Особливості фінансів невиробничої сфери Республіки Білорусь

Особливості фінансів невиробничої сфери Республіки Білорусь

Розмежування галузей економіки на матеріальну і невиробничу сфери виходить з класичних визначень матеріального виробництва, продуктивної і непродуктивної праці, матеріальних благ і ін Сфера матеріальному виробництва - головна сфера людської діяльності, залишає основу існування людського суспільства. Окресливши межі матеріального виробництва, можна визначити методом винятку галузі невиробничої сфери. До сфери матеріального виробництва відносяться всі види діяльності, що створюють матеріальні блага у формі продуктів, енергії, а також пов'язані з переміщенням вантажів, зберіганням продуктів, сортуванням, пакуванням та іншими функціями, які є продовженням виробництва в сфері обігу.

Інші види діяльності (у процесі яких матеріальні блага не створюються) утворюють у своїй сукупності невиробничу сферу діяльності (освіта, культура, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, засоби масової інформації, соціальне забезпечення, комунальне господарство, побутове обслуговування та ін) [1, с. 24].

У даному випадку критерієм розмежування галузей економіки на дві сфери є їхнє ставлення до процесу створення матеріальних благ, результат праці. Основною ознакою матеріального виробництва є продуктивна праця, результат якого завжди матеріальний і виступає у формі продукту. До сфери матеріального виробництва належать галузі, в яких витрати праці знаходять вираження в матеріальних благах, інші ж належать до невиробничій сфері. Особливості економічних відносин, що виникають у сфері матеріального виробництва та невиробничої сфери, випливають із специфіки галузей і характеру суспільної праці в них.

У матеріальному виробництві економічні відносини опосередковують процес перетворюючого впливу людини на речовину і сили природи.

У невиробничій сфері економічні відносини виникають не задля перетворення природи, а з приводу впливу на людину або суспільство. Таким чином, в галузях невиробничої сфери праця не є безпосередньо продуктивною і найчастіше носить характер послуг. У цьому - основна відмінність продукту праці у невиробничій сфері. Разом з тим не виключено, що результат праці у невиробничій сфері може приймати форму речі, приклад - картина художника. Результат праці у вигляді послуги споживається в процесі самого виробництва. Іншими словами, процеси виробництва і споживання тут збігаються в часі.

Таким чином, під невиробничою сферою слід розуміти сукупність галузей і видів діяльності, що не беруть участь у створенні матеріальних благ, функціонування яких спрямоване безпосередньо на людину або на перетворення соціальних умов, в яких він існує, і опосередковується економічними відносинами, що виникають при наданні різних послуг щодо задоволення загальнодержавних і особистих потреб, а також з обслуговування матеріального продукту [4, с. 30].

Такі галузі невиробничої сфери, як освіта, культура, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення формують так звану соціальну сферу. Вони є провідниками соціальної політики держави, формують життєвий рівень населення, забезпечують відтворення людського капіталу за допомогою надання соціальних послуг, розвитку соціальної інфраструктури суспільства.

Масштаби діяльності невиробничої сфери характеризуються рядом показників, у тому числі - обсягом державного фінансування. Давно доведено, що вкладення в людський капітал є найбільш ефективними: завдяки впливу на якість людського потенціалу досягається економічний прогрес, відбувається соціально-економічний розвиток країни. Отже, від фінансового забезпечення соціальної сфери залежать результати економічних реформ [2, с. 29].

Розмір коштів, що направляються в галузі невиробничу сфери, визначається як потребами суспільства в їхніх послугах, так і обсягом виробленого суспільного продукту, станом державного бюджету, пріоритетами фінансової політики.

Послуги галузей невиробничої сфери можуть бути для споживачів безкоштовними або платними (повністю або частково). Послуги населенню, оплачувані державою, переважно безкоштовні. Джерелом фінансового забезпечення виробництва безкоштовних послуг є державний бюджет [1, с. 26].

В умовах бюджетного дефіциту та обмеженості державних коштів все більший розвиток отримують платні послуги, які визначають специфічні методи господарювання і форми фінансових відносин.

Для характеристики фінансів невиробничої сфери доцільно класифікувати входять до її складу підприємства, установи, організації з урахуванням особливостей їх діяльності, методів організації управління і фінансування. У першу групу входять підприємства і організації, які дуже близькі до матеріального виробництва. Вони діють на принципах госпрозрахунку та самофінансування, надаючи послуги за плату. Джерелом покриття витрат є виручка від реалізації послуг, тобто грошові кошти споживачів. Фінанси в цій групі організуються таким же чином, як на підприємствах матеріального виробництва. У другу групу включаються організації та установи, що знаходяться на неповному госпрозрахунку, тобто мають деякі доходи і отримують кошти з бюджету у вигляді прямого фінансування або дотацій (змішане фінансування). Їхні послуги для споживача частково безкоштовні. До третьої групи належать установи та організації, що утримуються за рахунок бюджету. Надавані ними послуги безкоштовні для споживача, джерелом їх фінансування є державний бюджет [4, с. 33].

У кожній з названих груп організація фінансових відносин має свою специфіку і залежить від методів господарювання, управління та фінансування. Дані відносини супроводжують формування, розподіл, використання грошових фондів галузей, підприємств, організацій, установ невиробничої сфери, грошових потоків з державного бюджету та цільових бюджетних та позабюджетних фондів. Вони виникають між:

- Підприємством, організацією, установою невиробничої сфери та державним бюджетом. У суб'єктів господарювання, які організовують свою діяльність на принципах госпрозрахунку та самофінансування, відносини складаються з приводу сплати відповідних платежів до бюджету. У галузей, що функціонують за рахунок коштів бюджету, відносини, як правило, односторонні і виникають з приводу надання галузі бюджетного фінансування. Однак у випадках, коли галузь (організація, установа) отримує доходи від господарської або комерційної діяльності, фінансові відносини набувають двосторонній характер, вони пов'язані зі сплатою до бюджету обов'язкових платежів;

- Розпорядниками бюджетних коштів - з приводу розподілу бюджетних ресурсів. Дані відносини багатоступінчасті, вони визначаються системою управління фінансами галузі;

- Вищестоящою організацією і підвідомчими установами - з приводу централізації частини фінансових ресурсів та їх перерозподілу;

- Організаціями, установами одного відомства - з приводу перерозподілу фінансових ресурсів;

- Організаціями, установами невиробничої сфери та підприємствами сфери матеріального виробництва - з приводу оплати придбаних матеріальних цінностей;

- Організаціями, установами невиробничої сфери - з приводу оплати послуг, що надаються;

- Організаціями, установами невиробничої сфери та колективом працівників - з приводу оплати їх праці;

- Організаціями, установами невиробничої сфери та населенням - з приводу оплати вартості цих послуг; іншими підприємствами, організаціями, установами сфери матеріального виробництва та нематеріальної сфери - з приводу перерахування коштів за надані послуги за договорами;

- Організаціями, установами невиробничої сфери та юридичними і фізичними особами - з приводу надання фінансової допомоги у вигляді добровільних внесків і пожертвувань;

- Організаціями, установами невиробничої сфери та різними громадськими фондами - з приводу перерахування коштів з цих фондів;

- Організаціями, установами невиробничої сфери та позабюджетними фондами - з приводу сплати обов'язкових платежів до цих фондів та отримання коштів з них відповідно до чинного законодавства [1, с. 28].

Таким чином, під фінансами невиробничої сфери слід розуміти сукупність грошових відносин, опосередковуючи рух фондів грошових коштів, що утворюються в результаті перерозподілу вартості створеного в галузях матеріального виробництва суспільного продукту і національного доходу з метою створення нематеріальних благ і послуг [4, с. 35].

Спільним для цих відносин є відсутність їх у процесі первинного розподілу і утворення первинних доходів і фондів.

Оскільки процес виробництва і споживання послуг співпадає в часі, що утворюються при цьому грошові фонди стають кінцевими в процесі фондообразованія і припиняють свій рух. Кошти цих фондів або переходять в сферу особистого споживання у вигляді зарплати, стипендій і т.п., або утворюють виручку підприємств, продукція яких купується для формування матеріально-технічної бази установ невиробничої сфери. Звідси випливають такі особливості фінансів невиробничої сфери.

1. Фінансові відносини супроводжують рух фондів грошових коштів, утворених в порядку перерозподілу вартості суспільного продукту і національного доходу. Оскільки у всіх галузях даної сфери не створюються національний дохід і первинні доходи, то фінанси охоплюють сферу перерозподільних відносин, визначають обсяг вторинних доходів, надходжень, їх розподіл і використання.

2. Джерелом покриття витрат у невиробничій сфері є національний дохід, створений працівниками матеріального виробництва. Він служить базою забезпечення функціонування галузей невиробничої сфери, від його розміру залежать можливість і масштаби розширення і розвитку невиробничої сфери в цілому. Тому сфера фінансових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів розвитку невиробничих галузей, обмежена рамками величини суспільного продукту і національного доходу, створеного в галузях матеріального виробництва, зокрема, тієї його часткою, яка спрямовується на споживання.

3. Оскільки основним джерелом фінансування галузей невиробничої сфери є державний бюджет, то фінансові відносини виникають в основному між державою і установами та організаціями невиробничої сфери.

4. Більшість підприємств, організацій, установ невиробничої сфери знаходяться в підпорядкуванні місцевих органів влади (вся низова мережа шкіл, дошкільних установ, лікарень, бібліотек, комунальні підприємства, побутові організації та інші). У зв'язку з цим фінансові відносини опосередковують рух грошових фондів на двох рівнях - відомчому та територіальному, що знаходить вираз у галузевих фінансових планах і місцевих бюджетах.

5. В умовах розвитку ринкових відносин, а також дефіциту бюджету розвивається сфера платних послуг, що надаються установами та організаціями невиробничої сфери, залучаються позабюджетні джерела фінансування. Це значно розширює сферу фінансових відносин, включаючи до неї і відносини з приводу формування, розподілу і використання грошових фондів, утворених за рахунок позабюджетних коштів.

6. У структурі витрат установ невиробничої сфери висока питома вага займає заробітна плата (по ряду галузей вона досягає 60-80%), так як працівникам невиробничої сфери властива низька фондоозброєність праці і висока трудомісткість. Тому основним об'єктом фінансових відносин в установах цієї сфери є фонд заробітної плати - його формування, розподіл і використання [2, с. 33].

Знання особливостей фінансів невиробничої сфери дозволяє правильно організувати їх і з урахуванням цього реформувати фінансовий механізм в умовах становлення і розвитку ринкових відносин.

Задача 1

Розрахуйте середньорічну вартість амортизованих основних виробничих фондів і середню норму амортизаційних відрахувань, що склалася на підприємстві за звітний рік.

Рішення:

Середньорічна вартість амортизованих основних виробничих фондів (ОПФ _ср) розраховується за формулою:

,

де ВПФ _н - первісна (відновна) вартість основних виробничих фондів на початок планованого року;

В ₁ - вартість основних виробничих фондів, що вводяться в експлуатацію в плановому році;

У ₂ - вартість основних виробничих фондів, що вибувають з експлуатації в плановому році;

М - число повних місяців функціонування вводяться ВПФ;

(12-М) - число місяців, що залишаються до кінця року після вибуття ОПФ.

Середня норма амортизаційних відрахувань (Н _а), що склався на підприємстві за звітний рік, розраховується за формулою:

Н _а = А / ОПФ _ср,

де А - нарахована амортизація за звітний період.

Н _а = 1012 млн. руб. / 4916,7 млн. руб. = 0,206 = 20,6%

Задача 2

Розрахуйте суму дивіденду на привілейовану й звичайну акції підприємств.

Рішення:

Враховуючи фіксовану ставку за привілейованої акції в 25%, дивіденд по одній акції визначимо за формулою:

Д = Н _ст × С _д / 100,

де Д - дивіденд за однієї привілейованої акції;

Н _ст - номінальна вартість акції;

С _д - фіксована ставка доходу за привілейованими акціями.

Д = 2000 руб. × 25 / 100 = 500 руб.

У загальній сумі дивіденди за привілейованими акціями складуть:

500 руб. × 20 тис. шт. = 10 млн. руб.

Для виплати дивідендів по звичайних акціях залишається прибуток у розмірі:

120 млн. руб. - 10 млн. крб. = 110 млн. крб.

(З чистого прибутку, що підлягає розподілу у вигляді дивідендів, віднімається загальна сума дивідендів за привілейованими акціями)

На кожну звичайну акцію дивіденд складе:

110 млн. руб. / 150 тис. шт. = 733,33 руб.

Задача 3

Зробіть розрахунок суми щорічних амортизаційних відрахувань способом зменшуваного залишку.

Рішення:

При методі зменшуваного залишку норма амортизації (Н _а.у) збільшується з урахуванням коефіцієнта прискорення (До _УСК), а базою нарахування амортизації є недоамортизированная вартість основних фондів (С _нда). Норма амортизації при методі зменшуваного залишку визначається за формулою:

Н _а.у = Н _а × К _УСК = (1 / Т _П.І) × 100% × К _УСК,

де Т _П.І - строк корисного використання обладнання.

Річні амортизаційні відрахування (Про _а.год) за методом зменшуваного залишку визначаються за формулою:

Про _а.год = (Н _а.у / 100) × З _нда.

Н _а.у = (1 / 10) × 100% × 2,5 = 25%

Визначимо суми щорічних амортизаційних відрахувань:

1-й рік:

Про _{а.год 1} = (25 / 100) × 200 тис. руб. = 50 тис. руб.

2-й рік:

Про _{а.год 2} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб.) = 37,5 тис. руб.

3-й рік:

Про _{а.год 3} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб.) = 28,125 тис. руб.

4-й рік:

Про _{а.год 4} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб.) = 21,094 тис. руб.

5-й рік:

Про _{а.год 5} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб. - 21,094 тис. руб.) = 15,82 тис . руб.

6-й рік:

Про _{а.год 6} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб. - 21,094 тис. руб. - 15,82 тис. руб.) = 11,865 тис. руб.

7-й рік:

Про _{а.год 7} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб. - 21,094 тис. руб. - 15,82 тис. руб. - 11,865 тис. руб.) = 8,899 тис. руб.

8-й рік:

Про _{а.год 8} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб. - 21,094 тис. руб. - 15,82 тис. руб. - 11,865 тис. руб. - 8,899 тис. руб.) == 6,674 тис. руб.

9-й рік:

Про _{а.год 9} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб. - 21,094 тис. руб. - 15,82 тис. руб. - 11,865 тис. руб. - 8,899 тис. руб. - 6,674 тис. руб.) = 5,006 тис. руб.

10-й рік:

Про _{а.год 10} = (25 / 100) × (200 тис. руб. - 50 тис. руб. - 37,5 тис. руб. - 28,125 тис. руб. - 21,094 тис. руб. - 15,82 тис. руб. - 11,865 тис. руб. - 8,899 тис. руб. - 6,674 тис. руб. - 5,006 тис. руб.) = 3,754 тис. руб.

Задача 4

Визначте аналітичним методом прибуток на весь випуск товарної продукції і прибуток з урахуванням перехідних залишків готової продукції.

Рішення:

Прибуток на весь випуск товарної продукції розраховується за формулою:

П = П _н + П _т - П _к,

де П _н - прибуток у залишках готової продукції на початок року;

П _т - прибуток на товарний випуск продукції;

П _к - прибуток у залишках готової продукції на кінець року.

П = 13 + 230 - 12 = 231 млн. крб.

Аналітичні методи знаходять застосування при плануванні прибутку в галузях з широким асортиментом продукції, а також як доповнення до прямого методу, для перевірки. Базою розрахунку є витрати на 1 тис. н. товарної продукції, базова рентабельність, а також сукупність звітних показників діяльності підприємства (факторний метод).

З урахуванням витрат на 1 тис. н. товарної продукції прибуток планується по всьому випуску товарної продукції (порівнянної і непорівнянної). Розрахунок виконується за формулою:

П = Т (1000 - З) / 1000,

де П - прибуток від випуску товарної продукції;

Т - товарна продукція в цінах реалізації підприємства;

P - витрати, р. на 1 тис. н. товарної продукції, обчисленої в цінах реалізації.

Прибуток по порівнянній продукції на 1 тис. н. випуску продукції складе:

1000 - 900 = 100 р.,

на весь товарний випуск:

230 × 100 / 1000 = 23 млн. крб.

Прибуток по непорівнянної продукції на 1 тис. н. випуску продукції складе:

1000 - 900 = 100 р.,

на весь товарний випуск:

23 × 100 / 1000 = 2,3 млн. руб.

Задача 5

Визначте виручку від реалізації продукції на запланований рік. Виручка враховується касовим методом (по оплаті).

Рішення:

Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) планується за формулою:

У = О _нг + ТП - Про _кг,

де В - планована сума виручки від реалізації продукції;

Про _нг - нереалізовані залишки готової продукції на початок планованого року;

ТП - випуск товарної продукції, в планованому році;

O _кг - залишки нереалізованої продукції на кінець планованого періоду.

Всі елементи формули розрахунку виручки від реалізації продукції виражені в цінах реалізації: залишки на початок року - у діючих цінах періоду, що передує планованому; товарна продукція та залишки нереалізованої продукції на кінець періоду - у цінах планованого періоду.

Вартість залишків в цінах реалізації визначається за допомогою коефіцієнта перерахунку. Він дорівнює частці від ділення обсягу продукції в цінах періоду, що передує планованому, на виробничу собівартість продукції того ж періоду.

З урахуванням цього, вартість залишків в цінах реалізації на початок планованого року складе:

8 млн. руб. × 820 млн. руб. / 750 млн. руб. = 8,75 млн. руб.

Вартість залишків нереалізованої продукції на кінець планованого періоду в діючих цінах розраховується виходячи з одноденного випуску в планованих цінах і відповідної норми запасу в днях. Вартість одноденного випуску в цінах реалізації визначається за річного планування за даними IV кварталу, при квартальному - за даними відповідного кварталу.

При цьому умови вартість залишків нереалізованої продукції на кінець планованого року складе:

10 дн. × 2000 млн. руб. / 360 дн. = 55,56 млн. руб.

Виручка від реалізації продукції на запланований рік складе:

У = 8,75 млн. руб. + 2000 млн. руб. - 55,56 млн. руб. = 1953,19 млн. крб.

Список використаних джерел

1. Балабанов І.В. Фінанси і держава. - Мн.: Економіка, 2007. - 320 с.

2. Пархачев А.Г. Фінанси держави. - Мн.: Нове знання, 2007. - 190 с.

3. Романовський В.М. та ін Фінанси підприємств - СПб.: Видавничий дім «Бізнес-преса», 2000. - 528 с.

4. Сергєєв А.С. Фінанси і право. - Мн: БГЕУ, 2008. - 210 с.

5. Теорія фінансів: Учеб. посібник / Н.Є. Заєць, М. К. Фісенко, Т.В. Сорокіна та інших; Під ред. проф. Н.Є. Заєць, М.К. Фісенко. - Мн.: БГЕУ, 2005. - 351 с.

6. Фінанси підприємств: Підручник / Л.Г. Колпина, Т.М. Кондратьєва, А.А. Лапко; Під ред. Л. Г. Колпіно. - 2-е вид., Дораб. і доп. - Мн. Обчислюємо. шк., 2004. - 336 с.

7. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Н.Є. Заєць та ін; За заг. ред. Н.Є. Заєць, Т.І. Василевської. - 2-е вид. - Мн. Обчислюємо. шк., 2005. - 528 с.