Особливості визнання оцінки та обліку дебіторської заборгованості за продукцію товари роботи послуги

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Івахненко А. А., Донецький Національний Технічний Університет

У процесі своєї господарської діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з контрагентами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т.д. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку і розкриття у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі - ПБО 10), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237.

Відповідно до ПБО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (далі - продукцію) виникає в тому випадку, коли продукція реалізується підприємством на умовах наступної оплати або на умовах товарного (комерційного) кредиту. Дебіторська заборгованість виникає або в момент відвантаження продукції покупцю, або при здійсненні передоплати постачальнику.

При реалізації продукції в кредит виникає ризик непогашення всієї заборгованості. Тому у підприємства завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої існують сумніви.

Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (п.4 ПБО). Що мати на увазі під «невпевненістю» в стандартах не сказано, тому бухгалтер сам повинен визначити критерії виникнення невпевненості в погашенні боргу. Для полегшення роботи можна керуватися нормами, наведеними в п.1.25, п.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Так, відповідно до п.12 цього закону, сумнівної вважається заборгованість, не забезпечена гарантіями, не погашена протягом 30 днів з дати, визначеної умовами договору, про стягнення якої підприємство звернулося з позовом до суду.

Очевидно, що сумнівні борги завищують реальний результат реалізації, що суперечить принципу обачності (п.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996 - XIV), відповідно, з яких підприємство не має допускати завищення оцінки активів і доходів та заниження оцінки зобов'язань і витрат. Тому підприємству необхідно визначити можливі втрати від неповернення частини заборгованості в момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, в якому дебітори фактично не змогли погасити борг.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи. Послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, оцінюється за первісною вартістю (п.6 ПБО 10) і включається до підсумку балансу за чистою вартістю реалізації (п. 7 ПБУ 10).

Чиста вартість реалізації - це сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Для її визначення на дату балансу розраховується резерв сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів (далі - РСД), без сумніву, став одним з ключових моментів нового бухгалтерського обліку. Не секрет, що в старому обліку резерв застосовувався досить рідко. Тепер же, коли в основу побудови балансу підприємства покладено принцип ліквідності його активів, бухгалтеру волею - неволею доведеться зайнятися його розрахунком для відображення реального стану бухгалтерського балансу і фінансової звітності. Однак досягти повної реальності в оцінці дебіторської заборгованості не вдасться, тому що фактори, що впливають на показник реальності сум, постійно змінюються. Це і фінансовий стан дебіторів, і, врешті-решт, бажання боржників повністю погасити заборгованість.

Відповідно до п.8 ПБО 10 величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з:

1) платоспроможності окремих дебіторів;

2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Перед тим, як приступити до розгляду методів створення РСД, слід зазначити, що даний резерв створюється виключно для поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка виникла за фактом відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Розглянемо перший метод створення РСД - виходячи з платоспроможності окремих дебіторів.

В даний час чітке формулювання поняття «платоспроможність окремих дебіторів» у стандартах відсутня, як відсутні будь-які роз'яснення щодо порядку визначення резерву за цим методом.

Тому доцільно провести аналогію з міжнародними стандартами і розглянути два варіанти.

Варіант 1. Створення резерву сумнівних боргів виходячи з платоспроможності окремих дебіторів на підставі загального розміру дебіторської заборгованості за балансом на кінець звітного року.

При цьому задається питання: яка частина сальдо дебіторів на кінець року не буде погашена? Відповідь на нього дозволяє визначити сальдо рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Різниця між цією сумою і фактичним сальдо рахунку 38 становить витрати підприємства за квартал (рік).

Вихідними даними для аналізу є: перелік покупців; сума дебіторської заборгованості; підстави для визнання боргу сумнівним (банківські рахунки на картотеці, оголошення про банкрутство, значне скорочення діяльності); величина сумнівної заборгованості, коефіцієнт сумнівності.

Певну суму резерву відображають у рядку 162 «Резерв сумнівних боргів» балансу в кожному із звітних періодів до тих пір, поки не будуть створені нові суми резерву за новими сумнівним дебіторам, або заборгованість буде частково або повністю погашена.

Варіант 2. Створення резерву сумнівних боргів виходячи з платоспроможності окремих дебіторів на підставі обсягу реалізації.

При цьому резерв створюється на підставі аналізу відсотка фактичної несплати товарів конкретними покупцями в попередні періоди.

Вихідними даними для аналізу є: перелік покупців; обсяг реалізації; сума фактично непогашеної заборгованості, коефіцієнт сумнівності.

За допомогою обох варіантів можна визначити суми РСД за звітний період згідно з принципом відповідності. У першому варіанті це питання розглядається з позицій балансу. При цьому визначається сальдо рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Якщо початкове сальдо рахунку 38 кредитове, то необхідно зробити нарахування на різницю між розрахованою сумою і залишком резерву, тобто так, щоб кінцеве сальдо рахунку дорівнювало розрахованій сумі резерву на дату балансу.

При використанні другого варіанта проблему розглядають через призму звіту про фінансові результати. Даний підхід заснований на твердженні, що певна частина виторгу не буде отримана. Ця частина і стане витратами за рік.

Другий метод створення резерву сумнівних боргів заснований на класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення

До недавнього часу в ПБО 10 відсутнє прийнятне опис механізму використання названого методу. Наказ № 304 вніс відповідні доповнення, які регламентують методику створення РСД на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Таким чином, порядок визначення сум резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості може бути представлений наступним алгоритмом:

1. Визначення кількості класифікаційних груп залежно від строків непогашення поточної дебіторської заборгованості. У додатку до ПБО 10 наведено 3 групи, але підприємства мають право самостійно визначати їх кількість.

За умовами більшості контрактів, нормальними вважаються терміни для оплати до 30 днів з дати відвантаження продукції. Беручи до уваги нюанси ведення претензійно-позовної роботи та обліку дебіторської заборгованості до закінчення строків позовної давності, дебіторську заборгованість, не сплачену в період до трьох років, можна класифікувати за такими групами:

I. 1 - 60 днів з дати виникнення;

II. 61 - 90 днів з дати виникнення;

III. 91 - 180 днів з дати виникнення;

IV. 181 - 365 днів з дати виникнення;

V. 365 днів - 3 роки з дати виникнення;

Вся поточна дебіторська заборгованість за продукцію розподіляється по виділених тимчасовим групам, при цьому важливим є тільки кількість днів її існування, а договірної термін погашення не має значення.

2. Визначення періоду спостереження. У прикладі ПБО 10 пропонуються два квартали, що передують звітному кварталу, на початок якого визначається резерв сумнівних боргів.

3. Вибір з даних аналітичного обліку інформації про фактично списаних суми дебіторської заборгованості за кожен місяць періоду, що аналізується в розрізі класифікаційних груп.

4. Після збору необхідної інформації про фактично списаної безнадійної дебіторської заборгованості і, використовуючи дані синтетичного обліку про залишки поточної дебіторської заборгованості за продукцію на кінець кожного з місяців спостереження в розрізі класифікаційних груп, можна визначити коефіцієнт сумнівності. З його допомогою визначається величина резерву сумнівних боргів.

При детальному вивченні методики створення резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості, наведеної в прикладі ПБО 10, були виявлені деякі недоліки, які будуть розглянуті нижче.

Перш ніж приступити до розгляду недоліків прикладу ПБО 10, слід нагадати зміст формули для розрахунку коефіцієнта сумнівності (Кс):

Кс = (У Бзн У Дзнi), (1)

де Бзн - фактично списана безнадійна заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи за n-ий місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець n-го місяця обраного для спостереження періоду;

150

i - кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

Величина РСД визначається як добуток поточної дебіторської заборгованості за продукцію відповідної групи на коефіцієнт сумнівності відповідної групи.

1. Період для визначення коефіцієнта сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості.

У прикладі для визначення РСД сума безнадійної дебіторської заборгованості, списана в n-ному місяці, ділиться на суму дебіторської заборгованості за продукцію на кінець даного n-ного місяця.

У разі якщо вся дебіторська заборгованість звітного місяця списується як безнадійна, а нова заборгованість на кінець періоду не утворилася, запропонований метод розрахунку не має економічного сенсу.

Суть рішення проблеми полягає у визначенні коефіцієнта сумнівності відношенням суми фактично списаної безнадійної дебіторської заборгованості за аналізований період до сальдо дебіторської заборгованості за продукцію на початок аналізованого періоду. Тоді фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість буде частиною заборгованості, що була на початок періоду.

2. Порядок визначення коефіцієнта сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості.

У ПБО 10 коефіцієнт сумнівності по кожній групі пропонується розраховувати як середньоарифметичну величину коефіцієнтів сумнівності цієї групи за кожен місяць періоду, що аналізується.

При застосуванні такої методики у розрахунку коефіцієнта сумнівності відповідної групи не брали участь деякі коефіцієнти сумнівності за окремі місяці. Це пояснюється відсутністю факту списання безнадійної заборгованості (Бзн = 0, тому Ксi = 0).

Однак виникає питання: наскільки точно такий підхід відображає оцінку дебіторської заборгованості? Адже при цьому не враховується розмір «якісної дебіторської заборгованості», яка в аналізованому періоді не мала безнадійної заборгованості.

Для більш реального відображення дебіторської заборгованості можна запропонувати розрахунок коефіцієнта сумнівності не як середньоарифметичної, а як середньозваженої величини.

З урахуванням поправки, запропонованої в п.1., Формула розрахунку коефіцієнта сумнівності (Кс) відповідної групи дебіторської заборгованості буде виглядати наступним чином:

Кс = (У Бзн) У (Дзн), (2)

де Бзн - фактично списана безнадійна заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи за n-ий місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на початок n-го місяця обраного для спостереження періоду.

Слід звернути увагу на те, що при розрахунку величини резерву сумнівних на підставі класифікації дебіторської заборгованості визначається сальдо рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Тому при нарахуванні резерву на звітну дату необхідно враховувати його залишок на рахунку.

На жаль, при видимих ​​недоліках прикладу ПБО 10, ніяких змін в порядок розрахунку резерву сумнівних боргів Міністерством фінансів України внесено не було, тому всі розрахунки слід проводити за методикою, викладеної в стандарті.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Стаття
25.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Принципи визнання та обліку дебіторської та кредиторської заборгованості
Аудит обліку дебіторської та кредиторської заборгованості
Ціноутворення на продукцію роботи і послуги підприємства
Ціноутворення на нові товари роботи послуги
Облік дебіторської заборгованості
Облік дебіторської заборгованості 2
Управління та аналіз дебіторської заборгованості
Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості
Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості 2
© Усі права захищені
написати до нас