«Основні параметри якості знань з хімії» »

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЯКІСТЬ ЗНАНЬ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ
2. ФУНКЦІЇ І ВИДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ
3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ
4. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ УЧНІВ ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ЗНАНЬ
5.УРОВНІ КОНТРОЛЮ І ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ З ХІМІЇ
ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП
Контроль результатів навчання - важлива частина процесу навчання. Його завдання полягає в тому, щоб визначити, якою мірою досягнуті цілі навчання. Так як контроль носить в середній школі навчальний характер, його методи розглядаються в тісному зв'язку з іншими методами навчання.
Контроль результатів виконують всі три функції, притаманні процесу навчання в цілому, і має чітко виражене освітній, виховує і розвиваюче значення. Особливо важливий він для учнів. Навчальне значення його виражено в тому, що дозволяє учневі коригувати свої знання та вміння. Виховне значення контролю велике. Постійна перевірка привчає учнів систематично працювати, звітувати перед класом за якість набутих знань і вмінь. В учнів виробляється почуття відповідальності, прагнення добитися кращих результатів. Контроль виховує цілеспрямованість, наполегливість і працьовитість, вміння долати труднощі, тобто сприяє формуванню моральних якостей особистості. Систематичний контроль сприяє розвитку самостійності, формуванню навичок самоконтролю. Головна вимога до контролю - його систематичність.

1. ЯКІСТЬ ЗНАНЬ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ
У процесі навчання повинна контролюватися реалізація всіх трьох функцій процесу навчання, що і є змістом перевірки.
Під якістю знань розуміється «ступінь задоволення очікувань» різних учасників процесу освіти від наданих освітнім установам освітніх послуг »або« ступінь досягнення поставлених в освіті цілей та завдань ».
Для вчителя біології якість освітнього процесу визначається як нормативний рівень, якому має відповідати продукт навчально-виховного процесу, в якому втілюється соціальне замовлення суспільства. В умовах переходу на нову філософію освіти - особистісну (ефективно-емоційно-вольову) під якістю освіти так само розуміється і соціальний розвиток учня (взаємодія його з усіма аспектами соціального оточення). Тому виникає нове завдання перед шкільною практикою пошуку обгрунтованої системи оцінки якості освітньої підготовки учнів.
Основним критерієм якості освітнього процесу є результат, показниками якого є знання та вміння.
Зробивши контент-аналіз першоджерел з даної проблеми (Т. Давиденко, Л. Зоріна, І. Лернер, Полонський, І. Ільясов, Д. Ельконін, В. Тализіна та ін), можна стверджувати, що під знанням розуміється результат духовної і практичної діяльності людей, вираженої в системі фактів, уявлень, понять, правил, законів, теорій.
А під якістю знань ми розуміємо цілісну сукупність відносно стійких знань, що характеризують результат навчально-пізнавальної діяльності школярів, які поділяються на три основні групи якостей:
- Системність знань, як інтегративну якість, що є результатом взаємодії, усвідомленості, повноти, систематичності, глибини, конкретності й узагальненості;
- Дієвість знань, що характеризується їх мобільністю, що виявляється в умінні застосовувати знання при вирішенні навчальних і практичних завдань, а також завдань життєвого характеру, яка характеризується їх усвідомленої повнотою, умінням застосовувати в нових умовах;
- Міцність знань, тобто збереження їх у пам'яті, що залежить від дієвості і їх усвідомленості.
Взаємозв'язок дієвості, міцності і системності забезпечує повноцінність знань учнів. Наявність таких знань у школярів з біології дозволяє їм орієнтуватися в різних ситуаціях, представляти образ діяльності, змінювати її план, з виходом на нові цілі та засоби, висловлювати оцінні судження. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що критеріями якості знань є:
1. Співвіднесення рівнів сформованості у школярів системи якостей знань з виконавчими діями;
2. Оцінка збіги реального перебігу цих дій та їх результатів із заданими;
3. Внесення коректив відповідно до зразками у разі розбіжностей.
2. ФУНКЦІЇ І ВИДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ
Контроль - невід'ємна частина навчання. У залежності від функцій, які виконує контроль у навчальному процесі, можна виділити три основні його види:
- Попередній,
- Поточний,
- Підсумковий,
розглядаються як засоби контролю за рівнем (якістю) засвоєння.
Призначення попереднього контролю полягає у встановленні вихідного рівня різних сторін особистості учня і, перш за все, - вихідного стану пізнавальної діяльності, в першу чергу - індивідуального рівня кожного учня.
Успіх вивчення будь-якої теми (розділу або курсу) залежить від ступеня засвоєння тих понять, термінів, положень і т.п., які вивчалися на попередніх етапах навчання. Якщо інформації про це у педагога немає, то він позбавлений можливості проектування та управління в навчальному процесі, вибору оптимального його варіанту. Необхідну інформацію педагог отримує, застосовуючи пропедевтичне діагностування, більш відоме педагогам як попередній контроль (облік) знань. Останній необхідний ще й для того, щоб зафіксувати (зробити зріз) вихідний рівень навченості. Порівняння вихідного початкового рівня навченості з кінцевим (досягнутим) дозволяє вимірювати "приріст" знань, ступінь сформованості умінь і навичок, аналізувати динаміку та ефективність дидактичного процесу, а також зробити об'єктивні висновки про "внесок" педагога в навченість учнів, ефективності педагогічної праці, оцінити майстерність (професіоналізм) педагога.
Найважливішою функцією поточного контролю є функція зворотного зв'язку. Зворотній зв'язок дозволяє викладачеві отримувати відомості про хід процесу засвоєння у кожного учня. Вона становить одну з найважливіших умов успішного перебігу процесу засвоєння. Зворотній зв'язок повинен нести відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату, а й давати можливість здійснювати контроль за ходом процесу, стежити за діями учня.
Поточний контроль необхідний для діагностування ходу дидактичного процесу, виявлення динаміки останнього, зіставлення реально досягнутих на окремих етапах результатів з запроектованими. Крім власне прогностичної функції поточний контроль і облік знань, умінь стимулює навчальний працю учнів, сприяє своєчасному визначенню прогалин у засвоєнні матеріалу, підвищенню загальної продуктивності навчальної праці.
Зазвичай поточний контроль здійснюється за допомогою усного опитування, який весь час вдосконалюється: педагоги все ширше практикують такі його форми, як ущільнений, фронтальний, магнітофонний та ін Тестові завдання для поточного контролю (їх кількість зазвичай не перевищує 6-8) формуються так, щоб охопити всі найважливіші елементи знань, умінь, вивчені учнями протягом останніх 2-3 уроків. Після завершення роботи обов'язково аналізуються допущені учнями помилки.
Учні завжди повинні знати, що процес засвоєння має свої часові межі і повинен закінчитися певним результатом, який буде оцінюватися. Це означає, що окрім контролю, який виконує функцію зворотного зв'язку, необхідний інший вид контролю, який покликаний дати уявлення про досягнуті результати. Цей вид контролю зазвичай називають підсумковим. Підсумок може стосуватися як окремого циклу навчання, так і цілого предмета або якогось розділу. У практиці навчання підсумковий контроль використовується для оцінки результатів навчання, досягнутих в кінці роботи над темою або курсом.
Підсумковий контроль здійснюється під час заключного повторення в кінці кожної чверті та навчального року, а також у процесі іспитів (заліків). Саме на цьому етапі дидактичного процесу систематизується і узагальнюється навчальний матеріал. З високою ефективністю можуть бути застосовані відповідним чином складені тести навченості. Головна вимога до підсумкових тестових завдань - вони повинні відповідати рівню національного стандарту освіти. Дедалі більшого поширення набувають технології підсумкового тестування із застосуванням комп'ютерів і спеціалізованих програм [2].
Зміст контролю результатів навчання
Контролю підлягає реалізація всіх функцій процесу навчання і в процесі контролю повинно бути визначено, чи відповідає рівень засвоєння цілям навчання в цілому.
При вивченні основ хімічної науки контролю підлягає засвоєння понять, законів, теорій, фактів, зв'язку між ними, а також зв'язку теорії з практикою. Це остання вимога передбачає контроль за виробленням умінь користуватися хімічної символікою та термінологією, умінь спостерігати, вирішувати хімічні задачі, експериментальних умінь і т. п., а також за засвоєнням прикладних знань.
Особлива увага повинна бути приділена контролю загальних інтелектуальних умінь - розвитку розумових прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації. Має контролюватися вміння читати навчальну літературу, навички усного та писемного мовлення, уміння виділяти головне і т. д.
У всіх випадках контроль результатів навчання повинен визначатися важливим параметром якості знань - рівнем засвоєння. Останній залежить від цілей та вимог до навчання.
Рівень впізнавання і відтворення об'єкта вивчення.
Рівень, що характеризується умінням знайти необхідний шлях вирішення пізнавальної задачі.
Вищий рівень - уміння ставити перед собою завдання і вирішити її, використовуючи необхідні розумові прийоми.
У процесі контролю вчитель повинен твердо знати, яким має бути рівень засвоєння, і відповідно давати завдання або на відтворення, або на застосування знань у схожій ситуації, або на застосування знань у новій ситуації.
Крім того, контролюючи глибину, обсяг, повноту, конкретність знань учнів, вчитель не повинен забувати і про обов'язкове мінімумі змісту (для основної школи). Орієнтиром для вчителя можуть бути і наявні в деяких програмах рубрики «Основні вимоги до знань і вмінь учнів».
Контроль результатів навчання в значній мірі втрачає свою цінність, якщо не поєднується з діагностикою. Сам термін, що походить від слова «діагноз», звертає нашу увагу на те, що мало тільки фіксувати помилки, потрібен аналіз причин їх виникнення. Цей аналіз, особливо якщо помилки масові, стимулює вчителя переглянути свій методичний підхід до вивчення того чи іншого змісту.
Діагностика може розкрити невідповідність навчального матеріалу віковим особливостям учнів, вказати на недостатній бюджет часу для його вивчення або на гігієнічні умови роботи класу.
Діагностика - обов'язковий елемент методичного дослідження.
3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ
Експериментальна перевірка результатів навчання може бути індивідуальною (робота учня у демонстраційного столу, виконання практичної контрольної роботи по всіх варіантах класу) або фронтальній (практичне заняття з експериментального вирішення завдань, коли перевіряються не тільки знання, але й уміння і навички роботи).
Найбільш простий метод - виконання учням досвіду у демонстраційного столу. При цьому оцінюються його знання і практичні вміння. Під час фронтальної практичної роботи оцінюються вміння тільки тих учнів, які знаходяться під спостереженням.
Експериментальна контрольна робота може включати ще й розрахункові задачі. Роботу учні виконують без інстр рукцій та допомог, отримують тільки умова завдань. Приклади експериментальних завдань були наведені раніше. Така робота дає вчителю багатий матеріал для аналізу. Можна перевірити і знання фактичного матеріалу (властивості речовин, хімічні процеси і т. п.). Контролюються такі елементи:
1. Підготовка досвіду, виготовлення креслення і складання приладу.
2. Правильне і послідовне виконання операцій.
3. Повнота спостережень.
4. Правильність пояснень і висновків.
5. Теоретичне обгрунтування.
6. Дотримання чистоти і порядку на робочому місці.
7. Дотримання правил техніки безпеки.
8. Прибирання робочого місця.
9. Складання звіту.
У програмі з хімії наводяться рекомендації до оцінювання знань і вмінь учнів з хімії, критерії оцінки усних звітів, умінь розв'язувати задачі, експериментальних умінь і письмових робіт. Ці умовні критерії почасти уніфікують підхід до оцінювання результатів навчання.
Облік результатів навчання
Облік результатів - це реєстрація успіхів учнів, виявлених в ході перевірки результатів його діяльності [1]. Облік, якщо він правильно ведеться, є, мабуть, єдиним способом судити про динаміку досягнень учнів, їх розвитку, навченості, стан їх знань і вмінь. При обліку фіксується не тільки результат навчання, але й час, коли був проведений контроль.
Контроль результатів навчання включає в себе не тільки вибір форм і методів його, не тільки оцінювання за п'ятибальною системою діяльності учнів, а й облік результатів.
По-перше, кожен вчитель хоче мати перед собою повну картину оцінки діяльності учня, здійснюваної при виконанні різних видів роботи: засвоєння теоретичних знань, виконання практичних робіт, розв'язування задач (розрахункових, якісних, експериментальних), виконання домашніх завдань і т. д. А по-друге, для вчителя важливо стан навченості учнів, засвоєння ними змісту всіх розділів і тем. Для цього йому необхідно перевірити по кожному розділу або теми знання і вміння всіх учнів.
Це дуже важко зробити індивідуально, тому найчастіше здійснюється за допомогою письмових робіт. Таким чином, вчитель будує систему перевірки результатів навчання кожного учня і намагається, щоб він взяв участь у різних видах діяльності і по кожній темі. Це вимагає від вчителя спеціального обліку, який він веде по кожному класу крім класного журналу.
У своєму зошиті вчитель має право ставити позначки з плюсами і мінусами (що не допускається в класному журналі). У себе в зошиті вчитель має право робити будь-які записи з приводу відповіді учня, робити нотатки при фронтальному опитуванні, ставити всілякі умовні значки, зрозумілі лише йому, реєструвати успіхи учнів.
Такий підхід дозволяє обгрунтовано дати висновок про успіхи учня за певний період часу: за навчальну чверть, півріччя, рік.
Вчитель зазвичай не дотримується такого підходу, коли відмітка виводиться як середня арифметична. Він завжди враховує, за яку роботу поставлені позначки і навіть в якій послідовності вони поставлені.
Однією з форм обліку результатів навчання останнім часом стала рейтингова система оцінки. У західноєвропейських і американських школах така система «працює» вже давно. У нашій країні вона почала застосовуватися поступово, коли вчителі стали відчувати недостатню об'єктивність оцінок за п'ятибальною системою. Вже згадана система поелементного аналізу письмових робіт учнів, коли зміст їх відповідей розчленовується на окремі елементи, що допомагає об'єктивно встановити, які дії недостатньо сформовані і викликають труднощі, вже містить зачатки рейтингової системи [1,2].
При рейтинговій системі оцінки кожен відносно великий компонент змісту, що підлягає контролю, оцінюється певним числом умовних балів. Саме число балів у кожному випадку встановлюється вчителем. При цьому він оцінює складність змісту (тобто наявність в ньому деякого числа компонентів), суб'єктивна труднощі його засвоєння учнями, обсяг та ін, а також розумові дії, які належить виконати учням при засвоєнні цього змісту. Учитель визначає максимальну «цінність» даного змісту в умовних балах, подібно до того, як під час спортивних змагань, наприклад, з фігурного катання, оцінюється кожен виконуваний елемент. Ця оцінка вчителем контрольованого змісту приймається за еталон.
Якщо учень виконує все правильно, йому нараховується максимальне число балів. Якщо він припустився помилки або його відповідь виявилася недостатньо повним, він набирає менше балів. Якщо учень підійшов до відповіді на питання творчо, так, як вчитель не передбачив, йому нараховуються додаткові бали понад максимальних.

Легше за все такий письмовий контроль налагодити за письмовій перевірці, але можна розробити такий підхід і для оцінки усних відповідей. У результаті кожен учень за певний проміжок часу набирає певну кількість рейтингових балів.
Специфіка рейтингового контролю в тому, що кожен учень звітує за засвоєння кожного розділу програми. При цьому пробіл з будь-якого розділу стає очевидний і не перекривається успіхами в інших розділах. Крім того, дотримується відносна об'єктивність оцінки. До учня з самого початку доводяться умови рейтингу, свого роду «правила гри», які вже ніхто не має права міняти до кінця дії рейтингу, інакше буде підірвано довіру, до вчителя і зникнуть стимули домагатися високого рейтингу.
Учень може підвищити свій рейтинг, попрацювавши додатково над погано засвоєним розділом і повторно виконавши завдання.
Добре поєднується рейтинговий контроль з модульною технологією навчання, з комп'ютерною оцінкою.
У навчальних закладах Заходу, де рейтинговою системою користується школа чи ВНЗ в цілому, умови рейтингу виробляються колегіально групою провідних викладачів, проводиться детальний інструктаж, і підсумок навчання підводиться теж в умовних рейтингових балах. На Заході існує складна система розрахунків рейтингової цінності змісту.
4. КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ УЧНІВ ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ЗНАНЬ
Контроль знань учнів є одним з основних елементів оцінки якості освіти. Вчителі щодня контролюють навчальну діяльність учнів шляхом усних опитувань у класі і шляхом оцінки письмових робіт.
Ця неформальна оцінка, яка переслідує чисто педагогічну мету в рамках діяльності навчального закладу, відноситься до природних нормам, враховуючи те, що результати кожного учня повинні бути як мінімум середніми. Іншими словами, виставлена ​​викладачем оцінка майже завжди показує "нормально", що, очевидно, обмежує її цінність.
Сучасний підхід до оцінки результатів у загальну освіту є більш критичним. Дійсно, самі підходи і вибір критеріїв оцінки стали значно більш ретельними.
· Щоб бути використаними з тією чи іншою метою, результати оцінки повинні мати три якості:
o вони повинні бути "валідними" (чітко відповідати програмами викладання),
o жорстко об'єктивними і стабільними (тобто не схильними до змін, незалежними від часу або від характеру екзаменуючої),
o "доступними" (тобто час, наукові сили і кошти на їх розробку і проведення повинні бути доступні цієї держави).
У більшості країн перехід з одного класу до іншого сьогодні грунтується на системі постійного контролю, здійснюваного класними керівниками або викладачами тієї чи іншої дисципліни. Класичних іспитів по закінченні навчального року практично більше не існує, вони розглядаються як певні доповнення до постійного контролю за діяльністю учнів. У багатьох випадках постійний контроль також доповнюється такими формами, як тести, заліки, організовувані поза навчального закладу регулярно і протягом усього навчального року [2].

Види і форми контролю та їх дидактичні функції

Одним з важливих структурних елементів кожного уроку і всього процесу навчання в цілому є перевірка знань і вмінь учнів.
Розрізняють такі види контролю: попередній, поточний, проміжний, підсумковий.
Попередній, або початковий, контроль - встановлення індивідуального рівня навченості учня, або так зване пропедевтичне діагностування. Наприклад, перед вивченням хімії елементів в курсі 9-го класу доцільно проведення діагностичної контрольної роботи з основних питань курсу 8-го класу. У таку контрольну роботу можуть бути включені завдання за характеристикою елемента (металу або неметалла) залежно від його положення в періодичній таблиці за планом:
- Координати елемента в періодичній таблиці;
- Будова атома і, отже, можливі ступені окиснення;
- Тип простого речовини і, отже, тип хімічного зв'язку та кристалічної решітки, характерною для цієї речовини, а значить, і відповідні фізичні властивості; можливість існування аллотропних модифікацій;
- Порівняння окисно-відновних властивостей елемента і простої речовини з сусідами по періоду;
- Аналогічне порівняння з сусідами по підгрупі;
- Формула вищого оксиду і його характер (основний, кислотний або амфотерний), найбільш типові властивості, иллюстрируемого рівняннями відповідних реакцій (у тому числі і в іонній формі);
- Формула вищого гідроксиду і його характер (основний, кислотний або амфотерний), найбільш типові властивості, иллюстрируемого рівняннями відповідних реакцій (у тому числі і в іонній формі).
Найбільш поширеною формою діагностичного контролю в даний час є тестування, яке ефективно і для наступних видів контролю.
Поточний контроль, або контроль за ходом засвоєння матеріалу, дозволяє вчителю отримувати відомості про процес засвоєння знань протягом певного проміжку часу (поурочний контроль або після вивченого параграфа). Наприклад, після вивчення властивостей підстав можна використовувати наступне тестове завдання: «Ряд речовин-реагентів, з кожним з яких взаємодіє гідроксид калію: а) оксид сірки (VI), гідроксид магнію, сульфат міді (II), б) нітрат натрію, гідроксид натрію , оксид натрію, в) оксид азоту (II), оксид фосфору (V), гідроксид кальцію; г) оксид вуглецю (IV), хлорид міді (II), азотна кислота ».
Проміжний, або рубіжний, контроль проводиться після вивчення великих розділів (модулів) навчального курсу. Наприклад, після вивчення теми «Основні класи неорганічних сполук» завданням для такого виду контролю може служити наступне: «Соляна кислота взаємодіє з наступними речовинами: оксидом міді (II), міддю, цинком, нітратом срібла, нітратом натрію, карбонатом натрію, оксидом вуглецю ( IV). Запишіть рівняння можливих реакцій. Там, де це має місце, запишіть також іонні рівняння. Там, де це має місце, розберіть окислювально-відновні процеси ».
Неважко помітити, що це завдання легко можна представити і в тестовій формі.
У старшій школі як рубіжного контролю може служити екзамен з курсу органічної або загальної хімії, проведений з квитками або тестів у профільних класах.
Підсумковий контроль закінчується оцінкою знань з усього курсу. Наприклад, екзамен з хімії за курс основної школи, що проводиться як в традиційній формі за квитками, так і в такій новій експериментальній формі, як міні-ЄДІ. У старшій школі підсумковим контролем є випускний іспит з хімії, який з 2009 р . буде проводитися тільки в режимі ЄДІ.
По суб'єкту і об'єкту, що виконує контроль, можна виділити наступні його види: програмований, взаємний, самоконтроль.
Програмований контроль. Наприклад, завданням, яке може бути закладено в контролюючу програму, є завдання по темі «З'єднання хімічних елементів. Кристалічні решітки »(8-й клас) (табл. 1):

Таблиця 1
Варіанти завдань по темі «З'єднання хімічних елементів. Кристалічні решітки »(8-й клас)
«Проведіть аналіз формули сполуки за таким планом:
1) тип кристалічної решітки;
2) частки вузлів кристалічної решітки;
3) тип хімічного зв'язку в речовині;
4) фізичні властивості речовини;
5) маса речовини кількістю 1,5 моль;
6) кількість атомів, що утворюють дану кількість речовини ».
У недалекому радянському минулому вчителя проводили такий програмований контроль безмашинних способом. Сучасні комп'ютерні технології дозволяють не тільки швидко і ефективно організувати одну і ту ж систему завдань, а й регулювати порядок контролю: від жорстко заданого викладачем до автоматичного комп'ютерного управління і навіть управління порядком контролю за вибором учня.
Взаємний контроль. Проводиться учнями при роботі в парах чи групах. Він ефективний не тільки при виконанні теоретичних, але також і експериментальних завдань з хімії. Наприклад, два завдання експериментального характеру: «Досвідченим шляхом доведіть якісний склад хлориду барію (для одного учня пари) і сульфату амонію (для іншого)».
Самоконтроль здійснюється конкретним учнем при підготовці домашнього завдання за підручником відповідно з питаннями і завданнями до параграфу (поточний самоконтроль), запитаннями та завданнями до заліку чи семінару (тематичний самоконтроль), з вмістом квитків або тестових завдань до іспиту (рубіжний та підсумковий самоконтроль).
Розрізняють такі форми контролю: усна, письмова, практична.
Усний контроль знань у роботі вчителя - основний спосіб обліку результатів розвивального навчання. При усному контролі знань є можливість перевірити весь вивчений матеріал з теми уроку чи розділу курсу. Усний контроль знань допомагає розвивати комунікативні якості учнів (розвивати усне мовлення, вміння вести діалог у ході бесід з учителем або однокласниками, висувати і доводити гіпотези при проблемному побудові уроку хімії, спілкуватися між собою і з учителем).
Усний контроль знань застосовується в залежності від мети та типу уроку: на його початку - перед вивченням нового матеріалу, в кінці уроку або його етапу - з метою контролю та одночасного повторення і закріплення пройденого. Дуже ефективний усне опитування, що проводиться у формі бесіди під час вивчення нового матеріалу з метою з'ясування зв'язку теми уроку з раніше вивченими. Не менш ефективний усне опитування на уроках повторення й узагальнення, при підготовці до контрольної роботи або заліку. У цьому випадку раціонально наперед сформулювати питання, за якими буде проводитися опитування.
Усний контроль може проводитися індивідуально, фронтально або для груп учнів.
Важливою стороною усного опитування учнів є розвиток хімічної мови. Наприклад, вірного вимови і наголосу в хімічних термінах і виразах, для відпрацювання хімічної номенклатури (назв речовин і процесів за формулами і рівнянням і навпаки). Під час усної відповіді учня для досягнення стійкої уваги класу корисно передбачити наступне за відповіддю рецензування, виправлення допущених помилок, доповнення.
Письмовий контроль дозволяє отримати за один урок загальну картину знань усіх учнів з того чи іншого розділу курсу.
Основними видами проведення письмового контролю з хімії є перевірочні (10-15 хв) і контрольні роботи (на весь урок), завдання яких можуть бути представлені як у традиційній, так і в тестовій формі [3].
Як при усному, так і при письмовому опитуванні хороший ефект дає застосування хімічних диктантів. В учительській практиці найбільш часто використовується написання формул сполук за їх назвами і навпаки. Рідше зустрічаються диктанти за хімічними рівняннями (наприклад, «гідратація пропілену», «полімеризація хлорвінілу», «гідроліз карбонату калію») або з математичних виразів, що відображає хімічні закономірності (формули швидкості хімічної реакції, закону Вант-Гоффа, знаходження маси, кількості й обсягу хімічних речовин та ін.)
Практичні роботи дозволяють здійснити контроль за сформованістю практичних умінь і навичок при роботі з лабораторним обладнанням і реактивами. Вони виявляють також здатність учнів з'єднувати теоретичні знання і прогнози, зроблені на їх основі, з уміннями здійснювати їх на практиці. Наприклад, завдання «Отримати гідроксид алюмінію реакцією обміну і довести досвідченим шляхом його амфотерність». Для цього конкретного завдання слід відзначити тиражовані в численних інструкціях експериментальну некоректність «... отриманий осад розділіть на дві пробірки ...». Зрозуміло, гель нерозчинного гідроксиду алюмінію необхідно отримувати не в одній пробірці (розділити його потім на дві пробірки буде або неможливо при малій кількості осаду, або неестетично - при великому), а в двох автономних.
Дидактичні та методичні функції перевірки знань і вмінь учнів
5.УРОВНІ КОНТРОЛЮ І ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ З ХІМІЇ
Відповідно до вимог стандарту з хімії та вибраних з федерального списку підручників вчитель хімії під час перевірки та контролю знань з предмета може орієнтуватися на наступні рівні.
Перший рівень - репродуктивний. Виконання учнями завдань цього рівня спирається в основному на пам'ять. Досягнення цього рівня передбачає в учнів:
- Знання назв окремих хімічних елементів, речовин і реакцій;
- Вміння усно або письмово описувати хімічні факти, поняття чи явища (реакції);
- Розуміння ролі, значення або застосування окремих хімічних речовин або реакцій;
- Застосування хімічної символіки - хімічних знаків, формул та рівнянь;
- Знання деяких використовуваних в хімії приладів, вміння збирати найпростіші з них і використовувати при виконанні хімічного експерименту.
Для перевірки знань і умінь, відповідних першого рівня, використовується репродуктивний вид завдань, що передбачає відтворення учнями окремих знань і вмінь. Перевірка першого рівня знань легко здійснюється формами автоматизованого обліку.
Другий рівень - продуктивний. Досягнення цього рівня передбачає в учнів:
- Розуміння формулювань найважливіших хімічних понять, законів, теорій і застосування їх в аналогічних ситуаціях;
- Вміння встановлювати взаємозв'язок між складом, будовою та властивостями хімічних речовин;
- Вміння проводити розрахунки за хімічними формулами і рівнянням;
- Вміння самостійно проводити хімічний експеримент по інструкції підручника чи за вказівкою вчителя і фіксувати його результати.
Для перевірки вміння застосовувати ці знання у навчальній практиці використовуються завдання, виконання яких можливе не тільки на основі пам'яті, але і на основі осмислення. Тому поряд з психологічною операцією відтворення широко використовуються впізнавання і явище переносу. Для виконання таких завдань потрібно більш напружена розумова діяльність учнів, ніж при виконанні завдань на першому рівні.
Третій рівень - творчий. Досягнення цього рівня передбачає в учнів:
- Вміння прогнозувати властивості хімічних речовин на основі знання про їхній склад і будову і, навпаки, припускати будова речовин на основі їх властивостей;
- Розуміння факторів, що дозволяють керувати хімічними реакціями (швидкістю, напрямком, виходом продукту);
- Вміння проектувати, здійснювати хімічний експеримент, а також фіксувати та аналізувати його результати;
- Вміння орієнтуватися в потоці хімічної інформації, визначати джерела необхідної інформації, отримувати її, аналізувати, робити висновки на її основі і представляти у відповідній формі;
- Вміння усвідомлювати внесок хімії у формування цілісної природничо-наукової картини світу.
Для перевірки знань, відповідних третього рівня, та вміння застосовувати їх у навчальній практиці використовується рефлективний вид завдань, виконання яких спирається на репродуктивні знання, але вимагає глибокого осмислення, володіння логічними прийомами розумової діяльності (аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація, порівняння, абстрагування, класифікація) [1, 4].

ЛІТЕРАТУРА
1. Кірюшкін Д. М., Полосін В. С. Методика навчання хімії. - М.: Просвещение, 1970.
2. Загальна методика навчання хімії / За ред. Л. А. Цвєткова. У 2-х т. т. 1 - М.: Просвещение, 1981.

3. Зирянова О.І. Хімічний диктант як засіб закріплення основних хімічних понять / / Хімія в школі. 1978. № 1.

Чернобельская Г.М. Методика навчання хімії. - М.: Владос, 2000.