МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
ГОУ ВПО ОМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. Ф.М. ДОСТОЄВСЬКОГО
ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ в юнацькому віці
ОМСЬК 2008
Введення
Ніхто не може зробити людину такою, якою вона хоче бути. Кожен стає професіоналом настільки, наскільки він сам зробив себе професіоналом. Понад 100 років тому вивели просту і запам'ятовується формулу: кожна людина на 1 / 3 те, що дали йому батьки, на 1 / 3 - те, що зробили з ним люди, з якими він багато спілкувався, відпочивав, навчався, працював, і на 1 / 3 - те, що він зробив з собою сам, і це один з вищих проявів людського в людині.
Розвиток і формування професійної самосвідомості є одним з центральних моментів становлення професіонала. Не випадково С.М. Богослвскій, що запропонував одне з найбільш вдалих визначень професії, писав про те, що про професії стосовно до даної людини можна говорити лише тоді, коли дана професійна діяльність «визнається за професію особистим самосвідомістю даної особи». [13]
Не секрет, що далеко не всяка робота дозволяє людині відчувати себе повноцінним членом суспільства (всупереч відомим гаслам про те, що «всі роботи гарні» і т.п.). Більш того, навіть представники так званих творчих професій, що викликають захоплення, а іноді заздрість оточуючих, далеко не завжди відчувають себе гідними людьми, яким є чим пишатися. І справа не тільки в тому, що їм не завжди вдається реалізувати свої творіння, задуми, а й у тому, що оцінка їх праці з боку суспільства (і колег) не завжди буває справедливою. У підсумку праця, замість того, щоб доставляти людині радість самореалізації, нерідко призводить до серйозних страждань і відчуттю, що життя не склалося.
Невдале професійне самовизначення і недостатня самореалізація можуть стати причиною багатьох власне психологічних, життєвих проблем.
Основою професійного самовизначення ставати особистісна активність людини, яка є показником вміння займати в життєдіяльності в цілому або в конкретній ситуації професійного вибору позицію суб'єкта. Для того щоб людина змогла реалізувати себе в якості суб'єкта, він повинен вміти узгоджувати свої здібності і можливості з зовнішніми вимогами, що носять для нього характер об'єктивних і необхідних вимог.
Виникає необхідність індивідуального підходу, а так само максимальне використання усього арсеналу профорієнтаційних можливостей навчально-педагогічного процесу, створення і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань студентів, але і на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльнісно-смислового єдності у майбутніх фахівців .
1. Теоретичні передумови дослідження професійного самовизначення особистості
1.1 Процес професійного самовизначення особистості в психолого-педагогічній літературі
Професійне самовизначення - основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень у житті.
Існують різні варіанти визначення даного поняття, однак всі вони містять думка, що професійне самовизначення являє собою вибір, який здійснюється в результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб'єкта і співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст ухвали висвічує двобічність явищ вибору професії: з одного боку, той, хто обирає (суб'єкт вибору), з іншого боку-то, що вибирають (об'єкт вибору). І суб'єкт, і об'єкт володіють величезною кількістю характеристик, чим пояснюється неоднозначність процесу професійного самовизначення.
Професійне самовизначення - це не одновимірний акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
У психологічній літературі з даного питання існує безліч точок зору, на захист кожної з яких наводяться переконливі аргументи. Безсумнівно, це пояснюється складністю процесу професійного самовизначення та двосторонню самої ситуації вибору професії.
Ряд дослідників [16] дотримується поширеною точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. У цьому випадку предметами дослідження виступають, з одного боку, характеристики людини як суб'єкта діяльності, а з іншого - характер, зміст, види діяльності та її об'єкт. Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвитку суб'єкта праці. Отже, про правильність вибору професії можна говорити тоді, коли психофізіологічні дані особи будуть відповідати вимогам професії, трудової діяльності [1]. Однак цей погляд недооцінює активного початку особистості вибирає.
У контексті розуміння вибору професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість [8]. Безсумнівно, цей підхід більш продуктивний, так як стверджує активність самого суб'єкта вибору професії.
Поняття «самовизначення» цілком співвідноситься з такими модними поняттями як самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення, самосвідомість. При цьому багато вчених пов'язують самореалізацію, самоактуалізацію і т.п. саме з трудовою діяльністю, з роботою. Наприклад, А. Маслоу вважає, що самоактуалізація проявляє себе «через захопленість значущою роботою»; К. Ясперс пов'язує самореалізацію зі справою, яку робить людина. І. Кон говорить, що самореалізація проявляється через працю, роботу, спілкування. П.Г. Щедровицький зазначає, що «сенс самовизначення - у здатності людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, в умінні постійно переосмислювати власну сутність». [13]
Е.А. Климов виділяє два рівні професійного самовизначення: 1) гностичний (перебудова свідомості та самосвідомості), 2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини). [9]
Самовизначення передбачає не тільки «самореалізацію», а й розширення своїх споконвічних можливостей - «самотрансценденція» (за В. Франкл): «повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність" виходити за рамки самого себе », а головне - в умінні людини знаходити нові смисли в конкретній справі і за все своє життя ». Таким чином, саме зміст визначає сутність самовизначення, самоздійснення.
Н.А. Бердяєв у роботі «Самопізнання» відзначає, що ще «на порозі отроцтва і юності був вражений одного разу думкою:« Нехай я не знаю сенсу життя, але шукання сенсу вже дає сенс життя, і я присвячу життя цьому шуканню сенсу ». [13]
Якщо процес самовизначення становить основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, то формування професійної спрямованості утворює основний зміст самовизначення. Відповідно очевидно, що перша необхідна умова формування професійної спрямованості полягає у виникненні вибірково-позитивного ставлення людини до професії або до окремої її боці. Мова йде про виникнення суб'єктивного ставлення, а не про тих об'єктивних зв'язках, які можуть мати місце між людиною і професією (в тому числі її відображення в мистецтві, літературі, змісті навчального програмного матеріалу і т.п.). Зародження суб'єктивного ставлення, зрозуміло, визначається сформованими об'єктивними відносинами. Проте останні можуть не придбати особистісної значущості або викликати вибірково-негативне ставлення до окремих сторін діяльності [11]. Передісторія виникнення професійної спрямованості, у найзагальнішому вигляді, як показано у Л.І. Божович, зумовлена вже склалися до даного часу якостями особистості, її поглядами, прагненнями, переживаннями і т.п. [3].
Вказівка на вибірково-позитивне ставлення людини до професії не розкриває, однак, психологічного змісту його професійної спрямованості. Поняття «ставлення до професії» саме по собі психологічно беззмістовно, оскільки відображає лише напрям нашої активності і вказує на її об'єкт. В основі позитивного ставлення кількох людей до однієї і тієї ж професії можуть лежати різноманітні потреби та прагнення. Тільки шляхом аналізу системи мотивів, що лежать в основі суб'єктивного ставлення, можна судити про його реальний психологічному змісті.
У понятті професійна спрямованість можна виділити окремі сторони, що виражають її змістовну і динамічну характеристики [14]. До першої відносять повноту і рівень спрямованості, до другої - її інтенсивність, тривалість і стійкість. Повнота та рівень спрямованості несуть змістовно-особистісну характеристику професійної спрямованості і значною мірою містять її формально-динамічні особливості. Під повнотою професійної спрямованості розуміється коло (різноманітність) мотивів переваги професії. Виборче ставлення до професії найчастіше починається з виникнення приватних мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності, чи процесом тривалості, або з будь-якими зовнішніми атрибутами професії. За певних умов значимими для людини можуть стати багато пов'язані з професією фактори: її творчі можливості, перспективи професійного росту, престиж професії, її суспільна значущість, матеріальні, гігієнічні та інші умови праці, його відповідність звичкам, особливостям характеру і т.п. Це свідчить про те, що професійна спрямованість грунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок людини. Чим повніше професійна спрямованість, тим більш багатосторонній сенс має для людини вибір даного виду діяльності, тим більш повно задоволення, одержуване від реалізації цього наміру.
Таким чином, одна з форм розвитку професійної спрямованості полягає в збагаченні її мотивів: від окремого мотиву до все більш розширеної системи мотивів. Професійна спрямованість великої групи людей може включати одні й ті ж мотиви і все ж таки бути різною. Це обумовлено тим, що система мотивів завжди передбачає їх певну організацію, структуру. Одні й ті ж мотиви можуть бути різним чином організовані, перебувати в різних відносинах підпорядкування, і, що особливо важливо, різними можуть бути провідні мотиви.
Зазвичай мотиви, що лежать в основі професійного самовизначення, неоднорідні за походженням, характером зв'язку з професією. У цьому плані правомірно виділення, по-перше, групи мотивів, що виражають потребу в тому, що складає основний зміст професії [14].
Інша група мотивів пов'язана з відображенням деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії) [4]. Очевидно, що зв'язок індивідуальної свідомості з професією набуває в даному випадку більш опосередкований характер.
Третя група мотивів висловлює раніше сформовані потреби особистості, актуалізовані при взаємодії з професією (мотиви саморозкриття і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок тощо) [3].
Четверту групу складають мотиви, що виражають особливості самосвідомості особистості в умовах взаємодії з професією (переконаність у власній придатності, у володінні достатнім творчим потенціалом, у тому, що намічений шлях і є «моє покликання» і т.п.) [12].
Мотиви, що відносяться до п'ятої групи, висловлюють зацікавленість людини у зовнішніх, об'єктивно несуттєвих атрибутах професії. Нерідко саме ці мотиви породжують прагнення до окремих «романтичним» професіями.
Дана класифікація, побудована за ознакою походження мотиву, ймовірно, може бути продовжена. Істотна відмінність зазначених груп мотивів полягає в їх неоднакове ставлення до об'єктивного змісту професійної діяльності. Мотиви, віднесені до першої групи, роблять близькими і непотрібними людині найбільш істотне в даній діяльності, то, в чому полягає її об'єктивне призначення. Інші групи мотивів не пов'язані так тісно з основним змістом діяльності. Вони кристалізують потреба не стільки у своїй діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Безсумнівно, що зазначені групи мотивів нерівноцінні за значенням для розвитку особистості в умовах даної діяльності. Як зазначав П.А. Шавир: «Мотив, органічний зв'язаний зі змістом або процесом діяльності, забезпечує те невпинне увагу до неї, ту захопленість, яка призводить до розвитку відповідних здібностей. Цей мотив спонукає людину оцінювати себе, свої знання, своє вміння і моральні якості у світлі вимог даної діяльності. Тим самим цей мотив є найважливішою психологічною передумовою самовиховання »[15].
У мотивації професійного самовизначення повинна існувати основа (свого роду «психологічний атлас») мотиваційних факторів трудової діяльності, яка охоплює всі можливі аспекти індивідуальної життєдіяльності, здатні визначити зміст мотивації професійного вибору, як універсальні, так і специфічні цілі різних форм професійної праці.
Грунтуючись на викладених міркуваннях, під рівнем професійного самовизначення розуміється ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії (отже, особистісного сенсу) об'єктивному змісту професії. При високому рівні близьким і потрібним людині є найбільш істотне в даній діяльності, то, в чому полягає її об'єктивне призначення. При низькому рівні провідний мотив виражає потребу не стільки в діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах.
Основний показник рівня професійного самовизначення - змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його положення в системі мотивів, що утворюють професійну спрямованість. Очевидно, що без достатньо високого рівня професійної спрямованості неможливо оптимальну взаємодію між людиною і обирається їм працею. Тільки за цієї умови можна прогнозувати успішний розвиток творчих і моральних сил особистості в процесі праці. Було б невірно розуміти ставлення до професії однобічно, тільки як прояв активності, вибірковості з боку людини. Насправді тут має місце взаємодія, оскільки професія також впливає на суб'єкт. Цей вплив характеризується тим, які почуття, образи, думки, виникають у свідомості під впливом професії і, що особливо істотно, тими об'єктивними вимогами, які професія пред'являє до людини [5].
Головна мета професійного самовизначення - поступове формування внутрішньої готовності самостійно й усвідомлено планувати, корегувати і реалізовувати перспективи свого розвитку (професійно, життєвого, особистісного).
1.2 Психологічні «простору» професійного самовизначення особистості ГОУ ВПО ОМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. Ф.М. ДОСТОЄВСЬКОГО
ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ в юнацькому віці
ОМСЬК 2008
Людина - єдина тварина, яка може нудьгувати, бути незадоволеним, відчувати себе вигнаним з раю. Людина - єдина тварина, для якого власне існування становить проблему, яку він повинен разрешітьі якої він не може уникнути. Він не може повернутися до дочеловеческом станом гармонії з природою, він повинен продовжувати розвивати свій розум, поки не стане господарем природи і господарем самому собі. Головна життєве завдання людини - дати життя самому собі, стати тим, чим він є потенційно. Найважливіший плід його зусиль - його власна особистість.
Еріх ФроммНіхто не може зробити людину такою, якою вона хоче бути. Кожен стає професіоналом настільки, наскільки він сам зробив себе професіоналом. Понад 100 років тому вивели просту і запам'ятовується формулу: кожна людина на 1 / 3 те, що дали йому батьки, на 1 / 3 - те, що зробили з ним люди, з якими він багато спілкувався, відпочивав, навчався, працював, і на 1 / 3 - те, що він зробив з собою сам, і це один з вищих проявів людського в людині.
Розвиток і формування професійної самосвідомості є одним з центральних моментів становлення професіонала. Не випадково С.М. Богослвскій, що запропонував одне з найбільш вдалих визначень професії, писав про те, що про професії стосовно до даної людини можна говорити лише тоді, коли дана професійна діяльність «визнається за професію особистим самосвідомістю даної особи». [13]
Не секрет, що далеко не всяка робота дозволяє людині відчувати себе повноцінним членом суспільства (всупереч відомим гаслам про те, що «всі роботи гарні» і т.п.). Більш того, навіть представники так званих творчих професій, що викликають захоплення, а іноді заздрість оточуючих, далеко не завжди відчувають себе гідними людьми, яким є чим пишатися. І справа не тільки в тому, що їм не завжди вдається реалізувати свої творіння, задуми, а й у тому, що оцінка їх праці з боку суспільства (і колег) не завжди буває справедливою. У підсумку праця, замість того, щоб доставляти людині радість самореалізації, нерідко призводить до серйозних страждань і відчуттю, що життя не склалося.
Невдале професійне самовизначення і недостатня самореалізація можуть стати причиною багатьох власне психологічних, життєвих проблем.
Основою професійного самовизначення ставати особистісна активність людини, яка є показником вміння займати в життєдіяльності в цілому або в конкретній ситуації професійного вибору позицію суб'єкта. Для того щоб людина змогла реалізувати себе в якості суб'єкта, він повинен вміти узгоджувати свої здібності і можливості з зовнішніми вимогами, що носять для нього характер об'єктивних і необхідних вимог.
Виникає необхідність індивідуального підходу, а так само максимальне використання усього арсеналу профорієнтаційних можливостей навчально-педагогічного процесу, створення і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань студентів, але і на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльнісно-смислового єдності у майбутніх фахівців .
1. Теоретичні передумови дослідження професійного самовизначення особистості
1.1 Процес професійного самовизначення особистості в психолого-педагогічній літературі
Професійне самовизначення - основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень у житті.
Існують різні варіанти визначення даного поняття, однак всі вони містять думка, що професійне самовизначення являє собою вибір, який здійснюється в результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб'єкта і співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст ухвали висвічує двобічність явищ вибору професії: з одного боку, той, хто обирає (суб'єкт вибору), з іншого боку-то, що вибирають (об'єкт вибору). І суб'єкт, і об'єкт володіють величезною кількістю характеристик, чим пояснюється неоднозначність процесу професійного самовизначення.
Професійне самовизначення - це не одновимірний акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
У психологічній літературі з даного питання існує безліч точок зору, на захист кожної з яких наводяться переконливі аргументи. Безсумнівно, це пояснюється складністю процесу професійного самовизначення та двосторонню самої ситуації вибору професії.
Ряд дослідників [16] дотримується поширеною точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. У цьому випадку предметами дослідження виступають, з одного боку, характеристики людини як суб'єкта діяльності, а з іншого - характер, зміст, види діяльності та її об'єкт. Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвитку суб'єкта праці. Отже, про правильність вибору професії можна говорити тоді, коли психофізіологічні дані особи будуть відповідати вимогам професії, трудової діяльності [1]. Однак цей погляд недооцінює активного початку особистості вибирає.
У контексті розуміння вибору професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість [8]. Безсумнівно, цей підхід більш продуктивний, так як стверджує активність самого суб'єкта вибору професії.
Поняття «самовизначення» цілком співвідноситься з такими модними поняттями як самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення, самосвідомість. При цьому багато вчених пов'язують самореалізацію, самоактуалізацію і т.п. саме з трудовою діяльністю, з роботою. Наприклад, А. Маслоу вважає, що самоактуалізація проявляє себе «через захопленість значущою роботою»; К. Ясперс пов'язує самореалізацію зі справою, яку робить людина. І. Кон говорить, що самореалізація проявляється через працю, роботу, спілкування. П.Г. Щедровицький зазначає, що «сенс самовизначення - у здатності людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, в умінні постійно переосмислювати власну сутність». [13]
Е.А. Климов виділяє два рівні професійного самовизначення: 1) гностичний (перебудова свідомості та самосвідомості), 2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини). [9]
Самовизначення передбачає не тільки «самореалізацію», а й розширення своїх споконвічних можливостей - «самотрансценденція» (за В. Франкл): «повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність" виходити за рамки самого себе », а головне - в умінні людини знаходити нові смисли в конкретній справі і за все своє життя ». Таким чином, саме зміст визначає сутність самовизначення, самоздійснення.
Н.А. Бердяєв у роботі «Самопізнання» відзначає, що ще «на порозі отроцтва і юності був вражений одного разу думкою:« Нехай я не знаю сенсу життя, але шукання сенсу вже дає сенс життя, і я присвячу життя цьому шуканню сенсу ». [13]
Якщо процес самовизначення становить основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, то формування професійної спрямованості утворює основний зміст самовизначення. Відповідно очевидно, що перша необхідна умова формування професійної спрямованості полягає у виникненні вибірково-позитивного ставлення людини до професії або до окремої її боці. Мова йде про виникнення суб'єктивного ставлення, а не про тих об'єктивних зв'язках, які можуть мати місце між людиною і професією (в тому числі її відображення в мистецтві, літературі, змісті навчального програмного матеріалу і т.п.). Зародження суб'єктивного ставлення, зрозуміло, визначається сформованими об'єктивними відносинами. Проте останні можуть не придбати особистісної значущості або викликати вибірково-негативне ставлення до окремих сторін діяльності [11]. Передісторія виникнення професійної спрямованості, у найзагальнішому вигляді, як показано у Л.І. Божович, зумовлена вже склалися до даного часу якостями особистості, її поглядами, прагненнями, переживаннями і т.п. [3].
Вказівка на вибірково-позитивне ставлення людини до професії не розкриває, однак, психологічного змісту його професійної спрямованості. Поняття «ставлення до професії» саме по собі психологічно беззмістовно, оскільки відображає лише напрям нашої активності і вказує на її об'єкт. В основі позитивного ставлення кількох людей до однієї і тієї ж професії можуть лежати різноманітні потреби та прагнення. Тільки шляхом аналізу системи мотивів, що лежать в основі суб'єктивного ставлення, можна судити про його реальний психологічному змісті.
У понятті професійна спрямованість можна виділити окремі сторони, що виражають її змістовну і динамічну характеристики [14]. До першої відносять повноту і рівень спрямованості, до другої - її інтенсивність, тривалість і стійкість. Повнота та рівень спрямованості несуть змістовно-особистісну характеристику професійної спрямованості і значною мірою містять її формально-динамічні особливості. Під повнотою професійної спрямованості розуміється коло (різноманітність) мотивів переваги професії. Виборче ставлення до професії найчастіше починається з виникнення приватних мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності, чи процесом тривалості, або з будь-якими зовнішніми атрибутами професії. За певних умов значимими для людини можуть стати багато пов'язані з професією фактори: її творчі можливості, перспективи професійного росту, престиж професії, її суспільна значущість, матеріальні, гігієнічні та інші умови праці, його відповідність звичкам, особливостям характеру і т.п. Це свідчить про те, що професійна спрямованість грунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок людини. Чим повніше професійна спрямованість, тим більш багатосторонній сенс має для людини вибір даного виду діяльності, тим більш повно задоволення, одержуване від реалізації цього наміру.
Таким чином, одна з форм розвитку професійної спрямованості полягає в збагаченні її мотивів: від окремого мотиву до все більш розширеної системи мотивів. Професійна спрямованість великої групи людей може включати одні й ті ж мотиви і все ж таки бути різною. Це обумовлено тим, що система мотивів завжди передбачає їх певну організацію, структуру. Одні й ті ж мотиви можуть бути різним чином організовані, перебувати в різних відносинах підпорядкування, і, що особливо важливо, різними можуть бути провідні мотиви.
Зазвичай мотиви, що лежать в основі професійного самовизначення, неоднорідні за походженням, характером зв'язку з професією. У цьому плані правомірно виділення, по-перше, групи мотивів, що виражають потребу в тому, що складає основний зміст професії [14].
Інша група мотивів пов'язана з відображенням деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії) [4]. Очевидно, що зв'язок індивідуальної свідомості з професією набуває в даному випадку більш опосередкований характер.
Третя група мотивів висловлює раніше сформовані потреби особистості, актуалізовані при взаємодії з професією (мотиви саморозкриття і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок тощо) [3].
Четверту групу складають мотиви, що виражають особливості самосвідомості особистості в умовах взаємодії з професією (переконаність у власній придатності, у володінні достатнім творчим потенціалом, у тому, що намічений шлях і є «моє покликання» і т.п.) [12].
Мотиви, що відносяться до п'ятої групи, висловлюють зацікавленість людини у зовнішніх, об'єктивно несуттєвих атрибутах професії. Нерідко саме ці мотиви породжують прагнення до окремих «романтичним» професіями.
Дана класифікація, побудована за ознакою походження мотиву, ймовірно, може бути продовжена. Істотна відмінність зазначених груп мотивів полягає в їх неоднакове ставлення до об'єктивного змісту професійної діяльності. Мотиви, віднесені до першої групи, роблять близькими і непотрібними людині найбільш істотне в даній діяльності, то, в чому полягає її об'єктивне призначення. Інші групи мотивів не пов'язані так тісно з основним змістом діяльності. Вони кристалізують потреба не стільки у своїй діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Безсумнівно, що зазначені групи мотивів нерівноцінні за значенням для розвитку особистості в умовах даної діяльності. Як зазначав П.А. Шавир: «Мотив, органічний зв'язаний зі змістом або процесом діяльності, забезпечує те невпинне увагу до неї, ту захопленість, яка призводить до розвитку відповідних здібностей. Цей мотив спонукає людину оцінювати себе, свої знання, своє вміння і моральні якості у світлі вимог даної діяльності. Тим самим цей мотив є найважливішою психологічною передумовою самовиховання »[15].
У мотивації професійного самовизначення повинна існувати основа (свого роду «психологічний атлас») мотиваційних факторів трудової діяльності, яка охоплює всі можливі аспекти індивідуальної життєдіяльності, здатні визначити зміст мотивації професійного вибору, як універсальні, так і специфічні цілі різних форм професійної праці.
Таблиця 1. Ієрархічна класифікація мотиваційних факторів трудової діяльності [7]
| Тип | Клас | Підклас |
| Внутрішні мотиваційні чинники | Можливості, що подаються професійною сферою для реалізації позапрофесіональним цілей | Спілкування Психічне самозбереження і розвиток Збереження і зміцнення здоров'я Відпочинок та розваги Реалізація матеріальних цінностей Досягнення бажаного суспільного становища Громадська робота |
| Умови праці | Соціальні Організаційні Територіально-географічні Фізичні | |
| Власні мотиваційні чинники професії | Результат праці Процес праці Предмет праці | |
| Зовнішні мотиваційні чинники | Фактори «інерцією» | Звичне заняття Стереотипи готівкових соціальних ролей |
| Фактори «тяжіння-відштовхування» | Буденні еталони «соціального успіху» Приклади | |
| Фактори «тиску» | Вимоги об'єктивного характеру Рекомендації, поради, вказівки |
Основний показник рівня професійного самовизначення - змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його положення в системі мотивів, що утворюють професійну спрямованість. Очевидно, що без достатньо високого рівня професійної спрямованості неможливо оптимальну взаємодію між людиною і обирається їм працею. Тільки за цієї умови можна прогнозувати успішний розвиток творчих і моральних сил особистості в процесі праці. Було б невірно розуміти ставлення до професії однобічно, тільки як прояв активності, вибірковості з боку людини. Насправді тут має місце взаємодія, оскільки професія також впливає на суб'єкт. Цей вплив характеризується тим, які почуття, образи, думки, виникають у свідомості під впливом професії і, що особливо істотно, тими об'єктивними вимогами, які професія пред'являє до людини [5].
Головна мета професійного самовизначення - поступове формування внутрішньої готовності самостійно й усвідомлено планувати, корегувати і реалізовувати перспективи свого розвитку (професійно, життєвого, особистісного).
Не завжди люди здатні усвідомлювати «що» і «з чого» вони взагалі вибирають, що створює орієнтовну основу дій самовизначається людини.
Наприклад, М. Фельдкрайзер пише про суспільство як про «поле, в якому він (чоловік) повинен просуватися, щоб бути прийнятим в якості цінного члена, так що його цінність у власних очах залежить від його положення в суспільстві». Процес професійного самовизначення можна представити у вигляді моделі, розробленої А.А. Ростунова, де мотівообразующім компонентом виступають перспективи.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 1. Процес професійного самовизначення
Як показано на цій моделі, потреби, захоплення та інтереси молоді виникають на основі усвідомлення перспектив і адекватної оцінки ступеня неузгодженості вимог перспектив з готівкою схильностями, знаннями й уміннями. На основі загальнозначущих перспектив формуються світогляду, погляди, переконання і ідеали, система цілей і установок, наміри. Перспективи виступають в даному випадку в якості окремої мети.
Формування і підтримка стійкої спрямованості особистості являє собою безперервний процес узгодження вимог перспективи за допомогою діяльності, за допомогою зворотного зв'язку. Формування мотивів, як справедливо зазначає В.І. Ковальов, так само, як і системи цілей і намірів, йде разом з формуванням потреб. Потреба та інші компоненти (інтереси, потяги, цілі, наміри) стають стійкішими за рахунок більш глибокого пізнання перспективи і трансформацією існуючої потреби людини в конкретні мотиви. [8]
У процесі професійного самовизначення особистість проходить ряд ступенів.
· Початковий ступінь. Зовні приймає рішення освоїти конкретну професію, маючи емоційний настрій, епізодичний, ситуативний інтерес, предметну установку, деякі трудові звички, проте у нього немає самостійності і не проявляється ініціатива.
· Друга щабель. Має фіксовану установку на професію і більш стійкі інтереси, і в нього проявляються схильності, однак більше його цікавлять практичні сторони навчального матеріалу; сформувалася мета дає загальний напрямок навчально-виробничої діяльності, у нього виявляється почуття впевненості в собі, самостійність; формується почуття відповідальності.
· Третя ступінь. Має тверду настанову на професію, стійкий інтерес і схильність до неї; проявляє особливу захопленість, як до практичної, так і до теоретичної стороні навчального матеріалу; йде самоствердження особистості через професійну працю.
· Четвертий ступінь. Палке захоплення своєю професією; людина і справа зливаються в єдине ціле; спрямованість формується за наявності великих здібностей до обраної професії, яскраво виражених схильностей і покликання, відмічається високу професійну майстерність та наявність професійного ідеалу; при твердих переконаннях в особистому і суспільної значимості своєї професії. [4]
Цікаву типологію самовизначення запропонував вітчизняний психолог М.Р. Гінзбург, який виділяє життєве поле особистості, в рамках якого і розгортається професійне й життєве самовизначення. При цьому саме життєве поле визначається ним як «сукупність індивідуальних цінностей, смислів і простору реального действования - актуального і потенційного, - охоплює минуле, сучасне, майбутнє».
«Психологічний даний існує як дійсність: його функцією є саморозвиток. Тому вертикальна складова психологічного сьогодення, що відноситься до ціннісно-смисловий площині, являє собою самопізнання-тобто орієнтацію в ціннісно-смисловому змісті індивідуальної свідомості. Горизонтальна складова психологічного сьогодення, що належить до просторово-часової площині, може бути охарактеризована як самореалізація (тобто реальне действованіе, втілення цінностей та смислів у різних видах діяльності) ». [13]
Минуле, існуюче як «досвід», по вертикалі (у ціннісно-смисловий) площині представлено установками і відносинами, а в горизонтальній площині (просторово-часової) - досвідом в його традиційному розумінні.
Відповідно психологічне майбутнє в ціннісно-смисловій площині представлено уявної проекцією себе в майбутнє, а в просторово-часової площини - конкретним плануванням свого життя у часі, тобто життєвими і професійними планами. На підставі цього М.Р. Гінзбург виділяє наступні типи самовизначення особистості:
ü гармонійне (благополучне даний при позитивному майбутньому);
ü стагнуюче (благополучне даний при негативному майбутньому; страх перед майбутнім);
ü безтурботне (благополучне сьогодення, бачення майбутнього без цілеспрямованого планування; очікування благополуччя і того, що все буде відбуватися «саме собою»);
ü безперспективна (благополучне сьогодення; планування майбутнього при відсутності його цінності як «вимушене»);
ü негативний (неблагополучне сьогодення, негативне майбутнє, відчуття безнадійності);
ü захисне (неблагополучне сьогодення, позитивне планування майбутнього; «втеча в майбутнє»);
ü фантазійне (неблагополучне сьогодення, позитивне майбутнє за відсутності його планування; «втеча в марення про майбутнє»);
ü прагматичне (успішна самореалізація за відсутності цінностей і екзистенціальної орієнтації; «адаптивність», проекція в майбутнє запозичених цінностей);
ü гедоністичні (успішна самореалізація за відсутності цінностей, позитивних образів майбутнього і планування; гонитва за гарячими задоволеннями);
ü залежне (успішна самореалізація, позитивне майбутнє за відсутності цінностей, планування; гонитва за задоволеннями, проекція в майбутнє запозичених цінностей);
ü пасивне (нереалізовані цінності в сьогоденні, позитивне плановане майбутнє; нереалізованість у теперішньому);
ü бездіяльне (нереалізовані цінності в сьогоденні, позитивне непланованої майбутнє; відхід від нереалізованості у сферу емоційних переживань). [13]
Психологічні простору самовизначення можуть бути як суб'єктивними (представленими у свідомості даної людини), так і об'єктивними, загальноприйнятими (як реально існуючі можливості виборів, усвідомлювані різними людьми). Мета професійного самовизначення у співвіднесення суб'єктивних просторів, що виділяються та бажаних самою людиною, і реально існуючих просторів професійних виборів, які людина спочатку може і не усвідомлювати (або не приймати як значущі для себе).
У цілому можна умовно виділити такі рівні реалізації наявних можливостей (загальні рівні з професійного і життєвого самовизначення типу):
1. Агресивне неприйняття діяльності по конкретному типу самовизначення, демонстративне ігнорування і навіть руйнування наявних можливостей.
2. Мовчазна уникнення діяльності по конкретному типу самовизначення. Наприклад, людина шукає на роботі будь-яку можливість, щоб не виконувати свої професійні обов'язки.
3. Реалізація стереотипних способів діяльності.
4. Прагнення удосконалити окремі елементи своєї діяльності, тобто фактичний початок справжньої творчості, але в рамках традиційних способів життєдіяльності.
5. Прагнення істотно вдосконалити свою діяльність у цілому.
1.3 Особливості формування професійної спрямованості особистості в період юності (ранньої зрілості)
В історії розвитку вікової психології як галузі психологічної науки характеристики дорослих людей виконували функції еталонів по відношенню до різних періодів росту, дозрівання і формування особистості в роки дитинства, отроцтва і юності. А зрілість розглядалася як стабільний період.
Стадія ранньої зрілості охоплює період з 20 до 40 років. Вона відповідає вступу людини в інтенсивну особисте життя і професійну діяльність. Початок зрілості характеризується найвищим рівнем таких показників, як м'язова сила, швидкість реакції, спритність і витривалість. Всі ці показники будуть знижуватися аж до 60-річного віку, після якого це зниження стане помітнішим [5].
Ерік Еріксон, спираючись на подання Фрейда про психосексуальном розвитку людини, розробив теорію, в якій акцентуються соціальні аспекти цього розвитку. Воно розглядається як процес інтеграції індивідуальних біологічних факторів з факторами сприйняття і соціокультурного оточення.
На думку Еріксона, людина протягом життя переживає вісім психосексуальних криз, специфічних для будь-якого віку, сприятливий або несприятливий результат яких визначає можливість подальшого розквіту особистості.
Шостий криза властивий молодим дорослим людям. Він пов'язаний з пошуком близькості з молодою людиною, разом з яким він має здійснювати цикл «робота - народження дітей - відпочинок», щоб забезпечити своїм дітям справжній розвиток. Відсутність подібного досвіду приводить до ізоляції людини і його замикання на самому собі.
У вітчизняній психології наукові дані про класифікаціях періоду зрілості узагальнив Б.Г. Ананьєв. Він показав різноманітність підходів до періодизації розвитку дорослої людини. Вікові межі зрілості визначаються комплексом соціальних і біологічних причин і залежать від конкретних соціально-економічних умов індивідуального розвитку людини.
Період зрілості відрізняється від попереднього, періоду ранньої юності, тим, що в ньому закінчується общесоматической розвиток, досягає свого оптимуму фізичне і статеве дозрівання. Цей період є роками інтелектуальних досягнень. У результаті проведених комплексних досліджень Б.Г. Ананьєв прийшов до наступного висновку: у ході розвитку дорослої людини має місце зростання ступеня навченості [2].
Однак не тільки психофізіологічні функції характеризуються оптимумом продуктивності в період зрілості. При різних формах творчої активності найбільш високого рівня досягає інтелектуальна діяльність. Середній максимум творчої активності для багатьох спеціальностей відзначається в 35-39 років. При цьому пік творчих здібностей виявляється до 30-34 років у таких науках, як математика, фізика, хімія. Інтелектуальна діяльність, особливо її вищі творчі форми, глибоко пов'язана з особистістю людини. Як підкреслював Б.Г. Ананьєв, зв'язку інтелекту і особистості виявляються в мотивації розумової діяльності, яка залежить від установок, інтересів та ідеалів особистості, рівня її домагань, що багато в чому визначає активність інтелекту. У свою чергу, характерологічні властивості особистості і структура її мотивів залежать від ставлення цієї особистості до дійсності, досвіду пізнання світу, світогляду та загального розвитку інтелекту.
Період ранньої зрілості характеризується переходом до незалежності від батьків в економічному відношенні. У цей час набувається новий статус, який складається з різноманіття прав і обов'язків людини в різних сферах життя і діяльності, в суспільстві, на роботі, у власній родині. Становлення статусу окремої людини залежить від системи суспільних відносин і соціальних перетворень. У той же час статус особистості змінюється в залежності від міри активності людини, який може усвідомлювати своє становище в суспільстві і прагне зміцнити свій статус чи, навпаки, ставиться до нього пасивно, пристосовуючись до існуючого стану. «Діяльна суб'єктивна сторона статусу виступає у вигляді позиції особистості, яку вона займає в умовах певного статусу» [2].
Розвиток особистості залежить від її статусу в тому сенсі, що задаються певні можливості власної діяльності людини. У комплексі ролей як суспільних функцій реалізуються характеристики суб'єкта суспільної поведінки, такі, як система відносин до суспільства, до праці, людей, до себе, установки, мотиви, цілі й ціннісні орієнтації. У період ранньої юності будується власний спосіб життя, відбувається засвоєння професійних ролей, Включення у всі види соціальної активності. У період середньої зрілості настає консолідація соціальних і професійних ролей [6].
У систему суб'єктивних властивостей особистості включаються життєві плани людини, його мотиви і цілі діяльності. Так, В.Т. Лісовський з'ясовував життєві плани молоді різної статі і віку, які визначаються об'єктивними умовами життя та ціннісними орієнтаціями особистості. У групі осіб у віці 20-25 років зберігається яскраво виражена спрямованість на отримання вищої освіти, цікавої роботи. Актуальними для цієї вікової групи залишається пошук коханої людини, вірних друзів, проблема створення сім'ї. Разом з тим у цьому віці посилюється установка на хороші житлові умови, матеріальну забезпеченість, так як багато приступають до створення своєї сім'ї. У 1987 році Є.Ф. Рибалко [10] провела дослідження, яке виявило аналогічну структуру життєвих планів у відповідній віковій групі студентів.
Особлива значимість періоду зрілості, як відзначала Є.Ф. Рибалко, полягає в тому, що, «включаючись у все різноманіття суспільних відносин, людина стає їх суб'єктом, свідомо формуючи свої відносини до навколишнього світу. У період дорослості відбувається інтеграція відносин і формування характеру як системи, хоча процес характерообразованія починається ще в дитячому віці »[10].
Отже, період ранньої зрілості є найбільш сприятливим для формування основних підструктур людини, для досягнення нею зрілості як суб'єкта спілкування, пізнання і діяльності, як індивідуальності.
Теоретичний аналіз даної проблеми показав, що високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особистості, яка виражає єдність інтересів особистості у системі професійного самовизначення. Слід відзначити значну роль характерологічних особливостей особистості та рівня розвитку її здібностей.
Для формування основних підструктур людини, для досягнення нею зрілості і суб'єкта спілкування, пізнання і діяльності, як індивідуальності сприятливим є період ранньої зрілості. При цьому особистість має, як суб'єктивними, так і об'єктивними можливостями для успішного самовизначення. Тип і рівень професійного самовизначення безпосередньо залежить від самої особистості, від її досвіду, активності у цьому і спрямованості у майбутнє.
Мета професійного самовизначення - поступове формування внутрішньої готовності самостійно й усвідомлено планувати, корегувати і реалізовувати перспективи свого розвитку (професійного, життєвого, особистісного). Головну мету професійного самовизначення можна сформулювати дещо інакше: поступове формування у особистості готовність розглядати себе розвивається в рамках певного часу, простору і сенсу, постійно розширювати свої можливості і максимально їх реалізовувати.
Професійне самовизначення можливо навіть і в не дуже сприятливих умовах, в ситуації обмеженого вибору шляхів самореалізації, але за умови творчого ставлення людини до виконуваної діяльності. Можливості самовизначення людини розширюються при збільшенні ступеня свободи його дій, при прояві внутрішньої активності особистості.
2. Програмна частина дослідження
2.1 Робоча концепція дослідження
В основі емпіричного дослідження лежать наступні теоретичні аспекти проблеми професійного самовизначення в період ранньої зрілості: професійне самовизначення розуміється як вибір діяльності, тобто процес розвитку суб'єкта праці. Формою відносини людини до професії є професійна спрямованість (становлення), яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Її формування залежить від виникнення суб'єктивного ставлення, а саме, від позитивного ставлення, так як воно є важливим чинником підвищення навчальної успішності учнів. Але саме по собі позитивне відношення не може мати істотного значення, якщо воно не підкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розумінням ролі окремих дисциплін).
В основі позитивного ставлення людини до професії лежать різні потреби, прагнення і системи мотивів. Так, говорячи про професійної мотивації, відзначимо, що успішність учнів залежить в основному від розвитку навчальної мотивації, а не тільки від природних здібностей. Між цими двома факторами існує складна система взаємозв'язків. За певних умов (зокрема, при високому інтересі особистості до конкретної діяльності) може включатися так званий компенсаторний механізм. Недолік здібностей при цьому заповнюється розвитком мотиваційної сфери (інтерес до предмету, усвідомленість вибору професії та ін). Сильні і слабкі учні відрізняються зовсім не за інтелектуальним показниками, а по тому, у якому ступені в них розвинена професійна мотивація.
Юнацький вік - період життя людини між підлітковим віком і дорослістю. У схемі вікової періодизації онтогенезу юнацький вік було визначено як 17-21 р. - для юнаків і 16-20 років - для дівчат. Це вік, коли завершується дозрівання особистості, складається світогляд, формуються ціннісні орієнтації, установки. По суті, це період, в якому здійснюється перехід від дитинства до початку дорослого життя, відповідного ступеня відповідальності, самостійності, здатності до активної участі в житті суспільства і в своєму особистому житті, до конструктивного вирішення різних проблем, професійного становлення. І поряд з таким складним особистісним розвитком, велике місце займає саме професійне становлення студентів, що здійснюється в рамках навчальної діяльності.
Старшокласники істотно відрізняються один від одного не тільки за темпераментом і характером, але і за своїми здібностями, потребам, прагненням і інтересам, різним ступенем самосвідомості. Індивідуальні особливості проявляються і у виборі життєвого шляху. Вибір професії і оволодіння нею починається з професійного самовизначення. На цьому етапі учні повинні вже цілком реально сформувати для себе завдання вибору майбутньої сфери діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів. У цей час в учнів формуються ставлення до певних професій, здійснюється вибір навчальних предметів відповідно до обраної професією.
Головна мета професійного самовизначення - поступове формування внутрішньої готовності самостійно й усвідомлено планувати, корегувати і реалізовувати перспективи свого розвитку.
2.2 Об'єкт і предмет дослідження
Об'єкт дослідження - особистість.
Предмет дослідження - особливість професійного самовизначення в юнацькому віці.
Мета дослідження - дослідження особливостей сторін професійного самовизначення в юнацькому віці.
Завдання дослідження:
1. Виявити професійний тип особистості школярів 9 класу;
2. Виявити професійний тип особистості школярів 11 класу;
3. Провести порівняльний аналіз професійних типів особистості в двох групах;
4. Визначити тип професійної спрямованості школярів 9 класу;
5. Визначити тип професійної спрямованості школярів 11 класу;
6. Провести порівняльний аналіз типів професійної спрямованості у двох групах.
Теоретична гіпотеза:
Особливості професійного самовизначення школярів 9 та 11 класу будуть відрізнятися.
Емпірична гіпотеза:
1. Провідним професійним типом особистості у школярів 9 класу буде «соціальний»;
2. Провідним професійним типом особистості у школярів 11 класу буде «підприємливий»;
3. У групі школярів 9 класу буде домінувати «спрямованість на себе»;
4. У групі школярів 11 класу буде домінувати «спрямованість на взаємодію»
Опис вибірки: в даному дослідженні використовувалася цільова вибірка і взяли участь 40 чоловік, які склали дві групи випробовуваних по 20 осіб у кожній. Вибірку склали учні школи 93, а саме учні 9 та 11 класів.
2.3 Опис методик збору емпіричних даних
Метод, використовуваний для збору даних - опитування.
Методики, за допомогою яких досліджувались особливості сторін професійного самовизначення у осіб юнацького віку:
1. Опитувальник Дж. Холланда (див. Додаток 1).
2. Визначення спрямованості особистості (орієнтаційна анкета)
(Див. Додаток 2).
1. Опитувальник Дж. Холланда
Методика є прикладом суб'єктивного типологічного підходу до вивчення особистості. Розробник тесту - Дж. Холланд.
Стимульний матеріал тесту відрізняється від подібного роду опитувальників і являє собою 42 дихотомічних альтернатив, кожна з яких задана у вигляді певної професії. Випробуваному необхідно здійснити кращий вибір однієї з них. Згідно типології особистості американського психолога Дж. Холланда, розрізняють шість психологічних типів людей: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенціальний, заповзятливий, артистичний. Кожен тип характеризується певними особливостями темпераменту, характеру і т.д. У зв'язку з цим певного психологічного типу особистості відповідають професії, в яких людина може досягти найбільших успіхів.
Кожному типу відповідає 14 різних професій. Це врівноважує шкали в кількісному відношенні і дозволяє здійснювати порівняння вираженості того чи іншого типу «всередині» кожного випробуваного.
Таким чином, метою даного опитувальника стає визначення професійного типу особистості за методикою Дж. Холланда. Випробуваному дається така інструкція: «Вам необхідно здійснити кращий вибір однієї з професій. Іншими словами, відповісти на питання: Ким краще для вас було б бути: кухарем або складачем, садівником або метеорологом? і т.д. Обведіть гуртком обраний вами відповідь у реєстраційному бланку ».
Обробка результатів. У реєстраційному бланку підраховується кількість зазначених відповідей по кожному стовпцю в окремо (див. Додаток 4). Отримані числові значення характеризують вираженість певного типу особистості за класифікацією Дж. Холланда. 1-й стовпець - реалістичний тип, 2-й стовпець - інтелектуальний тип, 3-й стовпець - соціальний тип, 4-й стовпець - конвенціальний тип, 5-й стовпець - заповзятливий тип, 6-й стовпець - артистичний тип.
Аналіз отриманих даних проводиться шляхом виділення стовпця, який містить найбільшу кількість зазначених відповідей, відповідного певного типу особистості, за Дж. Холланд.
Характеристика типів.
1 тип. Реалістичний.
Це чоловічий, несоціальний, емоційно-стабільний, орієнтований на даний тип. Охоче займається конкретними об'єктами і їх використанням. Передбачає заняття, що вимагають моторних навичок, спритності і конкретності. Обирає професії конкретної дії: механік, електрик, садівник і т.д. Типу властиві математичні, а не вербальні здібності.
2 тип. Інтелектуальний.
Орієнтований на працю, не соціальний, раціональний, незалежний, оригінальний. Подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Віддає перевагу наукові професії: ботанік, астроном, фізик і т.п. Високо розвинені як вербальні, так і невербальні здібності. Гармонійний інтелектуальний тип.
3 тип. Соціальний.
Ставить перед собою цілі і завдання, які дозволяють йому встановлювати контакт із навколишнім середовищем. Володіє соціальними вміннями і потребує соціальних контактах. Основні риси характеру: товариськість, прагнення повчати і виховувати, гуманність, жіночність, психологічна налаштованість на людину. Надається перевага заняття - навчання і лікування, професії - лікар, психолог. Намагається триматися осторонь від інтелектуальних проблем. Вирішує проблеми, орієнтуючись на емоції, почуття і вміння спілкуватися. Залежний від групи і думки оточуючих, активний. Добре розвинені вербальні здібності, вони переважають над невербальними.
4 тип. Конвенціальний.
Характеризується тим, що віддає перевагу чітко структурованої діяльності: любить коли ним керують. Дотримується традиційних звичаїв і поглядів. Його підхід до проблеми носить стереотипний, практичний і конкретний характер. Спонтанність і оригінальність йому не притаманні. Риси характеру: ригідність, консерватизм, залежність. Віддає перевагу професії, пов'язані з канцелярією та розрахунком: машинопис, бухгалтерія, економіка. Володіє хорошими навичками спілкування, хорошими моторними навичками. Переважають невербальні, математичні здібності. Це слабкий організатор і керівник, тобто його рішення залежать від думки людей, що його оточують.
5 тип. Заповзятливий.
Обирає цілі, цінності та завдання, що дозволяють йому проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, любов до пригод. Він віддає перевагу керівні ролі, в яких він задовольняє свої потреби бути визнаним. Це: завідувач, директор, товарознавець, журналіст, репортер, артист, дипломат. Йому не подобаються заняття, пов'язані з ручною працею, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги і інтелектуальних зусиль. Віддає перевагу неясні вербальні завдання, пов'язані з керівництвом і владою, тобто любить давати генеральну лінію, агресивний, енергійний.
6 тип. Артистичний.
Притаманний складний погляд на світ і життя, гнучкість оригінальність, незалежність рішень, несоціальлость - в сенсі відмінності від оточуючих людей. У відносинах спирається на свої відчуття, емоції, уяву та інтуїцію, які в нього добре розвинені. Віддає перевагу заняття творчого характеру - музикування, малювання, фотографію. Вербальні здібності переважають, але не завжди. Дуже високі здібності моторики і сприйняття. Вже в молодості характерний високий життєвий ідеал, відрізняється акцентованим власним «Я».
2. Визначення спрямованості особистості (орієнтаційна анкета)
Для визначення особистісної спрямованості в даний час використовується орієнтаційна анкета, вперше опублікована Б. Бассом в 1967 р. Орієнтовна анкета містить в собі 27 тверджень. Професійна спрямованість особистості працівника включає в себе наступні види відносин людини: а) ставлення людини до самої себе; б) відношення людини до оточуючих його людей; в) ставлення людини до виконуваної роботи. У кожної людини в його мотиваційної структурі представлені всі три види відносин, проте частка кожного з них неоднакова. Найчастіше домінує якийсь один вид відносин, що і визначає характер спрямованості особистості даної людини. Можливо домінування «спрямованості на себе», або «спрямованості на справу», або «спрямованості на взаємодію з іншими людьми».
Домінування в структурі особистості «спрямованості на себе» свідчить про вираженість в даної людини егоцентричних тенденцій, його прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань. Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
Якщо у мотиваційній структурі переважає «спрямованість на справу», «на завдання», то це свідчить про прагнення людини до реалізації цілей і вирішення завдань професійної діяльності. Такі особи найбільш продуктивні в роботі, вони нерідко стають неформальними лідерами в групі.
У тому випадку, коли у людини переважає «спрямованість на взаємодію», можна припустити, що така людина конформен, залежний від групи. Для нього головне - це хороші відносини з оточуючими, у нього виражена потреба в спілкуванні з іншими людьми. При цьому робота і її результати відходять на другий план, що робить таких працівників малопродуктивними.
Таким чином, метою даного опитувальника є визначення професійної спрямованості особистості. Піддослідним роздають бланки для відповідей і зачитують інструкцію: «Запропонована анкета складається з ряду тверджень, кожне з яких має три різних закінчення: А, В, С. Необхідно з трьох варіантів закінчення вибрати той, який для вас найбільш значущий. Впишіть букву (А, В або С), відповідну вашим вибором, в бланк для відповідей у дужках проти відповідного номера питання у рубриці «Найбільше». Потім з решти відповідей виберіть той, який найменше збігається з вашою точкою зору, і впишіть букву, відповідну цій відповіді, проти номера питання у рубриці «Менше всього» бланка відповідей.
Для кожного питання використовуються дві літери. Що залишився відповідь ніде не фіксується ».
Обробка результатів. Відповіді випробуваного, позначені як «Найбільше», оцінюються у 2 бали. Відповіді, позначені як «Менше всього», оцінюються в 0 балів, що залишилися невибраними відповіді оцінюються в 1 бал.
Всі отримані в процесі заповнення анкети дані звіряються зі спеціальним «ключем» (див. Таблиця 1). Для кожного виду спрямованості особистості бали підсумовуються по всіх 27 пунктам анкети (окремо).
Основним критерієм оцінки результатів є відповідність виборів балів «ключу», а також абсолютне переважання одного з видів спрямованості особистості.
Метод обробки інформації
У нашому дослідженні ми застосували критерій знаків G, який відноситься до непараметрическим і призначений для встановлення загального напрямку зсуву досліджуваної ознаки. З його допомогою визначається рівень достовірності відмінностей, виявляється статистично значуща тенденція у зміщенні (зрушенні) показників. Він дає можливість встановити, наскільки однонаправлені змінюються значення ознаки однорідної вибірки. Критерій знаків застосовується до даних, отриманих в ранговій, інтервальної і шкалою відносин.
Зрушення - це величина різниці між показниками, що враховує знак. Зрушення, які переважають називаються типовими і позначаються літерою n, а зрушення більш рідкого, протилежного напрямку - нетиповими - Gемп. Існує можливість «нульових» зрушень, коли реакція не змінюється або показники не підвищуються і не знижуються, а залишаються на колишньому рівні. Однак такі «нульові» зрушення в критерії знаків виключаються з розгляду. При цьому кількість зіставляються пар зменшується на число таких «нульових» зрушень.
Суть критерію знаків полягає в тому, що він визначає, чи не занадто багато спостерігається «нетипових зрушень», щоб зрушення в «типовому» напрямі вважати переважаючим? Gемп - це кількість «нетипових» зрушень. Чим менше Gемп, тим більш імовірно, що зрушення в «типовому» напрямі статистично достовірний.
Обмеження критерію знаків: кількість спостережень в обох вимірах - не менше 5 і не більше 300.
Порядок проведення обробки інформації
Спочатку підраховується кількість позитивних, негативних та нульових зрушень по кожній шкалі в кожній з вибірок. Це необхідно для виявлення «типових» знаків зміни оцінок. Нам необхідно враховувати тільки позитивні і негативні зрушення, а нульові відкидати. Кількість зіставляються пар значень при цьому зменшується на кількість цих нульових зрушень. Потім, визначивши кількість «нетипових» зрушень (G ЕМП), за таблицею визначаємо критичні значення G для даного n. Наступним етапом є співставлення G ЕМП з Gкр. Якщо G ЕМП менше Gкр або принаймні дорівнює йому, зрушення в типову бік може вважатися достовірним.
3. Емпіричне дослідження особливостей професійного самовизначення в юнацькому віці
3.1 Дослідження професійного типу особистості школярів 9 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити кращий вибір однієї з пари професії, яка для них більш приваблива, і відзначити свій вибір на реєстраційному бланку. Дані, отримані в ході дослідження, відображені в таблиці 2.
Як видно з Рис. 1. (Див. Додаток 5) при виявленні професійного типу особистості в учнів 9 класу явного домінування будь-якої з шкал не виявлено. Тим не менш, найвищі показники були отримані за шкалою «Заповзятливий тип» (164), це свідчить про те, що група обирає цілі, цінності і завдання, що дозволяють виявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, любов до пригод. Для них найбільше значення мають керівні ролі, в яких вбачають задоволення своїх потреб бути визнаним. Це: завідувач, директор, товарознавець, журналіст, репортер, артист, дипломат. Швидше за все, група не вітає заняття, пов'язані з ручною працею, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги і інтелектуальних зусиль. Вони більш воліють неясні вербальні завдання, пов'язані з керівництвом і владою, агресивні, заповзятливі.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Соціальний тип» (156). Таким чином, ставити перед собою цілі і завдання, які дозволяють встановлювати контакт із навколишнім середовищем йдуть на другий план. У меншій мірі володіють соціальними вміннями і потребують соціальних контактах. Такі риси характеру як: товариськість, прагнення повчати і виховувати, гуманність, жіночність, психологічна налаштованість на людину стають менш важливими. Не зацікавлені в таких заняттях як навчання і лікування. Залежності від групи і думки оточуючих відчувають меншою мірою.
Третє місце відводиться конвенциально типу (149), яке характеризується тим, що перевага віддається чітко структурованої діяльності: потреба, щоб ними керували. А значить в даній групі учні не дотримуються традиційних звичаїв і поглядів, підхід до проблеми не носить стереотипний, практичний і конкретний характер. Спонтанність і оригінальність більш притаманні групі, ніж ригідність, консерватизм і залежність. Немає переваг у виборі професій, пов'язаних з канцелярією та розрахунком: машинопис, бухгалтерія, економіка. Враховуючи, що люди цього типу слабкі організатори і керівники, можна сказати, що рішення в групі не залежать від думки людей і оточуючих.
Наступним, за зменьшенням є «артистичними тип» (143), якому властивий складний погляд на світ і життя, гнучкість оригінальність, незалежність рішень, несоціальлость - в сенсі відмінності від оточуючих людей. У відносинах спирається на свої відчуття, емоції, уяву та інтуїцію, які в нього добре розвинені. Віддає перевагу заняття творчого характеру - музикування, малювання, фотографію. Вербальні здібності переважають, але не завжди. Дуже високі здібності моторики і сприйняття. Вже в молодості характерний високий життєвий ідеал, відрізняється акцентованим власним «Я». Враховуючи, займане місце даного типу спрямованості, можна говорити про слабку розвиненість цих характеристик.
На п'ятому місці «Інтелектуальний тип» (121). Група не орієнтована на працю, менш раціональна. Не подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Немає переваг у виборі таких наукових професій як: ботанік, астроном, фізик і т.п.
І останнє шосте місце зайняла шкала «Реалістичний тип» чи інакше чоловічий тип (107). Це несоціальний, емоційно-стабільний, орієнтований на даний тип. Отже дана груп не охоче займається конкретними об'єктами і їх використанням. Не передбачають вибір спеціальностей, які вимагають моторних навичок, спритності і конкретності. Групу навряд чи зацікавлять такі професії конкретної дії як: механік, електрик, садівник і т.д.
Як видно з характеристик типів особистостей ми спостерігаємо групу з яскраво вираженими вербальними здібностями, якої не кращі математичні. Ця група підприємливі, незалежна і імпульсивна.
Таким чином, гіпотеза про те, що провідним професійним типом особистості у школярів 9 класу буде «соціальний» не підтвердилася. Можливо це пов'язано з ситуацією в країні. Якщо раніше, на глобальному рівні, в суспільстві цінувалися такі якості як товариськість, гуманність, психологічна налаштованість на людину, а також спільна діяльність, то тепер на перший план виходять індивідуальні досягнення особистості, її підприємливість, вміння керувати людьми і займати лідерську позицію в суспільстві.
3.2 Дослідження професійного типу особистості школярів 11 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити кращий вибір однієї з пари професії, яка для них більш приваблива, і відзначити свій вибір на реєстраційному бланку. Дані, отримані в ході дослідження, відображені у таблиці 3.
Як видно з Рис. 2. (Див. Додаток 6) при виявленні професійного типу особистості в учнів 11 класу явного домінування будь-якої з шкал не виявлено. Тим не менш, найвищі показники були отримані за шкалою «Заповзятливий тип» (167), це свідчить про те, що група обирає цілі, цінності і завдання, що дозволяють виявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, любов до пригод. Для них найбільше значення мають керівні ролі, в яких вбачають задоволення своїх потреб бути визнаним. Це: завідувач, директор, товарознавець, журналіст, репортер, артист, дипломат. Швидше за все, група не вітає заняття, пов'язані з ручною працею, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги і інтелектуальних зусиль. Вони більш воліють неясні вербальні завдання, пов'язані з керівництвом і владою, агресивні, заповзятливі.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Соціальний тип» (162). Група мало схильна ставити перед собою цілі і завдання, які дозволяють їй встановлювати контакт із навколишнім середовищем. У меншій мірі володіють соціальними вміннями і потребують соціальних контактах. Такі риси характеру як: товариськість, прагнення повчати і виховувати, гуманність, жіночність, психологічна налаштованість на людину стають менш важливими. Не зацікавлені в таких заняттях як навчання і лікування. Залежності від групи і думки оточуючих відчувають меншою мірою.
Шкала «конвенціальний тип» займає третю позицію (138). Люди цього типу характеризуються тим, що перевагу віддають чітко структурованої діяльності: потреба, щоб ними керували. А значить в даній групі учні не дотримуються традиційних звичаїв і поглядів, підхід до проблеми не носить стереотипний, практичний і конкретний характер. Спонтанність і оригінальність більш притаманні групі, ніж ригідність, консерватизм і залежність. Немає переваг у виборі професій, пов'язаних з канцелярією та розрахунком: машинопис, бухгалтерія, економіка. Враховуючи, що люди цього типу слабкі організатори і керівники, можна сказати, що рішення в групі не залежать від думки людей і оточуючих.
Наступним, за зменьшенням є «Інтелектуальний тип» (136) Група не орієнтована на працю, менш раціональна. Не подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Немає переваг у виборі таких наукових професій як: ботанік, астроном, фізик і т.п.
Потім слід шкала «артистичними тип» (133). Цьому типу людей зазвичай притаманний складний погляд на світ і життя, гнучкість оригінальність, незалежність рішень, несоціальлость - в сенсі відмінності від оточуючих людей. У відносинах спирається на свої відчуття, емоції, уяву та інтуїцію, які в нього добре розвинені. Віддає перевагу заняття творчого характеру - музикування, малювання, фотографію. Вербальні здібності переважають, але не завжди. Дуже високі здібності моторики і сприйняття. Вже в молодості характерний високий життєвий ідеал, відрізняється акцентованим власним «Я». Враховуючи, займане місце даного типу спрямованості, можна говорити про дуже слабку розвиненість цих характеристик.
І останнє шосте місце зайняла шкала «Реалістичний тип» чи інакше чоловічий тип (104) Це несоціальний, емоційно-стабільний, орієнтований на даний тип. Отже дана груп не охоче займається конкретними об'єктами і їх використанням. Не передбачають вибір спеціальностей, які вимагають моторних навичок, спритності і конкретності. Групу навряд чи зацікавлять такі професії конкретної дії як: механік, електрик, садівник і т.д.
Як видно з характеристик типів особистостей ми спостерігаємо групу з яскраво вираженими вербальними здібностями, якої не кращі математичні. Ця група підприємливі, незалежна і імпульсивна.
Таким чином, гіпотеза про те, що провідним професійним типом особистості у школярів 9 класу буде «підприємливий» підтвердилася.
3.3 Порівняльний аналіз професійних типів особистості в двох групах
Для початку ми підраховуємо кількість позитивних, негативних та нульових зрушень по кожній шкалою. Це необхідно для виявлення «типових» знаків зміни оцінок. Значення знаків шкали вказані в Таблиці 10 - 15.
Дані отримані в ході порівняльного аналізу наведені у Таблиці 8. З таблиці видно, що найбільш типовими є "негативні" зрушення, тобто зрушення є випадковим. Так як нам необхідно враховувати тільки позитивні і негативні зрушення (нульові відкидаємо), то для шкали «Реалістичний тип» n = 16; для шкали «Інтелектуальний тип» n = 19; для шкали «Соціальний тип» n = 15; для шкали «конвенціальний тип »n = 14; для шкали« Заповзятливий тип »n = 20; для шкали« артистичними тип »n = 19. Тепер ми можемо визначити критичні значення критерію знаків G (див. Додаток 3).
Таким чином, оцінивши рівень достовірності відмінностей, ми виявили, що немає істотних відмінностей між показниками двох груп по кожній із шкал, тобто типові зрушення в даному дослідженні є випадковими, що свідчить про відсутність відмінностей.
Не дивлячись на те, що в дослідженні не проявилися відмінності між випробуваними, що належить до різних груп, при розгляді середніх значень груп за шкалами при виявленні професійного типу особистості школярів (див. Таблиця 4; Додаток 7) видно, що найвищі кількісні показники у двох груп збігаються за шкалою «Заповзятливий тип», це свідчить про те, що обидві групи вибирають цілі і завдання, що дозволяють виявити енергію, імпульсивність, ентузіазм. Рисами характеру є: прагнення до лідерства, потреба у визнанні, підприємливість, деяка агресивність. Віддають перевагу завдання, пов'язані з керівництвом, особистим статусом. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Не подобаються заняття, що вимагають посидючості, великої праці, моторних навичок, концентрації уваги. Ці особливості найбільш плідно реалізуються в таких професіях, як дипломат, репортер, менеджер, директор, брокер, кооператор.
Потім за кількісними показниками видно, що у груп знову збігаються переваги і на другий план виходить шкала «Соціальний тип». Люди цього типу відрізняються вираженими соціальними вміннями (умінням спілкуватися, прагненням до лідерства, потребами в численних соціальних контактах). Незалежні від оточуючих, з успіхом пристосовується до обставин. Емоційні і чутливі. У структурі інтелекту виражені вербальні здібності. Відрізняється прагненням повчати і виховувати оточуючих, здатність до співпереживання та співчуття. Найбільш бажані сфери діяльності: психологія, медицина, педагогіка.
Наступною в ієрархії шкал є «конвенціальний тип». Обидві групи не віддають перевагу структурованої діяльності, роботі за інструкцією, визначених алгоритмах, отже, середньо розвинуті здатності до переробки конкретної, рутинної (цифровий) інформації. Підхід до проблем не носить стереотипний характер. Такі риси характеру як: консерватизм, підпорядкованість, залежність розвинені в малому ступені. До цього додається і те, що в поведінці і спілкуванні не дотримуються стереотипів. Оскільки цей тип людей слабкий для організатора або керівника, то такі спеціальності як бухгалтер, фінансист, товарознавець, економіст, діловод, друкарка, канцелярський службовець не кращі.
Потім показники розходяться і на четвертому місці в групі 9-тіклассніков виявляється шкала «артистичними тип». А в групі 11-тіклассніков це місце займає шкала «Інтелектуальний тип». Отже, учням 9 класу не притаманне у відносинах з оточуючими спирається на свою уяву та інтуїцію. З огляду на характеристики типу, а саме те, що ці люди не живуть за правилами і традиціями. Віддають перевагу заняття творчого характеру: музикування, малювання, діяльність у галузі гуманітарних наук. Добре розвинені сприйняття і моторика. Високий рівень екстравертірованность. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. То для них найменш переважні такі сфери діяльності як: історія, філологія, мистецтво. Учням ж 11 класу не характерний аналітичний розум, незалежність та оригінальність суджень. Ні переважання теоретичних та естетичних цінностей. Не орієнтується на рішення інтелектуальних творчих завдань. І навряд чи коли-небудь виберуть наукові професії (математика, географія, геологія). Так як даний тип особистості характеризується високою активністю, але у діяльності на спілкування не налаштований, то в нашому випадку все навпаки. В основному - екстраверт.
У подальшому ситуація міняється і в групі 9-тіклассніков на п'яте місце виступає шкала «Інтелектуальний тип», а в групі 11-тіклассніков - «артистичними тип».
Шосте, останнє в ієрархії переваг, місце збігається в групах і відводиться шкалою «Реалістичний тип». Таким чином, знаючи характеристику людей, що відносяться до даного типу, відзначимо, що обидві групи не володіють високою емоційною стабільністю і не орієнтовані на сьогодення. Їм не подобається займатися конкретними об'єктами і їх використанням. Ні симпатії до занять, що вимагають моторних навичок (постійний рух), спритності. Не підійдуть такі професіями з конкретними завданнями як: механік, водій, інженер, агроном і т.п., не стануть домагатися успіху в таких областях, як фізика, економіка, кібернетика, хімія, спорт.
Таким чином, ми бачимо, що крайні показники вікових груп збігаються, при цьому показники у групі 9-го класу вище за такими шкалами як «Реалістичний тип», «конвенціальний тип» і «артистичними тип».
3.4 Дослідження типу професійної спрямованості у школярів 9 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити вибір затвердження (з трьох варіантів) яке для нього є найбільш значущим, потім вписати букву (А, В або С), відповідну вибором, в бланк для відповідей у рубриці «Найбільше». Після, з решти відповідей, необхідно було вибрати той, який найменше збігається з точкою зору досліджуваного і вписати його в рубриці «Менше всього» бланка відповідей. Дані, отримані в ході дослідження, відображені в таблиці 6.
Як видно з Рис. 4. (Див. Додаток 8) при виявленні типу професійної спрямованості у учнів 9 найвищі показники були отримані за шкалою «спрямованість на себе» (648), тобто, у групи переважає домінування егоцентричних тенденцій, прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань . Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Спрямованість« на взаємодію »» (630). Значить група менш конформно, залежна від групи. Для них не найголовніше хороші відносини з оточуючими і потреба в спілкуванні з іншими людьми. Робота та її результати не відходять на другий план, що робить таких працівників продуктивними.
Саме менше значення належить шкалою «Спрямованість« на справу »», «на завдання» (359), тобто, групу відрізняє слабке прагнення до реалізації цілей і вирішення завдань професійної діяльності.
Таким чином, гіпотеза про те, що домінуючим типом професійної спрямованості у школярів 9 класу буде «спрямованість на себе» підтвердилася.
3.5 Дослідження типу професійної спрямованості школярів у школярів 11 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити вибір затвердження (з трьох варіантів) яке для нього є найбільш значущим, потім вписати букву (А, В або С), відповідну вибором, в бланк для відповідей у рубриці «Найбільше». Після, з решти відповідей, необхідно було вибрати той, який найменше збігається з точкою зору досліджуваного і вписати його в рубриці «Менше всього» бланка відповідей. Дані, отримані в ході дослідження, відображені в таблиці 7.
Як видно з Рис. 5. (Див. Додаток 9) при виявленні типу професійної спрямованості у учнів 11 найвищі показники були отримані за шкалою «спрямованість на себе» (635), тобто, у групи переважає домінування егоцентричних тенденцій, прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань . Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Спрямованість« на взаємодію »» (573). Значить група менш конформно, залежна від групи. Для них не найголовніше хороші відносини з оточуючими і потреба в спілкуванні з іншими людьми. Робота та її результати не відходять на другий план, що робить таких працівників продуктивними.
Саме менше значення належить шкалою «Спрямованість« на справу »», «на завдання» (412), тобто, групу відрізняє слабке прагнення до реалізації цілей і вирішення завдань професійної діяльності.
Таким чином, гіпотеза про те, що домінуючим типом професійної спрямованості у школярів 11 класу буде «спрямованість на взаємодію» не підтвердилася. Можливо це пов'язано з ситуацією в країні. Якщо раніше, на глобальному рівні, в суспільстві цінувалися такі якості як товариськість, гуманність, психологічна налаштованість на людину, хороші відносини з оточуючими і потреба в спілкуванні з іншими людьми, а також спільна діяльність, то тепер на перший план виходять індивідуальні досягнення особистості, її підприємливість, вміння керувати людьми, займати лідерську позицію в суспільстві, а також прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань. Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
3.6 Порівняльний аналіз типів професійної спрямованості у двох групах
Для початку ми підраховуємо кількість позитивних, негативних та нульових зрушень по кожній. Це необхідно для виявлення «типових» знаків зміни оцінок. Значення знаків шкали вказані в Таблиці 16 - 18.
Дані отримані в ході порівняльного аналізу наведені у Таблиці 9. З таблиці видно, що найбільш типовими є "негативні" зрушення, тобто зрушення є випадковим. Так як нам необхідно враховувати тільки позитивні і негативні зрушення (нульові відкидаємо), то для шкали «Спрямованість« на себе »» n = 20; для шкали «Спрямованість« на взаємодію »» n = 20; для шкали «Спрямованість« на завдання » »n = 19. Тепер ми можемо визначити критичні значення критерію знаків G (див. Додаток 4).
Таким чином, оцінивши рівень достовірності відмінностей, ми виявили, що зрушення є невипадковим тільки для шкали «Спрямованість« на завдання »». Значить зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, яке корисне для досягнення спільної мети більш характерно групі 11-тіклассніков (20,6), ніж учням 9 класу (17 , 95).
В інших же випадках немає істотних відмінностей між показниками двох груп по кожній із шкал, тобто типові зрушення в даному дослідженні є випадковими, що свідчить про відсутність відмінностей.
Не дивлячись на те, що в дослідженні не проявилися відмінності між випробуваними, що належить до різних груп, при розгляді середніх значень груп за шкалами при виявленні типу професійної спрямованості особистості школярів (див. Таблиця 5; Додаток 10) видно, що найвищі кількісні показники у двох груп збігаються за шкалою «Спрямованість« на себе »», що говорить про орієнтацію груп на пряме винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.
Середня кількість балів у обох групах набрала шкала «Спрямованість« на взаємодію »», тобто, прагнення за будь-яких умовах підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, часто на шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям слабкіше виражені. Обом групам у меншій мірі властиві орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних стосунках з людьми.
Таким чином, ми бачимо, що порядок показників вікових груп збігається, при цьому показники у групі 9-го класу вище за такими шкалами як «Спрямованість« на себе »», «Спрямованість« на взаємодію »».
У ході проведеного нами дослідження було обстежено дві групи випробовуваних. Першу групу склали учні 9-го класу, другу групу склали учні 11 класу.
У результаті дослідження було встановлено, що професійний тип особистості у школярів не відрізняється один від одного, що провідним є заповзятливий тип. Також було встановлено, що і професійна спрямованість у школярів одна і та ж, а саме спрямованість на себе. За результатами дослідження можна зробити висновок про те, що випробовувані у віці 13-15 років (9 клас), втім як і випробувані у віці 15-17 років (11 клас) схильні вибирати професії, пов'язані з визнанням у суспільстві, з прагненням до лідерства , до підприємливості та пов'язані з деякою агресивністю. Віддають перевагу завдання, пов'язані з керівництвом, особистим статусом. Професійні спрямованості цих груп також збігаються і виявляються в орієнтації на пряме винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність.
Можливо така ситуація пов'язана з обстановкою в країні. У якій на перший план виходять індивідуальні досягнення особистості, її підприємливість, готовність до ризику, впевненість в собі, вміння керувати людьми і займати лідерську позицію в суспільстві.
Висновок
Метою даної роботи стало емпіричне розкриття такої теми як «Особливості професійного самовизначення в юнацькому віці». Ця тема актуальна й значима в силу того, що розвиток і формування професійної самосвідомості є одним з центральних моментів становлення професіонала. Не випадково С.М. Богослвскій, що запропонував одне з найбільш вдалих визначень професії, писав про те, що про професії стосовно до даної людини можна говорити лише тоді, коли дана професійна діяльність «визнається за професію особистим самосвідомістю даної особи». Не секрет, що далеко не всяка робота дозволяє людині відчувати себе повноцінним членом суспільства (всупереч відомим гаслам про те, що «всі роботи гарні» і т.п.). Більш того, навіть представники так званих творчих професій, що викликають захоплення, а іноді заздрість оточуючих, далеко не завжди відчувають себе гідними людьми, яким є чим пишатися. І справа не тільки в тому, що їм не завжди вдається реалізувати свої творіння, задуми, а й у тому, що оцінка їх праці з боку суспільства (і колег) не завжди буває справедливою. У підсумку праця, замість того, щоб доставляти людині радість самореалізації, нерідко призводить до серйозних страждань і відчуттю, що життя не склалося. Невдале професійне самовизначення і недостатня самореалізація можуть стати причиною багатьох власне психологічних, життєвих проблем.
У даній роботі ми висвітлили тільки деякі аспекти питань, пов'язаних з дослідженням особливостей сторін професійного самовизначення в юнацькому віці. Подальші дослідження цієї теми можуть бути дуже продуктивними, так, наприклад, можна провести роботу з визначення професійного самовизначення у студентів першого і п'ятого курсу.
Список використаних джерел
1. Александрова М.Д. Проблеми соціальної та психологічної геронтології. Л., 1974. - 243 с.
2. Ананьєв Б.Г. Деякі проблеми психології дорослих. М., 1973. 280 с.
3. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці: Психологічне дослідження. - М., 1968. - 464 с.
4. Геллерштейн С.Г. До питання про професійну психології / / Історія радянської психології праці: Тексти (20-30 ті роки ХХ століття). / Под ред. Зінченко В.П. и др. - М., 1983. - 358 с.
5. Головаха Є.І. Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді. / АН УРСР /, ін-т філософії. - Київ, 1986. - 142 с.
6. Зелінченко А.І., Шмельов А.Г. / / Вісник МГУ, серія «Психологія», 1987, № 4. - С. 14 - 17.
7. Іванчик Т.Ф. До питання про формування значущої спрямованості особистості / / Актуальні проблеми соціальної психології: Матеріали всесоюзного симпозіуму. Кострома, 1986. - С. 46 - 48.
8. Кан-Калик В.А. До розробки теорії загального та професійного розвитку особистості фахівця у ВНЗ. / / Формування особистості фахівця у ВНЗ. СБ наук. тр. - Грозний, 1980. С. 5-13.
9. Клімов О.О. Психолого-педагогічні проблеми професійної консультації. - М., 1983. - № 2.
10. Ковальов А.Г. Психологія особистості. 3-тє вид., Переробці. і доп. М., 1970. - 391 с.
11. Ковальов В.І. Мотиви поведінки і діяльності / Відп. ред. А.А. Бодальов; АН СРСР, Ін-т психології. - М., 1988. - 191 с.
12. Пряжников Н.С. Професійне і особистісне самовизначення. - М., 1996.
13. Пряжников Н.С., Пряжнікова Є.Ю. Психологія праці та людської гідності: Учеб. посібник для студентів ВНЗ. - М., 2001. - 480 с.
14. Психологічне забезпечення професійної діяльності / / під ред. Г.С. Никифорова. - С.-Петербург, 1991. - 152 с.
15. Рудик П.А. Мотиви поведінки діяльності. М.: 1988. - 136 с.
16. Шавир П.А. Психологія професійного самовизначення в ранній юності. - М., 1981. - 95 с.
Обмеження критерію знаків: кількість спостережень в обох вимірах - не менше 5 і не більше 300.
Порядок проведення обробки інформації
Спочатку підраховується кількість позитивних, негативних та нульових зрушень по кожній шкалі в кожній з вибірок. Це необхідно для виявлення «типових» знаків зміни оцінок. Нам необхідно враховувати тільки позитивні і негативні зрушення, а нульові відкидати. Кількість зіставляються пар значень при цьому зменшується на кількість цих нульових зрушень. Потім, визначивши кількість «нетипових» зрушень (G ЕМП), за таблицею визначаємо критичні значення G для даного n. Наступним етапом є співставлення G ЕМП з Gкр. Якщо G ЕМП менше Gкр або принаймні дорівнює йому, зрушення в типову бік може вважатися достовірним.
3. Емпіричне дослідження особливостей професійного самовизначення в юнацькому віці
3.1 Дослідження професійного типу особистості школярів 9 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити кращий вибір однієї з пари професії, яка для них більш приваблива, і відзначити свій вибір на реєстраційному бланку. Дані, отримані в ході дослідження, відображені в таблиці 2.
Як видно з Рис. 1. (Див. Додаток 5) при виявленні професійного типу особистості в учнів 9 класу явного домінування будь-якої з шкал не виявлено. Тим не менш, найвищі показники були отримані за шкалою «Заповзятливий тип» (164), це свідчить про те, що група обирає цілі, цінності і завдання, що дозволяють виявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, любов до пригод. Для них найбільше значення мають керівні ролі, в яких вбачають задоволення своїх потреб бути визнаним. Це: завідувач, директор, товарознавець, журналіст, репортер, артист, дипломат. Швидше за все, група не вітає заняття, пов'язані з ручною працею, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги і інтелектуальних зусиль. Вони більш воліють неясні вербальні завдання, пов'язані з керівництвом і владою, агресивні, заповзятливі.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Соціальний тип» (156). Таким чином, ставити перед собою цілі і завдання, які дозволяють встановлювати контакт із навколишнім середовищем йдуть на другий план. У меншій мірі володіють соціальними вміннями і потребують соціальних контактах. Такі риси характеру як: товариськість, прагнення повчати і виховувати, гуманність, жіночність, психологічна налаштованість на людину стають менш важливими. Не зацікавлені в таких заняттях як навчання і лікування. Залежності від групи і думки оточуючих відчувають меншою мірою.
Третє місце відводиться конвенциально типу (149), яке характеризується тим, що перевага віддається чітко структурованої діяльності: потреба, щоб ними керували. А значить в даній групі учні не дотримуються традиційних звичаїв і поглядів, підхід до проблеми не носить стереотипний, практичний і конкретний характер. Спонтанність і оригінальність більш притаманні групі, ніж ригідність, консерватизм і залежність. Немає переваг у виборі професій, пов'язаних з канцелярією та розрахунком: машинопис, бухгалтерія, економіка. Враховуючи, що люди цього типу слабкі організатори і керівники, можна сказати, що рішення в групі не залежать від думки людей і оточуючих.
Наступним, за зменьшенням є «артистичними тип» (143), якому властивий складний погляд на світ і життя, гнучкість оригінальність, незалежність рішень, несоціальлость - в сенсі відмінності від оточуючих людей. У відносинах спирається на свої відчуття, емоції, уяву та інтуїцію, які в нього добре розвинені. Віддає перевагу заняття творчого характеру - музикування, малювання, фотографію. Вербальні здібності переважають, але не завжди. Дуже високі здібності моторики і сприйняття. Вже в молодості характерний високий життєвий ідеал, відрізняється акцентованим власним «Я». Враховуючи, займане місце даного типу спрямованості, можна говорити про слабку розвиненість цих характеристик.
На п'ятому місці «Інтелектуальний тип» (121). Група не орієнтована на працю, менш раціональна. Не подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Немає переваг у виборі таких наукових професій як: ботанік, астроном, фізик і т.п.
І останнє шосте місце зайняла шкала «Реалістичний тип» чи інакше чоловічий тип (107). Це несоціальний, емоційно-стабільний, орієнтований на даний тип. Отже дана груп не охоче займається конкретними об'єктами і їх використанням. Не передбачають вибір спеціальностей, які вимагають моторних навичок, спритності і конкретності. Групу навряд чи зацікавлять такі професії конкретної дії як: механік, електрик, садівник і т.д.
Як видно з характеристик типів особистостей ми спостерігаємо групу з яскраво вираженими вербальними здібностями, якої не кращі математичні. Ця група підприємливі, незалежна і імпульсивна.
Таким чином, гіпотеза про те, що провідним професійним типом особистості у школярів 9 класу буде «соціальний» не підтвердилася. Можливо це пов'язано з ситуацією в країні. Якщо раніше, на глобальному рівні, в суспільстві цінувалися такі якості як товариськість, гуманність, психологічна налаштованість на людину, а також спільна діяльність, то тепер на перший план виходять індивідуальні досягнення особистості, її підприємливість, вміння керувати людьми і займати лідерську позицію в суспільстві.
3.2 Дослідження професійного типу особистості школярів 11 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити кращий вибір однієї з пари професії, яка для них більш приваблива, і відзначити свій вибір на реєстраційному бланку. Дані, отримані в ході дослідження, відображені у таблиці 3.
Як видно з Рис. 2. (Див. Додаток 6) при виявленні професійного типу особистості в учнів 11 класу явного домінування будь-якої з шкал не виявлено. Тим не менш, найвищі показники були отримані за шкалою «Заповзятливий тип» (167), це свідчить про те, що група обирає цілі, цінності і завдання, що дозволяють виявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, любов до пригод. Для них найбільше значення мають керівні ролі, в яких вбачають задоволення своїх потреб бути визнаним. Це: завідувач, директор, товарознавець, журналіст, репортер, артист, дипломат. Швидше за все, група не вітає заняття, пов'язані з ручною працею, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги і інтелектуальних зусиль. Вони більш воліють неясні вербальні завдання, пов'язані з керівництвом і владою, агресивні, заповзятливі.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Соціальний тип» (162). Група мало схильна ставити перед собою цілі і завдання, які дозволяють їй встановлювати контакт із навколишнім середовищем. У меншій мірі володіють соціальними вміннями і потребують соціальних контактах. Такі риси характеру як: товариськість, прагнення повчати і виховувати, гуманність, жіночність, психологічна налаштованість на людину стають менш важливими. Не зацікавлені в таких заняттях як навчання і лікування. Залежності від групи і думки оточуючих відчувають меншою мірою.
Шкала «конвенціальний тип» займає третю позицію (138). Люди цього типу характеризуються тим, що перевагу віддають чітко структурованої діяльності: потреба, щоб ними керували. А значить в даній групі учні не дотримуються традиційних звичаїв і поглядів, підхід до проблеми не носить стереотипний, практичний і конкретний характер. Спонтанність і оригінальність більш притаманні групі, ніж ригідність, консерватизм і залежність. Немає переваг у виборі професій, пов'язаних з канцелярією та розрахунком: машинопис, бухгалтерія, економіка. Враховуючи, що люди цього типу слабкі організатори і керівники, можна сказати, що рішення в групі не залежать від думки людей і оточуючих.
Наступним, за зменьшенням є «Інтелектуальний тип» (136) Група не орієнтована на працю, менш раціональна. Не подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Немає переваг у виборі таких наукових професій як: ботанік, астроном, фізик і т.п.
Потім слід шкала «артистичними тип» (133). Цьому типу людей зазвичай притаманний складний погляд на світ і життя, гнучкість оригінальність, незалежність рішень, несоціальлость - в сенсі відмінності від оточуючих людей. У відносинах спирається на свої відчуття, емоції, уяву та інтуїцію, які в нього добре розвинені. Віддає перевагу заняття творчого характеру - музикування, малювання, фотографію. Вербальні здібності переважають, але не завжди. Дуже високі здібності моторики і сприйняття. Вже в молодості характерний високий життєвий ідеал, відрізняється акцентованим власним «Я». Враховуючи, займане місце даного типу спрямованості, можна говорити про дуже слабку розвиненість цих характеристик.
І останнє шосте місце зайняла шкала «Реалістичний тип» чи інакше чоловічий тип (104) Це несоціальний, емоційно-стабільний, орієнтований на даний тип. Отже дана груп не охоче займається конкретними об'єктами і їх використанням. Не передбачають вибір спеціальностей, які вимагають моторних навичок, спритності і конкретності. Групу навряд чи зацікавлять такі професії конкретної дії як: механік, електрик, садівник і т.д.
Як видно з характеристик типів особистостей ми спостерігаємо групу з яскраво вираженими вербальними здібностями, якої не кращі математичні. Ця група підприємливі, незалежна і імпульсивна.
Таким чином, гіпотеза про те, що провідним професійним типом особистості у школярів 9 класу буде «підприємливий» підтвердилася.
3.3 Порівняльний аналіз професійних типів особистості в двох групах
Для початку ми підраховуємо кількість позитивних, негативних та нульових зрушень по кожній шкалою. Це необхідно для виявлення «типових» знаків зміни оцінок. Значення знаків шкали вказані в Таблиці 10 - 15.
Дані отримані в ході порівняльного аналізу наведені у Таблиці 8. З таблиці видно, що найбільш типовими є "негативні" зрушення, тобто зрушення є випадковим. Так як нам необхідно враховувати тільки позитивні і негативні зрушення (нульові відкидаємо), то для шкали «Реалістичний тип» n = 16; для шкали «Інтелектуальний тип» n = 19; для шкали «Соціальний тип» n = 15; для шкали «конвенціальний тип »n = 14; для шкали« Заповзятливий тип »n = 20; для шкали« артистичними тип »n = 19. Тепер ми можемо визначити критичні значення критерію знаків G (див. Додаток 3).
Таким чином, оцінивши рівень достовірності відмінностей, ми виявили, що немає істотних відмінностей між показниками двох груп по кожній із шкал, тобто типові зрушення в даному дослідженні є випадковими, що свідчить про відсутність відмінностей.
Не дивлячись на те, що в дослідженні не проявилися відмінності між випробуваними, що належить до різних груп, при розгляді середніх значень груп за шкалами при виявленні професійного типу особистості школярів (див. Таблиця 4; Додаток 7) видно, що найвищі кількісні показники у двох груп збігаються за шкалою «Заповзятливий тип», це свідчить про те, що обидві групи вибирають цілі і завдання, що дозволяють виявити енергію, імпульсивність, ентузіазм. Рисами характеру є: прагнення до лідерства, потреба у визнанні, підприємливість, деяка агресивність. Віддають перевагу завдання, пов'язані з керівництвом, особистим статусом. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Не подобаються заняття, що вимагають посидючості, великої праці, моторних навичок, концентрації уваги. Ці особливості найбільш плідно реалізуються в таких професіях, як дипломат, репортер, менеджер, директор, брокер, кооператор.
Потім за кількісними показниками видно, що у груп знову збігаються переваги і на другий план виходить шкала «Соціальний тип». Люди цього типу відрізняються вираженими соціальними вміннями (умінням спілкуватися, прагненням до лідерства, потребами в численних соціальних контактах). Незалежні від оточуючих, з успіхом пристосовується до обставин. Емоційні і чутливі. У структурі інтелекту виражені вербальні здібності. Відрізняється прагненням повчати і виховувати оточуючих, здатність до співпереживання та співчуття. Найбільш бажані сфери діяльності: психологія, медицина, педагогіка.
Наступною в ієрархії шкал є «конвенціальний тип». Обидві групи не віддають перевагу структурованої діяльності, роботі за інструкцією, визначених алгоритмах, отже, середньо розвинуті здатності до переробки конкретної, рутинної (цифровий) інформації. Підхід до проблем не носить стереотипний характер. Такі риси характеру як: консерватизм, підпорядкованість, залежність розвинені в малому ступені. До цього додається і те, що в поведінці і спілкуванні не дотримуються стереотипів. Оскільки цей тип людей слабкий для організатора або керівника, то такі спеціальності як бухгалтер, фінансист, товарознавець, економіст, діловод, друкарка, канцелярський службовець не кращі.
Потім показники розходяться і на четвертому місці в групі 9-тіклассніков виявляється шкала «артистичними тип». А в групі 11-тіклассніков це місце займає шкала «Інтелектуальний тип». Отже, учням 9 класу не притаманне у відносинах з оточуючими спирається на свою уяву та інтуїцію. З огляду на характеристики типу, а саме те, що ці люди не живуть за правилами і традиціями. Віддають перевагу заняття творчого характеру: музикування, малювання, діяльність у галузі гуманітарних наук. Добре розвинені сприйняття і моторика. Високий рівень екстравертірованность. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. То для них найменш переважні такі сфери діяльності як: історія, філологія, мистецтво. Учням ж 11 класу не характерний аналітичний розум, незалежність та оригінальність суджень. Ні переважання теоретичних та естетичних цінностей. Не орієнтується на рішення інтелектуальних творчих завдань. І навряд чи коли-небудь виберуть наукові професії (математика, географія, геологія). Так як даний тип особистості характеризується високою активністю, але у діяльності на спілкування не налаштований, то в нашому випадку все навпаки. В основному - екстраверт.
У подальшому ситуація міняється і в групі 9-тіклассніков на п'яте місце виступає шкала «Інтелектуальний тип», а в групі 11-тіклассніков - «артистичними тип».
Шосте, останнє в ієрархії переваг, місце збігається в групах і відводиться шкалою «Реалістичний тип». Таким чином, знаючи характеристику людей, що відносяться до даного типу, відзначимо, що обидві групи не володіють високою емоційною стабільністю і не орієнтовані на сьогодення. Їм не подобається займатися конкретними об'єктами і їх використанням. Ні симпатії до занять, що вимагають моторних навичок (постійний рух), спритності. Не підійдуть такі професіями з конкретними завданнями як: механік, водій, інженер, агроном і т.п., не стануть домагатися успіху в таких областях, як фізика, економіка, кібернетика, хімія, спорт.
Таким чином, ми бачимо, що крайні показники вікових груп збігаються, при цьому показники у групі 9-го класу вище за такими шкалами як «Реалістичний тип», «конвенціальний тип» і «артистичними тип».
3.4 Дослідження типу професійної спрямованості у школярів 9 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити вибір затвердження (з трьох варіантів) яке для нього є найбільш значущим, потім вписати букву (А, В або С), відповідну вибором, в бланк для відповідей у рубриці «Найбільше». Після, з решти відповідей, необхідно було вибрати той, який найменше збігається з точкою зору досліджуваного і вписати його в рубриці «Менше всього» бланка відповідей. Дані, отримані в ході дослідження, відображені в таблиці 6.
Як видно з Рис. 4. (Див. Додаток 8) при виявленні типу професійної спрямованості у учнів 9 найвищі показники були отримані за шкалою «спрямованість на себе» (648), тобто, у групи переважає домінування егоцентричних тенденцій, прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань . Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Спрямованість« на взаємодію »» (630). Значить група менш конформно, залежна від групи. Для них не найголовніше хороші відносини з оточуючими і потреба в спілкуванні з іншими людьми. Робота та її результати не відходять на другий план, що робить таких працівників продуктивними.
Саме менше значення належить шкалою «Спрямованість« на справу »», «на завдання» (359), тобто, групу відрізняє слабке прагнення до реалізації цілей і вирішення завдань професійної діяльності.
Таким чином, гіпотеза про те, що домінуючим типом професійної спрямованості у школярів 9 класу буде «спрямованість на себе» підтвердилася.
3.5 Дослідження типу професійної спрямованості школярів у школярів 11 класу
Обстежена вибірка склала 20 осіб. У проведеному нами дослідженні піддослідним необхідно було здійснити вибір затвердження (з трьох варіантів) яке для нього є найбільш значущим, потім вписати букву (А, В або С), відповідну вибором, в бланк для відповідей у рубриці «Найбільше». Після, з решти відповідей, необхідно було вибрати той, який найменше збігається з точкою зору досліджуваного і вписати його в рубриці «Менше всього» бланка відповідей. Дані, отримані в ході дослідження, відображені в таблиці 7.
Як видно з Рис. 5. (Див. Додаток 9) при виявленні типу професійної спрямованості у учнів 11 найвищі показники були отримані за шкалою «спрямованість на себе» (635), тобто, у групи переважає домінування егоцентричних тенденцій, прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань . Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
При аналізі кількісних показників видно, що в ієрархії шкал друге місце займає шкала «Спрямованість« на взаємодію »» (573). Значить група менш конформно, залежна від групи. Для них не найголовніше хороші відносини з оточуючими і потреба в спілкуванні з іншими людьми. Робота та її результати не відходять на другий план, що робить таких працівників продуктивними.
Саме менше значення належить шкалою «Спрямованість« на справу »», «на завдання» (412), тобто, групу відрізняє слабке прагнення до реалізації цілей і вирішення завдань професійної діяльності.
Таким чином, гіпотеза про те, що домінуючим типом професійної спрямованості у школярів 11 класу буде «спрямованість на взаємодію» не підтвердилася. Можливо це пов'язано з ситуацією в країні. Якщо раніше, на глобальному рівні, в суспільстві цінувалися такі якості як товариськість, гуманність, психологічна налаштованість на людину, хороші відносини з оточуючими і потреба в спілкуванні з іншими людьми, а також спільна діяльність, то тепер на перший план виходять індивідуальні досягнення особистості, її підприємливість, вміння керувати людьми, займати лідерську позицію в суспільстві, а також прагнення до особистого благополуччя, престижу, задоволенню своїх бажань. Інтереси справи і оточуючих людей в такому випадку вторинні.
3.6 Порівняльний аналіз типів професійної спрямованості у двох групах
Для початку ми підраховуємо кількість позитивних, негативних та нульових зрушень по кожній. Це необхідно для виявлення «типових» знаків зміни оцінок. Значення знаків шкали вказані в Таблиці 16 - 18.
Дані отримані в ході порівняльного аналізу наведені у Таблиці 9. З таблиці видно, що найбільш типовими є "негативні" зрушення, тобто зрушення є випадковим. Так як нам необхідно враховувати тільки позитивні і негативні зрушення (нульові відкидаємо), то для шкали «Спрямованість« на себе »» n = 20; для шкали «Спрямованість« на взаємодію »» n = 20; для шкали «Спрямованість« на завдання » »n = 19. Тепер ми можемо визначити критичні значення критерію знаків G (див. Додаток 4).
Таким чином, оцінивши рівень достовірності відмінностей, ми виявили, що зрушення є невипадковим тільки для шкали «Спрямованість« на завдання »». Значить зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, яке корисне для досягнення спільної мети більш характерно групі 11-тіклассніков (20,6), ніж учням 9 класу (17 , 95).
В інших же випадках немає істотних відмінностей між показниками двох груп по кожній із шкал, тобто типові зрушення в даному дослідженні є випадковими, що свідчить про відсутність відмінностей.
Не дивлячись на те, що в дослідженні не проявилися відмінності між випробуваними, що належить до різних груп, при розгляді середніх значень груп за шкалами при виявленні типу професійної спрямованості особистості школярів (див. Таблиця 5; Додаток 10) видно, що найвищі кількісні показники у двох груп збігаються за шкалою «Спрямованість« на себе »», що говорить про орієнтацію груп на пряме винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.
Середня кількість балів у обох групах набрала шкала «Спрямованість« на взаємодію »», тобто, прагнення за будь-яких умовах підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, часто на шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям слабкіше виражені. Обом групам у меншій мірі властиві орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних стосунках з людьми.
Таким чином, ми бачимо, що порядок показників вікових груп збігається, при цьому показники у групі 9-го класу вище за такими шкалами як «Спрямованість« на себе »», «Спрямованість« на взаємодію »».
У ході проведеного нами дослідження було обстежено дві групи випробовуваних. Першу групу склали учні 9-го класу, другу групу склали учні 11 класу.
У результаті дослідження було встановлено, що професійний тип особистості у школярів не відрізняється один від одного, що провідним є заповзятливий тип. Також було встановлено, що і професійна спрямованість у школярів одна і та ж, а саме спрямованість на себе. За результатами дослідження можна зробити висновок про те, що випробовувані у віці 13-15 років (9 клас), втім як і випробувані у віці 15-17 років (11 клас) схильні вибирати професії, пов'язані з визнанням у суспільстві, з прагненням до лідерства , до підприємливості та пов'язані з деякою агресивністю. Віддають перевагу завдання, пов'язані з керівництвом, особистим статусом. Професійні спрямованості цих груп також збігаються і виявляються в орієнтації на пряме винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність.
Можливо така ситуація пов'язана з обстановкою в країні. У якій на перший план виходять індивідуальні досягнення особистості, її підприємливість, готовність до ризику, впевненість в собі, вміння керувати людьми і займати лідерську позицію в суспільстві.
Висновок
Метою даної роботи стало емпіричне розкриття такої теми як «Особливості професійного самовизначення в юнацькому віці». Ця тема актуальна й значима в силу того, що розвиток і формування професійної самосвідомості є одним з центральних моментів становлення професіонала. Не випадково С.М. Богослвскій, що запропонував одне з найбільш вдалих визначень професії, писав про те, що про професії стосовно до даної людини можна говорити лише тоді, коли дана професійна діяльність «визнається за професію особистим самосвідомістю даної особи». Не секрет, що далеко не всяка робота дозволяє людині відчувати себе повноцінним членом суспільства (всупереч відомим гаслам про те, що «всі роботи гарні» і т.п.). Більш того, навіть представники так званих творчих професій, що викликають захоплення, а іноді заздрість оточуючих, далеко не завжди відчувають себе гідними людьми, яким є чим пишатися. І справа не тільки в тому, що їм не завжди вдається реалізувати свої творіння, задуми, а й у тому, що оцінка їх праці з боку суспільства (і колег) не завжди буває справедливою. У підсумку праця, замість того, щоб доставляти людині радість самореалізації, нерідко призводить до серйозних страждань і відчуттю, що життя не склалося. Невдале професійне самовизначення і недостатня самореалізація можуть стати причиною багатьох власне психологічних, життєвих проблем.
У даній роботі ми висвітлили тільки деякі аспекти питань, пов'язаних з дослідженням особливостей сторін професійного самовизначення в юнацькому віці. Подальші дослідження цієї теми можуть бути дуже продуктивними, так, наприклад, можна провести роботу з визначення професійного самовизначення у студентів першого і п'ятого курсу.
Список використаних джерел
1. Александрова М.Д. Проблеми соціальної та психологічної геронтології. Л., 1974. - 243 с.
2. Ананьєв Б.Г. Деякі проблеми психології дорослих. М., 1973. 280 с.
3. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці: Психологічне дослідження. - М., 1968. - 464 с.
4. Геллерштейн С.Г. До питання про професійну психології / / Історія радянської психології праці: Тексти (20-30 ті роки ХХ століття). / Под ред. Зінченко В.П. и др. - М., 1983. - 358 с.
5. Головаха Є.І. Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді. / АН УРСР /, ін-т філософії. - Київ, 1986. - 142 с.
6. Зелінченко А.І., Шмельов А.Г. / / Вісник МГУ, серія «Психологія», 1987, № 4. - С. 14 - 17.
7. Іванчик Т.Ф. До питання про формування значущої спрямованості особистості / / Актуальні проблеми соціальної психології: Матеріали всесоюзного симпозіуму. Кострома, 1986. - С. 46 - 48.
8. Кан-Калик В.А. До розробки теорії загального та професійного розвитку особистості фахівця у ВНЗ. / / Формування особистості фахівця у ВНЗ. СБ наук. тр. - Грозний, 1980. С. 5-13.
9. Клімов О.О. Психолого-педагогічні проблеми професійної консультації. - М., 1983. - № 2.
10. Ковальов А.Г. Психологія особистості. 3-тє вид., Переробці. і доп. М., 1970. - 391 с.
11. Ковальов В.І. Мотиви поведінки і діяльності / Відп. ред. А.А. Бодальов; АН СРСР, Ін-т психології. - М., 1988. - 191 с.
12. Пряжников Н.С. Професійне і особистісне самовизначення. - М., 1996.
13. Пряжников Н.С., Пряжнікова Є.Ю. Психологія праці та людської гідності: Учеб. посібник для студентів ВНЗ. - М., 2001. - 480 с.
14. Психологічне забезпечення професійної діяльності / / під ред. Г.С. Никифорова. - С.-Петербург, 1991. - 152 с.
15. Рудик П.А. Мотиви поведінки діяльності. М.: 1988. - 136 с.
16. Шавир П.А. Психологія професійного самовизначення в ранній юності. - М., 1981. - 95 с.