ВСТУП
Розвиток ринкової економіки в Росії призвело до різноманіття форм власності та відродженню власника, до збільшення кількості об'єктів власності в господарському обороті. У кожного, хто замислюється реалізувати свої права власника, виникає багато проблем і питань.
У міру розвитку ринкових відносин потреба в оцінці бізнесу постійно зростає. Оцінка вартості бізнесу, як і будь-якого іншого об'єкта власності, представляє собою цілеспрямований упорядкований процес обчислення величини вартості об'єкта в грошовому виразі з урахуванням впливають на неї, в конкретний момент часу в умовах конкретного ринку.
Оцінка бізнесу дозволяє оцінити ринкову вартість власного (статутного) капіталу закритих підприємств або відкритих акціонерних товариств з недостатньо ліквідними акціями.
Зростає потреба в оцінці бізнесу при інвестуванні, кредитуванні, страхуванні, обчисленні оподатковуваної бази.
Оцінка бізнесу необхідна для вибору обгрунтованого напрямки реструктуризації підприємства. У процесі оцінки бізнесу виявляються можливі підходи до управління підприємством, і визначається, який з них забезпечить підприємству максимальну ефективність, а, отже, і більш високу ринкову ціну, що й виступає основною метою власників і завданням менеджерів фірм в ринковій економіці.
З'явилася необхідність в появі нової професії, затвердженої Міністерством праці РФ, - експерт-оцінювач. У зв'язку зі зростаючими потребами в новому вигляді послуг розробляються законодавчі та методичні основи оціночної діяльності, Урядом РФ затверджені стандарти оцінки. Оціночні дисципліни вводяться в навчальні плани провідних економічних навчальних закладів.
Тема курсового проекту досить актуальна в наш час із-за новизни даного виду послуг.
1. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ БІЗНЕСУ
1.1 Прибутковий підхід
Логіка дохідного підходу до оцінки підприємства найкраще відображає очікування інвестора. Вартість бізнесу визначається на основі очікуваних майбутніх доходів, які оцінюване підприємство може принести. У рамках дохідного підходу зазвичай виділяють два основні методи: метод дисконтування грошових потоків і метод капіталізації доходів.
Ринкова оцінка бізнесу багато в чому залежить від того, які його перспективи. При визначенні ринкової вартості бізнесу враховується тільки та частина його капіталу, яка може приносити доходи в тій чи іншій формі в майбутньому. При цьому дуже важливо, коли саме власник отримуватиме дані доходи і з яким ризиком це пов'язано. Всі ці фактори, що впливають на оцінку бізнесу, дозволяють врахувати метод дисконтування грошових потоків (ДДП).
Визначення вартості бізнесу методом дисконтованих грошових потоків грунтується на припущенні про те, що потенційний інвестор не заплатить за даний бізнес суму, більшу, ніж поточна вартість майбутніх доходів від цього бізнесу. Власник не продасть свій бізнес за ціною нижче поточної вартості прогнозованих майбутніх доходів. У результаті взаємодії сторони прийдуть до угоди про ринкову вартість рівної поточної вартості майбутніх доходів.
Основні етапи оцінки підприємства методом ДДП:
- Підготовка прогнозу виручки від продажу, витрат і капітальних вкладень. Визначення чистого прибутку.
- Вибір моделі і розрахунок грошового потоку.
- Визначення ставки дисконту.
- Розрахунок величини вартості в постпрогнозний (залишковий) період.
- Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків і поточної
залишкової вартості.
- Внесення підсумкових поправок [7, с.153-154].
Розглянемо метод ДДП на прикладі задачі.
Завдання. Визначити ринкову вартість власного капіталу підприємства методом дисконтованих грошових потоків.
Виручка від продажів за минулий рік - 880,00 Д.Є.
Таблиця 1 - Показники діяльності підприємства за минулий рік, ВО
Таблиця 2 - Дані для визначення ставки дисконту
Крім того, приймаємо, що на момент оцінки вартість вільної (незабудованій) землі - 150 Д.Є.
При складанні прогнозу приймаємо, що
- Необхідний оборотний капітал, у відсотках від виручки - 20
- Ставка відсотка за кредит,% - 14
- Ставка податку на прибуток,% - 24
Таблиця 3 - Дані для складання прогнозу
1 етап. Підготовка прогнозу виручки від продажу, витрат і капітальних вкладень. Визначення чистого прибутку.
Прогнозний період залежно від цілей оцінки і конкретної ситуації може бути різної тривалості. При виконанні завдання прогнозний період приймемо тривалістю 5 років.
У роботі виручку від продажів у кожен рік прогнозного періоду розраховуємо за формулою:
ВПi = ВПi-1 * (1 + ТВП) / 100, (1)
де ВПi - виручка від продажів у i-й рік прогнозного періоду, Д.Є.
ВПi-1 - виручка від продажів у попередній рік, ВО;
ТВП - темп приросту виручки від продажів у кожен рік прогнозного періоду в порівнянні з попереднім роком,%.
Отже,
1-й рік:
ВП1 = 880 * 1,09 = 959 Д.Є.
2-й рік:
ВП2 = 959 * 1,09 = 1045 ВО
3-й рік:
ВП3 = 1045 * 1,07 = 1118 ВО
4-й рік:
ВП4 = 1118 * 1,07 = 1196 ВО
5-й рік:
ВП5 = 1196 * 1,07 = 1280 ВО
Залишковий період:
ВПост = 1280 ** 1,06 = 1357 ВО
При складанні прогнозу витрат звичайно окремо прогнозують постійні та змінні витрати. При прогнозуванні змінних витрат вважаємо, що вони будуть змінюватися пропорційно виручці від продажу, тобто розраховуємо їх за формулою:
Пер Рi = Пер Рi-1 * (1 + ТВП) / 100, (2)
де Пер Рi - змінні витрати в i-рік прогнозного періоду, Д.Є.
Пер Рi-1 - змінні витрати в попередній гол, Д.Є.
1-й рік:
Пер Р1 = 380 * 1,09 = 414 Д.Є.
2-й рік:
Пер Р2 = 414 * 1,09 = 451 Д.Є.
3-й рік:
Пер Р3 = 451 * 1,07 = 483 Д.Є.
4-й рік:
Пер Р4 = 483 * 1,07 = 517 Д.Є.
5-й рік:
Пер Р5 = 517 * 1,07 = 553 Д.Є.
Залишковий період:
Пер Зростання = 553 * 1,06 = 586 Д.Є.
Розрахунок амортизаційних відрахувань (АТ) здійснюємо, виходячи з наявності основних засобів на підприємстві і прогнозів капітальних вкладень. Розрахунок сум амортизаційних відрахувань зводимо в табл.5.
Загальна сума АТ в конкретний рік прогнозного періоду складається з АТ за раніше введеним активів і за активами, введеним в експлуатацію в цей рік.
АТ за існуючими активами приймаємо з вихідних прогнозних даних (табл. 3). При розрахунку зносу за новими активами, введеним в певний рік прогнозного періоду, приймаємо такі припущення: прогнозовані капітальні вкладення здійснюються в основні фонди, які вводяться в експлуатацію на початку кожного року прогнозного періоду. Середній строк корисного використання за нововведеним основних засобів приймаємо 10 років. На підставі цього можна розрахувати річну суму АТ.
1-й рік:
АО1 = 200 * 10/100 = 20 д.е.
2-й рік:
АО2 = 350 * 10/100 = 35 д.е.
3-й рік:
АО3 = 150 * 10/100 = 15 д.е.
4-й рік:
АО4 = 150 * 10/100 = 15 д.е.
5-й рік:
АО5 = 150 * 10/100 = 15 д.е.
Таблиця 4 - Розрахунок сум амортизаційних відрахувань
На основі аналізу витрат з управління компанією і планів збуту продукції визначаються управлінські та комерційні витрати. Ці дані приймаємо з вихідних прогнозних даних (табл. 3). На основі планів одержання довгострокових кредитів, розраховуються суми відсотків за кредит. У роботі суми відсотків за кредит, що підлягають сплаті кожен рік прогнозного періоду, визначаємо шляхом множення залишків за борговими зобов'язаннями (табл. 3) на ставку відсотка за кредит (також задана у вихідних даних).
1-й рік:
ПР1 = 250 * 0,14 = 35 д.е.
2-й рік:
ПР2 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
3-й рік:
ПР3 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
4-й рік:
Пр4 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
5-й рік:
ПР5 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
Залишковий період:
Прост = 450 * 0,14 = 63 д.е.
Суми податку на прибуток визначаємо, виходячи з розрахованої величини оподатковуваного прибутку і ставки податку.
2 етап. Вибір моделі і розрахунок грошового потоку.
При оцінці бізнесу ми можемо застосовувати одну з двох моделей грошового потоку: грошовий потік для власного капіталу чи грошовий потік для всього інвестованого в підприємство капіталу. У даній роботі ми будемо розраховувати грошовий потік для власного капіталу. Модель розрахунку грошового потоку в загальному вигляді може бути представлена наступним чином:
Чистий прибуток після сплати податків + амортизаційні відрахування + (-) зменшення (приріст) власного оборотного капіталу + (-) зменшення (приріст) інвестицій в основні засоби + (-) приріст (зменшення) довгострокової заборгованості = грошовий потік.
Таблиця 5 - Розрахунок чистого прибутку, Д.Є.
Перш, ніж перейти до розрахунку грошового потоку, необхідно розрахувати приріст власного оборотного капіталу в табл.6.
Приріст власного оборотного капіталу - це збільшення запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, тобто всього того, в чому виявилися пов'язаними власні оборотні кошти і спрямовані на їх поповнення грошові ресурси.
Відповідно до вихідних даних величина необхідного оборотного капіталу підприємства приймається в розмірі 20% від виручки від продажу.
Таблиця 6 - Розрахунок оборотного капіталу, Д.Є.
Таблиця 7 - Розрахунок грошового потоку, Д.Є.
3 етап. Визначення ставки дисконту.
Існують різні методики визначення ставки дисконту, найбільш поширеним з яких для грошового потоку для власного капіталу є: модель оцінки капітальних активів і метод кумулятивного побудови. У даній роботі використовуємо метод оцінки капітальних активів і розрахунок ставки дисконту здійснюємо за формулою:
R = Rf + Я (Rm - Rf) + S1 + S2, (3)
де R - ставка дисконту;
Rf - безризикова ставка доходу;
Я - міра систематичного ризику (бета-коефіцієнт);
Rm - середньоринкова ставка доходу з рубля інвестицій на фондовому ринку;
S1 - премія за ризик вкладень у мале підприємство;
S2 - премія за ризик, характерний для окремої компанії закритого типу.
У роботі ставка дисконту розраховується наступним чином:
R = 6 +1,2 * (11-6) +4 +4 = 20% Розвиток ринкової економіки в Росії призвело до різноманіття форм власності та відродженню власника, до збільшення кількості об'єктів власності в господарському обороті. У кожного, хто замислюється реалізувати свої права власника, виникає багато проблем і питань.
У міру розвитку ринкових відносин потреба в оцінці бізнесу постійно зростає. Оцінка вартості бізнесу, як і будь-якого іншого об'єкта власності, представляє собою цілеспрямований упорядкований процес обчислення величини вартості об'єкта в грошовому виразі з урахуванням впливають на неї, в конкретний момент часу в умовах конкретного ринку.
Оцінка бізнесу дозволяє оцінити ринкову вартість власного (статутного) капіталу закритих підприємств або відкритих акціонерних товариств з недостатньо ліквідними акціями.
Зростає потреба в оцінці бізнесу при інвестуванні, кредитуванні, страхуванні, обчисленні оподатковуваної бази.
Оцінка бізнесу необхідна для вибору обгрунтованого напрямки реструктуризації підприємства. У процесі оцінки бізнесу виявляються можливі підходи до управління підприємством, і визначається, який з них забезпечить підприємству максимальну ефективність, а, отже, і більш високу ринкову ціну, що й виступає основною метою власників і завданням менеджерів фірм в ринковій економіці.
З'явилася необхідність в появі нової професії, затвердженої Міністерством праці РФ, - експерт-оцінювач. У зв'язку зі зростаючими потребами в новому вигляді послуг розробляються законодавчі та методичні основи оціночної діяльності, Урядом РФ затверджені стандарти оцінки. Оціночні дисципліни вводяться в навчальні плани провідних економічних навчальних закладів.
Тема курсового проекту досить актуальна в наш час із-за новизни даного виду послуг.
Аналіз літератури з теми дослідження говорить про те, що проблеми фінансового ринку перебуває в загальній увазі.
Дана тема добре висвітлена в підручниках і наукових книжках, у газетах і журналах.
Теоретико-методологічною базою послужили праці таких економістів: Єсипова В.Є., Федотова М.А., Григор'єва В.В.
Предметом дослідження є оцінка вартості підприємства.
Основною метою даної роботи є вивчення методів і підходів до оцінки вартості підприємства.
Для вирішення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Розглянути дохідний підхід до оцінки бізнесу.
2. Дати характеристику порівняльного підходу і його компонентів.
3. Дати визначення витратного підходу до оцінки бізнесу.
За підсумками написання курсової роботи були зроблені узагальнюючі висновки і дані відповідні рекомендації в рамках даної проблеми.
1. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ БІЗНЕСУ
1.1 Прибутковий підхід
Логіка дохідного підходу до оцінки підприємства найкраще відображає очікування інвестора. Вартість бізнесу визначається на основі очікуваних майбутніх доходів, які оцінюване підприємство може принести. У рамках дохідного підходу зазвичай виділяють два основні методи: метод дисконтування грошових потоків і метод капіталізації доходів.
Ринкова оцінка бізнесу багато в чому залежить від того, які його перспективи. При визначенні ринкової вартості бізнесу враховується тільки та частина його капіталу, яка може приносити доходи в тій чи іншій формі в майбутньому. При цьому дуже важливо, коли саме власник отримуватиме дані доходи і з яким ризиком це пов'язано. Всі ці фактори, що впливають на оцінку бізнесу, дозволяють врахувати метод дисконтування грошових потоків (ДДП).
Визначення вартості бізнесу методом дисконтованих грошових потоків грунтується на припущенні про те, що потенційний інвестор не заплатить за даний бізнес суму, більшу, ніж поточна вартість майбутніх доходів від цього бізнесу. Власник не продасть свій бізнес за ціною нижче поточної вартості прогнозованих майбутніх доходів. У результаті взаємодії сторони прийдуть до угоди про ринкову вартість рівної поточної вартості майбутніх доходів.
Основні етапи оцінки підприємства методом ДДП:
- Підготовка прогнозу виручки від продажу, витрат і капітальних вкладень. Визначення чистого прибутку.
- Вибір моделі і розрахунок грошового потоку.
- Визначення ставки дисконту.
- Розрахунок величини вартості в постпрогнозний (залишковий) період.
- Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків і поточної
залишкової вартості.
- Внесення підсумкових поправок [7, с.153-154].
Розглянемо метод ДДП на прикладі задачі.
Завдання. Визначити ринкову вартість власного капіталу підприємства методом дисконтованих грошових потоків.
Виручка від продажів за минулий рік - 880,00 Д.Є.
Таблиця 1 - Показники діяльності підприємства за минулий рік, ВО
| Показник | Значення |
| Власний оборотний капітал за даними бухгалтерського балансу | 150 |
| Сума змінних витрат | 380 |
| Показник | Значення |
| Безризикова ставка,% | 6 |
| Коефіцієнт бета | 1,2 |
| Середньоринкова ставка доходу на фондовому ринку,% | 11 |
| Премія за ризик вкладень в мале підприємство,% | 4 |
| Премія за ризик, характерний для готельної компанії закритого типу,% | 4 |
При складанні прогнозу приймаємо, що
- Необхідний оборотний капітал, у відсотках від виручки - 20
- Ставка відсотка за кредит,% - 14
- Ставка податку на прибуток,% - 24
Таблиця 3 - Дані для складання прогнозу
| Показники | Роки | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Залишковий період | |
| Темпи приросту виручки від продажу продукції в порівнянні з попереднім роком,% | 9,00 | 9,00 | 7,00 | 7,00 | 7,00 | 6,00 |
| Постійні витрати (без амортизаційних відрахувань), ВО | 265 | 265 | 270 | 270 | 285 | 300 |
| Управлінські та комерційні витрати, Д.Є. | 55 | 59 | 64 | 68 | 73 | 77 |
| Капітальні вкладення, Д.Є. | 200 | 350 | 150 | 150 | 150 | |
| Амортизаційні відрахування за існуючими активами, Д.Є. | 125 | 100 | 75 | 50 | 50 | 50 |
| Чистий приріст довгострокової заборгованості, Д.Є. | 50 | 200 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| Залишок за борговими зобов'язаннями, Д.Є. | 250 | 450 | 450 | 450 | 450 | 450 |
Прогнозний період залежно від цілей оцінки і конкретної ситуації може бути різної тривалості. При виконанні завдання прогнозний період приймемо тривалістю 5 років.
У роботі виручку від продажів у кожен рік прогнозного періоду розраховуємо за формулою:
ВПi = ВПi-1 * (1 + ТВП) / 100, (1)
де ВПi - виручка від продажів у i-й рік прогнозного періоду, Д.Є.
ВПi-1 - виручка від продажів у попередній рік, ВО;
ТВП - темп приросту виручки від продажів у кожен рік прогнозного періоду в порівнянні з попереднім роком,%.
Отже,
1-й рік:
ВП1 = 880 * 1,09 = 959 Д.Є.
2-й рік:
ВП2 = 959 * 1,09 = 1045 ВО
3-й рік:
ВП3 = 1045 * 1,07 = 1118 ВО
4-й рік:
ВП4 = 1118 * 1,07 = 1196 ВО
5-й рік:
ВП5 = 1196 * 1,07 = 1280 ВО
Залишковий період:
ВПост = 1280 ** 1,06 = 1357 ВО
При складанні прогнозу витрат звичайно окремо прогнозують постійні та змінні витрати. При прогнозуванні змінних витрат вважаємо, що вони будуть змінюватися пропорційно виручці від продажу, тобто розраховуємо їх за формулою:
Пер Рi = Пер Рi-1 * (1 + ТВП) / 100, (2)
де Пер Рi - змінні витрати в i-рік прогнозного періоду, Д.Є.
Пер Рi-1 - змінні витрати в попередній гол, Д.Є.
1-й рік:
Пер Р1 = 380 * 1,09 = 414 Д.Є.
2-й рік:
Пер Р2 = 414 * 1,09 = 451 Д.Є.
3-й рік:
Пер Р3 = 451 * 1,07 = 483 Д.Є.
4-й рік:
Пер Р4 = 483 * 1,07 = 517 Д.Є.
5-й рік:
Пер Р5 = 517 * 1,07 = 553 Д.Є.
Залишковий період:
Пер Зростання = 553 * 1,06 = 586 Д.Є.
Розрахунок амортизаційних відрахувань (АТ) здійснюємо, виходячи з наявності основних засобів на підприємстві і прогнозів капітальних вкладень. Розрахунок сум амортизаційних відрахувань зводимо в табл.5.
Загальна сума АТ в конкретний рік прогнозного періоду складається з АТ за раніше введеним активів і за активами, введеним в експлуатацію в цей рік.
АТ за існуючими активами приймаємо з вихідних прогнозних даних (табл. 3). При розрахунку зносу за новими активами, введеним в певний рік прогнозного періоду, приймаємо такі припущення: прогнозовані капітальні вкладення здійснюються в основні фонди, які вводяться в експлуатацію на початку кожного року прогнозного періоду. Середній строк корисного використання за нововведеним основних засобів приймаємо 10 років. На підставі цього можна розрахувати річну суму АТ.
1-й рік:
АО1 = 200 * 10/100 = 20 д.е.
2-й рік:
АО2 = 350 * 10/100 = 35 д.е.
3-й рік:
АО3 = 150 * 10/100 = 15 д.е.
4-й рік:
АО4 = 150 * 10/100 = 15 д.е.
5-й рік:
АО5 = 150 * 10/100 = 15 д.е.
Таблиця 4 - Розрахунок сум амортизаційних відрахувань
| Амортизаційні відрахування | Роки | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Залишковий період | |
| За існуючими активами | 125 | 100 | 75 | 50 | 50 | 50 |
| За новими активами, введеним в | ||||||
| 1-й рік | 20 | 20 | 20 | 20 | 20 | 20 |
| 2-й рік | 35 | 35 | 35 | 35 | 35 | |
| 3-й рік | 15 | 15 | 15 | 15 | ||
| 4-й рік | 15 | 15 | 15 | |||
| 5-й рік | 15 | 15 | ||||
| Всього | 145 | 155 | 145 | 135 | 150 | 150 |
1-й рік:
ПР1 = 250 * 0,14 = 35 д.е.
2-й рік:
ПР2 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
3-й рік:
ПР3 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
4-й рік:
Пр4 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
5-й рік:
ПР5 = 450 * 0,14 = 63 д.е.
Залишковий період:
Прост = 450 * 0,14 = 63 д.е.
Суми податку на прибуток визначаємо, виходячи з розрахованої величини оподатковуваного прибутку і ставки податку.
2 етап. Вибір моделі і розрахунок грошового потоку.
При оцінці бізнесу ми можемо застосовувати одну з двох моделей грошового потоку: грошовий потік для власного капіталу чи грошовий потік для всього інвестованого в підприємство капіталу. У даній роботі ми будемо розраховувати грошовий потік для власного капіталу. Модель розрахунку грошового потоку в загальному вигляді може бути представлена наступним чином:
Чистий прибуток після сплати податків + амортизаційні відрахування + (-) зменшення (приріст) власного оборотного капіталу + (-) зменшення (приріст) інвестицій в основні засоби + (-) приріст (зменшення) довгострокової заборгованості = грошовий потік.
Таблиця 5 - Розрахунок чистого прибутку, Д.Є.
| Показник | Роки | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Залишковий період | |
| 1. Виручка від продажу | 959 | 1045 | 1118 | 1196 | 1280 | 1357 |
| 2.Себестоімость проданої продукції: | 824 | 871 | 903 | 922 | 988 | 1036 |
| постійні витрати | 265 | 265 | 270 | 270 | 285 | 300 |
| змінні витрати | 414 | 451 | 483 | 517 | 553 | 586 |
| амортизаційні відрахування | 145 | 155 | 150 | 135 | 150 | 150 |
| 3. Валовий прибуток (стр1.-стор.2) | 135 | 174 | 215 | 274 | 292 | 321 |
| 4. Управлінські та комерційні витрати | 55,00 | 59,00 | 64,00 | 68,00 | 73,00 | 77,00 |
| 5. Прибуток до сплати відсотків, податків та інших обов'язкових платежів (стр.3-стор.4) | 80,00 | 115,00 | 151,00 | 206,00 | 219,00 | 244,00 |
| 6. Відсоток за кредит | 35 | 63 | 63 | 63 | 63 | 63 |
| 7. Прибуток до оподаткування (стор.5-стор.6) | 45,00 | 52,00 | 88,00 | 143,00 | 156,00 | 181,00 |
| 8. Податок на прибуток | 11 | 12 | 21 | 34 | 37 | 43 |
| 9. Чистий прибуток (стр.7-стор.8) | 34 | 40 | 67 | 109 | 119 | 138 |
Приріст власного оборотного капіталу - це збільшення запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, тобто всього того, в чому виявилися пов'язаними власні оборотні кошти і спрямовані на їх поповнення грошові ресурси.
Відповідно до вихідних даних величина необхідного оборотного капіталу підприємства приймається в розмірі 20% від виручки від продажу.
Таблиця 6 - Розрахунок оборотного капіталу, Д.Є.
| Показник | Роки | ||||||
| Минуло. рік | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Залишковий період | |
| Необхідний оборотний капітал | 176 | 192 | 209 | 224 | 239 | 256 | 271 |
| Приріст оборотного капіталу | 16 | 17 | 15 | 15 | 17 | 15 | |
| Дійсний оборотний капітал | 150 | 192 | 209 | 224 | 239 | 256 | 271 |
| Надлишок (дефіцит) | 26 | ||||||
| Показник (джерело) | Роки | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Залишковий період | |
| Чистий прибуток | 34 | 40 | 67 | 109 | 119 | 138 |
| Амортизаційні відрахування | 145 | 155 | 145 | 135 | 150 | 150 |
| Приріст довгострокової заборгованості | 50 | 200 | 0 | 0 | 0 | 0 |
| Приріст оборотного капіталу | 16 | 17 | 15 | 15 | 17 | 15 |
| Капітальні вкладення | 200 | 350 | 150 | 150 | 150 | 150 |
| Грошовий потік | 13 | 28 | 47 | 79 | 102 | 123 |
Існують різні методики визначення ставки дисконту, найбільш поширеним з яких для грошового потоку для власного капіталу є: модель оцінки капітальних активів і метод кумулятивного побудови. У даній роботі використовуємо метод оцінки капітальних активів і розрахунок ставки дисконту здійснюємо за формулою:
R = Rf + Я (Rm - Rf) + S1 + S2, (3)
де R - ставка дисконту;
Rf - безризикова ставка доходу;
Я - міра систематичного ризику (бета-коефіцієнт);
Rm - середньоринкова ставка доходу з рубля інвестицій на фондовому ринку;
S1 - премія за ризик вкладень у мале підприємство;
S2 - премія за ризик, характерний для окремої компанії закритого типу.
У роботі ставка дисконту розраховується наступним чином:
4 етап. Розрахунок величини вартості в постпрогнозний залишковий) період.
Визначення вартості в постпрогнозний період (залишкової вартості) засновано на передумові про те, що бізнес здатний приносити дохід і після закінчення прогнозного періоду. Передбачається, що після закінчення прогнозного періоду доходи бізнесу стабілізуються і залишковий період будуть мати місце стабільні довгострокові темпи приросту грошового потоку. Залишкова вартість підприємства - це сумарна вартість всіх грошових потоків, які залишаються за рамками прогнозного періоду.
Грошовий потік підприємства в даній роботі є зростаючим, тому для розрахунку залишкової вартості використовуємо модель Гордона:
Vост = ДПппг (Rg), (4)
де Vост - залишкова вартість підприємства, ВО;
ДПппг - грошовий потік в перший рік постпрогнозний (залишкового) періоду, ВО;
R - ставка дисконту в долях;
g - стабільні довгострокові темпи приросту грошового потоку в постпрогнозний період, в частках. У роботі приймаємо - 2%.
Vост = 123 / (0,2-0,02) = 683 Д.Є.
5 етап. Розрахунок поточних вартостей майбутніх грошових потоків і поточної залишкової вартості.
Для визначення поточних вартостей майбутніх грошових потоків значення величин грошових потоків множимо на коефіцієнти поточної вартості. Ці коефіцієнти для кожного року прогнозного періоду розраховуються за формулою
1 / (1 + R) n, (5)
де n - порядковий номер прогнозного року.
Для визначення поточної залишкової вартості множимо на коефіцієнт поточної вартості, розрахований для кінця останнього року прогнозного періоду, тобто в даній роботі для 5-ого року.
Попередня величина вартості підприємства визначається як сума дисконтованих грошових потоків за 5 років прогнозного періоду і поточної величини залишкової вартості. Для отримання результату заповнюємо табл.8.
Таблиця 8 - Розрахунок дисконтованого грошового потоку
| Показник | Роки | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Залишковий період | |
| Грошовий потік, Д.Є. | 13 | 28 | 47 | 79 | 102 | 683 |
| Коефіцієнт поточної вартості | 0,833 | 0,694 | 0,579 | 0,482 | 0,402 | 0,402 |
| Поточна вартість грошових потоків і залишкової вартості, Д.Є. | 11 | 19 | 27 | 38 | 41 | 275 |
| Те ж наростаючим підсумком, Д.Є. | 11 | 30 | 58 | 96 | 137 | 411 |
Після визначення попередньої величини вартості підприємства для отримання остаточної величини ринкової вартості необхідно внести підсумкові поправки. У даній роботі зробимо дві поправки: на величину вартості нефункціонуючих активів і на дефіцит власного оборотного капіталу.
Перша поправка грунтується на тому, що при розрахунку грошових потік враховувалися тільки ті активи, які беруть участь у формуванні грошових потоків. Але у підприємства в кожний конкретний момент часу можуть бути активи, не зайняті безпосередньо у виробництві. Необхідно визначити ринкову вартість таких активів і підсумовувати її з вартістю, отриманої при дисконтуванні грошового потоку. У даній роботі це поправка на вартість вільної землі.
Друга поправка - це поправка на дефіцит власного оборотного капіталу.
Відповідь. У роботі ринкова вартість власного капіталу підприємства дорівнює
411 +150-26 = 535 д.е. [8]
З технічної, тобто математичної, точки зору ставка дисконту-це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів (їх може бути декілька) в єдину величину поточної (сьогоднішньої) вартості, що є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. В економічному сенсі в ролі ставки дисконту виступає необхідна інвесторами ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні за рівнем ризику об'єкти інвестування, іншими словами - це необхідна ставка доходу за наявними альтернативним варіантам інвестицій з порівнянним рівнем ризику на дату оцінки.
Якщо розглядати ставку дисконту з боку підприємства як самостійної юридичної особи, відокремленого і від власників (акціонерів), і від кредиторів, то можна визначити її як вартість залучення підприємством капіталу з різних джерел. Ставка дисконту або вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох факторів. Перший - наявність у багатьох підприємств різних джерел капіталу, що залучається, які вимагають різних рівнів компенсації. Другий - необхідність обліку для інвесторів вартості грошей у часі. Третій - фактор ризику. У даному контексті ми визначаємо ризик як ступінь ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів.
Існують різні методики визначення ставки дисконту, найбільш поширеними з яких є:
для грошового потоку для власного капіталу:
• модель оцінки капітальних активів;
• метод кумулятивного побудови;
для грошового потоку для всього інвестованого капіталу:
• модель середньозваженої вартості капіталу.
Розрахунок ставки дисконту залежить від того, який тип грошового потоку використовується для оцінки в якості бази. Для грошового потоку для власного капіталу застосовується ставка дисконту, що дорівнює необхідної власником ставкою віддачі на вкладений капітал; для грошового потоку для всього інвестованого капіталу застосовується ставка дисконту, що дорівнює сумі зважених ставок віддачі на власний капітал і позикові кошти (ставка віддачі на позикові кошти є процентною ставкою банку за кредитами), де як ваги виступають частки позикових і власних коштів у структурі капіталу. Така ставка дисконту називається середньозваженою вартістю капіталу (Weighted Average Cost of Capital - WACC).
Середньозважена вартість капіталу розраховується за такою формулою:
де kd - вартість залучення позикового капіталу;
tc. - Ставка податку на прибуток підприємства;
kp - вартість залучення акціонерного капіталу (привілейовані акції);
ks-вартість залучення акціонерного капіталу (звичайні акції);
wd - частка позикового капіталу в структурі капіталу підприємства;
wp - частка привілейованих акцій у структурі капіталу підприємства;
ws - частка звичайних акцій у структурі капіталу підприємства.
У відповідності з моделлю оцінки капітальних активів ставка дисконту знаходиться за формулою
де R - необхідна інвестором ставка доходу (на власний капітал);
Rf - безризикова ставка доходу;
b - коефіцієнт бета (є мірою систематичного ризику, пов'язаного з макроекономічними та політичними процесами, що відбуваються в країні);
Rм - загальна прибутковість ринку в цілому (середньоринкового портфеля цінних паперів);
S1 - премія для малих підприємств;
S2 - премія за ризик, характерний для окремої компанії;
С - страховий ризик.
Модель оцінки капітальних активів (САРМ - у загальновживану абревіатурі англійською мовою) заснована на аналізі масивів інформації фондового ринку, конкретно - змін прибутковості вільно обертаються акцій. Застосування моделі для виведення ставки дисконту для закритих компаній вимагає внесення додаткових коригувань.
В якості безризикової ставки доходу у світовій практиці використовується звичайно ставка доходу за довгостроковими державними борговими зобов'язаннями (облігаціями або векселями); вважається, що держава є самим надійним гарантом за своїми зобов'язаннями (ймовірність його банкрутства практично виключається). Однак, як показує практика, державні цінні папери в умовах Росії не сприймаються як безризикові. Для визначення ставки дисконту в якості безризикової може бути прийнята ставка по вкладеннях, що характеризується найменшим рівнем ризику (ставка за валютними депозитами в Ощадбанку або інших найбільш надійних банках). Можна також грунтуватися на безризикової ставки для західних компаній, але в цьому випадку обов'язково додаток страхового ризику з метою врахування реальних умов інвестування, що існують у Росії. Для інвестора вона являє собою альтернативну ставку доходу, яка характеризується практичною відсутністю ризику і високим ступенем ліквідності. Безризикова ставка використовується як точка відліку, до якої прив'язується оцінка різних видів ризику, що характеризують вкладення в дане підприємство, на основі чого і вибудовується необхідна ставка доходу.
Коефіцієнт бета представляє собою міру ризику. На фондовому ринку виділяються два види ризику: специфічний для конкретної компанії, ще званий несистематичним (визначається мікроекономічними чинниками), і загальноринковий, характерний для всіх компаній, акції яких знаходяться в обігу, званий також систематичним (визначається макроекономічними факторами). У моделі оцінки капітальних активів за допомогою коефіцієнта бета визначається величина систематичного ризику. Розраховується коефіцієнт бета виходячи з амплітуди коливань загальної прибутковості акцій конкретної компанії в порівнянні із загальною прибутковістю фондового ринку в цілому. Загальна прибутковість розраховується наступним чином:
Загальна прибутковість акції компанії за період = Ринкова ціна акції на кінець періоду - Ринкова ціна акції на початок періоду + Виплачені за період дивіденди / Ринкова ціна на початок періоду (%).
Інвестиції в компанію, курс акцій якої, а отже, і загальна прибутковість відрізняються високою мінливістю, є більш ризикованими, і навпаки. Коефіцієнт бета для ринку в цілому дорівнює 1. Стало бути, якщо у якоїсь компанії коефіцієнт бета дорівнює 1, це означає, що коливання її загальної прибутковості повністю корелюють з коливаннями дохідності ринку в цілому, її систематичний ризик дорівнює середньоринкового. Загальна прибутковість компанії, у якої коефіцієнт бета дорівнює 1,5, буде змінюватися на 50% швидше прибутковості ринку. Наприклад, якщо середньоринкова прибутковість акцій знизиться на 10%, загальна дохідність даної компанії впаде на 15%.
Коефіцієнти бета у світовій практиці звичайно розраховуються шляхом аналізу статистичної інформації фондового ринку. Ця робота проводиться спеціалізованими фірмами. Дані про коефіцієнти бета публікуються у низці фінансових довідників і в деяких періодичних виданнях, аналізують фондові ринки. Професійні оцінювачі, як правило, не займаються розрахунками коефіцієнтів бета [7, с.161-163].
У результаті оцінки підприємства методом ДДП виходить вартість контрольного ліквідного пакету акцій. Якщо ж оцінюється неконтрольний пакет, то потрібно зробити знижку.
Метод капіталізації доходів також відноситься до доходному підходу до оцінки бізнесу (діючого підприємства). Він заснований на базовій посилці, відповідно до якої вартість частки власності в підприємстві дорівнює поточної вартості майбутніх доходів, які принесе ця власність.
Сутність даного методу виражається формулою
Чистий прибуток
Оцінена вартість = -----------------------------------
Ставка капіталізації
Метод капіталізації доходу в найбільшою мірою підходить для ситуацій, у яких очікується, що підприємство протягом тривалого терміну буде отримувати приблизно однакові величини доходу (або темпи його зростання будуть постійними).
На відміну від оцінки нерухомості, в оцінці бізнесу даний метод застосовується досить рідко із-за значних коливань величин прибутків або грошових потоків по роках, характерних для більшості оцінюваних підприємств.
Існує ряд різновидів методу в залежності від прийнятої бази доходу. Наприклад, можна виділити капіталізацію:
- Чистого прибутку (після сплати податків);
- Прибутку до сплати податків;
- Фактично виплачених дивідендів;
- Потенційних дивідендів і т.д.
Застосування методу капіталізації доходів зазвичай передбачає такі основні етапи:
1. Аналіз фінансової звітності, її нормалізація і трансформація (при необхідності).
2. Вибір величини прибутку, яка буде капіталізована.
3. Розрахунок ставки капіталізації.
4. Визначення попередньої величини вартості.
5. Проведення поправок на наявність нефункціонуючих активів (якщо такі є).
6. Проведення поправок на контрольний або неконтрольний характер оцінюваної частки, а також на брак ліквідності (якщо вони необхідні) [7, с.167-168].
Щоб визначити ставку капіталізації, потрібно спочатку розрахувати відповідну ставку дисконту. При певній ставці дисконтування ставка капіталізації в загальному вигляді
Rk = Rd-g, (8)
де Rd - ставка дисконтування;
g - довгострокові темпи зростання доходу або грошового потоку.
Метод дисконтування грошового потоку (ДДП) - трудомісткий і багатоетапний метод оцінки підприємства. Застосування цього методу вимагає від оцінювача високого рівня знань і професійних навичок, так як метод ДДП у всьому світі визнано найбільш теоретично обгрунтованим методом оцінки ринкової вартості діючого підприємства. У країнах з розвиненою ринковою економікою при оцінці великих і середніх підприємств цей метод застосовується в 80-90% випадків. Головне достоїнство методу ДДП полягає в тому, що він єдиний з відомих методів оцінки, заснований на прогнозах майбутнього розвитку ринку, а це найбільшою мірою відповідає інтересам інвестиційного процесу. Метод капіталізації прибутку застосовується в оцінці бізнесу значно рідше, як правило, для оцінки дрібних підприємств [7, с.170].
1.2 Порівняльний підхід
Даний метод заснований на принципі заміщення - покупець не купить об'єкт нерухомості, якщо його вартість перевищує витрати на придбання на ринку схожого об'єкта, що володіє такою ж корисністю.
Порівняльний підхід в основному використовується там, де є достатня база даних про операції купівлі-продажу.
Основні переваги порівняльного підходу.
1. Оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу аналогічних підприємств. Ціна визначається ринком, а оцінювач обмежується тільки коригуваннями, що забезпечують порівнянність аналога з оцінюваним об'єктом.
2. Оцінка заснована на ретроінформаціі і, отже, відображає фактічесікіе результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.
3. Ціна фактично досконалої операції максимально враховує ситуацію на ринку, а значить, є реальним відображенням попиту і пропозиції.
Разом з тим порівняльний підхід має ряд істотних недоліків: ігнорує перспективи розвитку підприємства в майбутньому; отримання інформації від підприємств-аналогів є досить складним процесом; оцінювач повинен зробити складні коригування, вносити поправки, які потребують серйозного обгрунтування, в підсумкову величину і проміжні розрахунки.
Таким чином, можливість застосування порівняльного підходу залежить від наявності активного фінансового ринку, доступності фінансової інформації і наявності служб, що накопичують цінову і фінансову інформацію [1, с.104-105].
Порівняльний (ринковий) підхід включає в себе три основні методи:
- Метод ринку капіталів, що базується на цінах, реально виплачених за акції подібних компаній на фондових ринках;
- Метод угод (продажів), заснований на цінах придбання контрольних пакетів акцій подібних підприємств або цін придбання цілих аналогічних підприємств;
- Метод галузевих співвідношень (коефіцієнтів), заснований на спеціальних формулах і цінових показниках, що використовуються в окремих галузях виробництва. Формули та цінові показники виводяться емпіричним шляхом з даних про продажі підприємств.
Дані методи становлять групу під назвою методи підприємства-аналога. Всі вони базуються на ринковій інформації і враховують поточні дії Продавця і Покупця [2, с.133].
Відбір компаній для порівняння проводять за такими критеріями, як: приналежність до тієї чи іншої галузі, регіону; вид продукції, що випускається або послуг; диверсифікація продукції або послуг; стадія життєвого циклу, на якій знаходиться компанія; розміри компаній, стратегія їх діяльності, фінансові характеристики.
Суть методу галузевих коефіцієнтів полягає в тому, що на основі аналізу практики продажів бізнесу в тій чи іншій галузі виводиться певна залежність між ціною продажу і яким-то показником. Цей метод в основному використовується для оцінки малих компаній і має допоміжний характер. У результаті узагальнення були розроблені досить прості формули визначення вартості оцінюваного підприємства.
Досвід західних оціночних фірм свідчить:
- Рекламні агентства та бухгалтерські фірми продаються відповідно за 0,7 і 0,5 від річної виручки;
- Ресторани і туристичні агентства - відповідно 0,25-0,5 і 0,04-0,1 від валової виручки;
- Заправні станції - 1,2-2,0 від місячної виручки;
- Підприємства роздрібної торгівлі - 0,75-1,5 від суми чистий дохід + обладнання + запаси;
- Машинобудівні підприємства - 1,5-2,5 від суми чистий дохід + запаси [1, с.105-106].
У вітчизняній практиці цей метод поки що не отримав достатнього поширення у зв'язку з відсутністю необхідної інформації, що вимагає тривалого періоду спостереження.
Метод ринку капіталу - заснований на ринкових цінах акцій подібних компаній. Передбачається, що інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), може інвестувати або в ці компанії, або в оцінювану. Цей метод грунтується на фінансовому аналізі оцінюваної і зіставних компаній [1, с.106].
Технологія реалізації методу ринку капіталів:
1. Вибір підприємств-аналогів.
2. Фінансовий аналіз і зіставлення.
3. Вибір та обчислення оціночних мультиплікаторів.
4. Застосування мультиплікаторів до оцінюваного підприємству.
5. Внесення поправок до підсумкової вартості підприємства [2, с.134].
При відборі підприємств-аналогів враховуються такі ознаки порівнянності:
- Тотожність виробленої продукції;
- Тотожність обсягу та якості виробленої продукції;
- Ідентичність досліджуваних періодів;
- Тотожність стадій розвитку підприємств (наприклад, стадії зростання чи занепаду) і розмірів виробничої потужності;
- Порівнянність стратегії розвитку підприємств;
- Рівна ступінь врахування кліматичних і територіальних відмінностей та особливостей;
- Порівнянність фінансових характеристик підприємств.
Важлива складова частина оцінки за цим методом - аналіз фінансового стану підприємств і зіставлення. Фінансова інформація може бути отримана оцінювачем як з публікацій у періодичній пресі, так і на підставі письмового запиту або безпосередньо на підприємстві в ході співбесіди. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, так само як і методологія оцінки вартості підприємства в цілому, залежить від цілей і функцій оцінки. Наприклад, при оцінці з метою оподаткування найбільш важливими показниками є: структура майна підприємства і рентабельність активів та продукції; при купівлі-продажу підприємства: платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності; при реорганізації підприємства - ділова активність, структура капіталу.
Ціновий мультиплікатор - це коефіцієнт, що показує співвідношення між ринковою ціною підприємства або акції і фінансовою базою. Фінансова база є вимірником, що відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких можна віднести не тільки прибуток, але і грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації і деякі інші.
Для розрахунку мультиплікатора необхідно:
- Визначити ціну акції по всіх компаніях, вибраних як аналог; це дасть значення чисельника у формулі;
- Обчислити фінансову базу (прибуток, виручку від реалізації, вартість чистих активів і т.д.) або за певний період, або за станом на дату оцінки; це дасть величину знаменника.
Ціна акції береться на останню дату, що передує даті оцінки, або вона представляє середнє значення між максимальною і мінімальною величинами ціни за останній місяць.
В якості фінансової бази повинен виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців або середня величина за декілька років, що передують даті оцінки.
Існує багато оціночних мультиплікаторів, застосовуваних при оцінці вартості бізнесу. Їх можна розділити на два типи: інтервальні і моментні.
До інтервальним мультиплікаторам належать: ціна / прибуток, ціна / грошовий потік; ціна / дивідендні виплати; ціна / виручка від реалізації.
До моментних мультиплікаторам належать: ціна / балансова вартість активів; ціна / чиста вартість активів.
Вибір найбільш доречного з них визначається в кожній конкретній ситуації, наприклад:
- P/R- ціна / валові доходи (застосовується, коли оцінюється і порівнянні компанії мають подібні операційні витрати - сфера послуг);
- P / EBT - ціна / прибуток до оподаткування (більш кращий для зіставлення компаній, що мають різні податкові умови);
- P / E - ціна / чистий прибуток (особливо доречний, коли прибуток відносно висока і відображає реальний економічний стан компанії);
- P / CF - ціна / грошовий потік (доречний, коли компанія має відносно низький дохід, порівнюваний з амортизацією);
- P / BV - ціна / балансова вартість власного капіталу (найбільш застосовний до компаній, які мають на балансі значні величини активів, і коли є стійкий зв'язок між показником балансової вартості і генеруються компанією доходом).
Аніматори ціна / прибуток і ціна / грошовий потік найбільш поширені для визначення ціни, тому що інформація про прибуток оцінюваної компанії і підприємств-аналогів є найбільш доступною.
При оцінці вартості бізнесу для отримання більш об'єктивних даних рекомендується застосовувати кілька мультиплікаторів одночасно [1, с.107-109].
Приклад 1. Визначити вартість підприємства, якщо мультиплікатор ціна / чистий прибуток за порівнянними підприємствам дорівнює 20 і відома річний чистий прибуток оцінюваного підприємства 100 тис. дол
Рішення. Прирівнюємо співвідношення Ціна / Чистий прибуток нашого підприємства до обраного мультиплікатору порівнянних підприємств, тоді Цена/100 000 дол = 20, звідси вартість підприємства (Ціна) = 20 * 100 000 дол = 2 млн. дол [2.с.153] .
У результаті оцінки компанії методом ринку капіталу отримують вартість неконтрольного пакету її акцій з високим ступенем ліквідності. Для того щоб одержати вартість контрольного пакету в компанії, акції якої не продаються на відкритому фондовому ринку і фінансова інформація по якій широко не представлена, необхідно додати премію за контроль і відняти знижку за недостатню ліквідність.
Слід також мати на увазі, що знижка для звичайних акцій буде більше, ніж для привілейованих, так як ризик недоотримання дивідендів для звичайних акцій вищий, ніж для привілейованих, у яких величина дивіденду фіксується заздалегідь.
Метод угод (метод продажів) - окремий випадок методу ринку капіталу, заснований на аналізі цін купівлі-продажу контрольних пакетів акцій компаній-аналогів або аналізі цін придбання підприємств цілком. Ціна акцій приймається за результатами операцій на світових фондових ринках. В основі цього методу-визначення мультиплікаторів на базі фінансового аналізу та прогнозування. Фінансовий аналіз і зіставлення показників здійснюються так само. Як і в методі ринку капіталу [1, с.112].
Головна відмінність методу угод (продажів) від методу ринку капіталу полягає в тому, що перший визначає рівень вартості контрольного пакета акцій, що дозволяє повністю управляти підприємством, тоді як другий визначає вартість підприємства на рівні неконтрольного пакета.
Як і в методі ринку капіталу, при використанні цього методу необхідно вносити поправки до вартості підприємства, отриманої за допомогою мультиплікатора.
1. Поправка на неопераційні активи, тобто на вартість активів, безпосередньо не беруть участь у виробничому процесі.
2. Поправка на надлишок (недолік) власних коштів.
3. Поправка на ризик країни (ринкова премія за ризик для власного капіталу). У Росії з різних оцінки країнових ризиків розрізняється. За оцінкою фірми "Делойт і Туш» він складає 7%; середньоарифметичне значення цієї премії для європейських розвинених країн - 4,3%. Ця поправка застосовується лише для оцінки зарубіжних підприємств у Росії.
Експерт-оцінювач не помилиться в оцінці вартості підприємства, якщо добре засвоїть співвідношення між контрольною і неконтрольний частками власності і наступні три правила.
Правило 1. Вартість контрольного пакета акцій (або стоімомть підприємства в цілому) визначається:
а) методом угод;
б) методом дисконтованого грошового потоку (передбачається, що грошовий потік знаходиться на рівні контрольного пакету акцій);
в) методом накопичення активів;
г) методом ринку капіталу з додаванням премії за контрольний пакет (30-40%).
Правило 2. Вартість неконтрольного пакету акцій (або однієї акції) для відкритого акціонерного товариства визначається методом ринку капіталу. Цю вартість можна також отримати методом угод, методом накопичення активів і методом дисконтування грошових потоків, зробивши знижку на неконтрольний пакет (20-25%).
Правило 3. Вартість неконтрольного пакету акцій (або однієї акції) для закритого акціонерного товариства або неконтрольних часток інших підприємств, акції яких не продаються на відкритих фондових ринках, визначається методом ринку капіталу з вирахуванням знижки на недостатню ліквідність активів підприємства (30-40%), а також методом угод, дисконтованих грошових потоків, накопичення активів, зробивши знижки на неконтрольний характер пакету (20-25%) і на недостатню ліквідність активів (30-40%) [2, с.153-154].
1.3 Витратний підхід
При витратному (майновий) підході до оцінки бізнесу оцінювач розглядає вартість підприємства з урахуванням понесених витрат. Балансова вартість активів та зобов'язань підприємства внаслідок інфляції, змін кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило, не відповідає ринковій вартості. У результаті перед оцінювачем постає завдання проведення коригування балансу підприємства. Для здійснення цього попередньо проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного активу балансу в окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, нарешті, з обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість всіх його зобов'язань. Результат показує оціночну вартість власного капіталу підприємства.
Базовою формулою в витратному підході є:
Власний капітал = Активи - Зобов'язання
Даний підхід представлений двома основними методами:
- Методом чистих активів;
- Методом ліквідаційної вартості.
Розрахунок методом чистих активів включає кілька етапів:
- Визначається обгрунтована ринкова вартість нерухомого майна підприємства;
- Оцінюється ринкова вартість машин та обладнання;
- Розраховується вартість нематеріальних активів;
- Оцінюється ринкова вартість фінансових вкладень (як довгострокових, так і короткострокових);
- Товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість;
- Оцінюються витрати майбутніх періодів;
- Оцінюється дебіторська заборгованість;
- Зобов'язання підприємства переводяться в поточну вартість;
- Визначається вартість власного капіталу шляхом вирахування з обгрунтованої ринкової вартості суми активів поточної вартості всіх зобов'язань [7, с.247-248].
Оцінка ліквідаційної вартості підприємства здійснюється в наступних випадках:
- Компанія знаходиться в стані банкрутства, або є серйозні сумніви щодо її здатності залишатися діючим підприємством;
- Вартість компанії при ліквідації може бути вище, ніж при продовженні діяльності.
Застосування витратного підходу при визначенні обгрунтованої ринкової вартості нерухомого майна підприємства включає кілька етапів:
Перший етап. Визначається вартість земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі, споруди.
Другий етап. Оцінюється відновна вартість або вартість заміщення будівлі та споруди на дійсну дату оцінки.
Відновлювальна вартість - це вартість будівництва в поточних цінах на дійсну дату оцінки точної копії оцінюваного об'єкта з тих же будівельних матеріалів, при дотриманні тих же будівельних стандартів, за таким же проектом, що й оцінюваний об'єкт.
Вартість заміщення - це вартість будівництва в поточних цінах на дійсну дату оцінки об'єкта з корисністю, рівній корисності оцінюваного об'єкта, однак з використанням нових матеріалів у відповідності з поточними стандартами, дизайном, плануванням.
Третій етап. Розраховуються всі види зносу будівель і споруд з урахуванням їх фізичного, функціонального, технологічного та економічного старіння.
Четвертий етап. Визначається залишкова вартість будівель і споруд як різниця між вартістю відтворення (вартістю відновлення або вартістю заміщення) та сукупним зносом.
П'ятий етап. Розраховується повна вартість об'єкта нерухомості за допомогою додавання до залишкової вартості будівель і споруд вартості земельної ділянки [7.с.267-269].
Витратний підхід до оцінки вартості машин та обладнання грунтується на трудовій теорії вартості та на принципі заміщення, суть якого полягає в тому, що обізнане інвестор не заплатить за об'єкт велику суму, ніж витрати на виробництво (придбання) аналогічного об'єкта однаковою корисності з порівнянними техніко-експлуатаційними показниками.
Витратний підхід - підхід до оцінки, що визначає поточну вартість обладнання шляхом розрахунку відновної вартості з подальшим урахуванням в ній знецінення, викликаного виявленими елементами накопиченого зносу: фізичного, функціонального, економічного:
Соб.т. = ВС-О, (9)
де Соб.т. - Поточна вартість устаткування (на дату оцінки);
ВС - відновна вартість, яка розраховується на основі вартості відтворення (Св) або вартості заміщення (СЗ);
Про - знецінення, викликане виявленими елементами накопичувального зносу: фізичним, функціональними, економічними [4, с.147].
В основі витратного підходу до оцінки нематеріальних активів та об'єктів інтелектуальної власності лежить облік вартості витрат на створення, правову охорону, придбання та використання оцінюваного ОІВ за минулий період з урахуванням інфляції і всіх втрат.
При витратному підході до оцінки нематеріальних активів використовуються:
- Метод вартості створення (для визначення мінімальної ціни ОІВ, нижче якої операція для власника ОІВ стає невигідною);
- Метод виграшу в собівартості.
Розрахунок методом вартості створення здійснюється в три етапи.
Перший етап. Визначається повна вартість заміщення чи повна вартість відновлення нематеріального активу. Виявляються фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням і введенням його в дію.
Вартість розробки нематеріального активу (ден.ед.)
ЗР = (Знір + Зктд), (10)
де Знір - витрати на проведення НДР, ден.ед.;
Зктд - витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологічної та (або) проектної документації, пов'язані зі створенням об'єкта (ден.ед.).
Другий етап. Визначається величина коефіцієнта, що враховує ступінь морального старіння нематеріального активу,
Кмс = (11)
де Тф - термін дії охоронного документа за станом на розрахунковий рік;
Тн - номінальний термін дії охоронного документа.
Третій етап. Розраховується залишкова вартість об'єкта нематеріального активу
З = Зс * КМС, (12)
де Зс - сума всіх витрат.
При методі виграшу в собівартості вартість нематеріального активу вимірюється через визначення економії на витратах в результаті його використання [7, с.312-314].
Ліквідаційна вартість являє собою вартість, яку власник підприємства може отримати при ліквідації підприємства і роздільної продажу його активів.
Розрахунок ліквідаційної вартості підприємства включає декілька основних етапів:
Перший етап. Береться останній балансовий звіт (бажано останній квартальний).
Другий етап. Розробляється календарний графік ліквідації активів, тому що продаж різних видів активів підприємства: нерухомого майна, машин та обладнання, товарно-матеріальних запасів вимагає різних часових періодів.
Третій етап. Визначається валова виручка від ліквідації активів.
Четвертий етап. Оцінна вартість активів зменшується на величину прямих витрат. До прямих витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, відносяться комісійні оціночним і юридичним фірмам, податки і збори, що сплачуються при продажі. З урахуванням календарного графіка ліквідації активів, скориговані вартості оцінюваних активів дисконтуються на дату оцінки за ставкою дисконту, що враховує пов'язаний з цим продажем ризик.
П'ятий етап. Ліквідаційна вартість активів зменшується на витрати, пов'язані з володінням активами до їх продажу, включаючи витрати на збереження запасів готової продукції і незавершеного виробництва, збереження обладнання, машин, механізмів, об'єктів нерухомості, а також управлінські витрати по підтримці роботи підприємства аж до завершення його ліквідації. Термін дисконтування відповідних витрат визначається за календарним графіком продажу активів підприємства.
Шостий етап. Додається (віднімається) операційний прибуток (збитки) ліквідаційного періоду.
Сьомий етап. Віднімаються переважні права на задоволення: вихідні допомоги і виплати працівникам підприємства; вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечуються заставою майна ліквідованого підприємства; заборгованість по обов'язкових платежах до бюджету і в позабюджетні фонди; розрахунки з іншими кредиторами.
Таким чином, ліквідаційна вартість підприємства розраховується шляхом вирахування з коригувати вартість всіх активів балансу суми поточних витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, а також величини всіх прийнятих зобов'язань [7, с.329-330].
ВИСНОВОК
Необхідність оцінки російських компаній в даний час пов'язана з перерозподілом власності, приватизованої на початку 1990-х рр.. Проблема полягає в тому, що пряме застосування класичних методів оцінки вартості бізнесу до російським підприємствам складно в силу об'єктивних причин. До них відносяться:
- Нерозвиненість російського ринку цінних паперів;
- Інформаційна закритість російського ринку - у ряді випадків неможливо отримати публічну фінансову звітність навіть відкритих акціонерних товариств, що ускладнює збір інформації по компаніях-аналогах;
- Вимірювана сотнями і тисячами найменувань номенклатура продукції, що випускається російськими промисловими підприємствами. Це також ускладнює, а іноді і взагалі унеможливлює знаходження аналогів оцінюваного підприємства не тільки в нашій країні, але і за кордоном;
- Більшість оцінюваних підприємств показує прибуток, близьку до нуля, що є наслідком ухилення від сплати податку на прибуток, або вони взагалі збиткові, що є наслідком загального стану економіки в країні або наслідком неефективного менеджменту. Таким чином, використання методу дисконтованого грошового потоку також проблематично;
- Наявність шару акціонерів, які отримали акції безкоштовно або майже безкоштовно в процесі приватизації.
Застосування порівняльного або ринкового підходу до оцінки підприємства в нашій країні обмежене в силу неможливості отримати об'єктивну інформацію для порівняння.
На перший погляд в умовах інфляційної економіки для оцінки підприємства найбільшою мірою підходить метод поточної вартості підприємства (метод дисконтування грошових потоків), так як відсоток інфляції враховується у дисконтній ставці. Але це можливо, якщо темпи інфляції передбачувані, а економіка нормально функціонує. Спрогнозувати потік чистого доходу від діяльності підприємства на декілька років вперед в умовах нестабільної економіки дуже складно.
Загалом, висновки, зроблені в ході написання курсового проекту можна звести до таблиці.
Порівняльний аналіз підходів до оцінки вартості підприємства
З аналізу переваг та недоліків всіх вищеназваних підходів і методів можна зробити висновок про те, що жоден з них не може бути використаний у якості базового.
СПИСОК
1. Авраменко, С. В. (економіст). Особливості визначення ставки дисконтування в оцінці підприємств [Текст] / С. В. Авраменко / / Цінні папери. - 2007. - № 1. - С. 3-9. - Мул.: Табл.
2. Гріссом, Т. В. (MAI, США). Визначення виду вартості: його місце в процесі проведення оцінки / Террі В. Гріссом; Террі В. Гріссом (Terry V. Grissom) / / Питання оцінки. - 2007. - N 4. - С. 19-24. - Бібліогр. у виносках. - Підрядковий. виноски. - Рис.
3. Григор'єв В.В., Федотова М.А. Оцінка підприємства: теорія і практика [Текст] .- М.: ИНФРА-М, 1997.-320с.
4. Єсіпов В.Є., Маховикова Г.А., Терехова В.В. Оцінка бізнесу [Текст] ,2-е вид .- СПб.: Пітер, 2006.-464с.: Іл .- (Серія «Навчальний посібник»).
5. Мілова, Ю. М. (начальник планово-економічного відділу Управління Федеральної поштового зв'язку Республіки Карелія). Попередня оцінка бізнесу методом дисконтованих грошових потоків [Текст] / Ю. М. Мілова / / Справ. економіста. - 2007. - № 5 (травень). - С. 14-23. - Мул.: 4 табл.
6.Міхайлец, В. Б. (м. Москва). Обережно, WACC! / В. Б. Михайлець; В. Б. Михайлець / / Питання оцінки. - 2007. - N 3. - С. 42-46. - Бібліогр.: С. 45-46 (20 назв.). - Подстроч. виноски. - 2 табл.
7.Сінявскій Н.Г. Оцінка бізнесу: гіпотези, інструментарій, практичні рішення в різних областях діяльності [Текст] .- М.: Фінанси і статистика, 2005.-240с.: Іл.
8. Основи оцінки вартості машин та устаткування [Текст]: Підручник / А.П.Ковалев, А. А. Кушель, І. В. Корольов, П.В, Фадєєв; Під ред. М.А.Федотовой.-М.: Фінанси і статистика, 2006.-288с.: Іл.
9. Оцінка бізнесу [Текст]: Підручник / За ред. А.Г. Грязнова, М.А. Федотовой.-М.: Фінанси і статистика, 2002,-512с.: Іл.
10. Оцінка вартості підприємства (бізнесу) [Текст]. Навчальний посібник / За ред. Абдуллаєва Н.А., Колайко Н.А.-М.: Видавництво «ЕКМОС», 2000-352с.
11. Оцінка бізнесу [Текст]: Підручник / За ред. А.Г. Грязнова, М.А. Федотовой.-2-е вид., Перераб. і доп.-М.: Фінанси і статистика, 2007.-736с.: іл.
12. Пашутін, С. (незалежний експерт). Скільки коштує бренд? : Огляд російських і міжнародних методів оцінки торгових марок / Сергій; Сергій Пашутін / / Маркетолог. - 2006. - N 3 (травень). - С. 21-28.
13.Румянцева, Є. Оцінка власності в ході проведення приватизації в Росії [Текст] / Є. Румянцева / / Пробл. теорії та практики упр. - 2005. - № 1. - С. 117-121.
14. Смоляк, С. А. (д-р екон. Наук; м. Москва). Про поняття "проект" і "вартість" та відповідної оціночної термінології / С. А. Смоляк; С. А. Смоляк / / Питання оцінки. - 2007. - N 3. - С. 14-18. - Бібліогр.: С. 18 (5 назв.). - Подстроч. виноски.
15.Філіппов, Л. А. Оцінка бізнесу [Текст]: Учеб.пособие для вузів / Л. А. Філіппов. - М.: КНОРУС, 2007. - 720 с. : Іл. - ISBN 5-85971-540-4: 200-00.
16.Щепотьев, А. В. (генеральний директор ТОВ КГ "Нова парадигма" (атестований аудитор, дипломований оцінювач), канд. Екон. Наук; м. Тула). Особливості застосування дохідного підходу при оцінці вартості юридичної особи, що входить у фінансово-промислову групу або холдинг / А. В. пучкою; А. В. пучкою / / Питання оцінки. - 2006. - N 4. - С. 54-55. - Бібліогр.: С.54-55 (3 назви.).
17. www.2buh.ru
- Рекламні агентства та бухгалтерські фірми продаються відповідно за 0,7 і 0,5 від річної виручки;
- Ресторани і туристичні агентства - відповідно 0,25-0,5 і 0,04-0,1 від валової виручки;
- Заправні станції - 1,2-2,0 від місячної виручки;
- Підприємства роздрібної торгівлі - 0,75-1,5 від суми чистий дохід + обладнання + запаси;
- Машинобудівні підприємства - 1,5-2,5 від суми чистий дохід + запаси [1, с.105-106].
У вітчизняній практиці цей метод поки що не отримав достатнього поширення у зв'язку з відсутністю необхідної інформації, що вимагає тривалого періоду спостереження.
Метод ринку капіталу - заснований на ринкових цінах акцій подібних компаній. Передбачається, що інвестор, діючи за принципом заміщення (або альтернативної інвестиції), може інвестувати або в ці компанії, або в оцінювану. Цей метод грунтується на фінансовому аналізі оцінюваної і зіставних компаній [1, с.106].
Технологія реалізації методу ринку капіталів:
1. Вибір підприємств-аналогів.
2. Фінансовий аналіз і зіставлення.
3. Вибір та обчислення оціночних мультиплікаторів.
4. Застосування мультиплікаторів до оцінюваного підприємству.
5. Внесення поправок до підсумкової вартості підприємства [2, с.134].
При відборі підприємств-аналогів враховуються такі ознаки порівнянності:
- Тотожність виробленої продукції;
- Тотожність обсягу та якості виробленої продукції;
- Ідентичність досліджуваних періодів;
- Тотожність стадій розвитку підприємств (наприклад, стадії зростання чи занепаду) і розмірів виробничої потужності;
- Порівнянність стратегії розвитку підприємств;
- Рівна ступінь врахування кліматичних і територіальних відмінностей та особливостей;
- Порівнянність фінансових характеристик підприємств.
Важлива складова частина оцінки за цим методом - аналіз фінансового стану підприємств і зіставлення. Фінансова інформація може бути отримана оцінювачем як з публікацій у періодичній пресі, так і на підставі письмового запиту або безпосередньо на підприємстві в ході співбесіди. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, так само як і методологія оцінки вартості підприємства в цілому, залежить від цілей і функцій оцінки. Наприклад, при оцінці з метою оподаткування найбільш важливими показниками є: структура майна підприємства і рентабельність активів та продукції; при купівлі-продажу підприємства: платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності; при реорганізації підприємства - ділова активність, структура капіталу.
Ціновий мультиплікатор - це коефіцієнт, що показує співвідношення між ринковою ціною підприємства або акції і фінансовою базою. Фінансова база є вимірником, що відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких можна віднести не тільки прибуток, але і грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації і деякі інші.
Для розрахунку мультиплікатора необхідно:
- Визначити ціну акції по всіх компаніях, вибраних як аналог; це дасть значення чисельника у формулі;
- Обчислити фінансову базу (прибуток, виручку від реалізації, вартість чистих активів і т.д.) або за певний період, або за станом на дату оцінки; це дасть величину знаменника.
Ціна акції береться на останню дату, що передує даті оцінки, або вона представляє середнє значення між максимальною і мінімальною величинами ціни за останній місяць.
В якості фінансової бази повинен виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців або середня величина за декілька років, що передують даті оцінки.
Існує багато оціночних мультиплікаторів, застосовуваних при оцінці вартості бізнесу. Їх можна розділити на два типи: інтервальні і моментні.
До інтервальним мультиплікаторам належать: ціна / прибуток, ціна / грошовий потік; ціна / дивідендні виплати; ціна / виручка від реалізації.
До моментних мультиплікаторам належать: ціна / балансова вартість активів; ціна / чиста вартість активів.
Вибір найбільш доречного з них визначається в кожній конкретній ситуації, наприклад:
- P/R- ціна / валові доходи (застосовується, коли оцінюється і порівнянні компанії мають подібні операційні витрати - сфера послуг);
- P / EBT - ціна / прибуток до оподаткування (більш кращий для зіставлення компаній, що мають різні податкові умови);
- P / E - ціна / чистий прибуток (особливо доречний, коли прибуток відносно висока і відображає реальний економічний стан компанії);
- P / CF - ціна / грошовий потік (доречний, коли компанія має відносно низький дохід, порівнюваний з амортизацією);
- P / BV - ціна / балансова вартість власного капіталу (найбільш застосовний до компаній, які мають на балансі значні величини активів, і коли є стійкий зв'язок між показником балансової вартості і генеруються компанією доходом).
Аніматори ціна / прибуток і ціна / грошовий потік найбільш поширені для визначення ціни, тому що інформація про прибуток оцінюваної компанії і підприємств-аналогів є найбільш доступною.
При оцінці вартості бізнесу для отримання більш об'єктивних даних рекомендується застосовувати кілька мультиплікаторів одночасно [1, с.107-109].
Приклад 1. Визначити вартість підприємства, якщо мультиплікатор ціна / чистий прибуток за порівнянними підприємствам дорівнює 20 і відома річний чистий прибуток оцінюваного підприємства 100 тис. дол
Рішення. Прирівнюємо співвідношення Ціна / Чистий прибуток нашого підприємства до обраного мультиплікатору порівнянних підприємств, тоді Цена/100 000 дол = 20, звідси вартість підприємства (Ціна) = 20 * 100 000 дол = 2 млн. дол [2.с.153] .
У результаті оцінки компанії методом ринку капіталу отримують вартість неконтрольного пакету її акцій з високим ступенем ліквідності. Для того щоб одержати вартість контрольного пакету в компанії, акції якої не продаються на відкритому фондовому ринку і фінансова інформація по якій широко не представлена, необхідно додати премію за контроль і відняти знижку за недостатню ліквідність.
Слід також мати на увазі, що знижка для звичайних акцій буде більше, ніж для привілейованих, так як ризик недоотримання дивідендів для звичайних акцій вищий, ніж для привілейованих, у яких величина дивіденду фіксується заздалегідь.
Метод угод (метод продажів) - окремий випадок методу ринку капіталу, заснований на аналізі цін купівлі-продажу контрольних пакетів акцій компаній-аналогів або аналізі цін придбання підприємств цілком. Ціна акцій приймається за результатами операцій на світових фондових ринках. В основі цього методу-визначення мультиплікаторів на базі фінансового аналізу та прогнозування. Фінансовий аналіз і зіставлення показників здійснюються так само. Як і в методі ринку капіталу [1, с.112].
Головна відмінність методу угод (продажів) від методу ринку капіталу полягає в тому, що перший визначає рівень вартості контрольного пакета акцій, що дозволяє повністю управляти підприємством, тоді як другий визначає вартість підприємства на рівні неконтрольного пакета.
Як і в методі ринку капіталу, при використанні цього методу необхідно вносити поправки до вартості підприємства, отриманої за допомогою мультиплікатора.
1. Поправка на неопераційні активи, тобто на вартість активів, безпосередньо не беруть участь у виробничому процесі.
2. Поправка на надлишок (недолік) власних коштів.
3. Поправка на ризик країни (ринкова премія за ризик для власного капіталу). У Росії з різних оцінки країнових ризиків розрізняється. За оцінкою фірми "Делойт і Туш» він складає 7%; середньоарифметичне значення цієї премії для європейських розвинених країн - 4,3%. Ця поправка застосовується лише для оцінки зарубіжних підприємств у Росії.
Експерт-оцінювач не помилиться в оцінці вартості підприємства, якщо добре засвоїть співвідношення між контрольною і неконтрольний частками власності і наступні три правила.
Правило 1. Вартість контрольного пакета акцій (або стоімомть підприємства в цілому) визначається:
а) методом угод;
б) методом дисконтованого грошового потоку (передбачається, що грошовий потік знаходиться на рівні контрольного пакету акцій);
в) методом накопичення активів;
г) методом ринку капіталу з додаванням премії за контрольний пакет (30-40%).
Правило 2. Вартість неконтрольного пакету акцій (або однієї акції) для відкритого акціонерного товариства визначається методом ринку капіталу. Цю вартість можна також отримати методом угод, методом накопичення активів і методом дисконтування грошових потоків, зробивши знижку на неконтрольний пакет (20-25%).
Правило 3. Вартість неконтрольного пакету акцій (або однієї акції) для закритого акціонерного товариства або неконтрольних часток інших підприємств, акції яких не продаються на відкритих фондових ринках, визначається методом ринку капіталу з вирахуванням знижки на недостатню ліквідність активів підприємства (30-40%), а також методом угод, дисконтованих грошових потоків, накопичення активів, зробивши знижки на неконтрольний характер пакету (20-25%) і на недостатню ліквідність активів (30-40%) [2, с.153-154].
1.3 Витратний підхід
При витратному (майновий) підході до оцінки бізнесу оцінювач розглядає вартість підприємства з урахуванням понесених витрат. Балансова вартість активів та зобов'язань підприємства внаслідок інфляції, змін кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило, не відповідає ринковій вартості. У результаті перед оцінювачем постає завдання проведення коригування балансу підприємства. Для здійснення цього попередньо проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного активу балансу в окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, нарешті, з обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість всіх його зобов'язань. Результат показує оціночну вартість власного капіталу підприємства.
Базовою формулою в витратному підході є:
Власний капітал = Активи - Зобов'язання
Даний підхід представлений двома основними методами:
- Методом чистих активів;
- Методом ліквідаційної вартості.
Розрахунок методом чистих активів включає кілька етапів:
- Визначається обгрунтована ринкова вартість нерухомого майна підприємства;
- Оцінюється ринкова вартість машин та обладнання;
- Розраховується вартість нематеріальних активів;
- Оцінюється ринкова вартість фінансових вкладень (як довгострокових, так і короткострокових);
- Товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість;
- Оцінюються витрати майбутніх періодів;
- Оцінюється дебіторська заборгованість;
- Зобов'язання підприємства переводяться в поточну вартість;
- Визначається вартість власного капіталу шляхом вирахування з обгрунтованої ринкової вартості суми активів поточної вартості всіх зобов'язань [7, с.247-248].
Оцінка ліквідаційної вартості підприємства здійснюється в наступних випадках:
- Компанія знаходиться в стані банкрутства, або є серйозні сумніви щодо її здатності залишатися діючим підприємством;
- Вартість компанії при ліквідації може бути вище, ніж при продовженні діяльності.
Застосування витратного підходу при визначенні обгрунтованої ринкової вартості нерухомого майна підприємства включає кілька етапів:
Перший етап. Визначається вартість земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі, споруди.
Другий етап. Оцінюється відновна вартість або вартість заміщення будівлі та споруди на дійсну дату оцінки.
Відновлювальна вартість - це вартість будівництва в поточних цінах на дійсну дату оцінки точної копії оцінюваного об'єкта з тих же будівельних матеріалів, при дотриманні тих же будівельних стандартів, за таким же проектом, що й оцінюваний об'єкт.
Вартість заміщення - це вартість будівництва в поточних цінах на дійсну дату оцінки об'єкта з корисністю, рівній корисності оцінюваного об'єкта, однак з використанням нових матеріалів у відповідності з поточними стандартами, дизайном, плануванням.
Третій етап. Розраховуються всі види зносу будівель і споруд з урахуванням їх фізичного, функціонального, технологічного та економічного старіння.
Четвертий етап. Визначається залишкова вартість будівель і споруд як різниця між вартістю відтворення (вартістю відновлення або вартістю заміщення) та сукупним зносом.
П'ятий етап. Розраховується повна вартість об'єкта нерухомості за допомогою додавання до залишкової вартості будівель і споруд вартості земельної ділянки [7.с.267-269].
Витратний підхід до оцінки вартості машин та обладнання грунтується на трудовій теорії вартості та на принципі заміщення, суть якого полягає в тому, що обізнане інвестор не заплатить за об'єкт велику суму, ніж витрати на виробництво (придбання) аналогічного об'єкта однаковою корисності з порівнянними техніко-експлуатаційними показниками.
Витратний підхід - підхід до оцінки, що визначає поточну вартість обладнання шляхом розрахунку відновної вартості з подальшим урахуванням в ній знецінення, викликаного виявленими елементами накопиченого зносу: фізичного, функціонального, економічного:
Соб.т. = ВС-О, (9)
де Соб.т. - Поточна вартість устаткування (на дату оцінки);
ВС - відновна вартість, яка розраховується на основі вартості відтворення (Св) або вартості заміщення (СЗ);
Про - знецінення, викликане виявленими елементами накопичувального зносу: фізичним, функціональними, економічними [4, с.147].
В основі витратного підходу до оцінки нематеріальних активів та об'єктів інтелектуальної власності лежить облік вартості витрат на створення, правову охорону, придбання та використання оцінюваного ОІВ за минулий період з урахуванням інфляції і всіх втрат.
При витратному підході до оцінки нематеріальних активів використовуються:
- Метод вартості створення (для визначення мінімальної ціни ОІВ, нижче якої операція для власника ОІВ стає невигідною);
- Метод виграшу в собівартості.
Розрахунок методом вартості створення здійснюється в три етапи.
Перший етап. Визначається повна вартість заміщення чи повна вартість відновлення нематеріального активу. Виявляються фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням і введенням його в дію.
Вартість розробки нематеріального активу (ден.ед.)
ЗР = (Знір + Зктд), (10)
де Знір - витрати на проведення НДР, ден.ед.;
Зктд - витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологічної та (або) проектної документації, пов'язані зі створенням об'єкта (ден.ед.).
Другий етап. Визначається величина коефіцієнта, що враховує ступінь морального старіння нематеріального активу,
Кмс = (11)
де Тф - термін дії охоронного документа за станом на розрахунковий рік;
Тн - номінальний термін дії охоронного документа.
Третій етап. Розраховується залишкова вартість об'єкта нематеріального активу
З = Зс * КМС, (12)
де Зс - сума всіх витрат.
При методі виграшу в собівартості вартість нематеріального активу вимірюється через визначення економії на витратах в результаті його використання [7, с.312-314].
Ліквідаційна вартість являє собою вартість, яку власник підприємства може отримати при ліквідації підприємства і роздільної продажу його активів.
Розрахунок ліквідаційної вартості підприємства включає декілька основних етапів:
Перший етап. Береться останній балансовий звіт (бажано останній квартальний).
Другий етап. Розробляється календарний графік ліквідації активів, тому що продаж різних видів активів підприємства: нерухомого майна, машин та обладнання, товарно-матеріальних запасів вимагає різних часових періодів.
Третій етап. Визначається валова виручка від ліквідації активів.
Четвертий етап. Оцінна вартість активів зменшується на величину прямих витрат. До прямих витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, відносяться комісійні оціночним і юридичним фірмам, податки і збори, що сплачуються при продажі. З урахуванням календарного графіка ліквідації активів, скориговані вартості оцінюваних активів дисконтуються на дату оцінки за ставкою дисконту, що враховує пов'язаний з цим продажем ризик.
П'ятий етап. Ліквідаційна вартість активів зменшується на витрати, пов'язані з володінням активами до їх продажу, включаючи витрати на збереження запасів готової продукції і незавершеного виробництва, збереження обладнання, машин, механізмів, об'єктів нерухомості, а також управлінські витрати по підтримці роботи підприємства аж до завершення його ліквідації. Термін дисконтування відповідних витрат визначається за календарним графіком продажу активів підприємства.
Шостий етап. Додається (віднімається) операційний прибуток (збитки) ліквідаційного періоду.
Сьомий етап. Віднімаються переважні права на задоволення: вихідні допомоги і виплати працівникам підприємства; вимоги кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечуються заставою майна ліквідованого підприємства; заборгованість по обов'язкових платежах до бюджету і в позабюджетні фонди; розрахунки з іншими кредиторами.
Таким чином, ліквідаційна вартість підприємства розраховується шляхом вирахування з коригувати вартість всіх активів балансу суми поточних витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, а також величини всіх прийнятих зобов'язань [7, с.329-330].
ВИСНОВОК
Необхідність оцінки російських компаній в даний час пов'язана з перерозподілом власності, приватизованої на початку 1990-х рр.. Проблема полягає в тому, що пряме застосування класичних методів оцінки вартості бізнесу до російським підприємствам складно в силу об'єктивних причин. До них відносяться:
- Нерозвиненість російського ринку цінних паперів;
- Інформаційна закритість російського ринку - у ряді випадків неможливо отримати публічну фінансову звітність навіть відкритих акціонерних товариств, що ускладнює збір інформації по компаніях-аналогах;
- Вимірювана сотнями і тисячами найменувань номенклатура продукції, що випускається російськими промисловими підприємствами. Це також ускладнює, а іноді і взагалі унеможливлює знаходження аналогів оцінюваного підприємства не тільки в нашій країні, але і за кордоном;
- Більшість оцінюваних підприємств показує прибуток, близьку до нуля, що є наслідком ухилення від сплати податку на прибуток, або вони взагалі збиткові, що є наслідком загального стану економіки в країні або наслідком неефективного менеджменту. Таким чином, використання методу дисконтованого грошового потоку також проблематично;
- Наявність шару акціонерів, які отримали акції безкоштовно або майже безкоштовно в процесі приватизації.
Застосування порівняльного або ринкового підходу до оцінки підприємства в нашій країні обмежене в силу неможливості отримати об'єктивну інформацію для порівняння.
На перший погляд в умовах інфляційної економіки для оцінки підприємства найбільшою мірою підходить метод поточної вартості підприємства (метод дисконтування грошових потоків), так як відсоток інфляції враховується у дисконтній ставці. Але це можливо, якщо темпи інфляції передбачувані, а економіка нормально функціонує. Спрогнозувати потік чистого доходу від діяльності підприємства на декілька років вперед в умовах нестабільної економіки дуже складно.
Загалом, висновки, зроблені в ході написання курсового проекту можна звести до таблиці.
Порівняльний аналіз підходів до оцінки вартості підприємства
| Підхід | Переваги | Недоліки |
| Витратний | Враховує вплив виробничо-господарських факторів на зміну вартості активів. Дає оцінку рівня розвитку технології з урахуванням ступеня зносу активів. Розрахунки спираються на фінансові та облікові документи, тобто результати оцінки більш обгрунтовані. | Відбиває минулої вартість. Не враховує ринкову ситуацію на дату оцінки. Не враховує перспективи розвитку підприємства. Не враховує ризики. Відсутні зв'язку з теперішніми та майбутніми результатами діяльності підприємства. |
| Прибутковий | Враховує майбутні зміни доходів, витрат. Враховує рівень ризику (через ставку дисконту). Враховує інтереси інвестора. | Складність прогнозування майбутніх результатів і витрат. Трудомісткість розрахунків. Не враховує кон'юнктуру ринку. |
| Ринковий (порівняльний) | Базується на реальних ринкових даних. Відображає існуючу практику продажів і покупок. Враховує вплив галузевих факторів на ціну акцій підприємства. | Недостатньо чітко характеризує особливості організаційної, технічної, фінансової підготовки підприємства. У розрахунок приймається тільки ретроспективна інформація. Потребує внесення безлічі поправок в аналізовану інформацію. |
СПИСОК
1. Авраменко, С. В. (економіст). Особливості визначення ставки дисконтування в оцінці підприємств [Текст] / С. В. Авраменко / / Цінні папери. - 2007. - № 1. - С. 3-9. - Мул.: Табл.
2. Гріссом, Т. В. (MAI, США). Визначення виду вартості: його місце в процесі проведення оцінки / Террі В. Гріссом; Террі В. Гріссом (Terry V. Grissom) / / Питання оцінки. - 2007. - N 4. - С. 19-24. - Бібліогр. у виносках. - Підрядковий. виноски. - Рис.
3. Григор'єв В.В., Федотова М.А. Оцінка підприємства: теорія і практика [Текст] .- М.: ИНФРА-М, 1997.-320с.
4. Єсіпов В.Є., Маховикова Г.А., Терехова В.В. Оцінка бізнесу [Текст] ,2-е вид .- СПб.: Пітер, 2006.-464с.: Іл .- (Серія «Навчальний посібник»).
5. Мілова, Ю. М. (начальник планово-економічного відділу Управління Федеральної поштового зв'язку Республіки Карелія). Попередня оцінка бізнесу методом дисконтованих грошових потоків [Текст] / Ю. М. Мілова / / Справ. економіста. - 2007. - № 5 (травень). - С. 14-23. - Мул.: 4 табл.
6.Міхайлец, В. Б. (м. Москва). Обережно, WACC! / В. Б. Михайлець; В. Б. Михайлець / / Питання оцінки. - 2007. - N 3. - С. 42-46. - Бібліогр.: С. 45-46 (20 назв.). - Подстроч. виноски. - 2 табл.
7.Сінявскій Н.Г. Оцінка бізнесу: гіпотези, інструментарій, практичні рішення в різних областях діяльності [Текст] .- М.: Фінанси і статистика, 2005.-240с.: Іл.
8. Основи оцінки вартості машин та устаткування [Текст]: Підручник / А.П.Ковалев, А. А. Кушель, І. В. Корольов, П.В, Фадєєв; Під ред. М.А.Федотовой.-М.: Фінанси і статистика, 2006.-288с.: Іл.
9. Оцінка бізнесу [Текст]: Підручник / За ред. А.Г. Грязнова, М.А. Федотовой.-М.: Фінанси і статистика, 2002,-512с.: Іл.
10. Оцінка вартості підприємства (бізнесу) [Текст]. Навчальний посібник / За ред. Абдуллаєва Н.А., Колайко Н.А.-М.: Видавництво «ЕКМОС», 2000-352с.
11. Оцінка бізнесу [Текст]: Підручник / За ред. А.Г. Грязнова, М.А. Федотовой.-2-е вид., Перераб. і доп.-М.: Фінанси і статистика, 2007.-736с.: іл.
12. Пашутін, С. (незалежний експерт). Скільки коштує бренд? : Огляд російських і міжнародних методів оцінки торгових марок / Сергій; Сергій Пашутін / / Маркетолог. - 2006. - N 3 (травень). - С. 21-28.
13.Румянцева, Є. Оцінка власності в ході проведення приватизації в Росії [Текст] / Є. Румянцева / / Пробл. теорії та практики упр. - 2005. - № 1. - С. 117-121.
14. Смоляк, С. А. (д-р екон. Наук; м. Москва). Про поняття "проект" і "вартість" та відповідної оціночної термінології / С. А. Смоляк; С. А. Смоляк / / Питання оцінки. - 2007. - N 3. - С. 14-18. - Бібліогр.: С. 18 (5 назв.). - Подстроч. виноски.
15.Філіппов, Л. А. Оцінка бізнесу [Текст]: Учеб.пособие для вузів / Л. А. Філіппов. - М.: КНОРУС, 2007. - 720 с. : Іл. - ISBN 5-85971-540-4: 200-00.
16.Щепотьев, А. В. (генеральний директор ТОВ КГ "Нова парадигма" (атестований аудитор, дипломований оцінювач), канд. Екон. Наук; м. Тула). Особливості застосування дохідного підходу при оцінці вартості юридичної особи, що входить у фінансово-промислову групу або холдинг / А. В. пучкою; А. В. пучкою / / Питання оцінки. - 2006. - N 4. - С. 54-55. - Бібліогр.: С.54-55 (3 назви.).
17. www.2buh.ru