ЗМІСТ
ЗМІСТ1. Розкрийте ознаки і правила кваліфікації залучення неповнолітнього у вчинення злочину
2. Проаналізуйте зміст принципу гуманізму в світлі забезпечення кримінально-правової охорони прав і свобод людини
Список використаних джерел
1. Розкрийте ОЗНАКИ І ПРАВИЛА КВАЛІФІКАЦІЇ втягнення неповнолітнього у вчинення ЗЛОЧИНИ
Під неповнолітніми в КК Республіки Білорусь розуміється особа, яка на день вчинення злочину або на день винесення вироку не досягла віку 18 років (п. 8 ст. 4). Неповнолітній у зв'язку з її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування. Охорона особистості неповнолітніх є важливим завданням держави, яка забезпечується продуманою соціальною політикою. Важливим засобом реалізації такої політики є кримінальний закон, покликаний адекватно реагувати на найбільш грубі випадки порушення прав та інтересів неповнолітніх, попереджати поширення негативних явищ серед підлітків.КК Республіки Білорусь містить гол. 21, що об'єднує норми, покликані захистити правильне моральне і фізичне розвитку неповнолітніх. Втягнення неповнолітніх у вчинення злочинів (ст. 172 КК Республіки Білорусь). Це злочин є одним з найбільш поширених посягань даної групи.
Втягнення неповнолітніх дорослими особами у вчинення злочину становить підвищену небезпеку для суспільства не тільки тому, що розширює коло правопорушників, але й тому, що такі дії мають розбещуючої вплив на психіку неповнолітніх, порушують їх нормальне духовно - моральний розвиток, прищеплюють їм спотворені ціннісні орієнтації. Дорослим злочинцям буває вигідно залучати в якості безпосередніх виконавців неповнолітніх, так як вони несуть легшу відповідальність порівняно з дорослим. Посилаючи на вчинення злочину неповнолітніх, дорослі сподіваються залишитися поза полем зору правоохоронних органів. З об'єктивної сторони втягнення неповнолітнього у злочин може здійснюватися різними способами:
- Обіцянкою грошей, подарунків, розваг тощо;
- Обманом, тобто коли неповнолітній, виконуючи прохання дорослого, не усвідомлює, що вчиняє злочин, будучи введений в оману;
- Погрозами завдати матеріальної шкоди, зганьбити в очах однолітків та товаришів, виключити із середовища повсякденного спілкування (неформальної групи) і т.д.
Іншими способами залучення неповнолітнього в злочин можуть бути дії, спрямовані на збудження неприязні або заздрості до певних осіб, розпалювання корисливих прагнень і спраги наживи.
Закінченим злочин є з моменту відміни неповнолітнього до скоєння злочину незалежно від того, здійснив він яке-небудь злочин. Якщо під впливом дії дорослого у неповнолітнього виник умисел на вчинення злочину, залучення відбулося [3, п. 18 «б»]. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку. Нерідко особи, що залучають неповнолітніх до вчинення злочину, є рецидивістами. Дії таких осіб особливо небезпечні, оскільки, як правило, вони намагаються створювати злочинні групи.
З суб'єктивної сторони злочин скоюється з прямим умислом, тобто винний повинен усвідомлювати, що залучає до вчинення злочину неповнолітнього, і бажати цього. Якщо дорослий не знав про неповноліття утягненого у вчинення злочину особи, він не може притягуватися до відповідальності за ст. 172 КК [14, с. 131].
У випадках залучення до вчинення злочину неповнолітнього, не несе кримінальної відповідальності через недосягнення 14 або 16 років, винуватець має нести відповідальність за готування до злочину, у вчинення якого залучається малолітній, а при здійсненні останнім злочину - за цей злочин як виконавець.
При підбурюванні неповнолітнього до скоєння злочину доросле особа повинна притягуватися до відповідальності і за ст. 172 КК, і за співучасть у вчиненні конкретного злочину.
Кваліфікуючою ознакою, що свідчить про велику суспільної небезпеки, є вчинення даного злочину батьком, педагогом або особою, на яку законом покладено обов'язки з виховання неповнолітнього. У цьому випадку замість виховання неповнолітнього в дусі дотримання моральних засад суспільства та законослухняності особа, яка є авторитетом для неповнолітнього, залучає його до вчинення злочину, тобто грубо порушує обов'язок щодо належного виховання неповнолітнього, покладену на цього дорослого законом. Втягнення неповнолітнього у злочинну групу або у вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбачений ч. 3 ст. 172 КК, оцінюється як кваліфікується обставина особливо високого ступеня небезпеки. Неповнолітній може залучатися як у вже створену злочинну групу, так і в створювану угруповання. Така група може складатися з неповнолітніх, але керуватися дорослим, який залучав до неї неповнолітніх. Втягнення неповнолітнього у антигромадську поведінку (ст. 173 КК Республіки Білорусь). Антигромадськими діями закон визнає вживання спиртних напоїв або одурманюючих речовин, а також заняття проституцією, бродяжництвом або жебрацтвом. Вживання спиртних напоїв або одурманюючих речовин в ранньому віці завдає істотної шкоди фізичному та психічному розвитку неповнолітніх, нерідко призводить до захворювання на хронічний алкоголізм.
Заняття проституцією не тільки шкідливо для фізичного розвитку підлітків, але надає руйнівний вплив на духовне формування особистості. Бродяжництво та жебракування також порушують нормальний розвиток і формування особистості неповнолітнього, перешкоджають навчанні, розвивають паразитичні нахили. Залучення неповнолітнього до систематичного вживання спиртних напоїв або одурманюючих речовин передбачає схиляння неповнолітнього до вживання таких напоїв чи речовин не менше трьох разів протягом нетривалого часу, наприклад раз на місяць. Залучення може виражатися в домовленостях, частування, обіцянку будь-яких вигод. Залучення до заняття проституцією, бродяжництвом або жебрацтвом може виражатися в обіцянці матеріальних вигод, погрози позбавити матеріальної підтримки або вигнати з дому, проханнях і домовленостях з використанням особистого авторитету у неповнолітнього і тому подібних діях. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку. З суб'єктивної сторони злочин скоюється з прямим умислом. Особа усвідомлює, що втягує неповнолітнього у вчинення антигромадських дій, і бажає цього. Мотиви злочину можуть бути різними: користь, особистий інтерес, прагнення підняти свій авторитет в очах неповнолітніх. Для кваліфікації злочину мотиви значення не мають, але можуть враховуватися при визначенні міри покарання [13, с. 133].
Якщо розглянуті дії вчинені батьком, педагогом або іншою особою, на яку законом покладено обов'язки з виховання неповнолітнього, наприклад опікуном, спортивним тренером, наставником на виробництві, злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 173, яка передбачає більш суворе покарання.
2. Проаналізуйте зміст ПРИНЦИПУ ГУМАНІЗМУ У СВІТЛІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Кримінально-правова охорона ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ.
Принцип гуманізму перш за все означає, що кримінальне законодавство Республіки Білорусь забезпечує безпеку людини. Гуманізм як етична категорія є повага людської особистості в будь-яких умов та обставин, тобто людинолюбство турбота про благополуччя людини. Виходячи з цього, принцип гуманізму у кримінальному праві поряд з положенням ч. 7 ст. 3 КК Республіки Білорусь включає вимогу мінімізації кримінально-правових заходів, що здійснюються для забезпечення захисту інтересів особи, суспільства і держави від злочинних посягань. Іншими словами, гуманізм вимагає не розширення сфери кримінально-правової репресії як засобу боротьби зі злочинністю, а обережного, стриманого виконання заходів кримінального покарання зв'язку з цим. Принцип гуманізму в КК має дві сторони: забезпечення безпеки членів суспільства від злочинних посягань та забезпечення прав особи, яка вчинила злочин. По-перше, встановлення кримінальної відповідальності, в окремих випадках досить суворою, повинно мати стримуючий вплив на злочинних членів суспільства, попереджати вчинення злочинів, забезпечуючи таким чином захист суспільства і прав окремої людини. По-друге, до осіб, що переступили закон і підданим кримінальної відповідальності, не повинні застосовуватися тортури та інші дії, спеціально заподіюють фізичні страждання, що відповідає положенням Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1949 році [12, с. 56]. Принцип гуманізму виражений і в таких інститутах, як умовне засудження і умовно - дострокове звільнення. Можливість пом'якшення покарання в міру виправлення засудженого і можливість повного дострокового звільнення в разі його виправлення є проявом і гуманності, і справедливість, про що свідчить і інститут помилування. Принцип гуманізму та принцип справедливості нерозривно пов'язані. Кримінальне покарання має бути і гуманним, і справедливим. КК закріплюється гуманність покарання злочинця, та застосування до нього інших заходів кримінально-правового характеру. Ця сторона гуманізму проявляється в запереченні жорстоких, болісних і ганьблять людську гідність покарань. Тому суворі заходи покарання, які застосовуються до небезпечних злочинців (наприклад, тривалі терміни позбавлення волі), поєднуються як із застосуванням покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, так і з розвитком інституту умовного засудження, інститутів звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, що застосовуються до осіб , які вчинили менш небезпечні злочини. Принцип гуманізму передбачає також встановлення у кримінальному праві і застосування мінімуму примусових заходів, необхідних для захисту особи, суспільства і держави від злочинних посягань та попередження злочинів.Принцип гуманізму знаходить відображення і в положеннях про зворотну силу кримінального закону. Зворотна дія кримінального закону є винятком з правила, за яким застосовується закон часу вчинення злочину і яка містить можливість застосування нового закону до діянь, учинених до його видання або набрання ним чинності. При цьому рішення приймається на користь правопорушника. Такий порядок застосування нових законів прийнятий усіма цивілізованими державами і закріплений у ст. 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права
Таким чином, застосування нового кримінального закону має бути найбільш сприятливим для засудженого. Саме в цьому полягає сенс зворотної сили кримінального закону. У разі вчинення триваючих злочинів, тобто коли злочинне стан триває безперервно, наприклад дезертирство або незаконне зберігання зброї, при зміні кримінального закону застосовується новий закон, оскільки злочинне діяння триває і після вступу цього закону в силу. Так само має вирішуватися питання і при здійсненні продовжуваних злочинів, коли злочинне діяння, спрямоване до однієї мети і посягає на один об'єкт, складається з ряду окремих тотожних актів. Якщо після вступу нового закону в силу був здійснений хоча б один акт продовжуємозлочину, то застосовується новий закон. Сутність принципу гуманізму полягає у визнанні цінності людини (проте не тільки злочинця, але і в першу чергу того, хто постраждав від нього). Зокрема, він виражається в тому, що кримінальна міра, що тягне істотне обмеження правового статусу засудженого, переслідує єдину мету - захистити інтереси інших, правослухняної громадян, від злочинних посягань. З метою позитивного впливу на винного до нього повинна застосовуватися мінімально необхідний захід кримінального покарання. З цих позицій слід визнати цілком гуманним положення, згідно з яким не тягне кримінальної відповідальності діяння, яке хоча формально і містить в собі ознаки складу злочину, але по своїй малозначність не є суспільно небезпечним.
Таким чином, з вищесказаного можна зробити висновок, що принцип гуманізму означає:
- Закон забезпечує безпеку особистості, в тому числі й особи, яка вчинила злочин, а покарання не може мати за мету заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності.
Принцип гуманізму, будучи кримінально-правовим вираженням етичної категорії, виходить з визнання цінності людини як особистості, поваги її гідності, прагнення до блага людини як мети суспільного прогресу. Кримінально-правовий зміст цього принципу специфічно і передбачає його конкретизацію в двох взаємопов'язаних і взаємообумовлених аспектах.
По-перше, прояв гуманізму у ставленні до людини як найважливішого об'єкту кримінально-правової охорони особистості.
По-друге, специфічний прояв гуманізму по відношенню до злочинця.
Список використаних джерел
1. Конституція Республіки Білорусь (ред. від 17.11.2004г.) / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. -1999 .- № 1.2. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь: Кодекс Республіки Білорусь від 09.07.1999г. № 275-3 (ред. від 08.07.2008 р.) / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. -2008. - № 170, 2 / 1464.
3. Про судову практику у справах злочинах неповнолітніх: постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28.06.2002 р. № 3 (зі зм. І доп. Від 28.09. № 9) / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2006. № 167, 6 / 494.
4. Про судову практику у справах вбивстві: постанову Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 17.12.2002 р. № 9 / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2002. - №
5. Дьяченко А.П. Кримінально-правова охорона громадян у сфері сексуальних відносин. - М.: Изд. група ІНОФРА · М - Норма. 1995. - 243 с.
6. Кримiнальнае права Беларусi (закон, злачинства, адказнасць): Вучеб. дапам. / Пад Ред. О.У. Баркова. - Мн.: Амалфея. 1997. - 466 с.
7. Конопелько, С.П. Кримінальне право. Особлива частина: Навчальний метод. Комплекс для студентів. - Новополоцьк: ПГУ, 2008. - 332 с.
8. Неповнолітні в Республіці Білорусь: Основи правового становища, правового захисту і відповідальності: Наук.-практ. коммент. до законодавства та іншим нормат. актам про неповнолітніх / За заг. ред. І.О. Грунтова. Мн.: - Книжковий Дім. 1999. 589 с.
9. Прімаченок А.А. Кримінальне право Республіки Білорусь. Загальна частина / А.А. Прімаченок. - 2-е вид., Доп. - Мн.: Молодіжне. 2006. - 80 с.
10. Прімаченок А.А. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина / А.А. Прімаченок. - 2-е вид., Доп. - Мн.: Молодіжне. 2006. - 136 с.
11. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник / під. ред. Н.І. Вєтрова. - М.: Новий МАУП, КноРус. 1997. - 592 с.
12. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для виклик / відп. ред. І.Я. Козаченко та З.А. Незнамова. - М.: Изд. група ІНОФРА · М - Норма. 1997. - 516 с.
13. Кримінальне право Республіки Білорусь. Особлива частина / За заг. ред. А.І. Лукашова. Мн.: Тесей. 2001. - 808 с.
14. Кримінальне право. Загальна та Особлива частина: Учеб. Для вузів / За заг. Ред. Д.ю.н. М.П. Журавльова та к.ю.н. С.І. Нікуліна. - 2-е вид., Перераб. І під. - М.: Норма, 2007. - 816 с.