку величини перевірочної дисконту величина ВНД повинна визначатися для всіх власних коштів, а також для всіх доходів і витрат за рахунок чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. Очевидно, чим вище величина повірочного дисконту для номінальних вихідних даних, тим більше інвестиційна привабливість проекту.
Критерій «внутрішня норма прибутковості» у разі відтоків або приток в період експлуатації досліджуваного об'єкта грошових коштів може мати безліч різних значенні. Тому розраховані значення величини ВНД не можуть використовуватися для проектів, в яких, наприклад, передбачається поетапне розширення виробництва.
Крім того, обчислена величина ВНД не відповідає ставці доходу жодного з партнерів, що беруть участь у реалізації інвестиційної пропозиції.
Визначається значення ВНД - вельми чутливо до прийнятого алгоритму розрахунку, можливі варіанти яких розглянуті для критерію "чистий дисконтований дохід".
Таким чином, аналіз критеріїв широко використовуються для оцінки інвестиційної привабливості проектів показує, що вони не відповідають висунутим вимогам, перерахованим вище.
1.2 Оцінка інвестиційної привабливості проектів з боку основних партнерів
Розглянемо питання оцінки інвестиційної привабливості проектів з боку основних партнерів, що беруть участь в його реалізації. Джерела фінансування будь-якого проекту звичайно поділяються на дві груп [2]:
1. Власний капітал - кошти, що надаються акціонерами (засновниками), які повинні бути збільшені в результаті реалізації проекту (будівництва та подальшої експлуатації).
2. Позиковий капітал - кредит (банків, держави, місцевих органів влади, інших компанії), який повинен бути погашений і встановленому контрактом порядку.
Очевидно, що інвестиційна пропозиція є привабливим, якщо дохід від реалізації проекту дозволить не тільки погасити кредитну заборгованість, але й виплатити дивіденди акціонерам. Тоді для визначення ступеня привабливості інвестиційної пропозиції, на нашу думку, необхідно розглянути складові, з яких складається збільшення добробуту акціонерів. Сумарний дохід (добробут) акціонерів визначається двома складовими: дивідендами, які сплачуються на акції та збільшенням вартості самих акцій.
Відомо, що дивіденди на прості акції виплачуються з нерозподіленого прибутку підприємства. Найчастіше величина нерозподіленого прибутку істотно змінюється по кроках періоду експлуатації.
Припустимо, що керівництво компанії прийняло рішення виплатити частину (або всю) нерозподіленого прибутку в якості дивідендів акціонерам. При цьому до початку експлуатації об'єкту велося його будівництво, акціонерний капітал залучався різними частками на декількох етапах будівництва, а дивіденди, які можуть бути виплачені акціонерам за весь розрахунковий період, повинні бути постійними.
Зміна вартості акції (якщо не враховувати можливість спекуляції ними) відбувається з двох основних причин:
-У міру погашення кредитної заборгованості відповідно збільшується частка акціонерного капіталу;
-В усіх розвинених країнах світу спостерігається відносно стабільний ріст вартості нерухомого майна.
Зміна вартості нерухомого майна може бути враховано шляхом обробки статистичних даних та підготовки прогнозу для всього розрахункового періоду.
Відношення суми власного капіталу об'єкта до суми залученого акціонерного капіталу являє собою внутрішню вартість акції. Продажна вартість акцій (для ряду великих акціонерних товариств - біржовий курс) може значно відрізнятися від внутрішньої вартості. Продажна вартість акції залежить насамперед від видів на перспективу відповідної фірми. У більшості біржових відомостей можна знайти показник, що розраховується як відношення біржового курсу до внутрішньої вартості.
На закінчення необхідно відзначити, що критерій "збільшення добробуту акціонерів" відповідає вимогам, пред'явленим до критеріїв оцінки привабливості інвестиційних пропозицій, і може використовуватися для вирішення більшого кола завдань. У порівнянні з критеріями "чистий дисконтований дохід" і "внутрішня норма прибутковості", широко використовуються в світовій практиці, пропонований критерій має такі переваги:
1. Дозволяє доступно і зрозуміло навіть для неспеціалістів з фінансового аналізу визначити привабливість для акціонерів того чи іншого рішення про ефективність використання акціонерного і власного капіталу фірми. Очевидно, що певна величина критерію ЧДД не відповідає доходу жодної зі сторін, що приймають інвестиційне рішення, а величина ВНД не характеризує відсоток доходу жодного з учасників, що реалізують інвестиційний проект, і дозволяє лише визначити прийнятну вартість надання кредиту.
2. Дозволяє однозначно вибрати і обгрунтувати найкращі варіанти розвитку акціонерної компанії. Навіть у випадку використання частини власного капіталу в період експлуатації об'єкта для розширення виробництва або створення дочірніх підприємств.
3. Враховує масштаби інвестування, що дозволяє проводити порівняльну оцінку привабливості, наприклад одного великого проекту по відношенню з кількома менш масштабними.
4. Має однозначну схему розрахунку, що дає можливість порівнювати результати аналізу інвестиційної привабливості одного проекту, виконаного різними фірмами.
5. Приріст добробуту акціонерів по кроках розрахункового періоду дозволяє оцінити динаміку розвитку фірми і компетентність ради директорів.
2. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту
2.1 Аналіз ефективності проекту
Аналіз ефективності проекту ведеться на основі двох основних підходів:
-Простих (статичних) методів:
-Методів дисконтування.
Прості (статичні) методи базуються на допущенні рівної значимості доходів і витрат за проектом, отриманих в різні проміжки часу. Основними статичними методами є:
-Розрахунок простий норми прибутку у вигляді відношення чистого прибутку по проекту за аналізований період до сумарних капітальних витрат (інвестицій);
-Розрахунок строку окупності як числа років, за який отриманий чистий прибуток за проектом плюс амортизаційні відрахування (так звана «чиста виручка») покриють вироблені капітальні витрати (інвестиції).
Статистичні методи можуть служити інструментом грубої оцінки проекту, проте їх несовершенность полягає в допущенні рівної значимості доходів і витрат, що відносяться до різних проміжків часу. Тим часом інвестор стикається з проблемою так званих «альтернативних витрат», що полягає в тому, що за період між двома моментами надходження коштів він може зробити безризикові і ліквідне вкладення більш ранніх доходів (наприклад, в державні казначейські зобов'язання) і тим самим отримати гарантований дохід від ранніх надходжень до моменту отримання пізніших надходжень. Це означає, що надходження і витрати, пов'язані з різним проміжків часу, мають для інвестора неоднакову цінність, або, висловлюючись інакше, капітал має свою тимчасову вартість (відсоток). Тому для проведення суворого аналізу інвестиційного проекту необхідно використовувати методи дисконтування (тобто приведення доходів (витрат) за проектом, що відносяться до різних проміжків часу, до одного знаменника через використання особливого коефіцієнта - дисконту, що відображає тимчасову вартість капіталу). Як дисконту можна використовувати відсоток по ліквідних безризиковим вкладенням. Іншим варіантом дисконту є так звана цільова норма прибутку, що дорівнює мінімально допустимої для потенційного інвестора річний прибутковості вкладень. Цільову норму прибутковості можна визначити в результаті безпосередніх переговорів з інвестором або вивчення специфіки галузі, в якій зайнятий інвестор. Так, для банку цільової нормою прибутку може бути відсоток по депозитах або облікова ставка відсотка, або процент за міжбанківським кредитом, але швидше за все - середня ставка відсотка по видаваних позик (в останньому випадку перевищення ефективності вкладень понад цільової норми прибутку буде характеризувати «стеля надійності» повернення кредиту банку).
Основними методами дисконтування є: метод чистої поточної вартості, метод інтегральної поточної вартості, метод внутрішньої норми рентабельності [3].
2.2 Метод чистої поточної вартості
Під «чистої поточної вартістю» розуміється різниця наведених (дисконтованих) надходжень і витрат за певний проміжок часу. Таким чином, показник чистої поточної вартості (ГТС) розраховується за певний період, при цьому максимальним розрахунковим періодом є повний інвестиційний цикл (термін повної амортизації вироблених інвестицій). Так як доходи за проектом за часом, як правило, починають надходити на більш пізніх етапах в порівнянні зі здійснюваними капітальними витратами, то чиста поточна вартість, що розраховується за більш тривалий період, зазвичай має більше позитивне значення.
Слід вказати на п'ять основних помилок, які найчастіше зустрічаються при проведенні фінансово-економічного обгрунтування проекту і, зокрема, при розрахунку показника чистої поточної вартості.
По-перше, змішання понять «фінансові потоки проекту» і «фінансові потоки фірми» при специфікації вихідних даних для розрахунку показника чистої поточної вартості. Фінансові потоки фірми в цілому і фінансові потоки, генеровані даним проектом, суть дві різні речі. Головне завдання проекту при поданні інвестору - дати останньому розуміння його чистих вигод від участі в даному проекті. Тому в надходження грошових коштів по проекту не включаються такі статті, як «Кредити» і «Розширення акціонерного капіталу», тому що ці канали грошових надходжень не є результатом здійснення проекту, а в якості можливих джерел фінансування враховуються у вигляді капітальних витрат. Таким чином, при розрахунку ефективності проекту в якості фінансових надходжень враховуються лише надходження грошових коштів за виручену продукцію (роботи, послуги), що є результатом здійснення проекту; а в якості фінансових витрат - капітальні та поточні витрати по реалізації проекту незалежно від джерел їх фінансування.
По-друге, ототожнення категорій «фінансові надходження» і «прибуток» і, відповідно, «фінансові витрати» і «витрати». Необхідно абсолютно чітко уявляти, що рух грошових коштів і утворення прибутку (збитку) за проектом можуть не збігатися за часом, хоча за весь інвестиційний цикл, як правило, «фінансові надходження» дорівнюють «доходами» за проектом, а «фінансові витрати» - понесених «витрат». Так, прибуток, зароблений в даному місяці, може «сидіти в дебіторській заборгованості» та генерувати грошові надходження тільки через кілька місяців, коли ця заборгованість буде погашена. Аналогічно, витрати на оплату праці можуть не викликати негайно витрат грошових коштів, а приведуть до утворення заборгованості з оплати праці.
По-третє, неприпустимо автоматичне перенесення західного визначення «дисконту» на російський грунт. На Заході як дисконту (як відсотка за найбільш безризиковим і абсолютно ліквідним вкладенням) найчастіше береться відсоток за державними казначейськими облігаціями з твердим доходом. У нашій країні вибір державних цінних паперів як бази для дисконту досить сумнівний, і першу чергу тому, що темпи інфляції до цих пір досить нестійкі і відповідно реальний відсоток по державних облігаціях, обчислений як різниця між номінальним відсотком і темпом інфляції, може сильно коливатися, тобто схильний до економічного ризику. До того ж, крім економічного, як показує досвід недавнього минулого, існує і політичний ризик, коли держава може просто відмовитися від зобов'язань перед своїми громадянами (що на Заході немислимо). Тому в російських умовах переважно брати як бази обчислення дисконту вкладення в яку є попит і приносить твердий стійкий дохід нерухомість (наприклад, орендну плату за квартиру) і при цьому робити невелику знижку на те, що відносно невеликий ризик все ж таки існує (тобто при розрахунку дисконту повинна проводитися коригування доходу у бік зменшення). Методологія розрахунку дисконту при цьому може бути наступна. Береться середньоринкова орендна плата за квартиру (на місяць) у доларовому вирахуванні і множиться на 12. Потім проводиться коригування за елімінування існуючого ризику, скажімо, шляхом вирахування з отриманого показника розміру річної страхової премії (рівноважне значення) зі страхування від усіх видів ризику (пожежа, повінь, урядові дії тощо) в доларовому обчисленні. Після цього отримана величина ділиться на поточну ринкову ціну квартири і виходить величина річного дисконту. Обчислений за даної методології дисконт перевищує даний показник на Заході (у Росії приблизно 7-7,5% річних, у той час як на Заході 3-4%) [4].
По-четверте, при складанні таблиці фінансових потоків термін «поточні витрати» слід розуміти не в бухгалтерському, а в економічному сенсі. Справа в тому, що російська система бухгалтерського обліку орієнтована на потреби оподаткування і, відповідно, не включає в собівартість реалізації продукції деякі статті поточних витрат (наприклад, орендну плату понад встановлену межу, витрати на відрядження понад встановлену межу та ін.) Тим не менше фінансові витрати, зумовлені даними витратами, необхідно враховувати при моделюванні фінансових потоків по проекту.
По-п'яте, для довгострокових інвестиційних програм є некоректними розрахунки, що здійснюються в рублях. У умовах не прогнозованості російського фінансового ринку доцільним видається всі показники перераховувати в тверду валюту. Особливо це відноситься до інвестицій з термінами окупності більше 5 років. За ним рублеві розрахунки взагалі навряд чи матимуть хоч якесь наближене відношення до дійсності, так як абсолютний і відносний ріст цін за такий період в нашій країні є непередбачуваним, так само як і зміна відсотка по карбованцевих внесках на ринку капіталу (якщо величина відсотка по вкладами в рублях приймається в якості бази для обчислення дисконту).
2.3 Метод інтегральної поточної вартості
Отже, чиста поточна вартість завжди розраховується за певний період. Максимальним періодом розрахунку є термін корисної служби інвестицій до повної амортизації основних засобів, створених в рамках проекту (так званий амортизаційний або інвестиційний цикл). Для інвестора буває корисно розрахувати кілька показників чистої поточної вартості для рапниє часових відрізків, так як для коротко-, середньо-і довгострокового періоду у нього можуть бути різні стратегії інвестування, засновані, зокрема, на меншій невизначеності короткострокового періоду. При цьому важливо, що реальна корисність інвестицій для інвестора на певну дату складається не тільки з накопичених з початку здійснення проекту чистих фінансових потоків, але й ліквідної вартості здійснених капітальних вкладень. Ліквідна вартість інвестицій при цьому може бути як більше, так і менше вироблених капітальних витрат і оцінюється експертним шляхом.
Слід мати на увазі, що ліквідна вартість інвестицій дисконтується (тобто приводиться до часу початку проекту). Теоретично показники інтегральної і чистої поточної вартості повинні співпасти на момент закінчення амортизаційного циклу, коли ліквідна вартість інвестицій стане рівною нулю.
2.4 Метод внутрішньої норми рентабельності
З формальної точки зору метод внутрішньої норми рентабельності (ВНР) є зворотним методом чистої поточної вартості. Суть його полягає в тому, що методом послідовного наближення визначається така величина дисконту, при якій чиста поточна вартість за даний період дорівнює нулю.
На перший погляд методи чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності можуть здатися абсолютно взаємозамінними, що забезпечують один і той самий результат. Однак це не зовсім так. Різниця між цими двома методами полягає в наступному.
Внутрішня норма рентабельності на відміну від чистої поточної вартості не ув'язана безпосередньо з критерієм максимізації добробуту фірми. Якщо необхідно відповісти на питання, інвестувати чи ні кошти в даний проект, виходячи з мінімально можливою цільової норми прибутку, то можна використовувати будь-який показник (ЧТВ або УНР). Коли ж мова йде про альтернативний рішенні, тобто Про вибір між двома і більше проектами, то ці два показники можуть вступати в протиріччя.
Величина внутрішньої норми рентабельності залежить від двох основних факторів:
-Суми номінальних («недисконтована») фінансових потоків за розрахунковий проміжок часу;
-Розподілу позитивних фінансових потоків і негативних фінансових потоків по роках за розрахунковий проміжок часу.
Зазвичай, як уже зазначалося, капітальні витрати передують по термінах надходження коштів, останні можливі тільки після моменту часткового або повного введення і лад об'єкт інвестицій. Тому різниця «наведених величин позитивних і негативних потоків менше різниці їх номінальних величин.
Очевидно, що при збільшенні дисконту величина чистої поточної вартості буде зменшуватися, тому що витрати іммобілізації коштів в капітальні витрати на першій стадії проекту будуть зростати. Так само очевидно, що темпи зменшення чистої поточної вартості при збільшенні дисконту тим більше, чим істотніше часовий розрив між позитивними і негативними фінансовими потоками.
Показник чистої поточної вартості характеризує величину маси прибутку на інвестований капітал, а показник внутрішньої норми рентабельності - величину норми прибутку на інвестований
Отже, внутрішня норма рентабельності і чиста поточна вартість при всій їх взаємозалежності характеризують різні аспекти привабливості проекту для потенційного інвестора і тому повинні обов'язково одночасно фігурувати у фінансово обгрунтуванні та бізнес-плані інвестиційного проекту.
Висновок
Таким чином, вивчивши відповідну літературу по темі, можна прийти до висновку, що використання перерахованих вище методів дозволяє отримати комплексну оцінку ефективності інвестицій, в якій кожен використовуваний показник характеризує окремий аспект фінансових результатів проекту для інвестора: метод чистої поточної вартості дозволяє оцінити масу прибутку на інвестований капітал ; метод інтегральної поточної вартості дає кількісне вираження сукупної корисності інвестицій; метод внутрішньої норми рентабельності характеризує норму прибутку на інвестований капітал.
Внутрішня єдність даних трьох методів, що дозволяє розглядати категорію «ефективності» інвестицій у декількох площинах в залежності від пріоритетів інвестора і можливих сценаріїв розвитку проекту.
У кінцевому підсумку в контексті ефективності проекту інвестора цікавлять відповіді на такі основні питання:
-Яку загальну суму грошових коштів він отримає від вкладення коштів за весь період корисної служби інвестицій, у тому числі в розрізі різних термінів реалізації проекту (показник чистої поточної вартості);
-Яку загальну суму грошових коштів він отримає від вкладення коштів, якщо з яких-небудь причин проект буде припинений на проміжній стадії і об'єкт незавершеного будівництва доведеться продавати (показник інтегральної поточної вартості);
-Яка порівняльна віддача на одиницю інвестиційних ресурсів у порівнянні з існуючими альтернативами вкладення коштів (показник внутрішньої норми рентабельності);
-Чи залишиться проект прибутковим при збільшенні ринкової процентної ставки за залученими інвестиційних ресурсів; який верхня межа цього збільшення (показник внутрішньої норми рентабельності).
Список використаної літератури
1. Віленський П. Про методологію оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів / / РЕЖ. - 2006. - № 9-10. - С. 63-73.
2. Іванов Г.І. Інвестиції: сутність, види, механізми функціонування. - Ростов-на-Дону, 2002. - С. 106.
3. Носов О. Інвестиційні проекти та оцінка їх ефективності / / Праці ФАЦ. 2002-2003 .- М.: Академія, 2004. - С.17-28.
4. Школін А. Як готовити інвестиційний проект / / Фінанси. - 2003. - № 29. - С. 37-39.
5. Щіборщ К. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту / / Аудитор. - 2000. - № 8. - С. 32-39; № 9. - С. 39-49
Введення
1. Критерії оцінки інвестиційної привабливості проектів
1.1 Оцінка інвестиційної привабливості інвестиційних проектів
1.2 Оцінка інвестиційної привабливості проектів з боку основних партнерів
2. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту
2.1 Аналіз ефективності проекту
2.2 Метод чистої поточної вартості
2.3 Метод інтегральної поточної вартості
2.4 Метод внутрішньої норми рентабельності
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Основне завдання інвестування можна визначити як вкладення матеріально-грошових ресурсів у капітальне будівництво, реконструкцію або модернізацію об'єктів, призначених для виробничої діяльності за умови виконання фінансових зобов'язань.
Критерієм ефективності інвестиційного проекту для кредитного або інституційного інвестора буде віддача на вкладені ним кошти. Причому, так як мова йде про майбутнє з його невизначеністю, то дана задача має два аспекти: перший - абсолютна величина прибутковості проекту і другий - імовірність її досягнення.
У зв'язку з цим слід враховувати різницю в інтересах банку-кредитора та інституційного інвестора при вкладенні ними коштів. Банк, як правило, кредитує підприємство за ставкою відсотка, що коливається навколо рівноважного ринкового значення, відповідно перевищення доходу від реалізації проекту над тією величиною, яка забезпечує погашення сум відсотка і основного боргу за кредитом, банк не цікавить. З іншого боку, банк не бере участі в статутному капіталі підприємства і, відповідно, не може безпосередньо впливати на прийняті по здійсненню проекту рішення. Ці два чинники обумовлюють пріоритети банку при видачі коштів: основна увага приділяється надійності проекту, тобто гарантіям повернення суми основного боргу і відсотків. Навпаки, інституціонального інвестора, що має частку прибутку від реалізації проекту і бере участь у прийнятті рішень щодо його здійснення, більше цікавить ефективність проекту У даній статті ми послідовно розглянемо:
-Критерії оцінки інвестиційної привабливості проектів;
-Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту;
-Зробити висновки по темі.
1. Критерії оцінки інвестиційної привабливості проектів
1.1 Оцінка інвестиційної привабливості інвестиційних проектів
Оцінка привабливості інвестиційної пропозиції необхідна для прийняття рішення про доцільність його реалізації і залучення інвесторів. Це також потрібно для вибору найбільш ефективного шляху розвитку, як невеликих фірм, так і великих комплексів багатоцільового призначення.
Аналіз рекомендацій, запропонованих у літературі з управління фінансами та оцінки інвестиційної привабливості проектів, дозволяє сформулювати наступні вимоги до методичного забезпечення оцінки [1]:
1. Проведення оцінки ступеня збільшення добробуту (суми всіх можливих доходів) інвесторів (власників фірм, акціонерів, засновників).
2. Визначення ймовірності несприятливого результату інвестицій або ступеня ризику (неотримання очікуваного доходу, втрати витрачених ресурсів).
3. Порівняльна оцінка альтернативних варіантів використання грошових і матеріальних ресурсів.
4. Вибору шляху розвитку об'єкта.
5. Використання мінімальної кількості критеріїв оцінки, однозначних і доступних для розуміння неспеціалістами.
Для оцінки ефективності капітальних вкладень у світовій практиці найбільшого поширення набули наступні чотири критерії: чистий дисконтований дохід (ЧДД), індекс прибутковості, термін окупності, внутрішня норма прибутковості (ВІД).
Необхідно відзначити, що для визначення величин критеріїв "індекс дохідності" і "термін окупності" використовуються і потоки грошових коштів, і їхні норми дисконту, такі ж, як і для критерію "Чиста поточна вартість". Навряд чи можна очікувати будь-яких відмінностей інвестиційної привабливості проекту від цих трьох критеріїв при одних і тих самих вихідних даних. Тому в якості основних зазвичай використовуються тільки два з перерахованих критеріїв (ЧДД і ВИД).
В даний час ще немає сталих загальноприйнятих критеріїв. Так, крім "чистого дисконтованого доходу" в літературі пропонуються такі критерії, як: чистий приведений дохід, чиста поточна вартість, чиста дисконтована вартість, загальний фінансовий результат від реалізації проекту, чиста приведена вартість і т.д.
Суть критерію "чистий дисконтований дохід" полягає в порівнянні поточної вартості майбутніх надходжень від реалізації проекту з інвестиційними витратами, необхідними для його реалізації. І для врахування інвестиційних витрат, і для визначення доходів використовуються істотно різняться розрахункові схеми. У більшості опублікованих робіт при розрахунку інвестиційних витрат рекомендується враховувати весь витрачений капітал, позиковий і акціонерний. Однак у деяких випадках пропонується додатково визначати величину ЧДД тільки для акціонерного або тільки для позикового капіталу.
Деякі зарубіжні автори рекомендують виключити із суми доходів амортизаційні відрахування. У багатьох вітчизняних робіт пропонується включати не тільки накопичуються амортизаційні відрахування, але також і ліквідну вартість основних виробничих фондів.
Необхідність обліку ліквідної вартості основних виробничих фондів при визначенні критерію "чистий дисконтований дохід" обумовлюється призначенням інвестиції. У разі заміни обладнання, термін служби якого відповідає тривалості розрахункового періоду, врахування його ліквідної вартості необхідний. Якщо ж передбачуваний термін служби об'єкта перевищує розрахунковий період, то облік ліквідному вартості не потрібен, оскільки власність інвесторів (акціонерів) відповідає сумі власного капіталу, а частина ліквідної вартості може забезпечувати покриття частини зовнішніх зобов'язань або становити тільки частина власного капіталу.
Таким чином, критерій "чистий дисконтований дохід" формально може мати безліч значень залежно від прийнятого способу розрахунку (для всіх інвестиційних витрат, тільки для акціонерного капіталізації, тільки для позикового капіталу, без урахування амортизаційних відрахувань, з урахуванням амортизаційних відрахувань, з урахуванням амортизаційних відрахувань і ліквідної вартості замінного обладнання).
Розраховувати всі можливі значення критерію для кожного проекту не доцільно. При визначенні величини критерію необхідно враховувати мета інвестування та передбачувану технічну політику фірми і період експлуатації готового об'єкта.
Якщо передбачається постійне розширення виробництва за рахунок використання амортизаційних відрахувань і частини нерозподіленого прибутку, то при розрахунках випливає з доходів за період експлуатації об'єкта виключати амортизаційні відрахування і одночасно враховувати збільшення витрат капіталу за цей період.
Позитивна величина критерію "чистий дисконтований дохід", відповідає доцільності реалізації проекту (чим більше значення критерії, тим більше і інвестиційна привабливість проекту).
До основних недоліків цього критерію при порівнянні альтернативних варіантів інвестиційних проектів відносяться:
1) залежність, величини критерію від норми дисконту (при зміні норми дисконту альтернативні варіанти можуть мінятися місцями);
2) залежність, доходів від інвестиційних витрат (найбільш привабливі, як правило, більш дорогі проекти);
3) умовність одержуваної кінцевої величини критерії (вона не відповідає доходу ні акціонерів, ні кредиторів, які беруть інвестиційне рішення);
4) неможливість коректного порівняння альтернативних варіантів інвестицій за винятком окремих випадків;
5) істотна залежність величини критерію від прийнятої розрахункової схеми його визначення (використання в розрахунках різних методів може дати різні результати);
6) необ'єктивність оцінки проекту, для якого передбачається поетапне розширення виробництва за розрахунковим період.
Наприклад, необхідно оцінити два інвестиційні проекти, що відзначаються тільки тим, що в одному з них передбачається розширення виробництва за рахунок накопичуваних амортизаційних відрахувань. Очевидно, що для такого проекту величина критерію "чистий дисконтований дохід" буде менше за рахунок зменшення амортизаційного фонду, ніж у проекту, розвиток в якому не передбачається. І ця різниця буде зростати в міру збільшення темпів розвитку об'єкта, якщо збільшення доходу відбувається з деяким відставанням від інвестування грошових ресурсів.
Критерій "індекс дохідності" володіє всіма основними недоліками, перерахованими вище для критерію "чистий дисконтований дохід". Критерій''термін окупності "доповнює ці недоліки ще й неможливістю обліку грошових потоків за межею строку окупності проекту
При визначенні величини критерію "внутрішня норма прибутковості в літературі пропонується виходити з розрахункової верстати відсотка, яка при капіталізації регулярно одержуваного доходу дає суму, рівну інвестиціям і, отже, капіталовкладення є окупними.
У більшості наведених прикладах розрахунку передбачається, що інвестиційні витрати виробляються одноразово в момент початку реалізації проекту. Тому величина норми дисконту витрат капіталу приймається рівною одиниці, а перевірочний дисконт ВИД визначається для доходів від реалізації проекту. Очевидно, що чим більше величина дисконту, тим менше сьогоднішня вартість майбутніх надходжень грошових коштів.
При оцінці інвестиційної привабливості проектів до початку розрахунку відомі умови надання кредиту, в тому числі і ставка відсотка. Якщо кредит надається частинами і різні періоди після початку реалізації проекту, то підвищення ставки відсотка призведе до зниження майбутніх надходження кредиту, дисконтируемой до моменту початку реалізації проекту. А це, у свою чергу, призведе до завищення величини повірочного дисконту.
Тому для потоків позикових засобів доцільно використовувати або ставку відсотка за кредит, або норму дисконту, прийняту для проведення розрахунком. Ставка відсотка за кредит може бути пільговою, а норма дисконту, що використовується при проведенні розрахунків, повинна відповідати середній ставці відсотка за надання кредиту.
У результаті реалізації проекту за власні кошти (кошти акціонерів і засновником, у міру їх залучення) повинні бути виплачені дивіденди, в тому числі і за час будівництва об'єкта. Тому при розрахунку величини перевірочної дисконту величина ВНД повинна визначатися для всіх власних коштів, а також для всіх доходів і витрат за рахунок чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. Очевидно, чим вище величина повірочного дисконту для номінальних вихідних даних, тим більше інвестиційна привабливість проекту.
Критерій «внутрішня норма прибутковості» у разі відтоків або приток в період експлуатації досліджуваного об'єкта грошових коштів може мати безліч різних значенні. Тому розраховані значення величини ВНД не можуть використовуватися для проектів, в яких, наприклад, передбачається поетапне розширення виробництва.
Крім того, обчислена величина ВНД не відповідає ставці доходу жодного з партнерів, що беруть участь у реалізації інвестиційної пропозиції.
Визначається значення ВНД - вельми чутливо до прийнятого алгоритму розрахунку, можливі варіанти яких розглянуті для критерію "чистий дисконтований дохід".
Таким чином, аналіз критеріїв широко використовуються для оцінки інвестиційної привабливості проектів показує, що вони не відповідають висунутим вимогам, перерахованим вище.
1.2 Оцінка інвестиційної привабливості проектів з боку основних партнерів
Розглянемо питання оцінки інвестиційної привабливості проектів з боку основних партнерів, що беруть участь в його реалізації. Джерела фінансування будь-якого проекту звичайно поділяються на дві груп [2]:
1. Власний капітал - кошти, що надаються акціонерами (засновниками), які повинні бути збільшені в результаті реалізації проекту (будівництва та подальшої експлуатації).
2. Позиковий капітал - кредит (банків, держави, місцевих органів влади, інших компанії), який повинен бути погашений і встановленому контрактом порядку.
Очевидно, що інвестиційна пропозиція є привабливим, якщо дохід від реалізації проекту дозволить не тільки погасити кредитну заборгованість, але й виплатити дивіденди акціонерам. Тоді для визначення ступеня привабливості інвестиційної пропозиції, на нашу думку, необхідно розглянути складові, з яких складається збільшення добробуту акціонерів. Сумарний дохід (добробут) акціонерів визначається двома складовими: дивідендами, які сплачуються на акції та збільшенням вартості самих акцій.
Відомо, що дивіденди на прості акції виплачуються з нерозподіленого прибутку підприємства. Найчастіше величина нерозподіленого прибутку істотно змінюється по кроках періоду експлуатації.
Припустимо, що керівництво компанії прийняло рішення виплатити частину (або всю) нерозподіленого прибутку в якості дивідендів акціонерам. При цьому до початку експлуатації об'єкту велося його будівництво, акціонерний капітал залучався різними частками на декількох етапах будівництва, а дивіденди, які можуть бути виплачені акціонерам за весь розрахунковий період, повинні бути постійними.
Зміна вартості акції (якщо не враховувати можливість спекуляції ними) відбувається з двох основних причин:
-У міру погашення кредитної заборгованості відповідно збільшується частка акціонерного капіталу;
-В усіх розвинених країнах світу спостерігається відносно стабільний ріст вартості нерухомого майна.
Зміна вартості нерухомого майна може бути враховано шляхом обробки статистичних даних та підготовки прогнозу для всього розрахункового періоду.
Відношення суми власного капіталу об'єкта до суми залученого акціонерного капіталу являє собою внутрішню вартість акції. Продажна вартість акцій (для ряду великих акціонерних товариств - біржовий курс) може значно відрізнятися від внутрішньої вартості. Продажна вартість акції залежить насамперед від видів на перспективу відповідної фірми. У більшості біржових відомостей можна знайти показник, що розраховується як відношення біржового курсу до внутрішньої вартості.
На закінчення необхідно відзначити, що критерій "збільшення добробуту акціонерів" відповідає вимогам, пред'явленим до критеріїв оцінки привабливості інвестиційних пропозицій, і може використовуватися для вирішення більшого кола завдань. У порівнянні з критеріями "чистий дисконтований дохід" і "внутрішня норма прибутковості", широко використовуються в світовій практиці, пропонований критерій має такі переваги:
1. Дозволяє доступно і зрозуміло навіть для неспеціалістів з фінансового аналізу визначити привабливість для акціонерів того чи іншого рішення про ефективність використання акціонерного і власного капіталу фірми. Очевидно, що певна величина критерію ЧДД не відповідає доходу жодної зі сторін, що приймають інвестиційне рішення, а величина ВНД не характеризує відсоток доходу жодного з учасників, що реалізують інвестиційний проект, і дозволяє лише визначити прийнятну вартість надання кредиту.
2. Дозволяє однозначно вибрати і обгрунтувати найкращі варіанти розвитку акціонерної компанії. Навіть у випадку використання частини власного капіталу в період експлуатації об'єкта для розширення виробництва або створення дочірніх підприємств.
3. Враховує масштаби інвестування, що дозволяє проводити порівняльну оцінку привабливості, наприклад одного великого проекту по відношенню з кількома менш масштабними.
4. Має однозначну схему розрахунку, що дає можливість порівнювати результати аналізу інвестиційної привабливості одного проекту, виконаного різними фірмами.
5. Приріст добробуту акціонерів по кроках розрахункового періоду дозволяє оцінити динаміку розвитку фірми і компетентність ради директорів.
2. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту
2.1 Аналіз ефективності проекту
Аналіз ефективності проекту ведеться на основі двох основних підходів:
-Простих (статичних) методів:
-Методів дисконтування.
Прості (статичні) методи базуються на допущенні рівної значимості доходів і витрат за проектом, отриманих в різні проміжки часу. Основними статичними методами є:
-Розрахунок простий норми прибутку у вигляді відношення чистого прибутку по проекту за аналізований період до сумарних капітальних витрат (інвестицій);
-Розрахунок строку окупності як числа років, за який отриманий чистий прибуток за проектом плюс амортизаційні відрахування (так звана «чиста виручка») покриють вироблені капітальні витрати (інвестиції).
Статистичні методи можуть служити інструментом грубої оцінки проекту, проте їх несовершенность полягає в допущенні рівної значимості доходів і витрат, що відносяться до різних проміжків часу. Тим часом інвестор стикається з проблемою так званих «альтернативних витрат», що полягає в тому, що за період між двома моментами надходження коштів він може зробити безризикові і ліквідне вкладення більш ранніх доходів (наприклад, в державні казначейські зобов'язання) і тим самим отримати гарантований дохід від ранніх надходжень до моменту отримання пізніших надходжень. Це означає, що надходження і витрати, пов'язані з різним проміжків часу, мають для інвестора неоднакову цінність, або, висловлюючись інакше, капітал має свою тимчасову вартість (відсоток). Тому для проведення суворого аналізу інвестиційного проекту необхідно використовувати методи дисконтування (тобто приведення доходів (витрат) за проектом, що відносяться до різних проміжків часу, до одного знаменника через використання особливого коефіцієнта - дисконту, що відображає тимчасову вартість капіталу). Як дисконту можна використовувати відсоток по ліквідних безризиковим вкладенням. Іншим варіантом дисконту є так звана цільова норма прибутку, що дорівнює мінімально допустимої для потенційного інвестора річний прибутковості вкладень. Цільову норму прибутковості можна визначити в результаті безпосередніх переговорів з інвестором або вивчення специфіки галузі, в якій зайнятий інвестор. Так, для банку цільової нормою прибутку може бути відсоток по депозитах або облікова ставка відсотка, або процент за міжбанківським кредитом, але швидше за все - середня ставка відсотка по видаваних позик (в останньому випадку перевищення ефективності вкладень понад цільової норми прибутку буде характеризувати «стеля надійності» повернення кредиту банку).
Основними методами дисконтування є: метод чистої поточної вартості, метод інтегральної поточної вартості, метод внутрішньої норми рентабельності [3].
2.2 Метод чистої поточної вартості
Під «чистої поточної вартістю» розуміється різниця наведених (дисконтованих) надходжень і витрат за певний проміжок часу. Таким чином, показник чистої поточної вартості (ГТС) розраховується за певний період, при цьому максимальним розрахунковим періодом є повний інвестиційний цикл (термін повної амортизації вироблених інвестицій). Так як доходи за проектом за часом, як правило, починають надходити на більш пізніх етапах в порівнянні зі здійснюваними капітальними витратами, то чиста поточна вартість, що розраховується за більш тривалий період, зазвичай має більше позитивне значення.
Слід вказати на п'ять основних помилок, які найчастіше зустрічаються при проведенні фінансово-економічного обгрунтування проекту і, зокрема, при розрахунку показника чистої поточної вартості.
По-перше, змішання понять «фінансові потоки проекту» і «фінансові потоки фірми» при специфікації вихідних даних для розрахунку показника чистої поточної вартості. Фінансові потоки фірми в цілому і фінансові потоки, генеровані даним проектом, суть дві різні речі. Головне завдання проекту при поданні інвестору - дати останньому розуміння його чистих вигод від участі в даному проекті. Тому в надходження грошових коштів по проекту не включаються такі статті, як «Кредити» і «Розширення акціонерного капіталу», тому що ці канали грошових надходжень не є результатом здійснення проекту, а в якості можливих джерел фінансування враховуються у вигляді капітальних витрат. Таким чином, при розрахунку ефективності проекту в якості фінансових надходжень враховуються лише надходження грошових коштів за виручену продукцію (роботи, послуги), що є результатом здійснення проекту; а в якості фінансових витрат - капітальні та поточні витрати по реалізації проекту незалежно від джерел їх фінансування.
По-друге, ототожнення категорій «фінансові надходження» і «прибуток» і, відповідно, «фінансові витрати» і «витрати». Необхідно абсолютно чітко уявляти, що рух грошових коштів і утворення прибутку (збитку) за проектом можуть не збігатися за часом, хоча за весь інвестиційний цикл, як правило, «фінансові надходження» дорівнюють «доходами» за проектом, а «фінансові витрати» - понесених «витрат». Так, прибуток, зароблений в даному місяці, може «сидіти в дебіторській заборгованості» та генерувати грошові надходження тільки через кілька місяців, коли ця заборгованість буде погашена. Аналогічно, витрати на оплату праці можуть не викликати негайно витрат грошових коштів, а приведуть до утворення заборгованості з оплати праці.
По-третє, неприпустимо автоматичне перенесення західного визначення «дисконту» на російський грунт. На Заході як дисконту (як відсотка за найбільш безризиковим і абсолютно ліквідним вкладенням) найчастіше береться відсоток за державними казначейськими облігаціями з твердим доходом. У нашій країні вибір державних цінних паперів як бази для дисконту досить сумнівний, і першу чергу тому, що темпи інфляції до цих пір досить нестійкі і відповідно реальний відсоток по державних облігаціях, обчислений як різниця між номінальним відсотком і темпом інфляції, може сильно коливатися, тобто схильний до економічного ризику. До того ж, крім економічного, як показує досвід недавнього минулого, існує і політичний ризик, коли держава може просто відмовитися від зобов'язань перед своїми громадянами (що на Заході немислимо). Тому в російських умовах переважно брати як бази обчислення дисконту вкладення в яку є попит і приносить твердий стійкий дохід нерухомість (наприклад, орендну плату за квартиру) і при цьому робити невелику знижку на те, що відносно невеликий ризик все ж таки існує (тобто при розрахунку дисконту повинна проводитися коригування доходу у бік зменшення). Методологія розрахунку дисконту при цьому може бути наступна. Береться середньоринкова орендна плата за квартиру (на місяць) у доларовому вирахуванні і множиться на 12. Потім проводиться коригування за елімінування існуючого ризику, скажімо, шляхом вирахування з отриманого показника розміру річної страхової премії (рівноважне значення) зі страхування від усіх видів ризику (пожежа, повінь, урядові дії тощо) в доларовому обчисленні. Після цього отримана величина ділиться на поточну ринкову ціну квартири і виходить величина річного дисконту. Обчислений за даної методології дисконт перевищує даний показник на Заході (у Росії приблизно 7-7,5% річних, у той час як на Заході 3-4%) [4].
По-четверте, при складанні таблиці фінансових потоків термін «поточні витрати» слід розуміти не в бухгалтерському, а в економічному сенсі. Справа в тому, що російська система бухгалтерського обліку орієнтована на потреби оподаткування і, відповідно, не включає в собівартість реалізації продукції деякі статті поточних витрат (наприклад, орендну плату понад встановлену межу, витрати на відрядження понад встановлену межу та ін.) Тим не менше фінансові витрати, зумовлені даними витратами, необхідно враховувати при моделюванні фінансових потоків по проекту.
По-п'яте, для довгострокових інвестиційних програм є некоректними розрахунки, що здійснюються в рублях. У умовах не прогнозованості російського фінансового ринку доцільним видається всі показники перераховувати в тверду валюту. Особливо це відноситься до інвестицій з термінами окупності більше 5 років. За ним рублеві розрахунки взагалі навряд чи матимуть хоч якесь наближене відношення до дійсності, так як абсолютний і відносний ріст цін за такий період в нашій країні є непередбачуваним, так само як і зміна відсотка по карбованцевих внесках на ринку капіталу (якщо величина відсотка по вкладами в рублях приймається в якості бази для обчислення дисконту).
2.3 Метод інтегральної поточної вартості
Отже, чиста поточна вартість завжди розраховується за певний період. Максимальним періодом розрахунку є термін корисної служби інвестицій до повної амортизації основних засобів, створених в рамках проекту (так званий амортизаційний або інвестиційний цикл). Для інвестора буває корисно розрахувати кілька показників чистої поточної вартості для рапниє часових відрізків, так як для коротко-, середньо-і довгострокового періоду у нього можуть бути різні стратегії інвестування, засновані, зокрема, на меншій невизначеності короткострокового періоду. При цьому важливо, що реальна корисність інвестицій для інвестора на певну дату складається не тільки з накопичених з початку здійснення проекту чистих фінансових потоків, але й ліквідної вартості здійснених капітальних вкладень. Ліквідна вартість інвестицій при цьому може бути як більше, так і менше вироблених капітальних витрат і оцінюється експертним шляхом.
Слід мати на увазі, що ліквідна вартість інвестицій дисконтується (тобто приводиться до часу початку проекту). Теоретично показники інтегральної і чистої поточної вартості повинні співпасти на момент закінчення амортизаційного циклу, коли ліквідна вартість інвестицій стане рівною нулю.
2.4 Метод внутрішньої норми рентабельності
З формальної точки зору метод внутрішньої норми рентабельності (ВНР) є зворотним методом чистої поточної вартості. Суть його полягає в тому, що методом послідовного наближення визначається така величина дисконту, при якій чиста поточна вартість за даний період дорівнює нулю.
На перший погляд методи чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності можуть здатися абсолютно взаємозамінними, що забезпечують один і той самий результат. Однак це не зовсім так. Різниця між цими двома методами полягає в наступному.
Внутрішня норма рентабельності на відміну від чистої поточної вартості не ув'язана безпосередньо з критерієм максимізації добробуту фірми. Якщо необхідно відповісти на питання, інвестувати чи ні кошти в даний проект, виходячи з мінімально можливою цільової норми прибутку, то можна використовувати будь-який показник (ЧТВ або УНР). Коли ж мова йде про альтернативний рішенні, тобто Про вибір між двома і більше проектами, то ці два показники можуть вступати в протиріччя.
Величина внутрішньої норми рентабельності залежить від двох основних факторів:
-Суми номінальних («недисконтована») фінансових потоків за розрахунковий проміжок часу;
-Розподілу позитивних фінансових потоків і негативних фінансових потоків по роках за розрахунковий проміжок часу.
Зазвичай, як уже зазначалося, капітальні витрати передують по термінах надходження коштів, останні можливі тільки після моменту часткового або повного введення і лад об'єкт інвестицій. Тому різниця «наведених величин позитивних і негативних потоків менше різниці їх номінальних величин.
Очевидно, що при збільшенні дисконту величина чистої поточної вартості буде зменшуватися, тому що витрати іммобілізації коштів в капітальні витрати на першій стадії проекту будуть зростати. Так само очевидно, що темпи зменшення чистої поточної вартості при збільшенні дисконту тим більше, чим істотніше часовий розрив між позитивними і негативними фінансовими потоками.
Показник чистої поточної вартості характеризує величину маси прибутку на інвестований капітал, а показник внутрішньої норми рентабельності - величину норми прибутку на інвестований
Отже, внутрішня норма рентабельності і чиста поточна вартість при всій їх взаємозалежності характеризують різні аспекти привабливості проекту для потенційного інвестора і тому повинні обов'язково одночасно фігурувати у фінансово обгрунтуванні та бізнес-плані інвестиційного проекту.
Висновок
Таким чином, вивчивши відповідну літературу по темі, можна прийти до висновку, що використання перерахованих вище методів дозволяє отримати комплексну оцінку ефективності інвестицій, в якій кожен використовуваний показник характеризує окремий аспект фінансових результатів проекту для інвестора: метод чистої поточної вартості дозволяє оцінити масу прибутку на інвестований капітал ; метод інтегральної поточної вартості дає кількісне вираження сукупної корисності інвестицій; метод внутрішньої норми рентабельності характеризує норму прибутку на інвестований капітал.
Внутрішня єдність даних трьох методів, що дозволяє розглядати категорію «ефективності» інвестицій у декількох площинах в залежності від пріоритетів інвестора і можливих сценаріїв розвитку проекту.
У кінцевому підсумку в контексті ефективності проекту інвестора цікавлять відповіді на такі основні питання:
-Яку загальну суму грошових коштів він отримає від вкладення коштів за весь період корисної служби інвестицій, у тому числі в розрізі різних термінів реалізації проекту (показник чистої поточної вартості);
-Яку загальну суму грошових коштів він отримає від вкладення коштів, якщо з яких-небудь причин проект буде припинений на проміжній стадії і об'єкт незавершеного будівництва доведеться продавати (показник інтегральної поточної вартості);
-Яка порівняльна віддача на одиницю інвестиційних ресурсів у порівнянні з існуючими альтернативами вкладення коштів (показник внутрішньої норми рентабельності);
-Чи залишиться проект прибутковим при збільшенні ринкової процентної ставки за залученими інвестиційних ресурсів; який верхня межа цього збільшення (показник внутрішньої норми рентабельності).
Список використаної літератури
1. Віленський П. Про методологію оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів / / РЕЖ. - 2006. - № 9-10. - С. 63-73.
2. Іванов Г.І. Інвестиції: сутність, види, механізми функціонування. - Ростов-на-Дону, 2002. - С. 106.
3. Носов О. Інвестиційні проекти та оцінка їх ефективності / / Праці ФАЦ. 2002-2003 .- М.: Академія, 2004. - С.17-28.
4. Школін А. Як готовити інвестиційний проект / / Фінанси. - 2003. - № 29. - С. 37-39.
5. Щіборщ К. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту / / Аудитор. - 2000. - № 8. - С. 32-39; № 9. - С. 39-49
[1] Щіборщ К. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту / / Аудитор. - 2000. - № 8. - С. 32-39; № 9. - С. 39-49
[2] Носов О. Інвестиційні проекти та оцінка їх ефективності / / Праці ФАЦ. 2002-2003 .- М.: Академія, 2004. - С.17-28.
[3] Іванов Г.І. Інвестиції: сутність, види, механізми функціонування. - Ростов-на-Дону, 2002. - С. 106.
[4] Віленський П. Про методологію оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів / / РЕЖ. - 2006. - № 9-10. - С. 63-73.